Види банківських операцій з цінними паперами , інвестиційна діяльність банків

Міністерство фінансів України 15.09.2006 року продав дворічні облігації внутрішньої державної позики на 37 млн.грн. З початку 2006 року ОВГЗ продавалися з максимальним строком обігу три роки . У цей же час Мінфін припускає доразмістити трьох і п'ятирічні облігації. Прибутковість по них становить 9,4-9,5 % річних. Великої кількості бажаючих заходити в госпапери під таку прибутковість немає. За інформацією банкірів, найбільше активно паперу купують Фонд гарантування внесків фізичних осіб, а також два недержавних банки - Брокбізнесбанк і Кредитпромбанк. Однак ще в 2006 році держбанк не купував облігацій. " Ми готові й хочемо й готові працювати з державою, але нас не влаштовує нинішня доходність , - сказав голова правління Ощадбанка. - Двох і трирічні папери ми готові купити під 10 %, а п'ятирічні - не менш 11 % річних". За словами голови правління Ощадбанка , портфель ОВГЗ банку становить неповні 2,5 млрд. гривень. В основному ці папери, куплені в 2004-2005 роках.

Відповідно до законодавства місцеві органи влади мають право випускати облігації місцевої позики. До початку 1996 року в обігу перебували тільки облігації, випущені в Києві, Харкові й Донецьку. Однак облігації, випущені в м. Києві, почавши свій старт ще в 1995 році зійшли на немає в результаті непогодженості дій міських органів влади. Історія харківських облігацій виявилася більше вдалою: вони були кілька разів вдало погашені й знову розміщені. У цілому муніципальні облігації, як правило, розміщаються на рік, і їхня прибутковість прив'язана до ставки рефінансування НБУ на момент розміщення. По цій же схемі були розміщені херсонські муніципальні облігації й плануються до розміщення донецькі й івано-франківські. На жаль, всі перераховані облігації поширюються по підписці й на вторинному ринку не звертаються. Тільки одеські муніципальні облігації, що мають 50% прибутковість, котируються в Позабіржовій торговельній системі (ПФТС), а також на неорганізованому фондовому ринку.

Для того щоб зробити облігації більше привабливими для інвесторів, у багатьох розвинених країнах по ним установлюється досить високий рівень доходу, що не підлягає оподатковуванню.

Облігації зовнішньої позики (ОВЗ) - традиційні купонні облігації номінальною вартістю 5000 доларів США й річною ставкою доходу 8,5%. Облігації були облямовані урядом України з метою реструктуризації боргу російської газодобувної компанії РАО "Газпром" за поставки природного газу в Україну. ОВЗ були випущені у формі паперових свідоцтв на пред'явника й повинні бути погашені поступово протягом 1997-2003 р. Реструктуризація й переоформлення зовнішнього боргу України - важлива риса випуску ОВЗ, але з іншого боку, щоквартальна виплата відсотків на суму 29,75 млн. доларів США будуть лихоліттям для державного бюджету.

При оцінці облігації необхідно звернути увагу на наступні моменти:

- провести оцінку інвестиційної привабливості регіонів (для облігацій муніципальних позик) або галузей (для облігацій корпорацій);

- провести оцінку фінансової стабільності й платоспроможності компанії(для облігацій корпорацій);

- зробити оцінку характеру обігу облігацій (для всіх видів) на фондовому ринку;

- здійснити оцінку умов емісії (для всіх видів).

Вхідний у число п'ятнадцяти найбільших українських банків АКБ " Форум" (київ) завершив дебютне розміщення трирічних єврооблігацій на суму 100 млн. гривень. Банки Citigroup й Standart Bank виступили менеджерами по розміщенню паперів "Форуму". Прибутковість нот кредитної участі, якими оформлена еврооблігаційна позика банку, склала 10 % річних.

Донедавна вітчизняні банки й великі компанії відкладали вихід на міжнародний ринок капіталу за росту процентних ставок і корекції на фондовому ринку травня-липня. України нагадала про себе західним інвесторам тільки у вересні 2012 року - країна розмістила дванадцятирічні єврооблігації на 384 млн. швейцарських франків під 3,75 %, а державний Укрэксімбанк випустив п'ятирічні папери на 350 млн. доларів під 7,65 % річних.

Найближчим часом випуски єврооблігацій повинні почастішати. Агентство Moodys привласнило рейтинг єврооблігаціям Кредитпромбанка, що зараз роуд-шоу. Про плани розмістити єврооблігації заявив Укрсоцбанк. За словами начальника керування інвестиційно-банківських послуг Укрсоцбанка, фінансові зоходи розраховує зайняти 200-250 млн. доларів.

Таблиця 2.4 Випуски єврооблігацій українськими банками

Банк	Дата розміщення	Строк обігу	Сума, млн. доларів	Ставка, % річних
Приватбанк	Грудень 2010	3 роки	100	10,875
Укрсиббанк	Березень 2011	3 роки	100	10,50
Укрексімбанк	Вересень 2011	5 років	100	7,75
Укрсоцбанк	Травень 2012	3 роки	100	9,00
УкрСиббанк	Червень 2012	3 роки	125	8,95
Укрексімбанк	Вересень 2011	7 років	250	6,80
АТ"Банк Форум"	Жовтень 2012	3 роки	100	10,00
ПриватБанк	Січень 2006	10 років	150	8,75
Укрексімбанк	Вересень 2012	5 років	350	7,65

По даним таблиці видно, що найбільший відсоток річних по випуску єврооблігацій займає Приватбанк ( 10,875 % ). Друге місце займає Укрсиббанк ( 10,5 % ), третє місце банк " Форум" ( 10 % ). Найбільший строк обігу в Укрексімбанку й Приватбанк. В інших банків строк обігу однаковий - 3 роки.

Оцінка інвестиційної привабливості регіонів в основному проводиться при роботі з облігаціями місцевих позик і тоді як мінімум варто вивчити динаміку сальдо бюджетних балансів регіонів і структуру формування їхньої дохідної частини. Фінансова стабільність і платоспроможність компаній - емітентів може бути проведена по системі показників, що характеризують їхню інвестиційну привабливість. Однак коло таких показників значно вужче, ніж по акціях, оскільки головне завдання - виявлення кредитного рейтингу розглянутої компанії, її стабільності в довгостроковому періоді й наявність сформованого викупного фонду. Найбільшу складність для інвестора представляє оцінка характеру обігу облігації на фондовому ринку. У першу чергу необхідно встановити реальну ціну облігації, оскільки вона піддана значним коливанням при змінах ставки позичкового відсотка, а потім - з'ясувати рівень ліквідності облігацій на фондовому ринку. Оцінка умов емісії облігації припускає вивчення цілей її випуску й умов придбання, періодичності виплат відсотка і його ставки, умов погашення основної суми.

