Розрахункові і облікові операції на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Облік грошових коштів

1.1 Облік операцій на інших рахунках в банку

1.2 Практична частина

Розділ 2. Облік дебіторської заборгованості

2.1 Порядок створення резерву сумнівних боргів

2.2 Практична частина

Розділ 3. Облік виробничих запасів

3.1 Облік вибуття виробничих запасів

3.2 Практична частина

Розділ 4. Облік основних засобів

4.1 Облік витрат на поліпшення основних засобів

4.2 Практична частина

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Бухгалтерський облік є важливим елементом економічної системи, без знання якого неможливе ефективне управління підприємством. Бухгалтерський облік - це одне з головних джерел інформації про виробничу й фінансово-господарську діяльність підприємств і об'єднань, необхідної для прийняття та реалізації управлінських рішень. Лише налагоджена система бухгалтерського обліку дає змогу отримати необхідну інформацію для забезпечення управління господарською діяльністю підприємства. Отримана з бухгалтерського обліку інформація аналізується для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень, а тому неналежна якість бухгалтерської інформації може призвести до неправильних висновків та прийнятих рішень.

На будь-якому підприємстві облік та звітність займають центральну позицію, оскільки цифри свідчать про успішну чи безуспішну діяльність підприємства. Знати бухгалтерський облік необхідно не лише бухгалтерам, але й менеджерам всіх рівнів, оскільки він допомагає краще зрозуміти ці цифри, працювати з ними більш ефективно.

Науково поставлений на підприємстві облік є основою для реалізації функції контролю й аналізу господарської діяльності. Облік повинен забезпечити повсякденний контроль за правильним і цільовим використанням коштів, матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів, їх збереженням, а також на базі аналізу сприяти поліпшенню фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій.

Бухгалтерський облік, в широкому його розумінні, є основною інформаційною базою для пізнання людиною економічної дійсності, він ставить нові проблеми, розкриває нові можливості, спонукає до дій, про які ще вчора не було уявлення.

Сьогодні в соціально-економічному житті нашої країни відбуваються значні перетворення. Країна створює ринкову економіку. Підприємства набувають статусу самостійності. Госпрозрахунок і самофінансування становлять норму в житті підприємств. Господарювання пов'язується із справедливим бажанням господаря самому розпоряджатися своїми коштами.

У зв'язку з такими змінами зростають вимоги до підготовки фахівців економічних професій, в тому числі й спеціалістів з бухгалтерського обліку.

Розділ 1. Облік грошових коштів

1.1 Облік операцій на інших рахунках в банку

Для збереження грошових коштів і здійснення розрахунків установи банку відкривають всім підприємствам незалежно від форми власності поточні, депозитні рахунки у національній та іноземній валюті згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Під безготівковими розрахунками відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій ухвалою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, із змінами і доповненнями (далі - Інструкція № 22), розуміють перерахування певної суми коштів з банківських рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді при застосуванні форми розрахунків "клієнт-банк".

Для зберігання грошових коштів спеціального призначення можуть відкриватись в банку й інші поточні рахунки в національній або іноземній валюті. На цих рахунках обліковуються кошти, одержані на наукові дослідження, на сумісну діяльність.

Облік грошових коштів на рахунках ведеться на рахунку 313, 314.

Крім розрахункового рахунка підприємство може мати в банку інші рахунки для зберігання оборотних (наприклад - акредитиви, чекові книжки тощо) або необоротних (депозити більше одного року тощо) грошей (коштів).

Рахунок 313 - “Інші рахунки в банках у національній валюті”. За кожним з інших рахунків відкривають окремий субрахунок, залежно від мати відкриття того чи іншого рахунка. Такими рахунками можуть бути:

- 3131 “Акредитиви у національній валюті”. Запроваджується при використанні підприємством цієї форми розрахунків;

- 3132 “Лімітна чекова книжка”. Запроваджується при використанні підприємством цієї форми розрахунків;

- 3133 “Спеціальний картковий рахунок”. Запроваджується підприємствами, які для здійснення розрахунків використовують корпоративні пластикові картки;

- 3134 “Спеціальний рахунок на фінансування капітальних вкладень”. Запроваджується при необхідності відокремленого зберігання грошових коштів цільового призначення;

- 3135 “Поточний рахунок філії”. Запроваджується підприємствами, за наявності у них філій або представництв, не виділених на окремий баланс.

Наведений список можливих банківських рахунків, що відкриваються у національній валюті не є вичерпним.

Рахунок 314 - “Інші рахунки у банках в іноземній валюті”. За кожним з інших інвалютних рахунків відкривають окремий субрахунок, залежно від мети відкриття того чи іншого рахунка. Такими рахунками можуть бути:

- 3141 “Поточний валютний рахунок у банку всередині країни”. Запроваджується при веденні підприємством експортних операцій. На кожний вид іноземних валют, які має в своєму розпорядженні підприємство, відкривається окремий валютний рахунок4

- 3142 “Транзитний (розподільний) валютний рахунок”. використовується при здійсненні експортних операцій і зарахуванні валютної виручки. При цьому на кожен вид іноземних валют, які має в своєму розпорядженні підприємство, відкривається окремий транзитний рахунок;

- 3143 “Валютний рахунок за кордоном”. Відкривається підприємствами-резидентами у банках інших країн для обслуговування своєї діяльності на території цих країн;

- 3144 “Акредитиви в іноземній валюті”. Запроваджується при використанні підприємством цієї форми розрахунків;

- 3145 “Спеціальний картковий рахунок у іноземній валюті”. Запроваджується підприємствами, які для здійснення розрахунків вокористовують корпоративні пластикові картки

На рахунках 313 “Інші рахунки в банках в національній валюті” та 314 “Інші рахунки в банках в іноземній валюті” відображається наявність та рух коштів підприємства, що знаходяться на особливих рахунках, в акредитивах, ощадні сертифікати, приватизаційні папери, компенсаційні сертифікати, імпортний депозит тощо.

