Теоретичні основи банківського кредитування підприємств (на прикладі відкритого акціонерного товариства "Укррічфлот")

Кн = власний капітал / загальні активи.

Даний показник у 2011 році впав на 5% порівняно з 2010 роком; відповідно частка позикового капіталу зросла на 5%. У 2012 році коефіцієнт автономії залишився на рівні 0,85 без змін.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Кзвк) розраховується відношенням різниці оборотних активів і поточних зобов'язань до оборотних активів.

Кзвк= (оборотні активи - поточні зобов'язання) / оборотні активи;

Додатнє значення даного коефіцієнту свідчить про перевищення оборотними активами поточних зобов'язань, що є позитивним для підприємства.

Коефіцієнт покриття боргу розраховується як відношення власного капіталу до позикового. ПАТ «Укррічфлот» має тенденцію до зниження даного показника (на 3,33 у 2011 році порівняно з 2010 і на 0,07 у 2012 порівняно з 2011 роком), це свідчить про погіршення фінансової стійкості підприємства. Про це свідчить і постійне зменшення коефіцієнта фінансової стійкості (на 5% у 2011 році порівняно з 2010 і на 1% у 2012 році порівняно з попереднім).

Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу у 2011 році зріс не суттєво (на 0,01), а в 2012 зменшився на 0,05. Це є свідченням того, що для фінансування власних потреб підприємство у 2012 році активніше використовувало власний капітал, що пояснюється його збільшенням в 2012 році на 13,4%, та короткостроковий позиковий капітал, який у цьому ж році зріс на 19,5%, ніж довгостроковий позиковий капітал, який у 2012 році зменшився на 19,6%.

Про зменшення обсягу залучення довгострокового позикового капіталу свідчить також коефіцієнт структури залученого капіталу, який має тенденцію до зниження (на 0,05 у 2011 році та на 0,03 у 2012).

Коефіцієнт фінансової стійкості підприємства має тенденцію до зниження, що є ознакою зниження кредитоспроможності ПАТ «Укррічфлот».

Таким чином, провівши аналіз вище зазначених показників, можна зробити висновки про тенденцію до їх поступового зниження. Це є свідченням загального погіршення фінансового стану підприємства, проте в цілому показники фінансової стійкості ПАТ «Укррічфлот» мають достатньо позитивне значення. Загальна кредитоспроможність ПАТ «Укррічфлот» за досліджуваний період падає. Це може призвести до відмови кредиторів у наданні позик підприємству. Проводячи заходи з поліпшення існуючої ситуації, підприємство має приділити увагу проведенню раціональної кредитної політики, що дасть змогу залучати позиковий капітал з меншими витратами на його обслуговування та сприятиме збільшенню віддачі від його залучення. Ефективна реалізація кредитної політики підприємства можлива лише у випадку постійного контролю за якістю кредитного портфеля з метою своєчасного реагування у випадку його погіршення. Реалізації цієї мети служить кредитний моніторинг.

Про кредитоспроможність ПАТ «Укррічфлот» свідчать також показники рентабельності, наведені в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Динаміка показників рентабельності ПАТ «Укррічфлот» за 2011-2012 роки

Отже, показники рентабельності ПАТ «Укррічфлот» свідчать про погіршення ефективності використання підприємством власних та залучених коштів, оскільки всі без виключення мають тенденцію до зменшення. Особливо негативне значення має показник рентабельності позикового капіталу у 2012 році, який зменшився в порівнянні з попереднім роком майже на 11%. Це є свідченням нераціонального використання залученого капіталу, зниження прибутку від його використання, що, в свою чергу зменшує кредитоспроможність підприємства в цілому.

Причиною падіння рівня кредитоспроможності підприємства є його нераціональна кредитна політика, про що яскраво свідчить нижче наведений аналіз фінансових витрат підприємства, пов'язаних із залученням ним кредиту у 2012 році на купівлю приміщення складу.