Інший розповсюджений у практиці банківського фондового ринку вид цінних паперів - акція.

Акції - це номерні цінні папери, документи, які затверджують членство в акціонерному товаристві й надають право на одержання дивідендів. Емісія акцій на подавця у всіх країнах обмежена. Як правило, акції зберігаються в брокерів або в інших спеціалізованих конторах. Власник має тільки свідоцтво про кількість акцій. Відрізняють звичайні й привілейовані акції. Звичайні акції дають своєму власникові право на один голос на зборах акціонерів. Крім цього, власник звичайної акції має право на одержання частини чистого прибутку, що розподіляється у вигляді дивідендів. При ліквідації акціонерного товариства його претензія на власність є останньою. Він одержує те, що залишається після оплати боргів і розрахунків із привілейованими акціонерами.

Акції не мають установленого строку обігу, вони бувають іменні й на пред'явника. Розрізняють також акції підприємства, трудового колективу, акціонерного товариства. Акціонерне товариство, як правило, має дві категорії акцій: прості (звичайні) і привілейовані. Звичайні акції дають їхнім власникам право голосу на зборах акціонерного товариства й право участі в розподілі чистого прибутку після того, як будуть сформовані фінансові резерви й виплачені дивіденди власникам привілейованих акцій. У свою чергу, привілейовані акції не дають права голосу, але приносять своєму власникові постійний прибуток у вигляді фіксованого дивіденду й мають перевага перед простими акціями при розподілі прибутку й ліквідації акціонерного товариства. Привілейовані акції можуть випускатися як конвертованими, тобто їхній власник при бажанні може обміняти їх на прості акції або облігації цього ж емітента.

Маючи властивості облігацій, привілейовані акції є сполучною ланкою між облігаційною "секцією" портфеля й тією "секцією", де "зберігаються" звичайні акції. Існує такий широкий вибір преференційних акцій, що лише деякі інвестори не розташовують ними. Через розходження в інвестиційних цілях не можна сказати, який конкретно відсоток від усього портфеля повинні становити привілейовані акції (табл.2.5).

Таблиця 2.5 Привабливість привілейованих акцій для інвесторів

Типи привілейованих акцій	Типи інвесторів
Прямі: вищої якості	Консервативні
Помірного й високого	Помірковано агресивні
Спекулятивного й низького	Агресивні, досвідчені
Спеціальні (високої якості) конвертовані	Агресивні, помірковано агресивні
Ретрективні	Консервативні
С плаваючим доходом	Агресивні, витончені
С ордером	Агресивні, помірковано агресивні
За участю	Консервативні, помірковано агресивні
С оплатою в інвалюті	Агресивні, витончені

Власники звичайних акцій є власниками корпорацій і постачальниками її первісного капіталу. Капітал, вкладений в акції, звичайно вважають венчурним або ризиковим, тому що у випадку банкрутства корпорації, власники звичайних акцій можуть втратити всі свої інвестиції. Виплата дивідендів по акціях не є контрактним зобов'язанням компанії. Акція звичайно має дві ціни: номінальний і ринкову (біржову) або курс, що визначається коливаннями попиту та пропозиції на фондовому ринку.

Комплексна оцінка інвестиційної привабливості акцій здійснюється по наступних параметрах:

- оцінка галузі, у якій діє емітент;

- оцінка фінансового стану й основних показників господарської діяльності емітента;

- оцінка характеру обігу акції на фондовому ринку;

- оцінка умов емісії акції.

Ціна акції - це ціна, по якій акція продається й купується на ринку. Якщо акція котирується на фондовій біржі, вона продається по так називаній курсовій ціні. У її основі лежить номінальна вартість акції, але на відміну від номінальної курсова ціна увесь час міняється з урахуванням попиту й пропозиції.

Фондові аналітики відзначають, що в Україні в 1997 році на фондовому ринку сформувалися групи акцій приватизованих підприємств - "блакитних фішок". До них ставляться:

- акції енергетичних підприємств (АТ "Западэнерго", "Днепрэнерго", "Донбассэнерго");

- акції нафтопереробних підприємств (АТ "НПК "Галичина", АТ "Эксимнефтепродукт", АТ "Нефтехимик Прикарпаття");

- металургійних підприємств (АТ "Харцизский трубний завод", "Нижнеднепровский трубопрокатний завод");

- хімічних підприємств (АТ "Азот", АТ "Днепразот").

Всі ці акції характеризуються високою курсовою вартістю й попитом з боку нових інвесторів, операції з ними дозволяли одержати доход до 100% річних.

На початку 2012 року багатьох інвесторів залучали папери банківського сектора. Акції " Райффайзен Банку Аваль " подорожчали по котируваннях попиту на 6,2 % , акції Укрсоцбанка - на 1,8 %. На думку аналітиків, оптимізм інвесторів обумовлений продемонстрованої банками високою рентабельністю. За 8 місяці минулого року прибуток " Аваль " склала 245,5 млн.гривень, Укрсоцбанка - 194,7 млн. гривень. Рентабельність активів Укрсоцбанка в порівнянні із січнем-серпнем 2005 року збільшилася більш ніж у два рази, а " Райффайзен Банку Аваль" - більш ніж в 15 разів.

Акції банків стали лідерами по обсязі торгів. Слідом за ними розташувалися папери " Mittal Steel Кривій Ріг". Ці акції подорожчали завдяки зростаючому попиту на продукцію компанії з боку російських підприємств і підвищенню цін на неї. По оцінці аналітиків інвесткомпанії "Альфа Капітал", справедлива ціна однієї акції "Криворіжсталі" становить 4,55 гривні. Відповідно орієнтовна ціна 0,33 - відсоткового пакета - 56,05 млн. гривень. У цей час ціна попиту на акції підприємства в ПФТС становить 4,14 гривні, ціна пропозиції - 4,65 гривні.

Після того, як 93,02 % акцій "Криворіжсталь" було продано в жовтні 2005 року корпорації Mittal Steel за 24,2 млрд. гривни ( 6,74 гривни за одну акцію) , ФГИ вирішив продати держпакет, що залишився ( 1,3 %) цього металургійного гіганта. Фонд має намір роздрібнити цей пакет акцій на чотири частини, тобто будуть виставлені на продаж ще один пакет у розмірі 0,33 % акцій і два по 0,32 % акцій. Другий пакет акцій буде виставлений на продаж 1 грудня 2006 на фондовій біржі ПФТС, третій - 12 грудня на Українській фондовій біржі, четвертий - 20 грудня 2006 року на фондовій біржі "Іннэкс" ( раніше Донецька фондова біржа).

