Роль банківської системи в економічному житті України

Банк продовжує розвивати проекти зі створення та подальшого впровадження електронних каналів самообслуговування клієнтів. На базі багатоканальної інтегрованої платформи дистанційного обслуговування створюються нові сервіси, доступні клієнтам - фізичним та юридичним особам та удосконалюються вже діючі процедури: інтернет-банкінг, мобільний банкінг, кіоски самообслуговування.

Банк має ліцензію Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів. На звітну дату портфель цінних паперів Банку складає 802 млн.грн. Обсяг проведених Банком на протязі звітного року облікових операцій за номінальною вартістю цінних паперів склав 4 280млн.грн., що майже ніж у 3 рази більше аналогічних показників минулого року.

Банк стабільно підтримує позицію крупного імпортера на ринку постачання готівкової іноземної валюти та банківських металів в Україну. За звітний рік Банком було ввезено в Україну 1 260 млн. доларів США та 44 млн. евро, 869 кг банківських металів (в т.ч.543кг золото), завдяки чому Банк увійшов у ТОП- 10 банків на ринку банківського золота України.

Банк має власну міжнародну систему грошових переказів “АВЕРС””, яка дозволяє фізичним особам миттєво переказувати грошові перекази у різні країни світу та займає ведучі позиції на ринку грошових переказів України. Сьогодні “АВЕРС” співпрацює з 5 міжнародними системами-партнерами, а також з 36 українськими та 6 закордонними банками за агентськими угодами, налічує понад 50 тис точок обслуговування у 30 країнах світу. Додаткові послуги системи “АВЕРС”: сплата послуг мобільного зв'язку операторів КиївСтар, МТС, Beeline, Life, PEOPLEnet, CDMA в Україні , U'tel. Обсяг переказів, здійснених через систему „АВЕРС” за 2010 рік перевищив 2,35 млрд. грн. мультивалютно.

У Банку діє власна система визначення кредитних рейтингів фізичних та юридичних осіб. Визначення рейтингу проводиться на основі фінансової звітності клієнтів Банку (балансів, звітів про прибутки та збитки та інших фінансових звітів), даних із засобів масової інформації тощо.

Банк структурує рівні кредитного ризику, шляхом встановлення лімітів ризику, який виникає у зв'язку з одним позичальником або групою позичальників та у зв'язку з географічними і галузевими сегментами.

Ознайомившись із діяльністю банку перейдемо до аналізу його фінансового стану та власного капіталу.

2.2 Аналіз фінансового стану банку «Фінанси та кредит»

Огляд методичної літератури з аналізу банківської діяльності свідчить, що на сьогодні єдина система показників, які в узагальнюючому вигляді характеризують їх фінансовий стан, остаточно ще не склалася. Кожен банк використовує свої самостійно розроблені методики, що включають різні показники, які часто суттєво різняться.

Більшість методик поєднують такі групи показників, що дають можливість оцінити фінансовий стан банку виходячи із:

оцінки фінансової стійкості;

оцінки ділової активності;

оцінки ліквідності.

Оціночні показники являють собою коефіцієнти, що розраховуються на основі даних балансу банку та звіту про прибутки і збитки.

Розглянемо першу групу коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку. Як свідчать дані таблиці 2.1. основними коефіцієнтами є:

коефіцієнт надійності

коефіцієнт фінансового важеля

коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів

коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом

коефіцієнт мультиплікатора капіталу.

Необхідні вихідні дані для розрахунку вказано в табл. 2.1.



Таблиця 2.1. Вихідні дані для розрахунків коефіцієнтів фінансової стійкості

№	Назва показників	Умовні позначення	2009	2010	2011	Відхилення, %
Вихідні дані, тис. грн	2009-2010	2010-2011
1	Власний капітал	К	2 026 915	1 857 453	1 778 813	91,6	95,7
2	Акціонерний капітал	Какц	2 026 915	1 857 453	1 778 813	91,6	95,7
3	Залучені кошти	Зк	17 429 872	20 509 333	20 227 849	117,6	98,6
4	Активи загальні	Аз	19 456 787	22 366 786	22 006 642	116,2	18
5	Активи дохідні	Ад	19 075 665	21 944 768	21 597 151	110,3	20
6	Активи недохідні	Анд	2 52 971	2 88 428	2 82 764	94,2	98,3
7	Активи капіталізовані	Ак	1 28 151	1 33 590	1 26 727	93,2	97,5

Безпосередньо розрахунки цих коефіцієнтів виконано в табл.2.2.

