Аспекти розвитку та функціонування банківської установи на прикладі Нікопольського відділення АТ "Брокбізнесбанку"

Доходи - це збільшення економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу або зростання активів, або зменшення зобов'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів.

Однією з найважливіших сторін маркетингової діяльності банку є вибір його цінової політики. Насамперед, керівництво банку вибирає одну основну і (або) декілька альтернативних стратегій ціноутворення в залежності від рейтингу самого банку, розміру контрольованого їм ринку і конкретної ситуації, економіко-політичної кон'юнктури.

При плануванні комплексу послуг, як нових, так і існуючих, банк визначає й аналізує структуру витрат і, отже, їх ціну. Ціноутворення є елементом комплексу маркетингу. Цінова політика банку - це встановлення цін на різні банківські продукти та їх зміна відповідно до зміни ринкової кон'юнктури. Об'єктами цінової політики банку є процентні ставки, тарифи, комісійні, премії, знижки, мінімальний розмір внеску.

У маркетинговій діяльності банку ціна виконує важливу функцію - вона узгоджує інтереси банку і клієнтів. Процес розробки цінової стратегії банку складається з декількох етапів.

Насамперед на підставі стратегічної програми визначаються задачі стратегії ціноутворення. Для кожного банку першорядною є задача одержання максимального прибутку. Проте в умовах конкуренції і зміні кон'юнктури ринку дана задача може бути сформульована по-іншому. Наприклад, одержання максимального прибутку при утриманні лідерства на ринку. В даному випадку банк переслідує цілі - встановлення максимально можливих цін на свої продукти за умови утримання лідируючого положення в певному ринковому сегменті, що практично виключало б можливість конкуренції та дозволяло б тривалий час працювати з достатнім прибутком.

Наступним етапом розробки цінової стратегії є аналіз факторів, які впливають на ціну, як внутрішніх, так і зовнішніх.

До внутрішніх факторів відносяться витрати на надання послуг, якість банківських продуктів, швидкість та якість обслуговування, витрати на вибір ринкових сегментів, підтримання іміджу банку.

До зовнішніх факторів відносяться рівень реального та прогнозованого попиту на даний вид банківського продукту в даних ринкових сегментах та його еластичність, наявність кредитних ресурсів, рівень інфляції, наявність конкуренції, ціни конкурентів на аналогічні послуги, аспекти регулювання банківської діяльності з боку держави. Ринок банківських послуг знаходиться під сильним впливом цих чинників, які багато в чому визначають правила гри. Фактори зовнішнього середовища непідконтрольні банкам і повинні розглядатися з точки зору необхідності врахування їх впливу при розробці стратегії розвитку банку.

Розрахунок прибутку до оподаткування у 2010 році наведений у таблиці 4.1

Таблиця 4.1

Розрахунок прибутку до оподаткування у 2010 році

Найменування статті	Сума (тис. грн.)
Чистий процентний дохід	397 690
Чистий комісійний дохід	185 412
Результат від переоцінки інших фінансових інструментів, які обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах	11 635
Результат від торгівлі іноземною валютою	47 746
Знецінення цінних паперів на продаж	1 062
Результат від продажу цінних паперів на продаж	12 284
Резерви за зобов'язаннями	1 070
Інші операційні доходи	13 567
За вирахуванням:
Результату від торгових операцій з торговими цінними паперами	890
Результату, який виникає під час первісного визнання фінансових активів за % ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова	12 635
Результату від переоцінки об'єктів інвестиційної нерухомості	682
Результату від переоцінки іноземної валюти	8 162
Резервів під заборгованість за кредитами	265 654
Адміністративних та інших витрат	353 001
Прибуток до оподаткування	29 442

У рисунку 4.1 графічно наведемо динаміку прибутку Банку до оподаткування.

Рисунок 4.1 Прибуток банку до оподаткування протягом 2008-2010 рр. (тис. грн.)

З графіку бачимо, що протягом 2008-2009 рр. він був 106462 тис. грн. та 100763 тис. грн. відповідно. Далі спостерігаємо невтішну ситуацію - Банк отримав прибуток до оподаткування 29442 тис. грн., що менше за попередній період на 71351 тис. грн. Це сталося в результаті переоцінки іноземної валюти.

Банк здійснює облік податків на підставі даних податкового обліку, який здійснюється на підставі вимог податкового законодавства України. Податковий облік здійснюється Банком за рахунками восьмого класу «Управлінський облік».

У Банку виникають постійні податкові різниці внаслідок того, що певні витрати не враховуються при оподаткуванні, а певні доходи не оподатковуються. Тимчасові різниці пов'язані з різними методами визнання доходів та витрат, а також з балансовою вартістю певних активів.

Витратами на податок на прибуток є сума поточних витрат з податку на прибуток та відстроченого податку на прибуток. Поточні витрати на податок на прибуток залежать від обсягів оподаткованого прибутку Банку за рік. Ставка податку на прибуток складає 25 відсотків від об'єкта оподаткування. З прийняттям Податкового кодексу ставка податку на прибуток змінилась - з 1 квітня 2011 року вона становитиме 23%, з 1 січня 2012 року - 21%, з 1січня 2013 року - 19%, з 1 січня 2014 року - 16%.

