Фінансовий облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСП «Економіко-технологічний фаховий коледж

Херсонського національного технічного університету»

Циклова комісія економічних та облікових дисциплін

Курсова робота з дисципліни: «Фінансовий облік»

На тему: «Фінансовий облік розрахунків з постачальниками та підрядниками»

Студента ІІІ курсу групи 3Б-18

напряму підготовки Управління та адміністрування

спеціальності Облік і оподаткування Єльника В.В.

Керівник: Кудаєва А.С.

Херсон - 2021 рік



Реферат

Обсяг роботи 51 сторінка, таблиць 5, рисунків 8, джерел 30, додатки.

Ключові слова: постачальники, підрядники, зобов'язання, кредиторська заборгованість, облік.

Курсова робота складається зі вступу, 3 питань, висновку, списку використаних джерел і додатків.

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, визначені мета, основні завдання, об'єкт та предмет дослідження.

В першому питанні «Документування операцій обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками» описано порядок документального оформлення господарських операцій з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві.

В другому питанні «Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками» описаний порядок відображення операцій по обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками на синтетичних та аналітичних рахунках обліку та їх відображення у фінансовій звітності. облік розрахунок постачальник

В третьому питанні «Автоматизація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками» визначені напрями удосконалення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками в умовах функціонування інформаційних систем.

У висновку в результаті дослідження сформульовані підсумки та розроблені напрямки удосконалення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємствах України.



Зміст

Реферат

Вступ

1. Документування операцій обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

1.1 Економічна сутність поточних зобов'язань, як об'єкту обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

1.2 Первинний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

2. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

2.1 Теоретичні основи обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

2.2 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

2.3 Відображення інформації про розрахунки з постачальниками та підрядниками у фінансовій звітності

3. Автоматизація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

Висновок

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

В сучасних умовах господарювання постійно здійснюється кругообіг господарських коштів підприємств, який викликає безперервне відновлення різноманітних розрахунків. Одним з найбільш розповсюджених видів розрахунків вважаються розрахунки з постачальниками та підрядниками за сировину, матеріали, товари, виконані роботи, отримані послуги.

Порушення строків погашення зобов'язань призводить до їх накопичення та знецінення грошових коштів для кредиторів. Ці фактори негативно впливають на фінансовий стан підприємств. Вирішення зазначеної проблеми можливе за умов ефективного управління поточними зобов'язаннями. Прийняття управлінських рішень здійснюється на підставі інформації про поточні зобов'язання, що формується у системі бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим виникає необхідність вдосконалення теоретичних і методичних аспектів визнання, класифікації, документування, оцінки та відображення поточних зобов'язань у системі бухгалтерського обліку, а також методики аналізу поточних зобов'язань та визначення їх впливу на платоспроможність підприємства в сучасних умовах господарювання.

Актуальність вибраної теми зумовлена тим, що постачання є найголовнішою стадією процесу господарської діяльності і напряму впливає на ефективність функціонування будь-якого підприємства. Питання дослідження розрахунків з постачальниками та підрядниками досить повно висвітлено у літературі, його досліджували такі провідні вчені як: Г.В. Нашкерська, Н.В. Чебанова, Т.І. Єфіменко, А.М. Стельмащук, П.С. Смоленюк, Ф.Ф. Бутинець, Л.П.Кулаковська та ін.; також дане питання висвітлено у фахових виданнях молодих вчених-економістів : Н.В. Кудлаєвої, А.П. Фльори, Є.П. Гнатенко, Т.А. Бурової, О.М. Волковицької, В.В. Волошиної та багато інших.

Предметом та об'єктом дослідження виступають методичні та організаційні засади обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками на підприємствах України.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні законодавчо-нормативних та методологічних основ бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками, поглибити набуті теоретичні знання та навчитись застосовувати їх на практиці.

Для досягнення зазначеної мети у курсовій роботі потрібно вирішити наступні завдання:

- дослідити економічну сутність зобов'язань та місце розрахунків з постачальниками і підрядниками в їх структурі;

- опрацювати законодавчо-нормативні документи, які регламентують організацію обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками;

- вивчити теоретико-методологічні основи ведення обліку зобов'язань;

- закріпити знання зі складання і заповнення первинних документів, веденню регістрів аналітичного і синтетичного обліку, складанню фінансової звітності по обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками;

- запропонувати напрями вдосконалення щодо ведення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємствах.

Теоретичною і методологічною основою дослідження виступають законодавчо-нормативні акти України, постанови КМУ, положення та інструкції з питань ведення та удосконалення господарського механізму в умовах сучасної облікової політики.

В ході дослідження були вивчені праці вітчизняних і зарубіжних економістів, інструктивні вказівки і рекомендації, а також законодавчо-нормативні документи щодо організації та ведення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємствах України.



1. Документування операцій обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

1.1 Економічна сутність поточних зобов'язань, як об'єкту обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

В процесі фінансово-господарської діяльності у підприємств постійно виникає потреба в проведенні розрахунків з постачальниками та підрядниками. Постачальники, відвантажуючи виготовлену продукцію, як правило, не отримують оплату одразу. Тобто час отримання цінностей чи послуг зазвичай не збігається з часом їх оплати, у підприємства виникають певні зобов'язання перед постачальниками та підрядниками. Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства чи щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству у майбутньому. В бухгалтерському обліку відображаються і узагальнюються не всі зобов'язання, а лише боргові, які складають частину майна і оборотного капіталу підприємства.

