Правовий статус фондової біржі як суб’єкта господарювання
Юридичні ознаки фондової біржі та її функції, комплекс нормативно-правових актів, що регулюють її діяльність. Суспільні відносини, які виникають в процесі організації і діяльності фондової біржі в Україні. Засновницькі й локальні документи фондової біржі.
Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 15.11.2013 |
Размер файла | 54,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
ВСТУП
Фондова біржа -- це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами -- акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. На відміну від товарних бірж, що регулюють рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні папери -- не що інше, як різні форми його еквіваленту. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі.
Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може сприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціальне важливі сфери, які найбільше його потребують
Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб'єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів. В окремих випадках на біржах можуть розповсюджуватися цінні папери. Емітентами цінних паперів можуть бути юридичні особи, держава, державні органи, органи місцевої адміністрації, підприємства, іноземні юридичні особи. Громадяни або юридичні особи, що купують цінні папери від свого імені та за свій рахунок, є інвесторами. Ними можуть бути також іноземні громадяни та юридичні особи. Ще один учасник ринку цінних паперів -- інвестиційна інституція, якій надається право юридичної особи, що дає їй можливість виконувати функції посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультанта, інвестиційної компанії, інвестиційного фонду. Інвестиційні компанії можуть займатися організацією випуску цінних паперів та видаванням гарантій щодо розміщення їх на користь третім особам, вкладати кошти у цінні папери від свого імені та за свій рахунок, у тому числі через котування цінних паперів, за якими інвестиційна компанія зобов'язується їх продавати і купувати.
Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. "Чудо" полягало в тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні в часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося положення, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будьякий момент можуть бути продані на біржі.
Мета: дослідити правовий статус фондової біржі як суб'єкта господарювання.
Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що єдина ринкова основа формування бірж за кордоном і в Україні об'єктивно потребує поглибленого вивчення загальних закономірностей біржової діяльності, пов'язані як із сутністю цієї діяльності, так і з формами її організації.
Предметом дослідження в курсовій роботі є правовий статус фондові біржі в Україні.
Об'єктом дослідження курсовій роботі є суспільні відносини,які виникають в процесі організації та діяльності фондової біржі в Україні
Завдання:
- ознайомитися з загальними поняттями про фондову біржу її функції та різновидності;
-розглянути нормативно правову базу фондової біржі;
-проаналізувати діяльність посередників на фондовій біржі;
-по етапно розглянути встановлення та розвиток фондової біржі;
-витявити недоліки правового статусу фондових бірж в Україні та можливі удосконалення законодавства,що його регулює;
- зробити висновок по роботі.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПРАВОВОГО СТАТУСУ ФОНДОВОЇ БІРЖІ
1.1 Поняття фондової біржі як суб'єкта господарювання
Фондова біржа -- це організаційна форма ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами -- акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей. На відміну від товарних бірж, що регулюють рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні папери -- не що інше, як різні форми його еквівалента. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки. Це є одним із завдань фондової біржі. Фондова біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може допомагати переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих процесів він може спрямовуватись у ті соціально важливі сфери, які найбільше його потребують. Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб'єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випускаються в обіг і розповсюджуються серед інвесторів. У деяких випадках на біржах можуть розповсюджуватися цінні папери.
1.2 Юридичні ознаки фондової біржі та її функції
Ознаки класичної фондової біржі:
- це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки;
- на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітента, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражена коливаємість цін і т.ін.);
- існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;
- наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;
- централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;
6) встановлення офіційних (біржових) котувань;
7) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).
Функції фондової біржі:
- установлення правил проведення біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;
- організація та проведення регулярних біржових торгів;
- організаційне,технологічне та технічне забезпечення проведення біржових торгів;
- установлення процедур лістингу та де лістингу,допуску то торгів на фондовій біржі;
- ведення переліку учасників торгів,фіксація поданих заявок,укладених біржових угод та контроль за виконанням біржових контрактів;
- ведення переліку цінних паперів та інших фінансових інструментів,унесених до біржового списку;
- обмін інформацією з депозитарними та розрахунково-кліринговими установами для забезпечення виконання біржових контрактів;
- зберігання паперових та \ або в електронному вигляді документів щодо укладення біржових угод і виконання біржових контрактів в депозитарній системі;
- здійснення діяльності з проведенням клірингу та розрахунків за договорами щодо похідних (деривативів),які укладаються на організаторі торгівлі;
- здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами,які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством,правил фондової біржі;
- відповідне реагування на виявлені порушення законодавства про цінні папери та правил фондової біржі;
- здійснення фінансового моніторингу згідно з вимогами законодавства;
- надання інформаційних послуг щодо організації торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;
- оприлюднення інформації та обмін інформацією відповідно до законодавства України.
