Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Мета податкової політики, як і в цілому економічної і фінансової, не є чимось догматичним. На певному ступені економічного розвитку вона формується під впливом цілого ряду факторів, основними із яких виступають економічна і соціальна ситуації в країні, розклад соціально-економічних сил в суспільстві.

Мета податкової політики в значній мірі обумовлена також соціально-економічною будовою суспільства, стратегічними завданнями розвитку економіки держави, участі держави в міжнародному поділі праці.

Основні цілі податкової політики:

1.Фінансова ціль. Забезпечення потреб усіх рівнів влади у фінан­сових ресурсах, достатніх для проведення економічної і соціальної політики, а також для виконання відповідними органами влади покладених на них функцій. Дана мета є практичним втіленням фіскальної функцій податків і реалізується через відстоювання державною владою позицій з таких питань, як частка податків у валовому національному продукті і загальній сумі доходів бюджет­ної системи, заходи податкового контролю, відповідальність за податкові правопорушення.

2.Економічна ціль. Досягнення гнучкого економічного розвитку країни, регіонів, муніципальних утворень, окремих суб'єктів госпо­дарювання. Регулювання економіки - прояв розподільчо-регулюючої функції податків через використання податкових режимів для нако­пичень та інвестицій, співвідношення прямих і непрямих податків, визначення крайніх меж податкових вилучень для окремих галузей і сфер діяльності.

3.Соціальна ціль. Згладжування нерівності в рівнях доходів населення, що виникає в процесі ринкових відносин. Дана мета податкової політики безпосередньо пов'язана з соціальною функ­цією податків і виявляється через прогресивне оподаткування, встановлення межі податкових вилучень для окремих прошарків і класів населення, співвідношення прямих і непрямих податків.



2.3. Організація роботи бухгалтерської служби

На заводі бухгалтерський облік ведуть згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996, та затвердженим Міністерством Фінансів України положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку та відповідно до плану рахунків, на підставі якого розроблено робочий план рахунків.

Структуру й штати відділу затверджує генеральний директор заводу у відповідності з типовими структурами апарату управління й нормативами чисельності керівників, фахівців і службовців з урахуванням обсягу робіт.

В своїй повсякденній роботі бухгалтерський відділ отримує та надає інформацію за призначенням. При цьому складаються взаємовідносини бухгалтерського відділу з фінансовим відділом, планово - економічним відділом, відділом матеріально - технічного забезпечення, відділом зовнішньоекономічних зв'язків, технічним відділом, відділом збуту, юридичним відділом, відділом організації праці і заробітної плати та іншими підрозділами заводу.

Розподіл роботи між працівниками бухгалтерії здійснюється відповідно до посадових інструкцій.

Кожен бухгалтер має свої обов'язки і несе відповідальність за свою ділянку роботи.

Облікову політику застосовувати таким чином, щоб фінансові звіти повністю узгоджувались з вимогами Закону про бухоблік та кожного конкретного П(С)БО. Застосовувати перед усім ті підходи та методи для ведення бухобліку і надання інформації в фінансових звітах, які передбачені П(С)БО і найбільш адаптовані до діяльності підприємства.

Згідно з П(С)БО 1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів (крім Звіту про рух грошових коштів) проводити згідно принципу нарахування так, щоб результати операцій та інших подій відображались в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство отримує чи сплачує кошти.

Для організації робіт за графіком бухгалтерського обліку необхідно скласти їх перелік за ходом облікового процесу (первинний облік-документування, поточний облік-реєстрація у системі рахунків, підсумковий облік-складання звітності, звітних форм);розробити схему інформаційних зв'язків, скласти графіки (календаризовані плани робіт виконавців); обговорити графіки та визначити терміни виконання робіт; погодити згадані терміни виконання й обсяги робіт з відповідними виконавцями; затвердити графіки (надати їм нормативного характеру). При організації бухгалтерського обліку й контролю широко використовують графіки у вигляді організаційно-структурних схем, оперограм, документограм, функцінограм, хронограм, документообігу, документопотоків тощо.

Для організації облікового процесу застосовується централізована форма бухгалтерії, що передбачає підпорядкування апарату облікової служби як методично, так і адміністративно одному керівникові - головному бухгалтерові. До складу бухгалтерської служби входять головний бухгалтер, його заступник, фінансова група, група обліку виробництва, група обліку запасів, група обліку зарплати, група обліку основних засобів та нематеріальних активів. Обов'язки та права кожного бухгалтера визначені його посадовою інструкцією.

Трудомісткі ділянки бухгалтерського обліку здійснюються за допомогою програми «1С: Бухгалтерія», зокрема автоматизованими є облік заробітної плати, розрахунки з банками (відносини проводяться через систему «Клієнт-Банк»), постачальниками. Для організації чіткого, вчасного руху документів від майстрів цехів до відповідних бухгалтерів та від певного бухгалтера до головного бухгалтера складено графіки документообігу.

Для контролю за станом обліку та збереженням товарно-матеріальних цінностей регулярно проводяться ревізії. Завдання здійснення перевірок лежить на контрольно-ревізійному відділі.

Бухгалтерський облік на торфобрикетному заводі ведеться згідно Наказу «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики» (додаток ). Він визначає принципи здійснення обліку: форму обліку, оцінку активів, метод нарахування амортизації. Зокрема цим Наказом передбачено ведення журнально-ордерної форми обліку.

