Теоретичні основи банківського кредитування підприємств (на прикладі відкритого акціонерного товариства "Укррічфлот")

Размещено на http://www.allbest.ru

ВстУП

Актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що сьогодні кредитні відносини мають велику вагу в розвитку приватного підприємництва. Саме кредитні ресурси дають змогу підприємствам збільшувати обсяги своєї діяльності та нарощувати потужності в умовах обмеженості власних ресурсів.

Найважливішою формою кредитних відносин є банківський кредит, де у ролі посередника виступає банк. Банківський кредит - необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на мікрорівні правильно й ефективно використовувати банківський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Метою цієї курсової роботи є дослідження кредитоспроможності відкритого акціонерного товариства «Укррічфлот», виявлення сильних та слабких його сторін, пошук шляхів поліпшення банківського кредитування підприємства.

Досягти даної мети можна шляхом вирішення наступних завдань:

а) розкрити економічну сутність кредитних відносин;

б) визначити принципи банківського кредитування та дослідити класифікацію видів кредитів;

в) проаналізувати кредитоспроможність досліджуваного підприємства;

г) знайти шляхи поліпшення системи банківського кредитування підприємств.

Об'єктом дослідження роботи виступають кредитні відносини ПАТ «Укррічфлот» з суб'єктами банківської діяльності, а саме спроможність товариства розраховуватися зі своїми кредиторами.

Предметом курсової роботи є аналіз показників діяльності ПАТ «Укррічфлот», що стосуються саме сфери кредитних відносин підприємства з кредиторами. Публічне акціонерне товариство «Укррічфлот» -- сучасне підприємство з розвиненою інфраструктурою. Повне найменування підприємства - акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот». Організаційно-правова форма - відкрите акціонерне товариство. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00017733. Місцезнаходження - Подільський район 04071 м. Київ, вул. Нижній Вал 51. Міжміський код, телефон та факс - 04442883060444170030.Дiяльнiсть ПАТ "Укррічфлот" регулюється установчими документами Товариства, законодавчими та iншими нормативно-правовими актами України [30].З метою дослідження проблемного питання, висвітленого в роботі, переважно використовуються методи: дедукції, аналізу та синтезу, наукового абстрагування, а також статистичні та графічні методи, які дають змогу наочно представити результати аналізу динаміки ключових показників. Основними джерелами інформації при написанні даної курсової роботи є законодавчі, планові та нормативно-довідкові акти, а також бібліографічні джерела, наукові публікації, Інтернет-ресурси, планові і фактичні показники господарської діяльності підприємства, його статистична, фінансова, податкова та управлінська звітність. Методологічно робота побудована, виходячи з принципу системності, тобто взаємозв'язку, взаємообумовленості та взаємозалежності усіх досліджених показників.

1. теоретичні основи банківського кредитування підприємств

1.1 Економічна сутність кредитних відносин та кредитних послуг

Категорія “кредит” як в теоретичному, так і практичному аспекті явище без сумніву цікаве. Слово “кредит” походить від латинського “сreditum”, що означає “позика”, “борг”. Деякі лінгвісти пов'язують його із “credos”, тобто “вірю”. Отже, категорія кредиту так чи інакше розглядається економічною наукою, як відносини про надання позики однією особою іншій, що засновані на довірі та передбачають повернення наданої вартості у певний строк з сплатою ціни за користування.

Кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу передачі тимчасово вільних коштів на умовах їх повернення та сплати ціни за користування. Кредит є однією з основних форм руху позичкового капіталу [16; С. 145].

Кредитним відносинам притаманні такі базові ознаки:

Феномен кредитування означає передачу вартості однією особою іншій у тимчасове користування на умовах повернення та платності;

Економічною основою кредиту є тимчасово вільна від обігу мобілізована вартість, що здатна до відчуження та формування позичкового капіталу;

Кредитні відносини передбачають наявність довіри, тобто передбачають вільний рух інформації між позичальником і кредитором [18].

Кредитні операції є однією з найскладніших економічних категорій. Рушійним мотивом кредитних операцій є отримання додаткового прибутку (доходу) кожним із суб'єктів кредитних відносин: кредитор отримує його у формі відсотку на кошти, надані у позику, а боржник - у вигляді прибутку на позичені кошти, що використані у підприємницькій діяльності, чи на розширення свого власного споживання. Завдяки цьому, кредит справляє важливий стимулюючий вплив на поведінку економічних суб'єктів. З розвитком різних форм кредиту (товарної та грошової) і видів (комерційного, банківського, споживчого, іпотечного, міжнародного, державного), виникли відповідні економічні інститути, які акумулюють і перерозподіляють кредитні ресурси - банки, постійно розширювалась сфера функціонування, яка відіграє важливу роль у забезпеченні неперервності процесу відтворення, а конкретніше - неперервності продукту в процесі його руху.

Кредитор - суб`єкт кредитних відносин, який надає позику іншому суб`єкту господарської діяльності у тимчасове користування. Кредитором може бути юридична або фізична особа, у розпорядженні якої є тимчасово вільні кошти. В процесі здійснення банківського кредитування кредитором виступає банк.

Банки можуть надавати кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Прямий банківський кредит надається безпосередньо тим позичальникам, які мають у цьому потребу, на підставі індивідуальних кредитних угод. Непрямий банківський кредит надається через посередника. Він може набирати форми фінансових зобов'язань банку. Прикладом непрямого банківського кредиту може бути облік векселів, факторингові, фондові, гарантійні операції тощо.

Позичальник - суб`єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування кошти на умовах повернення в обумовлений строк та оплати. Позичальником можуть виступати юридичні та фізичні особи, а також держава.

Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал, що приймає форму позичкового капіталу. Можна говорити, що кредит є основною формою руху позичкового капіталу.