1.3 Правова основа діяльності фондової біржі
Правову основу діяльності фондової біржі становить комплекс нормативно-правових актів різної юридичної сили:
Господарський кодекс України (статті 356-361), що визначає основні засади посередництва, пов'язаного з випуском та обігом цінних паперів (ст. 356), ліцензування (ст. 357) та умови здійснення цієї діяльності (ст. 358), вимоги до укладення угод щодо цінних паперів (ст. 359), основи правового статусу фондової біржі як торговця цінними паперами (ст. 360-361);[1]
Закон України від 23.02.2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок» (статті 20-27): визначає поняття та основні засади створення та функціонування фондової біржі як організації, метою діяльності якої є організація торгівлі на фондовому ринку (укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних);[2]
Положення про регулювання діяльності фондових бірж та торговельно-інформаційних систем, затверджене наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 січня 1997 р. № 9;[3]
Рішення ДКЦПФР № 212 від 11.06.2002 «Про затвердження Положення про подання адміністративних даних фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами»;[4]
Рішення ДКЦПФР від 05.08.2003 № 344 «Про затвердження Правил проведення перевірок діяльності інститутів спільного інвестування, фондових бірж та інших професійних учасників ринку цінних паперів з питань дотримання вимог чинного законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню;[5]
Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку, затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.05.2006 № 347;[6]
Порядок та умови видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії, затв. Рішенням ДКЦПФР від 26.05.2006 № 345;[7]
Порядок зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку, затв. Рішенням ДКЦПФР від 23.06.2006 №21;[8]
Рішення ДКЦПФР від 17.10.2006№ 1001 «Про затвердження Положення про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів»;[9]
Положення про функціонування фондових бірж, затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 № 1542[10].
Фондова біржа має більш складний статус, ніж товарна біржа, оскільки вона є професійним учасником фондового ринку й одночасно - здійснює діяльність з організації торгівлі на цьому ринку. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - це діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) зі створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладення і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розвґязання спорів між членами організатора торгівлі.
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАТУСУ ФОНДОВОЇ БІРЖІ
2.1 Створення та припинення фондової біржі
Фондова біржа створюється у формі акціонерного товариства (відкритого або закритого) не менше ніж двадцятьма засновниками-торгівцями цінними паперами,які мають ліцензію на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку,або їх об'єднанням,що налічує не менш ніж двадцять торговців цінними паперами. При цьому частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі. Якщо ж кількість її членів стала менш ніж двадцять,або якщо фондову біржу утворено у формі дочірнього підприємства об'єднання торгівців цінними паперами,кількість яких стала менш двадцяти, її діяльність тимчасово зупиняється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у відповідності до п.4 ст.21 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
Законом встановлюється певні вимоги до розміру статутного капіталу фондової біржі. Зокрема ст.20 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено,що розмір статутного капіталу фондової біржі має становити не менш як п'ятнадцять мільйонів гривень,а фондової біржі, що здійснює кліринг та розрахунки - не менш як двадцять п'ять мільйонів гривень.
Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації,яка має відбуватися за загальними правилами встановленими Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».[11] Підставою здійснення діяльності фондовою біржею є Свідоцтво про реєстрацію фондової біржі, яке видається терміном на 2 роки і діє на всій території України. Продовження терміну дії Свідоцтва здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. При цьому слова «фондова біржа» та похідні від них дозволяється використовувати лише юридичним особам,які створені та діють відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
У відповідності до п.3 ст.21 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про цінні папери та фондовий ринок» діяльність фондової біржі може здійснюватися лише з моменту отримання ліцензії Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Порядок видачі ліцензії встановлено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 року №345 «Про затвердження Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку,переоформлення ліцензії,видачі дубліката та копії ліцензії».
Аналіз вищевикладених норм законодавства щодо фондових бірж,у підсумку дозволяє погодитись з А.В. Соловьйовим,який зазначає,що процедура створення фондової біржі умовно складається з трьох стадій:
1)Утворення. На цій стадії,у випадку створення фондової біржі у формі акціонерного товариства відбувається:
А)укладення засновницького договору;
Б) подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
В) реєстрація ДКЦПФР випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;
Г) присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;
Д) укладення з дипозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;
Є)закрите (приватне )розміщення акцій серед засновників біржі; є)оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;
Ж)затвердження установчими зборами фондової біржі результатів закритого (приватного)розміщення акцій серед засновників,затвердження статуту фондової біржі,а також прийняття інших рішень,передбачених законом;
З) подання ДКЦПФР звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій
І)реєстрація ДКЦПФР звіту про результати закритого(приватного)розміщення акцій та отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;видача засновникам товариства документів що підтверджують право власності на акції.
