Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота:

Облік кредитів банку

з дисципліни: Банківська справа

Вступ

У процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає у господарські відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними і фізичними особами. Ці відносини забезпечують нормальне функціонування підприємства. При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов'язання.

Довгострокові зобов'язання відображаються в пасиві балансу, а значить впливають на показники фінансової стійкості та ліквідності підприємства. Джерелом інформації для відображення довгострокових зобов'язань у фінансовій звітності є дані бухгалтерського обліку. Таким чином, питанням організації та порядку обліку довгострокових зобов'язань у бухгалтерському обліку набувають актуальності.

Метою даної курсової роботи є дослідження кредитів банку на підприємстві. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:

- розглядається економічна сутність, функції кредиту та принципи кредитування;

- досліджується фінансовий облік кредитів банку на підприємстві;

- розглядається синтетичний та аналітичний облік позик банку;

- досліджується внутрішній контроль та зовнішній аудит використання кредитів банком.

Методологічною базою дослідження є наукові праці вітчизняних учених, нормативні та законодавчі документи, монографії та спеціальна література у сфері обліку кредитів банку на підприємстві. У роботі застосовувалися загальнонаукові методи теоретичного узагальнення і порівняння, абстрагування, аналізу та ін.

Об'єкт дослідження: кредит банку.

Питання обліку кредитів банку знайшло віддзеркалення в роботах багатьох вчених. Великий вклад до розробки даного питання внесли фахівці бухгалтерського обліку, банківської справи, економісти, такі як Герасимович А.М., Швець В.Г., Бутинець Ф.Ф., Ткаченко Н.М., Чебанова Н.В., Бабіч В.В., Васюта-Беркут О.І., Грабова Н.М., Кудря-Висоцька О.П., Лишиленко О.В., Пушкар М.С., Скирпан О.П., Сопко В., Стражева Н.С. та ін.

Розділ 1. Економічна сутність і функції кредиту

1.1 Поняття, форми, види та роль кредиту

Кредитування - процес складний та багатогранний і в умовах переходу до ринкової економіки набуває нових й ефективних шляхів застосування і розвитку. У даний час кредитні операції носять рівноправний і добровільний характер і обидві сторони (кредитор і позичальник) виконують активну роль щодо своїх обов'язків і прав, які закріплюються між ними. Посередницька діяльність комерційних банків на фінансових ринках, яка складається з виявлення тимчасово вільних коштів вкладників, залучення в банк і надання їх у вигляді кредитів особам, що мають потребу в позикових коштах, приносить реальну користь усьому суспільству.

Пунктом 10 Положення НБУ "Про кредитування" передбачено, що основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки, до запитання та строкові міжбанківські 4 кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитні операції, як вид господарської діяльності комерційних банків, ґрунтуються на глибокому розумінні економічних, фінансових і правових підвалин бізнесу. Кредит може бути повернений у строк тільки тоді, коли забезпечена його цільова ефективність.

У процесі кредитування клієнтів комерційні банки завжди зустрічаються з суперечностями між дохідністю кредитних операцій, ризиками і ліквідністю вкладених у позички коштів. Чим більший дохід приносять позички, тим вищий ступінь кредитного ризику і нижча ліквідність вкладених у кредити активів, і навпаки. Якщо кредитна політика банку буде спрямована тільки на забезпечення високої ліквідності позичок, то він програє в конкуренції з іншими банками у прибутковості, а якщо пріоритетним буде прагнення тільки до високої прибутковості кредитів, то банк втратить платоспроможність, що межує з банкрутством.

Комерційні банки повинні володіти певними заходами для запобігання виникнення збитків від кредитної діяльності, серед яких найважливіше значення мають правові.

Видача кредитів відноситься до найбільш великої групи статей банківських активів кредитних операцій. В основу їх класифікації можуть бути покладені різні критерії: види позичальників, цілі, характер та строк кредиту, наявність забезпечення позички, предмет кредитування, економічна сфера застосування, методи надання та способи погашення, характер та спосіб сплати відсотків, число кредиторів і таке інше.

Кредитування має дві різновидності: кредитування діяльності господарчого суб'єкта у формі прямої видачі грошових сум (фінансовий кредит) і кредитування як різновидність розрахунків із розстрочкою платежів.

Найбільш детальну класифікацію банківських кредитів дає А. Мороз. У якості критеріїв класифікації він вказує: призначення і характер використання позикових коштів, наявність і характер забезпечення, строки використання, методи надання і способи погашення, характер і спосіб сплати процентів, число кредиторів.

Залежно від цих критеріїв банківські кредити діляться за призначенням і характером використання позикових коштів:

- позики торгово-промисловим підприємствам;

- позики під нерухомість;

- споживчі кредити;

- сільськогосподарські позики;

- контокорентний кредит;

- кредит під цінні папери;

- кредити, пов'язані з вексельним обігом;

- міжбанківські кредити;

- кредити небанківським фінансовим установам;

- кредити органам влади.

За характерам і способом сплати процентів виділяють позики з:

- фіксованою процентною ставкою;

- плаваючою процентною ставкою;

- сплатою процентів у міру використання позичених коштів (звичайні позики);

- сплатою процентів одночасно з отриманими позиченими коштами (дисконтний кредит).

Кредити з фіксованою процентною ставкою характерні для стабільної економіки, однак можуть видаватися на короткий строк і в умовах інфляції.

З метою зменшення ризику недоодержання прибутку або уникнення збитків, особливо в умовах високих темпів інфляції та при видачі кредитів на тривалий строк, банки використовують позики з плаваючою процентною ставкою. У цьому випадку відповідно до кредитного договору процентні ставки періодично переглядаються і, звичайно, співвідносяться з рівнем облікової ставки Національного банку України і темпами інфляції.

