Види банківських операцій з цінними паперами , інвестиційна діяльність банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет кораблебудування

ім..адмірала Макарова

Курсова робота

З дисципліни „Ринок цінних паперів"

На тему: „Види банківських операцій з цінними паперами , інвестиційна діяльність банків"

Викладач:

Прямков О.Ю.

Виконала

студентка гр.4419Тз

Щербина М.О.

Миколаїв 2013р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття цінних паперів та інвестиційної діяльності банків

1.1 Класифікація й основні завдання цінних паперів

1.2 Інвестиції: поняття та структура. Економічна сутність і форми інвестицій

1.3 Види операцій банка із цінними паперами

Розділ 2. Аналіз діяльності ринку цінних паперів та інвестиційної діяльності банку

2.1 Аналіз інструментів ринку цінних паперів

2.2 Аналіз облігацій, акцій та вторинних цінних паперів

2.3 Характеристика інвестиційних цілей і ризиків

Розділ 3. Основні шляхи вдосконалення ринку цінних паперів

3.1 Шляхи поліпшення розвитку ринку цінних паперів

3.2 Шляхи зниження інвестиційних ризиків у банках України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

На сучасному етапі переходу економіки України до ринкової моделі проблема залучення інвестицій та підйому на цій основі вітчизняного виробництва є центральною, саме від її успішного рішення залежить напрямок і темпи подальших економічно-соціальних перетворень в Україні і в кінцевому результаті політична стабільність суспільства. Рішення проблеми залучення інвестицій потребує розробки та впровадження в практику визначених стратегій реалізації інвестиційної діяльності, що ефективно забезпечує залучення і цільове використання інвестицій.

Саме кредитні установи у світовій практиці є значним сегментом на ринку інвестування та відіграють значну роль у цьому процесі. Українські банки мають щенезначний досвід у здійсненні інвестицій, але з кожним роком ці операції зростають. Такі дані підтверджуються не тільки цифровими показниками, а й значним зростанням відповідних служб та підрозділів у банківських установах. Поведінка комерційних банків на інвестиційному ринку значною мірою залежить від обраної ними інвестиційноїс тратегії, яка випливає із загальної стратегії банку і має вплив на формування інвестиційної політики, вибір шляхів її реалізації, форм і методів управління ресурсами.

Загальні питання функціонування інвестиційного ринку, а також інвестиційної діяльності комерційних банків займають досить вагоме місце в наукових дослідженнях як за кордоном, так і в Україні.

Проте питання інтегрованої оцінки поточних і перспективних напрямів, параметрів і співвідношення інвестиційної діяльності комерційних банків у реальному і фінансовому секторах, визначення пріоритетних напрямів удосконалення системи її нормативно-правового забезпечення, загальних методологічних підходів до опрацювання системи маркетингового забезпечення розробки інвестиційної стратегії банку та обґрунтування перспективних напрямів її реалізації з урахуванням специфіки трансформаційного періоду та виходячи із завдань середньострокової перспективи на сьогодні вивчені недостатньо. Викладене і стало основою вибору теми дослідження, обґрунтування його мети та визначення завдань, які необхідно вирішити відповідно до вимог практики.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є банківська система України, її діяльність в інвестиційній сфері економіки.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є механізм інвестиційної діяльності комерційних банків в умовах ринкової трансформації економіки України.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали основні теоретичні положення вітчизняної та зарубіжної фінансової науки в галузі інвестиційної діяльності комерційних банків. Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувались загальнонаукові методи системного аналізу, наукового абстрагування, групування, індексів, графічний та інші. Інформаційною основою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України. Широко використані нормативно-методичні матеріали та статистична інформація Національного банку України, Асоціації українських банків, окремих комерційних банків України, міністерств і відомств, підприємств, організацій, державної податкової адміністрації, різноманітних соціологічних центрів, а також монографії та інші наукові праці, видані в Україні та за кордоном.

Мета і завдання дослідження. Метою бакалаврської роботи є поглиблене дослідження економічної сутності інвестицій, з врахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду розвитку інвестиційного процесу в сучасних умовах та методичні підходи до оцінки інвестиційних ресурсів банку і на цій основі розроблення шляхів оптимізації інвестиційного портфеля банку,обґрунтування пріоритетних напрямів удосконалення системи нормативно-правового забезпечення та опрацювання загальних методологічних підходів до системи маркетингового забезпечення розробки інвестиційної стратегії банку в умовах формування конкурентного середовища на інвестиційному ринку.

Розділ 1. Поняття цінних паперів та інвестиційної діяльності банків

1.1 Класифікація й основні завдання цінних паперів

Порядок здійснення операцій банками України з цінними паперами регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно з законом України "Про банки та банківську діяльність" цінні папери - це документ, що засвідчує майнове право або відношення позики, здійснення або передача яких можливі тільки при пред'явленні ЦП.

З економічної точки зору гроші можуть бути просто грішми або капіталом (якщо вони збільшуються). Є потреба передачі грошей від одного до іншого.

Існує 3 способи передачі грошей: кредитування, випуск, обіг.

В умовах ринку його суб'єкти вступають між собою в численні відносини із приводу передачі грошей і товарів. У цьому понятті цінний папір - форма фіксації ринкових відносин представлена в передачі або купівлі-продажу ЦП в обмін на гроші або товар.

Цінні папери - це особлива форма існування капіталу на ряді із грошовою, товарною й продуктивною.

Спочатку ЦП випускалися в наявній або документарній формі.

Вартість ЦП обумовлюється номіналом зазначеним у ЦП, ринковим шляхом.

На ряді з документарною формою ЦП існує бездокументарна або електронна у вигляді записів на рахунках.