Таблиця 2.2. Розрахунок основних коефіцієнтів фінансової стійкості банків

№	Коефіцієнти фінансової стійкості	Умовні позначення	2009	2010	2011	Оптимальне значення
1	Коефіцієнт надійності	Кн	0,11	0,09	0,08	Не менше 5%
2	Коефіцієнт фінансового важеля	Кфв	3:6	2:04	1:3	У межах 1:20
3	Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів	Кук	0,1	0,22	0,25	Не менше 10%
4	Коефіцієнт захищеності власного капіталу	Кзк	0,06	0,07	0,07	х
5	Коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом	Кза	-0,17	-0,06	-0,05	х
6	Коефіцієнт мультиплікатора капіталу	Кмк	9,6	12,04	12,37	12,0 - 15,0

З наведених у табл. 2.2. даних видно, що коефіцієнт надійності хоч дещо знизився за три роки, але банк має високу забезпеченість власним капіталом і, отже, високу надійність, тобто він досяг того рівня, за якого не залежить від стихій у залученні вільних коштів грошового ринку так як має достатню кількість своїх, які можна розміщати в кредити господарюючим суб'єктам.

Коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому співвідношенні 1:20 становив на 01.01.2009 р. 3:6, на 01.01.2010 р. 2:04, а на 01.01.2011 1:3. Це свідчить про те, що банк знизив активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку.

Дані табл.2.2. свідчать про зростання захищеності власного капіталу зростаючим вкладенням його у свої власні капіталізовані активи - основні засоби і нематеріальні активи. Це підтверджується зростанням відповідного коефіцієнта з 0,06 до 0,07.

Банк посилив захист дохідних активів власним капіталом. Так, якщо на початок 2009р. цей коефіцієнт має негативне значення (-0,17), то вже на початок 2011р. він зріс майже до позитивного значення (-0,05). Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом недохідних активів не покривав на початок 2009 року дохідних активів, а на кінець року покривав, на що вплинуло зростання капіталу на 91% та 82%.

Отже, банк за рік поліпшив менеджмент пасивів і активів, підвищивши забезпеченість власними коштами і скоротивши обсяг недохідних активів.

Темп зростання акціонерного капіталу перевищує темп зростання активів, спостерігається наявність підвищення використання потужностей із залучення їх з акціонерного капіталу, про що свідчать показники коефіцієнта мультиплікатора капіталу.

Отже, всі основні показники взяті для аналізу фінансової стійкості мають тенденцію до поліпшення або стабілізації.

Наступним етапом є аналіз ділової активності. Використовуються такі коефіцієнти:

у частині пасивів

коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів

коефіцієнт активності залучення строкових коштів

коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів

коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи

коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель

у частині активів

коефіцієнт рівня дохідних активів

коефіцієнт кредитної політики

коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери

коефіцієнт інвестицій у цінні папери і пайову участь у дохідні активи

коефіцієнт проблемних кредитів.

Ділову активність визначає як рівень залучення пасивів, так і рівень їх використання в активах.

Таблиця 2.3 Вихідні дані та розрахунок основних коефіцієнтів ділової активності банку

№	Назва показників	Умовні позначення	2009	2010	2011	Відхилення, %
І. У частині пасивів
а) Вихідні дані, тис. грн.	2009-2010	2010-2011
1	Пасиви загальні	Пзаг	19 456 787	22 006 642	22 366 786	98,3	91,3
2	Залучені кошти всього	Зк	17 429 872	20 509 373	20 227 849	96,2	95,6
3	Строкові депозити	Дс	6 985 469	10 124 219	10 716 995	101,1	99,3
4	Міжбанківські кредити одержані	МБКод	8 172 014	8 498 677	7 547 125	102,3	95,4
5	Кредитний портфель	КР	15 435 898	17 399 252	17 601 378	103,8	98,5
6	Активи дохідні	Ад	19 075 665	21 944 768	21 597 151	112,6	96,2
б) Коефіцієнти ділової активності пасивів
1	Коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів	Кзк	0,90	0,91	0,91	101,1	100
2	Коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів	КЗМБК	0,41	0,42	0,40	101	98,3
3	Коефіцієнт активності залучення строкових депозитів	Кзсд	0,35	0,45	0,48	110,2	111,4
4	Коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи	Кзда	1,09	1,06	1,06	98,5	100
5	Коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель	Кзкр	0,87	0,88	0,89	101,1	101,1
6	Коефіцієнт активності використання строкових депозитів у кредитний портфель	Кдскр	1,38	1,71	1,64	124,3	95,6
ІІ. У частині активів
а) Вихідні дані, тис. грн.
1	Активи загальні	Аз	19 456 787	22 366 786	22 006 642	98,3	91,3
2	Активи дохідні	Ад	19 075 665	210 944 768	21 597 151	96,2	95,6
3	Кредитний портфель	КР	15 435 898	17 399 252	21 597 151	101,1	99,3
4	Вкладення в цінні папери і в паї асоційованих компаній	ЦПП	6 70 508	8 01 927	9 58 255	102,3	95,4
5	Прострочені і безнадійні кредити	КРп	10 290 773	10 201 453	11 021 300	103,8	98,5
б) Коефіцієнти ділової активності активів
1	Коефіцієнт рівня дохідних активів	Кда	0,98	0,98	0,98	100	100
2	Коефіцієнт кредитної активності	Ккра	0,8	0,77	0,8	98	101,2
3	Коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери і пайову участь	Кіа	0,03	0,03	0,04	100	101,1
4	Коефіцієнт (частка) інвестицій у дохідних активах	Кіда	0,03	0,03	0,04	100	101,1
5	Коефіцієнт проблемних кредитів	Кпкр	0,66	0,58	0,62	96,3	102,8



