Облік, аудит та оподаткування в организації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Облік, аудит та оподаткування в организації

ВСТУП

Мета виробничої практики полягає у закріпленні теоретичних знань з фінансового обліку та надбанні навиків практичної роботи з оформлення первинних документів, узагальненні облікової інформації, аналізу діяльності підприємства, заповненні балансу та звітності підприємства.

Завданнями практики є чітке та послідовне виконання програми практики, а також закріплення вивченого матеріалу на прикладі КП Компанія «Анатоль».

Науковим керівником практиці на підприємстві був директор Зюлковський О. О.

Звіт з виробничої практики включає такі частини:

Перша частина - це організаційно-економічна характеристика КПК «Анатоль», який розташований в м. Київ, вул. Головна, 61. У цьому розділі подана історія розвитку підприємства, його спеціалізація. Детально описано предмет діяльності підприємства, наведені основні економічні показники підприємства за 2012-2013 рр.

Друга частина вміщає процес оформлення та використання первинних документів за напрямками облікової діяльності, а саме: облік товарних запасів, облік грошових коштів та розрахунково-кредитних операцій, облік розрахунків з оплати праці, облік розрахунків з різними дебіторами і кредиторами, облік необоротних активів, особливості складання фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва.

Аналіз господарської діяльності підприємства розкрито у третій частині звіту. У ній здійснено аналіз ресурсів та їх використання, досліджено динаміку, склад та структуру доходів та витрат підприємства, оцінено фінансовий стан і фінансові результати базового підприємства практики. При аналізі враховувався вид діяльності підприємства, його розмір та подані джерела інформації. Після кожного підрозділу сформовані обґрунтовані висновки, надані пропозиції щодо підвищення ефективності господарювання.

1. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК - 1

1.1 Облік грошових коштів

В ході дослідження господарської діяльності «Анатоль» було виявлено, що обіг його грошових коштів здійснюється як у готівковій, так і у безготівковій формах. Тобто, підприємство має і касу, і розрахункові рахунки у банках.

З розширенням міжнародних економічних відносин України, прийняттям відповідних законів та положень значення обліку грошових коштів досить підвищилось. Багато підприємств не приділяють достатню кількість уваги для правильної й ефективної організації обліку грошових коштів.

До грошових коштів, згідно з міжнародними стандартами належать: готівка в касі; монети; банкноти; валюта і депозити до запитання; поточні та депозитні рахунки в банках, на використання яких немає обмежень. Наявність їх на підприємстві залежить від його діяльності та способу ведення бухгалтерського обліку.

Готівка - це готівкова валюта України і готівкова іноземна валюта у вигляді банкнот і монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави, банкноти та монети, вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу (крім монет, що належать до банківських металів) і дорожні чеки. До грошових коштів належать кошти у банках і депозити до запитання.

ТОВ «Анатоль» має власну касу, для того щоб організовувати готівкові розрахунки. Касир - це головна дійова особа, яка має знати і повинна виконувати вимоги положення про касові операції, покладені на неї обов'язки. На даному підприємстві посаду касира займає - Супруненко О.В. З нею укладено договір про повну матеріальну відповідальність; ознайомлено її під підпис із постановою про затвердження «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» № 148 від 29.12.2017. А на керівництво покладено обов'язки про надійне зберігання грошових коштів і правильне облаштування каси.

Забороняється зберігання в касі готівки й інших цінностей, що не належать підприємству. Також аби правильно організувати касову дисципліну керівництво склало відповідний наказ.

Прибутковий касовий ордер (ПКО) за формою № КО-1, призначений для здійснення оприбуткування готівки в кассу. Виписується в одному примірнику та реєструється в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів, потім він підписується головним бухгалтером і касиром. Приклад документа наведений в додатку А0.

У прибутковому касовому ордері зазначається сума (цифрами та прописом), від кого прийнято гроші, якій підставі. Також видається відривний корінець ПКО (особі яка здала гроші), підписаний головним бухгалтером та касиром із печаткою підприємства. Готівкові кошти можуть бути прийняті касиром за ПКО тільки в день його оформлення. Проте якщо в день оформлення ордера особа, вказана у ПКО, не внесла гроші до кінця робочого дня, то такий ПКО визнається недійсним і анулюється. Анульовані ПКО передаються до бухгалтерії. Тут вони підшиваються в спеціальну папку анульованих документів; зберігаються протягом 36 місяців після закінчення календарного року, в якому вони були виписані та анульовані. Особі, яка здала гроші, після отримання їх касиром видається квитанція, підписана головним бухгалтером і касиром та завірена печаткою. При видачі готівки з каси, на суму одержаних коштів виписується прибутковий касовий ордер і квитанція до нього. Така квитанція є підтвердженням повного оприбуткування одержаної з банку готівки та додається до виписки банку з поточного рахунка.

Так як на підприємстві ведення автоматизованого обліку касових операцій, з використанням програмного комплексу «1С: Підприємство», то аби створити прибутковий касовий ордер у електронному форматі потрібно послідовно внести дані у необхідні поля електронного документа та роздрукувати за натиском відповідної команди - «печать».