Поточні рахунки за спеціальним режимом використання відкриваються на підставі рішень Кабінету Міністрів України і Національного Банку України з визначенням режиму цих рахунків.

Так Постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12.05.1999р. «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським виробникам за продані ними переробним підприємствам молока та м'яса у живій вазі» передбачено відкривати спеціальні рахунки переробним та сільськогосподарським підприємствам по зарахуванню дотацій за молоко і м'ясо в живій вазі, а витрачати ці дотації можна тільки на розвиток галузі тваринництва.

При перераховані сум дотацій на спеціальний рахунок у банку записують наступним записом:

Дебет 313 « Інші рахунки в банку в національній валюті»

Кредит 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

Для українських суб'єктів господарювання, які вступають в ділові відносини з зарубіжними партнерами, є дуже важливим мати впевненість в тому, что їх іноземний контрагент своєчасно та в повному обсязі виконає свої обов'язки щодо поставки товару (надання послуг) або сплати коштів за поставлений товар (надані послуги) згідно укладеному контракту.

У зв'язку з об'єктивними труднощами щодо збору достовірної інформації про ділову репутацію та платоспроможність іноземних контрагентів виникає необхідність в застовуванні у зовнішньоекономічних розрахунках інструменту, який би надійно забезпечував виконання обов'язків обома сторонами контракту.

Таким інструментом є документарний акредитив банку.

Документарний акредитив - це умовне грошове зобов'язання, що надається банком-емітентом за дорученням та з інструкціями наказодавця (імпортера), здійснити платіж на користь бенеціфіцара (експортера) або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитива.

Таким чином, документарний акредитив є банківським зобов'язанням та, з одного боку, надає змогу продавцю товару чи послуг не залежати від платоспроможності покупця, а з іншого боку, надає покупцю впевненості в тому, що оплата коштів буде здійснена за фактично поставлений продавцем товар чи надані послуги.

В залежності від потреб клієнтів ПАТ "МЕГАБАНК" може відкривати та обслуговувати різні види документарних акредитивів.

Акредитив з платежем за пред'явленням - найбільш поширений вид акредитивів, умовами якого передбачається сплата коштів бенефіціару під час пред'явлення ним у виконуючому банку документів, визначених в акредитиві.

Акредитив з відстрочкою платежу - акредитив, який передбачає сплату коштів бенефіціару через певний проміжок часу після пред'явлення ним у виконуючому банку документів, що відповідають умовам акредитива.

Акредитив з постфінансуванням - акредитив, за яким сплата коштів бенефіціару здійснюється виконуючим банком під час пред'явлення документів, що відповідають умовам акредитива. При цьому наказодавець відшкодовує банку сплачені кошти через певний проміжок часу після дати платежу.

Підтверджений акредитив - акредитив, за яким поряд з банком-емітентом платіжне зобов'язання на себе приймає також інший (підтверджуючий) банк, таким чином бенефіцар має подвійну вневненість в своєчасній оплаті документів, що відповідають умовам акредитива.

Револьверний акредитив - акредитив, що застосовується у разі рівномірних поставок партій товару на протязі часу. Акредитив відкривається на суму поставки однієї партії товару та автоматично поновлюється по мірі здійснення розрахунків за неї.

Трансферабельний акредитив - акредитив, що відкривається на користь першого бенефіціара (торговельного посередника), який доручає виконуючому банку перевести частину акредитива на користь одного чи декількох інших бенефіціарів (виробників продукції).

Існують також й інші види документарних акредитивів.

ПАТ "МЕГАБАНК" має багаторічний досвід відкриття та обслуговування документарних акредитивів за участю провідних світових банків США, країн Європи, СНД та Балтії.

Досвідчені фахівці банку нададуть Вам кваліфіковану консультацїю щодо використання того чи іншого виду акредитиву у розрахунках та допоможуть оформити відповідні платіжні умови зовнішньоекономічного контракту.

Операції з документарними акредитивами підпорядковуються "Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів", публікація № 600 2007 р. Міжнародної Торговельної Палати, Париж, Франція.

Акредитиви виставляють для розрахунків з іногородніми постачальниками. На кожний виставлений акредитив відкривають аналітичний рахунок з зазначенням постачальника. Акредитиви виставляють за рахунок власних коштів та залучених ( кредитів банку). Для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними та фізичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги застосовуються розрахункові чеки. Детально порядок застосування акредитивів та розрахункових чеків для здійснення розрахункових операцій розглянуто в п. 3.2. Документальне оформлення безготівкових розрахунків.

Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги). Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Як виняток існує можливість фізичних осіб обмінювати розрахунковий чек на готівку або отримувати здачу із суми розрахункового чека готівкою (але не більше 20 % суми цього чека).

