Особливості обліку нематеріальних активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Факультет економіки та управління бізнесом

Кафедра обліку, оподаткування, публічного управління та адміністрування

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Бухгалтерський облік»

Особливості обліку нематеріальних активів

Кривий Ріг - 201__ р.



ВСТУП

Доведено і очевидним є той факт, що збільшення обсягів виробництва та реалізації конкурентоспроможної продукції на вітчизняному та світовому ринках усе більшою мірою потребують використання науково-технологічних знань, різних видів інновацій, результатів інтелектуальної діяльності людини. Успіх корпорації залежить більшою мірою від інтелектуальних можливостей системи ніж від фізичних активів. Вартість нематеріальних активів підприємства досить часто є ключовою та основною складовою у вартості підприємства (бізнесу), що дозволяє підвищити загальну ефективність і прибутковість діяльності підприємства. У даний час для більшості підприємств і організацій величезну роль відіграє формування нових механізмів господарювання саме з урахуванням нематеріальних активів, орієнтованих на ринкову економіку, а також покращення параметрів виробничих процесів у швидкозмінних умовах зовнішнього і внутрішнього середовищ. Унікальність нематеріальних активів по своїй природі та новизна у складі ресурсів підприємства потребує виокремлення їх як важливого та унікального об'єкта бухгалтерського обліку.

Питання щодо обліку нематеріальних активів на даний час досить актуальні. Значний внесок у дослідження методики обліку нематеріальних активів здійснили такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як: Ф.Ф. Бутинець, Б.І.Валуєв, В.І. Єфіменко, В.М. Жук, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, М.Ф. Огійчук, В.О. Шевчук.

Метою курсової роботи є поглиблення, систематизування та закріплення теоретичних знань, пов'язаних з економічною сутністю нематеріальних активів, дослідження методики обліку нематеріальних активів.

Виходячи із мети курсової роботи, визначаються наступні завдання дослідження:

- розкрити економічну сутність нематеріальних активів, їх значення у господарській діяльності підприємства;

- провести огляд вітчизняних та зарубіжних нормативно-правових документів, що регламентують облік та відображення у звітності нематеріальних активів;

- дослідити первинний, аналітичний та синтетичний облік нематеріальних активів.

При вирішенні поставлених завдань будуть використані такі методи дослідження як порівняння, узагальнення, конкретизація та ін.

Предметом дослідження є методика та особливості обліку нематеріальних активів.

Об'єктом дослідження в даній роботі виступає процес обліку нематеріальних активів на підприємстві.

Джерелами написання даної роботи є вітчизняні та міжнародні нормативно-правові документи з обліку нематеріальних активів, наукові праці та інші літературні джерела з обліку нематеріальних активів.



РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ЯК ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

Бухгалтерський облік -- процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень. Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їх зобов'язання і господарські операції, здійснювані організаціями в процесі їх діяльності [1].

Нематеріальні активи належать до необоротних активів підприємства. Необоротні активи - сукупність майнових цінностей підприємства, які неодноразово беруть участь у процесі господарської діяльності та поступово переносять свою вартість на продукцію.

На рисунку 1.1 представлено склад необоротних активів.

Рис 1.1 - Необоротні активи підприємства

У діяльності підприємства виникають довгострокові витрати, які забезпечують можливість отримання доходу протягом тривалого періоду, але не втілені у конкретну матеріальну форму. Вони не відчутні на дотик і непомітні. Внаслідок того, що вони не виражені у матеріальній формі, не мають фізичних властивостей, їх не можна віднести до об'єктів основних засобів, виробничих запасів, готової продукції або товарів. Але за їх придбання підприємство сплачує гроші. Цей особливий вид засобів називають нематеріальними активами. Вони використовуються у комерційній діяльності для одержання доходу.

Нематеріальні активи - це активи, які не мають матеріально-речової форми або матеріально-речова форма яких не має суттєвого значення для їх використання у господарській діяльності; що виступають як інтелектуальна власність, довгострокові майнові права, гудвіл; які забезпечують його власнику (власникам) певний прибуток протягом тривалого періоду - більше одного року або операційного циклу.

Згідно ЦКУ до нематеріальних активів, зокрема, належать:

? літературні та художні твори;

? комп'ютерні програми;

? компіляції даних (бази даних);

? виконання;

? фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

? наукові відкриття;

? винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

? компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

? раціоналізаторські пропозиції;

? сорти рослин, породи тварин;

? комерційні (фірмові) найменування, торгівельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

? комерційні таємниці [2].

Нематеріальні активи поділяються на групи - однотипні за призначенням та використанням активи [3].

