Загальна характеристика власного капіталу комерційного банку

Відповідно до таблиці 2.2 регулятивний капітал банку за 2008 рік складав 4 943 989 тис. грн.

Н3₍₂₀₀₈₎ = (4 943 989 / 48 259 946) Ч 100% = 10,24%

Н3₍₂₀₀₉₎ = (13 169 092 / 57 179 003) Ч 100% = 23,03%

Н3₍₂₀₁₀₎ = (19 391 206 / 73 160 611) Ч 100% = 26,51%

Отже, за результатами розрахунків було з'ясовано, що норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) мав тенденцію до збільшення за період 2008-2010 рр. Даний норматив відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій. Тому, можемо зазначити, що з кожним роком регулятивний капітал банку збільшувався (таблиця 2.2), впливаючи тим самим на збільшення даного нормативу. ПАТ «Укрексімбанк» виконує вимоги щодо дотримання нормативу Н3. З розрахунків видно, що норматив Н3 даного банку суттєво перевищує нормативне значення, що є позитивним для банку.

Отже, після розрахунків нормативів достатності, можемо сказати, що ПАТ «Укрексімбанк» виконує встановлені Національним банком України мінімальні значення нормативів. З розрахунків видно, що дані показники банку в кілька разів перевищують нормативні значення, що позитивно впливає на роботу ПАТ «Укрексімбанк».

У параграфі 1.3 було перелічено методи, які використовуються для дослідження капіталу банку. Охарактеризуємо стійкість та якість власного капіталу одним із методів, а саме, методом коефіцієнтів.

До показників, які характеризують стійкість та якість власного капіталу відносяться такі:

- 

- 

-

Дані коефіцієнти характеризують функціональне призначення власного капіталу.

Отже, розрахуємо показник К2:

2008 рік: К2=ВК₂₀₀₈ / П₂₀₀₈ = 4 505 710/48 259 946 = 0,0933 (9,33%)

2009 рік: К2=ВК₂₀₀₉ / П₂₀₀₉ = 10 880 593/57 179 003 = 0,1903 (19,03%)

2010 рік: К2=ВК₂₀₁₀ / П₂₀₁₀ = 17 553 482/73 160 611 = 0,2399 (23,99%)

Цей коефіцієнт характеризує частку власного капіталу в загальному обсязі пасивів, а також за допомогою цього коефіцієнта можна побачити який є рівень активності депозитної політики банку.

Значення цього показника у середовищі стабільної економіки на думку вчених, з якою ми погоджуємося, повинен становити більше 9% для І групи банків та 15% для банків ІІ - ІІІ груп. У середовищі нестабільної економіки значення показника К2 коливається від 15 до 25 відсотків.

ПАТ «Укрексімбанк» відноситься до І групи банків. З розрахунків видно, що лише в 2008 році цей показник знаходився на рівні 9%. У 2009-2010 роках він був на рівні 19-24%. Таке значення вказує на те, що в цей період відбувалися негативні явища в економіці країни, наприклад, початок фінансової криза, зменшення коштів банків.

2008: К3 = ВК₂₀₀₈ / З₂₀₀₈ = 4 505 710 / 43 754 236 = 0,103 (10,3%)

2009: К3 = ВК₂₀₀₉ / З₂₀₀₉ = 10 880 593 / 46 298 410 = 0,235 (23,5%)

2010: К3 = ВК₂₀₁₀ / З₂₀₁₀ = 17 553 482 / 55 607 129 = 0,3157 (31,57%)

Цей коефіцієнт характеризує наскільки зобов'язання є покриті капіталом. Протягом аналізованого періоду коефіцієнт К3 з кожним роком збільшувався. Збільшення даного показника викликано, перш за все, змішенням розміру зобов'язань та власного капіталу банку. Збільшення зобов'язань відбулося за рахунок збільшення коштів клієнтів, субординованого боргу, та інших залучених коштів.