Видатковий касовий ордер (ВКО) форми № КО-2, призначений для оформлення видачі готівки з каси. Його підписує керівник і головний бухгалтер. У ВКО вказується сума отриманих грошових коштів. Проте якщо на доданих до ВКО документах, рахунках є дозвільний напис керівника, то підпис керівника на ВКО не обов'язковий. Коли готівка видається окремим фізичним особам (працівникам підприємства, наприклад) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, слід пред'явити касиру паспорт, з якого записують його найменування, номер, ким і коли він виданий. Потім фізична особа розписується у ВКО про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи ручку з чорнилом темного кольору. Готівку касир видає тільки особі, яка зазначена у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Для того щоб видати кошти іншій особі (для покупки матеріалів у виробництво) створюється і оформлюється у встановленому порядку - доручення, з посиланням на нього у видаткових документах. Як і у випадку з прибутковим касовим ордером, для того аби отримати роздруковану форму видаткового касового ордера, у програм «1С: Підприємство» слід натиснути на закладку «печать» після того як складено ВКО. Приклад документа наведений в додатку А1.

Після закінчення термінів виплати касир повинен: у платіжній відомості навпроти прізвища осіб, котрим суми не виплачені зробити запис «депоновано»; скласти реєстр депонованих сум; у кінці відомості зробити запис про фактично видану суму та суму, що підлягає депонуванню; записати в касову книгу фактично виплачену суму, а на відомості проставити номер видаткового ордера; здати депоновані суми на поточний рахунок підприємства в банку. При видачі готівки з каси для її здачі в банк оформляється ВКО з відображенням такої касової операції в касовій книзі. Заява на переказ готівки є документом, що свідчить про здавання виручки до банку. Вона підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчується підписами відповідальних осіб банку та печаткою банку.

До передачі в касу, касові ордери реєструються бухгалтерією в Журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (форми № КО-3 або КО-3а). Більше того, реєстрація касових ордерів і видаткових відомостей може здійснюватися за допомогою комп'ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування потрібних касових документів.

В касовій книзі (типова форма № КО-4) відображаються дані прибуткових та видаткових касових ордерів. Приклад документа в додатку А2. Підприємство веде одну касову книгу в національній валюті. Вона відкривається на звітний рік. Аркуші повинні бути пронумеровані, прошиті й опечатані з прикладенням печатки. На підприємстві саме керівником і головним бухгалтером засвідчується кількість аркушів у касовій книзі. В ній записи ведуться у двох примірниках (з застосуванням копіювального паперу). Другий примірник використовується як звіт кассира, є відривним, а перший -- залишається в книзі. У разі виправлень, вони засвідчуються підписами касира та головного бухгалтера, виправлення «без причини» тобто необґрунтовані - заборонені. Касовий звіт складається щодня, а при виплаті зарплати -- за 3 дні. В кінці дня касиром підбиваються підсумки за день та виводиться залишок у касі, а другий відривний примірник передається до бухгалтерії як звіт з усіма додатками. На рахунку 30 «Готівка» - відображена інформація про наявність і рух грошових коштів у касі, де за дебетом відображається надходження коштів до каси, а за кредитом - виплата грошових коштів з каси підприємства.

Виписка банку -- це банківський документ, який дає характеристику стану розрахункового рахунка підприємства та на основі якого останнє веде бухгалтерський облік операцій за розрахунковим рахунком. Особисто банк виписки для клієнтів не роздруковує. Підприємство самостійно їх роздруковує з клієнт-банку. Приклад в додатку А3.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Приклад в додатку А4.

Отже, з проаналізованих мною додатків можна зробити висновок, що на ТОВ «Анатоль» керівник та бухгалтерія дотримується діючого порядку ведення касових операцій, зберігання готівкових коштів в касі підприємства, підготовки розрахунково-платіжних відомостей. А використання програми «1С: Бухгалтерія» значно полегшує введення початкових даних та друкування документів, все стає автоматизоване.

1.2 Облік дебіторської заборгованості та резерву сумнівних боргів

Стан розвитку економіки та сучасний стан виробництва не співпадає з моментом поставки товарів, тому виникло таке поняття - «дебітори».

Дебіторами є юридичні чи фізичні особи, які внаслідок минулих подій мають певну заборгованість перед підприємством. Дебіторська заборгованість -- це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори підприємства поділяються на зовнішніх, до яких можна включити покупців (замовників) інших дебіторів, внутрішніх дебіторів, які в свою чергу поділяються на підзвітних осіб, осіб до яких у підприємства є претензії щодо відшкодування завданих збитків. Зовнішні дебітори виникають після попередньої доставки товарів,робіт чи послуг, коли оплата за договором буде здійснена потім, аби перерахування авансу на рахунок постачальникам.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» - це документ в якому зібрано методологічні засади формування інформації про дебіторську заборгованість у обліку. Саме він застосовується на підприємстві для узгодження питань про дебіторську заборгованість і відображення її у фінансовій звітності (з урахуванням особливостей встановлених іншими нормативними документами).

Дебіторська заборгованість буває довгостроковою та поточною. Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Податкова накладна - це документ, який підписується особою, яка його склала. В ньому повинні бути заповнені всі реквізити (імена покупця та продавця, їхні індивідуальні податкові номери, дата відвантаження товарів, назва товару, одиниця виміру, кількість, ціна продажу, порядковий номер накладної). Наведено в додатку Б1.

