Особливості обліку основних засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧОРТКІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Циклова комісія дисциплін професійної підготовки

КУРСОВА РОБАТА

з дисципліни «Фінансовий облік»

на тему «Особливості обліку основних засобів»

Виконана:

Сиротинської Інни

Керівник:

Костишин Н.С.

Чортків - 2018

Зміст

Вступ

1. Основні засоби як об'єкт обліку

1.1 Економічна сутність та визнання основних засобів

1.2 Класифікаційні ознаки основних засобів

1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку операцій з основними засобами

2. Особливості ведення фінансового обліку основних засобів на підприємстві

3. Шляхи вдосконалення обліку основних засобів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Серед проблем, висунутих практикою переходу до ринкової економіки, особливу актуальність набувають оцінка основних засобів і їх відображення в бухгалтерському балансі.

Ринкові відносини обумовлюють об'єктивну необхідність підвищення ролі бухгалтерського обліку в управлінні підприємством. Для прийняття оперативних і тактичних рішень по управлінню підприємством в умовах постійно мінливої ринкової кон'юнктури і конкуренції товаровиробників необхідна своєчасна достовірна й аналітична інформація. У нових умовах у підприємства зростає необхідність активніше використовувати бухгалтерський облік, щоб контролювати й удосконалювати свою роботу.

Облік займає одне з головних місць у системі управління. Він відображає регіональні процеси виробництва, розподілу і споживання, характеризує фінансовий стан підприємства, є основою для планування його діяльності. Бухгалтерський облік не тільки відображає господарську діяльність, але і впливає на неї. Саме облік є найважливішим засобом систематичного контролю за збереженістю всіх засобів господарства, за правильним їх використанням і виявленням додаткових резервів зниження собівартості продукції.

Особливе місце в системі бухгалтерського обліку займають питання, пов'язані із станом основних фондів. Це пояснюється тим, що вони у своїй сукупності утворюють виробничо-технічну базу і визначають виробничу мету господарства. Точність показників об'єму, стану і руху основних засобів, а у відомій мірі і точність їх якісної характеристики багато в чому залежить від того, на скільки правильно і достовірно проведена їхня оцінка, маючи на увазі те, що неправильна оцінка основних засобів може не тільки спотворити загальну картину, але і викликати:

- неточне числення амортизації, а звідси собівартості і відпускних цін продукції (робіт, послуг), отже, прибутковості, рентабельності і прибутку;

- перекручування сум належного податку як із майна, так і з прибутку;

- неправильне відображення у бухгалтерському балансі співвідношення основних і оборотних коштів;

- невірне числення ряду техніко-економічних показників, що характеризують використання основних засобів: знос, коефіцієнти вибуття і надходження, широко застосовувані показники ефективності: фондовіддача, фондоємність і фондоозброєність, невірно буде обчислюватися й ефективність вкладень у необоротні активи.

Питання обліку основних засобів, в тому числі і первинного, постійно знаходиться у полі уваги провідних вчених-економістів і фахівців, таких як: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, М.Я. Дем'яненко, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, В.Г. Лінник, В.Б. Моссаковський, М.Ф. Огійчук та ін. Одержані ними в різний час результати, створюють загалом необхідні умови для забезпечення й удосконалення системи керування основними засобами на основі органічного зв'язку функції обліку з іншими функціями управління.

Метою даного дослідження є обґрунтування теоретичних положень та вивчення методичних і практичних рекомендацій щодо раціональної організації обліку, контролю та аналізу основних засобів та виявлення шляхів їх подальшого вдосконалення з метою забезпечення ефективного функціонування підприємства у сучасних умовах господарювання.

Завдання курсової роботи полягає у виявленні економічної сутності та визнанні основних засобів, а також оволодінням  способами та методами ведення обліку та документації за основними засобами та нормативно-правовими забезпеченнями обліку операцій з основними засобами.

1. Основні засоби як об'єкт обліку

Основні засоби відносяться до необоротних активів і являють собою засоби праці, які використовуються при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або в цілях управління організацією понад 12 місяців або протягом звичайного операційного циклу з урахуванням вищенаведеного обмеження. Під звичайним операційним циклом розуміється розумне використання коштів праці протягом технологічного періоду, що перевищує 12 місяців, в процесі виготовлення продукції, виконання робіт або надання послуг. Тим самим визнається, що якщо операційний цикл в організації становить 12 місяців, то кошти праці з меншим терміном корисного використання повинні відображатися в обліку в складі коштів в обороті незалежно від їх первісної вартості.

