Ринок цінних паперів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

Кафедра політичної економії обліково-економічних факультетів

Курсова робота

на тему: "Ринок цінних паперів в Україні"

Київ - 2013

План

Вступ

1. Ринок цінних паперів , його зміст та призначення

1.1 Структура ринку та його учасники

1.2 Загальна характеристика цінних паперів та їх види

1.3 Функції ринку цінних паперів

1.4 Державне регулювання ринку цінних паперів

2. Ринок цінних паперів в Україні

2.1 Розвиток фондового ринку України : сучасні тенденції

2.2 Світовий досвід організації біржової торгівлі

2.3 Проблеми та перспективи фондового ринку в Україні

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Найважливішим етапом реформування економіки будь-якої країни є створення ефективного ринку капіталу. Будь-які великомасштабні перетворення в економічній сфері залишаються незавершеними, якщо не буде створено конкурентоспроможного фінансового сектора і ринку капіталу, який буде здатний мобілізувати, перерозподіляти і надавати реформованій економіці необхідні інвестиційні ресурси.

Ринок цінних паперів України виступає однією з найважливіших складових української економіки, яка є показником розвитку не тільки ринку капіталу, а й всієї фінансової системи країни. Ринок цінних паперів спільно з кредитним ринком покликаний забезпечувати фінансування і розвиток економіки.

Існують два основних способи фінансування економіки:

- Фінансування за допомогою банківських кредитів (основний спосіб фінансування в Європі).

- Фінансування через ринок цінних паперів (основний спосіб фінансування в США). У цьому випадку фірма випускає цінні папери (акції, векселі, облігації, депозитарні розписки та ін.) Цінні папери продаються інвесторам, а фірма отримує кошти на своє функціонування і розвиток.

Становлення та розвиток фондового ринку є однією з передумов розвитку економіки країни в цілому. За допомогою фондового ринку прискорюється рух капіталу, що, в свою чергу, сприяє підвищенню ефективності економіки. Ця проблема одна із важливих на сьогодні для України і знайшла своє висвітлення у роботах таких українських вчених, як Л.М. Худолій, М.П. Денисенко, А.В. Демківський, Р.І. Тиркало, О.Г. Кириленко, С.О. Довгий, О.М. Мозговий та інших. Видано безліч наукових праць, книг, журналів з цієї тематики. Тому актуальність цієї теми є логічною, бо є невід'ємною частиною розвитку держави, тобто добробуту кожної людини.

Метою курсової роботи є надання цілісного і системного розуміння ринку цінних паперів в розрізі всіх його складових частин: учасників, видів цінних паперів і дій (операцій), що здійснюються з ними.

Виходячи з мети, ставляться такі завдання:

1) дати поняття про ринок цінних паперів

2) розглянути класифікацію цінних паперів

3) вивчити структуру ринку цінних паперів і його учасників

4) дослідити сучасний стан ринку цінних паперів в Україні

Об'єкт дослідження: ринок цінних паперів України.

Методами, які застосовані в даній роботі є метод аналізу, статистичний, графічний та табличний.

Теоретико-методологічною основою курсової роботи є використання сучасних досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці стосовно проблем функціонування фондового ринку. Статистичну базу дослідження становлять дані Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держкомстату та економічних і політичних періодичних видань.

цінний папір ринок фондовий



Розділ 1. Ринок цінних паперів , його зміст та призначення

1.1 Структура ринку цінних паперів та його учасники

Розглядаючи сучасну інституціональну структуру ринків цінних паперів, слід виділити 4 категорії учасників операцій: комерційні банки; інвестиційні (торговельні) банки; власне біржові фірми та кредитно-фінансові організації, які об'єднанні під назвою “інституціональні інвестори” (страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди).У різних країнах співвідношення сил між ними різне. Воно залежить від рівня розвитку та від юридичних відмінностей у законодавствах. Так, у державах, де комерційні банки мають право здійснювати операції із усіма видами цінних паперів, наприклад у Німеччині, Угорщині, інвестиційні банки не відіграють значної ролі. Кошти, що мобілізуються пенсійними фондами, страховими компаніями та іншими організаціями, надходять на ринок цінних паперів, де вони використовуються у тому числі й інвестиційними банками чи біржовими фірмами (біржовою фірмою називають брокерську фірму, яка купила місце на біржі) переважно для придбання акцій, облігацій чи інших фондових цінностей.

Залежно від значення, яке має ринок цінних паперів в економіці, його можна поділити на два види: первинний і вторинний.

Первинний ринок - це ринок, на якому розміщуються вперше випущені папери. Тут відбуваються мобілізація грошових коштів акціонерними

товариствами та запозичення їх державою. Продаж цінних паперів може бути прямим і опосередкованим.

Прямий продаж - це публічна реалізація цінних паперів населенню або незначній кількості інвесторів.

Опосередкований продаж - це реалізація цінних паперів через посередника, яким є банк або брокерська контора.

Вторинний ринок - це ринок, на якому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбуваються зміна власника цих паперів. З погляду організації вторинний ринок поділяється на централізований і децентралізований.

Формою централізованого ринку цінних паперів є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не всі, а лише ті, що допущені до обігу біржовими комітетами.

Децентралізований ринок - це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обігу на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається із значної кількості брокерсько-дилерських фірм, розкиданих по всій території.