Підходи до визначення зобов'язань різні, їх розглядають як борг, як суму витрат, як залучений капітал, як розрахункові відносини та як частину вартості майна. До основних видів зобов'язання відноситься кредиторська заборгованість, в тому числі розрахунки з постачальниками і підрядниками.

Визначення терміну «зобов'язання» наведено двічі: у пункті 10 МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи» [12] та у пункті 49 Концептуальної основи. Формулювання в обох випадках однакове, але в Концептуальній основі термін «зобов'язання» дано разом з термінами «активи», «власний капітал». А якщо додати, що пункт є частиною розділу «Елементи фінансових звітів», то стає зрозуміло, що у МСБО зобов'язання розглядаються лише як елемент фінансової звітності. А закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [16] містить це визначення у розділі під назвою «Загальні положення».

Отже термін «зобов'язання» потрібно розуміти у найбільш широкому бухгалтерському значенні: і як обліковий, і як звітний.

Однак між зобов'язаннями як елементом фінансової звітності та конкретним зобов'язанням, що виникає у процесі діяльності підприємства, є певна смислова різниця [16]. постачальник підрядник облік розрахунок

За міжнародними стандартами зобов'язання - це існуючі на даний момент зобов'язання компанії, які є результатом минулих подій і джерелом майбутніх вилучень ресурсів компанії та зменшення економічних вигод.

Професор Нашкерська Г.В. дає визначення зобов'язань відповідно до НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності»: зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди [14].

Як зазначають професори Чебанова Н.В. і Єфіменко Т.І., зобов'язання полягають у боргах, обов'язках діяти у будь-який спосіб [3]. Вони мають такі ознаки:

повинна відбутися певна подія, що спричинить зобов'язання;

зобов'язання можна врегулювати тільки за допомогою передання активу або послуг іншому суб'єктові;

зобов'язання має бути незаперечним.

Отже, якщо зобов'язання приймається, воно повинно бути негайно визнане й відображене в бухгалтерському обліку. Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов'язання, а також принципи відображення зобов'язань у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11 «Зобов'язання» [20]. Визнання зобов'язання обумовлює відтік грошових коштів чи інших активів підприємства у майбутньому. Іноді в результаті погашення одного зобов'язання може виникнути інше зобов'язання. Наприклад, погашення заборгованості перед постачальниками за товари, роботи і послуги векселем, тоді виникає зобов'язання за виданим векселем.

Професор Бутинець Ф.Ф. зазначає, що у бухгалтерському обліку поняття «зобов'язання» вужче, ніж у цивільному законодавстві [3]: зобов'язання в бухгалтерському обліку виникає не тільки з Цивільного кодексу, а й з інших

галузей права: фінансового, трудового чи окремих законодавчих актів, що регулюють економічні відносини; поняття «зобов'язання» у праві та бухгалтерському обліку мають різний зміст; договір - тільки юридичний факт, тому у бухгалтерському обліку відображаються договірні зобов'язання в момент їх виконання, а не виникнення.

У бухгалтерському обліку визнання зобов'язань при придбанні підприємством матеріальних і нематеріальних цінностей, послуг здійснюється згідно з принципом відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з точки зору визнання зобов'язань перед кредиторами, вимагає від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг [5].

Стельмащук А.М. та Смоленюк П.С. зазначають, що водночас підприємство може мати обов'язок діяти певним чином, але це не обов'язково призводить до відображення у його бухгалтерському обліку і фінансовій звітності певного зобов'язання. Обов'язки підприємства розглядаються як його зобов'язання, якщо вони [43, с.254]:

пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв'язків підприємства або зі здійсненням нормальної підприємницької діяльності;

існують на даний момент і є наслідком минулих господарських операцій або подій; як правило, зобов'язання виникає тільки тоді, коли актив отримано або коли підприємство укладає угоду придбати актив;

мають бути виконані неминуче, економічні наслідки невиконання зобов'язання не дадуть підприємству уникнути вибуття ресурсів на користь іншої сторони;

мають визначений строк, хоча точна дата може бути невідомою;

прийняті стосовно суб'єктів (юридичних чи фізичних осіб або їх групи), які можуть бути ідентифіковані, якщо не в момент прийняття зобов'язання, то в момент його виникнення.

Професор Ф.Ф. Бутинець дає наступне визначення: поточні зобов'язання - це короткострокові фінансові зобов'язання, які мають бути погашені протягом поточного операційного циклу підприємства чи протягом року з дати складання бухгалтерського балансу (із двох термінів обирають триваліший) [6, с.128].

Це визначення припускає, що поточні зобов'язання будуть погашені за рахунок активів, які класифікуються як поточні, у тому ж звітному періоді. До поточних активів належать грошові кошти та інші ресурси щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на (продані за) грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають триваліший). Оцінюються поточні зобов'язання за сумою погашення.

Професори Бутинець Ф.Ф. та Ткаченко Н.М. дають наступне визначення постачальників і підрядників: постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання матеріальних цінностей, надають послуги, виконують роботи; підрядники - це спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво [3].