Права та обов'язки бухгалтера на Торфобрикетному заводф визначаються під дією наступних факторів:

- практично кожен бухгалтер (крім бухгалтерів, які працюють за цивільно-правовими договорами) є найманим працівником, тобто знаходиться у трудових відносинах з роботодавцем. Таким чином, коло прав і обов'язків бухгалтера включає в себе трудові права та обов'язки;

- бухгалтер є не лише працівником підприємства, а й посадовою особою. Така обставина перетворює бухгалтера в можливого суб'єкта юридичної відповідальності;

- бухгалтер є посадовою особою зі специфічними функціями. Фактично він є консультантом з фінансових питань. Крім того, у результаті свої роботи бухгалтер виконує публічні функції.

Остання обставина пояснюється тим, що основні обов'язки бухгалтера передбачено на законодавчому рівні, зокрема, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників залежно від рівня освіти облікового працівника та його посади на нього покладаються відповідні обов'язки та ставляться до виконання завдання.

На заводі головний бухгалтер:

- організовує бухгалтерський облік на підприємстві, тобто визначає техніку та технологію бухгалтерського обліку, приймає участь у формуванні облікової політики;

- керує діяльністю бухгалтерської служби, розподіляє обов'язки між працівниками, контролює виконання покладених на них завдань;

- забезпечує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій, наданням оперативної інформації, правильністю нарахування та своєчасним перерахуванням податків до Державного бюджету та інших платежів, складанням і поданням бухгалтерської звітності встановленим органам у відповідні терміни, дотриманням встановлених правил проведення інвентаризації;

- бере участь у роботі юридичної служби підприємства з питань оформлення матеріалів щодо відшкодування втрат від недостач і крадіжок майна;

- організовує підвищення кваліфікації керівників та фахівців бухгалтерської служби.

Керівник облікового підрозділу забезпечує збереженість бухгалтерських документів, оформлення і передачу їх у встановлений термін до архіву. З ним мають узгоджуватися призначення, звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб.

На малих підприємствах головний бухгалтер може виконувати обов'язки касира. Посадовий рівень та обов'язки головного бухгалтера на різних підприємствах суттєво відрізняються.

Так, головний бухгалтер може бути як керівником, що відповідає за певну ділянку роботи, так і людиною, яка поєднує в собі фінансового директора, керівника планового відділу, а іноді й юриста.

Отже, головний бухгалтер (бухгалтер) на Торфобрикетному заводі є посадовою особою. Відповідно до законодавства посадовими особами є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.



2.4. Організація документообороту підприємства

Бухгалтерський документ - письмове засвідчення певної форми і змісту, що містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення та підставою введення показників в облікову систему. Оформлення господарських операцій документами називається документуванням, а результат - документацією.

Основними способами доказовості облікових даних та інформації є первинні документи, реєстри (облікові та розрахункові) та звітні форми.

На торфобрикетному заводі використовуються типові первинні документи. Бланки документів замовляються у міській друкарні. Для упорядкування форм обліку та ув'язки її з первинними документами потрібно розробити робочий альбом документів. Його доцільно формувати за видами операцій або за робочими місцями.

Щодо організації носіїв поточного обліку на заводі, то облікові реєстри є основними, проте не єдиними способами відображення облікової інформації на цьому етапі. Крім облікових реєстрів, тут формують розрахункові реєстри, наприклад розрахунок амортизації основних засобів. Тому на цьому етапі облікового процесу використовують, крім облікових реєстрів, ще й розрахункові таблиці. Також у процесі поточного обліку складаються різні бухгалтерські довідки, наприклад про виправлення помилок. Отже, на етапі поточного обліку на торфобрикетному заводі використовують три види форм відображення облікової інформації: облікові реєстри, розрахункові таблиці та бухгалтерські довідки. Форми реєстрів досліджуваного підприємства відповідають формі бухгалтерського обліку - журнально-ордерній.

Підсумковий облік на торфобрикетному заводі представлених формами звітності, які можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

Раціональна організація документообігу передбачає його здійснення за заздалегідь встановленими графіками, що передбачають встановлення відповідальних осіб за складання перевірку, обробку певного документа, а також строки даних процедур. Наявність графіка дисциплінує осіб, що відповідальні за складання та просування документів, конкретизує відповідальність, виявляє порушників та допомагає своєчасному прийняттю управлінських рішень. На торфобрикетному заводі великим недоліком в організації бухгалтерського обліку є відсутність графіків документообігу. Тому було б доцільно сформувати Графік надходження первинних документів у бухгалтерію підприємства, що наведений у додатку.

Також на будь-якому підприємстві повинний бути певний порядок зберігання документів. З цією метою на торфобрикетному заводі створюються архіви. З моменту заведення і до моменту передачі до архіву підприємства документи зберігаються за місцем їх формування. У зв'язку з цим на досліджуваному суб'єкті господарювання організовано поточний та постійний архіви облікових документів. Поточний архів створюється у бухгалтерії для зберігання документів за поточний рік, по яких складено і подано бухгалтерську звітність і ті, до яких працівники бухгалтерії часто звертаються. Документи минулого року також зберігаються у бухгалтерії протягом наступного року, після чого здаються до постійного архіву торфобрикетному заводі.

