Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська академія банківської справи

Національного банку України

УДК 336.71

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Природа і механізм трансформації банківських ресурсів

Вожжов Анатолій Павлович

Суми - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській академії банківської справи Національного банку України.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Мороз Анатолій Миколайович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри банківської справи

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Гуцал Ігор Степанович, Тернопільський національний економічний університет, завідувач кафедри банківського менеджменту та обліку;

- доктор економічних наук, професор Крамаренко Галина Олександрівна, Дніпропетровський університет економіки і права, завідувач кафедри банківської справи і фінансів;

- доктор економічних наук, професор Корнєєв Володимир Вікторович, ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України", заступник завідувача відділу досліджень розвитку та регулювання фінансових ринків

Захист дисертації відбудеться "28" вересня 2007 р. о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 55.081.01 в Українській академії банківської справи Національного банку України за адресою: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57, зала засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української академії банківської справи Національного банку України за адресою: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57.

Автореферат розісланий "28" серпня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Бурденко

Анотації

Вожжов А.П. Природа і механізм трансформації банківських ресурсів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Українська академія банківської справи Національного банку України, Суми, 2007.

Досліджено природу й механізм трансформації банківських ресурсів на мікро- та макрорівнях. Розроблено імовірнісну модель, що відображає природу і механізм формування умовно-постійної частини поточних пасивів як прояв "банківського ефекту" і встановлює кількісні взаємозв'язки у канонічному вигляді.

Визначено механізм стабілізації змінної частини поточних пасивів методом короткострокових запозичень. Розглянуто механізм трансформації сукупності короткострокових депозитів у довгострокові ресурси методом послідовних заміщень. Доведено, що наявність дрібних, середніх і великих клієнтів необхідна для формування ресурсів зі стабільною складовою. Запропоновано враховувати вплив варіативності капіталу банку на трансформацію тимчасових коштів. Обґрунтовано необхідність обліку ресурсних ризиків у банківській діяльності, запропонована їхня класифікація.

Розроблено теоретичне обґрунтування моделювання процесів трансформації банківських ресурсів на макрорівні. Встановлено, що довгострокові банківські ресурси, спрямовані на фінансування реального сектора економіки, витісняються короткостроковими коштами. Банки виконують місію відтворення довгострокових ресурсів за допомогою трансформації. Обґрунтовано, що цілеспрямоване й комплексне управління процесом трансформації може стати однією з головних умов досягнення збалансованого економічного зростання.

Ключові слова: трансформація банківських ресурсів, самостабілізація, метод короткострокових запозичень, стабілізація послідовними заміщеннями, варіативність капіталу, збалансоване економічне зростання.

Вожжов А.П. Природа и механизм трансформации банковских ресурсов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Украинская академия банковского дела Национального банка Украины, Сумы, 2007.

Исследованы природа и механизм трансформации банковских ресурсов на микро- и макроуровнях. Определена сущность природы и механизма трансформации как миссии банковской деятельности, уточнено экономическое содержание процессов формирования банковских ресурсов из совокупности аккумулируемых средств, а также исследовано влияние трансформации банковских ресурсов на сбалансированность экономического роста.

В качестве базы исследования текущих пассивов банка установлены закономерности формирования остатков по отдельным клиентским счетам и описан характер их распределения как случайных величин. Определена природа трансформации и описаны три основных метода стабилизации банковских ресурсов: метод самостабилизации совокупности депозитов до востребования; стабилизация переменной или "мерцающей" части текущих пассивов методом краткосрочных заимствований; трансформация совокупности краткосрочных банковских депозитов в долгосрочные ресурсы методом последовательных замещений.

Разработана вероятностная модель, которая отражает природу и механизм формирования условно-постоянной части текущих пассивов как проявление "банковского эффекта". Получена зависимость, описывающая в виде закона природу процесса самостабилизации совокупности депозитов до востребования при трансформации их в текущие пассивы и определяющая механизм выделения их неснижаемой части. Показано, что при устойчивой работе банка и постоянстве его клиентской базы условно-постоянная часть текущих пассивов близка по стабильности к нетто-капиталу банка, и наряду с последним является одной из основных составляющих стабильных банковских ресурсов. При этом показано, что на формирование условно-постоянной части текущих пассивов оказывает непосредственное влияние не только структура клиентов банка, но и качество управления клиентом его финансовыми ресурсами на текущих банковских счетах.

Определен механизм стабилизации переменной или "мерцающей" части текущих пассивов методом краткосрочных заимствований, предложены модели для оценки эффекта трансформации. В результате стабилизации часть нестабильных мерцающих текущих пассивов трансформируется в стабильный остаток, который при устойчивой работе банка может размещаться в высокодоходные "длинные" активы. Привлечение краткосрочных ресурсов и "заполнение" ими дефицитных периодов позволяет блокировать "мерцающие" пассивы на заданном уровне, т.е. поддерживать их в стабильном состоянии на протяжении длительных временных периодов. Предельный уровень стабилизации определяется ценой тех средств, которые необходимо заимствовать для восполнения временного дефицита ресурсов.

Рассмотрен механизм трансформации совокупности краткосрочных банковских депозитов в долгосрочные ресурсы методом последовательных замещений. Метод заключается в поддержании динамического равновесия между денежными средствами, изымаемыми вкладчиками и новыми вложениями. Если последовательное замещение обеспечивает своевременность и полноту восполнения оттока ресурсов, то они могут размещаться на сроки, сопоставимые с продолжительностью функционирования банка.

