Валютні операції банків на внутрішньому ринку України та перспективи їх розвитку (за матеріалами АКБ СР "Укрсоцбанк")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра банківської справи

Курсова робота

з дисципліни: "Операції комерційних банків"

на тему: "Валютні операції банків на внутрішньому ринку України та перспективи їх розвитку" (за матеріалами АКБ СР "Укрсоцбанк")

спец. 6.050105 "Банківська справа"

Виконала: студентка факультету банківської справи,

4 курсу, 3 групи, денної форми навчання

Андрущенко Наталія Валеріївна

Науковий керівник:

викладач Гербич Людмила Анатоліївна

Київ - 2007

План

Вступ

1. Поняття валюти та валютних операцій

2. Класифікація валютних операцій

3. Регулювання валютних операцій на внутрішньому ринку України

4. Порядок здійснення валютних операцій

5. Аналіз валютних операцій АКБ "Укрсоцбанк"

6. Проблеми та перспективи розвитку валютних операцій на внутрішньому ринку України

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Актуальність теми. У процесі розвитку вітчизняної банківської системи та її інтеграції у міжнародний фінансовий простір виникає гостра необхідність теоретичного дослідження діяльності комерційних банків у сфері валютних операцій. Банківська діяльність тісно пов'язана із багатьма формами економічних відносин. У зв'язку з цим ефективність діяльності комерційних банків на валютних ринках має безпосередній вплив на фінансові результати його клієнтів. Валютні операції є одним із найскладніших і найризикованіших видів банківського бізнесу, які можуть бути як джерелом значних прибутків, так і збитків. Це зумовлює необхідність вдосконалення їх регулювання, а також підвищення ролі бухгалтерського обліку та аналізу в процесі управління валютними операціями комерційних банків.

Ступінь висвітлення теми в роботах вітчизняних авторів досить значний. Валютні операції розглядають у своїх працях Костюченко О.А., Лагутін В.Д., Савлук М.І., Бутинець Ф.Ф., Білінкіс В.М., Сухомлин Л.Є., Петрашко Л.П., Шевченко Р.І., Ющенко В.А., Міщенок В.І., Бала щук Ю.О., Воло щук І.В. та ін.

Інформацію по даній темі можна отримати з таких періодичних видань: "Вісник НБУ", "Банківська справа", "Бюлетень Національного банку України", "Фінанси України", "Юридична Україна".

Мета роботи. Розгляд сутності валютних операцій банку та стану їх розвитку в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: з'ясувати понятя, класифікацію, регулювання валютних операцій, порядок здійснення, провести аналіз валютних операцій АКБ СР "Укрсоцбанк" на внутрішньому ринку України, розглянути проблеми та перспективи їх розвитку.

Об'єктами дослідження виступають комерційні баки України.

Предметом дослідження виступають валютні операції.

Інформаційною базою дослідження виступає АКБ СР "Укрсоцбанк".

Структурно робота складається з: вступу, шести розділів, висновку, літературних джерел, додатків. У даній курсовій роботі розглянуто кілька питань по основних напрямках: вивчення сутності валюти та валютних операцій (перший розділ роботи), розглянуті класифікація та види валютних операцій (другий розділ роботи), розглянуте регулювання валютних операцій та системи контролю за їх здійсненням (третій розділ роботи), зазначений порядок здійснення валютних операцій (четвертий розділ роботи), здійснений аналіз обсягів валютних операцій АКБ Укрсоцбанк за 2005-2006 роки (п'ятий розділ роботи), розглянуті проблеми та перспективи розвитку валютних операцій українських банків, наводяться аргументи, що викликають необхідність модернізації існуючих та розробки нових банківських валютних операцій, особливо із застосуванням сучасних телекомунікацій та інформаційних технологій (шостий розділ роботи).

Основний зміст курсової роботи викладено на: 69 сторінках. Робота містить 12 таблиць, 5 рисунків, 8 додатків. Список літератури налічує 42 джерела.