Постійний архів підприємства організовано в окремому приміщенні, обладнаному стелажами для розміщення папок з документами. Входити до архіву мають право лише головний бухгалтер та завідувач архіву. Архіваріус приймає до архіву папки з документами, оформленими належним чином, записує їх до архівної книги, щорічно вибраковує справи, термін зберігання яких минув і робить про це відмітку в архівній книзі, стежить за збереженістю та порядком архіву. Справи з архіву архіваріус видає тільки за письмовою вимогою головного бухгалтера, а в окремих випадках - за письмовою вимогою прокуратури або народного суду. Тривалість зберігання документів у постійному архіві різна, встановлена чинним законодавством. Документи із строком зберігання не більше одного року можна здавати до архіву після звичайного підшивання в папки або в пачки будь-якої товщини без картонної обкладинки. Решту документів потрібно оформлювати в папки до 2,5 см товщини. На верхній обкладинці кожної папки зазначається назва підприємства, назва справи, індекс справи, рік і місяць початку та закінчення справи. На внутрішньому боці нижньої обкладинки проставляють кількість аркушів у папці (аркуші попередньо нумерують кольоровим олівцем), а також перший та останній номер журналу-ордера. Знищення документів минулих років з архіву оформлюється Актом про вилучення для знищення документів, що не підлягають зберіганню.

На торфобрикетному заводі для ведення обліку і калькулювання собівартості продукції, встановлення складу і переліку статей витрат застосовувати Методичні рекомендації з формування собівартості продукції у промисловості,а також Інструкцію по плануванню, обліку калькулювання собівартості продукції.

На заводі накопичення витрат на ремонти та інші поліпшення основних засобів, що здійснюються для підтримки їх у робочому стані та одержання первісно очікуваних економічних вигод, використовувати у плані рахунків спеціальні субрахунки на рахунках обліку витрат, а саме: 23 "Виробництво" - якщо ремонтуються основні засоби виробничого призначення; 91 "Загально-виробничі витрати" - при ремонті основних засобів загально-виробничого призначення", 92 "Адміністративні витрати" - при ремонті основних засобів, що беруть участь в управлінні та обслуговуванні підприємства; 93 "Витрати на збут" - у випадку ремонтів основних засобів, пов'язаних зі збутом продукції"; 941 "Витрати на дослідження і розробки" - при ремонті основних засобів, що беруть участь в дослідженні і розробках, які здійснює підприємство. Списання таких витрат здійснювати щомісячно за формою ОЗ-2. Дозволяється списання витрат із поточного ремонту по фактичних витратах при закритті рахунків. Витрати на ремонти та поліпшення основних засобів відображати у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку у розрізі інвентарних об'єктів.

На заводі собівартість робіт і послуг, що виконуються цехами для власних потреб (господарським способом), у тому числі ремонт, визначається, виходячи із прямих (основних) витрат. Розподілити загальновиробничі витрати на постійні та змінні, та визначити базу їх розподілу відповідно до П(С)БО 16 "Витрати". Затвердити розподіл наказом керівника.

Облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією) продукції, в т. ч. і витрати вантажно-транспортних управлінь, обліковувати в ДП на рахунку 93 "Витрати на збут".

Таблиця 2.1 Первинні документи для обліку основних засобів на торфобрикетному заводі

№ форми	Назва форми
1	2
Ф.ОЗ-1	акт (накладна) приймання передачі основних засобів
	списання амортизаційних відрахувань на затрати виробництва
	акт на ведення основних засобів
	Акт про передчасний знос основних засобів
03-14	Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)
03-15	Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)
03-16	Розрахунок амортизації по автотранспорту

На заводі кожен об'єкт зараховується до складу основних засобів за окремим актом. Разом з технічними документами, що стосуються даного об'єкта передаються до бухгалтерії де їх підписує головний бухгалтер і завіряє керівник підприємства. У бухгалтерії на основі акту відкривається інвентарна картка обліку основних засобів. Інвентарна картка обліку основних засобів використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про наявність та рух всіх типів основних засобів на підприємстві. Картки заводяться на кожен інвентарний об'єкт або групу однотипних об'єктів, які мають однакові вартості, в введенні в експлуатацію в один і той же час і знаходяться в одному підрозділі. Кожна картка традиційно ведеться по одному екземплярі і знаходиться у бухгалтерії в картотеці, до цієї картки заносяться дані про об'єкт основних засобів та подальші зміни які відбулися при його використанні.

Після заповнення інвентарну картку потрібно зареєструвати у списку інвентарних карток. Опис інвентарних карток зберігається у головного бухгалтера і використовується при втраті інвентарної картки для відтворення інформації яка знаходиться у картці.

Найчастіше надходження матеріальних цінностей на Торфобрикетному заводі оформляється такими документами:

· накладні на придбання товарів, МШП;

· товарно-транспортні накладні;

· прибутковий ордер;

· Довіреність

· Рахунок фактура

· Матеріальний звіт

· Податкова накладна

У випадку коли є розбіжності у кількості і якості одержаних виробничих запасів з даними супровідних документів постачання їх приймання здійснює комісія склад якої визначений наказом керівника підприємства на початок року із обов'язковим включенням представника з незацікавленої сторони .У даному випадку а також для матеріальних цінностей що надійшли без супровідних документів комісією складається «Акт прийому передачі матеріалів».

На заводі для видачі виробничих запасів оформляють «Лімітно-забірну карту»( додаток ), що містить в собі розпорядчий документ так як містить і накопичувальну відправний документ, що підтверджує відпуск матеріалів у рахунок ліміту.