Рівень ділової активності щодо залучення ресурсів зі сторони характеризує коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів, який, як свідчать дані табл. 2.3, стабільний протягом трьох років: 2009 р.,2010 р., 2011р. він становив 0,9. Рівень даних показників позитивний (оптимальне значення 0,70). Існуючий їх рівень говорить про розробку банком технології та вживання заходів щодо залучення ресурсів клієнтів.

Установлена тенденція підтверджується і високим рівнем показників (коефіцієнтів) активності залучення: міжбанківських кредитів на вказані дати відповідно 0,41, 0,42 та 0,40 та строкових депозитів -- відповідно 0,35, 0,45, 0,48.

Дані табл.2.3. свідчать, що найбільш зростаюча ділова активність банку проявляється в кредитній політиці. Вона базується на зростанні коефіцієнтів активності використання в кредитний портфель як всіх залучених коштів, так і досить високо рівня їх за строковими депозитами.

Отже, ділова активність банку має досить високі показники, що є позитивним результатом.

Далі перейдемо до аналізу ліквідності банку - наступний крок аналізу фінансового стану банку.

Ліквідність комерційного банку -- це можливість і здатність банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтами і різними контрагентами в аналізованих періодах. Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов'язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням насамперед обов'язкових економічних нормативів Національного банку України.

Наведений у табл.2.4. блок показників призначено для оцінки ліквідності банку щодо його здатності перетворювати активи в грошову готівку для погашення зараз (на дату складання балансу) та в найближчий період зобов'язань перед клієнтами за їх поточними, депозитними, ощадними рахунками, а також перед кредиторами, інвесторами, акціонерами.

Вихідні дані та результати проведених розрахунків даних показників внесено в табл.2.4.

Таблиця 2.4. Вихідні дані та розрахунок основних показників, що характеризують ліквідність банку

Назва показників	Умовні позначення	2009	2010	2011	Відхилення,%
Вихідні дані, тис. грн	2009-2010	2010-2011
Коррахунки в банках	Ккр	2 98 717	1 02 801	1 10 742	68,5	98,3
Готівка в касі банку	Ка	22 900	12 453	13 204	75,2	115,2
Зобов'язання в депозитах усіх видів	Д	6 985 469	10 124 219	10 124 219	158,4	100
Активи загальні	Аз	19 456 787	22 366 786	22 006 642	118,4	98,7
Зобов'язання (залучені і позичені кошти) всіх видів	ЗК	17 429 872	20 509 333	20 227 849	110,3	96,2
Активи високоліквідні	Авл	1 542 041	4 740 021	5 015 581	145,8	102,3
Активи робочі	Ар	1 28 151	1 02 963	1 11 693	98,4	112,5
Активи дохідні	Ад	19 075 665	21 944 768	21 597 151	124,6	97,4
Активи в майні (основні засоби і нематеріальні активи)	Ам	1 28 151	1 02 963	1 11 693	95,6	114,1
Видані кредити	КР	15 435 898	10 201 453	17 601 378	96,4	156,2
Розрахунок коефіцієнтів
Коефіцієнт миттєвої ліквідності	Кмл	0,70	0,93	0,92	120,1	99,2
Коефіцієнт загальної ліквідності	Кзл	1,11	1,09	1,08	99,1	99
Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів	Ксвр	1,20	0,46	0,45	95,3	98,4
Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань	Крл	1,09	0,14	1,06	75,2	183,2
Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів	Кскзд	2,20	1,00	1,73	220,1	175,1
Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань	Кглз	0,88	0,86	0,97	98,5	114,3

Як свідчать дані, наведені в таблиці розрахунків (табл.2.4.), банк забезпечував за аналізований період високий фактичний рівень коефіцієнтів миттєвої ліквідності і загальної ліквідності, що забезпечувало спроможність банку погашати будь які зобов'язання і борги перед клієнтами.

Знизилась забезпеченість робочих активів високоліквідними, що характеризує необхідність активізації управлінських заходів, спрямованих на усунення появи ризикового фактора.

Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів показує, що ризик ліквідного погашення основного обсягу зобов'язань перед клієнтами банку має невелику тенденцію до зниження, в наслідок чого банку може загрожувати незбалансована ліквідність.

