Аудиторський контроль капітальних вкладень

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Обліку і аудиту»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Організація і методика аудиту»

на тему: «Аудиторський контроль капітальних вкладень»

Виконав:

студент гр. 348

Чеботарьов Д.В.

Перевірила:

Безсмертна В.В.

Луганськ 2010

Зміст

Вступ

1. Інвестиційна діяльність та завдання її контролю

2. Інвестиційна стратегія підприємств

3. Оцінка ефективності інвестицій

3.1 Оцінка ефективності реальних інвестицій

3.2 Оцінка ефективності фінансових інвестицій

4. Об`єкти, джерела інформації та методичні прийоми аудиту інвестиційної діяльності

висновок

список використаної літератури

Вступ

Інвестиційна діяльність являє собою дуже привабливу сферу народного господарства, тому її аудит має важливе значення як важливий чинник незалежного незаангажованого контролю з боку громадськості.

Україна не в змозі проводити повністю всі інвестиційні процеси незалежно і тому має потребу в іноземних інвестиціях, які при даному розвитку економіки є дуже доречними, а тому є доречним їх аудит, так як не добросовісні підприємці під прикриттям інвестицій в економіку України, мають змогу відмивати «брудні» кошти та користуватись сприятливими умовами, для того щоб великі потоки інвестиційних ресурсів навпаки виводилися з нашої і так ослабленої світовою економічною кризою держави, таким чином аудит у цих умовах є великим важилєм контролю за інвестиційними потоками і не тільки.

Крім того що інвестиційні потоки важливо контролювати, їх ще потрібно правильно направляти та оцінювати, що повинно спрямовувати на думку про їх ефективність, а для довгострокових інвестицій( з серьойозним інвестором) потрібно ще розробити стратегію інвестування, тобто економічний план на довгострокову перспективу.

Актуальність та доцільність даної теми як ми бачимо просто безмежна, тому її вивчення та аналіз є не лише цікавим але й обґрунтованим.

Мета - дослідити матеріал зібраний у даній роботі та закріпити знання та досвід здобутий у процесі вивчення дисципліни «Організація і методика аудиту» на основі теми «Аудиторський контроль капітальних вкладень» по таким аспектам:

- інвестиційна діяльність та завдання її контролю;

- інвестиційна стратегія підприємств

- оцінка ефективності інвестицій

- об`єкти, джерела інформації та методичні прийоми аудиту інвестиційної діяльності.

Сьогодення, а саме закони бізнесу диктують свої умови існування, тому потрібно завжди знаходитись на пульсі подій. Світова економіка проходить дуже важливу стадію свого розвитку - стадію глобалізації та кооперації виробництва і тому потрібен сталий важіль контролю за економічними процесами, і як раз аудит є тим важилем впливу без якого не обійдеться в наш час жодна ринкова економіка світу.

1. Інвестиційна діяльність та завдання її контролю

аудиторський контроль капітальний інвестиція

Інвестиції (від лат.-одягаю) -- довгострокові вкладення майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність суб'єкта господарювання залежить від розміру інвестиційного портфеля.

Інвестиційний портфель -- сукупність цінних паперів, придбаних інвесторами. Як правило, це акції підприємств і компаній, облігації, боргові зобов'язання, переважно довгострокового характеру, центральних та місцевих органів влади, майнові і ощадні сертифікати фізичних осіб тощо. З метою одержання підвищених доходів, скорочення втрат через зниження курсу цінних паперів у сучасних умовах інвестори використовують складну методику управління і аудиту інвестиційного портфеля. Найбільш поширена так звана ступінчаста структура строків погашення цінних паперів, коли кошти від реалізації погашених цінних паперів реінвестуються (спрямовуються) на придбання нових цінних паперів з максимальним строком.

Розрізняють фінансові та реальні інвестиції.

Фінансові інвестиції -- вкладення в акції, облігації та інші цінні папери, що випускаються приватними компаніями або державою, а також об'єкти тезаврації (страхування грошових капіталів і збережень від інфляційного знецінення), банківські депозити. Фінансові інвестиції лише частково направляються на збільшення реального капіталу, більша їх частина не є вкладенням капіталу в інвестиційну діяльність.

Реальні інвестиції (капітальні вкладення) -- вкладення в основний капітал та на приріст матеріально-виробничих запасів. В сучасних умовах із збільшенням речовинних елементів основного капіталу швидко зростають вкладення в розвиток духовних продуктивних сил, в інтелектуальний потенціал, який стає найбільш активним елементом виробництва. Тому витрати на науку, освіту, підготовку та перепідготовку кадрів та ін. по суті є продуктивними. У країнах з розвиненою ринковою економікою ці витрати випереджають за темпами зростання вкладень в основний капітал у речовій формі.

Реальні інвестиції характеризуються галузевою та технологічною структурами, пропорції яких здебільшого визначають ефективність нагромадження. Зрушення у галузевій структурі економічно розвинених країн проявилися у випереджаючому зростанні інвестицій неречових елементів порівняно з речовими засобами в обробній промисловості, машинобудуванні, будівництві, транспорті та зв'язку.

Технологічна структура інвестицій визначається співвідношенням витрат на активні елементи основного капіталу (машини, устаткування) та на його пасивні елементи (будівлі, споруди). Ефективність реальних інвестицій підвищується при зростанні частки їх активних елементів.Переважну більшість реальних інвестицій в країнах розвиненою ринковою економікою становлять приватні інвестиції. Держава також бере участь в інвестиційному процесі вкладенням капіталу в державний сектор -- як безпосередньо, так і надаючи кредити, субсидії, здійснюючи політику економічного регулювання. Основна частина державних інвестицій направляється насамперед у галузі інфраструктури, розвиток яких необхідний для нормального суспільного відтворення (наука, освіта, охорона здоров'я, навколишнє середовище, енергетика, транспорт і зв'язок).

