Концепція ціноутворення на ф’ючерсних ринках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція ціноутворення на ф'ючерсних ринках



Зміст

1. Найбільші міжнародні біржові центри

1.1 Загальна характеристика біржових ринків

1.2 Біржові ринки США

1.3 Біржові ринки Європи

2. Міжнародні товарні біржі: організаційна структура і функції

2.1 Організаційна структура

2.2 Види біржових угод

3. Формування ф'ючерсних та майбутніх спотових цін

4. Сучасні концепції ціноутворення на ф'ючерсних ринках

Список використаної літератури

Додаток 1. Динаміка цін на нафту

Додаток 2. Динаміка цін на золото

Задача



1. Найбільші міжнародні біржові центри

1.1 Загальна характеристика біржових ринків

Залежно від ролі в торгівлі тим чи іншим товаром можна виділити біржі міжнародного значення, регіональні і національні біржі.

Міжнародні біржі обслуговують конкретні світові товарні і фондові ринки. У роботі таких бірж можуть брати участь представники ділових кіл різних країн. Міжнародний характер товарних бірж визначається декількома критеріями. Перш за все це повинні бути центри, які обслуговують потреби всього світового ринку відповідного товару, ціни на яких відображають коливання попиту і пропозиції. При цьому сам товар повинен бути предметом активної торгівлі.

За цим критерієм не є міжнародними багато японські біржі, що ведуть операції з такими екзотичними товарами, як каракатиці або червоні боби. Невеликий обсяг операцій і обмеженість учасників також позбавляють біржі міжнародного статусу. В якості прикладу можна навести ринок зернових англійської біржі "Болтик ексчейндж" або ринки кава і какао-бобів на Паризькій біржі МАТІФ.

Міжнародний статус біржі припускає також вільний валютний, торговельний і податковий режими, що сприяє участі у біржовій торгівлі іноземних учасників, вільному переведенню прибутку з біржових операцій з іншими ринками.

Наявність валютних і податкових обмежень протягом тривалого часу перешкоджала перетворенню японських бірж в міжнародні. Зміни у валютному режимі були зроблені лише в 80-х роках і тепер можна відзначити, що деякі токійські біржі (Токійська міжнародна фінансова ф'ючерсна біржа і Токійська, фондова біржа) набули характеру міжнародних. На даний момент наявність обмежень у валютному та податковому режимах звужує сферу діяльності бразильських бірж.

Міжнародними товарними біржами вважають і деякі біржі, які обслуговують регіональні ринки, на яких укладаються угоди з окремих видів товарів, наприклад, Вінніпегська (США), Паризька, Сіднейська, Сянганська (Гонконгська) біржі.

Регіональні біржі орієнтовані на операції з більш вузьким колом учасників. Такі біржі обслуговують ринки декількох країн. В якості прикладу можна назвати "Болтик ексчейндж" в Лондоні, операції із зерновими на якій проводяться в рамках ЄЕС, Сіднейську, Сінгапурська біржа та ін.

Національними вважаються багато японські, бразильські біржі і навіть деякі американські. Національні біржі діють у межах однієї держави, враховують особливості розвитку виробництва, обігу та споживання товарів, притаманні даній країні. Вони проводять операції, орієнтовані на внутрішній ринок, при цьому часто мають обмеження в торговому та податковому режимах, що робить неможливим участь іноземних осіб в операціях і проведення арбітражних угод. У країнах, що розвиваються збереглися до теперішнього часу біржі реального товару. Більшість з них являють собою, як і в початковий період, одну з форм оптової торгівлі, обслуговуючу місцевий ринок. Найбільші міжнародні товарні біржі представлені в основному біржами США і Великобританії.

1.2 Біржові ринки США

Ф'ючерсна індустрія США є провідною в світі і робить величезні зусилля з підтримання свого лідируючого положення. На даний момент на американському ринку операції з торгівлі ф'ючерсними та опціонними контрактами ведуться на дев'яти біржах.

Найбільшою товарною біржою світу є американська Чиказька торгова біржа (Chicago Board of Trade), на якій відбуваються ф'ючерсні й опціонні угоди із зерновими (пшениця, кукурудза, овес, соя-боби), олійними (соєва олія і соєвий шрот), дорогоцінними металами (золото і срібло), казначейськими білетами і облігаціями США, муніципальними облігаціями, індексами акцій і облігацій. Ця біржа першої почала торгівлю процентними ф'ючерсами, увівши в 1975 р. контракт на іпотечні сертифікати Урядової національної іпотечної асоціації, а в 1977 р. - термінові контракти на облігації державної позики США. На даний момент на біржі ведуться операції по 37 ф'ючерсних контрактах і 39 видам опціонів. Обсяг торгівлі в 1998 р. досяг 218 200 000 контрактів і 61, 4 млн. опціонів.

Другий за величиною на американському ринку є Чікагська товарна біржа (Chicago Mercantile Exchange), але на ній продається не так багато товарів. Предметами угод є велика рогата худоба, свині і пиломатеріали. Основна кількість угод припадає на казначейські папери США, валюту (австралійські долари, канадські долари, французькі і швейцарські франки, німецькі марки, фунти стерлінгів, японські ієни), євродолари, індекси акцій та ін У 1998 р. на цій біржі велися операції з купівлі і продаж 52 ф'ючерсних контрактів і 39 видами опціонів, а оборот цього року досяг 181,1 млн. контрактів і 42,2 млн. опціонів.

Нью-Йоркська товарна біржа (New-York Mercantile Exchange) - третя за кількістю укладених угод. Предметами угод на ній є паливна і сира нафта, пропан і бензин, а також платина і паладій. Після злиття з товарною біржою КОМЕКС є найбільшим місцем торгівлі сировинними товарами. На об'єднаній біржі НАЙМЕКС ведеться торгівля 17 видами ф'ючерсних контрактів і 19 видами опціонів, обсяг торгівлі в 1998 р. склав 78,4 млн. контрактів і 15,3 млн. опціонів.

На Нью-Йоркській біржі кави, цукру і какао (Coffee, Sugar & Cocoa Exchange) ведеться торгівля відповідними товарами різних сортів. У 1996 р. на цій біржі почали торгівлю ф'ючерсними контрактами на вершкове масло, сир і молоко. Зараз ведуться операції з 10 видів ф'ючерсних контрактів і 8 видів опціонів, обсяг торгівлі в 1998 р. досяг 9,8 млн. контрактів і 3,4 млн. опціонів. товарна біржа ф'ючерсна ціноутворення

На Нью-Йоркській біржі бавовни і цитрусових (New-York Cotton & Citrus Exchange) укладаються контракти з бавовною, концентратом апельсинового соку, пропаном. Ведуться також операції з індексом долара, ЕКЮ, казначейськими квитками США. У 1997 р. почалися операції по ф'ючерсних і опціонних контрактів на картоплю. У 1996 р. ця біржа об'єдналася з Нью-Йоркської ф'ючерсною біржою і створила єдиний ф'ючерсних-опціонний ринок. Тепер на об'єднаному ринку ведуться операції по 35 видам ф'ючерсних контрактів і 19 видами опціонів, з обсягом торгівлі в 1998р. в 6,5 млн. контрактів і 1,7 млн. опціонів.