Отже, сучасний ринок цінних паперів складається з біржового обігу, а також позабіржового обігу. У свою чергу позабіржовий обіг ділиться на організований та неорганізований. Організований обіг перебуває під контролем саморегульованих органів, членами яких є посередники цих ринків (в основному - це брокери).

Позабіржовий та біржовий ринки певною мірою протистоять один одному, проте водночас взаємно доповнюють один одного. Якщо через позабіржовий обіг здійснюються в основному фінансування і відтворювання процесу, то на біржі за допомогою скуповування акцій відбувається контроль над корпораціями та фірмами, йде формування контролю та його перерозподіл між різними фінансовими групами. Біржа здійснює також відповідну частину фінансування, також відповідну через дрібного та середнього вкладника. На позабіржовому ринку посередники є одночасно і брокерами і дилерами. Дилери купують цінні папери за свій рахунок у вигляді запасу, а потім працюють з урахуванням ринкової ситуації. Брокер - це торговий посередник, який діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримуючи від них винагороду.

Важливим елементом біржового ринку є фондова біржа. Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів. Ключовим поняттям є ліквідність (здатність ринку поглинути визначену кількість цінних паперів при даній зміні ціни на ці папери). Задача біржі - підтримувати ліквідність, щоб торгівля відбувалася без збоїв (збої можуть викликати напік серед інвесторів, що є небезпечним явищем для економіки в цілому). Ліквідність тим вище чим більше учасників купівлі-продажу. Для роботи на фондовій біржі інвестиційний дилер та брокер повинні зареєструватися. Потім вони повинні купити “місце” для своїх трейдерів . “Місце” - цінний актив фірми, який купується або у самої біржі або у інших біржових фірм. Управління, розробка та здійснення політики біржі здійснюється керівним органом кожної біржі - правлінням або радою губернаторів (до складу входять президент, обізнані брокери, які стають губернаторами біржі на визнаний час). Для допомоги головному органу в роботі створюються різні комітети, які займаються більш вузькими сферами діяльності біржі. Кількість комітетів на кожній біржі буває різна. Як правило, біржі являють собою безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного податку. Особливе місце на фондовій біржі займає операція “лістинг”. Акції нового випуску проходять підписку у інвестиційних дилерів, потім вони реалізуються між ними. Тільки після того, як акції були розпродані дилерами і отримані докази їх задовільного розміщення, акції попадають в список котирування одної чи декількох бірж. Процедура включення акцій в цей список називається лістингом. Лістинг має багато переваг: престиж у інвесторів; кращі умови для кредитування емітента, чиї акції попали в список; полегшення облігаційного фінансування в майбутньому (лістинг робить для компанії більш практичним випуск нових конвертованих облігацій); полегшує злиття та поглинання компаній; полегшує спостереження акціонерами за угодами та котируваннями; підвищує зацікавленість робітників купувати акції своїх підприємств; краща інформативність про компанії, які є в списку; можливість застави. Аналізуючи все вищезгадане можна зробити висновок, що фондова біржа це найважливіша складова частина ринку цінних паперів.



1.2 Загальна характеристика цінних паперів та їх види

На світовому ринку обертається кількасот видів, типів і модифікацій цінних паперів, кожний з яких характеризується десятками ознак. Головним критерієм, відповідно до якого деякі грошові документи вважаються цінними паперами, а інші ні, є законодавче закріплення переліку цінних паперів. І.І.Пилипенко, О.П.Жук називають шість моментів згідно до яких будь-який документ вважається цінним папером:

* В більшості країн існує нормативно-правовий перелік цінних паперів, які мають такий статус;

* Цей перелік закріплюється законодавчо і має юридичну силу;

* Перелік цінних паперів, що міститься в законах різних країн, може бути вичерпний чи відкритим;

* Переліки цінних паперів можуть бути широкими і вузькими.

Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери можуть існувати у формі відособлених документів (документарні) або записів на рахунках (бездокументарні).

Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» до цінних паперів відносяться:пайові цінні папери - акції, інвестиційні сертифікати; боргові цінні папери - облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі; іпотечні цінні папери - іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати ФОН; приватизаційні цінні папери; похідні цінні папери; товаророзпорядчі цінні папери. Особливості обігу цінних паперів, які посвідчують майнові права (у тому числі похідні від них) на ресурси, які відокремились від своєї основи, визначаються законодавством.

Кожному виду ресурсів можуть відповідати ті чи інші цінні папери, які, у свою чергу,можуть виступати предметом власності, купуватися і продаватися, віддаватися під заставу тощо. Розглянемо такий розподіл (табл.1). Таблиця 1. Відповідність цінних паперів видам ресурсів Види ресурсів Цінні папери Земля Іпотечне посвідчення; земельний пай Нерухомість Акція; приватизаційний чек; житловий сертифікат; заставні документи Продукція Коносамент; складське посвідчення, що має обіг; товарний ф'ючерсний контракт; товарний опціон Гроші Акція; облігація; нота; вексель; депозитний або заощаджувальний сертифікат; чек; банківський акцепт

Цінний папір виконує наступні функції:

1) перерозподіляє грошові кошти між: галузями і сферами економіки; територіями і країнами; групами і верствами населення; населенням і сферами економіки;

2) надає певні додаткові права її власнику крім права на капітал (на участь в управлінні, відповідну інформацію);

3) забезпечує отримання доходу на капітал або повернення самого капіталу

Всі цінні папери поділяються на основні і похідні. До основних відносяться: первинні цінні папери - ті, які засновані на активах, до числа яких не входять самі цінні папери - це акції, облігації, векселі, заставні; вторинні цінні папери - ті, які випускаються на основі первинних цінних паперів - варіанти, депозитарні розписки. До похідних відносяться - ф'ючерсні контракти і вільно ходячі опціони.

