Механізми забезпечення стабільної діяльності комерційних банків (на прикладі Промінвесбанку)

Платоспроможність трактується як здатність банку у встановлені строки в повній сумі відповідати за своїми зобов'язаннями.

У сучасній літературі існує два підходи до характеристики ліквідності. Ліквідність можна розуміти як запас чи як потік. Запас характеризує ліквідність банку на визначений момент, його здатність відповісти за своїми поточними зобов'язаннями, особливо за рахунками до запитання. Як потік ліквідність оцінюється за певний період чи на перспективу. При цьому ліквідність з точки зору запасу характеризується як досить вузький підхід. При розгляді ліквідності як потоку більша увага приділяється можливості забезпечення перетворення менш ліквідних активів у більш ліквідні, а також притоку додаткових засобів, включаючи одержання позик. Таким чином найбільшого значення набуває не тільки оцінка ліквідності-«потоку», але і оцінка ліквідності-«прогнозу».

Для оцінки сукупної ліквідності комерційних банків слід розглядати в системі стаціонарну ліквідність («запас»), поточну ліквідність («потік») і перспективну ліквідність («прогноз»).

Банк, який має достатній запас ліквідних активів для підтримання миттєвої (поточної) ліквідності, може з часом її втратити в зв'язку з перевищенням потоку зобов'язань над потоком трансформації вкладень в ліквідні активи. Оцінка ліквідності-«прогнозу» є найбільш проблематичною, так як вона пов'язана з оцінкою ризику активних операцій банку.

При такому підході характеристика ліквідності повинна враховувати не тільки дані звітних балансів про залишки по активу і пасиву, але і іншу різноманітну інформацію. Термін же «ліквідність балансу» несумісний з допуском розгляду ліквідності не як залишку, а як потоку. Крім того цілком очевидно, що ліквідність повинен підтримувати банк, а не баланс. В сучасних умовах нерідко стається, коли вимоги клієнта на готівку не можуть бути задоволені банком повністю, що характеризує порушення ліквідності. Однак подібна ситуація не може бути виявлена на основі даних балансу, оскільки в балансі відсутні дані про оцінку ліквідності як «потоку».

Повертаючись до розгляду дефініцій можна зробити висновок про те, що взаємозв'язок між поняттями «ліквідність балансу» і «ліквідність банку» полягає у наступному. По-перше, ліквідність балансу передбачає миттєву оцінку стану банку на визначену дату, а звідси випливає, що ліквідність балансу є складовою ліквідності банку. По-друге, баланс комерційного банку повинен забезпечити представлення даних аналітичного та синтетичного обліку у формі, яка підходить для розрахунку сукупної ліквідності банку. При недотриманні другої умови може виникнути ситуація, коли, володіючи достатньо ліквідним балансом на визначену дату, банк попри це повністю чи частково неліквідний.

Таким чином ліквідність комерційного банку -- це можливість і здатність банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтами і різними контрагентами в аналізованих періодах. Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов'язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням насамперед обов'язкових економічних нормативів Національного банку України. Алгоритм розрахунку та економічний зміст показників, які, на мою думку, дають можливість достатньо повно розкрити ліквідність балансу банку наведено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 - Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують ліквідність балансу Промінвестбанку

Найменування показника	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст показника
Показники ліквідності
1.Коефіцієнт миттєвої ліквідності		Показує можливість банку погашати «живими» грішми з коррахунків і каси зобов'язання за всіма депозитами (Д)
2.Коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань банку		Характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов'язань (Ззаг) всіма активами (Азаг)
3.Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів		Характеризує питому вагу високоліквідних активів (Авл) у робочих активах(Ар)
4.Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань		Характеризує забезпечення дохідними активами банку (Ад) його загальних зобов'язань (Ззаг) і сповіщає про часткове погашення зобов'язань банку поверненнями дохідних активів
5.Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованої ліквідності)		Розкриває, наскільки видані кредити (КР) забезпечені всіма залученими депозитами (Д) (чи є незбалансована ліквідність)
6.Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань		Розкриває здатність банку погашати зобов'язання (Ззаг) високоліквідними активами (Авл) та через продаж майна (Ам)

