Податок на додану вартість
Сутність податку на додану вартість в Україні, передумови запровадження в країні. Принципи та особливості справляння податку на додану вартість в Україні та країнах Європейського Союзу. Головні напрямки вдосконалення механізму справляння податку.
| Рубрика | Бухгалтерский учет и аудит |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.12.2021 |
| Размер файла | 48,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В УКРАЇНІ
1.1 Передумови запровадження ПДВ в Україні
1.2 Суть податку на додану вартість
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПДВ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІВДРУЖНОСТІ
2.1 Принципи та особливості справляння ПДВ в Україні
2.2 Принципи та особливості справляння ПДВ в країнах ЄС
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
податок доданий вартість запровадження
Важливою складовою процесу розбудови ринкової економіки України, а також її інтеграції до системи світових господарських зв'язків є фoрмування вітчизняної системи оподаткування, котра забезпечує необхідними фінансовими рeсурсами виконання функцій держави. Запровадження в Україні податку на додану вaртість можна вважати важливим кроком на шляху до формування сучасної податкової системи, оскільки ПДВ вважається найдосконалішою формою непрямого оподаткування і відіграє велику роль у системі державних фінансів. Вагoмий внесок у дослідження механізму справляння сучасних видів непрямих податків, а зокрема пoдатку на додану вартість, зробили такі західні фахівці: Ш. Бланкарт, С.Л. Брю, Л. Ебрілл, Ж.-П. Бодeн, К.Р. Макконeлл, В. Саммерс, Д.Е. Ханк. Серед вчених близького зарубіжжя заслуговують на увагу праці С. Нікітіна, Л. Дробозіної, Е. Глазової, Г. Поляка, Д. Чeрніка. Питaння, якi пов'язані з викoристанням ПДВ та його рoллю у системi оподаткування, а також окремі проблеми застосування цього податку та мeханізму його справляння виступають предметом дoслідження цілого ряду вітчизняних науковців та практиків, зокрема В. Андрущeнка, В. Буряковськoго, В.Волканова, О. Василика, О. Данілова, Т. Єфименко, М. Кучeрявенко, І. Лунiної, С. Льовочкiна, В. Опapіна, В. Пинзеника, А. Соколовської, В. Суторміної, В. Федосова та ін. Метою цієї курсової роботи є наукове обґрунтування теоретичних положень податку на додану вартість та аналіз механізму його справляння з метою обґрунтування напрямів вдосконалення цього податку. Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких завдань: визначити природу та економічну сутність ПДВ, форми, методи та принципи об'єкту оподаткування; проаналізувати сучасний стан, проблеми і особливості механізму справляння ПДВ в Україні; роль податку в системі оподаткування; розробити критерії оцінки фіскальної ефективності застосування ПДВ та оцінити ефективність його справляння в Україні. 5 Об'єктом дослідження є комплекс фінансово-економічних відносин у процесі становлення та розвитку непрямого оподаткування. Предметом дослідження виступає механізм справляння податку на додану вартість. Метoди дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження курсової роботи є фундаментальні положення сучасної економічної теорії. Дослідження виконувались із урахуванням вимог діалектичного методу пізнання, принципів комплексного та системного підходів. У процесі дослідження використовувались і загальнонаукові методи пізнання, і спеціальні: аналізу та синтезу - для деталізації досліджуваного предмета та вивчення його структурних і функціональних складових; логічного узагальнення - для обґрунтування нових підходів до визначення складових елементів механізму справляння податку на додану вартість; статистичного аналізу - для вивчення, порівняння та оцінки тенденцій дії механізму справляння податку на додану вартість; метод кореляційного аналізу - для встановлення ступеня тісноти зв'язку між макроекономічними показниками і надходженнями ПДВ до бюджету. Інформаційну базу курсової роботи складають законодавчі та нормативні акти з питань оподаткування в Україні, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів із розглянутої тематики.
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В УКРАЇНІ
1.1 Передумови запровадження ПДВ в Україні
З часу проголошення державного суверенітету Україна стала на шлях створення власної національної податкової системи. Одним з перших законів з питань оподаткування був Закон України "Про податок на добавлену вартість", підписаний 20 грудня 1991 року. Незважаючи на певні недоліки, цей Закон відіграв помітну роль в економічному житті країни, увівши в податкову систему податок на додану вартість. Подальші внесені зміни та прийняття нових законів значно вдосконалили його, врахувавши інтереси держави і платників податків.
З часу прийняття першого Закону України "Про податок на добавлену вартість" від 20.12.1991 р. видано ще чотири законодавчі акти, якими вносились зміни та доповнення до Закону. Пізніше став діяти Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. "Про податок на добавлену вартість", до якого 13 разів вносилися зміни та доповнення.
З часу введення податку на додану вартість у систему оподаткування він відіграє значну роль не тільки в наповненні Державного бюджету України, а й реалізації економічної політики держави. Незважаючи на значну роль податку на додану вартість в економічному механізмі господарювання, останніми роками висловлюється значна кількість критичних зауважень. В окремих випадках пропонувалося взагалі скасувати цей податок1 і ввести, наприклад, податок з продажу товарів.
Механізм справляння податку на додану вартість, як згадувалося, влаштований таким чином, що при багаторазовому оподаткуванні на кожному етапі обігу товару фактично оподатковується тільки додана вартість. До бюджету платники податку перераховують різницю між податковим зобов'язанням (сумою нарахованого ПДВ на весь обсяг реалізації) і податковим кредитом (сумою сплаченого ПДВ з вартості придбаних товарів, сировини, матеріалів). Такий спосіб визначення суми податку простіший за визначення доданої вартості з наступним оподаткуванням. У світовій практиці такий спосіб обчислення ПДВ одержав назву методу "рахунків-фактур". Тому багаторазове справляння податку на додану вартість товару відсутнє.
На сьогоднішній день податок на додану вартість в Україні регулюється Законом України "Про податок на додану вартість", прийнятим Верховною Радою 3.04.1997 р., зміненим і доповненим більш як 50 разів.
Даний Закон містить 11 статей, якими визначено категорії платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників ПДВ, визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань.
З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України "Про податок на додану вартість" від З квітня 1997 р. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ.
Виходячи з чинних законодавчих актів, розглянемо порядок обчислення і сплати ПДВ, механізм його впливу на фінансово-господарську діяльність підприємств[6, c. 3].