Професор Ткаченко Н.М. зазначає, що організація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками повинна забезпечити [4]:

своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками і підрядниками;

попередження прострочки кредиторської заборгованості.

Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш поширена і важлива підстава виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці. В договорах передбачаються умови поставки: види та номенклатура матеріальних цінностей, що поставляються, кількість, ціна, строки поставки, порядок розрахунків, потужність та обсяги випуску продукції за останні роки. Обов'язковою умовою укладання договорів має бути максимально точне відображення зобов'язань обох сторін.

Отже, дослідивши економічну сутність поточних зобов'язань, як об'єкту обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками, можна зробити висновок, що існують різні визначення та підходи до тлумачення сутності поняття зобов'язань та їх класифікацій. Проте можна зазначити, що вітчизняні вчені-економісти розглядають поточні зобов'язання з їх прив'язкою до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, з визначенням якого я також погоджуюся.

1.2 Первинний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин за товарними операціями слугують первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками. При організації їх обліку значна увага приділяється документальному оформленню.

Форми первинних документів для відображення операцій з постачальниками та підрядниками і їхнє застосування затверджені рядом нормативних актів, основним з яких є Наказ Міністерства статистики України про затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів від 21.06.1996 р. № 193.

Типові первинні документи, які використовуються підприємствами під час розрахунків з постачальниками та підрядниками представлені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Первинні документи, які використовуються для обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

№	Назва документу	Типова форма	У яких випадках використовується	Хто підписує
1	2	3	4	5
1	Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей	М-20	Для відпуску запасів на сторону; є підставою для списання товаро-матеріаль-них цінностей продавцем, оприбуткування їх одержувачем	Головний бухгалтер, директор, уповноважена особа на відпуск
2	Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів	М-11	Для обліку внутрішнього руху МЦ та їх відпуску господарствам свого підпри-ємства за межами території, а також стороннім організаціям на основі договорів	Головний бухгалтер або уповноважена особа
3	Товаро-транспортна накладна	1-ТН	При доставці товарів автомобільним транспортом	Водій та/або експедитор, вантажовідправник, вантажо-одержувач
4	Рахунок-фактура	№868	Виписується підприємст-вом-постачальником на ім'я покупця на кожну партію відвантажених товарів	Головний бухгалтер, директор
5	Податкова накладна	Поряд. ДПА № 165	Виписує підприємство- пос-тачальник, яке є платником ПДВ під час постачання товару (наданні послуг)	Головний бухгалтер або директор
6	Рахунок		Виписується постачальни-ком на повну оплату МЦ перед їх поставкою	Головний бухгалтер
7	Платіжне доручення		Виписується покупцем на оплату МЦ	Директор або уповноважена особа
8	Акт про приймання матеріалів	М-7	При оприбуткуванні МЦ, які надійшли без супровідних документів і рахунків-фактур; у випадках розбіж-ностей товарів, що надійшли з даними супровідних документів	Директор або уповноважена особа
9	Довіреність	М-2	При отриманні товарів від постачальника через довірену особу	Головний бухгалтер, директор
10	Прибутковий ордер	М-4	При отриманні на склад матеріалів від постачаль-ника, складається в день їх надходження	Матеріально відповідальна особа
11	Журнал обліку вантажів, що надійшли	М-1	Застосовується для обліку й контролю за надходженням та оприбуткуванням МЦ.	Матеріально відповідальна особа

На кожну партію відвантаженого товару постачальник виписує такі документи: накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні. При отриманні матеріальних цінностей покупцем перевіряється їх кількість, якість та ціна відповідно до умов постачання.

Отже, розглянемо більш детально порядок заповнення основних первинних документів, які використовуються на підприємствах України при розрахунках з постачальниками та підрядниками.

Накладна типової форми № М-20 виписується постачальником на замовлення покупця при відпуску матеріальних цінностей, вона є підставою для їх оприбуткування підприємством-покупцем. Основними реквізитами даної накладної являються: реквізити підприємства; назва документа, його номер, серія та дата; дані щодо найменування, адреси банківських реквізитів виробника, замовника, одержувача, номер договору, наряду тощо, що виступає підставою накладної; дані щодо ПІБ особи, номера й дати видачі довіреності; дані щодо рахунку, субрахунку кореспондуючого рахунку, характеристик цінностей, коду та назви одиниці виміру, кількості цінностей, котрі підлягають відпуску; відомості щодо ціни у гривнях та копійках, суми. Накладну підписують особи, котра дозволила відпуск цінностей, здійснила його фактично, головного бухгалтера, а також особа, котра одержала. Накладна виписується в 3-х зразках: 1-й - надають підприємству-одержувачеві;

2-й - залишається на складі в постачальника, а 3-й передають до пропускного;

1-й і 3-й екземпляр передається до бухгалтерії в цілях включення в облік.

Рахунок-фактура (типова форма № 868) виписується постачальником на ім'я покупця на кожну партію відвантаженої продукції, а також за виконані роботи і послуги. В даному документі зазначаються найменування, адреса і розрахункові рахунки постачальника і платника, а також розрахунок вартості, пред'явленої платнику для оплати: найменування, кількість, ціна і сума ТМЦ, інші платежі (послуги, податки, збори).

