Управління активами комерційного банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Кафедра фінансів

Курсова робота

З дисципліни: "Банківські операції"

На тему : "Управління активами комерційного банку"

Херсон

Зміст

Вступ

1. Сутність активів комерційних банків

1.1 Структура активів, їх види та джерела формування

1.2 Горизонтальний та вертикальний аналіз, як метод оцінки активів банку

2. Аналіз активних операцій банків

2.1 Комерційні банки та оцінка їх фінансового стану в структурі банківських активів

2.2 Аналіз динаміки та структури активів комерційного банку

3. Проблеми та шляхи вирішення питань щодо покращення проведення активних операцій комерційного банку

3.1 Оцінка якості активів з погляду їх ризикованості

3.2 Аналіз недохідних активів, як вирішення проблем стабільності та мінімізації ризиків в діяльності комерційного банку

3.3 Ділова активність активів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

банк комерційний фінансовий

Вступ

Сучасне кредитно-грошове та фінансове господарство України зазнає серйозних структурних змін. Удосконалюється кредитна система, виникають нові фінансово-кредитні установи, складаються нові пропорції в динаміці державного та приватного секторів. Істотні зміни відбуваються й у функціонуванні банківської системи. Це стосується, зокрема, підвищення самостійності та ролі банків у процесі організації руху та перерозподілу грошових і капітальних ресурсів, розширення функцій діючих і створення нових фінансово-кредитних інститутів.

Комерційні банки відіграють важливу роль в економічних перетвореннях, які відбуваються в нашій країні. Як регулятори грошового обігу і центри акумуляції грошових ресурсів і їх перерозподілу комерційні банки володіють важливими важелями впливу на фінансову, інвестиційну, виробничу і інші сфери економіки, а також на розвиток економічних і суспільних відносин. Проте, щоб реалізувати цю роль банків, суспільство не повинно мати будь-яких підстав для сумнівів у їх стійкості, а партнери, вкладники і інвестори повинні мати впевненість у надійності комерційних банків.

Можливість системи комерційних банків здійснювати свою діяльність адекватно своїм власним цілям та економічним цілям держави багато в чому залежить від ефективності управління. Це, в свою чергу, пов'язане з необхідністю проведення всебічного аналізу фінансової діяльності кожного комерційного банку, оцінки ефективності залучення та використання банківських ресурсів. При цьому слід зазначити, що формування фінансових ресурсів комерційного банку та їхнє розміщення є складним багатогранним процесом, основу якого складає успішне проведення пасивних і активних операцій. Крім того, банки можуть одержувати дохід від проведення інших операцій, не пов'язаних безпосередньо з залученням і розміщенням коштів (фінансове посередництво, консультації з фінансових питань тощо). Тому розвиток комерційного банку, аналіз та оцінка його активів повинні розглядатися в комплексі.

В сучасних умовах господарювання особливого значення набуває питання про надійність і стійкість українських банків. Їх нестійкий фінансовий стан, з одного боку, і необхідність розширення інвестицій в економіку, з другого боку, загострюють цю проблему, перетворюють її в одне з актуальних теоретичних і практичних питань національної економіки. Актуальність даного питання і доцільність його подальшого дослідження пов'язано з тим, що існуючі методики оцінки фінансового стану комерційного банку є досить суперечливі. Метою курсової роботи є аналіз активів комерційного банку, їх структури, динаміки, джерела формування, оцінка якості, ділової активності.

Об'єкт дослідження - діяльність вітчизняних комерційних банків, пов'язана із забезпеченням їх стабільного й ефективного існування. Предмет дослідження - методи оцінки фінансового стану комерційних банків, проблеми його забезпечення та зміцнення.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і закордонних вчених і фахівців у сфері теорії банківської діяльності, державного регулювання діяльності комерційних банків з боку Центрального банку; аналізу і оцінки фінансового стану комерційного банку; фундаментальні дослідження з питань аналізу і оцінки фінансового стану комерційного банку.

Інформаційну базу роботи склали законодавчі акти України з питань банків і банківської діяльності, інструкції Національного банку України, положення про економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків та звіти Національного банку України.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків, таблиць.

1. Сутність активів комерційних банків

1.1 Структура активів, їх види та джерела формування

Активи - це ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, використання яких, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди. Іншими словами, це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому доход. Активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позиками, цінних паперів, які знаходяться в портфелі банку тощо.

Метою аналізу активів банку є, з одного боку оцінка раціональності фактичної структури активів з точки зору забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого визначення шляхів її оптимізації і узагальнюючої оцінки прогнозу майбутніх результатів діяльності і фінансового потенціалу банку.

Актив балансу розглядається як з точки зору складу та цільового використання фінансових ресурсів за об'єктами їх розміщення в активах банку, так і з точки зору витрат, що є наслідком здійснення фінансових операцій банку з метою отримання доходів. Ці напрямки досліджень дозволяють оцінити ліквідність та доходність банку.

У балансовому звіті і примітках комерційного банку активи згруповано за цільовим використанням та ступенем ліквідності. За ступенем використання відображаються валюта, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки, кошти на кореспондентських рахунках у НБУ, інші кошти в НБУ, кошти на кореспондентських рахунках б інших банках, депозити та кредити в інших банках, цінні папери у портфелі банку для продажу та інвестицій; кредити та фінансовий лізинг, що надані клієнтам, інвестиції капіталу в асоційовані компанії, інвестиції в дочірні компанії, основні засоби та нематеріальні активи, чисті нереалізовані доходи від похідних фінансових інструментів, нараховані доходи до отримання та інші активи.

Валюту, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки, кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та інші кошти в НБУ можна об'єднати в одну групу і охарактеризувати під загальною назвою "Готівка". Даний актив є першим джерелом банку на випадок вилучення депозитів і для задоволення початкових потреб клієнтів. Але банки повинні тримати мінімально допустиму суму, оскільки запас готівкових коштів не приносить доходу або забезпечує невеликий відсотковий доход. Активи, які легко трансформуються у готівкові кошти називаються високоліквідними.