Банк надає кредити на здійснення заходів, передбачених статутом позичальника, на підставі індивідуальної кредитної угоди з урахуванням власного кредитного ризику. Кредити надаються позичальникам для здійснення заходів, пов'язаних із:

Ш розвитком поточної виробничої діяльності та товарообігу;

Ш експортно-імпортними операціями позичальника;

Ш задоволенням споживчих потреб;

Ш іншими напрямами функціонування господарської діяльності;

Забороняється використання позичальниками кредитів:

* на покриття збитків;

* придбання цінних паперів будь-яких підприємств.

Кредити, які отримані комерційними банками за рахунок централізованих ресурсів Національного банку України, не можуть бути спрямовані:

Ш на конвертування національної валюти у валюту інших держав;

Ш викуп державного майна;

Ш використання в цілях, які не обумовлені кредитною угодою.

Необхідність використання підприємствами кредиту зумовлена тим, що надходження коштів підприємству і його платежі не збігаються як за часом, так і за сумою. Таким чином виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємств і появою потреби в них у інших. Але це не є єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. У теперішній час кредитні відносини виникають за умови наявності будь-якої фінансової операції яка так чи інакше пов'язана із заборгованістю того чи іншого суб'єкту які приймають участь у цій операції.

Кредитні відносини, які виникають в процесі надання грошових коштів кредитором позичальнику в тимчасове користування, обумовлюють виникнення права у кредитора вимагати своєчасного повернення кредиту від користувача із сплатою позичкового відсотку, а у позичальника виникають обов'язки щодо своєчасного повернення кредиту у повному обсязі. Ці юридично-правові відносини потребують чіткого законодавчого регулювання.

Головним документом, який визначає банківську діяльність як правомірну, регулює та регламентує її є Закон України "Про банки і банківську діяльність", який був введений в дію Постановою Верховної Ради №873-12 від 20.03.91 року і на даний час має багато змін і доповнень.

Цей Закон визначає правові основи діяльності банків, порядок їх створення і основні принципи їхньої діяльності згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом України "Про економічну самостійність Української РСР". Він також визначає перелік операцій, які можуть здійснювати банки. Банки виконують багато операції, і серед них операції по залученню і розміщенню грошових вкладів та кредитів. Це говорить про те, що з законодавчої точки зору банк є юридичною особою, яка економічно самостійна і повністю незалежна від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, та, яка виконує певні операції (зокрема операції кредитування) з метою досягнення своєї мети.

Не менш важливим документом, що регламентує сферу кредитних відносин, є Положення Національного банку України "Про кредитування", затверджене постановою Правління НБУ №246 від 28 вересня 1995 року. Дана постанова визначає термін "кредит", суб'єктів кредитних відносин, а також правові основи надання, використання і повернення кредитів.

Завдяки кредитним відносинам відпадає необхідність обов'язкового накопичення власних коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів в господарський оборот за рахунок економії часу при закупівлі сировини, матеріалів, таке інше. Таким чином, сприяючи безперервності відтворювального процесу на підприємстві, кредит поряд з тим є фактором його прискорення. Звісно, кредит не може прямо вплинути на скорочення часу виробництва товарів, так як він має свої об'єктивні межі, обумовлені факторами неекономічного характеру, зокрема технологією виробництва. Його вплив на прискорення процесу відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну функціональних форм продукту, що в кінцевому випадку збільшує швидкість обороту фондів.Крім того кредит, в силу своїх стимуляційних характеристик виступає в якості фактора прискорення відтворювального процесу. Необхідність повернення взятих в тимчасове користування коштів примушує підприємство приймати заходи до підвищення ефективності виробництва і, отже, прискорення відтворювального процесу. Банківському кредиту також належить особлива роль у впливі на економічні процеси. Відомо, що особливість банківської діяльності полягає в тому, що при наданні банківських послуг прибуток не створюється - він формується за рахунок прибутку клієнтів, які користуються послугами банку. Це стимулює банки направляти кредитні ресурси на фінансування найбільш рентабельних галузей і підприємств або високоефективних проектів. В протилежному випадку існує великий ризик не тільки недоотримати очікуваний прибуток, але й втратити частину власних коштів. В результаті банківський кредит реально сприяє структурній перебудові економіки.Більш того, банківський кредит на сьогоднішній день виступає як фактор децентралізації управління економіки. Основним інструментом регулюючого впливу банку на діяльність господарюючого суб'єкта виступає його капітал. Отже, кредитні відносини в наш час мають дуже вагоме значення для розвитку підприємницької діяльності. Саме завдяки кредитних ресурсів суб'єкти господарювання мають змогу розширити й інтенсифікувати свою діяльність в умовах обмеженості власних ресурсів. При цьому самі кредитні відносини постійно змінюються, удосконалюються й набувають нових форм та значення. [20].

1.2 Система банківського кредитування: види кредитів, принципи банківського кредитування

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

Банківський кредит - це грошові кошти, що надаються банком у борг клієнтові для цільового використання на встановлений строк під певний процент [13].

Банківський кредит виступає однією з провідних форм кредитування як суб'єктів господарювання, так і населення. Такий вид кредиту забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий та відображає стосунки між кредиторами та позичальниками з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення та платності. Сторони кредитної угоди називаються суб`єктами кредитних відносин, а матеріальні цінності (проекти, цільові програми), відносно яких укладається кредитна угода - об`єктами кредиту.

Система банківського кредитування - це модель, що охоплює основи організації, принципи, об'єкти та методи кредитування, механізми надання та погашення позик, перелік та можливості використання різних форм та видів банківського кредитування, а також систему контролю в процесі кредитування. Для України характерна наступна основа побудови системи банківського кредитування:

• сучасна система кредитування побудована на ліберальній основі: клієнт не закріпляється за банком, а сам вибирає кредитну установу, послугами якої він хотів би користуватися; йому надано право відкривати позичкові рахунки не в одному, а декількох банках.

