Аспекти розвитку та функціонування банківської установи на прикладі Нікопольського відділення АТ "Брокбізнесбанку"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Інфраструктура ринку покликана забезпечити розвиток і нормальну діяльність ринкової системи. В цілому вона є складною системою, куди входять різноманітні структури, а саме: банки (національні, комерційні, інвестиційні, ощадні), біржі (товарні, фондові, трудові), страхові, брокерські та інші компанії.

Одна з головних ланок інфраструктури ринкової економіки, яку використовує держава, здійснюючи вплив на економіку - це банки, їх доступність для всіх підприємств, організацій та населення.

Банки є однією із найважливіших структур ринкової економіки. Банківська діяльність істотно підвищує ефективність суспільного виробництва, сприяє росту виробництва суспільної праці.

Комерційні банки - це кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств усіх галузей господарства (крім емісії грошей) за рахунок грошей залучених у вигляді вкладу; приймають та розміщують грошові внески громадян та юридичних осіб; надають різні види позик; здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів та їх касове обслуговування; випускає чеки, акредитиви, акції, облігації тощо; купує, зберігає та продає цінні папери; здійснює валютні операції; надає консультаційні послуги.

Комерційний банк можна розглядати у двох аспектах - широкому та вузькому.

У широкому розумінні комерційний банк - це будь який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування характерне для української практики, в якій усі банки називаються комерційними.

У вузькому розумінні комерційний банк - будь який банк, що виконує повний набір базових банківський операцій з єдиною метою одержання максимального прибутку.

Основними джерелом доходу більшості комерційних банків є проценти, які сплачуються позичальникам за користування кредитами. Це пояснюється тим, що банки є фінансовими посередниками, які здійснюють перерозподіл грошових засобів між тими, у кого вони масово вільні, і тими, кому вони в даний час необхідні.

Останнім часом банківська система України зазнала докорінних змін, створено дворівневу банківську систему. Дедалі більшого розвитку набуває діяльність комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюються нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, істотно змінюється характер взаємовідносин між банком та клієнтурою.

Метою практики є поглиблення знань, набутих в процесі навчання, оволодіння сучасними формами та методами економічної та фінансової роботи, формування умінь та навичок в сучасних економічних умовах, вміння застосовувати знання та творчо їх використовувати в практичній діяльності.

Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення та функції окремих банків. І виникає банківська система не в наслідок поєднання окремих банків, а будується за виробленою заздалегідь концепцією, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку.

На базі Нікопольського відділення АТ «Брокбізнесбанку» розглянуто аспекти розвитку та функціонування банківської установи.

Завданням практики є закріплення, розширення і систематизація знань, одержаних при оволодінні спеціальними предметами на основі вивчення діяльності комерційного банку, теоретичне та практичне розуміння процесу роботи конкретного банку, спектру виконання операцій та надання послуг, а також вивчення основ організаційної діяльності в умовах трудового колективу.

Під час практики необхідно поглибити та закріпити теоретичні знання з усіх дисциплін навчального плану, добрати фактичний матеріал для виконання магістерської роботи.

1. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ І СТРУКТУРА УПРАВЛННЯ БАНКУ

АТ «Брокбізнесбанк» заснований у 1991 р. Банк входить до першої групи банків за рейтингом НБУ (найбільші банки). Має ліцензії Національного банку України на всі банківські операції в Україні та надає повний комплекс послуг за конкурентоспроможними тарифами.

Станом на 1.11.2012 активи банку складають 18060,61 млн. гривень, балансовий капітал 2393,35 млн. гривень, зобов'язання 15667,26 млн. гривень. Кредитно - інвестиційний портфель банку становить 11881,54 млн. гривень. Капітал банку становить 7219,23 млн. гривень із зростанням 2,67% по відношенню до попереднього місяця. Сума депозитів фізичних осіб складає 4545,34 млн. гривень. Депозити юридичних осіб складають 2856,55 млн. гривень. Фінансовий результат 26,72 млн. гривень з прибутковістю активів 0,14% і прибутковістю статутного капіталу 1,31%.

АТ «Брокбізнесбанк» має достатньо розвинену мережу філій, а саме у Нікополі, Білій Церкві, Вінниці, Горлівці, Дніпропетровську, Донецьку, Житомирі, Івано-Франківську, Ірпені, Кіровограді, Києві, Краматорську, Запоріжжі, Луганську, Луцьку, Львові, Миколаєві, Одесі, Рівному, Славуті, Сумах, Тернополі, Ужгороді, Харкові, Херсоні, Хмельницькому, Черкасах, Чернігові, Чернівцях.

Тривалий час банк входить до групи найстабільніших фінансових установ України. Банк отримав і підтвердив кредитний рейтинг від рейтингового агентства «Кредит-Рейтинг» на рівні uaA+. Звіт незалежних міжнародних аудиторів компанії «Делойт енд Туш ЮСК» підтвердив, що фінансова звітність АТ «Брокбізнесбанк» достовірно відображає фінансовий стан банку.

Банк є членом Асоціації українських банків, Київського банківського союзу, Позабіржової фондової торгівельної системи, Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв, Міжрегіонального фондового союзу, Першої фондової торгівельної системи, Української міжбанківської валютної біржі, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Української міжбанківської асоціації членів Europay International, платіжної системи Visa International.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України банку надане право на обслуговування Державного бюджету України.