Загалом усі активи банку можна поділити на шість груп:

1. Високоліквідні активи - це кошти в касі, у НБУ та в інших банках, а також активи, які можна швидко конвертувати у готівкові та безготівкові кошти. Вони не дають банку доходу, але необхідні для розрахунків за зобов'язаннями. До них належать:

готівкові кошти і банківські метали;

кошти до запитання в НБУ;

кошти до запитання в інших банках;

строкові депозити в НБУ.

2. Ліквідні активи - це активи, які приносять банку дохід, а саме:

усі надані кредити;

депозити в інших банках;

цінні папери;

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

3. Низьколіквідні активи - пролонгована та дебіторська заборгованість.

4. Неліквідні активи - прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами.

5. Недохідні активи становлять:

основні засоби та нематеріальні активи;

капіталовкладення;

товарно-матеріальні цінності.

6. Квазіактиви:

нараховані доходи (витрати) банку, пов'язані із залученням коштів;

прострочені нараховані доходи та інші активи.

Робочі активи - це кошти на коррахунках, у касі, вкладені у майно, цінні папери, розміщені в інших банках, надані у кредит тощо, які дають банку дохід.

Високоліквідні активи поділяються за рядом класифікаційних ознак:

За напрямками розміщення: грошові кошти у касі; кошти на рахунках інших банків; термінові фінансові вкладення; банківські метали; інші.

За доходністю: прибуткові та неприбуткові.

За видами валюти: високоліквідні активи в національній та іноземній валюті.

Загальний аналіз високоліквідних активів проводиться на основі розрахованих показників їх структури та динаміки у досліджуваному періоді.

Кореспондентські рахунки в інших банках, депозити та кредити в інших банках відображаються у цілому та в т. ч. України, країн ОЕСР, СНД та Балтії, інших країн.

Кошти в інших банках, цінні папери у портфелі банку для продажу і інвестицій; кредити та фінансовий лізинг, що надані клієнтам, умовно можна Назвати "Основні активи". Інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії; основні засоби, нематеріальні активи та інші активи можна назвати "Вторинними активами".

Активи банку підрозділяються на групи за ступенем ліквідності:

гроші в касі, на кореспондентських рахунках НБУ та інших банків, чеки тощо;

депозити та кредити в інших банках;

цінні папери;

матеріальні оборотні активи;

кредити надані клієнтам;

нематеріальні активи, основні засоби, капітальні вкладення та інвестиції капіталу в асоційовані та дочірні компанії.

Грошові кошти та кошти в НБУ показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосовувати формулу "чим більше - тим краще", адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак, у період фінансової нестабільності значні обсяги зазначених активів вважаються позитивною ознакою стабільності банку.

``Кошти на кореспондентських рахунках в інших банках також виконують роль миттєво-ліквідних активів для проведення розрахунків''[10,98]. За ними банк не отримує доходів, тому їх питома вага в сумарних активах, як правило, є незначною. Ще однією причиною цього є відносна ризикованість операцій за коррахунками.

Натомість за депозитами і кредитами в інших банках комерційний банк отримує доходи. Але слід пам'ятати, що основним завданням банківської діяльності є залучення тимчасово вільних коштів та їх вкладення в реальні операції, тобто надання іншим небанківським установам.

Казначейські облігації внутрішньої державної позики характеризують обсяг вкладень банку в державні цінні папери. Інші цінні папери вказують на загальний обсяг вкладень банку у торгові та капітальні цінні папери, випущені недержавними емітентами, а також вкладення банку в асоційовані та дочірні компанії.

Одним із основних видів активних операцій є формування та розміщення кредитних ресурсів.

Основні фонди характеризують операційні та неопераційні основні засоби та капітальні вкладення в них. Вкладення значних коштів у недоходні активи погіршує структуру актив та їх доходність.

Інші активи відображають дебіторську заборгованість, господарські матеріали тощо, тобто ті активи, які здебільшого не приносять банкові доходу і не можуть бути віднесені до будь-якої іншої категорії активів.

1.2 Горизонтальний та вертикальний аналіз, як метод оцінки активів банку

Загальний аналіз активів банку ґрунтується на застосуванні методик вертикального та горизонтального аналізу, які передбачають обчислення та подальшу оцінку наступних показників:

процентні співвідношення окремих показників з агрегованим показником;

абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковими (базисними);

темпи росту або приросту показників в аналітичному періоді.

В процесі вертикального або структурного аналізу активів визначається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності, рівнем доходності, а також склад та структура кожного виду активів: кредитного портфелю, портфелю цінних паперів, високоліквідних та інших активів. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації. Горизонтальний або трендовий аналіз дає змогу вивчити динаміку активів в цілому і окремих їх видів у часі, визначити загальні тенденції їх зміни або тренда.

Якісний склад активів характеризується співвідношенням продуктивних і непродуктивних активів і витрат на власні потреби. В свою чергу, до продуктивних активів відносяться усі операції з клієнтурою та контрагентами банку за кредитно-інвестиційною системою. ``До непродуктивних відносяться капіталізовані активи, нематеріальні активи, дебіторська заборгованість (включаючи нараховані доходи) та збитки''[10, 99]. До витрат на власні потреби відносяться: капіталізовані активи; нематеріальні активи; засоби, витрати та збитки, що відволікалися за рахунок прибутку. Це вказує на те, що основним видом діяльності комерційного банку є формування та розміщення кредитно-інвестиційних ресурсів і показником активності банку слугує питома вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах.