Всі цінні папери класифікуються за такою схемою:



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цінний папір має ряд характеристик - тимчасові, просторові, ринкові. До тимчасових характеристик відноситься:

1) термін існування - тобто коли був випущений цінний папір, на який період - термінові і безстрокові цінні папери;

2) походження - від первинної основи або від інших цінних паперів - первинні і вторинні цінні папери.

До просторових характеристик відноситься:

1) форма існування - наявні і безготівкові цінні папери, які у відповідній формі фіксують права, пов'язані з володінням цінними паперами. Безготівкові підрозділяються на: бездокументні (акції і державні боргові зобов'язання, так само векселі) і централізовані документарні, що зберігаються. Наявні цінні папери - документарні папери без їх обов'язкового централізованого зберігання;

2) національна приналежність - вітчизняні або іноземні цінні папери;

3) територіальна приналежності - залежить від того в якому регіоні були випущені цінні папери.

До ринкових характеристик відноситься:

1) тип активу, лежачий в основі цінного паперу - це може бути товар, гроші, сукупні активи фірми, у зв'язку з цим виділяють фондові (акції і облігації, які випускаються в умовах їх тісної прив'язки до основних капіталів емітента) і комерційні (векселі і чеки - через недолік оборотних коштів) цінні папери;

2) порядок володіння - на пред'явника, іменні і ордерні;

3) форма випуску - емісійні і неемісійні цінні папери;

4) форма власності і вид емітента - прямі і гарантовані, які діляться на муніципальні, урядових установ, державних підприємств і держави;

5) характер обертається - ринкові (що вільно звертаються на вторинному ринку) і неринкові (не можуть вільно звертатися). Серед ринкових виділяють допущені до біржового котирування і не допущені до біржового котирування;

6) по термінах обігу - термінові (облігації, векселі і чеки), які підрозділяються на: короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років) і довгострокові (5-30 років) і без вказівки терміну дії (акції і сертифікати);

7) рівень ризику - без ризикові і ризикові;

8) форма доходів - процентні (купонні) з фіксованою ставкою або з плаваючою ставкою, процентні (без купонні), дисконтні (без купонні), індексуються, виграшні, преміальні;

9) прибутковість - високодохідні, середньодохідні, низкодохідні і безприбуткові;

10) форма вкладення засобів власника - боргові, які передбачають повернення суми боргу до певної дати і пайові, які свідчать про вкладення певної частки їх власника в капітал емітента;

Окрім цього цінні папери відрізняються по надійності. Так, перше місце займають облігації, префакцїї, звичайні акції. Знайдена залежність між ризиком, пов'язаним з даним цінним папером і доходом по ній. Прибуток, який приносять цінні папери пропорційно зростає з ризиком, якому піддаються капітали вкладника в ці цінні папери. Найстабільніші доходи забезпечують державні облігації, білети державної скарбниці, приватні облігації і “сині корінці”. Існують так само конвертовані цінні папери, які за певних умов можуть обмінюватися на інші види паперів.

Акція - одиничний внесок в статутній капітал акціонерного суспільства з витікаючими правами. Це титул власності і цінний папір, який дає право на частину прибутку у вигляді дивідендів. Акції випускаються корпораціями, вони роблять свого утримувача власником частини майна корпорації. Власник акції одержує дивіденди, які виплачуються з виручки, поточної або минулої. На відміну від відсотків по облігаціях, дивіденди виплачують не завжди, а якщо виплачують, то тільки після оголошення ради директорів.

Особливості акцій:

1) акціонер не має права зажадати у суспільства повернути внесену суму;

2) акція - це безстроковий папір, життя якої обривається, коли акціонерне суспільство перестає існувати;

3) дає право голосу брати участь в управлінні акціонерного суспільства;

4) акціонерне суспільство не бере на себе зобов'язання виробляти регулярні виплати по акціях, і оскільки акціонери є співвласниками компанії, то вони беруть на себе всі ризики, які можливі з діяльністю цієї компанії;

5) акції бувають наступних видів: пред'явницькі і іменні.

Але існують акції, які не дають права голосу - преференційні або привілейовані. Утримувачам виплачуються фіксовані дивіденди, а при ліквідації компанії вони одержують свою частину в першу чергу. У свою чергу привілейовані акції підрозділяються на: а) кумулятивні - по яких неоплачений дивіденд накопичується і виплачується згодом; б) конвертовані - коли повинна існувати можливість і умови обміну таких акцій в звичайні або такі ж акції іншого типу; в) гарантовані - їх можуть випускати дочірні підприємства, а дивіденд гарантується репутацією вищестоящої організації; г) з часткою участі - дають право не тільки на фіксований дивіденд, але і на додатковий дивіденд; д) з плаваючою ставкою дивіденду, що орієнтується на прибутковість яких-небудь загальновизнаних цінних паперів.

Акції можуть бути обмеженими, тобто вони забезпечують утримувачу повну участь у виручці компанії і частку активів при її ліквідації, але обмежують його в праві голосу:

- не голосуючі - ті, які взагалі не дають право голосу;

- підлеглі - ті, які дають право голосу у меншій мірі;

- з обмеженим правом голосу - з межами на число або частку утримувачів.