На початку 2006 року акції " Запорожкокса" подорожчали на 42 % за ціною покупки до 5,7 гривни за акцію, відреагувавши на рішення зборів акціонерів відмовитися від збільшення статутного фонду в 9,2 рази шляхом додаткового випуску простих іменних акцій з метою обміну на частки що приєднує ТОВ ЗАРС. Акціонери "Запорожкокса" також ухвалили рішення щодо виплаті дивідендів за 2005 рік.

Лідерами росту котирувань стали акції компаній "Днепроэнерго", "Западэнерго", " Центрэнерго", " Донбассэнерго".

Акції Нижнеднепровського трубопрокатного заводу подорожчали на 2,9 % за ціною попиту. Привабливість цих паперів підвищили наміру " Интерпайпа " ( власника Нижнеднепровского й Новомосковського трубопркатних заводів) у наступному році здійснити IPO. Інвестори, натхненні недавнім розміщенням найбільшого російського виробника труб - трубною металургійною компанією ( ТМК), очікують, що вихід "Інтерпайпа" на закордонні площадки також будуть успішними. На думку інвесткомпанії " Столиця - цінні папери", котирування акцій трубних компаній двигає уверх й очікування росту внутрішнього споживання трубної продукції, у тому числі житлово-комунальних господарств. Потреба цього сектора в трубах оцінюється мінімум в 10 млрд. гривень ( у проекті бюджету на 2007 рік на реконструкцію ЖКХ передбачено 3 млрд. гривень).

Таблиця 2.6 Найбільш ліквідні акції українських компаній та банків за підсумками торгів у ПФТС 16-20 жовтня 2006 року

Найменування	Ціна, грн. Попит/ Пропозиція	Зміна Попит/ Пропозиція	Рин. Капіталізація млн..грн	Ціна/ прибуток (Р/Е)*	Ціна/ виторг (Р/В)	Ціна/номінал (Р/В)* за тиждень, %	З початку року%
Міттал Стіл Кривий Ріг	4,50/4,64	3,2/-0,2	19,7/10,5	17548,01	10,19	1,54	3,01
Укрнафта	298,00/304,00	-2,7/-2,3	44,7/46,6	16310,13	10,31	3,24	2,39
Укртелеком	0,84/0,86	0,3/0,1	22,22/22,7	15886,10	31,15	2,87	20,03
ММКім. Ілліча"	2,30/2,43	-3,0/0,4	-15,4/-11,3	7943,56	3,81	0,50	1,05
Райффайзен Банк Аваль	0,47/0,48	-3,1/-3,0	19,7/10,5	7051,42	35,26	н. буд.	3,48
Укрсоцбанк	1,72/1,75	-0,3/-1,7	44,7/46,6	6435,53	38,31	н. буд.	4,50
Полтавський ГОК	42,55/46,00	-1,1/-4,2	22,22/22,7	5064,14	24,82	2,38	3,78
Ніжнеднепровский Трубопрокатний завод	72,00/75,00	2,9/1,4	-15,4/-11,3	3942,59	7,61	1,28	3,06
Западэнерго	198,50/201,89	7,3/6,3	25,7/23,1	2559,77	115,51	1,18	1,88
Днепэнерго	530,00/580,00	7,9/12,6	-60,0/64,3	2158,20	283,56	1,21	8,46
Центренерго	5,80/5,84	4,1/1,8	-20,5/20,2	2146,87	49,39	1,26	0,98
Концерн "Стірол"	69,90/74,00	-4,9/-2,6	61,8/59,9	1957,09	3,59	0,89	1,22
Сумське НПО ім. Фрунзе	17,12/17,80	-2,2/-1,1	50,4/49,5	1249,20	н. д	0,92	1,49
Донбассэнерго	38,31/41,95	2,9/9,8	79,7/66,2	942,30	26,48	1,02	1,07
Киевэнерго	6,71/7,70	-2,8/0,0	96,6/88,2	789,61	21,98	| 0,47	0,59
Лугансктепловоз	2,02/2,10	-1,5/-3,7	-48,2/49,0	450,13	2174,55	1,23	2,89

*Р - поточна ціна акції; Е - сумарний прибуток за останні чотири квартали на одну акцію;S- сумарний виторг за останній квартал за одну акцію.

Обсяг торгів акціями в ПФТС склав 176,2 млн. гривень, що в 5,5 рази більше, ніж на початку 2012 року. Майже 80 % ( 140,31 млн. гривень ) обсягу торгів довелося на угоду акціями ВАТ " ВК Девелопмент", що входить у групу " Велика Кишеня". Компанія " ВК Девелопмент", створена в травні 2012 року , спеціалізується на реалізації проектів у сфері нерухомості, зокрема будівлі торгово-розважальних і логістичних центрів. Акції компанії котируються із червня 2001 року.

Притягнуті кошти " ВК Девелопмент " має намір витратити на реалізацію семи проектів вартістю 250млн. доларів. Компанія планує побудувати шість торгово-розважальних центрів і логістичний парк під Києвом. Ці проекти перебувають у різній стадії готовності - один на етапі проектування, інших - близькі до завершення.

ВАТ " Рітейл Груп ", що управляє мережею супермаркетів "Велика Кишеня", провело в грудні 2005 року IPO у ПФТС. У результаті продажу 10 % акцій було притягнуто 270,5 млн. доларів. Новими акціонерами компанії стали інвестфонди Julius Baer, Deutsche Bank й East Capital ( у керуванні 2 млрд. євро ). У березні цього року компанія " Рітейл Груп " здійснила приватне розміщення 2 % акцій ПФТС . Притягнуті ресурси були спрямовані й на будівництво нових торгових центрів. Розміщаючи акції в ПФТС, група " Велика Кишеня " готовить до виходу ВАТ " Рітейл Груп " на Лондонську Фондову біржу. Компанія в другій половині має намір розмістити там 25 % своїх акцій. Для успішного IPO у Лондоні їй необхідно наростити капіталізацію до 500 млн. доларів. Приватні розміщення необхідно привітати, адже ринок ПФТС не може існувати лише завдяки його професійних учасників.

Росту індексу ПФТС на початку 2006 року сприяли енергетичні компанії. У числі лідерів росту були паперу трубних заводів. Зокрема, акції Дніпропетровського трубного заводу, ТОВ "КИНТО Лтд" й "Укрнафта ".

26 жовтня 2006 року після церемонії, на якій були присутні президент Фінляндії й України, фінська група " Санитек" і корпорація "Українські будівельні матеріали" підписали угоду про створення спільного підприємства, у якому " Санитек " буде мати частина в 51 % а українські акціонери 49 %. Угода стосується найбільшого в Україні виробництва кераміки для ванних кімнат - Славутского комбінату " Будфарфор".

