Зовнішньоекономічна діяльність іноземних банківських установ в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

Об'єкт дослідження: зовнішньоекономічна діяльність іноземних банківських установ в Україні

Мета:дослідження особливостей діяльності іноземної банківської установи в Україні та розробка на цій основі рекомендацій щодо підвищення ефективності діяльності іноземних банків

Методи:аналіз і синтез, індукція та дедукція, графічний та табличний методи, методи статистичного та економічного аналізу, методи фінансового аналізу

Результати:систематизовано напрямків діяльності іноземних комерційних банків в Україні, проаналізовано фінансово-економічний стан АТ Сбербанк Росії та його динаміку; розроблено рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності АТ Сбербанк Росії.

Ключові слова: КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК, ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА, КРЕДИТУВАННЯ, МІЖНАРОДНІ ОЛПЕРАЦІЇ БАНКУ.

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні засади аналізу ефективності діяльності комерційного банку

1.1. Види і напрямки міжнародної діяльності комерційних банків

1.2. Сутність та зміст фінансового аналізу діяльності комерційного банку

1.3. Методика аналізу фінансового стану комерційного банку

2. Аналіз фінансової та господарчої діяльності АО «Сбербанк Росії»

2.1. Характеристика АО «Сбербанк Росії» та основні види діяльності банку

2.2. Аналіз основних показників діяльності банку

2.3 Аналіз показників ефективності діяльності АО «Сбербанк Росії»

3. Напрямки підвищення ефективності діяльності АО «Сбербанк Росії»

3.1. Проблеми та головні напрямки трансформації діяльності АО «Сбербанк Росії»

3.2. Пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності АО «Сбербанк Росії»

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 ВИДИ І НАПРЯМКИ МІЖНАРОДНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Законом України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що комерційний банк - це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій [1].

Головна ціль комерційного банку - бути найбільш надійним універсальним банком країни, зорієнтованим на інтереси клієнтів, лідером у наданні повного спектра якісних послуг на всіх сегментах фінансового ринку, сприяти інтеграції у міжнародні ринки грошових коштів і капіталів.

У ринковій економіці функціонують різні види комерційних банків, які класифікуються за певними ознаками [2].

1. За формою власності:

- державні (в Україні згідно з ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державний банк - це банк, 100% статутного капіталу якого);

- приватні;

- колективні.

2. За організаційно-правовою формою господарювання:

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в Україні банки створюються у таких формах:

- акціонерного товариства - банк, статутний капітал якого формується шляхом розміщення акцій;

- кооперативний банк - створюється за принципами кооперації.

3. За масштабами операцій:

- роздрібні - акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом; при цьому потрібна розвинута інфраструктура;

- оптові - обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.

4. За обсягом та різноманітністю здійснюваних операцій:

- спеціалізовані;

- універсальні.

Універсальні банки здійснюють майже всі види банківських операцій, не заборонених чинним законодавством, і обслуговують широко коло клієнтів.

Спеціалізовані банки спеціалізуються на здійснені обмеженого кола операцій або обслуговують обмежену кількість клієнтів.

5. За функціональною спеціалізацією банки поділяють на:

- інвестиційні, більше 50% активів яких є емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюється за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

- іпотечні, активи яких розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

- розрахункові, активи яких розміщується на клірингових рахунках;

- ощадні - більше 50% пасивів банку є вкладами фізичних осіб.

Крім функціональною, виділяють галузеву і регіональну спеціалізації банків.

6. За територією діяльності:

- регіональні - здійснюють свою діяльність на території однієї області;

- міжрегіональні - здійснюють свою діяльність на території всієї України;

- міжнародні - активно працюють на світових ринках і мають філії та представництва за кордоном.

7. За належністю капіталу банку:

- національні;

- іноземні;

- спільні за участю іноземного капіталу.

8. За наявність мереж філій:

- банки, що мають філії;

- безфілійні банки.

9. За розміром активів:

- малі;

- середні;

- великі;

- найбільші.

Комерційні банки здійснюють близько 300 видів операцій та послуг, серед яких: ведення депозитних рахунків, скоєння безготівкових перекладів коштів, прийом заощаджень, видача різноманітних позичок, купівля чи продаж цінних паперів, проведення операцій чи оборудок із цінними паперами за дорученням, зберігання цінностей на сейфах тощо.

До основних операцій комерційних банків і надаваних ними послуг належать:

- Залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у вклади до запитання і на певний термін [2; 3].

Понад 90% всієї потреби в грошових коштах для здійснення активних операцій банку покриває за рахунок залучених коштів. Традиційно основну частину цих коштів складають депозити, тобто гроші, внесені в банк клієнтами - приватними обличчями і компаніями, що зберігаються на їх рахунках і використовувані відповідно до режиму рахунку і банківським законодавством.

- Надання кредитів від свого імені за рахунок власних і залучених коштів.

У практиці банків проводиться розмежування між комерційними позичками і персональними кредитами. Цим категоріям відповідають різні види кредитних угод, що визначають умови надання позики, його погашення і т.д.

Кредити комерційним підприємствам можна розділити на дві групи:

1. позики для фінансування оборотного капіталу;

2. позики для фінансування основного капіталу [3].

Перша група пов'язана з браком у підприємства грошових коштів для покупки елементів оборотного капіталу, необхідних для повсякденних операцій. Це в основному короткострокові кредити терміном до одного року. Друга група представлена середньо-і довгостроковими кредитами для покупки нерухомості, землі, устаткування і т.д.

Міжнародні операції комерційних банків включають: різноманітні послуги, на які існує попит з боку клієнтів, що беруть участь у міжнародній торгівлі, інвестиційної діяльності на міжнародному ринку позикових капіталів, туризмі; купівлю та продаж іноземних цінних паперів, іноземної валюти; прийом чеків, векселів, банківських акцептів для інкасування.