Для характеристики реальних інвестицій аудитори використовують такі поняття: обсяг -- вартісний показник капіталу, що вкладається; норма інвестиції -- співвідношення обсягу інвестицій до валового національного продукту.

До майнових і інтелектуальних цінностей відносять:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

- майнові права, які гарантуються авторським правом, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- права користування землею, водою, природними ресурсами, будівлями, спорудами, а також інші майнові права та цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

В умовах ринкових відносин особливе значення в інвестиції має ноу-хау для розвитку технічного прогресу.

Ноу-хау -- технічні знання і практичний досвід технічного, комерційного, управлінського, фінансового та іншого характеру, які становлять комерційну цінність, застосовуються у виробництві та професійній практиці і не забезпечені патентним захистом. Ноу-хау може включати в себе комерційні таємниці, незапатентовані технологічні процеси, інформацію виробничого і торговельного характеру, невідому широкій громадськості. Ця інформація може бути незалежною щодо патенту або ж необхідною для їх використання. Елементами ноу-хау можуть бути методичні рекомендації, пропозиції щодо використання, формули і рецептура, документація з виробництва, характеристики технологічного процесу та ін. Сюди також можна віднести знання і досвід у галузі маркетингу, в сфері упаковки і оформлення продукції, які потребують капіталовкладень, навички в проведенні лабораторних та інших досліджень. Однією з основних вимог ноу-хау є конфіденційність, таємність цього виду інформації. З плином часу ноу-хау втрачає комерційну цінність і стає доступною широкому колу осіб.

Комерціалізація ноу-хау широко використовується в міжнародній практиці. Зокрема, при складанні ліцензованих угод, договорів про всі можливі види технічного співробітництва, обміну та передавання технології, інвестиційного співробітництва, наданні інженерно-консультативних і аудиторських послуг. Включення в договори і угоди пунктів про передачу ноу-хау веде до збільшення доходів продавця, з однієї сторони, і до прискорення освоєння предметів угод покупців -- з іншої, бо сприяє швидкому і повному передаванню нагромадженого технологічного досвіду, виробничих таємниць, участі спеціалістів продавця в пусконалагоджувальних роботах, навчанню технічного персоналу покупця. Особливо часто здійснюється комерційна передача ноу-хау при ліцензійних угодах і в контрактах на будівництво і експлуатацію промислових, сільськогосподарських та інфраструктурних об'єктів.

Інвестиції у відтворення основних фондів можуть здійснюватися у формі капітальних вкладень.

Інвестиційна діяльність -- це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій; інвестиційна діяльність -- це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Здійснюється діяльність відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", яким визначаються загальні правові, економічні і соціальні умови інвестиційної діяльності на території України (інвестиційні банки, інвестиційні і страхові компанії та ін.). Законодавство і нормативно-правові акти про інвестиційну діяльність спрямовані на забезпечення рівного захисту прав, інтересів та майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, на ефективне; функціонування народного господарства України в умовах ринкової економіки.

Інвестиційна діяльність складається з таких елементів:

інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, товариствами, а також суспільними і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів та позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних коштів та позичкових коштів;

іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами і державами;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами України та іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

Інноваційна діяльність -- це одна з форм інвестиційної діяльності, здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

- випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;

- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

- реалізацію довгострокових науково-технічних програм великими строками окупності;

- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

- розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і технологічного становища.

Республіканські, міждержавні та регіональні інвестиційні проекти і програми, що реалізуються за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, підлягають обов'язковому контролю через державну експертизу. Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній експертизі з питань додержання екологічних і санітарно-гігієнічних вимог. Державну експертизу здійснюють спеціалізовані організації, а в разі потреби-- експертні комісії, створені Верховною Радою України.

Завдання аудиторського контролю інвестиційної діяльності, незалежно від форм її здійснення, полягає у визначенні доцільності вкладення інвестиції, обгрунтованості використання коштів та ефективності розвитку технічного прогресу.

2. Інвестиційна стратегія підприємств

Інвестиційна стратегія завжди пов'язана з поточним станом підприємства, його діючою технічною, технологічною та фінансовою базою, здійснюваною фінансово- господарською діяльністю. Стратегія дає відповіді на основні питання, що завжди стоять перед адміністрацією підприємства:

1.Продовжувати чи коригувати здійснювану діяльність?

2.Якщо коригувати , то в яких напрямках?

3.В яких обсягах продовжувати чи коригувати діяльність?

4. Які це дасть результати через рік, два. три?

5.Які кошти для такого розвитку потрібні та де їх джерела?

Мал. 2.1. Функції управління інвестиційною діяльністю

Навіть коли приймається рішення нічого не змінювати на підприємстві, то це так само стратегія, яка має бути обгрунтована , досліджена та сформована.

Розробка стратегії є спеціальним дослідженням із типовими процедурами, приблизний перелік яких наведено на мал. 2.3.

Інвестиційною стратегією будемо вважати систему добраних довгострокових цілей і засобів їх досягнення, що реалізується в інвестиційній діяльності підприємства.

Добирати інвестиційну стратегію слід з огляду на ряд критеріїїв, що визначають її доцільність:

- узгодженність з фінансовими ресурсами, які можуть бути спрямовані на інвестиції;

- ефективність, тобто узгодженність результатів і реальних витрат на їх досягнення;

- визначеність за термінами досягенння встановленої мети;

- оптимальність поєднання очікуваного досягнення потрібної прибут-ковості та можливих ризиків і невизначенності майбутнього періоду;

- узгодженість запланованих інвестицій із загальноекономічними умовами зовнішнього для підприємства середовища.