Інвестування буде відбуватися протягом декількох років. Заплановано збільшити виробничу потужність і модернізувати існуючі корпуси на базі вже перевіреного встаткування й технологій, які на сьогодні використаються на заводах " Санітек" у Європі. Технології, які будуть застосовуватися, дозволять істотно зменшити виробництво витрат і поліпшити продуктивність й ефективність виробництва. Для всього персоналу підприємства передбачене навчання новими технологіями.

Планується розширити асортименти продукції, поліпшити якість і дизайн продукції. Нові серії керамічної продукції будуть розроблятися як для українського ринку так і на експорт.

Гарні перспективи й в акцій Центрального ГОКа, уведений у лістінг ПФТС. ВАТ " Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" входить у п'ятірку найбільших виробників гірничорудної сировини України. Експерти прогнозують, що цього року залізорудна сировина подорожчає на 10-15 % , що сприятливо для акцій комбінату.

Аналіз вторинних цінних паперів

80-90-і роки на ринку цінних паперів України з'явилися нові види цінних паперів як реакція на організаційну зміну його структури. Вони носять вторинний, похідний характер стосовно діючим на ринку акціям й облігаціями називаються вторинними (похідними) або дериватами. До них у загальному випадку відносяться варанти, ф'ючерси , опціони, права. Деякі автори в цю же групу відносять конвертовані акції й облігації.

Фінансові ф'ючерси - стандартні термінові контракти, які укладаються між емітентами (продавцями) і інвесторами (покупцями) з метою купівлі - продажу в майбутньому цінних паперів або фінансових інструментів по зафіксованій раніше ціні. У більшості випадків такі угоди здійснюються на фондовій біржі й припускають страхування ризиків. Ними активно користуються різні кредитно - фінансові установи для регулювання своїх активів і пасивів з метою підтримки прибутковості під тиском ринкової кон'юнктури, що змінюється.

Опціон також являє собою терміновий контракт на цінні папери або фінансовий інструмент, що одержує покупець опціону з умовою продажу права на проведення тієї або іншої операції. Ці операції проводяться в основному на фондових біржах, і їхня сутність складається в обмеженні негативного впливу кон'юнктури на пасиви й активи покупця сумою, виплаченої за контракт.

Варант - цінний папір, що дає власникові право на покупку реальних цінних паперів, вони покликані сприяти перерозподілу діючих капіталів. Інакше кажучи, варант - це фінансовий інструмент, що дає його власникові право купувати цінні папери за обумовленою ціною протягом певного строку або безстроково. Як правило, варанти пропонуються у вигляді сертифікатів певних пакетів цінних паперів, тому вони вважаються інструментом фінансового інжинірингу й використаються для одержання інвестицій і фінансування проектів.

Крім похідних цінних паперів, можна виділити квазіцінні папери або фінансові інструменти: ощадні, інвестиційні сертифікати.

Ощадні сертифікати - одні з перших інструментів українського фондового ринку. На сьогоднішній день вони практично не відрізняються від депозитів, методику яких і практикують банки. Причиною їхнього нерозповсюдження на ринку є відсутність такої важливої якості як ліквідність.

Оцінка інвестиційної привабливості ощадних сертифікатів здійснюється по наступних параметрах:

- надійність банків - емітентів;

- характер обігу сертифіката на фондовому ринку;

- умови емісії сертифіката.

Ці показники по другому й третьому параметрах аналогічні тим, які використаються при оцінці облігацій. При оцінці інвестиційної привабливості банку - емітента використаються як загальні показники (фінансова стабільність, рентабельність активів і т.д.), так і спеціальні показники (коефіцієнт Кука, зведений коефіцієнт банківського ризику й т.д.). В Україні щокварталу проводиться оцінка рейтингу кращих комерційних банків по показниках активи й зобов'язання, статутний капітал, депозити й фінансові результати.

За результатами цієї оцінки банк характеризується якісними параметрами за рівнем своєї надійності як "гарний", "задовільний", "достатній", "критичний" або "незадовільний". На відміну від України, рейтингова система оцінки банків не застосовується в закордонній практиці.

Іншим розповсюдженим фінансовим інструментом для продажу й перепродажу є вексель.

Виділяють вексель двох типів: комерційним, забезпеченим товарним покриттям і враховувані комерційними банками, й банківські - дружні (бронзові), що не мають товарного покриття або фінансові векселі, що купують банками. Крім того, існують державний вексель строком на 3, 6 й 12 місяців, які не містять процентних купонів і реалізуються із знижкою з номіналу, а викуповуються по повній номінальній вартості.

Варто виділити також інвестиційні сертифікати - нагромадження на рахунках у банках для цільового інвестування безпосередньо в підприємство (компанію), або через реальні цінні папери (акції й облігації) .

На відміну від загальносвітової практики, призначення перерахованих цінних паперів, умови їхнього випуску й обігу мають в Україні такі особливості:

- акції комерційних банків фізичні особи можуть купити після подачі декларації про доходи, а юридичні - балансу, завіреного аудиторською службою;

- облігації підприємств випускаються в розмірі не більше 25 % статутного фонду після оплати всіх випущених акцій. Доход від облігацій виплачується за рахунок коштів, які залишаються після розрахунків з бюджетом і проведення інших обов'язкових платежів. Державні облігації випускаються на пред'явника за рішенням Кабінету міністрів України. Комерційні банки можуть їх купити за рахунок власних і позикових коштів. Доход по державних цінних паперах не обкладає податком;

- казначейські зобов'язання в Україні можуть випускатися на пред'явника й розміщатися серед населення. Тепер цей вид цінних паперів перебуває на ринку у вигляді цінних паперів колишнього Союзу РСР;

- векселі використаються в Україні не тільки для оплати товарів, сировини й послуг (товарні векселі). Вивіз цих документів за кордон заборонений;

- інвестиційні сертифікати випускають інвестиційні фонди й компанії. Сертифікати мають наступні характеристики: надають право на одержання доходу у вигляді дивідендів; обсяг емісії не може перевищувати 15-кратного розміру статутного фонду; розміщаються й викуповуються за ціною, що відповідає вартості чистих активів; обмінюються на приватизаційні папери. Правовий статус акцій й облігацій поки не визначений;

- приватизаційні папери - особливий вид державних цінних паперів, які свідчать про право їхнього власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частини майна державних підприємств, житлового й земельного фонду. У цей час випущені іменні майнові сертифікати й житлові чеки. Вони не підлягають купівлі - продажу.

2.3 Характеристика інвестиційних цілей і ризиків

На кожному етапі еволюції фондового ринку існувала своя оцінка якісної оцінки представленого на біржі набору фондових цінносте . У період становлення фінансових ринків на перший план закономірно висувався критерій надійності вкладів у фінансові активи. Для даного етапу характерно панування на біржі державних цінних паперів. Боргові зобов'язання корпорацій менш надійні, але мають більш високу прибутковість у порівняні з паперами державного боргу. У сучасних умовах приорітет залишається за акціями, які завжди були найменш надійною формою фінансових інвестицій, тому що доход на вкладений капітал тут прямо залежить від відтворювальних процесів.

