Оцінка ефективності діяльності банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи оцінки ефективності діяльності банку

1.1 Поняття ефекту та ефективності діяльності банку

1.2 Основні методичні підходи щодо оцінки ефективності діяльності банку

1.3 Методи оцінки ефективності діяльності банку

1.4 Організаційне та інформаційне забезпечення оцінки ефективності банку

Висновки за розділом 1

2. Шляхи удосконалення оцінки ефективності діяльності банку

2.1 Впровадження системи RAROC для оцінки ефективності банку

2.2 Оцінка ефективності роботи банку з точки зору фінансового посередництва

Висновки за розділом 2

3. Аналіз фінансового стану ПАТ «Укрексімбанк»

3.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ «Укрексімбанк»

3.2 Оцінка фінансових результатів діяльності банку

3.3 Оцінка фінансової стійкості, ділової активності та ліквідності банку

Висновки за розділом 3

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

ефективність діяльність банк

Оцінка ефективності банківської діяльності є одним з найважливіших напрямів аналізу банківської діяльності. Від того, як ефективно працює окремий банк, залежить ефективність роботи банківської системи загалом. Важливість банківської системи для вітчизняної економіки дуже велика, тому підвищення ефективності діяльності банків позитивно вплине на загальноекономічну ситуацію в країні, потенціал економіки до зростання тощо. Для підвищення ефективності діяльності банку необхідно, в першу чергу правильно її оцінити. В Україні майже не проводиться досліджень з питань оцінки ефективності діяльності банку.

Визначення ефективності діяльності банку необхідно здійснювати з метою забезпечення оптимальної стратегії управління, з метою визначення привабливості банку як потенційного об'єкта інвестування, та з метою ефективного регулювання банківської діяльності з боку центральних банків (оцінювання ефективності банку на макрорівні).

Ефективність розкриває характер причино-наслідкових зв'язків діяльності банку та показує не сам результат, а те, якою ціною він був досягнутий. Оцінка ефективності, дає змогу управлінню виявити як успішно та результативно працює банк у відповідності до прийнятої стратегії та виявити резерви підвищення ефективності його діяльності.

Щоб бути конкурентоспроможним та стабільним банком на ринку, для збереження довіри з боку вкладників, для того, щоб керівництво приймало правильні управлінські рішення в умовах змінного ринкового середовища, потрібно здійснювати оцінку ефективності діяльності банку.

Отже, дослідження оцінки ефективності діяльності банку є актуальним і практично значимим.

Метою курсової роботи є дослідження оцінки ефективності діяльності банку.

Для досягнення поставленої мети необхідним було вирішення наступних завдань:

1. З'ясувати сутність понять «ефект», «ефективність» діяльності банку;

2. Розглянути та систематизувати методичні підходи щодо оцінки ефективності діяльності банку;

3. Дослідити методи оцінки ефективності діяльності банку;

4. Визначити інформаційне та організаційне забезпечення оцінки ефективності банку.

5. Обґрунтувати необхідність впровадження системи RAROC для оцінки ефективності діяльності банку з урахуванням ризику.

6. Розробити показники для оцінки зовнішньої ефективності банку з точки зору фінансового посередництва.

7. Аналіз фінансового стану ПАТ «Укрексімбанк».

Об'єктом дослідження є ефективність роботи банку.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі оцінки ефективності діяльності банку.

У даній курсовій роботі використовувалися наступні методи: метод аналізу та метод порівняння - при визначенні основних категорій, пов'язаних з оцінкою ефективності банку, абстрагування та синтезу - дозволили узагальнити основні методичні підходи щодо оцінки ефективності діяльності банку, методи дедукції та індукції, формалізації - при вивченні інструментів оцінки ефективності діяльності банку, виявленні позитивних та негативних сторін кожного з інструментів та ін.

Інформаційною базою курсової роботи є дані підручників з менеджменту, економіки підприємства, банківських операцій, економічного аналізу та аналізу банківської діяльності, а також науково-дослідних статей, економічних словників та енциклопедій, інформаційні джерела в мережі Internet, фінансова звітність ПАТ «Укрексімбанк».

1. Теоретичні основи оцінки ефективності діяльності банку

1.1 Поняття ефекту та ефективності діяльності банку

Питання ефективності діяльності банку є досить складним і багатогранним, оскільки стосується всіх без виключення напрямів і сфер банківської діяльності, знаходиться під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників. Воно є актуальним не тільки для конкретного банку, а й для всієї банківської системи, регіону чи країни в цілому, знаходиться в центрі постійної уваги науковців.

У сучасних дослідників та науковців не існує єдиної думки щодо визначення поняття ефекту, ефективності й оцінки ефективності діяльності. Розглянемо найбільш розповсюджені у літературі підходи щодо розуміння сутності даних понять.

Термін «ефект» у перекладі з латинської мови означає - виконання, дія, вплив, результат.

В економічній літературі під ефектом розуміють:

1. Ефект - результат, наслідок яких-небудь причин, заходів, дій [1, 2, 6].

2. Ефектом характеризується будь-яка взаємодія, котра дає результат [3].

3. Ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає [4].

Показники ефекту належать до абсолютних, об'ємних показників; їх можна складати у просторі та часі. Як правило, ефект не пов'язують із зусиллями, якими його досягнуто. Відносно цілі конкретної дії ефект може нести як позитивну, так і негативну спрямованість [6].

Якщо результати економічної діяльності перевищують витрати, говорять про позитивний (додатний) ефект (зокрема, банк отримує прибуток), у протилежному разі - про негативний (від'ємний) ефект (збитки, шкода, втрати та ін.).

Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. У тому випадку коли зазначені результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект, який має найбільше значення для банку. А якщо результати впливають не тільки на суто виробничу сферу, але й обумовлюють зміни, пов'язані з впливом на здоров'я або умови життєдіяльності людини, прийнято говорити про соціально-економічний ефект. Якщо ці зміни стосуються природоохоронної сфери, використовують вираз «еколого-економічний ефект». Надалі зосередимо увагу саме на дослідженні економічного ефекту.

Дослідники визначають економічний ефект як:

а) виражений у вартісній (грошовій) формі результат будь-яких дій [1];

б) сумарна економія всіх виробничих ресурсів (живої праці, капітальних вкладень, інших ресурсів, а також часу), яку одержує виробництво в результаті запровадження науково-технічних заходів, що проявляється остаточно у збільшенні національного доходу [5];

в) сукупність корисних результатів банківської діяльності, кожний з яких представляє ту або іншу сторону економічного ефекту - економії робочого часу: зниження витрат часу, поліпшення якості обслуговування, управління витратами, зниження рівня ризиків, що дозволяє підвищувати ефективність діяльності як окремих підрозділів, так і банку загалом [7].

г) корисний результат діяльності, зиск від неї, який обчислюється як різниця між доходом від діяльності та витратами на її здійснення [8].

Отже, банківський прибуток, що обчислюється як різниця між валовими доходами та валовими витратами за вирахуванням податку на прибуток, є основним показником, що характеризує результат діяльності банку. Проте абсолютний показник прибутку не дає можливості адекватно оцінити результативність діяльності: прибуток може збільшуватися і при нераціональному використанні матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, порушенні вимог режиму економії.

З поняття ефекту тісно пов'язане поняття ефективності. Як відомо, питання ефективності спільної праці цікавили відомих, різних за фахом людей, зокрема: економіста А. Сміта, математика Ч. Беббіджа, представника наукового менеджменту Г. Емерсона та інших.

Термін «ефективність» походить від англійської мови, якому відповідають такі еквіваленти, як «effectiveness», «efficiency» чи «effectuality». Однак, в економічній літературі можна зустріти цілком визначені трактування кожного з них, а саме:

- «effectiveness» - здатність досягати поставлені цілі (незалежно від того, якою ціною це було зроблено) ;

- «efficiency» - оптимальне співвідношення витрачених ресурсів і отриманих результатів (незалежно від того, чи була досягнута поставлена чи мета немає) ;

- «effectuality» - поєднання «effectiveness» і «efficiency».

- «рerformance» - загальний стан організації, включаючи як фінансові, так і нефінансові параметри, що характеризують як досягнутий рівень розвитку, так і перспективи [7].

Існує безліч дискусійних точок зору щодо визначення поняття «ефективність», а саме:

1. Ефективність менеджменту може бути визначена як відношення певного результату прийнятих рішень до витрат, пов'язаних з виконанням цих рішень. У загальному вигляді ефективність організації можна охарактеризувати як співвідношення між ціною продукції, її собівартістю та якістю [3].

2. Ефективність - здатність підприємства (банку) виробити якнайбільше продукції, використовуючи дану кількість ресурсів. Або альтернативно можемо підкреслити, що ефективність означає здатність виробити даний обсяг продукції, використовуючи мінімум ресурсів [9].

3. Ефективність - співвідношення результату або ефекту будь-якої діяльності і витрат, пов'язаних з її виконанням. Причому це може бути як співвідношення результату і витрат, так і співвідношення витрат і результатів діяльності [10, 11, 16].

4. Ефективність - показник успішності функціонування системи для досягнення встановлених цілей [12].

5. Ефективність виробничої організації (системи) визначається її здатністю адаптуватися до зовнішніх умов функціонування, зберігаючи себе при цьому як цілісне утворення. Ефективність системи як єдиного цілого полягає у взаємоузгодженні потенціалів частин його складових. Витрати системи на утримання більш «міцних ланок» лягають тягарем на сукупні витрати системи, знижуючи її ефективність. Отже, ефективність системи залежить насамперед від ступеня її організованості [15].

6. Економічна ефективність - характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, банків, територій, системи, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку) [1].

Найбільш поширеною є точка зору, де ефективність розуміють як відношення ефекту (результату) до витрат або ресурсів, що були витрачені на його отримання. В ринкових змінних умовах доцільно розглядати ефективність з точки зору системного підходу.

В даній курсовій роботі ефективність діяльності банку будемо розглядати з позиції системного підходу. Банк - це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство фінансової сфери, яке функціонує за умов повної економічної самостійності, партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду. Специфіка діяльності банку полягає в трансформації позикових капіталів (у вигляді витрат банку) в інвестиції (у вигляді випуску послуг).

Банк як підприємство - здійснює особливий специфічний вид діяльності, що має продуктивний характер. Продуктивний характер банку укладається в тому, що він створює свій специфічний продукт: по-перше, гроші емітує на макро і мікрорівні, які обслуговують як сферу виробництва, так і сферу розподілу, обміну і споживання; по-друге, акумулює тимчасово вільні ресурси; по-третє, представляє кредити. Особливістю банківського кредиту є те, що він надається не як просто сума грошей, а як капітал. Це означає, що передані в борг кошти повинні повернутися до своєї вихідної точки зі збільшенням у вигляді позичкового відсотка; по-четверте, робить інші банківські послуги [19].

Для того щоб дістати прибуток та існувати, будь-яка банківська установа повинна зробити свій товар (свою послугу), визначити його ціну та вийти з ним на зовнішній або внутрішній ринки. Товар банку специфічний - це послуги, які являють собою операції із грішми або іншими фінансовими активами. Банк використовує різні види політик для діяльності на максимально ефективному рівні та досягнення поставлених завдань, а саме: товарну, політику продажів, включаючи ціноутворення; сервісна політика; рекламна політика та ін.