• сучасна система кредитування побудована на договірній основі, коли всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожна з сторін приймає на себе певні зобовязання за виконання умов договору. В умовах ринкових відносин змінився характер кредитних договорів, коли активну роль стали виконувати обидва їхні суб'єкти на паритетних засадах в межах правового поля діяльності кредитора і позичальника.

• сучасна система кредитування побудована на комерційній основі.

• сучасна система кредитування представляє собою модель, при якій функціонують нові методи та форми кредитування.

• склалась система багатоваріантного кредитування, коли позичальники і банки, користуючись своїм правом, приймають найбільш прийнятну для них форму.

• система кредитування базується на традиційних загальних принципах, які гарантують повернення банківської позики.

Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб'єктів чіткого дотримання принципів кредитування. Можна виділити три основні рівні системи принципів банківського кредитування:

1) загальноекономічні принципи кредитування (відповідність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні принципи кредитування, або правила кредитування, які випливають з кожного особливого принципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних кредитних операціях.

Найважливішою групою принципів, які характеризують кредитний процес, є група особливих принципів кредитування.

Принцип поверненості кредиту полягає у тому, що він не тільки передбачає повернення одержаної позики, але і сплати позичкового процента.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Кредит надається під певне реальне забезпечення -- заставу, гарантію, поручительство, страхове свідоцтво та ін.

Принцип строковості означає, що позичка має бути повернена позичальником банкові у визначений в кредитному договорі строк. Для визначення ефективності кредиту розраховують його повний та середній терміни.

Повний термін кредиту розраховується за формулою:

Тп = Пвик + Ппіл + Ппог

де Тп - повний термін кредиту; Пвик. - період використання; Ппіл. - пільговий (граційний) період; Ппог. - період погашення.

Повний термін рахують від початку використання кредиту до його погашення. Під пільговим періодом розуміють відкладення погашення позики. Середній термін кредиту при рівномірному використанні чи погашенні розраховується за формулою:

Тсер = 1/2 Пвик + Ппіл + 1/2 Ппог

Середній термін кредиту при нерівномірному використанні чи погашенні розраховується за формулою:

Тсер = НЗ1 + НЗ2 + Неп / ліміт (сума) кредиту

де НЗ - непогашена заборгованість (на певну дату).

Принципи повернення строковості та платності означають, що кредит має бути повернуто позичальником у визначений у договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Вартість кредиту це сума, яку позичальник платить кредитору за користування кредитом. Вартість кредиту можна розрахувати за формулою:

ВК = К_лім r₀ T_сер. / 100

де К_лім ліміт (сума) кредиту; Т_сер середній термін кредиту; r₀ загальна річна ставка відсотку, тобто основна ставка по кредиту плюс комісії (у відсотках річних), а також інші витрати, повязані з отриманням кредиту, наприклад, страхові внески, плата за правничі та інші послуги.

Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором. Позичальник не може витрачати кредит на інші цілі.

Види банківського обслуговування можна класифікувати за різними ознаками та критеріями (Рис. 1.1)

Рис. 1.1 Види банківського обслуговування підприємств [5].

Найбільш прийнятною є така класифікація банківських кредитів:

1. За основними категоріями позичальників:

v кредити галузям народного господарства;

v кредити населенню;

v кредити державним органам влади.

2. За цільовим спрямуванням:

v виробничий (надається на поповнення обігових коштів та основних засобів);

v споживчий (надається на споживчі цілі населення).

3. За строками користування:

v строкові, тобто надані на визначений у договорі строк, які, в свою чергу, можуть бути:

а) короткостроковими - надаються підприємствам для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до одного року;

б) середньостроковими (1-3 роки);

в) довгостроковими (понад 3 роки);

v до запитання (онкольні) - видаються на невизначений строк. Позичальник повинен погасити такий кредит за першою вимогою банку.

v прострочені - по яких строк погашення, встановлений кредитним договором, минув;

v відстрочені (пролонговані) - щодо яких за клопотанням позичальника банком прийняте рішення про перенесення строків погашення кредиту на більш пізню дату.

4. Залежно від забезпечення:

v забезпечені (ломбардні, іпотечні) - надаються під забезпечення (заставу майна, поручительство, гарантію, страхування ризику неповернення кредиту тощо);

v незабезпечені (бланкові) - надаються без забезпечення. Незабезпечені (бланкові) кредити, що називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання позичальника погасити позичку.

5. За методами надання:

v разові, коли рішення про надання приймається окремо по кожному кредиту. Різновиди разових кредитів:

a) іпотечний кредит - може бути отриманий від банків, які спеціалізуються на видачі довгострокових позик під заставу основних засобів або майнового комплексу підприємств у цілому („іпотечних банків").

b) «точковий» - кредит на дуже короткий термін (до 1 місяця) при форс-мажорному порушенні графіка надходжень і витрат коштів.

c) ролловерний кредит - один з видів довгострокового кредиту з відсотковою ставкою, що періодично переглядається.

d) онкольний кредит - надається позичальникові без визначення терміну його використання (у рамках короткострокового кредитування) із зобов'язанням останнього погасити його на першу вимогу кредитора. При погашенні цього кредиту зазвичай надається пільговий період (за діючою практикою до 3-х років).

v перманентні - надаються при виникненні потреби в них в межах установленого банком ліміту кредитування протягом заздалегідь обумовленого періоду. Різновиди перманентних кредитів:

a) кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми. Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну.

b) овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

c) контокорентний - як правило, короткостроковий кредит, який надається з єдиного активно-пасивного рахунку позичальника, який призначено як для кредитних, так і для розрахункових операцій.

d) револьверний - як правило, довгостроковий кредит, який надається на певний період за умов поетапного отримання та погашення зобов'язань.