Проводжу розрахунок коефіцієнтів ліквідності балансу Промінвестбанку за 2008-2009 рр.:

1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності:

2. Коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань банку:

3. Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів:

4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань:

5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів:

6. Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань:

Таблиця 2.6 - Розрахункова таблиця показників ліквідності Промінвестбанку

Розрахунок коефіцієнтів	Умовне позначення	2008 р.	2009 р.	Оптимальне значення
1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності	Кмл	0,12	0,08	Не менше 20%
2. Коефіцієнт загальної ліквідності зобов'язань банку	Кзл	1,11	1,13	Не менше 100%
3. Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів	Ксвр	0,09	0,06	Не менше 20%
4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань	Крл	0,92	1,93	Близько 70--80%
5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів	Кскзд	1,53	2,19	?
6. Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов'язань	Кглз	0,19	0,19	?

Як свідчать дані, наведені в розрахунковій таблиці2.6, банк не забезпечував за аналізований період нормативний рівень коефіцієнтів миттєвої ліквідності (відповідно 12% в 2008 р. і 8% в 2009 р. за норми НБУ не менше 20%), але коефіцієнт загальної ліквідності (відповідно 111% і 113% за норми не менше 100%) відповідає оптимальному значенню, і це забезпечувало спроможність банку погашати окремі зобов'язання і борги перед клієнтами.

Дуже знизилася забезпеченість робочих активів високоліквідними: з 9% в 2008 р. до 6% в 2009 р. за нормативної вимоги НБУ не менше 20%. Це виникло через зростання робочих активів і скорочення високоліквідних. Отже, це зниження-- сигнал про необхідність активізації управлінських заходів, спрямованих на усунення появи ризикового фактора, який також контролюється НБУ.

Про підвищення забезпеченості дохідними активами всіх зобов'язань банку свідчить коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов'язань. За нормативу в межах 70--80% вона зросла з 92% в 2008 р. до 93% в 2009 р.

Доповнюючим показником ресурсної ліквідності є коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів. Як видно із табл. 2.6, цей показник зріс з 153% в 2008 р. до 219% в 2009 р. Це означає, що ризик ліквідного погашення основного обсягу зобов'язань перед клієнтами банку має зростаючу тенденцію. Отже, видані кредити забезпечені переважаючим обсягом залучених депозитів і банкові не загрожує незбалансована ліквідність.

Як показує коефіцієнт генеральної ліквідності, продовжує залишатися високою спроможність банку погашати зовнішні зобов'язання за залученими і позиченими коштами високоліквідними активами та через продаж нерухомості (майно і незавершені капітальні вкладення). Він дещо низький - за обидва періоди склав 19%.

Таким чином, розрахована і розглянута в табл.2.6 система показників банку показала, що він дотримувався в 2008--2009 рр. нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і забезпечував активами свою здатність погашати майже всі вимоги за своїми зобов'язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами.

Далі розглянемо платоспроможність достатність комерційного банку, тобто здатність банку покривати свої витрати.

Платоспроможність банку - це достатність власних коштів для забезпечення захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку.

При аналізі достатності капіталу, перш за все, визначається виконання економічних нормативів, встановлених НБУ.

Достатність капіталу визначається трьома показниками:

- мінімальний розмір власних коштів банку (капіталу);

- платоспроможність банку;

- достатність капіталу (співвідношення власних і залучених коштів).

Власний капітал банку є амортизатором збитків по робочих активах. Відповідно, адекватність капіталу - це його достатність покривати явні і приховані збитки по активах.

Норматив капіталу комерційного банку (Н1) - показник мінімального обсягу регулятивного капіталу банку. Він розраховується як сума основного (капітал 1-го рівня) і додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів.

