Характеристика та організація роботи АТ "Ощадбанк"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНЕ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З АТ «ОЩАДБАНК»

1.1 Історія створення та організація діяльності АТ «Ощадбанк»

1.2 Ліцензування діяльності АТ «Ощадбанк»

1.3 Організаційна структура та управління АТ «Ощадбанк»

РОЗДІЛ II. ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ АТ «ОЩАДБАНК»

2.1 Ресурси АТ «Ощадбанк», їх склад та структура

2.2 Власний капітал АТ «Ощадбанк» та його формування

2.3 Залучений капітал АТ «Ощадбанк» та його характеристика

2.4 Аналіз здійснення депозитних операцій АТ «Ощадбанк»

2.5 Управління ресурсами АТ «Ощадбанк»

РОЗДІЛ III. РОЗРАХУНКОВО-КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ АТ «ОЩАДБАНК»

3.1 Організація грошових розрахунків

3.2 Порядок оформлення розрахункових документів та їх приймання установами банків

3.3 Форми безготівкових розрахунків та їх характеристика

3.4 Порядок відкриття рахунків у АТ «Ощадбанк»

3.5 Організація готівкових грошових розрахунків

РОЗДІЛ IV. ОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

4.1 Банківський кредит та його класифікація

4.2 Умови та порядок укладення кредитної угоди

4.3 Оцінка кредитоспроможності позичальника

4.4 Аналіз динаміки кредитних операцій

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНЕ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З АТ «ОЩАДБАНК»

1.1 Історія створення та організація діяльності АТ «Ощадбанк»

Зародження ощадної справи на території України

Виникнення перших ощадних структур на території України, в Галичині, датоване другою половиною XVIII століття. У Західній Україні заощадження приватних осіб першими розпочали приймати державні окружні каси губернаторства. 1783 року у Львівському губернаторстві було засновано 18 таких кас. На підставі спеціального царського привілею в 1843 році у Львові започаткувала діяльність Галицька ощадна каса. Гарантував вкладникам повернення коштів і процентів з них крайовий сейм. У цілому ощадні каси на теренах Західної України розвивались як державні установи і контролювались місцевими органами влади.

На території Східної України ощадних кас було небагато і розміщувались вони переважно у великих містах. Першу ощадну касу було відкрито в Одесі у 1842 році.

У 1863 р. розпочала працювати Київська міська ощадна каса як окрема установа. У 1864 р. вкладники мали вже міські ощадні каси Одеси і Харкова, у 1865 - Сум, 1868 - Полтави и Миколаєва. Примітною особливістю східноукраїнських ощадкас того часу було те, що вони не давали позик у приватні руки. Залучені у населення кошти ощадкаси направляли виключно на підтримку державного кредиту.

Розвиток ощадних кас у період з 1895 по 1922 рік

З 1895 року за новим статутом ощадні каси офіційно почали називатись державними. Цим наголошувалося на відповідальності держави за вкладені в них кошти. При Держбанку Росії було створене Управління ощадних кас, якому підпорядковувалися установи ощадкас, незалежно від місця їх функціонування. Клієнт мав право робити внески на книжку в будь-якій частині імперії. Залучені кошти ощадкаси вкладали у державні виграшні облігації, закладні листи Земельного банку, облігації залізничних позик, цінні папери акціонерних компаній, переводили у Держбанк, який виплачував півпроцентну маржу.

Подальшого розвитку система заощаджень набула за часів царської Росії, Австро-Угорської імперії, Польщі.

Війна 1914 року негативно позначилась на фінансово-банківській системі Західної України. Подальший розподіл території держави призвів до зруйнування єдиної мережі кас. У період 1917-1921 років ощадкаси Східної України було ліквідовано і відновлено після входження України до Союзу - в 1922 році.

Ощадні каси між двома світовими війнами

У грудні 1922 р. організовують роботу ощадкаси вже радянського взірця. Вони повністю підпорядковуються Наркомфіну, а їх діяльність була спрямована на залучення грошових коштів населення для вирішення державних проблем. У 1923 році в Києві організовано Головну державну трудову ощадну касу, яка взяла на себе керівництво і контроль за розвитком усієї ощадної справи в Україні. Ощадні каси радянського взірця розміщували облігації, проводили вкладні операції, сприяли впровадженню червінців та їх обміну в 1924 році на карбованці, страхували заробітну плату робітників і службовців від знецінення. Після 1932 року ощадкаси перетворились на монопольні кредитні установи, які залучали грошові кошти населення для державних потреб.

Подальшому розвитку ощадних кас завадила війна, яка спричинила закриття та евакуацію ощадних установ, втрату книжок вкладників та інших документів. Обмеження щодо видачі готівки з вкладів були зняті після 19 січня 1944 року, і вклади почали видавати на першу вимогу вкладника.

Розвиток ощадних кас у повоєнний період

Відновлення та розширення функцій ощадних кас тривало і після Другої світової війни. Так, ощадкаси брали активну участь у грошовій реформі 1947 р. Разом з цим вони проводили конверсію облігацій держпозик, що розміщувались у період з 1936 по 1946 роки, в облігації 2%-ої Державної позики 1948 року.

Розвиток ощадної справи в СРСР у 1950-1980 роках

Істотні зміни в діяльності ощадкас відбулись у 1963 році, коли мережу

Держтрудощадка с СРСР було передано від Мінфіну Держбанку. Після цього ощадкаси припинили обов'язкове придбання облігацій, використовуючи кошти вкладників на створення єдиного союзного позичкового фонду.

