Аналіз системи бухгалтерського обліку у фермерському господарстві "Моноліт"

Для обліку розрахунків з бюджетом Планом рахунків передбачено рахунок 64 "Розрахунок за податками і платежами". Це активно - пасивний рахунок, який має розгорнуте сальдо. По кредиту сальдо відображає заборгованість господарства на користь фінансових органів, а по дебету - заборгованість фінансових органів господарству. Як правило, рахунок 64 має кредитове сальдо. По кредиту рахунку 64 відображають суми нарахованих платежів у бюджет по вищезгаданим податкам і зборам, по дебету - сплату заборгованості фінансовим органам по платежам в бюджет. Рахунок 64 призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства.

Об'єктом оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників, є фактичні витрати на оплату праці працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень та виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тім числі в натуральній формі.

Господарство робить перерахування до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування. За рахунок Фонду соціального страхування виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологах, при народженні дитини і так далі. Ставка збору на обов'язкове соціальне страхування платникам встановлена в розмірі 2,9% від об'єкта оподаткування. Також сплачуються внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття за ставкою 1,3% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників; до Фонду соцстраху від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за ставкою 0,2% від фактичної оплати праці.

Поряд з розрахунками з Пенсійним фондом та Фондом соціального страхування, сільськогосподарські Підприємства проводять значну кількість розрахунків по страхуванню майна і посівів, індивідуальному страхуванню.

Облік розрахунків по страхуванню здійснюють на рахунку 65 "Розрахунки по страхуванню". По дебету цього рахунка ведеться облік сум, перерахованих з розрахункового рахунку на оплату проведених відрахувань, сум, які виплачуються за рахунок коштів фонду соціального страхування, а також різних видів допомоги, яка надається працюючим, у кореспонденції з кредитом рахунком 66 "Розрахунки з оплати праці". По кредиту рахунку 65 записують нараховані на користь органів соціального забезпечення і соціального страхування суми.

Облік кредитів та інших позичкових коштів.

Для забезпечення господарської діяльності оборотними коштами С(Ф)Г «Моноліт» залучає банківські кредити. Значення кредитів банків як джерела фінансування виробничо-господарської діяльності особливо зростає у періоди, коли надходжень коштів за реалізовану продукцію ще немає або їх не досить у зв'язку з відсутністю в певні періоди року продукції для реалізації.

Банк видає кредит, коли впевнений в кредитоспроможності підприємства або в прибутковості заходу, який він фінансує. Оскільки твердої впевненості в погашенні кредитів в умовах інфляції бути не може, то часто банки, крім техніко-економічного обґрунтування використання позичкових коштів, вимагають також додаткові гарантії повернення кредитів. Ними можуть бути: застава основних засобів або іншого майна; страхування ризику непогашених кредитів в окремих страхових компаніях, які заслуговують довіри; гарантії іншого підприємства або організації, що повинні бути письмово підтверджені.

Сільськогосподарські підприємства можуть одержувати коротко- та довгострокові кредити. Основою поділу кредитів на коротко- і довгострокові є строк, протягом якого сільськогосподарське підприємство повинне повністю повернути в банк одержаний кредит. Короткострокові кредити обмежені одним роком, середньострокові - від одного року до трьох, довгострокові - понад три роки.

За користуванням кредитом підприємство повинно платити відповідну відсоткову ставку. Вона залежить від деяких факторів. У кожній установі банку кредитні ставки різні. Це залежить від внутрішніх проблем банку, рівня відсоткових ставок по депозитах. Крім того, при визначенні кредитного відсотка враховується фінансовий стан, репутація клієнта, а також строки і цілі кредиту. Розмір відсотка залежить від рівня рентабельності заходу, що фінансується, можливості погашення кредиту.

Кредитні взаємовідносини сільськогосподарських підприємств з установами банку ґрунтуються на кредитних договорах між банком і підприємством. Останніми визначаються взаємні обов'язки і відповідальність банку та підприємства.

У кредитних договорах передбачається розмір кредиту і зобов'язання банку про його своєчасну видачу; строки і порядок погашення кредиту і відсоткові ставки за нього; обсяг та строки надання підприємствами звітності, а також довідок, необхідних для визначення і видачі кредитів; форми перевірки забезпеченості цільового використання кредитів та інші умови. При цьому можуть бути використані договори, розроблені як банком, так і клієнтом.

Бухгалтерський облік повинен забезпечити своєчасне і правильне складання й подання банку документації, необхідної для одержання кредитів, контроль за цільовим використанням та своєчасним поверненням кредитів, інформацію про ефективність використання кредитних коштів з метою прийняття правильних рішень.

Сільськогосподарським підприємствам банк надає довгострокові кредити для виробничих і культурно-побутових об'єктів, реконструкції та розширення тваринницьких ферм, приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції та на інші потреби.

На рахунку 50 "Довгострокові позики" ведеться облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими коштами у інших осіб, які не є поточними зобов'язаннями.

За кредитом рахунка 50 відображуються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), за дебетом - погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.