Іншими словами, в обох ситуаціях в обліку в якості основних засобів визнаються ресурси праці тривалого користування, призначені, як правило, не для продажу. У переліку одноразової виконання зазначених вище умов, що дають підставу визнавати в обліку відповідні активи в якості основних засобів, повинна бути і здатність таких активів в майбутньому приносити організації економічні вигоди (дохід) у процесі їх користування.

Таке визначення основних засобів багато в чому збігається з Міжнародним стандартом фінансової звітності МСФО 16 "Основні засоби". Останній визнає об'єкт основних засобів в якості активу, коли:

- з великою часткою ймовірності можна стверджувати, що компанія отримає від його використання майбутні економічні вигоди;

- собівартість конкретного активу для компанії може бути надійно оцінена.

Визнання майбутніх економічних вигод має більш широке тлумачення. У ряді випадків таке визнання розглядається не безпосередньо в зв'язку з експлуатацією конкретного об'єкта, а іншого активу, пов'язаного з ним. При цьому враховується перевищення того доходу, який компанія могла б отримати, якби останній об'єкт не був придбаний. Однак первісний актив визнається тільки в тій мірі, в якій його остаточну балансову вартість і пов'язаного з ним активу не перевищує їх загальну суму очікуваного відшкодування.

В процесі експлуатації основних засобів їх вартість поділяється на дві частини. Одна з них в натуральній формі продовжує функціонувати в виробничому процесі, залишаючись самостійною, друга, зношуючись, переносить свою вартість на товарний випуск продукції. У процесі продажу останньої вона відшкодовується в сумі отриманої виручки, створюючи основу для подальшого відтворення основних засобів. Така особливість характерна для основних виробничих фондів. У цьому їх природа функціонування і місце в процесі суспільного відтворення. Окремі об'єкти основних засобів представлені невиробничої частиною (об'єкти соціального характеру - житлові будинки, будинки відпочинку і т.п.). Вони обслуговують процес виробництва, не беручи в ньому безпосередньої участі.

Обліковою одиницею основних засобів є інвентарний об'єкт, що представляє собою закінчений пристрій з усіма пристроями, що дозволяють йому виконувати самостійні функції. Наявність у конкретного об'єкта декількох частин з різними термінами їх використання дає підставу розглядати кожну з них в поточному обліку як самостійний інвентарний об'єкт. В такому випадку кожному інвентарному об'єкту присвоюється свій інвентарний номер. Загальний інвентарний номер закріплюється за об'єктом, що складається з декількох частин при наявності у них єдиного терміну корисного користування. Інвентарний номер не змінюється протягом усього терміну корисної служби активу. Більш того, виходячи із загального правила після списання об'єкта з обліку незалежно від причин його вибуття даний інвентарний номер може бути привласнений знову прийнятого об'єкту не раніше п'яти років після вказаної події.

1.1 Економічна сутність та визнання основних засобів

Для здійснення будь-якої господарської діяльності підприємствам необхідно сформувати матеріально - технічну базу, основу якої складають основні засоби. Саме від ефективного їх використання у подальшому залежатимуть результати діяльності підприємства.

Зважаючи на роль та місце основних засобів у діяльності підприємств, у науковій літературі приділено багато уваги теоретичним та практичним питанням їх обліку, проте єдиної думки, щодо визначення змісту терміну «основні засоби» науковцями так і не досягнуто. Якщо розглядати еволюцію такої економічної категорії як основні засоби, то першим вченим, який виділив це поняття, був А.Сміт. Ним було введено у політичну економію узагальнюючі поняття основного та оборотного капіталу. Так, він вбачав розбіжністю між основним і оборотним капіталом спосіб, у який вони приносять дохід. Що стосується саме основного капіталу, то, на його думку, основний капітал - це капітал, направлений на поліпшення землі, купівлю машин та устаткування, інструментів та інших предметів, які приносять дохід, залишаючись у одній і тій же натурально-речовій формі у одного власника. У Д. Рікардо в основі поділу капіталу на основний та оборотний лежить строк використання цих частин капіталу. Він вірно відзначив, що однаковий вид капіталу, залежно від галузі, де він знаходиться або розглядається, може виступати або як основний, або як оборотний капітал. Нами систематизовано погляди сучасних дослідників щодо сутності поняття «основні засоби» (таблиця 1.1.).

