Особливості обліку основних засобів

Згідно з новим Планом рахунків та інструкцією до нього ці операції відображаються в наступному порядку:

- Оприбутковані внаслідок проведеної інвентаризації виявлені раніше не враховані основні засоби: дебет рахунку 10 «Основні засоби» та кредит рахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

Виявлені нестачі основних засобів:

- на їх балансову (залишкову) вартість - дебет рахунку 976 «Списання необоротних активів» та кредит рахунку 10 «Основні засоби»;

- на суму зносу списаних внаслідок нестачі засобів - дебет рахунку 131 «Знос основних засобів» та кредит рахунку 10 «Основні засоби»;

- віднесена на винну особу балансова (залишкова) вартість основних засобів: дебет рахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» та кредит рахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності».

- Сума різниці між балансовою вартістю основних засобів і сумою нестачі, що має бути віднесена на винну особу, розраховується у відповідності з Порядком оцінки збитку від розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей, затвердженого постановою

- Кабінету Міністрів України від 22.01.96 року №116 , за яким розмір збитків визначається за формулою:

Рз = [(Бв-А) х І інф + ПДВ + Азб] х 2, де

Рз - розмір збитків, грн.;

Бв - балансова вартість матеріальних цінностей на момент встановлення факту їх нестачі, псування чи іншого знищення, грн.;

А - амортизаційні відрахування, грн.;1

І інф - загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Державним комітетом статистики індексів інфляції;

ПДВ - податок на додану вартість, грн.;

А зб - розмір акцизного збору, грн..;

2 - збільшуючий коефіцієнт, розмір якого може мінятися в залежності від виду цінностей, що зникли в результаті дій винних осіб.

Разом з тим мають бути відображені такі операції:

- утримана сума, що підлягає відшкодуванню, із заробітної плати винної особи (за її заявою): дебет рахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою" - кредит рахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"

- відображена сума нестачі, що підлягає поверненню в бюджет: дебет рахунку 746 "Інші доходи від звичайної діяльності" - кредит 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами";

- перерахована в бюджет сума нестачі, що відшкодована - дебет рахунку 642 "Розрахунки за обов'язковими платежами" та кредит рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті";

- віднесені на фінансові результати доходи і витрати від проведених господарських операцій з виявленої нестачі основних засобів у порядку закриття рахунків: дебет рахунку 793 "Результат іншої звичайної діяльності" - кредит 976 "Списання необоротних активів" і, одночасно, дебет рахунку 746 "Інші доходи від звичайної діяльності" - кредит рахунку 793 "Результат іншої звичайної діяльності".

Отже, всі існуючі етапи експлуатації основних засобів, що оформлені відповідними документами, підлягають відображенню у бухгалтерському обліку, де проводиться їх узагальнення в синтетичних регістрах (для великих сільськогосподарських підприємств - у журналах-ордерах; для невеликих господарств - у регістрах за спрощеною формою обліку).

Для обліку основних засобів Планом рахунків передбачені рахунки: № 10 «Основні засоби» і № 13 «Знос необоротних активів». Виділений рахунок № 11 «Інші необоротні активи», сальдо якого разом з сальдо рахунка № 10 «Основні засоби» відображаються в балансі загальною сумою за статтею «Основні засоби».

Бухгалтерський облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємств, за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною регістрацією, реконструкцією, модернізацією основних засобів, ведеться на рахунку № 10 «Основні засоби» із застосуванням субрахунків (рахунків другого порядку:

- На субрахунку №101 «Земельні ділянки» ведеться облік земельних ділянок;

- На субрахунку № 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель» ведеться облік капітальних вкладень на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи);

- На субрахунку № 103 «Будинки та споруди» ведеться облік руху та наявності будівель, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, включаючи частини будівель;

- На субрахунку № 104 «Машини та обладнання»;

- № 105 «Транспортні засоби»;

- № 106 «Інструменти, прилади та інвентар» ведеться облік руху та наявності автомобілів включаючи вузли і запасні частини, якими вони комплектуються двигуни, мости, запасні колеса, підйомники, інструмент, інвентар тощо), меблів, побутових електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів, електронно-обчислювальних та інших машин для автоматичної обробки інформації, інформаційних систем, телефонів, мікрофонів, рацій, іншого конторського (офісного) обладнання, устаткування та приладдя до них;

- На субрахунках № 107 «Робоча і продуктивна худоба»;

- № 108 «Багаторічні насадження» здійснюється облік відповідно робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень;

- На субрахунку № 109 «Інші основні засоби» ведеться облік руху і наявності інших основних засобів, що не відображені на субрахунках № 101-108.