Стабільний і високопрофесійний колектив - один з важливих чинників потужності конкурентних позицій будь-якого банку на банківському ринку України, умови його фінансової стійкості і надійності. Ядро колективу складають як досвідчені фахівці, так і нова генерація банківських фахівців, рівень кваліфікації і діапазон знань яких дозволяє вирішувати різноманітні і найскладніші завдання.

Розвиток банку немислимий без новітніх банківських технологій. Саме поновлення парку комп'ютерної техніки, впровадження міжнародної системи електронних платежів за допомогою пластикових карток дозволить створити в банку інформаційну систему, що сприятиме входженню банку в міжнародний фінансовий простір.

Стратегічне бачення перспектив АТ «Брокбізнесбанк» полягає в прагненні бути надійним універсальним банком, орієнтованим на надання традиційних інноваційних послуг по основних сегментах ринку, що повністю забезпечить потреби клієнтів в фінансових інструментах їх економічного розвитку.

Банк має специфічну характеристику діяльності, виступає як грошово- кредитна установа, тому його структура відповідає завданням здійснення цієї діяльності. Банк організований за функціональною ознакою.

До організаційної структури банку входять такі підрозділи :

- керуючий.

- заступники керуючого

- головний юрисконсульт

- фінансово-економічний відділ

- відділ послуг

- сектор послуг для корпоративних клієнтів

- сектор послуг для фізичних осіб

- сектор розрахункових операцій

- група валютного контролю

- сектор цінних паперів

- відділ кредитної експертизи

- обліковий апарат

- відділ бухгалтерського контролю і звітності

- сектор касових операцій

- відділ комп'ютеризації та засобів зв'язку

- сектор діловодства

- сектор матеріально-технічного забезпечення

В рамках єдиної стратегії розвитку, прийнятої в банку, між його підрозділами встановлюється тісна взаємодія, кожен підрозділ удосконалює свою діяльність відповідно до зміни умов зовнішнього середовища.

Внутрішня упорядкованість, погодження дії внутрішніх підрозділів банку забезпечуються за допомогою певної упорядкованості діяльності в банку. З цією метою банком розроблений статут, положення про окремі його служби, кваліфікаційні характеристики тощо ; кожен співробітник банку повинен знати свої посадові обов'язки, мати певні знання і вміння, виконувати правила, відображені в цих та інших нормативних актах.

Основні принципи організації процесу в банку такі: функціональна побудова; відповідність меті банку; ієрархія владних повноважень та рівнів організації; спільні і координовані дії; раціоналізація управління; цілісність і відповідність умовам зовнішнього середовища; забезпечення контролю; регламентація діяльності персоналу; забезпечення оперативної і достатньої інформації.

Кінцевою метою формування структури банку є доцільність і раціональність управління всім комплексом банківської діяльності, підвищення якості послуг, що надаються клієнтам банку, продуктивності праці банківських працівників, забезпечення прибутковості банку. З огляду на чітко визначену мету, банківська структура не може були застиглою, навпаки вона мусить видозмінюватися, бути динамічною.

АТ «Брокбізнесбанк» є юридичною особою, має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням, штамп та емблему;

- входить до єдиної банківської системи України;

- має самостійний баланс, кореспондентські рахунки в банківських установах;

- у своїй діяльності керується Законами України «про банки і банківську діяльність», «про господарські товариства», «про цінні папери і фондовий ринок», іншими чинними законодавчими актами України, нормативно-правовими актами Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Статутом банку.

- набув статусу юридичної особи з часу його реєстрації в Національному банку України, запису в Державному реєстрі банків України та публікації в пресі повідомлення про створення банку;

- самостійно визначає напрямки своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій для забезпечення доходності грошових коштів акціонерів та клієнтів;

- володіє, користується та розпоряджається належним йому на правах власності майном;

- може, за погодженням з Національним банком України, відкривати філії, відділення і представництва, як на території України, так і в зарубіжних країнах;

- може, від свого імені виступати у судах;

- за своїми зобов'язаннями відповідає усім належним йому майном, на яке, згідно з діючим законодавством, може бути звернено стягнення.

Банк не відповідає за зобов'язаннями акціонерів та за зобов'язаннями держави, так як і держава не відповідає за зобов'язаннями банку, крім випадків, коли законом або договором передбачено інше.

Метою банку є залучення, накопичення та використання коштів для всебічного сприяння економічному розвитку України, підвищенню ефективності суспільного виробництва, освоєнню досягнень науково-технічного прогресу, міжнародному співробітництву, зміцненню грошового обігу та купівельної спроможності національної валюти, надання комплексу банківських послуг підприємствам, організаціям всіх форм власності, населенню, одержання прибутку в інтересах банку та його акціонерів.

Зміни і доповнення до Статуту банку вносяться за рішенням Загальних зборів акціонерів у відповідності з чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України, Статутом банку і в місячний термін, після прийняття Загальними зборами акціонерів відповідного рішення подаються Національному банку України для їх реєстрації.

1.1 Склад засновників, органи управління банку

1.1.1 Органи управління банку

Органами управління та контролю банку є:

а) органи управління банку:

1) Загальні збори акціонерів банку;

2) Спостережна Рада банку;

3) Правління банку.

б) органи контролю:

1) Ревізійна комісія банку;

2) Внутрішній аудит банку.

Керівниками банку є Голова, заступники Голови та члени Спостережної Ради банку, Голова Правління банку, Перший заступник Голови Правління, Заступники Голови Правління банку та члени Правління банку, головний бухгалтер банку, його заступники, керівники відокремлених структурних підрозділів (філій) банку.

