Кредитна політика в Україні
Визначення структури бюджетного процесу, аналіз видатків і кредитування зведеного та державного бюджетів, дослідження удосконалення бюджетного процесу. Обґрунтування кредитоспроможності позичальника щодо визначення забезпечення кредитних операцій.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.03.2014 |
| Размер файла | 219,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТ
- ВСТУП
- РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРЕДИТНО ПОЛИТІКИ В ДЕРЖАВІ
- 1.1 Економічний зміст та призначення кредитної політики
- 1.2 Обґрунтування кредитоспроможності позичальника щодо визначення забезпечення кредитних операцій
- 1.3 Механізм забезпечення банківського кредитування
- РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ДИЯЛЬНІСТЬ ПИДПРИЕМСТВА
- 2.1 Організаційна структура ТОВ “ФАЛЬКОН”
- 2.2 Структура та склад ТОВ “ФАЛЬКОН”
- 2.3 Організація бухгалтерського обліку на підприемстві
- РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПИДПРИЕМСТВА
- ВИСНОВОК
- ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
- ВСТУП
- Роль кредитування в різних фазах економічного циклу є не однаковою. В умовах економічного піднесення кредит виступає чинником зростання, який, перерозподіляючи величезні грошові й товарні маси, живить підприємства додатковими ресурсами. Його негативний вплив може, однак, виявитися в умовах надвиробництва товарів, а особливо він помітний в умовах інфляції. Нові платіжні засоби, що входять за допомогою кредиту в оборот, збільшують і без того надмірну масу грошей.
- В Україні поняття, зміст і функції державного бюджету мають свої особливості, викликані суспільними і економічними перетвореннями в країні за останні роки.
- Метою роботи є аналіз кредитної політики в Україні та дослідження шляхів їх вдосконалення.
- Досягнення даної мети потребує рішення таких завдань:
- - визначення складу та структури бюджетного процесу;
- - аналіз виконання дохідної частини зведеного та державного бюджетів;
- аналіз фінансового звіту ТОВ ФАЛЬКОН ;
- аналіз видатків і кредитування зведеного та державного бюджетів;
- дослідження удосконалення бюджетного процесу.
- Об'єктом дослідження є ТОВ ФАЛЬКОН. Предметом - фінансовий звіт.
- Основними методами наукового дослідження стали історичний і логічний, а також метод економіко-математичного моделювання, узагальнення, методи системного підходу, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, порівняння.
- Логічний метод розкриває суть подій і явищ, що впливають на кредитну політику в Україні, їх роль у подальшому, в цілому.
- Інформаційною основою роботи є законодавчо-нормативна база України, праці вітчизняних і закордонних фахівців, періодичні видання, статистичні збірки, а також Звіти про виконання Державного бюджету за останні роки.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРЕДИТНО ПОЛИТІКИ В ДЕРЖАВІ
1.1 Економічний зміст та призначення кредитної політики
Забезпечення позики має важливе значення в кредитних операціях банку, оскільки в кінцевому підсумку це є гарантом отримання прибутку банком та запобігання кредитного ризику. Крім того, забезпечення позики позичальником необхідно для гарантії збереження банківських активів. Останні майже повністю складаються з позичкових коштів (вкладів клієнтів). Мета забезпечення повернення позики полягає в тому, щоб отримати деякі права поверх основних прав за контрактом у випадку порушення позову проти клієнта, якщо не дотримуються умови погашення позики. Забезпечення приймається, якщо банк вважає, що особисті зобов'язання клієнта по виплаті позики недостатні для її повного погашення. В цьому випадку повинні застосовуватися загальні принципи надання кредиту.
Найбільш розповсюдженим типом забезпечення є певне майно клієнта, яке виділяється в якості активу (яке підлягає продажу у випадку невиплати позики), з надходжень від продажу якого банк відшкодовує свої витрати на позику. Важливе значення мають і гарантії. Це забезпечення не дає банку права на будь-які активи, але замість цього він отримує підтримку за рахунок особистого контрактного зобов'язання третьої сторони виплатити позику, якщо цього не зробить позичальник. На практиці гаранта часто просять депонувати матеріальне забезпечення або підтримувати на депозитному рахунку сальдо не менше встановленої суми, щоб гарантувати особисте поручительство[ 2]. державний бюджет кредитоспроможність позичальник
Будь-яке забезпечення має розглядатися тільки в останню чергу, рішення про видачу або невидачу позики завжди повинно прийматися із врахуванням привабливості самої заяви, а не прагнення забезпечити повернення кредиту. Забезпечення стає важливим лише після схвалення заяви на отримання кредиту. Проте наявність підходящого забезпечення може стати основним пунктом у переговорах про видачу позики.
Спеціальні форми забезпечення виконання зобов'язань можна розділити на 3 групи по мірі їх надійності. До першої групи відносяться форми, які можуть забезпечити виконання боржником своїх обов'язків лише при наявності у нього достатніх грошових коштів і майна. До цієї групи відносяться неустойка і задаток. Більш надійними вважаються форми, коли при порушенні договору разом із боржником відповідальність несе третя особа, яка має стійке фінансове становище - поручитель або гарант, або коли із майна боржника виділяється певна частина, із вартості якої в першу чергу будуть погашені вимоги даного кредитора (застава).
Крім того, форми забезпечення виконання зобов'язань можна розділити на пов'язані і не пов'язані з попереднім виділенням майна. До перших відносяться задаток і застава. Перевага їх полягає в тому, що при цих забезпечувальних засобах простіше провести примусове стягнення, ніж при неустойці, поручительстві, гарантії. Разом з тим застава, поручительство, гарантія дають кредитору право стягнути всю заборгованість незалежно від провини боржника. Неустойка і задаток, як міри юридичної відповідальності, вимагають провинної поведінки боржника. [ 5]
Зобов'язання по своїй природі - відношення тимчасове, яке повинно припинитися. Нормальний спосіб припинення зобов'язання - його виконання. Більшість зобов'язань виконуються добровільно і належним чином. Однак кредитор має значний інтерес у тому, щоб полегшати собі відшкодування збитків у випадку невиконання зобов'язання. Нарешті, кредитор зацікавлений у спонуканні боржника до своєчасного виконання під страхом невигідних для того наслідків у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
З цією метою виділяють різноманітні засоби, які забезпечують виконання зобов'язання: неустойка, застава, утримання майна боржника, поручительство, банківська гарантія, задаток та ін. Вказані форми забезпечення виконання зобов'язань за своєю роллю є додатковими зобов'язаннями, які обслуговують головне зобов'язання. Забезпечувальна роль вказаних форм проявляється в тому, що у момент виникнення зобов'язань вони створюють загрозу додаткових втрат при невиконанні обов'язку боржником.