Виникнення електронних ЦП обумовлене:

- збільшенням кількості ЦП і видів ЦП;

- тією обставиною, що багато прав по ЦП можуть бути реалізовані безвідносно від її форми, наприклад: купівля\продаж, виплата доходу;

- електронна форма прискорює й дешевшає оборот ЦП;

- збільшується частка іменних ЦП;

- знижується частка пред'явлених ЦП.

Іменний цінний папір - ЦП , на яку зафіксоване ім'я власника , вона підлягає обов'язковій реєстрації в реєстрі власника , може існувати в документарнїй й електронній формі,

Іменна ЦП із погляду держави має 2 переваги :

- відомий власник ЦП;

- операція фіксується й підлягає оподатковуванню.

Пред'явницька ЦП - не містить імені власника , її обіг не має потреби в реєстрації.

Перевагою пред'явницької ЦП із погляду учасників є миттєвість передачі, що не потребує реєстрації.

Паперову й без паперову форму, пред'явницькі й іменні ЦП можна розглядати як стадію розвитку ЦП. Розвиток ЦП буде йти по шляху збільшення частки іменних ЦП у формі електронного запису.

Існуючі у світовій практиці ЦП діляться на 2 класи:

1.основні

2.похідні

Основні ЦБ - це ті, в основі яких лежать майнові права на який-небудь актив (товар, капітал й ін. майно).

Вони діляться на :

- первинні ЦП - засновані на активах, у число яких не входять самі ЦБ (акції, облігації, векселя );

- вторинні ЦП - випускаються на основі первинних ЦП, тобто це "ЦП на ЦП" (варранти, депозитарні розписки).

Варрант - це свідоцтво або сертифікат, що надає право на покупку ЦБ за певну ціну й у певний строк.

Існують:

- віконний варрант;

- передплатний варрант - надає право власникові купити певну кількість простих акцій (імітується разом з акціями).

Депозитарна розписка - свідоцтво про володіння певними акціями, мають свій власний обіг.

Похідні цінні папери - це бездокументарна форма вираження прав або зобов'язань, що виникає у зв'язку зі зміною ціни якого-небудь біржового активу, тобто це "Цінні папери на зміну цінового активу".

Як активи виступають:

- біржові товари;

- основні цінні папери;

- кредитний ринок;

- валютний ринок.

Класифікація цінних паперів здійснюється по ряду ознак:

- по строках: - довгострокові (більше 3 років);

- середньострокові (1-3 року);

- короткострокові (до 1 року).

- по походженню : від якої ЦП бере початок даний цінний папір;

- паперові;

- електронні.

Основними видами цінних паперів з погляду економічної сутності є:

- акція - одиничний внесок у статутний капітал підприємства;

- облігація - одиничне боргове зобов'язання на повернення коштів у покладеній сумі через установлений строк зі сплатою або без сплати певного доходу;

- банківський сертифікат - вільно, що звертається свідоцтво, про депозитний внесок у комерційний банк;

- вексель - письмово -грошове зобов'язання боржника про повернення боргу;

- чек - письмове доручення чекодавця банку сплатити чеко держателю зазначену в чеку суму грошей;

- коноссамент - контракт міжнародної форми на перевезення вантажу;

- опціон - договір, по якому одна зі сторін має право протягом певного строку купити або продати відповідно актив за ціною, установленої при укладанні договору;

- ф'ючерсний контракт - стандартний біржовий договір купівлі-продажу біржового активу через певний строк у майбутньому за ціною, установленої в момент угоди.

Основні цілі й завдання ринку цінних паперів, принципи й можливості вдосконалення державного регулювання й саморегулювання ринку, викладені у вступі й розділі "Система ефективного регулювання ринку" Програми розвитку фондового ринку України на 2001 - 2007 року.

Вступна частина Програми розвитку фондового ринку України на найближчі п'ять років містить у собі аналіз світових тенденцій розвитку ринків цінних паперів, сучасного стану фондового ринку, його цілей і завдань, а також основні макроекономічні орієнтири.

Основні завдання цінних паперів банку на ринку :

- сприяння надходженню інвестицій до реального сектора економіки;

- створення ефективної системи захисту прав інвесторів;

- створення сприятливих умов для розвитку інститутів загального інвестування, у тому числі недержавних пенсійних фондів;

- розвиток Національної депозитарної системи;

- концентрація й централізація торгівлі корпоративними цінними паперами на організованому ринку;

- запобігання переміщенню торгівлі й обліку права власності на цінні папери українських емітентів на фондові ринки інших держав;

- гармонізація політики держави на фондовому ринку із грошово-кредитним, валютним і податковим політиками.

1.2 Інвестиції: поняття та структура. Економічна сутність і форми інвестицій

Економічна діяльність окремих господарюючих суб'єктів і країни в цілому значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій. Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає "вкладати". У широкому розумінні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому приріст капіталу має компенсувати інвестору відмову від використання наявних коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.

Джерелом приросту капіталу і рушійним мотивом здійснення інвестицій є одержуваний від них прибуток. Ці два процеси -- вкладення капіталу й одержання прибутку -- з погляду часового інтервалу можуть не збігатися. При послідовному перебігу цих процесів прибуток одержується відразу ж після здійснення інвестицій у повному обсязі. При рівнобіжному їх перебігу одержання прибутку можливе ще до повного завершення процесу інвестування (після першого його етапу). При інтервальному перебігу зазначених процесів між періодом завершення вкладання капіталу й одержання прибутку проходить певний час (тривалість цього часового лага залежить від форм інвестування й особливостей конкретних інвестиційних проектів).

Характеризуючи економічну сутність інвестицій, слід зазначити, що в сучасній літературі цей термін трактується неоднозначно -- або широко, або вузько -- залежно від мети дослідження.

