Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи аналіз фінансової стійкості комерційного банку

1.1 Сутність та значення фінансової стійкості комерційного банку

1.2 Особливості аналізу фінансової стійкості комерційного банку

2. Аналіз фінансової стійкості банку (на прикладі Промінвестбанку)

2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності банку

2.2 Загальний аналіз фінансової стійкості банку

2.3 Аналіз ліквідності та платоспроможності банку

3. Шляхи підвищення фінансової стійкості комерційного банку

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Забезпечення фінансової стійкості діяльності комерційних банків є основою стабільної банківської системи, запорукою успіху економічних перетворень і макроекономічного розвитку. Від рівня розвитку банківської системи, її ресурсного потенціалу, надійності та високого рівня платоспроможності залежить забезпеченість фінансовими ресурсами всіх галузей народного господарства. Необхідність поступального розвитку економіки України та досягнення високих темпів приросту внутрішнього валового продукту можливі за умов забезпечення високого рівня концентрації фінансових ресурсів і стабільного розвитку банківської системи.

У сучасній економічній системі зі значним посиленням ролі та значення фінансового сектора зросли вимоги до комерційних банків. Якщо на першому етапі їх становлення головними завданнями були необхідність створення розгалуженої мережі, спеціалізація, розробка нормативної та інструктивної баз, підготовка кадрів, пошук клієнтів тощо, та сьогодні на перший план виходять проблеми забезпечення стабільної діяльності як окремого банку, так і всієї банківської системи, освоєння нових видів банківських послуг і продуктів, вдосконалення менеджменту, розробка систем моніторингу та схем уникнення ризиків тощо. При цьому, на мою думку, головну роль у вирішенні зазначених питань повинно відігравати забезпечення стабільного фінансового стану комерційних банків шляхом підвищення рівня їх капіталізації, концентрації банківського капіталу, ліквідності, платоспроможності та конкурентоспроможності на основі стійкого розвитку з урахуванням системи ризиків і вирішення соціально-економічних завдань, які ставить суспільство перед банківською системою.

Метою курсової роботи є обґрунтування конкретних методів і механізмів забезпечення стабільної діяльності комерційних банків.

Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання дослідження:

- дослідити сучасний стан і рівень розвитку банківської системи України;

- визначити стан і структуру капітальної бази комерційного банку на прикладі Промінвестбанку;

- визначити динаміку основних показників, що характеризують фінансову стійкість комерційного банку;

- дослідити взаємозв'язок економічних категорій “фінансова стійкість”, та “ліквідність” комерційного банку в умовах становлення банківської системи;

Об'єктом дослідження є забезпечення фінансової стійкості та стабільної діяльності комерційних банків в умовах становлення банківської системи.

Предметом дослідження є діяльність комерційного Промінвестбанку, спрямована на кредитування юридичних та фізичних осіб для забезпечення їх тимчасових потреб у грошових ресурсах.

Інформаційною базою є законодавчі та нормативні акти, періодичні видання, а також дані статистичних щорічників Національного банку України, комерційного банку Промінвестбанк.

Важливість даної теми полягає, на наш погляд, у вивченні банківської системи через призму оцінки фінансового стану банку, аналізуючи його діяльність. Тепер надійність і фінансова стійкість - основні фактори, які впливають на свідомість клієнта при виборі банку.

Отже, за допомогою аналізу можна виявити тенденції діяльності, звернути увагу на слабкі місця і посилити розвиток ефективних напрямів роботи. Тож оцінка фінансового стану є потрібною як для керівництва банку, щоб знати результати своєї роботи, так і для клієнта чи партнера, щоб знати свого контрагента.

1. Теоретичні основи аналізу фінансової стійкості комерційного банку

1.1 Сутність та визначення фінансової стійкості комерційного банку

Значення терміна «стійкість», як правило, досить часто трактується залежно від контексту, використання аналітичних методів та рівня систем, що розглядаються. Такий підхід характеризується відсутністю строгої обґрунтованості та чіткості визначень і досить часто стає причиною змішання понять і невизначеності категорій.

«Большой энциклопедический словарь» містить таке визначення: «Стійкість системи -- спроможність системи відновлювати попередній (або близький до нього) стан після деякого збурення, яке виявляється у відхиленні параметрів системи від номінального значення».

Таким чином, етимологія терміна «стійкість» базується на постійності і стабільності стану, сталості певних параметрів. У більш широкому розумінні цей термін означає здатність системи виконувати свої функції всупереч дії ендогенних та екзогенних факторів.

В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення поняття фінансової стійкості комерційного банку. Нерідко його ототожнюють з такими економічними поняттями, як надійність, платоспроможність, ліквідність. Так, деякі автори стверджують, що фінансова стійкість банку визначається рівнем його ліквідності та платоспроможності. Слід зауважити, що ліквідність комерційного банку характеризує механізм перетворення фінансових чи матеріальних активів у грошові кошти з метою своєчасного виконання зобов'язань, а платоспроможність визначається здатністю банку своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання. Це дуже важливі складові, але врахування тільки їх під час визначення фінансової стійкості банку є, на нашу думку, недостатнім.

Ю.С. Масленченков ставить фінансову стійкість у залежність від відповідності діяльності банку нормативним узагальнюючим показникам, які синтезують характеристики економічних складових стійкості: обсяг і структура власних коштів, рівень доходів і прибутку, достатність капіталу, мультиплікативна ефективність власного капіталу, норма прибутку на власний капітал, ліквідність, створення доданої вартості банком. До прихильників такого розуміння фінансової стійкості належить Р. Шіллер, автор книги «Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення».

