Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кафедра обліку, оподаткування, публічного управління та адміністрування

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий облік - 1»

на тему: «ОБЛІК НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ЗАПАСІВ»

Виконав:

студент гр. ОП-17-1ск __ Беперщ С.О __________________

(підпис) (П.І.Б.)

Керівник ____________________ ______________ __________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь) (підпис) (П.І.Б.)

Оцінка за національною шкалою __________________

Кількість балів ____________ Оцінка ECTS ___________

Члени комісії ________________ __________________

Кривий Ріг-2018 р.

ЗМІСТ

запас виробничий облік наявність

Вступ

1 Економічна сутність зпасів, їх класифікація

1.1 Економічна сутність запасів, роль і місце виробничих запасів у діяльності підприємства

1.2 Огляд нормативно-правових документів, що регламентують порядок обліку наявності та руху запасів

2 Облік наявності та руху виробничих запасів на ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ»

2.1 Характеристика ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ» та оцінка основних показників його господарської діяльності

2.2 Особливості облікової політики на ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ»

2.3 Первинний, аналітичний та синтетичний облік наявності та руху виробничих запасів

2.4 Відображення інформації щодо наявності та руху виробничих запасів у формах фінансової звітності

3 Шляхи до удосконалення обліку наявності та руху виробничих запасів

Висновки

Список вікористаних джерел

Додатки



ВСТУП

Однією із складових стабільної та рентабельної роботи підприємства є оптимальна наявність і обіг запасів. Запаси - це такий вид оборотних засобів, який практично завжди є в тому чи іншому вигляді на будь-якому підприємстві.

Для одного підприємства запаси є основою стабільної та рентабельної роботи, для іншого, лише невеликою частиною всіх активів. Але в будь-якому разі правильне документальне оформлення і відображення операцій із запасами у бухгалтерському обліку - запорука успішної роботи підприємства в цілому.

Облік запасів становить дуже трудомісткий процес. І це пов'язано не лише з різноманітністю самих запасів (від матеріалів і тари до палива і запасних частин), а й з оформленням великої кількості первинних документів на різних стадіях руху запасів.

Для підприємств запаси є одним із найважливіших активів, які з-поміж іншого перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

Отже, запаси є основною складовою собівартості готової продукції, і відповідно, отриманого прибутку підприємства в наслідок їх реалізації, на що зрештою і направлено всю діяльність підприємства. Саме тому обліку запасів необхідно приділяти особливу увагу.

Правильна організація надходження, збереження та рух запасів сприяє раціональному процесу виробництва на всіх стадіях оброблення і випуску готової продукції виробничого підприємства.

Метою роботи є дослідження обліку надходження, порядок зберігання та вибуття запасів на підприємстві.

Для реалізації поставленої мети в роботі поставленно та вирішено наступні завдання:

- розглянути економічну сутність запасів, роль і місце виробничих запасів у діяльності підприємства

- провести огляд нормативно-правових документів, що регламентують порядок обліку наявності та руху запасів;

- надати характеристику ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ» та показників господарської діяльності;

- освітити первинний, аналітичний та синтетичний облік запасів;

- розробити конкретні заходи, направлені на удосконалення обліку для відповідного підприємства.

Об'єктом дослідження є облік наявності та руху запасів ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ», які підприємство використовує для здійснення господарської діяльності.

Інформаційною базою роботи послужили нормативно-законодавчі джерела, наукові статті, література, а також дані фінансової звітності конкретного підприємства, на базі якого був проведений аналіз запасів на підприємстві.



1 ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ЗПАСІВ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

1.1 Економічна сутність запасів, роль і місце виробничих запасів у діяльності підприємства

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Досягти такої мети можливо тільки у разі повного забезпечення достатньої кількості запасів. Періодичний характер їх надходження на виробництво вимагає створення певного рівня запасів. Їх нестача у певний момент або надлишок призводять до зниження ефективності господарської діяльності всього підприємства. Тому, для економіста підприємства важливими є знання про норму виробничих запасів, методів їх встановлення, оптимізації виробничих запасів, вибір систем управління запасами.

Запаси - це визначена маса засобів виробництва (матеріальних ресурсів), яка постійно зберігається на підприємстві та є умовою безперебійного процесу виробництва. На підприємстві основними видами запасів є товарні та виробничі запаси.

Для цілей бухгалтерського обліку всі запаси підприємства можуть бути поділені на дві групи:

- власні запаси;

- запаси, які не є власністю підприємства, але знаходяться на його території.