У більшості банківських кредитів процент сплачується через певний відрізок часу після їх видачі (як правило, 1 раз у місяць). Це так звані звичайні позички. На відміну від звичайних кредитів, надання дисконтного кредиту передбачає утримання позикового проценту (дисконту) при його видачі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит (покупка m банком перевідних векселів у клієнтів векселетримачів).

За кількістю кредиторів кредити комерційним банків можуть підрозділятися на:

- надані одним банком;

- синдиковані кредити;

- паралельні.

Найбільш поширеними є кредити, видані одним банком. За методами надання розрізняють позики, які надані:

- у разовому порядку;

- відповідно до відкритої кредитної лінії (лімітом кредитування, кредити по необхідності);

- гарантовані кредити.

За строками використання, (терміновості) кредити підрозділяються на:

- строкові;

- безстрокові (до вимоги);

- прострочені;

- відстрочені.

На сьогодні наше законодавство не містить чіткого розподілу кредиту на види залежно від строку користування, виходячи з практики, що склалася, до короткострокових слід відносити ті позики, термін користування якими не перевищує одного року. Середньострокові - це ті, які надаються до 5 років, а довгострокові - більше 5 років. Середньо- і довгострокові позики підприємствам надаються під боргові зобов'язання позичальника.

Аналіз структури кредитів показує, що в практиці кредитування промислово розвинених країн здійснюється розмежування між комерційними (діловими) позиками підприємствам і позичками індивідуальним позичальникам. За іншими критеріями, як правило, чіткого розмежування кредитів немає.

У США позики під нерухомість (36,8%), у Франції (50%) - це в основному середньо- і довгострокові позики. У Франції окремо показують кредити за обліком векселів (8,6%), тоді як в США ці кредити також надаються, але показуються в числі позик торгово-промисловим підприємствам.

Хоча переважають позики підприємствам, однак позички індивідуальним позичальникам (приватним особам) мають стійку тенденцію росту і займають певне місце у структурі кредитів: у США - 19,3%, у Франції - 22,8%.

Банки здійснюють видачу кредитів населенню в межах наявних у нього кредитних ресурсів. Видача кредитів здійснюється на основі кредитних угод між банком та індивідуальними позичальниками за місцем постійного їх місця проживання, за винятком кредитів на придбання і будівництво індивідуального та кооперативного житла, які видаються за місцем його знаходження або забудови.

Виділяються такі два види кредиту - забезпечені (ломбардні), незабезпечені (бланкові або персональні).

Незабезпечені (бланкові) позички, називаються в банківській практиці довірчими, надаються тільки під зобов'язання позичальника погасити позику. Ці кредити пов'язані з великим ризиком для банку, тому вимагають більш пильної перевірки кредитоспроможності позичальника і видаються під більш високі проценти. Незабезпеченими є кредити банків, які надаються бюджету на покриття державного боргу, а також недостачі фінансових ресурсів окремих господарських комплексів.

Забезпечені кредити допускають наявність тієї чи іншої застави. Більшість кредитів, що надаються банками, мають забезпечення. Головна причина, виходячи з якої банки вимагають забезпечення - це ризик понести збитки у випадку неспроможності боржника повернути позичку в строк. Забезпечення не гарантує повернення позики, але зменшує ризик, оскільки у випадку ліквідації боржника банк стає, кредитором, який мас привілеї перед іншими, тобто одержує перевагу перед іншими кредиторами відносно будь-якого майна, яке служить забезпеченням банківського кредиту. Надання незабезпечених кредитів - це виявлення особливої довіри банку до свого клієнта, яка виникає на підставі глибокого знання економічного становища клієнта.

Забезпечення кредиту - це товарно-матеріальні цінності, нерухомість, цінні папери, витрати виробництва і майбутній випуск продукції, що служить для кредитора заставою повного та своєчасного повернення боржником отриманого: і позики, і сплати ним належних відсотків.

Забезпечення кредиту надається позичальником при оформленні позики та знаходиться в розпорядженні кредитора (банку) повністю або частково до погашення кредиту.

Формами забезпечення зобов'язань при поверненні кредиту можуть бути:

- застава майна;

- гарантія або порука;

- переуступка на користь банку контрактів, вимог і рахунків позивачів до третьої, особи;

- шляхові та товарні документи;

- цінні папери;

- поліси страхування життя;

- інші грошові вимоги позичальника до третьої особи;

- страхування кредитного ризику та ризику непогашення кредитів.

Позики із забезпеченням діляться на вексельні (покупка або застава векселя), фондові (під цінні папери), іпотечні (під заставу нерухомості).

Предметам застави виступають речі, цінні папери, інше майно та майнові права. Предметом застави є будь-яке майно, яке відповідно до законодавства може бути відчужене. Боржник має право закласти одне і те ж майно одночасно декільком кредиторам існує два види застави:

- застава із залишенням майна у заставі;

- застава з передачею закладеного майна (речі) заставі.

Формою застави можна вважати також передачу цінних паперів (акцій, облігацій, депозитних сертифікатів, векселя, чеків та ін.), що є предметом застави в депозитно-нотаріальній конторі чи банку. До тих пір, поки зобов'язання не буде виконане, цінні папери будуть знаходитись у зберігача.

Нерухомість - це земельна ділянка, будівля та споруда, котрі на стільки міцно пов'язані із землею, що не можуть бути відокремлені від неї без суттєвого збитку. Застава нерухомого майна (нерухомості) для забезпечення грошової вимоги кредитора - застави тримача до боржника називається іпотекою. Застава підприємства також є іпотекою.