Окремі визначення в Законі України "Про податок на додану вартість" є неточними. Наприклад, визначення платника податку на додану вартість. Податок на додану вартість є непрямим податком, який включається в ціну продажу товару. При класифікації податків ознакою, яка визначає належність ПДВ до непрямих податків, є саме обставина, що податок включається в ціну товару і при купівлі сплачується покупцями.
Питання суті податку на додану вартість ґрунтовно дослідив академік УААН М.Я. Дем'яненко. Надаючи важливе значення цій проблемі, він звертає увагу на причини, чому економісти і вчені неоднозначно трактують поняття платника податку на додану вартість. Першопричиною появи різних поглядів є неточне визначення платника податку в Законах України з початку їх прийняття. Статтею 2 (пункт 1) Закону України "Про податок на додану вартість" платниками податку визначено "підприємства та організації, які відповідно до законодавства України мають статус юридичних осіб, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність". Подальше вдосконалення податкового законодавства не виправило існуючих неточностей і в Декреті Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про податок на додану вартість" платниками податку знову визначені суб'єкти підприємницької діяльності. Тільки в останній чинній редакції Закону від 3 квітня 1997 року платником податку визначено особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
Визначення платника податку на додану вартість у законодавчих актах України певною мірою суперечить економічній теорії з питань оподаткування. Однозначність у визначенні виробників продукції платниками податку на додану вартість ставить під сумнів правильність класифікації податків і зарахування його до категорії непрямих податків, розглядаючи цей податок як модифікований універсальний акциз, яким він є за економічним змістом. М.Я. Дем'яненко зазначає: "Саме через таку неузгодженість на законодавчому рівні виникає суперечність між теоретичним визнанням ПДВ як непрямого податку і необхідністю його сплати товаровиробником, а не споживачем. Відбулося це внаслідок ототожнення понять "суб'єкт оподаткування" і "платник податку". Як правило, дані поняття збігаються, але не завжди, в окремих ситуаціях вони мають самостійне значення. Саме така ситуація склалася з податком на додану вартість". Погляди, що платник податку і суб'єкт оподаткування не можуть бути єдиними, поділяє і В.В. Пилипенко. Механізм стягнення податку на додану вартість влаштований таким чином, що суб'єкти господарювання виступають посередниками між фактичними платниками податку, якими є споживачі, і бюджетом.
Численні порушення податкового законодавства, що виявляються в ході перевірок свідчать про наявність суттєвих недоліків у діючому податковому законодавстві, що дає ділкам тіньового бізнесу одержувати незаконні відшкодування. На нашу думку, при перегляді законодавства з податку на додану вартість слід запозичити досвід законодавства Швеції з питань перевірки достовірності відшкодування ПДВ. У цій країні діє жорсткий контроль перевірки правильності відшкодування ПДВ. Законодавством установлені строки відшкодування протягом 2,5 місяця з дня подачі декларації. Але у випадку, коли в податкового органу є сумніви щодо угоди і сплати ПДВ, він має право відмовити на невизначений строк до повного уточнення й з'ясування всіх обставин інформації щодо проведених операцій. Введення таких правил ніякою мірою не утискує прав товаровиробника. Практика показує, що заплутані схеми відшкодування появляються у фіктивних фірм, що проводять товарообмінні операції. Введення такої норми стимулюватиме проводити операції з купівлі-продажу товарів за прозорою схемою. При непідтвердженні на якомусь етапі сплати ПДВ до бюджету, платник податку втратить право на відшкодування. За існуючих можливостей при чинному законодавстві багаторазово збільшувати ціну, в тому числі й величину відшкодування, фіктивний експорт вимагає термінового прийняття заходів щодо зменшення втрат бюджету.
Створенню заплутаних схем сприяли зміни в Законі України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року, в якому базою оподаткування по операціях з продажу товарів визначено загальну вартість. Попередні нормативні документи визначали базою оподаткування по таких операціях торгову націнку. Встановлення базою оподаткування загальної вартості товару спростило податковий облік. При такому методі визначення суми податку на додану вартість (метод рахунків-фактур) забезпечується окремий облік ПДВ, сума по ньому не відноситься на витрати виробництва. Разом з тим значно послаблені можливості контролю за достовірністю податкових оборотів на попередніх етапах обігу.
При запровадженні змін до Закону "Про податок на додану вартість" можна зберегти діючу практику надання державі кредиту юридичними особами, який названо податковим кредитом, але з окремими поправками. А саме: по-перше, кредитором має бути підприємство, яке реалізує товари (роботи, послуги), а не покупець; по-друге, до надання кредиту державі доцільно залучити лише переважно платоспроможні підприємства; по-третє, термін погашення кредитів треба визначити в межах звітного податкового періоду; по-четверте, погашення наданого кредиту може здійснюватись державою шляхом перерахування коштів на поточний рахунок кредитора або шляхом заліку, тобто зменшення його податкового зобов'язання.
Податок на додану вартість в бюджеті країни відіграє значну роль. На нинішньому етапі розвитку країни він служить стимулюючим важелем впливу на агропромисловий сектор. Вдосконалення податкового законодавства та усунення окремих його недоліків позбавить противників цього закону підстав для критики і збереже державні кошти в бюджеті.
1.2 Суть податку на додану вартість
Податок на додану вартість у багатовіковій історії податкового права -- порівняно новий вид непрямого податку. Вперше він був введений у Франції в 1954 році, потім набув широкого поширення -- спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х -- початок 70-х рр.) і дещо пізніше -- в країнах Азії, Африки і Латинської Америки Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислове розвинуті країни Єдина держава, де такого податку немає, -- США. Але й тут протягом останнього десятиліття ведуться інтенсивні дискусії щодо заміни податку з обороту на федеральний податок на додану вартість У кінці 80-х -- на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також у деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні, Росії ПДВ введено в 1992 році.
Загальною тенденцією для всіх країн, що ввели ПДВ, стало швидке перетворення цього податку на один із основних у податковій системі У Франції на частку ПДВ припадає 45 % усіх податкових надходжень до бюджету, у Великобританії і Німеччині -- 50 %. Приблизно такою є частка податку на додану вартість до загального обсягу податкових платежів у бюджет держави в інших країнах -- членах Європейського Союзу. В Україні податок на додану вартість становить близько 22 % консолідованого бюджету.
Введення ПДВ стало одним з основних напрямків глобальної податкової реформи 80--90-х рр. Таке широке поширення ПДВ та його визнання в багатьох країнах світу пояснюється цілою низкою причин.
