Формування архівної галузі в державі Ізраїль

Розгляд біллю в Кнесеті розпочався 28 червня 1952 р. Б. Дінур як Міністр освіти і культури представив його у першому читанні. Фракції як опозиційних, так і коаліційних партій розгорнули дискусію навколо питання про право Державного архівіста на контроль приватних архівів та укладання їх реєстру. Ще одним спірним положенням було підпорядкування Державного архівіста Прем'єр-Міністру. Припущення того, що архіви політичних партій, які також мали статус приватних, підпадуть під контроль держави, призводило до висновку про те, що всі партійні секрети стануть відомими широкій публіці. А той факт, що Державний архівіст буде контролюватися Прем'єр-Міністром, породжував думку про його залежність від політичної позиції правлячої партії, яка заради своїх інтересів зможе приховувати або вилучати документи з архівів та інтерпретувати історію залежно від партійних інтересів. Отже, у першому читанні білль не пройшов.

Два роки по тому його було представлено в Кнесеті вдруге та втретє, після чого білль направили на розгляд Комітету освіти і культури. В Комітеті його розглядали 16 разів, було представлено 34 поправки, які головним чином стосувалися вже багаторазово обговорюваних положень, згаданих вище. Однак кілька поправок варті уваги. У першій з них ішлося про заборону вивезення архівних документів за межі Ізраїлю (попередню версію цього положення було вилучено). Друга поправка мінімізувала політичні впливи під час обрання кандидатури на посаду Державного архівіста Ізраїлю: попередню версію було доповнено словами "призначати на посаду після консультацій з Вищою архівною радою". Остання зміна стосувалася терміна "архівний матеріал", який поширювався на документи всіх інституцій без розподілу на державні чи приватні. Головний чинник, що впливав на його визначення, - цінність документів для історії нації⁵³.

Архівний закон ухвалено Кнесетом 17 січня 1955 р., однак потрібні були роки для того, щоб він запрацював на належному рівні. На той час не існувало жодного підзаконного акта, який би роз'яснював механізм імплементації закону.

Архівний закон чітко визначав сім членів Вищої архівної ради: Державний архівіст (голова), представники Міністерства освіти і культури, Археологічної наглядової ради, Архіву Армії оборони Ізраїлю, Національної бібліотеки Ізраїлю, Центрального сіоністського архіву, Єврейського історичного загального архіву. Крім цього, уряд мав право визначати департаменти й архіви, представники яких могли входити до складу ради. Будь-яке інше призначення мало б попередньо обговорюватися в раді. Отже, як пише П. Алсберг, не знайдеться жодного пояснення, крім політичних міркувань, укладеному С. Юдіною списку з 36 осіб, яких Прем'єр-Міністр призначив у перший склад Вищої архівної ради. Там були представники Гістадруту, руху робітничих поселень, Єврейської агенції тощо. Відтак у складі ради тривали постійні зміни. Нарешті, у 1972 р. Державний архівіст у консультаціях із Прем'єр-Міністром виробив порядок призначення членів Вищої архівної ради. Визначалося 4 сектори по 10 представників у кожному: сектор урядових департаментів, неурядових публічних інституцій, історичних архівів, експертів у сфері архівів та різних галузях науки. Це дозволило утримувати баланс між секторами, забезпечувало незалежність ради від уряду та її професійність⁵⁴.

Перше засідання Вищої архівної ради, 6 серпня 1956 р., не обійшлося без конфлікту, підставою якого став архівний закон. Відкривав засідання чинний на той час Міністр освіти і культури Залман Аранн. Після того, як він сказав слова, яких від нього вимагав обов'язок, Аранн передав свої повноваження представнику міністерства і "негайно" покинув засідання на знак протесту проти факту, що імплементація закону була покладена урядом на Прем'єр-Міністра. Очевидно, що Міністерство освіти і культури під час обговорення архівного закону претендувало на керівну роль в архівній галузі та намагалося всіма способами поставити державний архів і державного архівіста в залежність. Певною мірою це відбувалося через особисті погляди Бенціона Дінура. Не можна недооцінювати його внесок у становлення архівної галузі Ізраїлю, який вже підкреслено в публікаціях В. Лукіна. Проте Дінур забував, що як будь-яка жива людина він не вічний, а з його відходом від справ Державний архів міг би потрапити у "полон", як це сталося в сполучених Штатах Америки (у 1949-1984 рр. Національний архів США був підпорядкований Адміністрації служб загального призначення, що негативно впливало на його діяльність). Однак ізраїльські законодавці все ж таки знайшли розумне рішення, яке забезпечувало в тій чи іншій мірі незалежний статус Державного архіву та Державного архівіста, дозволяло їм уникнути політичних та відомчих впливів. На першому засіданні А. Бейн, який на той час був директором Центрального сіоністського архіву, виголосив блискучу промову про архівний закон і проблеми, із ним пов'язані. Наприкінці засідання Вища архівна рада ухвалила рішення рекомендувати Прем'єр-Міністру призначити Алекса Бейна першим Державним архівістом Ізраїлю⁵⁵.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Він очолював архівну галузь Ізраїлю до березня 1971 р. Після нього на посаду Державного архівіста було призначено видатного ізраїльського історика-архівіста, професора Авраама Пола Алсберга (1971-1990), за ним професора Ревена Ярона (1990-1992), далі - професора Івіатара Фрізела (1993-2001), доктора Тувія Фрілінга (2001-2004), доктора Ієхошуа Френдліха (2005-2011). Сьогодні архівною галуззю Ізраїлю керує Державний архівіст, доктор Яаков Лозовік (з 2011 р.), який раніше очолював Архів Яд Вашем. Зміни до архівного закону Ізраїлю вносилися 1964 р., 1981 р. та 2009 р. Зокрема, вони стосувалися удосконалення процедури розсекречування документів, які зберігаються в Державному архіві Ізраїлю, приватних архівів та електронних документів⁵⁶.

Таким чином, прийняття архівного закону закріплювало структуру архівної системи Ізраїлю, яка включає різні типи архівів. Найкращим чином вона може бути представлена на блок-схемі, укладеній та надісланій авторові цієї статті членом Асоціації ізраїльських архівістів Зоар Алуфі:

єврейський архів документ закон



Примітка: Публічними вважаються Центральний сіоністський архів, Центральний архів історії єврейського народу та інші архіви з аналогічним статусом. Архіви державних відомств - архіви електричної та залізничної компаній, компанії із водопостачання тощо. Архіви місцевих рад - архіви тих населених пунктів, що не мають статусу міста.

