Управління інвестиційними операціями банківськими установами (на прикладі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль")

З цієї безлічі інвестор вибере оптимальний портфель, що відповідає його інвестиційній стратегії, відношенню до ризику. Чим вище ризики на ринку цінних паперів, тим більше вимог пред'являється до портфельного менеджера по якості управління портфелем. Ця проблема особливо актуальна в тому випадку, якщо ринок цінних паперів мінливий. Під управлінням розуміється застосування до сукупності різних видів цінних паперів визначених методів і технологічних можливостей, що дозволяють: зберегти інвестовані кошти; досягти максимального рівня доходу; забезпечити інвестиційну спрямованість портфеля. Інакше кажучи, процес управління спрямований на збереження основної інвестиційної якості портфеля і тих властивостей, які б відповідали інтересам його власника. Тому необхідне поточне коректування структури портфеля на основі моніторингу факторів, що можуть викликати зміну в складових частинах портфеля. Сукупність застосовуваних до портфеля методів і технічних можливостей представляє спосіб управління, що може бути охарактеризований як «активний» і «пасивний». Першим і одним з найбільш дорогих, трудомістких елементів управління, є моніторинг, що представляє собою безупинний детальний аналіз: фондового ринку, тенденцій його розвитку, секторів фондового ринку, інвестиційних якостей цінних паперів. Таким чином, кінцевою метою моніторингу є вибір цінних паперів, що володіють інвестиційними властивостями, що відповідають даному типу портфеля. Моніторинг є основою як активного, так і пасивного способу управління. Активна модель управління припускає ретельне відстеження і негайне придбання інструментів, що відповідають інвестиційним цілям портфеля, а також швидку зміну складу фондових інструментів, що входять у портфель. Моніторинг є базою для прогнозування розміру можливих доходів від інвестиційних коштів і інтенсифікації операцій з цінними паперами.

Менеджер, що займається активним управлінням, повинний зуміти відстежити і придбати найбільш ефективні цінні папери і максимально швидко позбутися від низькодоходних активів. При цьому важливо не допустити зниження вартості портфеля і втрату ним інвестиційних властивостей, а отже, необхідно зіставляти вартість, прибутковість, ризик і інші інвестиційні характеристики «нового» портфеля (тобто враховувати знов придбані цінні папери і продавані низькодоходні) з аналогічними характеристиками наявного «старого» портфеля. Цей метод вимагає значних фінансових витрат, тому що він пов'язаний з інформаційною, аналітичною експертною і торговою активністю на ринку цінних паперів, при якій необхідно використовувати широку базу експертних оцінок і проводити самостійний аналіз, здійснювати прогнози стану ринку цінних паперів і економіки в цілому. Це під силу лише великим банкам або фінансовим компаніям, які мають великий портфель інвестиційних паперів і прагнуть до одержання максимального доходу від професійної роботи на ринку. При цьому не можна не враховувати витрати на зміну складу портфеля, що деякою мірою залежать від форми обміну або так званого «свопінгу».

Пасивне управління припускає створення добре диверсифікованих портфелів із заздалегідь визначеним рівнем ризику, розрахованим на тривалу перспективу. Такий підхід можливий при достатній ефективності ринку, насиченого цінними паперами гарної якості. Тривалість існування портфеля припускає стабільність процесів на фондовому ринку. В умовах інфляції, а, отже, існування, в основному, ринку короткострокових цінних паперів, а також нестабільної кон'юнктури фондового ринку такий підхід представляється малоефективним. По-перше, пасивне управління ефективне лише у відношенні до портфеля, що складається з низькоризикованих цінних паперів, а їх на вітчизняному ринку небагато. По-друге, цінні папери повинні бути довгостроковими для того, щоб портфель існував у незмінному стані тривалий час. Це дозволить реалізувати основну перевагу пасивного управління - низький рівень накладних витрат. Відзначимо, що на основі моніторингу здійснюється добір цінних паперів у портфель з гарантованою прибутковістю і мінімальним ризиком. Сигналом до зміни сформованого портфеля служать не ринкові зміни, як у випадку активного управління, а падіння прибутковості портфеля нижче мінімальної. Таким чином, прибутковість є тим індикатором, що змушує змінювати портфель.

Не можна стверджувати, що тільки кон'юнктура фондового ринку визначає спосіб управління портфелем. Вибір тактики управління залежить і від типу портфеля. Скажімо, важко очікувати значного виграшу, якщо до портфелю агресивного росту застосувати тактику «пасивного» управління. Навряд чи будуть виправдані витрати на активне управління, орієнтоване, наприклад, на портфель з регулярним доходом. Вибір тактики управління залежить також від здатності інвестора вибирати цінні папери і прогнозувати стан ринку. Якщо інвестор не має достатніх навичок у виборі цінних паперів або часу здійснення операції, то йому варто створити диверсифікований портфель і тримати ризик на бажаному рівні. Якщо інвестор впевнений, що він може добре прогнозувати стан ринку, йому можна змінювати склад портфелю в залежності від ринкових змін і обраного їм виду управління. Наприклад, пасивний метод управління можливий для портфеля облігацій державної ощадної позики, по яких можливий розрахунок прибутковості, і коливання ринкових цін з позиції окремого інвестора представляються малопривабливим.