Суть податку на додану вартість полягає у сплаті податку продавцем (виробником, постачальником) товарів, робіт, послуг з тієї частини вартості, яку він додає до вартості своїх товарів (робіт, послуг) до стадії реалізації їх. Додана вартість створюється в процесі всього циклу виробництва і обігу товарів, починаючи із стадії виготовлення їх і закінчуючи реалізацією кінцевому споживачеві. Відповідно податок сплачується на кожній стадії виробництва та обігу. ПДВ має широку податкову базу, практично охоплює всі види товарів і послуг. Продавець включає податок на додану вартість у вартість товарів та наданих послуг. Але й сам він сплачує ПДВ за придбані ним у процесі виробництва товари (роботи, послуги). Таким чином, сума сплаченого ним податку становить різницю між сумами податку, отриманими від покупців за реалізовані товари і послуги, та сумами податку, сплаченими постачальникам при придбанні тих товарів і послуг, які необхідні в процесі виробництва оподатковуваних товарів (робіт, послуг). Платник ПДВ має право на вирахування податку, сплаченого ним постачальникам. На цьому, власне, і базується механізм дії податку на додану вартість.
На практиці бувають відхилення від єдиної схеми, оскільки окремі країни застосовують різні методи обчислення податку, визначення податкової бази, ставок, пільг тощо. Однак у цілому зазначений варіант ПДВ став універсальним, оскільки саме він був прийнятий більшістю країн.
Податок на додану вартість -- універсальний непрямий податок, який найбільшою мірою відповідає умовам ринкової економіки. Одна із властивих його ознак -- економічна нейтральність: податок стягується за однаковою ставкою щодо всієї споживчої бази. Це створює йому перевагу порівняно з податком з обороту. ПДВ вельми зручний і простий із суто адміністративного погляду (маються на увазі методи його обчислення, порядок збору та сплати, аудит і т. п.). ПДВ є найбільш надійним і постійним джерелом надходжень доходів до державного бюджету. Він активно використовується при розробці податкової політики. За допомогою податку вирішується чисто фіскальна мета оподаткування, пов'язана з поповненням доходів державного бюджету. Він має і важливі економічні наслідки: стимулює економічну активність, зниження витрат виробництва, сприяє покращенню якості продукції.
Основні напрямки в еволюції законодавства про ПДВ у країнах, де цей податок діє, якраз і визначаються прагненням, з одного боку, посилити суто фіскальну функцію податку, а з іншого -- використовувати його з метою стимулювання економічного розвитку. З цим пов'язана тенденція до розширення оподатковуваної бази податку, кола платників та скорочення пільг, яка спостерігається майже в усіх країнах.
Подібні тенденції характеризують розвиток законодавства про податок на додану вартість і в Україні. Однак у нас він відбувається у специфічних умовах. Перш за все, це пов'язано з переходом до нової системи ринкових відносин, а також з рішенням завдань інтеграції країни в систему світових економічних зв'язків.
Українське законодавство про ПДВ характеризується надто великою рухливістю та мінливістю. З часу прийняття першого Закону України «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991 р. видано ще чотири законодавчі акти, якими вносили зміни та доповнення до Закону. Пізніше став діяти Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про податок на добавлену вартість», до якого 13 разів вносилися зміни та доповнення.
Сьогодні податок на додану вартість в Україні регулюється Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року. Згідно з цим Законом всі підприємства незалежно від форми власності сплачують податок на додану вартість у загальновстановленому порядку. Закон суттєво відрізняється від Декрету, який діяв до нього.
Так, Закон визначає, що податок на додану вартість становить 20 відсотків від бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг), тобто до бази оподаткування, а не включається до їхньої ціни, як було встановлено Декретом. Із введенням у дію Закону втратили чинність всі пільги, становлені іншими законодавчими актами. Наприклад, Законами України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України з питань пільгового оподаткування підприємств і організацій, всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 10.07.1996 р., «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» від 1.07.1993 р., «Про внесення змін і доповнень до декретів Кабінету Міністрів України про податок на добавлену вартість» від 19.11.1993 р. від оподаткування звільнялися:
-- реалізація сільськогосподарської продукції в рахунок держконтракту та держзамовлення;
-- товари, що імпортувалися всеукраїнськими та міжнародними об'єднаннями громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
-- вартість робіт з будівництва об'єктів соціальної сфери і житла, а також будівельно-монтажних робіт із спорудження об'єктів виробничого призначення сільськогосподарських підприємств;
-- роботи з благоустрою (озеленення, зовнішнє освітлення, експлуатація міських доріг) та ін.
Законом України «Про податок на додану вартість» таких пільг не передбачено.
Втратили пільги також деякі підприємства, що займаються специфічною діяльністю. Зокрема, підприємство з виготовлення пам'ятників з мармурового кришива та природного каменя до прийняття Закону вважалось таким, що надає ритуальні послуги. Після введення в дію Закону підприємство вже не може користуватись пільгою на податок на додану вартість.
У Законі України «Про податок на додану вартість» (із врахуванням змін) є тільки два підпункти щодо діяльності такого виду підприємств.
1. Згідно з підпунктом 5.1.14 Закону звільняються від оподаткування операції з надання культових послуг та продажу предметів культового призначення релігійним організаціям за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 р. №1010).
2. Згідно з підпунктом 5.1.15 Закону звільняються від оподаткування операції з надання послуг з поховання будь-яким платником податків. Причому Законом не передбачено створення будь-якого переліку послуг з поховання. З введенням у дію цього Закону пільга надається тільки тим підприємствам, які безпосередньо надають послуги з поховання. Ці підприємства складають калькуляцію вартості послуг. До калькуляції можуть включатися як складові частини, так і вартість вінків, копання могил, замовлених автобусів, послуг супроводжуючого та ін. Саме вартість такої калькуляції не оподатковується податком на додану вартість. Але можуть бути випадки, коли організація застосовує допомогу інших підприємств. Наприклад, купує вінки в іншої організації, замовляє автобуси в автопарку, придбавае надгробні пам'ятники. В такому разі підприємство, яке надає послуги з поховання, сплачує підприємству-постачальнику ПДВ на загальних засадах і після відповідних змін у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. сума сплаченого податку на додану вартість відноситься до валових витрат виробництва.
Підприємства, які реалізують такому підприємству, наприклад вінки, надгробні пам'ятники, надають автобуси, сплачують податок на додану вартість на загальних підставах, оскільки вони не надають безпосередньо самих послуг з поховання.
