Організація аудиту фінансових активів підприємства

Комп'ютерні технології сьогодні можуть використовуватися на всіх стадіях аудиторської перевірки: під час планування, здійснення, документування аудиторської роботи, оформлення аудиторського висновку.

При проведенні аудиту фінансових інвестицій в середовищі комп'ютерної обробки даних зберігаються основні елементи методики аудиту (методика перевірки документів). Така методика може включати: перелік основних нормативних документів (електронний довідник); опис облікових рішень (на основі облікової політики); перелік первинних документів по операціям з фінансовими інвестиціями. Джерелами отримання аудиторських доказів при проведенні аудиторських процедур є дані, підготовлені в електронному середовищі економічного суб'єкта у вигляді таблиць, відомостей, регістрів бухгалтерського обліку. Аудитор має можливість їх використовувати у якості робочих документів аудиту. У випадку роботи аудитора безпосередньо в електронному середовищі перевіряючого суб'єкта (без виведення даних на друк), робочі документи, що підтверджують факт збору аудиторських доказів, складаються аудитором самостійно. Перед початком проведення аудиторської перевірки аудитору необхідно впевнитися в тому, що база даних бухгалтерського обліку, сформована системою комп'ютерної обробки даних перевіряємого підприємства, відповідає даним первинного обліку, оскільки наявність цієї системи не звільняє підприємство від обов'язку документувати господарські операції. Також потрібно визначити відсутність несанкціонованих змін бази даних бухгалтерського обліку підприємства, яке перевіряється. При цьому коригування, що внесені в зв'язку зі змінами законодавства, повинні бути відповідним методом задокументовані. У результаті роботи аудитора з інформацією клієнта в електронному вигляді суттєво знижуються витрати часу на проведення аудиту, підвищується якість його проведення. Більше того, без виконання імпорту даних бухгалтерського обліку підприємства, яке перевіряється часом неможливо ефективно виконати ряд аудиторських процедур. У силу складності самого розв'язуваного завдання по автоматизації аудиторської діяльності ефективність застосування програмного забезпечення залежить більшою мірою від його впровадження, навчання користувачів. Необхідно створити робочу групу, яка детально проаналізує можливості програмного забезпечення. Після ухвалення рішення про можливість застосування програмного забезпечення в аудиторській фірмі призначається відповідальна особа й терміни окремих етапів проекту.

Ефективна методика аудиту інвестицій визначається, передусім, належним інформаційним забезпеченням. Зростання обсягів інформації потребує певної її класифікації та систематизації. Значна увага звертається на концепцію суттєвості економічної інформації. Аудит визначено як процес, метою якого є надання обґрунтованої впевненості, що передбачає певний рівень ризику щодо наявності чи відсутності у фінансовій звітності суттєвих викривлень.

1.2.3 Особливості методики аудиту дебіторської заборгованості

Одним з найважливіших показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 237 від 8.10.1999 р., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість, яку аудитор повинен використати у своїй роботі. Завдання аудиту дебіторської заборгованості:

1) установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості (за якою минув строк позовної давності);

2) перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;

3) перевірка достовірності відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;

4) перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості;

5) дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями. Джерела інформації для перевірки дебіторської заборгованості відображені в таблиці 3.2.

Таблиця 1.2 Джерела інформації перевірки дебіторської заборгованості

№ п.п.	Джерела інформації перевірки дебіторської заборгованості на ТОВ «Курланд»
1.	Реєстри синтетичного обліку і звітність (Баланс Ф-1, Головна книга)
2.	Реєстри синтетичного й аналітичного обліку розрахунків (журнал № 3 від 3.1-3.6)
3.	Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, касові та банківські документи, договори).

Методика аудиту розрахунків проводиться в кілька етапів. На першому необхідно встановлюється чи не є відображена в балансі заборгованість простроченою, на другому етапі розглядається дебіторська і кредиторська заборгованість, щодо якої минув термін позову, списання заборгованості та правильність ведення обліку. Спочатку перевіряють дані активу балансу за відповідними рахунками. Ці дані за рахунками 18, 36, 37, 38, 63 та ін. порівнюють з даними журналів та відомостей на певну дату (1-ше число місяця). Після цього аудитор вивчає договори на поставку продукції, передбачену форму розрахунків, застосування попередньої оплати покупця продукції, зокрема плановими платежами, розрахунковими чеками, векселями, акредитивами, дорученнями, установлює, з чиєї ініціативи обрана невигідна для підприємства форма розрахунків [6. c,34].