Кожна група в свою чергу поділяється на види запасів (рисунок 1).



Рисунок 1.1- Класифікація запасів підприємства [7]

Розглянемоскладові запасів детальніше:

I. Виробничі запаси - це сировина, матеріали, паливо, які знаходяться на складах підприємствА і ще не вступили у процес виробництва. Вони створюються в зв'язку з тим, що матеріальні, сировинні та паливні ресурси поступають на підприємство, як правило, окремими партіями через більш або менш тривалий проміжок часу. Проте споживання цих ресурсів здійснюється на підприємстві безперервно і не може залежати від перерви в їх поступленні.

Вони поділяються на:

- сировину - придбані або отримані іншим чином (наприклад, вирощені, видобуті) продукти (матеріали), які знаходяться у власності підприємства і призначені для подальшої переробки;

- основні й допоміжні матеріали;

- комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року (інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо).

Особливістю виробничих запасів є те, що вони знаходяться у певних власників і розподілу не підлягають. Користуватися ними можуть підприємства, на складах яких вони знаходяться, що призводить до низької мобільності виробничих запасів.

Основними мотивами, якими керуються підприємства, створюючи виробничі запаси, є такі:

1. Можливість коливання попиту на матеріальні ресурси, адже попит на товар піддається коливанням, які не завжди можна точно передбачити. Тому, якщо не мати достатнього страхового запасу, не виключена ситуація, коли платоспроможний попит на матеріальні ресурси не буде задовольнятися.

2. Сезонні коливання попиту деяких видів ресурсів (сільськогосподарська сировина).

3. Зниження витрат, пов'язаних із оформленням замовлення. Процес оформлення кожного нового замовлення супроводжується витратами адміністративного характеру (пошук постачальника, проведення переговорів з ним, відрядження, міжміські переговори тощо). Знизити ці витрати можна, скоротивши кількість замовлень, що рівносильне збільшенню обсягу партії, яка замовляється і, відповідно, підвищенню розміру запасу.

4. Вірогідність порушення запланованого графіку поставок. Це може призвести до зупинки виробничого процесу, що особливо вплине на підприємства, що мають безперервний характер виробництва.

5. Знижки за велику партію товарів можуть стати причиною створення запасів.

6. Зниження витрат, пов'язаних із виробництвом одиниці продукції (виготовлення малих і великих партій продукції).

7. Зведення до мінімуму простоїв виробництва із-за відсутності запасних частин до обладнання. Псування устаткування, різноманітні аварії можуть призвести за умови відсутності запасних деталей до зупинки виробничого процесу. Особливо це важливо для підприємств з безперервних процесом виробництва, тому що у цьому випадку зупинка виробництва призведе до погіршення використання всіх виробничих ресурсів підприємства і великих втрат грошових коштів.

8. Спрощення процесу управління виробництвом. Мова йде про створення запасів напівфабрикатів на різних стадіях виробничого процесу всередині підприємства. Наявність цих запасів дозволяє знизити вимоги до ступеня узгодженості виробничих процесів на різних дільницях, а, отже, і відповідні витрати на організацію управління цими процесами.

Перелічені мотиви свідчать про те, що підприємства вимушені створювати запаси, оскільки в іншому разі збільшуються витрати обігу, тобто зменшується прибуток.

II. Незавершене виробництво - це незакінчені обробкою та складанням деталі, вузли і вироби, а також незакінчені технологічні процеси.

Незавершене виробництво підприємства, що виготовляє продукцію, включає витрати, розподілені на незакінчену обробкою продукцію.

Для підприємства, що надає послуги, незавершене виробництво включає витрати з надання послуг щодо яких підприємство ще не визнало дохід

III. Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

IV. Товари це матеріальні та нематеріальні активи,у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Товарні запаси - це запаси готової продукції у формі засобів виробництва, які підлягають реалізації, тобто збутові запаси і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Забезпечення безперервності процесу реалізації товарів та обслуговування покупців потребує створення на торговому підприємстві потрібного обсягу.

У процесі переміщення товарні запаси сфери обігу набувають різних форм:

1. Запаси готової продукції на складах підприємства.

2. Товари в дорозі (від виробника до оптової ланки, від оптової до роздрібної ланки).

3. Товарні запаси на складах оптової торгівлі та інших збутових посередників.

4. Товари в дорозі від оптової до роздрібної ланок торгівлі.

5. Запаси підприємств роздрібної торгівлі (на складах та в торговельному залі).