Товарно-транспортна накладна призначена для відпуску готової продукції. Її оформляють з зазначенням назви замовника, його адреси, виду транспортного засобу, найменування продукції, ціни, кількості, суми та прізвища особи (яка буде здійснювати перевезення). Додаток Б2.

У рахунку-фактурі зазначається опис продукції, її вартість та дата оплати. Оригінал має декілька дублікатів та надсилається покупцю. Підписує рахунок директор. Додаток Б3.

Погашається дебіторська заборгованість такими документами: виписками банку, прибутковими касовими ордерами, платіжними дорученнями.

На ТОВ «Анатоль» величину резерву сумнівних боргів розраховують за методом класифікації дебіторської заборгованості, застосовуючи для кожної групи боржників коефіцієнт сумнівності. Для створення резерву сумнівних боргів відкриваються окремі субрахунки щодо кожного дебітора. Величина резерву сумнівних боргів визначається за абсолютною сумою сумнівної заборгованості. На даному підприємстві політика управління дебіторською заборгованістю - це складова не лише фінансової, а й маркетингової стратегії підприємства. Головний бухгалтер - Мазур К.М. контролює стан та склад дебіторської заборгованості, адже в умовах сучасної економіки України, економічне становище є досить нестабільним та може перебувати на межі кризи.

1.3 Облік іншої поточної дебіторської заборгованості

Для відображення в обліку іншої дебіторської заборгованості використовується рахунок 37 «Розрахунки з різними дебіторами». За дебетом відображається виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом - її погашення чи списання. Також вона може виникати, обліковуватися на пасивних рахунках - 64 «Розрахунки за податками й платежами» та 68 «Розрахунки за іншими операціями». На 64 рахунку обліковується заборгованість бюджету перед підприємством, яка виникає у випадку переплати сум податків. На 68 рахунку відображається виникнення заборгованості пов'язане із внутрішніми та внутрішньогосподарськими розрахунками.

Одним з документарних прикладів розрахунку з іншими дебіторами на ТОВ «Анатоль» є - звіт про використання коштів наданих на відрядження співробітнику Пилипенку О.І. Такий звіт подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому відряджена особа завершує таке відрядження. Якщо кошти були використані надміру - така сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або при поданні зазначеного Звіту. Додаток В0.

Звіт складається підзвітною особою, що отримала такі кошти на підприємстві. У ньому прописується ім'я особи, що їде у відрядження серія і номер її паспорту; суму видану на відрядження; дату затвердження звіту; кореспондуючі рахунки. Звіт про використання коштів виданих на відрядження або під звіт підписується керівником підприємства. Також заповнюється Посвідчення про відрядження. В ньому прописується кому видано (підзвітна особа - Пилипенко О.І.), пункти призначення (м. Умань, «Епіцентр-К»), термін відрядження (7 днів), та мета відрядження (виробничі потреби, налагодження вентиляції). Таке посвідчення також підписується керівником і ставиться дата.

Також в разі, коли постачальник неправильно чи невчасно виконав свої зобов'язання, доставив непридатну продукцію, підприємство може скласти і постачальникам. Якщо працівниками підприємства були завдані збитки (через знищення або псування предметів, матеріалів) їх слід розрахувати, аби потім отримати компенсацію встановлену законом від винної особи. На ТОВ «Анатоль» такого виявлено не було, адже і керівництво, і відділ бухгалтерії слідкує за поверненням коштів наданих на відрядження, у підзвіт, слідкує аби вчасно поверталися кошти від дебіторської заборгованості,саме така злагоджена робота допомагає працювати підприємству без збитків.

1.4 Облік основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та інвестиційної нерухомості

Аналітичний облік основних засобів на ЧП «Прінтекс-ком» ведеться в типових формах первинної облікової документації по обліку основних засобів. Наприклад, акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № ОЗ-1), акт на списання основних засобів (ф. № ОЗ-3), інвентарна картка обліку основних засобів (ф. № ОЗ-6), довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-3), інвентаризаційний опис основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів на підприємстві ведеться за об'єктами основних засобів. Також облік ведеться за видами основних засобів, місцями їх експлуатації, матеріально відповідальними особами. При порушенні встановлених вимог ведення інвентарного обліку процес обробки документів ускладнюється, а це в свою чергу заважає отримувати бухгалтерії повну, достовірну і неупереджену інформацію. Слід сказати, що за час дослідження господарської діяльності ТОВ «Анатоль» всі документи зберігаються за заповнюються у відповідності з встановленими правилами.

Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № ОЗ-1) оформлюється надходження основних засобів на підприємство. При кожному надходженні основного засобу оформляється окремий акт. Інвентарна карта обліку засобів (ф. №ОЗ-6) оформляється на підставі акту прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. №ОЗ-1), а також іншої технічної документації. В інвентарній картці записується тільки основні якісні та кількісні характеристики основного засобу (назву підприємства, місце знаходження, рахунок, первісну вартість, норму амортизаційних відрахувань, суму зносу, дату введення в експлуатацію, номер техпаспорту тощо). Обов'язково реєструються в інвентарній картці всі зміни, що відбуваються з основними засобами.