Банк є платником консолідованого податку на прибуток. З метою узгодження фінансового та податкового обліку проводиться розрахунок та відображення в бухгалтерському обліку відстрочених податкових зобов'язань та відстрочених податкових активів. Наведемо у таблиці значення податку на прибуток за 2008-2010 рр.

В таблиці 4.2 наведемо дані про податок на прибуток банку за фінансовим та податковим обліком.

Таблиця 4.2

Податок на прибуток Банку за фінансовим та податковим обліком за 2008-2010 рр. (тис. грн.)

Роки	Прибуток до оподаткування	Податок на прибуток за фінансовим обліком	Обліковий податок на прибуток
2008	106462	36454	26615,5
2009	100763	32977	25190,75
2010	29442	11582	7360,5

капітал банк інвестиція рахунок

Різниця між фінансовим та податковим обліком утворилась за рахунок постійних та тимчасових різниць в активах та пасивах.

В основі банківської діяльності лежить торгівля фінансовими ресурсами. Банки дешевше купують грошові кошти і продають їх дорожче, здійснюючи на свій страх і ризик активні операції. Високі прибутки банк отримує, як правило, від високоризикових операцій, проведення яких за несприятливих умов може підірвати його фінансову стійкість і навіть призвести до неплатоспроможності.

У зв'язку з цим, відповідно до Закону України «про банки і банківську діяльність» банки зобов'язані формувати резерви на покриття збитків від активних операцій відповідно до нормативно-правових актів Національного Банку України.

На виконання даної норми закону розроблені та діють Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків та Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості. На сьогодні у процесі своєї фінансово-господарської діяльності банки зобов'язані створювати три види страхових резервів: на відшкодування можливих втрат за придбаними цінними паперами, для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості.

Згідно із Законом України «про оподаткування прибутку підприємств» банки зобов'язані створювати страхові резерви для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності.

Створення страхових резервів в Україні стимулюється шляхом віднесення коштів, сплачених до цих фондів, до складу валових витрат. Відповідно до Закону України «про Національний банк України» резерви для покриття можливих фінансових ризиків створюються за рахунок доходу до оподаткування. Аналогічна норма міститься також в Законі України «про оподаткування прибутку підприємств» . Згідно з ним суми коштів, внесені банками до страхових резервів, включаються до валових витрат.

Основним напрямом використання отриманого банком прибутку є реінвестиції на збільшення статутного капіталу банку шляхом збільшення на 0,56 грн. номінальної вартості кожної акції банку з 10,36 грн. до 10,92 грн., що належали акціонерам банку зареєстрованим в реєстрі власників простих іменних акцій банку на початок строку виплати дивідендів, згідно рішення Загальних зборів акціонерів банку «про збільшення розміру статутного капіталу банку за рахунок реінвестиції дивідендів» від 25.05.2010 року.

Розподілений прибуток характеризує частину сформованого прибутку, що на даний момент вже розподілена й не використана в процесі господарської діяльності. Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

5. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ БАНКУ З ПІДПРИЄМСТВАМИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯМИ

5.1 Порядок оформлення розрахункових документів

Порядок відкриття поточних рахунків господарюючих суб'єктів здійснюється банком згідно інструкції НБУ «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній валюті» від 14.04.2000 № 146.

Банк відкриває рахунки зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, філіям та іншим відокремленим підрозділам. Рахунки відкриваються як національній, так і в іноземній валюті .

Громадянин підприємець при відкритті рахунку подає такі документи:

-документ, що засвідчує особу (паспорт);

- ідентифікаційний код;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію;

- довідка по формі 4ОПП - документ, що підтверджує взяття підприємця на податковий облік (засвідчена нотаріально копія);

- довідка з Пенсійного Фонду;

- довідка з фонду соціального захисту (якщо підприємець застосовує найманий труд);

- картки із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком та підписання розрахункових документів (засвідчені нотаріально );

- заява на відкриття рахунку встановленого зразка .

Для проведення розрахунків в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті. Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівкових та готівкових формах. У розрахункових документах зазначається підстава для перерахунку коштів.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на: поточні; депозитні (вкладні). Поточні рахунки в іноземній валюті відкриваються підприємствам, на яких розміщується: готівкова валюта; валюта перерахована іншим банком.

До поточних торгівельних операцій в іноземній валюті відносять: розрахунки між юридичними особами резидентами та нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, операції на міжбанківській валютній біржі; оплата товарів з використанням чеків та платіжних карток. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банком до виконання виключно в межах наявних на цих рахунках коштів.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова та вексельна форми розрахунків, а також розрахунків в формі чеків, платіжного доручення, а також використання розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді.

Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних осіб або фізичних осіб здійснюються уповноваженими державними органами виключно у випадках передбачених чинним законодавством, знову відновлюються розрахункові операції з дозволу органу, що призупинив здійснення цих операцій.

При поданні розрахункового документу банк перевіряє реквізити розрахункових документів клієнтів, а сааме заповнення таких реквізитів: “Платник”, “Код платника”, “Рахунок платника”, “Банк платника”, а також “М.П.” та підписи платників (якщо вони передбачаються формою документа).

Банк повертає без виконання розрахункові документи якщо: у розрахункових документах не заповнена хоча б один із реквізитів, відсутні супровідні документи.

