Бухгалтерський облік розрахунков з постачальниками та підрядниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

облік розрахунок кредиторський заборгованість

В умовах ринкової економіки роль бухгалтерського обліку переоцінити практично неможливо. Правильно організований облік є однією із найважливіших умов ефективного управління сучасним підприємством і досягнення комерційного успіху. Господарське управління, збереження і примноження власності, перерозподіл прибутку передбачають наявність інформації про процеси, які здійснюються в ході виробничої діяльності. Цю інформацію отримують не довільно, а лише шляхом застосування і дотримання на практиці тих прийомів, які закладені в методах відображення і систематизації господарських факторів.

Проведення в Україні економічної реформи, спрямованої на застосування ринкових принципів регулювання господарської діяльності, не могло не відновити в господарській і цивільно-правовій практиці правових інститутів, притаманних ринковій економіці, зокрема інституту - розрахунків. Цей інститут існував у дореволюційний час і досяг значної досконалості у багатьох зарубіжних країнах.

Будь-яке підприємство, нехай навіть маленьке, у ході своєї діяльності взаємодіє з іншими особами -- постачальниками та підрядниками, покупцями і замовниками. Така взаємодія полягає насамперед у придбанні в інших суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг), а також реалізації власної продукції (товарів, робіт, послуг) покупцям. Зрозуміло, що операції за розрахунками з контрагентами мають бути відображені в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

В процесі господарської діяльності кожне підприємство здійснює розрахункові операції з контрагентами. Суб'єкти підприємницької діяльності проводять безготівкові та готівкові розрахунки, так і розрахунки з використанням векселів, а також товарообмінні операції. Від постачальників та підрядників підприємства отримують запаси, товари, послуги, то розрахунки з ними становлять основну частку всіх розрахункових операцій. У зв'язку з цим, щоб уникнути порушень та зловживань під час здійснення розрахункових операцій, потрібно проводити постійний контроль за їх проведенням та відображенням у бухгалтерському обліку, а також постійно вдосконалювати цей процес.

В сучасних умовах ефективно організований облік розрахунків з постачальниками і підрядниками здійснюють неабиякий вплив на фінансовий стан підприємства. Адже, при розрахунках з контрагентами виникає дебіторська або кредиторська заборгованість, яку потрібно чітко контролювати та постійно вдосконалювати її облік, для запобігання прострочення термінів платежу та зведення заборгованості до стану безнадійності.

Метою дипломної роботи є дослідження характерних особливостей теорії, методики та організації первинного, аналітичного і синтетичного обліку розрахунків.

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Виробничу практику з професії проходив у загальноосвітньому навчальному закладі І-ІІ ступенів № 7 Олександрійської міської ради. Адреса закладу: м.Олександрія, вул. Трудових резервів, 4. Керівник закладу Чепінога Алла Володимирівна.

Школа №7 міста Олександрії заснована в 1939 році, вона була виділена з Мартоіванівської семирічної школи. Школа має багату історію та давні традиції, які всіляко зберігає та продовжує педколектив школи. В її стінах у різні роки працювали гарні педагоги, а випускниками школи є передові люди не тільки міста, а й добре знані в Україні, справжні фахівці своєї справи. Зараз в школі навчається близько 100 учнів.

Велика увага в закладі приділяється створенню оптимальних умов для досягнення соціальної зрілості учнів старших класів, розвитку тих здібностей, які потрібні їм і суспільстві для досягнення певного рівня освіченості.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОЇ СЛУЖБИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно:

· обирає форму організації бухгалтерського обліку (бухгалтерська служба, послуги спеціаліста з бухгалтерського обліку, централізована бухгалтерія або аудиторська фірма, ведення бухгалтерського обліку власником або керівником);

· визначає облікову політику;

· обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

· розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

· затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

· може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Головний бухгалтер підприємства відповідає за:

· дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

· організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

· забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства, а також бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНА ЧАСТИНА. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ НА ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Сутність форми розрахунків з постачальниками і підрядниками

Розрахунки з постачальниками та підрядниками виникають внаслідок договірних відносин, що опосередковують процес придбання, відповідно детального аналізу потребує цей процес. Поняття придбання значно ширше понять заготівля, постачання, оскільки для створення запасів цінностей підприємство має їх придбати.

На підприємстві здійснюються операції з постачання, які забезпечують діяльність оборотними засобами, необхідними для досягнення основної мети створення підприємства одержання прибутку. Досить часто під процесом постачання розуміють поставку та заготівлю цінностей.

Відповідно поставка означає передачу одним суб'єктом економічних відносин іншому на певних умовах товарно-матеріальних цінностей. Постачання розглядається як процес передачі товарів одним суб'єктом господарювання іншому.

Терміни поставка та постачання вживаються переважно як синоніми. Поняття процес постачання доцільно вживати, коли йдеться про підприємство-постачальника, який організовує цей процес і задовольняє потреби споживача. Під постачанням слід розуміти динамічний процес руху цінностей від однієї сторони іншій, поставка відображає статику і стосується моменту часу, у який відбувається передача цінностей.