6. Залежно від кількості кредиторів:

v надані одним банком;

v консорціумні, тобто такі, що надаються консорціумом банків, в якому один з банків бере на себе роль менеджера;

v паралельні, що передбачають участь в їх наданні кількох банків. Тут кредити одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених, умовах.

7. Залежно від порядку погашення:

v водночас - вся сума позики повертається після закінчення обумовленого кредитною угодою періоду;

v у розстрочку - сума позики погашається частинами протягом дії кредитної угоди;

v достроково - сума позики повертається за вимогою кредитора або за заявою позичальника;

v з регресією платежів - сума позики погашається частинами з регресією платежів протягом дії кредитного договору;

v після закінчення обумовленого періоду ( місяця, кварталу) - сума позики погашається повністю після закінчення терміну дії кредитної угоди.

8. За характером і способом сплати процентів:

v з фіксованою процентною ставкою - надається переважно за умов стабільної економіки та є найбільш привабливим для підприємства-позичальника;

v з плаваючою процентною ставкою - надається підприємствам за умов економічної нестабільності і передбачає можливість зміни рівня ставки під час дії кредитної угоди;

v зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (звичайний кредит) - платежі сплачуються частинами протягом дії кредитної угоди;

v зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит) - платежі сплачуються на початку розрахункового періоду (в Україні чинним законодавством заборонені).

v зі сплатою процентів одночасно з поверненням основної суми боргу.

9. За ступенем ризику:

v стандартний - звичайний банківський кредит у грошовій формі на умовах повернення, що надають позичальникам;

v кредити з підвищеним ризиком - кредит пов'язаний з можливим невиконанням позичальником його зобов'язань щодо кредитора - неповернення у встановлений термін основної суми боргу або відмовою від сплати відсотка за кредит.

10. В залежності від валюти кредиту:

v в національній валюті;

v в іноземній валюті.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належить факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

При наданні форфейтингових послуг підприємство-постачальник переуступає середньо- та довгострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. При цьому найчастіше зобов'язання покупця оформлюється векселем.

Таким чином, система банківського кредитування є дуже різнобічною та динамічною категорією, про що свідчить велика кількість видів кредитів, що постійно збільшується. Сьогодні, керуючись основними принципами кредитних відносин, вона впевнено розвивається та удосконалюється. Проте в світлі сучасної економічної кризи розвиток кредитних відносин помітно сповільнився через брак коштів у банківських установах на видачу кредитів в результаті недовіри до них вкладників. Це негативно відбивається на розвитку приватного сектора економіки в цілому, оскільки помітно обмежує можливість підприємств залучати позикові ресурси та збільшувати обсяги своєї діяльності. [9].

1.3 Умови, порядок отримання та погашення банківського кредиту підприємствами

Кредитні взаємовідносини банку і суб'єктів господарської діяльності регулюються кредитним договором, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі після згоди банку на видачу позики позичальнику. До укладання кредитного договору позичальник, який бажає отримати в банку, що його обслуговує, кредит, з'ясовує в цьому банку можливість позитивного вирішення цього питання. Отримавши позитивну відповідь, позичальник звертається в банк офіційно з клопотанням - заявою, де вказує мету отримання кредиту, його суму, строк використання, передбачене забезпечення, економічну характеристику заходів, що кредитуються і джерела погашення банківського кредиту. Разом із клопотанням-заявою позичальник подає банку такі документи:

- техніко-економічне обгрунтування кредитованого заходу;

- копії контрактів між продавцями і покупцями;- копії договорів оренди землі, приміщень, обладнання тощо;

- розрахунки очікуваних доходів від здійснення кредитованого заходу, за рахунок яких сплачуватиметься майбутній кредит;

- бухгалтерські і фінансові звіти (форма №1 „Баланс підприємства”, форма №2 „Звіт про фінансові результати”, форма №3 „Звіт про рух грошових коштів”, форма №4 „Звіт про власний капітал”) за звітний рік та квартал;- виписки за рахунками позичальника, відкритими в інших банках;

- висновки аудиторських фірм про фінансовий стан позичальника;- договір застави, поручництва, гарантії, страхування;

- бізнес - план нового здійснюваного заходу;

- розрахунки надходження і витрачання грошових коштів;

- розрахунок одержання та розподілу прибутку.

У разі потреби банк може вимагати від позичальника інші документи і відомості, які підтверджують економічне становище підприємства, його платоспроможність і забезпечення повернення кредиту.

Оформляючи одержання довгострокового кредиту на фінансування капітальних витрат, позичальник подає в банк документи, необхідні для відкриття кредитування капітальних вкладень, а також контракт на побудову, договори на постачання необхідного виробничого обладнання, документи на відведення земельної ділянки, проектно-технічну документацію на заходи, які здійснюватимуться, бізнес-план, розрахунок дохідності та окупності капітальних витрат, що кредитуються.

Після одержання клопотання-заяви і необхідних документів для надання кредиту, вивчення цих документів банк оцінює економічне становище та ділову репутацію позичальника, його кредитоспроможність, можливість видачі йому кредиту та своєчасність погашення.

Кредитоспроможність позичальника оцінюється на основі кількох показників, які характеризують дохідність підприємства, його платоспроможність, ліквідність, забезпеченість власними джерелами. Вибір показників для оцінки кредиспроможності позичальника залежить від форм власності, галузі економіки, особливості фінансово-економічної діяльності. Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, велику увагу приділяють розрахунку та аналізу коефіцієнтів, які характеризують ефективність вкладень у виробництво, ліквідність балансу, забезпеченість власними джерелами, платоспроможність. Визнаючи кредитоспроможність клієнта банк аналізує умови, в яких працює підприємство-позичальник, тобто вивчає види його діяльності, конкурентоспроможність продукції, ринки збуту, постачальників, покупців.

