Першим напрямом вивчення недохідних активів банку є їх загальний аналіз, що полягає у вирішенні тенденцій формування цих активів, зокрема при дослідженні їх динаміки та структури. У такий спосіб матимемо інформацію про зміну частки недохідних активів у активах як у середньому по системі банків, так і в межах груп банків. Аналізуючи структуру недохідних активів, можна визначити найвагомішу їх складову та отримати картину стану, в якому вони перебувають, та наскільки їх рівень є адекватним порівняно з розміром дохідних активів.

Аналіз за першим напрямом проведено з урахуванням специфіки регіонів України та груп банків, сформованих Національним банком України за розміром активів. Банківські активи безпосередньо або опосередковано впливають на кінцевий результат діяльності установи.

До недохідних активів віднесено дебіторську заборгованість, капітальні інвестиції, основні засоби, нематеріальні активи та запаси матеріальних цінностей на складі. Найбільшу частку недохідних активів становлять основні засоби та нематеріальні (тобто необоротні) активи, які є найстабільнішою складовою.

Починаючи з 2000 року спостерігалася тенденція до зменшення чистки основних засобів і нематеріальних активів у активах українських банків. Це відбулося внаслідок активною нарощування банками передусім кредитних ресурсів. Протягом 2002--2003 рр. процес зменшення частки необоротних активів у активах банків припинився, оскільки банки активно розширювали мережу філій і відділень. Спостерігалися лише незначні коливання в межах від 7.4 % (на 01.01.2002 р.) до 8.1% (на 0і.04.2003 р.). Розвиток роздрібних банківських послуг протягом 2006 року спричинив зростання питомої ваги необоротних активів в активах банків до 5-5% (на 01.01.2007 р.).

Іншим чинником, що зумовив зменшення частки цього виду активів, став новий, якісніший рівень управління банками, які розпочали процес створення ефективної структури своїх філій та відділень, водночас ліквідуючи збиткові. Насамперед це стосується системних банків.

У результаті українські банки перших трьох груп зіі станом на 01.10.2006 р. (незалежно від розміру) мали рівні частки основних засобів та нематеріальних активів у активах - від 4.23 с у першій групі до 5.9% -- у четвертій. Тенденція зростання розміру необоротних активів банків активізувалася па початок 2007 року.

При цьому чим більшим є банк, тим гостріше постає проблема достатності капіталу. Це можна пояснити передусім непропорційним зростанням активів і капіталу, що в підсумку призводить до збільшення ризику діяльності установи в цілому. Наразі до найактуальніших проблем, що потребують вирішення, слід віднести: забезпечення стабільності фінансових установ та мінімізацію ризиків діяльності банківської системи. Основними інструментами їх розв'язання є:

І) консолідація банків,

2) страхування ризиків і

3) пошук методики вчасного визначення ризиковості банку.

Показники за статі ями недохідних активів у банках України занадто завищені, що, безумовно, зменшує резерви зростання прибутковості банківської установи в цілому. А якщо врахувати ще й значення нормативу миттєвої ліквідності, яке свідчить про значний запас ліквідних коштів банків, то дійдемо висновку, що українським банкам необхідно ефективніше розпоряджатися наявними ресурсами та збільшувати ефект від активних операцій.

Вважаємо, що керівництво банківської установи або спеціалісти Національного банку України при визначенні надійності й ефективності діяльності банку повинні враховувати також частку недохідних активів у активах банку.

Недостатня кількість недохідних активів, призводить до великих експлуатаційних витрат (наприклад, високих орендних платежів), а отже, до підвищення собівартості банківських послуг. Надлишок же їх сигналізує про наявність баласту, який обтяжує установу, стримує її розвиток, відволікаючи з обігу значні кошти. Тому для забезпечення рентабельної діяльності банку необхідно дотримуватися певної пропорції між дохідними і недохідними активами. Щоб вийти па необхідний середній рівень недохідних активів у наступний період (уразі проведення аналізу окремою банківською установою), аналітики банку використовують метод екстраполяції власних накопичених даних за попередні періоди. Результатом діяльності банку є прибуток(збиток), а оскільки дохідні активи безпосередньо впливають на нього, то вони містять у собі ті фактори, які чинить вплив і на них.