Найтиповішою є думка, згідно з якою інвестиції -- це будь-яке вкладення коштів, що може і не призводити ні до зростання капіталу, ні до одержання прибутку. До них часто відносять так звані "споживчі інвестиції" (купівля телевізорів, автомобілів, квартир, дач), що за своїм економічним змістом до інвестицій не належить -- засоби на придбання цих товарів витрачаються в даному разі на безпосереднє довгострокове споживання (якщо їхнє придбання не передбачає наступного перепродажу).

Досить часто, особливо раніше, термін "інвестиції" ототожнювався з терміном "капітальні вкладення". При цьому інвестиції розглядалися як вкладення коштів у відтворення основних фондів (будівель, устаткування, транспортних засобів і т.п.). Але водночас інвестиції можуть здійснюватися й в оборотні активи, і в різноманітні фінансові інструменти (акції, облігації тощо), і в окремі види нематеріальних активів (придбання патентів, ліцензій, "ноу-хау" тощо). Отже, капітальні вкладення є вужчим поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їхній аналог.

Нерідко інвестиції визначають як вкладення коштів. У сучасних умовах інвестування капіталу може здійснюватися не тільки в грошовій, а й в інших формах -- рухомого і нерухомого майна, різноманітних фінансових інструментів (насамперед цінних паперів), нематеріальних активів тощо.

Існує також думка, що інвестиції -- це довгострокове вкладення коштів. Безумовно, окремі форми інвестицій (передусім, капітальні вкладення) мають довгостроковий характер, проте інвестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад, короткострокові фінансові вкладення в акції, ощадні сертифікати тощо).

Розглянуті вище положення враховані при визначенні терміна "інвестиції" в Законі України "Про інвестиційну діяльність": "…Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень…"

Інвестиції відіграють велику роль у розвитку й ефективному функціонуванні економіки. Для того, щоб визначити цю роль, розглянемо -- валові і чисті інвестиції.

Валові інвестиції являють собою загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції -- це сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на тому або іншому етапі. Якщо сума чистих інвестицій є негативною величиною (тобто якщо обсяг валових інвестицій менший за суму амортизаційних відрахувань), це означає зниження виробничого потенціалу і, як наслідок, зменшення обсягу випущеної продукції (така ситуація характеризує державу, яка "проїдає" свій капітал). Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто якщо обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це означає відсутність економічного зростання, тому що виробничий потенціал залишається при цьому незмінним (така ситуація характеризує державу, що "тупцює на місці"). І нарешті, якщо сума чистих інвестицій є величиною позитивною (тобто обсяг валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань), це означає, що економіка перебуває в стадії розвитку, тому що забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу (така ситуація характеризує державу "з економікою, що розвивається").

Зростання обсягу чистих інвестицій зумовлює збільшення прибутків. При цьому темпи зростання суми прибутків значно перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій. Пояснимо це на такому прикладі.

Приклад:

При впровадженні нової технології на придбання сучасних видів устаткування було витрачено 100 тис. грн., що дало змогу одержати відповідний прибуток працівникам машинобудування і будівельникам. Якщо вони половину цього прибутку витратять на споживання, то виробники споживчих товарів одержать ще 50 тис. грн. прибутку. Якщо ж і вони половину свого прибутку витратять на споживання, то інші виробники споживчих товарів одержать прибуток у сумі 25 тис. грн. Цей процес продовжуватиметься і далі. Отже, кожна гривня інвестицій забезпечить 2 - 3 грн. прибутку.

В економічній теорії цей процес зростання прибутку в більшому обсязі, ніж інвестиції в економіку, називається "ефект мультиплікатора". Сам термін "мультиплікатор" характеризує чисельне значення коефіцієнта зростання прибутку від зростання обсягу чистих інвестицій.

Існує досить багато чинників, що впливають на обсяг інвестицій. Насамперед він залежить від розподілу одержуваного прибутку на споживання і заощадження. В умовах низьких середніх прибутків на одну особу основна їх частина витрачається на споживання. Зростання доходів викликає підвищення їхньої частки, що спрямовується на заощадження, тобто слугує джерелом інвестиційних ресурсів. Іншими словами, зростання частки заощаджень викликає відповідне зростання обсягу інвестицій, і навпаки.

Значний вплив на обсяг інвестицій справляє очікувана норма чистого прибутку. Це пов'язано з тим, що прибуток є основним спонукальним мотивом інвестицій. Чим вища очікувана норма чистого прибутку, тим, відповідно, вищим буде й обсяг інвестицій, і навпаки.

Істотний вплив на обсяг інвестицій має також ставка позичкового процента. Річ у тім, що в процесі інвестування використовується не тільки власний, а й позичковий капітал. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позичкового процента, то за інших рівних умов інвестування виявиться ефективним. Тому зростання ставки позичкового процента викликає зниження обсягу інвестицій, і навпаки.

Серед чинників, що істотно впливають на обсяг інвестицій, слід зазначити також очікуваний темп інфляції. Чим вищий цей показник, тим більшою мірою знецінюватиметься майбутній прибуток від інвестицій і відповідно менше стимулів буде до нарощування обсягів інвестицій (особливу роль цей чинник відіграє в процесі довгострокового інвестування).

На обсяг інвестицій впливають і інші чинники.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різноманітних формах. З метою врахування, аналізу і планування інвестиції класифікуються за такими ознаками.

1. За об'єктами вкладень коштів виділяють реальні і фінансові інвестиції.

Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи -- як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції, або інновації).

Фінансові інвестиції -- це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку становлять вкладення коштів у цінні папери.

2.За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції.

Під прямими інвестиціями розуміють особисту участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів. Пряме інвестування здійснюють в основному підготовлені інвестори, що мають досить точну інформацію про об'єкт інвестування і добре ознайомлені з механізмом інвестування.