Н. Шелудько пропонує таке визначення фінансової стійкості: «Це динамічна інтегральна характеристика спроможності банку як системи трансформування ресурсів та ризиків повноцінно (з максимальною ефективністю та мінімальним ризиком) виконувати свої функції, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища». Таке твердження непереконливе. По-перше, у ньому дається дуже вузьке визначення комерційного банку як системи. По-друге, незрозумілим є ставлення автора до показників платоспроможності та ліквідності і важливості їх для визначення фінансової стійкості.

Таким чином, ринкова категорія «фінансова стійкість комерційного банку» відображає фінансовий стан банківської установи в існуючому середовищі. Звідси можливо виділити основні параметри фінансової стійкості комерційного банку. До них належать: соціально-політична ситуація в країні, її загальноекономічний стан, стан фінансового ринку, внутрішня стійкість банківської установи (рис.1.1).

Рис. 1.1 Основні параметри фінансової стійкості комерційного банку

Внутрішня стійкість банківської установи включає в себе такі параметри: рівень банківського менеджменту, якість банківської стратегії, достатність капіталу, рівень професійної кваліфікації персоналу.

Виділені параметри фінансової стійкості комерційного банку дають змогу провести систематизацію і класифікацію факторів, що її формують.

Різноманітність факторів, що впливають на формування стійкості комерційного банку, різниця в характері, напрямках і формах їх виявлення викликають необхідність систематизації факторів. При цьому така систематизація актуальна, по-перше, як методологічний інструмент для дослідження фінансової стійкості; по-друге, як методологічна основа для виявлення кількісних залежностей від факторів, що її формують, і побудови прогнозу розвитку; по-третє, урахування факторів необхідне під час розроблення конкретних пропозицій стосовно напрямків поліпшення стійкості.

На цей час систематизоване вивчення факторів, що визначають фінансову стійкість банку, проводиться недостатньо. Як справедливо відзначає Р. Шіллер, на сьогодні ще не вироблені чіткі критерії, за якими окремі фактори слід відносити до тієї чи іншої групи, ознаки диференціації цих груп, не існує чітких показників оцінки значущості цих факторів. Класифікація факторів, що впливають на стійкість, повинна будуватись за різними напрямками і з урахуванням різних ознак.

Особливу увагу при цьому слід приділити виявленню екзогенних (зовнішніх) та ендогенних факторів (які залежать від функціонування самого банку) і визначити ступінь їх впливу на діяльність та стан комерційного банку. Одним з важливих факторів, що впливають на фінансову стійкість банку, є ситуація в економіці країни. При цьому важливо проаналізувати фактори макроекономічного і мікроекономічного рівнів. Так, необхідно враховувати інвестиційний клімат, стан платіжного балансу країни і рівень дефіциту державного бюджету. Податкова політика також істотно впливає на забезпечення фінансової стійкості банку.

Важливе значення мають соціальні і політичні фактори. Причому в умовах подальшої соціальної і політичної стабілізації суспільства більш повне і послідовне врахування цих чинників повинно, з нашого погляду, відігравати зростаючу роль.

Також важливо враховувати групу фінансових факторів, до яких входять: кредитна, процентна і валютна політика Національного банку, стан грошового ринку. Особливий вплив на стан грошового ринку чинить інфляція. В умовах поступового зниження інфляції має місце істотне зменшення ринкових процентних ставок, що призводить до скорочення маржі і відповідно до падіння доходів банків. Це вимагає зміни структури банківських балансів у напрямку підвищення частки довгострокових активів.

Наведені міркування стосуються вивчення екзогенних факторів, що впливають на досягнення комерційним банком фінансової стійкості. Разом з тим слід враховувати також і ендогенні фактори, які залежать від функціонування самого банку. Таким чином, залежно від характеру впливу факторів на стан фінансової стійкості комерційного банку їх можна підрозділити передусім на дві групи: ендогенні та екзогенні. До останніх, у свою чергу, слід віднести: економічні, соціально-політичні та фінансові (рис. 1.2).

До економічних факторів можуть бути віднесені: стан економіки, інвестиційний клімат, стан платіжного балансу країни, рівень дефіциту державного бюджету, податкова політика. До соціально-політичних факторів слід віднести такі: соціальну стабільність, стійкість уряду, політичну стабільність. Фінансові фактори -- це стан грошового ринку, кредитна, процентна і валютна політика НБУ, величина його валютних резервів. До ендогенних факторів належать: адекватність капіталу банку, якість активів банку, рівень менеджменту, рівень рентабельності, ліквідність балансу банку, платоспроможність банку.

Наведені фактори є загальними для всіх комерційних банків й істотно впливають на досягнення ними стану фінансової стійкості.



Рис. 1.2 Класифікація факторів, що формують фінансову стійкість комерційного банку

Виходячи з цього можна дати таке визначення фінансової стійкості комерційного банку -- це спроможність банку як системи трансформування банківських ресурсів (персоналу, фінансових ресурсів, активів, обладнання та інформаційних технологій) з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком виконувати свої функції у ринковому середовищі попри вплив ендогенних та екзогенних факторів.

Виходячи з вище написаного можна прийти до висновку, що в основі комерційної стійкості банку лежить розвиненість його зв'язків з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури (рівень взаємовідносин з державою, з іншими комерційними банками, з клієнтами, з дебіторами та кредиторами). Вона залежить від розмірів власного капіталу банку, інтенсивності зв'язків із ринком, потужності і стабільності кредитно-інвестиційного портфеля, характеру банківської експансії щодо розширення ринку банківських продуктів, широти міжбанківських зв'язків і довіри банків-партнерів.