Рахунок 50 "Довгострокові позики" має такі субрахунки:

Ш 501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті";

Ш 502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

Ш 503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті";

Ш 504" Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті "

Ш 505 "Інші довгострокові позики в національній валюті";

Ш 506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті".

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту окремо та строками погашення кредиту.

Для обліку короткострокових позик призначено рахунок 60 "Короткострокові позики" . На рахунку 60 ведеться облік розрахунків в національній і іноземній валюті за кредитами банків, строк погашення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. За кредитом рахунка відображуються суми одержаних кредитів, а за дебетом - сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань в разі відстрочення кредитів.

Рахунок 60 "Короткострокові позики" має такі субрахунки:

· 601 "Короткострокові кредити банків у національній валюті";

· 602 "Короткострокові кредити банків в іноземній валюті";

· 603 "Відстрочені короткострокові кредити банків у нац. валюті";

· 604" Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті";

· 605 "Прострочені позики в національній валюті";

· 606 "Прострочені позики в іноземній валюті".

Але кооператив не використовує дані рахунки: кредитні кошти банк перераховує на рахунок підприємства. Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту окремо та строками їх погашення.

Облік виробничих запасів.

Необхідною умовою підтримання сільськогосподарського виробництва на належному рівні є постійна наявність частини оборотних засобів у матеріальній формі (предмети праці). Так, щоб здійснювався процес виробництва, господарство повинно мати необхідні запаси посівного матеріалу, кормів, палива, мінеральних добрив, запасів захисту рослин і тварин, запасних частинах інших виробничих запасів. При їх використанні збільшуються витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції.

Щоб правильно організувати облік, всі виробничі запаси у сільськогосподарських підприємствах поділяють на такі класифікаційні групи:

· насіння і садивний матеріал;

· корми - концентровані, грубі, соковиті, тваринного походження, мінеральні корми тощо;

· нафтопродукти - газ, бензин, дизельне паливо, нігрол, автол, дизельне паливо, солідол тощо;

· тверде паливо - дрова, вугілля, торф, брикет тощо;

· різна сільськогосподарська сировина для переробки на млинах, крупорушках, олійницях, сушарках тощо;

· запасні частини і ремонтні матеріали;

· готова продукція, виготовлена на підприємстві, визначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно - правовим актом;

· товари у вигляді матеріальних цінностей, придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

· . малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року.

На сільськогосподарські підприємства матеріальні цінності надходять у основному від постачальників, взаємовідносини з якими регулюються на підставі договорів постачання. Матеріальні цінності можуть надходити від підзвітних осіб у порядку їх закупки дрібними партіями за готівку.

Усі матеріальні цінності зберігаються у коморах і на складах сільськогосподарських підприємств під звітом у матеріально - відповідальних осіб.

Для обліку матеріальних цінностей важливе значення має правильна їх оцінка. Усі види продуктів і матеріалів у сільськогосподарських підприємствах оцінюють за фактичною собівартістю виробництва або вартістю придбання, включаючи витрати на доставку у господарства, оплату процентів за придбання в кредит, митні стягнення. У вартість матеріальних ресурсів включають також витрати на придбання тари і пакувальних матеріалів, одержаних від постачальників матеріальних ресурсів. Продукцію, яка надійшла у господарство в порядку обміну (бартеру), оцінюють за фактичною собівартістю продукції, випущеної для обміну, з урахуваннях усіх витрат, пов'язаних з обміном.

Для того щоб стабільно здійснювати процес виробництва на підприємстві мають бути оборотні засоби в матеріальній формі. Так, тваринництво, повинно мати в необхідних розмірах запаси сировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших цінностей. При їх витраченні збільшуються витрати на виробництво, результатом якої є створення господарської продукції.

Сільське господарство має ту особливість, що тут значна частина готової продукції знову знаходить своє використання у виробничому процесі: одержане зерно йде як насіння на посів; корми для відгодівлі тварин. Тому одна частина готової продукції є товарною і направляється на реалізацію, друга частина знову переходить у виробничі запаси і призначене для наступного циклу кругообігу.

Залежно від джерел одержання матеріали поділяються на куповані і власного виробництва, що впливає на організацію їх обліку. Облік запасів повинен забезпечити своєчасне і правильне оформлення документами надходження і вибуття цінностей, контроль за збереженням і раціональним Їх використанням; надходження достовірної інформації для прийняття правильних управлінських рішень.

На матеріали, що надійшли від постачальників або транспортної організації одержують розрахункові документи: рахунок - фактури, товарно-транспортні накладні, накладні, також деякі виробничі запаси купують через підзвітних осіб.

Для одержання матеріалів зі складу постачальника або транспортної організації, експедитору бухгалтерія виписує доручення установленої форми, яке підписується керівником підприємства, головним бухгалтером і засвідчується печаткою господарства. Строк дії договору, як правило, не перевищує 15 днів. Бухгалтерія стежить за використанням доручень шляхом відмітки у спеціальній графі про надходження матеріалів на склад або анулювання доручення, якщо воно повернуте до бухгалтерії до виконання.