Після розрахунку та аналізу відповідних показників, вивчення умов роботи клієнта банк здійснює загальну оцінку фінансового стану позичальника шляхом розрахунку інтегрального показника і на рівні колективу приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту. У разі позитивного вирішення банк укладає з позичальником кредитний договір.

Кредитний договір - це документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов'язання щодо видачі, використання і погашення позик. У ньому вказується найменування сторін, вид кредиту, який видається, його мета, сума, строк видачі, розмір оплати, умови забезпечення і зобов'язання сторін: з одного боку - за своєчасністю і повною видачею кредиту, з іншого - за цільовим використанням, своєчасністю погашення позики і відсотків за нею. У цьому договорі обумовлюються також відповідальність сторін за порушення умов договору та їх юридичні адреси.Після укладення кредитного договору банк відкриває позичальнику позиковий рахунок, на який зараховується передбачена договором сума кредиту. [8; С. 68]. Порядок, форма і строки погашення кредиту позичальником передбачаються, як правило, у кредитному договорі. Проте якщо передбачена у договорі сума позики видається позичальнику частково в порядку оплати окремих видів витрат, контрактів і ці частки позики оформляються терміновими зобов'язаннями, то вони погашаються у строки і в сумах, передбачених у цих зобовязаннях.

Позика може погашатись одноразово або в розстрочку. Одноразове погашення позики передбачає повернення боргу в повній сумі в строк, встановлений в кредитному договорі. При погашенні позики в розстрочку передбачається періодичність повернення боргу, узгодженна з часом надходження виручки від продажу продукції та інших надходжень грошових коштів і відповідно до строків, вказаних у термінових зобовязаннях. Можливі і інші способи погашення позики, які необхідно передбачити у кредитному договорі, наприклад метод “амортизаційного” погашення кредиту. Цей метод передбачає погашення основної суми боргу і відсотків за ним систематично у визначених розиірах та в установленні строки. Разом з останнім платежем погашається залишок кредиту і відсотки за ним.

На сьогоднішній день встановлення процентної ставки зе кредити не регулюється нормативними документами. Плата за користування довгостроковим кредитом визначається банками з урахуванням строку банківського кредитування, наданих позикоотримувачам гарантії своєчасного повернення кредиту, попиту та пропозицій кредитних ресурсів, а також наявності кредитного ризику. Процентні ставки, що встановлюються банком, мають забезпечувати повне покриття їх витрат та отримання прибутку від госпрозрахункової діяльності. Сума боргу і відсотки за ним погашаються в такій послідовності: спочатку сплачуються нараховані відсотки за користування позикою, потім погашається прострочена заборгованість з позики, далі кошти спрямовуються на погашення основної суми кредиту. Погашення кредиту і відсотків з ним здійснюється платіжним дорученням позичальника з його поточного рахунка, а за умови визнання боргу позичальником - платіжною вимогою банку в порядку, встановленим чинним законодавством. Позичальник не звільняється від повернення боргу з позики і сплати відсотків за нею при настанні будь-яких несприятливих обставин, у тому числі й незалежних від нього. У разі неможливості погашення позичальником заборгованості з позики і відсотків за нею у строки, передбаченні кредитним договором, банк в окремих випадках за клопотанням позичальника може надати йому відстрочення погашення боргу під підвищений відсоток з укладенням додаткової угоди. У разі відмови банку в наданні відстрочення погашення кредиту він реалізує своє право на повернення боргу і відсотків за ним за рахунок гарантів або забезпечення, прийнятого від позичальника при видачі йому кредиту. При цьому борг повертається в певному порядку. Якщо позика видана під заставу майна, банк погашає борг з вартості заставленного майна в порядку, передбаченому в договорі застави. Як правило, це погашення здійснюється шляхом зарахування виручки від продажу заставленного майна на позичковий рахунок позичальника. При видачі позики під гарантію банк стягує суму боргу в безперечному порядку своїм розпорядженням з рахунка гаранта. У такому самому порядку стягується сума боргу зі страхової компанії, якщо забезпеченням позики було страхове свідоцтво. У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом і сплати відсотків за ним та відсутності домовленості між банком і позичальником про відстрочення повернення кредиту банк має право застосувати штрафні санкції в розмірах, передбачених кредитним договором. Якщо підприємство-позичальник використовує одержаний кредит не за цільовим призначенням, надає банку недостовірну звітність, банк має право достроково стягнути з позичальника видану суму банківського кредиту. У разі відмови позичальника від погашення боргів за позикою банк має право стугнути їх у претензійно-позовному порядку. При систематичному невиконанні позичальником кредитних зобов'язань банк може поставити питання про банкрутство цього позичальника. [13; С. 92].

2. Аналіз та оцінка кредитоспроможності ВАТ «Укррічфлот»

2.1 Оцінка динаміки й структури капіталу підприємства

Кредитоспроможність - це наявність передумов для одержання позичальником кредиту та спроможність його повернути у визначений строк.

Кредитоспроможність - спроможність позичальника виконати свої зобов'язання по позичках у встановлені строки.

Отже, оцінка кредитоспроможності - це механізм визначення факторів, які задовольняють або перешкоджають виконанню базових умов кредитної угоди, та характеризують можливість, або навпаки, не можливість позичальника вчасно розрахуватись по прийнятим на себе зобов'язанням, які виникли у зв'язку із отриманням кредитних ресурсів у тимчасове користування [17].