На Тов «Анатоль» застосовується програма для автоматизації обліку «1С: Бухгалтерія» - це спрощує процес оформлення, внесення зміст щодо об'єктів основних засобів.

Списання основних засобів відбувається відповідними бухгалтерськими проведеннями, а відображається це оформленням акту на списання основних засобів (ф. № ОЗ-3).

На даному підприємстві, у податковому обліку застосовується нарахування амортизації по основних засобах прямолінійним способом, вартістю більше 6 000 гривень.

Щодо малоцінних необоротних матеріальних активів (МНМА), то вартісна ознака предметів, що належать до них встановлена у сумі до 6 000 гривень. Амортизація за МНМА нараховується у першому місяці використання об'єкта, у розмірі 100%. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Можна зробити висновок, що облік основних засобів на ТоВ «Анатоль» проводиться з дотриманням всіх вимог чинного законодавства та тих що написані у обліковій політиці підприємства. Первинна документація складається вчасно, а заповнення здійснється відповідно до правил. Вся документація ведеться в програмі «1С: Підприємство», це в свою чергу полегшує ведення обліку (найбільше при нарахуванні амортизації, внесенні змін до інвентарних карток).

1.5 Облік нематеріальних активів

Облік нематеріальних активів забезпечує інформацію про їх наявність і вартість, правильність визначення і списання зносу (амортизації), достовірні дані про призначення й ефективність використання кожного активу.

На ТОВ «Анатоль» одним з документів, який відображає стан обліку об'єкта нематеріальних активів є - Інвентарна картка обліку об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (ф. № НА-2). Вона призначена для для аналітичного обліку об'єктів права інтелектуальної власності, а також для аналітичного обліку групи однотипних за призначенням та умовами використання об'єктів, що надійшли в одному календарному місяці та одній відповідальній за їх використання особі. Інвентарна картка ведеться на ЧП «Анатоль» в відділі бухгалтерії на кожний об'єкт чи групу об'єктів права інтелектуальної власності, заповнюється в одному примірнику на основі «Акта введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» (типова форма № НА-1). У рядку «Повна назва об'єкта права інтелектуальної власності із зазначенням реквізитів» вказується назва об'єкта права інтелектуальної власності та назва документації, на підставі якої такий об'єкт введено в господарський оборот підприємства (договір на використання майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір тощо).

У графі «Код субрахунку бухгалтерського обліку об'єкта права інтелектуальної власності» зазначається код субрахунку бухгалтерського обліку. У розділі «Характеристика об'єкта права інтелектуальної власності за призначенням» наводяться лише основні, притаманні цьому об'єкту ознаки або властивості. Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигід від його використання. Акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (ф. № НА-3) є підставою для відміток в інвентарній картці про вибуття об'єкта права інтелектуальної власності.

Що стосується амортизації, то на ЧП «Анатоль», відповідно до П(с)БО №8 нарахування проводиться прямолінійним методом. При цьому ліквідаційна вартість прирівнюється до нуля.

Отже, після проведеного аналізу господарської діяльності на ЧП «Прінтекс-ком» можна зробити висновок про те, що об'єкти інтелектуальної власності наявні на підприємстві та облік їх відбувається з дотриманням чинного законодавства. Для вибуття чи ліквідації об'єктів оформляють відповідний акт про вибуття (ліквідацію). А контроль за збереженням та раціональним використанням нематеріальних активів покладений на відділ бухгалтерії, зокрема на головного бухгалтера - Пономареву К.М..

1.6 Облік фінансових інвестицій та фінансових інструментів

На підприємстві інвестиціями вважають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс», фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою: збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До фінансових інвестицій відносяться: акції; облігації; депозитні сертифікати ; казначейські зобов'язання; інші цінні папери.

Нецентралізовані капітальні інвестиції визначаються планами підприємств, населення і здійснюються за рахунок їхніх власних коштів. До капітальних інвестицій на придбання (виготовлення) основних засобів відносять: придбання обладнання, що не потребує монтажу; придбання обладнання, що вимагає монтажу; придбання виробничого інструменту, вимірювальних, випробувальних та інших приладів і інвентарю, що відносяться до основних засобів; придбання малоцінних і швидкозношуваних предметів в тих випадках, коли їх придбання передбачене за рахунок капітальних інвестицій.

В залежності від того, на який термін підприємство здійснює інвестиції, вони поділяються на довгострокові та короткострокові (поточні). Довгострокові фінансові інвестиції -- це інвестиції на період більше одного року. Такі інвестиції відносяться до необоротних активів, виходячи з того, що вини не можуть бути реалізованими в будь-який момент. Короткострокові (поточні) фінансові інвестиції -- це інвестиції на період до одного року. Ці інвестиції відносяться до оборотних активів виходячи з того, що вони можуть бути реалізованими в будь-який момент.

На підприємстві фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю. Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших фінансових доходів або інших витрат відповідно. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції. Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій відображаються у складі інших витрат з одночасним зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій. Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Інвестиції, які засвідчують право власності, набуваються з метою безпосереднього одержання доходу у вигляді дивідендів або для створення бажаних відносин з об'єктом інвестування, і тому в обліку та звітності також оцінюються по-різному.