2008: К4 = Резервний капітал₂₀₀₈ / Регулятивний капітал ₂₀₀₈ =

821 042 / 4 943 989 = 0,1661 (16,61%)

2009: К4 = Резервний капітал₂₀₀₉ / Регулятивний капітал ₂₀₀₉ =

846 383 / 13 169 092 = 0,0643 (6,43%)

2010: К4 = Резервний капітал₂₀₁₀ / Регулятивний капітал ₂₀₁₀ =

1 087 097 / 19 391 206 = 0,0561 (5,61%)

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» резервний капітал має становити не менше 25 відсотків регулятивного капіталу.

Розрахувавши коефіцієнт К4 було з'ясовано, що ПАТ «Укрексімбанк» не виконує встановленого Національним банком України нормативного значення даного показника.

Незважаючи на те, що резервні та інші фонди банку були збільшені в 2010 році порівняно з 2008 роком приблизно в 1,5 рази, зростав і регулятивний капітал. Це ніяк не вплинуло на збільшення коефіцієнта К4, а навпаки, навіть понизило його. Це може пояснюватися тим, що банк не якісно виконує свої зобов'язання.

Тому банку необхідно збільшити цей показник до встановлених Національним банком України вимог.

Загалом ситуація по ПАТ «Укрексімбанк» є стабільною, оскільки більшість показників відповідають нормативним значенням встановлених НБУ.

3. Проблеми та шляхи підвищення рівня достатності власного капіталу комерційних банків

власний капітал комерційний банк

В процесі оцінки надійності та безпечності конкретної банківської установи власний капітал є одним із фундаментальних чинників, що дає змогу поглинати можливі втрати від ризикових операцій, забезпечуючи цим самим основу для підтримки довіри до банку з боку вкладників та інших клієнтів. В кінцевому результаті власний капітал має визначальний вплив на конкурентну позицію банку і формує його конкурентоспроможність у ринковому середовищі.

У банківській справі серед основних показників фінансового стану, його розвитку та регулювання головне місце займає показник достатності власного капіталу, або капітальної адекватності масштабам і характеру здійснюваних банком операцій. На думку фахівців Всесвітнього банку, які проводили дослідження українського фінансового ринку, банківська система України не виконує ролі ефективного провідника капіталу в економіку країни і поки не здатна фінансувати її стійке зростання. Сьогодні Україна істотно відстає за рівнем розвитку своєї банківської системи від країн СНД. Тому перед вітчизняними банківськими установами пріоритетним завданням залишається нарощення обсягів власного капіталу, адекватного поліпшення його якості та підвищення рівня капіталізації банків.

В наукових колах України дослідженню питань формування та визначення достатнього рівня банківського капіталу присвячені праці М. Алексеєнка, О. Дзюблюка, О. Добровольського, О. Заруби, А. Мороза, Л. Примостки, Р. Тиркала та ін. Серед російських вчених варто виділити роботи В. Кисельова, В. Колеснікова, Л. Кроливецької, О. Лаврушина та ін. Належне місце в розробленні цієї проблеми займають праці таких західних вчених: Дж.Ф. Сінкі, П. Роуза, Ф. Мишкіна, Т.У. Коха та багатьох інших. Не дивлячись на таке всебічне опрацювання даного питання вченими-економістами, проблема визначення достатності банківського капіталу в цілому та власного капіталу банку зокрема, залишається актуальною і в міжнародній, і у вітчизняній банківській практиці.

В науковій літературі вирішення проблеми достатності капіталу банку пов'язують з вирішенням проблеми капіталізації.

З думкою вчених ми повністю погоджуємося та пропонуємо розглянути проблему достатності капіталу банку через розв'язання проблем капіталізації, що дасть змогу виявити шляхи підвищення рівня капіталізації. Це в свою чергу зумовить підвищення рівня достатності капіталу банків.

Під рівнем капіталізації мають на увазі власні кошти банку або власний капітал банку і його достатність для покриття ризиків. Показник капіталізації визначає надійність банку, захищеність вкладів населення, підприємств і держави. Разом з тим можливість розширення активних операцій визначається необхідним рівнем достатності капіталу. При цьому треба враховувати, що основою ресурсної бази банку є залучені кошти, а процесу кредитування передують депозитні операції. Тому банку слід підтримувати рівень довіри з боку суб'єктів господарювання. А це в свою чергу потребує від банку виконання вимог щодо стійкості та платоспроможності.