Непрямі інвестиції являють собою інвестування, що опосередковується іншими особами (інвестиційними або іншими фінансовими посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об'єктів інвестування і наступного керування ними. У цьому випадку вони одержують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і інвестиційних компаній). Зібрані в такий спосіб інвестиційні кошти ці посередники розміщують на свій розсуд -- вибирають найефективніші об'єкти інвестування, беруть участь у керуванні ними, а отримані прибутки розподіляють потім серед своїх клієнтів.

3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції.

Короткострокові інвестиції -- це звичайно вкладення капіталу на період не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо).

Під довгостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період понад один рік. Цей критерій застосовують у практиці обліку, але, як показує досвід, він потребує подальшої деталізації. Інвестиційні компанії довгострокові інвестиції деталізуються в такий спосіб: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років; в) від 3 до 5 років; г) понад 5 років.

4. За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні і спільні.

Приватні інвестиції -- це вкладення коштів, здійснювані громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності, насамперед -- колективної (правильніше було б назвати цю форму інвестицій "недержавними", але в економічній теорії та практиці вживається термін "приватні").

Під державними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані центральними і місцевими органами влади й управління за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позичкових коштів.

Іноземні інвестиції являють собою вкладення, здійснювані іноземними громадянами, юридичними особами і державами.

Під спільними інвестиціями розуміють вкладення, здійснювані суб'єктами даної країни й іноземних держав.

5. За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни і за кордоном.

Інвестиції всередині країни (внутрішні інвестиції) означають вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені в територіальних межах даної країни.

Під інвестиціями за кордоном (зарубіжними інвестиціями) розуміють вкладення коштів в об'єкти інвестування, розміщені за межами території даної країни (до цих інвестицій відносять також придбання різноманітних фінансових інструментів інших країн -- акцій закордонних компаній, облігацій інших держав тощо).

Наведена класифікація інвестицій відбиває найістотніші їхні ознаки і за необхідності може бути розширена залежно від підприємницьких або дослідницьких цілей.

1.3 Види операцій банка із цінними паперами

Основними видами операцій із цінними паперами є:

- випуск цінних паперів;

- купівля - продаж;

- виплата доходів у вигляді дивідендів або відсотків;

- погашення.

Найпоширенішим видом операцій із цінними паперами є їхня купівля - продаж. Під терміном "торгівля цінними паперами" відповідно до п.п. 7.6.2 ст.7 Закону про прибуток розуміються наступні операції:

- придбання або продаж цінних паперів торговцями цінними паперами, чий статус установлюється відповідним законодавством про цінні папери й фондовий ринок;

- покупка й продаж цінних паперів особами, які не мають статусу торговців цінними паперами;

- операції з урахування та авалювання векселів;

- операції щодо продажу (купівлі) цінних паперів із зобов'язанням зворотного продажу (купівлі);

- операції з цінними паперами з метою здійснення розрахунків;

- операції, що пов'язані з акумулюванням коштів на поточному або накопичувальному рахунках з метою формування статутного капіталу під час створення банку;

- операції з приватизаційними цінними паперами;

- депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Випуск цінних паперів здійснюється відповідно до вимог законів України "Про цінні папери й фондову біржу", "Про національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.97р. №710/97-ВР й інших нормативних актів. Цінні папери можуть випускатися в документарній і бездокументарній формах. Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється шляхом виготовлення сертифікатів. У випадку емісії цінних паперів у бездокументарній формі емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний їм депозитарій.

Ці положення не ставляться до векселів, тому що вексельний обіг на території України регулюється Однаковим законом про перекладний і простий вексель, що був прийнятий Конвенцією.

Випуск акцій здійснюється в розмірі статутного фонду акціонерного товариства. Виплата доходів по цінних паперах здійснюється у вигляді дивідендів або відсотків. Як свідчить з п. 1.9. ст.1 Закону про прибуток, стосовно до цінних паперів дивіденди - це платіж, що провадиться акціонерним товариством на користь власників акцій, емітованих таким акціонерним товариством, у зв'язку з розподілом частини його прибутку. Отже, поняття дивідендів застосовне тільки до акцій. Згідно з п. 1.10 ст.1 Закону про прибуток відсотки - це дохід, що сплачується позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання притягнутих на певний строк коштів або майна. Тому відсотки нараховуються тільки по цінних паперах, що засвідчує відносини позики, - облігаціям, векселям.

Рисунок 1.1 Класифікація операцій комерційних банків із цінними паперами

На базі приведеної класифікації можна виділити наступні напрями діяльності комерційних банків на фондовому ринку:

- операції з державними цінними паперами;

- купівля-продаж цінних паперів;

- депозитарно-реєстраторські функції;

- операції на ринку приватизації;

- випуск власних цінних паперів;

- операції по довірчому управлінню коштами клієнтів.

На ринку державних цінних паперів банки виконують функції:

- інвестора;

- торговельного та платіжного агента;

- дилера та комісіонера;

- депозитарію державних цінних паперів.

Як торговцю цінними паперами банкові притаманні такі функції:

- комісійна діяльність з цінними паперами інших емітентів;

- комерційна діяльність із власними цінними паперами та паперами інших емітентів;

- управління фондовими портфелями на довірчих засадах.

Розвиток фондового ринку в Україні призвів до необхідності роботи на ньому депозитаріїв та незалежних реєстраторів. При здійсненні банками цих операцій можна виділити такі напрями як: виконання депозитарно-реєстраторського обслуговування власних цінних паперів, депозитарне обслуговування клієнтів банку, виконання функцій депозитарію інвестиційного фонду або інвестиційної компанії та виконання функції незалежного реєстратора.

На ринку приватизації банки виконують функції інвестиційного керуючого, агента фінансових посередників, обліково-розрахункове обслуговування клієнтів при проведенні приватизації, надання консалтингових послуг.

Функції банку як емітента з обслуговування власних цінних паперів полягають у:

- випуску цінних паперів;

- організації розміщення;

- забезпечення ліквідності

-виплаті дивідендів акціонерам і доходів за власними борговими зобов'язаннями;

- веденні реєстру за іменними цінними паперами.