Приймання та оприбуткування продукції і матеріалів, що надійшли від постачальників, оформляють на відповідних складах в основному шляхом складання накладних (внутрішньогосподарського призначення), які виписуються на підставі розрахункових та інших супровідних документів постачальника. Накладні виписуються на фактично прийняту кількість цінностей.

Складське господарство на підприємстві організовується в центральних складах, коморах бригад, ферм та інших структурних підрозділах. У центральних складах зосереджуються основні запаси палива, кормів, запасних частин, мінеральних добрив, будівельних та інших матеріалів, закуплених у постачальників. Кожне надходження до комори, складу, сховища і кожну видачу продукції або матеріалів обов'язково оформляють на підставі відповідних первинних документів. Приймати до комори або видавати з неї будь - які матеріальні цінності без документів категорично забороняється. Кількісний облік руху виробничих запасів у коморах, на складах та сховищах ведуть у картках або книгах складського обліку. Щомісячно матеріально відповідальні особи повинні складати (у 2 примірниках) звіт про рух матеріальних цінностей, який разом із первинними документами здають до бухгалтерії господарства. Після перевірки, другий примірник повертається матеріально - відповідальній особі. Але в господарстві щомісячно первинні документи здаються до бухгалтерії, а звіт про рух матеріальних цінностей не складається. Доцільно було б запровадити ведення цього регістру.

Документи, отримані від різних матеріально-відповідальних осіб, перевіряються бухгалтером по обліку матеріальних цінностей і передаються бухгалтеру-оператору, який заносить дані в комп'ютер. Первинні документи групуються по видах ТМЦ і підшиваються до загальної папки за місяць.

Облік виробничих запасів передбачено вести на рахунку 20 "Виробничі запаси", який має такі субрахунки:

· 201 "Сировина і матеріали";

· 202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби";

· 203 "Паливо";

· 204 "Тара й тарні матеріали";

· 205 "Будівельні матеріали";

· 206 "Матеріали, переведені в переробку";

· 207 "Запасні частини";

· 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення";

· 209 "Інші матеріали".

Для обліку сировини і матеріалів призначено рахунок 201 "Сировина і матеріали". На ньому відображається наявність та рух сировини і основних матеріали, які входять до складу продукції, що виготовляється або є необхідними компонентами при її виготовленні. Також обліковується на цьому рахунку допоміжні матеріали, які виготовляються при виробництві продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі.

Паливо виділяється в окрему групу матеріалів у зв'язку з його значною роллю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах виробничих запасів на виробництво. Тому на субрахунку 203 "Паливо" обліковуються всі види пального і мастильних матеріалів - бензин за марками, газ, дизельне паливо, автол, солідол; наявність та рух твердого палива, газу в балонах та інше паливо.

Рахунок 205 "Будівельні матеріали" обліковуються будівельні матеріали за групами, прийнятими в народному господарстві, а саме: силікатні матеріали (цегла, цемент, вапно, алебастр, пісок, камінь і т.п.); лісні матеріали (ліс круглий, пиломатеріали та ін.); будівельний метал (залізо листове, сталь); металовироби (цвяхи, скоб`яні вироби); санітарно - технічні матеріали (крани, трійники, муфти, фланці та ін.); електротехнічні матеріали (провід, шнур, патрони, лампи); хімічні матеріали (фарба, оліфа, толь, руберойд, асфальт).

Матеріали, передані в переробку обліковуються на субрахунку 206 "Матеріали передані у переробку". Тут відображаються, перш за все, матеріали, передані на переробку на сторону, та, які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів.

Для обліку запасних частин призначено субрахунок 207 "Запасні частини" призначений для обліку наявності і руху придбаних або виготовлених для потреб основного виробництва запасних частин, передбачених для проведення ремонтів, зміни зношених деталей обладнання, транспортних засобів, сільськогосподарських машин, комбайнів, тракторів, а також автомобільних шин, акумуляторів, у запасі та в обороті.

Для обліку матеріалів сільськогосподарського призначення застосовується субрахунок 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення", на якому сільськогосподарські підприємства відображають мінеральні добрива, засоби захисту рослин, біопрепарати, медикаменти. Також тут обліковується наявність та рух насіння, садивного матеріалу, кормів власного виробництва і куплених.

До малоцінних та швидкозношуваних предметів відносять предмети вартістю до 1000грн за одиницю по ціні придбання незалежно від строку служби і предмети зі строком служби не менше 1 року незалежно від їх вартості, крім сільськогосподарських машин і обладнання, інструменти спеціальні інструменти, і пристосування загального користування спеціальні інструменти, виробничий та господарський інвентар, спеціальний одяг і спеціальне взуття, вартість тимчасових споруд при будівництві господарським способом. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведуть на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

Всі рахунки цієї групи активні. За дебетом відображуються надходження запасів на підприємство, їх дооцінку, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінку тощо.

Синтетичний облік в бухгалтерії господарства ведуть по кожному рахунку окремо, аналітичний облік - по кожному виду виробничих запасів.

Облік продукції сільськогосподарського призначення.

Сільськогосподарське виробництво характеризується різноманітними умовами надходження, зберігання і використання одержання продукції.