V. Поточні біологічні активи - тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Запаси, які не є власністю підприємства, обліковуються поза балансом і до запасів підприємства, у якого вони знаходяться, не включаються. До них відносяться:

I. Матеріали, прийняті для переробки - давальницька сировина, яка не оплачується одержувачем і залишається власністю замовника.

II. Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні - матеріальні цінності, які реалізовані підприємством і право власності на які перейшло покупцю, але за умовами договору вони знаходяться на відповідальному зберіганні у підприємства-продавця. Крім того, сюди включаються матеріальні цінності:

- отримані підприємством від постачальника, але не сплачені і заборонені до витрачання,

- одержані надміру, ніж у видаткових документах постачальників,

- на які є відмова від акцепту розрахункових документів постачальників.

III. Товари на комісії - це товари, одержані в межах договорів комісії (консигнації), поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари.

Характеристика основних видів запасів наведена у дод. А.

Запаси на підприємстві знаходяться під постійним обліком й контролем. Облік стану запасів сировини, матеріалів, палива здійснюють щоденно, оскільки це необхідно для оперативного керівництва виробництвом.

Обсяг запасів на підприємстві може вимірятись як у натуральному виразі, так і в днях споживання (для виробничого запасу). Обсяг запасів може визначатися у показниках наявності та середнього запасу.

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку запасів, серед яких:

- забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;

- контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням товарно-виробничих запасів та їх збереженням у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки;

- забезпечення відповідності складських запасів нормативам;

- достовірна оцінка товарно-виробничих запасів;

- розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;

- відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.

Перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами.

Виробничі запаси в бухгалтерському обліку оцінюють за кожним етапом їх надходження, використання чи зберігання. За основу використовують принципи оцінки, передбачені П(С)БО 9 "Запаси" (рис.1.2).

Вартість придбаних запасів включає такі фактичні витрати: суми, що сплачується згідно з договором постачальнику за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведення їх до стану, в якому вони придатні до використання в запланованих цілях.

Рисунок 1.2- Оцінка запасів відповідно до П(С)БО №9 "Запаси"[10]

Виготовлені власними силами виробничі запаси підприємства оцінюються за собівартістю їх виробництва (ПСБО 16 "Витрати").

Запаси, внесені до статутного капіталу підприємства, оцінюються за погодженою засновниками підприємства справедливою вартістю.

Запаси, отримані підприємством без відповідної оплати, оцінюються за їх справедливою вартістю.

Запаси, що надійшли в результаті обміну на відповідні подібні запаси, оцінюються за балансовою вартістю переданих запасів.

Запаси, які придбані в обмін на неподібні запаси, оцінюються за справедливою вартістю переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошей чи їх еквівалентів, що була передана (оплачена) в процесі обміну.

Якщо на момент оприбуткування запасів неможливо визначити первісну вартість, запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Найбільш розповсюдженим методом надходження виробничих запасів на підприємство є запаси, що придбані за плату. В такому випадку їхньою первісною вартістю буде вважатися собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємством;

- транспортно-заготівельні витрати;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Згідно з П(С)БО 9 "Запаси" оцінка запасів при їх відпуску у виробництво, продажу або списанні здійснюється за одним з таких методів:

- ідентифікованої собівартості;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу.

При цьому для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Метод ідентифікованої собівартості передбачає ведення окремого обліку за кожним видом запасів і списання їх за фактичною собівартістю, яка склалася на момент придбання. Відповідно до П(С)БО 9 за цим методом оцінюються запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного.

За методом середньозваженої собівартості при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів. Так, оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця й вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Даний метод особливо популярний у бухгалтерській вітчизняній практиці.

Метод ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили до підприємства/установи (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлено підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Тому для використання цього методу підприємству потрібні норми витрачання запасів на одиницю продукції (робіт, послуг).

Оцінка за цінами продажу характерна для підприємств роздрібної торгівлі й ґрунтується на застосуванні середнього проценту торгової націнки товарів (п. 22 П(С)БО 9). Вона може застосовуватись підприємствами, які мають значну і змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торгової націнки. При цьому сума торгової націнки на реалізовані товари розраховується як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки, який визначається за допомогою ділення суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Отже, роблячи узагальнення даного розділу ми можемо сказати, що від правильної класифікації залежить і правильність подальшого обліку запасів.

1.2 Огляд нормативно-законодавчих документів, що регламентує порядок обліку запасів

Нормативно-правова база - Закони, підзаконні акти, видані на рівні Верховної Ради, президента України, Кабінету Міністрів, Міністерств і відомств, які регулюють фінансово-господарську діяльність підприємства, планування і облік.