Проблема підвищення рівня капіталізації банків зумовлює об'єктивну необхідність дослідження сучасної вітчизняної практики формування власного капіталу банків, порядку оцінювання величини та визначення рівня адекватності потребам розвитку економіки країни, а також пошуку ефективних шляхів і джерел нарощення обсягів капіталізації, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної банківської системи і збереженню її національних пріоритетів в умовах глобалізації фінансових ринків.

На сучасному етапі проблему капіталізації часто плутають із проблемою розміру статутного капіталу або із проблемою ліцензійних вимог до розміру регулятивного капіталу. В зв'язку з цим необхідно чітко зазначити, що проблема капіталізації - це проблема недостатньої адекватності капіталів банків до розміру сформованих ними активів. Тобто проблема полягає не у кількісній, а у якісній площині. Проблема капіталізації - це проблема загальної фінансової стабільності та автономності банківської системи, а отже, проблема належного обслуговування банками прийнятих на себе грошових зобов'язань.

Для здійснення якісної оцінки власного капіталу банку необхідно звертати значну увагу на його достатність. Визначення достатності капіталу банківської установи відіграє значну роль, і не лише для оцінки окремо взятого конкретного банку, а й для того щоб можна було визначити надійність усієї вітчизняної банківської системи. Національний банк України постійно повинен аналізувати достатність капіталу з метою прийняття адекватних рішень щодо запровадження структурних змін у банківській системі. Це може стосуватись як реорганізацій окремих банків, так і злиття банківських установ, а також розширення мережі нових філій.

Кількісні параметри достатності капіталу характеризують відповідні коефіцієнти, а до якісних факторів відносяться, наприклад, такі: стан ліквідності банківської установи, професійність та підготовленість керівництва банку, якісна структура активів, а також прибутковість банку. Вважаємо за необхідне враховувати деякі особливості функціонування українських банків, а саме:

- недостатній розвиток фондового ринку, що не дозволяє банкам мати в обороті у великих об'ємах такі фінансові інструменти, як кумулятивні та не кумулятивні акції, безстрокові та привілейовані преференціальні акції, субординовані позики та ін.;

- недостатній рівень капіталізації банків;

- нестійкий характер економіки, який спонукає банки до значних ризиків, пов'язаних з прагненням мати стабільні прибутки;

- перевищення темпів зростання активів над темпами зростання власного капіталу банків;

- висока питома вага іноземного банківського капіталу в банківській системі;

- зниження рівня ліквідності банків у зв'язку з відпливом коштів фізичних і юридичних осіб та зниженням курсу національної валюти.

Отже, необхідно постійно оцінювати капітал банку та визначати його достатність для ефективної роботи як на сучасному етапі так і у перспективі, оскільки в банківській системі ризики, що впливають на роботу банку, є завжди присутніми.

Тенденція до зростання частки власного капіталу банків у ВВП країни є позитивною, проте останнім часом спостерігаємо спад як власного капіталу, так і ВВП, причому темпи зниження ВВП є вищими. Так, на початок 2010 року частка власного капіталу банків у ВВП країни становила 13,5%, що у п'ять разів вище за показник 2001 року. Однак рівень капіталізації банківської системи України з огляду на позиції її розвитку є недостатнім. Для порівняння зазначимо, що у країнах з перехідною економікою співвідношення власного капіталу до ВВП перевищує 40%, у розвинених країнах становить 80% і більше. (Рис., Додаток)

Отже, доцільним є визначення методичних та практичних шляхів підвищення рівня капіталізації як конкретного банку, так і банківської системи в цілому.