Нематеріальні активи:

1) Права користування природними ресурсами.

2) Права користування майном.

3) Права на комерційні позначення.

4) Права на об'єкти промислової власності.

5) Авторське право та суміжні з ним права.

6) Інші нематеріальні активи.

7) Гудвіл.

Перша група прав - права користування природними ресурсами.

Права користування природними ресурсами виникають у суб'єктів підприємницької діяльності з моменту отримання ними спеціальних дозволів (ліцензій). Термін дії спеціальних дозволів (ліцензій) згідно ст.15 Кодексу України «Про надра» може бути необмеженим (постійним) і тимчасовим (від 5 до 20 років).

Кодексом визначено такі види користування надрами:

- геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення;

- видобування корисних копалин;

- будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

- створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.);

- задоволення інших потреб.

Спеціальне користування природними ресурсами є платним. Дозволи мають особовий характер, тому користувач не може їх передавати третім особам.

Друга група прав - це права користування майном, а саме:

? права користування земельною ділянкою;

? права користування будівлею;

? право на оренду приміщень;

? права користування іншим майном.

Третя група прав - це права на знаки для товарів та послуг - включає:

? право на товарний знак або знак обслуговування. Дане право підтверджується свідоцтвом, виданим патентним відомством терміном на 10 років;

? право на фірмове найменування (на найменування суб'єкта підприємницької діяльності, яке використовується в угодах, вивісках, оголошеннях, рекламах, на рахунках чи бланках).

Знак для товарів і послуг, також товарний знак, торгова марка, торговельна марка, англ. trademark -- позначення, знак за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів та послуг інших осіб. Такими позначеннями можуть бути слова, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. В засобах масової інформації як синонім терміну «знак для товарів і послуг» часто некоректно вживається термін «бренд». «Бренд» -- це унікальна комбінація цінностей торгового знаку, за яку споживач сплачує додаткову вартість, або просто надає перевагу при покупці, часто викликає унікальні емоції. Різниця між торговою маркою і брендом: торгова марка -- може мати високий товарообіг, а бренд -- має мати високий прибуток [4].

Комерційне найменування може бути зареєстроване як словесний знак для товарів та послуг або як елемент графічного чи об'ємного знака. Однак не кожен знак для товарів та послуг є комерційним найменуванням. Підприємство може зареєструвати необмежену кількість торговельних марок, але при цьому його комерційне найменування залишиться єдиним. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють або реалізовують, та послуг, які ними надаються. Існування двох однакових словесних знаків у одному і тому самому класі товарів та послуг не допускається.

Права на комерційне найменування є чинними з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. В Україні права на комерційне найменування виникають здебільшого із моменту державної реєстрації підприємства та внесення даних про нього до ЄДРПОУ.

Четверта група прав включає права на об'єкти промислової власності: право на винахід і корисну модель (сюди входять право на пристрій, речовину, на спосіб, конструктивне виконання пристрою); право на промисловий зразок (форму, малюнок, розфарбування промислового виробу, дизайн продукції); право на сорт рослин; право на захист від недобросовісної конкуренції.

Винахід - технічне рішення, що є новим, корисним у господарській діяльності і може бути практично застосоване. Визнаний офіційними експертами винахід може отримати правову охорону від держави і стати об'єктом промислової власності, що засвідчується особливим правоохоронним документом, який має назву патент.

Корисна модель -- нове технічне рішення, що не випливає із існуючого рівня техніки і є промислово придатним; результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології [5].

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання [6].

Інтегральна мікросхема (IMC) - мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення [7].

Топографія IMC - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними.

П'ята група прав - це права на об'єкти авторського та об'єкти суміжних прав. Особи, що володіють авторськими правами на твір, можуть зареєструвати своє право в офіційних державних регістрах, за результатом чого видається свідоцтво. Строк дії авторських прав - протягом життя автора та 50 років після його смерті.

До шостої групи належать право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо. До цієї групи належить електронний цифровий підпис (ЕЦП) - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.

Окремою групою в класифікації нематеріальних активів виділяють гудвіл - це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання.

До нематеріальних активів належить ноу-хау. В контексті інтелектуальної власності ноу-хау -- це знання та досвід наукового, технічного, виробничого та ін. характеру, які практично застосовуються в діяльності підприємства, але ще не стали загальним надбанням. Використання ноу-хау часто забезпечує конкурентні переваги і комерційну вигоду організації, що їх отримала. Передача здійснюється на основі укладання ліцензійних договорів. Як правило, під ноу-хау розуміються секретні не запатентовані технологічні знання і процеси, практичний досвід, включаючи методи, необхідні для виробництва певного виробу, наукових досліджень і розробок; склади і рецепти матеріалів, речовин, сплавів тощо; методи і способи лікування; методи і способи видобутку корисних копалин; специфікації, формули і рецептура; документація, схеми організації виробництва, досвід в області дизайну, маркетингу, керування, економіки і фінансів та інших сфер.