Особливу увагу аудитор має зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що значиться на балансі як реальна, а насправді строки її стягнення через арбітраж чи суд адміністрацією підприємства пропущені, тому вона підлягає списанню на збитки. Аудитор мусить виявити причини безгосподарності, місце утворення збитків та винних за них осіб. З'ясовують, чи немає випадків приховування дебіторської заборгованості відбиттям в балансі вгорнутого сальдо замість розгорнутого. Під час вивчення цього питання розглядають такі рахунки: «Розрахунки з покупцями і замовниками», «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» тощо

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.5 Методичні прийоми аудиту



Необхідно вивчити аналітичні рахунки за кожним дебітором і встановити, чи немає знеособлених аналітичних рахунків. За даними відомості обліку з покупцями і замовниками аудитор може скласти аналітичну таблицю, за якою аналізується стан дебіторської заборгованості за строками виникнення. Щомісячне ведення такої відомості дає змогу бухгалтеру аналізувати дебіторську заборгованість і своєчасно вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Такий аналіз дебіторської заборгованості, як було зазначено вище, здійснюється за даними внутрішньої звітності підприємства і використовується для потреб управління.

При здійсненні аудиту розрахунків з дебіторами застосовують наступні основні методи фінансового аудиту (рис.3.6).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.6 Методи фінансового аудиту при аудиті розрахунків з дебіторами

Для методики аудиту важливо знати відсоток безнадійної дебіторської заборгованості, для того щоб перевірити інформацію про створення резерву сумнівних боргів. Згідно з принципом обережності підприємство повинно наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для її погашення за рахунок витрат поточного року.

Вивчення претензійних сум починається з аналізу та інвентаризації заборгованості за кожною сумою. На підприємствах звіряння розрахунків необхідне. Для цього дебіторам надсилають виписки з особистих рахунків або направляють до них для взаємозвіряння спеціалістів.

Перевірка відомості № 3.5 і журналу № 3 за рахунком 374 "Розрахунки за претензіями" дає можливість дізнатися про задоволення пред'явленими сумами претензій щодо невідповідності якості продукції, цін і тарифів, наявності арифметичних помилок і нестач, простоїв, штрафів, пені, що їх належить утримати з постачальників і підрядників на підставі рішень господарських судів, письмової згоди постачальників на задоволення претензій, актів приймання вантажів, виписок банку або про відмову від цих претензій.

Звертається увага на своєчасність висновку і виконання угод на поставки продукції і матеріалів. В угоді також визначається відповідальність сторін за невиконання ними зобов'язань. Результати аудиту розрахунків, заборгованості за претензіями і конфліктами, боргами відбиваються у відомості.

Важливо знайти різні варіанти і засоби розкриття можливих порушень, зловживань, незаконного утворення дебіторської заборгованості. Інколи дебіторську заборгованість, за якою минули строки позовної давності, безпідставно списують на витрати, чим зменшують прибутки, а відтак і платежі до бюджету.

Записи і висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки і обґрунтуванні аудиторського звіту керівництву клієнта [14. c,25].

Досліджуються всі можливі штрафи, пені, визнані боржником або щодо яких отримано рішення місцевого або арбітражного суду про їх стягнення.

Слід підкреслити, що списання боргу на збиток у результаті неплатоспроможності боржника не є підставою для ліквідації заборгованості, яку відбивають у балансі протягом відповідного терміна, тобто з часу списання. Якщо є дебіторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, вивчається питання про правильність списання сум за рішенням керівника підприємства і з'ясовується, на який рахунок вона віднесена. Важливо також перевірити законність таких списань.

Слід підкреслити, що списання боргу на збиток у результаті неплатоспроможності боржника не є підставою для ліквідації заборгованості, яку відбивають у балансі протягом відповідного терміна, тобто з часу списання.

1.2.4 Аудит достовірності відображення руху фінансових активів у системі бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності

Розглянемо аудит достовірності руху фінансових активів більш детальніше з кожним його елементом окремо.

Готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами. Розрахунки готівкою здійснюються між підприємствами, підприємцями і з фізичними особами через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначено Національним банком України. Основним нормативним документом, що регулює готівковий обіг є Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України» від 15.12.2000р. №637. Безготівкові розрахунки законодавчо регулюються Національним банком України. Основними нормативними актами, що регулюють облік коштів на розрахункових рахунках є Інструкція «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті» від 12.11.2003 р. №492 та «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 р. №22, а також НП(С)БО 1 - «Загальні вимоги до фінансової звітності» [41].

Облік грошових коштів регулюється планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій з ціллю групування інформації про рух грошових коштів в касі в національній валюті призначено активний рахунок 30 «Готівка» . До нього ведеться два субрахунки: 301 «Готівка в національній валюті» та 302 «Готівка в іноземній валюті».