За спеціальним Законом про меморіалізацію Катастрофи і Героїзму функціонує Архів Яд Вашем, який є частиною Меморіального комплексу Яд Вашем. Закон, ухвалений Кнесетом з ініціативи Бенціона Ді- нура 1953 р., не має аналогів у жодній країні. Він спрямовує діяльність Архіву Дц Вашем на збирання й увічнення пам'яті 6 мільйонів євреїв, загиблих у Другій світовій війні.

документування Катастрофи європейського єврейства було започатковано ще піц час перебігу подій Шоа. Це воістину героїчний внесок єврейських істориків-архівістів, які, ризикуючи життям, збирали цокументи, свіцчення, вели записи на окупованій території, у концтаборах та гетто. Одним із таких справжніх героїв був польський історик Емануель Рінгельблюм - засновник архіву Варшавського гетто та групи "Онег Шаббат". Рінгельблюм народився 2 листопада 1900 р. у місті Бучач (сучасна Тернопільська область, Україна). 1927 р. захистив дисертацію з історії середньовічної єврейської общини Варшави, був автором майже 130 праць про історію євреїв Польщі, брав участь у сіоністському русі та Всесвітньому сіоністському конгресі в Женеві (1939), роботі "Joint".

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перші кроки до заснування архіву Рінгельблюм зробив у жовтні 1939 р. як голова єврейської організації соціальної самодопомоги "Координація". Делегації з провінційних міст Польщі щодня прибували до офісу, щоб розповісти про страждання польського єврейства, а вчений записував їхні історії. Згодом він почав, спершу щотижня, пізніше - щомісяця, писати огляди та есе про знищення єврейської інтелігенції, нацистську політику в єврейському питанні. Із заснуванням Варшавського гетто архів "Онег Шаббат" функціонував як справжній архівний заклад із постійними співробітниками, серед яких були: Авраам Левін, Перець Опочинський, секретар архіву Еліягу Гутковський, Ра- хель Ауербах, Єжи Вінклер, Н. Тайтлман, Кампелмахер, Даніель Фліг- ман, доктор Джеліна Левін, Єгошуа Перла, Іцхак Бернштейн, Густава Ярецька, Сесілія Слапак, Селім Бернгольц, Нахум Ремба, Йонас Тар- ков, Естер Мангел, Хенріка Лазаверт, Менахем Ліндер, Ієгуда Фельд. Коли до гетто були депортовані євреї ще з 60 міст і селищ Польщі, в архіві з'явилися "позаштатні" працівники. Робота архіву трималася в секреті. Архів готував і передавав за кордон звіти, які містили відомості про вчинені нацистами злочини проти польського єврейства, друкував на маймеографі та розповсюджував серед в'язнів гетто бюлетень. Головним принципом роботи архіву була об'єктивність і правда в документуванні кожної події. Збиралися документи, спогади, щоденники, які відбивали вступ нацистської армії на польську територію, депортації, погроми, ліквідацію в'язнів, ставлення нацистів та поляків до євреїв, соціально-економічну ситуацію, культурне та релігійне життя в гетто, діяльність юденратів, примусову працю євреїв, проблеми харчування, комунікації із зовнішнім світом, санітарний стан та хвороби тощо. Працівники архіву здійснювали й науково-дослідну роботу, на базі зібраних документів писали монографії, вели щоденні записи про події майже на кожній вулиці гетто, а також персональні щоденники. Архів ініціював написання в'язнями, які прибули до Варшави з інших місць, спогадів та інших свідчень про життя до війни та в гетто. Збиралися матеріали про участь євреїв у польсько-німецькій війні у вересні 1939 р., прояви антисемітизму в польській армії, в результаті яких євреї були змушені вибувати з регулярних військ до спеціальних єврейських батальйонів.



Читальна зала Архіву Яд Вашем. Фото Л. Левченко, 2014 р.

Архів також проводив анкетування в'язнів гетто у 1941 та 1942 рр. щодо набутого під час війни досвіду та перспектив післявоєнного розвитку польського єврейства. На початку 1942 р. архів розпочав колективну працю "Два роки з половиною", яка мала охопити всі сфери єврейського життя в гетто. Наприкінці лютого 1943 р. Рінгель- блюм з родиною вибрався з Варшавського гетто та сховався в бункері Крися, проте напередодні повстання він повернувся до гетто, щоб заховати другу частину архіву "Онег Шаббат" (першу було запечатало в молочні бідони й заховано ще восени 1941 р.). Нацисти арештували вченого і відправили до табору Травники. Звідти йому знов вдалося вибратися і заховатися у Варшаві. Невдовзі він повернувся до бункера Крися, де разом із Авраамом (Адольфом) Берманом працював над монографією про долю єврейських письменників в окупованій Польщі. 7 березня 1944 р. бункер Крися було викрито нацистами, всі його мешканці відправлені до концтабору Павяк, а через три дні розстріляні⁵⁷. "Ми всі приречені на смерть, всі загинуть, і тільки ці томи архіву залишаться пам'яттю про мільйони євреїв Польщі, пам'яттю про їхні страждання і про їхню боротьбу"⁵⁸, - писав Емануель Рінгельблюм. Окремі частини архіву "Онег Шаббат" знайдено 1946 та 1950 рр. і передано на зберігання до Єврейського історичного інституту у Варшаві. Архів налічує понад 2 тис. одиниць зберігання і включений до переліку писемних пам'яток програми ЮНЕСКО "Пам'ять світу".

В окупованій нацистами Польщі діяв також Архів Єврейського національного комітету на "арійській стороні", заснований Авраамом таБеті Берманами, який збирав документи єврейського підпілля, Координаційного комітету, Єврейського національного комітету, Організації єврейського спротиву. У звіті архіву від 24 травня 1944 р., надісланому за кордон, зазначено, що обсяг зібраних документів дорівнює 100 щоденникам, свідченням та документам інших видів⁵⁹.

Першим в Ізраїлі, 19 квітня 1950 р., з метою увічнення пам'яті жертв Шоа було створено Архів у Домі борців гетто імені Іцхака Кацнельсо- на в кібуці Бейт Лохамей ха-Геттаот. Його відкриття було приурочене до сьомої річниці повстання у Варшавському гетто. Архів зберігає документи організації "Жигота" за період після знищення Варшавського гетто в травні 1943 р. до звільнення Польщі в січні 1945 р. (7 тис. документів передано до архіву А. Берманом), колекції в'язня гетто, поета І. Кацнельсона, єврейської організації "Координація", французького відділення організації врятування дітей "OSE", представника ієшуви Польщі Авраама Таненбаума, розпорядження юденрату Лодзинського гетто, педагога Януша Корчака, понад 750 дитячих автобіографій, 100 тис. фото, аудіо, відео документів⁶⁰.