Середньоамериканська біржа (MidAmerican Commodity Exchange) торгує зерновими (пшениця, кукурудза, овес, соя-боби), олійними (соєвий шрот), великою рогатою худобою та свинями, дорогоцінними металами (золото, срібло, платина), білетами державної скарбниці США, валютою (канадські долари, швейцарські франки, німецькі марки, фунти стерлінгів, японські ієни). Ця біржа є підрозділом Чиказької торгової біржі, але має досить великі обороти і своє місце на ф'ючерсному ринку США. Зараз там ведуться операції з 22 видами ф'ючерсних контрактів і 6 видами опціонів, а оборот в 1998 р. досяг 3,4 млн. контрактів і 26,7 тис. опціонів.

Крім зазначених на ринку США діють також кілька бірж, які можна віднести до національного рівня - Біржа в Канзас-Сіті (оборот в 1998 р. 2,2 млн. контрактів і 101,5 тис. опціонів), Зернова біржа в Міннеаполісі (оборот 1, 1 млн. контрактів і 49,2 тис. опціонів) і Торгівельна біржа у Філадельфії (оборот в 1998 р. 6,3 тис. контрактів).

Прагнучи до посилення своїх позицій, багато американських біржі роблять останнім часом деякі кроки до кооперування, що в майбутньому може призвести до злиття бірж. Найбільш чітко дана тенденція простежується на нью-йоркських біржах. Наприклад, Нью-Йоркська товарна біржа (НАЙМЕКС) уклала угоду з Нью-Йоркською біржою бавовни і цитрусових (НАЙСЕ), на підставі якого члени НАЙМЕКС можуть торгувати рідким пропаном на НАЙСЕ, а члени НАЙСЕ - укладати негайні угоди на картоплю на НАЙМЕКС.

1.3 Біржові ринки Європи

У Європі провідні ф'ючерсні й опціонні ринки традиційно сконцентровані у Великобританії, що має давній досвід біржової торгівлі і розвинену ф'ючерсну індустрію. Найбільшою біржою Великобританії і Європи є Лондонська міжнародна фінансова ф'ючерсна біржа - Ліффі (London International Financial Futures Exchange). Ліффі розпочала свою діяльність з вересня 1982 р. і стала першою біржою фінансових ф'ючерсів, що знаходиться не в США, а в іншій країні. Після об'єднання з ринком опціонів Лондонської фондової біржі в 1992 р. вона перетворилася в одну з найбільших у світі спеціалізованих бірж похідних інструментів. На цій біржі торгівля ведеться фінансовими інструментами (державні цінні папери, валюта, індекси акцій). Лондон став першим європейським містом, що відкрили таку біржу, і багато хто вважає, що це нововведення було необхідно для утримання Лондоном ролі провідного фінансового центру світу.

Ліффі є провідною європейською біржою фінансових ф'ючерсів та опціонів і другої найбільшої в світі серед таких бірж. На ній ведеться торгівля найрізноманітнішими видами цінних паперів з фіксованим доходом, казначейських векселів і акцій. У 1997 р. Ліффі вперше обігнала Чиказьку товарну біржу і стала другою в світі найбільшою ф'ючерсних-опціонної біржою після Чиказької торгової біржі.

Ліффі володіє самим широким спектром короткострокових ф'ючерсів по банківським процентним ставкам і тримає 80 % частки ринкової торгівлі за цими контрактами в Європі. Ліффі взяла в оренду торговий зал колишньої Лондонській товарній біржі (біржі ФОКС), тим самим давши своє ім'я та кількох товарних контрактами, які раніше торгувалися на біржі ФОКС (кава, какао). Серед 215 членів Ліффі є представники як фінансових інститутів, так і промислових груп. Близько третини членів біржі - англійські фірми, приблизно по 20 % припадає на європейські, американські та японські фірми. Оборот біржі в 1998 р. склав 200 млн. контрактів.

На Лондонській біржі металів (London Metal Exchange) ведуться операції з алюмінієм, міддю, нікелем, оловом, свинцем і цинком. До 1988 р. велася також торгівля сріблом, яка була припинена на ціле десятиліття і знову поновилася з травня 1999 р. Обсяг торгівлі на ЛБМ в 1998 р. склав 57,4 млн. контрактів.

На Лондонській Міжнародній нафтовій біржі (International Petroleum Exchange) ведуться операції з газойлем, бензином, північноморської нафтою "брент".

У Великобританії знаходиться також "Болтик ф'ючерс екс-чейндж" (Baltic Futures Exchange), на якій ведуться невеликі операції із зерновими, свининою, картоплею, соєвим шротом.

Високі результати має також біржа ЕУРЕКС у Франкфурті, яка утворилася в результаті злиття швейцарської опціонної та фінансової ф'ючерсної біржі (SOFFЕХ) і німецької термінової біржі (DТВ). Найбільш вдалою "продукцією" на цій об'єднаній біржі є опціони на основі Німецького індексу акцій (DAX).

Однією з найбільших є біржа МАТІФ (Міжнародний ф'ючерсний ринок Франції), що почала операції в 1986 р. Спочатку цією абревіатурою позначався терміновий ринок фінансових інструментів в Парижі. У 1988 р. в число операцій, що проводяться на цьому ринку, були включені також строкові угоди з товарами (в тому числі по каву, какао і цукру). Членами МАТІФ є як біржові суспільства, так і банки. У 90-ті роки біржа демонструвала досить високі темпи зростання. Так, тільки за 1992 р. кількість укладених на ній контрактів збільшилася на 50 %. У 1994 р. загальна кількість контрактів тільки на біржові індекси склало 7,5 млн.

Основна частка операцій на МАТІФ припадає на ф'ючерсні контракти на довгострокові (7-10 років) облігації, процентні ставки, довгострокові контракти на французький франк, ЕКЮ, контракти на індекс САС-40, іноземну валюту. Ф'ючерсні контракти на цукор, картоплю і каву мають незначний обсяг і поки не можуть змагатися з аналогічними лондонськими ринками.