На сучасному етапі основними шляхами підвищення капіталізації банківського сектору України є підготовка і впровадження таких заходів:

1) збільшення додаткового капіталу банків за рахунок розміщення акцій власної емісії та додаткових внесків засновників;

2) консолідація банківських установ через: консорціумне кредитування, створення банківських об'єднань (фінансових та банківських холдингових груп, банківських корпорацій), злиття банків, реорганізація банків;

3) збільшення капіталу шляхом залучення субординованого боргу за рахунок випуску депозитних сертифікатів, банківських облігацій та єврооблігацій;

4) розроблення механізму нарощування прибутку, який найбільше пов'язаний з дивідендною політикою банку. Чим менша частина прибутку буде виплачена як дивіденди, тим більша частина його буде капіталізована;

5) розроблення системи залучення грошових коштів на фінансових ринках;

6) зниження частки активів, що мають високий ступінь ризику.

Ефективне управління капіталом банку забезпечує його фінансову стабільність та надійність. Достатній капітал гарантує збереження коштів клієнтів та вкладників. У банківській практиці використовуються два методи управління капіталом - управління внутрішніми та зовнішніми джерелами нарощування капіталу.

За першим методом основне джерело поповнення капіталу банку - його прибуток. Він є одним з найлегших, найдешевших та найбезпечніших (з позиції контрольного пакета акцій) засобів нарощування капіталу. Це джерело безпосередньо пов'язане з дивідендною політикою банку: чим більше прибутку буде виплачено як дивіденди, тим менша його частка буде капіталізована, і навпаки. Світова практика показує, що дивідендна політика є оптимальною тоді, коли зростає ринкова вартість акцій. Таким чином, капіталізація прибутку дає змогу не розширювати коло власників, отже, зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку. Завдання менеджменту полягає у визначенні оптимального співвідношення між величиною прибутку, що капіталізується, та розміром дивідендів, які виплачуються акціонерам банку.

Результативність використання цього методу значною мірою залежить від підвищення якості банківського менеджменту. Правильний менеджмент дасть можливість оперативно реагувати на кон'юнктуру ринку, максимально ефективно використовувати фінансові, людські, технічні та інші ресурси з метою зменшення витрат і одержання максимального прибутку.

Крім цього, дієвість методу управління внутрішніми джерелами нарощування капіталу шляхом капіталізації прибутку суттєво залежить від ефективності державного регулювання та управління банківською діяльністю в частині:

- стимулювання капіталізації прибутку в банках через удосконалення оподаткування банківських установ;

- удосконалення існуючої системи резервування коштів комерційних банків у напрямі зниження його норми. При цьому важливо створити стимулюючу систему обов'язкового резервування для банків, які активно займаються інвестиційним кредитуванням;

- удосконалення механізмів рефінансування комерційних банків з одночасним стимулюванням їхньої інвестиційної діяльності;

- запровадження системи державної компенсації процентів за креди-тами під інвестиційні проекти, визначені Кабінетом Міністрів України, розроблення механізмів сплати податків за інвестиційними кредитами тільки після реалізації відповідних проектів;

- запровадження правових, економічних та організаційних механізмів

формування земельного ринку та іпотечного кредитування під заставу землі з метою поліпшення інвестиційного клімату в агропромисловому комплексі і підвищення його ефективності;

- удосконалення регулювання банківської діяльності з метою мінімізації ризикованих кредитів;

- запровадження прозорого порядку реалізації заставного майна та механізмів ефективного захисту прав кредиторів шляхом створення механізмів гарантування повернення боржниками взятих позик;

- реалізації закону щодо захисту прав національних інвесторів, надання їм чітких переваг над іноземними кредиторами тощо.

Нарощування капіталу з використанням методу зовнішніх джерел здійснюється за рахунок таких основних фінансових інструментів, як:

1) емісія акцій

2) субординований борг (боргові зобов'язання)

3) капіталізація дивідендів.

Доцільно зупинитися на використанні такого джерела нарощування капіталу, як емісія простих та привілейованих акцій, які дають можливість збільшити капітал банку за рахунок його стабільної частини - статутного капіталу.