Кредит, що надається під заставу майна, яке передається банку - заставоутримувачу, називають ломбардним.

Кредити під заставу нерухомості називають іпотечними, а банки, що їх надають - іпотечними банками.

Кредит під заставу нерухомості називається іпотечним кредитом. У даний час іпотечний кредит видається іпотечними банками. Іпотечний кредит береться для покриття великих капітальних затрат.

1.2 Принципи кредитування

Основні правові, фінансові та економічні принципи кредитування знаходять свій прояв у кредитній політиці комерційного банку. Головними елементами ефективного управління кредитами є: ретельно розроблена кредитна політика, якісне управління портфелем, ефективний контроль за кредитами і добре підготовлений для цієї роботи персонал.

Основні економічні та правові основи кредитування знайшли своє закріплення в чинному законодавстві України. Банк може отримати ліцензію на надання кредитів позичальникам за умови виконання таких вимог, які затверджені Національним банком у Положенні "Про, порядок ліцензування банків в Україні" та "Про кредитування".

Надання кредитів здійснюється виключно на комерційних засадах з обов'язковим додержанням таких умов:

- позичальнику кредити надаються в безготівковій формі шляхом оплати розрахункових документів з позичкового рахунку. Перевага надається такій формі розрахунку, яка передбачає оплату за розрахунковими документами за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги) та акредитивні форми. Попередня оплата за рахунок кредитних коштів не дозволяється, за винятком випадків, передбачених положенням "Про кредитування";

- кредити для розрахунків із громадянами за укладеними з ними договорами за здану сільськогосподарську продукцію надаються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на особові рахунки громадян. В окремих випадках ці кошти можуть видаватися готівкою;

- в окремих випадках кошти в рахунок наданого кредиту можуть бути перераховані на поточний рахунок позичальника для використання їх на цілі, передбачені кредитним договором, зі збереженням права контролю банку за цільовим використанням кредиту;

- сума кредиту, що надається позичальнику, знаходиться в межах ліміту, встановленого для відділення (дирекції).

Питання про надання кредиту в сумі, що перевищує граничний розмір, у межах якого має право приймати рішення кредитний комітет відділення банку, вирішується за підпорядкованістю кредитним комітетом дирекції банку, а при перевищенні граничного розміру, встановленого для дирекції кредитним комітетом банку на підставі обґрунтованого клопотання відділення банку або дирекції.

Здійснюється кредитування тільки тих видів діяльності, які передбачені Статутом (положенням) позичальника.

Поворотність кредиту - обов'язкова ознака кредиту, без нього втрачається суть кредитування.

Цей принцип виражає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових коштів після завершення їх використання позичальником.

Він знаходить свій практичний вираз в погашенні конкретної позики шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок тієї, що надала її кредитній організації (або іншого кредитора), що забезпечує поновлення кредитних ресурсів банку як необхідної умови продовження його діяльності.

Терміновість кредиту - спосіб досягнення поворотності кредиту.

Він відображає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в точно певний термін, зафіксований в кредитному договорі або заміняючи його документі.

Порушення вказаної умови є для кредитора достатньою підставою для застосування до позичальника економічних санкцій у формі збільшення стягуваного відсотка, а при подальшому відстроченні (у нашій країні - понад три місяці) - пред'явлення фінансових вимог в судовому порядку.

Платність кредиту. Позиковий відсоток.

Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і оплати їх використання.

Економічна суть плати за кредит відбивається у фактичному розподілі додатково отриманою за рахунок його використання прибули між позичальником і кредитором.

Практичний вираз даний принцип знаходить в процесі встановлення величини банківського відсотка, що виконує три основні функції:

- перерозподіл частини прибули юридичних і доходу фізичних осіб;

- регулювання виробництва і звернення шляхом розподілу позикових капіталів на галузевому, міжгалузевому і міжнародному рівнях;

- на кризових етапах розвитку економіки - антиінфляційний захист грошових накопичень клієнтів банку.

Ставка (або норма) позикового відсотка, визначувана як відношення суми річного доходу, отриманого на позиковий капітал, до суми наданого кредиту виступає в якості ціни кредитних ресурсів.

Підтверджуючи роль кредиту як одного з пропонованих на спеціалізованому ринку товарів, платність кредиту стимулює позичальника до його найбільш продуктивного використання.

Принципово відрізняючись від традиційного механізму ціноутворення на інші види товарів, визначальним елементом якого виступають суспільно необхідні витрати праці на їх виробництво, ціна кредиту відображає загальне співвідношення попиту і пропозиції на ринку позикових капіталів і залежить від цілого ряду чинників, зокрема чисто кон'юнктурного характеру:

- циклічності розвитку ринкової економіки (на стадії спаду позиковий відсоток, як правило, збільшується, на стадії швидкого підйому - знижується);

- темпів інфляційного процесу (які на практиці навіть дещо відстають від темпів підвищення позикового відсотка);

- ефективності державного кредитного регулювання, здійснюваного через облікову політику центрального банку в процесі кредитування комерційних банків;

- ситуації на міжнародному кредитному ринку;

- динаміки грошових накопичень фізичних і юридичних осіб (при тенденції до їх скорочення позиковий відсоток, як правило, збільшується);

- динаміки виробництва і звернення, визначальною необхідністю в кредитних ресурсах відповідних категорій потенційних позичальників;

- сезонності виробництва;

- співвідношення між розмірами кредитів, що надаються державою, і його заборгованістю (позиковий відсоток стабільно зростає при збільшенні внутрішнього державного боргу).