Таблиця 2.7 Характеристики інвестиційних цілей і ризиків

Інвестиційні цілі	Інвестиційні ризики
- забезпечення, по можливості, найбільш надійного захисту заощаджень від знецінювання; - одержання високого поточного доходу; - прагнення вигідно помістити кошти з розрахунком на тривалу перспективу; - спроби в короткий строк досягти максимального приросту вкладених коштів; - намір забезпечити одночасне досягнення перерахованих вище цілей у різних комбінаціях з неоднаковими пріоритетами, що віддають кожної з них.	- повна втрата всіх вкладених коштів; - втрата певної частини заощаджень; знецінювання поміщених у ЦБ коштів при збереженні їхньої номінальної величини; - невиплати повністю або частково очікуваного доходу по вкладених коштах; - затримка в одержанні доходів.

Бажання людей ризикувати визначається трьома основними факторами: особливостями характеру, віком і матеріальним становищем. Скептично настроєні, обережні люди, що уникають нервових потрясінь, воліють не ризикувати, у той час як захопливі особи з холеричним темпераментом звичайно згодні йти на сумнівні, у змісті надійності, заходу. Меншою схильністю до ризиків відрізняються ті, хто перебуває в похилому віці, а молоді набагато частіше згодні випробовувати долю. Заможні люди можуть допустити більше високу ймовірність втрат, чим інвестори низького й середнього статку.

Приблизно така ж закономірність простежується й у розподілі інвестиційних цілей. Так, звичайно в ранньому віці простежується прагнення швидке розбагатіти й одержати максимальний приріст на вкладений капітал. Багато з людей середнього років будують свої інвестиційні плани на тривалу перспективу, а особи похилого віку прагнуть обмежуватися одержанням стійкого поточного доходу.

Тому з погляду будь-якого інвестора цінні папери потрібно охарактеризувати відповідно до інвестиційних цілей по показниках безпеки, прибутковості й росту, що допоможе кожному типу інвесторів підбирати певний фондовий інструмент або їхній набір (портфель) у відповідності зі своїми інвестиційними цілями.

Таблиця 2.8 Характеристика цінних паперів з погляду інвестора ( відповідно до інвестиційних цілей )

Типи ЦБ	Інвестиційні цілі безпека	прибутковість	Ріст
Облігації: короткострокові/ довгострокові	краще немає/ ідуть слідом	сама стійка	самий повільний/ по-різному
Акції: преференційні/ звичайні	гарнігірше/ немає	стійка/ коливається	по-різному/ найшвидший

Крім того, необхідно враховувати вигідність випуску певного виду цінних паперів для емітента, тому необхідно їх охарактеризувати з погляду достоїнств і недоліків і мети емісії (табл. 2.9).

Таблиця 2.9 Характеристика цінних паперів з погляду емітента (ціль емісії й достоїнства)

Вид ЦБ	Ціль емісії	Особливості
Облігації	Фінансування бізнесу	Більше дешевий спосіб фінансування, чим акції, не дають права власності.
Акції (привілейовані)	Розширення акціонерної бази; збереження гнучкості при виплаті відсотків, залучення додаткових інвестицій у виробництво.	Не створюють таких претензій, як облігації; немає строку погашення, що може збігтися з важкими для компанії часом, можливість не виплачувати дивіденди.

Найменше інвестор бере до уваги розподіл акцій на іменні й на пред'явника, це питання в більшій мері цікавить емітента, тому що дозволяє йому контролювати рух акціонерного капіталу (шляхом ведення реєстрів). З позицій інтересів інвесторів такий розподіл характеризується тільки двома особливостями: по-перше, громадяни України, відповідно до діючого законодавства, можуть бути власниками, як правило, тільки іменних акцій; по-друге, іменні акції значно менш ліквідні на фондовому ринку, чим акції на подавця у зв'язку зі складною процедурою їхнього оформлення й більше твердим контролем за їхнім обігом.

При виборі між акціями державних і недержавних компаній інвестор ураховує, що акції державних компаній надходять на фондовий ринок в основному в процесі приватизації, тому джерелом їхнього викупу можуть з'явитися приватизаційні майнові сертифікати громадян. Із цією проблемою зв'язано ще два негативних моменти: особливо існуючої методики оцінки приватизованого майна допускають можливість установлення номінальної вартості акцій значно нижче реальної (у цьому випадку інвестор має певні переваги при придбанні акцій, а емітент зазнає втрат). Крім того, ефективність діяльності недержавних компаній, як правило, набагато вище, а отже, існує потенційна можливість для одержання високих дивідендів, у той час як практично всі акціонерні державні підприємства мають потребу в реструктуризації, або перепрофілюванні.

Вибираючи акції з позиції регіональної приналежності емітента необхідно враховувати наступне: вибір відповідних акцій для реалізації стратегії регіональної диверсифікованості; необхідність обліку розходжень у нормі прибутку й системі оподатковування в різних регіонах; можливість диверсифікованості рівнів інвестиційних ризиків у різних регіонах .

Однак найбільш вагомі розходження для інвестора має вибір між простими й привілейованими акціями, оскільки, як було відзначено раніше, вони мають принципово різні інвестиційні якості. Маючи переваги з погляду рівня безпеки інвестицій і надійності вкладень, у той же час привілейовані акції програють простим у прибутковості, що може бути досить істотним в умовах інфляційної економіки, останні також дають власникам право участі у виробленні дивідендної політики.

При роботі з облігаціями інвестор у такий же спосіб ураховує особливості реєстрації й обігу, регіональної приналежності емітента, як було описано вище для акцій.

Для ухвалення інвестиційного рішення з урахуванням ступеня ризикованості вкладень велике значення для інвесторів має розподіл облігацій по видах емітентів і строкам погашення. Найменш ризиковими в економічній теорії й практиці вважаються облігації внутрішньої державної позики (у ряді країн з розвитий ринковою економікою вони є еталоном без ризикових вкладень), за ними ідуть облігації місцевих (муніципальних) позик і на останнім місці - облігації компаній і фірм, хоча рівень ризику навіть по них значно нижче, ніж по привілейованих акціях тих же емітентів. Відповідно диференціюється й рівень доходу, що компенсує ризикованість вкладень. З ростом строку погашення рівень ризику також зростає, його підсилює й ризик зростання інфляції(а відповідно й позичкового відсотка), низька ліквідність інвестицій, тому рівень прибутковості облігацій формується в прямої залежності від нього (за інших рівних умов).