Банки так само виступають як емітенти акцій. Комерційний банк може випускати: 1) привілейовані акції і їх номінальна вартість повинна бути не більш 25 % від статутного капіталу, а надмірний випуск їх банками, у яких відсутні резервний фонд або його величина не достатніх розмірів, є ризикованою справою; 2) звичайні акції, які можуть бути іменними і на пред'явника.

Засновники ж акціонерного банку вибирають тип підписки на акції - закритий або відкритий. Закритий тип означає, що банк розміщує акції за наперед складеним засновниками списком і у вільний продаж на первинний ринок акції не потрапляють. Відкритий тип здійснюється при пошуку потенційних акціонерів, тобто кожен власник вільного капіталу може стати акціонером банку.

З акціями пов'язане і таке поняття як акціонерний сертифікат - документ, що засвідчує юридичне право власності на рядові акції; є листом високоякісного паперу з водяними знаками, у верхній частині якої є місце, куди вписується ім'я утримувача і кількість акцій. “Вуличним” називають сертифікат, зареєстрований на ім'я фірми, що працює з цінними паперами. Такий сертифікат досить популярний серед інвесторів, його можна купувати і продавати.

Облігація - боргове зобов'язання, по якому емітенти зобов'язуються виплатити в певний термін і саму позику (амортизацію), і позиковий відсоток, який є прибутком. Відсоток незмінний або варіюється трохи. Таким чином, облігації - це цінні папери з фіксованим доходом, відсотки звичайно виплачуються рівними порціями впродовж всього терміну життя позики.

Залежно від доходу облігації бувають: з фіксованою купонною ставкою, з плаваючою купонною ставкою і нульовим купоном. Звичайно купон встановлюється так, щоб облігації випускалися при невеликому дисконті до номіналу. Істотний недолік купонних цінних паперів, з погляду довгострокового інвестора, наявність ризику реінвестування. Суть паперів з нульовим купоном - фактично розбирає купонні цінні папери по окремих відсотках платежу (купонам) і робить кожен купон самостійним цінним папером. Такі ринки стали розвиватися в 80-х р., набули поширення в США, на європейських ринках з ними конкурують ноти з плаваючими процентними ставками - floating rate notes (FRN) - середньостроковий цінний папір (2-6 років), купон періодично переглядається по відношенню до якого-небудь індексу (Libor). А з 1988г. на ринку з'явилися ноти із змінною процентною ставкою - variable rate note (VRN).

Рішення про випуск облігацій ухвалюється Радою директорів. Реалізація облігацій їх першим власником може здійснюватися: продажем облігацій безпосередньо банком або через посередника; заміною конвертованих облігацій на раніше випущені інші цінні папери відповідно до умови їх випуску і чинного законодавства. Так можна зробити висновок, що банки давно почали практику випуску облігацій. Тепер розглянемо облігації, що випускаються банками на даному етапі. По-перше, емісія можлива після повної сплати статутного капіталу, тому забороняється одночасне розміщення акцій і облігацій. По-друге, залежно від економічної системи, цілей і задач облігації можна привласнити різноманітні властивості. Вони можуть бути: іменні і на пред'явника, забезпечені заставою власного майна або облігаціями під забезпечення, передбачене раніше для цілей випуску третіми особами, без забезпечення, процентні і дисконтні, конвертовані в акції.

Ощадні сертифікати - це цінні папери, право випускати які надається тільки комерційним банкам . Ощадний сертифікат - цінний папір, що засвідчує суму внеску, внесеного в банк, і право вкладника на отримання після закінчення встановленого терміну суми внеску і обумовлених в сертифікаті відсотків в банку, що видав сертифікат або в іншому філіалі банку. Ощадний сертифікат складається, якщо вкладником є фізична особа.

Особливість сертифікатів як цінних паперів тільки в документарній формі, вони можуть бути іменними або на пред'явника. Бланк сертифікату повинен містити всі умови випуску, оплати і обігу. Якщо з сертифікатом була проведена операція, не передбачена умовами, то він - недійсний. Сертифікати не можуть служити розрахунковим і платіжним засобом.

Чек - це письмове доручення чекодавця банку, сплатити чекоотримувачу вказаної в ньому суму грошей, це цінний папір, що надає собою платіжно-розрахунковий документ. По економічній суті чек є перевідним векселем, платником по якому є банк. Чек може бути: іменний - на конкретне обличчя з обмовкою не “наказу”, тобто неможливість подальшої передачі чека; ордерний - з обмовкою “наказу”, тобто можливість передачі чека шляхом передавального напису - індосамента; пред'явницький - виписується на пред'явника, передача чека від однієї особи до іншого шляхом простого вручення; розрахунковий - не дозволяється по ньому оплата готівки; грошовий.

Коносамент - документ стандартної форми, прийнятої в міжнародній практиці, на перевезення вантажу, який засвідчує його завантаження, перевезення і право на отримання. Він використовується при перевезенні вантажів в міжнародному повідомленні і представляє цінний папір, що засвідчує право володіння вантажем, що перевозиться, товаром. Коносамент формою може бути на пред'явника, іменним, ордерним. До коносамента завжди додається страховий поліс на вантаж. Хотілося б тут же відзначити, що активні операції комерційних банків включають і облік (дисконт) векселів. Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити до настання терміну певну суму грошей власнику векселя. Якщо банк упевнений в солідності векселя, він дає згоду на операцію, а купує за ціною нижче за номінал. Стягувана винагорода - сума обліку обчислюється на основі облікової ставки, сума зараховується банком в дохід при покупці векселів.