Оскільки основним видом діяльності комерційного банку є формування та розміщення кредитних ресурсів, тому має бути приділено увагу аналізу кредитного портфеля. Особливу увагу при класифікації активів необхідно звернути на рівень диверсифікації, якості і доходності кредитного портфелю. Аналіз диверсифікації кредитного портфеля, з точки зору виданих кредитів, необхідний для виявлення залежності банку від окремих позичальників у міру зростання їх заборгованості. Якість кредитного портфелю, як правило оцінюється за розміром простроченої, пролонгованої і сумнівної заборгованості. Одним із основних критеріїв, що використовується для характеристики кредитного портфеля, є його дохідність. При цьому усі кредити поділяються на три групи - з високою, середньою і низькою дохідністю. ``Слід зазначити, що однією з характерних рис українських комерційних банків є орієнтація не на кредитні операції, а на спекулятивні ринки, пов'язані з отриманням високих доходів і нарощуванням активів за рахунок операцій із готівкою в період її дефіциту, обміном валют, реалізацією вексельних схем, грою на ринках корпоративних і державних цінних паперів, що негативно позначається на їх фінансовій стійкості''[11,85]. Аналіз руху кредитів здійснюється методом балансового рівняння. В основу аналізу руху кредитів покладено балансову модель, яка визначає взаємозалежність між показниками:

З_поч. + Н = П + З_кін. (1)

де, З_поч., З_кін. - залишки кредитних вкладень відповідно на початок і кінець балансового періоду, грн.;

Н - сума надходжень за період кредитів, грн.;

П - сума погашених за період кредитів, грн.

Згідно з цією моделлю будь-який показник можна визначити за допомогою інших.

Основним видом інвестиційних вкладень комерційного банку є інвестиції. Загалом інвестиції комерційного банку за об'єктами їх вкладення підрозділяються на інвестиції в цінні папери та інші інвестиції (інвестиції в асоційовані та дочірні компанії). Вони аналізуються за класифікаційними ознаками: за видами прав (кредиторські цінні папери, акції і цінні папери на право участі у загальній власності) та за умовами передачі (на пред'явника та іменні). Поряд з інвестиційними цінними паперами в портфель цінних паперів комерційного банку включаються цінні папери, придбані для перепродажу і в цінні папери, придбані за дорученням клієнтів.

З метою визначення раціональності та правомірності розміщення коштів в процесі аналізу необхідно дати оцінку відповідності джерел придбання цінних паперів напрямкам вкладень.

Джерела формування коштів, які спрямовані на придбання цінних паперів, відрізняються залежно від направлення вкладень: портфель інвестицій в цінні папери формується за рахунок капіталу банку; портфель пінних паперів, придбаних для перепродажу формується за рахунок капіталу і зобов'язань банку; портфель цінних паперів, придбаних за дорученням клієнтів формується за рахунок коштів клієнтів. У зв'язку з цим для оцінки формування портфеля цінних паперів аналізується відповідність джерел формування коштів спрямуванням вкладень в цінні папери.

При оцінці портфеля цінних паперів необхідно виходити з того, що інвестиційна політика може бути активною і пасивною.

Активний портфель включає недооцінені або високоризиковані цінні папери. ``Активний підхід містить велику спекулятивну складову і характеризується не лише грою на майбутніх цінах та відсоткових ставках, а й наданням дилерських послуг та постійних котирувань цін покупця та продавця''[11, 92].

Пасивний портфель цінних паперів є добре диверсифікованим, а його ліквідність, ризик і доходність відповідають середньоринковим.

Одним із найпоширеніших у світовій практиці показників є прибутковість активів, адже він використовується для аналізу не лише банківської діяльності. Для обчислення прибутковості активів у чисельник слід віднести фінансовий результат за період, що аналізується, у знаменник - середню суму активів за цей же час. Чим більшою є прибутковість активів, тим кращий стан банків. Мале значення цього показника про проблеми з якістю активів банку, передусім у площині формування резервів на покриття збитків від активних операцій. Надмірна прибутковість може вказувати на те, що банк займається не первинними банківськими операціями (зокрема кредитуванням), а арбітражними, спекулятивними (торгівлею валютою тощо). Надприбутковість активів може виникати і тоді, коли банк використовує як основне джерело коштів для них не зобов'язання, а капітал.

2. Аналіз активних операцій банків

2.1 Комерційні банки та оцінка їх фінансового стану в структурі банківських активів

Для всебічного дослідження фінансового стану комерційних банків потрібен попередній аналіз загальних тенденцій розвитку банківської системи. Це пов'язано з тим, що комплексний аналіз банківської діяльності сприяє розробці стратегії та тактики розвитку кожного банку окремо, виявленню резервів підвищення ефективності проведення активних і пасивних операцій, що, в кінцевому рахунку, позитивно відіб'ється на фінансовому стані комерційних банків. У той же час проведення всебічного аналізу розвитку банківської системи України, дослідження окремих чинників, які впливають на фінансовий стан комерційних банків, дозволять виявити слабкі та сильні сторони в діяльності банків.

Разом з тим при розгляді загальних тенденцій розвитку банківської системи потрібно звернути увагу на динаміку таких її складових, як:

- активи системи комерційних банків;

- зобов'язання системи комерційних банків та окремих банків;

- загальна сума капіталу та статутний капітал системи комерційних і окремих банків;

- кредити системи комерційних банків та окремих банків.

Це обумовлено тим, що ці дані є основою аналізу фінансового стану комерційних банків, а динаміка їх зміни знаходиться під постійним контролем НБУ.

Перш ніж перейти до безпосереднього аналізу системи комерційних банків в України, варто відзначити, що грошово-кредитна політика, однією з основних задач якої є підвищення ефективності функціонування банківської системи, нерозривна з розвитком економіки в цілому. Тому необхідно відзначити ті позитивні зрушення, які відбуваються в економіці країни протягом останніх років. Важливим фактором для банківської системи є те, що має місце постійне зростання співвідношення виданих кредитів комерційними банками економіці до номінального ВВП. ``У 2006 році він становив 13,8% до 10,9% у 2005 р. зростання кредитних вкладень підкріплене припливом коштів населення і корпоративних клієнтів у банківську систему. Співвідношення депозитів до номінального ВВП у 2006 р. становило 12,6% проти 10,6% у 2005 р''[12, 30].

Зупинимося на реформуванні вітчизняної банківської системи, що почалося у 1990 році і одним із головних факторів, який цьому сприяв був принцип необхідності вільної конкуренції в секторі банківських послуг. Це дало поштовх до створення дворівневої банківської системи, яка передбачала, а потім і реально забезпечила наявність на другому рівні великої кількості комерційних банків, включаючи системні, великі та регіональні.