На основі проведеного аналізу наукової літератури доведено, що більшість науковців під «основними засобами» розуміють матеріальні активи підприємства. Усі напрацювання зосереджені на тому, що основні засоби повинні використовуватися тривалий час (а саме, більше одного року чи одного операційного циклу).

Таблиця 1.1 Генезис категорії «основні засоби» в процесі реформування бухгалтерського обліку

Можна вважати, що дане поняття є дискусійним, але ясно, що воно має охоплювати такі характеристики як матеріальне вираження, функціональне призначення (використовуватися у виробництві товарів чи наданні послуг, торгівлі), тривалість використання, здатність до перенесення вартості (амортизація). Доведено, що наведені визначення дещо різняться між собою, але критерій віднесення матеріальних активів до основних засобів співпадає (більше одного року). У податковому обліку зазначено вартісний критерій, за яким визначають належить актив до основних засобів чи ні ( 6000 грн. ). Вартісні ознаки предметів, що належать до основних засобів, для цілей бухгалтерського обліку підприємство визначає самостійно, але не нижче критерію, встановленого податковим законодавством.

Виділивши головні характеристики визначення основних засобів порівняємо їх із бухгалтерським обліковим визначення:

1. Матеріальність. У податковому обліку основні засоби можуть вважатися тільки матеріальні активи. У бухгалтерському обліку до основні засоби можуть потрапити також лише матеріальні активи. Тож із цим жодних непорозумінь бути не повинно.

2. Очікуваний строк корисного використання (експлуатації). Для того щоб претендувати на статус основні засоби, матеріальний актив має бути необоротним. Тобто, за очікуваннями управлінського персоналу, строк його корисного використання з дати введення в експлуатацію повинен перевищувати рік (або операційний цикл, якщо він триваліший за рік). У цьому аспекті податкове визначення основні засоби звучить в унісон із бухгалтерським . На жаль, цього не скажеш про решту критеріїв.

3. Господарська спрямованість активів. З необоротних матеріальних активів до податкових основні засоби можуть потрапити лише ті, які підприємство планує використовувати у власній господарській діяльності. Останньою вважають діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) і/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг і спрямована на отримання доходу та проводиться такою особою самостійно й/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення й агентськими договорами (пп. 14.1.36 ПКУ).

Звісно, претендувати на статус основні засоби можуть не лише необоротні матеріальні активи, які прямо генерують (збільшують) податкові доходи (наприклад, обладнання, котре здають в оренду, або автомобіль, яким надають послуги з перевезення вантажу). Для цього, як на нас, достатньо навіть опосередкованої участі під час господарської діяльності.

Скажімо, більшість адміністративних необоротних активів (офіси, офісне обладнання, меблі, службові автомобілі, які обслуговують адмінперсонал, тощо) безпосередньо не генерують доходу. Проте всі вони обслуговують і забезпечують діяльність підприємства, метою якої є отримання доходу, а отже -- мають господарську діяльну спрямованість. Те ж стосується й об'єктів, які безпосередньо не збільшують доходу від будь-якого окремо існуючого об'єкта основних засобів, але можуть бути необхідними для отримання доходів від решти активів підприємства (наприклад, охоронні системи, системи відеонагляду тощо). Відповідно, необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку, називають невиробничими основні засоби (пп. 138.3.2 ПКУ). Такі об'єкти не вважають основні засоби, і, як результат, витрати на їх придбання (створення) у податковому обліку не амортизують. Прикладом невиробничих основні засоби є необоротні матеріальні активи, які підприємство утримує винятково для задоволення особистих потреб своїх працівників або, припустімо, засновників (наприклад, сауни, автомобілі чи яхти для безоплатної організації їх дозвілля).

У бухгалтерському обліку поділу на основні засоби та невиробничі основні засоби не існує. Незалежно від того, де задіяно необоротний матеріальний актив (у виробництві чи постачанні товарів, наданні послуг, для здавання в оренду чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій), у системі П(С)БО його за визначенням вважають основні засоби й амортизують. Тобто використання в господарській діяльності не є визначальним фактором бухгалтерської класифікації необоротного матеріального активу як основні засоби. Дещо інакший підхід до цього питання демонструє міжнародна практика. Так, за визначенням із п. 6 МСБО 16 «Основні засоби» до основних засобів потрапляють лише необоротні матеріальні активи, які «утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей». Як бачимо, у ньому не знайшлося місця для соціально-культурної функції. Тому якщо матеріальний об'єкт придбано саме для цього, його, по суті, не можна відобразити в МСФЗ-звітності серед основних засобів. У разі ж якщо підприємство може продемонструвати ймовірність надходження майбутніх економічних вигід від такого об'єкта, його доведеться визнати в складі необоротних активів.