У зв'язку з тим, що залишки вкладів щорічно передавали Держбанку СРСР, Україна фінансувала п'яту частину союзного позичкового фонду, кошти якого використовувались у загальносоюзних інтересах. З 1972 року в ощадкасах запроваджується повний госпрозрахунок. Наприкінці 70-х і особливо у 80-ті роки стрімко зростають доходи населення, і як результат, його заощадження.

Інфляція зумовила реформування банківської системи 1988 року, і мережа ощадкас трансформувалась в установи Сбербанку СРСР.

Заснування та розвиток Ощадбанку незалежної України

У 1991 році Україна виходить зі складу Радянського Союзу і проголошує свою незалежність. З проголошенням незалежності України Ощадбанк відокремлюється від Сбербанку СРСР.

31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано в Національному банку України як самостійну банківську установу - Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України. Його утворено на базі установ Сбербанку СРСР в Україні, попередником якого з 1922 року були Держтрудощадкаси СРСР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 року Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворено у відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (скорочена назва - ВАТ „Ощадбанк”). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 р. №502 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 р. №261” 7 червня 2011 року здійснено державну реєстрацію змін до Статуту ВАТ “Ощадбанк”, які стосуються, в тому числі, найменування банку. Відповідно до п. 4 Статуту АТ „Ощадбанк” повне найменування Банку: публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", скорочене- АТ”Ощадбанк”. Ліцензія Національного банку України № 148 від 05.10.2011 р. на право здійснення банківських операцій. Засновником банку є держава в особі Кабінету Міністрів України. На сьогодні Ощадбанк - єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою

1.2 Ліцензування діяльності АТ «Ощадбанк»

Ощадбанк має такі ліцензії:

· Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 31.12.1991р., Серія АОО № 038999, видане Печерською районною в місті Києві Державною адміністрацією

· Свідоцтво про реєстрацію в Національному банку України № 4 від 31.12.1991р.

· Ліцензія Національного банку України № 148 від 05.10.2011р. на право здійснення банківських операцій

· Генеральна ліцензія Національного банку України № 148 від 05.10.2011р.на право здійснення валютних операцій

· Дозвіл Національного банку України № 148-4 від 15.06.2011р

· Додаток до дозволу № 148-4, виданий Національним банком України 15.06.2011р.

· Ліцензія ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з управління цінними паперами, Серія АГ № 579802 від 09.08.2011р.(Додаток 1)

· Ліцензія ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - брокерська діяльність, Серія АГ № 579799 від 09.08.2011р.

(Додаток 2)

· Ліцензія ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку -дилерська діяльність, Серія АГ № 579800 від 09.08.2011р.(Додаток 3)

· Ліцензія ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - андеррайтинг, Серія АГ № 579801 від 09.08.2011 р. (Додаток 4)

· Ліцензія ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарна діяльність зберігача цінних паперів, Серія АГ № 579803 від 09.08.2011р. (Додаток 5)

· Ліцензія Міністерства фінансів України на випуск та проведення лотерей (державні миттєві лотереї), Серія АА № 417232 від 14.02.2004р.

· Сертифікат PCI DSS Compliance (Додаток 6)

1.3 Організаційна структура та управління АТ «Ощадбанк»

Структура управління Банком включає органи управління та контролю.

Органами управління та контролю Банку є :

1) наглядова рада Банку;

2) правління Банку;

3) ревізійна комісія(департамент внутрішнього аудиту).

Наглядова рада Банку є вищим органом управління Банку, що здійснює контроль за діяльністю правління Банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів Держави як акціонера Банку та інші функції, визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність» .

До компетенції наглядової ради належить прийняття рішень щодо :

- визначення основних напрямів діяльності Банку та затвердження звітів про їх виконання;

- затвердження річних результатів діяльності Банку, включаючи його дочірні підприємства;

- розроблення та затвердження положення про ревізійну комісію Банку призначення персонального та кількісного складу ревізійної комісії, дострокове припинення повноважень призначеного персонального складу ревізійної комісії або окремого з її членів;

- затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

- інвестування у статутні фонди юридичних осіб (у вигляді придбання акцій, часток, паїв);

- участі банку в банківських холдингових групах, фінансових холдингових групах та про перелік повноважень, які передаються банком таким банківським об'єднанням ;

- випуску акцій банку на підставі актів Кабінету Міністрів;

- розподілу прибутку та покриття збитків;

- затвердження положення про правління Банку та визначення кількісного складу правління;

- призначення і звільнення голови правління Банку,укладання з ним контракту;

- затвердження персонального складу правління, призначення і звільнення посади заступників голови правління Банку та членів правління Банку, в тому числі подання голови правління Банку,укладення з ними контрактів;

- визначення зовнішнього аудитора;

- встановлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

- заслуховування звітів правління з основних питань діяльності Банку затвердження зведеного балансу Банку.

Наглядова рада Ощадбанку:

Голова наглядової ради - Рибак Сергій Олександрович;

Заступник голови наглядової ради - Литюк Анатолій Іванович;

Члени наглядової ради: Акімова Ірина Михайлівна; Бордюгов Юрій Васильович; Волинець Данило Мефодійович ; Гайдуцький Павло Іванович ; Кошеленко Олег Федорович; Кушніренко Олександр Миколайович; Любченко Костянтин Валерійович; Носачова Ірина Вікторівна; Портнов Андрій Володимирович; Сотуленко Ігор Миколайович; Федосов Віктор Михайлович; Харченко Сергій Іванович.