Синтетичний облік операцій за поточним рахунком на ТОВ «Курланд» здійснюють на грошовому рахунку 31 «Рахунки в банках». На дебеті рахунка відображають надходження збільшення) грошей, на кредиті -- їх списання. Сальдо рахунка може бути тільки дебетовим і показує залишок грошей на певну дату. Оборот по дебету цього рахунка показує надходження готівки з каси, одержання коштів від покупців і замовників за реалізовану продукцію та ін. На кредиті рахунка 31 відображають зменшення коштів у зв'язку з видачею готівки в касу, погашенням заборгованостей постачальникам, підрядникам, до бюджету, в банк за одержані кредити, тобто списання коштів.

Рахунок 31 "Рахунки в банках" має наступні субрахунки: 311 "Поточні рахунки в національній валюті"; 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"; 313 " Інші рахунки в банку в національній валюті"; 314 " Інші рахунки в банку в іноземній валюті". У табл.3.3 наведений робочий документ щодо перевірки обліку руху грошових коштів та їх еквівалентів



Таблиця 1.3 Робочий документ аудитора щодо достовірності відображення в обліку грошових операцій

№	Зміст господарської операції	За даними фінансового обліку	За даними аудитора	Відхилення
		Дт	Кт	Дт	Кт	Дт	Кт
1.	Надійшла готівка з поточного рахунку.	301	311	301	311	-	-
2.	Надійшли невикористані кошті від підзвітної особи.	301	372	301	372	-	-
3.	Видано з каси заробітну плату працівникам основного виробництва.	66	301	66	301	-	-
4.	Здано готівку на поточний рахунок.	311	301	311	301	-	-
5.	Виявлено лишки в касі.	301	719	01	719	-	-
6.	Отримано доходи майбутніх періодів (передоплата орендарів).	311	69	311	69	-	-
7.	Повернені покупцю раніше отримані кошти від нього з поточного рахунку ТОВ «Курланд».	36	311	36	311	-	-
8.	Перераховано відсотки за користування кредитом.	68	311	68	311	-	-

На основі звіту касира в ТОВ «Курланд» у бухгалтерії складається кореспонденція рахунків за касовими операціями і дані відображаються в журналі - ордері 1 с.-г. та відомості 1.1( на поточних рахунках відомості 1.2) Дані записи здійснюються щоденно, по мірі заповнення касової книги.

Касові операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними

особами, що пов'язані з прийманням та видачею готівки під час проведення розрахунків через касу повинні відображатися у відповідних регістрах бухгалтерського обліку: книгах обліку установленої форми (касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій).

Далі розглянемо рух дебіторської заборгованості, метою організації та методики аудиту розрахункових операцій - оцінка правильності організації обліку розрахунків на підприємстві, підтвердження законності утвореної дебіторської і кредиторської заборгованості, її вірогідність і реальність погашення. Перевірку стану розрахунків рекомендується починати із з'ясування відповідності даних регістрів по обліку розрахунків рахункам Головної книги. Потім здійснюється інвентаризація розрахунків чи аналіз матеріалів інвентаризації, якщо вони здійснювалися до моменту перевірки. При цьому потрібно встановити, чи немає пропуску термінів задавнення позову по розрахунках з дебіторами і кредиторами, причини та винних осіб у пропуску таких термінів; тотожність розрахунків з банками, підрозділами підприємства, бюджетом і позабюджетними фондами; правильність і обґрунтованість списання сумнівних боргів, а також сум інших заборгованостей; правильність й обґрунтованість сум, що числяться на балансі, заборгованості по нестачах та міри, прийняті до їх стягнення; вірогідність пред'явлених до дебіторів претензій, підтвердження претензій договірними зобов'язаннями, пред'явлення позовів на стягнення цих заборгованостей у судовому порядку й ін. Вивчення матеріалів інвентаризації розрахунків дозволить аудитору зосередити увагу на ретельній перевірці тих розрахункових операцій, де виявлена відсутність внутрішнього контролю, розбіжності, помилки, сумнів у законності чи реальності операцій. При перевірці розрахунків застосовуються прийоми фактичного і документального контролю, аналітичні процедури, логічний аналіз, а також усні опитування посадових осіб по окремих питаннях даного розділу аудиторської програми.