Чекову книжку на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця. Один або кілька розрахункових чеків на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою. Строк дії чекової книжки - один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується.

Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються. Строк дії невикористаної чекової книжки може бути подовжений за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну позначку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), яка засвідчується підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку. Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

Розрахунковий чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені Інструкцією НБУ № 22 від 21 січня 2004 р., і заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума розрахункового чека мають зазначатися словами).

Вносити до розрахункового чека виправлення та використовувати замість підпису факсиміле не дозволяється.

Розрахунковий чек, заповнений із порушенням встановлених правил, вважається недійсним і без виконання повертається банку чекодавця у встановленому порядку.

Розрахунковий чек з чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховується). Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлено документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).

Юридичним особам забороняється передавати розрахунковий чек/чекову книжку його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписувати незаповнені бланки розрахункового чека і проставляти на них відбиток печатки. За бажанням фізичної особи розрахунковий чек може виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає в цьому разі його власником. Видача розрахункових чеків на пред'явника не проводиться.

Чекові книжки видають у підзвіт працівникам підприємства для здійснення розрахунків. З метою контролю окремо облічують чекові книжки на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» та субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». При видачі чекової книжки в підзвіт дебетують субрахунок 372 та кредитують субрахунок 685. Після подання підзвітною особою звіту про використання чеків проводять зворотній запис. Отже, сальдо за субрахунками 372 і 685 буде однаковим. Воно відображує залишок коштів по чеках у підзвітних осіб. Різниця між цими залишками та залишком за субрахунком 313 у частині коштів на чекових книжках показує суму вже виданих, але ще не оплачених банком чеків.

Таблиця 1.1 Кореспонденція рахунків по обліку операцій на інших рахунках в банку в національній валюті (акредитиви, лімітовані чекові книжки).

№	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1.	Відкритий акредитив, одержана розрахункова чекова книжка за рахунок коштів поточного рахунка	313	311
2	Відкритий акредитив, одержана розрахункова чекова книжка за рахунок короткострокових кредитів банку	313	601
3	Оплачено через акредитив, з розрахункової чекової книжки постачальникам	631	313
4	Повернуті на поточний рахунок в банку в національній валюті невикористані суми акредитивів, розрахункової чекової книжки	311	313
5	Погашено короткострокову позику банку за рахунок невикористаних сум акредитивів, розрахункової чекової книжки	601	313

На субрахунках 313 та 314 ведуть облік грошових коштів на карткових рахунках. Відповідно до «Положення про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем (МПС) у розрахунках за товари, надані послуги і при видачі готівки», затверджено Постановою Правління Національного Банку України від 29.02.1998 р. №37, юридична особа - резидент України може відкривати в уповноваженому банку корпоративний картковий рахунок, на який зараховуються кошти, призначені для фінансування витрат, зокрема на відрядження, здійснення розрахунків з постачальниками та інше.

Порядок відкриття карткового рахунка регулюється «Інструкцією про відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493.

Перш ніж перерахувати кошти на картковий рахунок, підприємство визначає яким робітникам і на які цілі буде видана БПК. Після зарахування коштів на картрахунок, банк видає співробітнику підприємства його корпоративну пластикову картку. Розпорядження картрахунком здійснюється за допомогою банківської пластикової картки (БПК).

БПК - це пластиковий ідентифікаційний засіб із зазначенням номера і терміну дії картки, а також прізвища та імені працівника, зразка підпису держателя БПК.

БПК може бути дебетною і надавати можливість розпоряджатися картрахунком в межах залишку коштів ньому, а також кредитною, що дає можливість здійснювати операції кредитування клієнта в межах виставленого банком - емітентом ліміту кредиту. При відкритті карткового рахунку складають проводку Дебет 313, 314 - Кредит 311, 312.

Кошти з карткових рахунків за допомогою БПК використовуються для отримання працівниками готівки через банкомати і при цьому складаються такі кореспонденції рахунків:

· на заробітну плату Дебет 661 - Кредит 313

· на відрядження Дебет 372 - Кредит 313, 314

· для розрахунків з постачальниками, кредиторами Дебет 63, 685 - Кредит 313, 314.

Договір на відкриття карткового рахунка діє один рік. Після цього дія договору припиняється або продовжується. При припинені дії договору залишок коштів з картрахунків повертається на основний поточний рахунок.

Синтетичний облік на рахунках 313, 314 ведеться в журналі-ордері 2 с.г.

Для аналітичного обліку операцій за картрахунком підприємству видається виписка банку. Банк реєструє всі здійснені операції по руху коштів на рахунку у ви писці з рахунку, до якої додаються підтверджуючі документи. Загально-встановленої форми виписки немає (кожен банк вибирає зручну для нього форму), але вона повинна містити: дату, номери рахунків дебітора та кре дитора, коди операцій, суми. Виписки банк повинен подавати підприємству у міру руху коштів на рахунку. При отриманні виписки бухгалтер робить її котировку, тобто нумерує, перевіряє наявність первинних документів та відповідність суми у виписці сумам, зазначеним в цих документах, проставляє кореспонденцію рахун ків. При опрацюванні виписки бухгалтер повинен знати, що банк, зберігаючи кош ти підприємства на рахунку, вважає себе його боржником. Тобто в банку на суму коштів, що зберігається на рахунку, виникає кредиторська заборгованість. Тому залишок коштів та їх надходження банк записує по кредиту (збільшення кредитор ської заборгованості), а списання, видачу коштів -- по дебету. Тому у виписці за дебетом відображається списання коштів з рахунку і відповідно за кредитом їх надходження на рахунок. На полях перевіреної виписки проставляються коди кореспондуючих рахунків. Дані з виписок банку переносяться в реєстри, потім в Головну книгу та у форми фінансової звітності.