Продукція рослинництва надходить у господарство в надзвичайно короткі строки при різних погодних умовах. Тому важливим засобом збереження врожаю й усієї продукції рослинництва є своєчасний і правильно організований її облік. Необхідно добитися того, щоб вирощений врожай сільськогосподарських культур був точно підрахований в процесі його руху від поля до комори чи інших місць зберігання. Ще до початку збирання проводять велику підготовчу роботу, яка передбачає перевірку якості підготовки місць збирання, приймання і зберігання продукції, стану валового господарства, інструктаж з завідуючим токами, комірниками, іншими матеріально відповідальними особами.

Для обліку врожаю сільськогосподарських культур в усіх типах підприємств використовуються єдині форми первинних документів. Робляться облік зернової продукції можна здійснювати кількома методами. В господарстві вибирають такий із них, який найбільше підходить до конкретних умов. У С(Ф)Г «Моноліт» облік зернової продукції ведеться таким чином.

Для оформлення відправки зерна від комбайна на тік або інші місця зберігання застосовують талон водія і талон комбайнера. Кожен талон передбачений комбайнера для обліку одного бункера зерна, відправленого з поля.

При кожній відправці від комбайнера повного бункера зерна, комбайнер передає водієві один талон комбайнера. Одночасно водій передає комбайнеру один талон водія. У місцях тимчасового зберігання зерно зважують, після чого водій передає його завідуючим током або комірникові талони, одержані від комбайнера, а також реєстр приймання зерна від шофера, який постійно ведеться у водія в одному примірнику.

Після зважування транспортного засобу із зерном, завідуючий током записує номера талонів комбайнерів, прийнятих від водія, прізвище водія, що доставив зерно, номер транспортного засобу та інші дані у реєстр приймання зерна вагарем, який також ведеться в одному примірнику.

Після розвантаження зерна водій повертається і завідуючий током (вагар) зважує транспортний засіб і записує у своєму реєстрі масу тари, визначає масу зерна і вказує від якого комбайнера воно прийняте. Кількість зданого зерна підтверджується підписом водія в цьому реєстрі.

Одночасно завідуючим током (вагар) фактичну масу прийнятого зерна записує у реєстр приймання зерна від водія, підтверджує запис своїм підписом і передає шоферу.

Водій на підставі свого реєстру приймання зерна щодня записує кількість перевезеного зерна у дорожній лист вантажного автомобіля і в кінці поточного або на початку наступного дня здає ці документи диспетчеру або безпосередньо в бухгалтерію господарства.

Комбайнер, після закінчення зміни, передає завідуючому током (вагарю) всі талони, одержані від водіїв, а натомість одержує виписку з реєстру про намолот зерна, і зібрану площу. На підставі цих даних комбайнер заповнює обліковий лист тракториста - машиніста, і здає ці документи бригадиру або в бухгалтерію.

Талони комбайнера і шофера, здані вкінці робочого дня завідуючому током (вагареві), разом із Відомістю руху зерна та іншої продукції і доданої до неї реєстрами приймання зерна вагарем щоденно передають у бухгалтерію господарства. На їх підставі проводять подальші записи в бухгалтерських реєстрах.

Зерно потребує доробки, тому на кожну партію зерна, що пущене на переробку, складається акт на сортування і сушіння продукції рослинництва.

Продукція, одержана від переробки сільськогосподарської продукції рослинництва (борошно, консерви, фруктові та овочеві соки), оприбутковується на підставі звіту про переробку продукції, який складається в двох примірниках завідуючим господарством, звірку з яким У звіті про витрачені матеріали і тару, а також про вихід готової продукції проводять щоденно. Звіт затверджується керівником господарства.

Готова продукція, що відправляється з пунктів переробки на склад, оформляється накладною (внутрішньо господарського призначення), або товарно - транспортними накладними, якщо продукція реалізується на сторону.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Це визначення підходить до готової продукції, яка вироблена промисловими підприємствами.

Первинними документами по обліку молока є Журнал обліку надою молока. Цей документ веде обліковець ферми, де записується прізвище доярки та кількість корів кожної доярки, які обслуговуються протягом 30 днів. При доставці молока на приймальні пункти, пункти переробки, в якості супровідного документа застосовується товарно - транспортна накладна на перевезення молочної сировини, а в кінці місяця складається приймальна квитанція.

Матеріальні цінності власних обслуговуючих і промислових виробництв, оприбутковують на підставі Накладної внутрігосподарського призначення (звіт про переробку с.-г. продукції в кооперативі не використовують) з прикладеними до неї виправдними документами: накладними, лімітно-забірними картками, іншими документами. При випоюванні телят молоком складають відомість витрат кормів.

Забій худоби і птиці оформляють актом на вибуття тварин. Продукти їх забою після охолодження щоденно передаються на склад сільськогосподарського підприємства на підставі накладної внутрішньогосподарського призначення, копія якої з розпискою комірника про прийняття продукції додається до акту вибуття тварин. При цьому м'ясопродукти слід приймати за фактичною масою. Знижка на майбутні періоди витрати не допускається. Крім того, фактичний вихід продукції (м'яса) за категоріями необхідно порівнювати із діючими нормами виходу продукції з урахуванням вгодованості тварин.