1.2 Особливості аналізу фінансової стійкості комерційного банку

Вивчення явищ природи і громадського життя неможливе без аналізу. Термін «аналіз» походить від грецького слова analyzis, що в перекладі означає «розділяю», «розчленовую». Отже, аналіз у вузькому розумінні являє собою розчленовування явища або предмета на складові елементи для вивчення їх як частин цілого.

Водночас відзначимо, що явища і процеси, які відбуваються в навколишньому середовищі, неможливо осмислити тільки за допомогою аналізу. Досить часто виникає потреба у використанні інших методів, наприклад синтезу, який виявляє зв'язки і залежності між окремими частинами досліджуваного предмета. Сучасна діалектика виходить із єдності аналізу й синтезу як наукових методів вивчення реальності. Тільки аналіз і синтез у єдності забезпечують наукове вивчення явищ у їх усебічному діалектичному взаємозв'язку.

Таким чином, аналіз у широкому розумінні -- це спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові і вивченні їх у всьому розмаїтті зв'язків і залежностей.

У зв'язку з істотними змінами на фінансовому ринку України зростає роль і значення аналізу фінансової стійкості як для самого банку, так і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів банку і держави в цілому. Регулярне проведення банком аналізу своєї діяльності дає змогу йому ефективно управляти активними і пасивними операціями для максимізації прибутку і забезпечення стабільного фінансового стану.

Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво банків і небанківських фінансово-кредитних установ, які виконують різні операції щодо залучення вільних грошових ресурсів підприємств і населення. Такі установи успішно конкурують із банками, здійснюючи суто банківські операції, а також операції, які банки не мають права виконувати відповідно до законодавства (страхування, операції з нерухомістю та ін.).

Зазначимо, що банківський аналіз вивчає не саму фінансову діяльність банку, а її економічні результати. Щоб виділити відношення, властиві тільки банківському аналізу, потрібно виходити із сутності процесів діяльності банку. Процес -- це причинно-обумовлена зміна подій, явищ, стан об'єкта відповідно до наміченої цілі. Результати економічних процесів, які безпосередньо впливають на діяльність банку, плануються і прогнозуються у відповідних показниках, ураховуються в міру фактичного їх виконання і потім аналізуються. Але результати як наслідок процесів є не предметом аналізу фінансової стійкості, а його об'єктом. Предметом же аналізу є причини утворення і зміни результатів фінансової діяльності. Пізнання причинно-наслідкових зв'язків у діяльності банку дає змогу розкрити сутність економічних явищ і на цій основі дати об'єктивну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення ефективності діяльності банку, обґрунтувати плани й управлінські рішення.

Методом аналізу фінансової стійкості комерційного банку є комплексне органічно пов'язане дослідження діяльності комерційного банку з використанням статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації. Особливостями методу аналізу фінансової стійкості є:

використання системи показників, які характеризують діяльність банку;

вивчення факторів та причин їх зміни;

- виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними.

За допомогою аналізу установлюються найбільш суттєві факторні показники, які впливають на зміни результатів діяльності банку. Виявлення і вимірювання взаємозв'язку між показниками, що аналізуються, забезпечує комплексне, органічно взаємозв'язане дослідження роботи комерційного банку.

Основними об'єктами аналізу фінансової стійкості є такі:

- заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;

- якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);

- показники прибутковості функціонування банку, що дають змогу судити про ефективність його роботи;

- показники ліквідності і платоспроможності банку, які характеризують його фінансову стійкість;

- темпи зростання банку;

- різні ризики, що впливають на діяльність банку.

Таким чином, аналіз фінансової стійкості являє собою систему спеціальних знань, пов'язаних із дослідженням тенденцій усебічного розвитку, науковим обґрунтуванням планів і управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, а також пошуком, вимірюванням і обґрунтуванням резервів підвищення ефективності фінансових показників діяльності банку.

Аналітичне дослідження, його результати і їх використання в банківському менеджменті мають відповідати певним принципам (вимогам), що накладають свій відбиток на це дослідження і повинні обов'язково виконуватися у процесі організації, проведення і практичного використання результатів аналізу фінансової стійкості. Назвемо основні з цих принципів:

1. Урахування специфіки тієї країни, де функціонує банк, зокрема, її законодавства, нормативних вимог центрального банку, основних напрямків грошово-кредитної політики уряду.

2. Науковий характер, тобто аналіз має базуватися на комплексному науковому підході (використання передового досвіду, новітніх методів досліджень та ін.).

3. Комплексність, тобто аналіз повинен охоплювати всі сторони діяльності банку, щоб установити фінансовий стан банку і виробити необхідні заходи для поліпшення його функціонування.

4. Забезпечення системного підходу до аналізу. При цьому кожний досліджуваний об'єкт розглядається як складна динамічна система елементів, певним способом пов'язаних між собою і зовнішнім середовищем. Кожний об'єкт необхідно вивчати з урахуванням усіх внутрішніх і зовнішніх зв'язків, взаємозалежності і взаємопідпорядкованості його окремих елементів.

5. Об'єктивність, конкретність, точність, які означають, що аналіз має базуватися на достовірній інформації, а висновки і рекомендації обґрунтовуватися точними аналітичними розрахунками. У зв'язку з цим необхідно постійно удосконалювати організацію обліку, внутрішнього і зовнішнього аудиту, а також методику аналізу для підвищення точності і достовірності його розрахунків.