2)Державна реєстрація яка має відбуватися за загальними правилами встановленими Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».
3)Отримання ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку.
Статутом можуть бути передбачені також положення, що стосуються створення і припинення фондової біржі. Чинним законодавством передбачаються особливі умови припинення діяльності фондової біржі (ст..361 ГК). Слід також врахувати і положення статей 110-112 ЦК[12],якими встановлено підстави та порядок ліквідації юридичної особи якою слід важати фондову біржу. Оскільки фондова біржа є акціонерним товариством, її діяльність припиняється відповідно до законодавства України про господарські товариства.
2.2 Правовий режим майна фондової біржі
Для здійснення господарської діяльності фондова біржа обов'язково повинна володіти майном,яке використовується у процесі провадження цієї діяльності. Правовий режим майна-встановлений правовими засобами (нормативно правовими актами установчими документами) порядок придбання майна,його структура,джерела формування, та порядок використання в господарській діяльності.
Структурними елементами правового режиму майна є:
1)речові права,насамперед,право власності у тій чи іншій формі,право господарського відання та право оперативного управління,а також права користування об'єктами оренди,лізингу;
2)структура майна,порядок та умови розподілу майна на фонди та їх використання в процесі господарської діяльності;
3)порядок отримання від використання майна прибутку та порядку його розподілу;
4)джерела формування майна.
Основу правового режиму майна фондової біржі на якій базується їх господарська діяльність,становлять право власності та інші речові права.
Цінні папери є особливим видом майна фондової біржі (ч. 7 ст. 139 ГК). Суб'єкти господарювання, якщо це входить до їх компетенції, мають право випускати (емітувати) цінні папери, реалізовувати їх, а також придбавати цінні папери, випущені іншими суб'єктами господарювання.
Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майнового характеру. Але, на відміну від інших документів, що фіксують певні майнові права (боргових розписок, страхових полісів, заповітів тощо), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред'явлення. Інакше кажучи, цінний папір - це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здійснення засвідченого ним майнового права.
Цінний папір має бути складений у визначеній законом формі і повинен мати всі необхідні реквізити, перелік яких щодо конкретних видів цінних паперів встановлюється законодавством.
Однією з головних ознак цінного папера є те, що в ньому мають бути чітко засвідчені грошове право або інше майнове право, тобто визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний володілець цінного папера (одержання доходу у вигляді дивідендів або процентів чи певного майна).
Цінні папери характеризуються також можливістю передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Способи передачі та можливі обмеження щодо передачі залежать від виду цінного папера і можуть бути різними - від вільного обігу до повного індосаменту або до заборони передачі іншим особам.
Здійснення суб'єктивного права, засвідченого або передбаченого цінним папером, як зазначалося вище, можливе лише шляхом пред'явлення цінного папера. Тому втрата цінного папера, за загальним правилом, тягне за собою неможливість реалізувати втілене в ньому право. Разом з тим закон передбачає можливість відновлення іменних цінних паперів, яке провадиться державними органами, підприємствами, установами і організаціями, що випустили ці папери. Що стосується особи, яка втратила цінний папір на пред'явника, то вона може в порядку, встановленому главою 38 Цивільного процесуального кодексу України , просити суд про визнання папера недійсним і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.
2. Як зазначено в частині 2 коментованої статті, в Україні можуть випускатися і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. Ширший, хоч теж неповний, перелік груп цінних паперів, що можуть бути в обігу в Україні, встановлює частина 1 статті 195 ЦК. Це, зокрема, такі групи.
2.1. Пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента. До цієї групи відносяться такі види цінних паперів, як акція, інвестиційний сертифікат, депозитарне свідоцтво (розписка).
Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, який засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на участь у прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери і фондову ринок» ).
Оскільки акція є цінним папером, вона має точно визначені законом реквізити: фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження, найменування цінного папера - «акція», її порядковий номер, дату випуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменної акції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції, а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства.
Стаття 6 Закону «Про цінні папери і фондову ринок» передбачає поділ акцій на класи або види. Юридична суть класу (виду, серії) полягає в тому, що акції одного класу дають їх власникам однакове за обсягом право майнової участі у товаристві.
За ознакою класу закон визначає, по-перше, привілейовані і прості акції. По-друге, залежно від передбачених статутами обмежень прав відчуження (трансферт), розрізняють також іменні акції та акції на пред'явника (пред'явницькі).