При встановленні відсотка враховуються наступні чинники:

- процентна ставка встановлювана ЦБ;

- середня процентна ставка за міжбанківськими кредитами;

- середня процентна ставка по привернутих внесках або депозитах;

- співвідношення своїх і позикових засобів: чим вище частка привернутих засобів, тим дорожче кредит.

- попит на кредитні ресурси: чим вище попит, тим дорожче кредит.

- термін, на який проситься кредит, ступінь ризику по кредиту.

- фінансова стабільність в країні: чим вище темп інфляції, тим дорожче кредит.

- диференційована кредиту.

До кожного потенційного позичальника повинен бути різний підхід залежно від тих або інших умов його діяльності.

Цей принцип визначає диференційований підхід з боку кредитної організації до різних категорій потенційних позичальників.

Практична реалізація його може залежати як від індивідуальних інтересів конкретного банку, так і від централізованої політики підтримки окремих галузей або сфер діяльності (наприклад, малого бізнесу і ін.), що проводиться державою. Забезпеченість кредиту. Цей принцип виражає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником прийнятих на себе зобов'язань і знаходить практичний вираз в таких формах кредитування, як позики під заставу або під фінансові гарантії.

Особливо актуальний в період загальної економічної нестабільності, наприклад, у вітчизняних умовах.

Цільовий характер кредиту - розповсюджується на більшість видів кредитних операцій, виражаючи необхідність цільового використання засобів, отриманих від кредитора. Знаходить практичний вираз у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету видаваної позики, а також в процесі банківського контролю за дотриманням цієї умови позичальником. Порушення даного зобов'язання може стати підставою для дострокового відгуку кредиту або введення штрафного (підвищеного) позикового відсотка.

1.3 Позичковий процент

Позичковий процент існував не завжди. Він виник тоді, коли товарне виробництво уже досягло певного ступеня розвитку, на якому склався регулярний грошовий обіг та виникли більш-менш розвинуті кредитні відносини. Процент взагалі неможливий без існування кредиту, хоч останній іноді, як виняток, може надаватись на безпроцентній основі. Проте це не означає, що він не є економічною категорією, як це стверджують деякі економісти. Очевидно, така думка склалась через нерозуміння ієрархії економічних категорій, які певним чином ранжирувані: категорією першого порядку є гроші, другого - такі грошові категорії, як ціна, фінанси, кредит тощо, які також без грошей не існують, третього - податки, позичковий процент і т. п.

Проте існування товарного виробництва та пов'язаних з ним кредитних відносин як основи виникнення процента не може досить повно пояснити природу позичкового процента.

Процент (від лат. procеntum - на сотню) - сота частка будь-якого числа, що взяте за ціле. В українській мові його синонімом є слово «відсоток». Такою часткою він був як у період існування лихварського кредиту, так і в умовах сучасної ринкової економіки, коли лихварський кредит витіснений іншими формами кредиту.

Але, незважаючи на схожість зовнішньої форми, суть процента в різних способах виробництва надто відмінна.

Лихварському кредиту, характерному для рабовласницького та феодального суспільства, були притаманні надзвичайно високі процентні ставки, що часто призводило до повного розорення позичальників. Їх високий рівень пояснюється тим, що, як правило, цей кредит мав непродуктивний характер.

Позичальниками були рабовласники чи феодали, а також дрібні виробники - ремісники і селяни. Однак якщо перші користувалися лихварським кредитом для купівлі предметів розкоші чи ведення війн, то другі - для сплати боргів, задоволення нагальних поточних споживчих потреб тощо. Високий процент за лихварський кредит нерідко поглинав не тільки весь додатковий продукт, а й частину необхідного продукту.

Капіталістичний кредит надається для задоволення потреб функціонуючого капіталіста у тимчасових коштах, щоб прискорити або організувати процес виробництва чи обігу товарів. Звичайно, тут позичковий процент не повинен поглинати весь додатковий продукт. Інакше не буде сенсу користуватися кредитом. Процент може мати такий рівень, щоб користування кредитом було взаємовигідним і для кредитора, і для позичальника.

Отже, виробничі відносини визначають соціально-економічну природу процента. В умовах ринкової економіки його сутність полягає в тому, що позичковий процент є платою за користування позичковим капіталом, його ціною. При цьому між кредитором і позичальником відносно величини процента, строків і методів його сплати виникають певні економічні відносини, тому процент є економічною категорією.

Абсолютна величина доходу, який отримують від надання грошей у борг у будь-якій формі, називається процентними грошима, або, коротко, процентами. І який би вид чи походження не мали проценти, це завжди конкретний прояв такої економічної категорії, як позичковий процент.

Для відносин з приводу процента характерно те, що вони відображають єдність щодо його сплати та отримання. Сплата процента за використання споживної вартості позичкового капіталу є переданням певної частини вартості без одержання еквівалента. Процентна сума повністю переходить від позичальника до кредитора. Цей перехід вартості за напрямом протилежний рухові кредиту, що надається, але збігається з рухом кредиту, котрий повертається. Проте сплата процента, як правило, не збігається в часі з поверненням кредиту. Вона може здійснюватися раніше чи пізніше останнього. Джерелом сплати процента є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням - його ставка, або норма.

Норма позичкового процента - це відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позичку, помножене на 100. Наприклад, якщо позичковий капітал дорівнює 200 тис. грн., а отриманий на нього річний дохід - 30 тис. грн., то норма процента становитиме 15% річних.

На практиці норма позичкового процента виступає у формі процентної ставки - відносної величини доходу за фіксований проміжок часу, тобто відношення доходу (процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу. Процентна ставка визначається в процентах і у вигляді десяткового чи звичайного дробу. В останньому випадку вона фіксується у договорах позички з точністю до 1/16 чи 1/32.