Документами, які засвідчують облік фінансових і капітальних інвестицій є - документи, в яких відображається інформація про наявність і рух фінансових інвестицій га підприємстві, ті в яких засвідчується факти проведення інвентаризації фінансових інвестицій і відображають її результати, також це документ розрахунку премії або дисконту за фінансовими інструментами.

1.7 Облік запасів

Згідно з обліковою політикою ТОВ «Анатоль» запасами вважаються активи, які:

· перебувають у процесi виробництва, виконання робiт, надання послуг, управлiння виробництвом;

· вартiсть яких може бути достовiрно визначена;

· утримуються для використання за умов звичайної господарської діяльності;

· при їх використанні iснує ймовiрнiсть отримання в майбутньому економiчних вигод.

Найвагомішу частину в у виробничих запасах займає сировина і матеріали (201 рахунок). В більшості це запасні частини, які використовуються для надання послуг. Наприклад: папір, тканина, композит.

Підставою для відображення в обліку операцій з надходження та руху запасів на ТОВ «Анатоль» є первинні документи, засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками. Для обліку оприбуткування та відпуску запасів на сторону використовуються такі документи як: доручення; товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН); рахунок фактура; Прибутковий ордер (ф.№ М-4); видаткова накладна. Для документування складського обліку чи внутрішнього переміщення використовується: картка складського обліку матеріалів (ф. № М-12); відомість руху запасів на складі; порівняльна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей; лімітно-збірна картка (ф. М-8, М-9).

Доручення - це документ за яким надається дозвіл на отримання товарно-матеріальних цінностей, тобто визначається довірена особа. Доручення на одержання ТМЦ видається тільки працівникам підприємства. У ньому обов'язково вказується дата, інакше таке доручення - нікчемне.

Товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) - є документом, на підставі якого здійснюються списання товарно-матеріальних цінностей у відправника вантажу й оприбуткування їх на підприємстві під час перевезення вантажів у межах України. Реквізити товарно-транспортної накладної (дати, рядки, графи, підписи) заповнюються відповідно відправником вантажу, перевізником і тим, хто отримує ТМЦ на підприємстві.

Видаткова накладна - згідно неї підприємство оприбутковує придбані запаси на баланс, визначає їх первісну вартість.

Рахунок-фактура - є первинним документом бухгалтерського обліку і засвідчує виникнення у особи (на підприємстві) боргу перед іншою особою (постачальника) за фактично поставлені вже товари або надані послуги.

Прибутковий ордер (ф.№ М-4) - це первинний документ, призначений для оформлення надходжень готівки до каси підприємства за надані ТМЦ.

Картка складського обліку матеріалів (ф. № М-12) - це документ, що застосовується для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром, заповнюється на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою. Записи у картці виконують на підставі первинних прибутково-видаткових документів у день, коли відбувається операція.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань та однорідних груп, синтетичний облік ведеться в журналі №5. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. При цьому кожному з найменувань є окреме коротке числове позначення (номенклатурний номер), його записують до спеціального реєстру - номенклатури-цінника, де вказується одиниця виміру. Аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей у підрозділі бухгалтерії ведеться у кількісно-сумовому вимірі, а на складах - у кількісному вираженні.

Вартiсть малоцiнних та швидкозношуючих предметiв, що передані в експлуатацію, списується з балансу з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

Списання виробничих запасів на потреби аналізованого підприємства здійснюється із застосуванням періодичної системи обліку (один раз на місяць).

1.8 Облік витрат виробництва та готової продукції

Облік витрат виробництва ведеться на підставі методологічних і методичних засадах формування інформації про витрати підприємства визначених П(С)БО 16 «Витрати». Згідно з цим документом, підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат. Витрати відображаються в балансі одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, а у Звіті про фінансові результати - одночасно з доходами, для отримання яких вони понесені.

Постійні загальновиробничі витрати - це витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати - це витрати на обслуговування і управління виробництвом, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Отже, до собівартості реалізованої продукції включаються:

1. Виробнича собівартість продукції, яка була реалізована у звітному періоді;

2. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати;

3. Наднормативні виробничі витрати.

Документи призначені для обліку витрат виробництва та готової продукції:

· Лімітно-забірна картка (ф. № М-28, М-28а) - Форма № М-28 призначена для відпустку матеріалів на будівельні об'єкти, що ведеться протягом усього періоду будівництва і знаходиться у виконавця робіт. Одночасно складається місячна лімітно-забірна карта за формою № М-28а, що знаходиться на складі. Відпускаючи матеріали зі складу, комірник розписується в лімітно-забірній карті форми № М-28, а одержувач -- в лімітно-забірній карті за формою № М-28а. Лімітно-забірна карта форми № М-28а виписується для обліку відпуску матеріалів, як і форма № М-28, на кожний об'єкт окремо, але, на відміну від останньої, -- на місяць. Оформлена лімітно-забірна карта форми № М-28а разом з іншими первинними документами передається комірником у кінці місяця у бухгалтерію.