Простими іменними закон визначає акції з рівними правами участі акціонерів, імена яких входять до обов'язкових реквізитів акції. Власниками простих іменних акцій є, як правило, громадяни.
Режим іменних акцій має на увазі спеціальні правила їх відчуження. Власники іменних акцій, в принципі, вільно розпоряджаються ними (продають, передають, відчужують іншим способом), але з дотриманням цих правил.
Обіг іменних акцій фіксується або товариством (емітентом), яке зобов'язане вести реєстр власників іменних цінних паперів, або реєстратором (юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), якому емітент доручає ведення реєстру шляхом укладення відповідного договору (п. 1 ст. 9 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» )[13].
Реєстр власників іменних цінних паперів, зокрема, містить інформацію: про емітента; про реєстратора; про випуск (категорію) цінних паперів, для якого складено реєстр; про власників іменних цінних паперів, зареєстрованих у системі реєстру; про номінальних утримувачів; про власників іменних цінних паперів - клієнтів номінальних утримувачів; про іменні цінні папери, які обліковуються на особовому рахунку емітента (п. 3.3 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. № 60 )[14].
Реєстрації підлягає і передача (трансферт) акцій іншим особам, тобто перехід прав участі. Права на участь в управлінні, на одержання дивідендів тощо, які випливають з іменних акцій, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів (п. 1 ст. 5 Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»).
Якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що іменні акції, випущені в документарній формі, не підлягають передачі, передача новому власнику здійснюється шляхом повного індосаменту. У цьому разі підставою для внесення у систему реєстру записів про передачу прав власності на акції є передавальне доручення від зареєстрованої особи або уповноваженої нею особи, а також надання самих акцій (сертифіката акцій). Підставою для внесення змін до реєстру, крім передавального доручення, є такі документи: договір купівлі-продажу; договір дарування; договір міни; договір застави; рішення суду та інші документи згідно з чинним законодавством України.
Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Акції на пред'явника обертаються вільно. Акціонерне товариство фіксує в книзі реєстрації загальну кількість пред'явницьких акцій.
Привілейовані акції - це акції з пільговими правами майнової участі. Власники таких акцій мають певні майнові привілеї і несуть менший ризик порівняно з простими акціонерами. Конкретні права привілейованих акціонерів визначають загальні збори акціонерного товариства. Опис таких прав міститься в статуті товариства.
Привілеями є, насамперед, переваги на одержання дивідендів, а саме: річний розмір дивіденду фіксується в процентах до номінальної вартості акції і виплачується незалежно від річного прибутку товариства. Якщо прибутку не вистачає, дивіденд виплачується з резервного фонду, а не лише з фонду дивідендів.
Привілейована акція передбачає також доплату її власнику в тому разі, якщо розмір дивіденду на привілейовану акцію виявиться нижчим від розміру дивіденду на просту акцію.
Привілеєм є також пріоритетна участь власника привілейованої акції в розподілі ліквідних активів товариства, яке припиняється.
Оскільки власники привілейованих акцій ризикують як підприємці менше, ніж власники простих акцій, вони мають обмежені управлінські права. За загальним правилом, привілейовані акціонери не мають права на участь в управлінні товариством, але статути можуть визначати коло питань, у вирішенні яких бере участь і ця категорія акціонерів.
Закон обмежує кількість привілейованих акцій. їх випуск не повинен перевищувати суми, яка становить 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.
Інвестиційний сертифікат -- цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді (ст. 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».
Депозитарне свідоцтво (розписка) - документ, який випускається іноземною депозитарною установою згідно із законодавством відповідної держави на акції товариства.
Так, ФДМ України може здійснювати продаж пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках, випуск та обіг яких здійснюється відповідно до законодавства та норм і правил функціонування зазначених ринків.
2.2. Боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів, що знаходяться в обігу в Україні, відносяться облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі, чеки, заставні.
Облігація -- цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.
Випускаються облігації таких видів: а) облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик; б) облігації місцевих позик; в) облігації підприємств.
Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.
Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.
Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника.
Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами. У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій.
Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. «Про випуски облігацій внутрішніх державних позик»[15] передбачено здійснювати щороку в межах встановленого законом граничного розміру державного внутрішнього боргу на відповідний рік випуски облігацій внутрішніх державних позик, а саме: короткострокових облігацій із строками обігу до одного року (далі - короткострокові державні облігації) та середньострокових облігацій із строками обігу від одного до п'яти років (далі - середньострокові державні облігації).