У ході перевірки розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами і кредиторами повинні бути вирішені наступні задачі:

- установлена наявність і правильність оформлення документів по постачанню товарно-матеріальних цінностей (договорів, актів звірення розрахунків);

- з'ясована правильність здійснення обліку розрахунків за отримані і по- ставлені матеріальні цінності і послуги, оплачені грошовими коштами, з використанням векселів, шляхом заліку взаємних вимог і т.п.;

- визначена правильність оцінки отриманих і відвантажених товарів (робіт, послуг) при бартерних угодах; - підтверджена повнота і своєчасність оприбуткування отриманих товарів і обліку виконаних робіт;

- установлена правильність оформлення і відображення в обліку отриманих і виданих авансів, пред'явлених претензій;

- з'ясована правильність відображення по відповідним статтях балансу сум дебіторської і кредиторської заборгованості;

- установлені причини і давнина виникненої заборгованості по розрахунках, визначені реальність і шляхи погашення дебіторської заборгованості [58. c,114].

Джерелами інформації для перевірки зазначених розрахунків є договори постачання продукції (робіт, послуг), акти звірення розрахунків, протоколи про залік взаємних вимог, акти інвентаризації розрахунків, векселя, копії платіжних документів, книга покупок, книга продажу, облікові регістри (відомості, журнали-ордера), Головна книга, звітність і т.п. Перевірка розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами і кредиторами повинна проводитися по спеціально розробленій програмі, що складається за результатами попереднього ознайомлення аудитора з організацією внутрішнього контролю й обліку розрахункових операцій на підприємстві. Розроблена програма допоможе послідовно виконувати необхідні процедури контролю, зібрати й узагальнити якісні докази.

У залежності від обсягу операцій і результатів попереднього тестування системи внутрішнього контролю розрахунків можуть застосовуватися методи як суцільного, так і вибіркового контролю. В останньому випадку формуються вибірки окремо по дебіторам і кредиторам, у які включають відповідні операції за місяць, за кожний квартал або період, що перевіряється. В обов'язковому порядку перевіряється правильність кореспонденції рахунків по кожному виду розрахунків, організація аналітичного обліку по них, обґрунтованість нарахування (чи відшкодування) ПДВ по цих операціях. При необхідності проводиться звірення окремих, сумнівних на думку аудитора, операцій по розрахунках з організаціями-дебіторами.

Методика аудиту розрахункових операцій здійснюють у такій послідовності:

1. З'ясовують стан бухгалтерського обліку, фінансової звітності та внутрішнього контролю.

2. Виявляють основні форми розрахунків з покупцями і замовниками.

3. Оцінюють основні показники підприємства.

4. Проводять аналіз даних інвентаризації розрахунків.

5. Уточнюють реальність дебіторської заборгованості.

6. Встановлюють дотримання діючих цін і тарифів Виявлені помилки та відхилення повинні фіксуватися в робочих документах.

Типові помилки:

- відсутність договорів на купівлю-продаж продукції, первинних розра- хунково-платіжних документів чи їхнє неповне оформлення;

- неналежне ведення обліку (неправильна кореспонденція рахунків, неві- рогідність аналітичного обліку, формальне проведення інвентаризації розраху нків);

- неправильне оформлення і пред'явлення претензій по договорах.

Основна мета методики аудиту фінансових інвестицій - скласти обґрунтовану думку аудитора про достовірність і достатність інформації про них у фінансовій (бухгалтерській) звітності економічного суб'єкта, що перевіряється. Щоб досягти цієї мети аудитор в ході перевірки повинен відповісти на наступні питання:

1) Наскільки повно і своєчасно оформлені всі необхідні документи по:

- оцінці, обліку і інвентаризації фінансових інвестицій;

- збереженню, вибуттю (погашенню) і реалізації цінних паперів;

- обліку результатів від фінансових інвестицій.

2) Чи дотримані вимоги податкового законодавства.

Для того, щоб сформулювати об'єктивну думку про достовірність і законність операцій, здійснених на підприємстві з фінансовими інвестиціями,

правильності їх оформлення і відображення в бухгалтерському обліку і звітності аудитори повинні вирішити ряд завдань:

1) Вивчити склад фінансових вкладень за даними первинних документів і облікових регістрів.

Аудитори повинні проаналізувати дані первинних документів і облікових регістрів і з'ясувати склад фінансових інвестицій підприємства. Аудитори знайомляться з організацією обліку і зберігання цінних паперів. На основі аналізу прибутковості встановлюється економічна доцільність фінансових інвестицій, досліджується вплив їх на показники фінансово-господарської діяльності підприємства.

2) Підтвердити первинну оцінку системи внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку фінансових інвестицій.

Аудитори на основі отриманої інформації заповнюють заздалегідь розроблені тести. За наслідками тестування встановлюється оцінка надійності систем і порівнюється з первинною оцінкою, отриманою на стадії планування аудиту. Якщо така оцінка виявиться нижче первинної, то необхідно скоректувати об'єм і порядок проведення інших аудиторських процедур. Аудитори визначають об'єкти підвищеної уваги при плануванні контрольних процедур і уточнюють аудиторський ризик.