Міжнародні операції банків пов'язані з обміном однієї валюти на іншу. Необхідність їх проведення обумовлена відсутністю єдиного платіжного засобу, який можна було б використовувати в якості міжнародного засобу обігу при розрахунках за міжнародними кредитами , зовнішній торгівлі і послуг [3,4].

Комерційні банки також можуть здійснювати операції з купівлі та продажу іноземної валюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі, виконувати довірчі операції, пов'язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичних осіб за їх дорученням, надавати консультаційні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності, проводити лізингові та факторингові операції, організовувати зберігання фінансових і матеріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах, видавати гарантії за третіх осіб, надавати економічну й фінансову інформацію, здійснювати операції з цінними паперами, а також ряд інших операцій, пов'язаних з обслуговуванням різних клієнтів [4].

1.2 СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Ефективність більшості управлінських рішень може бути оцінена за допомогою фінансових показників, тому фінансовий аналіз є етапом, операцією і одним з основних умов забезпечення якості та ефективності прийнятих управлінських рішень.

Фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності [5, c. 258-261].

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод дослідження шляхом розчленування складних явищ на складові частини. У широкому науковому розумінні фінансовий аналіз - це метод наукового дослідження (пізнання) і оцінки явищ і процесів, в основі якого лежить вивчення складових частин елементів досліджуваної системи [6, c . 100-104].

У сучасному комерційному банку фінансовий аналіз являє собою не просто елемент фінансового управління, а його основу, оскільки фінансова діяльність, як відомо, є переважаючою в банку. Управління нею немислимо без аналізу - будь то традиційне здійснення кредитних операцій, проведення платежів і розрахунків, зберігання грошей чи відносно нові види діяльності (страхування, лізинг, брокерські послуги та ін.) При цьому якщо різні законодавчі обмеження, огороджувальні банківську справу від надмірних ризиків, руйнівної конкуренції є факторами зовнішнього регулювання банківської діяльності, то за допомогою таких функцій управління, як аналіз, аудит і контроль , здійснюється певне внутрішнє її регулювання [7,c.85-89].

Фінансовий аналіз для управлінського персоналу в комерційному банку - це найважливіший інструмент визначення фінансового стану комерційного банку, виявлення резервів зростання рентабельності, поліпшення всієї фінансово-господарської діяльності та підвищення її ефективності [8,c.252-269].

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу фінансово-господарської діяльності, який складається з двох тісно взаємопов'язаних розділів: зовнішнього фінансів аналізу та внутрішньогосподарського управлінського аналізу.

Основні напрямки внутрішнього фінансового аналізу наступні: аналіз обґрунтування та реалізації бізнес-планів; аналіз в системі маркетингу; комплексний економічний аналіз ефективності господарської діяльності; аналіз абсолютних показників прибутку; аналіз відносних показників рентабельності; аналіз ринкової стійкості, ліквідності та платоспроможності; аналіз використання власного капіталу; аналіз використання позикових коштів.

Зовнішній фінансовий аналіз включає в себе більшу частину розділів внутрішнього аналізу, але в завдання його не включаються аналіз обґрунтування та реалізації бізнес - планів, аналіз в системі маркетингу та комплексний економічний аналіз ефективності господарської діяльності [9, c . 84-91].

Організація фінансового аналізу включає:

- визначення об'єктів і суб'єктів аналізу об'єктами фінансового аналізу в банку насамперед можуть бути показники фінансових результатів, результативності та фінансового стану банку ; показники ефективності системи фінансового управління);

- вибір організаційних форм проведення аналізу;

- планування аналітичної роботи;

- розподіл обов'язків між окремими суб'єктами аналізу;

- методичне та інформаційне забезпечення аналітичної роботи ;

- аналітичну обробку даних про діяльність господарської одиниці;

- оформлення та вивчення результатів аналізу;

- реалізацію пропозицій за результатами аналізу.

Мета фінансового аналізу залежить від інтересів споживачів результатів аналізу: клієнтів цікавить ліквідність, стійкість банку; державні органи в принципі повинні цікавити тільки податки ; акціонерів цікавлять прибуток і дивіденди. Керівництво банку зацікавлене в повної інформації, і завдання аналізу - цю інформацію надати [10, c.15-24].

Таким чином, мета фінансового аналізу - оцінити фінансовий стан комерційного банку на основі достовірної інформації, визначити фінансовий результат, фінансову стійкість комерційного банку, ліквідність його балансу, платоспроможність банку, а також оцінити ефективність використання капіталу

У процесі своєї діяльності банки змушені одночасно вирішувати три взаємовиключні завдання:

1. забезпечувати максимальну прибутковість;

2. забезпечувати максимальну ліквідність;

3. забезпечувати мінімальний ризик проведених операцій.

Аналіз фінансового стану базується на певних принципах:

- державний підхід (при оцінці економічних явищ і процесів необхідно враховувати їх відповідність державній економічній, соціальній, міжнародній політиці та законодавству);

- науковий характер (аналіз базується на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховує вимоги економічних законів розвитку виробництва);

- комплексність (аналіз вимагає всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства);

- системний підхід (аналіз базується на розумінні об'єкта дослідження як складної динамічної системи зі структурою елементів);

- об'єктивність і точність (інформація, необхідна для аналізу повинна бути достовірна, і об'єктивно відображати дійсність, а аналітичні висновки повинні бути обґрунтовані точними розрахунками);

- дієвість (аналіз активно впливає на хід виробництва і його результати);

- плановість або послідовність;

- оперативність (ефективність аналізу сильно зростає якщо він проводиться оперативно та аналітична інформація швидко впливає на управлінські рішення менеджерів);

- демократизм (передбачає участь в аналізі широкого кола працівників і , отже, більш повне виявлення внутрішньогосподарських резервів);

- ефективність (аналізу необхідно бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багатократний ефект);

- порівняння показників (є способом вивчення динаміки фінансових показників).