У Плані рахунків для окремих видів основних засобів застосовується специфічний або спрощений порядок обліку. Малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), термін експлуатації яких перевищує один рік, відображаються у складі необоротних активів на субрахунку № 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи», по яких нараховується знос. У Балансі сальдо рахунків № 10 «Основні засоби» і № 11 «Інші необоротні матеріальні активи» відображається загальною сумою за статтею «Основні засоби».

Синтетичний облік ведеться в журналі-ордері № 4. В цьому журналі вказується назва об'єкта, що поступив або вибув, первісна вартість, знос, залишкова вартість.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту за допомогою карток обліку руху основних засобів (форма № 03-8) - загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю, замість № 03-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів» (для будов і споруд) і № 03-7 «Опис інвентарних карток обліку основних засобів» (для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю).

Кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкта: типова форма № 03-1 «Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів», «Акт на списання основних засобів» форма № 03-3 тощо.

На підприємствах, що мають невелику кількість об'єктів, аналітичний облік основних засобів ведуть за допомогою інвентарних книг.

Для контролю за зберіганням інвентарних карток складають в одному примірнику «Опис інвентарних карток обліку основних засобів» (типова форма № 03-7) у розрізі класифікаційних груп. Для пооб'єктного обліку основних засобів в місцях їх знаходження, експлуатації ведуться інвентарні списки основних засобів (типова форма № 03-9), в яких вказуються інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об'єкта, вибуття (переміщення).

Аналітичний облік основних засобів відображає технічну та економічну характеристики об'єкта, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку (індексацію), а також норму, амортизаційних відрахувань (норму зносу). В аналітичному обліку відображають усі зміни, що сталися за час експлуатації основних засобів.

Бухгалтерський облік витрат на виготовлення, спорудження, придбання інвентарних об'єктів основних засобів, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння, а також витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (по кожному кар'єру, шахті, свердловині) здійснюється на рахунку № 15 «Капітальні інвестиції».

3. Шляхи вдосконалення обліку основних засобів

На сьогоднішній день, будь-яке підприємство не може ефективно функціонувати без чіткої організації бухгалтерського обліку. Ефективна організація обліку ґрунтується на нормативно-правових актах держави та вміло сформованої облікової політики, яка затверджується Наказом по підприємству. Облікова політика розробляється індивідуально кожним підприємством і повинна забезпечувати надійність та достовірність їх фінансової інформаційної системи. На сьогодні існує проблема того, що на підприємствах або зовсім не формується облікова політика, або має суттєві недоліки, такі як: наказ про облікову політику складається формально, тобто елементи наказу не обговорюються і нічим не обґрунтовані; більшість підприємств встановили свою облікову політику ще з набранням чинності закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і, не зважаючи на затвердження нових П(С)БО, до Наказів не вносилися зміни і доповнення; Накази не мають визначеної структури; деякі питання висвітлені або не в повному обсязі або зовсім не наводяться; не висвітлюється питання щодо організаційно-технічних аспектів обліку, а саме: не наводиться графік документообігу; перелік первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, порядок проведення інвентаризації, котрий застосовується на підприємстві, адже, без цих елементів ефективне здійснення облікової політики неможливе.

На погляд вчених облікова політика повинна розкривати усі методологічні принципи та прийоми, які використовує підприємство для обліку і відображення у фінансовій звітності основних засобів. Для цього вкрай необхідно, щоб у розробку політики було закладено принцип повноти та реальності облікових даних. Тому, формуючи облікову політику щодо обліку основних засобів, необхідно висвітлити такі питання як: одиниця обліку необоротних активів; організація класифікації основних засобів ліквідаційна вартість; методи амортизації, які застосовуються; вартісна межа для віднесення об'єктів до складу основних засобів та до складу малоцінних необоротних матеріальних активів; порядок переоцінки (визначення порога суттєвості); первинні документи і графік документообігу; порядок проведення інвентаризації. Адже, вдало обрана облікова політика позитивно впливає на діяльність підприємства в цілому, забезпечуючи ефективну роботу бухгалтерії Розглянемо детальніше кожне з цих положень облікової політики.