Як «активна», так і «пасивна» моделі управління можуть бути здійснені або на основі доручення клієнта і за його рахунок, або на основі договору. Активне управління припускає високі витрати спеціалізованої фінансової установи, що бере на себе всі питання по купівлі-продажу і структурній побудові портфеля цінних паперів клієнта. Формуючи й оптимізуючи портфель з наявних у його розпорядженні коштів інвестора, керуючий здійснює операції з фондовими цінностями, керуючись своїм знанням ринку, обраної стратегії і т.д. Прибуток буде в значній мірі залежати від інвестиційного мистецтва менеджера, а отже, комісійна винагорода буде визначатися відсотком від отриманого прибутку. Даний вид послуг називається «Investment portfolio management treaty» або договором про управління портфелем цінних паперів. Пасивна модель управління зазвичай має на меті передачу коштів спеціалізованій установі, що займається портфельними інвестиціями з метою вкладення цих коштів від імені і з доручення їхнього власника в різні фондові інструменти з метою отримання прибутку. За проведення операцій стягується комісійна винагорода. У закордонній практиці операції такого роду звуться «Private banking» або довірчі банківські операції.

Підводячи підсумки проведеного аналізу механізмів управління інвестиційним портфелем комерційного банку ми можемо зазначити, що управління інвестиційним портфелем включає планування, аналіз і регулювання складу портфеля і містить у собі здійснення діяльності по його формуванню і підтримці з метою досягнення поставлених інвестором перед портфелем цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації витрат, пов'язаних з ним. Методи управління інвестиційним портфелем розділяються на активні і пасивні. Пасивне управління припускає створення та диверсифікованість портфеля з визначеним рівнем ризику. Такий портфель розрахований на існування в незмінному стані тривалий час. Активна модель управління припускає відстеження і негайне придбання інструментів, що відповідають інвестиційним цілям портфеля, а також швидку зміну складу фондових інструментів, що входять у нього.

На нашу думку, якщо ринкові зміни роблять портфель неадекватним його інвестиційним цілям, то його потрібно змінювати, незалежно від того, який тип управління використовується. Нашу думку підтверджує той факт, що, незважаючи на швидке зростання активів, які управляються пасивними менеджерами, багато великих банків обрали середину, користуючись послугами як пасивних, так і активних менеджерів.



Розділ 2. Аналіз ефективності інвестиційної діяльності ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”

2.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”

Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» зареєстровано 27 березня 1992 року (до 25 вересня 2006 року; Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль»). Із жовтня 2005 року банк став частиною банківської холдингової групи Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ (станом на 1 січня 2007 року група володіла 95,73 проц. акцій банку).

Материнським банком Райффайзен банку є АТ Райффайзен Центральбанк Естеррайх Акцієнгезельшафт.

Організаційна модель банку складається з 25 Департаментів, 14 самостійних Управлінь і відділів, Казначейства, групи менеджменту інформаційних технологій, виконавчого секретаріату, групи менеджменту інформаційних технологій, виконавчого секретаріату, групи регіонального менеджменту, служби з питань недержавного пенсійного забезпечення, експертно-майнового центру.

Загальнонаціональна мережа ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” включає 1377 структурних підрозділів, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах. Містах обласного підпорядкування та окремих селах у всіх регіонах України. Переважна більшість із них є повнофункціональними відділеннями, що надають приватним а корпоративним клієнтам повний перелік стандартних та новітніх банківських послуг на найвищому рівні.

Високоякісне оперативне обслуговування клієнтів по всій Україні забезпечується власними мережами наземного цифрового та супутникового зв’язку, системою електронного обігу, використанням новітніх банківських та інформаційних технологій у бізнес-процесах Банку. На стадії впровадження знаходиться інтегрована система роздрібного бізнесу на основі програмного комплексу Bankmaster RS.

Сьогодні ВАТ “Раффайзен Банк Аваль” є провідним в Україні банком, що пропонує приватним клієнтам максимально повний перелік банківських послуг, зокрема споживче кредитування (у тому числі за спеціальними програмами - товари в розстрочку, автомобілі в кредит), грошові перекази в національній та іноземній валютах з відкриттям і без відкриття рахунку, розміщення коштів на депозитних рахунках, повний набір сучасних платіжних інструментів; пластикові картки міжнародних систем Europay International i Visa Іnternational.

Банкам-партнерам ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” пропонує понад 300 видів послуг, серед яких ведення рахунків ВКВ і ОКВ, здійснення платежів, документарні операції, торгове фінансування, юридичні та консультаційні послуги.

Станом на 1 січня 2007 року клієнтська база складає: 5 146 тис. клієнтів, в тому числі:

- Юридичних осіб - 243 тис. клієнтів;

- Фізичних осіб - 903 тис. клієнтів.