Рахунок-фактура виписується в тій кількості примірників, яка необхідна для всіх учасників розрахунків. Як правило, в операції беруть участь тільки дві сторони, тому рахунок-фактура виписується в двох примірниках, один з яких залишається у постачальника, інший передається покупцеві (Додаток Б).

Матеріальні цінності, які надходять на підприємство без супровідних документів і рахунків-фактур називають «невідфактуровані поставки». Такі матеріальні цінності оприбутковуються на склади за існуючими запропонованими цінами, або виходячи з оцінки попередніх поставок аналогічних товарно-матеріальних цінностей. Оприбуткування запасів за невідфактурованим постачанням здійснюється оформленням Акта про приймання матеріалів типової форми № М-7.

Товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН використовується у разі перевезення вантажів автотранспортом та складається з трьох самостійних розділів: відомості про вантаж, вантажно-розвантажувальні роботи, інша інформація. Розділ «Відомості про вантаж» містить усю інформацію про перевезені матеріальні цінності та служить підставою для списання їх у вантажовідправника і оприбуткування у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку цінностей, прийнятих покупцем. Інформація інших розділів форми № 1-ТН служить для обліку транспортної роботи, розрахунків за виконані транспортні послуги і нарахування заробітної плати водію.

При отриманні товарів безпосередньо зі складу постачальника покупець виписує своєму представнику довіреність (типова форма № М-2 (Додаток А). Довіреність є бланком суворої звітності та реєструється в журналі реєстрації довіреностей і діє протягом 10 днів із моменту оформлення.

Одним з найважливіших документів для осіб, зареєстрованих як платники податку на додану вартість є податкова накладна. Тому підприємство- постачальник, яке є платником податку на додану вартість, під час постачання товару (матеріалів) або при наданні послуг оформляє покупцеві податкову накладну, що має містити такі відомості: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, назву юридичної особи, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи, опис (номенклатуру) товарів та їх кількість (обсяг, об'єм), повну назву отримувача, ціну продажу без нарахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Для узагальнення діючої практики документального оформлення розрахунків з постачальниками та підрядниками на підприємствах України розглянемо графік документообігу за умови здійснення передплати, який зображено на рисунку 1.1.



Рисунок 1.1 - Схема документообігу розрахунків з постачальниками та підрядниками по передплаті

У випадку, коли передплата відсутня податкова накладна виписується постачальником-платником ПДВ один раз, що є головною відмінністю розрахунків з постачальниками та підрядниками у разі, коли використовується передплата і без неї.

Документи, які оформляються при перерахуванні коштів залежать також від форми розрахунків (готівкова чи безготівкова), які підприємства обирають самостійно і зазначають це в укладених угодах. Як показало проведене дослідження, найчастіше на підприємствах застосовується безготівкова форма розрахунків за допомогою таких документів: платіжним дорученням, платіжною вимогою-дорученням, чеком, рідше - векселем.

Таким чином, про придбання матеріальних цінностей свідчать два документи: банківський або касовий документ про оплату їх вартості та накладна про надходження від постачальника.

У разі, коли підприємство співпрацює з іноземними постачальниками, імпортні товари оприбутковуються на склад на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, вантажної митної декларації, приймального акту та акту експертизи торговельно-промислової палати, комерційних документів: рахунків-фактур (invoice (інвойс), що підтверджують митну вартість товару); транспортних накладних (CMR, залізничної накладної, авіа накладної, коносаменту, товарно-транспортної накладної, пакувальних листів). При здійсненні розрахунків у іноземній валюті складається довідка бухгалтерії про наявність курсових різниць при перерахуванні заборгованості. При виявленні нестачі або дефекту товарів приймання не припиняється, а складається рекламаційний акт, в якому зазначається наступні реквізити: особи , які беруть участь в прийманні; дата, час початку та закінчення приймання, місце складання акту; номер контракту, місця партії; найменування, адреса, країна постачальника; найменування товару, номер коносамента, номер накладної та інших документів; найменування покупця; кількість товару з кожної позиції асортименту; невідповідність якості, комплектності та іншим даним супровідних документів.

Первинні документи отримані від постачальника реєструються в Журналі обліку вантажів, що надійшли (форма № М-1). Відповідно до первинних документів на матеріальні цінності, що надійшли заповнюються прибуткові ордери (форма М-4), які виписуються на кожний номенклатурний номер або партію ТМЦ. Після надходження прибуткових документів складається реєстр на здачу документів, який передається в одному екземплярі в бухгалтерський підрозділ разом з первинними документами.

Згідно Інструкції до Плану рахунків, аналітичний облік ведуть окремо за кожним постачальником та підрядником у розрізі документів на отримання матеріальних цінностей та оплату за них у Журналі 3 та Відомості 3.3. Основні реквізити відомості наступні: назва документа та його дата; відомості щодо номера запису, документа та дати; дані щодо номера прибуткового документа (акта), дати; показники сальдо на початку місяця із поміткою дати виникнення заборгованості та кредиту; в дебет рахунку 63 із кредиту рахунків, котрі вказано, із поміткою дати, номерів, загалом за дебетом; з кредиту рахунку 63 у дебет вказаних рахунків із поміткою дати, номерів та значень загалом; показник сальдо в кінці місяця; загалом за рахунком 63; дата та підпис виконавця. Заповнюється у гривнях та копійках та у відповідних вимірниках іноземних валют. Відомість аналітичних даних зазвичай оформлюють по складанні Журналу. Дані з Журналу бухгалтер переносить в Головну книгу, на основі якої складається баланс підприємства.