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПДВ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІВДРУЖНОСТІ
2.1 Принципи та особливості справляння ПДВ в Україні
Податок на додану вартість (далі - ПДВ) виконує яскраво виражену фіскальну функцію. ПДВ домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Особливість цього податку полягає в тому, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан. Діючий порядок обчислення, справляння і адміністрування ПДВ в Україні регламентується Податковим Кодексом України [6].
Проблеми функціонування та реформування ПДВ в Україні досліджувалися таким провідними науковцями, серед яких: Баліцька В.В., Дмитренко Е. В., Мельник В.М., Солдатенко О.В., Парнюк В. В., Ярмоленко Ю.В. та ін. Проте, незважаючи на данні дослідження, ряд проблемних аспектів оподаткування доданої вартості потребують подальших глибоких і системних досліджень.
Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Це зумовлено тим, що ставки ПДВ установлюються на оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки. Практика оподаткування доданої вартості в Україні свідчить про досить напружену ситуацію в даному сегменті податкових відносин, адже ефективна ставка ПДВ набагато менше номінальної, що зумовлено недосконалістю сучасного механізму розрахунку податкових зобов'язань, наявністю численних і не завжди економічно обґрунтованих пільг. Особливо гострими та постійними проблемами є своєчасне відшкодуванням ПДВ, а особливо для експортно-орієнтованих виробників, наявність можливостей використання ПДВ для приховування реальних доходів.
В Україні подальше адміністрування ПДВ є проблемним - ряд політиків та науковців радять відмінити цей податок і замінити його податком з обігу. Головна причина - бюджетне відшкодування, яке на сьогодні є проблемою. Можливість привласнити у значному розмірі бюджетні кошти (у вигляді бюджетного відшкодування) та можливість державних службовців отримати винагороду (хабар) за здійснення бюджетного відшкодування - є вкрай привабливими перспективами за економічних умов проживання більшості громадян (27 % населення проживає за межею бідності, а 70 % - на межі). Але ПДВ є обов'язковим податком в країнах ЄС, до яких бажає приєднатися й Україна, і відміна його є кроком назад від інтеграції до європейського податкового поля [2, с. 109].
В останні кілька років гостро постала проблема заборгованості бюджету по відшкодуванню ПДВ. Досить часто підприємства спеціально незаконно створюють ситуацію, коли держава повинна їм відшкодовувати ПДВ. Для цього розробляються і впроваджуються спеціальні схеми, єдиною метою яких є формування від'ємного значення по зобов'язаннях з ПДВ. Важливою складовою цих махінацій є діяльність фіктивних фірм, які виписують фальшиві податкові накладні, що дають право легальному підприємству на збільшення свого податкового кредиту [4, c. 4].
Значною проблемою, яку необхідно вирішити найближчим часом, є створення дієвого механізму попередження незаконного повернення цього податку, адже застосування незаконних схем відшкодування ПДВ при здійсненні експортних операцій породжує проблему виведення капіталу з економіки країни.
Отже, дослідивши недоліки функціонування ПДВ за можливе запропонувати напрями вдосконалення механізму справляння ПДВ [2 c. 57] :
спростити механізм справляння податку на додану вартість, а саме - виключити з бази оподаткування інші податки і збори та обов'язкові платежі;
змінити дату виникнення податкового зобов'язання і відповідно податкового кредиту;
посилити контроль за здійсненням відшкодування ПДВ з бюджету;
обмежити перелік пільг, залишити тільки пільги, що стосуються предметів першої необхідності.
Отож, можна вважати, що основною проблемою справляння ПДВ в Україні є відсутність дієвого механізму щодо повернення надміру сплаченого ПДВ. З набраним чинності Податковим кодексом виникла низка питань, що потребують з'ясування. Зокрема, йдеться про процедуру бюджетного відшкодування ПДВ та шляхи її адаптації до умов цього Кодексу, тому потрібно створити новий механізм щодо повернення надміру сплаченого ПДВ і значно посилити контроль за цією процедурою.
2.2 Принципи та особливості справляння ПДВ в країнах ЄС
Податок на додану вартість (ПДВ) займає одне з ключових місць у податкових системах більшості країн Європейського Союзу (ЄС), який було введено в 1967 р. За рахунок цього податку передбачалось фінансувати загальний бюджет ЄС. ПДВ уперше з'явився у Франції в 1954 році як альтернатива податку з обороту і справляється практично в усіх країнах Західної Європи. Тому в подальшому введення його стало головною вимогою для всіх країн, які мали бажання стати членами в ЄС. Кожна країна сама встановлює ставки оподаткування, які коливаються в межах від 15 % (у Люксембурзі) до 25 % (у Швеції та Данії).
Стандартну ставку встановлюють на рівні не менш, ніж 15 %, проте також існують пільгові ставки ПДВ у країнах ЄС, які не повинні бути нижче 5%. Варто відзначити, що є ряд країн-членів, у яких існують винятки (ПДВ застосовують до окремих, специфічних груп товарів і послуг). Для деяких видів товарів і послуг також діє спеціальна знижена ставка ПДВ - 12%. Деякі країни ЄС контролюють спеціальні території, де ПДВ не справляють.
Ставки ПДВ, які перевищують 20%, застосовують у Бельгії, Чехії, Іспанії, Латвії, Литві, Нідерландах (21%), Італії, Словенії (22%), Греції, Ірландії, Польщі, Португалії (23%), Румунії, Фінляндії (24%), Хорватії, Швеції (25%). Найвищу ставку - 27% - застосовують в Угорщині. Більшість зазначених країн змушені були підняти ставки ПДВ після кризи 2008 р., що обумовлено вимогами ЄС дотримуватися граничного рівня бюджетного дефіциту, а саме ПДВ є одним з тих податків, який здатний забезпечити надходження до бюджету навіть у період економічної депресії. Проте в кожній країні щодо цього податку діють різні пільги. Так, пільгова ставка сплати ПДВ майже в усіх країнах діє на більшість продовольчих товарів,особливо повсякденного попиту, на продукцію сільського господарства, на ліки, книги,друковану підписну продукцію. У деяких випадках на туристські та готельні послуги,вантажне та пасажирське перевезення тощо. Від сплати даного податку можуть звільнятися державні установи, пов'язані з виконанням адміністративних, соціальних,виховних, культурних і спортивних функцій, сільськогосподарське виробництво, деякі вільні професії (приватна викладацька діяльність, приватні лікарі та ін.). На деякі види виробів, навпаки, встановлюються підвищені ставки оподаткування (наприклад, на автомобілі, тютюнові, ювелірні вироби, вироби з хутра тощо).