Загальні збори акціонерів від 11 серпня 2006 року затвердили результати підписки на акції банку 22-ї емісії загальним обсягом біля 600 млн. грн., яка 22 грудня цього року була зареєстрована Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Отже, статутний капітал Банку збільшився в порівнянні з 2005 роком на 599935 тис. грн. і складає станом на 1 січня 2007 року 28935 тис. грн. та є сплаченим. Всього банком було випущено 21 млрд. акцій номінальною вартістю 0,10 грн. Фізичним особам належало 0,36% акцій, юридичним особам - 99,54%. У статутному капіталі банку 20350 тис. штук простих та 50000 тис. штук привілейованих акцій.

Чисті активи - 27968 тис. грн.

Надходження національної готівкової валюти за 2006 рік склали 69165 тис. грн., видатки 60772 тис. грн., збільшення в порівнянні з 2005 роком в 1,3 рази.

Залишок готівкових коштів в касах банку на 1 січня 2007 року склав 1668 тис. грн.

Таблиця 2.1. Обороти готівкової іноземної валюти та банківських металів в системі Банку за 2006 рік

	Купівля	Продаж
Долар США	964 383	1955
Євро	84 297	104 649
Банківські метали (тр.унцій)	1 660	120 827
Російські рублі	718 818	607 376

На кореспондентському рахунку НБУ залишок коштів на 1 січня 2007 року склав 1293,27 грн.

Ват “Райффайзен Банк Аваль” , по даним Казначейства банку, у 2006 році став найбільшим постачальником готівкової іноземної валюти, ввезеної із-за кордону, а саме:

- Ввезених доларів США 2400 тис.;

- Ввезених євро 199500 тис.;

- Ввезених швейцарських франків 300 тис.

Аналіз ринку готівкової валюти свідчить про те, що об'єм ввезення складає 31,05% від загального об'єму ринку готівкової валюти України.

Можна відзначити, що Банк проводить активну політику в галузі кореспондентських відносин з банками України, так і з банками країн близького та далекого зарубіжжя. Ця політика ґрунтується на принципі взаємовигідного співробітництва з банками резидентами та нерезидентами.

Ми визначили, що однією з основних послуг банкам-кореспондентам є відкриття і ведення мультивалютних кореспондентських рахунків. Співробітництво в цій галузі дає можливість банкам використовувати переваги унікальної багатофункціональної розрахункової системи банку для прискореного здійснення розрахунків, а також для реалізації різноманітних проектів, що забезпечують великий обсяг платежів зі структурними підрозділами Банку. ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” має кореспондентські рахунки у 24 найбільших банках Європи й Америки, а також у 13 банках країн СНД та Балтії.

До корпоративних клієнтів, в основному, входять компанії з річним оборотом, принаймні 5 млн. євро. Сюди також відносять компанії, що фокусуються на проектному або торговому фінансуванні, державні та напівдержавні підприємства, фінансові заклади та громадські організації.

Корпоративним клієнтам надається низка банківських послуг, а саме:

- Кредити - стандартні кредитні послуги, включаючи позики для поповнення обігових коштів та інвестиційне фінансування, а також відновлювальні кредити і кредитні продукти, гарантовані урядами або міжнародними фінансовими закладами;

- Торгове фінансування - включає в себе кредити на імпортні та експортні операції, різного роду гарантії.

- Депозити і інвестиційні продукти - це вклади до запитання, строкові вклади і депозитні сертифікати;

- Послуги зі здійснення платежів/обслуговування рахунку - включають в себе перекази та виплати коштів, постійні платіжні доручення, безакцептне списання та виплати за чеками;

- Казначейство - послуги щодо валюто обмінних операцій та трансакцій на грошовому ринку. До цих продуктів відносять спотові та форвардні трансакції, а також процентні та валютні свопи;

- Управління активами - управління активами пенсійного фонду та спеціалізовані продукти.

До клієнтів роздрібного бізнесу відносять приватних підприємців, малі та середні підприємства (МСБ), тобто компанії з річним оборотом менше 5 млн. євро. І надає такі послуги:

- Кредити - банк пропонує термінові (на купівлю споживчих товарів) і іпотечні кредити (для купівлі житла або розширенням бізнесу).

Пропонується послуга “овердрафт” з узгодженим кредитним лімітом.

- Депозити та інвестиції - пропонує рахунки з плаваючими та фіксованими процентними ставками, з визначеним терміном;

- Обслуговування платежів та рахунків - пропонується доступ до коштів, які зберігаються на рахунку;

- Картки - банк пропонує низку дебетних та кредитних карткових продуктів;

- Лізинг - наразі банк займається створенням цього бізнесу;

- Мобільні продавці, роздрібні торговці та авто лідери;

- Телефонний банкінг - інформаційні центри надають клієнтам дистанційні послуги, такі як доступ до інформації про стан рахунку.

- Банкінг в режимі “Online” - здійснення звичайних трансакцій через Інтернет.

Банк активно працює на ринку цінних паперів. Станом на 1 січня 2007 року портфель цінних паперів склав 468 637 тис. грн., в тому числі:

- Цінні папери НБУ - 300000 тис. грн.;

- Цінні папери в торговому портфелі - 10919 тис. грн.;

- Цінні папери в портфелі банку на продаж - 153686 тис. грн.;

- Цінні папери в портфелі банку до погашення - 4032 тис. грн.

Під вище перелічені портфелі цінних паперів сформовано резерви в сумі 2155 тис. грн.