У випадку, коли підприємства використовують автоматизовану форму ведення бухгалтерського обліку, то Журнал № 3 та Відомість 3.3 не ведуться, а використовують відомості аналітичного, синтетичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками, які передбачаються в комп'ютерній програмі.

Отже, первинний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками на підприємствах України здійснюється за типовими формами документів, які затверджені рядом нормативних актів, основним з яких є Наказ Міністерства статистики України про затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів від 21.06.1996 р. № 193.

Як показало проведене дослідження, на підприємствах України досить часто виникають проблемні питання щодо неналежного документального оформлення або відсутність первинних документів у сфері розрахунків з постачальниками.

Досить часто єдиним документом, який свідчить про передання матеріальних цінностей продавцем, є накладна довільної форми із самовільно виготовленими штампами продавця та покупця, яка не містить усіх необхідних реквізитів, визначених вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [16]. Тому рекомендовано на підприємствах затвердити графік документообігу і зазначити в ньому правильність та своєчасність створення кожного первинного документа, його одержання для реєстрації в облікових регістрах.



2. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

2.1 Теоретичні основи обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

У процесі господарської діяльності підприємства вступають у різні розрахункові відносини, при яких основними контрагентами під час закупівлі предметів та засобів праці виступають постачальники та підрядники.

Постачальники - це юридичні або фізичні особи, які здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів), що надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо), виконують роботи (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо) [3].

Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво [3].

Розрахунки можуть здійснюватися також між учасниками промислово-фінансових груп. До їх складу можуть входити промислові й інші підприємства, наукові та проектні установи, інші установи й організації всіх форм власності. У складі промислово-фінансових груп визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи, як учасник господарських відносин.

Кожне підприємство в Україні здійснює облік розрахунків з постачальниками і підрядниками згідно встановлених законодавчих та нормативних документів, які мають важливе значення для бухгалтера, для якого вони є основним і головним джерелом інформації щодо організації та ведення бухгалтерського обліку, сплати податків, складання фінансової звітності.

Основними документами, якими керуються підприємства є:

- Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

№ 996- XIV від 16.07.99 р. зі змінами та доповненнями [16],

- Господарський Кодекс України № 436 - IV від 16.01.2003 року № 436 - IV,

- Податковий Кодекс України [17],

- НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності» [14],

- П(С)БО 11 «Зобов'язання» [20] та інші.

Стаття 1 даного Закону України визначає, що зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Необхідно відмітити, що у бухгалтерському обліку зобов'язання ототожнюються із кредиторською заборгованістю підприємства, в тому числі розрахунками з постачальниками та підрядниками. Кредиторська заборгованість виникає після подій, внаслідок яких підприємство стає чиїмось боржником [16].

Згідно статей 4 і 5 Закону України № 996-ХІУ бухгалтерський облік операцій по розрахункам з постачальниками і підрядниками здійснюється в єдиній грошовій одиниці України. Стаття 10 наголошує на обов'язковому проведенні інвентаризації розрахунків з постачальниками і підрядниками для забезпечення вірогідності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства, у ході якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка [16].

У НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності», визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності в Україні, а також вимоги до визнання і розкриття елементів звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності і консолідованої фінансової звітності. В НП(С)БО 1 пропонується наступне визначення: зобов'язання - це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, яка втілює в собі економічні вигоди [14].

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про розрахунки з постачальниками і підрядниками визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 року [20].

Норми чинного Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями й іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Згідно з п.5 зобов'язання визнається активом, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод в майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не буде погашене, його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Види зобов'язань згідно П(С)БО 11 «Зобов'язання»:

короткострокові позики;

поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

короткострокові векселі видані;

розрахунки з постачальниками та підрядниками;

розрахунки за податками й платежами;

розрахунки за страхуванням;

розрахунки з оплати праці;

розрахунки з учасниками;

розрахунки за іншими операціями.

Оцінка зобов'язань, згідно П(С)БО 11:

довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю;

поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення;

непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

Для упорядкування змісту економічної інформації про господарські засоби та джерела їх утворення, господарські процеси, а також для правильної та чіткої побудови й організації бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками призначений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.99 р. № 291 [19], та Інструкцією по його застосуванню від 30.11.99 р. № 291 [18].

Для відображення розрахунків з постачальниками і підрядниками Інструкцією передбачено використання рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Рахунок пасивний, по кредиту відображається - заборгованість перед постачальниками за отримані матеріальні цінності, виконані роботи, послуги, за дебетом - погашення або списання заборгованості.