Таким чином, оцінка ефективності буде здійснюватись, враховуючи специфіку банку як підприємства, при цьому існують різні варіанти розрахунку показників ефективності банку, а конкретний зміст їх залежить від мети вимірювання та контролю.

Загалом, різні економічні суб'єкти розуміють поняття ефективного банку по-різному:

а) для регулятора (Національного банку України), ефективний банк - фінансово стійкий, надійний банк, який дотримується всіх лімітів та нормативів (для оцінки ефективності використовуються рейтингові системи оцінки діяльності банку) ;

б) для держави (суспільства) - це той, який платить більше податків (що сприяє збільшенню надходжень до бюджету), та якісно виконує функції фінансового посередництва та обслуговування грошового обороту;

в) для працівників - банк, який забезпечує стабільну роботу та гідну заробітну плату;

г) клієнти банку будуть зацікавлені в першу чергу в якісних послугах та фінансовому захисту свого капіталу, тому ефективна діяльність банку - ще один доказ того, що вкладення коштів у банківські депозити є найбільш надійним способом збереження та примноження капіталу;

д) для власників банку ефективним є банк, що отримує максимальні прибутки при мінімальних затратах та ризиках. До того ж для них ефективна діяльність гарантує підвищення інвестиційної привабливості банківського бізнесу, стимулює його розвиток.

Отже, ефективність діяльності банку (як підприємства фінансової сфери) - це результативність діяльності банку, яка забезпечується за рахунок досягнення поставлених цілей, та виражається співвідношення певного результату прийнятих рішень до витрат, пов'язаних з їх виконанням.

Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв'язків діяльності банку. Вона показує не сам результат, а те, якою ціною він був досягнутий.

1.2 Основні методичні підходи щодо оцінки ефективності діяльності банку

В економічній і банківській літературі існують декілька підходів щодо розуміння поняття оцінки. За допомогою економічних оцінок характеризується і порівнюється ефективність різних ресурсів, операцій, підприємств, організацій, банків, економічних систем. Оцінка застосовуються для кількісного визначення параметрів економіко-математичних моделей за допомогою статистичного перетворення вибіркової інформації.

Статистична оцінка визначається як «функція від результатів спостережень, вживана для оцінки невідомих параметрів розподілу вірогідності випадкових величин, що вивчаються».

Оцінка управління - це процес визначення ефективності діяльності організації в ході реалізації завдань, що дозволяє отримати інформацію для ухвалення подальших управлінських рішень.

З точки зору філософії, поняття «оцінка» є тотожним поняттю «пізнання». На наш погляд необхідно зазначити, що аналіз будь-якого процесу є одним з методів його оцінки.

В даній роботі ми будемо трактувати фінансовий аналіз як процес дослідження фінансового стану та основних результатів фінансової діяльності банку з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості та забезпечення ефективного розвитку.

В економіці розрізняють два поняття резервів [28]:

резервні запаси (сировина, матеріали, фінансові ресурси тощо), наявність яких необхідна для безперервного планомірного розвитку господарства чи забезпечення діяльності;

резерви як невикористані можливості зростання виробництва або масштабів діяльності, поліпшення його якісних показників (зниження витрат, збільшення прибутку), тобто, по суті, тільки витрат у використанні ресурсів.

В курсовій роботі під резервами будемо розуміти невикористані можливості для зростання обсягу активних операцій банку, збільшення прибутку та зниження ризику.

Таким чином, оцінка ефективності діяльності банку - це усестороння і комплексна характеристика результативності та успішності діяльності банку за допомогою аналізу системи показників (індикаторів), що враховує досягнення поставлених цілей.

Оцінка ефективності банку може мати кількісний і якісний характер. Типовим прикладом якісних оцінок являє поділ множини ефектів на позитивні та негативні. Що ж стосується кількісного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою аналізу різноманітних кількісних показників.

На рисунку 1. 1 зображені методичні підходи щодо оцінки ефективності банку.

Рисунок 1. 1 - Методичні підходи щодо оцінки ефективності діяльності банку

У системах закритого типу методологія вимірювання й оцінювання ефективності діяльності ґрунтується на аналізі і розрахунку показників, які відображають використання внутрішніх ресурсів, залучених або спожитих у процесі виробництва продукції чи наданні послуг.

Банк визнається ефективно діючою організацією, якщо ним реалізовано цільові установки з надання банківських послуг, або який отримує максимально можливий обсяг випуску при фіксованих ресурсах (output-oriented model), чи який використовує мінімально можливий обсяг ресурсів (витрат) для отримання фіксованого обсягу випуску (input-oriented model).

Існують такі моделі оцінки ефективності банку. Перша модель ефективності орієнтована на одержання максимальних виходів системи, тому банки зіставляють економічні результати банківської діяльності з використаними ресурсами. Важливість розрахунків для кожного банку визначається тим, що за ними аналізується його конкурентоспроможність. Ефективність окремих видів ресурсів оцінюється за допомогою показників ресурсовіддачі, які визначаються на основі зіставлення результатів із ресурсами [3].

В загальному, ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Критерії ефективності при цьому формуються на основі витратного (спожиті ресурси) і ресурсного (застосовані ресурси) підходів. Витратний підхід відображає ефект, одержаний з кожної одиниці сукупних витрат або окремо витрат живої або упредметненої праці. Ресурсний підхід покликаний характеризувати ефективність використання ресурсів: трудових, матеріальних, фінансових. Також виділяють ресурсно-витратний підхід, що являє собою певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат.