Роль фінансового аналізу в управлінні діяльністю комерційних банків, підвищенні надійності та якості управління є не тільки відповідальною, а й визначальною життєздатність, як окремих комерційних банків, так і банківської системи країни в цілому [11, c . 2-10].

Важливою особливістю фінансового аналізу в банках є те, що діяльність їх нерозривно пов'язана з процесами та явищами, що відбуваються у тому середовищі, де вони функціонують. Тому проведення фінансового аналізу в банку повинен передувати аналіз навколишнього його фінансово-політичної, ділової та економічної середовища, суть якого полягає у вивченні та оцінці рівня планованих надходжень інвестицій в банківський сектор, доступу банку до існуючих інструментів рефінансування, в аналізі індикаторів стану грошово-кредитної сфери, таких, як рівень номінальних і реальних процентних ставок, динаміки валютного курсу, кривих прибутковості різних фінансових інструментів.

У ході управління активами ставиться завдання досягнення їхньої найвищої прибутковості при дотриманні необхідного рівня ліквідності та допустимого рівня ризикованості [12,c.161-192].

Управління пасивами пов'язане з: аналізом засобів, які не приносять доходів; вивченням основних напрямків пошуку необхідних кредитних ресурсів для виконання зобов'язань перед клієнтами і для розвитку активних операцій; аналізом можливих способів залучення « недорогих » ресурсів.

При управлінні капіталом банку аналізуються в першу чергу його структура і достатність капіталу (критерії, основні показники), якість і рівень яких характеризують одночасно і ефективність управління капіталом банку.

Аналіз є основним методом управління ризиками. З його допомогою досліджуються і оцінюються умови виникнення ризику, масштаби передбачуваного збитку, способи попередження ризику, джерела його відшкодування [13,c.44-49].

1.3 МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Під аналізом фінансової звітності підприємства розуміється виявлення взаємозв'язків і взаємозалежностей між різними показниками його фінансово-господарської діяльності, включеними у звітність.

Вихідною базою фінансового аналізу є дані бухгалтерського обліку та звітності, аналітичний перегляд яких повинен відновити всі основні аспекти господарської діяльності та здійснених операцій в узагальненій формі, тобто з необхідної для аналізу ступенем агрегування [14,c.8-14].

Аналіз фінансового стану організації проводиться в такій послідовності:

- читання бухгалтерської звітності;

- виявлення статей, що вказують на фінансове неблагополучний стан організації;

- загальна характеристика майнового і фінансового стану за аналізованого балансу;

- розрахунок і оцінка основних фінансових коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан організації;

- оцінка фінансового положення основних показників бізнес-плану або програми розвитку підприємства;

- прогноз банкрутства підприємства;

- загальний висновок про фінансовий стан організації.

Одним з важливих прийомів аналізу звітності є «читання» форм звітності та вивчення абсолютних величин, представлених в цих формах.

З цією метою в практиці фінансового аналізу були вироблені основні методи читання фінансових звітів. Серед них можна виділити наступне:

1. горизонтальний аналіз;

2. вертикальний аналіз;

3. трендовий аналіз;

4. метод фінансових коефіцієнтів;

5. порівняльний аналіз;

6. факторний аналіз [15].

Горизонтальний аналіз - це динамічний аналіз показників, який дозволяє встановити їх абсолютні збільшення і темпи зростання. Даний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження).

Велике значення для оцінки фінансового стану має і вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, який дає уявлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їх основі будується порівняльний аналітичний баланс.

Порівняльний аналітичний баланс характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми , так і динаміку окремих її показників . Він систематизує її попередні розрахунки [16].

На основі порівняльного аналітичного балансу здійснюється аналіз структури майна.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позикових і власних коштів, що покривають їх, у пасивах.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - це розрахунок відносин даних звітності, визначення взаємозв'язку показників. Ці коефіцієнти, по-перше, дозволяють визначити те коло відомостей, яке важливе для користувачів фінансової звітності з точки зору прийняття рішень, по-друге, надають можливість глибше оцінити положення даної звітної одиниці в системі господарювання і тенденції його зміни [17].

Порівняльний аналіз - це як внутрішньогосподарське порівняння за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарське порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.

Факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження.

Таким чином, вихідною базою фінансового аналізу є дані бухгалтерського обліку та звітності . Аналіз фінансового стану проводиться в певній послідовності. Основними методами фінансового аналізу є методи горизонтального, вертикального, трендового, порівняльного, факторного аналізу та метод фінансових коефіцієнтів [15].

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори - з метою вивчення ефективності використання ресурсів; постачальники - для своєчасного отримання платежів; податкові інспекції - для виконання плану надходження коштів до бюджету і т.д.

На підставі даних звітності здійснюється пошук резервів подальшого розвитку і вдосконалення діяльності кредитної організації, досягнення стабільності підприємства на ринку. Це досягається шляхом аналізу фінансового стану кредитної організації .

Аналіз фінансового стану банку складає значну частину фінансового аналізу та включає: аналіз ліквідності, аналіз фінансової стійкості, аналіз платоспроможності [16; 17].

Комерційний банк являє собою установу, яка здійснює кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів.

Основними операціями комерційних банків є залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у вклади до запитання і на певний термін, надання кредитів від свого імені за рахунок власних і залучених коштів.

У сучасному комерційному банку фінансовий аналіз виступає найважливішим інструментом визначення фінансового стану комерційного банку, виявлення резервів зростання рентабельності, поліпшення всієї фінансово-господарської діяльності та підвищення її ефективності.

Серед основних напрямів фінансового аналізу слід виділити наступні: аналіз обґрунтування та реалізації бізнес-планів; аналіз в системі маркетингу; комплексний економічний аналіз ефективності господарської діяльності; аналіз абсолютних показників прибутку; аналіз відносних показників рентабельності; аналіз ринкової стійкості, ліквідності та платоспроможності; аналіз використання власного капіталу.