У 2012 році ПАТ «Укррічфлот» взяв короткостроковий кредит у банку «Дельта-банк» на купівлю приміщення складу на наступних умовах (див. табл. 2.5):

Таблиця 2.5 Умови надання короткострокового кредиту «Дельта-банком»

Для того, щоб оцінити вигоду та доцільність укладання даного кредитного договору необхідно розрахувати грант-елемент за наступним алгоритмом:

1. Розрахунок місячної процентної ставки:

%міс.=2,08%

2. Розрахунок майбутньої вартості позики здійснюється за формулою:

Де FV - майбутня вартість грошових коштів; PV - теперішня вартість грошових коштів; і - ставка позичкового відсотка; n - кількість місяців використання кредиту.

Отже, FV становить 176854,7 грн.

3. Розрахунок суми фінансових витрат за період:

4.

ФВ=FV-PV=176854,7-150000=26854,7 грн.

5. Розрахунок теперішньої вартості обслуговування кредиту(ТВОК):

ТВОК=

Де к - місячна дисконтна ставка.

Отже, ТВОК становить 24116,9 грн. з врахуванням комісії банку.

6. Розрахунок вартості залучення кредиту за середньо-ринковими умовами (середньо-ринкова ставка позичкового відсотка становить 26% зі сплатою відсотків щомісяця. Ставка фіксована на перші 5 місяців, а далі підлягає корегуванню залежно від інфляції, річна ставка якої 22,3% [31]):

% міс. = = 2,17%

Отже, середньо-ринкова ТВОК становить 23991,4 грн.

7. Розрахунок грант елемента (Ге):

Грант-елемент становить - 0,5%.

Таким чином, розраховане значення грант-елемента свідчить про те, що підприємству не варто було укладати кредитний договір на даних умовах, оскільки сума фінансових витрат за даною угодою на 0,5% більша за середньо-ринкові умови. Ця різниця пояснюється необґрунтованим завищенням розміру комісії банку за надання кредиту. Саме через такі прорахунки менеджменту підприємства кредитоспроможність ПАТ «Укррічфлот» падає, що в майбутньому, у разі бездіяльності його керівництва, може мати вкрай негативне відношення до підприємства з боку кредиторів та їх відмову у наданні позик.

Підбиваючи підсумки, можна впевнено констатувати, що ПАТ «Укррічфлот» протягом досліджуваного періоду втрачав власну фінансову стійкість та рівень кредитоспроможності. Зменшення показників фінансової стійкості, рентабельності, ефективності використання залучених коштів свідчить про погіршення майнового та фінансового стану підприємства. Зокрема дану ситуацію можна пояснити нераціональною кредитною політикою керівництва підприємства, яка призводить до надмірних фінансових втрат, що в свою чергу скорочує обсяг активів товариства.

кредитний банківський грошовий позиковий

3. Шляхи покращення ефективності банківського кредитування на підприємстві

Для того, щоб визначити напрямки покращення кредитної діяльності потрібно визначити проблеми, які виникають під час кредитування підприємств та їх потреби.

Загальні проблеми підприємств щодо банківського кредиту: строки надання, гнучкість у наданні кредитних коштів, підхід банку до забезпечення, підхід банку до повернення кредитів, задоволення потреб щодо розміру кредиту.

Строки надання є актуальним питанням під час вибору підприємством установи для отримання кредиту, оскільки кошти отримані не вчасно втрачають свою цінність. А якщо ще врахувати, що кредитні кошти є платними для підприємства, то від їх несвоєчасне отримання може призвести навіть до збитків. Отже, питання щодо строків надання кредитів є досить важливим для українських банків, особливо, якщо враховувати, що банки з іноземним капіталом (іноземні банки на Україні) надають кредити досить оперативно.

Проблема також в тому, що українські банки звикли працювати з так званим твердим забезпеченням: нерухомістю, транспортом тощо. Залишається проблема якісно проведеного фінансово-економічного аналізу. Від цього залежить визначення того, чи можна підприємству видати запрошений кредит. При корегуванні суми кредиту у сторону зменшення підприємство може відмовитись від кредиту взагалі і взяти його в іншому банку, а, якщо банк не отримує прибуток, то його прибуток отримує інший банк. Також, від об'єктивності фінансового-економічного аналізу залежить, чи буде вчасно або повністю погашений виданий кредит [21] .