Термін заготівля можна розглядати як процес, що полягає в забезпеченні безперервності діяльності суб'єкта господарювання через акумулювання засобів виробництва на складах. Підприємство самостійно досліджує фактори зовнішнього середовища, наявні на ринку ресурси, знаходить постачальників. Для того, щоб здійснювати будь-яку діяльність, суб'єкт господарювання, насамперед, має здійснити ряд активних дій щодо налагодження зв'язків із зовнішнім середовищем із приводу руху цінностей як надходження, так і їх вибуття. Налагодження таких зв'язків та їх надійне функціонування забезпечують підприємству успішну та прибуткову діяльність.

Оскільки процес заготівлі передбачає формування запасів на майбутнє, він пов'язаний із нагромадженням активів. Разом із цим щодо необоротних засобів вживання такого терміна є недоцільним, оскільки виробниче підприємство не утримує, наприклад, основні засоби на складах із метою їх експлуатації через декілька років. Відповідно поняття заготівлі стосується оборотних активів - запасів, наявність яких має забезпечувати безперервність виробничого процесу. Суб'єкт господарювання отримує необхідні засоби в результаті їх придбання чи обміну, що створює процес руху ресурсів. Звідси, придбання можна визначити як процес руху цінностей від підприємства-продавця до підприємства-покупця, що виконання договірних умов і задоволення потреб сторін економічних відносин.

Основне завдання процесу постачання полягає в забезпеченні потреб виробничого процесу в ресурсах - сировині, матеріалах, паливі, тарі, запасних частинах, малоцінних і швидкозношуваних предметах тощо. Таким чином, процес постачання предметів праці є важливою передумовою здійснення основної діяльності підприємства. Цей процес має відбуватися безперервно й рівномірно, оскільки надлишок або нестача цінностей негативно впливає на кінцевий результат господарської діяльності.

Процес постачання еволюціонував із точки зору зміни цільових показників та використання нових методів обслуговування покупців.

Із даних табл. 1.1 простежується стрімкий розвиток процесу постачання та перетворення його з функції поставки, орієнтованої на виконання замовлень, на функцію здійснення стратегічної взаємодії у сфері постачання, що істотно впливає на успіх підприємницької діяльності й потребує використання відповідного інструментарію управління.

Таблиця 1.1Етапи розвитку процесу постачання

Етапи	Цільові показники	Методи і концепції, які використовуються
До 1975 р. - постачання, орієнтоване на виконання замовлень	кількість і ціна	дослідження ринку постачання; розміщення замовлень на матеріали
1975-1985 рр. - інтегроване матеріально-технічне постачання	витрати і якість	маркетинг постачання; аналіз вартості і стандартизація; Їпошук глобальних джерел?
1985-1995 рр. - управління постачанням	загальні витрати на володіння вартістю; термін виведення продукту на ринок; гнучкість	аутсорсинг і рішення Ївиробляти або купувати?; передчасне визначення обсягів закупівель у постачальників; Їточно у строк?; логістика постачання
1995 р. - теперішній час - зовнішнє управління ресурсами	вартість підприємства і спроможність до змін	управління мережами і кооперативними об'єднаннями; створення команд, що діють спільно; управління постачальниками; електронне постачання

Постачання може здійснюватися із певними особливостями, що розкриваються у видах постачання (табл. 1.2).

У свою чергу, можна виділити фактори, що впливають на вибір постачальника:

1. умови платежу;

2. цінова конкурентоспроможність;

3. гарантійні строки;

4. географічне місце розташування;

5. ремонт і після продажне обслуговування;

6. відповідність продукції постачальника стандартам якості;

7. виробнича потужність та обсяги випуску продукції за останні роки;

8. можливість закупівель безпосередньо у виробників або оптовиків.

Таблиця 1.2Види постачання

Види	Характеристика
Поставка	Особливий вид купівлі-продажу: оплачувана передача товарів продавцем (постачальником) покупцеві (замовникові)
Поставка відфактурована	Поставка, що є наслідком реально здійсненої угоди, за якою виписано та подано покупцеві товарний документ (рахунок із переліком, відправленого товару чи наданих послуг із зазначенням їх вартості, дати виписування, назви й адреси продавця і покупця, іншими даними)
Поставка негайна	Умова угоди купівлі-продажу, за якою куплений товар передають покупцеві безпосередньо після укладання угоди
Поставка невідфактурована	Надходження матеріальних цінностей на підприємство (до організації, установи) без рахунків постачальників, їх оприбутковують за актами приймання. Після надходження документів постачальників записи стернують і показують фактичну вартість поставки
Постачання складське	Форма матеріально-технічного постачання, за якої надходження продукції від підприємства-виробника до підприємства-споживача здійснюється через бази та склади постачально-збутових організацій. Складське постачання зумовлює для підприємства споживача додаткові витрати, пов'язані з переробкою та зберіганням товарів на складах
Постачання транзитне	Форма матеріально-технічного постачання, за якої підприємство виробник здійснює поставки безпосередньо підприємству споживачеві, не використовуючи баз та складів постачальнозбутових організацій.