Нормативно-правове забезпечення включає різні зовнішні та внутрішні правові організаційні документи у області обліку.

Облік виробничих запасів підприємства є складною системою, що має безліч нюансів та особливостей. Саме тому в законодавчій базі виділено значну кількість документів, що регламентують порядок ведення їх бухгалтерського обліку та відображення інформації про них у звітності.

Основними документами, які регламентують здійснення контрольних заходів щодо проведення операцій наведені в таблиці 1.1

Таблиця 1.2 Нормативно-законодавчи документи, що регламентує порядок обліку запасів

№ п/п	Назва нормативного документу	Стисла характеристика
	Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із останньою зміною, внесеною згідно з Законом N 2210-VIІI (2210-19) від 16.11.2017	Визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
1	Податковий Кодекс України № 2755-VІ від 02.12.2010	Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства
	Міжнародні стандарти фінансової звітності	Стандарти, що затверджуються Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку
	Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 «Запаси»	Визначає підхід до обліку запасів. Головним питанням обліку запасів є визначення суми собівартості, яка повинна визнаватися як актив та переноситися на майбутні періоди до моменту визнання відповідних доходів.
10	Національне положення стандарт бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": Наказ МФУ Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 48 від 08.02.2014 [3].	Визначається мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.
11	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87.	Визначає зміст та форму балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. У статті "Виробничі запаси" показується вартість запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.
12	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87.	Визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також агальні вимоги до розкриття його статей. У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" показується виробнича собівартість реалізованої продукції, яка визначається згідно з П(С)БО 9 "Запаси", 16 "Витрати". У статті "Інші операційні витрати" відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів
13	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87.	Визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. У статті "Зменшення (збільшення) оборотних активів" у графі "Надходження" відображається зменшення, у графі "Видаток" - збільшення статей оборотних активів.
	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 р. N 137	Визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності.
14	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246.	Головний документ, що розглядає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. У даному стандарті розкрита інформація про визнання та первісну оцінку запасів, оцінку вибуття та оцінку на дату балансу.
15	Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.	Визначає методологічні засади ормування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
	План рахунків бухгалтерського обліку України на основі Наказу Міністерства фінансів України №291 вiд 30.11.99р	Перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій і накопичення бухгалтерської інформації про діяльність підприємства, необхідної користувачам для прийняття рішень.
	Інструкція "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку" План рахунків бухгалтерського обліку та інструкції. Наказ Міністерства фінансів України №246 від 20 жовтня 1998р. Та від 30.11.99р. №291	Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб
3	Інструкція "По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків". Наказ Міністерства фінансів України від 11.02.94р. №69 із змінами і доповненнями від 26.06.2000р. №115	Визначає порядок проведення інвентаризації виробничих запасів, та основні вимоги, щодо оформлення результатів інвентаризації.
4	Інструкція про порядок регістрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей. Наказ Міністерства фінансів №87 від 16.05.1996р.	Визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.
5	Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" Постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.99р. №116	Визначає механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.
6	Порядок проведення до оцінки залишків матеріальних цінностей Наказ Міністерства фінансів № 69 від 12.08.1994р.	Регулює порядок проведення до оцінки залишків матеріальних цінностей
7	Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових первинних документів з обліку сировини і матеріалів". Наказ Міністерства статистики України №193 від 21.06.96р.	Визначає перелік та форму типових первинних документів, які можуть використовуватися підприємствами при обліку сировини та матеріалів.
8	Наказ Мінфіну України "Про кореспонденцію рахунків". Наказ Міністерства фінансів № 143 від 28.03.2002р.	Визначає типові бухгалтерські проведення, пов'язані з обліком надходженням, вибуттям та виробництвом виробничих запасів.
9	Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку. Наказ Міністерства фінансів № 356 від 29.12.2000р.	Надає методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку з обліку виробничих запасів.



2 ОБЛІК ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ»

2.1 Характеристика та показники господарської діяльності ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ»

Товариство с обмеженою відповідальністю «ДИВОБУД-МАРКЕТ»" створено згідно з Цивільним Кодексом України, Господарським Кодексом України, Законами України "Про господарські товариства ", та на підставі протоколу № 1 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю " ДИВОБУД-МАРКЕТ " від 13 грудня 2013 р.

Засновником Товариства є : Поздняков Дмитро Миколайович.