2.5 Організація захисту інформації

Сучасні інформаційні технології потребують організації високого рівня захисту даних. Колективне користування інформаційними ресурсами вимагає чіткої постановки задачі захисту окремих папок та файлів та мережевих ресурсів взагалі від несанкціонованого втручання інфор­маційних зловмисників, вірусів та небезпечних програм. Найважливішим етапом на цьому рівні є фізичний захист самого інформаційного ресурсу. Якщо ж на такому ресурсі зберігаються конфіденційні дані, вони повинні знаходитися у безпечному місці.

Суть інформаційної безпеки - забезпечити безперебійну роботу організації і звести до мінімуму збиток від подій, що таять загрозу безпеки, за допомогою їхнього запобігання і зведення наслідків до мінімуму. Управління інформаційною безпекою дозволяє колективно використовувати інформацію, забезпечуючи при цьому її захист і захист обчислювальних ресурсів.

Досягнення високого рівня безпеки неможливо без прийняття належних організаційних заходів. З одного боку, ці заходи повинні бути спрямовані на забезпечення правильності функціонування механізмів захисту і виконуватися адміністратором безпеки системи. З іншого боку, керівництво організації, що експлуатує засоби автоматизації, має регламентувати правила автоматизованої обробки інформації, включаючи і правила її захисту, а також встановити міру відповідальності за порушення цих правил.

Організаційно-правовий захист структурно можна уявити так:

Організаційно-правові питання:

- органи, підрозділи та особи, відповідальні за захист;

- нормативно-правові, методичні та інші матеріали;

- міри відповідальності за порушення правил захисту;

- порядок вирішення спірних ситуацій.

Реєстраційні аспекти:

- фіксація "підпису" під документом;

- фіксація фактів ознайомлення з інформацією;

- фіксація фактів зміни даних;

- фіксація фактів копіювання змісту.

Юридичні аспекти:

- Затвердження в якості законів:

- правил захисту інформації;

- заходів відповідальності за порушення правил захисту;

- реєстраційних рішень;

- процесуальних норм і правил.

Комерційна таємниця -- інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, наприклад підприємства, повинні мати такі ознаки:

- не містити державної таємниці;

- не наносити шкоди інтересам суспільства;

- відноситись до виробничої діяльності підприємства;

- мати дієву або потенційну комерційну цінність та створювати переваги в конкурентній боротьбі;

- мати обмеження в доступі тощо.



2.6 Організація бухгалтерського обліку активів підприємства

Активи підприємства -- це майнові об'єкти -- ресурси -- матеріальні або нематеріальні ресурси вартості, які отримані в результаті попередніх господарських процесів та мають властивість приносити у майбутньому вигоду -- доходи підприємству.

У міжнародній практиці найбільш поширеним визначенням активів є таке: активи -- це ресурси, які отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких у майбутньому може призвести до збільшення економічних вигод.

Для управління активами вихідним моментом є визначення їх форми існування.

Актив як економічний потенціал може існувати у формі:

- грошових коштів;

- еквівалентів грошових коштів;

- дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб.

- фінансових інвестицій;

- виробничих засобів, що використовуються у господарській діяльності підприємства (основних засобів, нематеріальних активів, виробничих запасів тощо);

- незавершеного виробництва;

- запасів готової продукції;

Основні засоби - це матеріальні активи , які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, для здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу , якщо він довший за рік).

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 « Основні засоби » . За дебетом цього рахунку відображається надходження основних засобів та збільшення їх первісної вартості ( внаслідок до оцінки , поліпшення тощо) , а за кредитом - їх вибуття та уцінка.

Господарські операції пов'язані із рухом основних засобів (надходження , вибуття) оформляються первинними документами.

Кожен об'єкт зараховується до складу основних за «Актом введення в експлуатацію технологічного обладнання». Разом з технічними документами, що стосуються даного об'єкта передаються до бухгалтерії де їх підписує головний бухгалтер і завіряє керівник підприємства. У бухгалтерії на основі даного акту відкривається інвентарна картка обліку основних засобів. Дана картка використовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про наявність та рух всіх типів основних засобів на підприємстві. Кожна картка традиційно ведеться по одному екземплярі і знаходиться у бухгалтерії в картотеці, до цієї картки заносяться дані про об'єкт основних засобів та подальші зміни які відбулися при його використанні.

Основні засоби на заводі можуть вибувати в результаті :

списання в наслідок морального і фізичного зносу;

ліквідації при аваріях, стихійних лихах, в результаті яких об'єкт стає непридатним для подальшого використання.

реалізації, продажу.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені П(С)БО 8 „Нематеріальні активи”

Склад нематеріальних активів -- це сукупність прав підприємства розпоряджатися об'єктами інтелектуальної та промислової власності та переваг підприємства у порівнянні з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Для документування операцій з обліку нематеріальних активів використовують типові форми документів для обліку основних засобів, до яких додаються документи, що описують сам об'єкт або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті або інші майнові права підприємства. Наприклад, у випадку придбання будь-яких авторських прав відображення їх в обліку може бути здійснене лише на підставі договору з юридичною або фізичною особою -- продавцем цих авторських прав.

Амортизація нематеріальних активів -- постійне списання вартості нематеріальних активів в процесі їх виробничого використання. Вона покликана компенсувати затрати, понесені підприємством при їх придбанні, і забезпечити формування джерела фінансування майбутніх придбань відповідних активів.