Обоснованы возможность формирования банками долгосрочных ресурсов из совокупности аккумулированных ими краткосрочных средств и возможность поддержания их стабильного уровня в длительной перспективе. Выявлена взаимосвязь этих процессов с регулированием банковской ликвидности, сделаны предложения по совершенствованию соответствующей нормативной базы. Изучено влияние клиентов банка на формирование стабильных ресурсов, обосновано, что наличие мелких, средних и крупных клиентов необходимо для формирования сбалансированных ресурсов с устойчивой стабильной составляющей. Выделение стабильной условно-постоянной части текущих пассивов и возможности стабилизации "мерцающих" пассивов находятся в прямой зависимости от количества клиентов на расчетно-кассовом обслуживании банка. Привлечение клиентов осуществляется посредством достаточно жесткой межбанковской конкурентной борьбы, так как рост их количества позволяет сформировать "дешевую" составляющую ресурсов, которые при устойчивой работе банка могут размещаться в долгосрочные активы. Наиболее существенные остатки по текущим счетам, как правило, имеют крупные клиенты, однако средние и мелкие клиенты создают стабильную составляющую текущих пассивов с меньшей вариативной частью, в силу чего значение коэффициента их стабильности и вклад в формирование постоянной части текущих пассивов больше.

Предложено учитывать влияние вариативности капитала банка на трансформацию временных средств. На основании проведенного исследования обоснована необходимость учета ресурсных рисков в банковской деятельности, разработана их классификация. Рассмотрены примеры проявления рисков и возможности их компенсации реструктуризацией обязательств банка. Показан циклический и сезонный характер изменений стабильной составляющей текущих пассивов.

Разработано теоретическое обоснование моделирования процессов трансформации банковских ресурсов на макроуровне на основе многоуровневой модели движения ресурсов, позволяющее оценивать сбалансированность спроса и предложения на рынках экономической системы в результате инвестиционно-кредитной мультипликации. Для этого предложен метод поуровневой оценки перехода денежных средств по смежным производствам. Данный подход позволил изучить механизм трансформации ресурсов и распределения по рынкам экономической системы, что, в свою очередь, позволило перейти к оценке влияния механизма трансформации на динамику сбалансированности спроса и предложения. Установлено, что долгосрочные банковские ресурсы, направленные на финансирование инвестиционной деятельности реального сектора экономики, в процессе инвестиционно-кредитной мультипликации вытесняются краткосрочными средствами субъектов предпринимательской деятельности. Аналогично известному "закону Грэшема", который гласит, что в денежном обращении "худшие" деньги вытесняют из оборота "лучшие", можно также рассматривать в качестве закона утверждение, согласно которому в реальном секторе экономики краткосрочные денежные средства в процессе денежного обращения вытесняют долгосрочные денежные средства. Банки выполняют миссию воспроизводства в экономической системе долгосрочных ресурсов посредством трансформации. Обосновано, что целенаправленное и комплексное управление процессом трансформации может явиться одним из главных условий достижения сбалансированного экономического роста.

Ключевые слова: трансформация банковских ресурсов, самостабилизация, метод краткосрочных заимствований, стабилизация последовательными замещениями, вариативность капитала, сбалансированный экономический рост.

Vozhzhov A.P. The nature and the mechanism of transformation of bank resources. - The manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of economic sciences on speciality 08.00.08 - money, finance and credit. - Ukrainian Academy of Banking of National Bank of Ukraine, Sumy, 2007.

The dissertation is devoted to research of the nature and the mechanism of processes of transformation bank's resources on micro and macrolevels. There was developed the probability model, which reflects the nature and the mechanism of formation a conditional - constant component of the current passives as a display of "bank effect ", and establishes quantitative interrelations in an initial kind.

There was determined the mechanism of stabilization of a variable part of the current passives by a method of short-term loans. The mechanism of transformation of the set of short-term deposits in long-term resources was considered by a method of consecutive replacements. It was proved, that the presence of small, average and big clients is necessary for the formation of balanced resources with a steady stable component. It was offered to take into account the influence of variability of the capital of the bank on transformation of temporary means. The necessity of the account of resource's risks for the bank's activity was proved, and also their classification was offered.

There were developed the theoretical approaches to modelling the processes of transformation bank's resources at a macrolevel. It is established that the long-term bank resources, directed on financing of real sector of economy, are superseding by the short-term means. Banks carry out a mission of reproduction of long-term resources by means of transformation. It is proved, that a purposeful and complex management of the process of transformation can be one of the main conditions of achievement of the balanced economic growth.

Key words: a transformation of bank resources, self-stabilization, a method of short-term loans, stabilization by consecutive replacements, variability of the capital, the balanced economic growth.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах поглиблення ринкових перетворень економіки та її переходу на інтенсивний шлях розвитку особливого значення набувають питання формування банками довгострокових ресурсів, необхідних для фінансування інвестиційних проектів. В економічній літературі недостатньо розкрито природу процесів формування довгострокових банківських ресурсів і механізм трансформації акумульованих банками коштів в ресурси, хоча ці питання мають важливе значення для організації ефективного банківського менеджменту та розвитку національної економіки.