Посадовими особами органів управління та контролю банку є Голова, заступники Голови і члени Спостережної Ради банку, Голова, Перший заступник Голови, Заступники Голови і члени Правління банку, Голова Ревізійної комісії банку.

1.1.2 Управління власним капіталом банку. Управління позичковим капіталом. Оптимізація структури капіталу банку

Для здійснення комерційної і господарської діяльності банки повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів тобто ресурсів.

Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для ви конання активних операцій. Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними.

Станом на 31 грудня 2010 р. статутний капітал АТ «Брокбізнесбанк» становив 1 965 600 тис. гривень. Зареєстрований статутний капітал є сплаченим, тобто повністю сформованим. Його поділено 180 000 тис. простих іменних акцій, номінальною вартістю 10,92 грн. кожна. Привілейовані акції Банком не випускались. Отже, всі емітовані акції є простими, тобто не мають фіксованого прибутку.

Згідно з існуючими у банківській практиці традиціями ресурси комерційних банків поділяють на власні, залучені та позичені кошти. Головним джерелом ресурсів АТ «Брокбізнесбанк» є залучені й позичені кошти, частка яких становить 85,7% від загальної суми ресурсів. На власний капітал припадає лише 14,3% усіх банківських ресурсів. Головною складовою власного капіталу є фонди банку, серед яких провідним є статутний фонд, який становить 85%.

Серед залучених і позичених ресурсів переважають кошти банків та кошти клієнтів (4563428 тис. грн. та 7575148 тис. грн. відповідно).

Особливістю структури банківських ресурсів на внутрішньорічні дати є висока питома вага міжбанківських кредитів і кредитів Національного банку, які надаються для рефінансування окремих видів активних операцій комерційних банків (наприклад, операцій з цінними па перами).

До власних ресурсів комерційних банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової стійкості, комерційної і господарської діяльності, а також прибуток поточного і минулого років.

Структура банківського капіталу не є сталою за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох факторів, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо забезпечення приросту капітальної бази тощо.

Частка власного капіталу комерційного банку у сукупних ресурсах невелика, тоді як у сфері матеріального виробництва співвідношення власного і позиченого капіталів інше. Так, для промислового підприємства вважається нормою, коли власний капітал становить 50% загального капіталу, для комерційного банку ж достатнім вважається 8%. Це зумовлено специфікою банківської діяльності. Банк користується переважно чужими грошима, а власні кошти призначені передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. Інакше кажучи, власний капітал комерційного банку виконує в основному захисну функцію. Функція ж забезпечення оперативної діяльності, яка для власних коштів підприємств сфери матеріального виробництва постає головною, для власного банківського капіталу є другорядною. Однак роль власного капіталу комерційного банку як джерела забезпечення його оперативної діяльності на перших порах після його утворення є досить відчутною. За рахунок власного капіталу фінансується придбання меблів, організаційної та комп'ютерної техніки, будівництво або оренда банківських офісів, упровадження систем банківського захисту, банківських технологій і систем зв'язку.

Власний капітал комерційного банку може також використовуватися для участі у власності акціонерних та спільних підприємств.

Капітал комерційного банку складається з суми основного (капітал 1-го рівня) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня).

Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає перепродажу, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

б) розкриті резерви, що створені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, оприлюднені банком у фінансовій звітності):

1) дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

2) емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав);

3) резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

4) загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

1) недосформованих резервів під можливі збитки за: кредитними операціями; операціями з цінними паперами; дебіторською заборгованістю; простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями; коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках, які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

2) нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

3) капітальних вкладень у нематеріальні активи;

4) збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

5) збитків поточного року.

Додатковий капітал має менш постійний характер і його величина піддається змінам.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків - при отриманні банками кредитів, банк-кредитор створює резерв для покриття можливих збитків в разі неповернення банком-дебітором отриманої суми кредиту та відсотків за його використання;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків - створюється банком на основі інструкції НБУ про обов'язкове резервування частини коштів у встановленому розмірі для кожного виду операцій при видачі та залучені фінансових активів;

в) результат переоцінки основних засобів, які належать до нерухомого майна, що забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

г) прибуток поточного року;

д) нерозподілений прибуток минулих років;

е) субординований борг, що враховується до капіталу (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які згідно угоди не можуть бути взяті з Банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів).

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності.

Залучені ресурси здійснюється на міжбанківському фінансовому ринку. До залучених банківських ресурсів належать: кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності; строкові кошти суб'єктів господарської діяльності; кошти до запитання фізичних осіб; строкові кошти фізичних осіб; кошти бюджету й позабюджетних фондів України; кредиторська заборгованість; цінні папери власного боргу та інше.

До запозичених ресурсів належать:

- кошти НБУ - коррахунок НБУ в комерційному Банку, коротко- та довгострокові кредити, отримані від НБУ;

- кошти інших банків - кореспондентські рахунки інших банків, строкові депозити інших банків, кредити, отримані від інших банків;

- кредиторська заборгованість за операціями з банками - кредиторська заборгованість за операціями з готівкою, інша кредиторська заборгованість за операціями з банками;

- цінні папери субординованого боргу - боргові цінні папери, випущені банком, що відносяться до категорії інвестиційних (більше одного року).

