Форми та способи безготівкових розрахунків, їх облік

Авізуючий банк - банк, який у відповідь на звернення банку-емітента авізує (повідомляє) умови акредитива отримувачу коштів без зобов'язань виконати платіж, або акцептувати чи негоціювати переказний вексель (тратту), виписаний відповідно до умов акредитива.

Підтверджуючий банк - банк, уповноважений банком-емітентом, або до якого звернувся банк-емітент з проханням додати своє підтвердження стосовно зобов'язання такого банку здійснити платіж, акцептувати або негоціювати тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, та якому банк-емітент зобов'язується надати відшкодування. Підтверджуючий банк приймає на себе та несе такі ж зобов'язання як і банк-емітент.

Це лише основні учасники акредитивної операції [11], при чому дуже часто один і той же банк може виступати в різноманітних функціях, так авізуючий банк може виступати і в якості виконуючого і підтверджуючого; підтверджуючий банк звичайно є виконуючим; банк-емітент може фактично виступати у ролі наказодавця, якщо відкрив акредитив за власними операціями і від власного імені і т.п. В операціях з акредитивами всі учасники мають справу з документами, а не з товарами або послугами, з якими можуть бути пов`язані ці документи. Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в контрактах (договорах) між беніфіціаром і заявником.

В міжнародній практиці механізм проведення розрахунків за

акредитивною формою регламентується, крім іншого, уніфікованими

правилами, які визначають:

ѕ види та форми акредитивів;

ѕ спосіб та порядок виконання і передачі акредитивів;

ѕ зобов'язання та відповідальність банків;

ѕ тлумачення різних термінів;

ѕ інші питання, які виникають при акредитивній формі розрахунків.

Акредитив - це окремий договір від договору купівлі-продажу або іншого контракту навіть, якщо в акредитиві є посилання на них [11].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.3 - Схема здійснення акредитивної форми розрахунків

Пояснення до вищенаведеної схеми:

1. Укладання угоди, в якій передбачається акредитивна форма розрахунків.

2. Подання заявником акредитива (аплікантом) заяви на відкриття акредитиву.

3. Банк-емітент відкриває акредитив і просить банк покупця авізувати акредитив і в ряді випадків підтвердити його.

4. Пересилка акредитиву банком-емітентом банку-кореспонденту.

5. Авізуючий банк при отриманні ним акредитиву від банку-емітенту, повідомляє беніфіціара про відкриття акредитиву на його користь.

6. Отримавши акредитив від авізуючого банку і переконавшись в тому, що умови повністю відповідають контракту, експортер відвантажує товар на адресу імпортера.

7. Бенефіціар передає комплект документів, передбачений умовами акредитиву. Авізуючий банк стає виконуючим.

8. Виконуючий банк здійснює перевірку документів на відповідність умовам договору та акредитиву.

9. У разі відповідності документів вимогам акредитиву, виконуючий банк здійснює платіж / акцепт тратти / негоціацію.

10. Виконуючий банк відсилає документи і вимоги про відшкодування платежу на адресу банка-емітента.

11. Банк-емітент здійснює перевірку документів.

12. В разі відповідності документів умовам акредитиву, сума платежу відшкодовується банком-емітентом виконуючому банку.

13. Передача документів заявнику акредитива.

14. Банк-емітент стягує із заявника акредитива суму платежу.

15. Заявник акредитива (аплікант) на підставі документів отримує товар.

Як будь яка форма розрахунків і дана форма має свої переваги та недоліки для кожної із сторін угоди. Тому розглянемо їх детальніше. Простежимо переваги і недоліки певних видів акредитивів для кращого розуміння їх сутності.

Основними перевагами акредитивної форми розрахунків для покупця є:

1. дозволяє здійснити платіж тільки після відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг) та отримання документів, що підтверджують факт відвантаження товару, його походження, якість, страхування тощо.

2. непокритий акредитив дозволяє не відволікати ресурси на здійснення попередньої оплати

3. фінансування зовнішньоекономічної операції з використанням акредитива дешевше, ніж залучення кредиту на здійснення попередньої оплати.

4. обслуговуючий банк може запропонувати схему фінансування з використанням акредитива, який значно її здешевить.

5. якщо бенефіціар-нерезидент вимагає для початку виробництва аванс чи попередню оплату більш ніж за 90 днів. При використанні акредитива перебіг 90 днів починається з дня здійснення оплати українським банком на користь нерезидента, проте бенефіціар зможе отримати фінансування в своєму банку під заставу майнових прав заакредитивом та почати виробництво

Недолікими акредитивної форми розрахунків для покупця виступають: акредитив дорожче поставки на умовах відстрочки платежу; покритий акредитив вимагає відволікання ресурсів для їх перерахування на рахунок покриття; .при відкритті непокритого акредитива необхідно надавати банку фінансові документи для оцінки фінансового стану, передавати майно в заставу (іпотеку) та нести витрати на їх посвідчення

Переваги акредитивної форми розрахунків для постачальника є: у разі правильного оформлення документів, передбачених умовами акредитива, гарантовано отримання платежу від банку; можна отримати фінансування під заставу майнових прав за акредитивом.