Як показує коефіцієнт генеральної ліквідності, продовжує залишатися високою спроможність банку погашати зовнішні зобов'язання за залученими і позиченими коштами високоліквідними активами та через продаж нерухомості (майно і незавершені капітальні вкладення).

Таким чином, можна зробити висновок, що банк дотримувався в 20009 -2011 рр. нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов'язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами.

В цілому, в ході аналізу було визначено, що за три роки в банку не відбулося великих змін. Це свідчить про стабільну роботу банку. Зазначені вище показники, у своїй більшості, мають тенденцію до покращення, а деякі до зниження. Це нормальні періодичні коливання, викликані впливом певних зовнішніх і внутрішніх факторів.

Провівши аналіз фінансового стану банку перейдемо до аналізу власного капіталу банку, який зазначений в наступному підрозділі.

Аналіз власного капіталу банку «Фінанси та кредит»

Аналізуючи капітал банку, необхідно пересвідчитися в тому, що банк має достатній капітал для збереження коштів своїх вкладників. Банк повинен мати рівень капіталу, необхідний для одержання відповідних ліцензій на проведення банківських операцій.

Основне завдання аналізу капіталу -- вчасно визначити і збільшити до необхідного рівня капітал банку.

Результати проведених розрахунків внесено в табл.2.5.

Таблиця 2.5. Розрахунки показників власного капіталу

Розрахунок коефіцієнтів
Коефіцієнт співвідношення власного капіталу та залучених коштів		11,6	9,05	10,3
Коефіцієнти співвідношення власного капіталу до пасивів банку, активів банку, робочих та ризикових активів банку		0,1 0,1 15,8 5,02	0,08 0,08 18 6,03	0,04 0,04 18,5 7,02
Норматив адекватності регулятивного капіталу(коефіцієнт Кука)		3,2	1,15	2,6
Коефіцієнт відношення власного регулятивного капіталу до загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви		1,08	0,9	1,02
Коефіцієнт залежності банку		0,98	1,07	1,04
Коефіцієнт співвідношення регулятивного власного капіталу до балансового власного капіталу		0,1	0,11	0,1
Коефіцієнт захищеності власного капіталу		0,06	0,07	0,08
Коефіцієнт рентабельності		22,2	10,1	15,6
Коефіцієнт рентабельності статутного капіталу		22,4	9,4	8,5
Мультиплікатор капіталу	М	9,6	12,04	11,3
Норматив платоспроможності		1,08	0,9	1,02
Норматив співвідношення РК до сукупних активів		3,2	1,15	2,6

Провівши аналіз власного капіталу можна зробити наступні висновки: достатня наявність власних ресурсів, вкладення яких приносить дохід; банк має у своїй власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25% капіталу банку, що характеризує захищеність власного капіталу від інфляції.

В досліджуваному періоді загальний обсяг капіталу зменшився на 2 48 112 тис. грн.

Оцінюючи структуру капіталу та зміни, які в ній відбулися за досліджуваний період, можна визначити її стабільність. Зрушення, що відбулися в обсязі капіталу в цілому та за його складовими, позитивно вплинули на структуру капіталу: питома вага основного капіталу зменшилась на 1,15 п.п., на стільки ж збільшилась питома вага додаткового капіталу.

Наступним важливим нормативом, що регулює обсяг капіталу, є норматив капіталу комерційного банку (НІ), який встановлює мінімальний розмір капіталу у сумі, еквівалентній 3 млн. ЕВРО. Загальний капітал банку далеко не перевищує встановлений норматив.

У період нестабільної економіки відповідність нормативам, встановлених у абсолютному вимірі, який залежить від коливання курсів валют, є доцільним і, навіть, необхідним. Така ситуація робить банк менш чутливим до зміни курсу національної валюти.

Проведені розрахунки показують, що мультиплікатор капіталу у 2009 році становив 9,6, у 2010 році відповідно збільшився на 2,44 (12,04), а у 2011 зменшився на 1,01 (11,03).

Це означає, що в 2010 на кожну гривню капіталу припадає 12,04 грн. активів, що на 2,44 грн. більше, ніж на 2009 рік, і відповідно, у 2011 році на кожну гривню капіталу припадає 11,03 грн. активів. Слід раціональніше використовувати свої активи, оскільки активність банку на фінансовому ринку дещо знижується.

У 2011 р. відбулося зменшення питомої ваги регулятивного власного капіталу. Це пов'язано з тим, що починаючи з грудня 2011 р. його значення коригується на суму недосформованого резерву під кредитні ризики (20898,7 млн грн.) та з урахуванням субординованого боргу. З 2009 р. нормативний капітал зріс на 14,8 % в основному за рахунок збільшення обсягів статутних капіталів і субординованого боргу банків. Серед факторів, які негативно вплинули на обсяг нормативного капіталу, -- недосформовані резерви під кредитні ризики і зменшення фінансового результату .