Нематеріальні активи вважаються особливим видом інвестицій. Цінність нематеріальних активів зумовлена їх можливістю тривалий час бути корисними для отримання доходу чи іншої вигоди. Залучаючи той чи інший об'єкт інтелектуальної власності до господарського обороту, підприємство має врахувати:

? якісні характеристики об'єкта з позицій його корисності;

? вартість нематеріального активу з позицій незалежного оцінщика та власного уявлення про його цінність, враховуючи його вплив на вартість кінцевої продукції;

? строк корисного використання нематеріального активу з позицій споживчих якостей товару, що несе в собі позитивні якості нематеріального активу;

? ефекти використання нематеріального активу з позицій дохідності та конкурентоспроможності;

? капіталізацію об'єкта нематеріальних активів з товарних позицій. Тобто нематеріальний актив є об'єктом купівлі-продажу.

Вартісно-цільова модель стратегічно орієнтованого управління НМА будується на принципах, застосування яких забезпечує ефективність та результативність використання ресурсів підприємства. Такі принципи наведені у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Принципи формування НМА

Принцип	Суть принципу
Збалансованості	Баланс між використанням матеріальних та нематеріальних активів
Стратегічної спрямованості	Стратегічно орієнтоване управління НМА (СУНМА) спрямоване на підтримку розвитку підприємства в рамках загальної стратегії підприємства
Диверсифікації	Створення єдиного інформаційного простору формалізації наявних НМА
Контролю	Постійний моніторинг стану та структури НМА
Системності	Взаємозв'язок і взаємозалежність впливу всіх елементів системи СУНМА

Відмітними ознаками нематеріальних активів є:

- відсутність матеріальної основи і при цьому наявність такої цінної властивості, як здатність давати дохід їхньому власнику, з огляду на довгострокові права і переваги, надані йому на період, допоки цей дохід можливий;

- відсутність наміру продажу нематеріальних активів за нормальних умов діяльності підприємства;

- тривалість експлуатації, що дає змогу враховувати їх у складі довгострокових інвестицій як необоротні активи і через обраний варіант облікової політики встановлювати більш доцільний термін погашення їхньої первинної вартості у разі загальної невизначеності термінів функціонування (ділова репутація, товарні знаки тощо);

- відсутність корисних відходів;

- різноплановий характер експлуатації, що дає змогу використовувати об'єкт на різних ділянках діяльності підприємства (при виробництві окремих видів продукції, виконанні робіт або наданні послуг у сфері управління виробництвом);

- підвищений ступінь ризику за спроб одержати дохід від застосування подібних активів, а відтак відсутність у користувача прагнення перепродати нематеріальні активи за нормальних умов користування ними;

- неможливість вирізнення із загального обсягу підприємства або відокремлення в самостійний вид майна через його нематеріальну основу.

Зазначені особливості найкращим чином характеризують сутність нематеріальних активів, розкривають зміст цього поняття як узагальненого результату творчої діяльності і засобу індивідуалізації юридичної особи, що не має фізичного підґрунтя, реалізується у вигляді певних прав і приносить власнику дохід, розмір якого залежить від обсягу цих прав.

Економічна природа нематеріальних активів, як стверджує І. Бігдан, проявляється в тому, що, не маючи фізичної субстанції, вони водночас є одним із видів ресурсів підприємства, являють певні права та переваги, які дозволяють власнику здійснювати підприємницьку діяльність з метою отримання економічних вигід. Зважаючи на відсутність матеріальної форми, нематеріальні активи стають відчутними тільки у процесі виробництва і реалізації продукції, при здійсненні управлінської діяльності. Лише у поєднанні із засобами та предметами праці і робочою силою проявляється ефект від їх використання.

Таке визначення певним чином характеризує економічну сутність нематеріальних активів, але не є визначальними для віднесення об'єктів до цієї категорії, оскільки нематеріальні активи також можуть міститись у (або на) фізичній субстанції, наприклад, компакт-диск та ін. У такому випадку суб'єкт господарювання оцінює, який об'єкт є більш важливим. Якщо матеріальний носій має вартість набагато меншу, ніж вартість самого нематеріального активу, то в обліку визнається об'єкт - нематеріальний актив, а матеріальний актив є лише засобом втілення нематеріального активу, носієм інформації щодо нематеріального активу.