1. Поняття валюти та валютних операцій

Одним із ключових понять українського валютного законодавства на сьогоднішній день є поняття валютних операцій, оскільки будь-які особи, як резиденти, так і нерезиденти, стають суб'єктами валютних правовідносин і, відповідно, підпадають під дію валютного законодавства України лише у випадку здійснення ними валютних операцій. На основі аналізу діючих нормативних правових актів можна зробити висновок, що до валютних операцій відносяться: операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Потрібно відзначити, що як і у випадку трактування поняття валюти, в літературі існують різні погляди на сутність валютних операцій. Деякі автори під валютними операціями розуміють лише операції обміну однієї національної валюти на іншу через купівлю-продаж на валютних ринках [9, с. 257]. Інші автори, говорячи про валютні операції, наголошують на їх зв'язку із переходом права власності на валютні цінності, враховуючи при цьому використання валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу, ввезення, переказ та пересилання на територію країни та вивезення, переказ і пересилання за її межі валютних цінностей [13, с. 103]. На нашу думку, таке розуміння дещо обмежує різноманітність названих операцій, зокрема, не передбачені депозитно-кредитні операції, що займають вагоме місце на валютних ринках України та країн близького зарубіжжя. У зв'язку з цим, на наш погляд, найбільш вдалим було б тлумачення валютних операцій як будь-яких платежів, пов'язаних із переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Нині для українських банків валютні операції мають дуже важливе значення, тому вони виявляють до валютного ринку значний інтерес.

Чинне законодавство визначає валюту України як грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України. валюта операція розрахунок укрсоцбанк

Відповідно, іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Як інструмент обігу використовуються також платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в національній чи іноземній валюті або банківських металах.

Банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Отже, до валютних цінностей можна віднести іноземну валюту, платіжні документи та фондові цінності в іноземній валюті, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, за винятком ювелірних та побутових виробів.

Валютна операція - це операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей. Чинне законодавство відносить до валютних операцій такі:

· пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

· пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

· пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей [39].

Незважаючи на те, що законодавством передбачена широка різноманітність суб'єктів валютних операцій, провідними учасниками валютних операцій виступають центральний банк держави; валютні біржі; банківські установи; підприємства та кредитно-фінансові установи, що здійснюють зовнішньоекономічні операції; підприємства, міжнародні корпорації та фінансові установи, що здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи; валютні брокерські фірми. Всі вони виступають агентами валютного ринку. Валютний ринок як економічна категорія відображає певну сукупність відносин, пов'язаних зі здійсненням операцій з купівлі-продажу валютних цінностей та руху іноземних капіталів. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контрою" та Закону України "Про банки і банківську діяльність" валютні операції здійснюються банками та іншими фінансовими установами на основі ліцензії Національного банку. Залежно від тривалості дії ліцензій, характеру та тривалості валютних операцій можуть видаватися індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій (докладніше у 2 розділі).

Чинне законодавство забороняє Національному банку обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.

Здійснюючи державне регулювання відносин у сфері обігу валюти, органи державної влади втілюють валютну політику. Валютна політика - це сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних та стратегічних цілей економічної політики країни. Вона спрямована на розв'язання головних завдань; забезпечення стабільності економічного зростання, стримування зростання безробіття та інфляції, підтримка рівноваги платіжного балансу. Основою валютної політики країни є вибір режиму валютних курсів, який відповідає економічному стану держав та її зовнішньоекономічним відносинам. Валютний курс, встановлення якого в переважній більшості країн є прерогативою центрального банку, на фінансово-грошовому ринку виконує певні функції, головними з яких є:

· сприяння інтернаціоналізації грошових відносин;

· сприяння об'єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків;

· порівняння рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремих країнах;

· порівняння національної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках;

· перерозподіл національного продукту між окремими країнами;

· інтернаціоналізації господарських зв'язків тощо.

Валютний курс є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідно іноземною валютою виходячи насамперед з їх купівельної спроможності (Додаток А).

При встановленні валютного курсу значну роль відіграє конвертованість валюти, за якою здійснюється операція, оскільки вона впливає на купівельну спроможність валюти.

Під конвертованістю валюти розуміють її здатність обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби. Розрізняють повну та часткову конвертованість. Головний критерій такого розмежування полягає у відсутності або наявності валютних обмежень у законодавстві країн, що здійснюють емісію цих валют.

Умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валюту встановлюються Національним банком відповідно до законодавства України про валютне регулювання. НБУ запровадив Класифікатор іноземних валют залежно від рівня їх конвертованості, відповідно до якого валюти поділено на групи:

· вільно конвертована валюта, яка без обмежень обмінюється на інші валюти;

· валюта з обмеженою конвертованістю (частково конвертована валюта), яка обмінюється на обмежену кількість іноземних валют, у міжнародних розрахунках застосовується з обмеженнями;

· неконвертована (замкнена) валюта, яка не обмінюється на інші валюти і курси яких НБУ не визначає.

· клірингова валюта - розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків.