Згідно Плану рахунків, рахунок 63 має наступні субрахунки:

631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками і підрядниками», на якому відображається заборгованість від постачальників та підрядників за одержані матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками;

632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», на якому ведеться облік розрахунків з іноземними постачальниками та підрядниками за одержані матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги;

633 «Розрахунки з учасниками ПФГ», на якому ведеться облік розрахунків з учасниками промислово-фінансової групи за одержані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги).

Підприємства самостійно обирають форми розрахунків з постачальниками та підрядниками (рисунку 2.1) і вказують їх в укладених угодах. Форми і порядок розрахунків регламентує Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22.



Рисунок 2.1 - Форми розрахунків з постачальниками та підрядниками

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт та послуг) та іншого майна.

Безготівкові розрахунки - перерахування певної суми з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимоги, розрахунковий чек, акредитив, банківська платіжна картка, інкасове доручення, векселі).

Аналіз проведеного дослідження теоретичних основ обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками показав, що дане питання досить повно висвітлене у спеціальній літературі, при цьому немає розбіжностей у трактуванні понять постачальників та підрядників. В даному підрозділі розкриті теоретичні аспекти, які складають основу визнання, оцінки і розкриття заборгованості перед постачальниками та підрядниками.

Також досліджено законодавчо-нормативну базу обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками, а саме: закони, інструкції, положення, стандарти, які регулюють господарську діяльність суб'єктів господарювання, основними з яких є: ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податковий Кодекс України, НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до складання фінансової звітності», П(С)БО 11 «Зобов'язання».

2.2 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій для синтетичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками призначено рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками». Даний рахунок балансовий, розрахунковий, пасивний, по кредиту визначається сума за одержанні від постачальників та підрядників матеріальні цінності, прийняті роботи, надані послуги, а по дебету рахунка - її погашення, списання.

Але на практиці часто зустрічаються випадки, коли виникає і дебіторська заборгованість, наприклад, якщо при отриманні товарів, виявлені їх надлишки або ж ціна за поставлені товари виявилася завищеною і покупець повинен повернути частину коштів.

Більш детальна характеристика рахунку 63 наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Характеристика рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

Шифр рахунку

Назва рахунку

Класифікація на групи

Сальдо

Дебет

Кредит

Реєстри синтетичного обліку

Відображення у звітності

У відповідності до балансу

За призначенням та структурою

Дебетове

Кредитове

Оборот

Документи

Кореспондуючі рахунки

Оборот

Документи

Кореспондуючі рахунки

63

Розрахунки з постачальниками та підрядниками

Балансовий, пасивний

Основний, розрахунковий, пасивний

-

+

Відображається зменшення суми заборгованості за отримані матеріальні цінності, послуги, її погашення, списання

ВКО, Виписка банку, чек, вексель

30, 31, 36, 37, 60, 62

Відображається сума за одержанні матеріальні цінності, прийняті роботи, надані послуги

М-20,1-ТН, Рахунок- фактура, Акт виконаних робіт, Податкова накладна

15, 20, 22, 23, 28, 64, 91-93

Журнал 3, Відомість 3.3

Баланс (ф. №1), рядок 1615 Звіт про фінансові результати (ф.№2), рядок 2520 Звіт про рух грошових коштів (ф №3), рядок 3100

Аналітичний облік за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» ведеться за кожним пред'явленим рахунком, а розрахунків у порядку планових платежів - за кожним постачальником (підрядником). В будь-якому випадку повинен бути забезпечений чіткий контроль своєчасності розрахунків по кожній поставці товарів. Аналітичний облік ведеться за місцями зберігання і обліковими (товарними) партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу.

На підприємстві розрахунки з постачальниками та підрядниками ведуть як після відвантаження матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг, так і по передплаті. На суму оплати за отриману продукцію (виконані роботи та надані послуги) від постачальників (підрядників) та по нарахованому ПДВ на підприємстві складаються бухгалтерські проводки, які наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Бухгалтерські проведення з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

№	Первинний документ	Зміст господарських операцій	Проводка
			Дебет	Кредит
1	2	3	4	5
Перша подія передплата за товар
1	Виписка банку	Перераховано передоплату постачальнику за товар	371	311
2	Податкова накладна	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ в складі передплати	641	644
3	Накладна	Отримано товар від постачальника	281	631
4	Податкова накладна	Списана сума раніш відображеного податкового кредиту з ПДВ	644	631
5	Виписка банку	Відображено залік заборгованості	631	371
Перша подія поставка товару
1	Накладна	Оприбутковано сировину і матеріали від постачальника	201	631
2	Податкова накладна	Відображена сума податкового кредиту по ПДВ	641	631
3	Виписка банку, ВКО	Оплачено постачальнику за отриману сировину з поточного рахунку, з каси	631	311 301
4	Виписка банку	Сплата постачальнику за рахунок банківської позики	631	601
5	Вексель	Видача векселя постачальнику	631	321
6	Чек, Акредитив	Видача чека або акредитива постачальнику	631	313
7	Довіреність, ВКО	Погашено заборгованість перед постачальником коштами, виданими підзвітним особам	631	371
8	Акт виконаних робіт	Отримано послуги від постачальника для виробничих та загальновиробничих цілей	23, 91	631
9	Акт про приймання матеріалів	Відображено претензію постачальнику	374	631

При надходженні запасів, на які не отримано розрахункові документи постачальників, на підприємствах зазвичай перевіряють чи не обліковуються запаси, що надійшли, як оплачені, при умові, що вони знаходяться в дорозі або не вивезені зі складів постачальників.