· Матеріальний звіт (ф. № М-19) - застосовується в тих випадках, коли матеріально відповідальною особою є начальник дільниці (виконавець робіт). Матеріальні звіти складаються матеріально відповідальними особами тільки у кількісному виразі та в одному примірнику і подаються до бухгалтерії по закінченню місяця. У бухгалтерії проводиться розцінка надходження та використання матеріалів (безпосередньо у матеріальному звіті). На ЧП «Прінтекс-ком» до матеріальних звітів включаються усі матеріали, які були та є у наявності на складі, незалежно від того був чи не був рух цих матеріалів за звітний місяць. З матеріальним звітом до бухгалтерії подаються усі первинні документи на прибуток та видаток матеріалів з вказівками про кількість документів та їх номерів окремо за прибутком та видатком.

· Акт приймання підрядних робіт (ф. №КБ-2а) - документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт. Акт складається підрядником та представляється замовнику. При виконанні ремонтно-будівельних робіт розрахунки за виконані роботи можуть проводитись на підставі Акта, про що обумовлюється в контракті (договорі) на виконання робіт. При цьому Акт подається банку, що фінансує проведення ремонту.

· Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (ф. №КБ-3) - укладається для визначення вартості виконаних об'єктів підрядних робіт і здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва. Вона застосовується як самостійний розрахунковий документ, так і у поєднанні з Актом форми (№ КБ-2в). Вартість робіт у Довідці відбивається за поточним рівнем цін відповідно до умов контракту.

· Такими документами також можуть бути й інші, в яких відображається облікова інформація про витрати, виконані роботи на підприємстві.

Досить важливим є питання контролю за правильним та своєчасним документування обліку витрат виробництва. Важливою процедурою контролю і ревізії є перевірка використання матеріалів на виробництві. Економне використання сировини і матеріалів на виробництві залежить від обґрунтованої розробки і впровадження прогресивних технологічних норм їх витрат. Для цього перевіряється діюча система нормування витрат матеріалів на виробництво, з'ясовується, які служби здійснюють нормування, які норми використовуються на підприємстві, в якому стані знаходиться нормативна технологічна документація, відповідність застосовуваних норм досягнутому рівню організації і технології виробництва, питома вага корисного використання сировини і матеріалів.

2. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК - 2

2.1 Облік власного капіталу та його складових

Підприємство не може почати свою діяльність, не сформувавши власного стартового капіталу, який є сукупністю активів, інвестованих засновниками, і відображає вартість майна підприємства. На момент створення підприємства власний капітал дорівнює вартості внесених засновником активів. Використання вкладених активів дозволяє засновнику розпочати свою діяльність. Потім під час господарської діяльності підприємства розмір власного капіталу постійно змінюється: може поповнюватися за рахунок внесення засновниками грошей та іншого майна, та отриманого у процесі операційної, фінансової чи інвестиційної діяльності прибутку, який залишається у його розпорядженні; може зменшуватися у випадку отримання збитків. До статутного капіталу не можуть бути внесені засоби, отримані під заставу, векселі, кошти, що отримані в кредит та бюджетні кошти. Також не допускається формування статутного капіталу підприємства емітованими ним облігаціями.

Для ТОВ не потрібен статутний документ (його розробка, нотаріальне завірення та реєстрація).

Ще одним документом, який може використовуватися на підприємстві для обліку власного капіталу, є рішення зборів засновників. Тут прописується рішення про створення товариство з обмеженою відповідальністю, про створення і затвердження статуту, ставиться дата і підписи засновників. Далі банківські та касові документи - вони підтверджують внесення суми капіталу, сплачення податку. І звичайно баланс (ф. №1) та звіт про власний капітал (ф. № 4).В балансі відображається фінансово-майновий стан підприємства на певну дату: його активи, зобов'язання і власний капітал. У звіті про власний капітал відображаються зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Тобто в цих документах узагальнена інформація про власний капітал і його складові.

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Він обліковується на рахунку 46 «Неоплачений капітал». За дебетом рахунка відображується заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу підприємства. Вилучений капітал -- фактична собівартість акцій власної емісії акціонерних товариств або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні величини власного капіталу.

Капітал має такі «ознаки»:

1) є головним показником ринкової вартості підприємства;

2) характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять прибуток;

3) є головним джерелом формування добробуту власників;

4) він є основним фактором виробництва.

Проте слід пам'ятати що в законодавстві існують обмеження щодо збільшення або зменшення статутного капіталу. До них належать: не можна збільшувати статутний капітал для покриття збитків; не дозволяється це робити доки статутний капітал не сплачено повністю; не дозволяється приймати рішення про збільшення статутного капіталу до реєстрації всіх попередніх випусків акцій, до реєстрації звітів про результати розміщення акцій та видачі свідоцтв про реєстрацію випусків акцій відповідно до законодавства України; не дозволяється приймати рішення про збільшення розміру статутного капіталу, якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів цього акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу. Зменшення статутного капіталу не допускається, якщо внаслідок цього розмір статутного капіталу стане нижчим за встановлений законом мінімум.

До обов'язкових відрахувань на підприємстві належить резервний капітал. Сюди належать усі складові капіталу, призначені для покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків і втрат. Тобто це сума резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку в розмірах, установлених засновницькими документами підприємства та нормативними актами. Резервний капітал може використовуватися на такі основні цілі: виплата боргів у разі ліквідації підприємства; виплата дивідендів; покриття збитків суб'єкта господарювання; інші цілі, передбачені законодавством чи засновницькими документами. До формування мінімально необхідного розміру резервів їх можна використовувати лише для покриття збитків. Інформація про рух резервного капіталу міститься у Звіті про власний капітал підприємства.