Амортизація нараховується протягом терміну корисного використання нематеріального активу, але не більше 20 років, за методом, самостійно обраним підприємством, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Проте, якщо такі умови визначити неможливо, то використовують лінійний метод.

Порядок застосування методів амортизації визначається згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби”.

Запаси -- це продукція виробничо-технічного призначення, споживчі й інші товари, що перебувають на різних стадіях виробництва й обігу, та очікують вступу в процес виробничого або особистого споживання.

Виробничі запаси -- частина сукупних запасів, призначених для виробничого споживання.

До виробничих запасів відносять сировина, матеріали, що надійшли до споживачів, але ще не використані й не піддані переробці.

На торфобрикетному заводі товарно-матеріальні цінності можуть надходити в результаті :

- придбання за плату ;

- виготовлення власними силами;

- обміну на подібні та неподібні запаси.

Найчастіше надходження матеріальних цінностей на заводі оформляється такими документами:

- накладні на придбання товарів, МШП

- товарно-транспортні накладні;

- прибутковий ордер

Матеріальні цінності, що надходять на підприємство ретельно перевіряються, шляхом переважування, перерахування, перемірювання відповідності та якості, кількості, асортименту, умовам поставок, і супровідним документам, якщо не виявлено розбіжностей матеріали приймають.

У випадку коли є розбіжності у кількості і якості одержаних виробничих запасів з даними супровідних документів постачання їх приймання здійснює комісія склад якої визначений наказом керівника підприємства на початок року із обов'язковим включенням представника з незацікавленої сторони. У даному випадку а також для матеріальних цінностей що надійшли без супровідних документів комісією складається «Акт прийому передачі матеріалів».

Відповідно до П(С)БО «Запаси» № 9 оцінка вибуття виробничих запасів на заводі здійснюється за методом ідентифікованої собівартості .

При вибутті у експлуатацію (виробництво) вартість малоцінних швидкозношуваних предметів списується з балансу за обраним методом зазначений у обліковій політиці, тобто за методом

Метод ідентифікованої собівартості застосовується щодо тих видів виробничих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів значної вартості, а також стосовно тих видів запасів, що вони не замінюють один одного. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального обліку по кожному виду запасів. В результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовує підприємство, прибуток буде змінюватись відповідно до первісної вартості кожного запасу .

Інвентаризація - це перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку.

Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в «Інвентарний опис» за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, сорту і кількості.

У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень . Інвентаризаційні описи разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає звіряльну відомість , в якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці; здійснюється розрахунок природної нестачі, визначається кінцевий результати інвентаризації.

Якщо вартість нестач перевищуватиме вартість лишків, то різниця у вартості має бути віднесена на винних матеріально відповідальних осіб.

Грошові кошти на заводі можуть зберігатися в касі або на рахунках в банку.

Каса - приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів та інших цінностей. Кожне підприємство має касу для зберігання готівки та здійснення розрахунків готівкою.

Приймання грошових коштів на заводі оформляється прибутковим касовим ордером, який підписується головним бухгалтером або іншою уповноваженою на це особою і касиром.

При заповнені прибуткового касового ордеру заповнюються такі реквізити:

- найменування підприємства;

- номер прибуткового касового ордеру та дата його складання;

- кореспондуючий рахунок до рахунку 30 «Каса»;

- сума цифрами і прописом;

- від кого надходять кошти;

- підстава, на основі якої вносяться грошові кошти.

У графі додаток перелічуються документи, що додані до прибуткового ордеру і на яких касир ставить штамп або напис «Оплачено» із зазначенням дати.

Прибутковий касовий ордер заповняється в одному екземпляри із одночасним заповненням квитанції, що видається на руки особі, яка вносить грошові кошти до каси підприємства.

1. Надходження готівки в касу оформляється наступними проводками:

2. Отримано готівку з рахунку в банку: Дт 30 Кт 31;

3. Отримано готівку в оплату одержаних векселів: Дт 30 Кт 34;

4. Надходження готівки від покупців і замовників: Дт 30 Кт 36;

5. Повернуто зайво отримано заробітну плату: Дт 30 Кт 66;

Видача грошових коштів на підприємстві ВКФ «Ковель» оформляється видатковий касовий ордер. При заповнені касового ордеру вказують:

- найменування підприємства;

- номер та дату складання документу;

- кореспондуючий з рахунком 30 «Каса» рахунок;

- суму (цифрами та прописом);

- кому будуть видані кошти;

- на якій підставі видані кошти.

Видатковий касовий ордер підписується керівником і головним бухгалтером, а після видачі коштів - касиром.

Якщо на документі, що додається до видаткового касового ордера, є дозвільний підпис керівника підприємства, його підпис на самому ордері є не обов'язковим. Видачу готівки відбувається лише тій особі, що зазначена у видатковому ордері. При цьому касир має право вимагати документи, що засвідчують особу одержувача. Факт одержання коштів особа засвідчує власним підписом з зазначенням суми і дати.

Як і багато різних підприємств завод веде «Касову книгу», яка призначена для обліку операцій з готівкою в національній валюті.

Записи у касові книзі здійснюється у двох примірниках (через копіювальний папір) кульковою ручкою, чорнилом або за допомогою комп'ютеризованих засобів. Перші і другі мають однакові номери.

Перші примірники - «вкладні аркуші касової книги» є невідривним і залишається в касовій книзі. Другі примірники є відривною частиною аркуша касової книги і служать звітом касира. Звіт касира передається до бухгалтерії з прибутковими і видатковими ордерами під розписку у касовій книзі. При цьому кількість прибуткових і видаткових касових ордерів вказується прописом.