В інших регіонах слід зазначити насамперед азіатські ринки. Найбільшими японськими біржами є Токійська фінансова ф'ючерсна біржа (тіфф) і Токійська товарна біржа. На останній ведуться операції з коштовними металами (золото, срібло, платина).

Досить великої за обсягом операцій є Сіднейська ф'ючерсна біржа. Однак товарні операції (по шерсті і великій рогатій худобі) велися на ній в дуже незначному обсязі, а решта довелося на банківські векселі, державні цінні папери й індекси акцій.

У зоні Тихого океану зі створенням біржі SIМЕХ в Сінгапурі, термінової біржі в Гонконзі (HFЕ), а також Новозеландської біржі ф'ючерсів і опціонів (NZFОЕ) - дочірньої компанії термінової біржі Сіднея, конкуренція посилилася.

Як видно з наведених даних, в даний час серед найбільших товарних бірж можна виділити два типи: універсальні та спеціалізовані.

До універсальних відносяться Чиказька торгова біржа, Чиказька товарна біржа і ряд інших великих бірж. У Великобританії до універсальних можна віднести біржу Ліффі. Також універсальними є Токійська і Сіднейська біржі. З бірж, розташованих в інших регіонах, можна відзначити сінгапурський міжнародну валютну біржу (дизельне паливо, золото, валюта, індекси акцій) і товарну біржу в Сан-Паулу (агропродукція, золото, індекси акцій).

Спеціалізовані біржі можуть бути широкого або вузького профілю. До перших відносяться більшість спеціалізованих бірж по торгівлі металами в Лондоні і Нью-Йорку, енергоносіями в Нью-Йорку, Лондоні, біржа МАТІФ в Парижі, Міжнародна нафтова біржа і багато ін. Серед вузькоспеціалізованих можна відзначити Торгову біржу в Канзас-Сіті (США). Також вузькоспеціалізованими є японські біржі цукру, каучуку, текстильної сировини і зернобобових. Подібних бірж стає все менше, багато хто з них зливаються з іншими біржами або розширюють коло своїх товарів.

В Європі йде конкурентна боротьба між британською Ліффі, французької МАТІФ і німецької ЕУРЕКС. Тут має місце дублювання не тільки по часовому поясу, але й по пропонованих інструментів. Наприклад, і Ліффі і ЕУРЕКС пропонують контракти на німецькі облігації. З міркувань конкуренції Ліффі була змушена перенести вперед час початку операцій за контрактом, щоб компенсувати годинну різницю в часі між Великобританією і Німеччиною. На відміну від Ліффі, де торгівля здійснюється по системі вільного біржового торгу, операції з контрактами на ЕУРЕКС проводяться з використанням електронних систем.

Ліффі і МАТІФ також дублюють один одного за кількома контрактами.

У Чиказької торгової біржі також є конкуренти. У 1989 р. Нью-Йоркська ф'ючерсна біржа ввела ф'ючерсний контракт на довгострокові казначейські облігації США, завданням якого було скласти конкуренцію надзвичайно вдалому контрактом Чиказької торгової біржі. Для просування нового контракту на ринок Нью-Йоркська ф'ючерсна біржа об'єднала свої зусилля з Нью-Йоркської бавовняної біржою, при цьому вона запропонувала більш привабливу маржу і більш тривалий час для укладання угод.

У 1996 р. підписали контракт про співпрацю Гонконгська ф'ючерсна біржа і Нью-Йоркська товарна біржа. Ця угода має сприяти поліпшенню ліквідності ринку і поширенню інформації про ціни.

У 1997 р. відбулося об'єднання двох нью-йоркських бірж - Біржі кави, какао і цукру і Біржі бавовни і цитрусових і виникла нова біржа - Торгівельна палата Нью-Йорка.



2. Міжнародні товарні біржі: організаційна структура і функції

Біржа в класичному розумінні це:

1) місце, де регулярно в одне і теж час проводять торги по певних товарах;

2) об'єднання торговців і біржових посередників, які спільно оплачують витрати з організації торгів, встановлюють правила торгівлі, визначають санкції за їх порушення; абсолютна більшість бірж - це не прибуткові організації, члени біржі отримують вигоду не від її функціонування, а від своєї участі в торгах.

Міжнародна біржа - особливий вид постійно діючого оптового ринку, що охоплює декілька держав, на якому укладаються угоди купівлі-продажу на певні біржові товари.

Міжнародні біржі обслуговують конкретні світові товарні і фондові ринки. Можуть брати участь представники ділових кіл різних країн. Характерно:

- забезпечення вільного переказу прибутку, отриманого від біржових угод;

- висновок спекулятивних (арбітражних) угод (ця операція дає можливості отримання прибутку на різниці котирувальних цін).

2.1 Організаційна структура

Членство і керування на біржі. Членами біржі є: юридичні особи, а також фізичні особи. Членство на біржі надає право торгувати в її залі. Члени біржі можуть голосувати на зборах і на різних біржових виборах і брати участь в роботі комітетів. Крім цього, члени біржі проходять програми навчання і перепідготовки, одержують усебічну біржову інформацію і можуть користуватися бібліотечним і інформаційним центрами. Організація вважається прийнятою в члени біржі, якщо за це проголосувало кваліфікована більшість засновників і проста більшість підприємств і організацій-претендентів. Голосування проводиться після оцінки фінансового стану претендента. Члени біржі зобов'язані внести вступний внесок, який повертається їм у випадку виходу зі складу біржі. Прийом нових членів біржі здійснюється загальними зборами засновників і членів біржі. Члени біржі платять щорічний членський внесок, але звільняються від усіх загальних зборів, стягнутих з учасників біржових торгів. Для полегшення своєї роботи членам біржі надане право наймати службовців, яким дозволений доступ у торговий зал у виді клерків або посильних.

Основними внутрішніми документами, що регламентують діяльність біржі, виступають Статут біржі і Правила біржової торгівлі. У Статуті відбиті всі основні положення, що визначають внутрішню структуру біржі, взаємовідносини членів біржі й інших учасників торгів; організаційно-правову форму біржі.

Розрізняють дві категорії членів біржі:

1. Повні члени - із правом на участь у біржових торгах у всіх секціях біржі і на визначене установчими документами біржі кількість голосів на Загальних зборах біржі і на загальних зборах членів секцій біржі;

2. Неповні члени - із правом на участь у біржових торгах у відповідній секції і на визначене установчими документами біржі кількість голосів на Загальних зборах членів біржі і загальних зборах членів секції біржі.

У деяких біржах існує інститут відвідувачів. Вони діляться на постійних і разових. Постійні відвідувачі вносять річну плату за вхід на біржу, разові - за кожне відвідування.