Недоліком використання акредитивної форми розрахунку для постачальника є - вимога бездоганного оформлення всіх документів, відповідно до умов акредитива, в іншому випадку банк може відмовити у здійсненні платежу

Розглянемо питання переваг та недоліків використання трансферабельних акредитивів для усіх сторін, задіяних у цій операції.

Перевагами у використанні трансферабельних акредитивів є: перший бенефіціар (експортер) має можливість фінансувати свої за купки у постачальників (друго бенефіціару) без відволікання власних коштів; постачальник (другий бенефіціар) має впевненість у здійсненні платежу за акредитивом; сума, яку отримує посередник (другий бенефіціар), невідома як імпортеру (аплікату), так і постачальнику (другому бенефіціару).

Недоліки використання трансферабельних акредитивів такі: вимагаючи такий тип акредитива, перший бенефіціар (експортер) може викликати сумніви в імпортера (апліканта) щодо наявності у нього фінансових ресурсів; використовуючи такий акредитив, не завжди можна засекретити ім'я постачальника (другого бенефіціара). Тому з'являється ризик роботи між імпортером (аплікантом) та постачальником (другим бенефіціаром) прямо, без послуг першого бенефіціара (експортера); перший бенефіціар (експортер) сплачує додаткові комісії банку за трансфер акредитива (якщо не передбачено, що така комісія сплачується за рахунок іншої сторони).

Акредитиви з червоною смугою сьогодні зустрічаються рідко. Банки, як правило, не користуються цими термінами, а воліють використовувати власні формулювання для задоволення вимог замовників.

Таким чином, перевагами у використанні акредитивів з червоною смугою є: бенефіціар (експортер) отримує авансовий платіж для відвантаження продукції апліканту (імпортеру) (при цьому не використовуючи власні кошти); аплікант (імпортер) не відволікає власні кошти для оплати авансованого його платежу бенефіціару (експортеру).

Недоліками використання акредитивів з червоною смугою такі: її кредитне з червоною смугою не регулюється окремими статтями в уніфікованих правилах та звичаїв для документарних акредитивів та інших міжнародних правилах (умови зазначаються тільки в акредитиві); ризик банку, що авізує (виконуючого), щодо неповернення авансового платежу з боку банку-емітента; ризик ненадання бенефіціаром (експортером) документів, що відповідають, умовам акредитива, або невідвантаження продукції взагалі.

Поновлювальний акредитив має і ряд свої переваг і недоліків як для покупців так і продавців.

Перевагами для покупця (апліканта) є: на вимогу покупця (апліканта) виставляється один акредитив, який й покриває регулярні поставки продукції від постачальника, при цьому немає жодної потреби вносити зміни до умов акредитива, такі як збільшення суми акредитива та подовження терміну його дії; покупцю (апліканту) не потрібно бронювати свої кошти одразу на загальну суму всіх поновлювань за акредитивом (кошти бронюють тільки на відповідні транші).

Недоліком для покупця (апліканта) є те, що покупець (аплікант) зобов'язаний регулярно відволікати власні кошти для поновлення суми акредитива. При цьому він не має права (враховуючи безвідзивність самого акредитива), наприклад, у разі поставки неякісного товару скасовувати; або змінювати механізм поновлення акредитива. Продавець може продожувати відвантажувати продукцію та отримувати експортну виручку поки не закінчиться термін дії акредитива.

Перевагою для продавця (бенефіціара) є те, що здійснюючи регулярні відвантаження продукції та виконуючи усі вимоги акредитива, продавець (бенефіціар) обов'язково отримуватиме експортну виручку, незалежно від бажань та вимог покупця.

Недоліки для продавця (бенефіціара) не існує, проте за умови, такий акредитив є ще й підтвердженим, і комісія за підтвердження сплачується за рахунок продавця, останній буде змушений сплатити таку комісію від загальної суми всіх поновлювань за акредитивом.

Необхідно також зазначити, що, здійснюючи операції за револьверним акредитивом, банк-емітент стикається з високим ступенем ризику, який полягає у тому, що цей банк на конкретний момент часу має зобов'язання на загальну суму акредитива, а у забезпечення отримує покриття від покупця (апліканта) на суму відповідного траншу.



РОЗДІЛ 3. ОБЛІК БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

3.1 Розрахунки платіжними дорученнями, платіжними вимогами, платіжними вимогами-дорученнями і їх облік

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача[12].