6. Дійовість, тобто аналіз повинен ефективно впливати на діяльність банку, дозволяючи його керівництву вчасно виявляти недоліки, а також сприяти попередженню виникнення їх у майбутньому. Результати аналізу мають служити для керівництва банку інформаційною базою для прийняття управлінських рішень з оптимізації функціонування банку.

7. Проведення аналізу за планом і систематично. Для цього необхідно організувати в банку окремий підрозділ (департамент), що безпосередньо здійснює аналіз його діяльності, із чітким розподілом обов'язків серед співробітників.

8. Оперативність. Швидке і своєчасне проведення аналізу дасть змогу керівництву банку приймати правильні управлінські рішення, що відповідають поточній кон'юнктурі фінансового ринку і пріоритетам розвитку банку.

9.Демократизм. Участь в аналізі широкого кола співробітників банку забезпечує істотне підвищення його ефективності, що не тільки позитивно впливає на фінансові показники, а й сприяє згуртованості колективу.

Отже, проведення комплексного аналізу фінансової стійкості на основі перелічених принципів істотно збільшить його ефективність і результати фінансової діяльності.

В економічній літературі аналіз класифікується за різними ознаками. Ці ознаки доцільно використовувати і під час класифікації видів аналізу фінансової стійкості. Виходячи з періодичності проведення аналіз фінансової стійкості може класифікуватися таким чином: щоденний; щотижневий; місячний; квартальний; річний.

Залежно від спектра досліджуваних питань аналіз фінансової стійкості підрозділяється так:

- повний, коли вивчаються всі аспекти діяльності банку, тобто зовнішні і внутрішні його зв'язки;

- тематичний, коли розглядається тільки вузьке коло питань, що дає змогу виявити можливості поліпшення окремих напрямків діяльності комерційного банку.

За суб'єктами (користувачами) розрізняють аналіз:

- внутрішній, тобто для внутрішнього користування (результати аналізу являють собою комерційну і банківську таємницю);

- зовнішній, що проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.

За охопленням об'єктів, що досліджуються, аналіз класифікується так:

- суцільний, коли досліджуються всі об'єкти для визначення усебічного фінансового стану банку;

- вибірковий, коли вибирається один або кілька об'єктів дослідження для їх подальшого глибокого аналізу.

Залежно від мети і характеру аналізу розрізняють такі його види:

- попередній -- проводиться до здійснення якоїсь операції для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, прогнозування й оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів, а також для оцінки стану рахунків з метою виявлення можливості здійснення комерційним банком нових фінансових операцій;

- оперативний -- проводиться відразу після якої-небудь операції або у випадку зміни ситуації за короткий проміжок часу (добу, декаду тощо); здійснюється в процесі поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності, норми обов'язкового резервування й інших показників;

- підсумковий (заключний) -- проводиться за певний звітний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік); його цінність полягає в тому, що діяльність банку вивчається комплексно і всебічно за звітними даними за відповідний період; цей вид аналізу застосовується для визначення ефективності діяльності комерційного банку за звітний період, оцінки його фінансового стану, а також виявлення резервів підвищення прибутковості;

- перспективний -- застосовується для прогнозування основних фінансових показників (капіталу, валюти балансу, обсягу кредитно-інвестиційного портфеля тощо) і результатів фінансової діяльності.

Залежно від об'єкта дослідження аналіз фінансової стійкості банку підрозділяється так:

- функціональний -- дає змогу виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також оцінити ефективність і доцільність функцій, виконуваних банком; у результаті такого аналізу виявляються можливості підвищення прибутковості і ліквідності банківських операцій шляхом виключення неефективних (одночасно з'ясовується ступінь надійності і конкурентоспроможності банку);

- структурний -- проводиться за видами банківських операцій і дає змогу визначити склад і питому вагу економічних контрагентів за активними і пасивними операціями, а також структуру доходів, витрат і прибутку банку;

- операційно-вартісний -- завдяки цьому аналізу розширюється уявлення про прибутковість банку, вартість і рентабельність (або збитковість) конкретних операцій; він дає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрямки депозитно-кредитної політики за кожним контрагентом з метою максимізації прибутку.

Макроекономічний аналіз банку як одного з учасників фінансового ринку дає змогу визначити масштабність активно-пасивних операцій і банківського прибутку конкретного банку в загальному обсязі банківської системи країни, а також рівень участі комерційного банку або групи банків у формуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій здійснюється шляхом порівняння масштабів конкретних видів операцій із середніми або абсолютними (максимальними і мінімальними) значеннями аналогічних показників по банківській системі в цілому. Отже, розглянуті питання, на нашу думку, сприятимуть подальшому удосконаленню вивчення методологічних основ аналізу фінансової стійкості сучасного комерційного банку.

У вітчизняній економічній літературі поки що немає єдиного підходу до аналізу фінансової стійкості комерційного банку. Немає навіть сталої думки щодо її змісту. У цій ситуації особливої актуальності набувають дослідження забезпечення фінансової стійкості банку. Конструктивна роль таких досліджень полягає у їх спрямуванні на розроблення цілісного підходу до оптимізації управління банком.

У процесі комплексного аналізу фінансової стійкості необхідно використовувати таку методику, яка найбільшою мірою сприятиме його ефективності. Під методикою проведення будь-якого аналізу слід розуміти сукупність способів, правил і заходів щодо найбільш доцільного виконання якої-небудь роботи. В аналізі фінансової стійкості методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил дослідження діяльності банку, спрямованих на дослідження різних об'єктів аналізу, які допомагають одержати найбільш повну оцінку фінансової стійкості і прибутковості банку, котра враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розвитку банку.