Повна назва Товариства: Товариство с обмеженою відповідальністю «ДИВОБУД-МАРКЕТ», скорочена : ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ»

Місце розміщення постійно діючого керівного органу підприємства- 50007, Україна, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Байкальська, будинок 7 з.

Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації, має самостійний баланс, відкриває розрахункові (поточні) , валютний та інші рахунки в банківських установах в порядку, передбаченому чинним законодавством України, має круглі печатки, кутовий і інші штампи зі своїм найменуванням, інші реквізити та фірмовий бланк.

Товариство може створювати на території України і за її межами дочірні підприємства, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, передбачені чинним законодавством України. Філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи Товариства діють на підставі положень про них, затверджених Товариством, які реєструються згідно з чинним законодавством країни місцезнаходження. Дочірні підприємства з правом юридичної особи діють на підставі затверджених Товариством Статутів. Товариство вправі здійснювати фірмову та комерційну торгівлю.

Товариство може бути учасником спільних підприємств, акціонерних та інших товариств, концернів, корпорацій, консорціумів, асоціацій , та інших добровільних об'єднань, як на території України, так і за її межами.

Товариство відповідає за зобов'язання усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Товариство не відповідає за зобов'язання учасників. Учасники не відповідають за зобов'язання Товариства. Товариство не відповідає за зобов'язання держави. Держава не відповідає за зобов'язання Товариства.

Товариство для досягнення мети своєї статутної діяльності може від свого імені укладати угоди, набувати майнових і власних немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, господарському та третейському суді.

Товариство керується у своїй діяльності чинним законодавством, Статутом, а також внутрішніми локальними нормативними актами.

Мета і предмет діяльності Товариства - задоволення суспільних потреб фізичних та юридичних осіб в його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів трудового колективу.

Видами діяльності Товариства є:

1. Оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації:

- продукцією виробничо-технічного призначення;

- лісоматеріалами, сантехнічним оснащенням;

- верстатами, будівельним обладнанням та матеріалами;

- -офісною технікою й обладнанням, офісними меблями;

- іншім промисловим обладнанням, сільськогосподарською технікою;

- необробленими чорними і кольоровими металами, металопрокатом, напівфабрикатами з чорних і кольорових металів, не віднесених до інших підкласів, гумовими відходами, обладнанням, промисловим устаткуванням, залізними виробами, авто товарами;

- оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням;

- інші види оптової торгівлі.

2. Роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації:

- продукцією виробничо-технічного призначення;

- товарами народного споживання;

- будівельними матеріалами;

- сільськогосподарськими товарами;

- спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами не віднесеними до інших угрупувань.

3. Ремонт різного виробничого устаткування:

- проектні, проектно-вишукувальні роботи; інжінірінгові роботи;

- монтажні роботи;

- монтаж, ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів;

- ремонт (спеціалізований) інших машин загального призначення:

- ремонт (спеціалізований) машин для перероблення сільгосппродуктів,

- капітальний ремонт вантажних, легкових автомобілів та автобусів;

- ремонт (спеціалізований) решти машин спеціального призначення;

- інженерна та технічна діяльність, пов'язана з будівництвом;

- загальне будівництво будівель (нові роботи з заміни, реконструкції та відновлення);

- постачальницько-збутова, посередницька діяльність по угодам з юридичними та фізичними особами у тому числі:

- по товарами виробничо-технічного призначення;

- по товарами народного споживання, сільськогосподарськими товарами.

4. Посередницькі послуги при купівлі-продажу нерухомого майна виробничо- технічного призначення.

5. Маркетингові дослідження, інформаційні послуги.

6. Невиробничі види побутового обслуговування.

7. Реклама, представницькі послуги.

8. Виготовлення нестандартного обладнання та металоконструкцій.

9. Виробництво товарів споживання продовольчого призначення.

ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ», як і всі інші підприємства, зобов'язаний представляти статистичну звітність.

На підставі даних Балансу (дод.Г) та Звіту про фінансові результати за 2015-2017 роки проаналізовано основні показники діяльності ТОВ «Дивобуд-Маркет».

Таблиця 2.1 Основні економічні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дивобуд-Маркет» за 2015-2017 р.