3) Встановити правильність відображення в обліку операцій з фінансовими інвестиціями.

Аудитори розглядають господарські операції, в результаті яких відбулася зміна розміру і складу фінансових інвестицій підприємства. Вивчаючи порядок оформлення цих операцій, аудитори проводять взаємну звірку документів, якими оформлявся рух фінансових інвестицій: договори, акти приймання-передачі, цінні папери, сертифікати цінних паперів, виписки з реєстру акціонерів і ін.

При цьому звертається увага на відповідність самих документів чинному законодавству, наявність в них всіх необхідних реквізитів і правильність проведених арифметичних розрахунків.

4) Підтвердити достовірність нарахування, надходження і відображення в обліку доходів по операціях з фінансовими інвестиціями.

Аудитори повинні підтвердити повноту і своєчасність виконання облікових записів. Для отримання вичерпної інформації про суми і терміни нарахування доходів по фінансових інвестиціях, аудитори можуть зробити від свого імені або від імені підприємства запит на адресу підприємств і організацій, що виплатили доходи (у вигляді відсотків, дивідендів, тощо). Отримані відомості порівнюються з даними, вказаними в регістрах бухгалтерського обліку, підприємства, що перевіряється [32. c,84]. 5) Оцінити якість інвентаризацій фінансових інвестицій.

Для цього аудиторам доцільно самостійно провести інвентаризацію. Інвентаризація цінних паперів проводиться по окремих емітентах з вказівкою в акті назви, серії, номера, номінальної і фактичної вартості, термінів погашення і загальної суми. Реквізити кожного цінного паперу зіставляються з даними книг (реєстрів), що зберігаються в бухгалтерії підприємства. Інвентаризація цінних паперів, зданих на зберігання в спеціальні організації (банк, депозитарій і ін.), полягає в звірці залишків сум, що обліковуються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок цих організацій.

6) Підтвердити правильність документального оформлення вкладень в

статутні капітали інших організацій і спільну діяльність.

Виявлені в ході перевірки помилки і порушення фіксуються в робочій документації аудиторів і визначається їх кількісний вплив на показники бухгалтерської звітності.

Аналіз аудиторської практики свідчить, що найбільш поширеними

помилками, які виявляються в ході перевірки операцій з фінансовими інвестиціями, є наступні:

- відсутність документів, підтверджуючих фактичні фінансові інвестиції;

- оформлення документів з порушенням встановлених вимог; - некоректна кореспонденція рахунків при відображенні фінансових інвестицій в обліку;

- невчасне відображення доходів по операціях з цінними паперами;

- неправильне обчислення фактичної собівартості цінних паперів;

- невиконання вимог законодавчих і нормативних документів;

- невідповідність даних синтетичного і аналітичного обліку фін. інвестицій.

1.3 Формування аудиторського висновку (звіту) за результатами перевірки

аудит фінансовий актив перевірка

Аудиторський висновок (звіт) - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Основними елементами аудиторського висновку (звітів) є:

- заголовок аудиторського висновку;

- вступ;

- масштаб перевірки;

- висновок аудитора про перевірену фінансову звітність;

- дата аудиторського висновку;

- адреса аудиторської фірми;

- підпис аудиторського висновку.

У заголовку аудиторського висновку підкреслюється, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором, вказуються прізвище, ім'я та по батькові аудитора, назва аудиторської фірми. Крім того, зазначають повну назву підприємства, яке перевіряється, і час перевірки.

У вступі дається інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки. Тут також зазначається, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівника підприємства та вказують про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки.

Розділ «Масштаб» перевірки дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторську перевірку здійснено відповідно до вимог Національних нормативів аудиту, що регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського фінансового обліку. В ньому також зазначається, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості в тому, що у фінансовій звітності немає суттєвих помилок.

Потім вказується, що аудитор використовував спосіб вибіркової перевірки інформації і брав до уваги тільки суттєві помилки. Тут же зазначаються принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємстві під час перевірки.

У висновку аудитора про перевірену фінансову звітність подається висновок про правильність фінансової звітності.

У розділі «Дата аудиторського висновку» аудитор ставить дату на день завершення аудиторської перевірки. Причому дата на аудиторському висновку проставляється в той день, коли керівництво підприємства підписує акт приймання-передання виконаних аудитором робіт. Дата ставиться або перед вступною частиною аудиторського висновку, або після підпису аудитора.