Фінансовий стан організації характеризується складом і розміщенням коштів, структурою їх джерел, швидкістю обороту капіталу, здатністю організації погашати свої зобов'язання в строк і в повному обсязі. Основними методами фінансового аналізу є методи горизонтального, вертикального, трендового, порівняльного, факторного аналізу та метод фінансових коефіцієнтів. Оцінка фінансово - господарської діяльності проводиться за даними бухгалтерської звітності, яка може бути виконана з різним ступенем деталізації.



2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ ТА ГОСПОДАРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АО «СБЕРБАНК РОСІЇ»

2.1 ХАРАКТЕРИСТИКА АО «СБЕРБАНК РОСІЇ» ТА ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

Акціонерний комерційний Сбербанк Російської Федерації створений у формі акціонерного товариства відповідно до Закону РРФСР "Про банки і банківську діяльність в РРФСР" від 2 грудня 1990 р.

Основною метою діяльності банку є залучення грошових коштів від фізичних та юридичних осіб, здійснення кредитно - розрахункових та інших банківських операцій і операцій з фізичними і юридичними особами для отримання прибутку.

Місія банку - забезпечувати потреби кожного клієнта, в тому числі приватного, корпоративного і державного, на всій території Росії в банківських послугах високої якості і надійності, забезпечуючи стійке функціонування російської банківської системи, збереження вкладів населення та їх інвестування в реальний сектор, сприяючи розвитку економіки Росії.

Традиційно, основою ресурсної бази банку є кошти фізичних осіб . Разом з тим, в перші роки після акціонування банк практично відразу приступив до операцій з юридичними особами, включаючи розрахунково-касове обслуговування і кредитування [18].

У теперішній час кошти фізичних осіб, залучені у внески, складають більше 70 % у структурі всіх залучених коштів банку.

Банк активно розвиває операції з іноземною валютою. Почавши із залучення вкладів та здійснення валютообмінних операцій, нині Ощадбанк Росії здійснює весь спектр можливих операцій з іноземною валютою з фізичними та юридичними особами.

Сбербанк Росії має представницьку філіальну мережу, основним фактором розвитку якої виступають потреби клієнтів банку. Станом на 1.01.2014 р. загальна кількість підрозділів банку склала 239 філіалів, тоді як у 2012 р. Сбербанк мав майже 524 філіалів. Станом на 1.01. 2014 р. Сбербанк ще скоротила число філій в РФ до 95, він також має один філіал за кордоном в Нью-Делі, 11880 додаткових офісів і понад 6000 інших внутрішніх структурних підрозділів. Скорочення числа філій Сбербанку в 2012 р. (на 285 шт.) і в 2013 р. (на 144 шт.) обумовлено оптимізацією організаційної структури найбільшого банку Російської Федерації [21].

Відповідно до генеральної ліцензії на здійснення банківських операцій від 03 жовтня 2002 р. N 1481, виданої Центральним банком Російської Федерації, Сбербанку Росії надано право на здійснення наступних банківських операцій з коштами в гривнях та іноземній валюті:

1. Залучення грошових коштів фізичних і юридичних осіб у вклади (до запитання і на певний строк).

2. Розміщення залучених у вклади ( до запитання і на певний строк) грошових коштів фізичних і юридичних осіб від свого імені і за свій рахунок.

3. Відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

4. Здійснення розрахунків за дорученням фізичних і юридичних осіб, у тому числі уповноважених банків - кореспондентів та іноземних банків, за їх банківськими рахунками.

5. Інкасація коштів, векселів, платіжних і розрахункових документів і касове обслуговування фізичних та юридичних осіб.

6. Купівля - продаж іноземної валюти в готівковій та безготівковій формах.

7. Видача банківських гарантій .

8. Здійснення переказів коштів за дорученням фізичних осіб без відкриття банківських рахунків (за винятком поштових переказів) [19].

Відповідно до ліцензії на здійснення банківських операцій від 03 жовтня 2002 року N 1481, виданої Центральним банком Російської Федерації, Сбербанку Росії надано право на залучення у внески і розміщення дорогоцінних металів. Банк також має право здійснювати інші операції з дорогоцінними металами відповідно до законодавства Російської Федерації.

Переважним видом діяльності є залучення грошових коштів від фізичних та юридичних осіб у вклади, здійснення кредитно-розрахункових банківських операцій і операцій з фізичними і юридичними особами.

Банк крім перерахованих вище банківських операцій здійснює такі угоди:

- видає поручительства за третіх осіб , що передбачають виконання зобов'язань у грошовій формі;

- набуває права вимоги від третіх осіб виконання зобов'язань у грошовій формі;

- довірливо управляє грошовими коштами та іншим майном за договором з фізичними та юридичними особами;

- здійснює операції з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням відповідно до законодавства Російської Федерації ;

- надає в оренду фізичним та юридичним особам спеціальні приміщення або знаходяться в них сейфи для зберігання документів і цінностей ;

- здійснює лізингові операції [18].

Банк має право здійснювати випуск, купівлю, продаж, облік, зберігання та інші операції з цінними паперами, що виконують функції платіжного документа, з цінними паперами, що підтверджують залучення грошових коштів у внески і на банківські рахунки, з іншими цінними паперами, а також має право здійснювати довірче управління зазначеними цінними паперами за договором з юридичними і фізичними особами.

Банк має право здійснювати професійну діяльність на ринку цінних паперів відповідно до федеральних законів.

Кредитний портфель Сбербанку включає в себе близько третини всіх виданих в країні кредитів (31% роздрібних і 31% корпоративних кредитів). У 2012 р. Сбербанк активно кредитував найбільших корпоративних клієнтів, надаючи кошти на фінансування поточної діяльності та інвестиційних програм, рефінансування кредитів в інших банках, придбання активів і здійснення угод по злиттю і поглинанню, фінансування лізингових угод, витрат по участі в тендерах, будівництва житла [20].

Найбільш значущою послугою Сбербанку залишається прийом платежів населення. Їх обсяг e 2012 р. у порівнянні з 2011 р. збільшився у 1,4 р . і досяг 1621 млрд. руб., кількість прийнятих платежів збільшилася на 6,5% і перевищила 1134 млн. руб. [19].