Розрахункові документи (за винятком розрахункового чека) виписуються в двох примірниках.

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує у день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочою дня або за згодою клієнта - цього ж робочого дня згідно з тарифами банку.

Примусове стягнення коштів з рахунків платників дозволяється на підставі виконавчих документів, установлених Законами України, рішенням Податкових органів, та визнаних претензій. Вимоги визначається стягувачем, але банк не приймає платіжні вимоги до виконання, якщо її сума перевищує суму, яка підлягає оплаті відповідно до наданого разом з нею супроводжуючого документа, на її оформлення - виконавчий документ, лист-відповідь про признання претензії (сума претензії).

5.2 Облікова політика АТ «Брокбізнесбанк»

Облікова політика АТ «Брокбізнесбанк» ведеться згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності, в банківських установах, ґрунтується на Законах України "про банки та банківську діяльність", “про бухгалтерський облік та фінансову звітність в тіні" та інших законодавчих та нормативних актах. Облікова політика банку включає фінансовий, податковий та управлінський облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі та відрізняються формою і періодичністю розрахунку даних.

Податковий облік ведеться відповідно до Закону України "про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "про податок на додану вартість" та ін.

Податковий облік включає дані про валові доходи та витрати і використовується дня складання податкової звітності. Фінансовий облік забезпечує своєчасне і повне відображення усіх банківських операцій за відповідними рахунками.

Основними принципами бухгалтерського обліку є безперервність, нарахування та послідовність (постійність).

Облікова політика повинна активно сприяти поліпшенню структури активів, зменшенню низьколіквідних і недоходних активів, формування резервів, якнайшвидшому стягненню сумнівної, або списанню за рахунок відповідних резервів, безнадійної заборгованості.

Основною оцінкою статей балансу, є історична (первісна) чи купівельна вартість, за якою активи відображаються за сумою сплачених коштів (вартість придбання), зобов'язання - за сумою надходжень коштів.

Переоцінка основних засобів може проводитись за рішення Правління Банку у випадках коли балансова вартість основних засобів істотно відрізняється від вартості корисного використання активів, або від ринкової вартості. Результати переоцінки основних засобів зображаються через зміну капіталу банку.

Аналітичний облік основних засобів та нематеріальних активів, здійснюється автоматизовано з використанням круп і шифрів основних засобів та програмного забезпечення.

Роздрукування матеріалів аналітичного і синтетичного обліку здійснюється в останній робочий день кожного місяця. Відповідність даних аналітичного і синтетичного обліку засвідчується підписами уповноважених осіб.

До складу запасів включають матеріальні активи, що призначені для забезпечення "безперервної роботи банку, складаються з господарських матеріалів і малоцінних та швидкозношувальних предметів. Основним завданням обліку запасів є своєчасне і правильне документування і відображення операцій за їх рухом; контроль за розміром запасів, витрачанням та зберіганням.

Господарські матеріали в бухгалтерському обліку оприбутковуються за фактичними цінами придбання на рахунках №3400 "Господарські матеріали на складах", та №3410 "Малоцінні та швидкозношувальні предмети на складі".

Банк проводить один раз в квартал вибіркову звірку даних складського (кількісного) і бухгалтерського (сумарного) обліку найбільш коштовних матеріалів і предметів, про що робить відмітка в матеріалах обліку.

Бухгалтерський облік кредитних операцій забезпечує:

- своєчасне і повне відображення за відповідним рахунками в обліку та звітності кредитів, наданих суб'єктам господарювання на конкретні потреби;

- здійснення контролю за поверненням кредиту і сплатою банку належних доходів у визначені строки. Оригінали кредитних договорів, боргових зобов'язань обліковують на позабалансову рахунку №9819 "Інші цінності і документи".

Бухгалтерські проводки на коригування розміру резерву за звітний місяць здійснюється у наступному місяці. У звітній формі №604 вказується розрахункова сума резерву, з урахування коригуючих проводок, які можуть здійснюватись до відправки балансу за звітний місяць. Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами ("під контролем", ?субстандартні", ?сумнівні", "безнадійні") формуються незалежно від фінансових результатів діяльності установ банку.

Кредити, які набули ознаки безнадійної кредиторської заборгованості і визнані такими, відносяться на відповідні балансові рахунки та списуються за рахунок створених резервів, відносять на валові витрати. Безготівкові операції в іноземній валюті обліковуються по діючому курсу НБУ на день їх проведення. Головною вимогою при здійсненні бухгалтерських проводок за обмінними операціями є рівність на кінець дня суми грошових коштів за дебітом та кредитом проводки. Курсова різниця при переоцінці всіх балансових рахунків відносить на рахунок №6204 “Результати від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами".

Для балансових проводок за обмінними операціями використовуються рахунки №3800 "Позиція банку щодо іноземної валюти" та №3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти”. Переоцінка валюти здійснюється щоденно в разі зміни курсу валюти.

В фінансовому обліку відображаються доходи і витрати, які відносяться до наступних періодів і обліковуються на рахунках №3600 "Доходи майбутніх періодів'', №3500 "Витрати майбутніх періодів".

Прибуток банку за відповідний період, визначається як різниця між доходами та видатками відповідно до чинного законодавства. Всі створені фонди і резерви, за рахунок прибутку заліковуються на відповідних рахунках 5 класу.