Форми й методи проведення валютної політики залежать від конкретних умов розвитку економіки, стану платіжних балансів, міжнародних відносин, а також внутрішньої та зовнішньої політики держави. До таких форм та методів валютної політики, як правило, відносять валютні обмеження, зміну паритетів (девальвацію та ревальвацію), регулювання ступеня конвертованості валюти, режиму валютного курсу, дисконтну та девізну політику, в тому числі валютні інтервенції. Валютні обмеження являють собою систему нормативних правил, що встановлені в адміністративному або законодавчому порядку та спрямовані на обмеження операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями (зокрема, державний контроль над операціями, обмеження переказів за кордон, блокування валютної виручки).

Девальвація - зменшення офіційного золотого змісту грошової одиниці країни або зниження її курсу щодо валют інших країн, яке здійснюється у законодавчому порядку.

Ревальвація, навпаки, полягає у збільшенні золотого змісту грошової одиниці або підвищенні її курсу щодо валют інших країн, яке здійснюється державою в офіційному порядку. Валютна інтервенція - втручання центральних банків у валютні операції з метою підвищити або знизити курс валюти своєї країни або іноземної валюти. У тих випадках, коли країна заінтересована у підвищенні курсу своєї валюти, центральний банк вдається до масового продажу іноземної та купівлі національної валюти. Якщо ж ставиться протилежна мета - зниження курсу національної валюти, - здійснюється масова купівля іноземної та продаж національної валюти.

В Україні в останні два роки АКБ " Фінанси і кредит", поряд із банками Укрсоцбанк, Приватбанк, є найбільшим оператором на ринку постачання іноземної готівкової валюти. Адже 28 банків, які вже уклали з ним угоди на придбання євро, пов'язані з банком "Фінанси і кредит" лише звичайними договорами. Євро коштують при завезенні трохи дорожче, ніж долари.

Аналізуючи положення теорії фінансового та господарського права, можна зробити висновок, що валютна система становить державно-правову форму організації міжнародних валютних (грошових) відносин держав.

Зокрема, Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні. Економічну суть золотовалютних резервів становить фонди коштів, що створюються для забезпечення стабільності власної грошової одиниці та платоспроможності держави.

Валютні операції здійснюються з метою:

· продати іноземну валюту чи, навпаки, придбати необхідну іноземну валюту для проплати імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому тощо;

· запобігти можливих збитків, пов'язаних з несприятливими змінами курсів валют (операції хеджування);

· отримати спекулятивні прибутки на різниці курсів валют.

Отже, згідно із чинним вітчизняним законодавством, до валютних операцій можна віднести операції, пов'язані з використанням іноземної валюти як засобу платежу і платіжних документів в іноземній валюті, а також з покладанням виконання зобов'язань в іноземній валюті на третю особу. Незважаючи на те, що законодавством передбачена широка різноманітність суб'єктів валютних операцій, провідними учасниками валютного ринку є комерційні банки, які згідно із законодавством можуть здійснювати найширший спектр валютних операцій. У банках тримають рахунки інші учасники ринку і проводять з ними необхідні конверсійні і депозитно-кредитні операції. Банки акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку в валютних конверсіях, залучають (розміщують) кошти і виходять з ними на валютний ринок. Окрім задоволення заявок клієнтів, банки можуть здійснювати операції і самостійно, за рахунок власних коштів.

2. Класифікація валютних операцій

Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Валютні операції класифікуються за такими критеріями:

1. За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти:

· касові, або операції з негайною поставкою;

· строкові.

2. За механізмом здійснення операцій:

· операції спот;

· форвардні операції;

· ф'ючерсні операції;

· опціонні операції.

3. За цільовим призначенням:

· операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками;

· операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);

· операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції.

4. За формою здійснення:

· безготівкові;

· готівкові.

5. За масштабами операцій:

· оптові (здійснюються між банками);

· роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами).

Схема класифікації операцій валютного ринку наведена на рис. 1.1.

Слід зазначити, що хоч існує досить широка різноманітність валютних операцій, які можуть здійснювати комерційні банки їх можна згрупувати за видами:

· конверсійні операції;

· операції, пов'язані з міжнародними розрахунками;

· операції із залучення та розміщення валютних коштів;

· відкриття та ведення валютних рахунків клієнтів;

· встановлення кореспондентських відносин із іноземними банками;

· неторговельні операції;

· операції з банківськими металами.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1. Класифікація операцій валютного ринку

Конверсійні операції охоплюють широке коло банківських операцій і за своєю сутністю - це угоди агентів валютного ринку про обмін обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату. Стосовно конверсійних операцій в англійській мові прийнятий стійкий термін Foreign Exchange Operations (FOREX). Усі ці операції можна згрупувати: поточні (касові) конверсійні операції або операції типу спот; строкові конверсійні операції.