Казначейські цінні папери представлені:

- Борговими цінними паперами, що рефінансуються Національним Банком України, у портфелі до погашення - 300000 тис. грн.(зросли на 100000 тис. грн. у порівнянні з 2005 роком);

- Борговими цінними паперами, емітованими національним банком України, у портфелі банку до погашення (у 2005 році становили 550000 тис. грн., у 2006 році відсутні).

Цінні папери в торговому портфелі представлені векселями не фінансових підприємств в сумі 11194 тис. грн.

Цінні папери в портфелі банку на продаж представлені корпоративними облігаціями не фінансових підприємств в сумі 107231 тис грн. і облігаціями банку “Хрещатик” в сумі 9500 тис. грн.

Корпоративні облігації, які обліковуються за справедливою вартістю на протязі 2006 року переоцінювались і результати уцінки, або дооцінки відображались в капіталі банку по рахунку 5102 “Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж”.

Акції ті інші цінні папери з нефіксованим прибутком представлені акціями небанківських фінансових установ в сумі 1256 тис. грн. та акціями підприємств з нефіксованим прибутком в сумі 18690 тис. грн.

Цінні папери на продаж представлені:

- Борговими цінними паперами - 136474 тис. грн. (знизились на 23337 тис. грн. у порівнянні з 2005 роком).

Акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком - 17212 тис. грн.

Цінні папери в портфелі банку до погашення в сумі 800 тис. дол. США (4040 тис. грн.) представлені борговими цінними паперами Російської Федерації в кількості 8 штук, номіналом 1 штука 100000 дол. США, які придбані 19.10.1999 року в портфель до погашення 14.05.2008 року.

На протязі 2006 року Банк здійснював інвестиції в асоційовані й дочірні компанії , які станом на 1 січня 2007 року склали 5 142 тис. грн., з них в асоційовані компанії - 1544 тис. грн., дочірні компанії - 3598 тис. грн.

Загальна сума кредитного портфелю на кінець звітного періоду склала 21199 тис. грн., що на 9481 тис. грн. більше, ніж на початок минулого року, з них кредит надані юридичним особам склали 11852 тис. грн., та фізичним особам - 10347 тис. грн.

Доходи та витрати, які включено в “Звіт про фінансові результати ”. визначались і враховувались в тому звітному періоді, до якого вони відносяться. Нараховані до отримання доходи та нараховані до оплати витрати, що належать до майбутніх періодів відображені в рядках 10 та 19 звіту Баланс та розкриваються у “Звіті про фінансові результати”.

За 2006 рік Банком отримано прибуток в сумі 344155 тис. грн., який на 321339 тис. грн. більше ніж за попередній рік.

Загальний обсяг доходів, отриманих Банком за банківськими та іншими операціями складає 3625551 тис. грн., загальний обсяг витрат 3281396 тис. грн.

Основною статтею доходів банку є процентні доходи - 2592023 тис. грн., які складають 71,5% від загального обсягу доходів отриманих Банком за 2006 рік.

Процентні витрати Банку за звітний рік складають 1173490 тис. грн. або 35,8% від загального обсягу витрат.

Чистий процентний дохід Банку складає 1418534 тис. грн. і в порівнянні з попереднім періодом збільшився на 568118 тис. грн.

Другою по значимості статтею доходів банку є комісійні доходи, які склали у звітному періоді 863388 тис. грн., що на 163753 тис. грн. більше ніж в попередньому році. В структурі загального обсягу доходів комісійні доходи займають 23,8%.

Основними статтями витрат, після процентних, у звітному році були загальні адміністративні витрати банку, витрати на персонал та інші витрати банку.

На утримання персоналу в кількості 17247 витрачено 702424 тис. грн. Середня заробітна плата середньоспискового працівника склала 2490 грн. в місяць.

Значними витратами для банку є загальні адміністративні витрати, які склали 477363 тис. грн. та зросли на 114138 тис. грн. в порівнянні з минулим роком.

Амортизаційні відрахування в 2006 році склали 142496 тис. грн.

Витрати на податок на прибуток за звітний рік складають:

- поточного податку на прибуток - 189680 тис. грн.

- відстроченого податку на прибуток - 20864 тис. грн.

І збільшились в порівнянні з минулим роком на 129300 тис. грн.

Інші активи Банку представлені реальними запасами матеріальних цінностей в сумі 46057 тис. грн., банківськими металами в сумі 25039 тис. грн., витратами майбутніх періодів в сумі 17421 тис. грн., дебіторською заборгованістю до погашення. Під зменшення корисності компаній в дочірні компанії, що утримуються з метою продажу, сформовано резерв в сумі 21976 тис. грн.

Довгострокові активи, призначені для продажу станом на 1 січня 2007 року склали 22113 тис. грн. і представлені інвестиціями в дочірні компанії в сумі 21976 тис. грн. і необоротними активами, що призначені для продажу в сумі 137 тис. грн.

Основним джерелом формування ресурсної бази Банку є залучені кошти клієнтів - фізичних та юридичних осіб, які склали 17075 тис. грн. і збільшились в порівнянні з 2005 роком на 1272 тис. грн. В структурі вказаних пасивів кошти фізичних осіб складають 67,3%, кошти суб'єктів господарювання - 28,4% і лише 4,3% займають кошти бюджету, небанківських фінансових установ та інші зобов'язання перед клієнтами.

ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” є активним учасником фінансового ринку і бере участь у роботі спеціально створених робочих груп та професійних організацій, діяльність яких спрямована на вдосконалення роботи банківського та фінансового секторів України, створення належної інфраструктури та відносин на ринку, поліпшення інвестиційного клімату, захист прав кредиторів та розширення доступу до ринків фінансових послуг для підприємств та населення України. Зокрема, банк бере участь у роботі таких установ:

· Асоціація українських банків (АУБ);

· Український кредитно-банківський союз (УКБС);

· Український союз промисловців та підприємців (УСПП);

· Асоціація “Перша Фондова Торгівельна Система” (ПФТС);

· ЗАТ “Українська Міжбанківська Валютна Біржа” УМВБ);

· ЗАТ “Українська Фондова Біржа” (УФБ);

· Національний депозитарій України (НДУ);

· ВАТ “Міжрегіональний фондовий союз” (МФС);

· Українська національна іпотечна асоціація (УНІА);

· Асоціація банків-членів платіжних систем (ЕМА);

· Перше всеукраїнське бюро кредитних історій.

У 2006 році банк став членом Європейської Бізнес Асоціації та продовжує активну участь у роботі Американської Торгівельної Палати. Банк співпрацює з багатьма іноземними банками та є активним учасником кредитних програм, що фінансуються міжнародними фінансовими організаціями, зокрема Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК).

Банк здійснює свою діяльність в межах наданих Національним банком ліцензій та дозволів і як ми визначили, надає клієнтам великий спектр банківських послуг. Види діяльності, які здійснює банк відповідають Статуту банку.

Предметом діяльності Банку є виконання банківських та інших операцій, згідно з наданими Національним банком України ліцензіями та дозволами.

Стратегічна мета Банку - вийти на якісно новий рівень обслуговування клієнтів, бути гідним фінансовим інститутом на міжнародному рівні.

Основною метою діяльності Банку є одержання прибутку в інтересах Банку та його акціонерів.

Отже, ми можемо сказати, ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” розвивається як роздрібний універсальний банк з потужною корпоративною вертикаллю, здатною ефективно обслуговувати підприємства великого, малого та середнього бізнесу. Інвестиційна діяльність банку становить основну частку в загальній діяльності банку. Проведення аналізу ефективності інвестиційної діяльності банку, необхідне для розробки стратегічного плану діяльності на фондовому ринку України.



Розділ 4. Охорона праці в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”

Загальна характеристика умов праці в банку.

Основною метою управління охороною праці в банку це - підготовка, прийняття та реалізація рішень з питань охорони раці, які забезпечували б безпечні і не шкідливі умови праці, збереження здоров'я та великої працездатності всіх працівників банку в процесі їх трудової діяльності при мінімальних витратах на охорону праці.

Для виконання вищезазначеної мети потрібно виконувати такі основні завдання:

1). Забезпечення обліку, та доведення до всіх працівників банку управлінської, нормативно-правової, довідкової та навчально-методичної інформації з охорони праці в такому необхідному об'ємі, щоб виконувалося безпечне виконання трудових обов'язків.

2). Забезпечення організації навчання з питань охорони праці і професійного відбору працівників відповідно з вимогами нормативно правових актів з охорони праці.

3). Забезпечення призначення відповідальних осіб, за рішення конкретних питань охорони праці, розподіл обов'язків, прав та відповідальності відповідальних осіб і виконавців з питань охорони праці.

4). Забезпечення прийняття та реалізації у встановленому порядку ефективних рішень, мір і коштів з підтримки безпечних та нешкідливих умов праці, знищення небезпечних та шкідливих факторів, та інших відхилень від нормативних вимог, порушень вимоги безпеки.

Під об'єктами управління охороною праці в банку розуміють:

- Трудова діяльність працівників банку (стан здоров'я, тяжкість праці, режим праці та відпочинок).

- Технологічне і допоміжне обладнання, будівлі і споруди, (технічний стан, безпечність і не шкідливість використання, попереджувальний ремонт).

- Виробнича природа (мікроклімат, освітлення, вентиляція та кондиціювання повітря, шум, організація робочого місця, сані умови).

- Мікроклімат в приміщенні банку.

Стан здоров'я працюючих значною мірою визначається впливом на організм людини фізичних факторів: температури, вологості та швидкості руху повітря. Встановлено, що найбільша шкода здоров'ю працюючих та економічні збитки у зв'язку з невиходом на роботу пов'язані з впливом на організм знижених температур повітря виробничих та побутових приміщень на промислових підприємствах. Під впливом низьких та знижених температур повітря розвиваються захворювання периферичної нервової та м'язової систем, суглобів: радикуліти, неврити, міозити, ревматоїдні захворювання.

Висока температура і вологість повітря негативно впливають на функціональний стан людини, тому на робочих місцях необхідно створювати комфортні теплові умови постійно.

За даними ВООЗ оптимальне значення температури повітря у приміщенні становить 19-23 С. Рекомендується відносна вологість повітря 55%, швидкість руху не повинна перевищувати на рівні обличчя 0.1 м/с.