3.2 Оцінка та визнання зобов'язань з постачальниками і підрядниками

В процесі переходу України до ринкової економіки, вступу до Світової організації торгівлі значні зміни відбулися у сфері бухгалтерського обліку. Її реформування здійснювалося відповідно до ринкових потреб з урахуванням вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Основна мета бухгалтерського обліку в сучасних умовах полягає у наданні господарюючому суб'єкту та його фінансовим партнерам достовірних даних про процеси формування, розподілу та використання прибутку. При цьому особлива увага повинна приділятися безпосередньо оцінці господарських процесів у грошовому вимірі.

Розрахунки з постачальниками та підрядниками відносяться до поточних зобов'язань підприємств.

Залежно від терміну погашення зобов'язання поділяються на поточні та довгострокові. Згідно з НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" зобов'язання класифікується як поточне, якщо воно бути погашене протягом операційного циклу підприємства або дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Усі інші зобов'язання є довгостроковими.

Залежно від порядку визначення суми зобов'язання поділяються на фактичні та умовні.

Фактичні - виникають на основі договору, контракту, одержаного рахунка, сума заборгованості по них відома. За умовними зобов'язаннями, навпаки, точна сума не може бути визначена до настання певної дати. Це заборгованість зі сплати податків, відпусток тощо.

Зобов'язання є однією із складових Балансу і розглядаються як джерела формування фінансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств.

Категорія "зобов'язання" тісно пов'язана з категоріями "розрахунки" і "заборгованість".

Відповідно до першої з них, розрахунки - це система взаємовідносин. Прихильники другої позиції вважають ці розрахунки безпосередньо взаємовідносинами (без використання слова "система"). Третя група вчених лише пояснює економічну сутність розрахунків, не наводячи пояснення щодо їх визначення.

Кредиторська заборгованість - це найвагоміша частина зобов'язань підприємства, до яких включаються довгострокові і поточні зобов'язання.

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі .

Кредиторська заборгованість виражає вартісну оцінку фінансових зобов'язань підприємства перед різними суб'єктами економічних відносин.

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша при цьому зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

В бухгалтерському обліку поняття "зобов'язання" вужче, ніж в цивільному законодавстві.

Кредиторська заборгованість - поточні зобов'язання підприємства, що відображають його заборгованість перед партнерами по комерційних операціях по рахунках, прийнятих до оплати.

Зобов'язання, що пов'язані з витратами, які виникають у ході нормального операційного циклу (в результаті придбання сировини, нарахування комунальних послуг, заробітної плати персоналу тощо), є поточними навіть тоді, коли термін їх погашення настає після 12 місяців від дати балансу.

Отже, статті включаються до поточних зобов'язань, якщо вони оплачуються на вимогу кредитора, або якщо очікується, що вони будуть ліквідовані протягом 12 місяців з дати балансу.

Основними завданнями організації бухгалтерського обліку зобов'язань є:

· чітке документування розрахунків;

· своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;

· правдиве відображення інформації щодо зобов'язань в звітності та примітках до неї.

Найбільш повним визначенням кредиторської заборгованості вважаємо наступне: кредиторська заборгованість - це сума, яку повинно сплатити підприємство (організація) в установлений термін юридичним або фізичним особам (кредиторам) внаслідок отримання ним коштів в грошовій або інших формах.

Об'єктами бухгалтерського обліку є окремі види кредиторської заборгованості. Особливо виділяються в обліку зобов'язання перед постачальниками, не оплачені в строк, які свідчать про порушення підприємством розрахункової (платіжної) дисципліни.

Основними контрагентами підприємств при закупівлі предметів та засобів праці є постачальники та підрядники.

Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запасних частин, МШП), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо).

Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.

При здійсненні розрахунків можна користуватися як готівковими, так і безготівковими формами. Слід також відзначити, що постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду.

Форми безготівкових розрахунків розрізняються між собою видом застосовуваних розрахункових документів та порядком їх обігу. На сьогоднішній день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в таких формах: платіжні доручення, вимоги, чеки, акредитиви, векселя.

Способи платежів визначаються порядком та умовами виконання госпорганами своїх грошових зобов'язань один перед одним. При кожній формі розрахунків можуть застосовуватися різні способи платежів, що дає можливість підприємствам виконувати свої грошові зобов'язання на більш вигідних для себе умовах.

Розрахунки з постачальниками та підрядниками здійснюється після відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт або надання послуг або одночасно з ними з згодою організації або по її дорученню, або по передоплати. За економічним змістом розрахунки поділяються на дві основні групи (системи):

· за товарними операціями, тобто всі розрахунки між підприємствами і господарськими організаціями за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги і придбані матеріальні цінності та послуги;

· за нетоварними операціями, до яких належать відповідні платежі до бюджету; одержання і повернення банківських кредитів, сплата страхових платежів, розрахунки за претензіями, нестачами і крадіжками та різні інші розрахунки.