До основного капіталу включаються: статутний капітал; емісійні різниці (різниці між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальною вартістю); резервні фонди, які створюються за рахунок прибутку банку; прибуток минулих років.

До додаткового капіталу включаються: загальні резерви; результати переоцінки основних засобів; результат поточного року.

До відвернень належать: цінні папери в портфелі банку на інвестиції та вкладення банку в асоційовані компанії та дочірні установи.

Загальна сума регулятивного капіталу визначається за формулою:

,

де: ОК - основний капітал; ДК - додатковий капітал; В - відвернення.

При розрахунку сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу. Мінімальний розмір статутного капіталу повинен бути не менше 10 млн. євро.

До складових частин регулятивного капіталу Промінвестбанку входять:

До складу основного капіталу входять: зареєстрований статутний капітал банку, резервні фонди, інші фонди банку, коригування (мінус) на нематеріальні активи та на капітальні вкладення у нематеріальні активи.

До складу додаткового капіталу входять: резерви під стандартну заборгованість, прибуток та збитки минулих років, результати переоцінки, розрахунковий прибуток зменшений на суму доходів не отриманих понад 31 день та прострочених нарахованих доходів.

До складу відвернень входять: вкладення в асоційовані банки, вкладення в інші асоційовані компанії та вкладення в інші дочірні компанії.

Норматив Н1 Промінвестбанку становить:

За звітній 2009 рік:

Основний капітал = 200175+129420+1097908 - 15572 - 991 = 1410940 тис. грн.

Додатковий капітал = 64849+763+953684+12472=1031768 тис. грн.

Відвернення = 16168+40+95 = 16303 тис. грн.

Коригування на суму перевищення нормативу Н7, Н9 = 768049 тис. грн.

РК=Н1 = 1658 356 тис. грн./12 = 13,8 млн. євро > 10 млн. євро.

За попередній 2008 рік:

Основний капітал = 200175+117069+1097908 - 13302 - 136 = 1401714 тис. грн.

Додатковий капітал = 20849+631+954333+227766=1203579 тис. грн.

Відвернення = 14050+42+95 = 14187 тис. грн.

Коригування на суму перевищення нормативу Н7, Н9 = 0.

РК=Н1 = 2591106 тис. грн./12 = 21,6 млн. євро > 10 млн. євро.

Цей норматив повністю відповідає нормативному значенню.

Норматив платоспроможності (Н2) - показник адекватності регулятивного капіталу. Він розраховується як співвідношення капіталу банку і активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику:

,

де: К - капітал банку; ЗP - активи, зважені щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику.

Нормативне значення нормативу Н2 не може бути нижчим за 8%.

Проводжу розрахунок показника платоспроможності Промінвестбанку:

За 2008 рік:

>8%

За 2009 рік:

< 8%

У Промінвестбанку норматив платоспроможності у грудні 2009 році становив всього 6,36%. Це дуже негативно впливало на загальний рівень роботи банку. Це свідчить про недостатність капіталу покрити активи, можливо, з високими ступенями ризику. Головною причиною зниження рівня платоспроможності банку стала кризова ситуація із ліквідністю, що була спричинена зовнішніми чинниками.

Норматив достатності капіталу (Н3) - показник адекватності основного капіталу. Він розраховується як співвідношення капіталу банку і загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви:

,

де ОК - основний капітал банку; ЗА - загальні активи банку; ЗР - загальні резерви.

Нормативне значення показника Н4 має бути не менше ніж 4%.

Якщо брати до уваги загальні активи банку, то можна зробити наступні розрахунки:

За 2008 рік:

> 4%

За 2009 рік:

> 4%

Отож, з цих підрахунків видно, що значення цього показника межу 4% перевищує.

Спираючись на те, що норматив Н1 відповідає нормативному значенню, Н2 знаходиться в рамках 8-17%, а Н3 в рамках 4-8%, можна зробити висновок, що Промінвестбанк достатньо капіталізований банк.