Факторами, що негативно вплинули на фінансові результати, були: зменшення дохідності кредитного портфеля, зростання адміністративних витрат, збільшення витрат на відрахування у резерви та списання сумнівних активів. Зауважимо, що позитивний фінансовий результат банку значною мірою залежав і від торговельних операцій з іноземною валютою та зростання її курсу.

Отже, провівши аналіз фінансового стану банку та власного капіталу банку та зробивши відповідні висновки перейдемо до шляхів удосконалення управління власним капіталом, що наведені в третьому розділі.



3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ БАНКУ «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ»

3.1 Пропозиції щодо вдосконалення управління власним капіталом банку «Фінанси та кредит»

Головним джерелом зростання власного капіталу є нерозподілений прибуток банку. Такий підхід до нарощування капітальної бази не розширює коло власників, а отже, дозволяє зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку і уникнути зниження дохідності акцій унаслідок збільшення їх кількості в обігу.

Чистий прибуток, що залишився в розпорядженні банку після виплати податків, може бути спрямований на виконання двох основних завдань:

1) забезпечення певного рівня дивідендних виплат акціонерам;

2) достатнє фінансування діяльності банку.

Отже, дивідендна політика банку справляє значний вплив на можливості розширення капітальної бази за рахунок внутрішніх джерел.

Завдання менеджменту полягає у визначенні оптимального співвідношення між величиною прибутку, що спрямовується на поповнення капіталу, та розміром дивідендних виплат акціонерам банку. Низький рівень дивідендів призводить до зниження ринкової вартості акцій банку та спонукає власників до їх продажу, що означає відплив акціонерного капіталу з банку. Така дивідендна політика не заохочує потенційних акціонерів і може створити проблеми під час залучення капіталу в майбутньому, оскільки акції з низькими дивідендами не матимуть попиту на ринку.

Високий рівень дивідендних виплат приваблює акціонерів, але сповільнює процес накопичення капіталу. Це стримує зростання обсягу активних операцій, які генерують доходи банку, та підвищує загальний рівень ризику. Зниження надійності банку також може стати причиною відпливу капіталу через продаж акціонерами своїх акцій, які стають надто ризикованими.

Оптимальною політикою є така, яка максимізує ринкову вартість акцій банку. Дохідність акцій банку має бути не нижчою за дохідність інших видів інвестицій з таким самим рівнем ризику. У розвинутих країнах середній рівень дохідності банківських акцій становить 14--17 %.

Одним із важливих факторів впливу на можливості банку залучати капітал у майбутньому є стабільність дивідендної політики. Для підтримання сталого рівня дивідендних виплат банки останнім часом дедалі більшу частину своїх прибутків спрямовують саме на виплату дивідендів за акціями. Це пов'язано як з підвищенням вимог з боку акціонерів, так і з тенденцією загального зниження дохідності банківської діяльності.

3.2 Шляхи вирішення збільшення власного капіталу банку «Фінанси та кредит»

Нарощування капіталу банку призводить до розширення можливостей заробляння прибутку, необхідно чітко уявляти джерела капіталоутворення і труднощі їх використання.

Процес капіталоутворення являє собою сукупність процедур задоволення потреб банку у власному капіталі. З точки зору функцій, які виконує власний капітал, процес капіталоутворення повинен бути спрямований на забезпечення припливу початкового капіталу та формування довіри до банку як надійного позичальника і кредитору в одній особі, здатному задовольнити будь-які потреби у фінансуванні. Даний процес як в частині створення власного капіталу банку, так і в частині його нарощування, може відбуватися за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування. Співвідношення між цими джерелами нерідко визначається розміром банку та його стратегією.

Великі банки, що мають доступ до національних і міжнародних фінансових ринків, мають можливість випускати звичайні, привілейовані акції або облігації для підтримки безперервного зростання своєї діяльності. У невеликих банків такі можливості обмежені. Вони не можуть залучити інвесторів через відсутність відповідної репутації, більш низького рівня платоспроможності. Крім того, невеликі за розміром випуски цінних паперів погано реалізуються на відкритому ринку, їх розміщення пов'язано з великими витратами і ризиками. Тому невеликим банкам більше доводиться покладатися на внутрішні джерела нарощування власного капіталу, таким як накопичення прибутку.

У складі зовнішніх джерел нарощування капіталу є свої можливості і свої обмеження. Таких джерел декілька. Розглянемо головні з них - додаткові внески до статутного капіталу та залучення субординованих кредитів.

Додаткові внески в статутний капітал, які можуть робити колишні та / або нові учасники (акціонери або пайовики) банку - це один з основних джерел зростання власних коштів російських банків на сучасному етапі.

Це джерело привабливе, зокрема, тим, що не пов'язане з необхідністю платити додаткові податки (на відміну від способу збільшення капіталу за рахунок прибутку). Проте воно вельми складне: банк повинен переконати учасників, включаючи потенційних, у тому, що відволікання їх коштів на поповнення капіталу банку виправдано, і доказом тому може служити забезпечення учасникам прийнятного рівня доходів у вигляді дивідендів. Отже, дивіденди - це та ціна, яку банк повинен платити, якщо він має намір скористатися аналізованим джерелом збільшення свого капіталу. Ця ціна може виявитися важким тягарем для банку.