Трансформація банківських ресурсів проявляється як на мікро-, так і на макрорівні: банки акумулюють "короткі" та "маленькі" вклади, трансформують їх в "довгі" та "великі" ресурси і передають суб'єктам економіки за допомогою кредитів для фінансування інвестиційної діяльності. У результаті інвестиційно-кредитної мультиплікації та проходження грошових коштів через канали ринкової економічної системи довгострокові ресурси повертаються до банківської системи в трансформованому вигляді, значною мірою у вигляді "коротких" і невеликих за обсягами депозитів до запитання. Банки забезпечують відтворення структури ресурсів, що вимагає детального вивчення закономірностей, притаманних природі та механізму трансформації банківських ресурсів. Необхідність ефективного управління фінансами та грошовим обігом вимагає розвитку теорії банкінгу, виявлення фундаментальних закономірностей, які визначають формування довгострокових банківських ресурсів. Актуальність і практична значимість поставлених проблем зумовили вибір теми дослідження.

Досліджуючи питання трансформації банківських ресурсів, автор використовував роботи відомих вітчизняних фахівців, таких, як: О.В. Васюренко, В.М. Геєць, М.В. Гридчина, А.А. Гриценко, І.С. Гуцал, О.В. Дзюблюк, А.О. Єпіфанов, В.Б. Захожай, В.В. Корнєєв, Г.О. Крамаренко, М.І. Крупка, В.Д. Лагутін, Б.Л. Луців, І.О. Лютий, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, М.І. Савлук, I.В. Сало, П.І. Юхименко, а також праці зарубіжних учених: Г. Габарда, Є.Ф. Жукова, О.І. Лаврушина, Ю.С. Масленченкова, Г.С. Панової, М. Портера, П. Роуза, А.М. Тавасієва, О.Б. Ширінської та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки були використані при виконанні бюджетних науково-дослідних робіт: у Севастопольському національному технічному університеті - "Організація фінансування інвестиційних проектів регіонального рівня банківськими установами" (номер державної реєстрації 0100U005188) та "Моделювання процесу генерації фінансових ресурсів господарським комплексом України для забезпечення збалансованого економічного зростання" (номер державної реєстрації 0102U005170); Української академії банківської справи Національного банку України "Сучасні технології фінансово-банківської діяльності" (номер державної реєстрації 0102U006965). До звіту за цими темами включені пропозиції автора щодо:

дослідження природи і механізму формування довгострокових ресурсів у результати трансформації тимчасових коштів;

визначення механізму і методів трансформації тимчасових коштів в інвестиційні ресурси та оцінки можливостей банку щодо формування ресурсів для забезпечення кредитно-інвестиційних процесів;

систематизації даних та аналізу закономірностей розподілу поточних пасивів та визначення механізму трансформації коштів до запитання у стабільні ресурси методом самостабілізації з формуванням умовно-постійною складової і методом короткострокових запозичень для стабілізації варіативної ("мерехтливої") частини поточних пасивів;

визначення закономірностей розподілу депозитів до запитання та впливу фактора керованості рахунками до запитання на величину депозитів, оцінки впливу структури клієнтської бази банку на стабілізацію поточних пасивів;

розробки моделей процесів трансформації банківських ресурсів на макрорівні на основі багаторівневої моделі руху ресурсів в ринковій економічній системі;

аналізу динаміки процентних ставок по кредитах і депозитах, вимоги інвестиційного кредитування до формування банківських ресурсів, у тому числі з використанням коштів субординованого боргу та рефінансування формування умовно-постійної частини поточних пасивів залежно від надходження коштів на поточні рахунки;

підходів до забезпечення збалансованого економічного зростання управлінням структурою інвестиційного фінансування на основі дослідження закономірностей трансформації банківських ресурсів.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є формування науково обґрунтованих концептуальних основ економічної природи та фінансового механізму трансформації банківських ресурсів, подальший розвиток теорії банківської справи з визначенням закономірностей процесів трансформації ресурсів на мікро- і макрорівні та впливу цих процесів на збалансованість економічного зростання.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

виконати комплексне дослідження механізму трансформації банківських ресурсів на мікро- і макрорівнях;

розглянути проблемні аспекти природи та механізму трансформації банківських ресурсів і їх кількісної оцінки на мікро- і макрорівнях, визначити сутність трансформації банківських ресурсів як місії банківської діяльності;

визначити закономірності формування залишків на окремих клієнтських рахунках, вивчити вплив фактора керованості рахунком до запитання на величину депозитів і виконати оцінку впливу структури клієнтської бази банку на стабілізацію поточних пасивів;

дослідити закономірності формування поточних банківських пасивів та вивчити механізми трансформації коштів до запитання у стабільні ресурси методом самостабілізації з формуванням умовно-постійної складової і методом короткострокових запозичень для стабілізації варіативної частини поточних пасивів;

знайти, на основі результатів досліджень процесів трансформації коштів до запитання в банківські ресурси у вигляді закону, функціональну залежність величини стабільної частини ресурсів залежно від таких параметрів формування депозитів як величина депозитів і кількість клієнтів банку на розрахунково-касовому обслуговуванні;

дослідити механізм трансформації строкових депозитів у довгострокові банківські ресурси методом послідовних заміщень і різні варіанти формування банками довгострокових ресурсів із сукупності строкових, у т.ч. і короткострокових депозитів;

визначити сутність власного капіталу банку у формуванні довгострокових банківських ресурсів і дослідити вплив варіативності капіталу банку на трансформацію тимчасових коштів;

дослідити вплив процесів трансформації ресурсів на прояви ресурсних ризиків у банківській діяльності, розробити їх класифікацію та розглянути можливості їх компенсації за рахунок реструктуризації зобов'язань банку;

розробити теоретичне обґрунтування моделювання процесів трансформації банківських ресурсів на макрорівні на основі багаторівневої моделі руху ресурсів у ринковій економічній системі;

дослідити рух і трансформацію банківських ресурсів у ринковій економічній системі та розробити моделі, які визначають закономірності трансформації банківських ресурсів на макрорівні;

обґрунтувати творчу сторону банківської діяльності щодо створення довгострокових ресурсів із сукупності короткострокових коштів;

розглянути можливості забезпечення збалансованого управління структурою інвестиційного фінансування на основі дослідження закономірностей трансформації банківських ресурсів;

встановити закономірності трансформації інвестиційних банківських ресурсів у процесі кредитно-інвестиційної мультиплікації з розподілом їх за ринками і секторами економічної системи, що надасть можливість прогнозувати результати монетарного стимулювання економічного зростання;

запропонувати підхід до забезпечення збалансованого управління структурою інвестиційного фінансування на основі дослідження закономірностей трансформації банківських ресурсів.