Затвердженими цією постановою «Основними умовами випуску та порядком розміщення короткострокових державних облігацій» встановлено, що номінальна вартість однієї короткострокової державної облігації становить 1000 гривень. Відсоткова ставка доходу за такими облігаціями встановлюється у розмірі 0 (нуль) відсотків.
Короткострокові державні облігації випускаються у вигляді записів на відповідних електронних рахунках в депозитарії Національного банку України. Кожний їх випуск оформлюється глобальним сертифікатом. Глобальний сертифікат зберігається у депозитарії Національного банку.
Короткострокові державні облігації реалізуються фізичним та юридичним особам на добровільних засадах за ціною, нижчою за їх номінальну вартість. Дохід за такою облігацією становить різницю між номінальною вартістю, що відшкодовується власнику облігації під час її погашення, та ціною її придбання.
Порядок реєстрації випуску облігацій внутрішньої місцевої позики та інформації про їх випуск у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, порядок подання звіту про результати розміщення випуску цих облігацій, звіту про погашення облігацій та скасування реєстрації випуску цих облігацій встановлено Положенням про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 7 жовтня 2003 р. № 414[16] .
Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.
Облігації зовнішніх державних позик України можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті. Вони випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу. Такі облігації оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску.
Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення цих облігацій, спрямовуються виключно до Державного бюджету України.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України приймається Кабінетом Міністрів України щодо кожного випуску. Таке рішення оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх державних позик України визначаються загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строк погашення тощо.
Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України поза межами передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України має визначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню Верховною Радою України і набирає чинності після такого затвердження.
Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України. З цією метою воно може залучати банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і такими організаціями регулюються відповідними угодами згідно із законодавством України.
Витрати на підготовку випуску, випуск, погашення облігацій зовнішніх державних позик України, виплата доходу та інші необхідні витрати здійснюються відповідно до умов випуску облігацій за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на ці цілі.
Виплата доходів і погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснюються виключно за кошти або за інші облігації державних позик за добровільною згодою сторін.
Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні (див. коментар до ч. 1-3 ст. 164 ГК). Облігації підприємств випускаються відповідно до Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затвердженого рішенням ДКЦПФР від 17 липня 2003 р. № 322[17] .
Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Випускаються такі види казначейських зобов'язань: а) довгострокові - від 5 до 10 років; б) середньострокові - від 1 до 5 років; в) короткострокові - до одного року.
Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску.
Порядок визначення продажної вартості казначейських зобов'язань встановлюється Міністерством фінансів України виходячи з часу їх придбання. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків бюджету.
Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску, затверджених: щодо довгострокових і середньострокових зобов'язань -Кабінетом Міністрів України, короткострокових - Міністерством фінансів України.
Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому .
Вексель -- цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний .
Чек застосовується для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів (див. Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. )[18].
Заставна, як зазначено в ст. 20 Закону України від 5 червня 2003 р. «Про іпотеку» [19], - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання -- право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її випуск передбачений іпотечним договором.
Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту відповідно до Закону «Про іпотеку». Наступний власник заставної має такі самі права, що їх мав іпотекодержатель згідно з договором, яким обумовлене основне зобов'язання, та іпотечним договором, на підставі якого була оформлена заставна.
У разі видачі заставної припиняються грошові зобов'язання боржника за договором, який обумовлює основне зобов'язання, та виникають грошові зобов'язання боржника щодо платежу за заставною. Після оформлення заставної виконання основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власника заставної. Звернення стягнення на предмет іпотеки власником заставної здійснюється у порядку, встановленому розділом V Закону «Про іпотеку».
Анулювання заставної і видача нової заставної здійснюються за згодою між іпотекодавцем, боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та власником заставної. Відомості про анулювання заставної і видачу нової заставної підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.
Заставна не може видаватися, якщо іпотекою забезпечене грошове зобов'язання, суму боргу за яким на момент укладення іпотечного договору не визначено і яке не містить критеріїв, що дозволяють визначити цю суму на конкретний момент.
Заставна підлягає державній реєстрації в установленому законом порядку разом з державною реєстрацією обтяження відповідного нерухомого майна іпотекою. Після реєстрації випуску заставної її оригінал передається іпотеко держателю.
Відповідно до ст. 21 Закону «Про іпотеку» заставна складається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору робиться відмітка про оформлення заставної.