Вибір форми забезпечення залежить, передусім, від характеру основного договору. Неабияку роль відіграє і те, який порядок дій кредитора передбачено у випадку порушення його прав, і наскільки швидко будуть задоволені його вимоги і в якому обсязі.
Позичальник в якості кредитного забезпечення може використовувати одну або одночасно декілька форм, що закріплюється в кредитному договорі. Забезпечувальні зобов'язання по поверненню кредиту оформлюються разом із кредитним договором і є обов'язковим додатком до нього.
Неустойка (штраф, пеня) - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Неустойка - найбільш розповсюджена форма забезпечення виконання зобов'язань. Це пояснюється її простотою в застосуванні та універсальністю, а також тим, що розмір неустойки встановлюється заздалегідь. Неустойка стягується незалежно від завдання кредитору збитків. Кредитор не має права вимагати сплати неустойки, якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Застава - один з найважливіших інструментів ринкової економіки, ефективна і надійна форма захисту інтересів кредитора. Інтерес кредитора до застави виражається в кінцевому рахунку в тому, що в складі майна боржника виділяється певна частина і, якщо згодом зобов'язання буде порушеним, об'єкт застави продається, а з отриманої суми першим, раніше інших можливих кредиторів і в повному обсязі будуть задоволені вимоги того, чиє зобов'язання забезпечено заставою. У цьому зв'язку прийнято вважати, що, на відміну від таких форм забезпечення зобов'язань, як неустойка і поручительство, при яких кредитор в кінцевому підсумку "вірить боржнику", в зобов'язанні, забезпеченому заставою, кредитор "вірить речі".
Застава майна (рухомого чи нерухомого) означає, що кредитор-заставодержатель має право реалізувати це майно, якщо забезпечене майном зобов'язання не буде виконаним. Застава повинна забезпечити не тільки повернення позики, але й сплату відповідних процентів і неустойок по договору, передбачених у випадку його невиконання. Крім того, необхідно враховувати, що ринкова вартість заставленого майна може знизитись. Отже, у всіх випадках вартість майна повинна бути вищою за розмір позики.
Заставою можуть бути забезпечені зобов'язання як юридичних, так і фізичних осіб [ 7].
Застава виникає в силу договору або закону. Найбільше розповсюдження має застава в силу договору, коли боржник добровільно віддає майно під заставу, укладаючи при цьому договір з кредитором. Заставою може бути забезпечена лише дійсна вимога. Це означає, що договір про заставу не носить самостійного характеру, тобто його не можна укладати окремо від іншого договору, виконання якого він забезпечує.
Предметом застави може бути будь-яке майно, яке у відповідності із законодавством має право бути відчуженим заставодержателем, а також цінні папери і майнові права.
Розрізняють наступні види застави:
- при якій предмет застави може залишатися у заставодавця;
- при якій предмет застави передається у розпорядження, у володіння заставодержателю.
Найбільше розповсюдження має перший вид застави. При заставі із залишенням майна у заставодавця останній має право:
- володіти і користуватися предметом застави у відповідності з його призначенням;
- розпоряджатися предметом застави шляхом його відчуження з переведенням набувальнику боргу по зобов'язанню, забезпеченому заставою.
У той же час заставодавець повинен застрахувати за свій рахунок предмет застави на його повну вартість, подбати про його збереження, повідомити заставодержателя про здачу предмета застави в оренду.
Застава із залишенням майна у заставодавця може виступати у декількох формах, основними з яких є:
- застава товарів в обігу;
- застава товарів в переробці;
- застава нерухомого майна.
Застава товарів в обігу (застава зі змінним складом) означає, що позичальник має право реалізувати закладені цінності при умові одночасного погашення певної частини заборгованості або заміни вибувших товарів іншими, які відповідають даному виду кредитування, цінностями на рівну або більшу суму. Позичальник повинен забезпечити відповідний облік та зберігання закладених цінностей і несе за це відповідальність.
Застава товарів в переробці означає, що позичальник має право переробляти на своєму виробництві закладену сировину, матеріали, напівфабрикати, але при цьому заставне право буде розповсюджуватися на вироблені напівфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію і товари відвантажені. Під заставу товарів в обігу кредитувалися і продовжують кредитуватись торгівельні і постачальницько-збутові організації, державні промислові, будівельні, транспортні та сільськогосподарські підприємства.
Застава нерухомості (іпотека) - це застава підприємств, будівель, споруд або інших об'єктів, безпосередньо пов'язаних із землею, разом з відповідними земельними ділянками або правом користування ними.
Надаючи кредит під заставу будівель, устаткування та іншої нерухомості, банк повинен бути зацікавленим не тільки в степені їх реалізованості, але і в здатності позичальника отримувати прибуток, достатній для погашення кредиту, щоб уникнути продажу застави.
Банк, як заставодержатель, при залишенні застави у заставодавця має право перевіряти по документах її фактичну наявність, розмір, стан та умови зберігання предмета застави. Якщо предмет застави було втрачено, і заставодавець не відновив його або зі згоди заставодержателя не замінив іншим майном, рівним за вартістю, то банк - заставодержатель має право вимагати дострокового погашення забезпеченого заставою зобов'язання.
Другий вид застави - застава із залишенням предмета застави у заставодержателя, або який інакше називається закладом, є найбільш привабливим видом застави в банківській діяльності, особливо якщо в якості предмета застави пропонується майно, яке не є нерухомістю, або майно, передача якого під заставу не вимагає державної реєстрації. Це пояснюється тим, що при передачі майна у володіння заставодержателю (банку) останній може здійснювати найбільш дійовий контроль за станом даного майна і, крім того, у банку більше гарантій відносно можливості погашення виданого ним кредиту позичальнику. Даний вид застави може виступати в двох основних формах: тверда застава; застава прав[ 2].