Важливою умовою успішного функціонування підприємств в ринкових умовах є об'єктивна оцінка зобов'язань.

Оцінка - це процес усвідомлення позитивної чи негативної значущості будь-яких господарських явищ, результатів праці, форм виробничо-трудової діяльності, матеріальних вчинків, здобутків господарювання для задоволення людських потреб, інтересів, цілей суб'єкта.

3.3 Організація первинного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

У сучасних умовах ефективні зв'язки підприємства з партнерами залежать від стану організації його документообігу розрахунків з постачальниками і підрядниками. Раціональне документування обліку розрахунків з постачальниками є невід'ємною складовою процесу оперативного та якісного управління підприємством. Якщо на підприємстві не налагоджено документообіг розрахунків з постачальниками і підрядниками, тоді управління взагалі неефективне, оскільки зростає ймовірність штрафних санкцій через несвоєчасність сплати постачальникам рахунків або оприбуткування цінностей, не контролюються дії матеріально відповідальних осіб, що знижує прибуток підприємства.

У здійсненні операцій, створенні та передачі первинних та звітних документів розрахунків з постачальниками і підрядниками беруть участь безліч виконавців, тому можливі втрати, неправильне або несвоєчасне складання документів тощо. Це зумовлює створення раціональної системи документування обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, наперед продуманої системи дій посадових осіб та руху документів, упорядкованої цілісної облікової інформації в документопотоці підприємства.

Документація є важливим елементом методу бухгалтерського обліку, оскільки служить для первинного спостереження за господарськими операціями і є обов'язковою умовою для відображення їх в обліку.

Формування раціонального документопотоку залежить від організаційної структури підприємства, форми організації обліку, напрямків руху документопотоку, кількості залучених для обліку та контролю посадових осіб, типів первинних та звітних документів, технічних можливостей обчислювальної засобів та комп'ютерних програм, що використовуються у процесі обліку розрахунків з постачальниками. Документування розрахунків між постачальниками та покупцями залежить від терміну оплати та її форм (каса або поточний рахунок).



Схема документування розрахунків між постачальниками, підрядниками та покупцями залежно від терміну і форми оплати

Розпочинаючи розробку плану організації документування обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, необхідно скласти перелік господарських операцій підприємства та чітко уявляти організаційну структуру підприємства та кількість залучених для обліку та контролю посадових осіб, оскільки існують певні особливості в діяльності кожного підприємства. Господарські операції на підприємстві відображаються тільки на підставі своєчасно та правильно оформлених документів із заповненням усіх реквізитів. Документи, які надходять у бухгалтерію підприємства, ретельно перевіряються за якісними критеріями на достовірність, законність, правильність, точність.

Відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку оперативно здійснює бухгалтер підприємства після обробки документів: групування, таксування, контирування, реєстрування.

Документообігом є раціонально організована система створення, перевірки, обробки та здавання в архів первинних документів обліку, якість ведення якої характеризується застосуванням підприємством оперограм та графіків документообігу. Документообіг (документопотік) починається з виписки постачальником рахунка-фактури на оплату.

Загалом, надходження товарів від постачальників оформляється товарно-транспортною накладною (ТТН), податковою накладною, або рахунком-фактурою, вантажною митною декларацією тощо. Приймання товарно-матеріальних цінностей, наприклад, виробничих запасів, що надійшли на склад, оформляється прибутковим ордером (ф. № М-4). Якщо, при прийманні товарно-матеріальних цінностей виявлені кількісні або якісні розбіжності з даними товаросупровідних документів постачальника, необхідно скласти акт приймання матеріалів (ф. №2 М-7).

Постачальник на відвантажену продукцію виписує товарні та платіжні документи, передає їх банку і направляє покупцю, тобто підприємству.

Погашення кредиторської заборгованості перед постачальниками може здійснюватися шляхом безготівкових або готівкових розрахунків.

Правила, форми і стандарти безготівкових розрахунків в Україні, що здійснюються за участю банків, встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22.

Первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками наявно представлено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками

Розрахунки з вітчизняними постачальниками	Розрахунки з іноземними постачальниками
Виникнення заборгованості
Прибуткова накладна	Акцептований рахунок
Податкова накладна	Залізнична накладна
Товаро-транспортна накладна	Прибуткова накладна
	Податкова накладна
Погашення заборгованості
Видатковий касовий ордер	Виписка банку
Виписка банку

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Відображаються поточні зобов'язання в балансі за сумою погашення.

Таблиця 2.2 Документи, що подаються постачальникам після отримання ТМЦ

№з/п	Назва документа	Відділ - виконавець	Кому подається	Термін виконання
1	Доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей	Відділ бухгалтерського обліку та звітності	Постачальникам	Після оплати рахунку
2	Накладна, прийомний акт на отримання матеріальних цінностей	Відділ бухгалтерського обліку та звітності	Постачальникам	Наступний робочий день після отримання матеріальних цінностей

Узагальнюючи вищезазначене, потрібно відмітити, що організація первинного обліку на всіх підприємствах відіграє визначальну роль, оскільки у подальшому сприятиме забезпеченню прозорої та достовірної інформації про розрахунки з постачальниками і підрядниками, про стан погашення заборгованості перед ними, а це, в свою чергу буде відображено у фінансовій звітності для внутрішніх і зовнішніх користувачів, використано для аналізу фінансово-господарської діяльності, контролю розрахунків тощо.