У випадку, коли рахунок постачальника був акцептований і оплачений до надходження вантажу, а при прийманні матеріальних цінностей було виявлено їх нестачу проти відфактурованої кількості, невідповідність цін і якісних показників, обумовлених в угоді, арифметичні помилки, брак отриманих матеріальних цінностей, то постачальнику виставляється претензія. Облік розрахунків за претензіями, які пред'явлені постачальникам та підрядникам ведеться на рахунку 374 «Розрахунки за претензіями» (рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» кредитують на відповідну суму в кореспонденції з рахунком 374 «Розрахунки за претензіями»).

Суми пред'явлених, але не визнаних платниками претензій, на рахунках бухгалтерського обліку не відображаються.

Надлишки матеріальних цінностей, виявлені при їх прийманні, до з'ясування обставин (повернути постачальнику чи прийняти на баланс й оплатити) обліковують в бухгалтерському обліку на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».

Отже, як показало проведене дослідження, ведення синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками на підприємствах України регулюється Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцією з його використання, в яких досить чітко описані всі деталі щодо організації і ведення обліку.

2.3 Відображення інформації про розрахунки з постачальниками та підрядниками у фінансовій звітності

Складання фінансової звітності та її подання до контролюючих органів суб'єктами господарювання є обов'язковою умовою здійснення господарської діяльності.

Принципами подання фінансової звітності є автономність, безперервність, діяльності, періодичність, повне висвітлення, послідовність, обачність та єдиний грошовий вимірник.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [16] розрізняють фінансову, податкову, статистичну види звітності.

Згідно НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [14], підприємство складає наступні форми фінансової звітності:

- Форма №1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)»;

- Форма №2 «Звіт про фінансові результати»;

- Форма №3 «Звіт про рух грошових коштів»;

- Форма №4 «Звіт про власний капітал»;

- Форма №5 «Примітки до фінансової звітності».

Система розрахунків з постачальниками та підрядниками є складовою обліку кожного підприємства. Належна фіксація фактів їх здійснення побудована на основі документування та складання звітності. Формування інформаційної бази про розрахунки з постачальниками та підрядниками починається зі складання первинних документів (договори, накладні, рахунки-фактури, рахунки, акти прийнятих робіт, послуг, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та ін.).

На основі даних первинних документів формується інформація у регістрах аналітичного та синтетичного обліку, згідно яких складається Головна книга, яка

використовується подальшому для складання фінансової звітності.

Інформація про стан розрахунків з постачальниками та підрядниками у фінансовій звітності відображена в таких звітах: форма № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» (Додаток В), форма №2 «Звіт про фінансові результати»; форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів». Більш детально інформацію щодо відображення в формах фінансової звітності підприємства кредиторської заборгованості представлена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Відображення кредиторської заборгованості у фінансовій звітності підприємства

Назва форми	Розділ	Стаття	Джерело інформації
Форма №1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)»	III «Поточні зобов'язання та забезпечення»	1615 «Поточна кредиторська заборгованість за товари роботи, послуги» 1605 «Векселі видані» (додаткова стаття балансу)	Сальдо за Кт рах. 63 Сальдо за Кт рах. 62
Форма №2 «Звіт про фінансові результати»	III «Елементи операційних витрат»	2520 «Інші операційні витрати»	Дт 23, 91-94 - Кт 63
Форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів»	I «Рух коштів у результаті операційної діяльності»	Рядок 3100 «Витрачання на оплату товарів (робіт, послуг)» Рядок 3135 «Витрачання на оплату авансів»	Дт 63 - Кт 30, 31 Дт 371 - Кт 30, 31

Отже, бухгалтерський облік кредиторської заборгованості в Україні, регламентовано Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» [21].

Методологічні вимоги щодо формування та відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності зобов'язань, а також принципи відображення у фінансовій звітності визначається (П(С)БО) 11 «Зобов'язання» [32], згідно якого поточна кредиторська заборгованість відображається в балансі підприємства за теперішньою вартістю реалізації. Облік зобов'язань в міжнародній практиці регламентується МСБО 1 «Подання фінансових звітів» [15], МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи» [14], які регламентують відображати поточні зобов'язання в балансі за сумою погашення. Дані протиріччя зазвичай створюють певні труднощі при складанні фінансової звітності.

Оскільки бухгалтерська фінансова звітність виступає ланкою зв'язку між підприємством і зовнішнім середовищем, вона повинна задовольняти вимоги щодо необхідного обсягу інформації зовнішнім і внутрішнім користувачам, надаючи їм достовірну та правдиву інформацію про фінансово-майновий стан підприємства, що дозволить користувачам звітності приймати обґрунтовані та виважені управлінські рішення.



3. Автоматизація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

Автоматизація документообігу, є важливим кроком в підвищенні конкурентоспроможності підприємства, дозволяє істотно спростити проблеми, пов'язані з пошуком, доступністю і зберіганням документів. Для цього на підприємстві впроваджують автоматизовані системи електронного документообігу, яка покликана значно полегшити роботу з документами, правильно організувати рух документів, полегшити управління ними, що підвищує своєчасність і точність інформації, усуває її надмірність.