Постійно діючим виконавчим органом Банку є правління. Правління здійснює керівництво оперативною (поточною) діяльністю Банку, формуванням фондів і несе відповідальність за ефективність його його роботи. До компетенції правління банку належить:

· організація виконання рішень наглядової ради щодо діяльності Банку;

· розгляд проектів документів Банку, затвердження яких належить до компетенції наглядової ради,затвердження стратегічних та поточних планів діяльності Банку,бізнес-плану,розгляд річного фінансового звіту і балансу, подання їх на затвердження наглядовій раді;

· затвердження програми здійснення внутрішнього контролю з метою протидії відмінюванню грошей, отриманих злочинним шляхом;

· затвердження граничної чисельності працівників Банку, та організаційної структури центрального апарату;

· контроль за дотриманням законодавства працівниками Банку, визначення основних засад ведення активних та пасивних операцій;

· визначення умов оплати праці, прийняття рішень з питань соціального забезпечення і захисту та стимулювання працівників Банку;

· визначення порядку найму і звільнення працівників, форми, системи, порядку оплати праці та стимулювання працівників відповідно до законодавства

· встановлення порядку списання морально застарілого та непридатного для використання обладнання і транспортних засобів;

· затвердження символіки Банку, вирішення інших питань діяльності, винесених на розгляд правління за рішенням голови правління.

Правління Ощадбанку:

Голова правління - Подрєзов Сергій Олександрович;

Перші заступники голови правління :Кіреєв Денис Борисович, Кушнір Кирило Олександорович;

Заступники голови правління: Глущенко Олександр Вікторович, Глушко Олександр Дмитрович, Драчко-Єрмоленко Євгеній Володимирович, Ляшенко Сергій Якович, Тютюн Антон Олександрович, Бородін Григорій Васильович.

(Організаційну структуру АТ «Ощадбанк» станом на 01.01.2012 див. у Додатку 7)

РОЗДІЛ II. ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ АТ «ОЩАДБАНК»

2.1 Ресурси АТ «Ощадбанк», їх склад та структура

Ресурси банку - це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Банківські ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні і залучені. До власних коштів банку належать:

- статутний капітал;

- резерви на покриття різноманітних ризиків;

- спеціальні фонди;

- нерозподілений прибуток.

До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів. ощадний банк капітал кредитування

Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, частка яких в середньому по банківській системі України складає 80% від загальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний капітал.

2.2 Власний капітал АТ «Ощадбанк» та його формування

Власний капітал (кошти) банку являє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку.

Призначення банківського капіталу виражається в його функціях, до яких відносяться:

1. Захисна: власний капітал слугує насамперед для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності.

2. Забезпечення оперативної діяльності: є другорядною для власного капіталу банку. Ця функція відчутна на перших кроках діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура і розгортається діяльність (фінансується придбання комп'ютерної та оргтехніки, будівництво (оренда) офісів тощо).

3. Регулююча: через фіксацію розміру власного капіталу регулюючі органи впливають на діяльність банку в цілому.

Багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом. Джерелами формування капіталу банку можуть бути:

1. Статутний капітал банку, який, у свою чергу, формується з акціонерного або приватного капіталу під час організації нового банку шляхом акумулювання внесків засновників чи випуску і реалізації акцій.

2. Резервний фонд банку. Це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, покриття збитків від банківської діяльності, а також виплати дивідендів по привілейованих акціях, якщо недостатньо прибутку.

3. Спеціальні фонди (фонд основних коштів, фонд переоцінки основних засобів та інші), які призначені для виробничого та соціального розвитку банку. Порядок формування і використання цих коштів визначається статутними документами банку. Формуються ці фонди за рахунок прибутку.

4. Нерозподілений прибуток - джерело внутрішнього походження. За своїм змістом він є резервом банку, який залишається після розподілу чистого прибутку на сплату податку, формування резерву та виплату дивідендів власникам і призначається на капіталізацію, тобто на розширення банківського бізнесу.

Станом на 1 січня 2012 року АТ «Ощадбанк» за величиною власного капіталу посідав друге місце серед банків України. При цьому за обсягом активів займав 3-тю ринкову позицію і входив до першої групи комерційних банків України.

Активи банку на 31.12.2011 становили 73,6 млрд. грн., що на 24,7% більше, ніж на початок року. (Додаток 8)

Структура пасивів банку з початку року змінилась у бік зростання частки залучених коштів клієнтів та інших залучених коштів. При цьому частки зобов'язань перед банками та власного капіталу зменшилися.(Додаток 9).

Станом на 31.12.2011 власний капітал банку становив 17,7 млрд. грн., або 24,0% пасивів банку, і за звітний рік збільшився на 1,0 млрд. грн., або на 6,3%. У структурі власного капіталу найбільшу питому вагу має статутний капітал, частка якого склала 87,9%. При цьому його обсяг за 2011 рік збільшився на 1,3 млрд. грн. і становив 15,5 млрд. грн.(Додаток 10)

Схематичне зображення структури власності

Публічного акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”

Размещено на http://www.allbest.ru/

(Звіт про власний капітал АТ «Ощадбанк» див. у Додатку 11)

2.3 Залучений капітал АТ «Ощадбанк» та його характеристика

Залучений капітал (кошти) - це кредиторська заборгованість банку, що виникла внаслідок попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін.