ПДВ має особливості у відносинах між різними країнами-членами ЄС. Як правило, між ними встановлюються взаємовідносини, укладаються різні угоди, які передбачають, що при імпорті та експорті товарів цей податок взагалі не стягується.
У Німеччині, наприклад, серед податків на юридичних осіб найбільш високі доходи державі приносить саме ПДВ. Його внесок до бюджету складає приблизно 28%(друге місце після податку на прибуток). Загальна ставка цього податку на даний час складає 19%. Проте основні продовольчі товари, а також книжно-журнальну продукцію, оподатковують за зниженою ставкою - 7%. Цю ставку не поширюють на обороти кав'ярень та ресторанів.
У Франції виділяють чотири види ставок ПДВ: 20% - нормальна ставка на всі види товарів i послуг; 33,33% - гранична ставка на предмети розкоші,автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% - пільгова ставка на товари культурного повсякденного вжитку (книги); 5,5% - на товари i послуги першої необхідності(продукти харчування, за винятком алкоголю i шоколаду, медикаменти, житло,транспорт). Від сплати ПДВ у Франції звільняються такі види діяльності: медицина і медичне обслуговування;утворення; діяльність суспільного і благодійного характеру;усі види страхування, лотереї, казино. Існує список видів діяльності, де передбачене право вибирати між ПДВ і прибутковим податком: здавання в оренду приміщень для будь-якого виду економічної діяльності; фінанси і банківська справа; літературна,спортивна, артистична діяльність, муніципальне господарство.
Всі країни ЄС, крім Данії, разом із підвищенням ставок ПДВ, запровадили знижені ставки на кілька груп товарів. Переважно це стосується товарів першої необхідності, послуг громадського транспорту, ліків, медичного обладнання для осі з особливими потребами, дитячих крісел тощо. Болгарія, Чехія, Німеччина, Естонія,Іспанія, Італія, Латвія, Нідерланди, Австрія, Словаччина, Великобританії застосовують одну знижену ставку.
В Італії від сплати ПДВ звільняються експортні товари, міжнародні послуги та операції, пов'язані з їх виконанням, а також операції страхування та надання кредитів,поширення акцій та облігацій, витрати на медичне обслуговування, освіту, культуру,поштові послуги та операції із золотом та іноземною валютою.
У Нідерландах знижуються ставки ПДВ на продукти харчування, безалкогольні напої, послуги готельного господарства, пасажирського транспорту, на деякі види комерційної діяльності, а також на банківські, страхові та фінансові послуги, освіту та охорону здоров'я.
В Австрії знижені ставки застосовують при здаванні в оренду нерухомості (крім гаражів і паркінгів), а також при укладанні деяких угод у сфері культури, науки тощо.
У Люксембурзі знижену ставку встановлюють при постачанні газу,електроенергії.
Найбільша різниця між стандартною та зниженою ставками є характерною для Нідерландів (21% і 6%) та Великобританії (20% і 5%). Інші спеціальні ставки ПДВ зазначені країни не застосовують, однак така комбінація ставок дала їм можливість максимально реалізувати не тільки фіскальний, але і регуляторний потенціал ПДВ.
Найменша різниця між стандартною та зниженою ставками є характерною для Чехії (21% і 15%), однак, при цьому знижена ставка справляння ПДВ розповсюджуються на широкий перелік товарів та послуг: продукти харчування,послуги з водопостачання, фармацевтичну продукцію, обладнання для осіб з особливими потребами, дитячі крісла, пасажирські перевезення, книги, журнали,газети, послуги культури (кіно, театри), діяльність готелів тощо.
Європейський досвід свідчить про користь застосування диференційованих ставок ПДВ для окремих груп товарів. Запровадження таких ставок може мати як постійний характер (для окремих груп товарів, особливо соціального значення), так і тимчасовий (запроваджуються на певний період часу для окремих груп товарів як виключення). Механізм диференційованого справляння ПДВ забезпечує ефективну реалізацію не тільки фіскального, але і регуляторного потенціалу ПДВ, що є необхідним для України.
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ СПРАВЛЯННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Щоб удосконалити механізм справляння ПДВ потрібно провести комплекс організаційно-правових заходів, що спрямовані на вдосконалення нормативної бази, покращення механізму адміністрування податку, врегулювання системи пільг податків, уникнення від можливостей ухилення від сплати податку і незаконного відшкодування ПДВ з бюджету. Однією із багатьох причин низької ефективності справляння податку ? недосконале адміністрування податку. Вагомою проблемою, що пов'язана із процесом адміністрування ПДВ, є ухилення від його сплати. Це призводить до зниження ефективності справляння податку. Застосування ПДВ в Україні дає можливість систематизувати форми ухилення від сплати податку, що залежить від певних ознак, а саме: ухилення від сплати податку, незаконне отримання відшкодування ПДВ із бюджету, зниження податкового зобов'язання. Для того, щоб попередити спроби ухилення від сплати податків за такими схемами, де використовуються „фіктивні” фірми, варто вимагати від підрозділів ДФС, щоб вони зверталися до судових органів із позовною заявою щодо скасування державної реєстрації суб'єкта підприємництва, визнавали недійсними операції та документи, якими вони оформлені, при наявності ознак фіктивності; органам ДФС треба проводити постійний моніторинг приватних підприємств і оперативно-розшукові заходи із органами внутрішніх справ, Служби безпеки України, щоб виявити „фіктивні” підприємства, аби зруйнувати схеми ухилення від оподаткування та створити окремий орган державної реєстрації суб'єктів господарювання з метою унеможливлювання реєстрації підприємств на підставних осіб і посилення відповідальності посадових осіб за оформлення документів при реєстрації (для прикладу, створити окремий спеціалізований орган державної реєстрації суб'єктів господарювання чи надати функції державної реєстрації виключно органам податкової служби, замість діючої на сьогоднішній день надто великої кількості органів державної реєстрації). 19 У дисертації Волканова Валентина Дмитровича визначено комплекс організаційно-правових заходів, які спрямовані на вдосконалення механізму справляння ПДВ і підвищення ефективності його адміністрування [5, ст.889]. А саме: щодо штучного підвищення ціни товару на експорт - запропоновано, що: 1) для експорту українськими підприємцями заявлено продукцію на суму більшу, аніж 500 тисяч гривень за цінами, що значно перевищують середньосвітові, або таку, що не користується попитом на світовому ринку; 2) в якості експортерів виступають фірми, що не відносяться до переліку загальновідомих українських великих підприємств - експортерів; 3) однією із сторін зовнішньоекономічного контракту виступають фірми-нерезиденти, що зареєстровані в офшорних зонах, чи розрахунки відбуваються через фінансові установи, що в них розташовані; щодо підвищення ефективності справляння ПДВ до бюджету, аби не допустити заниження митної вартості товарів, налагодити належну взаємодію правоохоронних і контролюючих органів, варто створити у структурі Міністерства фінансів окремий спеціалізований підрозділ, який відповідав би за утворення єдиних інформаційних баз таких даних, наприклад, середньосвітових цін на основні види товарів, які вивозяться з України та ввозяться на митну територію України. Наявність цього підрозділу є також важливою для отримання правдивих даних щодо фактичних обсягів експортно-імпортних операцій України з країнами-експортерами та імпортерами; щодо експортних операцій - потрібно змінити підходи до політики податкового стимулювання експортера, що полягає у застосуванні нульової ставки ПДВ для експорту продукції з високою часткою доданої вартості; щодо адміністрування податку варто зазначити, що працівникам