Згідно з діючими в нашій країні нормативами ГОСТ 12.1.005.-88 “Мікроклімат виробничих приміщень” температура повітря, швидкість його руху та відносна його вологість повинні відповідно становити: 22-24 градусів С; 0,1 м/с; 60-40%.

Для того щоб, мікроклімат в приміщенні банків відповідав всім нормативам, необхідно встановлювати кондиціонери які б подавали б свіже і чисте повітря. Також регулювання роздачі повинно бути ручним в управлінні. Але статистика свідчить про те , що працівники, які працюють в приміщенні з кондиціонерами, хворіють частіше, тому що, благотворні природні аєроіони застрягають у фільтрах кондиціонера і повітря подається чистим, але мертвим.

Працівники всіх банківських установ використовують для обробки інформації комп'ютери, та копіювальну техніку. Так уже через 5 хвилин роботи монітора комп'ютера концентрація іонів знижується у 5-10 разів. Через 3 години їх концентрація наближується до нуля. Ця зміна в повітрі призводить до змін у серцево-судинній, бронхолегеневій та вегетативних нервових системах.

Всі банки працюють з широким колом клієнтів, та відвідувачів. Для цього необхідно проводити додаткові заходи оздоровлення повітряного середовища-додаткові вентиляції, обмеження числа та місць, оснащених загороджувальними стінами, з невеликими віконцями для спілкування з відвідувачами.

Електробезпека в банку.

Всі банки при виконанні своєї роботи застосовують апарати та обладнання в яких використовується електроенергія, тому питання електробезпека є актуальним. При експлуатації обладнання потрібно дотримуватися вимог і правил “правила охорони обчислювальних машин”, “Правила техніки і безпеки при експлуатації електроустановок”, затверджено наказом Держнаглядохоронпраці від 10 лютого 1999 року №21.

При недотриманні вимог, що зазначенні вище призводять до наступних електротравм:

- специфічне ураження тканини це - опіки, електричні знаки;

- металізація шкіри це - частки розплавленого металу;

- електроофтальмія - це запалення зовнішніх оболонок очей під дією ультрафіолетових променів електричної дуги;

- механічні ушкодження це - розірвання шкіри, вивихи, переломи і т.д., викликані мимовільним скороченням м'язів.

При впливу на людину електричного струму виникає електричний удар якій розрізняють на 4-ри ступені:

1. Ступінь - судорожне скорочення м'язів без утрати свідомості.

2. Судорожне скорочення м'язів з утратою свідомості, але зберігається дихання і робота серця.

3. Ступінь - втрата свідомості; порушення дихання або роботи серця.

4. Ступінь - клінічна смерть.

Потрібно завжди пам'ятати, що однією з особливостей електричного струму є те, що частини устаткування найчастіше нерухомі, і людина думає , що воно не принесе ніякої шкоди тому, що нерухоме устаткування не має високої температури, видимого випромінювання, тому аналізатори не фіксують небезпеку, що насправді існує.

Для того, щоб зменшити кількість виникнення нещасних випадків ураження електричним струмом, потрібно провести основні заходи:

1. Застосування малих напруг і електричний поділ мереж.

Для забезпечення безпеки електроспоживачів варто застосовувати до 42 В: у приміщеннях з підвищеною небезпекою-36В, в особливо небезпечних-12В.

Потрібно завжди пам'ятати, що небезпечного електроструму не існує, навіть при ураженні 12В, якщо напруга діє на безпосередньо важливі нервові вузли, керування якими в організмі людини здійснюється електричними сигналами дуже малих напруг.

2. Контроль ізоляції.

При порушенні ізоляційного проводу може призвести до летальних випадків, тому контроль ізоляції є необхідним заходом, що попереджує небезпеку ураження електричним струмом.

3. Захисне заземлення, занулення.

Усі електроприлади, які знаходяться в приміщенні згідно з ДНАОП 0.00-1.21-98, повинні бути заземленні за допомогою нульового захисного провідника. Використання нульового робочого як нульового захисного провідника забороняється. Усі електроприймачі, які використовуються в приміщенні, повинні підключатися до електромережі тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань і електророзеток заводського виготовлення.

При здійснені трудової діяльності в приміщенні виникає також електростатистичне поле, воно виникає за рахунок тертя: килими, ліноліуми, лаковані покриття, одяг із синтетичної тканини, взуття. Також джерелом електростатичного поля є відеотермінали (ВДТ). Напруженість електростатистичного поля залежно від типу ВДТ коливається від 8 до75 кВ/м. Відповідно до ГОСТ12.1.045-84”ССБТ.

Для досягнення зниження електрики та її небезпечних проявів здійснюються такими заходами:

- Застосуванням електропровідності поверхні шляхом підтримки у приміщенні з ВДТ відносної вологості на рівні 40-60 %;

- Застосуванням іонізації повітря нейтралізаторами статистичної електрики;

- Застосуванням у приміщенні з ВДТ підлоги з анти статистичними лінолеумом і проведенням вологого прибирання;

- Періодично при вимкненому комп'ютері протирати ледве змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою пил з поверхонь апаратури.