Своєрідним стимулятором для банків у формі АТ тут міг би стати інструмент привілейованих акцій з фіксованим дивідендом (або навіть привілейованих кумулятивних акцій), що дає акціонерам певні гарантії отримання доходу у вигляді дивідендів.

У процесі залучення засновників банк постає перед дилемою: з одного боку, банк не зацікавлений в обмеженні числа засновників, з іншого боку, чим ширше коло засновників, здатних впливати на політику банку, тим важче банку оптимізувати їх інтереси в способі отримання доходу і задовольняти їх специфічні потреби у фінансуванні (оскільки ризик, пов'язаний із задоволенням потреб учасників у привілейованих послуги власного банку законодавчо регулюється). Тому банк зацікавлений в концентрації капіталу в руках обмеженого кола осіб.

Після того як банку вдалося знайти заможних осіб, готових внести кошти в його статутний капітал, і всі питання з ними в попередньому порядку узгоджені, належить подолати численні обмеження, встановлені в законодавстві.

Тим не менш, практика показала, що капіталізація за рахунок нарощування статутного капіталу є пріоритетним напрямком росту для більшості комерційних банків.

Переваги статутного капіталу полягають у тому, що він залучається на безповоротній основі і йому властиво сталість, а дивідендні виплати власникам банку не фіксовані. Недоліки його пов'язані з високими порівняно з позиковим капіталом витратами на залучення коштів, а також з потенційною загрозою втрати контролю над діяльністю банку. Збільшення власного капіталу за рахунок залучення нових власників веде до збільшення числа осіб, що претендують на право участі у діяльності банку пропорційно своїй частці в статутному капіталі, чиї інтереси важко оптимізувати.

Крім того, процедура формування статутного капіталу банку специфічна: банк не може приймати в оплату капіталу цінні папери, нематеріальні активи, а частка матеріальних активів обмежується. Учасниками банку не можуть бути органи державного управління, підприємства, що фінансують внесок до статутного капіталу банку за рахунок позикових коштів, а також підприємства та фізичні особи, які не підтвердили свою фінансову стійкість і джерела походження коштів, внесених до статутного капіталу банку.

Має значення і швидкість збільшення банком свого статутного капіталу. Справа в тому, що новий розмір статутного капіталу - це і нові проблеми з його розміщенням, з кількістю клієнтури, що обслуговується та її запитами, новими банківськими продуктами (технологіями), з плануванням всієї діяльності організації, з кваліфікацією і умінням відповідальних співробітників і так далі. З урахуванням цього статутний капітал (як і весь власний капітал повністю) необачно було б нарощувати надмірно високими, стрибкоподібними темпами, тобто такими, які будуть істотно обганяти темпи розвитку інших сторін життєдіяльності банку, в результаті чого банк просто не зможе «переварити» різко збільшився розмір капіталу.

Капітал банку є основною економічною величиною, покликаної компенсувати фінансові ризики банку і забезпечувати його фінансову стійкість. Разом з тим, капітал банку є саме тією основною економічною величиною, яка покликана компенсувати можливі фінансові ризики банку і забезпечити його фінансову стійкість. У зв'язку з цим резонно вважати, що фіктивний банківський капітал в силу своєї ілюзорності не здатний виконувати властиві йому функції щодо забезпечення стабільності банку.

Фінансова стійкість банку самим безпосереднім чином залежить від рівня довіри з боку його контрагентів, вкладників і партнерів по бізнесу. Якщо банк в силу тих чи інших причин має істотний кредитом довіри, то він здатний в умовах будь-якого фінансової кризи, особливо не піклуватися про значення його балансового капіталу. Клієнти банку не будуть забирати свої ресурси, а значить, їх рахунку по стабільності можуть бути прирівняні до капіталу, як це було зроблено для субординованого депозитів. А в разі браку ліквідних активів такий банк завжди може розраховувати на закриває касовий розрив кредит.

Враховуючи основну роль капіталу в забезпеченні стабільності банку, очевидним видається припущення, що банківський капітал і довіра до банку - величини взаємозалежні, і що довіра зобов'язана впливати на значення капіталу кредитної організації.

Реальне зростання капіталізації банків можливий тільки лише на тлі зростання рентабельності банківського бізнесу, чому Банк «Фінанси та кредит» цілком може посприяти, наприклад, знизивши тягар операційних витрат банків по складанню марно гіпертрофованої фінансової звітності.

У західній практиці для зростання капіталу банки широко використовують випуск облігацій або отримання кредиту на строк більше 5 років при дотриманні заздалегідь обумовленого порядку їх погашення у випадку банкрутства банку. Такі боргові зобов'язання погашаються після задоволення претензій всіх кредиторів, але раніше випуску власних акцій і отримали назву субординованих.