Одне із головних завдань діяльності банку - максимізація рівня рентабельності власного капіталу за заданим рівнем фінансового ризику. Одним із основних механізмів реалізації цього завдання є «фінансовий леверидж». Він характеризує використання запозичених засобів, які впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж - це об'єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал. Показник, який відображає рівень отримання додаткового прибутку на власний капітал за рахунок різної частини використання позикових засобів, називається ефектом фінансового левериджу. За відсутності всіх необхідних даних його розрахувати неможливо.

1.2 Структура і зміст роботи відділів банку

Структура управління АТ «Брокбізнесбанк» :

- Відділ касових операцій;

- Відділ звідної звітності і економічного аналізу;

- Відділ аудиту;

- Відділ внутрішньобанківського обліку і звітності;

- Відділ валютних операцій;

- Кредитний відділ;

- Відділ по роботі з пластиковими картками;

- Відділ по роботі з банківськими металлами;

- Депозитарій;

- Відділ автоматизації і інформаційно-технічного забезпечення;

- Юридичний відділ;

- Служба безпеки;

- Сектор інкасації і перевезення цінностей;

- Відділ кадрів;

- Адміністративно-господарський відділ;

- Відділ розвитку і роботи з клієнтами.

Операційний відділ банку здійснює повне обслуговування клієнтів у сфері безготівкових розрахунків: проводить операції по відкриттю рахунків в національній і іноземній валюті, зараховує і списує безготівкові засоби

Основною функцією операційних працівників є прийом від фізичних і юридичних осіб платіжних документів на списання або зарахування засобів на їх розрахункові рахунки; прийом і видача розрахункових чеків і подальше

зарахування по ним грошей на рахунки клієнтів; консультування клієнтів з приводу правильного заповнення платіжних документів.

У банці заповнюються заява на відкриття рахунку, договір на розрахунковий-касове обслуговування, заявка-розрахунок для встановлення ліміту і інше.

У валютному відділі проводяться операції в іноземній валюті, такі як залучення внесків і надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, здійснення перекладів за системою Western Union і т.д.

У кредитному відділі розглядаються заявки на отримання кредитів, оформляють кредитні договори і готують розпорядження операційному відділу по видачі або погашенню позик, контролюють погашення основного боргу і відсотків по ньому, оформляють додаткові угоди про пролонгацію кредитів, надають звітність про стан кредитів і сплачених відсотків.

Операції з готівкою проводить відділ касових операцій. Джерелами надходження готівки є: внески, виручка, платежі від населення. На підставі виписаних в операційному відділі прибуткових або витратних касових документів у відділі касових операцій проводиться прийом або видача готівки (у національній і іноземній валюті). Тут же можна обміняти гривню або валюту, у тому числі і старі купюри. Окрім цього, у відділі касових операцій робиться підрахунок і сортування купюр.

2. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ БАНКА З НБУ

На підставі банківської ліцензії АТ «Брокбізнесбанк» здійснює наступні банківські операції:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- а також такі операції та угоди:

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

- лізинг;

- послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

- випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

- надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Крім того, відповідно до письмового дозволу Національного банку України, банк здійснює наступні операції:

- операції з валютними цінностями;

- емісію власних цінних паперів;

- організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені

- здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

- здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

- перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

- операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

- з інструментами грошового ринку;

- з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

- з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

- довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

- депозитарну діяльність зберігача цінних паперів;

- діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Для проведення розрахунково-касових операцій АТ «Брокбізнесбанк» пропонує клієнтам малого і середнього бізнесу відкриття і ведення поточних рахунків в національній і іноземних валютах.

Відкриття і обслуговування банківських поточних рахунків клієнтів малого і середнього бізнесу здійснюється на основі укладеного між банком і клієнтом договору, Правил обслуговування банківських поточних (крім карткових) рахунків суб'єктів господарювання, відкритих в ЛФ АБ «Брокбізнесбанк», тарифів з дотриманням норм чинного законодавства України.

При відкритті поточного рахунку клієнт обирає один з варіантів обслуговування:

а) на умовах тарифів;

б) на умовах одного з тарифних пакетів.

При обслуговуванні на умовах одного з тарифних пакетів клієнт отримує певні знижки порівняно з обслуговуванням на умовах загальних тарифів.

Клієнти АТ «Брокбізнесбанк» мають можливість дистанційного доступу до своїх рахунків. На 1 січня 2009 року кількість клієнтів АТ «Брокбізнесбанк» становила 1 469,2 тисяч, що вдвічі більше ніж в попередньому році.

Серед загальної кількості клієнтів 131,2 тисячі - юридичні особи, 1 338 тисяч - фізичні особи (в 2,3 рази більше ніж в 2008 році).

АТ «Брокбізнесбанк» має розвинену мережу кореспондентських рахунків в усіх основних валютах і налагоджені зв'язки з провідними іноземними банками. Проводиться постійна робота із розвитку співпраці.

В складі клієнтів - юридичних осіб найвагомішими партнерами АТ «Брокбізнесбанк» є: Закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю "Гінея Лімітед"; Державне конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля; ТОВ "Зерноторгівельна Компанія"; Акціонерне товариство Холдингова компанія "Київміськбуд"; ВАТ "Концерн Стирол"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроновоком"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Інжиніринг"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо -Інвест"; Відкрите акціонерне товариство "Міталл Стіл Кривий Ріг"; Приватна Компанія з обмеженою відповідальністю RADFELL LIMITED; Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Центр".