Тож у Промінвестбанку помітна тенденція до активізації роботи щодо оптимального формування активів і пошуку різних способів поповнення власних коштів (капіталу) банку.

3. Шляхи підвищення фінансової стійкості комерційного банку

Фінансова стійкість комерційного банку є найважливішим структурним елементом його загальної стійкості. На неї впливають як внутрішні менеджерські рішення, в цілому банківський менеджмент, так і загальний стан економіки і фінансів, банківського сектору країни. Подальша життєздатність і розвиток комерційного банку, його фінансова діяльність повністю залежать від успіхів ринкової трансформації економіки України, в умовах якої він виник і функціонує.

На підставі проведених розрахунків та оцінки реальних можливостей банку щодо забезпечення фінансової стійкості обґрунтовано доцільність розвитку фінансової політики банків, у напрямах вироблення науково обґрунтованих концепцій розвитку банківської діяльності; визначення основних напрямів використання фінансових ресурсів на перспективу і поточний період; здійснення практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених довгострокових цілей банків та забезпечення фінансової стійкості. Важливим напрямком у забезпеченні фінансової стійкості банку є необхідність здійснювати ефективне управління ліквідністю та прибутковістю. Стратегічне завдання, яке має вирішити банк в процесі управління ліквідністю, - це необхідність уникати як дефіциту, так і надлишку ліквідних коштів. Дефіцит призводить до виникнення ризику втрати ліквідності банку, а надлишок ліквідних коштів є наслідком нераціонального розміщення коштів і прямим чинником втрати банком майбутнього прибутку. Саме тому, з метою уникнення чи хоча б мінімізації ризику незбалансованої ліквідності, кожний банк зобов'язаний підтримувати оптимальне співвідношення між рівнем ліквідності та прибутковості, сукупність основних прийомів, методів і заходів, спрямованих на досягнення якого, - мають бути чітко сформульовані у даній стратегії.

Управління прибутковістю передбачає забезпечення максимального прибутку та ринкової вартості банку, при одночасному дотриманні достатнього рівня ліквідності. Для досягнення цього завдання банк має систематично та жорстко контролювати вартість залучених ресурсів, розміщувати ресурси за ставками, що відшкодували б їх вартість та достатню для утримання і розвитку банку відсоткову маржу, а також дотримуватися розроблених із власної ініціативи системи лімітів, що обмежують рівень прийнятих ризиків.

Забезпечення стабільного розвитку й фінансової стійкості банківського сектору країни взагалі значною мірою обумовлене ефективністю та цілеспрямованістю здійснення НБУ грошово-кредитної політики, а також послідовністю і доцільністю застосування тих чи інших інструментів грошово-кредитного регулювання. Зокрема встановлено, що вплив мінімальних обов'язкових резервів на базові характеристики фінансової стійкості банків під час їх зниження сприяє підвищенню ліквідності банків, збільшенню частки працюючих активів, що позитивно відображається на якості активів та рівні прибутковості. Крім цього, зниження норм обов'язкового резервування за строковими депозитами позитивно відображається на збільшенні частки стабільних банківських зобов'язань і, відповідно, приводить до підвищення якості пасивів банку. Під час підвищення ставок обов'язкового резервування знижується рівень сукупної банківської ліквідності, зростає попит на ресурси центробанку, що призводить до підвищення витрат банків. Також збільшується частка високоліквідних активів, яку зберігають у центробанку, зменшується частка працюючих активів, що призводить до зменшення банківської прибутковості.

Вплив облікової ставки на базові характеристики фінансової стійкості банків полягає у тому, що її збільшення обмежує ресурсні можливості банків, зменшує обсяги активних операцій банку та негативно позначається на отриманні прибутку. Зменшення облікової ставки приводить до зростання обсягу активних операцій, підвищення рівня прибутковості. У таких умовах, окрім цього, виникає необхідність підтримувати здатність комерційних банків до виконання своїх зобов'язань за пасивом, зокрема, забезпечуючи достатній обсяг власного капіталу, що в кінцевому підсумку позитивно впливає на їх фінансову стійкість.