У результаті численних труднощів зовнішньої капіталізації банки, як правило, вважають за краще збільшувати власний капітал головним чином за рахунок внутрішніх джерел.

Основним внутрішнім джерелом функціонування власного капіталу банку завжди був прибуток.

Збільшення капіталу відбувається за рахунок внесення нових активів. У цьому разі збільшення капіталу супроводжується адекватним збільшенням одного з видів активів і відповідно величини балансу. В ідеальній ситуації для банку це означає розширення своїх можливостей, проте часто виникли на балансі активи не мають реальної вартості (тобто їх неможливо реалізувати за ту ціну, за якою вони поставлені на баланс.

Збільшення капіталу відбувається за рахунок перерозподілу пасивів, при цьому величина балансу практично не змінюється. Тобто залучені банком кошти змінюють свою форму: з відплатних і звичайних платних пасивів вони стають безплатними і безкоштовними. Нових ресурсів банк не отримує, але їх якість (для банку) істотно поліпшується.

У нормальних умовах капітал значною мірою формується за рахунок генерації в середині банку коштів спеціальних фондів та інших власних ресурсів. Такий шлях нарощування капіталу швидкий і економічний, дозволяє банку обійти деякі складні процедури реєстрації збільшення статутного капіталу, уникнути великих витрат на емісію нових акцій і втрат, пов'язаних з тим, що кошти, що йдуть на поповнення статутного капіталу акціонерного банку. Важливо і те, що збільшення капіталу за рахунок внутрішніх джерел, як уже зазначалося, не несе небезпеки втрати існуючими учасниками контролю над банком, стримує падіння їхньої частки у власності та скорочення дивіденду на акцію (пай).

Однак цей шлях теж не позбавлений недоліків. Так, здатність заробляти прибуток і забезпечувати прийнятну рентабельність залежить від зовнішніх економічних умов, якими банк, як правило, не може керувати, що нерідко робить збільшення капіталу за рахунок внутрішніх джерел (прибутку) проблематичним.

З процесом внутрішнього капіталоутворення пов'язане формування додаткового джерела власного капіталу, у вигляді фонду переоцінки основних засобів, що належать банку. Необхідність переоцінки вкладень банку в основні засоби пов'язана з тим, що балансова їх вартість змінюється протягом всього терміну служби від моменту придбання до моменту вибуття. Проте ринкова вартість одних основних засобів, під впливом інфляційних процесів, постійно збільшується, а інших - зважаючи на особливості нарахування зносу і тривалості терміну експлуатації, навпаки, зменшується. Ринкова вартість майна банку має важливе значення для учасників банку, так як, набуваючи право власності в статутному капіталі банку, вони одночасно отримують і право на частину майна банку після його ліквідації. З цієї точки зору, збільшення фонду переоцінки основних засобів показує, на скільки збільшилася частка учасників банку в його майні.

Вибір того чи іншого джерела збільшення власного капіталу та їх співвідношення визначаються складною сукупністю факторів(рис.3.1.), серед яких найбільше значення мають: відносні витрати, пов'язані з кожним джерелом капітальних коштів; вплив на прибутковість акціонерного капіталу, що вимірюється прибутком на одну акцію; вплив на власність та контроль за діяльністю банку існуючими та потенційними акціонерами; відносний ризик, пов'язаний з кожним джерелом капіталу; загальна схильність банку до ризику, відображена такими показниками, як співвідношення сукупного обсягу виданих кредитів і або активів банків, або депозитів, або капіталу; сила і слабкість ринків капіталу, на яких банк може здійснюватися залучення нових капітальних коштів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3.1. Фактори, що впливають на вибір джерела збільшення власного капіталу.

У процесі діяльності комерційного банку неминуче постає питання про адекватність капіталу банку поточним цілям і завданням. Найчастіше керівництво банку змушене приймати рішення або про зменшення власного капіталу банку, або про його нарощуванні. Ми розглянули аспекти нарощування капіталу банку виходячи з припущення, що керівництво банку прагне не лише до підтримання певного рівня прибутковості, але й до розширення діяльності банку, нарощування доходів, а відповідно і додаткового зростання власного капіталу.

Таким чином, для збільшення власного капіталу банку «Фінанси та кредит» Банку рекомендується збільшити статутний капітал, підвищити прибутковість шляхом зменшення витрат, отримати субординований кредит, скоротити статті, які зменшують основний капітал банку.



Висновки

Розвиток економіки та банківської справи, у свою чергу, висуває на порядок денний нові завдання, вирішення яких вимагає уточнення існуючих підходів. Сутнісна сторона цього процесу полягає у забезпеченні стабільного ефективного розвитку банківського сектору в довгостроковому аспекті.