В даній курсовій роботі увага приділяється аналізу кредитоспроможності ПАТ «Укррічфлот».

Публічне акціонерне товариство «Укррічфлот» -- сучасне підприємство з розвиненою інфраструктурою. Повне найменування підприємства - акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот». Організаційно-правова форма - відкрите акціонерне товариство. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00017733. Місцезнаходження - Подільський район 04071 м. Київ, вул. Нижній Вал 51. Міжміський код, телефон та факс - 04442883060444170030.

Дiяльнiсть ПАТ "Укррічфлот" регулюється установчими документами Товариства, законодавчими та iншими нормативно-правовими актами України [31].

Для визначення оцінки кредитоспроможності підприємства спочатку потрібно оцінити динаміку обсягу та складу джерел фінансування майна підприємства.

Таким чином, у 2011 році в порівнянні з 2010 власний капітал ПАТ «Укррічфлот» зменшився на 13176,3 тис. грн., або на 2,4%. Це відбулося передусім за рахунок значного зменшення іншого додатково вкладеного капіталу на 38134,9 тис. грн., або на 7,5%, і вилучення товариством акцій у їх власників (вилучений капітал підприємства склав у 2011 році 52 тис. грн.). Збільшився розмір нерозподіленого прибутку на 24942,4 тис. грн., або на 51,8%, проте дане зростання з точки зору впливу на розмір власного капіталу було нівельоване зменшенням іншого додатково вкладеного капіталу. Статутний капітал залишився незмінним, тому, логічно, що неоплачений капітал у підприємства не виник.

Позиковий капітал у 2011 році порівняно з 2010 зріс на 32021,5 тис. грн., або на 52,9%. Цей ріст був забезпечений, насамперед, ростом поточних зобов'язань (на 29355,8 тис. грн., або на 66,7%), зокрема короткострокових кредитів на1152,8 тис. грн., або 99,75%, іншої поточної заборгованості на 4026,1 тис. грн., або на 1028,6% та кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 17484,3 тис. грн., або на 69,9%. Збільшився розмір забезпечення наступних витрат та платежів на 2121,9 тис. грн., або на 29,8%. Довгострокові зобов'язання зросли порівняно незначною мірою (на 5,8%).

У 2012 році в порівнянні з 2011 власний капітал підприємства збільшився на 72981 тис. грн., або на 13,4%. Це відбулося за рахунок збільшення підприємством статутного капіталу (на 24820,7 тис. грн., або на 900%) шляхом проведення додаткової емісії. Позитивно на розмір власного капіталу вплинуло зростання резервного та іншого додатково вкладеного капіталу (на 17% і 12,2% відповідно), а також зникнення вилученого капіталу.

Позиковий капітал у 2012 році порівняно з 2011 збільшився на 13599,3 тис. грн., або на 14,7%. Це зростання обумовилося ростом поточних зобов'язань на 14291,1 тис. грн., або на 19,5%, зокрема короткострокових кредитів банків на 1320,4 тис. грн., або на 57,2%.

Для узагальнення отриманих даних розрахуємо коефіцієнт еластичності власного капіталу та фінансової заборгованості, який дорівнює співвідношенню темпу приросту ВК та темпу приросту фінансової заборгованості. Таким чином у 2011 році цей показник мав взагалі від'ємне значення, а в 2012 році 0,91, що свідчить про поліпшення ситуації, проте про раціональність ведення господарської діяльності свідчить перевищення даним показником 1.

Отже, за підсумком аналізу динаміки й структури капіталу ПАТ «Укррічфлот» можна прослідкувати тенденцію до збільшення питомої ваги позикового капіталу підприємства, в той час, як питома вага власного капіталу має тенденцію до зменшення. Це свідчить про активну політику підприємства щодо залучення додаткових коштів із зовнішніх джерел. Необгрунтоване використання позикових коштів підприємством та неефективна кредитна політика можуть надалі призвести до втрати товариством своєї кредитоспроможності. З метою покращення ситуації підприємству потрібно вчасно розраховуватись з кредиторами, брати меншу кількість кредитів, залучати більшу кількість коштів до резервного капіталу, робити внески до статутного капіталу.

2.2 Аналіз ефективності використання позичкового капіталу

Для оцінки кредитоспроможності даного підприємства потрібно визначити також ефективність використання позикового капіталу з допомогою розрахунку показників, наведених у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Показники ефективності використання позикового капіталу

№ пор.	Показники	2011 рік	2012 рік	Абсолютний приріст
1.	Період обороту, дні
1.1	Позикового капіталу	48	51	3
1.2	Довгострокового позикового капіталу	6	5	-1
1.3	Короткострокового позикового капіталу	37	41	4
1.4	Довгострокових банківських кредитів	1	2	1
1.5	Короткострокових банківських кредитів	1	2	1
2.	Коефіцієнт оборотності (рази обороту)
2.1	Позикового капіталу	7,5	7,1	-0,4
2.2	Довгострокового позикового капіталу	60	72	12
2.3	Короткострокового позикового капіталу	9,7	8,8	-0,9
2.4	Довгострокових банківських кредитів	360	180	-180
2.5	Короткострокових банківських кредитів	360	180	-180
3.	Прибутковість позикового капіталу, %	41,16	29,34	-11,82
4.	Коефіцієнт кратності відсотків	7,0	5,7	-1,3

Отже, період обороту всіх елементів позикового капіталу, окрім довгострокових кредитів, має тенденцію до збільшення. Це свідчить про збільшення часу користування позиковим капіталом. В цей же час зменшуються коефіцієнти оборотності елементів позикового капіталу, що є свідченням погіршення ефективності використання позикового капіталу.