Платіжне доручення подається клієнтом до банку, що його обслуговує, не менше, ніж у двох примірниках. Платник має право зазначати у платіжному дорученні дату валютування, яка не може перевищувати 10 календарних днів з дати складання платіжного доручення. Банк отримувача до настання дати валютування що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у до1овор' повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування.

Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунка на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту «Призначення платежу» цього електронного розрахункового документа.

Платник до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Банк отримувача, одержавши лист про відкликання коштів, цього самого дня перераховує кошти з відповідного рахунка на той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли, якщо на час надходження вказівки кошти не зараховані на рахунок отримувача, та пов1домляє отримувача про відкликання коштів платником.

Банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Через підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:

ѕ на ім'я окремих фізичних осіб - коштів, що належать їм особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар);

ѕ підприємствам - коштів на виплату заробітної плати для організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської продукції в тих населених пунктах, у яких немає банків

Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, у якому зазначає реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунка якого сплачуватимуться перекази їх отримувачам, та номери списків отримувачів коштів.

Усі претензії за розрахунками між клієнтами регулюються ними поза банком. Утім банк приймає від клієнтів претензії, згідно з угодою на обслуговування, за несвоєчасне списання або зарахування сум, виплачуючи штраф на користь клієнта.

При проведенні розрахунків між клієнтами банк відображає операції на рахунках у такий спосіб:

1. Якщо клієнти обслуговуються в одному банку:

Дебет рахунка 2600

АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання поточний рахунок платника»

Кредит рахунка 2600

АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання - поточний рахунок одержувача коштів».

2. Якщо клієнти обслуговуються в різних банках:

а) для списання коштів з рахунка клієнта-платника, що обслуговується даним банком:

Дебет рахунка 2600 АП

«Кошти на вимогу суб'єктів господарювання - поточний рахунок платника коштів»

Кредит рахунка 1200 А

«Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»;

б) при зарахуванні коштів клієнту - одержувачу коштів, що обслуговується даним банком:

Дебет рахунка 1200 А

«Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»

Кредит рахунка 2600

АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання - поточний рахунок одержувача коштів».

Платіжні вимоги-доручення (далі вимога-доручення) можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків[12].

За цієї форми в розрахунках беруть участь два суб'єкти:

ѕ постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;

ѕ платник (одержувач послуг чи товарів), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого поточного рахунка.

Платіжна вимога-доручення - це розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми грошових коштів через банк.

Верхня частина вимоги-доручення оформлюється отримувачем коштів (постачальником після того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем) за встановленою формою з дотриманням вимог до заповнення реквізитів розрахункових документів і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається безпосередньо платникові щонайменше у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах. За згоди оплатити вимогу-доручення платник (покупець) заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує. Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу, зазначається у нижній частині вимоги-доручення. Вона не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка за-значена у верхній частині вимоги-доручення. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календар-них днів з дати оформлення її отримувачем.

Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку.

В обліку в обох випадках здійснюються такі записи:

ѕ банком платника (покупця);

Дебет рахунка 2600

АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання - поточний рахунок платника коштів»

Кредит рахунка 1200

А «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»;

ѕ банком одержувача коштів (постачальника):

Дебет рахунків:

· 1200 А

«Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України»

· 2600 АІІ

«Кошти на вимогу суб'єктів господарювання - поточний рахунок одержувача коштів».

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містити письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з рахунка платника на рахунок отримувача[12].

Стягувачами можуть бути державні податкові органи, державні виконавці та підприємства, що здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій. Зазначені особи оформлюють та подають у банк платіжні вимоги, а в необхідних випадках супровідні документи на примусове списання коштів із рахунків платників. Примусове стягнення коштів із рахунків платників дозволяється тільки у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень державних податкових адміністрацій та визнаних претензій.

Відповідно до ст. 107 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з-рахунка клієнта без його доручення на підставі рішення суду. Для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу, яку стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог.

Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках, то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не менше ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання коштів (один з них перший). Крім того, стягувачу повертається щонайменше один примірник платіжної вимоги та реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог залишається в банку, що обслуговує стягувача.

Банк не пізніше наступного робочого дня повідомляє платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів з його рахунка, якщо умова про таке повідомлення передбачена договором про розрахунково-касове обслуговування цього платника (у порядку, передбаченому договором).

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних, а банк платника протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності коштів на поточному рахунку платника,оскільки стягнення здійснюється з усіх рахунків підприємства: поточних, депозитних, коштів у розрахунках.

Якщо на час надходження на рахунках платника недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то документи виконуються частково і в несплаченій сумі повертаються стягувачу. Часткова оплата оформлюється меморіальним ордером. На платіж-них вимогах відповідальний виконавець окреслює реквізит «сума» і на звороті всіх поданих примірників документа зазначає дату здійснення платежу, суму часткового платежу та несплачену суму.