податкової служби потрібно посилити роз'яснювальну роботу поряд із застосуванням рішучіших заходів, що спрямовані на погашення податкової заборгованості та на запобігання різних зловживань з боку платників податку; щодо організаційних заходів пропонується подальше налагодження належного взаємозв'язку правоохоронних і контролюючих органів в боротьбі з ухиленням від сплати ПДВ та його незаконним відшкодуванням у напрямку створення 20 єдиної інтегрованої інформаційної системи баз даних, здійснення комплексних перевірок, а також використання комплексних заходів для безумовного реагування на всі виявлені порушення. Слід зауважити, що на сьогодні набувають поширення як злочини, які пов'язані з ухиленням від сплати ПДВ, так і його незаконне відшкодування, яке потребує удосконалення організаційно-правових заходів, що спрямовані на виявлення таких злочинів. В Україні багато уваги приділяється фіскальній дії ПДВ та недостатньо відводиться його регулюючій функції, проте кожен елемент механізму ПДВ може бути використаний, щоб забезпечити позитивний регулюючий вплив податку на процеси в економіці. Однак в нашій країні маніпулювання елементами механізму ПДВ можна назвати безсистемним та не завжди науково обґрунтованим, а неконтрольований вплив ПДВ на процеси в економіці має певні негативні наслідки як для виробничої сфери, так і для споживачів. Саме це уповільнює економічне зростання і негативно впливає на фіскальну дію податку. Вплив ПДВ на споживачів у нашій країні характеризується суттєвим обмеженням сукупного платоспроможного попиту, а це в свою чергу стримує зростання вітчизняного виробництва. Негативні наслідки ПДВ для виробничої сфери висвітлюються у відволіканні оборотних коштів підприємств, що відбувається через постійні затримки виплат бюджетного відшкодування і встановлений порядок сплати ПДВ за принципом першої події при великих обсягах кредиторської заборгованості. ПДВ, діючи на всіх етапах виробництва і реалізації, в умовах, коли бракує фінансових ресурсів для розрахунків, почав стримувати взаєморозрахунки суб'єктів господарювання та гальмувати ділову активність. Не до кінця відпрацьований механізм оподаткування спричинив те, що ПДВ, котрий у країнах Заходу нейтральний до виробників, в наших економічних умовах став руйнівним для виробництва [8, ст.167]. Найбільш прийнятним варто визнати еволюційний підхід до реформування податкової системи, що передбачає збереження податку на 21 додану вартість в якості одного з основних її елементів і внесення ряду таких змін як зниження ставки ПДВ, адаптація до європейських норм, перехід від податкових пільг до системи соціальних пільг, аби забезпечити ефективність оподаткування. Такий підхід є виваженішим та більше відповідає потребам України під час перехідного періоду в економіці та необхідності утотожнення вітчизняної податкової системи із податковими системами інших країн, у першу чергу партнерів України по торгівлі. Прийняття його за основу під час розробки Податкового кодексу варто оцінити позитивно, бо стало можливим формування оптимального механізму оподаткування доданої вартості за європейською моделлю, але враховуючи особливості вітчизняної економіки. Зі всіх заходів, що стосуються еволюційного розвитку ПДВ, які б призводили до розширення сукупного попиту, найпродуктивнішим є зниження ставки податку та розширення податкової бази. Такі заходи є взаємопов'язані. Розширення бази спричинить зниження ставки, а це в свою чергу сприятиме зростанню сукупного суспільного попиту. Однак розширення бази можливе за умови скорочення пільг і обмеження ухилення від оподаткування. Зменшення ставки призведе до зменшення податкового тиску, і в цей же час до зменшення ухилення від оподаткування та збільшення бази оподаткування. Зменшення ставки ПДВ повпливає на сукупний попит через механізм цін. Через те, що ПДВ є нейтральним до різноманітних товарних груп, його зниження плавно спричинить зниження цін та розширення споживання, сприятиме активізації підприємництва. Причиною великої кількості зловживань та порушень під час справляння ПДВ в Україні є заплутаність податкового законодавства. Певні законодавчі та нормативні акти суперечать один одному, а це в свою чергу призводить до великої кількості непорозумінь, створює умови для ухилення від оподаткування. Щоб подолати це в майбутньому треба детально узгодити всі положення проекту податкового кодексу (щодо ПДВ), щоб не виникла необхідність для прийняття додаткових рішень чи роз'яснень, заборона внесення змін хоча б протягом року. Втім поспішність в прийнятті податкового 22 кодексу недопустима, всі положення мають бути чітко визначені та наслідки змін, які можуть відбутись повинні бути ретельно вивчені. Необхідним є перехід до політики диференційованого стимулювання експорту, котра б сприяла до прогресивних змін у його структурі. З такою метою вартувало б зберегти нульову ставку ПДВ для експорту товарів із високою часткою доданої вартості та звільнити від сплати податку експорт другої продукції, а це означатиме віднесення податку, який сплачений в ціні матеріальних ресурсів, на витрати від виробництва і дасть можливість відмовитися від відшкодування податку експортерам продукції з малою часткою доданої вартості. Отже, проблему зловживань у сплаті ПДВ треба ефективно вирішувати злагодженими діями органів виконавчої влади, на які покладено функції щодо справляння ПДВ. В це же час влада має дотримуватись зобов'язань із відшкодування ПДВ, бо розпочнеться нове замкнене коло недотримання правових норм двома сторонами. Також є необхідність запровадити "паспорт товару" - документ, що має супроводжувати товар до кінцевого споживача. Основою для цього документу варто взяти товарно-транспортну і податкову накладну. В ньому має бути інформація про кожну стадію руху товару з описом ціни купівлі, ціни продажу, а також інформація про контрагентів на кожній з цих стадій. Саме така новація призведе до покращення системи адміністрування ПДВ і точнішого відслідковування фактів зловживань та порушень з ПДВ. Аналізуючи схеми ухилення від оподаткування ПДВ, варто зазначити, що майже всі схеми базуються на отриманні бюджетного відшкодування через проведення сумнівних операцій з використанням „фіктивних фірм”. Ці схеми використовують як експортери продукції, так і реалізатори продукції власного виробництва на ринку, аби мінімізувати свої податкові зобов'язання. Вирішувати таку проблему потрібно шляхом включення до податкової декларації певної розшифровки податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів і таким шляхом як введення електронного обліку та аналізу податкових декларацій, а також необхідно 23 запровадити надання платниками податків основних статистичних показників діяльності підприємства, щоб своєчасно виявити приховування платниками об'єкту оподаткування. Слід зауважити, що є необхідним поступовий перехід від пільг до системи цільових бюджетних дотацій, що направлені для підтримки малозахищених верств населення та для розвитку галузей господарства України, які є пріоритетними. Варто зазначити, що потрібно також знизити ставку ПДВ. Втрати бюджету від цього можна покрити скороченням пільг і запровадити мораторій на надання нових пільг, а також вилученням пільг, що не мають соціальної направленості і є наданими за галузевою ознакою. Як на мене, встановлення ставки ПДВ на рівні 15% буде відповідати вимогам гармонізації податкового законодавства, що висуваються шостою директивою ЄС. Такий розмір ставки буде сприяти певному підвищенню конкурентоспроможності між українськими імпортерами та експортерами
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ СПЛАТИ І ВІДШКОДУВАННЯ ПДВ
3.1 Проблеми побудови ефективної системи оподаткування
Система оподаткування -- це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.