Об'єктом дисертаційного дослідження є кредитно-грошовий обіг у частині економічної природи та фінансового механізму трансформації банківських ресурсів на мікро- і макрорівнях.

Предметом дисертаційного дослідження є природа і механізми трансформації коштів, які виникають при формуванні довгострокових банківських ресурсів і їхньому використанні в суспільному відтворенні.

Методи дослідження. Загальною методологічною основою дослідження є фундаментальні розробки про закономірності соціально-економічного розвитку й суспільного відтворення теорії фінансів і кредиту. В процесі дослідження залежно від його цілей і задач використовувалися відповідні методи дослідження та аналізу економічних процесів: при визначенні закономірностей формування залишків коштів за окремими поточними рахунками, стабілізації поточних пасивів і їх варіативної частини та макроекономічного аспекту механізму трансформації банківських ресурсів - методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції; при розробці моделей процесів трансформації банківських ресурсів на макрорівні на основі багаторівневої моделі руху ресурсів в ринковій економічній системі - економіко-математичне моделювання; при розгляді постійності і варіативності капіталу банку, визначенні ефекту стабілізації поточних пасивів, механізму трансформації строкових коштів в довгострокові банківські ресурсі - методи статистичного і ситуаційного аналізу; для обґрунтування закономірностей процесів трансформації - методи наукової абстракції і графічне моделювання.

Обробка економічної інформації здійснювалася з використанням сучасних інформаційних технологій і програм. Інформаційну базу дослідження складали фінансові звіти банків, дані статистичних збірників.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

розкрито закономірності, які визначають природу і механізми процесів трансформації тимчасових коштів, які акумулюються банком, в його ресурси, а також механізми трансформації банківських ресурсів на макрорівні в процесі кредитно-інвестиційної мультиплікації з урахуванням ринкової структури економічної системи;

теоретично обґрунтовано та змодельовано процеси трансформації банківських ресурсів трьома методами: методом самостабілізації сукупності депозитів до запитання з виділенням їх умовно-постійної частини, стабілізація "мерехтливої" частини поточних пасивів методом короткострокових запозичень, трансформація строкових депозитів в банківські ресурси "необмеженої" тривалості методом послідовних заміщень;

виведено у вигляді закону залежність, яка визначає формування умовно-постійної частини поточних пасивів внаслідок "банківського ефекту" з урахуванням параметрів формування депозитів до запитання, які утворюють відповідні поточні пасиви, у тому числі кількості клієнтів на розрахунково-касовому обслуговуванні, розподілу залишку на поточних рахунках та його середнього значення;

запропоновано та змодельовано залежність для оцінки ефекту трансформації поточних пасивів при стабілізації їх "мерехтливої" частини методом короткострокових запозичень на міжбанківському ринку як трансформації визначеної частини варіативних поточних пасивів у довгострокові банківські ресурси;

обґрунтовано необхідність оцінки впливу варіативності капіталу банку на процеси трансформації тимчасових коштів, закономірності впливу процесів трансформації на банківську ліквідність;

здійснено теоретичне обґрунтування моделювання процесів трансформації банківських ресурсів на макрорівні на основі багаторівневої моделі руху ресурсів в ринкової економічної системі, що дозволяє оцінювати зміну попиту та пропозиції на ринках в результаті інвестиційно-кредитної мультиплікації;

запропоновано розглядати відтворення довгострокових ресурсів, які в процесі мультиплікації витісняються короткостроковими коштами суб'єктів підприємницької діяльності і спрямовані на фінансування інвестиційної діяльності за допомогою трансформації, як місію банківської діяльності;

обґрунтовано, що цілеспрямоване та комплексне управління процесом трансформації банківських ресурсів на макрорівні та використання його у фінансуванні "точок росту" є однією з головних умов досягнення збалансованого економічного зростання;

введено в наукову термінологію такі поняття, як: "самостабілізація поточних пасивів", що є методом трансформації сукупності нестабільних банківських тимчасових коштів в довгострокові банківські ресурси; "метод стабілізації варіативної ("мерехтливої") частини поточних пасивів короткостроковими запозиченнями" як трансформація частини варіативних поточних пасивів у довгострокові банківські ресурси.