Визначення ефективності діяльності банку полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги проведення кредитних, депозитних операцій або прибуток банку. Сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи банку, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати.

Процес здійснення діяльності банку проходить через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці, робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на роботу банку впливає фінансовий стан, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів [4].

Недоліком першої моделі оцінювання ефективності є те, що з її допомогою часто не враховуються такі фактори, як задоволеність працівників, постійна готовність банку адаптуватися до змін зовнішнього середовища.

Використання другої моделі ефективності організації, як правило, не означає відмову від розглянутих вище способів вимірювання та оцінювання економічної ефективності, але акцентує увагу на внутрішніх процесах, що дає змогу досягти поставленої мети на основі продуктивності праці. Головне - використання трудових ресурсів банку, тому тут важливі такі категорії, як інтеграція діяльності, задоволеність членів колективу, мораль, соціальний клімат тощо.

У системах відкритого типу ефективність банку вимірюється з урахуванням факторів зовнішнього середовища, які прямо або опосередковано впливають на її функціонування і розвиток. Ефективність банківської діяльності (зовнішня ефективність) враховує соціально-економічну ефективність, при цьому фахівці розглядають її як позитивний вплив, який здійснюють комерційні банки на функціонування вітчизняної економіки, підвищення добробуту нації, забезпечення підтримки розширеного відтворення, забезпечення фінансової стабільності тощо. Оцінка зовнішньої ефективності діяльності банку має здійснюватися з урахуванням взаємодії банку, як окремого елементу банківської системи України, із системами вищого порядку - фінансової, макроекономічної, соціально-економічної. Від того як ефективно працює окремий банк залежить ефективність функціонування банківської системи і навпаки.

Тому лише з урахуванням оцінок внутрішньої та зовнішньої ефективності діяльності банку можна отримати узагальнюючу оцінку ефективності функціонування та розвитку банку

Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність:

1. Оцінювання ефективності діяльності банку з метою забезпечення оптимальної стратегії управління ним. У межах цього напрямку досліджується насамперед ефективність використання ресурсів банку.

2. Оцінювання ефективності банку з метою визначення його привабливості як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим банком, потенційним інвестором або ж для забезпечення об'єктивності - незалежною організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка.

3. Оцінювання ефективності банку на макрорівні, як елемента банківської системи (за вимогою регулятора).

Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик.

1.3 Методи оцінки ефективності діяльності банку

Вітчизняні та зарубіжні вчені пропонують в процесі аналізу ефективності використовувати, в основному, відносні показники ефективності діяльності. Однак, на наш погляд, необхідно детальніше зупинитися також на факторному аналізі ефективності діяльності банку.

Найпоширенішими методами оцінки ефективності банку є метод коефіцієнтів та декомпозиційний аналіз прибутковості власного капіталу, які здебільшого використовується в моделі, орієнтованої на отримання максимальних виходів і в моделі, орієнтованої на внутрішніх процесах банку (див. рис. 1. 1).

1. Сутність методу коефіцієнтів полягає у побудові системи взаємозв'язаних показників, які всебічно характеризують стан і динаміку об'єкта дослідження. Розраховані коефіцієнти дають змогу фінансовому аналітику поглибити висновки про фінансовий стан банку, оскільки абсолютні значення дають повну картину лише у виняткових випадках.

Норма прибутку на капітал (Rк) характеризує ефективність використання капіталу і розраховується як відношення чистого прибутку (ЧП) до середнього балансового капіталу (К). Даний коефіцієнт показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн. капіталу банку і характеризує економічну віддачу капіталу. У світовій практиці норма прибутку на капітал (ROE) є основним показником ефективності діяльності банку. Норма прибутку на капітал розраховується за формулою [17]:

(1. 1)

Банк працює ефективно в тому разі, коли значення показника не менше 15%.

Прибутковість статутного капіталу показує, скільки чистого прибутку отримує банк з одиниці статутного капіталу. Даний показник показує ефективність акціонерного капіталу.

(1. 2)

Рентабельність активів (Rа) визначається відношенням чистого прибутку до сукупних середніх активів банку, тобто до ресурсів, що управляються. Даний показник відображає внутрішню політику банку, професіоналізм його менеджерів, які підтримують оптимальну структуру активів і пасивів з погляду доходів і витрат. Тому у світовій практиці багато спеціалістів вважають даний показник (ROA) найкращим показником для оцінювання ефективності роботи менеджерів банку.

 (1. 3)

Банк ефективно використовує наявні ресурси в тому випадку, коли значення показника не менше 1%.

Група часткових показників (за типами клієнтів, видами операцій тощо) відношення прибутку до середньої суми активів чи прибутку до середньої суми дохідних активів являє собою значну інформаційну цінність в оцінці результативності виробництва і реалізації окремих послуг і діяльності банку в цілому. Тенденція зростання даних показників забезпечується високою якістю менеджменту, збільшенням операційних ризиків (економічно виправданих чи ні).

Рентабельність витрат (Rв) визначається як відношення прибутку до витрат (B). Цей показник характеризує рівень віддачі витрат банку й оцінює суму прибутку, що припадає на одиницю витрат.

(1. 4)

Ефективність операційної діяльності комерційного банку можна оцінити за допомогою показника чистого спреду. Чистий спред (ЧС) характеризує рівень узгодженості процентної політики банку за кредитними і депозитними операціями. Аналіз чистого спреду пов'язаний із процентною політикою банку, яка відображається у динаміці процентних ставок за активними і пасивними операціями. Чистий спред - це різниця між середніми процентними ставками, отриманими і сплаченими. За його допомогою визначається необхідна мінімальна різниця між ставками за активними і пасивними операціями, яка дасть змогу банку покрити витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника - 0). Оптимальне значення показника не менше - 1, 25%.