При сплаті документа виконуються такі бухгалтерські записи:

Дебет рахунка 2600АП

«Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» - рахунок боржника

Дебет рахунків:

· 2602 П

«Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання» - рахунок боржника

· 2610 П

«Короткострокові вклади (депозити) суб'єктів господарювання» - рахунок боржника

Кредит рахунків:

· 1200 А

«Кореспондентський рахунок банку у Національному банку України», якщо стягувач обслуговується іншим банком

· 2650 АП

«Кошти на вимогу небанківських фінансових установ» - рахунок стягувача

· 2600 АП

«Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» - рахунок стягувача.

3.2 Облік розрахунків з використанням акредитиву, розрахункового чека та векселя

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.[12]

Чеки виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог. Чеки брошуруються в розрахункові чекові книжки (далі - чекові книжки) по 10, 20, 25 аркушів. Чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, облік яких банки ведуть окремо від чекових книжок. Чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім' я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишку коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Строк дії чекової книжки - один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, - три місяці. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються.

Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або з використанням технічних засобів. У ньому не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису.

Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписування чека не враховується). Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), засвідчуючи її підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку.

Власникові заборонено передати чекову книжку будь-якій іншій юридичній або фізичній особі. Чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на їм'я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг). Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на готівку та отримувати готівкою здачу із суми чека.

Фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою (але не більше 20% від суми цього чека).

Власник чека повертає до банку-емітента невикористаний чек для зарахування суми на свій рахунок або для обміну його на готівку. Повертаючи чекову книжку з невикористаними чеками, її власник одночасно подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку «Розрахунки чеками», на свій поточний рахунок. Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги).

Виписуючи чек, чекодавець переписує на його корінець залишок ліміту з корінця попереднього чека і зазначає новий залишок ліміту.

Відображення в обліку операцій з розрахунковими чеками здійснюється у такий спосіб:

1. Згідно із заявою клієнта і для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» відповідних балансових рахунків (далі-аналітичний рахунок «Розрахунки чеками») у банку-емітенті, включаючи комісійні за послуги. Це можуть бути рахунки:

* 2602 П «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання»;

* 2622 П «Кошти в розрахунках фізичних осіб»;

* 2526 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України»;

* 2552 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів».

Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками», що відповідає запису:

Дебет рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання»;

Кредит рахунків: 2602 П «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання, аналітичний рахунок "Розрахунки чеками" на суму ліміту чекової книжки

6110 П «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» на суму, визначену як плата за послугу.

Одночасно списується з позабалансу бланк виданої чекової книжки:

Дебет рахунка групи 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95-98»

Кредит рахунка 9821 А «Бланки суворого обліку».

У міру здійснення розрахунків з постачальниками продукції, товарів, робіт, послуг чекодавець виписує чек на суму платежу, що не перевищує ліміту (граничної суми, зазначеної на зворот-ному боці першої сторінки чекової книжки) і передає його постачальнику-чекодержателю.

2. Приймаючи чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:

- відповідність його встановленому зразку;

— правильність заповнення;

— відсутність виправлень;

— відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку;

— строк дії;

— достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека;

- наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця (прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи, даних документа, що засвідчує цю особу).

Після цього чекодержатель установлює особу пред'явника чека за документом, що її посвідчує.

Після зазначеної перевірки чекодержатель відриває (відрізає) чек від корінця, ставить на його зворотному боці та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки.

Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстру розрахункових чеків - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних банках.

Реєстри розрахункових чеків складаються в розрізі банків-емітентів.

Банк чекодержателя зобов'язаний перевірити заповнення реквізитів реєстру чеків та своєчасність пред'явлення їх до оплати.

3. Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів чеків і реєстру чеків банк на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунка чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя, що супроводжується бухгалтерським проведенням:

Дебет рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання» аналітичний рахунок "Розрахунки чеками"»;

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання».

При здійсненні розрахунків чеками клієнтами різних банків банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, тільки після отримання їх від банку-емітента. Прийняті на інкасо чеки обліковуються за відповідним позабалансовим рахунком групи 983 «Документи та цінності, прийняті та відправлені на інкасо».

Умови інкасування чеків мають зазначатися в договорі про розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в од-ному банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках. За інкасового варіанта розрахунків чеками банк чекодержателя для контролю за оплатою чеків оприбутковує їх на позабалансовому рахунку 9831 «Документи і цінності, відправлені на інкасо», що чекають акцепту до сплати.