1.2 Практична частина

Задача 1. Сальдо на початок місяця 296 грн. Ліміт каси - ? Протягом місяця проведені наступні операції: таблиця 1.1.

Необхідно:

1) скласти журнал реєстрації господарських операцій;

2) визначити ліміт каси;

3) заповнити Журнал 1 (додаток А).

Таблиця 1.1. Вихідні дані

№	Зміст господарської операції	Сума, грн..
1	2	3
1	Отримання розмінної готівки з головної каси в опреаційну	2611
2	Надходження готівки в банк	25236
3	Погашення готівкою короткостроковий вексель	594
4	Погашення дебіторської заборгованості покупцем продукції, товарів, робіт, послуг	5759
5	Отримані кошти:від винних осіб за завданні збитки	662
6	Отримані кошти: від підзвітних осіб	270
7	Отримані дивіденди від асоційованих, дочірніх підприємств	275
8	Отримано безповоротну фінансову допомогу	4029
9	Перепродані власні акції	5829
10	Погашено заборгованість засновником за внесками в статутний капітал	9855
11	Отримано цільове фінансування	1585
12	Повернено зайве видану заробітну плату	541
13	Одержана виручна при роздрібній торгівлі	1625
14	Одержані кошти від: реалізації інших оборотних активів	436
15	Одержані кошти від: реалізації іноземної валюти	625
16	Одержані кошти від: штрафів та неустойок	886
17	Одержані дивіденди та відсотки від інших підприємств	1568
18	Отримано дохід від реалізації необоротних активів	686
19	Отримані надзвичайні доходи	967
20	Передано готівку на рахунок в банк	17107
21	Передано готівку інкасатору, відправлено через поштове відділння для наступного зарахування на рахунок банку	238
22	Видано готівку під звіт	624
23	Передплачено періодику	534
24	Викуплено власно акції	1064
25	Оплачено постачальнику за отриману продукцію, товари, послуги	764
26	Погашено заборгованість перед:
	Пенсійним фондом;	7996
	фондом соціального страхування;	540
	фондом безробіття;	1613
	фондом страхування від нещасних випадків.	5557
27	Виплачено заробітну плату	4961
28	Виплачені дивіденди	6687
29	Відображення від'ємної курсової різниці, що виникла за сумою залишку інвалюти в касі	1018
30	Внесено грошові кошти з каси на поточний рахунок	10430,05

Розв'язання:

Ліміт каси визначається за формулою:

Ліміт каси =грн.

Залишок на кінець місяця = залишок на початок + надходження - вибуття - ліміт каси = 296+62039-3201,95-48703=10430,05 грн.

Відображення касових операцій на рахунках бухгалтерського обліку зображено в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Господарські операції в касі

№	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків	Сума, грн.
		Дт	Кт
1	Отримання розмінної готівки з головної каси в операційну	301.1	301	2611
2	Надходження готівки в банк	301	311	25236
3	Погашення готівкою короткостроковий вексель	301	34	594
4	Погашення дебіторської заборгованості покупцем продукції, товарів, робіт, послуг	301	361	5759
5	Отримані кошти:від винних осіб за завданні збитки	301	375	662
6	Отримані кошти: від підзвітних осіб	301	372	270
7	Отримані дивіденди від асоційованих, дочірніх підприємств	301	373	275
8	Отримано безповоротну фінансову допомогу	301	425	4029
9	Перепродані власні акції	301	451	5829
10	Погашено заборгованість засновником за внесками в статутний капітал	301	46	9855
11	Отримано цільове фінансування	301	48	1585
12	Повернено зайве видану заробітну плату	301	661	541
13	Одержана виручка при роздрібній торгівлі	301	702	1625
14	Одержані кошти від: реалізації інших оборотних активів	301	712	436
15	Одержані кошти від: реалізації іноземної валюти	301	711	625
16	Одержані кошти від: штрафів та неустойок	301	715	886
17	Одержані дивіденди та відсотки від інших підприємств	301	73	1568
18	Отримано дохід від реалізації необоротних активів	301	742	686
19	Отримані надзвичайні доходи	301	75	967
20	Передано готівку на рахунок в банк	311	301	17107
21	Передано готівку інкасатору, відправлено через поштове відділення для наступного зарахування на рахунок банку	33	301	238
22	Видано готівку під звіт	372	301	624
23	Передплачено періодику	39	301	534
24	Викуплено власні акції	45	301	1064
25	Оплачено постачальнику за отриману продукцію, товари, послуги	631	301	764
26	Погашено заборгованість перед:
	Пенсійним фондом;	651	301	7996
	фондом соціального страхування;	652	301	540
	фондом безробіття;	653	301	1613
	фондом страхування від нещасних випадків.	656	301	5557
27	Виплачено заробітну плату	661	301	4961
28	Виплачені дивіденди	671	301	6687
29	Відображення від'ємної курсової різниці, що виникла за сумою залишку інвалюти в касі	945	302	1018
30	Внесено грошові кошти з каси на поточний рахунок	311	301	10430,05

Каса - це самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання наявних коштів і грошових документів, проведення розрахунків наявними. Матеріальна відповідальність за зберігання коштів і здійснення касових операцій покладена на касира, із яких укладають договір про матеріальну відповідальність у формі зобов'язань касира (або другої уповноваженої особи).