Отже, нематеріальні активи це особлива категорія активів, що не мають матеріальної форми, не мають фізичних властивостей, але приносять значний дохід підприємству. Нематеріальний актив визнається активом, якщо підприємство здійснює його контроль, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод від їх використання та якщо його вартість може бути достовірно визначена.

обліковий нематеріальний актив звітність



РОЗДІЛ 2 НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ ТА ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Під обліковим законодавством розуміють сукупність правових актів та окремих обліково-правових норм, які регулюють бухгалтерський облік. Система такого законодавства поділяється на закони та підзаконні акти. Основним нормативним актом з бухгалтерського обліку є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який забезпечує одноманітність обліку майна, зобов'язань, господарських операцій, складання і надання користувачам необхідної достовірної інформації про майновий стан підприємств, їхні доходи і витрати. Він встановлює єдині правові і методологічні засади організації та ведення бухгалтерського обліку в Україні. Закон закріплює методологічні основи збирання, реєстрації й узагальнення інформації, що здійснюється шляхом суцільного, безперервного документування всіх господарських операцій [8].

Підзаконними нормативними актами Міністерства фінансів, які регламентують бухгалтерський облік, є національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Кожне підприємство самостійно встановлює правила організації, методології і ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

Основним вітчизняним документом, що регулює облік нематеріальних активів є П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», а міжнародним - МСБО 38 «Нематеріальні активи».

У таблиці 2.1 розглянуто нормативно-правове регулювання обліку нематеріальних активів.

Таблиця 2.1 - Нормативно-правове регулювання обліку нематеріальних активів

Нормативний акт	Стисла характеристика
1	2
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16. 07. 1999 №996-ХІV, зі змінами та доповненнями [1]	Цей закон забезпечує одноманітність обліку майна, зобов'язань, господарських операцій, складання і надання користувачам необхідної достовірної інформації про майновий стан підприємств, їхні доходи і витрати. Він встановлює єдині правові і методологічні засади організації та ведення бухгалтерського обліку в Україні. Закон закріплює методологічні основи збирання, реєстрації й узагальнення інформації, що здійснюється шляхом суцільного, безперервного документування всіх господарських операцій.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV, зі змінами та доповненнями [9]	Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Відносно нематеріальних активів наводиться така інформація: «Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів», Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється законом.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV, зі змінами та доповненнями [2]	Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов'язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 07.02.2013 № 73, зі змінами та доповненнями [10]	Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» від 18.10.1999 №242, зі змінами та доповненнями [3]	Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи. Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням. Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат. Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).
МСБО 38 «Нематеріальні активи» [11]	Суб'єкти господарювання часто витрачають ресурси чи несуть зобов'язання при придбанні, розробці, обслуговуванні чи збільшенні корисності нематеріальних ресурсів, таких як технічні чи наукові знання, розробка та запровадження нових технологій і систем, ліцензії, інтелектуальна власність, ринкові дослідження та торгові марки (включаючи марки товару та назви видань). Розповсюдженими прикладами об'єктів, що їх охоплюють ці широкі поняття, є комп'ютерне програмне забезпечення, патенти, авторські права, кінофільми, переліки клієнтів, права на іпотечне обслуговування, ліцензії на риболовлю, квоти на імпорт, франшизи, взаємовідносини з клієнтами чи постачальниками, лояльність клієнтів, частка ринку та маркетингові права. Актив є ідентифікованим, якщо він:
	а) може бути відокремлений, тобто його можна відокремити або відділити від суб'єкта господарювання і продати, передати, ліцензувати, здати в оренду або обміняти індивідуально або разом з пов'язаним з ним контрактом, ідентифікованим активом чи зобов'язанням, незалежно від того, чи має суб'єкт господарювання намір зробити це, або б) виникає внаслідок договірних або інших юридичних прав, незалежно від того, чи можуть вони бути передані або відокремлені від суб'єкта господарювання або ж від інших прав та зобов'язань. Нематеріальний актив, який виникає в результаті розробки (чи в результаті етапу розробки внутрішнього проекту), слід визнавати, якщо і тільки якщо суб'єкт господарювання може довести все, що зазначено нижче: а) технічну можливість завершити створення нематеріального активу так, щоб він був придатний до використання або продажу; б) свій намір завершити створення нематеріального активу та використовувати або продати його; в)свою здатність використовувати або продати нематеріальний актив; г) як нематеріальний актив генеруватиме ймовірні майбутні економічні вигоди. Серед іншого, суб'єктові господарювання слід довести існування ринку для продукції нематеріального активу чи для самого нематеріального активу або (якщо його використовуватимуть внутрішньо) корисність нематеріального активу; ґ) наявність відповідних технічних, фінансових та інших ресурсів для завершення розробки та використання чи продажу нематеріального активу; д) свою здатність достовірно оцінити видатки, які відносяться до нематеріального активу протягом його розробки.
Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань від 02.09.2014 № 879, зі змінами та доповненнями [12]	При інвентаризації нематеріальних активів їх наявність установлюється за документами, що були підставою для оприбуткування, або за документами, якими оформлені майнові права. Одночасно на підставі цих документів перевіряється обґрунтованість їх оприбуткування. До інвентаризаційного опису вносяться дані про назву нематеріального активу, характеристику, призначення, дату придбання (введення в експлуатацію), первісну (переоцінену) вартість, суму накопиченої амортизації, строк корисного використання, кількість та вартість об'єкта чи групи об'єктів нематеріальних активів. Інвентаризаційний опис складається за об'єктами нематеріальних активів чи групами однотипних за призначенням і умовами використання об'єктів нематеріальних активів та окремо за кожною матеріально відповідальною особою. У разі виявлення лишків об'єктів нематеріальних активів до
	інвентаризаційного опису вони вносяться із зазначенням необхідних даних. Оцінка таких об'єктів проводиться за справедливою вартістю. Суб'єкти державного сектору економіки визначають вартість об'єктів прав інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти згідно із законодавством.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.93 №3792-XII, зі змінами та доповненнями [13]	Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права. Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: 1) літературні письмові твори; 2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; 3) комп'ютерні програми; 4) бази даних; 5) музичні твори з текстом і без тексту; 6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; 7) аудіовізуальні твори; 8) твори образотворчого мистецтва; 9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; 10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; 11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо; 12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; 13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; 14) похідні твори; 15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології; 16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; 17) інші твори.
Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.93 №3687-XII, зі змінами та доповненнями [5]	Правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу. Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною. Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.
Закон України «Про охорону прав топографії інтегральних мікросхем» від 05.11.97 №621/97-ВР, зі змінами та доповненнями [7]	Інтегральна мікросхема (IMC) - мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення. Топографія IMC - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними. Право на реєстрацію топографії IMC має автор або його правонаступник. Особа, яка бажає зареєструвати топографію IMC і має на це право, подає до Установи заявку на реєстрацію. Заявка на реєстрацію топографії IMC може бути подана двома і більше особами. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 23.12.93 №3771-XII, зі змінами та доповненнями [4]	Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Об'єктом знака не можуть бути імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік (крім випадків, пов'язаних з розвитком української науки та культури),
	працювали у радянських органах державної безпеки, назви СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік та похідні від них, назви, пов'язані з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