4. При надходженні розрахункових чеків від іногородніх че-кодержателів у банк-емітент до моменту здійснення їх перевірки вони обліковуються на позабалансових рахунках:

Дебет рахунка 9830 А «Документи і цінності, прийняті на інкасо»

Кредит рахунка групи 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95-98».

5. Банк-емітент на підставі першого примірника реєстру чеків списує кошти з рахунка чекодавця та перераховує їх на рахунок чекодержателя. Сплачений чек разом із примірником реєстру чеків залишається в банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку «Проведено». Після прийняття банком-емітентом рішення про здійснення оплати розрахункових чеків будуть зроблені такі бухгалтерські записи:

Дебет рахунка групи 991 «Коррахунки до рахунків розділів 95-98»

Кредит рахунка 9830 А «Документи і цінності, прийняті на інкасо»

та одночасно:

Дебет рахунка 2602 П «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання аналітичний рахунок “Розрахунки чеками”»

Кредит рахунка 1200 А «Кореспондентський рахунок банку у Національному банку України».

6. У разі повідомлення банком-емітентом про відсутність коштів на спеціальному рахунку 2602 П «Кошти в розрахунках суб'єктів гос1юдарювання» або за наявності порушень в оформленні чека (виправлення, факсиміле підпису, сума чека перевищує задепоновану) банк чекодержателя списує суму з зазначеного позабалансового рахунка 9831 А «Документи і цінності, відправлені на інкасо» і повертає чек чекодержателю із зазначенням причин його несплати.

7. Якщо клієнт припиняє подальші розрахунки чеками, за наявності невикористаного ліміту до закінчення строку дії чекової книжки, за його дорученням (фізична особа - за заявою) залишок ліміту зараховується на той рахунок, з якого депонувалися кошти:

Дебет рахунка 2602 11 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання, аналітичний рахунок "Розрахунки чеками"»

Кредит рахунка 2600 АП «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання».

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Якщо після повного використання чеків із чекової книжки її ліміт буде невикористаним, то чекодавецю може видаватися нова чекова книжка на суму невикористаного ліміту. Строк дії нової чекової книжки встановлюється з дня її видачі.

Чекодавець подає до банку-емітента заяву про отримання нової чекової книжки разом з використаною чековою книжкою та корінцями використаних чеків.

Акредитив - це форма безготівкових розрахунків, за якої клієнт-заявник акредитива доручає банку, що його обслуговує:

ѕ виконати платіж бенефіціару (постачальнику) за товари, виконані роботи чи надані послуги;

ѕ надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

При розрахунках акредитивами в економічні відносини вступають такі суб'єкти:

ѕ платник - заявник акредитива (аплікант), юридична особа яка звертається до банку, що її обслуговує, для відкриття акредитива;

ѕ бапк-емі1тепт - банк платника, що відкриває. акредитив своєму клієнту;

ѕ бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлений акредитив. Це продавець, виконавець робіт або послуг;

ѕ авізуючий банк - банк, який за дорученням банку-емітента сповіщає бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якої відповідальності за його оплату;

ѕ виконуючий банк - банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента проводить оплату документів, зазначених в акредитиві. Виконуючий банк може бути од1ючасно й авізуючим банком.

Акредитиви можуть бути депоновані у банку платника і в банку постачальника[12].

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинно суперечити законодавству України, у тому числі нормативно-правовим актам Національного банку.

За операціями за акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов'язань, з якими можуть бути пов'язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

ѕ покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива бронюються на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами» відповідних балансових рахунків (далі - аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами»);

ѕ непокритий - акредитив, оплата за яким (якщо тимчасово коштів на рахунку платника немає) гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитив можс бути відкличним або иевідкличним. Це зазначасться на кожному акредитиві. Якщо немає такої позначки, то акредитив вважається безвідкличним.

Відкличиий акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, за недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом). Відкликання акредитива не створює зобов'язань банку-емітента перед бенефіціаром.

Усі розпорядження про зміни умов відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара.

Документи за акредитивом, що відповідають умовам акредитива та подані бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання ним повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають оплаті.

Невідкличпий акредитив - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Невідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Невідкличний акредитив - це зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в акредитиві, або до банку-емітента та дотримані строки й умови акредитива.

Акредитив може бути авізований бенефіціару через інший (авізуючий) банк. Авізуючий банк, якщо він не визначений виконую-чим банком, не несе зобов'язань щодо сплати за акредитивом.

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента за-яву про відкриття акредитива (далі заява) за встановленою фо-рмою, щонайменше у трьох примірниках, та в разі відкриття по-критого акредитива відповідні платіжні доручення.

Акредитив має містити тільки ті умови, дотримання яких банк може перевірити документально.

Банк-емітент, прийнявши заяву, визначає спосіб виконання акредитива, авізуючий та виконуючий банки і здійснює відповідні бухгалтерські записи.