Операції банків із цінними паперами ще можна поділити на балансові та позабалансові. У свою чергу, балансові операції класифікують на:

- пасивні операції;

- активні операції.

Позабалансові операції з цінними паперами розподіляються на:

- андерайтинг - операції, пов'язані з первинним випуском і розміщенням цінних паперів іншого емітента;

- брокерські операції - виконання банками доручень клієнтів про продаж (купівлю) цінних паперів;

- дилерські операції - комерційна діяльність банків з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок;

- депозитарні операції - зберігання й управління цінними паперами.

Розділ 2. Аналіз діяльності ринку цінних паперів та інвестиційної діяльності банку

2.1 Аналіз інструментів ринку цінних паперів

Відповідно до Закону України "Про цінні папери й фондову біржу" цінний папір визначається як грошовий документ, що засвідчує право володіння або відносини позики між особою, що його випустило (емітентом), і його власником (інвестором) і передбачає, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових й інших прав, які випливають із цього документа, іншим особам.

Різноманіття ринку цінних паперів визначає необхідність розгляду грошової форми інвестицій з погляду складу й структури цінних паперів, закономірностей їхнього обігу, оцінки інвестиційних якостей. При виборі "кращої" або "гіршої" цінної папери необхідно враховувати основні інтереси інвесторів: безпека вкладень, їхня прибутковість, ріст вкладеного капіталу, ліквідність. Безпека й мінімальний ризик вкладень означає найбільший ступінь схоронності інвестицій при можливих потрясіннях на фондовому ринку, а також стабільність одержання доходу. Прибутковість вкладень визначається величиною доходу на вкладений капітал. Із цього погляду, перевага буде віддано тим паперам, які приносять найбільший доход, а ріст вкладеного капіталу визначається темпами росту ринкового курсу.

Ліквідність цінної папери означає можливість продати її в будь-який момент й одержати готівку. Звідси витікає , що кращі папери - це найбільш надійні папери з найбільшою прибутковістю й ліквідністю. Основні інвестиційні цілі багато в чому протилежні. Висока надійність, припускаючи мінімізацію ризику вкладень, тим самим знижує стелю прибутковості. Орієнтація на високу прибутковість, як правило, зменшує надійність приміщення капіталу. Часто несумісні також високий темп росту ринкового курсу акцій і високий дивіденд. Однак це не означає антагонізму інвестиційних цілей, які можуть по-різному переломлюватися в кожному конкретному виборі інвестування, все залежить від досягненного кожен раз компромісу, що досягає, інтересів інвестора й емітента.

Банком проводяться спекулятивні операції з ліквідними цінними паперами як на організованому так і на не організованому ринку цінних паперів, проводилась робота по оцінці ринкової вартості цінних паперів клієнтів, в тому числі і при кредитуванні під заставу акції.

Цінні папери банку з метою їх оцінки класифікуються таким чином:

а) цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі;

б) цінні папери в портфелі банку на продаж;

в) цінні папери в портфелі банку до погашення;

г) інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

Асоційована компанія (підприємство) - це компанія, у якій інвестор має суттєвий вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора. Суттєвий вплив передбачає, що інвестор прямо або через дочірні компанії володіє 20 % або більше голосів об'єкта інвестування. Суттєвий вплив є, якщо інвестор (банк) прямо або через дочірні компанії володіє менше ніж 20 % голосів об'єкта інвестування, але виконуються щонайменше дві з таких умов:

- інвестор (банк) має представників у раді директорів або аналогічному керівному органі компанії;

- інвестор (банк) бере участь у визначенні стратегії та операцій компанії;

здійснюється обмін управлінським персоналом між інвестором (банком) та компанією;

- інвестор (банк) надає компанії суттєву технічну інформацію.

Цінні папери в торговому портфелі - це цінні папери, придбані банком для перепродажу та переважно з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни або дилерської маржі. До торгових цінних паперів можуть бути віднесені будь-які цінні папери, щодо яких банк під час первісного визнання прийняв рішення про їх облік за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки.

Ринкова вартість цінних паперів - сума коштів, яку можна отримати від продажу цінних паперів на активному ринку.

Розмаїтість інструментів, що звертаються на ринку цінних паперів у розвинених країнах, визначається насамперед їхнім цільовим призначенням, від якого залежать умови їхнього випуску, котирування, прибутковості. У загальному виді їх можна розділити на дві великі групи: властиво цінні папери (акції, облігації) і похідні фінансові інструменти (векселя, сертифікати, опціони, ф'ючерси, варанти й т.д.).

Відповідно до діючого законодавства в Україні здійснюється випуск акцій, облігацій, векселів, ощадних сертифікатів й інших видів цінних паперів (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Динаміка емісій основних видів цінних паперів в 2002-2005 р., (млн. грн.)

Вид цінних паперів	2009р	% до підсумку	2010р	% до підсумку	2011р	% до підсумку	2012р	% до підсумку
Акції	57	19,91	776,4	45,26	3439,9	74,47	11921,5	88,3
Векселя	43	15,02	53,5	3,12	228,2	4,94	1518,5	10,8
Ощадні сертифікати	162	56,58	622,77	36,30	395,04	8,55	230,5	3,8
інші (ут.ч облігації)	24,3	8,49	262,8	15,32	555,75	12,03	116,4	2,3

По даним Міністерства статистики України з 2009 по 2012 рік випуск акцій зріс в 88,3 %, векселів - в 10,8 %, ощадних сертифікатів - в 2,8 %, інших видів цінних паперів - 2,3 % .

На 01.01.2010 році емітентами (Урядом, державними підприємствами, що перетворюються в акціонерні товариства, комерційними банками, що діють акціонерними товариствами, комерційними структурами, органами місцевого самоврядування) випущено в обіг цінних паперів на суму 13,5 млрд. грн.