Основні причини виникнення проблемних позичок (позичок, по яких виникають труднощі з їхнім погашенням і сплатою відсотків), що залежать від клієнта, пов'язані зі слабким керівництвом підприємства, погіршенням якості продукції і роботи, помилками в оцінці ринків збуту, зі слабкістю контролю за станом фінансів, що виявляється в зростанні дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат та ін.

Головними проблемами сучасного банківського кредитування підприємств є наступні:

1. Недосконалість сучасного законодавства у сфері регулювання кредитних відносин. Відсутність ефективної політики НБУ щодо контролю та удосконалення діяльності комерційних банків.

2. Відносно низький рівень платоспроможності та фінансової стійкості вітчизняних підприємств, через що істотно зростає ризик неповернення кредиту банку та банкрутства підприємства.

3. Велика питома вага тіньової економіки, через що банки для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту тому чи іншому підприємству змушені користуватися непрозорою, часто фіктивною, фінансовою звітністю підприємства-позичальника. Через це практично неможливо оцінити потенційний ризик неповернення боргу.

4. Сучасна економічна криза, яка не дає змогу банкам надавати в позику великі суми коштів через недовіру до них вкладників, а підприємствам - сплачувати за залучений позиковий капітал.

Для поліпшення існуючого стану банківського кредитування підприємств доцільно проводити відповідні заходи як у сфері нормативно-правового регулювання кредитних відносин, так і в сфері застосування економічних важелів.

У сфері законодавчого регулювання доцільним є здійснення наступних заходів:

1. Створити систему взаємо-узгоджених нормативно-правових актів, які б регулювали систему банківського кредитування у всіх його аспектах. Забезпечити зв'язок та відсутність протиріч між ними.

2. Ввести чітку класифікацію видів кредитів та кредитних послуг та створити правову основу регламентації умов надання того чи іншого виду кредиту.

3. Створити правову базу регулювання надання банками послуг кредитного характеру (лізинг, факторинг, форфейтинг тощо).

4. Прийняти нормативно-правові акти, які б вичерпно регламентували порядок проведення контролю за діяльністю банківських установ, оприлюднювати результати офіційної рейтингової оцінки банків.

5. Законодавчо врегулювати питання захисту банківських установ від неповернення кредитів та питання страхування кредитних ризиків.

6. Створити систему тимчасових нормативно-правових антикризових актів, які б дали змогу суб'єктам банківської сфери швидше і без істотних втрат подолати сучасну економічну кризу.

Прийнятття системи нормативно-правових актів, які б врегульовували вище зазначені питання, дасть змогу збільшити обсяги банківського кредитування, зменшити ризики у сфері активних кредитних операцій. У підсумку виграють не лише банки, а й позичальники, котрі матимуть змогу розширити свою діяльність за рахунок кредитних коштів. У виграші буде й держава, оскільки з пожвавленням банківського кредитування зросте обсяг надходжень до бюджету у вигляді податків.

В сфері економічного регулювання кредитних відносин доцільно вжити наступних заходів:

1. ціну кредиту та розширити його доступ для широкого кола клієнтів. Процентні ставки банків за кредитами можна зменшити, якщо клієнт приносить банку значні доходи за валютними операціями, акредитивами, гарантіями тощо. Така політика потребує диверсифікації банківських операцій, надійної та ефективної системи контролю відносин з кожним клієнтом. Процентна ставка банків за кредитами може бути зменшена, якщо позика диверсифікує кредитний портфель банк. Пропонується при укладанні кредитних договорів передбачати постійне корегування процентної ставки у випадку зміни облікової ставки НБУ, темпів інфляції та ін.

2. Створити умови для стимулювання надання банками довготермінових позик на інвестиційну діяльність. Для реалізації даного завдання необхідно таке: по-перше, вирішити питання надання пільг щодо створення обов'язкових резервів, оподаткування доходів і використання прибутку банків; по-друге, створити умови для акумуляції у ланках значних вкладів, щоб забезпечити необхідний обсяг кредитів, котрі мають надавати банки. Для цього необхідно стимулювати формування термінових депозитів шляхом диференціації норм обовязкових резервів залежно від складу депозитів, зниження податку на прибуток за процентами на термінові депозити.