Тверда застава в класичному вигляді передбачає передачу товару і іншого майна банку і зберігання його на складі кредитної установи або на складі позичальника, але під замком та охороною банку. Цінності, які приймаються у заклад, повинні відповідати таким вимогам, як легка реалізуємість, можливість їх страхування і тривалого зберігання, а також здійснення банком контролю за ними. Застосування закладу пов'язано для банків з певними труднощами і витратами, оскільки це пов'язано із необхідністю здійснення такої не властивої їм функції, як зберігання товарно-матеріальних цінностей.
Найбільш зручними для банку об'єктами твердої застави є товарні і товарно-транспортні документи, а також цінні папери. По-перше, вони передаються заставодавцем у забезпечення позики безпосередньо самому банку (заставодержателю), причому не вимагають окремих витрат на своє зберігання. По-друге, вони відрізняються високою ліквідністю, що має для банків велике значення у випадку невиконання боржником свого зобов'язання по позиці.
Застава прав - відносно нова форма закладу і поки недостатньо відпрацьована в законодавчому відношенні. В якості закладу можуть виступати документи, які свідчать про передачу банку в якості забезпечення по позиці прав володіння та користування майном, прав на об'єкти інтелектуальної власності (авторських прав на промислові зразки, товарні знаки, гудвіл, ноу-хау, патенти) та ін.
Отримання предмету застави у заклад, окрім необхідності забезпечити його належне зберігання, покладає на заставодержателя (банк) і інші додаткові обов'язки. Так, заставодержатель повинен, наприклад, направляти звіт про використання предмету застави в інтересах заставника, якщо це передбачено договором; негайно повернути заклад заставнику після виконання ним забезпеченого закладом зобов'язання.
1.2 Обґрунтування кредитоспроможності позичальника щодо визначення забезпечення кредитних операцій
Процес аналізу та оцінювання кредитоспроможності клієнта складається з двох етапів: оцінювання моральних та етичних якостей позичальника, його репутації та намірів щодо повернення позики і прогнозування платоспроможності позичальника на перспективу. Оцінюючи кредитоспроможність клієнта, банківська установа фактично визначає рівень кредитного ризику, який вона прийме на себе, встановлюючи кредитні відносини з цим клієнтом. Кожен комерційний банк повинен сформулювати власну документально оформлену та затверджену правлінням банку методику оцінювання кредитоспроможності позичальника. Банки мають визначити ґрунтовні та технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності клієнтів-позичальників та методи проведення аналізу.
Оцінка кредитоспроможності позичальника є найважливішою складовою управління кредитним ризиком.
Визначення, кредитоспроможності позичальника можна поділити на чотири основних етапи: аналіз цілі кредитування (розглядається з погляду реальності цілі, правильності розрахунку суми, терміну і передбачуваної процентної ставки); визначення джерел погашення кредиту (розглядається з погляду реальності достатності); аналіз інформації про позичальника, вид діяльності, конкурентоспроможність, якість менеджменту, фінансовий стан, аналіз репутації, кредитної історії); забезпечення кредиту (розглядається з аспектах достатності, ліквідності, ризикованості).
У цілому механізм оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників -- юридичних осіб у сучасних умовах складається з двох основних етапів: аналіз фінансового стану потенційного позичальника; аналіз якісних показників діяльності підприємства.
Одним із найбільш важливих джерел інформації про стан справ перспективного позичальника є його фінансові звіти. Банки використовують ці матеріали не тільки для визначення обґрунтованості заявки на кредит з погляду потреби суб'єкта в додаткових грошових ресурсах, а й з урахуванням перспектив розвитку позичальника в майбутньому, отримання ним прибутку і ступеня вірогідності неплатежу за позичкою. Важливо оцінити здатність позичальника заробити кошти в достатньому обсязі також для погашення позики і сплати відсотків за нею.
Необхідно проаналізувати джерела погашення раніше отриманих позик. Ці позики можуть бути погашені за рахунок прибутку чи інших власних фінансових ресурсів, реалізації активів чи за рахунок інших позик. Банк як джерело погашення перш за все розглядає прибуток. Про зростання ділової активності клієнта свідчить збільшення валюти балансу за звітний період. Зменшення валюти балансу чи стабільність його протягом декількох років може свідчити про те, що позичальник або приховує свої доходи, або має намір найближчим часом припинити, своє існування, що значно підвищує ризик неповернення. Враховуючи інфляцію, зміни валюти балансу можна визначити, порівнюючи зростання ділової активності клієнта з індексом інфляції за той же проміжок часу.
Аналіз і оцінка системи економічних показників діяльності підприємства є важливим і невід'ємним етапом аналізу кредитоспроможності потенційного позичальника.
Банки самостійно встановлюють нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями.
Система, економічних показників діяльності підприємства складається з таких основних характеристик: платоспроможність; фінансова стійкість позичальника; показники фінансово-економічної діяльності; аналіз грошових потоків позичальника.
НБУ рекомендує комерційним банкам для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи враховувати, як мінімально необхідні, такі основні показники його діяльності: платоспроможність (нормативи миттєвої, поточної та загальної ліквідності); фінансова стабільність (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів); обсяг реалізації; обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці); склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний і поточний роки); собівартість продукції (у динаміці); рентабельність (у динаміці); кредитна історія (погашення кредитної заборгованості у минулому, наявність діючих кредитів).
Інформаційною базою аналізу є дані балансу (форма №1) підприємства та звіту (форма №2) про фінансові результати.
Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками згідно положень НБУ та закону «Про банки та банківську діяльність»:
- норматив миттєвої ліквідності (Н1), що характеризує те, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:
1.3 Механізм забезпечення банківського кредитування
Зобов'язання стосовно неустойки має здійснюватися в письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання. Це правило необхідно пам'ятати, так як недотримання письмової форми спричиняє недійсність угоди про неустойку. В залежності від підстав встановлення неустойки вона може бути договірною або законною. Розмір законної неустойки може бути збільшено за згодою сторін, якщо законом це не заборонено. Неустойка може виступати у виді конкретної суми; процента від вартості обов'язку - штраф; сум, що періодично стягуються, які нараховані на кожний день прострочення - пеня. Пеня може обчислюватися в конкретній сумі і в процентах до вартості зобов'язання.
В залежності від співвідношення неустойки з відшкодуванням збитків розрізняють 4 види неустойки:
- виклична, коли припускається стягнення тільки неустойки, але не збитків;
- штрафна, коли збитки можуть бути стягнені у повній сумі поверх неустойки;
- альтернативна, коли за вибором кредитора можуть бути стягнені або неустойка, або збитки;
- залікова, коли збитки відшкодовуються в розмірі, не покритому нею, тобто сума неустойки зараховується на користь відшкодування збитків.