Інтервал часу, до якого застосовується процентна ставка, називається періодом нарахування процентів. За такий період беруть рік, півріччя, квартал, місяць або день. Щоб визначитись із величиною процентної ставки, потрібно її привести до річної ставки, помноживши ставку за півріччя, квартал, місяць чи день відповідно на 2, 4, 12 чи 365.

Норма позичкового процента перебуває у певній залежності від норми прибутку: у звичайних умовах середня норма прибутку є максимальною межею для норми процента. Нижню (мінімальну) межу норми процента точно визначити не можна. Але вона не повинна дорівнювати нулю, бо інакше надання кредиту втрачає всякий сенс для кредитора. Відомо, що прибуток поділяється на процент та підприємницький дохід. Перший привласнює кредитор, а другий - позичальник. Оскільки процент як ціна позичкового капіталу не виражає його вартості, а є лише ціною його споживної вартості, зміна норми позичкового процента не визначається законом вартості.

Рівень норми позичкового процента встановлюється під впливом конкуренції на ринку позичкових капіталів і залежить від співвідношення попиту та пропозиції позичкового капіталу. Чим більший попит на кредит, тим вища норма процента. Слід розрізняти ринкову норму процента, котра існує в кожен даний момент на грошовому ринку, і середню норму процента, тобто норму процента за певний період. Процентні ставки диференціюються залежно від виду кредиту, його цільового призначення та забезпеченості повернення, його розміру і строків користування, особистості клієнта тощо. Найнижчою є процентна ставка для «першокласних» позичальників (у США, наприклад, її називають «прайм рейт»), яка встановлюється для найбільш надійних великих позичальників. Вона є базовою для встановлення інших процентних ставок.

Крім норми прибутку, на рівень норми процента впливає багато інших об'єктивних і суб'єктивних чинників, а саме:

- розміри грошових нагромаджень та заощаджень у суспільстві та товарно-грошова збалансованість виробництва;

- масштаби виробництва, рівень його спеціалізації та кооперування;

- співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом держави;

- циклічність коливань виробництва;

- сезонність умов виробництва та реалізації продукції;

- темпи інфляції, прискорення яких викликає підвищення процентних ставок, що слугує захистом від знецінення позичкового капіталу. При цьому розрізняють номінальну і реальну (з урахуванням рівня інфляції) процентні ставки. Якщо темпи інфляції випереджають зростання процентної ставки, остання стає «негативною» (від'ємною), тобто такою, коли процент стягується з кредитора.

Розділ 2. Фінансовий облік кредитів банку на підприємстві

2.1 Документальне оформлення кредитних операцій

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» банком можуть надаватись такі види кредитів:

1) кредити юридичним та фізичним особам у національній та іноземній валютах;

2) міжбанківські кредити.

Кредитом називається будь-яка угода між банком та контрагентом (клієнтом або іншим банком), згідно з якою банк за винагороду надає кошти у розпорядження контрагента на умовах строковості та повернення.

Кредити в плані рахунків поділяються на короткострокові із початковим строком погашення менше одного року та довгострокові - з початковим строком погашення більше одного року.

На рахунках першого класу плану рахунків обліковуються міжбанківські кредитно-депозитні операції. У кредитних відносинах банк може бути як кредитором, так і позичальником. Тому кредити, надані іншим банком, обліковуються на активних рахунках 15 розділу, а кредити, одержані від інших банків, - на пасивних рахунках 13 і 16 розділів.

На рахунках другого класу плану рахунків обліковуються кредити та аванси (кредити, що не підкріплені кредитними угодами) в розрізі контрагентів:

- суб'єктів господарської діяльності;

- органів загального державного управління;

- фізичних осіб.

Окремо обліковуються кредити в поточну та інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність - це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат.

Кредити в поточну діяльність включають усі кредити, надані на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати та інші цілі. До кредитів у поточну діяльність відносять:

- операції РЕПО;

- ураховані векселі;

- факторингові операції;

- кредити за внутрішніми торговельними операціями;

- кредити за експортно-імпортними операціями;

- кредити в поточну діяльність.

Кредити в інвестиційну діяльність - кредити, надані позичальникам на задоволення їх тимчасової потреби в коштах при здійсненні інвестицій. До них відносять: кредити на будівництво та освоєння землі; кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі; фінансовий лізинг.

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Кредити позичальникові надаються з позичкового рахунка, як правило, у безготівковому порядку перерахуванням на поточний рахунок позичальника або шляхом прямої оплати розрахунково-грошових документів за товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги, придбані (надані) на умовах договорів і контрактів з постачальниками.

Позичкові кошти можуть бути перераховані на розрахунковий рахунок позичальника для використання на цілі, передбачені кредитним договором, зі збереженням права контролю банку за цільовим використанням кредиту. У разі потреби за рішенням банку позички для розрахунків з громадянами за укладеними з ними договорами за здану сільськогосподарську продукцію можуть видаватися й готівкою.

Видача кредиту проводиться одноразово, щоденно або в інші строки, визначені в кредитному договорі, виходячи з потреби в кредиті. Довгострокові кредити можуть надаватися в міру виконання будівельно-монтажних робіт і здійснення затрат (поетапно).

Підприємствам із постійним циклом виробництва, а також позичальникам з добрим фінансовим станом, що мають репутацію надійних платників, може бути відкрито «кредитну лінію» - одержання позички в грошовій безготівковій формі в майбутньому частинами в межах заздалегідь визначеної суми і встановленого ліміту, у рахунок якого приймаються до фінансування група договорів і комерційних контрактів. Розмір кредитної лінії, строки її використання, періодичність погашення і відновлення визначаються укладеними договорами, контрактами.