При визначенні інвестиційної привабливості окремої сфери діяльності потрібно враховувати комплекс факторів, що становлять зовнішні умови інвестиційного проекту:

важливість галузі - значення продукції, її особливості, частка експорту, залежність від імпорту, рівень забезпеченості внутрішніхпотреб країни, частка галузі або конкретної продукції у валовому внутрішньому продукті, основні споживачі продукції;

характеристика споживання продукції галузі, рівень конкуренції чи монопольності, особливості ринку збуту, фактичні та потенційно можливі обсяги ринку, сталість галузі щодо загального економічного спаду у країні;

рівень державного втручання в розвиток галузі- низький, посередній чи значний, включаючи державні капітальні вкладення, податкоові пільги, можливість прискореної амортизації тощо;



Мал. 2.2. Формування інвестиційної стратегії

соціальна значущість сфери діяльності -кількість робочих мість , регіональне розташування виробництв, середня заробітня плата. діяльність профспілок, екологічна небезпечність виробництва та продукції, статистика страйків і збитків від них;

фінансові умови роботи галузі- рівень загальної прибутковості, середня рентабельність, віддача на вкладений капіттал, оборотність активів, їх середня ліквідність.

Найсуттєвішим фактором інвестиційної діяльності є наявність фінансових ресурсів. Це перша умова формування інвестиційних планів і водночас основне обмеження. З оцінювання обсягів наявних ресурсів починаєтться інвестиційне планування, і за цими ресурсами перевіряється реальність уже розробленої інвестиційної стратегії на мал. 2.3 показано схему пошуку можливих джерел фінансування інвестицій.

Мал. 2.3 Джерела фінансування інвестицій

Конкретна структура добраної інвестиційної діяльності втілюється в поняття інвестиційного портфеля, тобто спеціально добраного набору конкретних інвестиційних проектів, прийнятих до реалізації.

На стадії аналізу та розробки стратегії інвестиційний портфель є запланованим засобом досягнення стратегічних цілей. На стадії реалізації кожного проекту поняття інвестиційного портфеля визначає структуру інвестицій.

Інвестиційний портфель, як і кожний проект, що входить до складу цього портфеля, формується виходячи з цілого ряду критеріїв, які встановлює для себе інвестор:

- прибутковості;

- терміновості ;

- рівня ризику;

- відповідності фінансових ресурсів.

Формування інвестиційного портфеля - завдання багатокритеріальне. Воно має вирішуватися для майбутнього періоду, тому базуєтться на прогнозах. Для цього завдання не існує чітко окреслених методик вирішення, але є типові процедури, загальні рекомендації та методи прогнозованих розрахунків.

Наведемо основні критерії формування інвестиційного портфеля.

Критерій прибутковості відбивається в очікуваному збільшенні доходів за рахунок або зростання вартості самого об'єкта інвестуванн (портфель зростання), або високих і регулярних девідентів на інвестований капітал (портфель доходу). Інвестиційний портфель, що має мінімальний ризик втрати інвестованого капіталу, визначається як консервативний, а в разі великих показників очікуваної прибутковості інвестицій (і великого ризику) портфель називається “агресивним”.

Критерій терміновості досягнення інвестиційних цілей визначає вимоги інвестора до термінів реалізації інвестицій (до початку експлуатацій об'єкта); досягнення потрібної прибутковості та окупності інвестицій; життя (екплуатації) об'єктів інвестицій.

Ступінь ризику інвестиційного проекту визначається показником вірогідності недосягнення потрібної прибутковості або взагалі втрати інвестованих коштів.

До цього критерію слід віднести й характеристику ліквідності проекту - можливість зворотного прооцесу пертворення об'єкта інвестування знову на кошти. При цьому без втрат не обійтися. Їх обсяг і час потрібний для продажу об'єкта інвестування, визначають рівень ліквідності інвестиційного проекту. Його можна прогнозувати і керуватися ним під час формування інвестиційного портфеля.

Відповідність проекту фінансовим ресурсам є критерієм вибору саме тих проектів, що відповідають обсягам коштів, які є або мають бути залучені інвестором. Це питання обсягів і розмірів інвестицій.

Співвідношення власних і залучених коштів може бути різним, але чим більшою є частка власного капіталу ініціатора інвестиційного проекту (краще понад 50%), тим надійніший проект.

Наведені критерії важко поєднати всі одразу. На мал. 17.3. ілюструються їх можливі поєднання, що визначають найважливіші аспекти інвестиційного добору проектів.

Наведемо типову послідовність дій з формування інвестиційного портфеля:

розробка стратегії інвестиційної діяльності;

визначення складу та типу інвестиційного портфеля;

аналіз та попередній добір інвестиційних проекттів;

остаточний добір інвестиційних проектів;

розрахунки та обгрунтування ефективності сформованого портфеля;

розробка організаційного плану реалізації інвестиційного портфеля та технології управління ним.

Слід детальніше зупинитися на питаннях аналізу привабливості інвестиційних проектів.

Третій і четвертий пункти описаної технології мають такий зміст щодо аналізу та експертизи проектів:



Мал. 2.4 Формування інвестиційного проекту

Формування інвестиційного проекту:

- привабливість сфери діяльності чи галузі, на яку орієнтований проект;

обсяг, структура, джерела інвестицій та їх фінансове забезпечення;

показники ефективності проекту, оцінювання його прибутковості, окупності, термінів реалізації;

детальність розробки проекту та його забезпеченність технічною і технологічною документацією, експертними висновками, уже укладеними чи

підготовленими договорами з підприємствами, від яких залежить постачання матеріалів, обладнання, будівництво та монтаж, збут продукції;

рівень ризику, шляхи його зниження, можливість виходу з проекту, його ліквідність;

аналіз ділових якостей персоналу, який є ініціатором проекту чи мє його реалізовувати.

Здійснення інвестиційної діяльності передбачає відповідне управління цим процесом: прийняття рішень щодо забезпечення ресурсами, їх раціонального використання, а також техніки та технології виробництва, проблем якості, цін і збуту, досягнення запланованого кінцевого фінансового результату.