Готівка може бути одержана з установ банків підприємствами для розрахунків з населенням: на оплату праці, для грошових виплат та заохочень, купівлі-продажу цінних паперів, виплати дивідендів (процентів), інших виплат населенню, що не входять до складу коштів, спрямованих на споживання, допомогу, компенсації, на страхові відшкодування населенню у разі настання страхових випадків, ломбардам, що здійснюють виключно ломбардні операції, у розмірах згідно з чинними нормативними актами.

Касові операції (надходження готівки в касу і видача з неї) здійснюється на підставі «Порядку ведення касових операцій у національної валюті України», затвердженого постановою Правління Національного банки України № 21, із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ.

Розділ 2. Облік дебіторської заборгованості

2.1 Порядок створення резерву сумнівних боргів

У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємств постійно виникає потреба у проведенні розрахунків із своїми контрагентами, бюджетом, податковими органами. Відвантажуючи вироблену продукцію або надаючи послуги, підприємства, як правило, не отримують оплату негайно, тобто вони кредитують покупців. З огляду на це за час від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежів кошти підприємств відволікаються у дебіторську заборгованість, рівень якої визначається багатьма чинниками: видом продукції, місткістю ринку, ступенем забезпеченості ринку цією продукцією, умовами договору, прийнятою на підприємстві системою розрахунків. Характерними ознаками низької платоспроможності підприємств є несвоєчасність повернення дебіторської заборгованості, повернення заборгованості в неповному обсязі, що сприяє виникненню сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості.

Визначення суми резерву сумнівних боргів - необхідна умова діяльності будь-якого підприємства, яке має дебіторську заборгованість. Сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Сумнівні борги завищують реальний результат реалізації, тому згідно з принципом обачності підприємство повинно шукати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями в момент визнання доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар.Цей резерв створюється як джерело погашення частини дебіторської заборгованості, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Виходячи з вище означеного, дебіторська заборгованість повинна відображатися за чистою реалізаційною вартістю

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, за мінусом резерву сумнівних боргів.

Головною метою нарахування резерву сумнівних боргів в бухгалтерському обліку та виключення із активів балансу і списання на витрати звітного періоду дебіторської заборгованості, яка визнана безнадійною, є забезпечення достовірною інформацією її користувачів

Існують суттєві розбіжності у визначеннях безнадійної дебіторської заборгованості в бухгалтерському та податковому обліку, що ускладнює роботу фахівців бухгалтерій.

Постійний контроль за своєчасністю повернення дебіторської заборгованості та недопущення фактів її несплати - реальні передумови покращання фінансового стану підприємства, підвищення його стабільності та конкурентоздатності.

Економічна нестабільність в Україні та світі призводить до погіршення платіжної дисципліни на вітчизняних підприємствах. Зокрема, спостерігається несвоєчасне повернення дебіторської заборгованості, повернення не в повному обсязі та зменшується впевненість в її поверненні. Це спричиняє виникнення сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості на підприємстві. Тому ще більшої актуальності набуває процес формування резерву сумнівних боргів та його відображення в бухгалтерському обліку.

Проблеми розвитку теорії і практики бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості загалом та резерву сумнівних боргів зокрема стали предметом дослідження таких учених-економістів: Ф. Бутинця, Г. Нашкерської, Л. Городянської, С. Голова, В. Костюченко та ін. Однак, сучасні ринкові відносини вимагають подальшого дослідження економічної сутності та методики розрахунку резерву сумнівних боргів.

Термін „резерв” походить від французького „reserve”, що в перекладі українською мовою означає „запас”, або від латинського „reserve” - „зберігаю”.

Резерви - це частина власного капіталу підприємства, тобто коштів із власним джерелом походження, яка призначається для погашення окремих (цільових) витрат або здійснення розрахунків. Їх нарахування обумовлено принципом обачності, згідно із яким активи і доходи не повинні бути завищені, а зобов'язання і витрати - занижені.

Однією із досить важливих груп резервів, які створюються у вітчизняному обліковому процесі є резерв сумнівних боргів. Порядок його створення і використання породжує велику кількість дискусій.

Обов'язковість створення резерву встановлено вимогами П(с)БО 10 „Дебіторська заборгованість”. Нарахований резерв зменшує в балансі активи підприємства на суму дебіторської заборгованості, яку підприємство визнає сумнівною. Це дає змогу користувачам фінансової звітності одержати реальну картину, а власникам підприємств не дасть можливості ввести в оману потенційних інвесторів.

На практиці більшість підприємств не створює резерву сумнівних боргів, вважаючи, що в цьому відсутня гостра потреба (або не бажає вилучати з обороту кошти, що можуть бути задіяні в інших сферах), інші ж розраховують його досить приблизно. Такі дії частково пов'язані з відсутністю належного рівня відповідальності за порушення вимог національних стандартів.