За даними ВООЗ, експериментальне дослідження впливу рентгенівського випромінювання на користувача ВДТ показало, що рівні опромінення виявилися нижче від доступних значень.

На робочих місцях може виникати шум, джерелами якого може бути вентилятор, системного блоку накопичувачі, принтери а також вулиця, суміжні приміщення. Згідно з ГОСТ 12.1003-83 ССБТ “Шум. Загальні вимоги до безпеки”, ТР№ 2411-81 “Гігієнічні рекомендації по встановленню рівнів шуму на робочих місцях з урахуванням напруженості та тяжкості праці”, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України, ДСанПІН 3.3.2.-007-98, рівень неповинен перевищувати 40-65 дБ. Заходи боротьби є усунення або послаблення в самому його джерелі у процесі проектування і використання засобів звукопоглинання.

Під час роботи з ВДТ в приміщенні виникає вібрація яка неповинна перевищувати допустимих значень, визначених СН3044-84 та 12,1,012-90. Для зниження вібрації обладнання необхідно встановлювати на спеціальні амортизатори, передбаченні нормативними документами.



Висновки

Світовий досвід свідчить, що країни з перехідною економікою не в змозі розвивати господарство без залучення й ефективного використання інвестицій. Акумулюючи підприємницький, державний та змішаний капітал, забезпечуючи доступ до сучасних технологій та менеджменту, інвестиції не тільки сприяють формуванню національних інвестиційних ринків, але й пожвавлюють ринки товарів та послуг. Крім того, інвестиції, як правило, сприяють заходам макроекономічної стабілізації та дозволяють вирішувати соціальні проблеми трансформаційного періоду.

Операції банків з цінними паперами поділяються на: емісійні, інвестиційні та посередницькі. Під інвестиціями розуміють вкладення майнових та інтелектуальних цінностей у всі види підприємницької діяльності для отримання прибутку у майбутньому. Але банки вкладають кошти не в один вид цінного паперу, щоб знизити рівень ризику, тому виділяють інвестиційний портфель банку - це сукупність реальних і/чи фінансових інвестицій (цінних паперів), яка формується банком для одержання прибутку і керується як єдине ціле.

Інвестиційний портфель є тим інструментом, за допомогою якого інвестору забезпечується оптимальне для нього співвідношення прибутковості і ризику інвестицій. Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека і прибутковість вкладень, їхній стабільний ріст, висока ліквідність. Оптимальна кількість елементів портфеля залежить від можливостей інвестора, найбільш розповсюджена величина - від 8 до 20 різних елементів інвестиційного портфеля.

За нестабільності фондового ринку України, існує необхідність регулювання інвестиційної діяльності всіх суб'єктів господарювання з боку держави. Що стосується нормативно-правової бази управління інвестиційним портфелем комерційного банку, то ми можемо відзначити, що основною метою законодавчого регулювання діяльності банку з інвестиційними цінними паперами є визначення основних прав то обов'язків суб'єктів інвестиційної діяльності, стимулювання або зниження інвестиційної діяльності за допомогою інструментів органів управління, забезпечення стабільності фінансового стану банку, яке досягається за рахунок створення резервів на відшкодування можливих збитків банків від операцій з інвестиційними цінними паперами. Тому для уникнення негативних результатів від інвестиційної діяльності, необхідно вибрати найбільш ефективне управління інвестиційною діяльністю.

Підводячи підсумки проведеного аналізу механізмів управління інвестиційним портфелем комерційного банку ми можемо зазначити, що управління інвестиційним портфелем включає планування, аналіз і регулювання складу портфеля і містить у собі здійснення діяльності по його формуванню і підтримці з метою досягнення поставлених інвестором перед портфелем цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації витрат, пов'язаних з ним. Методи управління інвестиційним портфелем розділяються на активні і пасивні. Пасивне управління припускає створення та диверсифікованість портфеля з визначеним рівнем ризику. Такий портфель розрахований на існування в незмінному стані тривалий час. Активна модель управління припускає відстеження і негайне придбання інструментів, що відповідають інвестиційним цілям портфеля, а також швидку зміну складу фондових інструментів, що входять у нього.

В даній магістерській роботі досліджувалася інвестиційна діяльність ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, який здійснює активну діяльність на фондовому ринку. Підводячи підсумки проведеного аналізу структури та динаміки інвестиційного портфелю ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, ми можемо відзначити, що інвестиційний портфель банку включає: цінні папери НБУ, цінні папери в торговому портфелі, в портфелі банку на продаж, і в портфелі банку до погашення. Проаналізувавши здійсненні інвестиційні операції Банку, ми помітили, що знизилась ринкова вартість інвестиційного портфеля на 465 тис. грн., в тому числі: зменшилась частка найбільш надійних фінансових інструментів - таких, як облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на 16% і відповідно збільшилась частка ризикованих інструментів; векселів, корпоративних акцій та облігацій за аналізований період. Однак ОВДП займають основну частку в структурі інвестиційного портфеля Банку як в 2005, так і в 2006 роках. Це пов'язано з тим, що в умовах досить нестабільного фондового ринку України банк обрав досить консервативну стратегію управління інвестиційним портфелем, орієнтуючись головним чином на забезпечення надійності вкладень.