Учасники касових операцій мають можливість:

· терміново одержати валюту для погашення своїх зовнішньоекономічних зобов'язань;

· уникнути втрат від зміни валютних курсів: імпортер негайною купівлею інвалюти страхує себе від можливих втрат унаслідок підвищення її курсу, а експортер негайним продажем інвалюти страхується від втрат, пов'язаних з падінням її курсу;

· оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам - ще й оперативно відрегулювати свою валютну позицію.

Касові операції полягають у купівлі-продажу валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання. Такі угоди можуть передбачати поставку валюти в той же день, на наступний робочий день, проте найчастіше - на другий робочий день. Ця остання угода називається "спот", а касові операції на цій умові - "операції спот". Операції спот дають можливість їх учасникам оперативно задовольнити свої потреби у валюті на вигідних умовах.

Різниця між цими двома групами конверсійних операцій полягає у даті валютування. У міжнародній практиці прийнято поточні конверсійні операції здійснювати на умовах спот, тобто з датою валютування на другий робочий день після дня укладання угоди. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається спот-ринком (spot market).

Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно здійснювати обробку необхідних документів, оформлення платіжних документів та інших умов угоди, учасники касових операцій мають можливість терміново одержати валюту для погашення своїх зовнішньоекономічних зобов'язань, уникнути втрат від зміни валютних курсів (імпортер негайною купівлею інвалюти страхує себе від можливих втрат унаслідок підвищення її курсу, а експортер негайним продажем інвалюти страхується від втрат, пов'язаних із падінням її курсу), оперативно диверсифікувати свої валютні запаси, а банкам - ще й оперативно відрегулювати свою валютну позицію, підтримувати мінімально необхідні робочі залишки в іноземних банках на рахунках "ностро" для зменшення залишків у одній валюті та покриття потреб в іншій [11, с. 342].

Строкові валютні операції полягають у купівлі-продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції, у свою чергу, підрозділяються на кілька видів залежно від механізму їх здійснення: форвардні, ф'ючерсні, опціонні та їх похідні.

Характерною особливістю строкових операцій є те, що вони оформляються стандартизованими документами (контрактами), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об'єктом купівлі-продажу на валютних ринках. Ці документи називаються валютними деривативами. До них належать передусім форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони.

Строкові операції на валютних ринках з'явилися відносно недавно (в 70-80-ті роки XX ст.) і розвиваються дуже швидко. Це обумовлено насамперед частими і значними коливаннями валютних курсів і пов'язаними з ними суттєвими валютними ризиками. Строкові операції дають можливість, з одного боку, застрахуватися від валютних ризиків, а з іншого - одержати додатковий дохід спекулятивними діями.

Форвардні операції - це різновид строкових операцій, що полягає в купівлі-продажу валюти між двома суб'єктами з наступною передачею валюти в обумовлений строк і за курсом, визначеним у момент укладання контракту. У форвардних контрактах строки передачі валюти звичайно визначаються в 1, 2, 3, 6 та 12 місяців. При їх підписанні ніякі аванси, задатки тощо не допускаються.

Найскладнішим моментом такого контракту є визначення курсу майбутнього платежу, тобто форвардного курсу. Цей курс складається з курсу спот, тобто фактично діючого на момент укладання контракту, і надбавок чи знижок, пов'язаних з різницею в банківських процентних ставках у країнах, валюти яких обмінюються. Ця різниця називається форвардною маржею, і пов'язана вона з тим, що якби учасники контракту поклали відповідні суми валюти у свої банки, то до моменту використання їх для платежу за контрактом вони одержали б різні суми доходів. Щоб вирівняти умови для кожного учасника форвардного контракту, валюта країни з вищим рівнем процента буде продаватися за форвардним курсом, нижчим від курсу спот (продаж з дисконтом), а валюта з нижчим рівнем процента - за вищим від курсу спот (продаж з премією). Відмова від виконання форвардних контрактів не допускається. Ці операції широко використовуються насамперед для страхування валютних ризиків. Характерними рисами цих операцій є те, що вони здійснюються на міжбанківському (позабіржовому) ринку, умови форвардного контракту не є строго формалізованими і визначаються сторонами досить довільно. Тому ці умови й особливо ціни таких контрактів не є "прозорими" для інших учасників ринку.