В кінці робочого дня касир підраховує операції з надходження та

вибуття готівки, вираховує їх залишок, який порівнюється зі встановленим лімітом.

Ліміт залишку готівки в касі - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі підприємства.

Вся готівка, яка перевищує ліміт підлягає поверненню до банку не пізніше встановленого строку.

Строк здавання підприємством готівкової виручки для її зарахування на рахунок в банку визначається підприємством і погоджується з банківською установою відповідно до таких вимог:

- для підприємств, що розташовані в населених пунктах де є банківські установи, готівка здається щоденно, у міру її надходження;

- для підприємств, у яких час закінчення робочого дня не дає змоги забезпечити здавання готівкової виручки в день її надходження - наступного за днем надходження готівкової виручки;

- для підприємств, що розташовані в населених пунктах де немає установ банку чи операторів поштового зв'язку , виручка здається не рідше ніж один раз на п'ять робочих днів;

- якщо підприємство працює в вихідні та святкові дні і не мають змоги, через відсутність відповідної домовленості з банком на інкасацію, зараховувати виручку на рахунок в банку, вона повинна бути здана до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку і підприємства.

Установлені строки здавання готівкової виручки узгоджуються з банком і визначаються в договорах на розрахунково-касове обслуговування.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства використовується синтетичний рахунок 30 „Каса”. Синтетичний облік по каси на заводі ведеться в «Відомості по рахунку 30».

Згідно з чинним законодавством України всі вільні грошові кошти підприємства повинні в обов'язковому порядку зберігатися в банку.

Облік операцій на рахунках в банку ведеться на рахунку 31 “Рахунки в банках”. Синтетичний облік по операцій на рахунках в банку на ВКФ «Ковель» ведеться в «Відомості по рахунку 311» (додаток 50).

Типові операції за рахунком 31 «Рахунки в банках»:

1. Внесено готівку на поточний рахунок у банку: Дт 31 Кт 30;

2. Зараховано на поточний рахунок кошти, які перебувають в дорозі:

Дт 31 Кт 33;

3. Отримано кошти в оплату одержаних векселів: Дт 31 Кт 34;

4. Надійшли кошти від покупців і замовників: Дт 31 Кт 36;

5. Погашено дебіторську заборгованість: Дт 31 Кт 37;

6. Отримано дивіденди: Дт 31 Кт 73;

7. Надійшли кошти від органів соціального страхування: Дт 31 Кт 65;

8. Одержано готівку з поточного рахунку в банку: Дт 30 Кт 31;

9. Відображення коштів, перерахованих іншим підприємствам, але ще не зарахованих на їхні рахунки: Дт 33 Кт 31;

10. Повернуто утримані суми замовникам чи покупцям: Дт 36 Кт 31;

11. Погашено заборгованість перед постачальниками: Дт 63 Кт 31.

12. Оплачено страхові внески: Дт 65 Кт 31;

У процесі господарської діяльності підприємства здійснюють розрахунки з іншими підприємствами, як у готівковій формі , так і без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунку банку свого підприємства на відповідні рахунки іншого підприємства.

2.7 Організація бухгалтерського обліку пасивів

Основною складовою власного капіталу є статутний капітал.

Для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу призначено рахунок 40 «Статутний капітал». За дебетом відображається зменшення статутного капіталу, а за кредитом - його збільшення.

Сальдо рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства.

Мінімальний розмір статутного капіталу для товариств з обмеженою відповідальністю становить 100 мінімальних зарплат, виходячи зі ставки мінімальної зарплати, що діє на момент створення товариства.

При створені такого товариства до моменту державної реєстрації кожен з його учасників повинен внести не менше 50% суми внеску.

Товариство має право збільшувати чи зменшувати розмір статутного капіталу за умови внесення змін до державного реєстру.

Підставою для збільшення статутного капіталу:

- внесення додаткових вкладів;

- реінвестиція нарахованих дивідендів.

Підставою для зменшення статутного капіталу:

- учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх внесків

- в кінці другого або кожного наступного фінансового року вартість чистих активів виявляється меншою за статутний капітал

- учасник вибуває з товариства

- частка учасника придбана товариством і не реалізована протягом строку, встановлена статутом і законом.

Додатково оплачений (вкладений) капітал -- це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість від первинної емісії. Це створює емісійний дохід.

Для обліку додаткового капіталу призначений у Плані рахунків пасивний рахунок 42 «Додатковий капітал», за кредитом якого відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом -- зменшення.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки:

421 «Емісійний дохід»

422 «Інший вкладений капітал»

423 «Дооцінка активів»

424 «Безоплатно одержані необоротні активи»

425 «Інший додатковий капітал».

Резервний капітал -- сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Резервний капітал створюється у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань на поновлення резервного капіталу передбачається установчими документами, здійснюється за рахунок чистого прибутку та не може бути меншим 5 процентів його загальної вартості.

Для обліку резервного капіталу у Плані рахунків призначений пасивний рахунок 43 «Резервний капітал». За кредитом рахунка відображається створення резервів, за дебетом -- їх використання. Сальдо цього рахунка кредитове і відображає залишок резервів на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами їх утворення та напрямком використання.

Здійснення відрахувань від прибутку на створення (поповнення) резервного капіталу відображається в обліку записом:

Д-т 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

К-т 43 «Резервний капітал».