Залучений капітал включає:

*кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів;

*кошти, отримані від випуску та продажу боргових зобов'язань банку (облігацій та векселів);

*кошти, отримані від інших комерційних банків;

*позики, отримані від НБУ та інших кредитних установ.

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Проте, практично усі клієнтські рахунки відносяться до депозитних. Депозитним може бути буд-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його кошти.

За залученими коштами фізичних осіб АТ «Ощадбанк» займав 2-ге місце серед банків України, за коштами юридичних осіб - 6-те місце у 2011 році.

Кошти банків у 2011 році склали 15,8 млрд. грн., або 21,5% пасивів банку, Кошти клієнтів збільшилися на 34,6%, або на 8,5 млрд.грн., і становили 32,9 млрд. грн. Їх частка в пасивах склала 44,7%.

До залученого капіталу комерційного банку належать також кошти, отримані від випуску та продажу боргових зобов'язань (облігацій та векселів).

Облігація - це цінний папір, що емітується банком для залучення коштів. Власники облігацій фактично надають банку довгострокову позику, за що отримують фіксований прибуток по ній протягом терміну дії позики. З настанням терміну погашення облігації банк повертає власнику номінальну вартість даної облігації.

У березні 2011 року АТ «Ощадбанк» здійснено дебютну трансакцію із залучення кредитних ресурсів шляхом розміщення на міжнародних фінансових ринках 5 річних єврооблігацій загальною вартістю 500 млн. дол. США. Організаторами трансакції виступили Credit Suisse Securities (Europe) Limited та Morgan Stanley & Co. International plc.

В липні 2011 року АТ «Ощадбанк» здійснив додаткове залучення кредитних ресурсів шляхом проведення додаткового розміщення єврооблігацій загальною вартістю 200 млн. дол. США на рівні 100,5% від номіналу.

Банківський вексель має депозитну форму і цим нагадує сертифікат. Проте, на відміну від останнього, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передати його третій особі шляхом індосамента.

Одним із джерел поповнення ресурсів банку є позики, одержані у інших комерційних банків. Міжбанківський кредит - це позичковий капітал банку, що передається іншому банку у тимчасове користування на умовах повернення і платності.

Банки позичають кошти у Національного банку України шляхом одержання кредитів через:

*закриті кредитні аукціони;

*ломбардний кредит (кредитування під забезпечення державних цінних паперів);*операції РЕПО. Це операції з цінними паперами, які складаються з двох частин і при яких укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ та комерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї із сторін за заздалегідь обумовленою ціною;

*рефінансування у формі переобліку векселів та перезастави векселів.

(Зобов'язання банку у 2011-2012 роках див. у Додатку 12)

2.4 Аналіз здійснення депозитних операцій АТ «Ощадбанк»

Основним джерелом збільшення ресурсної бази АТ "Ощадбанк" є залучення коштів на строкові депозити.

Стратегія Ощадбанку передбачає нарощування капіталу, динамічне збільшення ресурсної бази. Для цього він проводить ефективну депозитну політику. Банк пропонує вигідні та гнучкі умови розміщення депозитів, надійність та конфіденційність, багатофункціональність - депозит може не тільки приносити процентний доход, але й одночасно виступати забезпеченням при проведенні активних операцій у банку.

Залишки заощаджень фізичних осіб в установах банку зросли за 2011 рік на 5 628 433 тис. грн. і на 01.01.2012 становили 24 707 685 тис. грн. При цьому вклади в національній валюті збільшилися на 4 245 751 тис. грн. до рівня 20 729 513 тис. грн., в іноземних валютах - відповідно на 1382 682 тис. грн. до 3 978 172 тис. грн.(Додаток 13).

Залишки коштів на вимогу фізичних осіб збільшились на 628 839 тис. грн. і на 01.01.2012 становили 9 296 102 тис. грн., залишки строкових коштів зросли відповідно на 4 999 594 тис. грн. і склали 15 411 583 тис. грн.

У 2011 році банк залучав кошти фізичних осіб на строкові вклади в національній та іноземних валютах на зручних та вигідних умовах:

· «Депозитний» з гнучкою системою відсоткових ставок залежно від строку розміщення вкладу;

· «Накопичувальний» з правом поповнення додатковими внесками;

· «Новий відсоток», особливістю якого є процентна ставка, що зростає щоквартально;

· «Комбінований» з можливістю разового вилучення коштів у повному обсязі без зміни процентної ставки;

· «Строковий пенсійний» на особливих пільгових умовах: з поповненням, підвищеною процентною ставкою;

· «Динамічний», при пролонгації якого процентна ставка за вкладами в національній валюті збільшується на 0,5 процентного пункту.

(Детальну інформацію про всі види депозитів див. у Додатку 14)

Найбільшу суму заощаджень населення залучено на вклад «Депозитний» - 6830 299 тис. грн. Приріст за звітний рік по цьому вкладу склав 3 239 206 тис. грн.

Кошти фізичних осіб залучались також на вклад на вимогу «Пенсійний +» з можливістю вилучення коштів з рахунку на першу вимогу вкладника без втрати процентів та на поточні рахунки в національній та іноземних валютах (у т. ч. за вкладом «Пенсійний»).