Розрізняють також вторинні та похідні цінні папери.

1. Основні види вторинних цінних паперів, заснованих на акціях: Депозитарні розписки - іменний цінний папір, що свідчить про володіння часток в портфелі акцій якої-небудь іноземної компанії, акції якої не можуть звертатися на фондовому ринку інвестора. Варранти на акції - це цінні папери, що дають право її власнику купити певну кількість акцій даної компанії протягом певного часу за фіксованою ціною. Ціна варранта не включає вартість самої акції. Підписані права на акції - це цінні папери на право акціонера придбати певну кількість нових акцій за нижчою ціною. Вони обмежені за часом.

2. Основні види вторинних цінних паперів, заснованих на облігаціях: “Стріпи” - це безкупонні облігації, випущені даною компанією під щорічні процентні платежі по тих, що є в її розпорядженні портфеля високонадійних облігацій (звично державних); цінні папери з дисконтом. Облігації під заставні НБУ - високонадійні забезпечені боргові зобов'язання. Вони звертаються на ринку як облігації з дисконтом.

3. Похідні цінні папери: Ф'ючерсні контракти - стандартний біржовий договір купівлі-продажу біржового активу в певний момент часу в майбутньому за ціною, встановленою сторонами операції у момент її висновку. Відмінними рисами є: біржовий характер, стандартизація по всіх параметрах, гарантія біржі на виконання зобов'язань. Вільно ходячий опційний контракт - стандартний біржовий договір на право купити або продати біржовий актив або ф'ючерсний контракт за ціною виконання до встановленої дати із сплатою за це право певної суми грошей, званою премією. Існує два види: опціон на покупку і на продаж. По вигляду біржового активу, що лежить в основі, можуть бути: валютні, фондові, ф'ючерсні.

1.3 Функції ринку цінних паперів

Найбільш повну суть ринку цінних паперів можна розкрити аналізуючи функції, які ним виконуються в економіці. До них відносяться:

1. Мобілізаційну. Ця функція стосується практично всіх видів цінних паперів. Її суть в тому, що підприємство, організація чи держава на певній стадії свого розвитку досягає такого моменту, коли починає відчувати нестачу коштів. З метою поліпшення фінансового стану приймається рішення про випуск цінних паперів. Таким чином, за короткий проміжок часу організація-емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власної діяльності. Ця функція передує іншим і, по суті, є визначальною.

2. Управлінську. Не всі цінні папери виконують цю функцію. У контексті ринку цінних паперів вона означає наявність у власника зазначеного вище виду цінного папера і можливість брати участь в управлінні емітентом. Найчастіше в таких випадках йдеться про реалізацію права на участь у загальних зборах акціонерів, голосуванні, внесенні пропозицій, висування кандидатур до складу виборчих керівних органів емітента, на отримання інформації, що стосується діяльності та фінансового стану емітента, на участь у розподілі майна емітента при його ліквідації.

3. Запозичувальну. Ця функція виконується лише борговими цінними паперами частка яких на ринку цінних паперів є однією з найбільших. Однак не всі цінні папери, що випускаються і знаходяться в обігу на зазначеному ринку, є борговими. До категорії боргових документів належать такі грошові документи, які свідчать про наявність між організацією-емітентом та власником цінного паперу кредиторсько-дебиторських відносин. Іншими словами, емітент здійснює випуск даних цінних паперів з метою «запозичення грошей» чи «отримання кредиту» у власника цінного папера. Водночас власник такого цінного папера надає «позику», тобто дає її «в борг» емітенту шляхом оплати вартості боргового цінного папера.

4.Розрахункову. Цінні папери які функціонують на ринку, можуть виконувати в процесі загальноринкової взаємодії ще одну дуже важливу функцію - вони можуть виступати засобом розрахунку (платежу). Іншими словами, цінні папери можуть виконувати одну із функцій грошей, тобто цінними паперами можливо сплачувати вартість робіт, послуг або товарів. У багатьох випадках цінні папери можуть використовуватися і як засіб платежу на ринку цінних паперів. Наприклад, вартість акцій може оплачуватися іншими акціями, облігаціями або борговими цінними паперами.

5.Забезпечувальну. У процесі загальноринкової взаємодії, а також на ринку цінних паперів останні можуть виконувати функцію засобу забезпечення виконання зобов'язань. У ряді випадків при виконанні певних зобов'язань існує ймовірність або ризик того, що вони можуть бути не виконані. З метою зменшення такого ризику боржник (покупець) може передавати свої цінні папери кредитору (продавцю) під заставу як гарантію того, що у випадку не виконання ним своїх зобов'язань відповідні збитки кредитора (продавця) будуть відшкодовані за рахунок вартості вказаних цінних паперів. Таким чином, цінні папери або права на них передаються кредитору «на всяк випадок», тобто на випадок не виконання боржником своїх зобов'язань.

6. Перерозподільчу. Вона полягає в тому, що на вторинному ринку відбувається перерозподіл капіталу між різними галузями господарства, забезпечуючи розвиток тих чи інших галузей, акції або інші цінні папери яких користуються найбільшим попитом (металургійна, хімічна промисловість та інші). Пізніше цінні папери з метою залучення коштів перепродаються забезпечуючи «переливання» грошових ресурсів з однієї сфери діяльності в іншу.