У розділі «Підпис аудиторського висновку» ставиться підпис директора аудиторської фірми або уповноваженої на це особи, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

В останньому розділі «Адреса аудиторської фірми» вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та № Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності в Україні [22. c,49].

Аудитор повинен попередити керівництво підприємства, на якому проведена аудиторська перевірка, про його відповідальність за несвоєчасне подання аудиторського висновку податковим органам у випадку проведення обов'язкового аудиту.

Види аудиторських висновків (звітів):

1. Безумовно позитивний висновок - надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів і пасивів, господарська діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства, система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам, фінансова звітність складена на підставі справжніх даних обліку і достовірно відображає фінансовий стан.

2. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна невпевненість). У зв'язку з неможливістю перевірки окремих фактів аудитор не може висловити свою думку щодо вказаних моментів, але вони мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

3. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна незгода). Деякі операції оформлені з порушенням встановленого порядку. Однак вказані моменти мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не викривляють дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність здійснюваної господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних (справжніх) фінансових даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

4. Негативний висновок. Аудитом встановлені порушення. Допущені порушення викривляють реальний стан справ у цілому (в основному). Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан.

5. Відмова від надання висновку. У зв'язку з неможливістю перевірити факти аудитор не може висловити думку щодо вказаних моментів. Представлені моменти суттєво впливають на дійсний стан справ у цілому. У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських свідчень аудитор не може видати об'єктивний аудиторський висновок.

У ході проведеного аудиторського дослідження в ТОВ «Курланд», в період з 31 грудня 2014 року по 31 грудня 2015 року, було зроблено висновок аудитором (Додаток 13 ). Прийнята система бухгалтерського обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і загалом достовірно відображає фактичне фінансове становище підприємства.



ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Отже, сучасні умови існування підприємств, а також процеси, що протікають в економіці України ще раз підтверджують важливість і необхідність фінансових активів для здійснення фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва. На кожному підприємстві повинні створюватися всі умови для ретельного контролю за оприбуткуванням, видачею та рухом фінансових активів. Це перш за все стосується внутрішнього і зовнішнього контролю, оскільки більшість операцій, що здійснюються на підприємстві, пов'язані з їх рухом, зокрема, проведенням розрахунків між підприємствами. Тому методика аудиту операцій з фінансовими активами, ми та аудит стану розрахунків є дуже важливими.

Організація і методика аудиту фінансових активів підприємства передбачає перевірку операцій підприємства, пов'язаних з обігом готівки, рухом коштів на рахунках в банку в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності, правильності їх проведення відповідно з чинним законодавством, фінансовими інвестиціями, їх надходженням і ефективним використанням та дебіторською заборгованістю.

У курсовій роботі описано організацію та методику аудиту фінансових активів, забезпеченість ними підприємства та оцінку платоспроможності ТОВ «Курланд», відображена нормативна база, яка використовується для організації перевірки, здійснена характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства. Аналіз нормативно-законодавчих актів з організації обліку фінансових активів в Україні дозволяє сказати, що на сьогодні нормативно-законодавча база щодо обліку фінансових активів в основному відповідає потребам підприємства, щодо базового підприємства, то облікова політика фірми забезпечує дотримання принципів організації бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності і регулюється наказом про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику.

Проведений аналіз основних техніко-економічних показників ТОВ «Курланд» протягом аналізованих звітних періодів свідчить про розвиток підприємства, не зважаючи на кризову ситуацію в економіці держави. Проведена оцінка аудиторського ризику через підприємницький ризик. Незважаючи на величезне значення контролю за витрачанням коштів на підприємстві недосконала система внутрішнього контролю, тому пропонується введення більш надійної системи внутрішнього контролю для забезпечення розвиток підприємства.

Розгляд методики аудиторської перевірки фінансових активів в цілому ТОВ «Курланд» дає інформація про облікову політику, первинні документи та реєстри обліку аудиту фінансових активів, тобто доцільним для підприємства є застосування більш чітких позицій вданих сферах нових форм документів та способів їх ведення, щодо методика здійснення аудиторської перевірки. Отримані результати свідчать про зменшення коефіцієнтів ліквідності, що являє негативну тенденцію для діяльності підприємства. За результатами організації та методики аудиту фінансових активів оформлено аудиторський висновок (звіт).