Випуск та розміщення на ринку акцій банку - це найдорожчий з погляду вартості, спосіб нарощування капіталу. Така процедура пов'язана з високими витратами та супроводжується значним ризиком, який полягає у можливості зниження прибутку на одну акцію та втрати контролю над банком з боку акціонерів. Якщо емісія акцій значна і акціонери не в змозі викупити всі нові акції, то перед банками постає загроза зміни власників шляхом концентрації контрольного пакета акцій. Водночас розширення кола акціонерів створює сприятливі умови для залучення додаткових коштів у майбутньому.

Плануючи емісію акцій, менеджмент банку має зважити на свої можливості і оцінити, чи буде забезпечено достатній рівень прибутковості для підтримки стабільного рівня дивідендів. Якщо цього досягти не вдається, то акції банку знецінюватимуться. Законодавством більшості країн передбачена державна реєстрація емісії цінних паперів, до яких належать і банківські акції. У реєстрації може бути відмовлено, якщо виявлено фінансові зловживання та махінації, прострочені борги перед бюджетом та кредиторами, збиткову діяльність. Цей порядок діє і в Україні. Отже, не всі банки мають доступ до такого джерела поповнення капіталу як емісія акцій.

Субординовані зобов'язання менш ризикові, ніж акції банку, тому мають нижчий рівень дохідності, а для банку є дешевшим джерелом поповнення капіталу порівняно з емісією акцій.

Субординовані зобов'язання можуть бути конвертованими, коли умовами випуску передбачається можливість їх обміну на акції банку в майбутньому. Конвертованість підвищує привабливість таких зобов'язань, оскільки надає право придбання акцій у найвигідніший момент. Банки також можуть вдаватися до емісії цінних паперів, погашення яких здійснюється лише через обмін на акції.

З метою поповнення капіталу та одержання значних грошових коштів банки вдаються до проведення таких фінансових операцій як продаж активів, зокрема будівель, споруд, офісів, котрі належать банку, з одночасною довгостроковою їх орендою у нових власників. Такі операції стають успішними в умовах, коли через інфляцію ринкова вартість майна значно зростає, а законодавством дозволена прискорена амортизація нерухомості. Частіше в банках створюються резерви переоцінювання основних засобів для покриття різниці між їх ринковою та балансовою вартістю. На суму дооцінки активів випускаються акції, які безкоштовно розміщуються між акціонерами банку, збільшуючи частку їх власності. Така операція капіталізації резервів і дооцінювання активів називається бонусною емісією. Бонусна емісія збільшує розмір капіталу, не порушуючи права власності і не підвищуючи ризику втрати контролю над банком з боку акціонерів.

Вибір способу залучення капіталу із зовнішніх джерел має базуватися на результатах глибокого фінансового аналізу альтернативних варіантів та їх потенціального впливу на розмір прибутку в розрахунку на акцію.

Вітчизняні банки відчувають дедалі більшу потребу в збільшенні обсягів капіталу, тому планування перспектив розвитку капітальної бази розглядається як одне з основних питань менеджменту.

На сьогоднішній день в Україні функціонує два державні банки ПАТ «Укрексімбанк» та ПАТ «Ощадбанк».

Для проведення дослідження ми обрали ПАТ «Укрексімбанк», статутний капітал якого на 01.01.2011 року складає 17,5 млрд. грн.

Тривалий час недостатній рівень капіталу стримує розвиток ВАТ «Укрексімбанк», обмежує фінансування пріоритетних галузей економіки, стратегічно важливих національних виробництв та державних програм. Також ключові проблеми в діяльності державного банку пов'язані з відсутністю системного бачення його ролі в реалізації кредитної складової національної економічної політики.

Розглядаючи проблему недокапіталізації державних банків у контексті підтримки державної функції забезпечення економічного суверенітету держави, передусім, необхідно враховувати, що вирішення питання капіталізації державних банків повинно бути підпорядковане стратегічним цілям соціально-економічного розвитку, у тому числі підвищенню національної конкурентоспроможності, економічної безпеки, зміцненню грошово-кредитної системи України.