3.4 Організація синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

Зазвичай на всіх підприємствах, що здійснюють господарську діяльність, дотримуються вимог чинного законодавства щодо організації обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками. Як правило, організація синтетичного обліку відповідає вимогам нормативних документів. Але що стосується організації та методики аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, то можна стверджувати, що на підприємствах практично відсутні такі важливі елементи облікового процесу, як обґрунтовані облікові номенклатури первинного та поточного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, журнал аналітичного обліку, робочий план рахунків тощо.

Наслідком цього є застосування спрощеної та неефективної системи контролю розрахунків з постачальниками і підрядниками, цілковита відсутність оперативного та перспективного аналізу їх доцільності, ризикованості та ефективності.

Бухгалтерський облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Рахунок пасивний. По кредиту - заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно- матеріальні цінності, роботи, послуги. По дебету - погашення або списання заборгованості.

На зазначеному рахунку відображаються розрахунки з підприємствами, організаціями та особами за отримані товарно-матеріальні цінності, прийняті (виконані) роботи та надані послуги, включаючи надання електроенергії, газу, пари, води тощо, а також послуги з доставки або переробки матеріальних цінностей, розрахункові документи на які не надійшли, тобто виникли невідфактуровані поставки.

Аналітичний облік розрахунків з постачальниками ведеться за кожною юридичною чи фізичною особою, що є постачальником. Аналітичні рахунки об'єднуються в субрахунки:

Ш 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;

Ш 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».

На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

На субрахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Відображаються поточні зобов'язання в балансі за сумою погашення.

Зобов'язання є однією із складових Балансу і розглядаються як джерела формування фінансових ресурсів для фінансування операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств.

Кредиторська заборгованість - це найвагоміша частина зобов'язань підприємства, до яких включаються довгострокові і поточні зобов'язання.

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі.

Кредиторська заборгованість виражає вартісну оцінку фінансових зобов'язань підприємства перед різними суб'єктами економічних відносин.

Якщо розглядати поняття «Зобов'язання» з точки зору юриспруденції, то як юридична категорія господарське зобов'язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша при цьому зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

Отже, всі операції на досліджуваному підприємстві відображаються на рахунку 63 незалежно від того коли здійснювався акцепт виставленого рахунку-фактури. У разі коли була виявлена невідповідність договірних умов або арифметичні помилки виставляється претензія постачальнику. При цьому в бухгалтерському обліку роблять запис: ДТ 374 - КТ 63.

Поставка матеріальних цінностей від постачальника до пред'явлення розрахункових документів на підставі яких здійснюється оплата називається невідфактурованою поставкою.

За такої поставки, матеріальні цінності оприбутковують за купівельними або обліковими цінами: ДТ 20,22 - КТ 63.

Матеріальні цінності, що оплачені, але до кінця місяця не надійшли (або знаходяться на відповідальному зберіганні у постачальника) відносять до матеріальних цінностей в дорозі. Такі матеріальні цінності бухгалтерія оприбутковує умовно з метою відображення їх в балансі підприємства у складі виробничих запасів ДТ 20,22 КТ 63. У наступному місяці матеріальні цінності відновлюються на рахунок 63 сторнуючим записом з такою ж кореспонденцією. В міру надходження виробничих запасів, які вважаються в дорозі їх оприбутковують в кількості, що фактично надійшла. При погашенні заборгованості постачальників складається проводка: ДТ 63 КТ 31,30. В разі закінчення строків позовної давності, кредиторська заборгованість буде віднесена на доходи шляхом змінення зобов'язань.

Кореспонденція рахунків з постачальниками з використанням передоплати наведено в табл. 2.7.

Таблиця 2.7 Бухгалтерські проведення з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками з передоплатою

№ з/п	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		дебет	кредит
1	Перераховано з поточного рахунку передоплату постачальникам	3711	311
2	Взаємозалік заборгованості з іноземним постачальником	3712	632
3	Перераховано з поточного рахунку передоплату за необоротні активи	3713	311
4	Відображено взаємозалік заборгованості за необоротні активи	631	3713
5	Відображено взаємозалік заборгованості з підрядниками	634	3713
6	Відображено податковий кредит з податку на додану вартість	641	644
7	Оприбутковані на склад ТМЦ за ціною придбання	20	631
8	Відображено суму податкового кредиту з податку на додану вартість	644	631
9	Взаємозалік заборгованості з постачальником за матеріали	631	3711

В процесі господарської діяльності постійно веде розрахунки з контрагентами, у тому числі і з постачальниками за придбанні у них сировину, матеріали і інші товарно-матеріальні цінності і послуги, які підтверджуються договорами. Основна нормативно-правова база, що регламентує порядок організації обліку розрахунків з кредиторами у господарстві - це Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Підприємством забезпечуються умови, встановлені договорами та угодами з постачальниками і підрядниками. Бухгалтерією здійснюється своєчасна оплата рахунків постачальників і підрядників, контролюється розмір кредиторської заборгованості, проводиться звірка розрахунків з контрагентами та достовірно відображаються операції з постачальниками та підрядниками на бухгалтерських рахунках.