Внутрішні розрахунки між Центральним апаратом банку і філією здійснюються при внутрішньосистемному перерозподілі кредитних ресурсів, урахування плати за них, наданні тимчасової фінансової допомоги, перерозподілу доходів.

Фінансова та статистична звітність формується автоматизовано на підставі параметрів аналітичних рахунків та економічних показників, які здаються у вигляді звітних файлів.

Форми звітності поділяють на щоденні та щомісячні.

До щоденних форм належать баланс комерційного банку, звіт про відкриття валютної позиції, звіт про еквівалент позиції.

До щомісячних форм звітності належать: баланс комерційного банку. звіт про дотримання економічних нормативів, балансовий звіт комерційного банку, звіт про кредитний портфель, звіт про залишки за депозитами, звіт про дотримання нормативів відкритої валютної позиції.

5.3 Послуги банку

Сьогодні АТ «Брокбізнесбанк» пропонує досить широкий перелік операцій (як активних, так і пасивних) для найрізноманітніших груп клієнтів. Головна стратегічна ціль банку задовольнити потреби своїх клієнтів, і за допомогою широкого спектра послуг залучити додатково нових клієнтів.

Банківські послуги можна класифікувати за чотирма основними групами: депозитні послуги, кредитні послуги, інвестиційні операції, інші послуги.

До основних банківських послуг належать залучення коштів і подальше надання позичок. Від різниці у відсотках за цими послугами банк одержує найбільший прибуток.

Депозитні послуги поділяються на вклади до запитань та термінові та ощадні вклади (строкові вклади, ощадні вклади з регулярними внесками. Залежно від вкладника, розрізняють такі види рахунків: рахунки приватних осіб, юридичних осіб, фінансових установ, іноземних вкладників. За даними банку головна частка депозитних операцій формується за рахунок фізичних осіб.

Банк пропонує наступні послуги в сфері кредитування:

- комерційне кредитування надається в формах короткострокового кредитування в разовому порядку;

- короткострокове кредитування у вигляді "кредитної лінії";

- короткострокове кредитування на здійснення поточних платежів понад суми залишку на поточному рахунку овердрафт";

- короткострокове кредитування у вигляді "овердрафт про депозиту";

- короткострокове кредитування підприємств під купівлю валюти або продаж валютної виручки;

- короткострокове кредитування підприємств на виплату заробітної плати, у т.ч. на особисті рахунки працівників;

- одноденне кредитування для розрахунків з бюджетом.

Також здійснюється операційне довгострокове кредитування інвестиційних проектів і операцій з нерухомістю, врахування векселів, інкасування векселів, операцій з цінними паперами, послуги реєстратора та зберігання цінних паперів. Крім того, для фізичних осіб - працівників підприємства передбачене споживче кредитування (з метою придбання житла, дач, автотранспорту, товарів довгострокового користування, ремонт житла тощо).

Банк займається випуском та обслуговуванням пластикових карток для зарплатних проектів. Основні умови карткового обслуговування наведені в додатку. Інші банківські послуги поділяються на: організацію розрахунково-касового обслуговування; операції з іноземною валютою; трастові операції, послуги по зберіганню цінностей, консультаційні послуги, видача гарантій.

Отже, банківські операції, що здійснює АТ «Брокбізнесбанк» можна класифікувати на послуги, що надаються юридичним особам та послуги, що надаються фізичним особам.

До послуг що надаються юридичним особам відносять:

- відкриття поточних рахунків в національній та іноземній валюті;

- здійснення платежів у межах залишку на початок дня протягом операційного часу (з 9:00 до 16:00);

- можливість здійснення платежів після закінчення операційного часу (з 16:00 до 19:00);

- автоматизована система "Клієнт - банк"

- прийняття платежів від населення за товари і послуги на рахунки юридичної особи;

- приймання грошового виторгу в касу із зарахуванням коштів на рахунок клієнтів протягом поточного дня;

- інкасація грошового виторгу;

- видача готівки на цілі, дозволені законодавством;

- відкриття пунктів обміну на території підприємства;

- купівля-продаж дорожніх чеків;

-послуги персонального менеджера по індивідуальному обслуговуванню клієнта;

- обслуговування підприємств за міжнародними картками;

- зарплатні проекти.

Послуги, що надаються фізичним особам поділяються на: відкриття поточних та депозитних рахунків у національній та іноземній валюті; зарахування коштів на поточний рахунок у національній валюті; перерахування коштів за придбані товари і надані послуги та перекази в інші банки в національній та іноземній валюті; розмін іноземної валюти, купівля дорожніх чеків; видача готівки власникам пластикових карток міжнародних платіжних систем та ін.

Отже, можна зробити висновок, що основними напрямками політики продажу банківських послуг, з метою підвищення конкурентоспроможності повинні бути: забезпечення потреб масової клієнтури в заощадженні, розміщенні й запозиченні коштів, проведення розрахунків, веденні бізнесу.

З метою кращого вивчення зовнішнього середовища і потреб клієнтів планується створити банк даних по галузях економіки. Детальний аналіз галузей економіки дасть можливість краще вивчити потреби ринку в банківському капіталі та .попередити ризики неповернення кредитів.