Для того щоб потрапити до податкових основних засобів, вартість придбаного чи створеного необоротного матеріального активу має перевищувати 6000 грн (до 01.09.2015 р. -- 2500 грн, до 01.01.2012 р. -- 1000 грн). Звісно, ідеться не про якусь абстрактну вартість (цінність) об'єкта для власника, а про його первісну вартість. Тобто зі згаданим критерієм треба порівнювати всю суму витрат, котрі формують первісну вартість об'єкта ОЗ.

Оскільки з 01.01.2015 р. із ПКУ виключили порядок визначення первісної вартості основних засобів (як відомо, розрахунок податку на прибуток прив'язали до бухгалтерського обліку), то порівнювати із 6000 грн слід саме первісну вартість основних засобів, визначену за правилами П(С)БО 7.

ПДВ, нарахований (сплачений) під час купівлі (створення) об'єкта основних засобів, який згідно з р. V ПКУ включають до податкового кредиту, не збільшує первісної вартості об'єкта ОЗ (див. п. 8 П(С)БО 7). Інакше кажучи - не бере участі у визначенні суми витрат, яку порівнюють із вартісним критерієм.

У разі якщо матеріальний актив відповідає всім переліченим вище критеріям, окрім вартісного (його первісна вартість не перевищує 6000 грн), підприємство має справу не з податковим ОЗ, а з МНМА. З точки зору класифікації необоротних активів, наведеної в ПКУ, це інший необоротний матеріальний актив (пп. 138.3.4 ПКУ).

Якщо виходити з назви п. 138.3 ПКУ, який прописує податкові правила амортизації, то ним установлено порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів. Про решту необоротних активів він чітко не говорить. У пп. 138.3.1 ПКУ зазначено: розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до П(С)БО чи МСФЗ з урахуванням обмежень, установлених пп. 14.1.138 ПКУ.

1.2 Класифікаційні ознаки основних засобів

Податкова класифікація об'єктів ОЗ максимально наближена до їх класифікації в бухгалтерському обліку. Так, відповідно до п.п. 138.3.3 ПКУ ОЗ та інші необоротні матеріальні активи класифікуються за 16 групами. А всередині кожної із цих груп ведеться пооб'єктний облік матеріальних цінностей.

Враховуючи це, для класифікації ОЗ потрібно орієнтуватися передусім на П(С)БО 7, ПКУ, а також профільні нормативні акти. А різного роду класифікатори слід застосовувати як загальний орієнтир за умови, що їх положення не суперечать чинному законодавству.

Детальну інформацію про класифікацію ОЗ та інших необоротних матеріальних активів у бухгалтерському і податковому обліку для зручності представлю в табл. 1.2.

Таблиця 1.2. Класифікація ОЗ у бухгалтерському та податковому обліку

1.3 Нормативно-правове забезпечення обліку операцій з основними засобами

Під інформаційним забезпеченням аудиту розуміється склад інформації, використовуваної при виконанні аудиторських робіт і способів її організації. Інформацію можна поділити на дві групи: нормативно-правова інформація; інформація перевіряється економічного суб'єкта і третіх осіб.

У складі нормативно-правової інформації можна виділити кодекси, закони, положення, методичні вказівки, інструкції, листи, та ін. В практиці аудиторської діяльності в Україні необхідно користуватися міжнародними та національними стандартами, нормативними документами з організації та методології бухгалтерського обліку та фінансово-господарського контролю, що використовуються у вітчизняній практиці.

Правові та організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію спеціалістів з аудиту та ліцензування їхньої діяльності. Проводячи аудит основних засобів необхідно користуватися наступними основними нормативними документами, діючими в Україні, і які повинні застосовувати на всіх підприємствах при організації бухгалтерського обліку:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україна» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV затверджений Верховною Радою України (зі змінами і доповненнями) -- визначаються загальні принципи ведення бухгалтерського обліку.

2. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку » № 352 від 29. 12. 95 р.

3. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документі та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 (зі змінами і доповненнями від 22 листопада 2004 р. № 731).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 22. 01. 96р. № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей».

5. Положення про порядок збирання і здавання відходів і лому дорогоцінних металі і дорогоцінного каміння, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 23.06.94 р. № 54.

6. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція з його використання, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

7. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, затверджені відповідними наказами Міністерства фінансів України : 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»; 2 «Баланс»; 3 «Звіт про фінансові результати»; 5 «Звіт про власний капітал»; 7 «Основні засоби»; 14 «Оренда».

Крім вказаних документів, нормативно-правовою базою обліку та аудиту необоротних активів є Податковий кодекс України в якому визначено 16 кваліфікаційних груп основних засобів, методи їх амортизації та інші особливості.

Таким чином, правові і організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємства та достовірності відображення її в бухгалтерському обліку і звітності.

2. Особливості ведення фінансового обліку основних засобів на підприємстві

Отримання своєчасної, повної та достовірної інформації про господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, має велике значення для управління виробництвом. Основним джерелом такої інформації є документування господарських операцій. Раціональна і правильна організація первинного обліку, яка повинна забезпечити повну реєстрацію всіх господарських фактів та гарантувати юридичну доказовість достовірності відображених даних, є основною передумовою ефективного управління підприємством.

Процес формування необхідної облікової інформації взагалі, та основних засобів зокрема, проходить кілька етапів, а саме: первинне спостереження, узагальнення (тобто обробка даних) та представлення звітних даних. Ці етапи формування інформації про основні засоби можна підрозділити на окремі операції, що відбуваються протягом всього життєвого циклу окремого об'єкту:

- оприбуткування основних засобів та оформлення відповідних первинних документів;

- присвоєння об'єктам основних засобів інвентарних номерів;

- складання інвентарних карток;

- збирання і опрацювання даних про участь засобів праці у виробничому процесі та нарахування амортизації;

- переміщення в середині великого підприємства шляхом передачі об'єктів від одної матеріально відповідальної особи іншій;

- здійснення ремонтних робіт основних засобів у вигляді поточного та капітального ремонтів;

- постановка об'єктів на консервацію або передача в оренду;

- документальне оформлення вибуття основних засобів, ліквідація, передача чи реалізація сторонній організації;

- інвентаризація основних засобів.

Також бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

1. своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження основних засобів, їх внутрішнє переміщення (зі складу в цех (відділ, дільницю), з цеху в цех тощо), вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування тощо);

2. відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зносу з початку корисного використання;

3. визначення витрат, пов'язаних з підтриманням основних засобів у робочому стані (технічні огляди, поточне обслуговування), їх ремонтом і поліпшенням;

4. визначення фінансових результатів від реалізації та іншого вибуття основних засобів;

5. інформацією для складання звітності про основні засоби і капітальні інвестиції.

Найпершим і найважливішим моментом в обліку основних засобів є документальне оформлення операцій з ними. Первинні документи мають містити достатньо інформації, що характеризують об'єкт і мають бути підставою для проведення записів у бухгалтерському обліку. В той же час документи повинні слугувати юридичною підставою щодо доказовості наявності об'єктів та здійснення різного роду операцій з ними.

Надходження, внутрішнє переміщення, списання, ліквідація, реалізація та інші операції з основними засобами оформляють відповідними первинними документами, перелік яких був затверджений наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку" (табл. 2.1)

Таблиця 2.1 Типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів

Перевірка на практиці порядку заповнення цих документів свідчить, що в основному в господарствах його дотримуються, але допускається запізнення у часі.

Досить часто виникають суперечки щодо поняття об'єкту основних засобів. Так, за ПБО 7 «Основні засоби» під об'єктом основних засобів розуміють закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладами до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, прилади, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

В методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 дається наступне пояснення: якщо один об'єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визначатися у бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Отже, підприємство може робити вибір у межах, встановлених ПСБО 7, враховуючи наступні обставини:

1. визначати, чи є реальним самостійне функціонування об'єкту основних засобів при найбільш можливому його відокремленні від інших об'єктів;

2. встановлювати, чи можливо розчленити агрегат з точки зору його функцій в процесі виробництва, чи це зробити неможливо, а тому потрібне укрупнення інвентарних об'єктів;

3. допускати прийняття за інвентарний об'єкт партії масово однорідного обладнання, наприклад, для переробки сільськогосподарської продукції, якщо це обладнання має досить короткий термін експлуатації (два-три роки), при цьому облік кожного об'єкта у партії зберігається.