Ощадбанк пропонує наступні види депозитних вкладів корпоративним клієнтам:

· Депозитний вклад „Мобільний”

· Депозитний вклад „Грошова лінія Ощадного банку”

· Депозитний вклад „Максимальний”

· Депозитний вклад „Накопичувальний”

· Депозитний вклад „Інвестиційний

Залишок коштів корпоративних клієнтів на 01.01.2012 становив 7 651 745 тис. грн. Із них кошти на вимогу склали 56% всіх залучень, або 4 287 702 тис. грн., строкові кошти - відповідно 44%, або 3 364 043 тис. грн.(Додаток 15)

Якщо ви бажаєте відкрити депозитний рахунок в Ощадбанку, вам необхідно:

§ Заповнити заяву,укласти договір,надати наступні документи:

Для резидентів (громадян України, іноземців або осіб без громадянства):

· паспорт фізичної особи;

· довідку про присвоєння ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, видана органом податкової адміністрації.

Для нерезидентів (громадян України, які постійно проживають за її межами, іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України строком до 1 року відповідно до відкритої візи або документів, що підтверджують законність перебування в Україні згідно з чинним законодавством) необхідно надати такі документи:

· паспорт фізичної особи;

· документ про підтвердження джерела надходження готівки в національній або іноземній валюті.

Ощадбанк гарантує таємницю відомостей про вкладників, операції, що ними здійснюються, та стан рахунків. Без згоди вкладника довідки третім особам по рахунку можуть бути надані лише у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Депозити до запитання розміщуються на розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. Банк залучає депозити до запитання у відповідності з Інструкцією "Про відкриття та ведення рахунків у національній та іноземній валюті".

Після подання вказаних документів з клієнтом укладається депозитний договір та договір банківського рахунку.

(Особовий рахунок вкладника див. у Додатку 16)

2.5 Управління ресурсами АТ «Ощадбанк»

Управління банківськими ресурсами - це діяльність, пов'язана із залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначенням розміру і відповідної структури джерел грошових коштів у тісному зв'язку з їх розміщенням.

Існує два рівні управління ресурсами комерційного банку:

державний рівень (управління здійснюється через НБУ з використанням різних фінансових інструментів);

рівень банку.

До інструментів, які застосовуються НБУ, відносяться:

1. Надання кредитів Національним банком України банкам, що безпосередньо впливає на розмір їх пасивів. При цьому велике значення має процентна політика НБУ: встановлена офіційна облікова ставка виступає фактором регулювання попиту на міжбанківський кредит.

2. Операції на відкритому ринку - операції з купівлі-продажу державних цінних паперів, що можуть збільшувати або зменшувати розмір пасивів банків.

3. Встановлення економічних показників регулювання діяльності банків:

* мінімальний розмір статутного фонду;

* співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою активів (з урахуванням ступеня ризику їх втрати);

* обов'язкові резерви - частина ресурсів, внесених на безпроцентний рахунок в НБУ за його вимогою. Вони обмежують можливості кредитування і депозитної емісії;

* показники ліквідності банку і максимального розміру ризику на одного позичальника;

* інші показники.

Інструменти НБУ можуть бути ефективними лише в умовах погодження їх з податковою політикою та чинним законодавством. Вилучення ресурсів Національним банком України для покриття бюджетного дефіциту тягне за собою зменшення ресурсів у банків.

В процесі управління ресурсами банк повинен вирішувати такі завдання:

1. Виконувати вимоги НБУ щодо дотримання встановлених економічних нормативів.

2. Не допускати наявності в банку коштів, які не приносять доходу, крім тієї її частини, яка забезпечує формування обов'язкових резервів.

3. Підтримувати певне співвідношення між власними і залученими коштами. Надмірна наявність залучених коштів збільшує ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності банку. Переважне формування банківських ресурсів за рахунок власного капіталу веде до втрати певною групою акціонерів контролю над банком, зниження рівня виплати дивідендів та ринкової вартості акцій.

4. Забезпечувати одержання банком прибутку за рахунок залучення якомога “дешевших” ресурсів.

5. Забезпечувати взаємозв'язок і взаємоузгодженість між депозитними операціями і операціями по видачі позик за їх строками та сумами.

6. Особливу увагу в процесі організації депозитних операцій приділяти строковим депозитам, які в найбільшій мірі забезпечують підтримку ліквідності балансу банку.

7. Постійно намагатись, щоб резерви вільних (не залучених в активні операції) коштів на депозитних рахунках були мінімальними (резерв вільних банківських ресурсів визначається як різниця між залишками коштів на поточних та інших депозитних рахунках і величиною позичкової заборгованості).

8. Здійснювати заходи щодо розвитку банківських послуг і підвищенню якості та культури обслуговування клієнтів, що буде сприяти залученню вільних грошових коштів .

При управлінні кредитними ресурсами на рівні банку останній складає плани, в яких прогнозуються надходження вкладів та їх вилучення. При цьому враховуються загальні економічні умови, сезонність, рух процентних ставок, потреби клієнтів (особливо великих) у коштах.

У процесі планування використовуються:

* макроекономічний аналіз;

* інформація від клієнтів.

РОЗДІЛ III. РОЗРАХУНКОВО-КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ АТ «ОЩАДБАНК»

3.1 Організація грошових розрахунків

Грошові розрахунки є необхідним елементом розширеного відтворення, кінцевою ланкою у процесі реалізації суспільного продукту. Грошові розрахунки можуть здійснюватися як у готівковій, так і в безготівковій формах.