Управління біржі включають три основних рівня, відповідних широті кожного з них.

Вищим органом є загальні збори учасників-членів біржі, що є деякою мірою законодавчим органом.

Виконавчі функції виконує Біржовий комітет, що володіє правом контролювати діяльність інших служб і розробляти головні напрямки діяльності біржі, встановлювати і коректувати правила біржової торгівлі.

Поточне управління біржою здійснює ^ Контрольно-ревізійна комісія, компетенція і повноваження якої регулюється Статутом товарної біржі.

Політика біржі проводиться в життя комітентами, що складаються з членів біржі, призначуваних Радою директорів. Члени комітетів працюють без відповідної оплати. Вони вносять рекомендації і допомагають Раді директорів, а також виконують конкретні обов'язки по функціонуванню бірж.

Число комітетів не постійно і коливається від 8 до 40. Основними є наступні 5 комітетів, які є практично на кожній біржі.

До складу підрозділів біржі входять:

Контрольний комітет - веде спостереження за діловою активністю на біржі, величиною відкритої позиції, а також за тим, як йде ліквідація контрактів з стікаючи термінами поставки.

Арбітражний комітет - судовий орган біржі, призначає арбітрів для вирішення суперечок між членами, а також у разі звернення клієнтів - не членів при виникненні спорів між ними і членами біржі.

Котирувальний комітет - робочий орган, головним завданням якого є підготовка до публікації біржових котирувань і аналізу руху цін.

Наглядовий комітет - розглядає суперечки і виносить рішення з усіх дисциплінарних питань, які йому передає комітет по діловій етиці.

Комітет з прийому нових членів - розглядає всі звернення про вступ у члени біржі. Рекомендації комітету надаються Раді директорів, який вирішує питання про прийняття кандидата в члени біржі.

Основними функціями товарної біржі є:

1. Організація ринку сировини за допомогою біржового механізму:

- насамперед біржа забезпечує попит на сировину, що прямо не пов'язаний з його використанням. Специфічно біржовий попит і пропозицію здійснюють діячі біржі - біржові спекулянти. Біржова торгівля забезпечує можливість того, що при існуючих цінах не буде ні дефіциту, ні затоварення;

- на біржі звертається не сам товар, а титул власності на нього або ж контракт на поставку товару. Сучасна товарна біржа - це ринок контрактів на поставку товару при відносно невеликих розмірах його реальних поставок. Біржа, не зв'язуючи рух великих мас товарів, вирівнює попит і пропозицію;

2. Виявлення і регулювання біржових цін.

Біржа бере участь у виявленні і регулюванні цін на всі види біржових товарів концентрація попиту і пропозиції на біржі, висновок великої кількості угод виключає вплив неринкових факторів на ціну, роблять її максимально наближеною до реального попиту та пропозиції. Біржова ціна встановлюється в процесі її котирування, що розглядається як найбільш важлива функція біржі. Під котируванням розуміють фіксування цін на біржі в плині кожного дня її роботи, реєстрацію курсу валюти або цінних паперів, ціну біржових товарів.

Котирування цін - це реєстрація біржових цін за біржовими правилами з їх наступною публікацією.

Більш докладно цю функцію ми розглянемо нижче.

Звідси видно ще один з компонентів організації ринку - стабілізація цін:

- коливання ціни, викликані розбіжністю реального попиту та реальної пропозиції, слабко еластичні, не погашаються негайно, а скоріше володіють кумулятивністью - здатністю перетворюватися в різкі коливання ціни. Біржова спекуляція є механізмом не здуття цін, а їхньої стабілізації;

- важливий чинник стабілізації цін є гласність висновку угоди, публічне встановлення цін на початок і кінець біржового дня (біржова котирування), обмеження денного коливання цін межами, установленими біржовими правилами. З цим пов'язана інформаційна діяльність бірж.

3. Вироблення товарних стандартів, установлення сортів, прийнятних для споживачів і тому володіють відносною ліквідністю, реєстрація марок фірм, допущених до біржової торгівлі. Останнє особливо важливо. Це свого роду ценз на якість продукції, виробленої фірмою. Важливою стороною діяльності біржі є стандартизація типових контрактів, свого роду встановлення традицій торгівлі.

4. По колишньому біржі виконують свою товаропровідну функцію, тобто ту функцію, через яку вони спочатку і виникли - покупка й продаж реального товару.

5. Стабілізуючи ціни на обмежений список сировини і товарів, біржі стабілізують і витрати на виробництво інших, не тільки біржових товарів.

6. Стабілізація грошового обігу та полегшення кредиту.

Біржа збільшує ємність грошового обігу, тому вона являє собою сферу максимальної ліквідності товарів. Біржа - одна з найважливіших сфер додатка позичкового капіталу, оскільки вона надає надійне забезпечення позичок і зводить ризик до мінімуму.

7. Врегулювання всіляких суперечок і розбіжностей між сторонами-арбітражна діяльність.

У процесі біржових торгів в силу різних причин (помилка, спроба обману й т.д.) можливі випадки виникнення спірних ситуацій між учасниками біржової торгівлі, які за своїм характером можуть бути дозволені безпосередньо тільки на біржі і її відповідним нейтральним органом. Звичайно це третейський суд або арбітраж.

8. Формування і функціонування світового ринку. Сучасна товарна біржа в цьому моменті з'єднує функціонування товарної, фондової та валютної бірж.

9. Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін. Для цього на біржі використовуються спеціальні види угод і механізми їх укладання. Виконуючи завдання страхування учасників біржового торгу, біржа не стільки організує торгівлю, скільки її обслуговує.

10. Організація біржових зборів для проведення голосних публічних торгів, а саме:

- організація біржових торгів;

- розробка правил біржової торгівлі;

- матеріально-технічне забезпечення торгів;

- кваліфікований апарат біржі.

Для організації торгів біржа насамперед, повинна мати у своєму розпорядженні добре обладнані "ринкові місця" (біржовий зал), яке могло б вміщати досить велику кількість продавців і покупців, ведучих відкритий біржовий торг. Використання сучасних електронних засобів зв'язку не вимагає фізичної присутності торгуючих у залі, а дозволяє вести торгівлю через електронні комп'ютерні термінали. Але і в цьому випадку біржа покликана забезпечити високоефективну систему електронної торгівлі.

Організація вимагає від біржі розробки і дотримання строгих правил торгівлі, тобто норм і правил поведінки учасників торгу в залі.

Матеріально-технічне забезпечення торгів включає устаткування в біржовому залі робочих місць учасників торгу, комп'ютерне забезпечення і т.д.