Сучасний Архів Яд Вашем Меморіального комплексу Яд Вашем веде свій початок від єврейських історичних комісій, заснованих у Німеччині й окупованих нею країнах відразу після їхнього звільнення, в т. ч. Центральної єврейської історичної комісії Польщі (1944-1947 рр., нині - Єврейський історичний інститут у Варшаві, досліджує проблеми Голокосту) та мюнхена, документаційних центрів Братислави, Будапешта, Відня, Лінца, колекцій документів, зібраних різними єврейськими організаціями, такими, як "Jewish aid and rescue" ("Єврейська допомога та порятунок"), "Displaced Persons" ("Переміщених осіб")⁶¹. У Законі про меморіалізацію Катастрофи і Героїзму "Martyrs' and Heroes Remembrance (Yad Vashem) Law 5713-1953" 1953 р. визначено завдання і функції Архіву Яд Вашем: "збирання і передавання на батьківщину матеріалу, що стосується всіх представників єврейського народу, які віддали своє життя, боролися і повстали проти нацистського ворога і його колаборантів; увічнення пам'яті людей, общин, організацій та інституцій, знищених лише через те, що вони були єврейськими..."⁶².

З 1953 р. до теперішнього часу Архів Яд Вашем не лише поповнився мільйонами документів в оригіналах і копіях (на мікрофільмах та цифрових носіях), але й провів значного обсягу роботу із виявлення свідчень про Шоа в архівах країн Європи, описування колекцій, публікації документів, організації виставок тощо.

1969 р. за ініціативою Державного архівіста Ізраїлю Пола Алсберга Архів Яд Вашем реорганізовано. В його складі почали функціонувати: відділ офіційних архівів і юридичних матеріалів; відділ архівів доку- ментаційних центрів, особових архівів, свідчень очевидців, тверджень та приватних колекцій; відділ музейних виставок та фотографій; відділ записування свідчень і заяв очевидців; департамент каталогізації і читальних залів. Разом з тим було розроблено і затверджено перші правила роботи архіву "Material in the Yad Vashem Archives: Rules for Registry, cataloguing, consultation, planned acquisition, reporting" ("Матеріал в Архіві Яд Вашем: Правила реєстрації, каталогізації, консультацій, планування надходжень, звітування"), визначено умови доступу до документів⁶³. У вересні 1989 р. в архіві створено відеостудію для запису свідчень людей, які пережили Шоа. Перші записи робили на відео та аудіокасетах. Архівом видано англійською мовою путівники неопу- блікованих матеріалів періоду Голокосту - 1970 р., 1972 р., 1975 р., 1977 р., 1979 р., 1981 р.⁶⁴; довідники до архівів та колекцій документів президента Союзу єврейських общин Румунії професора Уїльяма Філ- дермана (1974)⁶⁵; документаційного центру Центрального союзу єврейських общин Братислави (1975)⁶⁶; про знищення німецького єврейства

^{(1975) 67}; члена Національної ради при емігрантському уряді Польщі Іс- аака Шварцбарта (1976)⁶⁸; свідчень і документів представників чехословацького єврейства - учасників війни проти нацистської Німеччини

^{(1976) 69}; про знищення югославського єврейства (1976)⁷⁰; про Голо- кост румунського єврейства (1983)⁷¹; про знищення угорських євреїв (1984)⁷²; лідера польського сіоністського руху Авраама Зілбершейна (1984)⁷³; концентраційного табору Берген-Белзен, при якому діяв комітет спасіння євреїв Йозефа Розетеафта (1985)⁷⁴; мемуарів і щоденників (1987)⁷⁵; "Переміщені особи" Центральної єврейської історичної комісії Мюнхена (1989)⁷⁶; Нахмана Зонабенда з історії Лодзинського гетто (1992)⁷⁷; каталог записаних відеосвідчень - 1994 р.⁷⁸, розроблено та наповнено електронні бази даних (на 4,2 млн імен жертв Шоа, 50 оригінальних колекцій документів, фотодокументів, імен Праведників народів світу тощо). Значний внесок Архів Яд Вашем зробив у підготовку судового процесу над нацистським злочинцем Адольфом Ейхманом⁷⁹. Його співробітниками виявлено, скопійовано та передано слідству сотні аркушів документів про нацистські злочини проти людства, в т. ч. секретні матеріали.

Бенціон Дінур був першим головою Ради Меморіального комплексу Яд Вашем (1954-1959), першим директором Архіву Яд Вашем був Йозеф Керміш (1953-1978). На цьому посту його послідовно змінили Шмуель Краковський (1978-1993), Яаков Лозовік (1993-2008) та Хаїм Гертнер (з 2008 р.).

Таким чином, із ухваленням основних архівних законів завершилося формування архівної системи Ізраїлю. Крім вже розглянутих, архівна система включає такі архіви⁸⁰: Департамент манускриптів і архівів Національної бібліотеки Ізраїлю - зберігає пінкаси та пінкасі- ми єврейських общин Алжиру, Австрії, Чехії, Словаччини, Франції, Німеччини, Греції, Угорщини, Італії, Латвії, Марокко, Польщі, Литви, Румунії, Туреччини, Російської імперії, Ємену; Архів сефардської общини (Єрусалим) - сконцентрував документи від початку панування