У процесі управління інвестиційною діяльністю слід відокремити такі етапи: підготовчий; реалізації проекту; експлуатації об'єкта інвестицій. Останній можна поділити на етап повернення інвестиційних коштів (повної окупності інвестованих коштів) та етап отримання економічного ефекту від реалізації проекту. Повний перелік функцій інвестиційного управління наведено на мал. 2.5

Мал. 2.5 Технологія управління інвестиційною діяльністю

3. Оцінка ефективності інвестицій

3.1 Оцінка ефективності реальних інвестицій

У практиці господарювання розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність капіталовкладень. Абсолютна ефективність характеризує загальну віддачу капітальних витрат на підприємстві за певний період. Порівняльна ефективність капіталовкладень визначається тоді, коли необхідно з декількох варіантів капіталовкладень обрати найкращий.

Для оцінки абсолютної ефективності використовують показники:

1. Коефіцієнт економічної ефективності (К), який розраховується:

а) для окремих проектів або форм відтворення(3.1.)

(3.1)

Приріст прибутку визначається як різниця розмірів прибутку за попередній та розрахунковий період,

б) для підприємств, які будуються (3.2)

(3.2)

Розрахункові значення коефіцієнту (К) повинні порівнюватися з нормативним коефіцієнтом (Кн), який установлюється централізовано Міністерством економіки на певний період по галузях діяльності та формах відтворення. Для визнання проекту капіталовкладень доцільним необхідно, щоб К>КН.

2. Термін окупності (Т)(3.3)

 (3.3) Т> Тн.

Для оцінки порівняльної ефективності капітальних вкладень застосо-вують показник приведених витрат, які обчислюється за формулою 3.4:

ПЗ = ВО + Кн х КВ (3.4)

Доцільним враховується проект капітальних вкладень з мінімальними приведеними витратами.

Сучасна методика оцінки ефективності інвестицій передбачає наступну систему показників:

1) чистий приведений доход = ЧПД;

2) початкові інвестиції -- ПІ;

3) індекс прибутковості -- ІП;

4) термін окупності;

5) внутрішня норма прибутковості.

Чистий приведений доход (ЧПД) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під ЧДП мають на увазі різницю між приведеною до дійсної вартості (шляхом дисконтування) сумою грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою коштів, які інвестуються в його реалізацію. Розрахунок здійснюється за формулою 3.5:

ЧПД = ДПДВ - ПІ (3.5)

ЧПД -- чистий приведений доход;

ДПДВ -- сума грошового потоку (в дійсній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту (до початку нових інвестицій у нього). Якщо повний період експлуатації визначити складно, то його приймають у розмірі 5 років (це середній період амортизації обладнання).

Дисконтна ставка, яка використовується при розрахунку цього показника диференціюється з урахуванням рівнів ризику та ліквідності.

Дисконтування є операція по обліку фактору часу при прийнятті рішень сенс її в оцінці витрат, виручки, прибутку та рентабельності з урахуванням часових змін. Дисконтування засновано на тому, що будь-яка сума, яка буде отримана в майбутньому, в теперішньому часі має меншу суб'єктивну корисність, оскільки, якщо пустити що суму в обіг та змусити приносити прибуток, то через рік, два, три .... вона не тільки збережеться, але й збільшиться.

Дисконтування дозволяє визначити теперішній грошовий еквівалент суми, яка буде отримана в майбутньому. Для цього потрібно очікувану до отримання в майбутньому суму зменшити на доход, який зростає за певний термін, за правилом складних відсотків (3.6).

(3.6)

де : ДВ -- дійсна вартість;

МВ -- майбутня вартість;

r-- ставка відсотка норми прибутковості;

n -- число років.

Дійсна вартість грошової суми тим нижча, чим вищою є норма прибутковості і чим більш віддалений термін отримання прибутку. Показник "чистий приведений доход" може бути використано не тільки для порівняльної оцінки проектів, але й як критерій доцільності їх реалізації. Якщо ЧПД < О, то проект не є доцільним, тому що він не принесе доходу.

Разом с тим, даний показник має недолік: обрана для дисконтування ставка приймається зазвичай незмінною для всього періоду експлуатації проекту, в той час як вона може змінюватися. Однак, не дивлячись на це, його визнано найнадійнішим показником.

Індекс прибутковості (нагадує в офіціальний методиці коефіцієнт ефективності КВ (3.7)

(3.7)

Даний показник також може 6ути використано як критеріальний при оцінці проектів. Якщо І П=1, то проект є недоцільним, тому що не принесе доходу.

Показники ЧПД та ПІ взаємоповязані. При збільшенні абсолютної суми ЧПД росте значення індексу прибутковості. Це означає, що як критеріальний показник доцільності інвестиційного проекту може бути використаним тільки один із них. При порівняльній оцінці проектів слід роздивлятися обидва показника, тому що вони з різних боків оцінюють ефективність інвестицій.

Термін окупності. На відміну від офіційної методики при розрахунку терміну окупності за кордоном використовуються показники суми інвестицій та суми грошового потоку, приведених до дійсної вартості. Формула 3.8

(3.8),

де: ТО -- термін окупності;

ПІ -- сума інвестицій;

ДПдв-- сума грошового потоку в дійсній вартості. При короткострокових вкладеннях цей період приймається рівним одному місяцю, а при довгострокових -1 року.

Показник "термін окупності" може бути використано не тільки для оцінки ефективності проектів, але й для оцінки рівня інвестиційних ризиків. Чим триваліший період реалізації проекту до повної окупності, тим вищий рівень ризику. Недоліком показника є те, що він не враховує ті грошові потоки, які формуються після періоду окупності.

Внутрішня норма прибутковості (ВНП) є для вітчизняної практики цілком новим показником. Він характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, який виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість грошового потоку від інвестицій приводиться до дійсної вартості капітальних вкладень.