11. Розробка біржових контрактів, що включає:

- стандартизацію вимог до якісних характеристик біржових Торгів;

- стандартизацію розмірів партій товарів;

- вироблення однакових вимог до розрахунків по біржових угодах.

Біржа встановлює жорсткі вимоги до тих товарів, які допускаються до біржових торгів. На основі цих вимог розробляються біржові стандарти, які враховуються виробниками і споживачами на товарних біржах.

12. Гарантування виконання угод досягається за допомогою біржових систем клірингу та розрахунків. Для цього біржа використовує систему безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог і зобов'язань учасників торгів, а також організує їх виконання.

13. Інформаційна діяльність біржі. Найважливішою функцією біржі є збір і реєстрація біржових цін з наступним їхнім узагальненням і публікацією, надання клієнтам, різним іншим зацікавленим організаціям, на міжнародний ринок інформації про наявність товарів по зразках і пробам звичайно на основі сформованих біржових стандартів, її публікація в газетах, журналах, інформаційних агентствах.

На сучасних ф'ючерсних біржах ціни виходять за рамки елементарного орієнтиру. Переважання угод з майбутнім, ще не проведеним товаром припускає висновок контрактів з вказівкою в них дня проведення біржового зборів, ціна якого і стане продажною.

2.2 Види біржових угод

На сучасних російських біржах з моменту заперечення їхньої діяльності існували види угод як звичні для біржової практики старих російських бірж, так і особливі. Прийнятий у 1992р. Закон РФ "Про товарних біржах та біржової торгівлі" узагальнив існуючу практику і дав перелік операцій, здійснення яких можливе на вітчизняних біржах. Стаття 8 закону говорить: "Для цілей цього закону учасниками біржової торгівлі в ході біржових торгів можуть здійснюватися операції, пов'язані:

1. З взаємною передачею прав та обов'язків щодо реального товару (операції на готівковий товар з негайною поставкою);

2. Взаємною передачею прав та обов'язків щодо реального товару з відстроченим терміном його поставки (форвардні угоди);

3. Взаємною передачею прав та обов'язків щодо стандартних контрактів на поставку біржового товару (ф'ючерсні угоди);

4. Поступкою прав на наступну передачу прав і обов'язків щодо контракту на поставку біржового товару (опціонні угоди);

5. Інші угоди відношенні біржового товару, контрактів чи прав, встановлені в правилах біржової торгівлі (бартерні угоди).

Можливість укладання бартерної угоди приваблювала клієнтів в ситуації товарного дефіциту, зруйнованих господарських зв'язків і ослабленого рубля, тому біржі вводили у себе бартерні угоди.

Термінові угоди мають багато різновидів. Вони різняться в залежності від того, за якою ціною буде проходити розрахунок по операціях: за ринковою ціною на момент укладення або виконання угоди. Їх можна розрізняти і по терміну розрахунку по операціях: через певний кількості днів, відповідне терміну виконання угоди (якщо встановлено місячний термін виконання, то угоди, укладені до прикладу 1березня будуть виповнився 1 квітня, 2 березня-2 квітня і т. д.).

Термінові угоди розрізняються за механізмами укладення: тверді, ф'ючерсні, опціонні, пролонгаційні.

Тверді угоди - це угоди, обов'язкові до виконання у встановлений термін за твердою ціною. Такі угоди укладаються на різний обсяг цінних паперів та термін виходячи і реальних потреб контрагентів. Ф'ючерсні-це угоди з похідними цінними паперами: ф'ючерсами і опціонами.

Пролонгаційні угоди використовують біржові спекулянти, коли кон'юнктура ринку не відповідає їх планам і вони переносять термін виконання касової операції. Тому пролонгаційні угоди представляють собою з'єднання касової і термінової біржовий і позабіржовий.

Угоди укладені на біржі, оформляються біржовими договором-документом, яким оформляються угоди контрагентів за умовами продажу (поставки) товару в результаті угоди, укладений на біржі, і підлягають обов'язковій реєстрації або на біржі, або у професійного учасника біржової торгівлі, який має на це право.



3. Формування ф'ючерсних та майбутніх спотових цін

Актуальною малодослідженою проблемою економіки України є ціноутворення на основні сировинні товари та фінансові інструменти. Розвиток ринкових відносин на ринках сільськогосподарських товарів, енергоносіїв, грошей та цінних паперів викликає необхідність зміни поведінки торговців. Торговельні стратегії учасників торгівлі у ринковій економіці повинні будуватися не лише на аналізі інформації про динаміку зміни цін та курсів на активи з негайною поставкою спот, не менш значимими для них стають цінові прогнози спотових цін, які можна отримати виключно за умови функціонування строкових ф'ючерсних ринків.

На ринках чистої конкуренції, до яких належать основні сировинні та фінансові ринки, ціна визначається через взаємодію попиту та пропозиції. В такий спосіб визначаються рівноважні ринкові ціни та обсяги проданих товарів. За умови незмінності попиту та пропозиції, коли ціни не коливаються, ринкова ситуація характеризується ціновою стабільністю. В останні 10-15 років на світових ринках цінова стабільність спостерігається надзвичайно рідко. Навпаки, характерною ознакою розвитку як товарних, так і фінансових ринків сьогодні є їх цінова змінність, або, як її називають у зарубіжній економічній літературі, волатильність(volatility).

Сучасні зарубіжні економісти цінову змінність характеризують такими трьома показниками, як діапазон зміни ціни, швидкість зміни та частота. Всі сучасні ринки є нестабільними, причому відзначаються значними за величиною та амплітудою ціновими коливаннями, які час від часу викликають відчутні потрясіння на світових ринках.

Оскільки події на зарубіжних ринках впливають на становлення ринків в Україні, їх учасникам (продавцям, покупцям і посередникам) необхідно сприйняти цінову нестабільність як реальний факт і навчитися управляти відповідними ризиками. Однак здійснити ефективне управління ціновими та курсовими ризиками на ринку цін в умовах відсутності вертикального структурування ринків на товари й активи з негайною поставкою та ринок прогнозних цін на товари й активи з поставкою в майбутньому практично неможливо.

Процес ціноутворення на ф'ючерсних ринках в Україні повинен стати об'єктом досліджень як для теоретиків, так і для учасників ринку. Далі не може продовжуватися негативна практика вироблення недосконалих нормативних актів органами державної влади щодо впровадження ф'ючерсних та опціонних контрактів на сировинних аграрних і фінансових ринках без узгодження з науковцями, біржовиками та банкірами.