На думку Сунь Лінь, економічний зміст цієї категорії активів характеризують такі чинники: відсутність матеріально-речовинної структури; використання протягом тривалого періоду часу; реальна участь у фінансово-економічних процесах; яка виражається у функції впливу на підвищення ефективності діяльності підприємств; значна міра невизначеності розмірів майбутнього прибутку від їх використання; суттєва роль в інноваційних процесах.

У своїх дослідженнях американські вчені Є. Хендріксен та М. Ван Бреда наголошують, що нематеріальні активи являють собою об'єкти, які не мають речового втілення. Для того, щоб об'єкт був визнаний активом, необхідно, щоб його можна було виміряти, він був значущим і достовірним [9]. С. Грей та Б. Нідлз характеризують нематеріальні активи як довгострокові, які не мають фізичної форми, їх цінність проявляється в юридичних правах і привілеях власника, а також в отриманні ним економічних вигод у майбутньому.

Основні положення відносно організації бухгалтерського обліку нематеріальних активів закладені в П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 242 від 18 жовтня 1999 р. Відповідно до П(С)БО 8, нематеріальний актив - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. Нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних із його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. При цьому, під активом у НП(С)БО 1 розуміють ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Аналогічне визначення нематеріальних активів наводять міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО). Згідно з МСБО 38 нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має фізичної субстанції та може бути ідентифікований. Відповідно, актив - це ресурс, контрольований суб'єктом господарювання у результаті минулих подій, від якого очікується надходження майбутніх економічних вигід до суб'єкта господарювання [14].

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

· згідно з П(С)БО:

? витрати на дослідження;

? витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

? витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

? витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

? витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок.