Розглянемо особливості обліку покритого акредитива.

При відкритті покритого акредитива заявник, крім заяви, по-дає до банку-емітента платіжне доручення на бронювання коштів на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами» таких балансових рахунків:

2602 П «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності»;

2622 П «Кошти в розрахунках фізичних осіб»;

2526 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України»;

2552 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються за рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів»;

2554 П «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з районних, міських, селищних та сільських бюджетів».

У разі відкриття покритого акредитива, депоновипого в банку-емітенті, заявник подає заяву та платіжне доручення на перерахування коштів зі свого рахунка (наприклад, для підприємств - 2600) на аналітичний рахунок (для підприємств - 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання») «Розрахунки за акредитивами» у банку-емітенті. Ідеться про бронювання коштів для розрахунків акредитивом:

Дебет рахунка 2600 АІІ

«Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» - перерахування коштів із рахунка заявника - підприємства

Кредит рахунків:

· 2602 П

«Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання» аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» зарахування коштів на рахунок депонування акредитивів у банку-емітенті

· 6110 П

«Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» -- на суму, визначену за послугу

Акредитив вважається відкритим після того, як здійснено від-повідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення бенефіціару про відкриття та умови акредитива (далі повідомлення).

Дата виконання платіжних доручень, наданих разом із заявою, і дата повідомлення бенефіціара мають збігатися.

Якщо відкривається покритий акредитив, депоновиний у виконуючому банку, який не є банком-емітентом, го заявник, крім заяви, подає до банку-емітента платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання їх у виконуючому банку. Банк-емітент перераховує кошти заявника з рахунка, наприклад, 2600, на аналітичний рахунок 2602 «Розрахунки за акредитивами» у виконуючому банку та повідомляє його про умови акредитива:

а) Дебет рахунка 2600 АП

«Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» - перерахування коштів з заявника підприємства

Кредит рахунків:

· 6110 П

«Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів» - на суму, визначену як плата за послугу.

· 1200 А

«Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» - списання коштів з банку-емітента на суму акредитива;

б) Дебет рахунка 1200 А

«Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» - зарахування коштів у виконуючому банку

Кредит рахунка 2602 П

«Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання» аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» - зарахування коштів на рахунок депонування акредитивів у виконуючому банку

У разі відкриття покритого акредитива клієнт подає заяву, як правило, у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент обліковує за відповідним позабалансовим рахунком, що призначення для обліку акредитивів 9802 А «Акредитиви до виконання», другий (з потрібною позначкою банку про дату надходження) - разом з випискою з рахунка він видає заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій та четвертий як правило, використовуються для інформування виконуючого банку та бенефіціара про умови акредитива:

· Дебет рахунка 9802 «Акредитиви до виконання»

· Кредит рахунка 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96 - 98».

На відкриття непокритого акредитива платник подає заяву в чотирьох примірниках. У реквізиті заяви «Вид акредитива» має додатково зазначатися «непокритий». Перший примірник заяви в цьому разі обліковується банком-емітентом за позабалансовим рахунком, призначеним для обліку непокритих акредитивів: 9122 А «Непокриті акредитиви»:

Дебет рахунка 9122 А «Непокриті акредитиви»

Кредит рахунка групи 990 «Контррахунки для рахунків розділів 90 -95».

Виконуючий банк обліковує примірник заяви або повідомлення, отримані від банку-емітента, за відповідним позабалансовим рахунком, що призначений для обліку акредитивів. Такий облік ведеться окремо від обліку повідомлень про відкритгя покритих акредитивів.

Банк-емітент інформує виконуючий (авізуючий) банк про відкритгя акредитива шляхом надсилання йому електронною поштою (електронне повідомлення) або іншими засобами зв'язку, що передбачені договорами мі>к банками, заяви або повідомлення.

Заяву або повідомлення банк-емітент надсилає авізуючому банку нс пізніше наступного робочого дня після отримання заяви від клієнта.

Повідомлення має містити номер акредитива, усі його умови, спосіб платежу, місце виконання та строк дії акредитива.

Виконуючий (авізуючий) банк про відкриття та умови акредитива повідомляє бенефіціара (авізує акредитив) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення від банку-емітента (авізуючого банку).

Після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром документів за акредитивом.

Реєстр документів за акредитивом складається за відповідною формою та подається до банку зазвичай у чотирьох примірниках.

Виконуючий банк ретельно перевіряє подані бенефіціаром документи щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить виплати за акредитивом. Про це він інформує бенефіціара і надсилає повідомлення до банку-емітснза для отримання згоди на оплату документів із розбіжностями. Зазначене повідомлення має містити повний перелік розбіжностей з умовами акредитива, виявлених під час перевірки.