На початку роботи нами були поставлені завдання щодо визначення поняття та функцій власного капіталу комерційного банку та джерел його формування. Виходячи, з поставленого завдання ми визначили, що власний капітал банку є одним з ключових чинників регулювання, за допомогою якого здійснюється не тільки регулювання поточної діяльності окремих комерційних банків, а й усієї банківської системи в цілому. Під власним капіталом, розуміється сукупність засобів, яка формується при утворенні банку (статутний капітал) і при його діяльності (нерозподілений прибуток, фонди і резерви).

Підсумовуючи зазначимо, що формуванню банками власного капіталу притаманні як певні переваги, так і вади. Перевагами є:

відносна простота залучення коштів, оскільки прийняття власниками і менеджерами банку рішення про формування власного банківського капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел) не потребує одержання згоди інших суб'єктів господарювання;

більш висока спроможність банків генерувати дохід від здійснення операцій або надання послуг, оскільки у разі його використання не потрібно сплачувати проценти;

можливість забезпечити фінансову основу подальшого розвитку, платоспроможність і фінансову стійкість банку на перспективу;

незалежність від кон'юнктури грошового ринку (за умови формування власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел);

підвищення довіри вкладників, кредиторів і регулювальних органів;

відсутність загрози втрати контролю над банком з боку власників (особливо у разі формування власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел).

До вад власного капіталу банку можна віднести, зокрема:

повне оподаткування, оскільки на формування власного капіталу спрямовується прибуток після оподаткування;

виникнення проблеми зменшення розміру дивідендів, отримуваних акціонерами та іншими власниками банку;

повільне нарощування банківського капіталу;

обмеженість обсягу залучення коштів, а отже, й можливостей суттєвого розвитку і розширення банківської діяльності, особливо у періоди сприятливої кон'юнктури розвитку економіки;

висока вартість (порівняно з альтернативними залученими і позиченими джерелами) формування банківського капіталу.

 Неабияка роль в діяльності комерційного банку належить управлянню банківським капіталом. Головна мета даного процесу полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків. У банківській практиці використовуються два методи управління капіталом: метод внутрішніх джерел поповнення капіталу та метод зовнішніх джерел поповнення капіталу. Вибір того чи іншого методу поповнення власного капіталу банку залежить від багатьох факторів (політики банку, макроекономічної ситуації країни тощо). Напрямком управління капіталізацією банку повинно бути формування власного капіталу за рахунок оптимального поєднання «реальних» джерел, - як зовнішніх, так і внутрішніх.

Підсумовуючи вищезазначене, можемо зробити висновок, що

Банк «Фінанси та кредит» стабільно та динамічно розвивається і в майбутньому має всі перспективи і надалі залишатися одним з провідних комерційних банків.

Стратегічне бачення перспектив, полягає в тому, Банк «Фінанси та кредит» що прагне:

- бути надійним, системним, стабільно прибутковим універсальним банком шляхом створення гнучкої, адекватної до змін навколишнього середовища системи керування;

- не тільки підтвердити статус «великого банку» по розмірах активів, але й підвищити свій рейтинг у рамках другого десятка банків;

- бути орієнтованим на надання пакета традиційних й інноваційних послуг у роздрібних сегментах фінансового ринку, які відповідають міжнародним банківським стандартам і повністю забезпечують запити клієнтів у фінансових інструментах;

- направляти діяльність всіх співробітників на залучення, а також якісне й швидке обслуговування клієнтів;

- впроваджувати новітні банківські технології й стандарти обслуговування;

- розвивати співробітництво з міжнародними банківськими й фінансовими інститутами в сфері залучення довгострокових кредитних ресурсів;

- активне нарощування капіталізації з метою дотримання обов'язкових нормативів НБУ й поліпшення позиції в рейтингу НБУ по капіталізації банків.



Список використаних джерел

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000р. №2121-ІІІ (Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. 2001. Вип.1.)

2. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 11 96 № 543/96 // ВВР -- 1997. -- № 5. 4

3. Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06 96 № 436/95

4. Аналіз діяльності комерційного банку Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю "Банківський менеджмент" / За ред Проф Ф.Ф.Бутишія та проф.. AM Герасимовича - Житомир: ПТТ "Рута", 2001 - 384 с

5. Журнал "Вісник Національного банку України"

6. Журнал "Банківська справа"

7. Банківські операції. Підручник. За ред. А. М. Мороза. К.: КНЕУ, 2002

8. Васюренко О. В. Банківські операції. Навч.посібник. К. «Знання» 2000

9. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент банку. Навчальний посібник. Київ, 2004

10. Банківський менеджмент (Кириченко О.А., Гіленко І.В., Роголь С.Л., Сиротян С.В., Нємой О.М.)

11. http://pulib.if.ua/part/3431

12. http://osvita.ua/vnz/reports/bank/21018/

13. http://www.info-library.com.ua/books-text-2049.html

Размещено на Allbest.ru

...