Внутрішню норму прибутковості можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистий приведений доход в процесі дисконтування буде приведено до нулю. Приймаються до реалізації інвестиційні проекти, за якими ВНП > r (ставка дисконту). Внутрішня норма прибутковості розраховується методом підбору, тобто визначається така ставка дисконту, при якій ЧПД = 0. показник "внутрішня норма прибутко-вості" є найбільш прийнятним для порівняльної оцінки. При цьому порівняльна оцінка може здійснюватися не тільки в межах інвестиційного проекту, але й ширше, наприклад, порівняння ВНП з рівнем прибутковості активів в процесі поточної господарчої діяльності: з середньою нормою прибутковості інвестицій, з нормою прибутковості за альтернативним інвестуванням (в цінні папери).

Крім того, кожне підприємство може встановити для себе критеріальний показник ВНП для оцінки інвестицій, при цьому проекти зі значенням ВНП нижче критеріального не розглядаються. Таке значення ВНП прийнято вважати граничною ставкою ВНП. Рівень ефективності використання реальних інвестицій залежить від множини організаційно-економічних факторів, які необхідно враховувати в процесі управління інвестиціями.

Усю сукупність факторів, що впливають, можна поєднати в наступні групи: а) фактори, які визначають структуру капітальних вкладень; б) фактори змагання проектно-кошторисного діла; в) фактори, які визначають тривалість інвестиційного циклу; г) фактори удосконалення економічного управління інвестиційним процесом.

Чим вища в обсязі інвестицій доля коштів на відтворення активної частини основних фондів, тим вища віддача інвестиційних вкладень.

3.2 Оцінка ефективності фінансових інвестицій.

Ефективність фінансових інвестицій визначається на основі порівняння доходу та витрат. Як витрати при цьому виступають кошти інвестування в різні фондові інструменти. В цій якості виступає різниця між реальною вартістю окремих фондів інструментів та сумою коштів, витрачених на їх придбання.

Оскільки доход від цих інвестицій може бути отримано лише в майбут-ньому періоді, він повинен бути оціненим при порівняні в дійсній вартості.

Формула розрахунку ефективності фінансових інвестицій для будь-яких фондових інструментів (3.9) виглядає як:

або , (3.9)

де:Еф -- ефективність інвестування в інструментах фондового ринку, %;

РВф -- реальна вартість окремих фондових інструментів (приведена до дійсної вартості);

Іф -- сума коштів, інвестованих до окремих фондових інструментів;

Дф (РВф -- Іф) -- доход від інвестиції до фондових інструментів.

Реальна дійсна вартість фондових інструментів формується під впливом двох основних показників:

1) суми майбутнього грошового потоку від конкретного виду фондового інструменту;

2) розміру дисконтної ставки, яка використовується при оцінці дійсної вартості грошового потоку.

1. Сума майбутнього грошового потоку по фінансових інвестиціях формується за іншими ознаками, ніж за реальними інвестиціями. У зв'язку з відсутністю основних фондів у складі майбутнього грошового потоку за фінансовими інвестиціями немає амортизаційних відрахувань. Як чистий прибуток по фінансових інструментах виступає чистий доход (тобто доход від використання відповідного фінансового активу за мінусом сплачених сум податків на цей доход). Формування майбутнього фінансового потоку за окремими видами фондових інструментів має суттєві відмінні особливості.

За облігаціями, ощадними сертифікатами та ін. аналогічними кредитними інструментами сума майбутнього грошового потоку складається з сум надходження відсотків за цими активами та вартості самого активу на момент його погашення; при цьому є можливими 3 принципові варіанти формування майбутнього грошового потоку за цими видами фондових інструментів:

1) без сплати відсотків по фондовому інструменту. В даному випадку інвестор отримує лише 1 вид доходу -- різницю між викупною ціною облігації та ціною придбання;

2) з періодичною сплатою відсотків та погашенням у кінці передбаче-ного періоду;

3) зі сплатою всієї суми відсотків при погашенні в кінці передбаченого терміну.

За акціями та інвестиційним сертифікатами сума майбутнього грошового потоку формується залежно від двох умов:

1) при використанні фондового інструменту впродовж невизначеного тривалого періоду часу.

В цьому випадку грошовий потік майбутнього періоду формується виключно за рахунок сум нарахованих дивідендів;

2) при використані фондового інструмента впродовж заздалегідь передбаченого терміну. В цьому випадку майбутній грошовий потік складається із сум надходжень дивідендів, суми придбання цього інструменту та курсової різниці по ньому.

4. Об`єкти, джерела інформації та методичні прийоми аудиту інвестиційної діяльності

При аудитi фiнансових iнвестицiй та капiтальних вкладень наводяться вiдповiдi на наступнi питання:

— склад та структура фiнансових iнвестицiй;

— формування балансовоiї вартостi придбаних цiнних паперiв, визначення витрат на їх придбання;

— джерела придбання цiнних паперiв i вiдображення в облiку коштiв, використаних на фiнансовi вкладення;

— правильнiсть зберiгання цiнних паперiв, оплата послуг депозитарiю, наявнiсть депозитарного договору;

— правильнiсть документального оформлення i вiдображення в облiку операцiй з цiнними паперами;

— достовiрнiсть визначення i вiдображення в облiку фiнансових результатiв вiд реалiзацiї цiнних паперiв;

— повнота сплати державного мита за операцiї з цiнними паперами;

— експертиза капiтальних вкладень i введення об”єктiв та виробничих потужностей у дію;

— експертиза створення та впровадження нової техніки;

— експертиза будiвельно-монтажних i ремонтних робіт;

— аудиторська експертиза iнвестицiйних проектiв.