, (1. 5)

де: ПД - процентні доходи за кредитними операціями;

КП - кредитний портфель;

ПВ - процентні витрати за депозитами;

ПЗ - підпроцентні зобов'язання.

Чиста процентна маржа (ЧПМ) дає змогу оцінити здатність банку утворювати чистий процентний дохід, використовуючи загальні активи. До деякої міри можна вважати, що цей показник характеризує ефективність структури активів банку. Чиста процентна маржа обчислюється як відношення чистого процентного доходу (ЧПД) до загальних активів банку (А) :

, (1. 6)

де: ПД - процентний дохід;

ПВ - процентні витрати.

Аналізуючи чисту процентну маржу, слід брати до уваги її призначення: маржа слугує для покриття витрат банку і ризиків, у тому числі й інфляційного, створення прибутку, покриття договірних угод. Оптимальним значенням показника є 4, 5%. Зменшення процентної маржі сигналізує про загрозу банкрутства. Основними причинами зменшення процентної маржі є: зниження процентних ставок за кредитами; подорожчання ресурсів; скорочення питомої ваги дохідних активів у загальному їх обсязі; хибна процентна політика [17].

Також важливим є аналіз чистої непроцентної маржі або, рівня іншого операційного доходу (РІОД) відносно загальних активів (А), який характеризує ступінь залежності фінансового стану банку від «нетрадиційних» доходів. Збільшення цього показника може свідчити про здорову диверсифікацію платних послуг або про хибне тяжіння до спекулятивних прибутків для покриття дефіциту основного процентного доходу банку.

(1. 7)

Коефіцієнт дієздатності (співвідношення загальних доходів до загальних витрат банку) повинен становити не менше 1, 2 (120%).

(1. 8)

За своїм складом наведені коефіцієнти поєднують періодичні показники, тобто показники, обчислені за відповідний період (дохід, витрати, прибуток), і моментні показники, абсолютний розмір яких визначається на відповідний момент часу згідно з балансом (активи, капітал). Для поєднання таких показників застосовують два алгоритми. Перший, більш точний, передбачає обчислення на основі динамічного ряду моментних показників середньої хронологічної, за якою, власне, і визначаються середні моментні показники. Такий підхід вимагає залучення проміжної інформації для побудови динамічного ряду. Якщо ж аналітик не має змоги залучити відповідні дані, застосовують другий алгоритм розрахунку, згідно з яким моментні показники визначаються на кінець періоду, протягом якого обчислено періодичні показники.

Крім розглянутих показників, для характеристики ефективності діяльності банку можна залучати коефіцієнти, що визначають ефективність діяльності працівників банку. До таких коефіцієнтів належать продуктивність праці та рентабельність витрат на персонал.

Оскільки оплата праці є найголовнішою складовою непроцентних витрат банку, то продуктивність праці співробітників банку, яку вимірюють з урахуванням чисельності штату і витрат на його утримання, може свідчити про ефективність роботи самої установи. Однак продуктивність роботи слід оцінювати, зважаючи на той факт, що у поточний період часу економія на зарплаті (за рахунок її значного зниження або скорочення чисельності працюючих) може призвести до погіршення якості та послаблення мотивації до роботи, а з часом і до зниження ефективності роботи банку.

Продуктивність праці (ПП) показує, скільки чистого прибутку (ЧП), отримано у досліджуваному періоді у розрахунку на одного працівника (П) :

(1. 9)

Рентабельність витрат на персонал (Rв. п) вимірює окупність витрат на утримання працівників, демонструє чистий ефект від рішень щодо мотивації праці співробітників незалежно від того, спрямовані ці рішення на низьку кваліфікацію та низьку заробітну плату чи на високі видатки для висококваліфікованих працівників. Він визначається відношенням чистого прибутку (ЧП) до витрат на персонал (ВП) [17]:

(1. 10)

Отже, за допомогою коефіцієнтного методу, який передбачає побудову системи взаємозв'язаних показників діяльності банку, можна оцінити ефективність банку зі сторони як акціонерів, так і менеджерів, окремих аспектів діяльності банку та ефективність діяльності банку загалом на основі форм фінансової звітності.

2. Аналітичний метод на основі декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу (return on equity decomposition analysis), або модель Дюпона.

Методика декомпозиційного аналізу досліджує залежність між показниками прибутковості і ризику банку та виявляє вплив окремих чинників на результати його діяльності.

У ході аналізу ефективності використовують взаємозв'язок часткових показників ефективності з відповідними мультиплікаторами. Для розрахунку впливу на динаміку прибутковості капіталу (ROE) пов'язаних з ним величин використовують метод ланцюгових підстановок. Методика декомпозиційного аналізу дає змогу реалізувати загальні методологічні засади банківського аналізу, тобто оцінити діяльність банку в координатах «прибуток - ризик» [18].

Оскільки процес отримання доходів завжди наражається на певний ризик, то під час аналізу постає проблема адекватної оцінки ризикованості діяльності банку. Зрозуміло, що абсолютно точно виявити всі фінансові та функціональні ризики, з якими пов'язано отримання банківських доходів, на практиці майже неможливо. Тому узагальнюючою характеристикою ризику заведено вважати співвідношення власних та залучених коштів банку, яке свідчить про рівень забезпечення залучених коштів власним капіталом банку. Цей підхід до оцінки ризикованості є досить спрощеним, але натомість має і певні переваги. Зокрема, його нескладно розрахувати за даними фінансової звітності, а отже, він залишається доступним для широкого загалу.