По суті неустойка є грошовим зобов'язанням боржника перед кредитором (ст. 151 ЦК України) за невиконання або неналежне виконання як договірних, так і позадоговірних зобов'язань (статті 4, 440 ЦК України). Тому необхідною умовою для стягнення неустойки є факт цивільно - правового зобов'язання. Наявність договору (ст. 160 ЦК України) є обов'язковою умовою в тих випадках, коли вимога про стягнення неустойки ґрунтується лише на договорі. Якщо один і той самий вид неустойки передбачений і договором, і законом, то стягується неустойка більшого розміру. Неустойка, яка передбачена лише законом, підлягає стягненню з боржника у всіх випадках наявності зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення, за умови дотримання всіх інших умов обґрунтованості стягнення.
При використанні банком застави, як форми забезпечення кредиту, необхідною умовою є - договір про заставу.
Договір про заставу є юридичним документом, який складається окремо від того зобов'язання, яке забезпечується заставою. Договір про заставу повинен здійснюватися в письмовій формі. В ньому необхідно відобразити умови, які передбачають вид і форму застави, існування забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання, склад і вартість заставленого майна, права і обов'язки заставодавця і заставодержателя, порядок звернення стягнення на майно боржника у випадку невиконання ним забезпеченого заставою зобов'язання, припинення права застави, порядок вирішення спорів. В договорі про заставу повинні бути також вказані найменування і місцезнаходження обох сторін, опис і місцезнаходження майна, що закладається. Договір про заставу вважається недійсним, якщо не дотримуються вищеперелічені умови.
Для деяких видів договорів встановлено обов'язкове нотаріальне засвідчення. В цьому випадку і договір про заставу також підлягає нотаріальному засвідченню. Однак, якщо одна із сторін наполягає, нотаріально може засвідчуватися будь-який укладений ними договір, а, відповідно, договір про заставу, який забезпечує виконання основного договору.
Для деяких видів майна, які передаються у заставу, встановлена обов'язкова державна реєстрація застави. Це означає, що після того, як договір про заставу вже підписаний, а в необхідних випадках нотаріально засвідчений, необхідно у відповідному державному органі заставу зареєструвати. Якщо застава майна підлягає державній реєстрації, то договір про заставу вважається укладеним з моменту його реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію застави, зобов'язаний видати заставодавцю і заставодержателю свідоцтва про реєстрацію.
До видів майна, по яких при передачі у заставу потрібна реєстрація, відносяться: земля, підприємства, автотранспорт, маломірні річкові суда, житлові будинки та ін.
Іпотека реєструється в Книзі запису застави за місцем знаходження підприємства або іншого об'єкту. Перехід права власності або повного господарського відання на предмет іпотеки від заставодавця до іншої особи підлягає реєстрації в тій же Книзі запису застави, в якій зареєстрована іпотека.
За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення (включаючи проценти, збитки, спричинені простроченням виконання, неустойку, а також витрати по утриманню заставленого майна і витрати судові, пов'язані із здійсненням забезпеченої заставою вимоги). Право звернення стягнення на предмет застави кредитор-заставодержатель здобуває, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Підставою для звернення стягнення на заставлене майно є рішення суду, арбітражу або Третейського суду. Заставодержатель (кредитор) повинен довести, що зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином.
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ДИЯЛЬНІСТЬ ПИДПРИЕМСТВА
2.1 Організаційна структура ТОВ “ФАЛЬКОН”
ѕ Основні напрямки діяльності “Фалькон” -- це продаж автомобілів; сервісне обслуговування, ремонт легкових і комерційних автомобілів; оптова і роздрібна торгівля запасними частинами Bosch, Lemforder, Sachs, Boge, Lukas, оригінальними запчастинами й аксесуарами.(додаток № 4)
ѕ Сервісний центр по ремонті і сервісному обслуговуванні легкових і комерційних автомобілів укомплектований сучасним високоякісним устаткуванням -- 19-тью ремонтними діагностичними постами: 3 поста електронної діагностики, стенд розвал-сходження “Beissbarth”, тест-лінія SDL 260, стенд для перевірки люфтів -- ATZ-15, заправлення кондиціонерів, мийки інжекторів. 10 посад займає ремонт ходової частини автомобіля.
ѕ Для складних робіт з ремонту електричних систем автомобіля, існує окреме приміщення площею 150 кв.м., а також моторна ділянка, ділянка ремонту вузлів і агрегатів, ділянка шиномонтажа і балансування коліс, пост попереднього огляду автомобілів і 3 поста мийки автомобілів. В даний час ведеться будівництво малярно-кузовного комплексу площею 972 кв.м. на 16 постів. Після його введення в експлуатацію СТЦ “Авто-Лайф” надасть повний комплекс послуг власникам широкого модельного ряду автомобілів. СТО укомплектовано слюсарним інструментом Hazett.
ѕ Також є приміщення технічної інформації, спеціального інструмента й оснащення. При СТО побудований новий великий склад і офісна частина для обслуговування відвідувачів. Звичайно без висококваліфікованого персоналу досягти максимальної якості неможливо. Усі співробітники ретельно відбиралися. Технічний персонал проходить навчання в центрах “Bosch” і “Sachs”.Крім того, для всіх співробітників керівництво фірми “Фалькон” створило умови для якісної і плодотворної роботи. Це і зручна роздягальня, комфортні душові, їдальня європейського рівня.
2.2 Структура та склад ТОВ “ФАЛЬКОН”
СТО
Начальник СТО: оперативний аналіз і контроль роботи СТО, планування роботи СТО, установка нормативних даних для роботи, виняткові права роботи в системі (установка прав співробітникам, формування карт знижок на роботи, відкриття закритих документів.)
Адміністратор СТО: створення документів для клієнта на виконання робіт, призначення майстра-приймальника, заповнення необхідних довідників, формування звітів про роботу СТО.
Майстер-приймальник: створення документів для клієнта, підбір робіт, призначення виконавців і установка відсотка виконання робіт, виписування податкових накладних, заповнення необхідних довідкових даних, формування звітів про роботу.
Інженер ділянки: призначення виконавців і установка відсотка виконання робіт, установка фактичного часу виконання робіт, формування звітів по обліку робітника часу і завантаженню ділянки.