Сбербанк Росії має унікальну філіальну мережу: в даний час до неї входять 17 територіал ьних банків і близько 20 тисяч підрозділів по всій країні. Дочірні банки Сбербанку Росії працюють в Казахстані, на Україні і в Білорусії. У відповідності зі стратегією розвитку, Сбербанк Росії розширив свою міжнародну присутність, відкривши представництво в Німеччині і філія в Індії, а також зареєструвавши представництво в Китаї.

Надійність та бездоганна репутація Сбербанку Росії підтверджуються високими рейтингами провідних рейтингових агентств. Агентством Fitch Ratings Сбербанку Росії присвоєно довгостроковий рейтинг дефолту в іноземній валюті "BBB", агентством Moody's Investors Service - довгостроковий рейтинг депозитів в іноземній валюті "Baa1". Крім того, агентство Moody's присвоїло Банку найвищий рейтинг за національною шкалою [19; 20].

Сбербанк займає найбільшу частку на ринку внесків і є основним кредитором російської економіки. Далі будуть розглянуті основні показники частки Сбербанку на фінансовому ринку (табл. 2.1) , які дозволяють дати об'єктивну оцінку ефективної роботи Сбербанку Росії на сьогоднішній день [18; 20].

Дані таблиці свідчать про те, що частка Сбербанку Росії збільшилася в активах банківського сектора до 27,1%. На дане збільшення вплинув портфель цінних паперів банку, який за аналізований період значно зріс. Частка банку в капіталі банківського сектора незначно знизилася за 2011 р. до 26,4%, але до 2013 р. частка капіталу склала 30,2%.

Темпи зростання кредитування в Сбербанку Росії залишалися практично незмінними протягом всього аналізованого періоду, в результаті частки банку в цих сегментах склали: у кредитах корпоративним клієнтам на рівні 33,2 % (2013 р.); в кредитах фізичним осіб на рівні 32,3%.

Високий рівень рублевої ліквідності банку, підтримуваний стабільним припливом коштів клієнтів, дозволив банку знизити ставки залучення і, таким чином скоротити свої процентні витрати. У свою чергу, це вплинуло на зниження частки банку на ринку залучення коштів корпоративних клієнтів з 17,7 % до 14,2 %, приватних клієнтів з 49,4 до 46,2%.

Якість кредитного портфеля поліпшилася, що стало основним чинником зростання прибутку Сбербанку і призвело до збільшення його частки в сукупному прибутку банківської системи з 21,1 % до 48,1%.

Таблиця 2.1 - Частка «Сбербанку Росії» на різних сегментах фінансового ринку за 2010 - 2013 рр., % [21]

Показник	1.01.2010 р.	1.01.2011 р.	1.01.2012 р.	1.01.2013 р.
Активи	26,2	27,3	26,8	27,1
Капітал	28,6	26,4	29,1	30,2
Кредити корпоративним клієнтам	31,8	31,3	32,9	33,2
Кредити приватним клієнтам	32,7	31,9	32	32,3
Кошти корпоративним клієнтам	17,7	16,6	14,5	14,2
Кошти приватних клієнтів	49,4	47,9	46,6	46,2
Прибуток до податків з прибутку	21,1	39,2	46,5	48,1

2.2 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

Сбербанк Росії залишається одним із головних постачальників фінансових ресурсів у російську економіку. На банк припадає третина всього кредитного портфеля російської банківської системи.

Незважаючи на дефіцит ліквідності в банківському секторі у 2012 р., Сбербанк

збільшував обсяги кредитування. За рік корпоративним клієнтам видано понад 5,9 трлн руб., що на 350 млрд. руб. більше показника у 2011 р.

Традиційно більша частина кредитів видана в рублях - їх частка в портфелі на 1 січня 2013 склала 80 %. У рублевих кредитах найбільш затребуваними були кредити на термін від 1 року до 5 років, у валютних - на строк більше 5 років [20].

З січня 2010-2012 рр. «Сбербанк Росії» продемонстрував високу ефективність діяльності, поліпшив фінансову звітність, що стало об'єктивним показником успішного, ефективного та динамічного розвитку бізнесу. Основні показники діяльності банку можна побачити в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Основні показники діяльності АО "Сбербанк Росії" за 2010 - 2012 рр. [21, 22]

№ п/п	Показники	Од. вим.	01.01.2010 р.	01.01.2011 р.	01.01.2012 р.	01.01.2013	Динаміка 2013 - 2010 рр., %
1	Капітал	млрд. дол.	848,2	1049,9	1156,9	1296,4	152,8
2	Активи	млрд. дол.	7097	8523	10419	11025,8	155,3
3	Чисті процентні доходи	млрд. дол.	499,9	502,8	575,8	316,1	63,2
4	Прибуток	млрд. дол.	56,2	242,2	408,9	452,1	804,4
5	Чистий прибуток	млрд. дол.	21,6	173,9	310,5	358,7	1660,6
6	Кредитний портфель	млрд. дол.	5265,4	5843,4	7839,1	8462,1	160,7
7	Залишок коштів на рахунках фізичних осіб	млрд. дол.	3701,1	4702,1	5532,2	6123,4	165,4
8	Залишок коштів на рахунках юридичних осіб	млрд. дол.	1578	1835,5	2196,1	2985,2	189,1
9	Рентабельність активів	%	0,4	2,3	3,2	3,8	950
10	Рентабельність капіталу	%	3,2	20,6	20,1	23,4	731,25
11	Прибуток на 1 акцію	руб.	0,65	3,35	2,79	3,01	463

Як видно з табл. 2.2., капітал банку протягом аналізованого періоду збільшився з 848,2 млн. руб. до 1156,9 млн. руб.