Перш ніж скласти кредитний договір фахівці з кредитування банку проводять відповідну роботу щодо суб'єктів кредитування. Вони оцінюють кредитний проект, після чого ставлять питання перед керівництвом банку про доцільність (чи недоцільність) кредитування клієнта. Повний пакет необхідних документів для надання кредиту передають до юридичного управління.

Юридичне управління готує свій висновок, де відображаються такі основні моменти:

- відповідність статутних документів чинному законодавству України;

- наявність ліцензії, дозволів та інших документів для здійснення основної діяльності, для якої береться кредит;

- повнота та правильність оформлення документів щодо забезпечення кредиту.

Після отримання висновку від юридичного управління фахівець передає документи службі безпеки банку.

Служба безпеки банку перевіряє документи й готує свій висновок. У ньому відображаються такі основні моменти:

- оригінальність реєстраційних документів;

- інформація щодо засновників та керуючих осіб позичальника, а також структурних підрозділів - дочірніх підприємств, філій та ін.;

- інформація про раніше отримані позичальником кредити, своєчасність їх погашення та сплату процентів тощо.

Фахівець залучає спеціалістів банку з оцінки майна, що пропонується як забезпечення за кредитом, де під час оцінювання застосовуються методи: витратний, аналоговий, дохідності.

Після детального вивчення документів та висновків до них юридичного управління служби безпеки банку і фахівець готують експертний висновок для винесення питання про надання кредиту на кредитний комітет банку.

Висновок містить:

- короткий опис позичальника;

- аналіз фінансового стану;

- аналіз обороту коштів за рахунками;

- аналіз основних показників діяльності фірми в динаміці - виручка, витрати, прибуток;

- розрахунок та аналіз показників платоспроможності та фінансової стійкості;

- дебіторська заборгованість - реальність погашення;

- кредиторська заборгованість - строк давності;

- аналіз джерел погашення кредитної заборгованості;

- економічний аналіз ефективності проекту, що кредитується;

- забезпеченість кредиту.

Після рішення Кредитного комітету про надання кредиту, який оформлюється протоколом, фахівець формує основні розділи кредитної справи позичальника:

- заява на надання кредиту;

- засновницькі документи;

- фінансово-економічна інформація;

- заява на кредит, бізнес-план, контракти:

- кредитний договір та додаткова угода до нього; «договори та документи із забезпечення кредиту;

- документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів;

- документи з бухгалтерського обліку кредитних операцій (розрахунки нарахованих процентів, розпорядження, виписки з позичкового рахунка і рахунка процентів та ін.);

- копії протоколу Кредитного комітету;

- інші документи, які стосуються надання кредиту.

Фахівець разом з працівником юридичного управління готує кредитний договір у двох примірниках.

Момент підписання договору із забезпечення повернення кредитних коштів регулюється умовами кредитного договору.

У разі необхідності нотаріального підтвердження договорів із забезпечення кредиту договори готує нотаріус.

Оформлення договорів застави здійснюється відповідно до положень Закону України «Про заставу». Страхування заставленого майна позичальник здійснює в страховій компанії за згодою банку.

Протягом терміну дії кредитного договору за ініціативою будь-якої із сторін кредитного договору може ставитись питання про зміни умов кредитування.

Зміни умов кредитного договору з боку позичальника здійснюються на підставі обґрунтованого листа - клопотання (з додатком розрахунків, документів). Фахівець оцінює обґрунтованість та доцільність внесення змін в умови кредитного договору та надає свої висновки для розгляду в Кредитний комітет.

Зміни умов кредитування фахівець оформлює додатковою угодою до кредитного договору.

У розпорядженні, яке економіст кредитного управління готує для бухгалтерії, вказуються такі дані:

- балансовий рахунок (перші чотири цифри);

- валюта, в якій необхідно відкрити рахунок;

- реєстраційний номер позичальника за клієнтською базою даних банку;

- назва позичальника;

- код відповідального виконавця;

- обов'язкові параметри для рахунка.

2.2 Синтетичний і аналітичний облік кредитів банку

Правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями виступають основою фінансової стабільності і ринкової стійкості комерційних банків. Кредитна політика комерційного банку окреслює коло ключових цілей і завдань банківської діяльності, визначає конкретні прийоми, способи і методи її реалізації з метою максимізації доходності кредитних операцій та досягнення прийнятного рівня ризиків банківської діяльності у сфері кредитування.

Облік операцій, пов'язаних з кредитуванням, ведеться в установах банку згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку в установах банків (Затверджено постановою Правління НБУ 388 від 21.11.97 року).

При одержанні від працівника кредитного відділу кредитного договору, договору застави та розпорядження на перерахування кредитних коштів, головний бухгалтер:

- перевіряє правильність оформлення документів;

- відкриває позичальнику особистий позичковий рахунок;

- проставляє номер особистого позичкового рахунку в кредитний договір;

- передає кредитний договір та договір застави бухгалтеру, на якого покладене ведення особистого рахунку позичальника;

- передає доручення кредитних коштів (згідно з дорученням клієнта) бухгалтеру, на якого покладене перерахування коштів клієнтів за межі банку.

Бухгалтер, на якого покладене ведення особистого позичкового рахунку клієнта, при одержанні від головного бухгалтера кредитного договору застави завіряє дані, що проставлені в кредитному договорі та договорі застави з даними, що занесені в особисту карту позичальника працівником кредитного відділу.

Під час чергової суми кредиту в рамках умов кредитного договору, працівник кредитного відділу вносить зміни до особистої кредитної справи. Операції по видачі готівки в рахунок отриманого кредиту не допускаються (крім споживчого кредиту фізичним особам та на заробітну плату).