Механік: проглядання звіту по обліку власного робочого часу.
Відділ запчастин
Начальник ВЗЧ: оперативний аналіз і контроль роботи ВЗЧ, планування роботи ВЗЧ, установка нормативних даних для роботи, виняткові права роботи в системі (установка прав співробітникам, формування карт знижок на запчастини.
Продавець: створення документів для клієнта на продаж запчастин, підбір і резервування запчастин, виписування податкових накладних, повернення запчастин від клієнта, заповнення необхідних довідкових даних, формування звітів про роботу, робота з простроченими резервами, контроль оплат документів.
Логістик: формування замовлень постачальнику, аналіз продажів і установка довідкових даних для автоматичного формування замовлення постачальнику, виконання розподілу замовлених запчастин, контроль замовлення клієнта на всіх етапах до видачі.
Системний адміністратор.
Системний адміністратор: настройка і первинний запуск системи, заповнення констант, завантаження або початкове заповнення довідників, віддзеркалення в довідниках структури станції (кількість фірм, підрозділів, цехів, складів, робочих місць) при початку роботи, ведення списку користувачів і установка їх прав в системі, щоденне формування архіву бази (в ручну або автоматично), виконання вивантаження і завантаження даних за день (в ручну або автоматично) (за наявності модуля вивантаження даних в бухгалтерію), створення зовнішніх звітів, зміна виду друкарських документів.
Бухгалтерія
Головний бухгалтер: установка нормативних даних для ведення обліку і списання, виняткові права роботи в системі (відкриття закритих документів, коректування карток клієнтів), оперативний аналіз і контроль ведення обліку, подання податкової, фінансової і статистичної звітності в терміни й органи, установлені чинним законодавством , надання щорічного звіту в органи правління товариства.
Бухгалтер: заповнення необхідних довідкових даних, контроль оформлення документів на реалізацію товарів і послуг, контроль оформлення податкових накладних, завантаження банку, розноска платежів, формування перерахунку платежів, за наявності модуля обміну контроль завантаження даних.
Касир: формування оплати по документах і друк чека.
Склад
Зав. складу: прийом на склад і видача запчастин з складу, переміщення і списання запчастин, повернення постачальнику, виконання інвентаризації, контроль стану складу, рекомендації для замовлення постачальнику, заповнення необхідних довідкових даних, формування і аналіз звітів про стан складу, аналіз взаєморозрахунків з постачальниками, аналіз реалізації запчастин.
Комірник: прийом на склад і видача запчастин з складу, переміщення і списання запчастин, повернення постачальнику, виконання інвентаризації, контроль стану складу, рекомендації для замовлення постачальнику, заповнення необхідних довідкових даних.
2.3 Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
Бухгалтерський облік на підприємстві проводиться складанням статистичної звітності форми № 1-підприємництво (додаток № 5), де розглядаються основні показники діяльності підприємства.Статистична звітність складається за місяць і рік. Бухгалтерська звітність складається форми № 1,2, в яких міститься інформація про фінансовий стан підприємства, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
В бухгалтерії ТОВ “Авто-Лайф” використовують програму „1С. Бухгалтерия 7.7"
Загальна характеристика програми:
Набір програм "1С: Предприятие 7.7" є універсальною програмою автоматизації діяльності підприємства, яка використовується для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, в тому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку. Програма "1С: Предприятие 7.7" має компонентну структуру.
"1С: Бухгалтерия 7.7" є складовою частиною системи програм "1С: Предприятие 7.7" - її компонентою. Всього існує три основні компоненти:
1) "1С: Бухгалтерия 7.7";
2) "1С: Оперативный учет 7.7";
3) "1С: Расчет 7. 7.
Інтерфейс розглянутих програм є російським. Всі команди, документи, довідники та інші функціональні характеристики викладені російською мовою. Саме тому далі в тексті всі перераховані елементи програм та команди, за допомогою яких виконуються операції наведені мовою оригіналу та подаються в лапках.
Інформаційні системи бухгалтерського обліку
"1С: Бухгалтерія 7.7" - це програма для ведення бухгалтерського обліку, що може застосовуватись на підприємствах різних форм власності та видів діяльності. Класифікаційні ознаки, програми наведені в табл. 1
В програмі також реалізовані можливості ведення на одному робочому місці бухгалтерського обліку декількох підприємств, ведення обліку паралельно в декількох робочих планах рахунків, багатовимірного та багаторівневого аналітичного обліку, кількісного та валютного обліку.
Програма має однокористувацьку і мережеву версії. Для користувачів програми є декілька режимів роботи, набір яких різний залежно від версії програми.
Функції
бухгалтерського обліку
1. Нормативна
а) ліміти; б) нормативи.
2. Планова
а) оперативно-виробниче планування; б) поточне; в) перспективне.
3. Облікова
а) оперативна; б) бухгалтерська; в) статистична.
4. Аналітична
а) оперативний аналіз; б) ретроспективний; в) перспективний.
У складі економічної інформації важлива роль належить обліковій, оскільки її об'єм 75% всієї інформації. В обліковій інформації максимальну питому вагу займає бухгалтерська інформація.
В системі управління господарською діяльністю підприємства бухгалтерський облік виконує функції:
1. Інформаційну:
Процеси спостереження, реєстрації, збору, обробки і узагальнення облікової інформації і забезпечення цією інформацією керівництво підприємства або вищестоящі організації, в цілях управління господарською діяльністю підприємства.
2. Контрольна:
Процеси спостереження і перевірки явищ господарської діяльності з метою виявлення відхилень від встановлених параметрів.
Здійснення контрольної функції обліковими працівниками має
велике значення, оскільки дозволяє попереджати і пересікати приписки, зважувати безхозяйственності, зловживанням, невиробничим витратам і втратам, дотримувати режим економії, раціонально використовувати матеріальні і трудові ресурси, охороняти власність і сприяти збільшенню прибутковості підприємства.
В умовах застосування ЕОМ відбувається вивільнення бухгалтерів від трудомістких і рутинних процесів збору і обробки інформації.Тепер бухгалтерія сама споживач інформації, що не означає, що вона звільняється від інформації в своїй роботі. Вона залишається організатором і методичним центром облікової роботи, облікової інформації на підприємстві, тобто здійснює постановку задач для обробки облікової інформації.
Задачі бухгалтерського обліку:
1. Формування повної і достовірної інформації про господарський і фінансовий процеси, результатах діяльності господарюючого суб'єкта, його структурних підрозділів.