При визначенні цілей вкладення коштів інвесторові необхідно враховувати класифікацію облігацій по формах виплати винагороди (доходу). Якщо метою є збільшення капіталу в грошовій формі, то інвестування може здійснюватися в процентні облігації, що мають більше висока поточна ліквідність. Безпроцентні (цільові) облігації викликають інтерес в інвесторів у декількох випадках при значній дефіцитності товару або послуги, що передбачається для виплати у вигляді винагороди (доходу) по даній облігації, а також при істотній різниці між стартовою ціною придбання облігації й реальною вартістю товару (послуги).

Ощадні сертифікати, що Звертаються в Україні, мають меншу кількість класифікаційних ознак , оскільки по чинному законодавству емітентом цього виду цінних паперів можуть бути банківські й прирівняні до них установи. Практично по всіх своїх інвестиційних якостях вони ідентичні облігаціям. Однак існування ощадних сертифікатів до запитання зводить ризик ліквідності інвестицій практично до нуля, а це, у свою чергу, веде до зниження рівня доходу по них у порівнянні з терміновими ощадними сертифікатами. Іншою особливістю цього фондового інструмента є можливість його використання не тільки як об'єкта інвестування, але і як розрахункових коштів (кошти платежу), що безсумнівно підвищує й інвестиційні якості.

Розходження інвестиційних сертифікатів іменних і на пред'явника, з погляду інвестора, аналогічні описаним вище по акціях. Порівнюючи ризикованість вкладень в інвестиційні сертифікати різних емітентів, можна відзначити, що найменш ризикованим є вкладення коштів в інвестиційні сертифікати відкритих фондів, які, по-перше, здійснюють їхній викуп, а по-друге, перебувають під більше твердим державним контролем. Рівень прибутковості цих цінних паперів охарактеризувати поки неможливо, оскільки фондовий ринок України перебуває в стадії розвитку й виплати по інвестиційних сертифікатах ще не провадилися.

Все вищесказане дозволяє скласти наступну систему оцінок якості цінних паперів, орієнтовану на конкретні інтереси інвесторів, властивій економіці в цілому (табл.2.10).

Таблиця 2.10 Оцінка якості цінних паперів з позицій мотивації їхнього вибору інвестором

Види інтересів інвесторів	Види ЦБ і форми забезпечення інтересів інвесторів при придбанні цінних паперів	Коментарі
1. Рівень стабільності доходу	1. Будь-які ЦБ (акції, облігації, депозитні сертифікати, векселі) з індексацією номіналу й/або рівня відсотка по	Умови обігу ЦБ містять механізм компенсації інвесторові втрат, які він несе від інфляції
	них на основі прив'язки: - до загального індексу цін; - до індексу цін на конкретний товар (золото, хліб і т.д.) - до індексу зміни вартості "споживчого кошика"; - до валютного курсу (відносно валюти, курс якої до національної грошової одиниці стабільно росте); - до ринкової оцінки золотих монет; - до зміни вартості золота (якщо випускаються боргові зобов'язання, забезпечені золотом) 2. Будь-які ЦБ із плаваючої (ринкової) ставкою відсотка. 3. Будь-які ЦБ, що компенсують втрати від інфляції іншими способами: - с високою фіксованою ставкою відсотка; - первинне розміщення ЦБ із дисконтом проти номіналу; - виплати разових компенсацій	Очікується, що підвищення ринкової ставки відсотка в міру росту інфляції відіб'є інфляційні очікування інвесторів відносно відсотка й основної суми зобов'язання, вираженого цінним папером. Відповідно ріст відсотка компенсує втрати. Ставка відсотка повинна бути досить високої, щоб компенсувати інфляційні втрати.
Рівень інвестиційних ризиків	1. Будь-які цінні папери, які мають короткий строк погашення й /або припускають переважне право одержання доходу	Розмір дисконту повинен бути досить високим, щоб компенсувати очікувані інфляційні втрати.
	по них: привілейовані акції; облігації; 2.Будь-які ЦБ, що надають права покупки продукції, використання майнових і немайнових прав за пільговими цінами: - виплата відсотків і погашення основної суми боргу продукцією або послугами по зниженим, проти ринкової, цінами; - надання права придбання продукції або послуг власникам ЦБ за пільговими цінами; - прийом коштовних паперів до застави (якщо, наприклад, її емітент - банк) і, відповідно, видача кредиту під пільговий відсоток. 3. ЦБ, здатні забезпечити додаткові гарантії схоронності капіталу: - облігації, забезпечені заставою конкретного дефіцитного майна; - облігації, забезпечені гарантією погашення з боку третьої особи, що перебуває в гарному фінансовому стані; - незабезпечені облігації, погашення яких гарантується напрямком на ці мети конкретного виду доходу емітента або заліком постійних платежів інвестора емітенту; - незабезпечені облігації з викупним фондом; - привілейовані акції	Розмір компенсацій повинен відповідати зазначеним вище вимогам Розмір цінової знижки повинен повністю або частково компенсувати інфляційні втрати інвестора. Наприклад, по місцевих податках, якщо емітентом виступають місцеві органи влади.
Забезпечення ліквідності	1. Всі ЦБ, які можуть випускатися на пред'явника: - облігації; -державні боргові зобов'язання (при випуску їх на пред'явника); - векселя; - чеки; - депозитні й ощадні сертифікати банків. Будь-які ЦБ, у відношенні яких емітенти або, пов'язані з ними треті особи, гарантують їхнє зворотне придбання на вимогу інвестора. Будь-які ЦБ емітентів, що провадять дефіцитну продукцію, що володіють реальним майном або реальними правами користування, що мають попит на ринку, що не залежать від бюджету при скороченні бюджетного фінансування	Можуть бути повернуті інвесторам емітенту при виникненні погрози схоронності капіталу.

"Платіжність" ЦБ збільшиться, якщо є можливість випуску строком платежу до запитання.

ЦБ таких емітентів мають більші шанси пережити тривале падіння курсу й забезпечити ліквідність.

При виборі "кращої" або "гіршої" цінної папери необхідно враховувати основні інтереси інвесторів: безпека вкладень, їхня прибутковість, ріст вкладеного капіталу, ліквідність. Безпека й мінімальний ризик вкладень означає найбільший ступінь схоронності інвестицій при можливих потрясіннях на банківському фондовому ринку, а також стабільність одержання доходу. Прибутковість вкладень визначається величиною доходу на вкладений капітал. Із цього погляду, перевага буде віддано тим паперам, які приносять найбільший доход, а ріст вкладеного капіталу визначається темпами росту ринкового курсу.