Резервний капітал призначений для покриття непередбачених витрат, збитків на сплату боргів підприємства в разі його ліквідації. Залишки невикористаних коштів резервного капіталу переходять на наступний звітний період.

В обліку формування та змін статутного капіталу використовуються активні, регулюючі, контрарні рахунки 46 «Неоплачений капітал» та 45 «Вилучений капітал».

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначений для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства. За дебетом рахунка відображається заборгованість засновників (учасників): за внесками до статутного капіталу підприємства, а також номінальна вартість розміщених неоплачених акцій. За кредитом -- погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу і номінальна вартість сплачених акцій. Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій і кожному засновнику (учаснику) підприємства.

Після здійснення усіх внесків учасниками сальдо на рахунку 46 не залишається.

Рахунок 45 «Вилучений капітал» призначений для обліку вилученого капіталу, який має бути повернутий у разі викупу власних акцій у акціонерів з метою їх перепродажу або анулювання, а також у разі зменшення номінальної вартості акцій.

За дебетом цього рахунка відображаються суми вкладів, що повертаються учаснику товариства, вартість викуплених у акціонерів власних акцій за покупною ціною, за кредитом -- вартість анульованих або перепроданих акцій. Дебетове сальдо цього рахунка являє собою вартість викуплених власних акцій на кінець звітного періоду (перелік операцій вже був наведений в попередніх складових частинах цього розділу).

Облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного або минулих років, а також використаного в поточному році прибутку здійснюються на рахунку 44 «нерозподілені прибутки(непокриті збитки)». За кредитом якого відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, а за дебетом - збитки та використання прибутку.

Рахунок має субрахунки: 441 «прибуток нерозподілений», 442 «Непокриті збитки», 443 «прибуток, використаний у звітному періоді».

Постачальники - це фізичні чи юридичні особи, які здійснюють постачання товарного - матеріальних цінностей або надають послуги.

Підрядники - це спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при споруджені об'єктів на основі договорів підряду.

Для обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи призначено пасивний рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»

За кредитом рахунку відображається кредиторська заборгованість перед постачальниками і підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, а за дебетом - її погашення чи списання.

Рахунок має такі субрахунки:

631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»

632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»

633 «Розрахунки з учасниками ПФГ»

Підставою для здійснення записів та контролю розрахункових відносин за даним рахунком є первинні документи, що підтверджують здійснення операції.

Так відвантаження продукції здійснюється на основі товарно-транспортної накладної у якій зазначається: назва та адреса покупця, назва та адреса відправника, вид транспортного засобу, яким буде здійснюватись перевезення, найменування продукції, ціна, кількість, сума, номер доручення та прізвище особи яка є відповідальна за продукцію.

Товарно-транспортна накладна оформляється на кожну продукцію у чотирьох примірниках.

Перший примірник документу залишається у підприємства-продавця. Другий примірник передається вантажоодержувачу. Третій є підставою для розрахунків з транспортною організацією, а четвертий додається до подорожнього листа.

Для своєчасного здійснення розрахункових операцій підприємство-постачальник оформляє і надсилає на адресу підприємства-покупця рахунок-фактуру.

У даному документу зазначають: реквізити підприємства-постачальника( назву та код обслуговуючого банку ; назва та код підприємства, номер рахунку на який треба зарахувати кошти); реквізити підприємства-покупця,( назву та код обслуговуючого банку ; назва та код підприємства, номер рахунку,з якого будуть перераховуватись кошти); відомості про товар.

Кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій або безгрошовій формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотків.

Короткостроковий кредити банків - це сума поточних зобов'язань підприємства перед установою банку за отриманими від них позик, строк погашення яких до одного року.

Для обліку короткострокових кредитів призначено пасивний рахунок 60 «Короткострокові позики», за кредитом якого відображається одержання, збільшення позики, а за дебетом - її повернення.

Для обліку за користуванням кредитом призначено активний рахунок 951 «Відсотки за кредит». За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, пов'язаних з нарахуванням відсотків, а за кредитом - закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

Облік кредиторської заборгованості за нарахованими відсотками здійснюється н пасивному рахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками». За кредитом даного рахунку відображається заборгованість підприємства за нарахованими відсотками, а за дебетом - її погашення, зменшення.

1. На рахунок в банку одержано короткострокову позику: Дт 31 Кт 60

2. За рахунок короткострокової позики погашено заборгованість перед постачальниками: Дт 63 Кт 60

3. З рахунку в банку погашено короткострокову позику: Дт 60 Кт 31

4. Нараховано відсотки за користування кредитом: Дт 944 Кт 684

Для обліку поточної заборгованості, переведеної зі складу довгострокових зобов'язань при настанні строку погашення протягом 12 місяців з дати балансу, призначено пасивний рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями».

За кредитом відображається сума довгострокових зобов'язань, яка згідно з договором, підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, а за дебетом - її погашення.

Для обліку розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за одержані товари, матеріали, погашення яких забезпечує вексель, призначено пасивних рахунок 62 «Короткострокові векселі видані».

За кредитом рахунку відображається видача векселів у забезпечення поставок товарно-матеріальних цінностей постачальників та інших кредиторів, а за дебетом - погашення заборгованості за виданими векселями.

Податки - це обов'язкові платежі підприємства та окремих осіб в державний або місцевий бюджет.