У методиці декомпозиційного аналізу показником ризику банку служить мультиплікатор капіталу (МК) - відношення середніх активів до власного капіталу банку:

(1. 11)

Що вищим є значення мультиплікатора капіталу, то вищим буде й ризик. Зазначимо, що в банківській діяльності межі діапазону зміни мультиплікатора капіталу не можуть бути довільними і регулюються органами нагляду. Для українських банків у цьому сенсі важливим є норматив адекватності регулятивного капіталу.

Очевидно, що за економічним змістом цей норматив є оберненою величиною до мультиплікатора капіталу. Теоретично МК=1, якщо усі активи сформовано за рахунок власного капіталу. У такий спосіб фактично встановлюється обмеження щодо ризику банку, вираженого через мультиплікатор капіталу.

Скориставшись прийомом розширення факторної моделі, отримують фундаментальну залежність між прибутком і ризиком. Отже:

(1. 12)

Після перегрупування:

(1. 13)

(1. 14)

Таким чином, залежність між прибутком і ризиком описується моделлю:

(1. 15)

Ця формула указує на взаємозв'язок прибутку із джерелами формування банківських ресурсів, а точніше - зі співвідношенням власних та залучених коштів. Що вищий прибуток, то ризикованішою має бути структура банківського балансу за інших однакових умов.

Якщо ефективність роботи банку знижується, то для забезпечення бажаного рівня прибутковості капіталу необхідно погодитись на більший ризик - збільшити відношення активів до капіталу. Це означає, що навіть банк із невисоким показником прибутковості активів може досягти відносно високого рівня прибутковості капіталу за рахунок максимально можливого використання боргових зобов'язань.

Для розрахунку впливу на динаміку прибутковості капіталу (ROE) пов'язаних з ним величин використовують метод ланцюгових підстановок.

(1. 16)

На наступному етапі проводять поглиблений аналіз (власне аналіз Дюпона), розклавши прибутковість активів (ROA) на показник чистої маржі прибутку та коефіцієнт дохідності (або використання) активів. Чиста маржа прибутку (NPM, або ЧМП) є відношенням чистого прибутку (ЧП) до валових доходів банку (Д). Коефіцієнт дохідності активів (EA) розраховується як відношення валових доходів (Д) до сумарних активів банку (А). Тоді отримаємо залежність:

 (1. 17)

Отримаємо модель:

(1. 18)

Або:

(1. 19)

На третьому, завершальному, етапі аналізують чинники, які вплинули на маржу прибутку та дохідність активів. До них належать валові доходи, операційні витрати та структура активів банку.

Метою такого аналізу є виявлення причин неефективної роботи банку та пошук резервів підвищення чистого прибутку. Чистий прибуток банку розкладається на доходи та витрати. У процесі аналізу вивчається динаміка різних складових доходів (відсоткових, комісійних, торгових, інших) та витрат банку (відсоткових, операційних, податкових платежів).

Для досягнення порівнянності даних за різні періоди та аналогічних показників діяльності інших банків використовують відносні показники, такі як структура, темпи приросту та ін.

Керівництво банку може використати цей підхід для визначення цільових рівнів прибутковості банку в процесі планування фінансової діяльності. Але дана методика оцінює не всі аспекти діяльності банку з точку зору ефективності, не звертаючи увагу на роботу персоналу, залежність від рівня іншого операційного доходу та ін.

Треба відмітити, що аналіз загальної ефективності банку обов'язково проводиться у порівнянні з аналогічними показниками банків-конкурентів, середніх значень по системі, у порівнянні із іноземними банками.

1.4 Організаційне та інформаційне забезпечення оцінки ефективності банку

Ефективне функціонування системи оцінки діяльності банку стає можливим лише за наявності певного забезпечення. Під забезпеченням оцінки ефективності банку необхідно розуміти такі види, кількість та якість ресурсів, які є необхідними та достатніми для досягнення мети функціонування системи оцінки: організаційне, інформаційне, методичне, нормативне, технічне, матеріальне та кадрове забезпечення.

До технічного забезпечення відносять відповідні програми та системи, призначені для оцінки ефективності банку, кадрового - працівники банку, які безпосередньо беруть участь в процесі оцінки ефективності діяльності банку.

Важлива роль у забезпеченні належить інформації: вона зв'язує окремі елементи управління (у тому числі й аналіз фінансового стану, ефективності роботи) в єдину динамічну систему. Взаємозв'язок між інформаційним та методичним забезпеченням відбувається завдяки меті проведення оцінки (аналізу) : надання інформації системі управління про фінансовий стан та ефективність діяльності банку та можливості його оптимізації.

Сукупність інформаційного забезпечення системи аналізу представлено: інформаційною системою, комунікативним середовищем та інформаційними технологіями. Взаємозв'язок між окремими функціональними підсистемами управління, простежується завдяки інформаційним потокам і свідчить, що на підставі вихідної інформації оцінки ефективності банку відбувається регулювання подальшої діяльності управлінського персоналу підприємства.

Якісна характеристика інформаційних потоків тісно пов'язана з головним елементом інформаційної системи та всього інформаційного забезпечення - інформацією. За результатами досліджень зроблено висновок, що фінансова звітність - головне джерело інформації, необхідної для оцінки фінансового стану та ефективності діяльності банку; однак, її форма та зміст, не можуть повною мірою задовольняти потреби аналітиків, саме тому виникає необхідність її вдосконалення та використання управлінської звітності.

У фінансовій звітності банку відображається інформація про фінансовий стан банку, результати його діяльності та ін. Фінансові звіти мають правдиво відображати фінансову інформацію щодо банку. Необхідною умовою правдивого відображення діяльності банку є подання інформації у певному форматі та за показниками, які забезпечують якісні характеристики фінансових звітів. Основні вимоги щодо форм фінансової звітності банку такі:

- відповідність національним та міжнародним стандартам з бухгалтерського обліку;

- складання на підставі даних бухгалтерського обліку;

- оптимальність за кількістю і складом показників, що відображаються у фінансових звітах;

- розкриття кількісних та якісних характеристик господарського факту, явища чи процесу, які відображаються у фінансовому звіті;

- зручність форм фінансової звітності для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки інформації.

Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, що містять фінансові звіти. Виділяють такі якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірність і зіставність.

1. Дохідливість - це якість інформації. Інформація, що включена до форм звітності, має бути зрозумілою користувачам.

2. Доречність означає здатність інформації впливати на рішення, що приймаються. Для користувачів інформація є доречною, якщо вона дає їм змогу оцінити минулі, поточні події та зробити прогноз майбутніх подій і виходячи з отриманих висновків прийняти обґрунтоване економічне рішення щодо діяльності банку.

3. Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та похибок, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Вимоги щодо достовірності передбачають:

- сумлінність подання інформації. Кожна стаття звіту повинна з достатньою точністю піддаватись конкретній оцінці;

- змістовність інформації. Відображення максимальних обсягів інформації в межах форми;

- нейтральність. Подання звітної інформації не повинне мати вибіркового характеру для заздалегідь визначеного результату;

- відповідність. Для недопущення значних недооцінок чи переоцінок окремих елементів звітів необхідна повна точність у відображенні всіх показників діяльності банку.

4. Зіставність інформації означає надання користувачам можливості порівнювати:

- фінансові звіти банку за різні періоди;

- фінансові звіти різних банків.

Передумовою зіставності є наведення звітної інформації попереднього періоду у фінансових звітах та розкриття інформації про облікову політику та її зміни у примітках. Але, не зважаючи на вимоги та характеристику фінансової звітності, інформація в ній не завжди є правдивою і достовірною, та може не показувати реальний фінансовий стан банку.

Важливим джерелом інформації є саме внутрішньобанківська управлінська звітність, деякі внутрішні документи, інформація про діяльність певних підрозділів, бізнес напрямків, звіти про виконання відповідних бюджетів, на основі яких можна досліджувати ефективність функціонування певних бізнес напрямків.

Під організаційним забезпеченням оцінки ефективності діяльності банку прийнято розуміти систему аналітичних підрозділів банку, внутрішніх структурних служб, які приймають участь в управлінні банком, забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо окремих напрямків діяльності банку і несуть відповідальність за результати цих рішень.

Процес оцінки ефективності обумовлюються стратегією конкретного банка на ринку банківських послуг, яка являє собою сукупність дій менеджменту з метою оптимального управління діяльністю банку в умовах змінного ринкового конкурентного середовища, організаційною структурою банку, рівнем управлінського обліку та фінансовою структурою, які проявляються в кількості бізнес напрямків та відповідних їм центрів відповідальності в банку.

Методичне управління організацією аналітичної роботи на рівні комерційних банків за умови централізованої форми здійснюється відділом економічного аналізу або відділом аналізу банківських ризиків. Етапи аналітичної роботи розрізняються за трудомісткістю роботи, обсягом інформації, що обробляється, та часом проведення. Відповідно до цього змінюються кваліфікаційні вимоги до службовців банку, які зайняті на окремих етапах аналітичної роботи [29].

Координацію процесу аналізу та оцінки ефективності банку здійснює керівник банку, або його заступник, чи керівники певних бізнес напрямків на підставі планів і програм економічного аналізу.

Оцінка ефективності діяльності здійснюється в три етапи:

а) попередній етап, на якому відбувається попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи банку та його фінансовим станом;

б) аналітичний, який передбачає аналіз, опис одержаних розрахункових показників ефективності діяльності банку, динаміки даних, що аналізуються, здійснюються підготовка заключення за підсумками роботи;

в) підсумковий, на якому здійснюється підсумкова оцінка ефективності діяльності банку та розробляються пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності банку на основі виявлених резервів.

Оцінка ефективності діяльності банку здійснюється у відповідності до вимог внутрішнього нормативного забезпечення - інструкції, методичні вказівки, аналітичний інструментарій, які розробляються банком і регулюють процес самої оцінки ефективності банку.

Методичним забезпеченням виступають розроблені різноманітні методи, інструменти оцінки ефективності діяльності банку, специфіка використання яких залежить від особливостей конкретного банку. Вивчення і систематизація методичного інструментарію оцінки ефективності банку зробили можливим виділення таким невирішених питань: неоднозначність напрямків оцінки; надмірна кількість показників та коефіцієнтів; відсутність об'єктивної методики комплексної оцінки ефективності діяльності банку.

Висновки за розділом 1

За результатами першого розділу курсової роботи, можна зробити наступні висновки:

1. Ефективність діяльності банку (як підприємства фінансової сфери) - це результативність діяльності банку, яка забезпечується за рахунок досягнення поставлених цілей, та виражається співвідношення певного результату прийнятих рішень до витрат, пов'язаних з виконанням цих рішень. Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв'язків діяльності банку. Вона показує не сам результат, а те, якою ціною він був досягнутий.

2. Оцінка ефективності діяльності банку - це усестороння і комплексна характеристика результативності та успішності діяльності банку за допомогою аналізу системи показників (індикаторів), що враховує досягнення поставлених цілей.

3. Існують такі моделі оцінки ефективності банку як закритої системи:

- Орієнтована на одержання максимальних виходів системи, тому банки зіставляють економічні результати банківської діяльності з використаними ресурсами. Критерії ефективності при цьому формуються на основі витратного (спожиті ресурси) і ресурсного (застосовані ресурси) підходів.