Протягом 2009 року АТ «Брокбізнесбанк» здійснював міжнародні розрахунки через відкриті 59 “Ностро” - рахунки: 26 рахунків у 20 банках у країнах далекого зарубіжжя, 16 рахунків у 9 банках у країнах СНД, 22 рахунки у 11 банках України. В звітному році були відкриті 4 “Ностро” - рахунки в наступних банках: ВАТ АБ “Укргазбанк” (Україна); SANPAOLO IMI (Італія); АТ «Брокбізнесбанк» (Україна).

Протягом 2008 року було відкрито 37 Лоро-рахунків наступним банкам: АКБ "Базис" (Україна); АБ "ТАС-Бізнесбанк" (Україна); ТОВ "Комерційний банк "Дельта" (Україна); АТ "Індустріально-Експортний банк" (Україна); ТзОВ КБ "Легіон" (Росія);

На ринку купівлі - продажу цінних паперів основними контрагентами банку були Національний банк України, ТОВ КБ "Актив-банк", АТ "Каліон Банк Україна", АБ "ІНГ Банк Україна", АБ "Експрес-Банк", ПП "Баядера", Відкрите акціонерне товариство "Луцький автомобільний завод", ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", Товариство з обмеженою відповідальністю "Алло", ВАТ АБ "Укргазбанк", ВАТ "Концерн Галнафтогаз", ЗАТ "Лозівський ковальско-механічний завод", ТОВ "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка", ТОВ Фондова Компанія "Фінекс-Україна", ТОВ "Комерційний банк Дельта", ТОВ "Амстор".

У практиці діяльності установ банків виникає ситуація, коли притягнутих банком депозитних ресурсів недостатньо для здійснення активних операцій. У такому випадку банки залучають ресурси на міжбанківському ринку шляхом рефінансування в НБУ й проведення операцій репо. В Україні політика рефінансування банків проводиться через використання кредитних тендерів, ломбардних кредитів. Ломбардні кредити надаються банкам, які зобов'язуються зберігати в НБУ як забезпечення державні цінні папери й ліквідні корпоративні цінні папери. Вони видаються на строк до 30 днів у межах лімітів, установлених на квартал НБУ.

Пакет документів для одержання ломбардного кредиту складається із кредитного договору, заяви на кредит, доручення відносно права реалізації НБУ цінних паперів прийнятих для забезпечення ломбардного кредиту. Що стосується операцій РЕПО, те вони укладаються в обов'язковій купівлі-продажу державних цінних паперів, але головним завданням цих операцій є підтримка короткострокової ліквідності системи комерційних банків.

Із січня 1994 року НБУ впровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків з використанням прогресивних технологій у банківській справі, у якій зараз залучена банківська система України.

Дана система обслуговується комплексом програмно-технічних коштів, які забезпечують обмін електронними документами, їхню перевірку, аналіз і захист від несанкціонованого вторгнення. Система функціонує в режимі реального часу.

Міжбанківські транзакції здійснюються через кореспондентські рахунки банків, які відкриті в установах НБУ, що дає можливість Національному банку щодня аналізувати рух коштів на кореспондентських рахунках банків і рух готівки.

Кореспондентські відносини з територіальним керуванням НБУ встановлюються на підставі укладеного договору. Далі за умови опранизационної, функціональної й технологічної готовності банку до роботи в СЭП територіальне керування НБУ відправляє в центральну розрахункову палату повідомлення про потребі включення цього банку в довідник банків - учасників СЭП.

Крім розрахунків через кореспондентські рахунки в територіальному керуванні НБУ банки також можуть встановлювати кореспондентські стосунки між собою шляхом висновку відповідного договору. Для відкриття кореспондентського рахунку банк - кореспондент подає такий пакет документів: заява на відкриття рахунку; наторіально засвідчену копію уставу й банківської ліцензії; картку зі зразками підписів і відбитком печатки. Для проведення операцій через кореспондентські відносини банку в банку - кореспонденті відкривається рахунок «Лоро» на балансовому рахунку 1600 « Кореспондентські рахунки інших банків» (для банку цей рахунок є рахунком «Ностро»).

Для відображення операцій, проведених через рахунок «Ностро», у балансі банку відкривається балансовий рахунок 1500 «Кореспондентські рахунки, відкриті в інших банках». Способи, умови й порядок проведення міжбанківських розрахунків на кореспондентських рахунках банків - резидентів, відкритих у банківських установах України, визначає Інструкція «про міжбанківські розрахунки в Україні». Діяльність АТ «Брокбізнесбанк» здійснюється відповідно з вимогами банківського законодавства.

Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними територіальними управліннями та підрозділами центрального апарату банківського нагляду Національного банку на постійній основі. Розрахунок економічних нормативів банки проводять на підставі щоденних балансів. При цьому звітними є дані про дотримання економічних нормативів, що розраховані:

а) за щоденними розрахунками: нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1), максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), великих кредитних ризиків (Н8),

максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

б) за формулою середньозваженої величини: нормативи адекватності основного капіталу (Н3), миттєвої ліквідності (Н4), інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12), норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку (Н13);

в) за станом на 1-ше, 11-те та 21-ше число кожного місяця: нормативи адекватності регулятивного капіталу (Н2), поточної ліквідності (Н5), короткострокової ліквідності (Н6).

Якщо за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки встановлено факти невиконання банками економічних нормативів, то до банків мають застосовуватися заходи впливу згідно зі статтею 73 Закону України «про банки і банківську діяльність» та відповідними нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування заходів впливу.