Це визначення дає відповіді на три питання про: склад податкової системи (податки і збори); її призначення ( формування бюджетів різних рівнів і цільових державних фондів); правову основу системи (стягнення податків регулюється відповідними законами держави).
Вивчаючи систему оподаткування в цілому доцільно виділити дві її підсистеми: оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств), оподаткування фізичних осіб. Це дає змогу: сконцентрувати увагу на двох самостійних напрямах в оподаткуванні -- юридичних і фізичних осіб; здійснювати пошук шляхів удосконалення кожної підсистеми, які мають суттєві особливості, щодо реалізації фіскальної і регулювальної функцій.
У Законі "Про систему оподаткування" названо 12 принципів її побудови:
-- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;
-- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок висо-котехнологічної продукції;
-- обов'язковість;
-- рівнозначність і пропорційність;
-- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
-- соціальна справедливість;
-- стабільність;
-- економічна обгрунтованість;
-- рівномірність сплати;
-- компетентність;
-- єдиний підхід;
-- доступність.
Визначення принципів побудови системи оподаткування, без сумніву, має важливе значення для створення ефективної, дієздатної податкової системи. Принципи побудови системи оподаткування значною мірою визначають податкову концепцію держави, її податкову політику.
На нашу думку, зазначені вище принципи системи оподаткування потребують: уточнення змісту ("компетентність", "єдиний підхід", "доступність"); скорочення кількості принципів, при цьому необхідно визначити найважливіші з них для побудови дієздатної системи; зміни черговості постановки окремих принципів залежно від їх важливості.
Побудова ефективної системи оподаткування залежить від повноти реалізації суспільного призначення податків, тобто їх функцій. Необхідно звернути увагу, що в офіційних документах з оподаткування функції податків не визначені. Однак у спеціальній літературі, підручниках автори називають різну кількість функцій, що їх виконують податки: фіскальну, стимулюючу, регулювальну, соціальну та інші. Спроба обґрунтування значної кількості функцій податків ще недостатньо аргументована.
Не можна погодитися з точкою зору, що податки виконують самостійну стимулюючу функцію. Оподаткування -- це стягнення окремих платежів. Виникає запитання. Чи можна стимулювати, стягуючи певні платежі?
Функції податків не можна ототожнювати з принципами оподаткування, побудови податкової системи. Як зазначалося вище, стимулювання підприємницької діяльності є одним із принципів побудови системи оподаткування.
Отже, податки виконують дві функції -- фіскальну і регулювальну.
Фіскальна функція податків надзвичайно важлива для характеристики, визначення їх суспільного призначення. Ця функція проявляється в мобілізації коштів у розпорядження держави. Отже, фіскальна функція завжди властива всім податкам і реалізується при їх стягненні. Можна стверджувати, що фіскальну функцію податки виконують ідеально. Водночас для її реалізації важливе значення має стабільне і регулярне надходження податків. Це досягається при визначенні об'єкта оподаткування та методики його розрахунку, розміру ставок податків, термінів сплати податків, застосуванні штрафних санкцій до платників за порушення податкового законодавства.
Регулювальна функція податків реалізується через їх вплив на різні напрями, показники діяльності суб'єктів господарювання. Слід зауважити, що прояв регулювальної функції податків залежить від багатьох обставин, факторів і є досить складним питанням у системі оподаткування. Він залежить від досконалості чинних законодавчих і нормативних документів із питань оподаткування та їх практичної реалізації. Безумовно, що можливість прояву регулювальної функції окремими податками різна, а отже, має місце і різний їх вплив на діяльність підприємств.
Порядок обчислення окремих податків та умови їх сплати можуть позитивно впливати на діяльність підприємств у цілому, окремі напрями їх діяльності. На основі цього робиться спроба наділити податки стимулюючою функцією. Але насправді це прояв регулювальної їх функції. Стягнення окремих податків може обмежувати діяльність суб'єктів господарювання, створювати несприятливі умови для неї. В цьому також проявляється регулювальна функція податків.
Посилення регулювальної функції податків має важливе практичне значення для вдосконалення оподаткування суб'єктів господарювання. Це необхідно враховувати при підготовці відповідних законодавчих і нормативних документів з оподаткування, що, на жаль, не завжди має місце.
При використанні податків для регулювання діяльності підприємств слід зосередити увагу на таких основних питаннях, від правильного, виваженого вирішення яких залежить дієвість регулювальної функції податків:
-- визначенні об'єкта оподаткування та методики його розрахунку;
-- визначенні джерела сплати податків;
-- визначенні розмірів ставок податків і методики їх розрахунку;
-- установленні термінів сплати податків, тобто податкового періоду;
-- наданні податкових пільг при стягненні податків;
-- застосуванні штрафних санкцій за порушення податкового законодавства платниками податків.