Познайомимося з основними концепціями ціноутворення на сучасних спотових та ф'ючерсних ринках основних активів. Як вказувалося нами в попередньому розділі, зарубіжні вчені вивчали механізми ціноутворення на різні активи, виходячи із концепції ринкової рівноваги попиту та пропозиції з орієнтацією на раціональні сподівання суб'єктів щодо прогнозованої ціни спот, арбітражу та теорії ефективності ринків. Однак такі концептуальні підходи були вироблені не одразу, більше того, проблеми ціноутворення на ф'ючерсних ринках активно почали вивчати лише після другої світової війни.

Здатність ф'ючерсних ринків з великою точністю прогнозувати майбутні ціни була одразу використана учасниками реальних ринків, передусім, сільськогосподарських для захисту майбутніх врожаїв від небажаних коливань цін на зернові культури. Це стало можливим через існування органічного взаємозв'язку між спотовим ринком та його прогнозом - ф'ючерсним.

Західні економісти давно відмітили взаємозв'язок спотових та ф'ючерсних цін, які відрізняються між собою на величину базису (basis). Як правило, в момент наближення термінів поставки ця різниця стає мінімальною, крім того, тенденції та напрями зміни спотових і ф'ючерсних цін є адекватними.

Успіхи при застосуванні цих теорій на практиці вражаючі, хоча і провали під час економічних та фінансових глобальних криз також відчутні. Особливу тривогу викликає той факт, що в Україні ці теорії не розглядаються і майже не вивчаються, не кажучи про їх практичне застосування. До 90-х років у колишньому СРСР були перекладеш з англійської мови окремі праці Дж. М. Кейнса та Дж. Гікса, на які ми уже посилалися вище. В останні роки ринкових реформ у Росії опубліковано фундаментальний підручник лауреата Нобелівської премії в галузі економіки, автора моделі оцінки капітальних активів професора Стенфордського університету В. Шарпа, праці інших названих авторів не перекладалися. Враховуючи вище сказане, коротко зупинимося на еволюції розвитку теорій ціноутворення на строкових (ф'ючерсних) ринках.

Ми вже відзначали той факт, що до 1945 р. книги з питань ф'ючерсної торгівлі були рідкістю. Було опубліковані лише певні фрагменти (декілька сторінок, присвячених дослідженню взаємозв'язку спотових та ф'ючерсних цін, ролі спекулянтів та хеджерів) з праць А. Маршала, Дж. М. Кейнса, Дж. Гікса. На цьому фоні помітною подією стала монографія Г. Гофмана, у якій вперше зроблено спробу ґрунтовно дослідити ф'ючерсну торгівлю на організованих товарних ринках (біржах) США.

Сучасний російський дослідник строкових ринків А.Н. Буренін звернув увагу на особливість робіт Дж. М. Кейнса та Дж. Гікса, які проводили дослідження ф'ючерсної торгівлі в період її становлення на фінансових ринках та запровадження нових видів контрактів на товарних. Останні на той час існували уже близько ста років без наукового обґрунтування. Саме ці вчені стали фундаторами теорії строкових ринків та процесу ціноутворення на них.

Дж. М. Кейнс, а за ним і Дж. Гікс визначили роль спекулянтів та хеджерів (продавців та покупців товарів, в основному валюти) для процесів прогнозування майбутніх спотових курсів валют та страхування (хеджування) курсових ризиків за допомогою ф'ючерсних контрактів з валютою. Саме Дж. М. Кейнс підкреслив, що ф'ючерсна ціна виконує роль одного із індикаторів майбутньої кон'юнктури ринку, він також ввів у наукову термінологію такі характеристики станів ринків, як "беквардейшн" (backwardation) і "контанго" (contango-forwardation), тобто так званого правильного ринку, який забезпечує відшкодування витрат на зберігання товару або необхідний розмір відсоткової ставки на валюту за депозитними вкладами та неправильного - інвертного ринку, який цих витрат не відшкодовує.

У першому випадку ціни на товари та активи з негайною поставкою є нижчими від ф'ючерсних цін, у другому - навпаки. Дж. М. Кейнс підкреслював, що в умовах невизначеності майбутня спотова ціна не може прогнозуватися за допомогою гіпотези сподівань, яка передбачає, що ф'ючерсна ціна на момент купівлі контракту точно відповідає спотовій на момент поставки. Він стверджував, що хеджери, продаючи контракти стимулюють спекулянтів купувати їх, висуваючи свою версію щодо різниці ф'ючерсних та спотових цін на величину очікуваного доходу, який повинен бути вищим від безризикової ставки на ринку.

І саме у цьому контексті погляди класика кейнсіанства є актуальними для ситуації в Україні, де також тільки започатковується процес становлення строкових ринків. Однак подальше ознайомлення з розвитком сучасних досліджень та функціонування зарубіжних ф'ючерсних ринків дає можливість стверджувати, що лише на вивченні цих праць не можна зосереджуватися. В останні п'ятдесят років створено нові концепції ціноутворення ф'ючерсних цін, які успішно впроваджуються у торговельні стратегії, причому ці стратегії використовують на інших секторах фінансових ринків та в інвестиційній діяльності.

Ф'ючерсними контрактами торгують лише на ф'ючерсних біржах. Торгівля має певні спільні риси, а в дечому відрізняється від торгівлі цінними паперами та небіржовими опціонами. Існують ринкові, лімітні та стоп-замовлення на укладання стандартизованих ф'ючерсних контрактів з визначеними видами сільськогосподарської сировини, відсотковими ставками, кольоровими та коштовними металами, нафтою та продуктами її переробки, індексами акцій ф'ючерсних і фондових бірж та валютою. Члени ф'ючерсної біржі можуть виступати як біржовими брокерами, що виконують замовлення клієнтів, так і біржовими грейдерами-торговцями, які можуть утримувати позицію покупця або продавця певний період часу, намагаючись купувати дешевше та продавати дорожче.

Оскільки ф'ючерсні контракти є не що інше як купівля-продаж зобов'язань на поставку-прийомку активів у майбутньому за цінами або курсами, погодженими в момент укладання угоди, обидві сторони, такого контракту мають однакові права та обов'язки (вони при укладанні вносять гарантійні депозитні або моржеві внески згідно вимог конкретних бірж та асоційованих з ними Розрахункових палат). Після укладання ф'ючерсного контракту сторони реєструють його в Розрахунковій (кліринговій) установі, а після цієї процедури не вважаються пов'язаними один з одним зобов'язаннями поставити-прийняти актив, другою стороною для кожного з них виступає ця установа.