Показники	2015р.	2016р.	2017р.	Абсолютне відхилення 2016р. від 2015р	Абсолютне відхилення 2017р. від 2016р	Тепм приросту зниження, %, 2016р від 2015р	Тепм приросту зниження, %, 2017р від 2016р
1	2	3	4	5	6	7	8
Чистий дохід від реалізації продукції, тис.грн	3149,6	6399,0	4586,9	3249,4	-1812,1	103	-29
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн	2568,7	5595,9	3486,6	3027,2	-2109,3	117,8	-37,5
Валовий прибуток(+) або збиток(-) звітного періоду, тис.грн	580,9	803,1	1100,3	222,2	297,2	38,25	37
Інші операційні витрати, тис.грн	317,6	508,0	772,4	190,4	264,4	60	52
Середньооблікова чисельність працівників, осіб.	9	8	7	-1	-1	-11	-13
Середня заробітна плата одного працівника, грн.	1309,9	1727,55	2062,53	417,65	334,98	31,9	19,4
Фонд оплати праці, тис.грн	141,47	165,84	173,25	24,37	7,41	17,2	4,5
Дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги), тис.грн	1212,8	1634,7	1192	421,9	-442,7	34,8	-27
Кредиторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги), тис.грн	69,3	1030,7	825,2	961,4	-205,5	1387	-20
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	2,6	4,49	3,25	1,89	-1,24	73	-27,4
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	4,54	11,63	4,94	7,09	-6,69	156,3	-57,5
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	2,07	4,29	2,01	2,22	-2,28	107,5	-53
Чистий фінансовий результат	215,4	242,0	270,7	26,60	28,7	12,4	11,8

За результатами проведеного аналізу основних економічних показників дфяльностя ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ»можна зробити наступні висновки:

1. Дохід від реалізації продукції в 2016 році склав 6399тис.грн, що порівняно з 2015 роком збільшився на 3249,4 тис.грн, або на 103%, але в 2017 р. дохід зменьшився на 29% в результаті зменьшення реалізації продукції.

2. Собівартість реалізованої продукції за 2016 рік порівняно з 2015 роком збільшилась у 3027,2 тис.грн або на 117,8% , а в 2017 році зменшилась на 2109,3тис.грн , що є позитивним.

3. У 2016 році порівняно з 2015 роком валовий прибуток ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ» збільшився на 222,2 тс.грн, або на 38%. В 2017 році теж спостерігається збільшення валого прибутку на 297,2 тис.грн, або на 37%.

4. Протягом досліджувального періоду чисельність працівників підприємства щорічно зменшувалась на однуособу, але при цьому середня заробітна плата збільшувалась, що призвелодо зростання фонду оплати праці.

5. На кінець 2016 року дебіторська заборгованість за порівняно з 2015 роком зросла на 421,9тис.грн, або на 34,8%, в 2017 році дебіторська заборгованість зменшилась на 442,7, або га 27%. Зменшення дебіторській заборгованості ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ» свідчить про покращення стану розрахунків з підприємством.

6. Кредиторська заборгованість ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ» за продукцію на 2016 рік збільшилась на 961,4 тис.грн, порівняно з 2015 роком. На 2017 рік стан змінився, заборгованість склала 825,2 тис грн., це меньшена 205,5 тис.грн. або на 20%.

7. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості вказує на ефективність управління заборгованістю клієнтів і інших дебіторів. Значення коефіцієнта демонструє кількість оборотів дебіторської заборгованості, тобто скільки разів дебітори погасили свої зобов'язання перед компанією. Таким чином, існує проблема постійного зниження оборотності дебіторської заборгованості ТОВ «Дивобу-Маркет». Якщо в 2015 році дебіторська заборгованість компанії зробила 4,49 обороти, а в 2014 році 2,6, що збільшилось на 1,89,то в 2016 р. - тільки 3,25 оборотів це менше, порівняно з 2015 на 1,24. Для вирішення проблеми необхідно відкоригувати поточну політику управління дебіторською заборгованістю і працювати тільки на умовах передоплати з клієнтами, які не платять вчасно за надані послуги.

8. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості - показник ділової активності, який вказує на кількість оборотів, які здійснила кредиторська заборгованість протягом року. Дані показують, що оборотність кредиторської заборгованості за 2016 рік, порівняно з 2015 роком,збільшиласьна 7,09 і становила 11,63, а в 2017 році знизилась до 4,94.

9. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) Визначає кількість оборотів, яку здійснюють оборотні засоби протягом звітного періоду. Цей показник на 2016 рік становив 4,29,це збільшення на 2,22 порівняно на 2015 рік. У 2017 швидкість обороту зменшилась у двічі і дорівнює 2,01, що свідчить про зростання часу обертання.

10. Чистий прибуток впродовж досліджуваного періоду зростав. У 2016 році був 242,0 тис.грн, порівняно з 2015 роком він зріс на 26,6 тис. грн., або на 12,4%. У 2017 році склав270,7 тис. грн, це становить у відсотках 11,8%. Дана тенденція оцінюється позитивно.