За 2010-2011 рр. сукупні активи зросли на 3322 млн. руб (42,3%) і склали на 01.2012 р. - 11025,8 млн. руб. (01.2010 р. - 7097 млн. руб, 01.2011 р. - 8523 млн. руб.). Зазначене зростання було викликане зростанням портфеля цінних паперів і збільшенням обсягу кредитування клієнтів.

За 2010 р. прибуток банку зріс на 186 млрд. руб, за 2011 р. цей показник продовжив зростати і на 01.2012 прибуток склав 408,9 млрд. руб (01.2010 - 21,6 млрд. руб, 01.2011 - 173,9 млрд. руб.).

Внаслідок зростання прибутку збільшився обсяг чистого прибутку, яка складала на 01.2010 - . 21,6 млрд. руб, а на 01.2012 - 358,7 млрд. руб, що на 78,5 % перевищує показник 2010 р.

Збільшення чистого прибутку за 2010-2011 р. призвело до зростання показників рентабельності. За 2010-2011 р. Банк продемонстрував високі результати діяльності, що підтверджено рентабельністю власних коштів 23,4% (01.2013), рентабельність активів 3,8 % (01.2013).

Портфель кредитів клієнтам за 2009-2011 р. збільшився на 45,2 % у зв'язку із зростанням обсягу кредитування як фізичних осіб, так і корпоративних клієнтів (01.2010 - 5265,4 млрд. руб, 01.2011 - 5843,4 млрд. руб, 01.2012 - 7839,1 млрд. руб.).

Прибуток на звичайну акцію за 2010 р. збільшилася в 2,7 разів і склав на 01.2011 р. 3,35 руб. на 1 акцію, на 01,2010 цей показник становив 0,65 руб. на 1 акцію, видно, що її вартість значно зросла в ціні. За минулий 2011 р. показник знизився і склав 2,79 руб. на 1 акцію (01.2012 р.), це частково пов'язано з негативною переоцінкою офісної нерухомості.

Як свідчать дані табл. 2.3., операційний дохід до створення резервів, зароблений банком в 2012 р., склав 873,9 млрд. руб. проти 732,5 млрд. руб. у 2011 р. Чисті процентні доходи і чистий комісійний дохід також перевищують значення попереднього року.

Таблиця 2.3 - Аналіз динаміки доходів та витрат АО Сбербанка «Росії» у 2008 - 2012 рр. [23]

Показник	Роки	Зміна 2012- 2008, %
	2008	2009	2010	2011	2012
Чисті процентні доходи	462 641	499 893	502 833	575 826	694 923	150,2
Процентні доходи, всього	785 142	811 316	796 993	837 888	1 094 015	139,3
Процентні витрати, всього	322 501	311 423	294 160	262 062	399 092	123,7
Зміна резервів	9 754	8 911	10 348	11 240	1 828	18,7
Чистий дохід від операцій с цінними паперами	18 906	17 787	16 554	6 227	11 437	60,4
Чистий дохід від операцій з іноземною валютою	20 013	22 192	1 592	9 145	5 649	28,2
Чистий комісійний дохід	134 189	100 571	111 942	125 576	144 746	107,8
Інші операційні доходи	9 497	11 385	14 875	15 712	17 133	180,4
Операційні витрати	205 057	208 355	318 720	334 825	397 352	156,9
Прибуток до н/о	430 435	434 562	318 728	408 902	474 709	127,8
Нараховані податки	115 289	117 098	107 347	98 407	128 534	111,4
Прибуток після н/о	315 146	317 464	211 381	310 495	346 175	109,8

Чисті процентні доходи зросли на 50,2 % до 694,9 млрд. руб. Зростання забезпечено збільшенням обсягу процентних доходів. Процентні доходи зросли на 39,3% головним чином за рахунок доходів за кредитами юридичним і фізичним особам і склали 1 094,0 млрд. руб.

Процентні витрати збільшилися на 23,7 % і склали у 2012 р. - 399,1 млрд. руб.

Чистий дохід від операцій з цінними паперами у 2012 р. знизився в порівнянні з показником 2008 р. на 40,6 % або 7469 млрд. руб і склав 11,4 млрд. руб. Найбільший обсяг доходів припадає на похідні фінансові інструменти, акції та корпоративні облігації. Чистий дохід від операцій з іноземною валютою скоротився на 14,3 млрд. руб. до 5,6 млрд. руб. під впливом отриманої негативної переоцінки іноземної валюти.

Чисті комісійні доходи збільшилися на 7,8 %, або на 10,5 млрд. руб. до 144,7 млрд. руб. Операційні витрати банку у 2012 р . збільшились у порівнянні з 2008 р. майже на 56,9 % і склали в 2012 р . - 397,4 млрд. руб.

Прибуток до оподаткування у 2012 р. збільшився в порівнянні з показником 2008 р. на 27,8 % і склав 474,7 млрд. руб. ( Прибуток після оподаткування склав 346,2 млрд. руб. (2008 р.: 315,146 млрд. руб.).

Дані табл. 2.4. свідчать про те, що активи банку за 2012 р. збільшилися на 30,4 % або більш ніж на 3 трлн. руб. і перевищили 13 581 млрд. руб. Основою зростання були кредити кліентам, обсяг яких збільшився на 21,9 % і склав 9951 млрд. руб. Засоби Банку Росії збільшилися за рік в 2,4 рази до 1368 млрд. руб.