Аналіз показників рентабельності інвестиційного портфелю ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” дозволив зробити висновки, що найбільш рентабельними є відповідно найбільш ризиковані фондові інструменти - цінні папери в портфелі банку на продаж і до погашення 524 і 9,3% відповідно, найменш рентабельними є відповідно найбільш надійні активи - цінні папери НБУ - 4%. Оцінюючи ж абсолютні значення показників рентабельності інвестиційного портфелю банку, ми можемо зазначити, що для таких ризикових інструментів, якими взагалі є фондові цінності, їх рентабельність є занадто низькою для того, щоб зацікавити інвесторів в активній роботі на ринку.

Розраховані значення показників відповідають нормативним вимогам Національного Банку України, що свідчить про фінансову стійкість і платоспроможність Банку. Що стосується загальної ефективності банку, то можна сказати, що хоч банк успішно отримує доходи по розміщенню коштів як в 2005 так і в 2006 році та збільшились прибутки з одиниці активу, проте прибуток банку за рахунок інших послуг сформовано недостатньо, витрати на утримання працівників банку неокупні, діяльність банку по розміщенню коштів є неефективною.

Запропонована нами система управління ризиками, для підвищення ефективності інвестиційної діяльності, значно відрізняється від діючої в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”. Ми запропонували задіяти в управління внутрішній аудит, який здійснюватиме оцінку ефективності контрою в частині ризик-менеджменту та аудит процедур з ризик менеджменту. Створити комітет з питань управління активами та пасивами (КУАП), який розглядатиме собівартість пасивів і прибутковість активів, прийматиме рішення щодо політики процентної маржі, відповідності строковості активів та пасивів, управлятиме процентним, ринковим та ризиком ліквідності. Залучити до управління казначейство, яке буде здійснювати щоденну оцінку позиції щодо ліквідності, визначати грошових потоків від підрозділів усередині банку, здійснювати контроль за дотриманням лімітів. Система ризик-менеджменту більш ефективна тим, що розглядає всі види ризиків і націлена на зменшення їх рівня. Натомість, управління ризиками в ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” акцентує свою увагу на кредитному ризику. Дана система передбачила використання для оцінки ризиків методології, яка використовується в світовій банківській практиці. Вона допоможе ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” вчасно виявляти, оцінювати та управляти ризиками. Тим самим, це допоможе банку підвищити ефективність інвестиційної діяльності, бо ризик - це один з основних факторів, який впливає на рівень прибутковості.

Також ми можемо зазначити, що для ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” існує два можливих напрямки оптимізації управління власним інвестиційним портфелем:

- по-перше, це відмова від орієнтації портфеля корпоративних цінних паперів виключно на цінні папери підприємств базових галузей промисловості і включення до портфелю акцій компаній інших галузей, які демонструють високі показники ефективності фінансово-господарської діяльності і які є більш цікавими з точки зору портфельного інвестування;

по-друге - доцільним є збільшення в портфелі цінних паперів частки облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), а також збільшення присутності в портфелі зовнішніх боргових зобов'язань держави. Ґрунтуючись на проведених розрахунках, ми можемо зазначити, що поточна структура інвестиційного портфелю ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” не є оптимальною, оскільки можна побудувати його таким чином, щоб покращити поточний інвестиційний портфель банку одразу по обом показникам - і показнику ризику, і показнику доходності. Зокрема, існує портфель, який забезпечує доходність на рівні 19,52% (проти поточних 19,46%), при цьому рівень ризику цього портфелю дорівнюватиме лише 2% проти поточних 13,5%. Головним орієнтиром при виборі підприємства для інвестування повинні служити саме перспективи росту компаній, а не недооціненість цінних паперів, виходячи з чого, всі інвестиції повинні ґрунтуватися на серйозних фундаментальних дослідженнях.



Список використаних джерел

1. Закон України „ Про оплату праці ” від 24 березня 1995 року N 108/95 ВР. // В редакції Закону N 1096-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38.

2. Закон України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. // В редакції закону N 1829-ІІІ від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391.

3. Кодекс законів про працю України N 322-VIII від 10.12.71. В редакції Закону N 1096-IV від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38.

4. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: 2000.- 692с.

5. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підруч. Для ВНЗ.- Житомир: ПП"Рута",2010р.-640с.

6. Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004р- 473с.

7. Шарманська В.М. Первинна документація і регістри бухгалтерського обліку: Навч. посіб. - К.: Знання, 2009.-269с.

8. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник.-К.: Знання, 2006р.- 525с.

9. Петрик О. Аудит розрахунків з оплати праці та інших виплат працівникам:вимоги до організації та методики // Бухгалтерський облік і аудит / Петрик О., Шульга Н. - Київ, 2006. - №12. - 47-54 с.

10. Сук Л.К. Бухгалтерський облік в галузях економіки: підручник / Л.К. Сук. - К.: Алерта, 2008.

11. Баланс 2010-2011-2012 рр.

12. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. - 5-те вид., допов. й переробл. - К.: А.С.К., 2010. - 784 с.

Размещено на Allbest.ru

...