Османської імперії в Палестині (ісламських судів, місцевих органів влади, сефардських місцевих та міжнародних організацій, сефардських синагог, орієнтальних общин); Архів Ізраїльського Департаменту ста- рожитностей (Єрусалим) зберігає наукову документацію археологічних досліджень в Ізраїлі (реалізує унікальний проект із оцифровуван- ня та оприлюднення в Інтернеті результатів археологічних розвідок 1919-1948 рр.⁸¹); секція історичного архіву Інституту Жаботинсько- го, відповідно до архівного закону визнана публічним архівом 1957 р., зберігає колекції проводу "Бетар" та її відділень із 34 країн, керівних органів Союзу сіоністів-ревізіоністів і Нової сіоністської організації, їхніх відділень із 36 країн, документи лідера сіоністського руху, одного із засновників держави та збройних сил Ізраїлю Зеєва Жаботинського; Архів Вейцмана в Реховоті започатковано першим Президентом держави Ізраїль Хаїмом Азріелем Вейцманом у 1951 р. для зберігання документів особового походження самого Вейцмана та його дружини Віри Вейцман; завдання Архіву релігійного сіонізму, заснованого 1953 р. під егідою Фонду Авраама Іцхака Кука, полягає в концентрації документів керівних органів і національних організацій руху "Мізрахі", організацій та лідерів релігійного сіонізму; Архів Союзу вчителів Ізраїлю, що виник 1959 р. з ініціативи ветерана освітянського руху, педагога Авієзера єліна, концентрує документи Союзу вчителів Ізраїлю; основний масив документів Архіву робітничої партії Ізраїлю, створеного в липні 1965 р. у Бейт Берл як офіційний партійний архів, належить партії МАПАЙ (назва партії до січня 1968 р., коли вона об'єдналася з партіями Ахдут ха-Авода та РАФІ), Всесвітній федерації Поалей Ціон (за 1917-1932 рр.), об'єднанню "Хама'арах", з лютого 1968 р. архів був офіційним депозитарієм документів робітничого сіоністського руху та єврейських соціалістичних партій. Серед кіноархівів Ізраїлю найцікавішими є Архів єврейського кіно при Єврейському університеті в Єрусалимі (фільми з історії Ерец-Ізраель), Ізраїльський кіноархів у Хайфі в Центрі Ротшильда (фільми ізраїльського виробництва та документи з історії кіно), Архів єврейського кіно імені Стівена Спілберга. В академічних інституціях Ізраїлю функціонують архіви Інституту дослідження діаспори Тель-Авівського університету (колекції з історії діаспор Бессарабії, Угорщини, Румунії, палестинських піонерів кібуцного руху "Біліум", єврейських общин Італії, а також матеріали результатів досліджень інституту); Біо-бібліографічного інституту імені Бараша Ашера "Gnazim", заснованого в Тель-Авіві 1953 р. (понад 400 колекцій особового походження єврейських письменників), Інституту фізичного виховання та спорту цві Нішрі "The Zvi Nishri Archives" (документи з історії фізичного виховання та розвитку спорту), цифровий архів Дослідницького інституту Ізраїлю та сіонізму імені Давида Бен-Гуріона (понад 3 млн. документів з історії Ізраїлю від поч. ХХ ст. та матеріали засновників і лідерів держави, у т. ч. Давида Бен-Гуріона).

Муніципальні архіви Ізраїлю представлені Історичним архівом муніципалітету Єрусалиму, заснованим 1963 р. професором Цві Радаєм (директор архіву у 1963-1971 рр.), Архівом муніципалітету Тель-Авіву - Яффо, що функціонує як центр документації з 1965 р., та Історичним архівом Тель-Авіву - Яффо, створеним 1971 р., Архівом муніципалітету Хайфи, який з 1977 р. виконує функції центру документації та Історичного архіву міста Хайфа, іншими архівами муніципалітетів. Усі архівні установи муніципалітетів здійснюють функції управління документацією, експертизу цінності управлінських документів та їх відбір на постійне зберігання. В Ізраїлі функціонують 257 місцевих органів влади. Вони створені в різні історичні періоди: деякі, як Єрусалим і Назарет, - тисячі років тому, інші - за часів Османської імперії чи Британського мандату, а найновіші - після заснування держави Ізраїль. Експертиза цінності документів місцевих адміністрацій здійснюється на підставі Правил щодо знищення архівного матеріалу в державних органах та місцевих адміністраціях "Regulations Concerning the Destruction of Archival Material at State Institutions and Local Authorities", вперше розроблених Державним архівістом П. Алсбергом. Значну увагу експертизі цінності документів та управлінню документацією в органах влади приділено у працях першого директора Архіву муніципалітету Хайфи Зоар Алуфі. Строки зберігання визначає та дозвіл на знищення документів видає Вища архівна рада та її спеціальна комісія, до якої входять представники державних і місцевих органів влади.⁸².

В Ізраїлі функціонує широка мережа кібуцних архівів, які зберігають цінні історичні документи з історії переселенських та сіоністських рухів.

1950 р. з метою участі в І-му конгресі Міжнародної ради архівів створено Асоціацію ізраїльських архівістів. Її засновником був директор Центрального сіоністського архіву Георг Герліц. Активну діяльність Асоціація розпочала 1956 р. Сьогодні Асоціація працює, дотримуючись оприлюдненої нею "Ізраїльської декларації по архівах". Членами Асоціації є близько 400 архівістів Ізраїлю. Чинним президентом Асоціації є Міхаль Хенкін, директор муніципального архіву Хайфи. Керівним органом є рада з 11 обраних членів, поза радою працюють секретар, скарбник та аудитор. У складі Асоціації створено комітети професійної підготовки та розвитку; архівної етики; обладнання, будівель, охорони і реставрації архівних матеріалів; комп'ютеризації архівів; членський; фінансовий та міжнародного співробітництва. Крім того, існують спеціальні комітети із підготовки змін до архівного законодавства та словника архівних термінів.

Головні зусилля Асоціації спрямовані на розвиток архівних стандартів, освіти, професійне удосконалення та забезпечення співпраці архівістів, всебічну підтримку архівної професії в країні. Асоціація вважає одним із своїх головних завдань уведення професії архівіста до переліку професій Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю. У галузі архівної освіти Асоціація запровадила курс "Основи архівістики", останні три роки реалізовує навчальну програму з архівістики, прирівняну до магістерської, на базі Шкіл інформатики Хайфського та Бар-Іланського університетів. Програма фінансується Міністерством культури Ізраїлю. Архівістика викладається також у Єврейському університеті Єрусалиму (Школа архівних, бібліотечних та інформаційних студій), академічних коледжах Бейт Берл (м. Петах Тіква), Емек Ізраель (м. Нацрат Еліт) та імені Давида Еліна (Єрусалим). Асоціація ізраїльських архівістів видає щорічник "АгкШууоп", веде веб-сайт⁸³. 1973 р. до 70-ї річниці Державного архівіста А. Бейна Асоціацією опубліковано Путівник архівами Ізраїлю. Раз на рік Асоціація відзначає членів, які зробили значний внесок у розвиток архівної справи. Архівісти та менеджери з управління документацією в Ізраїлі об'єднуються ще у дві професійні організації: "Асоціацію архівних менеджерів місцевих органів влади" та "Організацію архівістів малих общин".

