Організація аналітичного процесу

за стабільністю інформація поділяється на змінну та умовно-постійну, яку коротко називають постійною.

Змінна інформація відображає фактичні кількісні та якісні характеристики виробничо-господарської діяльності об'єкта, вона може змінюватися для кожного конкретного випадку як за назвами реквізитів - ознак, так і за кількісними величинами реквізитів - основ. Змінна інформація, як правило, бере участь в одному циклі оброблення, тому її називають разовою.

Постійна інформація залишається незмінною упродовж тривалого часу, багатократно використовується при оброблення змінної інформації. Постійність інформації в часі характеризується коефіцієнтом стабільності, який визнається відношенням кількості позицій номенклатури, що не змінюється протягом певного періоду (як правило, року), до загальної кількості позицій цієї номенклатури на початок цього періоду. До постійної зараховують інформацію, для якої коефіцієнт стабільності більший за 0,7.

Постійна інформація, поділяється на нормативно-розціню-вальну, довідкову, табличну, планову.

Нормативно-розцінювальна інформація містить діючі місцеві, галузеві та загальнодержавні нормативи, виражені в абсолютних і відносних величинах. До абсолютних належать норми часу й розцінки на виготовлення виробів, норми витрат матеріальній ресурсів, ціни на матеріали й вироби, тарифи тощо. Відносними є різні тривалий час діючі розрахункові коефіцієнти, процентні ставки тощо.

Постійна довідкова інформація включає опис постійних властивостей об'єкта у вигляді ознак, залежність яких тривала певний час. У наборі таких ознак завжди виділяється основна ключова ознака, якій відповідають певні значення інших ознак. Наприклад, табельному номеру працівника (ключова ознака) відповідають такі ознаки: відділ, цех, дільниця, категорія працівника, професія, розряд тощо. До довідкової інформації можна зарахувати і структурну інформацію, яка визначає склад об'єкта або явища, наприклад розподіл цехів і відділів підприємства за видами виробництва, склад збиральних з'єднань тощо. Таблична інформація містить заздалегідь обчислені показники, наприклад, таблиці сум податків, таблиці сум амортизації.

Структурні побудови ЕІ можуть бути різними, але пріоритет надається ієрархічному принципу виокремлення інформаційних сукупностей.

Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об'єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), його інформаційну базу (ІБ). Така множина поділяється на структурні одиниці нижчого рангу і так триває доти, доки не буде досягнено неподільних (атомарних) одиниць. Такими в ЕІ є реквізити, які являють собою мінімальні структурні сукупності ЕІ, що мають зміст. Розглянемо це поняття докладніше.

Усякий об'єкт (явище, процес тощо) має певні особливості й характерис-тики, що притаманні лише йому і вирізняють його серед йому подібних. Скажімо, такими властивостями виробу є його ціна, габарити, маса, потужність тощо.

Усі ці властивості відображаються за допомогою змінних величин -реквізитів або елементарних структурних одиниць ЕІ.

За формою реквізит є сукупністю символів - знаків чи цифр, яка відбиває цілком певні властивості об'єкта. Реквізит є логічно неподільним елементом будь-якої іншої складнішої інформаційної сукупності.

Під час автоматизованого оброблення даних часто використовують синоніми поняття „реквізит":елемент даних;атрибут;змінна тощо.

Надалі користуватимемося такими з них, як атрибут і змінна.

Кожний реквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і структурою.

Ім'я реквізиту слугує для його однозначного визначення. Під час автоматизованого оброблення використовують скорочене ім'я реквізиту -ідентифікатор. Він також однозначно визначає реквізит і, як правило, є набором знаків і символів, що має обмеження за алфавітом, довжиною тощо, що їх накладають застосовувані технічні та програмні засоби. Крім того, щоб формули і алгоритми оброблення інформації можна було задавати чи публікувати, для реквізитів впроваджують літеро-цифрові позначення заздалегідь визначе-ниаді для цього мовами.

Значення реквізиту застосовують, щоб задати відповідну конкретну властивість об'єкта.

Структура реквізиту - це спосіб подання його значень, котрий визначається довжиною, типом і форматом подання значень.

Довжина реквізиту - це кількість знаків, якими подається його значення. Вона може бути сталою або змінною.

Тип реквізиту визначається тим, які властивості об'єкта він може підбивати. Розглядають числові, текстові, логічні та інші типи.