Засобами підвищення ефективності продажу масових послуг повинні стати: стандартизація і уніфікація банківських послуг, включаючи комплекс організаційних, інформаційних, фінансових і юридичних процедур, об'єднаних єдиною технологію обслуговування клієнта, з метою зниження трудових затрат і підвищення якості обслуговування; проведення тарифної політики масових продаж банківських продуктів і послуг. Для реалізації запропонованих програм необхідна висока якість продуктів і послуг, їх постійний із позиції оцінки попиту зріст, підвищення рівня сервісу за рахунок банківських процедур і росту культури обслуговування, розробка нових банківських послуг для задоволення максимальних потреб клієнтів і створення стимулювання попиту на них.

До нетрадиційних для банків України операцій та послуг можна віднести: лізинг; факторинг; довірчі (трастові) послуги; операції з дорогоцінними металами; гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги; фінансовий інжиніринг. Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнтів право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Факторингова послуга може надаватися банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування. При факторингу без фінансування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відвантаження товару, а фактор зобов'язується отримати на користь клієнта грошові кошти. Тобто роль банку зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що банк купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80-90 % від суми боргу. Решта 10-20 %, що лишилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові. У практичній діяльності банки здійснюють факторингові операції при купівлі-продажу іноземної валюти та готівкової гривні.

Лізингові послуги - відносно нові, нетрадиційні види банківських послуг. Лізинг - це господарська операція, що передбачає передачу лізингодавцем права користування матеріальними цінностями іншим суб'єктам господарювання (лізингоодержувачу).

У лізингу беруть участь три сторони: постачальник, який є виробником об'єкта лізингу; лізингодавець, який оплачує об'єкт лізингу і здає його в лізинг; лізингоодержувач, той, хто отримує і використовує об'єкт лізингу.

Як правило, лізингова послуга виникає таким чином: на прохання клієнта банк купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку та ін.) і приймає на себе практично всі зобов'язання власника: відповідальність за зберігання майна, внесення страхових платежів, сплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з банком угоду про оренду, в якій визначаються, разом з іншими умовами, розмір та періодичність орендної плати. На практиці банки фактично здійснюють кредитування спеціально створених для цього лізингових компаній, які беруть на себе функції щодо здійснення всього циклу лізингових операцій. Це пояснюється тим, що банкові завжди доцільніше мати відносини з одним позичальником, яким є лізингова компанія, ніж декількома клієнтами - лізингоодержувачами.

Трастові послуги - це вид діяльності комерційних банків з управління майном, що за домовленістю з клієнтом передається банку. Трастові послуги - це відносини між зацікавленими сторонами, одна з яких передає, а інша бере на себе відповідальність за управління власністю, майном.

Агентські послуги дещо відрізняються від трастових тим, що клієнт не втрачає повноважень власника, а лише доручає банку проведення операцій від свого імені. Агентські послуги включають: страхування майна, інвестиційні та комерційні операції за дорученням власника, сплату рахунків, податків, знижок при здійсненні розрахунків платіжними картками та ін. У сучасній практиці найширше страхові послуги надаються банками при емісії платіжних карток, коли, купуючи їх, фізичні особи додатково отримують послуги зі страхування. При цьому банк заключає угоду зі страховою компанією, а також знижки при розрахунках пластиковими картками в торгових підприємствах на себе бере банк.

Посередницькі послуги - це послуги, у наданні яких бере участь третя сторона, що виступає посередником між замовником і виконавцем. Серед посередницьких послуг, що надаються комерційними банками, найбільш поширеними є: посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном.

Гарантійні операції полягають у зобов'язанні банку виплатити суму боргу свого клієнта, якщо останній не зможе (не захоче) виконати свої зобов'язання. До цієї групи операцій належать: гарантії повернення кредиту, гарантії відшкодування збитків, що випливають з невиконання клієнтом умов контракту, надання авалю з податку на додану вартість за імпортними операціями.

Консалтингові послуги. Банки можуть консультувати клієнтів з питань: економічного (фінансового) аналізу і бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аналізу платоспроможності господарських партнерів клієнта; організації емісії та вторинного обігу цінних паперів; вибору напрямів інвестування коштів тощо. Як правило, цей вид послуг перебуває в тісному контакті з іншими операціями: кредитними, лізинговими тощо. Такими послугами можуть займатися як менеджери підрозділів банку, так і працівники спеціально створених підрозділів.

Взагалі, у практиці банківської діяльності налічується понад 100 видів операцій і послуг, які комерційні банки можуть виконувати, обслуговуючи всі сегменти фінансового ринку й отримуючи при цьому значні доходи. Сучасні банки називають комерційними не випадково. Саме слово „комерція” означає не що інше як торгівлю.

Реалізація послуг і є комерційною діяльністю, яка базується на визначених принципах:

- дешевше купити - дорожче продати;

- прибутковості, тобто досягнення щонайбільшого прибутку. Саме торгівля фінансовими ресурсами лежить в основі банківської діяльності. Виконуючи пасивні операції, банки дешевше купують грошові кошти і продають їх дорожче, здійснюючи на свій страх і ризик активні операції. При дотриманні принципу прибутковості необхідно враховувати ризики, зумовлені специфікою банківської діяльності. Як правило, банк отримує високі прибутки від високоризикових операцій, що за несприятливих умов може підірвати його фінансову стійкість і навіть призвести до банкрутства.

6. УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ ВІД ОПЕРАЦІЙНОЇ, ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Об'єктивною необхідністю при управлінні грошовими потоками є структурування грошових потоків - формування упорядкованої сукупності грошових потоків відповідно до встановленого критерію та визначення їх базових функціонально-організаційних особливостей.

Операційна діяльність суб'єкта господарювання являє собою основну діяльність підприємства, а також будь-які інші види діяльності, які не можуть бути віднесені до інвестиційної або фінансової діяльності.

Типовими прикладами операцій інвестиційної діяльності є: придбання та введення в експлуатацію виробничого обладнання; придбання нематеріальних активів; придбання ринкових цінних паперів і, відповідно, отримання пасивного (проценти або дивіденди) чи активного доходу тощо.

Банківські операції здійснюються з метою одержання прибутку. Кожну операцію можна проаналізувати за критеріями визначення доходу і витрат. Доходи і витрати розглядаються як такі, що отримані банком в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Також існують надходження від інших осіб, які не визнаються доходами (наприклад: сума авансу в рахунок попередньої оплати послуг, товарів тощо; надходження від первинного розміщення цінних паперів).

Деякі операції не визнаються витратами і не включаться до звіту про фінансові результати банку (наприклад: погашення одержаних кредитів, повернення депозитів; попередня (авансова) оплата товарів, робіт, послуг; витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до чинного законодавства України.)

У результаті операційної діяльності в банку виникають такі вхідні та вихідні грошові потоки:

- процентні доходи і витрати (результат від операцій з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків); доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, у тому числі за цінними паперами; доходи у вигляді амортизації дисконту (премії) за борговими цінними паперами);

- комісійні доходи і витрати;

- прибутки (збитки) від торгівельних операцій (результат від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів, у тому числі за операціями з цінними паперами, з іноземною валютою та банківськими металами);

- непередбачені доходи і витрати (пов'язані зі змінами податкового законодавства, правил бухгалтерського обліку);

- відрахування в резерви (витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів);

- доходи від повернення раніше списаних активів (кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійна щодо отримання);

- інші операційні доходи і витрати (доходи і витрати від операцій, що не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема: доходи (витрати) від оперативного лізингу; доходи (витрати) від наданих (отриманих) консультаційних послуг фінансового характеру; дивідендні доходи; витрати на інкасацію; штрафи, пені, отримані (сплачені) за банківськими операціями);

- загальні адміністративні витрати (операційні втрати, пов'язані із забезпеченням діяльності банківської установи);

- податок на прибуток.

Вхідні та вихідні грошові потоки від здійснення банком інвестиційної діяльності:

- доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;

- доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

- доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає такі вхідні та вихідні грошові потоки:

- доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

- доходи (витрати) за субординованим боргом;

- дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

- доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.

Суму чистих грошових потоків АТ «Брокбізнесбанк» за 2008-2010 рр. можемо розглянути в Звіті про рух грошових коштів. Чисті грошові кошти від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банку за 2008-2010 рр наведені нижче у таблиці 6.1

Таблиця 6.1.

Чисті грошові кошти від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банку за 2008-2010 рр. (тис. грн.)

Грошові потоки	2008	2009	2010
Чисті грошові кошти, що отримані від операційної діяльності/(використані в операційній діяльності)	277 315	208 721	2 942
Чисті грошові кошти, що отримані від інвестиційної діяльності/(використані в інвестиційній діяльності)	(501 886)	(119 322)	311 469
Чисті грошові кошти, що отримані від фінансової діяльності/(використані у фінансовій діяльності)	1 215 564	(252 603)	430 080

З таблиці видно, що АТ «Брокбізнесбанк» вхідних грошових потоків від операційної діяльності отримує більше, ніж вихідних. Проте щороку все менше і менше. Якщо 2008 р. різниця між ними складала 277315 тис. грн., 2009 року - 208721 тис. грн., то у 2010 р. вона становила лише 2942 тис. грн.

В інвестиційній діяльності у 2008-2009 рр. Банк більше використовує, ніж отримує. Це пов'язано з придбанням цінних паперів у портфелі банку на продаж, основних засобів, інвестиційної нерухомості, нематеріальних активів. У 2010 році, в зв'язку з операціями з цінними паперами на продаж, різниця між вхідними і вихідними потоками становила 311469 тис. грн.

Внаслідок проведення фінансової діяльності, Банк отримав у 2008 році 1215564 тис. грн. та 430080 тис. грн. у 2010 р. в результаті емісії звичайних акцій та отримання субординованого боргу відповідно. У 2009 році Банк використав у фінансовій діяльності внаслідок повернення інших залучених коштів 252603 тис. грн.

Отже, в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності та впливу змін обмінного курсу на грошові кошти та їх еквіваленти чистий приплив/(відплив) грошових коштів та їх еквівалентів протягом 2008-2010 рр. становив 989551 тис. грн., (224954) тис. грн. та 752653 тис. грн. відповідно.