У разі неотримання відповіді протягом семи робочих дні в після відправлення повідомлення або надходження негативної відповіді, виконуючий банк повертає бенефіціару всі документи за акредитивом, зазначивши на зворотному боці першого примірника реєстру документів за акредитивом причини повернення документів і засвідчивши цей запис підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампiв банку.

Якщо умовами акредитива передбачено акцепт заявника акредитива, то для його здійснення уповноважена особа заявника має подати бенефіціару:

- документ, що засвідчує її особу;

- зразок її підпису, засвідчений заявником акредитива (якщо його немає у виконуючому банку);

-доручення, видане заявником акредитива, щодо її повноважень

На документах, які за умовами акредитива мають бути акцептовані, уповноважена особа робить такий напис:

«Акцептований за рахунок акредитива від ______________ № ____ ^(дата)

уповноваженим_______________________________________________

^{(назва заявника акредитива)}

___________________________ _______________»

^{(підпис) (дата)}

У виконуючому банку відповідальний виконавець перевіряє наявність акцептного напису та відповідність його поданому зразку.

Виконуючий банк під час використання акредитива, кошти за яким заброньовано в банку-емітенті, перевіряє за дорученням цього банку виконання всіх умов акредитива за поданим бенефіціаром реєстром документів за акредитивом та іншими документами, що передбачені акредитивом.

Перший та другий примірники реєстру документів за акредитивом разом з іншими документами виконуючий банк надсилає до банку-емітента, третій - використовує для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунка, призначеного для обліку акредитивів (після надходження коштів від банку-емітента), четвертий (з потрібними відмітками банку про дату одержання)- видає бенефіціару:

· Дебет рахунка групи 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96 - 98»

· Кредит рахунка 9802 А «Акредитиви до виконання» Банк-емітент, перевіривши виконання всіх умов акредитива, на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом списує кошти з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» і перераховує їх на рахунок бенефіціара:

а) Дебет рахунка 2602 П

«Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання» аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» рахунок з депонування коштів на оплату акредитива у банку-емітенті

Кредит рахунка 1200 А

«Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України- рахунок банку-емітента»;

б) Дебет рахунка 1200 А

«Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України рахунок виконуючого банку»

Кредит рахунка 2600 АП

«Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» - рахунок бенефіціара

Перший примірник реєстру документів за акредитивом банк-емітент зберігає в документах дня банку, а другий (з потрібними відмітками банку про дату одержання та виконання) видає заявнику акредитива разом з іншими документами за акредитивом.

Якщо банк-емітент одержав прийняті виконуючим банком документи і вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками умовам акредитива, то він має право відмовитися від їх прийняття і вимагати від виконуючого банку суму, яка сплачена бенефіціару з порушенням умов акредитива.

Виплати бенефіціару за акредитивом, кошти за яким заброньовано у виконуючому банку, здійснюються з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами», що відповідає запису:

Дебет рахунка 2602 П

«Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання», аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» рахунок з депонування коштів на оплату акредитива у виконуючому банку

Кредит рахунка 2600 АП

«Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» - рахунок бенефіціара.

Списання коштів з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» виконуючий банк здійснює на підставі першого примірника реєстру документів за акредитивом, який наданий разом з іншими документами, що відповідають умовам акредитива.

Перший примірник реєстру документів за акредитивом залишається в документах дня виконуючого банку, другий (із необхідними відмітками банку про дату одержання та виконання) - видається бенефіціару, третій та четвертий - разом із документами, передбаченими умовами акредитива, надсилаються до банку-емітента, у якому третій,примірник використовується для списання суми заяви з відповідного позабалансового рахунка, що призначений для обліку акредитивів, а четвертий видається заявникові акредитива разом з іншими документами за акредитивом:

Дебет рахунка групи 991 «Контррахунки для рахунків розділів 96-98»

Кредит рахунка 9802 А «Акредитиви до виконання».

Якщо своєчасно одержати кошти з рахунка заявника акредитива неможливо (у разі оплати за акредитивом за рахунок кредиту - непокритого акредитива), то банк-емітент до вирішення цього питання згідно з умовами договору обліковує заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, що при-значений для обліковування короткострокових кредитів:

Дебет рахунка 2062 А

«Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання»

Кредит рахунка 2602 П

«Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання» аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» рахунок з депонування кошті в на оплату акредитива в банку-емітенті.

Одночасно банк-емітент списує з відповідного позабалансового рахунка, призначеного для обліку акредитивів, ту суму, що була виплачена за акредитивом бенефіціару:

Дебет рахунка групи 990 «Контррахунки для рахунків розділів 90-95»

Кредит рахунка 9122 А «Непокриті акредитиви».

У всіх акредитивах обов'язково має передбачатися дата закінчення строку і місце подання документів для платежу. Дата, яку зазначено в заяві, є останнім днем для подання бенефіціаром до оплати реєстру документів за акредитивом та документів, передбачених умовами акредитива. Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитива, який зазначений у заяві.