3.5 Розробка облікової політики з питань обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

У сучасних умовах підприємства самостійно здійснюють економічну, організаційно-управлінську політику своєї діяльності, тому підвищеної уваги вимагають питання організації облікової системи. Зміни системи суспільних відносин і умов функціонування суб'єктів господарювання визначили необхідність серйозної трансформації обліку й облікового інструментарію, у якому принципова роль належить обліковій політиці підприємства як найважливішому елементу забезпечення достовірної, своєчасної, надійної інформації.

Облікова політика впливає на підсумкові показники діяльності організації і галузі в цілому, дозволяє формувати достовірну бухгалтерську (фінансову) і управлінську звітність, є важливим інструментом оптимізації податкового навантаження організації.

У діючій системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку і звітності вже існує визначена техніка формування, розкриття облікової політики для цілей бухгалтерського обліку й оподатковування. Однак практично відсутня методологічна і методична база її формування. В цих умовах існує об'єктивна необхідність дослідження питань облікової політики, критеріїв її розробки, принципів формування у відповідності зі специфікою галузі і її впливу на фінансові результати діяльності підприємства.

Досвід країн з розвитою ринковою економікою, що надали організаціям велику самостійність у виборі облікової політики, свідчить про посилення її впливу на ефективність облікового процесу, забезпечення повноти і вірогідності відображення майнового і фінансового положення підприємства.

Враховуючи вище зазначене, кожне підприємство, виходячи зі специфіки своєї діяльності, має право обирати ті варіанти обліку, які забезпечать найбільш повну реалізацію функцій управління. У цьому випадку облікова політика виступає специфічним елементом нормативно-правового регулювання обліку на рівні підприємства, що поєднує в собі альтернативу державного регулювання та самостійності підприємств.

Кожний суб'єкт, що здійснює певну господарську діяльність, сьогодні виглядає як автономна мікроекономічна господарська одиниця зі специфічними, тільки їй властивими економічними характеристиками та юридичними формами. Однією з таких форм є модель організації бухгалтерського обліку, яка формується на підприємстві і затверджується власником або уповноваженою особою.

Специфіка економічних відносин у нашій країні, нестабільність зовнішнього середовища, інфляція, що зростає, зумовлюють необхідність особливих управлінських дій для ефективного управління підприємством. У таких умовах забезпечення управлінських функцій залежить від рівня інформаційного забезпечення, що надається обліковою системою.

Головне призначення облікової політики - встановлення найбільш доцільних для конкретних підприємств методів обліку подання якісної інформації у вигляді звітності.

Бухгалтерський облік на кожному підприємстві ґрунтується на відповідному нормативно-правовому забезпеченні: законах і підзаконних актах (положеннях, інструкціях, вказівках, рекомендаціях, наказах тощо), які безпосередньо регулюють організацію бухгалтерського обліку і звітності, а також вимоги фінансового й господарського права. Тому ступінь свободи конкретного підприємства у формуванні облікової політики, як зазначають науковці, законодавчо обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку у вигляді переліку методик й облікових процедур.

Юридичне регулювання облікової політики представлено в табл. 2.8

Таблиця 2.8 Юридичне регулювання облікової політики

Вид правового акту	Питання, які розкриває акт
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"	Правові основи визначення та організації облікової політики на підприємствах - визначення терміну «міжнародні стандарти фінансової звітності» - визначення порядку застосування міжнародних стандартів
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"	Розкриття інформації про облікову політику в примітках до фінансової звітності підприємства
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах"	Внесення змін до облікової політики підприємства
Лист Міністерства фінансів України "Про облікову політику"	Відображення в розпорядчому документі (наказі) обраних методів, принципів і процедур); внесення змін до облікової політики; розкриття інформації про облікову політику в примітках до фінансової звітності

Спеціалісти з бухгалтерського обліку вважають, що основними недоліками П(С)БО є такі: прийняті національні стандарти містять багато невизначених термінів і понять; неузгодженість П(С)БО й податкового законодавства; регламентація управлінського обліку в частині обліку витрат і калькулювання собівартості продукції.

До елементів облікової політики підприємства щодо зобов'язань варто віднести методи оцінки зобов'язань в операціях пов'язаних сторін. Пов'язаними сторонами вважаються: підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб, та особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність. Перелік пов'язаних сторін визначається підприємством, враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму відповідно до принципу превалювання економічної суті над юридичною формою.