Сьогодні відбувається багато дискусій, здійснюються спроби вдосконалення системи оподаткування. При цьому багато надій покладається на прийняття Податкового кодексу держави.
Причини (фактори), що зумовлюють наявність недоліків у системі оподаткування, досить різноманітні. При цьому необхідно виділити об'єктивні та суб'єктивні фактори.
До об'єктивних факторів можна віднести:
-- недостатність вітчизняного досвіду оподаткування юридичних і фізичних осіб в умовах формування ринкової економіки;
-- недостатність професійно підготовлених фахівців, які могли б бути залучені до розробки законодавчих і нормативних актів з оподаткування;
...Подобные документы
Економічна сутність податку на додану вартість, його характеристика як об’єкта обліку, аналізу та контролю. Формування масиву фактографічної інформації. Облік податкового кредиту та податкових зобов’язань. Проект системи контролю та економічного аналізу.
дипломная работа [175,3 K], добавлен 06.04.2013Нормативне регулювання обліку податку на додану вартість, його сутність, об’єкт оподаткування та платники, порядок складання, прийняття та перевірки декларації. Документальне оформлення розрахунків з бюджетом в податковому і фінансовому обліку, аудит.
дипломная работа [92,6 K], добавлен 23.07.2010Сутність непрямого оподаткування та характеристика податку на додану вартість. Оцінка стану проведення обліку розрахунків з бюджетом по ПДВ підприємства в сучасних умовах в Україні. Аналітичний та синтетичний облік податкових кредитів й зобов’язань з ПДВ.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 31.10.2014Огляд економічної сутності і значення непрямих податків на прикладі податку на додану вартість. Нормативно-правове регулювання непрямих податків. Особливості їх первинного, аналітичного і синтетичного обліку з ПДВ. Відображення ПДВ у фінансовій звітності.
курсовая работа [65,4 K], добавлен 03.01.2011Порядок складання розрахунку частки бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ). Динаміка відшкодування ПДВ при здійсненні експортних операцій та його види. Поняття валових доходів, облік витрат, які не включають до складу валових витрат.
контрольная работа [177,0 K], добавлен 13.07.2009Проведення аудита фінансових результатів. Аудит розрахунків по страхуванню, які проводяться від фонду оплати праці. Бухгалтерські записи, зроблені по результатам аудиторської перевірки. Документи, що використовують при аудиті податку на додану вартість.
контрольная работа [117,4 K], добавлен 11.07.2010Мета, завдання аудиту податкової звітності з податку на прибуток. Особливості методики ведення обліку податку на прибуток, нарахування і сплата цього податку. Принципи формування документів з обчислення цього виду податку, проведення цього виду аудиту.
реферат [42,8 K], добавлен 08.07.2014Характеристика виду діяльності та економічна характеристика підприємства. Сучасний стан та удосконалення обліку оподаткування організації по податку на додану вартість. Правовий аналіз та огляд нормативної бази і літератури з оподаткування компанії.
дипломная работа [581,2 K], добавлен 23.05.2015Суб'єкти малого підприємництва. Елементи та умови переходу на облік по єдиному податку. Принцип розподілу сплачених сум єдиного податку. Бухгалтерський облік за спрощеною системою оподаткування. Економічна доцільність.
дипломная работа [52,4 K], добавлен 02.05.2003Порядок нарахування та сплати податків, зборів та платежів підприємства до бюджету. Первинний, аналітичний і синтетичний облік розрахунків з бюджетом. Звітність по податках, зборах і платежах. Податки на прибуток, прибутковий та на додану вартість.
курсовая работа [41,2 K], добавлен 01.08.2008Мета, завдання та нормативна база аудиту податкової звітності. Порядок організації та документального оформлення бухгалтерського обліку операцій з податку на прибуток. Методика проведення перевірки заповнення і подання Декларації з податку на прибуток.
курсовая работа [104,4 K], добавлен 29.11.2010Амортизація та методика її відображення в податковому та бухгалтерському обліку. Ліквідаційна вартість і вартість, яка амортизується, їх відмінні риси. Характеристика та особливості використання прямолінійного методу амортизації, наведеного у ПБО 7.
контрольная работа [17,4 K], добавлен 21.04.2010Характеристика розрахунків з бюджетом по податку на прибуток. Методичні основи його обліку. Методика податкового контролю розрахунків з бюджетом по податку на прибуток. Загальна характеристика та аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.
дипломная работа [765,3 K], добавлен 12.02.2015Сутність і види тимчасових і постійних різниць з податку на прибуток. Порядок розрахунку відстрочених податкових активів на прикладі умовного підприємства. Розробка рекомендацій з питань відображення в обліку відстрочених податкових активів і зобов’язань.
реферат [20,1 K], добавлен 11.07.2010Мета і завдання інформації аудиту фінансової звітності суб'єктів малого підприємства. Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку. Шляхи удосконалення здійснення аудиту ТОВ "АРТКОМ".
курсовая работа [53,8 K], добавлен 20.02.2013Нормативна база регулювання аудиторської діяльності. Призначення й класифікація міжнародних стандартів аудиту, основні принципи норм. Важливість достовірності фінансової звітності. Відповідальність за фінансові звіти. Вартість робіт, порядок розрахунків.
контрольная работа [26,0 K], добавлен 15.01.2014Обґрунтування принципів побудови програми аудиту заборгованості відповідно до вимог міжнародних стандартів. Дослідження аудиту звітності з податку на прибуток і розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку, утримань нарахування та сплати ПДФО.
курсовая работа [969,7 K], добавлен 28.11.2011Розгляд критеріїв розмежування малих та мікропідприємств. Порівняння вимог нормативних документів до складання фінансової звітності суб’єктів малого підприємництва в Україні та країнах Європи. Особливості розкриття інформації у фінансовій звітності.
статья [25,8 K], добавлен 13.11.2017Дослідження процесу становлення та розвитку оцінки як елементу методу бухгалтерського обліку з моменту її виникнення до сучасності, її перспективних напрямів розвитку. Концепція практичного застосування справедливої вартості, її використання в Україні.
статья [18,1 K], добавлен 31.01.2011Поняття негативного аудиторського висновку і визначення причин його надання аудитором. Суть незалежності аудитора і оцінка можливих причин її порушення. Опис схеми і вивчення порядку проведення аудиту розрахунків з бюджетом по податку на прибуток.
контрольная работа [25,9 K], добавлен 29.09.2013