удосконалено:

теоретичні основи дослідження закономірностей формування залишків на окремих клієнтських рахунках, їх розподілу як випадкових величин;

методологічні засади оцінки впливу особливостей клієнтської бази банку та індивідуальних особливостей діяльності клієнтів на формування депозитів до запитання на відповідних поточних рахунках;

методологічні основи розподілу поточних банківських пасивів як сукупність випадкових величин депозитів до запитання на поточних рахунках і їх вплив на процеси трансформації;

тлумачення "золотого" банківського правила як відповідності обсягу та терміну вимог банку на кожну поточну дату величинам і термінам його ресурсів, сформованих за допомогою трансформації із сукупності акумульованих коштів;

класифікацію ресурсних ризиків на підставі критеріїв їх виникнення і впливу на трансформацію банківських ресурсів, зокрема виділено прояви ресурсного ризику, та конкретизовано причини їх виникнення;

дістали подальшого розвитку:

дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених у частині вивчення природи та механізму процесів трансформації банківських ресурсів на макро- та мікрорівнях;

дослідження сутності трансформації банківських ресурсів та визначення її місця в банківській діяльності;

обґрунтування можливостей використання процесів трансформації для досягнення та регулювання збалансованого економічного зростання.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовані теоретичні висновки та розроблені практичні рекомендації, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані як при формуванні інвестиційних ресурсів для довгострокового кредитування та інвестування, так і для вирішення завдань монетарного стимулювання стійкого і стабільного економічного зростання.

Результати дисертаційного дослідження, запропоновані методи та моделі застосовуються в банківській системі України: Національним банком України (довідка про впровадження № 42-210/118 від 13.01.2005), Головним управлінням НБУ в АР Крим (довідка про впровадження № 05-021/931 від 08.02.2007), АКБ "Морський" (довідка про впровадження № 2063/03 від 25.12.2006), СФ КБ "Приватбанк" (довідка про впровадження № 11.0.0.0/173 від 06.04.2007), СФ АКБ "ТАС-Комерцбанк" (довідка про впровадження від 21.03.2007). Одержані автором результати наукового дослідження використовуються в навчальному процесі кафедри фінансів і кредиту Севастопольського національного технічного університету (довідка про впровадження № 82-08.15/138 від 09.02.2007) та кафедри банківської справи Таврійського національного університету ім. Вернадського (довідка про впровадження від 28.02.2007) при викладанні навчальних дисциплін "Банківські операції", "Банківський менеджмент" і "Управління корпоративними фінансами".

Рецензія доктора економічних наук, професора М.І. Крупки "Фундаментальна науково-практична праця з питань формування та трансформації банківських ресурсів" на індивідуальну монографію автора "Процеси трансформації банківських ресурсів" опублікована у Віснику НБУ № 3 (133) 2007 р.

Особистий внесок здобувача у роботах, що опубліковані у співавторстві, полягає у наступному: здійснено оцінку можливостей банку з формування ресурсів для забезпечення інвестиційних процесів та досліджено закономірності впливу нестабільних тимчасових коштів у формуванні інвестиційних ресурсів [3, 7, 10, 25, 31]; сформульовано проблему, визначено завдання і розглянуто теоретичні аспекти фінансового забезпечення економічного зростання, моделювання готівкового грошового обігу [9, 48]; розроблено модель процесів трансформації та алгоритм оцінки ефективності трансформації поточних пасивів [11, 20, 26, 32]; систематизовано показники кількісної оцінки трансформації поточних пасивів, уточнено графічну модель їх стабілізації, здійснено аналіз закономірностей розподілу поточних пасивів та їх формування, формування умовно-постійної частини поточних пасивів залежно від надходження коштів на поточні рахунки [18, 27, 40, 42, 43, 66]; визначено закономірності розподілу депозитів до запитання, розроблено методичний підхід до дослідження депозитів до запитання та формування поточних пасивів сукупністю депозитів на карткових рахунках [16, 17, 37, 73]; здійснено оцінку фактора сезонності у формуванні ресурсів підприємств [19]; проведено аналіз динаміки процентних ставок за кредитами і депозитами, розглянуто вимоги інвестиційного кредитування до формування банківських ресурсів, у т.ч. з використанням коштів субординованого боргу та рефінансування [25]; проведено апробацію моделі трансформації поточних пасивів за фактичними даними банку [26]; здійснено опис і обґрунтовано принципи застосування моделі ринкової економічної системи для оцінки ресурсів [28]; уточнено функції власного капіталу банку та здійснено оцінку можливостей його збільшення, уточнено структуру банківського капіталу у динаміці, визначено значення капіталу банку у складі його ресурсів, можливість капіталізації банків за рахунок поточних пасивів [29, 30]; обґрунтовано необхідність обліку самокредитування при овердрафті при оцінці ресурсів банку та вплив овердрафтного кредитування на формування поточних пасивів [38, 39]; обґрунтовано методичний підхід до оцінки використання тимчасових коштів для іпотечного кредитування [41, 58]; здійснено оцінку можливих шляхів залучення банківського капіталу для фінансування виробництва [49]; визначено вплив формування поточних пасивів на ліквідність балансу банку [57].

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження висвітлювалися в доповідях та обговорювалися на науково-практичних конференціях: "Економічна безпека в стратегії ринкових реформ" (Київ, 2000 р.), "Икономиката и развитието на обществото" (Варна, 2000 р.), "Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання" (Луцьк, 2001, 2003, 2005 р.), "Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні" (Львів, 2001 р.), "Дослідження та оптимізація економічних процесів "Оптимум-2001" (Харків, 2001 р.), "Роль грошових заощаджень населення в розвитку економіки України" (Київ, 2002 р.), "Європейський вибір України: проблеми теорії та практики реалізації" (Дніпропетровськ, 2003 р.), "Монетарна політика в умовах економічного зростання" (Київ, 2004 р.), "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародний рух капіталу" (Ялта-Лівадія-Форос, 2004 р.), "Економічний і соціальний розвиток України в ХХI столітті: національна ідентичність і тенденції глобалізації" (Тернопіль, 2005 р.), "Інвестиції в майбутнє - 2005" (Варна, 2005 р.), "Стратегія соціально-економічного розвитку України і пріоритети грошово-кредитної політики" (Київ, 2006 р.); на всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України" (Суми, 2001, 2003, 2005, 2006, 2007 р.), "Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України" (Алушта, 2002 р.), "Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку України" (Київ, 2003 р.), "Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні" (Київ, 2004 р.), "Розвиток фінансової системи України в умовах ринкової трансформації" (Вінниця, 2006 р.), "Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами" (Севастополь, щорічно, 1998-2006 рр.).