Відповідно до П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін» оцінка зобов'язань в операціях пов'язаних сторін може здійснюватися з використанням таких методів:

Ш порівнюваної неконтрольованої ціни;

Ш ціни перепродажу;

Ш «витрати плюс»;

Ш балансової вартості.

За методом порівнюваної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну готову продукцію (товари, роботи, послуги), що реалізується не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності.

За методом ціни перепродажу застосовується ціна за вирахуванням відповідної націнки.

За методом «витрати плюс» використовується ціна, що складається з собівартості товарів, яку визначає продавець, і відповідної націнки.

За методом балансової вартості оцінка активів здійснюється за балансовою вартістю, що визначається згідно з відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Загалом, оптимально сформована облікова політика включає до себе не тільки методичну, а й організаційну складову, управлінські та податкові аспекти обліку. Загальні засади організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві визначає спеціальний організаційно-розпорядчий документ (наказ, розпорядження, положення). Прийнята на підприємстві облікова політика може бути розкрита як окремим наказом, так і як елемент загального організаційно-розпорядчого документа. Розпорядчий документ оформлюється та затверджується відповідно до встановлених вимог діловодства. Якість сформованої облікової політики визначається за такими критеріями, як економічна доцільність, повнота, неупередженість облікової політики, несуперечливість законодавчій бази, раціональність методів обліку, відповідність цілям підприємства та автоматизації обліку.

Саме за таким підходом розглянемо формування облікової політики стосовно кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги є зобов'язаннями підприємства у розрахунках з постачальниками і підрядниками. Постачальники та підрядники - це підприємства, які постачають (відвантажують) товарно-матеріальні цінності, виконують роботи, надають послуги покупцям (підприємствам-споживачам).

За загальним визначенням зобов'язання - громадсько-правові відносини між сторонами (особами), які оформлені договором або випливають з дійсного законодавства, у зв'язку з чим одна сторона зобов'язана здійснити на користь іншої певні дії.

3.6 Методичні підходи до аналізу кредиторської заборгованості

В умовах нестабільної ринкової економіки ризик несплати або несвоєчасної оплати рахунків збільшується, це приводить до появи кредиторської заборгованості. Частина цієї заборгованості в процесі фінансово - господарської діяльності неминуча і повинна знаходиться в рамках припустимих значень.

Аналіз і управління кредиторською заборгованістю мають дуже велике значення для підприємств, що функціонують в умовах ринку. Вміле й ефективне управління цією частиною поточних активів є невід'ємною умовою підтримки необхідного рівня ліквідності і платоспроможності.

Кредиторська заборгованість - сума заборгованості підприємства кредиторам на певну дату.

Мета аналізу заборгованості є: оцінка платіжної дисципліни покупців і замовників; аналіз ризиків кредиторської заборгованості; виявлення у складі кредиторської заборгованості зобов'язань, малоймовірних для стягнення; розробка оптимальної політики, спрямованої в напрямі прискорення розрахунків й зниження ризику не платежів.

Послідовність аналізу кредиторської заборгованості включає такі етапи:

· оцінювання величини, структури та динаміки кредиторської заборгованості за видами з використанням прийомів горизонтального і вертикального аналізу;

· дослідження структури кредиторської заборгованості за строками утворення з метою з'ясування стану платіжної дисципліни;

· комплексне оцінювання кредиторської заборгованості за системою відносних показників;

· порівняльний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості.

Організаційно-інформаційна модель аналізу кредиторської

заборгованості представлена в табл. 3.1.

Аналіз кредиторської заборгованості починається з вивчення складу і структури кредиторської заборгованості за даними форми № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)». Згідно НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджене Наказом № 73 від 07.02.2013 р. баланс (звіт про фінансовий стан) - це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Для цього розраховують питому вагу кожного виду кредиторської заборгованості в загальній сумі. Такі показники розраховуються за звітом і за планом, а порівнюючи їх, визначають відхилення в структурі кредиторської заборгованості, установлюють причини змін її окремих складових і розробляють заходи для регулювання заборгованості, особливо тих її складових, які негативно впливають на діяльність підприємства.

Як правило, основною причиною змін структури кредиторської заборгованості є взаємні неплатежі. Це може підтвердити порівняльний аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості.

Для проведення порівняльного аналізу складається розрахунковий баланс, в якому порівнюється за видами і в цілому суми дебіторської (розміщення активів) та кредиторської (джерела формування капіталу) заборгованості.

Результатом аналізу порівняння кредиторської та дебіторської заборгованості може бути виявлення [30]:

Ш збільшення або зменшення дебіторської заборгованості;

Ш збільшення або зменшення кредиторської заборгованості.

Як збільшення, так і зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть призвести до негативних наслідків для фінансового стану підприємства.