Фонд розвитку банку формується за рішенням Загальних зборів акціонерів банку за поданням Правління Банку. Використовуються кошти фонду розвитку банку на розвиток матеріально-технічної, операційно-технологічної інфраструктури банку та бренду НФ АТ «Брокбізнесбанк» , а також:

- покриття збитків звітного та / або минулих років;

- суми відрахувань до загальних і резервних фондів;

- суми списань емісійних різниць у разі недостатності коштів рахунку 5010.

НФ АТ «Брокбізнесбанк» формує за рахунок витрат резерви для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості залежно від строків її виникнення, а також з урахуванням строків погашення, передбачених договорами або правилами здійснення операцій розрахунків.

Сформовані резерви використовуються на погашення дебіторської заборгованості після здійснення усіх заходів по поверненню боргу відповідно до чинного законодавства.

У разі зменшення корисності цінних паперів, що обліковуються в портфелі на продаж та в портфелі до погашення, банк формує резерви на суму перевищення балансової вартості цінних паперів над сумою очікуваного відшкодування.

Банк формує за рахунок витрат резерви під прострочені понад 31 день та сумнівні доходи.

Банк формує за рахунок витрат резерви за фінансовими зобов'язаннями кредитного характеру (гарантії, авалі тощо) на умовах, аналогічних кредитним операціям.

3. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ БАНКА С ДЕРЖАВОЮ

Однією з функцій держави є управління, у тому числі й економічними процесами. Існують різні, часом полярні погляди на роль держави в економіці. Це питання залишається відкритим і сьогодні, хоча об'єктивна необхідність державного регулювання економіки давно вже доведена і теоретично, і практично. Форми, види, методи, інструменти такого впливу, оптимальне співвідношення між регламентацією і ринковою стихією на тому чи іншому етапі господарського життя суспільства викликають гострі дискусії. До переосмислення функцій держави в економіці підштовхує, з-поміж інших причин, потреба в тому, щоб відмовитися від традиційних заходів і знайти нові можливості для розвитку (зокрема, в ситуації кризи).

У багатьох країнах світу національна банківська система слугує об'єктом пильної уваги з боку державних органів. Загалом, банківський ринок вважається найбільш зарегульованим. Дискусії з цього приводу ведуться в таких напрямах: чи потрібно, щоб саме держава регламентувала діяльність банків, а коли так, то чи має бути впроваджений спеціальний режим для даного виду підприємництва.

Прибічники ідеї вільної банківської діяльності (free banking) завжди категорично відкидали можливість регламентації банківської діяльності, обстоюючи порядок, за якого для виходу на банківський ринок не треба одержувати чартер (ліцензію). Сучасне тлумачення терміна "їfree banking" полягає в тому, що банківська система функціонує автономно, за відсутності контролю з боку якогось регулюючого органу. Ще один аргумент на користь "free banking" - змога уникнути витрат на державне регулювання, які лягають тягарем на платників податків.

На мою думку, втілення концепції «free banking» виправдовує себе лише на певному етапі розвитку банківської системи (причому нетривалому), але вона абсолютно неприйнятна, коли ринок розвинутий недостатньо, бо втрати суспільства від такої свободи переважать здобутки. Застосування цієї концепції на практиці принесе користь лише в період формування банківської системи. Це підтверджується і нашим власним досвідом.

В Україні стрімкий розвиток банківської системи в її нинішньому вигляді відбувався паралельно з такими процесами та явищами, як лібералізація економіки, падіння величини реального ВВП, гіперінфляція, платіжна криза. Відсутність адекватної державної політики і правового забезпечення, неготовність держави до активної участі в ринкових перетвореннях, самоусунення її від формування банківської системи призвели до того, що ситуація вийшла з-під контролю. Етап українського варіанта "free banking" затягнувся, незважаючи на існування регулюючого органу - Національного банку України. Зрештою життя довело необґрунтованість такої концепції, її невідповідність вимогам розвитку фінансової системи країни.

Необхідність регулювання банківської діяльності було визнано понад 100 років тому. Спочатку воно мало суто правовий характер: повноважні державні органи приймали закони, що регламентували діяльність різноманітних банківських установ, інші механізми регулювання застосовувались епізодично, як правило, стосовно банків, що потрапляли у скрутне становище.

З усвідомленням ролі банківської системи в економіці регулювання поступово набуває ознак системності, починається пошук ефективних механізмів втручання держави в банківську діяльність, спричинений, зокрема, почастішанням банкрутств банків і тяжкими наслідками цього для суспільства.

Необхідність державного регулювання банківського сектора економіки обґрунтовується в багатьох працях. їхні автори приділяють особливу увагу специфіці банківської діяльності, значенню комерційних банків в економіці. Спеціальний режим регулювання банківської діяльності державою визначається багатьма чинниками: адже банки виступають агентами у проведенні грошово-кредитної політики, відіграють важливу роль у пропозиції грошей. Наприклад, існує проблема асиметричної інформації на фінансових ринках, що призводить до помилкового вибору і збільшення ризику. Можна назвати також проблеми соціальної вартості банкрутства, яке покривається за рахунок платників податків, специфіки функціонування фінансової системи, в полі якої з'являються зловживання, шахрайство, манівці для "відмивання" коштів, отриманих злочинним шляхом, тощо.

Відсутність в економічній літературі чіткої дефініції поняття "державне регулювання банківської діяльності" призводить до ототожнення його з іншими поняттями (банківський нагляд, регулювання діяльності комерційних банків, кредитне регулювання, банківське регулювання і т. ін.).