У заставній обов'язково мають міститися такі реквізити:
1) слово «Заставна» як складова частина назви документа та визначення зобов'язання боржника виконати перед іпотекодержателем у встановлений строк основне зобов'язання;
2) для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя - юридичних осіб:
резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в ЄДРПОУ; нерезидентів -- найменування, юридична адреса та держава, де зареєстрована особа; для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя - фізичних осіб:
громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адреса постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;
іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адреса їх постійного місця проживання за межами України;
3) посилання на реквізити іпотечного договору та договору, що обумовлює основне зобов'язання;
4) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані;
5) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання;
6) спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо він передбачений іпотечним договором;
7) відмітка про реєстраційний номер, дату та місце державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою (цей реквізит вноситься держателем відповідного державного реєстру).
За згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем заставна може містити інші положення, які відтворюють зміст основного зобов'язання та іпотеки. Якщо зміст заставної не відповідає положенням іпотечного договору чи договору, який обумовлює основне зобов'язання, положення заставної мають перевагу.
Заставну підписують іпотекодавець та боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Іпотекодавець, боржник - юридичні особи засвідчують підпис уповноваженої особи печаткою.
Відповідно до ст. 31 Закону «Про іпотеку» заставні можуть забезпечувати випуск іпотечних цінних паперів - іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів. Емітентами іпотечних цінних паперів можуть бути банки та інші фінансові установи, які мають право на провадження такого виду діяльності відповідно до закону. Порядок випуску та обігу іпотечних цінних паперів встановлюється законом. На сьогодні Законом від 19 червня 2003 р. «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» [20] встановлено порядок випуску і обігу іпотечних сертифікатів, які можуть бути випущені у вигляді сертифікатів із фіксованою дохідністю та сертифікатів участі.
Іпотечні сертифікати можуть бути іменними (в документарній і бездокументарній формі) або на пред'явника (в документарній формі).
Що стосується іпотечних облігацій, то поки що нормативно-правових актів щодо їх випуску та обігу не існує.
2.3. Похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цих цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів.
Одним з видів похідних цінних паперів є дериватив.
Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.
Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством. Зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 632 затверджено Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів [21].
До деривативів належать:
а) форвардний контракт -- стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) цього контракту продати його будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого контракту;
б) ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов продажу з продавцем контракту;
в) опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії щодо неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.
Відповідно до виду цінностей деривативи поділяються на:
а) фондові деривативи -- стандартні документи, які засвідчують право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів затверджені рішенням ДКЦПФР від 24 червня 1997 р. № 13 [22];
б) валютні деривативи - стандартні документи, які засвідчують право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів затверджені постановою Національного банку України від 7 липня 1997 р. № 216 ;[23]
в) товарні деривативи -- стандартні документи, які засвідчують право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів установлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку. Так, наказом Міністерства аграрної політики України від 10 липня 2002 р. затверджено пілотний проект «Правила випуску та обігу товарних деривативів на Придніпровській товарній біржі»[24] .
2.4. Товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. Товаророзпорядчими документами є коносамент, варант, заставна, депозитарне свідоцтво (розписка).
Коносамент є товаророзпорядчим документом, що посвідчує право його утримувача розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем і отримати вантаж після завершення перевезення. Коносамент головним чином застосовується при здійсненні морських перевезень і є доказом прийому перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Реквізити коносамента визначені статтею 138 Кодексу торговельного мореплавства України.[25] Передача коносамента здійснюється з дотриманням таких правил: 1) іменний коносамент може передаватися за іменними передаточними написами або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги; 2) ордерний коносамент може передаватися за іменними або бланковими передаточними написами; 3) коносамент на пред'явника може передаватися шляхом простого вручення (ст. 140 КТМ України).
Варант (заставне свідоцтво) є однією з двох частин подвійного складського свідоцтва, яка може бути відокремлена від складського свідоцтва (ч. 1 ст. 962 ЦК).
У варанті мають бути зазначені:
1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;
2) номер свідоцтва за реєстром товарного складу;
3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання;
4) найменування і кількість прийнятого на зберігання товару - число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;
5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;
6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати;
7) дата видачі свідоцтва.
Варант повинен також містити підпис уповноваженої особи та печатку товарного складу (ч. 2 ст. 962 ЦК).
Заставна -- це цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо це прямо передбачено іпотечним договором.
Форма та зміст заставної, а також інші питання, пов'язані з її правовим режимом, регулюються законодавством про іпотеку .
Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів (ч. 1 ст. 195 ЦК).
3. Залежно від способу визначення уповноваженої особи цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.
Іменним цінним папером визнається документ, виписаний на ім'я конкретної особи, яка тільки і може здійснити закріплене цим папером суб'єктивне право.