Стосовно фiнансових iнвестицiй встановлюється вiдповiднiсть ведення облiку вимогам ПСБО 12 “Фiнансовi iнвестиції”:

— визнання активом;

— ведення облiку за кожною iнвестицiєю, наявнiсть аналiтичного облiку за строками погашення, видами, об”єктами;

— проведення переоцiнки iнвестицiй в залежностi вiд результатiв дiяльностi пiдприємства, в яке здiйснюються інвестиції;

— проведення амортизацiї рiзницi мiж собiвартiстю та вартiстю погашення фiнансових інвестицій;

— оцiнка iнвестицiй за собiвартiстю;

— вiдокремлення довгострокових та короткострокових інвестицій;

— застосування методiв оцiнки iнвестицiй на дату балансу в залежностi вiд того, в який об”єкт здiйснюються інвестиції;

— проведення дооцiнки та уцiнки інвестицій;

— видiлення у балансi iнвестицiй, якi облiковуються за методом участi в капiталi;

— коректнiсть надання iнформацiї про фiнансовi iнвестицiї у Примiтках до фiнансової звiтностi.

Об'єктами аудиту інвестиційної діяльності є інвестиційні проекти, знов створювані основні фонди і оборотні кошти, у всіх галузях і сферах господарства, цінні папери, цільові вкладення засобів, науково-технічна продукція, інтелектуальні права, витрати на капітальне будівництво, введення в дію об'єктів і виробничих потужностей, бухгалтерський облік і звітність по інвестиційній діяльності.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності є громадяни і юридичні особи України, іноземні громадяни і юридичні особи інших держав.

Інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які ухвалюють рішення про вкладення власних, запозичених і залучених майнових і інтелектуальних цінностей. Інвестори виступають в ролі вкладників, покупців, а також виконують функції учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності є громадяни і юридичні особи України, іноземні громадяни і юридичні особи, що забезпечують здійснення інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручень інвестора.

Інвестиційна діяльність суб'єктів України за її межами регулюється законодавством України або держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними міжнародними договорами України, а також спеціальним законодавством України.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форми власності і господарювання, мають рівні права по здійсненню інвестиційної діяльності. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види і об'єми інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі організацією конкурсів і тендерів. За рішенням інвестора права володіння і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам і юридичним особам в порядку, встановленому законом. Взаємовідносини у разі такої передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, знаходяться в силі весь термін дії договору. Інвестор повинен надати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснення інвестицій, отримати дозвіл на капітальне будівництво відповідно до висновків експертизи інвестиційних проектів в межах дотримання санітарно-гігієнічних і екологічних вимог.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності є:

- власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відраху-вання, відшкодування збитків від аварій, стихійних лих, накопичені заощадження громадян, юридичних осіб і т. ін.);

- позикові фінансові кошти інвесторів (облігації позики, банківські і бюджетні кредити);

- позикові фінансові кошти інвестора (засоби, отримані від продажу акцій, пайові і інші внески громадян і юридичних осіб);

- бюджетні інвестиційні асигнування.

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної і соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, республіканськими і регіональними програмами розвитку народного господарства і місцевими бюджетами, передбаченими в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності.

Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється:

- системою податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;

- проведенням кредитної і амортизаційної політики, у тому числі прискореної амортизації основних засобів;

- наданням фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей виробництва;

- державними нормами і стандартами;

- антимонопольними заходами, роздержавленням і приватизацією власності;

- визначенням умов користування землею, водою і іншими природними ресурсами;

- політикою ціноутворення, проведенням експертизи інвестиційних проектів і інших заходів.

Отже, основним напрямом інвестиційної діяльності є вкладення майнових і інтелектуальних цінностей в капітальні вкладення і упровадження нової техніки, тому вони є важливим об'єктом аудиту.

Капітальні вкладення - це цілеспрямована система планового оновлення і розвитку матеріально-технічної бази підприємства відповідно до її участі в процесі розширеного відтворювання. Задачею аудиту капітальних вкладень є аудит реконструкції і заміни зношеного або застарілого устаткування і інших об'єктів основних засобів, будівництва нових і розширення діючих підприємств. При плануванні і виконанні капітальних інвестицій суб'єкти господарювання повинні дотримувати вимоги:

- максимального використовування діючих основних фондів з урахуванням їх технічного переозброєння і реконструкції;

- прискорення освоєння проектних потужностей введених в дію підприємств, об'єктів в порівнянні з нормативними термінами;

- комплексного будівництва і об'єктів в затверджені терміни;

- збалансованості плану по матеріальних, фінансових і трудових ресурсах.

Структура витрат капітальних інвестицій включає витрати на будівництво нових і реконструкцію діючих підприємств і об'єктів, придбання устаткування, що підлягає монтажу, а також машин, обладнання, інструмен-тів, господарського інвентарю, що не вимагає монтажу.

Упровадження нової техніки - це система заходів, направлених на прискорення науково-технічного прогресу на діючих підприємствах шляхом заміни морально застарілого обладнання досконалішим, відповідним прогресивній технології прогресу.

Задача аудиту інвестиційної діяльності полягає в сприянні найраціональнішому використовуванню майнових і інтелектуальних цінностей при створенні і модернізації основних фондів, реалізації цільових комплексних програм економічного і соціального розвитку України через капітальні вкладення. Відповідно до цього моделлю стандарту аудиту інвестиційної діяльності визначаються об'єкти, джерела інформації і методичні прийоми контролю.

Особливості об'єктів аудиту інвестиційної діяльності полягають в тому, що ці об'єкти в сукупності представляють самостійний вид діяльності, здійснюваний підприємством разом з основною діяльністю, виступаючи як забудовники (замовники). До них відносяться інвестиційні вкладення в майнових і інтелектуальних цінностях, інвестиційну і інноваційну діяльність, яка включає планування і фінансування капітальних вкладень, збалансованість ресурсами, а також виконання цих планів в і відображення їх в бухгалтерському обліку і звітності. Оскільки капітальні вкладення здійснюються в основному підрядними будівельними організаціями, то обов'язком замовників є забезпечення їх проектно-кошторисною документацією. Замовник відповідає перед підрядчиком за своєчасність і розробки і затвердження проектно-кошторисної документації, здачу її підрядної будівельної організації в терміни, передбачені договором, і належної якості. Тому проектно-кошторисна документація включається в ноу-хау і розглядається аудитом як об'єкт контролю, що представляє інтелектуальну цінність.