Пріоритет у випуску цінних паперів належить акціям. Якщо в 2010р. було зареєсровано випусків акцій на суму 776,4 млн. грн., то в 2004 р. - 3439,9 млн.грн., а в 2012 р. - 11921,5 млн. грн.

В 1995 році жодне із приватизованих підприємств не випускало облігації, а за 1996 рік їх було випущено на суму 770 тис. грн. Обсяг зареєстрованих емісій облігацій за 2012 р. склав 116,4 млн. грн., що в 151,2 рази більше, ніж у попередньому. На частку інших цінних паперів (векселів й ощадних сертифікатів) доводиться 10,8% всієї зареєстрованої в 2005 році емісії, що на 3,2% менше, ніж в 2011 р. Емісія векселів стримується відсутністю чітко позначеного механізму їхнього обігу.

Така велика питома вага акцій у загальному обсязі випуску цінних паперів свідчить про стійкий ріст темпів приватизації, громадяни України стали власниками акцій на загальну суму 2 235 946 тис. грн.,або 65% від загальної емісії акцій.

Протягом 2012 року банком ,як професійним торговцем цінних паперів, який здійснює свою діяльність на підставі ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку., було укладено та виконанено 25 комерційних та комісійних угод на загальну суму 5,3 млн.грн. З них здійснено 18 комісійних угод на суму 4,7 млн.грн. та 7 комерційних на суму 0,3 млн.грн.

Аналіз зміни обсягів випуску акцій по галузях народного господарства за 2008 -2012 р. свідчить про щорічне зменшення обсягів емісій банківських установ і відповідному збільшенні обсягів емісій промислових підприємств.

Така тенденція є показником того, що ринок цінних паперів України перебуває в динамічному розвитку, стаючи механізмом мобілізації й розширення фінансових ресурсів, необхідних для функціонування економіки, а також сприяє акумуляції інвестиційних капіталів у виробничу й соціальну сферу.

Для узагальнення основних особливостей існуючих фінансових інструментів, розглянемо їхні види й особливості функціонування. Акції служать трьом основним цілям. По-перше, вони випускаються при організації акціонерного товариства, щоб забезпечити йому певний "стартовий" капітал (перша емісія), або для залучення додаткових ресурсів у ході функціонування (друга й наступна емісії), по-друге, для обміну з метою злиття з іншою компанією.

У той же час випуск облігацій необхідний винятково з метою мобілізації грошових ресурсів, коли в підприємстві недостатньо власних фінансових джерел (прибутку, амортизації) для розширення бізнесу. Статистика свідчить, що в 80-х роках, коли промислово розвинені країни Заходу переходили у своєму розвитку від кризи до підйому, спостерігалася тенденція до пріоритетного випуску облігацій у порівнянні з акціями: у Німеччині в цей період було випущено в 20 разів більше облігацій, у США - в 5 разів, в Італії в 3 рази, в Англії й Франції - в 2 рази (табл. 2.2)

Таблиця 2.2 Емісія цінних паперів у промислово розвинених країнах в 80-і роки (у відсотках до загальної кількості цінних паперів)

Країна	Облігації	Акції
США	83,8	16,2
Франція	68,6	31,4
Англія	67,3	32,7
Німеччина	95,4	4,6
Італія	75,6	34,4

Облігації, що випускають компаніями диференціюються по строках: від одного року й більше, від яких, в остаточному підсумку, залежить їхня прибутковість (щорічний відсоток).

Крім того, існують облігації, що випускають центральним урядом і місцевими органами влади, як правило, для покриття бюджетного дефіциту. Державні позики або випуск облігацій різними рівнями виконавчої влади на різні строки (від декількох тижнів до декількох років) служать важливим додатковим елементом покриття витрат. В умовах сприятливого розвитку економіки рівень дивіденду й відсоток приватних облігацій істотно перевищують прибутковість (відсоток) приватних паперів. При наявності описаної класичної схеми кожна країна має свою певну специфіку структури емісії цінних паперів.

У Німеччині, крім промислових облігацій приватних компаній, звертаються заставні й комунальні облігації, які звичайно випускаються тільки іпотечними банками й реалізуються поза фондовою біржею. Комунальні облігації випускаються місцевими органами влади й на відміну від заставних забезпечуються не іпотекою, а гарантіями й зобов'язаннями. Так, в Україні до початку 1998 року вже випущені облігації муніципальних позик Києва, Харкова, Донецька й Одеси. Крім того, у Західній Європі і Японії існує державний сектор і змішані компанії, а в Україні й Росії - великі акціонерні товариства із часток державної власності. Тому розмаїтість акцій, що випускають цими структурами, і облігацій ширше, ніж у США, де держсектор не грає такої ролі. Однак широка хвиля приватизації в Західній Європі в 80-х рр. понизила роль цінних паперів, що випускають цими підприємствами. У практиці Українського фондового ринку існує особливий вид цінного папера, або як її іноді називають напівкоштовною, використовуваної для купонної приватизації державного майна на першому етапі в країнах з перехідною економікою - ваучер (приватизаційний іменний сертифікат). Вони засвідчують право власника на безкоштовне одержання частки державного майна під час приватизації.

Коштовні папери, що звертаються на ринку, мають різні інвестиційні якості. Тому для того, щоб прийняти інвестиційне рішення, адекватне сформованим параметрам зовнішнього середовища й цілям інвестора, необхідно виробити певні критерії переваги. Цього можна досягти, шляхом проведення аналізу особливостей випуску й обігу окремих видів цінних паперів, рівня їхньої безпеки, прибутковості, ступеня ліквідності й інших факторів. А також побудови на основі цього порівняльної оцінки різних цінних паперів з погляду інвестора.