Другим напрямом системи аналізу недохідних активів є вирішення проблеми досягнення максимальної ефективності роботи через зв'язок ліквідності із недохідними активами.

Ліквідність банку тісно пов'язана з прибутковістю й перебуває у постійній суперечності з нею. Для досягнення максимального значення прибутку при підтримці недохідного рівня ліквідності слід проводити порівняльний аналіз граничних витрат залучених ресурсів та граничних доходів від їх розміщення, а також аналізувати рівень ліквідності.

Третій напрям методики аналізу недохідних активів, на якому варто зупинитися детальніше, включає три взаємодоповнюючі складові.

Щоб мати найповнішу інформацію про напрями діяльності фінансової установи, в межах методики аналізу недохідних акгивів досліджено взаємозв'язок. Завдяки цьому можна з'ясувати закономірності розвитку банківської установи, а також спрогнозувати подальшу його динаміку в разі збереження всіх інших тенденцій.

Результатом проведеного аналізу недохідних активів банку є:

1) на макрорівні (Національний банк України) -- виявлення позиції банку щодо оптимальної (стабільної) структури активів для упередження на початковій стадії появи слабкого банку;

2) на мікрорівні (ризик-менеджери, аналітики банку можуть контролювати якість правлінських рішень стосовно структури активів залежно від стратегічних цілей банку)

На етапі економіко-математичного моделювання поставлено мету знайти й вивчити зв'язки між недохідними активами та групами активів і зобов'язань банків.

Активи банку згруповано за такими видами:

валюта, монети, банківські метали;

коррахунки в банках

депозити і кредити

цінні папери у портфелі банку

кредити і фінансовий лізинг, на дані клієнтам

інвестиції капіталу

інші активи за мінусом дебіторської заборгованості

Серед зобов'язань слід зауважити ті їх групи, які впливають на недохідні активи:

• коррахунки банків

*депозити і кредити банків

• кошти до запитання клієнтів

• строкові депозити клієнтів

цінні папери власного борту банку

кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій;

субординована заборгованість

інші пасиви

3.3 Ділова активність активів

Ділова активність активів характеризується рівнем вкладень ресурсів банку в доходні активи, кредитний портфель, в цінні папери і розкриває як досягнутий рівень, так і можливість банку в даний період. Різке підвищення доходних активів в цілому з їх диверсифікацією в кредитний і інвестиційний портфель, за більшістю показників свідчить про ескалацію ділової активності комерційного банку і розширення власного місця на фінансовому ринку.

Можливість та здатність банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтами і різними контрагентами в періодах, що аналізуються характеризує аналіз ліквідності комерційного банку. Ліквідність банку як ступінь покриття зобов'язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням, в першу чергу, обов'язкових економічних нормативів Національного банку України. Наведений в додатку Е блок показників призначено для оцінки ліквідності банку на предмет його здатності перетворювати активи в готівку для негайного погашення (на дату складання балансу) або в найближчий період зобов'язань перед клієнтами по їх поточних, депозитних, ощадних рахунках, а також кредиторами, інвесторами, акціонерами.

Важливим показником при аналізі процентної політики банку, яка відображається у динаміці процентних ставок за активними й пасивними операціями є аналіз чистого спреду. Чистий спред (SPRED) - це різниця між процентними ставками отриманими і сплаченими:

(5)

За допомогою цього показника визначається необхідна мінімальна різниця між ставками за активними й пасивними операціями, яка дасть змогу банку покрити витрати, але не принесе прибутку. Цей коефіцієнт повинен враховувати лише активи і пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Чистий спред показує наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками і на скільки гостра конкуренція на грошову ринку, учасником якого є установа банку. Посилення конкуренції зумовлює скорочення різниці між доходами за активами та витратами за пасивами.

При аналізі прибутковості банку використовується також такий показник, як чиста процентна маржа. Це відношення процентної маржі до активів банку:

(6)

На розмір процентної маржі впливають такі чинники, як склад та обсяг залучених коштів, розмір кредитних та інших вкладень. Крім того, розмір процентної маржі залежить від співвідношення кредитних вкладень та джерел їх утворення за термінами платежів, а також за ступенем терміновості перегляду процентних ставок.