Отже, у курсовій роботі були вирішені такі основні завдання:

- розкрито теоретичні основи організації аудиторської перевірки фінансових активів;

- розглянуто методику аудиторської перевірки фінансових активів та здійснено оцінку фінансового стану підприємства;

- складено аудиторський висновок (звіт) за результатами розгляду аудиту грошових коштів та їх еквівалентів.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Атамас П.Й. Класифікація грошових потоків за видами діяльності як основа складання звіту про рух грошових коштів / П.Й. Атамас, О.Й. Атамас // Бухгалтерський облік і аудит. - 2013. - №2. - С. 13-18

2. Атамас П.Й. Методичні підходи до аналізу грошових потоків за матеріалами звіту про рух грошових коштів / П.Й. Атамас, О.Й. Атамас // Бухгалтерський облік і аудит. - 2013. - № 5. - С.13-19

3. Аудит: підручник / [О.А. Петрик, В.О. Зотов, Б.В. Кудрицький та ін.]; за заг. ред. проф. О.А. Петрик. - К.: КНЕУ, 2015. - 498 с.

4. Безверхий К., Організація первинного обліку непрямих витрат промислових підприємств // Бухгалтерський облік і аудит. - 2012. - №2. - С. 16-23

5. Білик М.Д. Організація і методика аудиту сільськогоcподарських підприємств. Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. -161 с.

6. Білова Н. Помилково переказані/зараховані грошові кошти: керівництво до дії / Н. Білова // Податки та бухгалтерський облік. - 2013. - № 42. - C. 32-38

7. Богданова О. Готівкові розрахунки у прикладах / О. Богданова // Баланс. - 2012. - № 15. - C. 20-21

8. Бондар А.П. Особливості проведення аудиту грошових коштів на підприємствах АПК / А.П.Бондар//Збірник наукових праць ВНАУ. 2012.- №2 С. 61-65

9. Бралатан В. П. Методологія аудиту с/г підприємств/ В. П. Бралатан, В. О. Білохатнюк// Збірник наукових праць ВНАУ. Серія «Економічні науки».- №2 (64).-2012.-С.15-19.

10. Бутинець Ф.Ф. Аудит та ревізія підприємницької діяльності//Навч. посіб. - К.: Рута, 2004 .№13 -С.672

11. Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 р. №2456- VI. Редакція від 05.02.2012, підстава 4318-17.

12. Варавка В. Нормативно-правове забезпечення обліку грошових потоків підприємств / В. Варавка // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. - 2012. - №5. - С. 47-55

13. Василюк М.М. Документування процесу надання аудиторських послуг з урахуванням вимог контролю якості/ М. М. Василюк// Збірник наукових праць з актуальних проблем економічних наук.-№19.-2013.-С. 25-29.

14. Височан О.С. Визнання, облік та аудит доходів від реалізації товарів та послуг // Науковий вісник УНУ. - 2006. - № 33.-С. 20-29.

15. Височан О.С. Облік і контроль грошових коштів та їх еквівалентів: теорія, методика,організація. / О.С.Височан// Держ.акад. статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. - К., 2013. - 23 с.

16. Герчанівська С.В. Стратегічне управління як механізм забезпечення ефективного розвитку вітчизняних підприємств. /С.В. Герчанівська // Інноваційна економіка.- 2013.- № 1 (27).- С. 79-81

17. Гончар І. І. Методичні прийоми і процедури в аудиті різних форм господарювання. / І. І. Гончар//АгроСвіт.- 2012.- № 24.- C. 28-31.

18. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року №436-IV

19. Гура Н. Порядок заповнення звіту про рух грошових коштів прямим методом / Н. Гура // Бухгалтерський облік і аудит : науково-практичний журнал.- 2013.- № 1.- С. 25-30

20. Даценко Г.В. Аудит та інспектування грошових коштів і касових операцій: суть, проблеми, аспекти та шляхи їх подолання. / Г.В. Дяченко//Вісник Дніпропетровського унів.- 2013.- №7.- С. 210-216

21. Дмитренко, Г. В. Парадигма державного внутрішнього фінансового та аудиторського контролю / Г. В. Дмитренко // Інвестиції: практика та досвід. - 2013. - № 7. - C. 101-105

22. Долбнєва Д. В. Ключові питання формування аудиторського висновку: національний та міжнародний аспект/ Д. В. Долбнєва// Економіка. Управління. Інновації. - № 1 (11).- 2014.-С. 48-59.

23. Дяченко Д.О. Окремі аспекти обліку і контролю грошових коштів / Д. O. Дяченкo, Л. В. Мельянкoвa// Економічні науки. Cер. : Облік і фінанси .- 2013.- №10(3).- С. 239-243

24. Інструкція "Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті": Наказ Мінфіну України від 14.04.2000р. №146.

25. Інструкція « Про застосування плану рахунків»: Наказ Мінфіну України від 30.11.99 р. №291.

26. Інструкція "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті": Наказ Мінфіну України від 21.01.2004р. №22.