Цінний папір на пред'явника (пред'явницький), на відміну від іменного, не містить вказівки на конкретну особу, якій треба здійснити виконання. Будь-який держатель цінного папера є особою, уповноваженою на здійснення закріпленого цим папером права.
Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено Законом «Про цінні папери і фондову біржу» або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.
Порядок іменної ідентифікації цінних паперів у бездокументарній формі встановлюється законом.
Цивільний кодекс (ч. 1,5 ст. 197) виділяє ще й ордерні цінні папери, права за якими передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Ордерний цінний папір містить вказівку на особу, яка може сама здійснити передбачені цим папером права або призначити своїм розпорядженням (наказом, ордером) іншу уповноважену особу. Тобто ордерний цінний папір вже заздалегідь містить можливість подальшого відчуження. Класичним прикладом ордерного цінного папера є переказний вексель (тратта).
4. Правовий режим цінних паперів встановлюється, крім Господарського кодексу, також іншими законами (ЦК, Законами України «Про цінні папери і фондову ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»,[26] «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» та ін.).
Цінні папери можуть бути використані суб'єктом господарювання для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.
Суб'єкт господарювання може використовувати цінні папери (вексель, чек) для здійснення розрахунків. Порядок застосування форм розрахунків визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [27] та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Цінні папери можуть бути використані також як застава для забезпечення платежів і кредитів. Особливості застави цінних паперів встановлені, зокрема, положеннями розділу VI Закону України «Про заставу» [28].
Крім цього, частина 1 статті 86 ГК та інші норми чинного законодавства (наприклад, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства»,[29] ч. 1 ст. 10 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»,[30] Закон України «Про страхування»)[31] встановлюють можливість використання (іноді з певними обмеженнями) цінних паперів для формування статутних фондів господарських товариств.
фондова біржа документ
2.3 Засновницькі та локальні документи фондової біржі
Основними документами, які підтверджують статус фондової біржі, є статут і установчий (засновницький) договір; заснування фондової біржі без цих двох документів не можливе.
При створенні біржі її засновники укладають між собою засновницьку угоду,в якій чітко викладають свої права та обов'язки,сфери і напрями діяльності,участь у фінансуванні витрат по створенню біржі,методи і способи здійснення внесків,відповідальність і т.п.
Статут фондової біржі затверджується вищим органом фондової біржі.У статуті фондової біржі зазначаються найменування і місцезнаходження фондової біржі,порядок управління і формування її органів та їх компетенція,мета діяльності,підстави та порядок припинення діяльності фондової біржі,розподілу майна фондової біржі,у випадку її ліквідації (ст.22 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).
Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує її діяльність, пов'язану з торгівлею цінними паперами.Торгівля на фондовій біржі здійснюється відповідно до правил фондової біржі,які затверджується біржовою радою фондової біржі та реєструються НКЦПФР(п.2 ст.24 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»,п.1 розділу 2 Положення про функціонування фондових бірж). Правила фондової біржі можуть міститися в одному документі або складатися з окремих документів фондової біржі.
Вимоги до змісту правил фондової біржі встановлюються ст.25 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок та п.3 розділу 2 Положення про функціонування фондових бірж,затвердженого рішенням ДКЦПФР від 19 грудня 2006 року №1542.Останні практично повторюючи зміст відповідної статті Закону,деталізують її та доповнюють.
...Подобные документы
Економічна природа біржі. Класифікація бірж та їх функції. Етапи становлення та розвитку біржової та фондової торгівлі. Особливості розвитку фондової й валютної біржі в Україні, організаційно-правові аспекти діяльності та напрямки підвищення ефективності.
курсовая работа [84,9 K], добавлен 23.01.2011Сутність фондової біржі, її види та функції. Особливості становлення та функціонування фондової біржі в Україні. Аналітичний огляд діяльності Української біржі за перший квартал 2014 р.. Операції з купівлі-продажу фінансових інструментів. Біржовий індекс.
контрольная работа [2,2 M], добавлен 04.05.2014Біржа як посередник на ринку цінних паперів. Ознаки класичної біржі. Функції фондової біржі. Роль біржової торгівлі в сучасній світовій економіці. Групи біржових товарів. Законодавчі акти, що регулюють діяльність бірж у межах національної економіки.
презентация [2,2 M], добавлен 19.11.2015Утворення фондової біржі та права її членів. Організаційно-правові основи біржової діяльності. Аналіз стану та перспектив розвитку фондового ринку України. Місце фондової біржі в економічному просторі держави. Організація торгівлі на фондовій біржі.