Ф'ючерсні операції - це теж різновид строкових операцій, в яких два контрагенти зобов'язуються купити або продати певну суму валюти в певний час за курсом, установленим у момент укладання угоди (купівлі-продажу ф'ючерсного контракту). Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до такого: вони здійснюються тільки на біржах, під їх контролем, а форма і умови контрактів чітко уніфіковані (біржа строго визначає вид валюти, що продається, обсяг операції, строк оплати, курс). Розрахунки щодо купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів здійснюються через розрахункову палату біржі, яка гарантує своєчасність і повноту платежів. До остаточної оплати ф'ючерсного контракту він може перепродаватися на біржі, тобто сам є об'єктом валютних операцій. З кожним наступним продажем ціна його буде уточнятися і наближатися до реальної ціни, за якою продаватиметься дана валюта в момент погашення ф'ючерсу. Завдяки цим особливостям ціна та інші умови ф'ючерсних контрактів є прозорими для всіх учасників ринку. Кожна біржа встановлює свій перелік валют, які продаються-купуються, і стандартні суми контрактів, які визначаються десятками і сотнями тисяч, а то й мільйонами одиниць відповідної валюти. Тому в торгівлі валютними ф'ючерсами звичайно беруть участь великі банки, інші потужні фінансові структури.

Ціна валютного ф'ючерсу визначається за тією ж схемою, що й ціна форвардного контракту, тобто з урахуванням різниці в процентних ставках двох валют, що обмінюються. Ф'ючерсні операції широко застосовуються з метою страхування від валютних ризиків, тобто для хеджування, а також з метою одержання додаткового прибутку, тобто для спекуляції. Купуючи валютний ф'ючерс, учасники попередньо сплачують комісійні брокеру та роблять у розрахунковій палаті біржі фіксований внесок на депозит за кожний контракт.

Опціонні операції - це різновид строкових операцій, за яких між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але не обов'язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк (чи протягом певного строку) і за узгодженим сторонами курсом. Така угода називається опціон. У цій операції важливо розрізняти продавця опціону і покупця (власника), оскільки останньому належить право реалізації опціону. Якщо при настанні строку опціону власнику буде вигідно його реалізувати, то він вимагатиме від продавця опціону купити чи продати відповідну суму валюти, і останній зобов'язаний це зробити. Якщо власникові опціону не вигідно його реалізувати (наприклад поточний курс спот на ринку вищий від передбаченого в опціоні "пут"), то він відмовиться від реалізації опціону, про що повинен повідомити продавця, і останній зобов'язаний погодитися з цим рішенням.

При купівлі опціона покупець (власник) сплачує продавцю премію (вартість опціону), яка визначається за домовленістю сторін у відсотках до суми угоди чи в абсолютній сумі. Ця премія є гарантованим доходом для продавця опціону, який він одержує незалежно від того, буде реалізований опціон чи ні. Для покупця премія є чистою витратою, яку він може відшкодувати, якщо реалізує згодом опціон з вигодою. Якщо ж він відмовляється від реалізації опціону, то сплачена премія стає для нього чистою втратою. Опціонні операції широко застосовуються для хеджування ризиків та одержання спекулятивного доходу. Крім цих операцій, на практиці застосовується цілий ряд похідних від них валютних операцій. До таких операцій можна віднести валютні свопи, арбітражні операції та ін.

Своєрідним "гібридом" вищезгаданих поточних та строкових валютних операцій є угоди "своп". Деякі автори розглядають їх як різновид форвардних операцій, проте детальний аналіз операцій своп доводить, що вони обов'язково містять у собі ознаки як угод спот, так і форвардних операцій, тому, на мій погляд, говорити про них лише з точки зору форвардних угод було б не зовсім доречним. У широкому розумінні під операцією "своп" (swap) розуміють операцію з обміну зобов'язаннями або активами з метою поліпшення їх структури, зниження ризику, витрат і отримання прибутку [10, с. 130].

Валютний своп - це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну і ту ж валюту. Наприклад, на умовах спот долари США негайно продаються, а на умовах форварду у того ж контрагента долари купуються з поставкою через певний строк і за домовленим курсом. Валютний своп забезпечує зворотний рух валютного потоку, що дає можливість ефективно використовувати його в спекулятивних цілях, для хеджування валютними ризиками та управління валютною позицією банку.

Валютний арбітраж - це комбінація з кількох операцій з купівлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід завдяки різниці в курсах на одному і тому ж ринку, але в різні строки (часовий арбітраж), або в один і той же час, але на різних ринках (просторовий арбітраж). У міру розвитку сучасних систем телекомунікацій створюються передумови для вирівнювання курсів валют на різних міжнародних ринках, завдяки чому зменшуються можливості для просторового арбітражу. Зате перехід більшості країн до плаваючих валютних курсів, які часто змінюються в часі, створює сприятливі умови для розвитку часового арбітражу.