Під методом у широкому розумінні наука розуміє спосіб дослідження свого предмета. Для проведення комплексного аналізу фінансової стійкості використовуються такі методи:

1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, із метою визначення їхніх спільних рис або відмінностей. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. Можна виділити такі найбільш типові ситуації, коли використовується порівняння, і цілі, що при цьому досягаються:

зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану;

зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність;

зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;

зіставлення паралельних динамічних рядів для вивчення взаємозв'язків досліджуваних показників; наприклад, паралельно аналізуючи динаміку доходів і витрат, важливо, щоб доходи перевищували витрати, що позитивно впливає на прибутковість банку;

зіставлення різних варіантів управлінських рішень із метою вибору оптимального з них; наприклад, установлюючи процентну ставку за депозитами населення вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;

зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, витрати коштів на придбання (будівництво) офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить банку збільшення залишків на розрахункових рахунках.

2. Метод приведення показників у порівнянний вид. Наприклад, щоб згрупувати усі видані банком кредити, необхідно привести їх суми в порівнянний вид (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті); для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент шляхом множення на відповідний валютно-обмінний курс, і тільки після цього підсумовуються усі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті).

3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та ін., а відносні відбивають співвідношення яких-небудь абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

4. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу фінансової стійкості застосовуються угруповання рахунків балансу з погляду виділення власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, економічної сутності банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом).

5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи («читаючи») баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансовий стан (через показники платоспроможності і ліквідності), а також ефективність активно-пасивних операцій (через показники прибутковості).

6. Графічний метод. Графіки являють собою масштабне зображення показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно художніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає зрозумілішим.

7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця являє собою систему суджень, виражених мовою цифр. За допомогою таблиць легше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками.

Для проведення комплексного аналізу фінансової стійкості необхідно мати аналітичні матеріали, що дають змогу одержати достовірну, повну і всебічну інформацію про банк (його фінансовий стан і результати діяльності). До такої інформації відносять насамперед баланс банку і звіт про прибутки і збитки.

Для аналізу фінансової стійкості важливим джерелом інформації є також дані рахунків аналітичного обліку, кредитних справ, що дають змогу деталізувати (розшифрувати) певні балансові рахунки (наприклад, визначаючи показники ліквідності, детально аналізуючи кредитний портфель банку з погляду якості виданих позичок).

Комплексний аналіз фінансового стану банку являє собою багатомірне завдання. На рис.1.3 показана система комплексного аналізу фінансової стійкості сучасного комерційного банку, що включає оцінку фінансово-економічної ситуації в країні, аналіз власних, запозичених і залучених коштів, активів, доходів, витрат і прибутковості, ліквідності і платоспроможності, банківських ризиків, дотримання економічних нормативів, фінансового стану клієнтів банку, інтегровану оцінку фінансової стійкості.

Для одержання об'єктивних результатів, які сприяють підвищенню ефективності функціонування банку, у комплексному аналізі фінансової стійкості доцільно виділити такі етапи його проведення:

Перший етап -- уточнюються об'єкти, ціль і завдання аналізу, складається план аналітичної роботи;

Другий етап -- розробляється система різних показників, за допомогою яких характеризується об'єкт аналізу;

Третій етап -- збирається і підготовляється до аналізу необхідна інформація (перевіряється її точність, приводиться в порівнянний вид та ін.);

Четвертий етап -- фактичні результати порівнюються з показниками плану звітного періоду, фактичними даними минулих років (періодів), основними показниками банків-конкурентів тощо;

П'ятий етап -- зібрана інформація детально аналізується різними методами економічного аналізу фінансової стійкості;

Шостий етап -- виявляються відхилення фактично отриманих результатів від планових або нормативних, а також причини цих відхилень і можливості їх усунення;

Сьомий етап -- на підставі результатів аналізу пропонуються рекомендації щодо удосконалення управління активно-пасивними операціями (зміна структури активів і пасивів із мінімальним рівнем різних банківських ризиків).

Рис. 1.3 Система комплексного аналізу фінансової стійкості сучасного комерційного банку

Таким чином комплексний аналіз фінансового стану банку являє собою багатомірне завдання. На рис.1.3 показана система комплексного аналізу фінансової стійкості сучасного комерційного банку, що включає оцінку фінансово-економічної ситуації в країні, аналіз власних, запозичених і залучених коштів, активів, доходів, витрат і прибутковості, ліквідності і платоспроможності, банківських ризиків, дотримання економічних нормативів, фінансового стану клієнтів банку, інтегровану оцінку фінансової стійкості.

2. Аналіз фінансової стійкості банку (на прикладі Промінвестбанку)

2.1 Організаційно-економічна характеристика банку

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк «Промінвестбанк» - один із лідерів комерційних банків України. Це - акціонерне товариство закритого типу, юридично самостійна особа.

Промінвестбанк є універсальним фінансовим інститутом, що надає весь спектр банківських послуг юридичним і фізичним особам. Банк переважно спеціалізується на кредитуванні підприємств промисловості, агропромислового комплексу, розрахунково-касовому обслуговуванні юридичних осіб. Трансформація заощаджень населення в інвестиційний розвиток економіки є одним із пріоритетних напрямків діяльності Промінвестбанку.

Станом на 31 грудня 2009 року організаційна структура банку представлена 825 установами, із них:

- Операційне управління Промінвестбанку -1,

- філії - 161,

- без балансові відділення - 662,

- Представництво в Російській Федерації - 1.