У день закінчення строку дії акредитива, кошти за яким заброньовані у виконуючому банку, останній у кінці операційного дня списує їх з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» та перераховує в банк-емітент на рахунок, з якого вони на-дійшли. Банк-емітент зараховує одержані кошти на рахунок заявника акредитива та списує потрібну суму з відповідного позабалансового рахунка, призначеного для обліку акредитивів. Виконуються такі бухгалтерські записи:

а) Дебет рахунка 2602 П

«Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання» аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» рахунок з депонування коштів на оплату акредитива у виконуючому банку

Кредит рахунка 1200 А

«Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» рахунок виконуючого банку;

б) Дебет рахунка 1200 А

«Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» рахунок банку-емітента

Кредит рахунка 2600 АП

«Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» - зарахування коштів на рахунок заявника - підприємства.

Акредитив, кошти за яким заброньовані в банку-емітенті, закривається ним після закінчення строку, зазначеного в акредитиві, з урахуванням нормативного строку проходження документів спецзв'язком від виконуючого банку до банку-емітента або після отримання від виконуючого банку підтвердження про невиконання акредитива.

Наприкінці операційного дня банк-емітент перераховує кошти з аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» на рахунок заявника акредитива і надсилає повідомлення виконуючому банку для їх списання з відповідного позабалансового рахунка, що призначений для обліку акредитивів. Зазначена процедура розрахунку завершується записом:

а) Дебет рахунка 2602 П

«Кошти в розрахунках суб'єктів господарювання» аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами» - рахунок з депонування коштів на оплату акредитива у банку-емітенті

Кредит рахунка 2600 АП

«Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» зарахування коштів на рахунок заявника-підприємства»;

б) Дебет рахунка групи 991

«Контррахунки для рахунків розділів 96-98»

Кредит рахунка 9802 А

«Акредитиви до виконання» - у виконуючому банку.

Вексель може бути прийнятий до обліку або в заставу тільки за таких умов:

ѕ за наявності підписів не менше ніж двох осіб;

ѕ якщо його індосовано у повній відповідності до вимог «Положення про операції банків з векселями».

Обліковування (облік) векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання через придбання векселя до настання строку платежу за ним з відповідною знижкою (дисконтом) для одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі.

Обліковуючи вексель, банк тим самим надає векселедержателю-пред'явнику строковий кредит. Як правило, можуть бути обліковані векселі з точно визначеним строком платежу, а саме: визначено-строкові (на певну дату), дато- (у такий-то час від видачі векселя) і візо-векселі (у такий-то час від пред'явлення), причому на останніх має бути відмітка про дату пред'явлення.

Облік векселів банк здійснює на підставі договору, укладеного з векселедержателем. Договір може укладатися як на певний строк (генеральна угода щодо обліку), так і на окремі векселі (разові договори про облік).

Векселі подаються пред'явником до обліку з відповідним реєстром таких векселів (щонайменше у двох примірниках), форма якого встановлюється банком.

Операції з обліку векселів відображаються такими бухгалтерськими проведеннями:

ѕ За умови, що дата укладення договору про облік векселя не збігається з датою валютування:

Д-т рахунка 9129 «Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам»

К-т рахунка 9900 «Контррахунок».

ѕ За обліку:

· на номінальну суму векселя:

Д-т рахунка 2020 «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями»;

· на суму процентів (для процентних векселів), накопичених за період від дня видачі векселя до дня валютування:

Д-т рахунка 2028 «Нараховані доходи за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності»;

· на суму дисконту:

К-т рахунка 2026 «Неамортизований дисконт за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності»;

· на суму обліку:

К-т рахунка 1200 (2600) «Кореспондентський рахунок у НБУ» (поточні рахунки СГД).

ѕ За умови зменшення зобов'язання з кредитування:

Д-т рахунка 9900 «Контррахунок»

К-т рахунка 9129 «Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам».

ѕ За нарахування процентних доходів за векселем:

Д-т рахунка 2028 «Нараховані доходи за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності»

К-т рахунка 6022 «Процентні доходи за рахунками суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями».

ѕ За амортизації дисконту:

Д-т рахунка 2026 «Неамортизований дисконт за врахованими векселями суб'єктів господарської діяльності»

К-т рахунка 6022 «Процентні доходи за рахунками суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями».

ѕ За одержання коштів для погашення векселя:

· на одержану суму:

Д-т рахунка 1200 (2600) «Кореспондентський рахунок у НБУ» (поточні рахунки СГД);

· на номінальну суму векселя:

К-т рахунка 2020 «Рахунки суб'єктів господарської діяльності за врахованими векселями»;

...