1. Одиниця обліку необоротних активів. В практиці часто виникає неясність в питанні: що саме відносити до об'єкта основних засобів? Відповідь на це питання відображена в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку та П(с)БО 7. Де зазначається, що підприємства самостійно можуть визначати, що відносити до облікової одиниці основних засобів, використовуючи запропоновані альтернативи. А саме, закінчений пристрій із усіма пристосуваннями та приладами до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристрої, приналежності, керування і єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів або частина такого активу, що контролюється підприємством [3].

2. Організація класифікації основних засобів. Однією з важливих умов організації бухгалтерського обліку основних засобів є їх доцільна класифікація, під якою слід розуміти групування за визначеними ознаками. При визначені основних засобів треба виходити з того, що вони є частиною активів. або ресурсів, контрольованих підприємством, використання яких приведе до надходження економічних вигод. Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт. Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки. Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення. Для потреб бухгалтерського обліку основні засоби поділяють на групи: 1) основні засоби (земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження, інші основні засоби); 2) інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи). В бухгалтерському обліку підприємець має право самостійно встановлювати термін корисного використання враховуючи очікувані економічні вигоди, які він зможе отримати від експлуатації об'єкта основних засобів. Проте, як показує практика господарювання, більшість підприємств, для того щоб наблизити податковий і бухгалтерський облік та уникнути неузгодженості між ними в обліковій політиці дотримуються термінів, передбачених Податковим Кодексом. 3. Ліквідаційна вартість. Ліквідаційна вартість використовується при розрахунку вартості основних засобів, яка підтягається амортизації. Так як визначити ліквідаційну вартість об'єкта основних засобів через декілька років важко, то підприємства часто вказують в обліковій політиці, що ліквідаційна вартість дорівнює нулю, а вартість, що амортизується дорівнює первісній вартості. На наш погляд, дуже важливо вірно розрахувати ліквідаційну вартість по кожному об'єкту основних засобів окремо, адже дана вартість використовується з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами [2].

3. Методи амортизації, які застосовуються. У П(С)БО 7 наведені такі методи амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів): прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується); кумулятивний; виробничий. Метод амортизації необоротних активів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від їх використання. Методи амортизації основних засобів та нематеріальних активів: Прямолінійний - річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. Прямолінійний метод - база для нарахування-вартість, яка амортизується. Переваги - простота використання, застосування для всіх видів активів, незмінність сум амортизації протягом років експлуатації. Недоліки - не враховує зміни у використанні активу протягом років експлуатації, а також завантаження основних засобів в часі. Зменшення залишкової вартості - річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або його первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Метод зменшення залишкової вартості - база для нарахування - залишкова вартість. Переваги-швидке відшкодування інвестованих коштів, протидія моральному зносу, економічна вигідність. Недоліки-складність використання, велика відмінність між сумами амортизації у перші та наступні роки, не застосовується для активів, ліквідаційна вартість яких дорівнює нулю, потреба у коригуванні суми амортизації об'єкта за останній рік експлуатації. Прискореного зменшення залишкової вартості - річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється. Метод прискореного зменшення залишкової вартості - база для нарахування - залишкова вартість. Переваги - для розрахунку амортизації не визначається ліквідаційна вартість. Недоліки - необхідність коригування суми амортизації за останній рік експлуатації. Кумулятивний - річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років корисного використання. Кумулятивний метод-база для нарахуваннявартість, яка амортизується. Переваги - найбільша інтенсивність використання основних засобів припадає на перші роки, коли вони фізично і морально ще нові. Недоліки - складність у визначенні кумулятивних коефіцієнтів за кожен рік експлуатації об'єктів [3]. Виробничий - місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації визначається, діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити із використанням об'єкта основних засобів

4. Первинні документи і графік документообігу. Важливим етапом організації обліку основних засобів є первинний облік. Від його якості, достовірності, повноти та оперативності залежить наступний процес обліку. Слід зазначити, що організація бухгалтерського обліку основних засобів повинна бути цілісною, єдиною системою взаємопов'язаних способів та методів обліку, які охоплюють увесь комплекс облікових процедур з виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації. Тому для цього необхідно обрати оптимальну за складом та обсягом облікову інформацію, яка зможе забезпечити реалізацію завдань, поставлених перед обліком основних засобів; розробити та запровадити удосконалені форми носіїв облікової інформації, найбільш адаптованих до структури, змісту та характеру інформації; розробити та запровадити раціональні схеми документообігу, що дозволять із найменшими затратами трудових, матеріальних та фінансових ресурсів забезпечити своєчасне виконання поставлених завдань.