За роки, що минули після періоду мало контрольованого розширення банківської мережі (1992-1994), відбувся перерозподіл сфер впливу між потужними в минулому державними банками та їх молодими великими і регіональними конкурентами. Кількість банків почала зменшуватись, хоча й не такими темпами, як їх нарощування. Сучасні стан і структура вітчизняної банківської системи відображено в додатку. Із поданої в ньому інформації випливає, що зменшення чисельності банківських установ відбулося в основному за рахунок товариств з обмеженою відповідальністю - їх кількість скоротилася більш як удвічі.

``За перший рік незалежності (1992) в Україні було зареєстровано 60 комерційних банків і на кінець цього року їх загальна кількість становила 133 одиниці. Найбільша кількість комерційних банків була зареєстрована у 1993 році (84), а з 1995 року кількість щорічно зареєстрованих банків зменшилась у середньому до шести''[12, 32].

На початок 2007 року в Державному реєстрі банків України було зареєстровано 173 банків. Переважна кількість комерційних банків - це акціонерні товариства (86,8%), з яких 70,1% - відкриті, 29,9% - закриті. Товариства з обмеженою відповідальністю становлять лише 13,2% від загальної кількості зареєстрованих банків.

Необхідно зазначити, що зменшення кількості кредитних інститутів (рис. 1.) в цілому не сприяє розвитку і зміцненню банківської системи України.

При цьому, як показує аналіз офіційного списку комерційних банків України за станом на 01.07.2007 року, з 173 банків 31 знаходиться в стадії ліквідації (16,8% від загальної кількості зареєстрованих банків), а в період з 1997 по 01.17.2007 року з Реєстру виключено 91 комерційний банк (рис.2). У той же час у 2006 році було зареєстровано 3 нові банки, у 2005 році - один, а у 2004 році не зареєстровано жодного комерційного банку.

Для аналізу діяльності банківської системи велике значення має територіальний аспект дослідження. Головною особливістю територіальної концентрації комерційних банків є надзвичайно високий рівень її диференціації. ``Так на початок 2005 року, у столиці держави м. Києві зосереджено 54,5% усіх комерційних банків, 62,7% обсягу сплаченого статутного капіталу''[20, 40].

Це пояснюється тим, що на банківську діяльність впливають геополітичні, демографічні, фінансово-економічні, соціальні та інші особливості того чи іншого регіону.

Територіальні відмінності характерні практично для всіх (включаючи загальнодержавні) факторів - фінансово-економічної ситуації, інвестиційного клімату, рівня цін тощо. Навіть податкова політика держави в ряді випадків має свої регіональні особливості, пов'язані, наприклад, зі створенням спеціальних (вільних) економічних зон, територій пріоритетного розвитку. Територіальні відмінності пов'язані також із кон'юнктурою банківського ринку, що залежить від чисельності банків та їхніх філій (відділень), потужності і ступеня ефективності, стану господарського комплексу, рівня життя населення, інвестиційної привабливості, економічного розвитку регіону в цілому.

Потужну мережу відділень майже в усіх районних центрах має Ощадний банк, значно розширили її та ефективно використовують АППБ “Аваль” і Приватбанк. Активізували діяльність у цьому напрямі й інші банки. Усі вони належать до I групи банків, багато які - до II групи.

Поряд із ними намагаються закріпитися хоча б у деяких регіонах банки III та IV зі стабільним фінансовим становищем, солідною репутацією в банківському середовищі та висококваліфікованими керівними й управлінськими кадрами.

Банки поділяють на групи за розміром активів. Так, до I групи відносять великі (структуроформуючі) банки, активи яких становлять понад 1 млрд. грн. Ці банки відіграють суттєве значення для грошово-кредитної системи України. Для таких банків характерне лідерство в обсягах кредитних вкладень в економіку (у т.ч. в галузевому та регіональному розрізі), залучення значних коштів клієнтів та населення. До першої групи банків, окрім вищезазначених, належать Промінвестбанк, Укрексімбанк, Укрсоцбанк, Укрсиббанк, Райффайзенбанк Україна.

Другу групу формують великі банки, активи яких становлять понад 100 млн. грн. Це такі банки, як Надра, Правекс-банк, “Фінанси та кредит”, Вабанк.

Третя група складається із середніх банків, що мають диверсифіковані кредитний та депозитний портфелі, які за масштабами уступають банкам 1-ї та 2-ї групи (активи 10 млн. грн.).

Найчисельнішою є IV група - малі банки (активи менші за 10 млн. грн.), що мають, переважно, вузьку спеціалізацію та мінімально допустимий обсяг капіталу.

``Станом на початок 2007 року найбільших банків налічувалось 15, або 8,7% від загальної кількості діючих банків, великих - 19 (11%), середніх - 25 (14,5%) і малих - 114 (65,8%)''[10,99]. Тобто переважна більшість комерційних банків в Україні - це малі банки.

Очевидно, що для різних масштабів банківських установ не можуть застосовуватися однакові вимоги щодо розмірів капіталу, оскільки різні обсяги виконуваних операцій зумовлюють різні за масштабами та діапазоном ризики у діяльності банків.

У найбільших банках частка наданих кредитів у загальній сумі активів вища, ніж у групі великих та середніх банків, значить, для вказаної групи банків вища концентрація кредитних ризиків, що, в свою чергу, зумовлює формування страхових резервів під можливі втрати від кредитної діяльності у більших обсягах ніж для будь-якої іншої групи банків.

У великих та середніх банків наявна тенденція до менших обсягів кредитів у сукупних активах, отже, і потреба у формування страхових резервів у них менша.

Малі банки набагато менше залежать від депозитної бази своїх активів, ніж більші за обсягами банки, - у сукупних пасивах малих банків частка коштів фізичних та юридичних осіб знаходиться на рівні 25-26% від загального обсягів пасивів, тоді як у найбільших банків вона становить 47-50%. Для великих та середніх банків характерною є найвища питома вага позик на міжбанківському ринку (заборгованість перед банками), ніж для банків інших груп.