Наукові публікації. Основні положення дисертації викладені у 76 працях, у тому числі в одноосібній монографії, трьох колективних навчальних посібниках; 43 праці опубліковані у наукових фахових виданнях, 29 - в інших виданнях. Загальний обсяг опублікованих робіт складає 80,61 друк. арк., з яких особисто автору належить 45,18 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 429 сторінок, у тому числі на 112 сторінках розміщено 17 таблиць, 109 ілюстрацій, 6 додатків, список використаної літератури із 371 найменування.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, зв'язок роботи з науковими програмами, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретичні основи формування банківських ресурсів" здійснено дослідження природи та механізму трансформаційних процесів банківських ресурсів.

Проведений аналіз публікацій вітчизняних і зарубіжних учених показав, що банківські ресурси як один з проявів банківської діяльності та як економічна категорія викликають значний інтерес серед учених і практиків. У зв'язку з розвитком інвестиційної діяльності та довгострокового кредитування перед банківською системою постає питання забезпечення довгостроковими та "дешевими" грошима, через що зростає актуальність теоретичних досліджень трансформаційних процесів.

Виконане дослідження дозволяє зробити висновки про можливість використання тимчасових коштів, які акумулюються комерційними банками, зокрема створюються сукупністю онкольних пасивів, як стабільних інвестиційних ресурсів, а також про застосування методів реалізації та стабілізації й доступність для банківського менеджменту.

Автором надано характеристику грошових коштів, акумульованих банками з позиції їх стабілізації та можливості прогнозування ризиків, запропоновано їх класифікацію за кількома ознаками.

Дослідження практики залучення банками грошових коштів показало, що вони істотно відрізняються за величиною та термінами передачі у розпорядження банку. До постійних коштів належить капітал банку, сформований з внесків акціонерів (учасників) і капіталізованого прибутку. Ресурсна складова власного капіталу банку, або його капітал-нетто, може використовуватися банком без обмеження тривалості для розміщення в цільові активи та безпосередньо, не вимагаючи трансформації його параметрів.

Тимчасові зобов'язання банку поділяються на строкові депозити і позики та депозити і позики до запитання. Процес акумуляції банком грошових коштів передбачає залучення і запозичення грошових коштів, які вимагають адаптації для можливості їх використання у банківській діяльності. Значну частину банківських зобов'язань складають строкові депозити фізичних осіб (ФО) та депозити суб'єктів підприємницької діяльності (СПД). В той же час депозити до запитання ФО та СПД складають близько половини зобов'язань банку. Це свідчить про різнорідність коштів, які акумулюються банками, та підтверджує необхідність дослідження шляхів їх перетворення в довгострокові ресурси. Сукупні зобов'язання банківської системи України зростають дуже динамічно, і це також вимагає теоретичного обґрунтування процесів, що відбуваються, дослідження природи та механізму трансформації банківських ресурсів.

У роботі зазначається, що фінансування значної частини строкових активів забезпечується коштами поточних пасивів, сформованих нестабільними залишками коштів на поточних і прирівняних до них рахунках, тобто сукупністю коштів до запитання.

"Золоте" банківське правило, сформульоване як необхідність відповідності зобов'язань і вимог банку в банківській діяльності, не дотримується, зобов'язання та вимоги не співпадають ні за строками, ні за структурою. Однак у результаті трансформації сукупність акумульованих коштів приводиться у відповідність до його вимог на кожну поточну дату.

Обґрунтовано, що для того, щоб мобілізовані банком кошти стали його ресурсами, необхідно адаптувати їх параметри за строками і сумами з параметрами активів банку, що досягається за допомогою трансформації.

Сутністю процесу трансформації є стабілізація акумульованих банком коштів, яка надає можливість використовувати "короткі" (строкові) та "суперкороткі" кошти до запитання для стабільного розміщення в довгострокові активи банку. Поняття "трансформація" в загальному вигляді означає процес перетворення будь-якого предмета в новий стан, який характеризується зміною його параметрів і якісних характеристик. Виходячи з цього, автором удосконалено трактування "золотого" банківського правила, яке має бути визначене таким чином: величини та терміни вимог банку на кожну поточну дату повинні відповідати величинам і термінам його ресурсів, сформованих за допомогою трансформації із сукупності акумульованих коштів.

Таким чином, природа трансформації банківських ресурсів проявляється у процесах перетворення вихідних властивостей і якостей коштів, які акумулюються банком, в інші властивості та якості, що характерні для банківських ресурсів, а також при їх перетворенні на макрорівні у процесі інвестиційно-кредитної мультиплікації. Механізм трансформації банківських ресурсів визначає порядок і послідовність дій щодо перетворення коштів, які акумулюються банками, в їх ресурси, а також банківських ресурсів у процесі інвестиційно-кредитної мультиплікації різними методами на основі комбінацій різних причинно-наслідкових взаємозв'язків. банк пасив запозичення ризик

На основі аналізу наукових досліджень показано, що розвиток банківської науки привів до усвідомлення трансформації банківських ресурсів як банківської місії нарівні з емісійною місією. Місія розглядається як найважливіша категорія, яка притаманна організаційній структурі в економічній системі. Автором у роботі обґрунтовано ранжирування банківської діяльності за трьома рівнями: місії, функції, операції.