Для забезпечення цілісності ринку та захисту розрахункових палат від втрат передбачено крім початкових депозитних або маржевих внесків (операційної маржі) здійснювати щоденний кліринг рахунків продавців та покупців контрактів і виконання вимог щодо внесення варіаційної маржі при негативних змінах цін або курсів. За умови небажання утримувати збиткову позицію сторона ф'ючерсного контракту може ліквідувати її через укладання оберненої (офсетної) угоди, а саме через продаж куплених або купівлю проданих зобов'язань за цінами або курсами, діючими на момент його ліквідації.

Процес щоденного клірингу означає, що зміни цін на ф'ючерсні контракти реалізуються одразу, а враховуючи той факт, що розмір операційної маржі не перевищує 2-10 % вартості контрактів, втрати та виграші можуть бути значними, причому за умови падіння цін виграє той, хто зайняв "коротку ("short")" позицію продавця за рахунок того, хто зайняв "довгу ("long")" позицію покупця.

Нами уже неодноразово підкреслювалося, що на ф'ючерних ринках розрізняють два види учасників - спекулянти та хеджери, доходи яких від здійснення цієї торгівлі на зарубіжних ринках оподатковують за різними ставками. Хеджерів - за нижчою, оскільки вони використовують ф'ючерсний ринок з метою захисту своїх спотових позицій на товарному або фінансовому ринку, бо вони, як правило, виробляють або використовують базисний актив в реальному бізнесі (наприклад, фермер, власник елеватора, банк, фірми, які здійснюють експорто-імпортну діяльність тощо). Спекулянтів - за вищою, оскільки вони відкривають та закривають свої позиції на ф'ючерсному ринку з метою отримання доходу у вигляді різниці в цінах. Спекулянти на ф'ючерсному ринку - це інвестори, які здійснюють особливо ризикові інвестиції. Виграші на цих ринках можна отримати вищі, ніж при інвестуванні в будь-які ризикові активи, але ризик втрат також нічим не обмежений.

Спекулянти можуть спекулювати на базисі, який в свою чергу може звужуватися або розширюватися, тобто на різниці між спотовими та ф'ючерсними цінами, які можуть зменшуватися або збільшуватися, та на спреді (spred), намагаючись отримати різницю в цінах на самі ф'ючерсні контракти з різними термінами поставки, на різних ринках, на товар та його похідні тощо. Тобто необхідно особливо підкреслити той факт, що до спекулянтів, які отримують дохід від прогнозування цін, долучилися спекулянти, які намагаються отримувати дохід від різниці в цінах. Один із ранніх дослідників ф'ючерсних ринків Н. Калдор вперше назвав їхарбітражерами, а в цілому учасників ф'ючерсного ринку поділив на спекулянтів-трейдерів, арбітражерів та хеджерів. Обидві ці групи спекулянтів зменшують або виключають ризик, пов'язаний із загальним рухом цін та курсів. Саме вони беруть на себе ціновий ризик в надії отримання доходів від своєї кращої, ніж у інших учасників ринку обізнаності щодо майбутньої кон'юнктури ринків. Стаття Н. Калдора мала промовисту назву - "Біржова спекуляція та стабілізація економіки", що свідчить про спроби дослідження цього феномена ще у 40-х роках ХХ-го століття.

Крім взаємозв'язку між поточними ф'ючерсними та спотовими цінами на момент поставки, велике значення має також взаємозв'язок між поточними ф'ючерсними та поточними спотовими цінами. Поточна ф'ючерсна ціна повинна, згідно з висновками Н. Калдора, формуватися через однакові початкові раціональні сподівання всіх учасників. До речі, за умови визначеності ф'ючерсна ціна повинна відрізнятися від спотової на величину позичкового процента та ціну доставки. Ціна доставки в свою чергу включає витрати на зберігання, знецінення товару впродовж часу за мінусом доходності:

S _{f -} S = I + c - g + r,

де S _{f -} сподівана ціна спот;

S - ціна спот;

і - позичковий процент;

с - ціна доставки;

g - гранична доходність від володіння запасами реальних товарів;

r - гранична премія за ризик.

Тобто, сподівана спотова ціна відрізняється від поточної на величину премії за ризик, яка в свою чергу є зростаючою функцією від спекулятивних запасів. Н. Калдором також було визначено межі, в яких має знаходитися ф'ючерсна ціна. Для цього він використовує запропоновані Дж. М. Кейнсом можливі ринкові ситуації, контанго та беквордейшн. Нижній рівень ф'ючерсної ціни визначається сподіваннями спекулянтів, верхній - арбітражерами, причому розглядаються ситуації ринкової рівноваги та такі, коли на ринку є в наявності значні за обсягами запаси або їх відсутність. За умови однакових сподівань учасників ф'ючерсної торгівлі ф'ючерсна ціна повинна бути нижчою від спотової при ситуації беквордейшн, при контанго - навпаки.

Проте, сам Н. Калдор вважав, що робити припущення про однакові сподівання учасників ф'ючерсної торгівлі нереалістично, вони можуть суттєво відрізнятися. В реальній ринковій ситуації кожного конкретного дня ці сподівання можуть призвести до того, що операції укладатимуться не лише між хеджерами та спекулянтами або хеджерами між собою, а й між самими спекулянтами, одні з яких сподіваються на підвищення цін, інші - на їх падіння.

Саме різні за напрямами сподівання лежать в основі поділу біржових спекулянтів на "биків" та "ведмедів". На ринку, де переважають "бики", ф'ючерсна ціна буде перевищувати сподівану спотову, на ринку "ведмедів" - навпаки, і чим більшою буде розбіжність в поглядах цих спекулянтів, тим з меншою точністю буде визначатися ф'ючерсна ціна.

Підсумовуючи погляди Н. Калдора, можна зробити такі висновки:

· учасниками ф'ючерсних (строкових) ринків є хеджери, спекулянти та арбітражери;

· на товарних ринках хеджери переважно виступають продавцями ф'ючерсних контрактів, на фінансовому - продавцями та покупцями;

· спекулянти виступають протилежною стороною до хеджерів та інших спекулянтів, в результаті чого вони перебирають на себе цінові та курсові ризики від учасників реальних ринків, розраховуючи отримати премію за ризик;

· арбітражери укладають строкові контракти тоді, коли різниця в цінах спотового та ф'ючерсного ринку є незначною.

Погляди вказаних авторів наводить названий вище російський професор Московського інституту міжнародних відносин А. Буренін, який вперше серед економістів країн колишнього СРСР досліджував проблеми функціонування строкових ринків зарубіжжя. Проте об'єктами його досліджень були в основному похідні фінансові інструменти, а до теорій строкових ринків він звертається для обґрунтування необхідності запровадження таких ринків для Росії.