У серпні 1977 р. під час роботи VII Світового конгресу із єврейських досліджень з ініціативи Асоціації ізраїльських архівістів та Ради архівів і дослідницьких бібліотек Північної Америки засновано Світову раду єврейських архівів. Метою її утворення була підтримка досліджень історії та культури єврейського народу через організацію зберігання документальної спадщини в архівах і дослідницьких організаціях по всьому світу. 1981 р. Світова рада єврейських архівів випустила путівник єврейськими архівами різних країн, до якого включила єврейські архіви США, Канади, Австралії, Великої Британії, Франції, Італії, Іспанії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини, Польщі, а також Ізраїлю. Цінність цього видання полягала у тому, що це був перший довідник, який надавав уявлення не про єврейські архівні документи, а про архіви як заклади⁸⁴.

Таким чином, в єврейській архівній історії, на погляд автора, виокремлюється кілька етапів.

Перший етап (від появи єврейського народу на історичній арені до втрати першої державності у 70 р. н.е.) характерний накопиченням архівних документів, набуттям національних традицій їх зберігання (у глиняних сосудах), утворенням архівів як в Єрусалимі, так і в інших місцях. Однак недостатньо відомостей про функціонування архівів за цього етапу, тому й неможливо визначити їх статус, організацію роботи тощо.

На другому етапі (від 70 р. н.е. до кін. ХІХ ст.) історія єврейського народу розвивалася у діаспорі.

Документи єврейського походження відкладалися в академіях, общинах, генізах синагог. Однак спеціалізовані єврейські архівні заклади не створювалися. Автор статті визначив би цей етап як "несвідоме зберігання історичних документів". Документи неєврейського походження, але про євреїв, відкладалися в архівах країн діаспори. Третій етап (з кін. ХІХ ст. до 1933 р.) характерний усвідомленням євреями потреби у заснуванні архівів як спеціалізованих закладів. Перші єврейські архіви засновано в країнах діаспори єврейськими історичними товариствами, політичними організаціями, у т. ч. Всесвітньою сіоністською організацією, з'явився перший архів у Берліні, діяльність якого спиралася на досягнення архівної науки поч. ХХ ст. четвертий етап (1933-1948), насамперед, визначається знищенням єврейських архівів під час Голо- косту, спробами врятувати історичні документи, у т. ч. і шляхом перевезення створених у діаспорі архівів до Ерец-Ізраель.

П'ятий етап (з 1948 р.) характерний заснуванням державних та інших типів архівів, формуванням архівної галузі у державі Ізраїль, ухваленням архівних законів, визначенням державної архівної політики у сфері збирання архівних документів із країн діаспори до Ізраїлю, вивезення архівних документів за межі держави, приватних архівів тощо.

На цьому етапі ізраїльськими архівістами доведено роль архівів, по-перше, як доказів права євреїв заснувати національну державу на історичній батьківщині, по-друге, як засобу у боротьбі проти геноциду єврейського народу. важливо зазначити, що архівісти Ізраїлю надали особливе значення формуванню архівної галузі своєї держави поза політичними та відомчими впливами.

До створення єврейських архівів і формування архівної галузі у державі Ізраїль значний внесок зробили євреї українського походження. Найяскравішими представниками українського єврейства серед архівістів були І. Чериковер, Е. Рінгельблюм, Б. Дінур, С. Юдіна. Загалом ізраїльські архівісти подолали колосальну проблему: зібрали історичні документи єврейського і неєврейського походження, колись розсіяні по усьому світові як і сам єврейський народ, заснували для їх зберігання архіви та уможливили відновлення національної історії.



№ 1-2. - P. 13-49; Aloufi Z. Municipal Archives / Z. Aloufi // Arkhiyyon. - Jerusalem: Israel Archives Association, 1991. - № 5. - P. 14-24

Aloufi Z. Private Archives in Archives of Israeli Local Authorities / Z. Aloufi // Arkhiyyon. - Jerusalem: Israel Archives Association, 1995. - № 8. - P. 97-106

MossekM. The Israel State Archives and Archives in Local Authorities / M. Mossek // Arkhiyyon. - Jerusalem: Israel Archives Association, 1999. - № 10-11. - P. 114-131; Tehila Ofer. A man of vision and action The life and the Achievements of Prof. Shmuel Eisenstadt. - Israel, 1999. - 139 р.

Lukin B. The Creation of a Documentary Collection on the History of Russian Jewry at the Central Archives for the History of the Jewish People / Iudaica in the Slavic Realm, Slavica in the Iudaic Realm. Repositories, collections, projects, publications / B. Lukin // Editor Zachary M. Baker. - New York, London, Oxford, 2003. - P. 17-36

MossekM., Budowski I. Private Papers and Archives in Israel: Professional and Legal Aspects / M. Mossek,

Budowski // Atlanti. Vol. 17. - № 1-2. - Triest, 2007. - P. 233-237; Лукин В. "Если удостоюсь взойти на Землю Израиля..." Созидатели архивной системы Израиля - Бенцион Динур и другие / В. Лукин // Израиль: русские корни. - Иерусалим, 2011. - С. 425-451.

Archives / Encyclopaedia Judaica. - Jerusalem: Encyclopaedia Judaica, 1972. - Vol. 3. - P. 374.

Noegel S. B. The Samaria Ostraca / S. B. Noegel / The Ancient Near East: Historical Sources in Translation / Edit. by M. W. Chavalas. - London: Blackwell, 2006. - P. 396-399.

Torczyner H. The Lachish Letters / H. Torczyner, L. Harding, A. Lewis,

J. L. Starkey // The Wellcome Archaeological Expedition to the Near East, Publications. Vol. 1. - London: Oxford University Press, 1938. - 223 pp.; Albright W.F. The Oldest Hebrew Letters: The Lachish Ostraca / W. F. Albright // Bulletin of the American Schools of Oriental Research. - The American Schools of Oriental Research, 1938, April. - № 70. - Р. 11-17.

Aharoni Y. Hebrew ostraca from Tel Arad / Y. Aharoni // Israel Exploration Journal. Vol. 16. - Israel Exploration Society, 1966. - № 1. - Р. 1-7.

Porten B. Archives from Elephantine: the Life of an Ancient Jewish Military Colony / B. Porten. - Berkeley: Univ. of California Press, 1968. - 421 pp.

Флавий Иосиф. О древности еврейского народа. Против Апиона. Кн. I. Кн. II. - [Электронный ресурс] "Библиотека Руслана Хазарзара" Режим доступа: http://khazarzar.skeptik.net/books/flavius/index.html.

Флавий Иосиф. Иудейская война. Пер. Я. Л. Чертка (1900). - 2004. - Кн. II, Кн. VI. - [Электронный ресурс] "Библиотека Вехи". Режим доступа: http://www.vehi.net/istoriya/israil/flavii/voina/.