3. Переорієнтувати діяльність банків по вирішенню питання про надання чи ненадання кредиту підприємству-позичальнику з аналізу наявності та розміру забезпечення на аналіз якості менеджменту підприємства-позичальника та його фінансової звітності. Сьогодні структуру чинників, які впливають на позитивне чи негативне рішення банку щодо надання кредиту, можна запропонувати наступну (Pис. 3.1):

Рис. 3.1 Пропонована структура чинників, котра впливає на рішення комерційного банку про надання кредиту [ 29].

4. Адаптувати міжнародний досвід кредитування до української банківської практики, звернувши особливу увагу на розвиток кредитних ліній, овердрафтів, контокоренту, консорціумних кредитів.

Таким чином, шляхами поліпшення банківського кредитування підприємств є, по-перше, створення взаємоузгодженої системи законодавста, яка б різнобічно регулювала сферу кредитних відносин; по-друге, використання певних економічних засобів для поліпшення існуючої ситуації у сфері банківського кредитування.

Отже, необхідно продовжувати роботу з удосконалення системи кредитування підприємств в Україні. І це повинна бути саме системна державна програма, спрямована на поліпшення загального економічного середовища.

Лише тісна співпраця державних, суспільних та комерційних установ допоможе подолати кризу, знайти нові, ефективні шляхи для сталого економічного зростання [28].

Висновки

Сфера банківського кредитування підприємств є досить важливою в процесі розвитку приватного сектора економіки, в результаті чого збільшується не лише добробут приватних підприємств, а й добробут всієї держави в цілому та окремих громадян зокрема.

Саме завдяки існуванню банківського кредиту суб'єкти господарювання мають змогу збільшувати обсяг своєї діяльності, нарощувати виробничі потужності та розширювати сферу своєї активності в умовах обмеженості та недостатності власних ресурсів. Використання підприємствами позикового капіталу сприяє деференціації напрямків діяльності суб'єктів господарювання та стимулює процеси розширеного відтворення, оскільки можливість отримувати позикові кошти в необхідній кількості, звичайно за умови кредитоспроможності підприємства, значно збільшує обсяги фінансування потреб суб'єкта господарювання.

Таким чином, сприяючи безперервності відтворювального процесу на підприємстві, банківський кредит поряд з тим є фактором його прискорення. Його вплив на прискорення процесу відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, необхідного для пошуку власних резервів для забезпечення своїх потреб, що в кінцевому результаті збільшує швидкість обороту фондів.

В результаті реалізації кредитних відносин у підприємств зникає необхідність обов'язкового накопичення власних коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів в господарський процес.

Залучення банківського кредиту сприяє зміцненню господарської діяльності підприємств, оскільки дає їм змогу проводити безперебійну діяльність та покривати тимчасові нестачі власних коштів в процесі реалізації своїх виробничих, фінансових, інвестиційних та інноваційних проектів. Саме завдяки існуванню кредитних відносин суб'єкти господарювання мають потужне додаткове джерело фінансування власних потреб.

Офіційному оформленню цивільно-правових відносин між підприємством та банком з приводу отримання першим кредиту передує процедура дослідження банком загальної кредитоспроможності підприємства-позичальника. Для оцінки загальної кредитоспроможності підприємства в даній курсовій роботі була використана річна фінансова звітність підприємства ПАТ «Укррічфлот» за 2010-2012 роки.

Кредитоспроможність ПАТ «Укррічфлот» протягом досліджуваного періоду має стійку тенденцію до зниження, свідченням чого є погіршення фінансового стану товариства, зменшення його економічної рентабельності, зменшення ефективності використання позикових коштів. Разом з тим обсяг залучених ресурсів постійно зростає, що в поєднанні із зменшенням ефективності їх використання та необгрунтованих фінансових перевитрат підприємства на обслуговування кредитів, може призвести до катастрофічного рівня падіння кредитоспроможності ПАТ «Укррічфлот» та недовіру до нього зі сторони позичальників.