Отже, розглянуті основні фінансові показники, що характеризують стан діяльності і перспективи розвитку ТОВ «Дивобуд-Маркет», з яких випливає висновок про досліджуване підприємство, як таке, що працює над своїм вдосконаленням, старається зайняти належне місце на ринку продажу будівельних матеріалів, постійно оновлюючи асортимент та підвищуючи якість обслуговування покупців.

2.2 Особливості облікової політики на ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ»

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”[1] облікова політика визначається як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Питання встановлення облікової політики належать до компетенції власника підприємства, органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави.

Повноваження власника підприємства встановлювати облікову політику реалізується через визначення у розпорядчому документі переліку методів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно-методична база передбачає більш ніж один їх варіант. Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документу включати не доцільно, як імперативні для застосування підприємством норми.

Розпорядчий документ складається виконавчим органом управління підприємством і подається на затвердження (погодження) власнику, органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженому управляти корпоратиними правами держави.

Облікова політика визначається на основі положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначити застосування:

- методів оцінки вибуття запасів;

- періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

- порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

- окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

- методів амортизації необоротних активів;

- вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

- класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку [10];

- періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;

- методу обчислення резерву сумнівних боргів;

- переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;

- порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

- сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

- переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

- переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

- порядку визначення ступеню завершеності робіт за будівельним контрактом;

- дати визначення придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;

- бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

- порогу суттєвості щодо окремих об'єктів обліку;

- переоцінки необоротних активів;

- періодичності відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань;

- окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства.

На основі принципу послідовності облікова політика підприємства має передбачати постійне застосування прийнятої стабільної облікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються на підприємстві статутні вимоги, якщо змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, або якщо зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

Враховуючи зміни діючого законодавства, зазначений перелік є неповним та має бути доповненим, виходячи із вимог нормативно-правових актів, введених у дію після останнього перегляду Листа Міністерства фінансів України «Про облікову політику»[24], потреб конкретного підприємства, його галузевих особливостей, встановленої власниками стратегії розвитку.

При веденні бухгалтерського обліку забезпечується:

- незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна. Зміна методології обліку на наступний рік повинна передбачатись у примітках до річної фінансової звітності;

- повноту відображення в обліку за звітний період (місяць, квартал, рік) всіх господарських операцій, що були проведені за цей час, та результатів інвентаризації майна і зобов'язань;

- правильність віднесення доходів та витрат до відповідних звітних періодів, незалежно від часу надходження доходів та оплати витрат, якщо інше не встановлено чинним законодавством;

- розмежування в обліку поточних витрат на виробництво та капітальних інвестицій;

- тотожність даних аналітичного обліку оборотам та залишкам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Від побудови обліку запасів залежить значення таких показників діяльності підприємства, як собівартість і прибуток. До основних елементів, що відображаються у складі запасів облікової політики підприємства доцільно зарахувати:

? визначення запасів;

? методи оцінки вибуття запасів;

? визнання й відображення в бухгалтерському обліку та звітності за регламентацією у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 9 “Запаси” [10].

Основні завдання облікової політики підприємств в частині обліку запасів:

- визначення відповідальної особи за ведення бухгалтерського обліку;

- затвердження переліку посад, які відповідають за запаси; визначення складу постійно діючої інвентаризаційної комісії та встановлення строків інвентаризації;

- встановлення відповідальних осіб за первинний облік запасів; затвердження робочого плану рахунків;

- організація аналітичного обліку руху запасів;

-розроблення методики бухгалтерського обліку на підприємстві за елементами основних складових облікової політики;

- розроблення графіка документообігу.

Облікова політика підприємства висвітлюється в Наказі про облікову політику(дод. В).

Наказ про облікову політику містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики.

Облікова політика ТОВ «ДИВОБУД-МАРКЕТ» висвітлена в Наказі про облікову політику і містить перелік всіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики.

Наказ про облікову політику складається з трьох розділів:

1. Організація бухгалтерського обліку.

2. Облікова політика підприємства.

3. Організаційні питання.

Дана облікова політика прийнята підприємством в якості методики ведення бухгалтерського обліку, що заснована на:

- прийнятих в Україні принципах складання фінансової звітності і забезпечення критеріїв її якості;

- вимогах Положень (стандартів) бухгалтерського обліку й інструкціях, вказівках і рекомендаціях по застосуванню стандартів обліку, розроблених Мінфіном України, а також нормативних документах, затверджених до використання Держкомстатом України, податковою адміністрацією України, та інших державних органів;

- галузевих інструкціях, розроблених галузевими міністерствами і відомствами.