- Акцентує увагу на внутрішніх процесах, що дає змогу досягти поставленої мети на основі продуктивності праці. Головне - використання трудових ресурсів банку, тому тут важливі такі категорії, як інтеграція діяльності, задоволеність членів колективу, мораль, соціальний клімат тощо.

4. У системах відкритого типу ефективність банку вимірюється з урахуванням факторів зовнішнього середовища, які прямо або опосередковано впливають на її функціонування і розвиток.

5. Основними методами оцінки ефективності діяльності банку є:

- коефіцієнтний, який передбачає побудову комплексної системи взаємозв'язаних та взаємодоповнюючих показників діяльності банку, за його допомогою можна оцінити ефективність банку зі сторони як акціонерів, так і менеджерів, окремих аспектів діяльності банку та ефективність діяльності банку загалом на основі форм фінансової звітності, використовуючи показники прибутковості.

- на основі декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу (факторного аналізу) стратегічна мета діяльності банку визначається як зниження ризику за умови збереження певного рівня прибутковості, що забезпечує банкам досягнення адекватної рівноваги за умов швидкозмінного ринкового середовища. Метою такого аналізу є виявлення причин неефективної роботи банку та пошук резервів підвищення чистого прибутку.

6. Ефективне функціонування системи оцінки діяльності банку стає можливим лише за наявності певного забезпечення. Під забезпеченням оцінки ефективності банку необхідно розуміти такі види, кількість та якість ресурсів, які є необхідними та достатніми для досягнення мети функціонування системи оцінки: організаційне, інформаційне, методичне, нормативне, технічне, матеріальне та кадрове забезпечення. Основою інформаційного забезпечення є фінансова звітність.

2. Шляхи удосконалення оцінки ефективності діяльності банку

2.1 Впровадження системи RAROC для оцінки ефективності банку

Традиційні методи оцінки ефективності не враховують ризиковість діяльності банку, звертаючи увагу в основному на прибутковість (коефіцієнтний підхід, декомпозиційний аналіз прибутковості власного капіталу). Також за допомогою розглянутих інструментів можна оцінювати так звану загальну ефективність, не враховуючи ефективність певних бізнес напрямків, або окремих підрозділів чи продуктів банку.

Тому, за результатами теоретичного аналізу існуючих підходів до ефективності банків нами було виділена методологія RAROC (показник прибутковості з урахуванням ризику), яку можна використовувати для оцінки ефективності банку з урахуванням ризику, або успішності функціонування окремих підрозділів банку (центрів відповідальності).

RAROC - відношення скоригованого на ризик прибутку до капіталу під ризиком (економічного капіталу) [30].

Показник RAROC дає змогу оцінювати співвідношення прибутку і ризиків, на які наражається об'єкт управління в процесі генерування цих прибутків. RAROC відображає прибутковість капіталу об'єкта управління, необхідного для покриття обраної частки максимально можливого збитку (зазвичай береться частка 97 - 99%).

Ідея RAROC - відносити чистий прибуток від діяльності підрозділу, від продукту чи клієнта до ризику даної операції, а не до частки задіяного статутного капіталу (як у ROE) чи до частки операції в загальному портфелі активів (як у ROA). Цей показник визначають за формулою [21]:

, (2. 1)

де ЧП - чистий прибуток від банківських операцій, обчислений з урахуванням витрат на часткове хеджування ринкового та кредитного ризиків;

ЕК - економічний капітал.

Необхідно зазначити, що методика RAROC була побудована на основі концепції економічного капіталу, що отримала популярність останнім часом.

Аналізуючи капіталізацію деяких європейських банків, фахівці дійшли висновку, що на практиці банки намагаються тримати на балансі більше капіталу, ніж цього вимагають контролюючі органи. Така поведінка пояснюється тим, що банки бажають «застрахуватися» від санкцій збоку регулятора за порушення мінімального нормативу достатності капіталу. Інша причина перевищення розміру капіталу понад встановлений мінімум може бути пояснена так: наявність великого розміру капіталу є свого роду сигналом про більш високу надійність даного банку у порівнянні з конкурентами, що підвищує тим самим довіру кредиторів та клієнтів. Однак із збільшенням частки власного капіталу в активах, ефективність його використання (показник ROE) буде знижуватись, в чому не будуть зацікавлені акціонери та інвестори банку. Тому перед вченими було поставлене завдання виявлення методу оцінки ефективності діяльності банку, який би дозволяв, з одного боку забезпечувати захист від ризиків, з іншого - максимізувати ефективність використання капіталу банку. Таким чином виникла концепція економічного капіталу та методологія RAROC [31].

Економічний капітал визначають як таке перевищення активів над зобов'язаннями (в обох випадках оцінювані за ринковою вартістю), яке з економічної точки зору необхідно для захисту фірми від ризику банкруцтва на такому рівні вірогідності, який власники фірми вважають прийнятним. Таким чином, економічний капітал буде відрізнятися за вартістю від регулятивного та балансового капіталу банку. В залежності від співвідношення економічного, регулятивного та балансового капіталу можливі ситуації, коли економічний капітал є меншим за регулятивний та балансовий, приблизно рівний та значно більший.

На сучасному етапі на перше місце виходить захисна функція власних коштів, згідно якої власні кошти мають захищати банк від можливих втрат. Це не означає, що банк зовсім огороджує себе від ризику - банк приймає на себе значно більше зобов'язань, ніж має власних коштів. Провідні вчені наполягають на тому, що власні кошти банку мають бути зарезервовані лише від непередбачуваних ризиків, оскільки негативний вплив від інших ризиків (які можна передбачити) мінімізується за допомогою інших інструментів (наприклад, формування обов'язкових резервів під кредитні операції, цінні папери тощо).

...