Банк має відповідні ліцензії та дозволи на проведення банківських операцій, здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів і проведення операцій торгівлі з купленими у населення та прийнятими під заставу ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Діяльність банку станом на 01.01.2009 року характеризується показниками (млн. грн.), що показані у таблиці 2.1.

Дані таблиці свідчать про довіру банку серед юридичних та фізичних осіб: протягом звітного періоду зросли вклади населення на 2212,2 тис. грн. або на 41,5%; у тому числі в національній валюті на 44,1%. Значно більше у порівнянні з минулим роком видано платіжних карток (на 626,0 тис. одиниць).

Таблиця 2.1 - Основні показники діяльності Промінвестбанку станом на 01.01.2009р.

Показники	01.01.2008	01.01.2007	Абс. приріст	Приріст
Активи	17 595,8	14 590,3	3 005,5	20,5
Капітал	1 573,0	1 368,2	204,8	15,0
Зобов'язання	16 022,8	13 222,1	2 800,7	21,2
Кошти юридичних осіб	7 727,3	7 485,6	241,7	3,2
Вклади населення	7 541,5	5 329,3	2 212,2	41,5
з них: в національній валюті	5 318,8	3 692,3	1 626,5	44,1
Кредитний портфель	14 503,6	11 425,2	3 078,4	26.9
Прибуток	222,8	221,2	1,6	0,7
Кількість платіжних карток (тис. одиниць)	3 407,4	2 781,4	626,0	22,5
Кількість банкоматів (одиниць)	1380	1175	205,0	17,4

Щоб зрозуміти і оцінити досягнуті результати діяльності, які наведено у таблиці 2.1, розглянемо деякі елементи історії процесу банківського кредитування у Промінвестбанку.

Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк створено у 1992 році і вже протягом 1993 року Промінвестбанк активно кредитує реальну економіку. Обсяг наданих кредитів зріс у 20 разів порівняно з 1992 роком. Стратегічним напрямком у діяльності банку визначено самозабезпечення кредитними ресурсами. В результаті цього власні кошти банку збільшилися в 134,3 рази, залучені - в 16 разів.

І навіть в несприятливих умовах поглиблення економічної кризи (1995 рік) Промінвестбанк продовжував розвиватися і зміцнювати своє місце лідера серед комерційних банків країни: власний капітал збільшено майже в 4 рази, статутний - у 5 разів. У Промінвестбанку сконцентрована майже п'ята частина усього банківського капіталу України. Кредитуються всі основні галузі економіки. У 1996 рік Промінвестбанк узяв активну участь у впровадженні нової української валюти - гривні, власний капітал за рік зріс на 71 %, кредитуються програми розвитку вітчизняного літакобудування, суднобудування, підтримки вугледобувних підприємств тощо.

Ця тенденція продовжується і в наступні роки. Так у 1999 році обсяги кредитних вкладень у порівнянні з 1998 роком зросли втричі. Капітал банку досяг 682,7 млн. грн. - це найбільший власний капітал серед українських банків. У 2000 році обсяги кредитування економіки в порівнянні з попереднім роком збільшились удвічі і досягли 22,8 млрд. грн. Протягом 2000 року банк збільшив ресурсну базу в 1,4 рази.

В 2002 році - обсяг капіталу, з урахуванням створених резервів, досяг 1,2 млрд. грн. Ресурсна база банку збільшилась за рік в 1,3 рази і перевищила 5,1 млрд. грн. Кредитний портфель зріс у 1,6 разів і становить 4,4 млрд. грн. Банк входить до числа 20 найбільших банків Центральної та Східної Європи.

Характерною рисою кредитної політики Промінвестбанку стає індивідуальний підхід до кожного позичальника як щодо визначення найбільш ефективної схеми кредитування та формування застави, так і визначення плати за користування кредитом. За бажанням клієнта кредитна підтримка може надаватися у вигляді короткострокових кредитів на поповнення обігових коштів, овердрафту, в формі кредитної лінії на розширення та модернізацію виробництва, придбання основних засобів.

Основними стратегічними напрямками діяльності Промінвестбанку у 2008-2009 роках було комплексне, високоякісне обслуговування клієнтів, мінімізація ризиків всіх операцій банку, нарощення ресурсної бази та їх ефективне спрямування на зростання економічної могутності України.

Реалізуючи стратегію власного розвитку в 2009 році банк продовжив нарощувати капітал і ресурсну базу з метою створення умов фінансового забезпечення кредитного процесу, розширення сфери банківських послуг на базі передових інформаційних технологій, забезпечення прибуткової діяльності.

Весь приріст ресурсів Промінвестбанк спрямовував в реальну економіку, сприяючи розвитку національного виробництва, нарощенню експортного потенціалу, створюючи нові робочі місця.

За допомогою таблиці 2.2 проаналізуємо, які зміни відбулися у структурі кредитів за секторами економіки країни у 2009 році в порівнянні з попереднім роком.

Таблиця 2.2 - Структура кредитів Промінвестбанку за секторами економіки

Сектор економіки	2009 рік	Питома вага	2008 рік	Питома вага	Відхил. структ.
Фінансовий Банківський	9550	0,07	117 141	1,02	-0,95
Фінансовий небанківський	15 625	0,11	7 096	0,06	0,05
Фізичні особи	1 143 952	7,89	543 272	4,76	3,13
Ін. суб'єкти дом-х господ-в	404397	2,79	309475	2,71	0,08
Органи загально-держ. правління	0	0	0	0	0
Нефінансовий держ. сектор	2 430 878	16,76	1985225	17,38	-0,62
Нефін-вий недерж.сектор	10497354	72,37	8460597	74,05	-1,68
Некомерційні організації	1798	0,01	2397	0,02	-0,01
Усього	14494004	100	11308062	100

Фізичним особам кредити надавались для придбання житла, транспортних засобів, товарів народного споживання, оплату послуг та інших споживчих потреб. Кількість фізичних осіб, які скористалися кредитними послугами Промінвестбанку збільшилась в порівнянні з початком минулого року майже в 1,6 разів і досягла 119 тис. чоловік.