Реквізити числового типу характеризують кількісні властивості об'єкта, які одержують внаслідок обчислень чи вимірювань, тобто значення таких реквізитів можна задати в числовій формі.

Реквізити числового типу називають ще реквізитами-основами, або кількісними атрибутами. Реквізити текстового типу відображають зазвичай якісні властивості. їх характеризують обставини, за яких відбувається той чи інший процес або було здобуто ті чи інші значення кількісних атрибутів. їх називають ще реквізитами-оцінками або якісними атрибутами.

Реквізити логічного типу набувають лише двох значень: „істина" або „хибність". Вони відбивають такі властивості об'єкта, які можна поділити на дві протилежні групи.

Між структурними одиницями найвищого і найнижчого рангів існують і інші структурні елементи. Розглянемо деякі з них.

Складну структурну одиницю ЕІ, утворювану з кількох реквізитів, котрі дають кількісну і якісну або саму лише якісну характеристику об'єкта чи процесу, називають повідомленням. Вона може набирати різних форм, зокрема подаватися у вигляді показника і документа.

Складна структурна одиниця ЕІ, утворена з одного реквізиту-основи та одного чи кількох якісних атрибутів, пов'язаних із ним логічно, є показником. Показник завжди є повідомленням, але не кожне повідомлення є показником. Показник, який охоплює реквізит-основу і реквізити-ознаки, дає змогу характеризувати економічне явище як з кількісного, так і з якісного боку. В економіці значення показників надзвичайно велике і їх можна вважати головними структурними одиницями ЕІ.

Однорідні інформаційні сукупності реквізитів, об'єднані спільним змістом, утворюють інформаційний масив. Основні елементи інформаційного масиву - це записи, під якими розуміють значення однієї позиції масиву. Записи є тими елементами масиву, з якими здебільшого оперує користувач під час роботи з масивом. Множина однорідних показників (документів) утворює відповідний інформаційний масив.

Запис масиву характеризується переліком і послідовністю розміщення реквізитів (атрибутів), що входять до нього. Довжина запису дорівнює сумі довжин зазначених атрибутів.

Інформаційний масив як сукупність записів характеризується також ідентифікаторам. Останній присвоюється масиву при його створенні і використовується для його відшукання та роботи з масивом.

Записи в масиві можна упорядковувати за зростанням або спаданням значень відповідних атрибутів чи їх комбінацій. Такі атрибути називаються ключовими, або „ключами впорядкування" масиву. Задаючи ідентифікатор масиву, структуру його запису та ключові атрибути, повністю визначаємо його як інформаційну одиницю.

У разі автоматизованого оброблення ЕІ за допомогою ЕОМ важливого значення набуває формалізація подання ЕІ. Оскільки реквізит є основним і неподільним елементом ЕІ, то перш ніж розпочинати автоматизоване оброблення даних, необхідно формалізовано подати реквізити. Цю дію виконують, здебільшого користуючись таблицею з такими графами: назва реквізиту, позначення, тип, довжина, кількість знаків після коми, ідентифікатор.

Щоб формалізовано подати будь-який показник, насамперед слід виокремити його реквізити, позначити кожний з них і визначити його тип.

Якщо для згаданих реквізитів задати значення, яких вони можуть набувати, та присвоїти їм відповідні ідентифікатори, то стане можливим машинне подання інформації, її введення в ЕОМ і машинне оброблення.

Розглянемо приклад формалізованого подання показника, котрий задається документом „платіжне доручення" і визначає суму, яка перераховується з рахунка клієнта (платника) відповідного банку на рахунок іншого клієнта (отримувача) того самого чи іншого банку (як оплата за куплені товари або надані послуги). Опишемо реквізити цього показника у вигляді табл.

Таблиця Реквізити показника документа „платіжне доручення"

Контрольні питання

1. Які основні завдання бухгалтера-аналітика?

2. З якою метою здійснюється організація аналітичного процесу?

3. Що означає організація економічного аналізу?

4. Назвіть організаційні етапи аналітичної роботи на підприємстві.

5. Вкажіть, хто є суб'єктом економічного аналізу.

6. Що розуміють під поняттям „інформація"?

7. Як класифікується економічна інформація залежно від поставленої мети?

Размещено на Allbest.ru