2. Контроль за наявністю і рухом майна (тільки бухгалтерський облік через свою специфіку може надавати достовірні дані про всі господарські операції для спостереження за станом і раціональним використовуванням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів підприємства. Бухгалтерський облік повинен не тільки виявляти порушення і недоліки, але і попереджати їх).
3. Виявлення і використовування внутрішніх резервів:
за допомогою обліку виявляються: ступінь раціонального витрачання засобів, використовування фундацій, причини неправильного використовування і намічаються заходи для усунення недоліків
4. Контроль за мірою праці і мірою споживання, виконання зобов'язань перед державним бюджетом, контроль за правильним розподілом доходів.
5.Подготовка даних для складання достовірної фінансової звітності, що використовується інвесторами, постачальниками, покупцями, податковими і іншими службами і особами, зацікавленими ринковими і державними структурами.
6. Визначення фінансових результатів діяльності суб'єкта.
Користувачі даних бухгалтерського обліку.
Внутрішні:
1. Справжні власники фірми (рівень прибутку)
2. Працівники підприємства (ЗП)
Зовнішні:
1. Майбутні власники (рівень прибутку)
2. Кредитори (платоспроможність)
3. Клієнти і покупці (ціни)
4. Державні служби (доходи і рівень відрахувань)
5. Громадськість (екологія ...)
Податковий календар головного бухгалтера
на квітень 2004р.
10 квітня -- останній строк подання розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І квартал 2004 року;
19 квітня -- останній строк здачі єдиного податку, що сплачується суб'єктами підприємницької діяльності юридичними особами оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва;
- останній строк розрахунку сплати єдиного податку суб'єктами підприємницької діяльності;
- останній строк сплати юридичними особами платника єдиного податку;
20 квітня -- останній строк подання звіту про нараховані внески, перерахування та витрати пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням України у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності за І квартал 2004 року;
- останній строк здачі розрахункової відомості про нарахування і перерахування соціальних внесків і витрачених коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань за І квартал 2004 року;
- останній строк подання декларації по податку на додану вартість;
- останній строк подання розрахунку по комунальному податку;
- останній строк подання та сплати розрахунку внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
30 квітня -- останній день сплати:
- податку на додану вартість;
- комунального податку.
Відповідно Інструкції “Про відкриття банками, рахунків у національні та іноземній валюті” банки відкривають своїм клієнтам рахунки і розрахункові поточні, позикові, депозитні, бюджетні й субрахунки. Банки відкривають рахунки юридичним і фізичним особам за місцем реєстрації підприємства або в іншому банку України за погодженням сторін. Для зберігання коштів і здійснення всіх видів розрахунків і касових операцій юридичні і фізичні особи відкривають банківські рахунки, тому що він є неодмінною умовою участі відповідних осіб у фінансово-господарських операціях. Поточні рахунки відкриваються підприємством, що здійснюють науково-дослідну, виробничу й іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, що володіють основними і оборотними засобами і мають самостійний баланс.
Для відкриття поточних та інших рахунків підприємства подають в банк такі документи:
1. Заяву про відкриття рахунку встановленого зразка.
2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію. - платіжною готівкою;
- розрахунки банківськими переказами;
- документарний акредитив;
- продаж у кредит з використанням векселя.
При розрахунках і платежам між державами використовується клірингова форма розрахунків, що заснована на заліку грошових вимог і зобов'язань та здійснюється на основі міжнародних платіжних угод. Платіжна готівка - форма розрахунків, при якій оплата товарів здійснюється негайно після передачі їх експортером імпортерові або надання експортером в банк документів, що підтверджують факт поставки товарів з додержанням умов, передбачених у контракті. Негайним вважається платіж, на проведення якого витрачено часу більше, ніж необхідно для оброки платіжних документів в банку платника. При цій формі розрахунків можуть використовуватися чеки.
Вексель є універсальним платіжним розрахунковим документом придатним для оплати товарів, надання короткотермінового комерційного кредиту, повернення позики та використовується для оформлення боргових відносин між банками. Головна властивість векселя - це абстрактність і беззаперечність, тобто цей вексель не вказує підставу боргу, а чітко зафіксовує суму і обов'язковість оплати векселя на основі договору векселі видані обліковують на пасивному рахунку №62 “Короткострокові векселі видані”.
Облік операцій по розрахунковому рахунку.
Основна частина розрахунків на ТОВ “Фалькон” здійснюється безготівковим шляхом, тобто перерахуванням грошових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача в його банку. Банк зберігає грошові кошти підприємств на їх рахунку, зараховує що поступили на ці рахунки суми, виконує розпорядження підприємств про їх перерахування і видачу з рахунків і про проведення інших банківських операцій, передбачених банківськими правилами і договорами.
У ТОВ “Фалькон” розрахунки з іншими підприємствами здійснюються тільки в безготівковому порядку.
Порядок і форма розрахунків між платником і одержувачем засобів визначаються договором між сторонами (угодою, окремими домовленостями).
Бухгалтерський облік операцій по розрахунковому рахунку здійснюється на підставі виписки банку з розрахункового рахунку, отримуваного підприємством періодично. До виписки банку додаються документи, на підставі яких проведений рух засобів на розрахунковому рахунку. Збільшення грошових коштів відображається по дебету рахунку 31 «Рахунки в банках», який є активним, а зменшення (списання) - по кредиту даного рахунку.(додаток Журнал-ордер і відомість по рахунку № 311)
Облік руху засобів на поточних рахунках в установах банків ведеться на рахунку 31 «Рахунки в банках» з розподілом на субрахунки:
- 311 «Поточні рахунки в національній валюті»;
- 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;
- 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»;
- 314 « Інші рахунки в банку в іноземній валюті »;
Облік касових операцій і підзвітних сум.
Готівка, отримана в установах банків суб'єктами господарювання, витрачається на ту мету, на яку вони отримані. Підприємства можуть мати в своїх касах готівку в межах лімітів, встановлених установами банків (на ТОВ “Авто-Лайф” ліміт каси -- 2000 грн.), в яких відкриті їх розрахункові рахунки. Всю грошову готівку понад встановлений ліміт залишку каси підприємство зобов'язане здавати в обслуговуючий банк -- ВАТ “АГРОКОМБАНК” м.Київ на свій розрахунковий рахунок в порядку і терміни, злагоджені з банком.