Важливо, що резерв сумнівних боргів розраховується для тієї дебіторської заборгованості, що відповідає наступним умовам : є фінансовим активом - контрактом, що дає право отримати грошові кошти чи фінансові активи від іншого підприємства; є поточною, тобто виникати під час нормального операційного циклу або підлягати погашенню протягом 12 місяців з дати балансу; не є придбаною підприємством і не призначатися для продажу.

Згідно із вимогами п.8 П(С)БО 10 величину резерву сумнівних боргів можна визначити одним з двох методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості або застосування коефіцієнта сумнівності.

Зауважимо, що порядок та метод визначення резерву сумнівних боргів є елементом облікової політики підприємства і повинен бути зазначений в наказі про облікову політику. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Величина резерву за методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. Тобто підприємство аналізує поточну дебіторську заборгованість на предмет виявлення сум сумнівної заборгованості, після чого на загальну суму виявленої сумнівної заборгованості створює резерв та відображає це в своєму обліковому процесі.

Перевагою застосування цього способу є простота, оскільки він не вимагає додаткових обрахунків і статистичних даних про стан розрахунків з дебіторами за минулі періоди, а недоліком - є те, що такий метод доцільно застосовувати на підприємствах, що мають незначну кількість дебіторів.

Щодо методу застосування коефіцієнта сумнівності, то тут величина резерву розраховується шляхом множення суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

На вибір способу розрахунку коефіцієнта сумнівності впливає комплекс факторів, серед яких важливу роль відіграє вид дебіторської заборгованості, кінцева ціль функціонування підприємства. Проте для розрахунку однорідних груп заборгованості слід застосовувати тільки один метод нарахування резерву. На застосування даного методу не впливає номенклатура дебіторської заборгованості, однак він є більш трудомістким у порівнянні з попереднім (вимагає проведення системи розрахунків).

Таким чином, резерв сумнівних боргів коригує вартість дебіторської заборгованості у балансі з метою надання користувачам достовірної інформації. Підприємства не завжди формують резерв сумнівних боргів по дебіторській заборгованості. Це не надає можливості отримати достовірну інформацію про її реальний стан та ймовірні ризики неповернення боргів, та в підсумку - завищує валюту балансу. Слід зазначити,що доцільно було б внести відповідні зміни до чинного законодавства з метою стимулювання створення резерву сумнівних боргів суб'єктами господарювання та ввести чіткі вимоги щодо відповідальності за порушення законодавчих настанов.

Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів наведені в П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість".

Сумнівний борг - це дебіторська заборгованість, щодо якої існує імовірність її неповернення боржником.

Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув термін позовної давності.

Чинне законодавство виділяє чотири основні причини виникнення безнадійної заборгованості: закінчення терміну позовної давності, недостатність майна боржника для погашення боргу перед кредитором, дія форс-мажору, смерть або позбавлення волі фізичних осіб-боржників.

Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої існує ризик неповернення, ведеться на рахунку 38» Резерв сумнівних боргів». Даний рахунок є контрактивним, балансовим, регулюючим і застосовується для уточнення оцінки поточної дебіторської заборгованості. За кредитом рахунку 38» Резерв сумнівних боргів» у кореспонденції з рахунками обліку витрат відображається створення резерву сумнівних боргів, за дебетом у кореспонденції з рахунком обліку дебіторської заборгованості -- списання сумнівної заборгованості, та в кореспонденції з рахунками обліку доходів -- зменшення нарахованого резерву. Рахунок не закривається в кінці звітного періоду, його сальдо є сумою потенційної безнадійної дебіторської заборгованості.

Аналітичний облік за рахунком 38» Резерв сумнівних боргів» ведеться в розрізі боржників або за строками непогашення дебіторської заборгованості залежно від того, за яким методом здійснюється нарахування резерву сумнівних боргів. На підприємстві на кожного дебітора відкривають картку довільної форми, в якій зазначається найменування покупця, зміст операції, дата оплати за договором, дата фактичної оплати, сума створеного резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Порядок створення резерву сумнівних боргів на основі платоспроможності окремих дебіторів:

1. Встановлюється платоспроможність окремих дебіторів.

Для визначення платоспроможності необхідно розрахувати коефіцієнт платоспроможності дебіторів на основі даних фінансової звітності. Платоспроможність можна визначити і статистичним методом.

Для цього встановлюється вибірковим методом кількість неоплачених рахунків у попередніх періодах і у відсотковому відношенні визначається відсоток безнадійного боргу.

2. Визначається відсоток безнадійного боргу з оплати заборгованості.

Відсоток безнадійного боргу визначається, виходячи із платоспроможності дебіторів.

Наприклад, якщо відсоток платоспроможності складає 60 %, тоді відсоток безнадійного боргу складає 40%. Якщо відсоток оплати в попередніх періодах склав 98%, тоді відсоток безнадійного боргу складає 2%.

3. Встановлюється сума безнадійної заборгованості.

4. Визначається сума дебіторської заборгованості за звітний період.

5. Визначається величина резерву сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів обчислюється за формулою:



При визначенні резерву сумнівних боргів на основі платоспроможності окремих дебіторів величина резерву є умовною, тому що, використовуючи вибірковий метод при визначенні платоспроможності дебіторів, платоспроможність встановлюється приблизно. Ступінь точності результату залежить від наявності достовірної інформації про фінансовий стан дебіторів і класифікації експерта.