реферат [21,6 K], добавлен 08.09.2010Виникнення і розвиток бірж в Росії, їх юридична природа та головні принципи організації. Поняття та основні напрямки діяльності товарної біржі, права і зобов'язання членів, складання угод, здійснення біржового торгу. Завдання й функції фондової біржі.
реферат [32,1 K], добавлен 05.06.2011Функції фондової біржі. Організація та проведення біржових торгів. Учасники фондових бірж. Аналіз розвитку біржових торгів в Україні та діяльності Української фондової біржі. Регулювання фінансових ринків у Євросоюзі. Програми розвитку фондового ринку.
курсовая работа [683,1 K], добавлен 27.04.2014Сутність та роль фондового ринку в умовах ринкової економіки. Суб’єкти фондового ринку та особливості механізму фондової біржі. Проблеми та перспективи удосконалення фондового ринку України. Основні показники діяльності української фондової біржі.
курсовая работа [88,6 K], добавлен 21.04.2009Суть біржі, її значення та основні функції, механізм біржової торгівлі цінними паперами. Принципи біржової діяльності та порядок торгівлі на біржі. Проблема аналізу фондового ринку трагзитивної економіки та умови створення Української фондової біржі.
контрольная работа [39,6 K], добавлен 10.10.2009Загальна характеристика фондової біржі, напрямки та особливості її розвитку в світі та в Україні. Нормативно-правове забезпечення діяльності бірж, їх роль і значення в розвитку фінансового ринку, техніка та методика проведення відповідних операцій.
научная работа [1,0 M], добавлен 10.06.2014Поняття, суб'єкти і класифікація. Основні види операцій. Розвиток фондових бірж в Україні. Ринок цінних паперів. Фіктивний капітал. Ознаки та функції класичної фондової біржі. Управління біржею. Вексельний обіг. Обіг акцій, облігацій.
реферат [30,8 K], добавлен 02.10.2004Біржові індекси, значення і методи розрахунку. Характеристика рівнів втручання держав у діяльність фондових бірж. Функції які виконує фондова біржа. Статут фондової біржі та правила, якими вона керується. Переважне право на придбання акцій, основні фонди.
контрольная работа [22,9 K], добавлен 20.03.2009Поняття, структура, особливості і головна мета фондового ринку. Напрямки і тенденції розвитку його в Україні. Загальна характеристика, види та операції з цінними паперами. Розгляд схеми фінансового ринку. Основні функції та ознаки фондової біржі.
курсовая работа [75,3 K], добавлен 27.04.2011Нетрадиційні операції банків на грошовому ринку. Види діяльності на ринку цінних паперів. Особливості формування ринку акцій. Фінансовий аналіз діяльності на фондовому ринку. Функції фондової біржі. Торгівля цінними паперами на організаторах торгівлі.
курсовая работа [76,3 K], добавлен 23.02.2011Характеристика сутності та основних завдань фондової біржі - організаційної форми ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами - акціями, облігаціями, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей.
реферат [29,6 K], добавлен 25.09.2012Сутність, функції і завдання бірж як форми організації оптового ринку. Характеристика середовища функціонування товарної біржі. Структура та механізм функціонування товарної біржі. Проблеми функціонування товарної біржі і шляхи удосконалення торгів.
курсовая работа [210,5 K], добавлен 15.06.2016Вивчення особливостей роботи фондової біржі, як місця, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них. Чистий зведений дохід, внутрішня норма доходності, індекс рентабельності.
курсовая работа [172,9 K], добавлен 14.06.2011Поняття про систему методик Value at risk (VAR): особливості, принципи побудови, класифікаційні аспекти, методи використання. Застосування коваріаційного методу розрахунку VAR на прикладі фондової біржі ПФТС. Міжнародний досвід застосування VАR-аналізу.
курсовая работа [210,4 K], добавлен 21.01.2011Ознайомлення із історичними етапами становлення фондового ринку, його структурою і особливостями функціонування. Характеристика понять цінних паперів та фондової біржі. Проведення аналізу короткострокових факторів курсоутворення на ринку акцій України.
курсовая работа [833,0 K], добавлен 07.10.2010Поняття цінних паперів та фондової біржі. Облігація - вид боргового інвестиційного цінного паперу. Процедура здійснення випуску облігацій підприємством. Депозити та ощадні сертифікати. Вексель як категорія боргових цінних паперів та його реквізити.
контрольная работа [25,9 K], добавлен 07.02.2011Місце і роль ринку цінних паперів у сучасній ринковій економіці. Структура ринку цінних паперів та механізм його функціонування. Організація фондової біржі і біржові операції. Проблеми та перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні.
курсовая работа [62,9 K], добавлен 19.02.2003