Для бухгалтерського обліку касових операцій призначений активний синтетичний рахунок 30 «Каса». Дані аналітичного обліку відображаються в касовій книзі.(додаток Журнал-ордер і відомість по рахунку 30. Касові операції оформляються обліковими документами існуючих типових форм відповідно до законодавства України.
- 301 «Каса в національній валюті»;
- 302 «Каса в іноземній валюті».
В ТОВ “Авто-Лайф” із каси проводяться наступні виплати:
1. Видача заробітної плати; матеріальної допомоги;
2. Видача сум під звіт на господарські і командировочні витрати і інше.
Підзвітними особами є працівники даної установи, яким в обмежених розмірах видаються аванси на здійснення деяких операційно-господарських витрат, які не можуть бути здійснені шляхом безготівкових розрахунків, а також на відрядження і наукові експедиції. Через підзвітних осіб може виплачуватися заробітна плата в установах, в яких за штатом не передбачено посади касира, або якщо через віддаленість обслуговуваної установи платіжна чи розрахунково-платіжна відомості не можуть бути повернуті довіреною особою в касу централізованої бухгалтерії по закінченні трьох робочих днів.
Готівка видається під звіт з каси установи тільки за дозволом керівника установи і лише у разі відсутності заборгованості за раніше отримані аванси.
Згідно з Порядком ведення касових операцій розмір авансу на господарські потреби не лімітується, але підзвітна особа повинна відзвітувати за отримані підзвітні суми не пізніше наступного робочого дня після їх видачі (за службовими відрядженнями -- не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження). У противному разі готівка, видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси (в повній сумі, виданій під звіт, або в сумі, не підтвердженій авансовими звітами), наступного дня після закінчення зазначених вище термінів включається розрахункове до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті розрахункова сума порівнюється з встановленим лімітом залишку готівки в касі.
Основна маса авансів видається під звіт на службові відрядження у межах сум, необхідних відрядженим особам на оплату вартості проїзду до місця відрядження і назад, добових і витрат на наймання житлового приміщення.
Порядок оплати службових відряджень встановлено Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 59 (зі змінами та доповненнями, внесеними наказом від 13.08.98 № 165) та постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23.04.99 № 663 з подальшими змінами.
Термін відрядження в межах України визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів.
За відрядженнями виплачуються добові в єдиній сумі -- 18 грн. за кожний день перебування у відрядженні (включаючи день від'їзду та приїзду) незалежно від статусу населеного пункту. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи і прибуття до місця постійної роботи працівника, а днем прибуття -- день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи.
За наявності підтверджувальних документів установою відшкодовуються витрати відрядженим працівникам на наймання житлового приміщення в розмірі фактичних витрат з урахуванням додаткових побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, але не більше 50 грн.
За бронювання місця в готелях відшкодовується плата в розмірі не більше 50% його вартості за добу згідно з поданими підтверджувальними документами.
Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд до місця відрядження і назад у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним та автомобільним транспортом загального користування з урахуванням усіх витрат, пов'язаних з придбанням проїзних квитків, користуванням постільними речами в поїздах, страхових платежів на транспорті, суми податку на додану вартість за придбані проїзні документи.
Виплати на відрядження (крім добових) відшкодовуються лише за умови наявності підтверджувальних документів в оригіналі.
Термін відрядження працівника за кордон визначається також керівником установи, але не може бути більше 60 календарних днів.
Аванс відрядженому працівникові за кордон видається в національній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті на поточні витрати в розмірах, які обумовлені реальними потребами в країні перебування.
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПИДПРИЕМСТВА
Рахунки класу 4 “Власний капітал та забезпечення зобов'язань” призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу -- статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів. Фінансові ресурси, що використовуються на розвиток виробничо-торгового процесу -- це капітал у грошовій формі.
Капітал -- це сукупність матеріальних ресурсів і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав, необхідних для суб'єкта господарювання. Аудиту підлягає структура капіталу за джерелами його утворення. Джерела утворення капіталу суб'єкта господарювання -- це власні й позичкові кошти.
Оборотний капітал складається з матеріальних оборотних засобів, коштів у поточних розрахунках, короткострокових фінансових вкладень.
Рахунок 40 "Статутний капітал" призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За кредитом рахунка 40 "Статутний капітал" відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом -- його зменшення (вилучення) -- повернення частки внесків у разі вибуття учасника, списання збитків за рахунок внесків.
Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2) нереєстрований. Перший -- це статутний, або пайовий, капітал. Другий -- додатковий -- резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Статутний капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання, цінні папери, права на користування землею, водою, будинками.
Пайовий капітал -- це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві. Пайовий капітал складається із сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, одержаних внаслідок розподілу на паї колективної власності.
Додатковий капітал складається з емісійного доходу від розміщення акцій власної емісії за цінами, що перевищують номінальну вартість, дооцінки активів, безоплатно одержаних необоротних активів, іншого додаткового капіталу.
Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються згідно з установчими документами -- у випадку нестачі прибутку покриваються витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.
Нерозподілені прибутки -- це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році, у тому числі нарахування податку на прибуток. Якщо є збитки, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.
Неоплачений капітал призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства за вкладами до статутного капіталу підприємства.
Здійснюючи аудит статутного капіталу, виходять із того, що він формується на основі внесків власників підприємства у вигляді грошових коштів, майна, нематеріальних активів у розмірах, визначених установчими документами.
Надходження внесків засновників контролюється на підставі даних первинних документів і записів за кредитом рахунка 67 "Розрахунки з учасниками" в кореспонденції з дебетом рахунків основних засобів, грошових коштів, нематеріальних активів, виробничих запасів тощо. Так, за даними прибуткових касових ордерів, виписок банку з поточних рахунків у національній та іноземній валюті з доданими до них виправдувальними документами перевіряють повноту і своєчасність грошових сум і матеріальних цінностей.
Використовуючи інформацію актів приймання-передання основних засобів, документів, що відображають надходження нематеріальних активів, і дебетові обороти за рахунками 10 "Основні засоби", 12 "Нематеріальні активи" визначають вартість переданого обладнання, будинків, споруд, майнових прав на інтелектуальну власність. На основі даних актів про приймання матеріалів, товарно-транспортних накладних, рахунків щодо обліку виробничих запасів (рахунок 20), рахунка 22 "МШП" з'ясовують вартість матеріальних цінностей, що надійшли.[12]
Кожний внесок підтверджується документами, де обов'язково роблять посилання на формування статутного капіталу.