На сьогодні основними стратегічними напрямками розвитку Промінвестбанку в економічному полі України є:

- якісне і надійне обслуговування клієнтів всіх форм власності;

- активна участь у грошово-кредитному забезпеченні розвитку економіки і зростання добробуту українського народу;

- подальше підвищення капіталізації, підтримання достатнього рівня ліквідності та збалансування активно-пасивних операцій за термінами, як основи для збільшення обсягів діяльності при повному забезпеченні надійності та стабільності банку;

- залучення та ефективне використання мобілізованих грошових коштів на фінансування потреб клієнтів банку, їх розрахункове і касове обслуговування, виконання валютних та інших банківських операцій;

- зростання конкурентоспроможності банку шляхом збільшення обсягів робочих активів та довгострокових ресурсів, мінімізації ризиків, оптимізації системи кредитного менеджменту, розширення спектру банківських послуг та укріплення матеріально-технічної бази банку;

- забезпечення високої якості кредитної діяльності завдяки ефективній системі ризик-менеджменту, нових розробок в сфері управління кредитною діяльністю, подальша кредитна підтримка реалізації інноваційно-інвестиційних проектів українських підприємств;

- розвиток і впровадження нових банківських послуг в сфері електронних технологій, перш за все пластикових карток, РОS - терміналів, банкоматів, електронних грошей та інших;

- удосконалення дворівневої структури управління та організації менеджменту банку.

За 2009 рік основний обсяг доходів банку формують чисті процентні доходи, обсяг яких зріс на 35,4% та склав 1354699 тис. грн. (Додаток В), в складі яких процентний дохід зріс на 39,1% та склав 3441703тис. грн. Основний обсяг процентних доходів (98,9%) складають процентні доходи від кредитної діяльності на небанківському ринку - 3405541тис.грн.

Сума процентних доходів за коштами в інших банках порівняно з 2008 роком зросла на 2 511 тис. грн. (в 1,16 рази) і дорівнювала 18394 тис. грн. Процентні доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж знизились за рік на: 5 336 тис. грн. (в 1,69 рази) та склали 7762тис. грн., за коштами на кореспондентських рахунках в інших банках знизились на 5195 тис. грн. (в 1,59 рази) та склали 8839 тис. грн., за депозитами овернайт - 12011 тис. грн. (в 8,28 рази) та склали 1650тис.грн.

Процентні витрати у порівнянні з 2007 роком зросли з 1473767 тис. грн. до 2087 004 тис. грн.

Комісійний дохід банку дорівнював 800 071 тис. грн., що на 100363 тис. грн. (в 1,14 рази) більше, ніж в попередньому році. Чистий комісійний дохід у порівнянні з 2007 роком зріс на 74500тис. грн. (в 1,11 рази) і склав 724 835 тис. грн.

Результат від продажу цінних паперів у портфелі банку на продаж зріс у 2008 році на 48526 тис. грн. (в 2,86 рази) та складав 74559 тис. грн. Результат від торгівлі іноземною валютою знизився на 3003 тис. грн. (в 1,07 рази).

Прибуток банку до сплати податку склав 136 201 тис. грн. Чистий прибуток за 2009 фінансовий рік зменшився у порівнянні з чистим прибутком за 2008 рік на 135 044 тис. грн. (57,6%) та дорівнював 99349 тис. грн.

2.2 Загальний аналіз фінансової стійкості Промінвестбанку

Розглянемо першу групу коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку. Для цього спочатку визначимо, з нашого погляду, найважливіші з них, приведемо алгоритм їх розрахунку та розкриємо їх економічний зміст (табл. 2.3). Після цього на основі даних балансу, розрахуємо вибрані показники, проаналізуємо їх рівень, тенденції і зробимо висновок про рівень фінансової стійкості банку.

Отже, як свідчать дані таблиці, основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку, є:

- коефіцієнт надійності;

- коефіцієнт фінансового важеля;

- коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;

- коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;

- коефіцієнт мультиплікатора капіталу.

Таблиця 2.3 - Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують фінансову стійкість

№№	Найменування показника	Алгоритм розрахунку за балансом	Економічний зміст показника визначає
11	Коефіцієнт надійності		Співвідношення власного капіталу (К) до залучених коштів (Зк). Рівень залежності банку від залучених коштів
22	Коефіцієнт фінансового важеля		Співвідношення зобов'язань банку (З) і капіталу (К), розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку
33	Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів-- достатність капіталу		Розкриває достатність сформованого власного капіталу (К) в активізації та покритті різних ризиків
44	Коефіцієнт захищеності власного капіталу		Співвідношення капіталізованих активів (Ак) і власного капіталу (К). Показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість (майно)
55	Коефіцієнт захищеності дохідних активів	, де НАД -- не дохідні активи; Ад -- дохідні активи;	Сигналізує про захист дохідних активів (що чутливі до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом
66	Коефіцієнт мультиплікатора капіталу		Ступінь покриття активів (А) акціонерним капіталом (Ка)

Проводимо розрахунок цих показників для визначення фінансової стійкості Промінвестбанку за 2008 та 2009 звітні роки:

1. Коефіцієнт надійності:

2. Коефіцієнт фінансового важеля:

3. Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів - достатність капіталу:

4. Коефіцієнт захищеності власного капіталу:

5. Коефіцієнт захищеності доходних активів власним капіталом:

6. Коефіцієнт мультиплікатора капіталу:

В таблиці 2.4 наведені розрахункові дані коефіцієнтів фінансової стійкості Промінвестбанку за 2008 та 2009 звітні роки.