Rosenthal F. Ьber yisa : ein Beitrag zur Sittengeschichte der Juden vor und nach der Zerstцrung des zweiten Tempels / F. Rosenthal // Monatsschrift fьr Geschichte und Wissenschaft des Judentums. - Berlin, 1881, Januar. - Heft 1. - P. 38-48.

Dusek J. Les manuscrits arameens du Wadi Daliyeh et la Samarie vers 450332 av. J.-C. / J. Dusek. - Leiden-Boston, 2007. - 702 p.; Benoit P., Milik J., Vaux de R. Discoveries in the Judaean desert. Vol. 2. - Oxford: Clarendon Press, 1961. - 304 pp.; Cansdale L. Qumran and the Essenes: a re-evaluation of the evidence /

Cansdale. - Tьbingen, 1997. - P. 87-197; Encyclopedia of the Dead Sea Scrolls. Ed. by Schiffman H. Lawrence, VarderKam C. James. - New York: Oxford University Press, 2000. - Vol. 1 (A-M). - P. 3-595. Vol. 2 (N-Z). - P. 595-1073; Вильскер Л. Х. О документах, найденных в Нахал-Хевер / Л. Х. Вильскер // Вестник древней истории, 1964. - № 1. - С. 120-130.

Амусин и. Д. Рукописи Мертвого моря / И. Д. Амусин. - М.: Изд-во АН СССР, 1960. - 271 с.; Амусин И. Д. Находки у Мертвого моря / И. Д. Амусин. - М.: Наука, 1964. - 119 с.; Амусин и. Д. Тексты Кумрана. Вып. 1. Пер. с древнеевр. и арам., введ. и коммент. И. Д. Амусина. - М.: Наука, Гл. ред. вост. лит-ры, 1971. - 491 с.

Флавий Иосиф. Жизнь Иосифа Флавия. Пер. Д.Е. Афиногенова. Пред- исл. Л. В. Семенченко // Вестник древней истории. - М.: Наука. - 2006. - № 4 (258). - С. 216-229; 2007. - № 1 (260). - С. 272-283.

Броди р. Гаоны Вавилонии и формирование средневековой еврейской культуры / Р. Броди. - Гешарим / Мосты культуры, 2005. - 440 с.; GilM. Jews in Islamic Countries in the Middle Ages / M. Gil. - Netherlands, Leiden: Brill NV, 2004. - 791 p.

Кац А., Вассерман ц. Еврейские мудрецы. Со времен Мишны и до наших дней / А. Кац, Ц. Вассерман. - Изд-во Швут Ами, 2007. - 649 с.; EisenbergR. L. Essential Figures in Jewish Scholarship / R. L. Eisenberg. - Lanham, Maryland: Jason Aronson, 2014. - 379 p.

Респонсы / Талмуд. Раввинистическая литература // Краткая еврейская энциклопедия. Т. 7. - Иерусалим, 1994. - Кол. 166-168; Ришоним / Иудаизм. Раввинистические авторитеты // Краткая еврейская энциклопедия. Т. 7. - Иерусалим, 1994. - Кол. 225-226; Ахароним / Иудаизм. Раввинистические авторитеты // Краткая еврейская энциклопедия. Т. 1. - Иерусалим, 1976. - Кол. 252-253.

Kahle P. E. Lecture 1. General introduction / P. E. Kahle. The Cairo Geniza. - London: British Academy, 1947. - P. 1-19; Goitein S. D. Introduction: The Cairo Geniza Documents as a Source of Mediterranean Social History / S. D. Goitein. A Mediterranean Society: An Abridgment in One Volume. Rev. and Ed. by J. Lassner. - California: University of California Press, 1999. - P. 9-26; Второе собрание А. С. Фирковича / Еврейские рукописи в Российской национальной библиотеке [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://expositions.nlr. ru/ex_manus/firkovich/sobr_second.php; The Cairo Genizah Collection. Cambridge Digital Library [Electronic resource]. - Mode of access: http://cudl.lib.cam.ac.uk/ collections/genizah.

Фальков М., Коган А. Афганская тайна иудейских древностей возникла в бывшем СССР. "Izrus. Всемирный форум русскоязычного еврейства". [Электронный ресурс] Режим доступа: http://izrus.co.il/history/article/2012-09-25/ 19121.html. Опубліковано 25.09.2012.

Preface / Calendar of the Plea Rolls of the Exchequer of the Jews preserved in the Public Record Office. Vol. I. Henry III, a.d. 1218-1272. Ed. by J.M. Rigg. - London: The Jewish Historical Society of England, 1905. - P. V-XVIII; The Jewish Communities of Medieval England. The collected essays of R.B. Dobson Ed. by H. Birkett. - University of York, 2010. - P. xxi-xxii, 35.

Emery R. W. Jews of Perpignan in the Thirteenth Century: An Economic Study Based on Notarial Records / R. W. Emery. - New York: Columbia University Press, 1959. - 202 p.

Дубнов С. М. Об изучении истории русских евреев и об учреждении русско-еврейского исторического общества / С. М. Дубнов // Восход. - 1891. - Т. 4. - С.1-91; Сергеева и., Хамрай А. Собрание пинкасов (записных книг еврейских общин) в фондах Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского / И. Сергеева, А. Хамрай // Научные труды по иудаике. Материалы ХГХ Международной ежегодной конференции по иу- даике. Т. III. Академическая серия. Вып. 42. - М.: Сэфер, 2012. - С. 9-22.

Archives / Encyclopaedia Judaica. - Jerusalem: Encyclopaedia Judaica, 1972. - Vol. 3. - P. 378.

Bericht ьber die Tдtigkeit des Gesamtarchivs der deutschen Juden // Mitteilungen des Gesamtarchivs der Deutschen Juden. - Leipzig, 1911. - Heft 1. - P. 55-84.

Roemer N. Jewish Scholarship and Culture in Nineteenth-Century Germany: Between History and Faith / N. H. Roemer. - Wisconsin: The University Wisconsin Press, 2005. - P. 120.

Dr. Jacob Jacobson, celebrated his 70th birthday / AJR Information. - London: Association of Jewish Refugees in Great Britain. Vol. XIV. - № 1. - 1959, January. - P. 9.

Marcus J. R. The American Jewish Archives / J. R. Marcus // The American Archivist. - Society of American Archivists, 1960, January. - Vol. 23, № 1. - Р. 57-61.