На ринку активно працюють 84 власника цінних паперів й один депозитарій. Кількість торговців цінними паперами становить 858. На даний момент організована торгівля на сьомих фондових біржах і двох торгово-інформаційних системах. Кількість сертифікаційних фахівців, які працюють на фондовому ринку, досягло 9174 чоловік. Професійні учасники ринку цінних паперів об'єднані в десять саморегулюючих організацій з метою створення ефективної системи регулювання й контролю за діяльністю своїх членів. Слід зазначити, що обсяг торгів цінними паперами на фондовому ринку України в 2012 році склав приблизно 34,5 млрд. грн., що становить 38 % до ВВП.

Серед удалих продажів УФБ ( Українська Фондова біржа ) варто назвати реалізацію 10% статутного фонду ВАТ "Миколаївський глиноземний завод" на 83,2 млн. грн., з перевищенням номіналу в 2,2 рази; 7,07% СФ ВАТ "Одессаоблэнерго" за 26 млн. грн. з перевищенням номінальної вартості в 7,1 рази.

Переважну частину грошових надходжень минулого року на ДФБ отримано в результаті реалізації по номінальній вартості 20,56% СФ ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" за 163,2 млн. грн. Цей продаж був найбільшої на біржах за всю історію приватизації.

2.2 Аналіз облігацій, акцій та вторинних цінних паперів

Перший з розглянутих нами видів цінних паперів - облігації. Їхні види істотно розрізняються між собою прибутковістю, строком і цільовим призначенням. Узагальнення проведеного порівняльного аналізу різних видів облігацій наведено в табл. 2.3

Таблиця 2.3 Порівняльна характеристика облігацій з погляду інвестора

Вид облігацій	Особливості	Недоліки
Прямі	Звичайно дають більш високий дохід, ніж державні папери, є застава.	Погашаються не в першу чергу
Розширювані й що звужують	Дають вибір строків погашення.	Дохід трохи нижче, ніж на прямі.
Конвертовані	Можливе множення капіталу до й після конверсії; дають надійний і регулярний відсоток до конверсії; ризик падіння ціни обмежений при жвавому ринку акцій через паралельний рух цін облігацій й акцій.	Дохід може бути нижче, ніж на прямі.
З ордерами	Час до реалізації ордера звичайно велика; можливе множення капіталу через торгівлю ордерами і їхнє звернення до акції; не потрібно платити комісію при покупці акцій.	Рівень відсотка й застава не настільки істотні, як в облігацій без ордерів.
Зі змінним курсом	Доход ув'язаний з переважними процентними ставками; вигідні під час росту ставок.	Невідомо, яким буде дохід; мінімальний його рівень дуже низький.
Дохідні	Попадають під податковий кредит	Доход виплачується, тільки тоді коли зароблений.
Серійні	Можна купити на зручний момент погашення й на невеликий строк.	Скорочення процентних платежів
З відкладеним фондом	Більша ліквідність завдяки викупу на відкладені кошти, ріст надійності й підтримки в міру витрати відкладеного фонду.	Можливе дострокове відкликання звичайно без виплати премії.
Відкличні	При відкликанні видається премія.	Можуть бути відкликані всупереч наміру тримати до кінця.
Без відкликання	Момент погашення заздалегідь відомий.	Можлива менша ринкова цінність через відсутність перспективи відкликання.
Загальнозаставні	Майнові претензії задовольняються в першу чергу	Не враховують інфляційні очікування
Беззаставні (незабезпечені)	Є прямим борговим зобов'язанням	Активів компанії іноді недостатньо для застави

Промислова облігація звичайно випускається промисловою корпорацією й може бути забезпечена або незабезпечена залежно від заявлених умов випуску, вони, у свою чергу, розрізняються по строках (5-30 років) і видам галузей. Відсоток по таким облігаціям, хоч і коливається, але залишається досить високим протягом тривалого часу - 8-12%. Добенчурна облігація звичайно імітується на досить тривалий строк, будучи незабезпеченої. Іпотечні облігації забезпечені заставною на нерухомість (будинку, спорудження, устаткування й т.д.) і можуть випускатися як промисловими компаніями, так і компаніями інших галузей економіки. Екологічні облігації стали випускатися в останні десятиліття для фінансування заходів щодо охорони навколишнього середовища. Гарантовано - конвертовані облігації, як правило, мають певне забезпечення й можуть бути перетворені в інші фондові цінності. Поряд із цими видами існують інші облігації з більш коротким строком, прибутковість яких, відповідно, трохи нижче - сезонні облігації, що випускають компаніями на строки від 1 до 10 років. Особливість облігацій цього виду укладається в тім, що вони переважніше при розміщенні на ринку цінних паперів, тому що випускаються на строки до 10 років, це дозволяє інвесторові порівняно швидко одержати дохід, емітенту - кошти, а також забезпечити обидві сторони від інфляції. Випуск облігаційних позик дозволяє корпораціям не тільки здійснювати великі інвестиції в устаткування й будівництво, але й планувати свою виробничу діяльність, виходячи зі строків випуску позик.

Для фінансування державного боргу випускається ще один вид облігацій - облігації державної позики, виплати доходів по яким і погашення проводиться за рахунок податків, тому вони на відміну від акцій й облігацій корпорацій не є носіями реального капіталу. Кошти, необхідні для сплати відсотків, покриваються податками, основними платниками яких є населення, а одержувачами відсотків - корпорації, кредитно - фінансові монополії й найбільш заможні верстви населення. Як правило, великі кредитно - фінансові інститути є основними власниками всіх державних цінних паперів (їхній портфель становить 85%), тому вони одержують значну частину витрат бюджету, які направляються на відшкодування державного боргу. Ринкові цінні папери вільно продаються й купуються (на їхню частку доводиться 2/3 усього боргу), вони представлені казначейськими векселями, нотами й бонами. Ноти - це середньострокові облігації строком від одного до 5 років, які можуть використатися для наступної сплати податків, а відсоток по них виплачується один раз у півріччя. Бони - довгострокові облігації на період від 5 до 25 років, відсоток по яких виплачується два рази в рік.