Потрібно сказати, що строкові операції є відносно "молодими" на валютних ринках (з'явились у 70-80-тих роках XX століття), проте розвиваються досить швидко. Це, насамперед, пов'язано із відчутними коливаннями валютних курсів, а, відповідно, із значними валютними ризиками. Строкові конверсійні операції дозволяють не тільки хеджувати валютний ризик, а й можуть бути джерелом отримання досить значних спекулятивних прибутків.

Досить специфічним різновидом валютних операцій є операції із залучення та розміщення валютних коштів:

· кредитні операції;

· депозитні операції;

· операції з цінними паперами;

· лізингові операції;

· форфейтингові операції.

Тут купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється у залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки.

На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента. До згаданих операцій можна віднести надання кредитів, залучення депозитів, лізингові, форфейтингові, факторингові операції, які здійснюються в іноземній валюті.

Ринки депозитних та конверсійних операцій тісно пов'язані між собою. За умов відсутності обмежень на рух капіталів та здійснення конверсійних операцій зміни процентних ставок за тією чи іншою валютою призводять до коливань валютних курсів. Якщо процентні ставки за депозитами в одній валюті зростають (йдеться про країни зі стабільною економікою), то учасники фінансового ринку намагатимуться конвертувати активи в цю валюту з метою збільшення прибутку за рахунок вкладення коштів під вищу процентну ставку. У свою чергу, це викличе збільшення попиту на дану валюту і, відповідно, зростання валютного курсу "спот". Що ж стосується форвардних валютних курсів, то вони безпосередньо залежать від різниці процентних ставок.

Кореспондентські відносини з іноземними банками:

· встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;

· самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;

· досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародним розрахункам;

· робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;

· встановлення кореспондентських відношень і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

Відкриття та ведення валютних рахунків:

· відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам та нерезидентам), фізичним особам;

· нарахування процентів по залишках на рахунках;

· надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно рішення керівництва банку);

· надання виписок по мірі здійснення операції;

· оформлення архіву рахунку за любий проміжок часу;

· виконання операцій по розпорядженню клієнтів відносно коштів на їх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);

· списання сум, передбачених законодавством;

· контроль експортно-імпортних операцій.

Неторгові операції:

· купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;

· інкасо іноземної валюті та платіжних документів в іноземній валюті;

· випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;

· купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;

· оплата грошових акредитивів та висунення аналогічних акредитивів;

· організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

Отже, можна зробити висновок, валютні операції розділені на кілька груп.

відкриття й ведення валютних рахунків клієнтів, неторгові операції комерційного банку, установлення кореспондентських відносин з іноземними банками, конверсійні операції, операції по міжнародних розрахунках, пов'язані з експортом й імпортом товарів і послуг, операції по залученню й розміщенню банком валютних коштів.

Серед основних валютних операцій та послуг, що надаються зараз комерційними банками на внутрішньому ринку України можна виділити: ведення валютних рахунків клієнтів, неторгові операції (в більшості пункти обміну валют), операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку, операції з залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку здійснюються з резидентами України, операції з банківськими металами на внутрішньому ринку.

3. Регулювання валютних операцій на внутрішньому ринку України

Найбільш істотним і функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної волі вибору і дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, але і його здатністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Воля вибору суб'єктів ринку зв'язана з їхнім прагненням одержати для себе в процесі здійснення валютних операцій визначені матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків і інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

На території України відповідно до даного Декрету діє наступний статус валюти України: валюта України є єдиним законним способом платежу на території України, що приймається без обмежень для оплати яких-небудь вимог і зобов'язань, якщо інше не передбачене Декретом або іншими актами валютного законодавства України.

Порядок ввезення, переказ через границю, а також вивіз, переказ за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були завезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну.