Джерелом інформації є законодавчі акти по інвестиційній діяльності, плануванню і фінансуванню капітальних інвестицій і нової техніки, розробці проектно-кошторисної документації, нормативно-планова документація, а також первинні документи, облікові регістри і звітність по інвестиційній діяльності, виконанню планів і капітальних вкладень і введенню в дію об'єктів і виробничих потужностей і інша фактографічна інформація (див. табл. 4.1)

Особливістю методичних прийомів аудиту, узагальнення і реалізації його результатів полягає у вживанні таких органолептичних прийомів як:

- інвентаризація;

- контрольні виміри;

- технологічний контроль;

- експертизи різних видів;

- і ін. методи для дослідження якості об'єктів капітальних робіт, відповідності їх затвердженої проектно-кошторисної документації.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми використовуються при визначенні якісних і показників виконання планів капітальних інвестицій і упровадження нової техніки, виявлення невикористаних резервів.

Документальні методичні прийоми контролю використовуються при аудиті операцій, що відображають виконання будівельно-монтажних робіт, придбання обладнання, модернізацію і реконструкцію діючих основних фондів. Камеральні перевірки застосовуються при дослідженні якості проектно-кошторисної документації в установах банків - відповідності типовим проектам, науково-технічного їх рівня, кошторисних норм і розцінок, обсягів робіт і ін. В процесі аудиту застосовуються методичні прийоми зустрічної перевірки документів, що знаходяться в установах банку, який фінансує капітальні вкладення і нову техніку, а також підрядчика, що виконує капітальні роботи.

Таблиця 4.1

Документування операцій з інвестиціями

Шифр та назва рахунку	Документи
14 "Довгострокові фінансові інвестиції”	Документи приймання-передачі ЦП; документи приймання-передачі внесків у спільну діяльність; свідоцтва на суми здійснених внесків в інші підприємства; виписки банку; прибуткові касові ордери; видаткові касові ордери; платіжні доручення; засновницькі договори; договори купівлі-продажу; цінних паперів
15 “Капітальні інвестиції”	Акти введення в експлуатацію; акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об”єктів; дефектні акти; акти виконаних робіт по ремонту ОЗ; кошториси та угоди на капітальний ремонт, технічне обслуговування ОЗ підрядними організаціями

Практика проведення аудиту інвестиційної діяльності підприємства дозволила визначити певні відхилення у звітності які при проведенні аудиту можуть бути кваліфіковані як порушення діючих правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

У роботі такі порушення правил ведення обліку обмежені розглядом двіх головних нормативних документів з ведення обліку - П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” та П(С)БО 18 “Будівельні контракти”, табл. 4.2 та табл. 4.3 наведені типові порушення згаданих вище стандартів, які використовуються аудиторами при перевірці інвестиційної діяльності підприємства.

Таблиця 4.2

Порушення П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”, які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів.

№	Питання, що досліджуються	Можливі порушення	Пункти П(С)БО
1	2	3	4
1	Визнання фінансових інвестицій активом	Неправомірне визнання активом тих фінансових інвестицій, які неможливо достовірно оцінити, або тих, від використа-ння яких немає можливості одержання економічних вигод	П.10
2	Оцінка фінансових інвестицій при придбанні	Заниження собівартості фінансових інвестицій шляхом не включення до неї витрат, безпосередньо пов'язаних з їх придбанням	П.4
		Неправомірне відображення справедливої вартості фінансових інвестицій, що здійснюються шляхом обміну на ЦП власної емісії	П.5, Додаток доП(С)БО 19
		Неправомірне відображення справедливої вартості фінансових інвестицій, що здійснюються шляхом обміну на інші активи	П.6, Додаток доП(С)БО 19
3	Визнання доходів за дивідендами, %, Роялті І ренти, що підлягають отриманню за фінансо вими інвестиціями	Відображення таких доходів у складі інших, ніж фін.доходи	П.7
4	Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу	Відображення фін. інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення, на дату балансу за вартістю, ін. ніж амортизована собівартість	П.П.8,10
		Відображення фін. інвестицій, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, на дату балансу за методом участі в капіталі або за амортизованою собівартістю	П.9
		Відображення суми змін балансової вартості фін. інвестицій, справедливу вартість, і яких достовірно визначити неможливо, і фін. інвестицій, що утриму-ються підвом до їх погашення, у складі доходів від участі в капіталі, а не в складі ін. фін. доходів	П.П.9,10
		Помилки в обчисленні сум амортизації дисконту, премії та амортизованої собівартості фін. інвестицій	П.10 Дод.1
5	Відображення фін. інвестицій в балансі	Неправомірне віднесення до довгостро-кових інвестицій, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, і які розміщені на період менше одного року	П.17
		Неправомірне віднесення до поточних фін. інвестицій активів, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, або інвестицій,і які здійснені на період більше одного року	П.33
6	Та інші

Таблиця 4.3

Порушення П(С)БО “Будівельні контракти”, які виявляються аудиторами при дослідженні документів, операцій і записів