Продукцію та витрати інших підсобних і допоміжних виробництв оприбутковують на підставі накладних (внутрішньогосподарського обліку). На всіх складах, коморах та інших місцях зберігання облік руху продукції ведуть у книзі складського обліку.

Облік продукції сільського господарства в господарстві ведуть на рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

Облік тварин на вирощуванні і відгодівлі.

Тварини становлять особливу форму оборотних виробничих фондів. Процес їх вирощування та відгодівлі вимагає постійних затрат живої праці, грошових матеріальних засобів. Вирощений молодняк є основою для відтворення основного стада тварин. Поряд із цим після вирощування і відгодівлі сільськогосподарські підприємства реалізують тварин на м'ясо.

Таким чином, тварини на вирощуванні та відгодівлі належать до незавершеного виробництва галузі тваринництва. Але це специфічне незавершене виробництво, оскільки в будь - який час можна закінчити процес вирощування та відгодівлі і реалізувати тварин або реалізувати їх на м'ясо.

До складу молодняку тварин, птиці і тварин на відгодівлі включають поголів'я, вирощене у власному господарстві та придбане на стороні.

Молодняк всіх видів з моменту одержання приплоду до переведення в основне стадо чи вибуття, тварини на відгодівлі. Сюди ж відносять нетелів та свиноматок, що перевіряються, піддослідних тварини, а в спеціалізованих господарствах по вирощуванні тварин основного стада - ще й корів первісток від моменту розтілення до реалізації, а також сім'ї бджіл.

Сільськогосподарські підприємства в цей об'єкт включають і тварини переданих громадянам на вирощування за договорами і прийнятих від населення для реалізації.

В процесі вирощування молодняку та відгодівлі худоби, в стаді тварин відбуваються зміни. Збільшується поголів'я тварин за рахунок одержання приплоду в своєму господарстві, за рахунок придбання худоби в інших господарствах та у громадян. До відгодівельної групи надходить худоба, вибракувана із основного стада. Тварини ростуть, переходять із однієї вікової групи в іншу, збільшують свою живу масу, а відповідно і вартість. Значна частина тварин вибуває з господарства внаслідок реалізації м'ясокомбінатам, іншим підприємствам і громадянам; часину переводять до основного стада; частину забивають на м'ясо та мають місце випадки падежу тварин, вимушеного забою, нестач, крадіжок тощо.

Для обліку приплоду, приросту живої маси, руху тварин на вирощуванні та відгодівлі застосовують значну кількість первинних документів, зокрема: Акт на оприбуткування приплоду тварин; Акт на переведення тварин із групи в групи; Відомість зважування тварин; Розрахунок визначення приросту, Акт на вибуття худоби і птиці. Кожний із перерахованих документів виконує специфічну функцію, а в комплексі вони дають змогу налагодити чіткий контроль за наявністю і рухом поголів'я тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі. Тому необхідно встановити строки складання і подання цих документів до бухгалтерії, а також визначити коло посадових осіб, які Їх складають і систематизують.

Одним із головних документів обліку молодняку є Акт на оприбуткування приплоду тварин, який складається в день народження приплоду завідуючим фермою та зоотехніком у двох примірниках - окремо на приплід телят, порося та інших тварин - і негайно передається у бухгалтерію господарства, де він стає підставою для оприбуткування приплоду в бухгалтерський реєстр.

Велике значення має документальне оформлення переведення тварин із однієї вікової групи в іншу, для чого використовується спеціальний акт. Переведення молодняку в інші групи і в основне стадо здійснюється в певні строки. Зокрема телиць у групу корів переводять в день народження у них телят; бугаїв старше одного року, які використовуються на плем'я, у доросле стадо - при досягненні 18 - місячного віку. Перевірених свиноматок у групу основних переводять після першого опоросу, а перевірених кнурів в віці 18 - 22 місяців після оцінки продуктивності спарованих із ними маток.

При відправленні молодняку і відгодівельного поголів'я тварин на заготівельні пункти або міжгосподарські підприємства на дорощування і відгодівлю складають товарно-транспортну накладну на відправлення - приймання худоби і птиці (ф.№ 1 с-г(тварини)). У разі загибелі, забою чи вибуття тварин з інших причин, комісія, призначена керівником підприємства складає Акт на вибуття худоби і птиці (ф. № 100).

Тварини, що перебувають на вирощуванні і відгодівлі постійно збільшують свою масу. для того, щоб визначити одержаний приріст живої маси тварин і, відповідно, його оцінки, проводять систематичне зважування. Працівник бухгалтерії повинен брати безпосередню участь в цьому. Результати зважування відображають у Відомості зважування тварин (ф. №98). Крім того, тварин необхідно зважувати при народженні, придбанні, переведенні до інших вікових груп, перед забоєм та реалізацією.