Терміни "регулювання банківської діяльності" і "нагляд за банківською діяльністю" досить часто вживаються як синоніми; часом під регулюванням розуміють систему правил і норм, на базі яких організовується діяльність банків, а під наглядом - функції уповноважених органів, котрі коригують роботу банківських установ відповідно до цих норм. Тому слід вичерпно розкрити сутність даних понять.

На мою думку, державне регулювання банківської діяльності не обмежується розробкою інструкцій та правил. Слід зазначити, що цим можуть займатися також некомерційні об'єднання банків, материнський банк щодо дочірніх, міжнародні організації тощо. Тобто треба розрізняти регламентацію банківської діяльності (порядок проведення банківських операцій) та пруденційне регулювання (встановлення лімітів щодо банківської діяльності з метою обмеження необгрунтованих ризиків). Державне регулювання банківської діяльності містить такий компонент, як нагляд, оскільки воно неможливе без контролю.

Уданому контексті постає запитання: регулюватися має взагалі банківська діяльність чи діяльність банків як самостійних юридичних осіб? Бурхливий розвиток фінансових ринків в останні десятиліття мав наслідком загострення конкуренції між фінансовими установами. Це сприяло поширенню тенденцій до універсалізації їх діяльності, зменшенню відмінностей між різними видами цих установ. Небанківські організації почали займатися наданням банківських послуг. Тому постає потреба в регулюванні державою діяльності банків з метою створення рівних умов для всіх учасників ринку. Проте і діяльність банків в Україні в умовах трансформації економіки має бути об'єктом особливого регулювання, бо ці установи займають головні місця на ринку фінансових послуг, динамічно розвиваються, нарощуючи свої ресурсні потужності, а економіка потребує кредитів та інвестицій. У цьому зв'язку не можна забувати про "кризу довіри" суспільства до банків через недобросовісну конкуренцію з боку небанківських організацій (приклад цьому - функціонування фінансових пірамід на початку 90-х років).

Державне регулювання банківської діяльності спрямоване на досягнення певних цілей. Тому слід з'ясувати сутність даного процесу, його специфіку в сучасних умовах, що характеризуються глобалізацією господарських відносин, особливостями розвитку країн на пострадянському просторі, посиленням державного регулювання всіх секторів економіки. Держава повинна відігравати активну роль в економічному розвитку, підтримувати прогресивні тенденції в трансформації економіки, сприяти адаптації суб'єктів господарювання до зміни зовнішнього середовища.

Регулюючи банківську діяльність, держава регламентує банківські операції, встановлює кількісні та якісні обмеження параметрів банківської діяльності, використовує механізм стимулювання з метою контролю над грошовим обігом у країні, забезпечення стабільності банківської системи, перерозподілу грошових потоків на користь пріоритетних секторів внутрішнього ринку, підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Держава впливає на діяльність банків через створення певних макроекономічних умов їх функціонування та регулювання конкретних її видів.

Організації, які займаються банківською діяльністю, по-перше, повинні мати можливості для функціонування та розвитку. Практика довела необхідність цих суб'єктів підприємницької діяльності в галузі перерозподілу грошових потоків в економічній системі.

По-друге, діяльність банківських посередників має бути корисною для всього суспільства в цілому, а не тільки для нечисленних власників банківських установ.

По-третє, здійснення операцій конкретною установою не повинно бути дестабілізуючим фактором для всієї банківської системи. Важливим моментом здійснення банківських операцій є довіра. її відсутність або втрата щодо якогось посередника може підірвати довіру до банківського сектора в цілому.

По-четверте, діяльність банківських установ не повинна загрожувати національній безпеці країни (маються на увазі роль банківської системи в обслуговуванні переважної частки грошового обігу країни та відплив капіталу за кордон).

З урахуванням цих ключових моментів доцільно формувати політику держави щодо банківського сектора економіки.

На мою думку, державне регулювання банківської діяльності - це встановлення державою обмежень для забезпечення стабільного і безпечного функціонування банків та створення умов для досягнення банківською системою макроекономічної ефективності.

Спеціалісти розрізняють пряме і непряме державне регулювання економіки. Критерієм такого поділу найчастіше виступають методи регулювання - адміністративні й економічні. Це призводить до ототожнення форм та методів регулювання і не дозволяє розкрити повною мірою зміст кожної форми. Ми вважаємо, що критерієм поділу має виступати наявність проміжної ланки впливу між державою та банком (суб'єктом і об'єктом регулювання). Пряме регулювання, на відміну від непрямого (опосередкованого), передбачає безпосереднє втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання, у процес прийняття ними рішень. Воно використовується для управління об'єктами загальнонаціонального значення, в кризових (надзвичайних) ситуаціях для вирішення конкретних проблем. У свою чергу, в межах прямого регулювання доцільно виділяти такі види:

- залежно від охоплення - комплексне (всеосяжне) чи вибіркове;

- залежно від тривалості - безперервне чи періодичне.

На практиці обидва види регулювання існують не окремо, а у взаємозв'язку. Такі характеристики, як комплексність і безперервність, трансформують якість впливу держави на економічні процеси, тобто відбувається пряме управління на макрорівні. Об'єктом його виступає державна власність (державні банки, банки за участю держави). Таким чином, держава, управляючи зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності, має право вимагати від них частину доходу, призначати керівництво, а також може надавати необхідну фінансову підтримку тощо. Комплексне періодичне регулювання використовується за надзвичайної ситуації. Ілюстрацією його може слугувати такий захід впливу НБУ, як призначення тимчасової адміністрації в комерційному банку, яка повинна здійснювати оперативне управління банком до поліпшення його фінансового стану або до прийняття рішення про ліквідацію банківської установи. Отже, об'єктом комплексного втручання держави виступають усі види діяльності суб'єктів господарювання в тому числі і діяльність акціонерно-комерційних банків.