Отже, після проведеного аналізу на ЧП «Прінтекс-ком» можна зробити висновок, що правовий статус фізичної особи-підприємця характеризується простою, в порівнянні з юридичними особами, процедурою державної реєстрації і діяльності; відсутністю установчих документів та статутного капіталу. Однак, ФОП несе повну відповідальність за свою діяльність..

2.2 Облік розрахунків з оплати праці та за єдиним соціальним внеском

Згідно з Законом України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник виплачує працівнику за виконану роботу. Нарахування заробітної плати проводиться виходячи із встановлених посадових окладів штатним розкладом та згідно з договорами цивільно-правового характеру. Вона складається з основної та додаткової заробітної плати. Основна заробітна плата -- це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата -- це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Розмір заробітної плати за посадовими окладами визначають залежно від посади за штатним розписом, особливостей виробництва, умов праці, обсягу та складності роботи, рівня відповідальності, кваліфікації працівників. У схемах посадових окладів щодо кожної посади може передбачатися один рівень або вилка рівнів окладу. Особливість оплати праці за посадовими окладами полягає в тому, що оплачуються фактично відпрацьовані дні, а не години. Кількість робочих днів у конкретному місяці не впливає на розмір посадового окладу. Це означає, що він виплачується, якщо протягом місяця відпрацьовані всі робочі дні. Якщо місяць відпрацьовано не повністю, оплата праці розраховується пропорційно відпрацьованим дням, виходячи із середньоденного окладу.

Заробітна плата виплачується працівникам два рази на місяць. Аванс - не пізніше 22 числа відповідного місяця, його сума є фіксованою, а власне заробітна плата - не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, сума якої визначається як різниця заробітку до виплати та уже отриманого авансу. Працівникам, які перебувають на робочому місці в нічний час (з 22 години вечора до 6 години ранку) встановлюється доплата, розмір якої затверджується колективним договором та не може бути нижче ніж 20% посадового окладу за кожну годину.

Заробітну плату виплачує готівкою із каси підприємства. Для цього у день видачі з поточного рахунка знімається відповідна сума коштів (за грошовим чеком). Відповідальним за правильність нарахування заробітної плати та здійснення утримань та нарахувань на неї є головний бухгалтер - Супруненко К.М.

Оскільки підприємство використовує працю найманих працівників, то із заробітної плати сліду утримувати:

· військовий збір в розмірі 1,5%;

· податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), який становить 18%.

Слід сказати, що на заробітну плату нараховується єдиний соціальний внесок (ЄСВ), що становить - 22% від нарахованого доходу. Виняток становить заробітна плата, яка нараховується працівникам-інвалідам. Для цієї категорії працюючих ставка встановлена на рівні 8,41%.

Згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» аналізоване підприємство для відшкодування подорожчання споживчих товарів та послуг проводить індексацію заробітної плати своїх працівників.

Із виплат, що виплачуються підприємством, індексації підлягають:

· заробітна плата за окладами і тарифами, включаючи доплати і надбавки, передбачені законодавством;

· допомога по догляду за дитиною до 3-х років.

Не підлягають індексації: відпустки; компенсація за невикористані відпустки; допомога за тимчасовою непрацездатністю; одноразові допомоги; матеріальна допомога. Індексації підлягають грошові доходи в межах прожиткового мінімуму. Проводиться індексація в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка.

Оформлення працівника на роботу на здійснюється на основі наказу про прийняття на роботу (ф. №П-1). Після прийняття на кожного працівника відкривають особову картку (ф. №П-2), до якої заносять відомості про працівника (і наступні зміни у службовому стані), водночас роблять запис про прийняття на роботу в трудовій книжці і присвоюють йому табельний номер. Трудова книжка зберігається на підприємстві протягом усього терміну роботи працівника.

Ще одним важливим документом є - Табель обліку робочого часу (ф. №П-5). Це поіменний список усіх працівників підприємства в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. Його ведення є обов'язковим для всіх підприємств. Він ведеться в електронному та паперовому вигляді. Лише в електронному вигляді вести табель не допускається.

Розрахунково-платіжна відомість працівника (ф. №П-6) - тут відбувається відображення даних про нараховану суму оплати праці за кожним працівником, в яких показують нарахування за видами оплат та утримання. Таку відомість ведуть на кожного працівника, де записують його прізвище, ім'я та по батькові, стать, табельний номер, ідентифікаційний номер, професію, посаду, кількість відпрацьованих днів (годин). Розрахунково-платіжна відомість є документом бухгалтерського оформлення і на практиці підписується бухгалтером-виконавцем розрахунку заробітної плати і головним бухгалтером, який здійснює контроль за правильністю нарахувань.

Поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці в системі рахунків бухгалтерського обліку ЧП «Прінтекс-ком» відображає на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам». За його кредитом відображають нарахування заробітної плати та інших видів доходу працівникам, за дебетом - її сплату та здійснення утримань. Регістром синтетичного обліку для даного виду поточних зобов'язань є журнал №5, аналітичний облік ведуть окремо за кожним працівником. Виплата заробітної плати здійснюється в триденний термін (враховуючи день отримання коштів із банку), після чого бухгалтер, відповідальний за видачу заробітку «закриває» платіжну відомість, тобто навпроти прізвищ працівників, що не отримали заробітну плату, він робить помітку «Депоновано». Депоновані суми на наступний день після закінчення терміну виплати заробітної плати вносять на поточний рахунок підприємства до банку. На загальну суму виданої заробітної плати складається видатковий касовий ордер.

2.3 Облік розрахунків за податками і платежами

На підприємстві аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведуть за їх видами. Облік платежів ведуть окремо по кожному податку чи платежу (податок на додану вартість треба обліковувати окремо від податку на прибуток).

Податкова накладна - документ, який платник податку на додану вартість в Україні зобов'язаний надати отримувачу на його вимогу. Тут існує така схема обліку: на підставі відповідних первинних документів, таких як податкова накладна, наприклад, - проводять записи у розрізі кожного податку чи платежу у реєстрах аналітичного обліку розрахунків з бюджетом. Більше того, для обліку податку на додану вартість, використовують книги обліку продажу і придбання товарів (робіт, послуг), записи в яких проводять на основі податкових накладних. Одночасно податок на додану вартість відображають у товарно-транспортних накладних та платіжних дорученнях про оплату покупцями вартості відвантажених їм товарів, продукції, виконаних робіт чи послуг або отриманих від постачальників чи підрядників сировини, товарів, робіт і послуг. При цьому має бути повна відповідність щодо запису операцій як у податкових накладних, так і в інших документах.

Також слід заповнювати декларацію з податку на прибуток підприємств і декларацію з податку на додану вартість. Взагалі, ці два документи є офіційною заявою платника податків про отримані ним за певний період прибутки та розповсюджувані на них податкові знижки та пільги. Вони подаються контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата податкового зобов'язання.

Платники єдиного податку мають сплачувати єдиний соціальний внесок щоквартально до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який ЄСВ нараховується.

Строки сплати єдиного податку для 3-ї групи: 10 календарних днів після граничного строку подання податкової квартальної декларації. Граничний строк подання декларації 40 днів. Отже, граничний строк сплати складає 50 днів, наступних після звітного кварталу. Наприклад, єдиний податок за перший квартал треба сплатити не пізніше 20 травня.

Слід також сказати про використання податкової соціальної пільги. Це сума, на яку платник податку на доходи фізичних осіб, має право зменшити свій загальний місячний оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати від одного роботодавця. На застосування до свого доходу податкової соціальної пільги має право кожен платник ПДФО, якщо розмір його місячної заробітної плати не перевищує суми, що дорівнює місячному прожитковому мінімуму діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Працівник має подати заявув бухгалтерію, аби користуватися ПСП.

Можна зробити висновок, що на ЧП «Прінтекс-ком» керівництво разом з відділом бухгалтерії сумлінно виконує податкові зобов'язання передбачені законом, сплачує всі податки у визначеній сумі і вчасно. Більше того завдяки використанню податкової соціальної пільги працівники мають змогу збільшити свій дохід.

2.4 Облік інших поточних зобов'язань

В ході здійснення своєї господарської діяльності здійснює реалізацію послуг замовникам, а також проводить розрахунки з іншими дебіторами (тобто фізичними та юридичними особами, які на визначену дату внаслідок минулих подій заборгували певну суму коштів аналізованому підприємству). Облік таких зобов'язань ведеться на рахунку 68 «Розрахунки за іншими операціями».

Якщо є потреба, підприємство видає власним працівникам готівку під звіт на операційні, господарські та витрати, пов'язані з відрядженнями, на визначений термін і мету.

Видача грошових коштів під звіт оформляється видатковим касовим ордером на підставі наказу керівника, акта, заяви, при умові, що за працівником немає заборгованості по раніше одержаних авансах. Підзвітна особа зобов'язана надати Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт і пред'явити підтверджувальні документи (чеки, квитки, квитанції, рахунки та ін.), а також внести до каси невикористану готівку не пізніше наступного робочого дня за днем видачі. Підприємство реєструє факт видачі посвідчення про відрядження такому працівникові у спеціальному журналі (Журнал реєстрації відряджень). Термін відрядження визначається керівником аналізованого підприємства, але не може перевищувати в межах України - 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з підприємства й прибуття на нього.

Виникають такі ситуації, коли підприємству не вистачає коштів для подальшого здійснення господарської діяльності (купівля нового обладнання). В таких випадках можна звернутися до банку і отримати короткостроковий кредит. Підприємство отримує кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності. Відсотки, які сплачуються за користування короткостроковими банківськими кредитами, відносять на собівартість продукції. Витрати підприємств на оплату відсотків за кредит відносять до складу валових витрат виробництва і обігу, що зменшує суму оподатковуваного прибутку. Відсоткові ставки за кредит встановлюються комерційними банками на договірних засадах з підприємствами-позичальниками. Документами, які регулюють і затверджують таке питання є - кредитна угода (документ про укладання угоди між позичальником та підприємством); банківські документи про оплату та розрахунки на оплату; актив звірок (звірення рахунків, тим самим це може визнати борг).

...