Ефективне функціонування механізму рефінансування позитивно відображається на ліквідності банку та фінансовій стійкості в цілому. Надана з боку Національного банку України можливість комерційним банкам отримувати кредити рефінансування під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу, розміщеного в НБУ, забезпечила впровадження механізму трансформації частини короткотермінових ресурсів банків у довготермінові для сприяння зменшенню розривів між термінами та обсягами за коштами залученими і розміщеними в економіку, що позитивно впливає на підвищення якості банківських активів і зобов'язань та фінансову стійкість загалом.

Важливим напрямком у забезпеченні фінансової стійкості банків є вдосконалення державного регулювання і нагляду за діяльністю банківської системи. Зокрема, щоби підвищити рівень фінансової стійкості банку, необхідно вжити ряд заходів органам державної влади, Національному банку України. Такими заходами слід передбачити внесення змін у банківське законодавство, в нормативні акти НБУ, у порядок моніторингу банківської діяльності з точки зору посилення впливу на комерційні банки з боку НБУ.

Серед заходів, спрямованих на підвищення фінансової стійкості банків в роботі, виділимо такі, як:

- розробка стратегічної програми розвитку банків, яка б забезпечувала перехід до нових принципів надання банківських операцій і послуг;

- удосконалення системи депозитного страхування, що дозволить, з одного боку, запобігти кризі банківської системи внаслідок втрати банками ліквідності та одночасного вилучення грошей із депозитних рахунків, а з іншого захистити вкладників у випадку банкрутства банків;

- стимулювання банків щодо оптимізації організаційної структури, постійне удосконалення функцій менеджменту;

- підвищення оперативності і якості аналізу і оцінки фінансової стійкості банківських установ, що дозволить керуючим органам ефективно інспектувати банківську діяльність;

- обґрунтування правового захисту усіх видів діяльності банків;

- розширення практики оцінки ризиків на консолідованій основі і на цій же основі розвитку нагляду, складу інструментів і ризиків, за якими банки повинні формувати резерви за можливими витратами;

- підтримка технологічної незалежності і конкурентоспроможності, формування високого технічного й технологічного потенціалу.

Серед перспективних напрямків розвитку банку є механізм розробки політики фінансових послуг банків, який визначає і підтримує оптимальну структуру банківських продуктів з урахуванням поточних і довготривалих цілей банків. Політика фінансових послуг включає проведення систематичних досліджень, причому їх об'єктом є не сам продукт як такий, у відриві від конкретних споживачів, а споживач з його вимогами стосовно конкретного продукту. Такі дослідження дозволяють отримати вихідну інформацію для вирішення питань, пов'язаних з формуванням і удосконаленням асортименту банківських продуктів, технології продажу та їх збуту. При цьому будь - яке рішення в галузі політики фінансових послуг повинно прийматися не тільки в рамках розв'язання поточних проблем, але й з урахуванням того, як це рішення вплине на довгострокові цілі банків та їх фінансову стійкість.

З метою підвищення фінансової стійкості банку потрібно розробити класифікацію банківських продуктів, які одночасно пропонуються на ринку, але різняться ступенем новизни і можуть гарантувати банкам відносно стабільні загальні умови забезпечення обсягів реалізації, покриття витрат на рівні прибутку та досягнення фінансової стійкості. Згідно з цією класифікацією одночасно на ринку повинні знаходитися такі товарні групи: основна, підтримуюча, стратегічна, тактична, перспективна та послуги, що залишають ринок.

Для дотримання й зміцнення фінансової стійкості комерційного банку важливо забезпечувати своєчасне і в повному обсязі покриття витрат, що здійснюється в грошовій формі, доходами від проведення операцій та надання банківських послуг.