При використанні методу періодизації дебіторської заборгованості розрахунок виконується на основі класифікації поточної дебіторської заборгованості за термінами її несплати та аналізу її фактичної несплати в попередні звітні періоди, тобто чим більше термін простроченої оплати, тим більшим буде коефіцієнт сумніву.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за термінами її непогашення із встановлення коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товаром, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає із збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Що стосується питання про обов'язковість формування резерву по сумнівних боргах, то слід зазначити наступне.

Слід зазначити,створення резерву по сумнівних боргах є правом організації. Отже, рішення про створення резервів повинно бути закріплено в обліковій політиці. В іншому випадку організація може не формувати такі резерви.

З іншого боку, облікова політика організації повинна забезпечувати більшу готовність до визнання в бухгалтерському обліку витрат і зобов'язань, ніж можливих доходів і активів, не допускаючи створення прихованих резервів (вимога обачності).

Звідси можна зробити висновок про те, що наявність або відсутність запису в обліковій політиці про створення резерву по сумнівних боргах значення не має. Якщо в організації є всі підстави для формування резерву по сумнівних боргах, то резерв потрібно створювати. Якщо ж в обліковій політиці є запис про те, що організація не створює резерву по сумнівних боргах, то це означає, що організацією в бухгалтерському обліку не буде дотримано вимоги обачності.

При формуванні резерву по сумнівним боргами мають бути дотримані наступні умови:

1) резерв створюється за розрахунками з іншими організаціями та громадянами за продукцію, товари, роботи і послуги. До резерву не включаються суми перерахованих постачальникам авансів. Таким чином, резерв створюється тільки під заборгованість покупців (замовників);

2) резерв створюється на основі результатів проведеної інвентаризації дебіторської заборгованості організації;

3) величина резерву визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника і оцінки ймовірності погашення боргу повністю або частково.

Конкретний порядок оцінки фінансового стану (платоспроможності) боржника та ймовірності погашення боргу нормативними документами з бухгалтерського обліку не встановлено.

У зв'язку з цим слід зазначити наступне.

Для аналізу фінансового стану організацій існують загальноприйняті методики (зокрема, розрахунок коефіцієнтів (коефіцієнт автономії (фінансової незалежності), коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, коефіцієнт забезпеченості власними джерелами фінансування та ін). Інформаційною базою для проведення фінансового аналізу господарюючого суб'єкта є бухгалтерська звітність . Однак не завжди ця інформація може бути доступна організації - кредитору. Отже, не завжди можна достовірно визначити фінансовий стан (платоспроможність) боржника.

Що стосується оцінки ймовірності погашення боргу, то дана процедура в нормативних документах з бухгалтерського обліку не прописана.

Таким чином, можна зробити висновок, що на сьогоднішній момент оцінка ймовірності погашення боргу грунтується на професійному судженні головного бухгалтера (носить суб'єктивний характер), а також залежить від організації системи розрахунків з покупцями продукції, замовниками робіт і послуг (наприклад, якщо організація працює з покупцями виключно на умовах стовідсоткової передоплати, то необхідності у створенні резерву по сумнівних боргах не виникне взагалі).

Порядок визначення величини резерву по сумнівних боргах доцільно прописати в обліковій політиці.

Наприклад, в обліковій політиці може бути передбачено, що резерв формується у розмірі величини можливих втрат (збитків) внаслідок несплати дебіторської заборгованості на звітну дату. При такому підході сума резерву дорівнює сумі неотриманої до кінця звітного періоду (року) дебіторської заборгованості. Для цього на кінець кожного звітного періоду проводиться інвентаризація дебіторської заборгованості і виявляється та, за якою термін платежу вже настав, але вона ще не погашена. Недоліком даного методу є те, що не враховується період прострочення, фінансовий стан (платоспроможність) боржника і вірогідність погашення їм боргу.

Організацією може бути застосований підхід до визначення величини резерву по сумнівних боргах, заснований на веденні аналітичного обліку дебіторської заборгованості залежно від періоду прострочення платежу і застосуванні певного відсотка (відсотка сумнівної заборгованості) до кожної групи заборгованості. Ранжування дебіторської заборгованості залежно від тривалості прострочення її погашення та встановлення відповідних отриманим величинам середніх відсотків здійснюється виходячи з накопиченої за попередні роки інформації.

Залежно від оцінки ймовірності погашення боргу та фінансового стану боржника, резерв може бути створений як у загальній сумі боргу, так і на частину заборгованості (наприклад, у розмірі 70%, 50%, 10% боргу).

Рішення про створення резерву оформляється наказом (розпорядженням) керівника організації.

При формуванні резерву по сумнівних боргах дебіторська заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, інші борги, нереальні для стягнення, списуються по кожному зобов'язанню на підставі даних проведеної інвентаризації, письмового обгрунтування та наказу (розпорядження) керівника організації за рахунок створених резервів.

Якщо резерв створено, прострочена сумнівна дебіторська заборгованість списується на дебет рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів»:

Д-т 38 «Резерв сумнівних боргів»

К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

К-т 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Безнадійна дебіторська заборгованість в кінці звітного періоду відноситься на дебет рахунка 944 «Сумнівні та безнадійні борги» і врешті-решт впливає на зменшення доходів.