6.1 Управління інвестиційною діяльнісю банку. Управління реальними та фінансовими інвестиціями

У торговому портфелі банку обліковуються боргові цінні папери, акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що використовуються Банком для отримання прибутків у результаті короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі та продажу в найближчий час, та будь-які інші цінні папери, що визначаються банком на етапі первісного визнання як такі, щодо яких банк має намір і змогу обліку за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки (крім акцій, які не мають котирувальної ціни на активному ринку і справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити). У разі зміни справедливої вартості здійснюється переоцінка цінних паперів. В портфелі Банку на продаж банк обліковує цінні папери, які Банк готовий продати у зв'язку із зміною ринкових відсоткових ставок, потреб ліквідності, наявності альтернативних інвестицій; боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які Банк не має наміру тримати до дат їх погашення або за наявності певних обмежень щодо обліку цінних паперів у портфелі до погашення; акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість; фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані з метою продажу протягом 12 місяців; інші цінні папери, придбані з метою утримання з метою утримання їх у портфелі на продаж. Обліковуються за справедливою вартістю, за собівартістю (акції, справедливу вартість яких неможливо визначити), за амортизаційною собівартістю (боргові цінні папери, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо). Банк здійснює щомісячну переоцінку цінних паперів в портфелі Банку на продаж, які обліковуються за справедливою вартістю. В портфелі Банку до погашення Банк обліковує цінні папери, щодо яких Банк має намір утримувати їх до строку погашення з метою отримання процентного доходу. Обліковуються за амортизаційною собівартістю із застосуванням методу ефективної ставки відсотка. Вкладення в асоційовані та дочірні компанії обліковуються за методом участі в капіталі, який полягає у відображенні на дату балансу фінансової інвестиції за вартістю, що визначається з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу емітента, крім тих, що є результатом операцій між Банком та емітентом цінних паперів.

Чисті процентні доходи по цінних паперах в торговому портфелі АТ «Брокбізнесбанк» включаються до статті «Чистий процентний дохід/чисті процентні витрати» та становлять 397 690 тис. грн., витрати від продажу торгових цінних паперів включається до статті «Результат від торгових операцій з цінними паперами у торговому портфелі банку» складає 890 тис. грн.

Придбані цінні папери у портфелі Банку на продаж первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, до якої додаються витрати з придбання таких цінних паперів. Банком у 2009 році було придбано цінних паперів на суму 329 953 тис. грн., що на 278 832 тис. грн. більше, ніж у попередньому.

Від володіння цінними паперами з невизначним доходом Банк отримує дохід у вигляді дивідендів. У 2009 році Банк отримав дивіденди від володіння акціями суб'єктів господарства, що відображено у статті «Дивіденди отримані» Звіту про рух грошових коштів та становлять 4 тис. грн..

Дохід від продажу цінних паперів включається до статті «Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж» Звіту про фінансові результати та становить 12 284 тис. грн..

До об'єктів інвестиційної нерухомості відносяться земля чи будівля або частина будівлі, або їх поєднання, власні або отримані на умовах фінансової оренди, утримувані з метою отримання лізингових (орендних) платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, не використовується самим банком.

Інвестиційна нерухомість під час первісного визнання оцінюється за первісною вартістю (собівартістю), яка включає ціну придбання нерухомості та витрати на її придбання.

7. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ УСТАНОВИ

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків.

Протягом 2010 р. в АТ «Брокбізнесбанк» діяв безперервний процес контролю та моніторингу управління ризиками, що базувався на вимогах Національного банку України, рекомендаціях Базельського комітету, досвіді провідних світових та українських фінансових інститутів. Правлінням банку визначені такі матеріально значущі ризики, управління якими на постійній основі є головним завданням і обов'язковою вимогою щодо діяльності відповідних служб та установ банку: кредитний ризик, ризик ліквідності, процентний та валютний ризики.

З метою забезпечення стійкості в умовах існуючої кризи протягом 2010 року, банком приділялась значна увага подальшому вдосконаленню системи управління ризиками та підтриманню наявних ризиків на прийнятному рівні.

В умовах зростання кредитних ризиків протягом 2010 року для збереження якості кредитного портфелю управління кредитним ризиком включало:

- попередження кредитного ризику шляхом ідентифікації, аналізу та оцінки потенційних ризиків на стадії, що передує проведенню операцій;

- моніторинг та контроль рівня кредитного ризику;

- зниження кредитного ризику шляхом структурування угод.

З метою забезпечення стійкості в умовах існуючої кризи протягом 2010 року банком приділялась значна увага подальшому вдосконаленню системи управління ризиками та підтримання наявних ризиків на прийнятному рівні.

Аудиторами здійснено аналіз показників фінансового стану АТ «Брокбізнесбанк» на основі фінансової звітності банку станом на кінець дня 31.12.2010 року. Оцінку фінансового стану здійснено на основі показників, рекомендованих Національним банком України.

Для оцінки використані такі показники:

- норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1) складається з суми основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу: Н1=2 727 120 тис. грн. (з урахуванням річних коригуючих проводок) (нормативне значення не менше 74 194 тис. грн.).

- норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень в боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав: Н2=20,07% (нормативне значення не менше 10%).

- норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку: Н3=16,93% (нормативне значення не менше 9%).

- норматив миттєвої ліквідності (Н4) визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками: Н4=65,24% (нормативне значення не менше 20%).