Розглянуто взаємозв'язки та послідовність руху грошових коштів при монетарному регулюванні грошового обігу, а також прояв трансформації банківських ресурсів на макрорівні.

Встановлено, що складність і неоднозначність механізмів перетворення сукупності коштів, які акумулюються банками, в ресурси, а також перетворення банківських ресурсів у процесі суспільного відтворення на макрорівні вимагають створення теорії трансформації банківських ресурсів як системи наукових принципів і методів, які б узагальнювали практичний досвід і відображали закономірності протікання даних процесів.

У другому розділі "Депозити до запитання та їх трансформація в банківські ресурси" проведено дослідження, що розкривають природу та механізм стабілізації поточних пасивів, які дозволяють генерувати банківський капітал з сукупності невеликих внесків, кожен з яких не може знайти належного застосування для фінансування великих проектів; розглянуто можливі підходи до дослідження закономірностей формування залишків коштів на поточних рахунках клієнтів; обґрунтовано, що доцільно досліджувати фактичні значення залишків коштів на рахунках як випадкові величини методом інтервального групування.

У ході дослідження встановлено, що характер розподілу визначається стійкістю ведення клієнтом його господарської діяльності, активністю проведення операцій на рахунку, "статками" клієнта, а також залежить від кількості клієнтів, рівня їх ділової активності та сезонного чинника.

Результати аналізу наукових публікацій свідчать, що природа формування умовно-постійної частини поточних пасивів в цілому всіма вченими характеризується схожим чином. Однак трактування суті процесу різне, що призводить до відмінних кількісних оцінок, які не розкривають природу та механізм стабілізації поточних пасивів.

У складі поточних пасивів виділяються дві частини: достатньо стійка постійна частина ППconst і змінна - варіативна, або "мерехтлива" частина - ППvar. Оскільки рівень стабільної частини поточних пасивів може бути порушений неординарними, форс-мажорними обставинами, цю складову запропоновано називати умовно-постійною. При стабільній роботі банку та при нарощуванні обсягів розрахункових операцій з сукупності "коротких" і нестабільних коштів, які акумулюються банками, створюються стабільні, довгострокові або "довгі" ресурси. Вони зберігають свою "ціну" на рівні плати за залишки на поточних рахунках, тобто в результаті банки створюють "довгі" і "дешеві" ресурси.

У результаті досліджень практичної банківської діяльності та застосування економіко-математичного моделювання отримано залежність, яка визначає величину умовно-постійної частини поточних пасивів в канонічному вигляді:

, (1)

де m - середній залишок коштів на поточному рахунку;

n - кількість поточних рахунків;

- середньоквадратичне відхилення залишків.

Залежність описує стабілізацію сукупності депозитів до запитання при формуванні поточних пасивів і визначає механізм виділення їх незнижуваної частини як наслідок "банківського ефекту". Зміна умовно-постійної частини поточних пасивів ілюструється графіками. Величина ППconst визначається "розривом" між сумарним математичним очікуванням, яке змінюється прямо пропорційно кількості поточних клієнтських рахунків (n) відповідно до лінійної залежності, та половиною діапазону розсіювання, який збільшується "повільніше" не в лінійній, а в степеневій залежності.

При стійкій діяльності умовно-постійна частина поточних пасивів не тільки зберігає свою величину впродовж всього "життя" банку, але, як правило, постійно її збільшує. Ця складова поточних пасивів виділяється "автоматично", що дає підстави говорити про процес "самостабілізації", і за стабільністю вона близька до ресурсної складової власного капіталу банку. Для збільшення цієї важливої складової банк повинен постійно працювати над збільшенням кількості клієнтів на розрахунково-касовому обслуговуванні. Банки безпосередньо зацікавлені в "процвітанні" та розвитку своїх клієнтів, тобто збільшенні залишків на їх рахунках.

Одержана залежність по-іншому розкриває суть банківської діяльності та показує, що банкам властива "творча" роль. Вони створюють довгострокові ресурси із сукупності короткострокових. Це доводить об'єктивну необхідність банківської діяльності для розвитку економіки. Отримана закономірність формування поточних пасивів дозволяє перейти від інтуїтивного управління нестабільними за своєю природою депозитами до запитання до науково обґрунтованого.

Залучення клієнтів до обслуговування здійснюється за допомогою досить жорсткої міжбанківської конкурентної боротьби, оскільки збільшення їх кількості дозволяє формувати "дешеву" та довгострокову складову ресурсів. Результати аналізу свідчать, що найбільш суттєві залишки на поточних рахунках, як правило, мають "великі" активно працюючі клієнти. "Середні" та "маленькі" клієнти створюють стабільну складову поточних пасивів з меншою варіативною частиною, через що значення їх вкладу у формування поточних пасивів є суттєвим. Для великих клієнтів характерний "піковий" характер залишків, що зменшує їх внесок у формування стабільної складової ресурсів. У той же час "пікова" складова - це ресурси для пропозиції на короткостроковому міжбанківському ринку. Отже існує необхідність диверсифікації клієнтської бази й зацікавленість банків у залученні до обслуговування середніх і малих підприємств, а також фізичних осіб для формування стабільних довгострокових ресурсів.