Розраховані значення прибутковості (рентабельності) позикового капіталу свідчать, що у 2012 році зі 100 грн. позикового капіталу підприємство отримало 29,34 грн. прибутку, що на 11,82 грн або на 29% менше, ніж у 2011 році. Тобто є очевидним істотне зменшення прибутковості позикового капіталу.

Коефіцієнт кратності відсотків характеризує можливості щодо обслуговування залученого ним позикового капіталу. Так, у 2012 році ПАТ «Укррічфлот» міг сплатити відсотки за користування позиковим капіталом майже 6 разів, що на 1 раз менше в порівнянні з 2011 роком.

Таким чином, оцінка ефективності використання позикових ресурсів підприємства свідчить про погіршення показників ефективності продовж досліджуваного періоду.

Для оцінки ефективності використання підприємством позикових коштів необхідно розрахувати так званий ефект фінансового важеля, який характеризує приріст рентабельності власного капіталу підприємства у зв'язку з залученням позикових коштів. Розрахунок ефекту фінансового важеля здійснюється за формулою:

ЕФВ=

Де n - ставка оподаткування прибутку підприємства; ЕР - економічна рентабельність; ССВ - середня ставка відсотка за користування позиковим капіталом; - середня сума позикового капіталу; - середня сума власного капіталу.

Розрахунок економічної рентабельності здійснюється за наступною формулою:

Де ФРЗДдоп - сума фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування; ФВ - фінансові витрати.

Розрахунок середньої ставки відсотка за користування позиковим капіталом виконується за наступною формулою:

.

Отже, у 2011 році дані показники мали наступний зміст:

- Економічна рентабельність склала 5,85 %;

- Середня ставка відсотка склала 6,83 %;

- Ефект фінансового важеля -0,1 %.

У 2012 році ці показники мали наступне значення:

- Економічна рентабельність склала 5,19 %;

- Середня ставка відсотка склала 6,2 %;

- Ефект фінансового важеля -0,13 %.

Таким чином, 2011 році залучення підприємством позикового капіталу в сумі 76564,05 тис. грн. зменшило на 0,1% рентабельність його власних коштів. Це сталося внаслідок перевищення вартості залучення позикового капіталу над величиною економічної рентабельності ПАТ «Укррічфлот» (на 0,98%).

У 2012 році залучення підприємством позикового капіталу в розмірі 99374, 45 тис. грн. призвело до зменшення рентабельності власного капіталу ПАТ «Укррічфлот» на 0,13%, оскільки розрив між вартістю залучення позикового капіталу та економічною рентабельністю склав вже 1,01%, що на 0,03% більше, ніж в попередньому році.

Нераціональність використання позикового капіталу можна простежити, оцінивши рівень економічної рентабельності, який у 2012 році порівняно з 2011 роком впав на 0,66%. При цьому середня ставка відсотка зменшилась на 0,63%, що мало б позитивно вплинути на ефективність використання позикових коштів підприємства.

У 2012 році порівняно з 2011 роком ефект фінансового важеля зменшився на 0,03%, що свідчить про неефективне використання позикового капіталу та необхідність пошуку резервів, збільшення рівня оборотності та зменшення витрат пов'язаних з організацією їх обороту.

Таким чином, провівши комплексну оцінку ефективності використання позикового капіталу підприємством ПАТ «Укррічфлот» можна зробити висновок, що потрібно вживати заходи щодо її підвищення. Показники ефективності використання залучених ззовні ресурсів мають тенденцію до погіршення. Про нераціональність використання позикового капіталу свідчить тенденція до зменшення ефекту фінансового важеля. Для поліпшення даної ситуації підприємству необхідно зменшувати витрати на обслуговування залучених ресурсів, збільшувати оборотність активів з метою отримання додаткових власних коштів та шукати власні резерви фінансування своїх потреб.

2.3 Аналіз показників платоспроможності та кредитовіддачі підприємства

Для оцінки кредитоспроможності ПАТ «Укррічфлот» необхідно також проаналізувати показники кредитовіддачі, кредитомісткості, платоспроможності та ліквідності підприємства.

Кредитовіддача характеризує, який розмір доходу від реалізації продукції отримало підприємство з 1 гривні залученого та використаного позикового капіталу.

Кредитомісткість характеризує величину позикового капіталу підприємства, яка міститься в 1 гривні доходу від реалізації продукції і є показником, оберненим до кредитовіддачі.

Ліквідність підприємства - це наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань, навіть із порушенням термінів погашення, визначених контрактами.

Платоспроможність означає наявність у нього грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунку за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Тобто це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. Основними ознаками платоспроможності є: достатній обсяг коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Отже, поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але не тотожні: від ступеня ліквідності активів залежить рівень платоспроможності підприємства [23; С. 45].

Оцінку кредитовіддачі та кредитомісткості для ПАТ «Укррічфлот» представимо у вигляді табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Динаміка показників кредитовіддачі та кредитомісткості ПАТ «Укррічфлот» за 2011-2012 роки

№ пор.	Показники	2011 рік	2012 рік	Абсолютний приріст, грн..
1.	Кредитовіддача, грн..	7,45	7,12	-0,33
2.	Кредитомісткість, грн..	0,13	0,14	0,01

Кретовіддача характеризує, який розмір доходу від реалізації продукції отримало підприємство з 1 гривні залученого та використаного позикового капіталу. Як свідчать результати проведених розрахунків, у 2012 році порівняно з 2011 кредитовіддача зменшилась на 0,33, що свідчить про зменшення ефективності використання позикового капіталу.

Кредитомісткість характеризує величину позикового капіталу підприємства, яка міститься в 1 гривні доходу від реалізації продукції і є показником, оберненим до кредитовіддачі. У 2012 році порівняно 2011 цей показник зріс на 0,01.