Об'єктивна оцінка фінансового стану комерційного банку може бути отримана за допомогою порівняння значної кількості показників діяльності одного банку за відповідний проміжок часу або показників діяльності декількох банків. Дані порівняльного аналізу дозволяють простежити діяльність банку у динаміці та спрогнозувати його фінансовий стан на майбутнє.

При порівняльному аналізі фінансового стану використовуються три види вихідних даних, а саме:

* індивідуальні показники діяльності банку;

* середні показники у групі банків що аналізуються (або відхилення від середніх показників у групі);

* місце банку серед банків групи що аналізується, за кожним окремим показником. Така методика порівняльного аналізу дозволяє:

* співставити власні показники з середніми показниками у групі банків;

* побачити своє місце серед банків своєї групи;

* зробити висновки щодо власного місця на ринку банківських послуг;

* спрогнозувати фінансовий стан банку залежно від тих чи інших економічних обставин.

Підводячи підсумки, можна зазначити, що основна мета аналізу фінансового стану комерційного банку - це підготовка обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності діяльності банку і виконання встановлених НБУ економічних нормативів.

Управління будь-якою динамічною системою (в даному разі комерційним банком) із погляду сучасної теорії менеджменту полягає у визначенні її поточного і бажаного стану та виборі управлінських заходів, які б допомогли перевести систему з поточного стану в бажаний.

Фінансовий стан банківської діяльності як об'єкта управління характеризують:

види активних операцій (напрямки розміщення коштів банку) та їх структура;

види пасивних операцій (джерела коштів банку) та їх структура;

показники достатності капіталу і платоспроможності;

показники ліквідності балансу банку;

прибутковість банку;

рівень адміністративно-господарського управління.

Висновки

У результаті проведеного дослідження можна сформулювати наступні висновки :

1. Аналіз розвитку системи комерційних банків України є основою ефективного управління, базою прийняття управлінських рішень на всіх рівнях банківського менеджменту. Для становлення банківської системи України в роки незалежності характерною рисою було поява значної кількості комерційних банків, з поступовим їх зменшенням в наступні роки. Необхідно зазначити, що зменшення кількості кредитних інститутів в цілому не сприяє розвитку і зміцненню банківської системи України. Для аналізу діяльності банківської системи велике значення має територіальний аспект дослідження. Головною особливістю територіальної концентрації комерційних банків є надзвичайно високий рівень її диференціації. Це пояснюється тим, що на банківську діяльність впливають геополітичні, демографічні, фінансово-економічні, соціальні та інші особливості того чи іншого регіону.

2. Зважаючи на важливу роль банків в економічній системі держави та враховуючи незадовільний фінансовий стан багатьох з них, одним із пріоритетних напрямів дослідження у банківській сфері є об'єктивне оцінювання фінансового стану комерційних банків та створення методики комплексного аналізу їх діяльності.

Фінансовий стан банку - це комплексне поняття, яке характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.

Однією із характеристик фінансового стану банківської діяльності, як об'єкта управління, характеризують види активних операцій(напрямки розміщення коштів банку) та їх структура.

1. Проведений аналіз фінансового стану ВАТ “Універсальний банк розвитку і партнерства” дозволив зробити наступні висновки, щодо показників його діяльності:

- позитивним напрямком використання коштів є зростання кредитного портфелю за рахунок спрямування 84,94% сформованих джерел у доходні активи банку;

- у кредитному портфелі в основному переважає частка кредитів, наданих юридичним особам (88,47%). Але поряд з цим значну увагу банк приділяв кредитуванню населення;

- питома вага високоліквідних активів у загальній сумі активів у 2006 році склала 34%. По групі банків даний показник становить 15,75%, а по банківській системі в цілому 15,30%. Висока частка високоліквідних активів у загальному обсязі активів свідчить про постійне нарощування банком ресурсної бази.

Найбільш зростаюча ділова активність банку проявилась в кредитній політиці. Вона базується на зростанні коефіцієнтів активності за рахунок використання в кредитний портфель як всіх залучених коштів, так і достатньо високого рівня їх по строкових депозитах.

Істотними проблемами, які впливають на діяльність банку є:

1. Постійні зміни у податковому законодавстві.

2. Суперечливість законодавчих актів.

3. Негативний імідж банку, який виник по вині слабкого менеджменту попереднього керівництва, що створює труднощі у проведенні банківських послуг та розширенні клієнтської бази.