Валютними цінностями є:

· валюта України - грошові знаки у виді банкнот, казначейських квитків, монет і в інших формах, що є в обігу і є законним платіжним способом на території України, а так само вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби на рахунках у виді внесків у банківській і іншій кредитно-фінансовій установах на території України;

· платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові і банківські документи), виражені у валюті України;

· іноземна валюта;

· платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати й інші фінансові і банківські документи)" виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави, спрямована на регламентування розрахунків і порядку здійснення угод з валютними цінностями. Країни за допомогою валютного регулювання прагнуть поставити під контроль держави валютні операції, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів і позик, ввіз, вивіз і переказ валюти за кордон і тим самим підтримувати рівновагу платіжного балансу і стійкість валюти. В міру поглиблення кризових явищ спостерігається тенденція розширення сфери валютного регулювання. У багатьох країнах установлені ліміти вивозу валюти за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів іноземним юридичним особам і т.д. Валютне регулювання є нормативним, тобто здійснюється головним чином шляхом висновку міжнародних валютних угод і видання нормативних актів. Деякі країни зобов'язують експортерів своєї країни здавати виручені їм суми в іноземній валюті або депонувати її у визначених ситуаціях. Валютне законодавство багатьох західноєвропейських держав установлюють регламентацію національних валютних ринків. У багатьох країнах валютне законодавство передбачає установлення валютних рахунків, ліміти вивозу валюти. Необхідність валютного регулювання полягає в прагненні мінімізувати валютні ризики.

Валютні обмеження це законодавчі або адміністративні заборони, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою і валютними цінностями. Валютні обмеження є однією з форм валютної політики.

Валютні обмеження переслідують різноманітні цілі: вирівнювання платіжного балансу, підтримка валютного курсу, концентрацію валютних цінностей для рішення державних поточних і стратегічних задач.

Закон про валютне регулювання визначає лише основні положення регулювання валютної сфери. У цьому зв'язку велике значення мають нормативні акти в області валютного регулювання.

У процесі розробки програми валютного регулювання варто враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового сектора, залежність економіки від автономного (критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси і необхідність усілякого стимулювання збільшення експортних надходжень і іноземних інвестицій.

Режим валютного курсу повинний передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє найбільш важливе для України, що не має значних іноземних інвестицій і доступу до зовнішніх кредитів, у зв'язку з чим експортери є основним джерелом іноземної валюти.

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, про стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах повноважень.

Органами валютного регулювання в Україні є:

· Національний банк України - який здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, забезпечує виконання уповноваженими банками функцій по здійсненню валютного контролю і є головним органом валютного контролю.

· Уповноважені банки, що здійснюють контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами через ці банки.

· Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами на території України.

Міністерство зв'язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через державний кордон України.

Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через державний кордон України.

Національний банк України в сфері валютного регулювання здійснює:

· державну валютну політику, виходячи з принципів загальної валютної політики в Україні;

· складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс;

· контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу України;

· видає обов'язкові до виконання нормативні акти по здійсненню операцій на валютному ринку України;

· робить видачу ліцензій на здійснення валютних операцій і прийняття рішень про їхнє призупинення;

· робить нагромадження, заощадження і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики [15, 346].

З метою підвищення надійності і стабільності банківської системи України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників комерційних банків, з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків і банківських організацій, умови діяльності яких відповідають установленим Національним банком України обов'язковим вимогам і діяльність яких не загрожує інтересам їхніх клієнтів, проводиться ліцензування діяльності комерційних банків і організацій.

Під ліцензуванням розуміється порядок надання права на здійснення окремих або всіх банківських операцій комерційному банку, що з моменту реєстрації Національним банком України одержав статус юридичної особи [14, с. 342].

Відповідно до Положення про порядок видачі банком ліцензії на здійснення банківських операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від 06.05.98р. №181 усі комерційні банки зобов'язані одержати ліцензію НБУ на ведення відповідних операцій. Філії комерційних банків здійснюють банківські операції при наявності відповідно оформленого доручення головного банку і дозволу регіонального управління Національного банку України за місцем перебування філії банку.

Національний банк України видає індивідуальні і генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, що підпадають під режим ліцензування, відповідно до операції перерахованих нижче. Основним документом, що регламентує порядок видачі ліцензій на проведення валютних операцій і здійснення контролю за їхнім неухильним дотриманням є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993р. № 15-93.

Ліцензії, отримувані комерційними банками, поділяються на:

· генеральні,

· внутрішні,

· розширені внутрішні.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам і іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не вимагають індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Генеральна ліцензія дає комерційному банку право на такі дії:

· здійснення багатьох банківських операцій в іноземній валюті як на території країни) так і за кордоном;

· формування частини свого статутного акціонерного фонду в іноземній валюті за рахунок вітчизняних) іноземних та міжнародних підприємств і організацій;

· створення резервного, страхового та іншого фондів із прибутком в іноземній валюті;

· участь у організації банківських установ y середині країни та за її межами у ролі засновника або пайовика та використанням з цією метою іноземної валюти;

· відкриття своїх філій та представництв за кордоном.