Таблиця 2.4 - Аналіз динаміки активів та пасивів АО Сбербанка «Росії» у 2012 - 2013 рр. [21,23]

Показники	01.01.2013	Частка, %	01.01.2012	Частка, %	Зміна, %
Грошові кошти	725 052	5,3	492 881	4,7	47,1
Кошти в Банку Росії	381 208	2,8	151 197	1,4	152,1
Кошти в кредитних установах	81 464	0,6	38 444	0,4	11,9
Чисті вкладення в цінні папери	2 005 377	14,8	1 580 627	15,2	26,9
Чиста позичкова заборгованість	9 772 750	72	7 658 871	73,5	27,6
Основні засоби, матеріальні запаси	438 028	3,2	370 948	3,6	18,1
Інші активи	177 875	1,3	126 452	1,2	40,7
Всього активів	13 581 754	100	10 419 419	100	30,4
Кошти Банку Росії	1 367 974	10,1	565 388	5,4	142
Кошти кредитних установ	605 450	4,4	477 467	4,6	26,8
Кошти клієнтів	9 462 176	69,7	7 877 198	75,6	20,1
Випущені боргові зобов'язання	331 891	2,4	87 223	0,8	280,5
Інші зобов'язання	141 443	1	85 195	0,8	66
Резерви на інші втрати	21 324	0,2	26 306	0,3	-18,9
Джерела власних коштів	1 651 496	12,2	1 300 642	12,5	27
Всього витрат	13 581 754	100	10 419 419	100	30,4

Залучення значних коштів від регулятора в 2012 р. пов'язане з тим, що банк продовжував нарощувати операції кредитування в умовах, коли зростання коштів клієнтів відставав від попиту на кредити.

Чисті вкладення в цінні папери та інші фінансові активи за підсумками року склали 2005 млрд. руб., збільшившись на 26,9% в основному за рахунок зростання вкладень у цінні папери, наявні для продажу, та збільшення вкладень в дочірні і залежні компанії.

Випущені боргові зобов'язання зросли в 3,8 рази і склали 332 млрд. руб. Зростання пов'язане зі значним збільшенням коштів, залучених в ощадні сертифікати банку, за рахунок пропозиції клієнтам більш високих щодо вкладів процентних ставок. За рік залишок коштів, залучених в ощадні сертифікати, зріс з 9 до 222 млрд. руб.



2.3 АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ АО «СБЕРБАНК РОСІЇ»

Для забезпечення стійкості банківської системи Центральний банк РФ встановлює ряд економічних нормативів, тобто певних коефіцієнтів з заданим рівнем.

Централізовано встановлені економічні нормативи включають такі показники:

- норматив достатності капіталу;

- нормативи ліквідності балансу кредитної організації;

- нормативи обмеження великих ризиків області залучення і розміщення ресурсів.

За допомогою економічних нормативів регулюється, по-перше, абсолютний і відносний рівень власного капіталу кредитної організації, по-друге, ліквідність балансу, по-третє, диверсифікація активних і пасивних операцій кредитної організації, по-четверте, створення кожної кредитної організацією централізованих резервів для забезпечення фінансової стійкості банківської системи в цілому. Дані наведені в таблиці [24].

Аналіз економічних нормативів здійснюється за такими напрямами:

- порівняння фактичних значень показника з нормативним;

- розгляд динаміки зміни аналізованого показника;

- виявлення факторів , що зробили вплив на показники.

На першому етапі аналізу складається таблиця, що характеризує фактичний рівень економічних нормативів у порівнянні з його граничним значенням (табл. 2.5)



Таблиця 2.5 - Обов'язкові нормативи діяльності АО «Сбербанку Росії» за 2010-2012 рр. [21; 25]

Показник	Коефіцієнт	Норматив	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Норматив достатності капіталу банку	Н1	min 10%	23,22	17,72	15,2
Норматив миттєвої ліквідності банку	Н2	min 15%	83,18	80,56	50,93
Норматив поточної ліквідності банку	Н3	min 50%	115,1	103,01	73,01
Норматив довгострокової ліквідності банку	Н4	max120%	73,54	78,04	87,11
Максимальний розмір ризику на одного позичальника	Н6	max 25%	16,05	17,9	17,2
Максимальний розмір крупних кредитних ризиків	Н7	max 800%	47	79,98	124,36
Максимальний розмір кредитів, банківських гарантій та порук, наданих банком своїм участникам	Н9,1	max 50%	0	0	0
Сукупна величина ризику щодо інсайдерів банку	Н10,1	max 3%	0,86	0,9	0,93
Норматив використання капіталу банку для придбання акцій інших юридичних осіб	Н12	max25%	0,01	0,14	0,65

На другому етапі перевіряється відповідність кожного показника його нормативному рівню.

Далі необхідно розглянути показники в динаміці, щоб переконатися в стійкості або випадковості ситуації.

На наступному етапі проводиться факторний аналіз істотних відхилень. За стійкої негативної тенденції такий аналіз здійснюється на низку дат, щоб виявити причини відхилень.

Аналіз стану капіталу розглядається у взаємозв'язку з аналізом показника, що характеризує достатність капіталу (Н1).

Коефіцієнт достатності капіталу (Н1) обумовлений двома його складовими: обсягом власного капіталу і сумою сукупного ризику активів. Вплив цих компонентів на аналізований нормативний коефіцієнт протилежно: коефіцієнт достатності капіталу зростає при зростанні обсягу власного капіталу і знижується при збільшенні ризику активів . Мінімальне значення коефіцієнта становить 10 % на 01.2010 - 23,22 %, на 01.2011 - 17.72 %, на 01.2012 - 15.2 %.

Аналіз коефіцієнтів ліквідності починається з показника Н2. Його рівень залежить від обсягу загальної суми ліквідних активів (грошові кошти та активи до 30 днів) і суми зобов'язань по рахунках до запитання і термін до 30 днів. Критерійний рівень - 15 % на 01.2010 - 83,18 % , 01.2011 - 80,56 % , 01.2012 - 50,93 % [25,26].

Поряд з показником поточної ліквідності (Н2) відповідно до Інструкції ЦБ РФ № 1 вводиться показник миттєвої ліквідності банку (Н3), який визначається у вигляді відношення високоліквідних (кошти у готівковій та безготівковій формі) активів до швидкого обертання депозитами до запитання. Мінімально допустиме значення 50 % на 01.2010 - 115.1 % , 01.2011 - 103.01 % , 01.2012 - 73.01 %.