4. Сучасні концепції ціноутворення на ф'ючерсних ринках

Розглянемо сучасні концепції ціноутворення на зарубіжних ф'ючерсних ринках, які активно використовуються, хоча і не без дискусій між науковцями та учасниками торгівлі.

Перша концепція базується на поглядах описаних вище, і є класичною. Суть її полягає в тому, що ф'ючерсна ціна активу визначається раціональними сподіваннями учасників відносно майбутньої ціни спот. Сподівання трьох видів учасників (хеджерів, арбітражерів та спекулянтів) не завжди однакові, прийняття рішень щодо відкриття позицій на ф'ючерсному ринку залежить від повноти інформації та вміння на основі її аналізу робити вірні висновки.

Друга концепція базується на арбітражній теорії визначення ціни. Дві названих концепції доповнюються теорією ефективності ринку щодо інформаційної та операційної ефективності ринку цінних паперів, яку вперше запропонував Є. Фама.

Інформація для процесу ціноутворення є основним джерелом, її поділяють на минулу й поточну, або теперішню та внутрішню. Для строкових ринків минула інформація, наприклад про торішні врожаї, політику уряду щодо закупівель сільськогосподарської сировини, погодні умови тощо носить інформативний характер, такої інформації явно недостатньо для прогнозування ціни майбутнього врожаю.

Інформаційно насиченими є теперішня й внутрішня інформації. Саме вони і служать основою прогнозування ф'ючерсних цін. Учасники ф'ючерсної торгівлі використовують два види аналізу:

фундаментальний і технічний. Представники фундаментального аналізу розглядають величезний масив даних на макро- та мікро-рівнях, вони, як правило, відповідають на питання "Що?" купувати або продавати, представники технічного аналізу відповідають на питання "Коли?". Останній вид аналізу в Україні лише започатковують на фондовому ринку, він ґрунтується на твердженні, що ринкові ціни вмістили уже всю інформацію і відповідно прореагували на неї. "Техніки" аналізують лише ф'ючерсні ціни та обсяги торгівлі і на основі аналізу минулої інформації та припущення щодо однакової поведінки торговців за певних ринкових станів роблять висновки щодо відкриття відповідних позицій. Оскільки ці види аналізу в Україні майже не вивчаються, розглянемо їх суть у наступних розділах, тим більше, що без оволодіння їхніми прийомами та методами прогнозувати ціни практично неможливо.

Є. Фама вперше запропонував класифікацію ринків щодо ефективності. Він виділив три форми ефективності: сильну, середню та слабку. Ринок з сильною ефективністю має ціни, які повністю відображають всі три види інформації, середня ефективність дає ціни, в яких відображається минула та поточна інформація; слабка - враховує лише минулу інформацію. Ця теорія на Заході досі сприймається неоднозначне, має багато критиків, не кажучи вже про обмеженість її застосування в Україні через малий обсяг та недостовірність інформації. Однак на ф'ючерсних ринках, які є найефективнішими щодо інформації, у неї є багато послідовників. До них можна віднести Дж. Барнса, Б. Ямейя, X.Воркінга.

Так Дж. Барнс вважає, що ринок передбачає способи проведення ділових операцій (трансакцій) та деякі засоби збирання та розповсюдження інформації щодо умов здійснення цих операцій. Обидва аспекти ринку, трансакції та інформація достатньо взаємопов'язані. Економічному попиту на операції передує попит на інформацію, в той же час попит на операції сприяє зростанню попиту на інформацію.

Характеризуючи ефективність ринку, Барнс виділяє трансакційні витрати, ліквідність, цінову ефективність. Цінова ефективність характеризується через два елементи:

1) рівень, до якого ціна активу визначається конкурентними силами, та

2) швидкість, з якою ціна активу або цінове котирування реагує на інформацію про зміни попиту і пропозиції. Покращення цінової ефективності викликає підвищення ринкової ліквідності. Окремо виділяються ефективність діяльності суб'єктів ринку, в т. ч. уряду, умови торгівлі та організація ринку.

Робота Дж. Барнса є актуальною для України. При становленні строкових ринків необхідно враховувати всі названі ним аспекти, тобто створити умови для функціонування конкурентних ринків сільськогосподарської сировини та енергоносіїв, відсоткових ставок, іноземної валюти тощо, а також проводити державну політику щодо обов'язкового розкриття інформації, потрібної для ринкового ціноутворення спотових та ф'ючерсних цін.

Для української економіки гострою необхідністю є встановлення прозорих, зрозумілих для учасників правил гри на всіх ринках. Ф'ючерсний ринок дає можливість створити умови для прогнозування майбутніх спотових цін, без яких не може функціонувати великий бізнес ні в сфері торгівлі, ні в сфері виробництва. Поряд з іншими відомими причинами, відсутність строкового сегменту на товарних сировинних та фінансових ринках призвела до того, що у нас в жодній сфері бізнесу не з'явилося власних Соросів, Гейтсів тощо, а натомість основні державні багатства в процесі приватизації присвоїли так звані "олігархи", які абсолютно не зацікавлені в розкритті інформації про свою діяльність та становленні чесного підприємництва та конкуренції.

Саме вони чинять шалений опір становленню спотових ринків на основні активи. На сільськогосподарських сировинних та енергетичному ринках відсутня конкуренція між крупними торговцями (грейдерами). Останні змогли би частину коштів використати на організацію строкових (ф'ючерсних) ринків, тобто створити попит на ці контракти (як хеджери з метою захисту своїх запасів від небажаних змін цін в майбутньому або спекулятивний попит в надії отримати премію за ризик) і таким чином дали би всім учасникам реальних ринків прогноз щодо майбутніх спотових цін і курсів. На цих ринках в Україні взагалі відсутні крупні трейдери, тобто відсутні реальні кошти, за допомогою яких і можна створити власне ф'ючерсні ринки.

Основні ф'ючерсні ринки в країнах ринкової економіки розвивалися на основі базових спотових з певним часовим проміжком, починаючи від ринків сільськогосподарських товарів, промислової сировини, в основному нафти та продуктів її переробки, кольорових і коштовних металів. Цей процес відбувався впродовж 150-ти років. Але, як уже зазначалося, в останні п'ятнадцять років спостерігався вибуховий розвиток строкового сегменту фінансового ринку. Там з'явилося багато форвардних, ф'ючерсних та опціонних контрактів на фондові інструменти, відсоткові ставки, депозитні сертифікати, казначейські векселі й облігації, іноземну валюту та різних гібридних і синтетичних комбінацій з названих фінансових інновацій та свопів. Цей процес відбувався у відповідь на запити учасників ринку щодо мінімізації або нівелювання підвищених цінових та курсових ризиків після краху Бреттон-Вудської системи утворення валютних курсів.

...