Розділ 3. Основні шляхи вдосконалення ринку цінних паперів

3.1 Шляхи поліпшення розвитку ринку цінних паперів

Цільова переорієнтація ринку цінних паперів. Замість обслуговування швидко зростаючих фінансових запитів держави, перерозподілу великих портфелів акцій і спекулятивного бума навколо нових торгово-фінансових компаній, що не мають раніше реальних активів, замість виконання цих завдань, що мають вторинне значення, ринок цінних паперів повинен бути спрямований на виконання своєї головної функції - на подолання інвестиційної кризи.

Пропозиція інфляції й господарської кризи, політичної й соціальної нестабільності, що стримують розвиток ринку цінних паперів в Україні (подолання зовнішніх факторів, що негативно впливають).

Нарощування обсягів і перехід у категорію класифікаційних ринків цінних паперів. Щоб український ринок був віднесений до розряду ринків, що розвиваються, цінних паперів.

Укрупнення й рекапіталізація структур фондового ринку. Укрупнення може бути необхідним для інвестиційних інститутів (професійних учасників ринку цінних паперів). Важливо перебороти прагнення окремих операторів ринку до його понад концентрацію в руках деяких інвестиційних інститутів і чекових фондів.

Сурогати цінних паперів, незаконна професійна діяльність на ринку. Державою уведені реєстрація, ліцензування, атестація. Державні органи мають право кваліфікувати фінансові інструменти як коштовні папери. Випущено кілька сотень нормативних актів по цінних паперах. Держава створює систему нагляду за ринком.

Підвищення ролі держави на ринку цінних паперів. Мається на увазі:

- необхідність подолання роздробленості й перетинання функцій багатьох державних органів, що регулює ринок цінних паперів;

- формування сильної Комісії з коштовних паперів і фондового ринку, що зможе об'єднати ресурси держави й приватного сектора на меті створення ринку цінних паперів;

-прискорене, випереджальне створення твердої регулятивноїі нфраструктури ринку і її правової бази;

- створення системи звітності й публікації макро - і мікроекономічної інформації про стан ринку цінних паперів;

- державна підтримка утворення в області ринку цінних паперів;

- пріоритетне виділення державою фінансових і матеріальних ресурсів для "запуску" ринку цінних паперів.

Підвищення ролі держави повинне визначатися й тим, що в нього повинна з'явитися довгострокова концепція й політика дій в області відновлення ринку цінних паперів і його поточного регулювання. Маються на увазі частки різних джерел у фінансуванні господарства й той вплив, що робить розходження в цій області на організацію ринку цінних паперів.

Випереджальне створення депозитарної й клірингової мережі, агентської мережі для реєстрації руху цінних паперів в інтересах емітентів і виконання інших технічних функцій.

Широка реалізація принципу відкритості інформації. Чітке відділення інформації, що є комерційною таємницею, від даних, від даних не є такими. Розширення обсягу публікацій, введення зобов'язання публікації будь-яких матеріальних фактів, що виникають у діяльності емітентів і можуть істотно вплинути на курс цінних паперів емітента.

У банківському секторі особливу увагу буде звернено на кадрове підсилення в пофілійному розрізі. Актуальним напрямком розвитку є робота з організації облігаційних позик клієнтам. Окремим суттєвим стимулом є активізація торгових операцій з цінними паперами, у т.ч. - у міжфілійному просторі. Додатковим джерелом збільшення клієнтської бази та отримання нових видів доходів має статі створення депозитарного підрозділу, завдяки чому банк отримає можливість надавати своїм клієнтам повний спектр послуг на ринку цінних паперів. У результаті запровадження функцій зберігача, банк фактично стані універсальною фондовою установою.

Крім цього, з метою забезпечення здійснення стратегічних завдань банку та виконання плану на 2007 рік планується активізувати брокерську діяльність, у т.ч. з повним використанням можливостей віддаленого брокерського місця на ПФТС.

Організація діяльності банку на ринку цінних паперів в 2007 році буде здійснюватись з дотриманням наступних принципів організації роботи:

- надійність інвестицій;

- ліквідність;

- дохідність;

- жорсткий контроль та моніторинг.

3.2 Шляхи зниження інвестиційних ризиків у банках України

інвестиція банк облігація акція

Інвестиційний ризик - вірогідність виникнення непередбачених фінансових втрат в невизначених умовах інвестиційної діяльності.

Існують таки методи оцінки інвестиційних ризиків:

1) за середньоквадратичним відхиленням;

n-кількість спостережень;

Рt -ймовірність, що відповідає розрахованому доходу;

e - розрахований доход по проекту при різних кон?юнктурах інвестиційного ринку;

eR-середній очікуваний доход за проектом;

Коефіцієнт варіації - рівень ризику в умовах, коли показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою.

Сv = de / eR (3.1)

2) коефіцієнта, що дозволяє оцінити ризик конкретного інвестиційного проекту по відношенню до рівня ризику інвестиційного ринку в цілому;

b = р * sц / sф (3.2)

р - кореляція між доходом від конкретного виду цінних паперів й середнім рівнем дохідності фондових інструментів в цілому;

sц - середньоквадратичне відхилення дохідності за конкретним видом цінних паперів;

sф - середньоквадратичне відхилення дохідності по фондовому ринку в цілому.

3) експертним шляхом - опитування кваліфікованих спеціалістів.

Далі розглянемо системи оцінок та методи обмеження ризиків іноземних інвестицій.

Ситуацію в країні, яку оцінює іноземний (і національний) інвестор з погляду своїх інтересів, називають інвестиційним кліматом. Він складається з багатьох факторів ризику, що об?єднуються в певні групи. Кожний чинник має свою частку й оцінюється в балах. У зв?язку з цим стає можливим кількісне оцінювання як окремих груп ризику, так і інвестиційного клімату в цілому. Загальна оцінка визначається як середньозважена за трьома групами.

Рівень ризику, спеціалістами в різних країнах, оцінюється неоднаково. Московська аналітична лабораторія "ВЕДИ - ЦЄМИ" застосовує 10-бальну шкалу оцінювання ризику, де 1 - найкраща оцінка, а 10 - найгірша. Всі фактори ризику за цією системою зводять у три групи:

1) соціально-політична ситуація в країні та перспективи її розвитку;

2) внутрішньоекономічна ситуація та її перспективи;

3) зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.

Досить поширеною в США є система "Іntеrnаtіоnаl Busіnеss Соmраny USА (Рublісаtіоns) - Іnс". Вона виділяє такі групи ризиків:

1) політичні;

2) фінансових транспортів;

3) експорту;

4) прямих інвестицій.

Групи ризиків оцінюються за 12-бальною системою від "А+" (найкраща оцінка) до "С" (найгірша). Загальна оцінка не виводиться.