27. Калашникова Л. Підзвітні кошти: видача та звітування / Л. Калашникова // Податки та бухгалтерський облік. - 2013. - № 41. - C. 7-18

28. Кобилюх Т І. Аудит розрахунків за товарними операціями / Т.І.Кобилюх//Інноваційна економіка.- 2013.- №5.- С. 145-146.

29. Коваль М.І. Удосконалення обліку, аналіз та аудит готівкових розрахунків підприємства / М.І. Коваль // Наукові праці МАУП.-2013.- №2.-С.18-23.

30. Коновалов, Л. С. Теоретичні засади формування аудиту ефективності публічних коштів / Л. С. Коновалов // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2013. - № 3. - C. 73-77.

31. Конституція України від 28.06.1996р. №254 к/96 - ВР із змінами та доповненнями

32. Корінько М.Д. Аудиторський контроль грошових коштів / М.Д. Корінько // Бізнес та інтелектуальний капітал.-2014.- №6.-С. 80-85.

33. Кравченко Є. В. Особливості проведення аудиту облікової політики підприємства //Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія: Економічні науки.-2013. - №3. -С.203-211.

34. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. №2341-ІІІ із змінами і доповненнями.

35. Ліщинська Л.Б. Особливості аудиту грошових активів на підприємстві та шляхи його вдосконалення / Л.В.Ліщинська//Збірник гаукових праць КНТЕУ.- 2013.- №6.- С. 33-38.

36. Меліхова Т.О. Розробка програми аудиту касових операцій для підвищення ефективної діяльності підприємства / Т.О. Меліхова // Регіональна бізнес економіка та управління.- 2013.-№2.- С.97-106.

37. Мельянкова Л.В. Організація обліку касових операцій/Л.В. Мельянкова, Д.О. Дяченко // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2013. - № 20. - C. 16-22.

38. Методичні рекомендації щодо застосування регістрів журнально-ордерної форми обліку для сільськогосподарських підприємств. Затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 04.06.2009 р. № 390.

39. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: видання 2013 р. частина 1 / Пер. З англ. - К.: Міжнародна федерація бухгалтерів; Аудиторська палата України, 2014,-978с.

40. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг: видання 2013 р. частина 2 / Пер. з англ. - К.: Міжнародна федерація бухгалтерів; Аудиторська палата України, 2014,-431с.

41. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: наказ Мінфіну України від 7.02.2013р. №73

42. Парді С.Р. Шляхи вдосконалення обліку грошових коштів / С. Р. Парді // Вісник Одеського національного університету. Економіка .- 2013.- №2(1).- С. 82-86

43. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, зареєстрований у міністерстві юстицій України від 28.12.11р.

44. Податковий кодекс України із змінами та доповненнями від 02.12.2010 №2 755-VI.

45. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Наказом Міністерства фінансів України від 19.01.2000 р.№27/4248, із змінами та доповненнями.

46. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: постанова НБУ від 15.12.2004р. №637

47. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.96р. №116.

48. Порядок подання фінансової звітності. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419.

49. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХІІ (із змінами і доповненнями).

50. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99р. №996-XIV.

51. Про визначення розміру збитків, заподіяних підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння і валютних цінностей: Закон України від 06.06.95 р. № 217/95, із змінами і доповненнями.

52. Про застосування стандартів аудиту та етики: Рішення Аудиторської Палати України від 27.02.14 р. №290/7

53. Про затвердження методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств: Наказ Міністерства аграрної політики України від 18.05.02 р. № 132 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МАП України від 06.12.01 р. № 355).

54. Розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Порядку ведення реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки підприємств» від 08.05.2007 № 7270

55. Розпорядження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Порядку ведення реєстру аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ» від 19.02.2004 № 86.

56. Сидоренко О.О. Бухгалтерський облік помилкового переказу (отримання) грошових коштів / О.О. Сидоренко // Формування ринкових відносин в Україні.- 2013.- № 11.- С. 179-183.

57. Турова, Л. Л. Облік і аудит готівкових коштів / Л. Л. Турова, А. О. Коршак // Формування ринкових відносин в Україні. - 2015. - № 6. - C. 70-74.

58. Шокалюк. М.А. Ефективність формування фінансових потоків молокопереробних підприємств АПК/ //Облік і фінанси АПК.-2014.-№2.-С.113-116.

59. Ясишена В.В. Методика проведення аналізу грошових потоків підприємств/ В.В.Ясишена //Інноваційна економіка: Всеукраїнський науково-виробничий журнал.- 2013.- № 2 (28).- С. 131-139.

Размещено на Allbest.ru

...