Наявність, рух і зміни у складі поголів'я худоби на тваринницьких комплексах та фермах сільськогосподарських підприємств оцінюють у Книзі обліку руху худоби (ф. № 34) Записи за статево - віковими групами худоби і птиці здійснює завідуючий фермою або бригадир. Для кожної групи тварин у книзі відводять певну кількість сторінок. Книга має прибуткову і видаткову частини. У прибутковій записують рух худоби за джерелами надходження, крім кількості голів, визначають їх масу у кілограмах. Перші записи про наявність тварин на 1 січня із зазначенням Їх маси роблять на підставі інвентаризаційних відомостей або переносять із Книги обліку руху тварин за минулий рік. У видатковій частині по кожній групі тварин записують кількість та масу їх при вибутті. В останній графі книги також по кожній групі відображають наявність тварин на дату, яка відповідає останньому запису в книзі; як у прибутковій, так і у видатковій частині книги записи ведуть тільки на підставі згаданих вище первинних документів. У кінці місяця в Книзі обліку руху худоби підбивають підсумки. Узагальнені дані про всі зміни переносять до Звіту про рух худоби і птиці на фермі. Показники звіту у прибутковій і видатковій частинах мають відповідати підсумкам відповідних графах книги. Звіт підписують відповідні посадові особи, після чого його передають із супровідними документами до бухгалтерії підприємства. Звіт служить підставою для запису в бухгалтерських реєстрах.

У сільськогосподарському підприємстві молодняк оцінюють залежно від джерел його надходження. Куплений молодняк оцінюють за фактичною вартістю придбання з врахуванням всіх витрат по транспортуванню. Молодняк худоби і птиці, одержаних на тваринницьких фермах, оприбутковують і списують за плановою собівартістю, яка в кінці року корегується до рівня фактичної собівартості.

Приріст живої маси молодняку великої рогатої худоби і дорослих тварин на відгодівлі, а також свиней та інших тварин, які підлягають зважуванню, оцінюють за плановою собівартістю приросту живої маси з коригуванням її у кінці року до рівня фактичної собівартості.

Систематичний облік молодняку тварин, худоби на відгодівлі, свиней, птиці та інших тварин, а також дорослої худоби, вибракуваної з основного стада і поставлену на відгодівлю, ведуть на балансовому рахунку 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі". Це активний рахунок. По дебету відображають наявність молодняку і тварин на відгодівлі на початку року, надходження їх протягом року, а також до оцінку молодняку і тварин на відгодівлі внаслідок приросту живої маси. По кредиту рахунку облічують зменшення кількості тварин у зв'язку з переведенням молодняку в основне стадо і вибуття їх із господарства з різних причин (реалізація, падіж, забій тощо).

Даний рахунок має такі субрахунки:

Ш 211 "Молодняк тварин на вирощуванні";

Ш 212 "Тварини на відгодівлі";

Ш 213 "Птиця";

Ш 214 "Звірі";

Ш 215 "Кролі";

Ш 216 "Сім'ї бджіл";

Ш 217 "Дорослі тварини вибракувані з основного стада";

Ш 218 "Тварини, прийняті від населення для реалізації".

На субрахунку 211 "Молодняк тварин на вирощуванні" ведеться облік наявності, надходження й вибуття молодняку великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз та коней. Аналітичний облік ведеться в розрізі матеріально відповідальних осіб (ферм, відділків тощо) за такими виробничими й віковими групами: ВРХ, свині, вівці, кози, коні.

На субрахунку 212 "Тварини на відгодівлі" ведеться облік наявності та руху: дорослої худоби, переведеної з основного стада на відгодівлю й нагул. Аналітичний облік ведеться за видами худоби: велика рогата худоба на відгодівлі й нагулі; свині на відгодівлі; вівці на нагулі та відгодівлі.

На субрахунку 213 "Птиця" ведеться облік наявності та руху птиці, як молодняку, так і дорослої. Аналітичний облік ведеться за такими обліковими групами: кури яєчного напрямку, кури м'ясного напрямку, качки, гуси, індики, цесарки, перепілки.

На субрахунку 214 "Звірі" ведеться облік наявності та руху хутрових звірів. Аналітичний облік ведеться за видами звірів окремо молодняку й основного стада.

На субрахунку 215 "Кролі" ведеться облік наявності та руху кролів. Аналітичний облік ведеться за породами окремо молодняку і основного стада.

На субрахунку 216 "Сім'ї бджіл" ведеться облік наявності та руху бджолиних сімей. Аналітичний облік ведеться за кількістю сімей, Їх вартістю загалом по пасіці.

На субрахунку 217 "Доросла худоба, що вибракувана з основного стада" ведеться облік наявності та руху поголів'я і балансової вартості,

вибракуваних і реалізованих або забитих на м'ясо в господарстві без постановки на відгодівлю продуктивних тварин і робочої худоби. Аналітичний облік ведеться за видами тварин.

На субрахунку 218 "Худоба, що прийнята від населення для реалізації" ведеться облік руху тварин, прийнятих від населення для реалізації. Аналітичний облік ведеться за видами худоби.

Облік основних засобів.

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" містить таке визначення основних засобів: "Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання Їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року(або операційного циклу, якщо він довший за рік)".

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 "Основні засоби"; 11 "Інші необоротні матеріальні активи"; 131"Знос (амортизація) необоротних активів"; 18 "Інші необоротні активи".

Витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 "Капітальні інвестиції .

За використанням основні засоби поділяють на діючі (всі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємства або окремих цехів) і запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Для цілей податкового обліку, що обліковуються на балансі підприємства, відповідно до Закону України про оподаткування прибутку підприємств підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, Їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Діючий План рахунків і прийнятий до застосування Положення (стандарт) бухгалтерського обліку передбачають, що одинакові за технічними характеристиками, призначенням та способом використання об'єкти основних засобів об'єднуються в такі групи: 1) земельні ділянки; 2) капітальні витрати на поліпшення земель; 3) будинки, споруди та передавальні Пристрої; 4) машини та обладнання; 5) транспортні засоби; б) інструменти, прилади та інвентар; 7) робоча і продуктивна худоба; 8) багаторічні насадження; 9) інші основні засоби.

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство отримуватиме в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, та його вартість може бути достовірно визначена.

Наявність достатньої впевненості у тому, що основні засоби втілюють у собі майбутні економічні вигоди для підприємства, потребує підтвердження того, що підприємство отримає винагороду у зв'язку з їх використанням та погоджується на пов'язаний з цим ризик.

Об'єкти основних засобів можуть бути придбані з метою безпеки або для охорони навколишнього середовища. В таких випадках вони, хоча безпосередньо і не втілюють у собі майбутніх економічних вигод, але є необхідними при використанні і отриманні економічної вигоди від інших активів.

Об'єкт основних засобів визнається як актив, якщо він перебуває в оперативному чи довірчому управлінні.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, включаcться до складу валових витрат підприємства, і які будуть обліковуватися в складі оборотних активів на рахунку.

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки - за первісною, залишковою, переоціненою і ліквідаційною вартістю.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.

Собівартість основних засобів - це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов'язань), наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов'язані з приведенням цього об'єкта в робочий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

· суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам

· за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

· реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням)

· основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

· витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

· витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

· інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює Їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна вартість об'єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" та 16 "Витрати".

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів, чи їх еквівалентів, що була передана під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Об'єкт основних засобів, отриманий у результаті обміну на неподібний об'єкт основних засобів або інший актив, оцінюють за справедливою вартістю відданого активу, скоригованою на будь-яку суму грошових коштів та їхніх еквіваленті в, які надійшли або були сплачені в процесі цієї операції.

При визначенні первісної вартості придбаної земельної ділянки, витрати, пов'язані з придбанням, можуть включати чисті витрати на знесення будівель або споруд, що знаходяться на цій ділянці.

У сільськогосподарських підприємствах значну питому вагу займають основні засоби, створені власними силами. Це, перш за все: будинки та споруди, що побудовані як господарським, так і підрядним способом; робоча та продуктивна худоба, яку сформовано за рахунок молодняку тварин, отриманих і вирощених у власному господарстві; багаторічні насадження, що закладені і вирощені за рахунок зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів (посадкового матеріалу, пального, добрив, засобів захисту рослин, зносу основних засобів) або збільшення зобов'язань (оплата праці, нарахування на соціальні заходи та інше).

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійснюється з дотриманням тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.

Якщо об'єкт основних засобів виготовлений власними силами, а підприємство також виготовляє подібні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об'єкта визначається відповідно до положень П(С)БО 9 "Запаси".

Стандартом 7 "Основні засоби" передбачено, що підприємства мають право переоцінювати об'єкти основних засобів, якщо Їх залишкова вартість відрізняється від справедливої вартості на датy балансу.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх уцінок залишкової вартості цього об єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При цьому дебетується рахунок 42 "Додатковий капітал", субрахунок 423 "Дооцінка активів" і кредитується рахунок 44 "Нерозподілені прибутки(непокриті збитки)".

Для оприбуткування основних засобів використовують такі документи: Акт оприбуткування основних засобів, Акт приймання-передачі основних засобів (ф. 03-1), Акт приймання-здачі відремонтованих і реконструйованих та модернізованих об'єктів (ф. 03-2), Акт приймання багаторічних насаджень і передачі їх в експлуатацію (ф. 54), Акт приймання-передачі основних засобів складає комісія, призначена керівником господарства, на кожну машину, яка надходить у господарство, або на прийняття і здачу кожного об'єкта в експлуатацію. Акт затверджується керівником господарства, після чого разом із технічною документацією передається в бухгалтерію для відображення зафіксованих у них даних на рахунках синтетичного і аналітичного обліків.

Приймання-передача багаторічних насаджень здійснюється на підставі Акта прийому багаторічних насаджень та передачі їх в експлуатацію (ф. 54) . Цей акт складається по закінченню всього комплексу робіт із закладання і вирощування багаторічних насаджень. Багаторічні насадження оцінюють виходячи з суми витрат, понесених за весь період з початку закладання до передачі Їх в експлуатацію.

Вирощену у господарстві і переведену до основного стада худобу оприбутковують на підставі Акта на переведення тварин із груп у групу (ф. 97). Його складає зоотехнік, завідуючий фермою або бригадир і після затвердження керівником господарства передає в бухгалтерію підприємства.