Шляхами поліпшення банківського кредитування підприємства має стати запровадження обґрунтованої системи нормативно-правових актів у сфері регулювання кредитних відносин та використання державою дієвих економічних методів стимулювання даної сфери. Можна виділити два основні заходи для прискорення розвитку кредитної сфери на макрорівні:

1) доцільно запроваджувати програму мікрокредитування по всій Україні, розробити теоретичний підхід до створення методики оцінки ефективності інвестицій, що буде максимально враховувати всі особливості української економіки перехідного періоду;

2) для підвищення фінансової стійкості підприємств та збільшення їх кредитоспроможності доцільно застосовувати такі заходи державного регулювання, як зниження ставок податків, надання податкових кредитів, та спрощення адміністрування різноманітних зборів, платежів та податків. Отже, на сучасному етапі роль банківського кредиту є насправді значною. Саме в процесі реалізації даних відносин господарюючі суб'єкти мають змогу залучати додаткові ресурси для фінансування власних потреб. Для прискорення подальшого розвитку сфери банківського кредитування необхідно прискорити процес формування ринку позичкових капіталів, процес демонополізації та децентралізації економіки, привести у відповідність з ринковими принципами діяльність комерційних банків з кредитними портфелями.

Список використаної літератури

1. Закон України від 07.12.2000 г. № 2121-III "Про банки та банківську діяльність".

2. Положення Національного банку України “Про кредитування“, затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р.

3. Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. Посібник. - К.: „Знання -Прес”, 2004.

4. Банківський мереджмент: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів / О.Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко. - К.: Основи, 2000. - 671с.

5. Банковское дело: учебник. / Под ред. Лаврушена О.И. - М.: Финансы и статистика, 2000.

6. Галасюк В.В. „Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників” // Вісник НБУ №9, 2001.

7. Гончаров А.Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Х.:ВД «ІНЖЕК», 2003 р. - 240с.

8. Гроші та кредит: Підручник за ред. професора Б.С. Івасіва.- К.:КНЕУ. 2000. - 404с.

9. Карапетян Т. Кредитоспроможність позичальника та методи її оцінки. // Вісник НБУ. - 2000, № 4. - С. 20.

10. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. - К., 2006.

11. Кот Л.Л. „Кредит в умовах ринкової трансформації економіки”: Автореферат - К., 2003.

12. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник .--К.: Знання, 2000.

13. Лігоненко Л.О. Фінанси підприємства: навч. Посібник. - К.: КНТЕУ, 2003.

14. Методи оцінювання і планування економічних показників діяльності підприємства: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.01 / І.Б. Олексів / Нац. ун-т "Львів. політехніка". -- Л., 2003. -- 18 с.: рис., табл. -- укp.

15. Мороз К.І. “Основи банківської справи”, К: 2002. - 102с.

16. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: навч. Посібник. - К., 2003. - 265 .

17. Пересада А.А. Кредитування міжнародними фінансово-кредитними установами українських підприємств - К.: Лібра, 2001.

18. Славнюк Р.А. Фінанси підприємств. Навч. Посібник. - К., 2002.

19. Стасюк Г.А. фінанси підприємств: Навч. Посібник. - херсон: Олді-плюс, 2004. - 480с.

20. Терещенко О.О. фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навч. Посібник. - К., 2003.

21. Тарасенко Т.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. - 3-тє видання, перероблене. - Львів: „Новий Світ - 2000”, 2004. - 344с.

22. Ушакова Н.М., Л.О. Лігоненко. Фінанси підприємства: опорний консп.лекцій.- К.: КНТЕУ,2000. - 120с.

23. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 360с.

24. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств : Навчальний посібник. - К.: - Кондор, 2005. - 400с.

25. Фінанси підприємств: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л.Д. Буряк, Є.В. Вакуленко, А.П. Куліш та ін. - К.: КНЕУ, 2003. - С. 98-128.

26. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460с.

27. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та його аналіз: Навч. посіб. К., 2002. - 360с.

28. Чайковський Я. Напрями вдосконалення аналізу кредитоспроможності позичальника комерційного банку. // Банківська справа. - 2000, № 5. - С. 13-15.

29. Чайковський Я. Сучасний стан та перспективи розвитку банківського кредитування // Банківська справа №2, 2005 с. 47.

Размещено на Allbest.ru