При дослідженні змінної частини поточних пасивів запропоновано поділяти відхилення величин "мерехтливих" пасивів і онкольних коштів по клієнтських рахунках на ординарні й неординарні, а також відхилення, що носять характер форс-мажорних. Відхилення варіативної або "мерехтливої" частини поточних пасивів мають різний характер. Більша частина відхилень знаходиться у "звичайному", "нормальному" діапазоні.

Заданий рівень стабілізації поточних пасивів підтримується шляхом оперативного поповнення "провалів" в ланцюзі мерехтливих пасивів за допомогою "коротких" і "дешевих" міжбанківських запозичень (МБКпас). Це забезпечує стабілізацію "мерехтливих" пасивів методом, який названий автором методом "блокування частини змінних пасивів короткостроковими запозиченнями". При цьому утвориться стабільна складова , яка може бути розміщена у високодохідні довгострокові активи при стійкій роботі банку. Стабілізація змінної, мерехтливої частини поточних пасивів не проявляється автоматично, а вимагає постійної керівної дії, спрямованої на підтримку заданого рівня стабілізації короткостроковими запозиченнями.

Ризик при використанні "мерехтливих" пасивів як стабільних ресурсів проявляється у двох формах. По-перше, це ризик втрати ліквідності балансу банку, який виникає при неправильному врахуванні динаміки ресурсів. По-друге, це ризик зменшення доходів, який може виникнути внаслідок стабілізації "мерехтливих" пасивів вище за рівень математичного очікування М, що приведе до збільшення процентних витрат на стабілізацію. При цьому може втратитися економічна доцільність застосування методу стабілізації внаслідок зростання процентних ставок зі збільшенням обсягів і термінів залучення ресурсів.

Для оцінки стабільності ресурсів запропоновано використовувати коефіцієнт стабільності КСТ, який визначається як відношення умовно-постійної частини поточних пасивів до їх загальної величини. Його значення показують, що дрібні та середні клієнти створюють більш стабільні поточні пасиви, ніж великі. Питома вага стабільної складової в їх поточних пасивах більша. Рівень можливої стабілізації поточних пасивів з використанням двох методів трансформації - "банківського ефекту" та часткового блокування "мерехтливих" поточних пасивів - пропонується оцінювати інтегральним показником.

Визначено, що на формування умовно-постійної частини поточних пасивів безпосередньо впливає не тільки структура клієнтів банку, але і такий чинник як якість управління клієнтом його фінансовими ресурсами, які перебувають у вигляді залишків на поточних банківських рахунках. Запропоновано для оцінки якості управління поточним рахунком використовувати коефіцієнт інтенсивності роботи на рахунку, який визначається відношенням математичних очікувань нормального та фактичного розподілів і дає можливість зіставляти рахунки з великими та малими залишками і робити висновки щодо можливості використання залишків на рахунках у перспективі.

У третьому розділі "Строкові і постійні кошти у формуванні ресурсів банку" визначено механізм трансформації строкових депозитів у банківські довгострокові ресурси "необмеженої" тривалості методом послідовних заміщень; запропоновано теоретичні підходи до оцінки впливу варіативності капіталу банку на процеси трансформації тимчасових коштів.

Строкові кошти мають важливу якість - вони надходять у розпорядження банку на конкретний термін. Ураховуючи це, банк може планувати свою діяльність, виходячи із стабільності строкових коштів, і розміщувати їх у значні за тривалістю активи. Проте стабільність строкових депозитів відносна. Аналіз зміни їх величин і обсягів депозитів до запитання на прикладі однієї з банківських установ показав, що форс-мажорні обставини в кінці 2004 - на початку 2005 року через ускладнення політичної ситуації призвели до банківської паніки, внаслідок чого відбувся відтік як строкових коштів, так і коштів до запитання. При цьому відтік коштів до запитання був меншим, ніж строкових депозитів. Виникла парадоксальна ситуація, коли стабільність строкових депозитів виявилася меншою за стабільність нестабільних коштів до запитання.

"Безстроковість" ресурсів банку, які формуються шляхом акумуляції строкових депозитів і позик, забезпечується підтримкою динамічної рівноваги між грошовими коштами, які вилучаються вкладниками, та новими вкладеннями методом послідовних заміщень. Якщо послідовне заміщення забезпечує своєчасність і повноту поповнення відтоку ресурсів, то вони можуть розміщуватися на строки, порівнянні з тривалістю функціонування банку.

Ці ресурси є найбільш "дорогими", оскільки основу їх ціни складають процентні ставки за строковими депозитами, проте визначеність тривалості кожної складової депозитів робить їх сукупність основою стабільної роботи банку.

Постійні ресурси представлені власним капіталом банку. Він не вимагає трансформації, а його частина, яка знаходиться в грошовій формі, безпосередньо входить до складу ресурсів банку. Варіювання величини капіталу також спричиняє вплив на процеси трансформації тимчасових коштів і при зменшенні вимагає їхнього додаткового збільшення для відповідних заміщень. Це необхідно враховувати при підтримці заданого рівня стабільних ресурсів банку.

Розглянуто приклади зменшення капіталу банку, які впливають на трансформацію тимчасових коштів, а також виявлено аналогію із зменшенням поточних пасивів і строкових депозитів, що вимагає заповнення втраченої частини для підтримки ліквідності. При оцінці варіативності капіталу необхідно враховувати "уявну вартість капіталу банку". Зменшення реального капіталу банку може відбуватися через приховані фінансові втрати, не відображені у балансі, і втрати, пов'язані з фіктивним збільшенням капіталу.

...