Внутрішня ліцензія надає комерційному банку право на здійснення повного або обмеженого переліку банківських операцій в іноземній валюті лише на території країни. За цією ліцензією банк може проводити наступні операції:

· відкриття і ведення рахунків в іноземних валютах юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), а також рахунків нерезидентів у національній валюті країни перебування;

· здійснення кореспондентських відносин з банками) що мають генеральну ліцензію;

· організація через банки, які мають генеральну ліцензію розрахунків, пов'язаних з експортно-імпортними операціями клієнтів банку в іноземних валютах у формі документального акредитива, інкасо, банківського переказу, також інших формах, що застосовуються в банківській практиці;

· валютне обслуговування юридичних і фізичних осіб, включаючи купівлю та продаж іноземних валют у відповідності з чинним законодавством;

· залучення і розміщення коштів в іноземній валюті юридичних осіб у формі креатинів, депозитів та інших формах, а також видача гарантій на користь клієнтів банку в межах власних ресурсів банку в іноземних валютах.

Розширена внутрішня ліцензія надає комерційному банку право здійснювати на території країни ті ж операції, що й за внутрішньою ліцензією, але, окрім того, вона дає право відкривати обмежену кількість кореспондентських рахунків у конкретних іноземних банках.

Головними функціонерами валютного ринку є комерційні банки, які мають відповідну ліцензію. Вони називаються уповноваженими банками і проводять такі операції:

· купівля і продаж іноземної валюти за рахунок власних коштів банку та за рахунок коштів клієнтів;

· розрахунки в іноземній валюті, пов'язані з експортно-імпортними операціями, оплатою товарів та послуг, а також проведенням різного роду нетоварних операцій;

· встановлення кореспондентських відносин з іноземними банкам;

· пасивні й активні операції в іноземній валюті;

· депозитні та конверсійні операції на міжнародних грошових ринках;

· обмін для населення іноземної валюти;

· операції з чеками та іншими цінними паперами в іноземній;

· валюті.

З метою запобігання ризикам і мінімізації впливу спекулятивних операцій на валютних ринках банкам встановлюються відповідні ліміти - так звана відкрита позиція продажу й купівлі валюти від власного імені і за власний рахунок.

Ліміт відкритості валютної позиції визначається Центральним банком країни у розрахунку на кінець робочого дня уповноваженого банку. Її розмір визначається, як різниця між сумою іноземної валюти, купленої банком за власний рахунок, та сумою проданої банком за той же час іноземної валюти. Ліміт встановлюється залежно від розмірів власних коштів банку.

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення всіх операцій з валютою та валютними цінностями станом на 01.02.2007 (Додаток Б)Дані взяті з офіційного сайту Національного банку України..

Порядок здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України та штрафні санкції за його порушення.

Політика валютного регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Метою валютного контролю є забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Основним документом, який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. (далі - Декрет).

Контроль за дотриманням установленого порядку здійснення валютних операцій покладається на органи валютного контролю. Як визначено у статті 13 Декрету, головним органом валютного контролю в Україні є Національний банк України, який:

· здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших державних органів;

· забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з названим вище Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки. До сфери валютного контролю належить: валютні операції, які здійснюються резидентами України і нерезидентами на її території, а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, що перебувають за межами України.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень, а також про майно, котре підлягає декларуванню.

Ступінь відповідальності (фінансові санкції) за порушення валютного законодавства встановлені Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та положенням НБУ від 20 липня 1998р. "Про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19лютого 1993 р. Підставами для застосування стягнень є:

1. Здійснення комерційними банками або кредитно-фінансовими установами операцій з валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії Національного банку України тягне за собою штраф у сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення.

2. Здійснення резидентами та нерезидентами валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії тягне за собою штраф, що обчислюється у порядку, зазначеному в п. 1.

3. Торгівля іноземною валютою банками та іншими кредитно - фінансовими установами без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку і умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківсько-валютному ринку України тягне за собою штраф, що обчислюється у порядку, зазначеному в п. 1, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення.

4. Невиконання уповноваженими банками зобов'язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів або ухилення від здійснення функцій органу валютного контролю щодо операцій своїх клієнтів тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штраф. Штраф визначається у розмірі 25 % від суми іноземної валюти, що була зафіксована у дорученні резидента, чи у розмірі 25 % від суми валютних операцій, здійснених резидентами і нерезидентами через ці банки з порушенням чинного законодавства. Штраф сплачується у валюті України за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства.

...