· Згідно з МСБО:

? етап дослідження;

? етап розробок;

? внутрішньо генеровані бренди, заголовки, назви видань та інші подібні за своєю сутністю об'єкти

Існує невідповідність обліку нематеріальних активів за П(С)БО та МСБО. Так, наприклад, у практичній діяльності підприємств, якщо на торгові марки отримано свідоцтво про виключне право власності, вони фактично є нематеріальними активами і можуть бути об'єктами продажу, оренди, ліцензування. Однак у процесі узгодження національних стандартів із міжнародними до П(С)БО 8 було внесено зміни, що розширили перелік витрат, які не визнаються нематеріальними активами, включивши до них витрати на створення торгових марок без обмежень та коментарів. Однак відбулося викривлення трактування міжнародними стандартами термінів «бренд» та «назва бренду». У МСБО 38 (п. 37) зазначено, що під терміном «бренд» потрібно розуміти саме маркетингові витрати. Згідно з МСБО 38 не визнаються нематеріальними активами витрати на внутрішньо генеровані бренди, які не можна достовірно оцінити та відділити від вартості гудвілу, створеного всередині компанії. Якщо ж індивідуальну справедливу вартість активів можна достовірно оцінити, активи можна визнавати нематеріальними за умови, якщо їх можна ідентифікувати та вони мають визначені строки корисної експлуатації [14].

Отже, нормативно-правове регулювання обліку нематеріальних активів визначене у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Господарському кодексі, Цивільному кодексі, П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» та ін. Слід відзначити, що кожен вид нематеріальних активів регулюється окремим «власним» Законом України.



РОЗДІЛ 3 ОБЛІК НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ»

3.1 Характеристика ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», його діяльності та облікової політики

Компанія АрселорМіттал є світовим лідером з виробництва сталі. АрселорМіттал займає провідні позиції на основних світових ринках збуту металу, включаючи такі галузі як автомобілебудування, будівництво, виробництво побутової техніки та упаковки. Також компанія володіє великими запасами сировини та ефективною системою збуту. Компанія АрселорМіттал є світовим лідером з виробництва сталі. Компанія АрселорМіттал має представництва в 60 країнах світу.

АрселорМіттал веде свою металургійну діяльність на чотирьох континентах, включаючи як розвинені ринки, так і ринки, що розвиваються. Близько 38% нашої сталі виробляється в Америці, 46% - в Європі і 16% - в інших регіонах, серед яких Казахстан, Південна Африка та Україна. АрселорМіттал лідирує на ринках металу Північної і Південної Америки, Західної та Східної Європи, країн СНД та Африки.

Гірничодобувна галузь є основою розвитку компанії АрселорМіттал. В даний час ми ведемо видобуток руди в таких країнах, як Алжир, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Канада, Казахстан, Ліберія, Мексика, Росія, Україна і США. У наших планах - розвиток гірничодобувних підприємств в Австралії, Мавританії, Мозамбіку, Сенегалі та Південній Африці.

Група структурно поділена на шість операційних сегментів: Плоский вуглецевий прокат Америки, Плоский вуглецевий прокат Європи, Довгомірний вуглецевий прокат Америки та Європи, AACIS (Азія, Африка, країни СНД), Гірничодобувний сегмент і Збут. Кожне підприємство компанії відноситься до одного з цих сегментів.

Допоміжні підрозділи включають в себе закупівлі, енергопостачання, постачання, інформаційні технології, юридичний напрямок, нерухомість і збут неосновних видів продукції.

Згідно зі Статутом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» порядок створення підприємства бере початок з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», яке було засновано відповідно до рішення Міністерства промислової політик України від 07.04.2004 р.№166. Згодом шляхом рішення загальних зборів акціонерів від 12.01.2006р. найменування Відкритого акціонерного товариства «Криворізький гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь» було змінено на Відкрите акціонерне товариство «Міттал Стіл Кривий Ріг». Відповідно до рішення других загальних зборів акціонерів від 14.06.2007р найменування відкритого акціонерного товариства «Міттал Стіл Кривий Ріг» змінено на Відкрите акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг». І відповідно до останнього рішення загальних зборів акціонерів від 21.04.2011р. найменування Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» змінено на Публічне акціонерне товариство « АрселорМіттал Кривий Ріг». Це товариство є юридичною особою з дати його державної реєстрації та діє як самостійний господарюючий суб'єкт відповідно до чинного законодавства та Статуту.

Метою діяльності даного товариства є одержання прибутку та досягнення економічних і соціальних результатів за рахунок здійснення виробничої та господарської діяльності.