Для організації обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів кожному об'єкту присвоюють інвентарний номер. Нумерацію інвентарних об'єктів рекомендується здійснювати за порядково-серійною системою.

На кожну класифікаційну групу основних засобів відводять певну кількість номерів із резервом, що дає змогу присвоїти номери цієї серії однотипним об'єктам, які надійдуть пізніше. Інвентарні номери чотири-, п'ятизначні. Вони в обов'язковому порядку наводяться в первинних документах та реєстрах з обліку основних засобів і є основою для обліку руху окремих об'єктів.

Номер, присвоєний інвентарному об'єкту, зазначають на ньому прикріпленням металевого жетона, нанесенням фарбою чи іншим способом. Виняток становлять багаторічні насадження, капітальні витрати на поліпшення земель та інше нерухоме майно.

Інвентарний номер, присвоєний об'єкту основних засобів, зберігається за ним протягом усього періоду його перебування на даному підприємстві. Інвентарні номери вибулих (переданих безоплатно, реалізованих, ліквідованих із різних причин) об'єктів не присвоюють іншим.

Основні засоби, які беруть на облік як внесок одного із засновників, оприбутковують за договірними цінами відповідно до установчих документів із зазначенням зносу.

Капітальні інвестиції в земельні ділянки, надра, лісові та водні угіддя (меліоративні, осушувальні, іригаційні роботи, роботи з розкорчування території для розширення площі орних земель тощо) включають до складу основних засобів щорічно в сумі фактичних витрат; у наступні роки до закінчення всього комплексу робіт ця сума збільшуватиметься.

Завершені капітальні витрати на реконструкцію та переобладнання орендованих основних засобів зараховуються орендарем до власних основних засобів у сумі фактичних витрат.

Періодично проводять переоцінку основних засобів у порядку, передбаченому відповідними органами.

Об'єкти виробничого та невиробничого призначення у вигляді закінчених будівель і споруд, встановленого обладнання, робіт із добудови чи дообладнання, що збільшують первісну вартість об'єктів, приймають в експлуатацію державні приймальні комісії, призначені відповідними органами залежно від вартості будівництва та унікальності проекту тощо. Акти на приймання об'єктів розглядає й затверджує орган, що призначив комісію, не пізніше місячного терміну після їх подання. Датою введення в експлуатацію об'єкта вважають дату підписання акта комісією.

Зарахування до складу основних засобів об'єктів оформляють записами в інвентарну картку обліку основних засобів, дані якої використовуються для заповнення меморіальних ордерів тощо і реєструються в інвентаризаційних описах, де записи здійснюють за видами основних засобів.

Інвентарну картку складають на кожний окремий інвентарний об'єкт. Складання загальної картки, якою оформляють кілька об'єктів, допускається лише стосовно господарського інвентарю, якщо вони однотипні, мають однакову вартість й прийняті одночасно.

Технічну документацію щодо окремих об'єктів основних засобів передають у бухгалтерію підприємства (установи), яка перевіряє правильність записів даних в інвентарній картці, після цього документація надходить у відповідний відділ підприємства (в бухгалтерії вона не зберігається).

Амортизація не нараховується, оскільки основні засоби повністю зношені. Дані наведені в первинних документах не включені в скрізну задачу, оскільки вони відбувалися в інших звітних періодах і зміна дати проведення документу призведе до збоїв в роботі програми. За травень на підприємстві відбулась лише вибраковка корови з основного стада.

Облік капітальних інвестицій

Більшість матеріальних і нематеріальних необоротних активів надходить на підприємство внаслідок здійснення капітальних інвестицій.

Капітальні інвестиції - це сукупність витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

За економічним змістом вони являють собою основне джерело простого та розширеного відтворення.

Капітальні інвестиції класифікують за такими ознаками: за структурою (капітальне будівництво, придбання основних засобів, придбання інших необоротних матеріальних активів, формування основного стада); призначенням (капітальні інвестиції, які здійснюються для виробничої і невиробничої сфер діяльності); Ступенем готовності (закінчені об'єкти, незавершене виробництво); способом організації (господарський, підрядний, змішаний).

У сільськогосподарських підприємствах в окрему групу капітальних інвестицій слід виділити витрати на закладання і вирощування багаторічних насаджень, меліорацію та іригацію земель.

Первинний облік обсягів і витрат капітальних інвестицій організовують залежно від виду капіталовкладень, способу виконання будівельно-монтажних робіт, а також каналів і способів придбання машин, обладнання і устаткування.

При здійсненні будівництва підрядним способом укладається генеральний договір підряду між підприємством - замовником і спеціалізованою будівельною організацією на весь обсяг термін будівництва, підписаний у встановленому порядку. В ньому генеральний підрядник зобов'язується збудувати об'єкт відповідно до Проектно-кошторисної документації і здати його в експлуатацію в установлені терміни. Замовник надає підряднику Проектно-кошторисну документацію, Титульні списки, Акт про відведення земельної ділянки під нове будівництво, графіки передачі обладнання й матеріалів, якими має забезпечити замовник.

...