Організації розрахунків із використанням безготівкових грошей надається перевага порівняно з платежами готівкою, оскільки в першому випадку досягається значна економія на витратах обігу. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяє розвинута мережа банків, а також заінтересованість держави в їхньому розвитку.

Безготівковими є розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються отримувачу.

Безготівкові розрахунки організовані за певною системою, яка складається з таких елементів:

--принципи організації розрахунків;

--вимоги щодо їх організації, які визначаються певними умовами господарювання;

-- форми і способи розрахунків і пов'язаного з ними докуменообігу.

Національний банк України розробив інструкцію «Про безготівкові розрахунки в платіжному обороті України», в якій знайшли відображення зазначені елементи системи безготівкових розрахунків.

У названій вище інструкції НБУ та в інших нормативно-правових актах сформульовані такі принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Розрахунки здійснюються через банківські рахунки, які відкриваються клієнтам для зберігання і переказування коштів.

2. Платежі за рахунками мають здійснюватися банками за розпорядженням власників коштів у порядку встановленої ними черговості та в межах залишків коштів на рахунках платників.

3. Суб'єкти ринку мають свободу вибору форм безготівкових розрахунків і закріплення їх у господарських договорах за невтручання банків у договірні відносини.

4. Момент платежу має бути максимально зближеним із моментом виникнення грошового зобов'язання.

5. Суб'єкти господарювання мають право вибору банку для відкриття свого рахунку.

Національний банк є методичним центром організації готівкового обороту в країні. Він розробив «Порядок ведення касових операцій у народному господарстві України», який був затверджений 2 лютого 1995 р. НБУ встановив єдині правила приймання грошей до кас, їх зберігання і видавання, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і дотримання касової дисципліни всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, крім банків і підприємств Мінзв'язку. У цих структурах організація обороту готівки здійснюється за спеціально встановленими правилами.

З метою обмеження готівкового обороту НБУ використовує такі методи його регулювання:

· лімітування залишків готівки у касах підприємств і установ;

· визначення норм і цілей витрачання грошей із виторгу;

· встановлення порядку і строку здавання готівкового виторгу у банк;

· контроль за дотриманням правил касової дисципліни.

Організація грошового обігу, касових операцій та інкасації в АТ «Ощадбанк»

Протягом 2011 року установи Ощадбанку приділяли належну увагу розвитку послуги з надання в оренду індивідуальних сейфів для зберігання цінностей та документів клієнтів. Цією послугою скористалося понад 3 250 клієнтів, що на 15 % більше порівняно з попереднім роком.

Установи Ощадбанку обслуговуються власною службою інкасації коштів та перевезення валютних цінностей, яка складається із 354 підрозділів, розташованих у містах та районних центрах України. Крім того, служба інкасації банку обслуговує 4926 суб'єктів господарювання, 3581 установу та 1520 банкоматів інших банків.

Для здійснення надійного захисту цінностей усі працівники служби інкасації забезпечені відомчою вогнепальною зброєю, індивідуальними засобами захисту і зв'язку. Парк оперативних інкасаційних автомобілів становить майже 1200 од.

Згідно з вимогами Національного банку України банк здійснює заміну всього парку оперативних автомобілів на броньовані, обладнані супутниковою системою відстеження руху.

3.2 Порядок оформлення розрахункових документів та їх приймання установами банків

Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. Спосіб подання ним документів до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмеження їх максимального або мінімального розміру суми. Платежі з рахунків клієнтів виконуються банками у межах залишків коштів на початок операційного дня.

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, повинні мати такі реквізити:

1. Назву документа;

2. Номер документа, число, місяць, рік його виписки;

3. Назви платника та одержувача коштів;

4. Назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО;

5. Суму платежу цифрами та літерами;

6. Призначення платежу;

7. На першому примірнику - відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

8. Підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

9. Суму податку на добавлену вартість або напис “без податку на добавлену вартість”.

У разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.

На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп “Вечірня”. Дата виконання розрахункового документа проставляється в правому нижньому куті.

У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з датою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.

Банк одержувача зобов'язаний зарахувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації від розрахункової палати.

3.3 Форми безготівкових розрахунків та їх характеристика

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків:

· платіжними дорученнями;

· платіжними вимогами-дорученнями;

· чеками;

· акредитивами;

· векселями;

· розрахунки з використанням банківських платіжних карток

· інкасові доручення (розпорядження)

Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.

Платіжне доручення приймається банком до виконання тільки за наявності коштів на поточному рахунку або права на отримання кредиту.

Платіжне доручення дійсне 10 календарних днів. (Схему розрахунку платіжним дорученням див. у Додатку 17)

Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Платник, вирішивши оплатити платіжну вимогу-доручення, здає його до свого банку, оформивши його своїми підписами та відбитком печатки. Строк здачі вимоги-доручення до банку платника передбачається в договорі, але не повинен перевищувати 20 днів.

Розрахунковий чек - це письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодавця (платника) на рахунок чекодержателя (отримувача коштів).

Чеки поділяються на два види:

· чеки для розрахунків між юридичними особами;

· чеки для розрахунків між фізичними та юридичними особами.

Чеки формуються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки, що застосовується в розрахунках між юридичними особами, один рік. За погодженням з банком строк дії невикористаної чекової книжки може подовжуватися. Строк дії чека з такої книжки - 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Строк дії розрахункового чека, виданого фізичній особі для розрахунків з юридичною, - три місяці. (Схему розрахунку чеком див. у Додатку 18)

Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням підприємства - платника (заявника акредитива) до фінансової установи здійснити за рахунок спеціально задепонованих (зарезервованих) коштів оплату за відвантажений товар третій особі (бенефіціару). Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.