Порядок нарахування і сплати загальнодержавних податків регулюються відповідними законами України, а місцеві податків і зборів - рішеннями органів місцевого самоврядування.

Для обліку розрахунків за всіма видами платежів до бюджету призначено пасивний рахунок 64 «Розрахунки за податками і платежами».

За дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, платежі, а за кредитом - нараховані платежі до бюджету.

Даний рахунок має такі субрахунки:

641 «Розрахунки за податками»

642 «Розрахунки за обов'язковими платежами»

643 «Податкові зобов'язання»

644 «Податковий кредит»

Для обліку належної до сплати суми податку на прибуток підприємства, визначеної за даними бухгалтерського обліку, призначено активний рахунок 98 «Податок на прибуток».

За дебетом рахунку відображається сума податку, а за кредитом - включення до фінансових результатів.

1. Нарахований податок на прибуток: Дт 98 Кт 641

2. Відображено суму податку на прибуток у складі фінансових результатів: Дт79 Кт 98.

Податок на додану вартість(ПДВ) підприємства сплачують за встановленою ставкою - 20%.

Основним елементом при визначені розміру ПДВ є податкова накладна.

На підставі отриманих і виданих накладних здійснюються відповідні записи в Книзі обліку продаж та в Книзі обліку придбання.

Книга обліку продаж призначена для реєстрації реалізованої продукції і містить: загальну вартість реалізації товарів та величину ПДВ.

Книга обліку придбання призначена для реєстрації придбаних товарів та містить: купівельну вартість, суму ПДВ та загальну вартість цінностей.

В кінці звітного періоду, на основі даних книг обліку продаж та придбань, вираховується сума податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, нарахована платником податку у звітному періоді.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Нормативними документами з оплати праці є Закон України «Про оплату праці» № 108 від 24.03.1995 р.

При прийнятті на роботу всі працівники повинні представити відповідні документи, а саме: трудову книжку , диплом про освіту, медичну довідку, паспорт або інший документ, що засвідчує особу. На кожного працівника прийнятого на роботу у відділі кадрів заводиться особиста картка спеціальної форми, куди записують всі зміни, які відбулися (зміни адміністративного зобов'язання працівника тощо).

При прийомі на роботу кожному працівнику присвоюється табельний номер. Контроль за відпрацьованим часом ведуть у «Табелі обліку робочого часу». Цей документ ведеться окремо на кожен цех, відділ, підрозділ табельниками або бригадирами, майстрами, тощо. В табелі зазначають приз віще працівника та за допомогою умовних позначень відмічають кількість відпрацьованих днів(годин), кількість днів хвороби відпустки, прогулів.

В кінці місяця підраховують кількість відпрацьованого часу , кількість днів неявок на роботу. Маючи посадовий оклад працівника можна нарахувати заробітну плату (при погодинній формі оплати праці).

Існують дві форми оплати праці, а саме:

- погодинна;

- відрядна.

При погодинній формі оплати праці основним первинним документоом є Табель робочого часу, в якому вказуються дані про посадовий уклад працівника та кількість відпрацьованих робочих днів. Заробітна плата при даній формі оплати праці нараховується шляхом ділення посадового окладу на кількість робочих днів у розрахунковому періоді і одержана сума множиться на практичну кількість відпрацьованого часу.

При відрядній формі оплати праці даних табелю не достатньо. Для нарахування заробітної платні необхідні дані про виробіток працівника. Для цього підприємство ВКФ «Ковель» використовує такі первинні документи:

- Наряд - комбінований документ в якому вказується завдання на виконання певних робіт та підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт і видається бригаді.

- Маршрутні листи - виписується на партію виготовленої продукції, які супроводжують процес виготовлення продукції по всьому по всьому технічному процесі обробки, починаючи з першої операції і закінчуючи останньою.

- Змінний рапорт - він використовується для обліку виконаної роботи робітників закріплених за визначеною операцією.

При відрядній формі оплати праці зарплата вираховується шляхом множення обсягу виробітку на розцінку за виконану роботу.

Підставою для оплати днів хвороби є «Листок непрацездатності».

«Листок непрацездатності» - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення із роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової втрати працездатності, вагітності і пологів.

2.8 Організація бухгалтерського обліку доходів, витрат та фінансових результатів

Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» Витрати - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва з відповідними нарахуваннями на неї, та ін.). Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Для обліку загально виробничих витрат призначений рахунок 91 «Загально виробничі витрати». На дебеті якого відображаються понесені загально виробничі витрати, а на кредиті - списані загально виробничих витрат в порядку закриття на відповідні рахунки.

На торфобрикетному заводі до витрат майбутніх періодів відносять витрати , пов'язані з підготовчими до виробництва роботами з освоєння нових виробництв та агрегатів, матеріали довготривалого користування, передплату за газети, попередню оплату рекламних послуг. Вартість таких витрат накопичена за дебетом рахунку 39 « Витрати майбутніх періодів» щомісячно, рівномірними частками, відповідно до встановленого терміну, відносяться до складу витрат звітного періоду.

При виробництві продукції майже на всіх підприємствах виникає незавершене виробництво. Сюди належить продукція яка не пройшла всіх стадій, недоукомплектована, не пройшла випробувань тобто виробництво якої розпочато але не завершено. Величина незавершеного виробництва відображається в обліку на дебеті рахунку 23.

В процесі операційної діяльності на підприємстві виникають витрати які не включаються до собівартості реалізованої продукції. До таких витрат відносять:

...