Виділимо питання, пов'язані з основними причинами кризи малих і середніх банків, недостатній рівень капіталізації та менеджменту, недовіра населення до “кишенькових” установ, низька ефективність банківської діяльності й наявність у роботі проблем регіонального і галузевого характеру. Серед заходів, спрямованих на підвищення фінансової стійкості таких банків, запропоновано механізм забезпечення реорганізації неплатоспроможних банків шляхом злиття, приєднання, виділення, перетворення та реструктуризації. Для реалізації цього передусім потрібне створення правової бази з точки зору їх сутності, класифікаційних форм, видів і рівнів. З цих позицій необхідно:

- провести оцінку перспектив діяльності банків на ринку корпоративного контролю;

- розробити організаційно-методологічну базу, інформаційно-аналітичний інструментарій і рекомендації з підвищення ефективності реорганізації та реструктуризації в банківському секторі ;

- провести аналіз нормативно-правового забезпечення участі вітчизняних неплатоспроможних банків у реорганізації та реструктуризації у порівнянні з країнами розвиненого фінансового ринку.

З метою створення більш сприятливих умов для зміцнення фінансової стійкості комерційного банку потрібно здійснити слідуючи законодавчо-нормативні і організаційні заходи:

- з метою захисту комерційного банку та недопущення надання кредитів недобродосовісним і неплатоздатним клієнтам створити банк даних позичальників комерційного банку, в якому б збиралась інформація про їх кредитоспроможність, майно, що може бути взято під заставу. Ініціативу про створення такого банку даних могла б взяти на себе Асоціація українських банків. Всі видатки по створенню і функціонуванню цього банку даних повинні взяти на себе комерційні банки шляхом відповідних відрахувань від своїх доходів;

- з урахуванням досвіду зарубіжних країн з ринковою економікою більш чітко визначитись з переліком майна, яке може бути взяте банком під заставу при кредитуванні. Та дискусія, яка сьогодні відбувається у нас з приводу застави нерухомого майна при створенні іпотечного банку тільки підтверджує недосконалість Закону України "Про заставу";

- створити у всіх комерційних банках підрозділи по управлінню кредитними ризиками;

- більш активно проводити диверсифікацію активів і пасивів комерційного банку. Виходити з того, що розмір максимального ризику на одного позичальника не повинен реально перевищувати 10 % власних коштів банку. Розширювати коло вкладників, не допускаючи концентрації залишків коштів на депозитних і вкладних рахунках в обмеженої кількості вкладників;

- внести зміни в нормативну базу щодо можливості відкриття кожним банком окремого субкореспондентського рахунку, на якому б були сконцентровані лише власні кошти банку. Можливі рішення арбітражних судів про стягнення певних сум на користь позивачів повинні бути віднесені тільки по відношенню до власних коштів банку, що виключить випадки блокування коштів всіх клієнтів банку;

- усунути законодавчі обмеження участі банку в створенні інших фінансово-кредитних інститутів та промислово-фінансових груп шляхом злиття банківського та промислового капіталів, створення довірчих банків. Це буде сприяти зміцненню фінансової стійкості банківського сектору, прискоренню розвитку ринку цінних паперів та підвищенню зацікавленості банків щодо участі в санації інших фінансово-кредитних установ і суб'єктів господарювання;

- у комерційному банку запровадити в своїй діяльності автоматизовану систему управління поточною ліквідністю банку, побудовану на узгодженні в часі і по обсягах його грошових надходжень і платежів, яка б включала структурні елементи-програми: "Операційний день", "Розрахунок нормативів", "Депозит", "Міжбанківські кредити одержані", "Цінні папери банку", "Корпоративні кредити", "Міжбанківські кредити видані", "Поточні пасиви" тощо;

- одним з засобів забезпечення стійкості банку та підвищення довіри до нього є страхування депозитів, які також захищають інтереси вкладників. Необхідно розробити страхування вкладів з урахуванням досвіду інших держав. Страхування депозитів повинно здійснюватись спеціальним органом, який створений за участю Національного банка України, страхової установи і комерційних банків. Об'єктом страхування повинні стати тільки вклади і депозити суб'єктів господарювання, і в першу чергу вклади і депозити населення. При цьому розмір вкладу або депозиту, по якому здійснюється відшкодування в певній сумі, повинен бути офіційно обмежений;

- забезпечити функціонування у банку внутрішнього аудиту, використовуючи його висновки в поточному і стратегічному управлінні фінансовою стійкістю.