Строк дії акредитива встановлюється у договорі між постачальником і покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи термін проходження документів спецзв'язком між банками. У зв'язку зі змінами умов поставки і відвантаження продукції строк може бути подовжений на 10 днів.( Схему розрахунку акредитивом див. у Додатку 19)

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.

Вексель - це письмове безумовне зобов'язання (боргова розписка) стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка є платником по векселю, у відповідний строк і у відповідному місці. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші. Розрізняють прості і переказні векселі.

Розрахунки з використанням банківських платіжних карток (БПК).

За платіжною схемою розрізняють картки:

-дебетові - передбачають попереднє відкриття спеціального карткового рахунка та виконання розрахунково-платіжних операцій лише в межах наявних на ньому коштів.

- кредитні - передбачають можливість виконання розрахунково-платіжних операцій за рахунок кредиту банку.

Інкасове доручення - це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства й організації у тих випадках, коли їм надане право безспірного (безперечного) стягування коштів. Інкасові доручення (розпорядження) застосовуються при одержанні від боржника платежу за виконавчими або прирівняними до них документами, які подав на інкасо стягувач.

3.4 Порядок відкриття рахунків у АТ «Ощадбанк»

Для відкриття банківського рахунка підприємства подають до установи банку такі документи:

1. Заяву на відкриття рахунка встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства;

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

3. Копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом;

4. Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

5. Довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

6. Копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку;

7. Копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків, засвідчену нотаріально або органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку;

8. Картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджання рахунком, засвідчену нотаріально з відбитком печатки підприємства.

Перелік документів, необхідних для відкриття поточного рахунку фізичним особам в установах Ощадбанку:

Для резидентів:

· паспорт або документ, що його замінює;

· облікова картка платника податків (ідентифікаційний номер);

Для нерезидентів:

· паспорт або документ, що його замінює;

· документ, що підтверджує джерела походження готівкових коштів.

(Заяву про відкриття поточного рахунку див. у Додатку 20)

3.5 Організація готівкових грошових розрахунків

Касові операції банків полягають у прийнятті та видачі готівкових коштів (банкнот та розмінних монет) від клієнтів та клієнтам.

Банки України здійснюють касові операції, виходячи з таких принципів:

1. Усі суб'єкти господарської діяльності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банках;

2. Суб'єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого банком. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання;

3. Витрачання готівки суб'єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.

Для того, щоб задовольнити інтереси клієнтів, установа банку має касу, де повинна міститись певна сума готівки. Розмір готівки в касі не повинен бути завищеним, оскільки для банку це - непрацюючі активи. Здійснення касових операцій пов'язані з певними витратами для банку (наприклад, на охорону, інкасацію, придбання готівки).

Банки відкривають прибуткові та видаткові каси. Також розрізняють денні і вечірні каси. Денні каси функціонують протягом операційного дня, а після його закінчення готівку приймають вечірні каси. Видаткові операції вечірні каси не здійснюють. Готівка видається клієнтам видатковими касами на підставі таких документів, як грошовий чек, видатковий касовий ордер. (Документи з касових операцій та документи операційного відділу див. у Додатку 21)

Однією з послуг банку, що мають значний попит, є приймання готівкових платежів населення. Загальна сума платежів, прийнятих установами банку у 2011 році, становить 35 947 552,2 тис. грн., що на 9,0 % більше порівняно з попереднім роком.(Додаток 22)

У загальній сумі надходжень готівкових платежів 20 959 612,4 тис. грн., або 58,0 %, складають платежі за квартирну плату та житлово-комунальні послуги. Сума платежів, сплачених клієнтами через установи банку до бюджетів різних рівнів, та обов'язкових платежів до державних цільових фондів становить 3 183 137,0 тис. грн. (9,0 % від загальної суми прийнятих платежів). На користь юридичних осіб за реалізовані ними товари, надані послуги та виконані роботи прийнято платежів на суму 11 804 802,9 тис. грн. (33,0 % від суми всіх прийнятих платежів).

На даний час набули популярності операції прийому готівкових засобів в терміналах самообслуговування банку.

Оплата послуг через банкомат здійснюється таким чином:

* вставте картку в банкомат, оберіть мову спілкування і введіть ПІН-код;

* в меню оберіть пункт «Платежі»;

* з переліку, що з'явиться, виберіть потрібну послугу;

* введіть ідентифікатор платежу - номер телефону, особового рахунку, договору;

* введіть суму платежу;

* візьміть чек, який роздрукує банкомат (у чеку міститься інформація про проведену операцію, а також номер телефону платіжної системи, яка забезпечує проведення платежу);

* після видачі чека банкомат поверне Вашу платіжну картку.

Зарахування коштів відбувається протягом декількох секунд.

На сьогоднішній день існує 1541 банкоматів Ощадбанку по всій Україні.

РОЗДІЛ IV. ОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

4.1 Банківський кредит та його класифікація

Банківський кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання.

Найбільш прийнятною є така класифікація банківських кредитів:

1. За основними категоріями позичальників: кредити галузям народного господарства; кредити населенню; кредити державним органам влади.