Зміною оцінного значення визнається коригування вартості активу (зобов'язання) або величини, що відбиває погашення вартості активу, обумовлена появою нової інформації, яка проводиться виходячи з оцінки існуючого положення справ в організації, очікуваних майбутніх вигод та зобов'язань і не є виправленням помилки в бухгалтерській звітності.

Зміна оцінного значення (за винятком окремих випадків), слід визнавати в бухгалтерському обліку шляхом включення в доходи або витрати організації.

Величина резерву по сумнівних боргах є оцінним значенням.

Формування резерву по сумнівних боргах передбачено як у бухгалтерському, так і в податковому обліку. При цьому резерви в бухгалтерському обліку та для цілей оподаткування формуються незалежно один від одного. Наприклад, у податковому обліку даний резерв може створюватися організацією відповідно до облікової політики для цілей оподаткування, а в бухгалтерському обліку - не створюватися.

Метою, формування резерву в бухгалтерському обліку є відображення в звітності достовірної суми дебіторської заборгованості, тобто суми боргу, яка, швидше за все, буде погашена боржником.

При обчисленні податку на прибуток резервування сумнівних боргів дозволяє отримати відстрочку по сплаті податку на прибуток, так як дата визнання витрат (збитків) від списання безнадійних боргів переноситься на більш ранній період.

Основна відмінність порядку створення резерву сумнівних боргів у бухгалтерському обліку від податкового полягає у визначенні суми резерву: з метою оподаткування сума відрахувань у резерв залежить від періоду прострочення погашення боргу, в бухгалтерському обліку - від фінансового стану (платоспроможності) боржника і оцінки ймовірності погашення боргу повністю або частково. Процедура оцінки ймовірності погашення боргу в нормативних документах з бухгалтерського обліку не прописана. Організації доцільно прописати порядок визначення суми резерву у своїй обліковій політиці.

Таким чином, хоч податковий облік і наблизився до бухгалтерського, однак в повній мірі все ще не об'єднався із ним, а тому цілком можлива наявність заборгованості в податковому обліку за відсутності її у бухгалтерському.

2.2 Практична частина

Задача 1. Згідно з наказом керівника ВАТ «Світанок» (м. Полтава) №115 від 24 жовтня 2012 року менеджер відділу збуту Ткаченко А. М. був відряджений до м. Києва (ВАТ «Авангард») для укладання угоди на постачання комплектуючих. Термін відрядження - 3 дні, з 25.10.12 по 27.10.12.

25.10.12 з каси підприємства за ВКО №205 йому було видано під звіт 520 грн.

28.10.12 Ткаченко А. М. звітував про виконання завдання та витрачені кошти шляхом подання до бухгалтерії Звіту про використання коштів наданих на відрядження або під звіт з доданими до нього документами:

- квитки на проїзд: Полтава - Київ - 98 грн. (у т.ч. ПДВ), Київ - Полтава-100 грн. (у т.ч. ПДВ);

- квитанція на проживання в готелі «Україна» з 25.10.12 по 27.10.12 - 300 грн. (у т.ч. ПДВ)

- чек за телефонні розмови від 26.10.12 на суму 10 грн. (у т.ч. ПДВ)

Понесені працівником витрати затвердженні керівником підприємства у повному обсязі. Різниця у вигляді залишку невикористаної підзвітної суми повернена працівником до каси підприємства за ПКО № 235 у день звіту.

Необхідно здійснити:

1) документальне оформлення господарських операцій шляхом заповнення Посвідчення про відрядження, Журналу реєстрації посвідчень про відрядження, ВКО, Звіту про використання коштів наданих на відрядження або під звіт та ПКО;

2) відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Розв'язок:

Відображаємо господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку:

1. Видано працівнику аванс на відрядження з каси підприємства

Дт 372…………………Кт 301 - 540 грн.

2. Відображено суму витрат на відрядження

Дт 93…………………Кт 372 - 423,33 грн.

3. Відображено податковий кредит з ПДВ

Дт 641…………………Кт 372 - 84,67 грн.

4. Повернено до каси залишки підзвітної суми

Дт 301…………………Кт 372 - 32 грн.

Основна маса авансових сум у бюджетних установах видається під звіт на службові відрядження.

Службове відрядження - це поїздка працівника, який перебуває у трудових відносинах з бюджетною установою(штатний працівник), за розпорядженням керівника на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його основної роботи.

Порядок оплати службових відряджень установлено наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон"

Установа, яка відправляє працівника у службове відрядження, видає наказ про його відрядження, де зазначено мету поїздки, пункт призначення, тривалість відрядження. За відрядження за кордон вказують умови перебування за кордоном (у разі поїздки на запрошення додається його копія з перекладом), кошторис витрат. Потім працівникові оформлюють посвідчення про відрядження.

Витрати за час відрядження відшкодовуються за наявності підтвердних документів працівникам бюджетних установ.

При поверненні з відрядження працівник повинен у визначений термін подати до бухгалтерії звіт про використання підзвітних коштів.

облік дебіторський заборгованість витрата

Розділ 3. Облік виробничих запасів

3.1 Облік вибуття виробничих запасів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” (далі - ПБО 9).

Облік виробничих запасів в бухгалтерському обліку ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси». Рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 має такі субрахунки:

201 "Сировина й матеріали"

202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби"

203 "Паливо"

204 "Тара й тарні матеріа...