``Система комерційних банків виконує значну роботу щодо залучення вільних грошових коштів та їх спрямування на розвиток національної економіки. Обсяг пасивних операцій банку із року в рік зростає і на початок 2007 року залишок зобов'язань комерційних банків становив 390294,9 млн. грн., що на 8 969,7 млн. грн., або на 29,6% більше ніж на початок 2006 року`` [10,101].

Необхідно зазначити, що збільшення обсягу зобов'язань у 2006 році відбулося за рахунок зростання вкладів фізичних осіб, коштів суб'єктів господарювання, бюджету і позабюджетних фондів. ``Основну частину зобов'язань банків становлять кошти суб'єктів господарювання (37,7% у 2006р., 40,1% у 2005 р., 40,7% у 2004 р.)'' [10,101]. Протягом 2006 року динаміка їх зростання залишалася позитивною, що свідчить про підвищення ефективності роботи суб'єктів господарювання, а також про підвищення ресурсної бази банків. Обсяги коштів суб'єктів господарювання за 2006 рік збільшилися на 2 567,9 млн. грн., або на 21,0%, і станом на 01.01.2006 дорівнювали 14 803, 2 млн. грн.

Значне зміцнення ресурсної бази, яке відбулося за десятирічний період, дало можливість комерційним банкам суттєво розвинути свої активні операції. `'Обсяг загальних активів станом на 01.01.2006р. становив 50 391,7 млн. грн., що на 100831,2 млн. грн., або на 27,4% більше, ніж у 2005 році. Збільшення відбулося в основному за рахунок зростання кредитного портфеля банків - на 8 317,5 млн. грн., або на 5,3%; вкладень у цінні папери - на 2 215,2 млн. грн., або на 101,9%; дебіторської заборгованості - на 99,0 млн. грн., або на 5,3%; основних засобів та нематеріальних активів - на 402,6 млн. грн., або на 12,6%'' [10, 102].

У структурі активів комерційних банків провідна роль належить кредитним операціям. Станом на 01.01.2007 р. кредитний портфель досяг майже 32 млрд. грн., або 63,2% сумарних активів комерційних банків, що на 8317,5 млн. грн. (або на 3,7%) більше, ніж на початок 2006 року. Значне збільшення кредитного портфелю спостерігається протягом останніх двох років (рис. 3).

Збільшення обсягів кредитного портфеля відбувається в основному за рахунок зростання кредитів, наданих суб'єктам господарювання. Питома вага цього виду кредитів в загальній кількості наданих кредитів у 2006 р. становила 82,7%, у 2005 р. - 77,0%, у 2004 р. - 79,2%. Це, з одного боку, сприяє пожвавленню ділової активності в економіці, а з другого - засвідчує поліпшення фінансового стану суб'єктів господарювання.

Основна маса кредитів надається підприємствам промисловості і торгівлі (відповідно 40,0% і 35,8%).

Але незважаючи на певне поліпшення якості кредитного портфеля, в умовах обмеженої платоспроможності підприємств (в Україні 43 підприємства - збиткові) актуальною залишається проблема зниження кредитних ризиків. У зв'язку з цим необхідно підвищувати ліквідність банків, що є основою їх платоспроможності; дбати про поліпшення якості та збалансоване зростання активів, капіталу і зобов'язань, зниження частки сумнівних та безнадійних активів, неприбуткових активів у цілому тощо.

Важливим видом активних операцій комерційних банків є інвестиційні операції.'' У загальних активах банків портфель цінних паперів на 01.01.2007 року становив 2215,2 млн. грн. (8,7% загальної суми активних операцій), що на 28,4 млн. грн. більше ніж у 2006 році (5,2% від сумарних активів). Станом на 01.01.2005 року загальна сума вкладень комерційних банків у цінні папери становила 1 897,0 млн. грн. (7,4% від сумарних активів). Основну частку у портфелі цінних паперів останніми роками займали цінні папери на інвестиції. Їх частка у 2006 році становила 22,9%, у 2005 р. - 61,7%, у 2004 р. - 62,2%'' [18, 79]. Необхідно зазначити, що протягом 2006 року спостерігалася переорієнтація банків із вкладень у цінні папери на інвестиції та вкладення в цінні папери на продаж. Це свідчить про те, що банківські установи почали надавати перевагу доходам, одержуваним не від погашення цінних паперів, а від проведення торговельних операцій із ними. Так, на початок 2007 року частка цінних паперів на продаж у портфелі цінних паперів становила 73,6%.

Успіх банківського бізнесу визначається його фінансовими результатами, які залежать від співвідношення доходів і витрат.

Отриманий комерційними банками прибуток у 2006 році становив 530,1 млн. грн. (рис. 4).

За результатами 2005 року банки країни зазнали збитків у розмірі 29,6 млн. грн. Отримання банками в 2006 році прибутку обумовлено як поліпшенням фінансового стану окремих банків, зростанням обсягів активних операцій, зокрема кредитного портфеля, так і зменшенням (порівняно з 2005 роком) суми відрахувань у резерви за активними операціями.

Слід зазначити, що рівень рентабельності (прибутковості) активів більшості українських банків залишається низьким. Так, на 01.01.2007 р. цей показник у середньому по системі становив 1,2%. Втім як орієнтовне значення цього показника становить 2%. Головними причинами такого становища є значна частка неприбуткових активів, зокрема проблемних активів, основних засобів та нематеріальних активів (7,1% від загальної суми активів); надмірні небанківські операційні витрати (39,2% від усіх витрат банків); значні відрахування в резерви за активними операціями.

`'Основну частку доходів у 2006 році, як і у продовж попередніх років становили процентні доходи (66,4% від загальної суми). У 2005 році цей показник становив 62,0%'' [18,80].

Загальні витрати сформовано в основному за рахунок процентних витрат (34,4%) та інших небанківських витрат (39,2%). У 2006 році скоротилися суми відрахувань банків у резерви та списання сумнівних активів; комісійні витрати, а також непередбачені витрати, що свідчить про посилення уваги до планування витрат у банківській діяльності.

Позитивним є також з кожним роком зменшення кількості допущених банками порушень обов'язкових економічних нормативів. Загальна кількість порушень на початок 1999 року становила 121 випадок, за станом на 01.01.2000 року порушення допустили 54 банки. За 2006 рік кількість порушень зменшилася на 33 випадки.