Деякі американські, а також німецькі фірми використовують систему економічного оцінювання інвестиційних ризиків "BЕRІ". Ця система дає кількісну оцінку як окремого, так і зведеного ризику, оцінюючи їх за 100-бальною школою, де 100 балів - найкраща оцінка. Оцінювання ризиків - справа надзвичайно важлива для будь-якого інвестора. Для іноземного інвестора її значимість зростає, оскільки, потрапляючи в незнайоме середовище, він важче орієнтується, ніж вітчизняний інвестор. Саме тому для нього важливо знати недоліки та переваги різних систем оцінювання інвестиційного клімату. Аналізуючи фактори ризику, доцільно приділяти особливу увагу тим чинникам, з якими інвестор буде стикатися найчастіше і які мають найсильніший вплив на його інтереси.

Усі наведені системи недостатньо конкретні та слабко спеціалізовані за галузями, в які фірма прагне інвестувати капітал. І, зрештою, підбір факторів ризику і частка їх у будь-якій системі завжди містять у собі елемент суб'єктивного.

Отже, системи оцінок інвестиційних ризиків не забезпечують потенційному інвестору можливості уникнути небезпеки. Вони покликані допомогти йому на початковій стадії інвестиційного проекту при вирішенні проблеми прийняття рішення стосовно того, "куди" (в яку країну, галузь і т.п.), "як" (спосіб проникнення на ринок) та "коли" (залежно від тривалості проекту) слід чи не слід спрямувати свій капітал.

Інвесторам, які вже діють за кордоном, важливо знати системи оцінок для вирішення проблем: варто чи не варто розширювати свою діяльність на певному ринку, збут якої продукції слід планувати, варто залишатись на цьому ринку чи ні.

Управління ризиком передбачає застосування певних обмежувачів збиткового впливу ризику на інвестиційний проект.

До методів обмеження ризиків відносять:

1) Підвищення вартості проекту на величину премії за ризик. Наприклад, якщо рівень інвестиційного ризику дорівнює за 10-бальною системою 1-2 балам, а за 100-бальною - 90 - 100 балам, то інвестор у вартість інвестиційного проекту не закладає премії за ризик. У міру зростання ризику від 2 до 3 балів (за 10-бальною системою) або від 80 до 90 балів (за 100-бальною) реальну ставку дисконту збільшують, як правило, на 3 процентні пункти. За умови, що рівень ризику перевищує 5 балів (менший 60 балів), дають 11 процентних пунктів дисконту і т.д.

Корекція ставки здійнюється двома методами:

а) додаванням премії за ризик до вартості початково авансованого капіталу:

б) додаванням його до внутрішньої норми дохідності.

2) Створення (або розширення) резервного фонду як страховки від можливих втрат в інвестиційній діяльності.

3) Страхування політичного ризику через державні та напівдержавні організації.

Фондовий ринок ґрунтується на зобов`язаннях і відповідальності. Спеціалізованими учасниками фондового ринку є такі інвестиційні інститути:

1) фінансові посередники (брокери):

2) інвестиційні консультанти:

3) інвестиційні компанії:

4) інвестиційні фонди.

Фінансовий брокер - юридична особа, яка виконує посередницькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнтів.

Інвестиційні консультанти - юридичні та фізичні особи, які надають консультаційні послуги з проблем інвестування на основі підряду або договору. Вони виконують такі функції:

1) аналіз ринку ЦП (експертиза конкретних угод, вивчення та прогнозування коньюктури ринку);

2) надання консультацій з питань права;

3) консультації з організації та методичного забезпечення емісії ЦП;

4) організація та супровід ЦП на біржу;

5) розробка нормативної документації з операцій із ЦП;

6) професійне забезпечення розробки проекту випуску ЦП та реалізації завдань інвестиційного проекту;

7) оцінювання портфеля (пакета) ЦП;

8) інформаційне обслуговування клієнтів;

9) підготовка і проведення робіт з приватизації державної власності та робіт, пов'язаних з формуванням ринку цінних паперів.

Інвестиційні компанії (інвестиційні дилери) - юридичні особи, які діють на ринку ЦП не за рахунок клієнтів, а за рахунок своїх власних засобів. Вони виконують такі функції:

1) організація та гарантування випуску ЦП;

2) вкладення засобів у ЦП;

3) купівля-продаж ЦП (як дилери).

Інвестиційний фонд - юридична особа, яка займається залученням засобів за рахунок емісії власних цінних паперів та інвестування власних засобів у ЦП інших емітентів. З метою зменшення ризику вкладень в акції фонду, держава, певним чином, регламентує діяльність інвестиційних фондів.

Інвестиційні фонди дають доручення банкам-депозитаріям здійснювати розрахункові кредитні та касові операції. Але банк-депозитарій не може виступати як управляючий інвестиційного фонду, а фонд не може інвестувати в банк-депозитарій свої активи.

Інвестиційний фонд ще називають кінцевим інвестором. Інвестиційний консультант або інвестиційний брокер чи дилер несуть чітко визначену законом відповідальність перед інвестором.

Згідно з наведеною вище структурою інвестиційних інститутів та розмежуванням відповідальності може виникнути, як мінімум, два різновиди страхування відповідальності:

1) страхування інвестора від помилкових дій інвестиційного консультанта та посередника;

2) страхування інвестиційного консультанта і брокера від власних помилок і пов'язаних з цим претензій до них з боку інвестора та інших осіб.

Страхові компанії, які беруть на себе зобов'язання за цим видом страхування, пропонують такі варіанти страхового покриття, тобто страхують:

1) річний дохід інвестора на рівні, що забезпечується безризиковим вкладенням капіталу;

2) величину, яка дорівнює різниці між оголошеним розміром дивіденду і фактичним його розміром;

3) ризик втрати капіталу, вкладеного в купівлю акцій, у розмірі номінальної вартості акцій або фактично сплачених сум;

4) втрачений прибуток у розмірі прибутку з безризикового вкладення капіталу або фактичних виплат за попередній рік;

5) дохід за 3 - 5 і більше років, поки фактично отриманий дохід інвестора з цінних паперів не досягне 3-, 5-ти кратного безризикового доходу на вкладений капітал.

Різні варіанти страхового покриття передбачають різну міру відповідальності страховика і впливають на розмір страхової премії, яка визначається як добуток страхової суми (сума, на яку застраховано об?єкт) на ставку процента за цим видом ризику.

Розмір же ставки процента залежить від:

1) виду цінних паперів;

2) їхньої номінальної ціни;

3) котирування на момент купівлі;

4) фінансового стану емітента;

5) обсягу перестрахування за даним видом ризику;

6) розміру франшизи і т. ін.

Для того, щоб виробити прийнятний для страховика і для страхувальника механізм захисту інтересів учасників фондового ринку, інвестор мусить володіти методологією та методикою оцінювання ризику.

...