В цілому, необхідно зазначити, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикових втрат на даний час і в близькому майбутньому. Рівень капіталу є достатнім для фінансової діяльності банку.

Стрімкий розвиток ринку банківських послуг в Україні, посилення конкуренції в фінансовому секторі економіки в минулому році вимагало від банку виконання низки першочергових завдань:

Ш нарощування статутного капіталу для зміцнення позиції Банку;

Ш розширення спектру банківських послуг;

Ш співробітництво з підприємствами малого та середнього бізнесу;

Ш поліпшення якості кредитного портфеля;

Ш оптимізація активів та пасивів банку.

Таким чином, найбільш зростаюча ділова активність банку проявилась в кредитній політиці. Вона базується на зростанні коефіцієнтів активності за рахунок використання в кредитний портфель як всіх залучених коштів, так і достатньо високого рівня їх по строкових депозитах.

Вирішення проблеми фінансової стійкості та пошук оптимальних шляхів її забезпечення має бути основним завданням в стратегії кожного банку і банківської системи в цілому.

Список використаних джерел

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" (від 7 грудня 2000р. №2121-111).

2. Постанова Правління НБУ "Про внесення змін і доповнень до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" (від 18.05.1999р. №238)

3. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України №368 від 28.08.2001р.

4. Банки вилучені з Державного реєстру банків України (24.06.1992р.-01.01.2007р.)// Вісник Національного Банку України. - 2007р.- №2 с. 69-70.

5. Бицька Н. Банки в економіці України.// Вісник НБУ, січень 2006, с. 48-51.

6. Бюлетень Національного Банку України // 2007.-№2.

7. Васюренко О.В. Банковская система в условиях трансформации финансового рынка. - Харьков: Хар Мос, 1995.- 40с.

8. Васюренко О.В. Современные методы управления банковскими ресурсами. -Харьков: Гриф, 1997.-392с.

9. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб.-2-ге вид., випр. і доп.- К: Т-во "Знання", КОО, 2001.-255с.

10. Версаль Н.І. Розвиток системи комерційних банків в Україні та Росії в 2000-2006 роках // "Фінанси України", 2'2007, с. 97 - 104.

11. Вожжов А., Клименко О. Активи комерційних банків,їх аналіз// Банківська справа. - 2003. - №4. - с. 83-95.

12. Герасименко В. Концентрація банківських активів і методи оцінки їх рівня. // Вісник НБУ, квітень 2007, с. 28-32.

13. Динаміка фінансового стану банків України на 1 квітня 2007 року// Вісник НБУ, травень 2007. с. 68-69.

14. Жуков Е.Ф., Максимова Л.М. и др.; Банки и банковские операции: Учеб. для вузов // М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1997. - 471 с.

15. Коцовська Р., Ричаківська В., Табачук Г. - 2-ге вид. доп. - Львів, ЛБІ НБУ, 2001. - 516 с.

16. Кузьмін В.В., Андрейченко О.В. Банківські опер. навч. посіб. - К: ННЦ ІАЕ, 2006. - 418с.

17. Лаврушина О.И. Банковское дело. - М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. - 428 с.

18. Марцин В.С. Проблеми і шляхи покращення структури активів банку// "Фінанси України", 2'2007. с.77 - 88.

19. Мороз А.М., Савлук М.І. та ін. Банк. опер.: 2-ге вид., випр. і доп. / - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

20. Набок Р. Економетрична складова аналізу недохідних активів банку//Вісник Національного банку України-2007.-№4.-с.40-45.

21. Основні показники діяльності банків України на 1лютого 2006 року// Вісник Національного банку України-2006. - №3. - с. 21.

22. Основні показники діяльності банків України на 1 червня 2006 року// Вісник НБУ. - 2006. - №7. - с. 39.

23. Савлук М.І. Банківські операції. - К: Лібра, 1998. - 344 с.

24. Тиркала О.І. Банківські справи.: Навч. пос. - Тернопіль: карт-бланш 2001, - 314 с.

25. http://www.rada.kiev.ua.

26. www.bank.gov.ua.

27. www.gks.ru;

28. www.ukrstat.gov.ua.

Додаток

Структурний розвиток банківської системи України

Алгоритм розрахунку і економічний зміст показників, що характеризують ділову активність банку

Размещено на Allbest.ru