Ретельніше дотримання банками нормативів свідчить про певне зниження рівня ризиковості здійснюваних операцій та поліпшення фінансового стану банківських установ. Збереження у 2006 році позитивної макроекономічної динаміки та належна адаптація банків до короткострокових економічних змін значно сприяла зміцненню фінансового стану і формуванню позитивних тенденцій у розвитку банківського сектору.

Протягом наступних років очікується посилення тенденції до зростання обсягів залучених коштів фізичних осіб. Це може статися в основному за рахунок вкладень у національній валюті, що свідчитиме про подальше зміцнення довіри до банківської системи України. Очікуване поліпшення фінансового стану підприємств і зниження процентних ставок сприятиме розширенню обсягів кредитування реального сектору економіки, що буде одним із основних чинників зростання ВВП.

2.2 Аналіз динаміки та структури активів комерційного банку

Комерційний банк - багатофункціональна кредитна установа, що здійснює комерційну банківську діяльність з метою отримання прибутку. Основною функцією банку є сприяння руху фінансових ресурсів (грошових коштів) в народному господарстві і суспільстві в цілому (функція посередника). При цьому, з одного боку, банк виступає як кредитна установа, акумулюючи тимчасово вільні грошові кошти (заощадження) юридичних і фізичних осіб і надаючи позики іншим суб'єктам господарської діяльності (позичальникам) на принципах повернення, платності, строковості тощо. З іншого боку, банк виконує функцію щодо сприяння здійсненню грошових розрахунків (в готівковій або безготівковій формі) між суб'єктами підприємницької діяльності. Але розвиток цілеспрямованої системи комерційного банку, крім функціональної, передбачає визначення й структурної частини.

Для виконання наведених функцій комерційні банки повинні мати полі структурну будову, найбільш важливими модулями якої є: структура активів, структура пасивів, організаційні структури управління, структура кредитного портфеля, інвестиційного портфеля тощо.

Аналіз фінансового стану банку перш за все полягає у дослідженні активів і пасивів за допомогою використання аналітичних прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які знаходяться у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

Для проведення аналізу фінансового стану комерційного банку візьмемо за основу `'ВАТ „Універсальний банк розвитку і партнерства”, який був зареєстрований Національним банком України 26 січня 1994 р. за номером 229. Попередня назва “АКСІ-БАНК”, який був зареєстрований у м. Сімферополь. З липня 2001 року акціонерний Сімферопольський банк “АКСІ-БАНК” змінив назву на Відкрите акціонерне товариство “Універсальний Банк Розвитку та Партнерства”, яка за задумом акціонерів відображає ідеологію ведення бізнесу, побудови відносин з клієнтами, місце на ринку банківських послуг. ВАТ “УБРП” автоматично стало його правонаступником. Реєстрація зміни - 13 липня 2001 року. На даний час банк має одну філію та три відділення'' [12, 30].

Маючи великий досвід розбудови бізнесу в різних сферах, акціонери визначили найважливіші принципи роботи банку:

Ш сталість та прозорість правил,

Ш дух партнерства та розумних компромісів,

Ш розвиток нових технологій.

Фундаментом для розвитку є непорушні принципи банківської системи - надійність, відповідальність, законність. Виконання власних зобов'язань зі збереження коштів, суворе дотримання банківської та комерційної таємниці і надалі будуть першочерговими завданнями банку.

Стрімкий розвиток ринку банківських послуг в Україні, посилення конкуренції в фінансовому секторі економіки в минулому році вимагало від банку виконання низки першочергових завдань:

Ш нарощування статутного капіталу для зміцнення позиції Банку;

Ш розширення спектру банківських послуг;

Ш співробітництво з підприємствами малого та середнього бізнесу;

Ш поліпшення якості кредитного портфеля;

Ш оптимізація активів та пасивів банку.

Для виконання цих завдань були прийняті управлінські рішення, спрямовані на зміну фінансової стратегії банку та перегляд традиційного менеджменту банківської установи.

За результатами діяльності 2001 року даний банк входить в IV групу банків „Малі банки”.

Фінансова стійкість і стабільність банку значною мірою залежить від доцільності та вірності вкладення фінансових ресурсів в його активи, тому аналіз фінансового потенціалу припускає визначення загального обсягу коштів, що знаходяться у розпорядженні комерційного банку, їх структури і динаміки у період що визначається у взаємозв'язку з зобов'язаннями та капіталом.

Значний приріст фінансового потенціалу банку (рис. 5) на 40870,98 тис. грн. (або на 136,19%) у 2006 році у порівнянні з 2005 роком, є наслідком збільшення зобов'язань і капіталу відповідно на 137,10% і 134,63%.

Відносно однакові темпи приросту зобов'язань і капіталу дозволяють зробити висновок, що комерційний банк проводить зважену фінансову політику і намагається закріпити свою фінансову незалежність.

Значні зміни в структурі пов'язані з активним нарощуванням статутного капіталу.

На кінець 2006 року істотно змінилася структура активів банку. Зазначена структура активів відповідає характеру банківського ринку, завданням та функціям банку на цьому ринку, необхідності підтримання ліквідності і забезпечення доходності активних операцій. Частка високоліквідних активів склала 34%, що свідчить про підвищену увагу менеджменту банку до питання підтримки поточної ліквідності. З другого боку, частка інших недоходних активів у загальних активах банку знижена за два попередніх роки до 0,29% на 01.01.2007 р. (рис. 6).

У 2006 році спостерігаються значні зміни в кредитно-інвестиційному портфелі, його питома вага у загальному обсязі активів складає 64,15%, у 2005 та у 2004 році цей показник відповідно становив 10,11% та 28,39%.

Зниження основних засобів та нематеріальних активів відбулося в результаті їх продажу у зв'язку зі зміною юридичної адреси та власників банку.

Динаміка, структура активів і джерел їх формування відповідає основним принципам і напрямкам розвитку комерційного банку.

Фінансовий стан банку значною мірою залежить від джерел надходження і напрямків використання фінансових ресурсів. Кошти формуються за рахунок зниження активів, росту заборгованості і реінвестування прибутку. Зростання обсягу використання коштів за напрямками їх розміщення є наслідком збільшення активів банку і скорочення розміру його заборгованості.