Отже, стабільність функціонування економічної системи -- це основа поступального розвитку та економічного зростання України, а його підґрунтям є забезпечення стабільності функціонування фінансового сектору загалом і банківської системи зокрема.

Висновки

Проаналізувавши Розділ 1 цієї курсової роботи можна прийти до висновку, що в основі комерційної стійкості банку лежить розвиненість його зв'язків з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури (рівень взаємовідносин з державою, з іншими комерційними банками, з клієнтами, з дебіторами та кредиторами). Вона залежить від розмірів власного капіталу банку, інтенсивності зв'язків із ринком, потужності і стабільності кредитно-інвестиційного портфеля, характеру банківської експансії щодо розширення ринку банківських продуктів, широти міжбанківських зв'язків і довіри банків-партнерів.

Виходячи з написаного в Розділі 2, в якому проводиться аналіз фінансової стійкості Промінвестбанку, можна сказати, що майже всі основні показники мають тенденцію до поліпшення (коефіцієнт надійності, участі власного капіталу у формуванні активів, захищеності власного капіталу, захищеності ним дохідних активів) або стабілізації чи незначної зміни (коефіцієнт «фінансового важеля»).

Звідси можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні і в близькому майбутньому.

Таким чином, розрахована і розглянута в цьому розділі система показників банку показала, що він дотримувався в 2008--2009 рр. нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов'язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами.

В Розділі 3 було розглянуто шляхи підвищення фінансової стійкості комерційного банку, з якого можна виділити те, що стабільність функціонування економічної системи -- це основа поступального розвитку та економічного зростання України, а його підґрунтям є забезпечення стабільності функціонування фінансового сектору загалом і банківської системи зокрема.

Аналізуючи сучасний стан розвитку банківської системи України, можна стверджувати, що в цілому вона вже сформована як дієздатний механізм функціонування грошово-кредитного ринку, є ліквідною, платоспроможною і розвивається динамічно, однак рівні капіталізації комерційних банків і концентрації банківського капіталу залишаються ще низькими.

Основними завданнями розвитку банківської системи України на найближчу перспективу є забезпечення фінансової стійкості та стабільності, підвищення якості та ефективності діяльності комерційних банків, поліпшення якості та структури капіталу, підвищення рівня концентрації капіталу та вдосконалення управління банківською ліквідністю.

Формування ресурсної бази комерційних банків має першорядне значення, оскільки банки можуть здійснювати активні операції лише в межах наявних власних і залучених грошових коштів, а тому саме пасивні операції передують активним, формують їх обсяги, динаміку, структуру і дохідність. Формування комерційним банком власної ресурсної бази є головною складовою реалізації його стратегічної функції фінансового посередника, що зумовлює масштаби та напрями активних операцій.

Структура банківських ресурсів окремих комерційних банків залежить від ступеня їх спеціалізації та універсалізації, особливостей діяльності, стану ринку позичкових коштів, складу клієнтів. Універсальні комерційні банки при формуванні ресурсів віддають перевагу короткостроковим депозитам, а інвестиційні банки - купівлі цінних паперів, придбанню довгострокових позик у інших фінансово-кредитних установ, використанню коштів спеціальних цільових фондів тощо.

Залучення до банківської системи України банків з іноземним капіталом сприятиме впровадженню сучасних банківських технологій, міжнародного досвіду банківництва, інформаційного забезпечення, високого рівня обслуговування клієнтів, в т.ч. електронного банкінгу, міжнародних платіжних систем, комплексного підходу до обслуговування різного спектра клієнтів, системи страхування банківських ризиків тощо.