2. За цільовим спрямуванням: виробничий; споживчий.

3. За строками користування: строкові;до запитання (онкольні); прострочені; відстрочені (пролонговані).

4. Залежно від забезпечення: забезпечені (ломбардні); незабезпечені (бланкові).

5. За методами надання: у разовому порядку; відповідно до відкритої кредитної лінії, гарантовані.

6. Залежно від кількості кредиторів: надані одним банком; консорціумні; паралельні.

7. Залежно від порядку погашення: поступово (в розстрочку); водночас із закінченням строку кредитного договору; у відповідності з особливими умовами, визначеними кредитними договорами.

8. За характером і способом сплати процентів: з фіксованою процентною ставкою; з плаваючою процентною ставкою; зі сплатою процентів у міру використання наданих коштів (звичайний кредит); зі сплатою процентів одночасно з отриманням кредиту (дисконтний кредит).

9. За ступенем ризику: стандартні; нестандартні.

Ощадний банк пропонує такі види кредитів фізичним особам:

· Державна програма "Доступне житло";

· Кредитування на купівлю транспортних засобів;

· Кредитування на придбання майна, що знаходиться в заставі/іпотеці банку;

· Кредитування під заставу грошей на депозиті;

· Кредитування під заставу банківських металів на депозиті;

· Cпоживчий кредит під іпотеку нерухомого майна;

· Кредитування на придбання нерухомого майна на первинному ринку нерухомості;

· Кредитування на придбання нерухомого майна на вторинному ринку нерухомості;

· Кредитування на купівлю земельної ділянки;

· Кредитування на придбання промислових товарів через торговельну мережу.

Ощадбанк входить до числа лідерів серед українських банків, які надають кредити підприємствам багатьох галузей економіки України: агропромислового комплексу, торгівлі і громадського харчування, машинобудування, будівництва, підприємствам ПЕК, переробної галузі та багатьох інших.

Ощадбанк пропонує своїм клієнтам-юридичним особам та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності кредити та кредитні лінії як у національній, так і в іноземній валюті на наступні цілі:

· овердрафт;

· поповнення обігових коштів;

· придбання нових транспортних засобів та/або сільгосптехніки;

· виконання капітальних витрат (обладнання, модернізацію, ремонт тощо);

· реалізацію інвестиційних проектів;

· будь-які цілі під заставу депозиту.

Ощадбанк надає короткострокові (до 1 року) та довгострокові (до 8 років) кредити всім кредитоспроможним юридичним особам та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, незалежно від їх галузевої належності, форми власності, та органам державного управління за умови наявності у них правових підстав для отримання кредиту та реальних джерел своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

4.2 Умови та порядок укладення кредитної угоди

Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником регламентуються на підставі кредитних договорів.

Кредитний договір - це юридичний документ, що визначає взаємні обов'язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Кредити надаються після укладання кредитного договору. Умови договору визначаються для кожного клієнта індивідуально, з тим щоб ступінь ризику був мінімальний. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за згодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і погашення позичок, розмір відсоток за кредит та інші умови, які не суперечать чинному законодавству.

Умови кредитування в АТ «Ощадбанк»:

Потенційному позичальнику-фізичній особі необхідно:

· бути резидентом України;

· мати достатнє для здійснення виплат по кредиту та процентах співвідношення доходів і витрат.

Потенційний позичальник має знати:

· Погашення кредиту здійснюється щомісяця рівними частинами або ануїтетними платежами.

· Проценти нараховуються на залишок кредиту, сплачуються щомісяця.

· Можливе дострокове повернення кредиту.

Для одержання кредиту потрібні такі документи:

· Заява встановленого зразка; (необхідні документи для розгляду кредитної заяви:кредитна заявка та заявка поручителя див. у додатку 23)

· Паспорт громадянина України;

· Картка платника податків з реєстраційним номером облікової картки в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків або довідка про присвоєння ідентифікаційного номера позичальника;

· Довідка з місця роботи про посаду і доходи за останні шість місяців;

· Якщо кредит надається під заставу, - документи про право власності на заставлене майно;

· У разі виникнення в Банку питань з приводу надання кредиту - інші додаткові документи.

До потенційного позичальника-юридичної особи висуваються певні вимоги:

· Наявність поточного рахунка в Ощадбанку;

· добрий фінансовий стан;

· позитивна кредитна історія;

· наявність власного капіталу;

· надання забезпечення з коефіцієнтом покриття суми кредиту не менше 1,2:1 (залежно від виду забезпечення)

Для отримання кредиту необхідно перш за все надати:

· кредитну заявку;

· пакет документів;

· в заставу нерухоме та/або рухоме майно (в залежності від цілі кредитування)

(Порядок видачі кредитів клієнтам див. у Додатку 24)

4.3 Оцінка кредитоспроможності позичальника

Кредитоспроможність -- це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватись за своїми борговими зобов'язаннями.

Установи банку здійснюють оцінку фінансового стану позичальника -- юридичної особи перед наданням йому позички, а в подальшому -- щоквартально для визначення розміру відрахувань до резерву та контролю за діяльністю позичальника. З'ясування кредитоспроможності ґрунтується на виявленні реального фінансового стану позичальника.

Необхідно ретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного й оборотного капіталу. Для цього використовується бухгалтерська, статистична і фінансова звітність позичальника, матеріали попередніх перевірок на місці, прогнози фінансового стану клієнта протягом усього періоду користування позичкою.

...