Публічне Акціонерне Товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» представляє собою гірничо-металургійний комбінат, безпосередньо, найбільше підприємство гірничо-металургійного комплексу України,частка якого на ринку металопродукції складає 20%. Дане товариство займає лідируючі позиції серед найбільших підприємств гірничо-металургійного комплексу України і є частиною міжнародної корпорації «АрселорМіттал», яка є світовим лідером металургії та гірничодобувної промисловості. Ця корпорація володіє великими запасами сировини та ефективною системою збуту, має представництва в 60 країнах світу, веде свою діяльність на розвинених ринках та на ринка що розвиваються. Так за даними корпорації 46% сталі виробляється в Європі, близько 38% - в Америці та 16% - в інших країнах таких, як Україна, Південна Африка та Казахстан.

Генеральним директором Публічного Акціонерного Товариства « АрселорМіттал Кривий Ріг» з 2015 року є Парамжит Калон. Він здійснює загальне керівництво всіма видами діяльності підприємства: управління,виконання, представлення даного Публічного Акціонерного Товариства у відносинах з третіми сторонами, ведення переговорів та затвердження внутрішніх розпорядчих документів. Також, у структурі управління постійно діє Керуючий Комітет в складі якого топ-менеджмент здійснює планування стратегії розвитку з ключових напрямків діяльності підприємства.

Основними видами діяльності підприємства є: виробництво чавуну, сталі та феросплавів, виробництво коксу та коксопродуктів, добування залізних руд. Товариство працює в галузі чорної металургії,випускаючи таку готову продукцію,як сталь,чавун та металопрокат. Повний металургійний цикл підприємства включає в себе коксохімічне та гірничо-збагачувальне виробництва, металургійне виробництво, та шахтоуправління з підземного видобутку руди, що складається з сталепалевного, прокатного і аглодоменного переділів.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - найбільше підприємство гірничо-металургійного комплексу України з повним металургійним циклом. ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є одним з найбільших виробників сталевого прокату в Україні, спеціалізується на виробництві довгомірного прокату, зокрема, арматури і катанки зі звичайних і низьколегованих марок сталі, також виробляє агломерат, концентрат, кокс, чавун, сталь, сортовий і фасонний прокат. Металопрокат, вироблений в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», використовують у всіх кліматичних зонах планети.

Перевагами ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є: власний видобуток залізної руди знижує залежність від коливань цін на сировину; географічна близькість до джерел енергоресурсів - вугілля та газу; низькі затрати металургійного виробництва; присутність на ринках з високим потенціалом зростання (внутрішній ринок, Західна і Північна Африка, Близький Схід, СНД та Балкани); географічна близькість до Європи та СНД - залізничне сполучення; близькість до портів Чорного моря - відкритий доступ до світових ринків.

Акціонером «АрселорМіттал Кривий Ріг» є компанія ArcelorMittal Duisburg GmbH, яка є повним юридичним правонаступником Mittal Steel Germany GmbH, що створена та здійснює свою діяльність за законодавством Німеччини, реєстраційний номер HRB 7562 і з місцезнаходженням за адресою: Vohwinkelstrasse 107, 47137 Duisburg, Німеччина.

Основні економічні показники господарської діяльності ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за 2015-2017 рр. наведено у таблиці 3.1. Для складання таблиці використано фінансову звітність ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» 2015-2017рр.

Проаналізувавши дані, які наведені в таблиці 3.1, зрозуміло, що найрезультативнішим для підприємства був 2016 рік. Чистий дохід від реалізації продукції у 2016 році в порівнянні з 2015 роком збільшився на 14,5%, а в 2017 році в порівнянні з 2016 роком збільшився на 25%. Собівартість виготовленої продукції з кожним роком зростала. Хоча доходи у 2016 і 2017 роках зростали, але витрати у цих же роках також сильно збільшувалась. Тому у 2016 році підприємство мало більший чистий прибуток ніж у 2017 році, так як у 2017 році інші фінансові витрати, інші витрати та витрати з податку на прибуток були більшими ніж у 2016 році. Найвища собівартість реалізованої продукції становила у 2017 році, тому і ціна за вироблену продукцію була найвищою.

Таблиця 3.1 - Основні економічні показники господарської діяльності ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за 2015-2017 роки