Таблиця 2.4 - Розрахункові дані основних коефіцієнтів фінансової стійкості Промінвестбанку

№	Коефіцієнти фінансової стійкості	Умовне позначення	2008 р.	2009 р.	Оптимальне значення
11	Коефіцієнт надійності	Кн	0,12	0,15	Не менше 5%
22	Коефіцієнт «фінансового важеля»	Кфв	1 : 14	1 : 17	У межах 1:20
33	Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів	Кук	0,10	0,12	Не менше 10%
44	Коефіцієнт захищеності власного капіталу	Кзк	0,74	0,90	?
55	Коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом	Кза	-0,09	-0,07	?
66	Коефіцієнт мультиплікатора капіталу	Кмк	13,03	13,73	12,0--15,0

З наведених у табл. 2.4 даних видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів за мінімально допустимого значення не менше 5,0%) станом на 01.01.2008 р. становив 12,0%, а станом на 01.01.2009 р. зріс до 15,0%. Таким чином, банк має високу забезпеченість власним капіталом і, отже, високу надійність, тобто він досяг того рівня, за якого не залежить від стихій у залученні вільних коштів грошового ринку, бо має вдосталь своїх, дешевших, які можна розміщати в кредити господарюючим суб'єктам та в інвестиції.

Дані тієї ж табл.2.4 показують, що коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому співвідношенні 1:20 становив на 01.01.2008 р. 1:14, а на 01.01.2009 р. -- 1:17. Це свідчить про те, що банк знизив активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку, навіть за високого забезпечення власними.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів дещо підвищився за аналізований період з 0,10 до 0,12 (або відповідно з 10% до 12%) за оптимального значення не менше 10% і підтверджує вище встановлену тенденцію його високої ролі.

Дані табл. 2.4 свідчать і про зростання захищеності власного капіталу зростаючим вкладенням його також у свої власні капіталізовані активи -- основні засоби і нематеріальні активи. Це підтверджується зростанням відповідного коефіцієнта з 0,74 до 0,90.

Також банк значно посилив захист дохідних активів власним капіталом. Так, якщо на початок 2008 р. цей коефіцієнт має негативне значення (-0,09), то вже на кінець року він зріс майже до позитивного значення (-0,07). Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом не дохідних активів не покривав на початок року дохідних активів, а наприкінці року покривав, на що вплинуло два фактори: зростання капіталу і скорочення не дохідних активів.

Отже, банк за рік поліпшив менеджмент пасивів і активів, підвищивши забезпеченість власними коштами і скоротивши обсяг не дохідних активів.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношенні 12,0--15,0 разів він на початок 2008 р. становив 13,03, а на початок 2009р. виріс до 13,73 рази. Це свідчить, насамперед, що темп зростання активів не перевищує темп зростання акціонерного капіталу і, по-друге,-- про наявність тенденцій підвищення використання «потужностей» із залучення їх з акціонерного капіталу.

Отже, майже всі основні показники взяті нами для аналізу фінансової стійкості банку, мають тенденцію до поліпшення (коефіцієнт надійності, участі власного капіталу у формуванні активів, захищеності власного капіталу, захищеності ним дохідних активів) або стабілізації чи незначної зміни (коефіцієнт «фінансового важеля»).

Звідси можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому.

2.3 Ліквідність та платоспроможність Промінвестбанку

Економічні терміни «ліквідність» і «платоспроможність» в сучасній економічній літературі часто перемішуються, замінюючи один одного. Дійсно, поняття, які визначають ці терміни, досить подібні, але між ними є істотна різниця. Якщо перше є переважно функцією господарського органу, який сам вибирає форми і методи підтримання своєї ліквідності на рівні встановлених чи загальноприйнятих норм, то інше, як правило, стосується функцій держави.

Термін «ліквідність» (від лат «liquidus»- рідкий, текучий) в буквальному розумінні означає легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей і інших активів у грошові кошти. Ліквідність банку нерідко визначається як здатність купувати готівкові кошти в НБУ чи банках-кореспондентах за розумною ціною. В цілому ліквідність банку передбачає можливість продавати ліквідні активи, купувати грошові кошти в НБУ і здійснювати емісію акцій, облігацій, депозитних і ощадних сертифікатів, інших боргових інструментів.

Термін «платоспроможність» дещо ширший, він включає не тільки і не стільки можливість перетворення активів в такі, що швидко реалізуються, скільки здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які витікають з торговельних, кредитних і інших операцій грошового характеру. Таким чином ліквідність виступає як необхідна і обов'язкова умова платоспроможності, контроль за дотриманням якої бере на себе не тільки сама юридична чи фізична особа, але і певний зовнішній орган контролю чи надзору.

Ліквідність для комерційного банку виступає як здатність банку забезпечити своєчасне виконання в грошовій формі своїх зобов'язань по пасиву. Ліквідність банку визначається збалансованістю активів і пасивів балансу банку, ступенем відповідності строків розміщених активів і залучених банком пасивів.

Норми ліквідності банку звичайно встановлюються як відношення різних статей активів балансу до всієї суми чи до визначених статей пасивів, або навпаки, пасивів до активів. Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

...