Необхідно наголосити, що на виконання цінними паперами функцій також впливають дві групи чинників - вартісні і цінові. Вартісні чинники цінних паперів здебільшого використовуються для визначення таких факторів, як їх надійність, визначеність, тривалість існування та ліквідність. До категорії цінових чинників належать, головним чином, фактор попиту-пропозиції.

Було б не вірним стверджувати, що лише зазначені чинники можуть бути віднесені до відповідних категорій. Ринок цінних паперів є складною і динамічною системою, і тому він складається з сукупності одночасно взаємодіючих один з одним чинників (політичних, правових, економічних, інформаційних, соціальних, психологічних тощо).

1.4 Державне регулювання ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів в Україні розпочав своє становлення у 1991 році з прийняттям Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (поновлено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Тоді Україна на законодавчому рівні отримала інструменти та професійних учасників ринку цінних паперів, які брали активну участь у створенні вітчизняного фінансового сектору економіки.

Найбільш важливим при визначенні правових засад здійснення державного регулювання ринку цінних паперів став Указ Президента України, яким 12 червня 1995 року утворено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» в Україні визначено її завдання, функції, повноваження, права, відповідальність та відносини з іншими державними органами з питань регулювання та контролю на ринку цінних паперів. Наступним кроком у регулюванні ринку цінних паперів України став Указ Президента України №1063/2011 від 23.11.2011 року про утворення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює державну регуляторну діяльність відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Метою регуляторної діяльності Національної комісії є вдосконалення та підвищення ефективності державного регулювання на фондовому ринку, сприяння реалізації єдиної державної політики з питань емісії та обігу цінних паперів, захист прав інвесторів та інших учасників фондового ринку.

Основними напрямками діяльності НКЦПФР у сфері регулювання є:

* розробка проектів регуляторних актів на ринку цінних паперів;

* прийняття регуляторних актів;

* внесення змін та доповнень до регуляторних актів;

* здійснення аналізу регуляторного впливу регуляторних актів;

* відстеження результативності прийнятих регуляторних актів.

Метою державного регулювання ринку цінних паперів є:

- реалізація єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

- одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

- забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

- гарантування прав власності на цінні папери;

- захисту прав учасників фондового ринку;

- інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

- дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог законодавчих актів;

- запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів. Варто також відмітити багатоманітність форм державного регулюванняринку цінних паперів як важливого зовнішнього механізму корпоративного управління.

Виділяються наступні форми державного регулювання ринку цінних паперів:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

- видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

- заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

- контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

- проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Відповідно до законодавства України підлягають ліцензуванню наступні види діяльності на ринку цінних паперів:

1. Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи;

2. Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом;

3. Андеррайтинг - розміщення (підписка, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента;

4. Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності установнику управління, в його інтересах або в інтересах визначених ним третіх осіб;

5. Діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності;

6. Діяльність з управління іпотечним покриттям - діяльність, що здійснюється за винагороду банком чи іншою фінансовою установою згідно з відповідним договором про управління іпотечним покриттям;

7. Депозитарна діяльність депозитарію цінних паперів - діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування пра-вочинів щодо цінних паперів на рахунках зберігачів цінних паперів, а також операцій емітента щодо випущених ними цінних паперів;

8. Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів - діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обслуговування правочинів щодо цінних паперів на рахунках власників цінних паперів;

9. Діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів - збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, які складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів і власників;

10. Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - діяльність професійного учасника фондового ринку (організатора торгівлі) із створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозицій, проведення регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованого укладання і виконання договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійснення клірингу та розрахунків за ними, та розв'язання спорів між членами організатора торгівлі;

11. Розрахунково-клірингова діяльність - діяльність з визначення взаємних зобов'язань за договорами щодо цінних паперів і розрахунків за ними.

Ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку, в разі здійснення професійними учасниками ринку цінних паперів декількох видів діяльності може видавати один бланк ліцензії на такі види діяльності.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі у строк не пізніше ніж тридцять календарних днів від дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, перелік яких нею встановлюється. Строк дії ліцензії встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, але не може бути меншим, ніж три роки.

У процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів особи, які здійснюють таку діяльність, зобов'язані додержувати встановлених відповідно законодавства України обов'язкових нормативів достатності власних коштів та інших показників та вимог, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами.



Розділ 2. Ринок цінних паперів в Україні

2.1 Розвиток фондового ринку України: сучасні тенденції, проблеми та перспективи

Розвиток світової економіки останніх десятиліть супроводжується впровадженням інтеграційних процесів, які, з одного боку, надають можливість доступу до ресурсів, а з іншого  - підвищується залежність національної економіки від розвитку світового фінансового ринку .

Незважаючи на позитивні тенденції фондового ринку України, сьогодні він є одним з найслабших елементів вітчизняної фінансової системи, що зумовлено не тільки наслідками глобальної фінансово-економічної кризи, а й інертністю розвитку та різноспрямованістю завдань, які він вирішує.

Протягом січня - грудня 2012 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) було зареєстровано 237 випусків акцій на суму 46,88 млрд грн .Порівняно з аналогічним періодом 2011 року обсяг зареєстрованих випусків акцій зменшився на 11,28 млрд грн.