№	Питання, що досліджуються	Можливі порушення	Пункти П(С)БО
1	2	3	4
1	Визнання доходів та витрат	Визнання доходів та витрат протягом виконання будівельного контракту, якщо кінцевий фін. результат цього контракту не може достовірно оцінений	П.3
2	Достовірна оцінка кінцевого фін. резуль тату за буд.контрактом з фіксованою ціною	Відсутність однієї з умов при визначенні кінцевого фін.результату за будівельним контрактом у фіксованих цінах	П.5
3	Достовірна оцінка кінцевого фін. резуль тату за буд.контрактом “витрати плюс”	Відсутність однієї з умов при визначенні кінцевого фін.результату за будівельним контрактом “витрати плюс”	П.6
4	Визнання сум відхилень, претензій та заохочувальних виплат	Визнання доходом сум відхилень, претензій та заохочувальних виплат за буд.контрактом у разі відсутності ймовірності отримання економічних вигод, неможливості їх достовірної оцінки	П.9
5	Оцінка доходу за буд.контрактом	Включення до доходу за буд.контрактом ін. надходжень крім ціни, передбаченої буд.контрактом суми відхилень, претензій та заохочувальних виплат за буд.контрактом	П.10
		Оцінювання доходу за буд.контрактом не за справедливою вартістю активів, які вже отримані або підлягають отриманню	П.15
6	Та інші

Метою організації аудиту реальних інвестицій є отримання об`єктивної і незалежної оцінки контрольних процедур і дій менеджерів цих підприємств у ході управління реалізацією інвестиційних проектів. Завдання аудиту реальних інвестицій спрямовані на перевірку на відповідність системи управління реалізацією інвестиційних проектів можуть бути вирішені фахівцями відділів інвестиційного контроллінгу або внутрішнього аудиту на основі здійснення постійного спостереження (моніторингу) за контрольованими показниками цих проектів.

Аспекти організації таких перевірок і технологія їх проведення мають визначатись з урахуванням різноманітності завдань, які виконуються аудиторами, що висуває певні вимоги до порядку і форми подання результатів аудиту, збору необхідних аудиторських доказів і повноважень подання результатів перевірок безпосередньо керівництву підприємства або раді директорів, акціонерів (засновників).

У таблицях 4.4 та 4.5 ризкритий порядок організації та проведення аудиту капітальних вкладень і фінансових інвестицій підприємства.

Таблиця 4.4

Порядок організації та проведення аудиту капітальних вкладень і фінансових інвестицій підприємства

№№ з/п	Показники	Аудит капітальних вкладень	Аудит фінансових інвестицій
1	Мета проведення аудиту	Перевірка твердження, що капітальні інвестиції належать підприємству, перевірка відповідності оцінки та класифікації а також достовірності відображення залишків капітальних інвестицій у звітності	Перевірка реальності фінансових інвестицій, правильність розподілу на довгострокові та поточні, правильність ведення бухгалтерського та податкового обліку, взаємоузгодженість форм фінансової звітності
2.	Нормативна база аудиту	Бізнес-план, інвестиційний проект, кошториси, форма № 2-КБ, акти прийняття робіт, “Капітальні інвестиції”, рах. 15, “Розрахунки з постачальниками та ідрядниками”, рах. 63, форми № 1 та 5, звітність за капітальними вкладеннями	Бізнес-план, інвестиційний проект, договори, кошториси, облікова політика, П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”, П(С)БО 13 “Фінансові інструменти”,“Довгостровокі фінансові інвестиції”, рах. 14, “Поточні фінансові інвестиції”, рах. 35, форми № 1 та 3, звітність за фінансовими інвестиціями
3	Зміст об`єкту перевірки	Придбання та реалізація необоротних активів підприємства	Придбання та реалізація фінансових інвестицій - активів, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (процентів, дивідендів та ін.), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.
4	Вивченя стану внутрішнього контролю, особливості	Витрати належним чином відображені у обліку, записи з придбання, виготовлення відображені достовірно щодо рахунку, суми. періоду, фізичні втрати не допускаються	Операції з фінансовими інвестиціями належним чином відображені в облікових документах, операції реєструються вчасно і точно у рахунку, сумі та періоді, цінні папери та інші інвестиції належним чином класифіковані та оцінені
5	Аудиторські процедури. Особливості проведення	Вибіркова перевірка, розрахунок, співставлення, інвентаризації, економічний аналіз, контрольні заміри, можливо залучення фахівців з технології будівництва	Вибіркова перевірка, розрахунок, співставлення, інвентаризації, економічний та фінансовий аналіз, можливо залучення фахівців з інвестиційного менеджменту Набуття права власності, інвестиції за методом участі у капіталі, зв`язок з цінними паперами

Таблиця 4.5

Таблиця проведення аудиту капітальних вкладень і фінансових інвестицій підприємства

Об`єкти	Мета аудиту	Джерела інформації для проведення аудиту	Методичні прийоми аудиту	Особливості проведення аудиту	Аудиторський висновок
Капітальні вкладення	Перевірка твердження, що капітальні інвестиції належать підприємству, відповідність оцінки та класифікації, достовірності відображення залишків капітальних інвестицій у звітності	кошториси, форма № 2-КБ, акти прийняття робіт, рахунки, фінансова звітність	Вибіркова перевірка, розрахунок, співставлення, інвентаризації, економічний аналіз, контрольні заміри,	можливо залучення фахівців з технології будівництва	МСА 800 “Аудиторський висновок про виконання завдань аудиту спеціального призначення”
Фінансові інвестиції	Реальність фінансових інвестицій, розподіл на довгострокові та поточні, ведення бухгалтерського та податкового обліку, взаємоузгодженість форм фінансової звітності	Плани, інвестиційний проект, кошториси, фінансова звітність	Вибіркова перевірка, розрахунок, співставлення, інвентаризації, економічний та фінансовий аналіз,	можливо залучення фахівців з інвестиційного менеджменту	МСА 800 “Аудиторський висновок про виконання завдань аудиту спеціального призначення”

Висновок

Всебічно дослідивши та проаналізувавши матеріал даної роботи можна та потрібно зробити наступні висновки:

Інвестиційна діяльність суб'єктів України за її межами регулюється законодавством України або держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними міжнародними договорами України, а також спеціальним законодавством України.

...