Формування оптимальної структури балансу комерційного банку безпосередньо пов'язане з фінансовою допомогою від акціонерів (засновників), зміною структури активів і зобов'язань, удосконаленням організаційної структури та управління банком.

Загальновизнаними підходами до управління ліквідністю комерційних банків є забезпечення ліквідності за рахунок активів (управління активами), використання запозичених ліквідних коштів для задоволення попиту на грошові кошти (управління пасивами) або ж збалансоване управління ліквідністю (активами і пасивами).

Промінвестбанк надає правдиву та неупереджену інформацію про свій фінансовий стан, результати діяльності та забезпечує користувачів достовірними та корисними даними.

Але складна макроекономічна ситуація, нестабільна грошово-кредитна політика, криза ліквідності негативно вплинули на фінансовий стан та показники діяльності банківської системи України, призвели до сповільнення або повної відмови від кредитування економіки та населення, збоїв при проведенні розрахунків між контрагентами банків, проблем з поверненням депозитів та вкладів населення.

Тобто фінансова стійкість комерційного банку -- це спроможність банку як системи трансформування банківських ресурсів (персоналу, фінансових ресурсів, активів, обладнання та інформаційних технологій) з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком виконувати свої функції у ринковому середовищі попри вплив ендогенних та екзогенних факторів.

Список використаних джерел

1. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2006.

2. Банки України: підсумки // Україна-бізнес. - 2007. - №30.

3. Банківська енциклопедія / За ред. А.М.Мороза. -- К.: Ельтон, 1999. -- 328с.

4. Банківська справа: Навч. посібник / За ред. Р.І. Тиркала. -- Тернопіль: Економічна думка, 2000. -- 219с.

5. Банковская энциклопедия / Под ред. С.И. Лукаш, Л.А. Малютиной. -- Днепропетровск: Каисса-Плюс, 1998. -- 250с.

6. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. -- М.: Институт новой экономики, 1998. -- 864с.

7. Вітлінський В., Пернарівський О. Фінансова стійкість як системна характеристика комерційного банку // Банківська справа. -- 2005. -- №6. -- С. 48--51.

8. Данильченко К.М., Раєвська Т.О. Ліквідність та активи банків // Вісник НБУ. -- 2006. -- №5. -- C. 56--59.

9. Дзюблюк О. Управління ліквідністю комерційного банку // Вісник НБУ. -- 2007. -- №9. -- С. 39--43.

10. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-III. Із змінами, внесеними згідно із Законом України N 997-V (997-16) від 27.04.2008, / Вісник Верховної Ради N 33, 2008. - с. 440.

11. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №679-ХІУ. Зі змінами і доповненнями станом на 01.12.2006 р.

12. Ковальчук Т.Т., Коваль М.М. Ліквідність комерційних банків: Навч. посібник. -- К.: Знання, 2006. -- 120с.

13. Кочетков В.М. Аналіз доходів, витрат і прибутковості комерційного банку в механізмі зміцнення його фінансової стійкості // Стратегія економічного розвитку України: Наук. збірник. -- Вип.7. -- К.: КНЕУ, 2003. -- С. 541--546.

14. Кочетков В.М. Методичні підходи до аналізу фінансової стійкості комерційного банку // Вчені записки: Наук. зб. -- Вип. 3. -- К.: КНЕУ, 2004. -- С. 228--233.

15. Кочетков В.М. Основы управления современным коммерческим банком: Учеб. пособие. -- К.: МАУП, 1998. -- 72с.

16. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. д. е. н., проф.. Ф.Ф. Бутинця. - К. : Кондор, 2008. - 461с.

17. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку. - К., КНЕУ, 2007. - 468с.

18. Салтинський В.В. Проблеми забезпечення фінансової стабільності комерційних банків // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. наук. праць. Т. 6. - Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2006. - С. 167-170, 0,3 друк. арк.

19. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. -- М.: Инфра-М, 1999.--237с.

Размещено на Allbest.ru

...