Таким чином, комісія з оприбуткування основних засобів за погодженням з відповідними службами приймає рішення щодо порядку окремого документального оформлення кожного об'єкта, що в подальшому може слугувати підставою для ведення аналітичного обліку основних засобів. Для цього згідно наведеного вище наказу Державного комітету статистики мають використовуватися інвентарна картка обліку основних засобів (форма ОЗ-6), опис інвентарних карток (форма ОЗ-7), картка обліку переміщення основних засобів (форма ОЗ-8), інвентарний список основних засобів (форма ОЗ-9).

Наступною, не менш важливою передумовою правильної організації обліку основних засобів є присвоєння інвентарних номерів окремим об'єктам, що дає змогу посилити контроль за збереженням кожного об'єкту основних засобів, оскільки одиницею їх обліку є окремий інвентарний об'єкт. Для формування інформації про наявність і рух основних засобів використовують інвентарну картку обліку руху основних засобів (ОЗ - 6) та опис інвентарних карток з обліку основних засобів (ОЗ - 7), які дозволяють формувати інформацію у відповідності до вимог синтетичного обліку основних засобів в розрізі субрахунків.

Важливим моментом в організації контролю за використанням основних засобів є інвентаризація, яка повинна проводитися відповідно до Положення 879 :

8.1. При інвентаризації забезпечень перевіряються їх правильність і обґрунтованість, створюваних на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію, виконання зобов'язань при припиненні діяльності; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів та інші цілі, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародними стандартами та іншими актами законодавства.

8.2. Залишок забезпечення на виплату відпусток, у тому числі відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з цих сум, станом на кінець звітного року визначається за розрахунком, який базується на кількості днів невикористаної працівниками підприємства щорічної відпустки та середньоденній оплаті праці працівників. Середньоденна оплата праці визначається відповідно до законодавства.

8.3. При інвентаризації забезпечення на виплату передбаченої законодавством винагороди за вислугу років, у тому числі відрахувань на державне соціальне страхування з цих сум, уточнюється розмір забезпечення, який не повинен перевищувати суми нарахованої винагороди і підлягає віднесенню на витрати.

8.4. Інвентаризація страхового резерву небанківської фінансової установи, що створюється для покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, полягає в обґрунтуванні відповідності залишку вказаного резерву граничному розміру такого резерву на дату інвентаризації, який обчислюється відповідно до законодавства.

8.5. Інвентаризація резерву сумнівних боргів полягає в перевірці обґрунтованості визначення суми сумнівної заборгованості на підставі аналізу застосування методу розрахунку резерву сумнівних боргів, встановленого відповідно до облікової політики.

8.6. До акта інвентаризації включаються: визначена за результатами інвентаризації сума витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечення (за його видами) і резерву сумнівних боргів разом із відповідними розрахунками, а також відповідні суми за даними бухгалтерського обліку.

Що ж до інвентаризації основних засобів (крім тварин) то вона проводиться не раніше 1 жовтня поточного року. Інвентаризацію земельних угідь, земель водного фонду, будівель, споруд (в тому числі гідротехнічних) та інших нерухомих об'єктів основних засобів можна проводити один раз на три роки, бібліотечних фондів - не рідше одного разу на п'ять років, тварин основного стада та робочої худоби - не менше одного разу на квартал (на 1 квітня, на 1 липня, на 1 вересня) і перед складанням річних звітів на 31 грудня звітного року.

До початку проведення інвентаризації слід перевірити наявність і стан регістрів обліку (карток, книг, описів тощо); наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації; наявність первинних документів на основні засоби, що прийняті чи здані підприємством в оренду, на зберігання, тимчасове користування. За відсутності документів слід забезпечити їх отримання чи оформлення.

Під час інвентаризації комісія в обов'язковому порядку проводить перевірку відповідності технічної документації, записує в описи повні найменування цих об'єктів та їхні інвентарні номери. Оцінка виявлених і не врахованих з моменту проведення останньої інвентаризації об'єктів має бути проведена за справедливою вартістю.

Основні засоби записуються в описі за найменуваннями відповідно до основного призначення об'єкта, обов'язково в розрізі матеріально відповідальних осіб. Об'єкт, що пройшов відновлення, реконструкцію, переобладнання, внаслідок чого змінилося його основне призначення, вноситься до опису під найменуванням, що відповідає новому основному призначенню. облік фінансовий актив аудит

При виявленні об'єктів, що не перебувають на обліку, комісія повинна включити їх до опису за їхніми технічними характеристиками. На основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, а також на ті, що знаходяться на консервації, складається окремий опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що призвели ці об'єкти до стану непридатності. Отримані відомості підлягають обробці, при якій виявляють результати інвентаризації і відображають їх у обліку.