Аналіз ліквідності підприємства ґрунтується на зіставленні відображених у балансі поточних платіжних зобов'язань підприємства та поточних активів.

Показник абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу і показує, яку частину короткострокових зобов'язань воно має можливість погасити негайно. Однак при оцінці кредитоспроможності підприємства банк звертає увагу на потенційну платоспроможність позичальника. Саме тому рівень інформаційного навантаження показника ліквідності першого ступеня для банку є досить низьким. Надто високе значення цього показника негативно впливає на рентабельність підприємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти. Оптимальною вважається ситуація, коли показник абсолютної ліквідності знаходиться на рівні 0,2. З метою забезпечення стабільної поточної платоспроможності підприємства можуть формувати резерви ліквідності (наприклад, поточні фінансові інвестиції) чи вдаватися до залучення контокорентних кредитів (овердрафту) тощо.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ1) показує, яка частка короткострокових боргових зобов'язань може бути покрита за рахунок коштів і їхніх еквівалентів у вигляді ринкових цінних паперів і депозитів, тобто практично абсолютно ліквідними активами.

КЛ1 = (грошові кошти в національній валюті + грошові кошти в іноземній валюті + поточні фінансові інвестиції) / поточні зобов'язання.

У 2010 році порівняно з 2011 у ПАТ «Укррічфлот» спостерігався спад даного показника на 38%, у 2012 році порівняно з 2011 він зріс на 17%, тобто очевидною є його нестабільність. Проте загалом коефіцієнт має позитивне значення.

Проміжний коефіцієнт покриття (ПКП) показує відношення найбільш ліквідної частини оборотних коштів до короткострокових зобов'язань. Звичайно рекомендується, щоб значення цього показника було більше 1.

ПКП = (грошові кошти в національній валюті + грошові кошти в іноземній валюті + поточні фінансові інвестиції + векселі одержані + дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги + дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом + дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами + дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів + дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків + інша поточна дебіторська заборгованість) / поточні зобов'язання [11].

У 2012 році даний показник становив 1,55, що на 0,17 більше за показник 2011 року, проте на 0,21 менше за аналогічний показник 2010 року. Загалом проміжний коефіцієнт покриття має позитивне значення, оскільки значно перевищує 1.

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) (КЛ3) розраховується як частка від розподілу оборотних коштів на короткострокові зобов'язання й показує, чи досить у підприємства коштів, які можуть бути використані для погашення короткострокових зобов'язань.

Відповідно до міжнародної практики, значення коефіцієнта ліквідності повинні перебувати в межах від одиниці до двох (іноді до трьох). Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинно бути досить, щонайменше, для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під загрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями більш ніж у три рази також є небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру активів.

КЛ3 = оборотні активи / поточні зобов'язання.

Оптимальне теоретичне значення показника - не менше ніж 2,0.

Для ПАТ «Укррічфлот» даний показник у 2012 році становив 2,15, що на 0,58 більше, ніж в попередньому році, але на 0,37 менше, ніж у 2010 році.

Коефіцієнт відволікання оборотних активів у запаси характеризує частку запасів у складі оборотних активів і має тенденцію до зменшення (на 5% у 2012 році).

Коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість характеризує частку дебіторської заборгованості у складі оборотних активів і у 2012 році порівняно з 2011 зріс на 3%, а порівняно з 2010 - на 11%. Це свідчить про те, що термін погашення дебіторської заборгованості збільшується, що може негативно впливати на результати діяльності підприємства, оскільки сума дебіторської заборгованості тимчасово вилучається з обороту підприємства.

Частка власного оборотного капіталу у покритті запасів у 2012 році істотно збільшилася (на 2% порівняно з 2010 роком і на 90% порівняно з 2011 роком), що свідчить про раціональність використання власного оборотного капіталу підприємства.

Коефіцієнт маневрування характеризує ступінь мобільності використання власних коштів. У досліджуваному періоді він постійно має додатнє значення і у 2012 році порівняно з 2011 зріс на 9%.

Загалом можна простежити тенденцію до погіршення вище зазначених показників у 2011 році порівняно з 2010 та про її поліпшення у 2012 році порівняно з 2011 роком. Це пояснюється одночасним зменшенням у 2011 році суми абсолютно ліквідних активів (на 27%) та різким збільшенням суми поточних зобов'язань (на 67%).

У сучасній банківській практиці оцінка рівня кредитоспроможності позичальника при банківському кредитуванні також виходить з фінансової стійкості підприємства. Її можна визначити за допомогою показників, які наведені в табл. 2.3

Таблиця 2.3 Динаміка показників фінансової стійкості ПАТ «Укррічфлот» за 2010-2012 роки

№ пор	Показники	31.12.	31.12.	31.12.	Абсолютний приріст
		2010	2011	2012	2011	2012
1.	Коефіцієнт фінансової автономії	0,90	0,85	0,85	-0,05	0,00
2.	Коефіцієнт фінансової заборгованості	0,10	0,15	0,15	0,05	0,00
3.	Коефіцієнт забезпеченості власними коштами	0,59	0,35	0,53	-0,23	0,18
4.	Коефіцієнт покриття боргу	9,21	5,88	5,81	-3,33	-0,07
5.	Коефіцієнт фінансової стійкості	0,92	0,87	0,86	-0,05	-0,01
6.	Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу	0,017	0,018	0,013	0,001	-0,005
7.	Коефіцієнт структури залученого капіталу	0,16	0,11	0,08	-0,05	-0,03

Коефіцієнт автономії (Кн) характеризує залежність фірми від зовнішніх позик. Чим нижче значення коефіцієнта, тим більше позик у компанії, тим вище ризик неплатоспроможності, потенційного виникнення грошового дефіциту в підприємства.

...