Для синтетичного обліку цих операцій використовуються рахунки 2-го класу, на яких ведеться облік різних видів кредитів, депозитів і транзитних рахунків.

Кредити поділяються на кредити в поточну діяльність і кредити в інвестиційну діяльність.

Кредити в поточну діяльність - це кредити, надані позичальником на задоволення тимчасової потреби в коштах для фінансування поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат. У Плані рахунків кредити в поточну діяльність обліковуються в такому розрізі: рахунки за овердрафтом, операції репо, враховані векселі, факторингові операції, кредити за внутрішніми операціями, кредити за експортно - імпортними операціями, інший кредит в поточну діяльність.

Кредити в інвестиційну діяльність - це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах при здійсненні ними інвестиційних вкладень. У Плані рахунків вони обліковуються за такими рахунками:

- кредити на будівництво та освоєння землі;

- кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі;

- фінансовий лізинг.

Аналітичний облік по кредитним рахунків ведеться головним бухгалтером на підставі кредитного договору та договору застави після оформлення дозволів на надання кредиту, ведеться в картках особистих позичкових рахунків. Проведення оборотів по особистих позичкових рахунках здійснюється з відома головного бухгалтера, на основі перевірених та належно оформлених документів.

Суми сплачених процентів та період, за який вони утримані, заносяться у відповідні графи картки особистого рахунку на ПЕОМ. Після проведення записів виводиться залишок заборгованості по кредиту.

Несплачені в строк згідно з кредитною угодою платежі, перераховуються на рахунок прострочених кредитів чи прострочених процентів.

Кредитна документація - це документи, що складаються клієнтом і банком, що супроводжують кредитну угоду з моменту звернення клієнта в банк і до погашення позички.

До кредитних документів, що складаються клієнтом, належать: кредитна заявка, технічно-економічне обґрунтування, заява на одержання позички, договір про заставу (гарантійні листи, страхові поліси), зведення про закладене майно.

При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати, що частина довгострокової позики, яка підлягає погашенню в термін до 12-ти місяців, списується на рахунок 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями».

Аналітичний облік за всіма видами позик ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та за строками погашення кредиту (позики). Облік кредитних (позикових) коштів ведеться в журналі №2, в III розділі якого відображаються аналітичні дані. В Примітках до річного звіту слід зазначити види кредитів, отриманих підприємством, мета отримання кредиту (позики і строк кредитування, валюта і банк (підприємство), який надав кредит (позику) та особливості в отриманні і погашенні кредитів за звітний період. В наказі про облікову політику підприємства слід передбачити наступні положення щодо обліку кредитів банку та інших позик:

- документи, які підтверджують отримання і погашення кредиту;

- порядок обліку витрат і відсотків, пов'язаних з отриманими кредитами (позиками);

- процедуру поточного контролю за доцільністю отримання кредитів (позик) за їх використанням і погашенням.

Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточними зобов'язаннями ведеться на рахунку 50 «Довгострокові позики».

За кредитом рахунку 50 «Довгострокові позики» відображаються суми одержаних позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), за дебетом - погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.

Рахунок 50 «Довгострокові позики» має такі субрахунки:

501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»;

502 «Довгострокові кредити банків у іноземній валюті»;

503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»;

504 « Відстрочені довгострокові кредити банків у іноземній валюті»;

505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»;

506«Інші довгострокові позики в іноземній валюті».

На субрахунках 501, 502 відображаються суми довгострокової заборгованості банкам за наданий кредит відповідно в національній та іноземній валюті.

На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено, відповідно в національній та іноземній валюті.

На субрахунках 505, 506 відображаються суми довгострокової заборгованості щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), відповідно в національній та іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позики).

Облік розрахунків у національній та іноземній валютах за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув, ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики».

За кредитом рахунку 60 «Короткострокові позики» відображаються суми одержаних кредитів (позик), за дебетом - сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань у разі відстрочення кредитів (позик).

Рахунок 60 «Короткострокові позики» має такі субрахунки:

601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті»;

602 «Короткострокові кредити банків у іноземній валюті»;

603 «Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті»;

604 « Відстрочені короткострокові кредити банків у іноземній валюті»;

605 «Прострочені позики в національній валюті»;

606«Прострочені позики в іноземній валюті».

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізці кожного кредиту (позики окремо та строками їх погашення.

Типову кореспонденцію бухгалтерських рахунків по обліку кредитів банків наведено у табл.

Таблиця - Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку кредитів банків:

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Відображено отримання підприємством позики	30 «Каса» 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 312 «Поточні рахунки в національній валюті»	50«Довгострокові позики» 60«Короткострокові позики»
2	Відображено отримання у банку лімітованої чекової книжки або відкриття акредитиву на адресу постачальника за рахунок позики банку	313 «інші рахунки в банку» 314 «інші рахунки в банку в іноземній валюті»	50«Довгострокові позики» 60«Короткострокові позики»
3	За рахунок позики банку оплачено придбані цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик	14 «Довгострокові фінансові інвестиції» 35 «Поточні фінансові інвестиції»	50«Довгострокові позики» 60«Короткострокові позики»
4	Відображено переоформлення короткострокової позики банку у довгострокову	60«Короткострокові позики»	50«Довгострокові позики»
5	Погашено заборгованість по виданих векселях за рахунок позики банку	51 «Довгострокові векселі видані» 62«Короткострокові векселі видані»	50«Довгострокові позики» 60«Короткострокові позики»
6	Проведено розрахунки із постачальниками за рахунок позики банку	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	50«Довгострокові позики» 60«Короткострокові позики»
7	Проведено розрахунок з бюджетом по податках за рахунок кредиту банку	64 «розрахунки за податками й платежами»	50«Довгострокові позики» 60«Короткострокові позики»
8	Погашено заборгованість перед органами соціального спрямування за рахунок кредиту банку	65 «Розрахунки за страхуванням»	50«Довгострокові позики» 60«Короткострокові позики»
9	Погашено заборгованість підприємства перед іншими кредиторами за рахунок позики банку	685 «Розрахунки з іншими кредиторами»	50«Довгострокові позики» 60«Короткострокові позики»
10	Відображено повернення підприємством суми раніше отриманої позики	50«Довгострокові позики» 60«Короткострокові позики»	30 «Каса» 31 «Рахунки в банках»
11	Погашено заборгованість перед банком за кредит шляхом передачі йому акцій підприємства	50«Довгострокові позики» 60«Короткострокові позики»	46 «Неоплачений капітал»
12	За домовленістю з банком в погашення заборгованості по отриманих кредитах передано йому векселі, отримані підприємством від покупця як гарантії щодо оплати за придбані товари	50«Довгострокові позики» 60«Короткострокові позики»	162«Довгострокові векселі одержані» 34«Короткострокові векселі одержані»
13	Нараховані відсотки за користування позикою банку і віднесені на фінансові витрати	951 «Відсотки за кредит»	684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»
14	Перераховано банку суму відсотків за користування позикою банку	684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»	31 «Рахунки в банках»

Першими документами, які засвідчують отримання і повернення довгострокових і короткострокових позик є виписки банку та платіжні доручення.

Узагальнення інформації про стан рахунків щодо отримання і повернення кредитів здійснюється при журнально-ордерній формі обліку у журналі-ордері №2, а при спрощеній формі бухгалтерського обліку - у розділі І Відомості 3-М.

2.2.1 Облік короткострокових позик банку

Для поповнення нестачі власних коштів для операційної діяльності підприємство оформляє в банку позику строком до одного року.

Для її одержання з банком укладається договір, в якому передбачається: цільове використання позикових коштів, строк користування позикою, сума і плата за позику (процент, що сплачується підприємством).

Після оформлення кредитного договору банк відкриває для підприємства кредитний рахунок, на якому і обліковуються надані та погашені кредити.

Синтетичний облік розрахунків за короткостроковими позиками ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики».

За кредитом цього рахунка обліковуються суми зобов'язань перед банком за одержані позики.

Найчастіше одержана позика зараховується на поточні рахунки і відображається згідно з випискою банку на рахунках:

Д-т 31 «Рахунки в банках»;

К-т 60 «Короткострокові позики».

Але короткострокова позика може бути направлена на погашення заборгованості перед постачальниками і підрядчиками, на погашення заборгованості перед бюджетом з податків і на інші цілі. В такому разі суми одержаної позики обліковується на рахунках:

Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

Д-т 64 «Розрахунки з бюджетом»;

К-т 60 «Короткострокові позики».

За користування короткостроковими позиками підприємство згідно з кредитним договором нараховує і сплачує проценти, сума яких відображається на рахунках:

Д-т 951 «Проценти за кредит»;

К-т 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».

За дебетом рахунка 60 «Короткострокові позики» відображаються операції з погашення зобов'язань щодо позик, а також щодо переведення короткострокової позики в довгострокову в зв'яз­ку зі змінами умов кредитування.

Погашення короткострокової позики і процентів за її користування відображається на рамках:

Д-т 60 «Короткострокові позики» (на суму самої позики);

Д-т 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» (на суму нарахованих відсотків»;

К-т 31 «Рахунки в банках».

Проценти за користування короткостроковими позиками наприкінці звітного періоду відображаються у складі фінансових результатів підприємства:

Д-т 792 «Результат фінансових операцій»;

К-т 951 «Проценти за кредит».

При відстроченні оплати короткострокових позик (переведенні в розряд довгострокових):

Д-т 60 «Короткострокові позики»;

К-т 50 «Довгострокові позики».

Аналітичний облік короткострокових позик організується окремо за кожною позикою. Аналітичні рахунки об'єднуються в такі субрахунки:

601 «Короткострокові позики банків у національній валюті»;

602 «Короткострокові позики банків в іноземних валютах»;

603 «Відстрочені короткострокові позики банків в національній валюті»;

604 «Відстрочені короткострокові позики банків в іноземній валюті»;

605 «Прострочені позики в національній валюті»;

606 «Прострочені позики в іноземній валюті».

2.2.2 Облік довгострокових позик банку

Довгострокові зобов'язання за кредитами банку обліковуються на рахунку 50 «Довгострокові позики». За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових відстрочених позик до складу довгострокових.

Зарахування довгострокових позик на поточні рахунки обліковується на рахунках:

Д-т 31 «Рахунки в банках»;

К-т 50 «Довгострокові позики».

Переведення короткострокових позик до складу довгострокових у зв'язку зі змінами умов кредитування обліковується:

Д-т 60 «Короткострокові позики»;

К-т 50 «Довгострокові позики».

За користування довгостроковими позиками банку нараховуються проценти, які включаються до складу фінансових витрат і обліковуються на рахунках:

Д-т 951 «Проценти за кредит»;

К-т 50 «Довгострокові позики».

За дебетом рахунка 50 «Довгострокові позики» відображаються операції з погашення довгострокових позик і процентів за ними:

Д-т 50 «Довгострокові позики»;

К-т 31 «Рахунки в банках.

Аналітичний облік довгострокових позик організується щодо кожної позики зокрема. Аналітичні рахунки об'єднуються залежно від виду позики в субрахунки:

...