Основним елементом автоматизованого електронного документообігу є електронний документ, який створюється за допомогою засобів комп'ютерної обробки інформації і зберігається у вигляді файлу певного формату на машинному носії. Приклад автоматизованого та механізованого документообігу представлений на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Автоматизована форма ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

Впровадження електронного документообігу дозволяє підприємству отримати такі переваги:

- одноразова реєстрація документа, що дозволяє безпомилково ідентифікувати його в системі;

- паралельне виконання декількох операцій, що скорочує час руху документа і підвищує оперативність виконання;

- безперервний рух документа, що дає можливість виявити відповідального за його виконання у будь-який момент процесу;

- єдина база документів, що виключає можливість їхнього дублювання;

- ефективна система звітності, що дозволяє контролювати рух документа на кожному етапі документообігу.

Сьогодні в Україні представлено велику кількість електронних сервісів, за допомогою яких бухгалтер може вести облік господарських операцій, формувати і здати звіти, не відвідуючи відповідні контролюючі органи. Тому розглянемо найпопулярніші із них, які представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Порівняльна характеристика сервісів для ведення обліку, складання та подання звітності

Фактор	M.E.Doc	Excel	iFin
1	2	3	4
Доступність	За оплату	Безкоштовно	За оплату
Призначення	Для здавання звітності в електронному вигляді, керування електронним документообігом. Дозволяє просто та зручно формувати, перевіряти й відправляти звіти	Призначена для формування усіх форм електронної звітності, попередньо завантаживши актуальний бланк	Призначений для віддаленого ведення обліку, автоматизованого формування електронної звітності та здавання її до контролюючих органів.
Інсталяція	MEDoc пропонує два варіанти роботи: 1.Завантажити демоверсію програми і покроково виконати всі потрібні	Інсталяція виконується з базового дистрибутива та не вимагає обов'язкового подальшого	Інсталяція програми не потрібна. Доступ до програми відбувається з будь-якого
	інструкції. 2. «MEDoc-Online» -- представлена, але, на жаль, у стадії розробки.	оновлення до актуальної версії. Доступ до інформації обмежений комп'ютером, на якому вона встановлена.	пристрою, у якого є браузер і вихід до Інтернету.
До яких контролюючих органів подається звітність	Міністерство доходів і зборів України; Пенсійний фонд України; Управління статистики; ФСС з ТВП. Також можна обмінятися з контрагентами подат-ковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію, одержати Виписки із цього реєстру	Звіт формується будь-якої форми, але не відправляється, потрібно завантажувати в іншу програму, яка має потрібну функцію	Міністерство доходів і зборів України; Пенсійний фонд України; Управління статистики; ФСС з ТВП. Нещодавно сервіс iFin надав можливість безкоштовно здавати цілу низку звітів імпортовані в iFin Zvit з інших програм.
Формування звіту	Автоматично підставляються дані про держоргани та підприємства, якщо ввімкнена функція авто заповнення, решта - вручну. У MEDoc можна перевірити звіт, внести правки, накласти електронний цифровий підпис, а потім надіслати, й отримати квитанцію, не закриваючи звіт.	Формування звіту проводиться автоматично, за допомогою різноманітності функцій програми Після заповнення звіту, він зберігається та надсилається з іншої програми.	Звіти створюються автоматично на основі введених первинних документів (рахунка чи накладної) без участі користувача. Готові звіти можна завантажувати, підписати й передати в контролюючі органи. Усі готові звіти автоматично з'являються у вікні сервісу у перший день здавання, вказується статус зданого звіту
Оновлення	Оновлення можна назвати напівавтоматичним та займає певний час, який с залежить від кількості файлів, які пропонує MEDoc, у середньому 10-20 хв.	Оновлення за допомогою покрокової процедури, у середньому це займає 5 хвилин. Проте в програмі відсутнє сповіщення про вихід нового оновлення	Оновлення програми не потрібно

Отже, розглянувши характеристики програм, які запропоновані в таблиці 3.1, на мою думку, найбільш вигіднішою програмою для ведення обліку та формування звітності є програма «M.E.Doc», оскільки саме в ній згруповані такі необхідні та зручні функції для роботи бухгалтера , а саме:

простий і зручний інтерфейс програми, що не потребує особливих навичок користувача;

автоматичне формування звітності на основі первинних даних, що зекономить час;

можливість подання сформованої звітності у контрольовані органи без імпортування, як це пропонують деякі інші програми;

про наявність оновлення програми з'являється повідомлення, що є дуже важливим, адже бухгалтеру необхідно бути впевненим в актуальності того чи іншого бланку.

Отже, розглянемо програму більш детально. На рисунку 3.2 зображений інтерфейс програми, в якому перші три рядки - це рядок заголовка, рядок меню та панель інструментів, розділи містяться в лівій частині вікна.

Рисунок 3.2 - Інтерфейс програми «M.E.Doc»

У програмі передбачено можливість роботи з первинними документами, такими як договори, рахунки, акти, видаткові та податкові накладні тощо. Для створення потрібного первинного документу заходимо в розділ «Первинні документи», що знаходиться в лівій частині програми (рисунок 3.3).

...