На сьогодні у числі основних ризиків для економічної безпеки держави, пов'язаних з недокапіталізацією державних банків України, є:

* ризик нав'язування моделі залежного розвитку: вже на нинішньому етапі цілі діяльності банків з іноземним капіталом не співпадають з економічними та соціальними пріоритетами України (національній економіці потрібні джерела фінансування оновлення застарілої виробничої бази, енергозберігаючих технологій, а банки з іноземним капіталом активно захоплюють ринок споживчого кредитування імпортних автомобілів та побутової техніки)

* ризик денаціоналізації банківського капіталу, що ускладнюватиме реалізацію грошово-кредитної політики; подібна загроза може виникнути й у

разі, якщо ключові позиції на фінансовому ринку України займе один великий транснаціональний банк чи кілька великих банків однієї-двох країн. Якщо ж на національний ринок виходить значна кількість іноземних банків з

різних країн, що конкурують між собою, то переваги конкурентного механіз-му можуть стримати реалізацію зазначених загроз для фінансової незалежно-

сті України. Проте й у цьому випадку потенційні загрози повністю не зніма-

ються, оскільки об'єктивний процес концентрації банківського капіталу може

призвести в майбутньому до монополізації українського ринку.

* ризик для економічної безпеки держави внаслідок активного скуповування українських банків зарубіжними державними банками.

Для підтримання існуючих темпів фінансування пріоритетних галузей економіки України, збереження наявних позицій на банківському ринку України ВАТ «Укрексімбанк» за експертними оцінками, необхідне щорічне поповнення статутного капіталу за рахунок коштів Державного бюджету України обсягом не менше 1,0 млрд. грн. Без поповнення основного капіталу держбанків неможливо використовувати альтернативні джерела капіталізації (субординовані позики), тому ВАТ «Укрексімбанк» не зможе ефективно конкурувати на банківському ринку України, брати участь у виконанні масштабних державних програм.

Збільшення статутного капіталу дозволить відновити динамічний розвиток державних банків, розширить їх можливості на ринку банківських послуг, надасть змогу активніше брати участь у масштабних інвестиційних програмах, насамперед, у фінансуванні стратегічно важливих проектів державного значення, сприятиме прискоренню темпів розвитку економіки України.

Зокрема, проведені розрахунки свідчать, що внаслідок термінової капіталізації за рахунок коштів Державного бюджету України обсягом 1 млрд. грн. ВАТ «Укрексімбанк» протягом 12 місяців додатково зможе збільшити кредитні вкладення в економіку країни орієнтовно на 10 млрд. грн., у тому числі за рахунок залучень довгострокових коштів на міжнародних ринках капіталу; підвищить обсяг прибутку на 200 млн. грн.; збільшить обсяг сплачених податків і зборів орієнтовно на 150 млн. грн. Термінова докапіталізація банку в 2011-2012 рр. дозволить експорто-орієнтованим підприємствам отримати до 27 млрд. грн. кредитних коштів від ВАТ «Укрексімбанк» (70% кредитного портфеля), що становить близько 7% експорту товарів і послуг України.

Значно більший економічний ефект полягатиме у сприянні розвитку стратегічно важливих для України підприємств, що динамічно нарощують обсяг вироблених експортоорієнтованих та імпортозамінних товарів і послуг. За попередніми оцінками, додаткові податкові надходження в Державний бюджет, згенеровані кредитами ВАТ «Укрексімбанк», обчислюватимуться мільярдами гривень.

Отже, застосуємо один із методів підвищення рівня капіталізації банку, які були охарактеризовані вище. За результатами розрахунків зможемо побачити як підвищення капіталізації вплине на показник адекватності капіталу Н2.

Припустимо, що станом на 01.01.2010 року банк додатково залучив кошти на умовах субординованого боргу в розмірі 700 000 тис. грн.

Для розрахунку регулятивного капіталу віднесемо 80% залученого юоргу, тобто 560 000 тис. грн.