`'У 2006 році формування джерел здійснювалось в основному за рахунок збільшення зобов'язань (52,07%) і капіталу (29,74%) та незначного зниження нематеріальних і інших активів. У підсумку приріст джерел склав 49960,74 тис. грн., який був використаний на приріст високоліквідних активів (15,06%) та кредитно-інвестиційного портфеля (84,94%).

Дещо інша тенденція спостерігалась у 2005 році. Значне зменшення кредитно-інвестиційного портфелю (на 2530,73 тис. грн.) призвело до включення його до джерел фінансування'' [11, 90].

Пріоритетним напрямком формування джерел у 2006 році, є залучення позикових коштів, частка яких становить 52,07% усіх надходжень. Такий стан є характерним для комерційних банків. Воно сприяє зростанню мультиплікаційного ефекту капіталу і свідчить про високу ділову активність банку на фінансовому ринку.

Позитивним напрямком використання коштів є зростання кредитного портфелю за рахунок спрямування 84,94% сформованих джерел у доходні активи банку.

Для більш повної оцінки фінансового стану банку, що аналізується проведемо порівняння його основних показників з наступними банками: АБ “Грант” та АКБ “Золоті ворота”. Дані банки також відносяться до IV групи банків і основні показники їх фінансового стану наведено в табл. 1.

Дані таблиці 2.3. показують, що структура показників, які характеризують фінансовий стан комерційних банків є майже однаковою для трьох банків. Слід зазначити, що ВАТ “УБРП” у порівнянні з іншими банками має значну частку високоліквідних активів у загальних активах. Необхідно також відмітити низьку активність банків у проведенні інвестиційної політика, але така тенденція спостерігається майже по всій групі банків. Рівень капіталізації банків є достатнім для здійснення своєї діяльності.

Таблиця 1. Показники структури фінансового стану по окремих банках України у 2006 році

Показники	АБ “Грант”	АКБ “Золоті ворота”	Універсальний банк розвитку і партнерства
	Тис. грн.	Питома вага, %	Тис. грн.	Питома вага	Тис. грн.	Питома вага
Активи	84210,00	100	75990,00	100	70881,00	100
Високоліквідні активи	15090,00	17,92	1874,00	2,46	24097,10	33,99
Цінні папери	0,73	-	0	-	10,30	0,01
Кредитний портфель	58260,00	69,18	54720,00	72,00	45457,60	64,13
Основні засоби та нематеріальні активи	9840,00	11,69	2300,00	3,03	483,00	0,68
Інші активи	1019,27	1,21	17096	22,51	833,00	1,19
Пасиви	84210,00	100	75990,00	100	70881,00	100
Зобов'язання	58630,00	69,62	50860,00	66,93	44989,00	63,47
Балансовий капітал	25580,00	30,38	25130,00	33,07	25892,00	36,53
у т. ч. статутний капітал	18000,00	70,37	24000,00	95,50	25000,00	96,55

Зупинимося детальніше окремо на оцінці активів і пасивів банку.

Пріоритетним напрямком активних операцій ВАТ „УБРП” є кредитна діяльність, яка спрямована, в основному, на розвиток підприємств малого та середнього бізнесу. У 2006 році банком була проведена значна робота з поліпшення та нарощування кредитного портфеля. Основним фактором поліпшення якості кредитного портфеля є концентрація особливої уваги на оцінці кредитних ризиків, якості заставленого майна, а також на моніторингу фінансового стану позичальників. `'За 2006 рік кредитний портфель банку збільшився у 15 разів та досягнув рівня 45,4 млн. грн. (рис.7). темпи зростання кредитного портфелю значно перевищують темпи збільшення активів у цілому. Частка кредитів, що видані в іноземній валюті, склала 11,5% від загального розміру кредитного портфеля'' [11, 92].



Одним із головних напрямків кредитування для банку є видача кредитів корпоративним клієнтам. У кредитному портфелі в основному переважає частка кредитів, наданих юридичним особам (88,47%). Але поряд з цим значну увагу банк приділяв кредитуванню населення. Станом на 01.01.2007 р. сума наданих кредитів фізичним особам склала 160 тис. грн., але цей показник значно зменшився у порівнянні з 2005роком (на 354,89 тис. грн.).

За даними табл. 2. кредитно-інвестиційну політику банку у 2006 році можна оцінити як активну, а у попередні роки банк проводив пасивну кредитно-інвестиційну політику.

Таблиця 2. Критерії оцінки кредитно-інвестиційної політики комерційного банку

Значення показника питомої ваги кредитно-інвестиційного портфеля в активах	Характеристика кредитно-інвестиційної політики
Менше 65%	Пасивна
65% - 75%	Активна
Більше 75%	Ризикова

Характерною є тенденція перевищення темпів приросту вкладень у довгострокові кредити (порівняно з короткостроковими), що має позитивно впливати на розвиток різних галузей національної економіки і призведе до підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняного виробництва на світовому ринку (рис. 8).

Проте слід відмітити, що в умовах нестабільної економіки вкладення кредитних коштів у довгострокові проекти для банку є більшим ризиком, ніж вкладення у короткострокові проекти.

Необхідно також зазначити позитивну тенденцію зменшення за останні два роки частки пролонгованих та прострочених кредитів. Завдяки проведеній роботі на 01.01.2007 р. цей показник знизився до відмітки 1,5%.

Даний банк не є активним учасником інвестиційного ринку. Так, у 2005 році спостерігається переорієнтація банку із вкладень у цінні папери на інвестиції у вкладення у цінні папери на продаж. Дана тенденція характерна для банків України і свідчить про те, що банківські установи почали надавати перевагу доходам, одержуваним не від погашення цінних паперів, а від проведення торговельних операцій з ними''. У 2006 році цінні папери на інвестиції склали 10,30 тис. грн., що 59,35 тис. грн. (85%) менше у порівнянні з 2005 роком'' [11, 94].