Дубнов С. М. Об изучении истории русских евреев и об учреждении русско-еврейского исторического общества / Семен Маркович Дубнов // Восход. - 1891. - Т. 4. - С. 1-91; Дубнов С. М. О совокупной работе по собиранию материалов для истории русских евреев / Семен Маркович Дубнов // Восход. - 1891. - Т. 11. - С. 34-38.

Шульман А. Григорий Яковлевич Красный-Адмони: судьба еврейского интеллигента / А. Шульман // Вестник. - Израиль, 2002, 18 сентября. - № 19 (304). [Электронный ресурс] Режим доступа: http://www.vestnik.com/ issues/2002/0918/win/shulman.htm.

Зайдман и. Евреи и "Советский проект". Том 2. Русские, евреи, русские евреи. - 2009. - 696 с. // Российский еврейский конгресс [Электронный ресурс] Режим доступа: http://base.ijc.ru/new/site.aspx?STID=245090&SECTIO NID=244694&IID=535923.

Юдаїка в Україні // Червона книга народів. 1576. Бібліотека українського світу [Електронний ресурс] Режим доступу: http://1576.ua/nations/Євреї.

Lukin B., Peri A. Israeli Archives with Material on Russian Jewish History: The Central Archives for the History of the Jewish People / B. Lukin, A. Peri // Jews in Eastern Europe. - Jerusalem: The Hebrew University, Centre for Research and Documentation of East European Jewry. - 1996, Spring. - P. 65-66.

Melamed E. Immortalizing the Crime in History...': The Activities of the Ostjьdisches Historisches Archiv (Kiev-Berlin-Paris, 1920-1940) / E. Melamed // Russian Jewish Diaspora and European Culture. Wagstaff P., Schulte J., Tabach- nikova O., eds. - Leiden & Boston MA: Brill, 2012. - P. 373-386.

Jockusch L. Collect and Record. Help to Write the History of the Latest Destruction. Jewish Historical Commissioms in Europe, 1943-1953, doctoral dissertation, New York University, 2007 "a" / L. Jockusch. - 2007. - Р. 35-42.

The Central Zionist Archives / Reprint from Zionist Bulletin, iss. by the Organization Department of the Zionist Executive. - Jerusalem, 1963, December. - P. 27-33.

Resolution of the 24^th Zionist Congress concerning the Central Zionist Archives, Unanimously Adopted May 6, 1956 // The Central Zionist Archives, № 13783^а.

Tehila Ofer. A man of vision and action The life and the Achievements of Prof. Shmuel Eisenstadt. - Israel, 1999. - 139 р.

Лукин В. "Если удостоюсь взойти на Землю Израиля.". Созидатели архивной системы Израиля - Бенцион Динур и другие / В. Лукин // Израиль: русские корни. - Иерусалим, 2011. - С. 425-430; Левченко В. Евреи в профессорско-преподавательском составе Одесского института народного образования (1920-1930): ретроспективный анализ / В. Левченко // Научные труды по иудаике. Материалы XVII Ежегодной Международной междисциплинарной конференции по иудаике. Ч. 2. - М.: Сэфер, 2010. - С. 245-260.

Цитату наведено за: Лукин В. "Если удостоюсь взойти на Землю Израиля..." - С. 430.

Лукин В. "Если удостоюсь взойти на Землю Израиля." - С. 435.

Цитату наведено за: Лукин В. "Если удостоюсь взойти на Землю Израиля." - С. 436-438.

The Jewish Historical General Archives. - Jerusalem: The Historical Society of Israel, 1961. - P. 2-3.

The Jewish Historical General Archives. - Jerusalem: The Historical Society of Israel, 1961. - P. 3-5;

Jьrgen Sielemann. Archiv der Jьdischen Gemeinde / Institut fьr die Geschichte der deutschen Juden. Hamburg [Electronic resource]. - Mode of access: http:// www.dasjuedischehamburg.de/inhalt/archiv-der-jьdischen-gemeinde.

The Central Archives for the History of the Jewish People Jerusalem (CAHJP) / [Electronic resource]. Mode of access: https://cahjp.huji.ac.il/content/ general-information.

Lerman P. Linda. Librarians in the United States // Jewish Women's Archive. Encyclopedia. [Electronic resource]. Mode of access http://jwa.org/encyclopedia/ article/librarians-in-united-states; Rosen Judith Friedman. Sophie A. Udin (18961960) // Jewish Women's Archive. Encyclopedia. [Electronic resource] Mode of access: http://jwa.org/encyclopedia/article/udin-sophie-ada.

Alsberg P. A. First Initiatives, 1948-1950. The history of the Law / The Israel Archival Law - A Retrospect after 30 Years / P. A. Alsberg // Miscellanea Carlos Wyffels. - Brussel: Archives et Bibliotheques de Belgique, 1987. Vol. LVII. - № 1-2. - P. 13-16.

Там само. - P. 16.

1деться про закони: An Act to establish a National Archives of the United States Government, and for other purposes (1934) [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.archives.gov; An Act to Provide for the Disposal of Certain Records of the United States Government [Sec. 13]. 1943, 7 July // NARA and Federal Records: Laws and Authorities and Their Implementation. - Washington : NARA, 1988. - Р. 1-3; Federal Property and Administrative Services Act (1949) [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.gsa.gov/graphics/ ogp/ P.L._107-217_R2-e-yD_0Z5RDZ-i34K-pR.pdf та ™i.

Alsberg P. A. First Initiatives, 1948-1950. The history of the Law / The Israel Archival Law - A Retrospect after 30 Years / P. A. Alsberg // Miscellanea Carlos Wyffels. - Brussel: Archives et Bibliotheques de Belgique, 1987. Vol. LVII. - № 1-2. - P. 17-18.

Alsberg P. A. Drafting by the Ministry of Justice, 1950-1951. The history of the Law / The Israel Archival Law - A Retrospect after 30 Years - Р. 18-20.

там само. - Р. 21.

там само. - Р. 21-23.

Alsberg P. A. The Government authorizes the legislation, 1951-1952. The history of the Law / The Israel Archival Law - A Retrospect after 30 Years - Р. 23-26.

Alsberg P. A. The Knesset Delibaration, 1952-1955. The history of the Law / The Israel Archival Law - A Retrospect after 30 Years - P. 26-28.

Alsberg P. A. The Supreme Archives Council. The Implementation of the Law / The Israel Archival Law - A Retrospect after 30 Years - P. 29.

Там само. - Р. 29-30.