Тоді структура регулятивного капіталу матиме наступний вигляд:

Таблиця 3.1

№	Стаття	2010 (без залученого боргу)	2010 (+залучений борг)
1	Основний капітал	15 666 181	15 666 181
2	Додатковий капітал	3 725 025	4 285 025
3	Субординований борг	2 985 637	3 545 637
4	Всього РК:	19 391 206	19 951 206

Отже, залучивши додатковий субординований борг, розмір регулятивного капіталу банку збільшився до 19 951 206 тис. грн.

Тепер розрахуємо норматив адекватності капіталу (Н2) та норматив співвідношення регулятивного капіталу до активів(Н3).

Н2 = 19 951 206 / (53 424 662,6 + 4 351 490) = 34,53%

Н3 = 19 951 206 / 73 160 611 = 27,27%

Щоб краще зрозуміти зміну значень показників Н1, Н2 та Н3, складемо порівняльну таблицю 3.2.

Таблиця 3.2

Показник	2010	2010 (+ залучений борг)	Відхилення, %	Нормативне значення
Н1, тис. грн.	19 391 206	19 951 206	2,9	>120 млн. грн.
Н2, %	33,56	34,53	0,97	> 10%
Н3, %	26,51	27,27	0,76	> 9%

Отже, підвищивши розмір регулятивного капіталу за допомогою залучення коштів на умовах субординованого боргу, можемо бачити і зростання показників достатності капіталу.

Тепер ми можемо сказати, що методи щодо підвищення капіталізації банку є дієвими, оскільки отримали зростання показників капіталу. Це дає змогу банку використовувати нові можливості щодо проведення кредитних операцій з більшою ефективністю, та з отриманням більшого розміру доходів за даними операціями.

Отже, зробимо деякі узагальнення стосовно основних напрямків капіталізації банківської системи та підвищення банківського капіталу:

1. оскільки джерелами зростання банкіського капіталу є прибуток суб'єктів господарювання та доходи населення, то необхідно на належному рівні підтримувати довіру до банківської системи;

2. збільшувати кошти на умовах субординованого боргу;

3. дотримуватися всіх нормативів, встановлених Національним банком України та положень Базельської угоди;

4. проводити збалансовану дивідендну політику;

5. створювати умови для притоку іноземного капіталу в економіку країни, але одночасно і контролювати його на такому рівні, щоб не призвести до негативних наслідків та ін.

Для того, що банківська система вийшла на рівень розвинених країн, потрібні значні ресурси. І від того, як будуть залучатися, використовуватися та розміщуватися і залежить майбутній рівень розвитку банківської системи України.

Висновок

Формування власної капітальної бази є необхідною умовою майбутньої діяльності банку. Тому одна з найсерйозніших проблем, що постають перед банками України, полягає у залученні та підтримці достатнього обсягу власного капіталу.

Капітал банку - це сукупність коштів, внесених власниками банку під час його створення, яка збільшується у процесі банківської діяльності внаслідок капіталізації одержуваного прибутку, додаткових внесків до статутного фонду.

Відповідно до поставленої мети було досягнуто таких результатів:

1) З'ясовано економічну сутність та функції власного капіталу банку. Основними функціями капіталу банку є: захисна, регулювальна та оперативна. Також було розглянуто класифікацію власного капіталу за різними класифікаційними ознаками.

2) Опрацьовано законодавчо-нормативну базу та з'ясовано, що в Україні на належному рівні регламентується діяльність банків.

3) Було також проаналізовано структуру та динаміку власного капіталу ПАТ «Укрексімбанк» і в результаті дослідження з'ясовано, що власний капітал банку протягом аналізованого періоду зростав. Розрахувавши показники динаміки капіталу за 2008-2010 рр. ми виявили, що за 2009 рік банк практично в 2,5 рази збільшив власний капітал. У 2010 році ПАТ «Укрексімбанк» також збільшив свій капітал. Темп зміни капіталу у 2010 році, склав 61,33%. Визначивши динаміку власного капіталу та активів банку було з'ясовано, що у 2009 банк мав здатність за рахунок зростання капіталу на 141,48% покривати зростання активів на 18,48%. В 2010 році ситуація залишалася незмінною, зростав капітал і зростали активи. В той час, як банки зменшували активні операції, ПАТ «Укрексімбанк» продовжував надавати кредити.