Дана тенденція спостерігається майже по всій групі банків, що пояснюється збільшенням вкладення коштів у кредитний портфель, з метою отримання прибутку, а також нерозвиненістю фондового ринку в державі.

Показником активності банку служить питома вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах. Даний показник у 2006 році склав - 64,15%, у 2004 та 2005 роках цей показник становив відповідно 29,39% та 10,11%.

Високоліквідними активами даного банку є: готівкові кошти, кошти в НБУ, кошти в інших банках.

Кошти в НБУ в свою чергу включають кореспондентські рахунки банку; кошти обов'язкових резервів та строкові депозити. Кошти обов'язкових резервів формуються за рахунок відрахувань від суми залучених коштів, а саме:

- 10% - від короткострокових коштів і депозитів юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті;

- 8% - від довгострокових коштів і депозитів юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті;

- 10% - від суми коштів до запитання в національній валюті; 12% - від суми коштів до запитання в іноземній валюті.

З листопада 2006 року 50% готівки дозволено зараховувати в якості обов'язкових резервів.

За 2004 рік високоліквідні активи збільшились на 7526,03 тис. грн. або на 45,42% (рис. 9). Значне зростання спостерігалось по коштах в інших банках, як по одному з прибуткових видів високоліквідних активів, а також готівкових коштах. Питома вага високоліквідних активів у загальній сумі активів у 2006 році склала 34%, у 2000 - 55,22%, у 1999 - 5,36%. По групі банків даний показник становить 15,75%, а по банківській системі в цілому 15,30%. Висока частка високоліквідних активів у загальному обсязі активів свідчить про постійне нарощування банком ресурсної бази.



Взагалі українські банки змушені накопичувати ліквідність, адже нерозвиненість фондового та валютного ринків ускладнює застосування досконаліших методів управління ліквідністю. Тому з погляду забезпечення стабільності всієї банківської системи України досить високий рівень ліквідності є виправданим.

Таблиця 3. Групування активів ВАТ „УБРП” за ступенем ризику

Групи активів	Коефіцієнт ризику, %	2004	2005	2006
		Сума, тис. грн.	Активи, зважені на ризик	Сума, тис. грн.	Активи, зважені на ризик	Сума, тис. грн.	Активи, зважені на ризик
1	0	1032,64	0	16570,52	0	16567,00	0
2	10	-	-	-	-	-	-
3	20	-	-	-	-	-	-
4	50	17,91	8,95	0,55	0,27	7530,10	3765,05
5	100	18545,76	18545,76	13438,95	13438,95	46783,90	46783,90
Разом	-	19596,31	18554,72	30010,02	13439,23	70881,00	50548,95

Активні операції банку є ризикованими, тому варто оцінити якість активів. З цією метою активи банку слід розраховувати, зважаючи на коефіцієнти їх ризиків, тобто можливість втрати частини їх вартості внаслідок тієї чи іншої активної операції. За ступенем ризику вкладень та ймовірністю втрати частини вартості активи поділяють на п'ять груп (табл.3).

Отже, активи зважені на ризик, становили у 2006 році - 71,32% від загальної суми активів. Це означає, що політика банку щодо розміщення коштів є нормальною. У 2005 році цей показник становив - 44,78%, тобто політика банку по розміщенню коштів була пасивною, а у 2004 - надзвичайно ризикованою (94,68%).

На основі проведення структурного дослідження показників, що характеризують фінансовий стан банку, необхідно зазначити наступне. Динаміка, структура активів і джерел їх формування відповідає основним принципам і напрямкам розвитку комерційного банку.

Зазначена структура активів відповідає характеру банківського ринку, завданням та функціям банку на цьому ринку, необхідності підтримання ліквідності і забезпечення доходності активних операцій. Частка високоліквідних активів склала 34%, що свідчить про підвищену увагу менеджменту банку до питання підтримки поточної ліквідності.

3. Проблеми та шляхи вирішення питань щодо покращення проведення активних операцій комерційного банку

3.1 Оцінка якості активів з погляду їх ризикованості

Для оцінки якості активів банку слід зважати на їх ризикованість, яка залежить від обсягу розміщення коштів в активах. З цією метою активи банку слід розраховувати, зважаючи на коефіцієнти їх ризиків, тобто можливість втрати частини їх вартості внаслідок тієї чи іншої активної операції.

За ступенем ризику вкладень та можливості втрати частини вартості активи комерційного банку розподіляються на 5 груп з коефіцієнтами ризику від нуля до одиниці (Рис. 10).

Величина активів, з урахуванням їх якості, розраховується за формулою:

(3)

А_р - активи комерційного банку, зважені на коефіцієнти ризику;

А_і - вид активів і-го ступеня ризику;

К_рі - коефіцієнт ризику і-го ступеня;

n - кількість видів активів згрупованих за ступенем ризику.



Метою аналізу якості активів є визначення їх життєздатності і правильності відображення їх вартості у звітності банку.

Особливо важливого значення якість активів набуває при оцінці платоспроможності банку.

Кредитні вкладення аналізуються також в динаміці і структурі за галузями національної економіки, терміном погашення кредитів і за ступенем їх кредитного ризику.

За ступенем кредитного ризику кредити розподіляються відповідно до умов, розроблених НБУ. Умови віднесення кредитів у відповідну групу і рівень кредитного ризику для кожної групи встановлюється НБУ і змінюється ним залежно від ситуацій, які складаються на фінансовому ринку.

На основі цього групування кредитів визначається сума резерву на покриття кредитного ризику за формулою:

(4)

де Р - розрахункова сума резерву на покриття кредитного ризику, грн.;

З_і - залишки кредитів і-го ступеня ризику на визначений момент часу, грн.;

РК_і - кредитний ризик і-ої групи кредитів у вигляді десяткового дробу;

і - порядковий номер групи кредитів за ступенем ризику;

n - кількість груп кредитів за ступенем ризику.

Розрахована за наведеною формулою, загальна сума резерву на покриття кредитного ризику дозволяє вирахувати загальний рівень ризику кредитного портфеля

3.2 Аналіз недохідних активів,як вирішення проблем стабільності та мінімізації ризиків в діяльності комерційного банку

...