Таблиця 3.1 Організаційно-інформаційна модель аналізу поточної кредиторської заборгованості

Елементи моделі	Характеристика
Мета аналізу	Оцінка платіжної дисципліни постачальників та підрядників Аналіз ризиків поточної кредиторської заборгованості Виявлення у складі поточної кредиторської заборгованості зобов'язань, малоймовірних для стягнення Розробка оптимальної політики, спрямованої в напрямі прискорення розрахунків й зниження ризику не платежів
Завдання аналізу	Оцінювання величини, структури та динаміки кредиторської заборгованості за видами з використанням прийомів горизонтального і вертикального аналізу Дослідження структури кредиторської заборгованості за строками утворення з метою з'ясування стану платіжної дисципліни Комплексне оцінювання поточної кредиторської заборгованості за системою відносних показників
Об'єкт аналізу	Фінансовий стан підприємства
	Ліквідність та платоспроможність	Фінансова стійкість	Рентабельність	Ефективність діяльності
Суб'єкт аналізу	Бухгалтерська, фінансова, економічні служби підприємства	Керівники функціональних та структурних підрозділів	Власники підприємства	Зовнішні користувачі інформації
Інформаційне забезпечення	Зовнішня інформація	Внутрішня інформація
	Нормативно-довідкова	Облікова, звітна, поза облікова
Методичні прийоми обробки первинної інформації	Економіко-логічні методи	Економіко-математичні методи
	Групування, Порівняння, Розрахунок відносних показників, Розрахунок середніх показників, Деталізація, елімінування, Методи детермінованого факторного аналізу	Методи кореляційно-регресійного аналізу, Методи моделювання фінансових показників
Система економічних показників аналізу поточної кредиторської заборгованості	Абсолютні вартісні показники	Відносні показники
	Поточні зобов'язання	Структура поточної кредиторської заборгованості, динаміка поточної кредиторської заборгованості, показники інтенсивності процесів (коефіцієнти ліквідності, рентабельності, витрато місткості, фінансової стійкості тощо)
Узагальнення і реалізація результатів аналізу поточної кредиторської заборгованості	Узагальнення результатів	Реалізація результатів
	- систематизація інформації; - оцінка поточної кредиторської заборгованості; - розробка заходів щодо поліпшення обліку поточної кредиторської заборгованості на товаристві у майбутньому; - оформлення результатів аналізу та передача їх в управлінські структури для реалізації запропонованих заходів.	- оцінка варіантів заходів поліпшення обліку поточної кредиторської заборгованості; - вибір оптимального варіанту заходів щодо поліпшення обліку поточної кредиторської заборгованості; - прийняття рішення щодо реалізації обраного варіанту заходів; - доведення прийнятого рішення до виконавців; - визначення термінів і забезпечення контролю за виконанням прийнятих управлінських рішень

Так, зменшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може статися через погіршання стосунків з клієнтами, тобто через зменшення кількості покупців продукції.

Збільшення дебіторської заборгованості проти кредиторської може бути наслідком неплатоспроможності покупців [30].

Для ефективного управління кредиторською заборгованістю необхідно:

стежити за співвідношенням сум дебіторської та кредиторської заборгованості;

контролювати стан розрахунків за простроченою заборгованістю, своєчасно виявляти неприпустимі суми кредиторської заборгованості та приймати ефективні управлінські рішення щодо її усунення.

Керівники підприємств мають змогу різносторонньо досліджувати обсяг своєї кредиторської заборгованості, проте, вони в більшості випадків це ігнорують. Тому рекомендуємо проведення комплексного фінансового аналізу кредиторської заборгованості, адже управління нею потребує зваженого наукового підходу.

3.7 Оцінка організації роботи із постачальниками

Різноманітність і велика кількість потенційних постачальників матеріальних потоків підвищує актуальність проблеми вибору тих з них, які змогли б з найбільшим ефектом забезпечити надійність логістичних процесів. Важливість вибору постачальника пояснюється не тільки функціонуванням на сучасному ринку великої кількості постачальників однакових матеріальних ресурсів, а й тим, що він повинен бути, перш за все, надійним партнером товаровиробника в реалізації його стратегії організації виробництва.

Однією з основних проблем в управлінні закупівлями матеріальних ресурсів є вибір постачальника. Загострення конкуренції і зростання цін змушують компанії всерйоз задуматися про скорочення витрат. Як показують дослідження, близько 50 % резервів перебувають у сфері закупівель. Інші 50 % можна знайти в управлінні, організації виробництва, логістиці та інших сферах діяльності. Тобто основний резерв - саме в оптимізації закупівлі. Найбільші компанії приділяють цій сфері підвищену увагу.

Пошук, обробка та аналіз інформації по ринках закупівель, постачальника досить трудомісткий і довгий процес. Якщо організація шукає постачальника для важливої у стратегічному плані продукції, то необхідно пам'ятати, що "поганий" постачальник може викликати набагато більше проблем, ніж "погані" матеріали. Остаточний вибір постачальника проводиться особою, яка приймає рішення, і не може бути повністю формалізований.

Процес пошуку постачальників складається з таких етапів:

1. Пошук потенційних постачальників;

2. оголошення конкурсу;

3. вивчення рекламних матеріалів: фірмових каталогів, оголошень у засобах масової інформації і т. п.;

4. відвідування виставок і ярмарків;

5. листування і особисті контакти з можливими постачальниками.

...