Значні за обсягом випуски акції, які суттєво вплинули на загальну структурузареєстрованих випусків акцій за період, зареєстровано наступними банківськими установами, з метою збільшення статутного капіталу, зокрема: ПАТ «ТММ Банк», ПАТ «Авант-банк», ПАТ «Діві банк», ПАТ «Енергобанк» та ПАТ «АКБ», «Імексбанк», ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ПАТ «Універсалбанк», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ АБ «Брокбізнесбанк», АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції», ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Меліор банк», ПАТ «УкрСиббанк» , ПАТ «Банк професійного фінансування», ПАТ «ТММ-Банк», ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Протягом січня - грудня 2012 року кількість випусків акцій банків пов'язаних із збільшенням статутного капіталу становив 45 випуски на суму 28,19млрд грн.

Комісією зареєстровано 207 випусків облігацій підприємств на суму 48,73 млрд грн (таблиця 2).

Порівняно з аналогічним періодом 2011 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств зменшився на 12,82 млрд грн.

З початку 2012 року Комісією зареєстровано 34 випуски опціонів на суму 7,42 млн грн, що порівняно з даними за аналогічний період 2011 року більше на 3,98 млн грн.

Протягом січня - грудня 2012 року Комісією зареєстровано 12 випусків облігацій місцевих позик на загальну суму 6,09 млрд грн, що порівняно з даними за аналогічний період 2011 року більше на 5,51 млрд грн.

Eмітентами виступили такі органи самоврядування:

Київська міська Рада на суму 5 920,00 млн грн;

Запорізька міська рада - 50,0 млн грн;

Кременчуцька міська Рада Полтавської області - 25,0 млн грн;

Дніпропетровська міська рада - 10,00 млн грн.

Реєстрація випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування

Протягом січня - грудня 2012 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 19,96 млрд грн, що порівняно з даними за аналогічний період 2011 року менше на 55,79 млрд грн.

Обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ збільшився порівняно з 2011 роком на 5,31 млрд грн та становив 14,08 млрд грн.

З початку реєстрації за станом на 31.12.2012 кількість зареєстрованих корпоративних та пайових інвестиційних фондів становила 1 904 інститутів спільного інвестування, з них:

346 - корпоративних інвестиційних фондів,

1 558 - пайових інвестиційних фондів.

Діяльність організаторів торгівлі

За станом на 30.12.2012 відповідно до вимог у біржові списки організаторі торгівлі включено 2 964 цінних паперів.

Кількість цінних паперів, які включено до біржових реєстрів організаторі торгівлі, становить 549. У біржовому реєстрі до котирувального списку за рівнем лістингу включено 161 цінних паперів (з урахуванням перебування у біржовому реєстрі на декількох організаторах торгівлі - 274 цінних паперів), за І рівнем лістингу - 388 цінних паперів (з урахуванням перебування у біржовом реєстрі на декількох організаторах торгівлі - 407 цінних паперів).

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контракті (договорів) з цінними паперами протягом січня - грудня 2012 року становили 264,26млрд. грн. (таблиця 3).



Слід зауважити, що розвиток біржової торгівлі в Україні не відповідає світовим тенденціям щодо консолідації та універсалізації бірж. На три найбільші українські біржі - ПАТ “ФБ ПФТС”, ПАТ “ФБ “Перспектива” та ПАТ “Українська біржа” за підсумками 2012 р.

припадає 98,25 % сукупного обсягу торгів на організованому ринку . За таких обставин немає потреби в семи інших біржах, майданчики яких використовуються з метою маніпулювання вартістю цінних паперів, що котируються, зокрема ВАТ “Східноєвропейська фондова біржа”, ПАТ “Українська міжбанківська валютна біржа”, ЗАТ “Українська міжнародна фондова біржа”, ВАТ “Київська міжнародна фондова біржа”, ПАТ

“Придніпровська фондова біржа”, ПАТ “ФБ “ІнНекс”, ЗАТ “Українська фондова біржа”. Наявність декількох торгових площадок ускладнює контроль над операціями з цінними паперами та розповсюдження інформаційних індикаторів щодо кількісних та якісних параметрів операцій з цінними паперами.

Протягом січня - листопада 2012 року порівняно з даними аналогічного періоду 2011 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 5,83% (або на 12,65млрд грн) (січень - листопад 2011 рік - 217,02 млрд грн).

Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з:

? державними облігаціями України - 179,13 млрд грн (67,78% від загального обсягу виконаних біржових контрактів (договорів) на організаторах торгівлі у січні - грудні 2012 року);

? акціями на 23,44 млрд грн (або 8,87%) (таблиця 4).

Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 78,96% від загального обсягу біржових контрактів (договорів) протягом зазначеного періоду .

Незважаючи на позитивні тенденції фондового ринку, ще існує ціла низка проблем його розвитку та функціонування, основними з яких є наступні:

1. Недосконалість конкурентоспроможності фондового ринку випливає із того, що недостатньо сприятливою є державна політика щодо оподаткування на фондовому ринку. Не завжди здійснюється оприлюднення вагомої інформації про ринок цінних паперів, домінуючими цінними паперами на ринку залишаються державні, що певною мірою перешкоджає випуску нових з боку підприємницьких структур.

2. Проблема податкового стимулювання розвитку фондового ринку потребує звільнення від обкладення податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість некомерційних організацій фондового ринку; скасування плати  за реєстрацію інформації про новий випуск цінних паперів. Також доцільно відмовитися від оподаткування курсових різниць, що виникають при перерахуванні у національну валюту інвестицій на фондовому ринку, які надходять в іноземній валюті.