Таким чином, ефективна організація бухгалтерського обліку основних засобів має забезпечити досягнення цілей обліку, а саме: своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку повної інформації про оцінку, надходження, внутрішнє переміщення і вибуття основних засобів; відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період і їх знос з початку строку корисного використання; визначення витрат на підтримку об'єктів у робочому стані, їх відновлення і поліпшення; визначення фінансових результатів від реалізації та іншого вибуття основних засобів; накопичення інформації для складання звітності про основні засоби і капітальні інвестиції.

Висновки

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Відповідно до зазначеного Положення (стандарту) до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням активу, і його вартість може бути достовірно визначена.

Для правильної організації обліку основних засобів важливе значення має єдиний принцип їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки основних засобів: первинну, залишкову, відновну і ліквідаційну.

Основні засоби підприємств формують в результаті: капітальних інвестицій (спорудження, придбання, виготовлення); внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства; в порядку безоплатної передачі іншими юридичними особами. Синтетичній облік основних засобів ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух як власних основних засобів, так і одержаних за умов фінансового лізингу, а також орендованих цілісних майнових комплексів, які належать до складу основних засобів.

У процесі експлуатації основні засоби, зберігаючи свою первинну фізичну форму, поступово зношуються (фізично, морально), передаючи частками свою вартість на собівартість заново створеного продукту. З метою накопичення коштів для повного відновлення зношених об'єктів вартість зношуваної частки основних засобів у вигляді амортизаційних відрахувань включається до затрат виробництва або обігу.

Згідно з чинним законодавством підприємства мають право продавати зайві основні засоби, безоплатно передавати іншим підприємствам, установам, організаціям, а також ліквідовувати їх, якщо вони фізично або морально застаріли і ремонт їх неможливий або економічно недоцільний (а також внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха).

Список використаних джерел

1. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку підручник - Київ, 2010рік, 690 с.

2. Бабіч В В..- Витрати на ремонт і поліпшення основних засобів: обліковий і податковий аспекти/ В. Бабіч// Бухгалтерський облік і аудит.- 2012.- № 8.- с.10-13

3. Боднар М. І. Фінансовий облік : підручник : у 2 ч. за заг. ред. М. І. Бондаря та Л. Г. Ловінської ; Держ. вищ. навч. закл. «Київ. нац. Економ. Ун-т. ім. Вадима Гетьмана». - К. : КНЕУ, 2012

4. Бутинець Ф.Ф. та ін. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. - Житомир: ПП “Рута”, 2002.

5. Височан О. С. Фінансовий облік : навч. посіб. / О. С. Височан, О. О.Височан ; Нац. Ун-т. «Львів політехніка». - Львів : Сорока Т. Б., 2016. - 263 с.

6. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного.- К.: А.С.К., 2001.

7. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2011.

8. Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і торговельних підприємствах. - К.: А.С.К., 2012.

9. Закон України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

10. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291.

11. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291

12.  Іваненко В.М. курс "Економічного аналізу", Київ "Знання прес" 2000р.

13. Кобилянська О.І. Фінансовий облік. Навчальний посібник. - 2-ге видання, випр. і доп. - К.: Знання, 2007 - 471 с

14. Кірейцев Г.Г. фінанси підприємств:[Навч. посібник]/ Г.Г. Кірейцев, Н.Г. Виговська, О.М. Петрук.- Житомир: ЖТІ,2002.-272

15. Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. -- Харків: Торсінг, 2002

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну від 30.11.2000 № 304.

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Міністерством фінансів України від 18.10.99

18. Сопко В.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ,

19. Сук Л. К., Сук П. Л. Фінансовий облік : навч. посіб. / Л. К. Сук, П. Л. Сук. - 3-тє вид., переробл. І доповн. - К. : Знання, 2016 р. - 439 с.

20.   Ткаченко Н.М. Бухгалтерській фінансовий облік. Оподаткування і звітність, підручник - Київ, Алерта, 2007 р., 2 видання.

21. Ткаченко Н.М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського обліку. - К.: А.С.К., 2017.

Размещено на Allbest.ru