Показники	2015 рік	2016 рік	Абсолютне відхилення	Темпи приросту(+), зниження(-), %/рази	2017 рік	Абсолютне відхилення	Темпи приросту(+), зниження(-), %/рази
1. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	46261289	52961756	+6700467	+14,5	66185876	+13224120	+25
2.Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	45141096	47924608	+2783512	+6,2	56562119	+8637511	+18
3.Витрати на 1 грн. продукції, грн.	0,98	0,91	-0,07	-7,1	0,86	-0,05	-5,5
4.Собівартість у відсотках до виручки, %	98	91	-7	-	86	-5	-
5.Валовий прибуток (+) або збиток (-) звітного періоду, тис. грн.	1120193	5037148	+3916955	+349,7	9623757	+4586609	+91,1
6.Грошові кошти та їх еквіваленти: - в національній валюті, тис.грн.	2496157	2769304	+273147	+10,9	1694588	-1074716	-38,8
7.Середньооблі-кова чисельність штатних працівників, осіб	28731	25012	-3719	-13	23256	-1756	-7
8.Фонд оплати праці, тис.грн.	2594003	2567863	-26140	-2,1	3124777	+556914	+21,7
9.Середня заробітна плата одного працюючого, тис.грн.	7,5	8,6	+1,1	+13,7	11,2	+2,6	+30,2
10.Дебіторська заборгованість за продукцію, тис.грн.	10042023	15269128	+5227105	+52,05	20929336	+5660208	+37,1
11.Кредиторська заборгованість за продукцію, тис.грн.	7081448	7911555	+830107	+11,7	8897364	+985809	+12,5
12.Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	1384750	2704116	+1319366	+95,3	5061847	+2357731	+87,2

3.2 Документування та облікова реєстрація господарських операцій з обліку нематеріальних активів

Для забезпечення суцільного та безперервного спостереження за господарськими операціями, що здійснюються на підприємстві, використовують бухгалтерські документи, де фіксуються факти здійснення господарських операцій. Питання, пов'язані з оформленням первинних облікових документів і реєстрів бухгалтерського обліку, регулюються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-ХIV. Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони, фіксуючи факти здійснення господарських операцій, є основою для їх бухгалтерського обліку.

Документація -- це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами, призначений для первинного спостереження за господарськими операціями як обов'язкова умова відображення їх в обліку. Документація відіграє також важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, забезпечує контроль за збереженням майна господарства, раціональним його використанням. Вона має юридичне значення як письмовий доказ здійснення господарських операцій. Використовують документацію для аналізу господарської діяльності, фінансового контролю, аудиту й документальних ревізій [15].

Документ -- це письмове свідчення на паперових або машинних носіях про здійснення господарських операцій. Документи бувають первинні та зведені. Первинний документ складають під час виконання господарської операції чи одразу після її завершення, а зведений -- на основі кількох первинних документів для отримання узагальнених даних.

Від якості оформлення документів залежать повнота й достовірність показників обліку та звітності.

Основні вимоги до складання документів:

1) своєчасність складання;

2) достовірність показників;

3) правильність оформлення;

4) заповнення всіх реквізитів.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку первинні документи мають бути складені в момент здійснення господарських операцій або одразу після їх завершення.

Документооборот -- це рух документів з моменту їх складання чи одержання від інших підприємств до передавання на зберігання в архів після здійснення певних записів в облікових реєстрах.

Основні етапи документообороту:

1) складання і оформлення документа;

2) прийняття документа бухгалтерією;

3) рух документа відділами;

4) передавання документа для обробки засобами обчислювальної техніки й повернення назад;

5) передавання документа в архів.

Надходження та оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів на підприємстві потрібно підтвердити відповідним первинним документом, в якому вказуються докладна характеристика об'єкта, його первісна вартість, строк корисного використання, норма зносу (амортизації), підрозділ, у якому буде використовуватися об'єкт; підписи посадових осіб, що прийняли об'єкт, з доданням документів, у яких описується сам об'єкт нематеріальних активів або порядок його використання.

З метою ведення на підприємствах (в організаціях, установах тощо) обліку та контролю об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем і раціоналізаторських пропозицій) Державний комітет статистики України наказом від 10 серпня 2004 р. № 469 затвердив форми первісної облікової документації та інструкцію щодо їх заповнення.

Затверджено шість таких форм:

? Форма № ІВ-1 «Журнал реєстрації заявок на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, що подані в Україні», яка наведена у додатку А;

? Форма № ІВ-2 «Журнал реєстрації заявок на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, що подані до компетентних органів іноземних держав», яка наведена у додатку Б;

? Форма № ІВ-3 «Журнал реєстрації використаних винаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральних мікросхем», яка наведена у додатку В;

? Форма № ІВ-4 «Журнал реєстрації раціоналізаторських пропозицій», яка наведена у додатку Г;

? Форма № ГВ-5 "Заява про раціоналізаторську пропозицію», яка наведена у додатку Д;

? Форма № ІВ-6 «Акт про використання об'єкта права інтелектуальної власності», яка наведена у додатку Е.

Згідно наказом Міністерства фінансів «Про затвердження типових форм первинного обліку» діють такі форми первинних документів:

...