4) Було проведено аналіз структури капіталу для з'ясування наскільки якісно капітал банку здатен виконувати захисну функцію. У ПАТ «Укрексімбанк» протягом всього аналізованого періоду переважна частина капіталу сформована за рахунок статутного капіталу. Це означає, що банк забезпечує високу якість інтересів клієнтів. Негативним явищем у структурі власного капіталу банку є те, що резервний капітал знаходиться на низькому рівні.

Отже, проаналізувавши динаміку та структуру власного капіталу ПАТ «Укрексімбанк» зазначимо, що банк підтримує статутний капітал на належному рівні. Його нарощення позитивно впливає на покриття певних недоліків, які можуть виникати в процесі банківської діяльності.

5) На основі встановлених нормативів Національним банком України було проаналізовано виконання нормативів та коефіцієнтів ефективності використання власного капіталу ПАТ «Укрексімбанком» і з'ясовано, що банк дотримується всіх нормативів. З розрахунків можемо бачити, що дані показники перевищують мінімальні значення у кілька разів, що є позитивним для діяльності банку.

6) Було визначено проблеми та запропоновано шляхи підвищення рівня достатності ПАТ «Укрексімбанк».

У банківській справі серед основних показників фінансового стану, його розвитку та регулювання головне місце займає показник достатності власного капіталу В науковій літературі вирішення проблеми достатності капіталу банку пов'язують з вирішенням проблеми капіталізації.

Під рівнем капіталізації мають на увазі власні кошти банку або власний капітал банку і його достатність для покриття ризиків.

Проблема підвищення рівня капіталізації банків зумовлює об'єктивну необхідність дослідження сучасної вітчизняної практики формування власного капіталу банків, порядку оцінювання величини та визначення рівня адекватності потребам розвитку економіки країни, а також пошуку ефективних шляхів і джерел нарощення обсягів капіталізації.

На сучасному етапі основними шляхами підвищення капіталізації банківського сектору України є підготовка і впровадження таких заходів:

1) збільшення додаткового капіталу банків за рахунок розміщення акцій власної емісії та додаткових внесків засновників;

2) консолідація банківських установ через: консорціумне кредитування, створення банківських об'єднань, реорганізація банків;

3) збільшення капіталу шляхом залучення субординованого боргу;

4) розроблення механізму нарощування прибутку, який найбільше пов'язаний з дивідендною політикою банку.

5) розроблення системи залучення грошових коштів на фінансових ринках;

6) зниження частки активів, що мають високий ступінь ризику.

Для дослідження власного капіталу було обрано один із державних банків, а саме ПАТ «Укрексімбанк».

На сьогоднішній день стоїть досить гостра проблема щодо капіталізації даного банку. Оскільки банк є державним, тому і збільшення статутного капіталу буде здійснюватися державою. Проте держава не виділяє належного обсягу коштів для того, щоб банк здійснював ефективно свою діяльність. Недостатність капіталу стримує розвиток ВАТ «Укрексімбанк», обмежує фінансування пріоритетних галузей економіки, стратегічно важливих національних виробництв та державних програм.

Останнім часом в Україні з'являється все більше і більше банків з іноземним капіталом, тому постає загроза ризиків для економічної безпеки держави, що пов'язані з недокапіталізацією державних банків України. Серед таких ризиків, суттєвими виступають такі:

- ризик нав'язування моделі залежного розвитку;

- ризик денаціоналізації банківського капіталу;

- ризик для економічної безпеки держави внаслідок активного скуповування українських банків іноземними державними банками.

Якщо збільшувати статутний капітал державних банків, то це дозволить відновити їх динамічний розвиток, розширить можливості банків на ринку банківських послуг, надасть змогу активніше брати участь у масштабних інвестиційних програмах, насамперед, у фінансуванні стратегічно важливих проектів державного значення, сприятиме прискоренню темпів розвитку економіки України.

Размещено на Allbest.ru

...