Freundlieh Y. Ten Years of Declassification of Archival Material at the Israel State Archives / Y. Freundlieh // Arkhiyyon. Reader in Archives Studies and Documentation. - Jerusalem: Israel Archives Association, 1991. - P. 7-14; Cohen H. The Archive Law, the GSS Law and Public Discourse in Israel / H. Cohen // Adalah's Review. Vol. 4. - 2004, Spring. - P. 45-56; Preservation of electronic records. Traslated from the Annual Report of the State Controller #54B Published May 2004. The State Controller and Ombudsman Israel [Electronic resource]. - Mode of access: http://old.mevaker.gov.il/serve/site/english/epublic. asp; Mossek M. The Israel State Archives and Archives in Local Authorities /

M. Mossek // Arkhiyyon. - Jerusalem: Israel Archives Association, 1999. - № 1011. - P. 114-131; Mossek M., Budowski I. Private Papers and Archives in Israel: Professional and Legal Aspects / M. Mossek, I. Budowski // Atlanti. Vol. 17. - № 1-2. - Triest, 2007. - P. 233-237.

Kermish J. The "Oneg Shabbat' Archives" / J. Kermish // Yad Vashem bulletin. - Jerusalem, 1965. - № 16. - P. 16-24.

Цитату наведено за презентацією завідувача Архіву Бейт Лохамей ха- Геттаот Галини Сергієнко.

Kermish J. The "Oneg Shabbat' Archives" / J. Kermish // Yad Vashem bulletin. - Jerusalem, 1965. - № 16. - P. 24-25.

Характеристику складу та змісту документів архіву наведено завідувачем Архіву Бейт Лохамей ха-Геттаот імені Іцхака Кацнельсона Галиною Сергієнко під час особистої зустрічі.

Yad Vashem Archives / Guide to the Archives in Israel. - Jerusalem: Israel Archives Association, 1973. - P. 163-164.

Martyrs' and Heroes Remembrance (Yad Vashem) Law 5713-1953. Yad Vashem [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.yadvashem.org/yv/ en/about/pdf/YV_law.pdf.

Guide to Unpublished materials of the Holocaust Period. Comp. by E. Blumenzweig, Emmanuel Brand, Chasia Turtle-Aberzhanska. Vol. III. - Jerusalem, 1975. - Р. 31-32.

Guide to Unpublished materials of the Holocaust Period. Ed. by J. Robinson, Y. Bauer. Vol. 1. - Jerusalem, 1970. - 68 p.; Vol. II. - Jerusalem, 1972. - 331 p.; Guide to Unpublished materials of the Holocaust Period. Comp. by E. Blumenzweig, Emmanuel Brand, Chasia Turtle-Aberzhanska. Vol. III. - Jerusalem, 1975. - 79 p.; Guide to Unpublished materials of the Holocaust Period. Ed. by Y. Bauer. Vol. IV. - Jerusalem, 1977. - 41 p.; Guide to Unpublished materials of the Holocaust Period. Ed. by Y. Bauer. Vol. V. - Jerusalem, 1979. - 95 p.; Guide to Unpublished materials of the Holocaust Period. Ed. by Y. Bauer. Vol. VI. - Jerusalem, 1981. - 83 p.

The Dr. W. Filderman Archives (record Group P-6). Comp. by J. Ancel. - Jerusalem, 1974. - 153 p.

Documentation centre of the central Union of Jewish Communities in Bratislava (RG M-5). Comp. by Y. Ehrenreich. - Jerusalem, 1975. - 80 p.

Collection of documents on the destruction of German Jewry (RG 0-8). Comp. by D. Klibanski. - Jerusalem, 1975. - 77 p.

Archives of the Office of Dr. I. Schwarzbart, member of the Polish national Council in Exile, London (RG M-2). Comp. by A. Fiszer. - Jerusalem, 1976. -

20 p.

Collection of testimonies and documents on the Participation of Czechoslovak Jews in the War against the Nazi-Germany (RG 0-59). Comp. by E. Kulka. - Jerusalem, 1976. - 25 p.

Collection of documents on the destruction of Yugoslavian Jewry (RG 0-10). Comp. by D. Klibanski. - Jerusalem, 1976. - 30 p.

Collection of documents on the Holocaust of Rumanian Jewry (RG 0-11). Comp. by J. Ancel. - Jerusalem, 1983. - 100 p.

Collection of documents on the destruction of Hungarian Jewry. Part 1 (RG 015). Comp. by D. Klibanski. - Jerusalem, 1984. - 26 p.

Archives of Dr. A. Silberschein (RG M-20). Comp. by D. Klibanski. - Jerusalem, 1984. - 63 p.

The Josef Rosensaft Archive of Bergen-Belsen (RG 0-70). Comp. by J. Levin. - Jerusalem, 1985. - 107 p.

Collection of testimonies memoirs and diaries (RG 033). Part I. Comp. by D. Klibanski. - Jerusalem, 1987. - 1580 manuscripts.

Collection on Displaced Persons central Jewish Historical Comission Munich (RG M-1/P). Comp. by H. Modlinger. - Jerusalem, 1989. - 111 p.

Nachman Zonabend Collection on the Lodz Ghetto (RG 0-34). Comp. by M. Unger. - Jerusalem, 1992. - 100 p.

Catalogue of Video Testimonies (RG VD / 1-200). Ed. by I. Berlatzky. - Jerusalem, 1994. - 237 p.

Kermish J. Yad Vashem Archives contribution to preparation of the Eichmann trial / J. Kermish // Yad Vashem bulletin. - Jerusalem, 1963. - № 11. - P. 35-45.

Про ізраїльські архіви див. у путівниках, виданих Асоціацією ізраїльських архівістів та Світовою радою з питань єврейських архівів: Guide to the Archives in Israel. Ed. by P. A. Alsberg. - Jerusalem: Israel Archival Association, 1973. - 257 p.; Guide to Jewish Archives (preliminary edition). Ed. by A. Segall. Jerusalem - New York: World Council on Jewish Archives, 1981. - 90 p.

The Israel Antiquities Authority. The scientific Archive 1919-1948 [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.iaa-archives.org.il/project.aspx.

Aloufi Z. Apprisal at the Municipal Archives in Israel / Z. Aloufi // Atlanti. Vol. 18. - Trieste, 2008. - P. 287-295.

Association of Israeli Archivists (AIA) [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.archives.org.il

Guide to Jewish Archives (preliminary edition). Ed. by A. Segall. Jerusalem - New York: World Council on Jewish Archives, 1981. - 90 p.

Размещено на Allbest.ru

...