3. Проблема корпоративного управління ринком полягає в недосконалій системі розкриття інформації про вартість цінних паперів та об'єкти інвестування через інструменти фондового ринку.

4. Мала розбудова інфраструктури фондового ринку потребує організації обміну інформацією між організаційно оформленими ринками, оскільки такої організації на даний час немає. Також виникає необхідність запровадження електронного документообігу при укладанні та виконанні угод з цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сертифікації систем електронного цифрового підпису та шифрування даних .

В цілому можна відзначити, що зростання фондового ринку набуває якісно нової динаміки за умови тривалого періоду політичної та економічної стабільності, розвитку ринкової інфраструктури. Існує реальна можливість збалансованого росту обсягів ринкової торгівлі. Найважливішими умовами для цього є:

-   політичні успіхи у проведенні ринкової реформи і зміцнення іміджу України, як держави для надійного вкладання іноземного капіталу;

-   координація дій Мінфіну, НБУ, ФДМУ та інших державних органів в їх безпосередній діяльності на фондовому ринку;

-   постійний моніторинг ринку і проведення на ньому маркетингових досліджень із залученням іноземних експертів;

-   підвищення прозорості і здійснення державного контролю за діяльністю всіх учасників ринку з метою мінімізації шкоди від неминучих спекуляцій та ігрових стратегій операторів.

Висновок. Майбутній розвиток фондового ринку неможливий без реформування більшості складових ринку та усунення перешкод, що заважають цьому розвитку. Має бути переосмислена та суттєво підвищена роль фондового ринку у залученні інвестиційних ресурсів та спрямуванні їх на оновлення виробничого потенціалу, створення умов для становлення потужних інституційних інвесторів.

2.2 Світовий досвід організації біржової торгівлі

У зарубіжній практиці біржа відноситься до категорії безперервно діючих ринків (continuous markets). Фондові біржі (organized exchanges) є основними місцями проведення торгівлі цінними паперами. Розглянемо особливості діяльності деяких найбільш відомих фондових бірж.

Нью-Йоркська фондова біржа

За формою організації Нью-Йоркська фондова біржа являє собою акціонерне товариство, яке має 1366 членів. Робота біржі та діяльність членів регламентуються статутом та внутрішніми правилами та інструкціями. Управляючий біржею обирається її членами Рада директорів, до складу якого входять 26 осіб. З них 12 чоловік є членами біржі, а 12 - незалежними представниками, так званими "зовнішніми директорами". Решта два члени - постійні службовці біржі (голова та його заступник). Щоб стати членом біржі, необхідно купити місце на біржі у сьогоднішнього його власника. Особа, яка заволоділа біржовим місцем, отримує можливість брати участь у торгах, використовуючи привілеї, що надаються біржею.

Залежно від виду торговельної діяльності члени біржі поділяються на чотири категорії:

- Брокер-комісіонер;

- Брокер, що працює в залі;

- Біржовий трейдер;

- "Спеціаліст".

Брокери-комісіонери (comission brokers) збирають у брокерських фірм заявки клієнтів, доставляють їх у зал біржі і відповідають за їх виконання. Брокерські фірми, на яких працюють брокери-комісіонери, за свої послуги стягують з клієнтів комісійні.

Біржові брокери (floor brokers), іменовані також "дводоларовими брокерами", виконують в біржовому залі доручення інших брокерів. Вони допомагають брокерам-комісіонерами, коли ті не в змозі самостійно впоратися з великим потоком заявок клієнтів. За свою допомогу вони отримують частину комісійних.

Біржові трейдери (floor traders) здійснюють операції тільки за свій рахунок, згідно з правилами біржі, їм заборонено виконувати доручення клієнтів. Свій прибуток вони отримують, використовуючи незбалансованість на ринку, яка призводить до тимчасового завищення або заниження ринкового курсу. Це дозволяє їм "купити дешевше, а продати дорожче".

"Спеціалісти" (specialists) виконують дві основні функції. По-перше, здійснюють виконання заявок з обмеженням ціни, "стоп"-заявок і "стоп"-заявок з обмеженням ціни, діючи при цьому як брокери.

Заявка з обмеженням ціни (limit order) означає, що при подачі заявки брокеру інвестор вказує граничну ціну виконання. Якщо це заявка на покупку, то брокер повинен виконати її за ціною не вище граничної, а якщо це заявка на продаж - то за ціною не нижче граничної. При подачі "стоп" - заявки (stop order) інвестор повинен вказати так звану "стоп"-ціну. Сигналом до її виконання є наявність угод, що укладаються по "стоп"-цінами.

При подачі "стоп"- заявки з обмеженням ціни (stop limit order) інвестор вказує дві ціни: "стоп"- ціну і граничну ціну виконання.

По-друге, "спеціаліст" діє як дилер по певних групах акцій. На "спеціалістів" біржею покладено завдання підтримки стабільності на РЦП тих паперів, за якими вони призначені вести операції. Для цього вони повинні компенсувати тимчасові дисбаланси між числом заявок шляхом купівлі / продажу відповідних цінних паперів. "Спеціалісти" є центральними фігурами на біржі. На Нью-Йоркській фондовій біржі більше 2000 випусків різних акцій пройшли лістинг, всі вони "розподілені" між 400 "спеціалістами".

...