Випуск неринкових цінних паперів обумовлений труднощами розміщення державних цінних паперів, вони представлені ощадними нотами й бонами. Головна мета їхнього випуску складається в залученні максимальної кількості коштів населення.

При необхідності мобілізації коштів уряду промислово розвинених країн можуть крім того використати "спеціальні позики", розташовувані в державних страхових і пенсійних фондах. Ці папери не можна передати іншим особам й організаціям, але можна пред'явити до оплати після закінчення одного року від дня випуску.

Розміщення державних цінних паперів ведеться як біржовим, так і позабіржовим способом. Нові випуски держоблігацій, як правило, розміщаються центральним банком серед кредитно - фінансових інститутів, корпорацій, населення й іноземних клієнтів. Іноді в ланцюжок як посередників включаються комерційні й інвестиційні банки, що одержують при цьому комісійні в 1-2% вартості позики. Крім того, часто за законом (у тому числі й в Україні) кредитно - фінансові установи повинні здобувати певну частину державних облігацій або перетворювати в них частина своїх наявних залишків. У Західній Європі і Японії в той же час часто нові випуски держоблігацій продаються через біржі, а також старі випуски державних цінних паперів.

Крім того, місцеві органи влади також можуть випускати свої облігації, продавати як на біржі, так і поза нею. Для місцевих органів влади випуск власних позик представляє найбільш важливу статтю доходів місцевих бюджетів, тому що за рахунок її формується від 20 до 30% надходжень. В 70-80-х роках у ведучих промислово розвинених країнах особливу роль придбали випуски міських позик. Такі позики були здійснені наприкінці 70 - х років у ряді великих американських міст: Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Чикаго, аналогічні проблеми переживають зараз багато столиць й великі міста Західної Європи.

Муніципальні позики - один з найважливіших інструментів фінансування критичних суспільних потреб у розвитку інфраструктури міст. Структура й обсяги випуску муніципальних позик, можливість випуску довгострокових облігацій для фінансування капітальних проектів значною мірою залежать від грошової й фінансової ситуації, а також від загальноекономічного положення країни. Високий рівень інфляції, а отже високі процентні ставки, недолік довгострокових кредитних ресурсів на фінансовому ринку, неможливість повернути понесені витрати шляхом збору плати за комунальні послуги, що існують нині в Україні, накладають певні обмеження на випуск муніципальних облігацій. З огляду на вищесказане, вони повинні мати короткі строки погашення й використатися для фінансування проектів, що приносять достатній прибуток.

У світовій практиці існує три типи муніципальних облігацій. Загальні облігації - цінні папери, від випуску яких муніципалітет надає "абсолютну гарантію". У цьому випадку він зобов'язується використати свої дозволені законом можливості збільшення податків і зборів, а також всі інші наявні доходи для сплати відсотків і суми боргу власникам облігацій. Всі власники загальних облігацій перебувають у рівних кредитних умовах і мають рівні права у випадку невиконання договору. Основними джерелами виплати боргу є податок на прибуток, податки з нерухомості й іншого приватного майна, податок із продажу (обороту).

Дохідні облігації погашаються муніципалітетом за рахунок доходів, які отримані від використання об'єктів, створених за ці облігації, а також певних фіксованих видів платежів і податків.

Облігації подвійного захисту або гібридні - це варіант з'єднанняперших двох типів облігацій. Випускаючи такі облігації, муніципалітет планує певне джерело доходу, але якщо доход від запланованого джерела буде недостатнім, то він зобов'язується, у міру необхідності, використати всі інші наявні джерела доходів для виплати боргу. Вищенаведені типи облігацій використаються для середньо і довгострокових позик. Крім того, існує ціла група короткострокових муніципальних боргових зобов'язань, які використовуються для покриття невідкладних бюджетних витрат. Термін дії таких зобов'язань не перевищує одного року.

Ринок державних цінних паперів в Україні вже має свою історію. Первинний ринок облігацій внутрішньої державної позики (ОВГЗ), що випускають урядом України - швидко розвинутий сегмент національного фінансового ринку. До початку травня 1996 року ОВГЗ були звичайними, іменними, купонними облігаціями номінальною вартістю 100 млн. крб., які випускалися у формі запису на рахунках і забезпечували поквартальну виплату ідсотків. Ці облігації продавалися комерційними пакетами (траншами) на аукціонах, проведених Національним банком і Міністерством фінансів України. З початку травня 1996 року ОВГЗ перетворилися в безпроцентні облігації, які продаються зі знижкою зі своєї номінальної вартістю 10 млн. крб.

Із самого початку юридичне право визначення характеристик ОВГЗ було віддано Кабінету міністрів України, що своєю постановою визначає розмір випуску, час погашення, величину номінального доходу, форму й частоту виплат доходу, а також суму боргу за ОВГЗ. НБУ, як офіційний агент уряду, відповідає за розміщення цього виду цінних паперів. На сьогодні комерційні банки - єдині організації, які можуть брати участь в аукціонах по розміщенню ОВГЗ.

Облігації внутрішньої державної ощадної позики (ОВГСЗ) призначалися, насамперед, для акумулювання коштів населення України. Вони були випущені на пред'явника номінальною вартістю 50 грн. Спочатку планувалося розміщати ці держоблігації по номіналі й виплачувати доход у вигляді щоквартальних відсотків, за принципом темп інфляції плюс один відсоток, але, в остаточному підсумку, Міністерство фінансів вирішило продавати їх з дисконтом. Тривале падіння прибутковості ОВГЗ зробило ощадні облігації привабливими для всіх внутрішніх інвесторів, у тому числі й для банків.

...