За допомогою інструментів вибіркового регулювання держава впливає на окремі аспекти банківської діяльності на постійній (встановлення нормативів обов'язкового резервування, формування резервів під ризики) або тимчасовій основі (квотування окремих різновидів активних і пасивних операцій, запровадження лімітів на видачу кредитів і на залучення ресурсів, встановлення меж процентних ставок або суми комісійної винагороди, укладення переліку банків, які допускаються на певні сегменти ринку банківських послуг, тощо).

Розрізняють три види непрямого регулювання банківської діяльності - системне (системоутворююче); пруденційне (обмежувальне); контрактне.

Системоутворююче регулювання полягає у створенні комплексу макроекономічних передумов для функціонування банків та їх клієнтів. Фінансова сфера дуже чутлива до регулюючого впливу держави: банки не тільки враховують макроекономічну ситуацію в країні, формуючи свої стратегії на ринку, а й самі створюють цю ситуацію своїми діями. Монетарна політика центрального банку, перерозподіл ресурсів у державі (між галузями, територіями тощо), сприятливі умови для різноманітної підприємницької діяльності, рівень та якість життя населення - усе це впливає на обсяги і структуру активів та пасивів банків, на розвиток тих чи інших напрямів банківської діяльності (спеціалізацію банків), мережі банківських установ.

Як відомо, комерційні банки здійснюють посередництво між тими клієнтами, котрі мають вільні кошти, і тими, котрі відчувають їх дефіцит, тому робота з клієнтурою визначає характер розвитку банківської системи в державі. Системне регулювання в Україні, наприклад, зумовило ту особливість діяльності банків, що вони віддають перевагу короткостроковому кредитуванню суб'єктів господарювання.

Природа таких інструментів регулювання, як обов'язкові нормативи, є суперечливою. Вони встановлюються з метою обмежити ризики в банківській діяльності, обсяги операцій певних видів, доступ на ринок. З одного боку, нормативи, приміром платоспроможності й достатності, капіталу обмежують обсяги активних операцій, причому це обмеження має кількісний вимір. Коли комерційні банки порушують зазначені нормативи, НБУ застосовує до них заходи впливу. З іншого боку, центральний банк впливає на банківську діяльність, але не втручається у прийняття керівництвом конкретного банку рішення про зміну абсолютного розміру обсягу активних операцій шляхом збільшення капіталу чи зниження рівня їхнього ризику.

Національний банк, запроваджуючи нормативи, має на меті регулювання ризиків у банківській діяльності. З огляду на це обов'язкові нормативи доцільно відносити до інструментів пруденційного регулювання, незважаючи на те що за їх недотримання застосовуються штрафні санкції. Обмежувальне регулювання банківської діяльності передбачає встановлення обов'язкових нормативів для всіх банків, індивідуальних нормативів для окремих банків (їх груп), додаткові умови для виходу на певні сегменти ринку (ліцензійні вимоги).

Угоди міждержавними органами і банками також впливають на банківську діяльність у країні. Найчастіше такі угоди надають банкам додаткові можливості доступу до ресурсів центрального банку через механізм рефінансування, переобліку цінних паперів. Зауважимо, що держава, залучаючи на контрактній основі банківські ресурси, може вступати в нерівноправну конкуренцію із суб'єктами господарювання за додаткові кошти. А це, у свою чергу, може призвести до зниження макроекономічної ефективності в банківській системі.

Усе вищезазначене підводить до висновку, що в умовах вітчизняної економіки не спрацьовує механізм фінансового менеджменту в банківській діяльності, який міг би спонукати використовувати набутки останнього. Виявляється, що його застосування чи незастосування часто не залежить від спеціальних економічних знань суб'єкту управління підприємницькою структурою, оскільки в умовах недостатньої стабільності застосування спеціальних інструментів фінансового управління не призводить до одержання очікуваного (виходячи з теоретичних розробок конкретної проблеми) додаткового доходу, отже втрачається економічна мотивація управлінських зусиль, і, відповідно сенс впровадження фінансового менеджменту на конкретному підприємстві чи банку.

Вдосконалення ж державного регулювання діяльності акціонерно-комерційних банків та стабілізація економічної ситуації дасть змогу створити міцну основу для кращого розвитку фінансового менеджменту в Україні.

4 УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ПРИБУТКУ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ. ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ ПІДПРИЄМСТВА. УПРАВЛІННЯ РОЗПОДІЛОМ І ВИКОРИСТАННЯМ ПРИБУТКУ

Вся господарська діяльність комерційного банку - здійснення банківських угод - має назву статутна діяльність. Її проведення вимагає від комерційного банку значних витрат, але крім витрат виникають доходи, як результат діяльності комерційного банку.

Витрати - це зменшення економічної вигоди у звітному періоді, у формі вибуття або використанні активів чи збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу за винятком розподілу капіталу між (акціонерами) чи його вилучення. Зростання банківських витрат, які неузгодженні зі збільшенням його прибутку може істотно погіршити фінансовий стан навіть крупному та авторитетному комерційному банку.

...