- норматив поточної ліквідності (Н5) визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання: Н5=94,17% (нормативне значення не менше 40%).

- норматив короткострокової ліквідності (Н6) визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань: Н6=41,57% (нормативне значення не менше 20%).

- норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку: Н7=23,19% (нормативне значення не більше 25%).

- норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку: Н8=215,39% (нормативне значення не більше 8-кратного розміру регулятивного капіталу).

- норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, (Н9) визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку: Н9=1,15% (нормативне значення не більше 5%).

- норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, (Н10) визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку: Н10=4,68% (нормативне значення не більше 30%).

-норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку: Н11=5,51% (нормативне значення не більше 15%).

- норматив загальної суми інвестування (Н12) визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку: Н12=5,61% (нормативне значення не більше 60%).

- ліміт загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Л13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку: Л13-1=11,0881% (нормативне значення не більше 20%), Л13-2=0,2058% (нормативне значення не більше 10%).

Отже, розраховані значення показників відповідають нормативним вимогам Національного банку України, що свідчить про фінансову стійкість і платоспроможність банку станом на кінець дня 31.12.2010 року.

ВИСНОВКИ

На сьогоднішній день наша держава переживає складний період. Як відомо, підґрунтям міцної ринкової економіки є розвинений фінансовий ринок, складовою якого є банківська система. Нажаль банківська система України на даному етапі розвитку ще не досягла високого рівня платоспроможності. До особливостей стану банківської системи можна віднести вплив негативних факторів, що стримують її діяльність і розвиток, це вартість фінансового посередництва, недостатній для країн з ринковою економікою розвиток фінансової інфраструктури, відсутність стимулів для заощадження коштів і розміщення кредитів, невирішеність питань небанківських фінансових посередників і об'єднань, інституційного розвитку банківської системи. Врегулювання даних питань потребує ефективного менеджменту банківської діяльності як на макро- так і на мікрорівнях.

Кінцевою метою формування структури банку є доцільність і раціональність управління всім комплексом банківської діяльності, підвищення якості послуг, що надаються клієнтам банку, продуктивності праці банківських працівників, забезпечення прибутковості банку. З огляду на чітко визначену мету, банківська структура не може були застиглою, навпаки вона мусить видозмінюватися, бути динамічною.

Облікова політика повинна активно сприяти поліпшені по структури активів, зменшенню низьколіквідних і недоходних активів, формування резервів, якнайшвидшому стягненню сумнівної, або списанню за рахунок відповідних резервів, безнадійної заборгованості.

Основними напрямками політики продажу банківських послуг, з метою підвищення конкурентоспроможності банку повинні бути: забезпечення потреб масової клієнтури в заощадженні, накопиченні запозиченні коштів, проведення розрахунків, веденні бізнесу, надання стандартного набору конкурентноздатних банківських послуг, призначених для різних галузевих і соціальних груп.

Засобами підвищення ефективності продажу масових послуг і продуктів повинні стати: стандартизація і уніфікація банківських (продуктів, включаючи комплекс організаційних, інформаційних, фінансових і юридичних процедур, об'єднаних єдиною технологією обслуговування клієнта, з метою зниження трудовитрат і підвищення якості обслуговування; управління продуктовим рядом, що включає виділення переліку базових послуг і продуктів універсального банку і заміщення неефективних продуктів і послуг, що не користуються попитом; проведення гнучкої тарифної політики масових продаж банківських продуктів і послуг з врахуванням переваг системного банку. Для реалізації запропонованих напрямків необхідна висока якість і послуг, їх постійний моніторинг із позиції оцінки попиту, підвищення рівня сервісу за рахунок оптимізації банківських процедур і росту культури обслуговування, системна розробка нових банківських послуг для максимального задоволення потреб клієнтів і створення стимулювання попиту на них.

Кредитна політика банку повинна бути направлена на збільшення кількості виданих кредитів. Розвивати програми споживчого, іпотечного і ломбардного кредитування фізичних осіб. Потрібно проводити політику гнучких процентних ставок. Кваліфікаційна якість спеціалістів кредитного відділу повинна весь час удосконалюватися. Необхідно як можна швидше вирішувати питання з проблемними кредитами, зменшити їх частку в кредитному портфелі (38%), шляхом ліквідації заставленого майна.

Потрібно підвищення якості і прибутковості кредитного портфелю на основі мінімізації і диверсифікації кредитних ризиків.

Головною метою проведення оцінки кредитоспроможності є мінімізація ризику неповернення кредиту. Фактори які можуть впливати на підвищення ризику це ризик прийняття помилкових рішень при наданні кредиту, одержання неправдивої або недостовірної інформації, ризик невдалої економічної діяльності позичальника. З метою зниження впливу цих факторів необхідно проводити безперервний моніторинг діяльності позичальника, для того щоб при можливих негативних змінах вчасно зреагувати на них.

Чисту процентну маржу можна підвищити шляхом установлення вищих ставок за кредитами, придбання високодохідних цінних паперів; зменшення рівня недоходних активів; здешевлення ресурсної бази за рахунок збільшення капіталу або безоплатних зобов'язань (поточних рахунків клієнтів).

...