Завдання даного документа:

- розкриття для користувачів фінансової звітності, методики її підготовки й оцінки статей балансу з урахуванням характеру й особливостей діяльності підприємства;

- забезпечення формування повної, достовірної і доречної інформації про процеси і результати діяльності підприємства, необхідної для оперативного керівництва і управління, а також для її використання зовнішніми зацікавленими організаціями й особами;

- своєчасне попередження (запобігання) негативних явищ, пов'язаних з неправильною оцінкою статей балансу, господарських операцій і показників діяльності підприємства, а також з метою контролю, виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів.

Керівник підприємства зобов'язаний:

- створити умови для правильного ведення бухгалтерського обліку штату бухгалтерії;

- визначити і затвердити облікову політику підприємства;

- забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами вимог головного бухгалтера по дотриманню порядку і наданню до обліку первинних документів, виробничих і матеріальних звітів;

- організувати архів підприємства і цілість документів відповідно до встановлених державних вимог.

Головний бухгалтер забезпечує:

- дотримання законодавчих і нормативних вимог по складанню правдивої і своєчасної фінансової звітності;

- виконання облікової політики підприємства і всієї процедури ведення бухгалтерського обліку, а також виконання функцій бухгалтерського обліку: інформаційної, податкової, контрольної й аналітичної (організація аналізу);

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з недостачею і відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших підрозділах підприємства.

2.3 Первинний, аналітичний та синтетичний облік запасів

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади.

Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

Запаси надходять на підприємство в результаті їх придбання у постачальників на підставі укладених договорів (дод Д). Найпоширенішими видами договорів, які застосовуються в основній діяльності підприємств торгівлі, є договори купівлі-продажу, поставки, роздрібної купівлі-продажу.

За договором визначаються предмет, кількість, асортимент поставки, якість та комплектність товару. Такий договір може ути укладений на один рік чи на строк більше року (довгостроковий договір), або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо за договором строк не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Договором також передбачається: порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди по закінченні строку дії довгострокового договору; поставка товарів окремими партіями (період поставки для товарів народного споживання, як правило, становить один місяць); порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем; відвантаження товарів вантажовідправником (виробником), який не є постачальником, а отримання товарів - вантажоотримувачем, який не є покупцем; порядок поставки недоотриманої покупцем у встановлений строк кількості товарів; погодження більш подовжених, ніж за стандартами чи технічними умовами гарантійних строків товарів тощо.

Запаси, що надходять від постачальників, супроводжуються такими документами: товарно-транспортною накладною (дод. Е), накладна на відпустку товарно-матеріальних цінностей (дод. Ж), рахунок-фактура (дод. З)

Товарно-транспортна накладна є супровідним документом перевезеного вантажу в шляху проходження, який підтверджує обсяг виконаних робіт водієм автотранспорту під час перевезення вантажу, підставою для розрахунків між постачальником і покупцем, замовником автотранспорту й автотранспортним підприємством, а також документом для нарахування заробітної плати водієві автомобіля. Товарно-транспортна накладна - складний документ, що містить:

- адресну частину;

- розділ "Відомості про вантаж";

- розділ "Вантажно-розвантажувальні операції";

- розділ "Інші відомості".

Реквізити товарно-транспортної накладної (дати, рядки, графи, підписи) заповнюються відповідно відправником вантажу, перевізником і вантажоодержувачем.

Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виписується підприємством, що здійснює відпуск цінностей, на підставі договору (контракту), нарядів, інших відповідних документів і підписується особою, що видала дозвіл на відпуск товарно-матеріальних цінностей, та головним бухгалтером.

Рахунок-фактура - це господарський платіжний документ, на підставі якого проводяться грошові розрахунки покупця з продавцем товарів або виконавця з замовником робіт і послуг.

Рахунок-фактура містить зазвичай такі дані:

- юридичні дані та адресу продавця;

- ім'я та адресу покупця;

- найменування товару, кількість та його ціну;

- дата здійснення операції (угоди);

- умови продажу.

Отримання запасів як внесок до статутного капіталу оформлюється прибутковим ордером (форма М-4, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 р. №193) або актом про приймання матеріалів (форма М-7, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 р. №193), або товарно-транспортною накладною (форма №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.95 р. №488/346) тощо.

...