Особливу увагу слід приділяти технічній стороні реєстрації нематеріальних активів, внесених учасниками (засновниками) у статутний капітал. В обліку нематеріальні активи оцінюються за договірними цінами. При цьому складають акт, що фіксує факт надходження на підприємство нематеріальних активів.
...Подобные документы
Роль кредитних операцій в діяльності комерційного банку. Умови, суб’єкти і об’єкти кредитування, характеристика стадій кредитного процесу. Особливості формування етапів кредитної політики комерційного банку. Методи оцінки кредитоспроможності позичальника.
курсовая работа [755,9 K], добавлен 20.10.2011Опис процесу надання кредиту позичальнику-юридичній особі на прикладі ВАТ КБ "Надра". Методика визначення кредитоспроможності, оцінка фінансового стану позичальника в даному банку. Розробка заходів щодо удосконалення кредитування юридичних осіб.
курсовая работа [57,1 K], добавлен 01.12.2010Теоретичні засади дослідження процесу банківського кредитування. Методи управління кредитними ризиками. Аналіз кредитних операцій УкрСиббанку. Прийняття рішень надання кредиту. Напрямки удосконалення організації процесу банківського кредитування.
реферат [120,3 K], добавлен 15.06.2009Кредитування, як одна з найризиковіших банківських операцій. Визначення теоретичних та практичних аспектів аналізу кредитоспроможності позичальника, як основної характеристики фінансово-економічної діяльності підприємства для кредиторів, зокрема банків.
курсовая работа [319,0 K], добавлен 02.06.2015Особливості організації кредитної діяльності в банку, сучасний стан і проблеми банківського кредитування в Україні. Показники кредитної діяльності комерційних банків, аналіз кредитоспроможності позичальника, оцінка кредитної роботи філії "ПриватБанку".
дипломная работа [279,8 K], добавлен 25.01.2010Характеристика форм і видів кредиту. Етапи процесу кредитування. Основні положення кредитних угод. Показники доходності кредитних операцій банку. Критерії оцінки фінансового стану позичальника. Зарубіжні програми страхування банківських депозитів.
курсовая работа [197,9 K], добавлен 18.12.2013Сутність кредиту та основи банківського кредитування. Принципи та умови кредитування. Необхідні документи та вимоги до позичальника. Аналіз кредитоспроможності позичальника. Шляхи та методи удосконалення умов кредитування в комерційних банках України.
курсовая работа [55,0 K], добавлен 11.01.2013Сутність та економічний зміст кредитних ризиків у взаємодії з кредитоспроможністю позичальника. Визначення кредитоспроможності та показники, що її характеризують. Шляхи зниження кредитного ризику на основі удосконалення оцінки кредитоспроможності.
курсовая работа [267,4 K], добавлен 25.11.2010Організація кредитних операцій комерційного банку ВАТ "Брокбізнесбанк". Поняття платоспроможності і кредитоспроможності клієнта. Способи забезпечення виконання зобов'язань. Аналіз фінансового стану позичальника. Банкрутство та ліквідація підприємства.
дипломная работа [686,9 K], добавлен 22.02.2012Сутність теоретичних аспектів та методів оцінювання кредитоспроможності позичальників банку. Розробка заходів щодо удосконалення кредитування юридичних осіб. Опис процесу надання кредиту позичальнику-юридичній особі на прикладі АКБ "Укрсоцбанк".
курсовая работа [566,1 K], добавлен 07.12.2013Організація банківського кредитування підприємств малого і середнього бізнесу. Види банківських кредитів. Проблеми кредитування малого бізнесу в Україні. Аналіз кредитних операцій, структури кредитного портфеля банку на прикладі АТ "УкрСиббанк".
дипломная работа [3,9 M], добавлен 22.06.2011Сутність і правові аспекти кредитної діяльності комерційного банку: функції, види кредиту, управління кредитним ризиком. Оцінка кредитоспроможності позичальника. Аналіз процесу кредитування ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", заходи щодо його удосконалення.
дипломная работа [409,9 K], добавлен 10.06.2010Сутність банківського кредитування, його удосконалення. Оцінка і аналіз банківського кредитування у сучасних умовах національної економіки. Проблеми та перспективи розвитку банківського кредитування в Україні. Програми покриття бюджетного дефіциту.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 20.09.2012Економічна сутність короткострокових кредитних операцій банку. Державне регулювання кредитних операцій. Інформаційна база та інструментарій аналізу короткострокових кредитних операцій. Аналіз індикаторів ринку короткострокового кредитування в Україні.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 02.10.2011Дослідження організації процесу банківського кредитування, розробки ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями. Вивчення шляхів вдосконалення роботи з проблемними активами банку. Огляд лізингового, комерційного, споживчого кредитів.
реферат [1,1 M], добавлен 18.12.2011Ринкова позиція ЗАТ КБ "Приватбанк" в банківській системі України, основні показники структури та сегментів банківських послуг кредитування фізичних осіб. Технологія операцій споживчого кредитування фізичних осіб. Внутрішній аудит кредитних операцій.
отчет по практике [1,5 M], добавлен 07.07.2010Розробка кредитної політики банку та сутність, види, принципи банківського кредитування. Етапи кредитного процесу та методи оцінки кредитоспроможності позичальника. Заходи щодо мінімізації втрат від кредитного ризику. Контроль кредитної діяльності банку.
курсовая работа [118,6 K], добавлен 09.07.2009Дослідження загальних теоретичних аспектів кредитних відносин. Викладення основних положень та принципів кредитування; оцінка банківських ризиків. Розгляд фінансового стану позичальника. Вивчення процесу формування процентної банківської ставки.
курсовая работа [153,4 K], добавлен 19.11.2014Кредит як економічна категорія ринкових відносин. Види кредитів та їх класифікація. Роль банківського кредитування в розвитку економіки України. Порядок визначення кредитоспроможності позичальника. Кредитний потенціал банка та шляхи його збільшення.
дипломная работа [875,1 K], добавлен 07.02.2013Теоретичні основи оцінки фінансового стану позичальників-юридичних осіб в комерційному банку. Аналіз ризиків процесів банківського кредитування та основних заходів зменшення рівня ризику. Методологія рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 11.07.2010