Довгострокову ліквідність банку характеризує показник Н4. Він розраховується як відносини довгострокових кредитів (терміном понад один рік) до власного капіталу і зобов'язань банку строком погашення понад одного року. Максимальне значення встановлено в межах 120 %. Станом на 01.2010 р. - 73.54 % , 01.2011 - 78.04 % , 01.2012 - 87.11 %.

Одним з методів регулювання діяльності кредитних організацій, які мають розвиток останнім часом є обмеження великих за величиною ризиків [27].

У цьому зв'язку в Інструкції ЦБ РФ № 1 передбачено ряд показників (Н6, Н7, Н9.1, Н10.1), за допомогою яких регулюються максимальні розміри здійснення кредитними організаціями окремих активних, пасивних, позабалансових операцій.

Коефіцієнт Н6 характеризує максимальний розмір ризику на одного позичальника, а також групу економічно чи юридично пов'язаних між собою позичальників. Він розраховується як відносини сукупної суми кредитів, виданих кредитної організацією одному позичальнику або групі пов'язаних позичальників, а також гарантій, наданих одному позичальнику (групі пов'язаних позичальників ) до обсягу власних коштів кредитної організації .

Банк також може збільшити максимальний розмір кредиту, що видається одному клієнту або групі взаємопов'язаних клієнтів. Максимально допустиме значення 25 %, на 01.2010 - 16.05 % , 01.2011 - 17.9 % , 01.2012 - 17.2 % [26].

Коефіцієнт Н7 обмежує максимальний ризик всіх великих кредитів. При цьому великим вважається сукупна позичкова заборгованість одного позичальника або групи взаємозалежних позичальників з урахуванням 50 % сум позабалансових зобов'язань, що перевищує 5 % власного капіталу кредитної організації.

Цей показник визначається у вигляді відношення суми всіх великих кредитів, що у портфелі банку, до обсягу його власного капіталу. Критерійний рівень становить 800 %. Показники Сбербанку Росії склали на 01.2010 - 47 % , 01.2011 - 79.98 % , 01.2012 - 124.36 %.

Коефіцієнти Н9.1 і Н 10.1 обмежують максимальний розмір кредитів , гарантій та поручительств, наданих банком своїм учасникам (акціонерам). Показник Н9.1 відображає максимальний ризик на одного акціонера (пайовика) банку показник М 10.1 - максимальний ризик на своїх інсайдерів, тобто фізичних осіб, які є або акціонерами ( мають більше 5% акцій), або директорами та членами ради, членами кредитного комітету і т.д. і мають або мали раніше відношення до питань видачі кредитів [26,28].

Показник Н9.1 розраховується як відношення сукупної суми вимог банку в рублях і іноземній валюті (у тому числі і позабалансових) відносно одного акціонера (пайовика) до власного капіталу банку. Даний показник не повинен перевищувати 50%. Показники Сбербанку за весь аналізований період складають 00.00 %.

Показник Н10.1 визначається як відношення сукупної суми вимог (в тому числі і позабалансових) кредитної організації в рублях і в іноземній валюті щодо одного інсайдера кредитної організації та пов'язаних з ним осіб до власного капіталу банку . Значення не може перевищити: 3%. Станом на 01.2010 - 0.86 % , 01.2011 - 0.9 % , 01.2012 - 0.93 %. [38].

Показник, що обмежує частку використання власного капіталу банку для придбання часток (акцій) інших юридичних осіб (Н12), який розраховується як співвідношення розміру інвестованих і власних коштів кредитної організації. Максимально допустиме значення Н12 встановлено в розмірі 25%. Показники Сбербанку станом на звітні період склали, на 01.2010 - 0.01% , 01.2011 - 0.14 % , 01.2012 - 0.65 % [49].

Таким чином, на основі наведених даних, можна зробити висновок, що жоден показник не перевищує максимально / мінімально допустимого значення. І, отже , є підстава вважати, що на сьогоднішній день Сбербанк Росії, є фінансово - стійким, і процвітаючим Банком [27].

Для більш повного аналізу здійснено розрахунок та оцінку фінансових коефіцієнтів платоспроможності.

Так, коефіцієнт миттєвої ліквідності ( К1 ) дозволяє оцінити частку зобов'язань банку, яка може бути погашена на першу вимогу за рахунок ліквідних активів " першої черги " і визначається за формулою:

(2.1)

де: DS1 - грошові кошти, рахунки в Центральному банку;

DS2 - кошти клієнтів, включаючи вклади населення, кредитних організацій.

Що таке KL?

Рівень дохідних активів (К2) показує, яку частку в активах займають дохідні активи. Оскільки практично всі дохідні активи є ризиковими, їх надзвичайно висока частка збільшує нестійкість банку і ризик неплатежів, як за поточними операціями, так і за своїми зобов'язаннями. Разом з тим , розмір дохідних активів повинен бути достатній для беззбиткової роботи банку. Нормальним вважається, якщо частка прибуткових активів становить 65-75 %, або нижче, але за умови, що доходи банку перевищують його витрати.

K2 = Дохідні активи / Всього активів (2.2)

Коефіцієнт загальної стабільності (К4) дозволяє зіставити різноспрямовані потоки отриманих та сплачених банком відсотків, а також доходи і витрати за всіма видами діяльності банку. Щоб банк залишався життєздатним, витрати від операцій та інвестицій мають покриватися за рахунок отриманих доходів, а якщо вони не достатні, то банк можна охарактеризувати як неефективний. Значення коефіцієнта загальної стабільності не повинно перевищувати 1.

К4 = Витрати банку / Доходи банку (2.3)

Коефіцієнт рентабельності активів (К5) дозволяє визначити рівень рентабельності всіх активів. Низька норма прибутку може бути результатом консервативної позичкової та інвестиційної політики, а також наслідком надмірних операційних витрат. Висока відношення прибутку до активів може бути результатом ефективної діяльності банку, високих ставок доходу від активів. В останньому випадку банк, можливо, піддає себе значному ризику . Це необов'язково погано, тому що, імовірно, банк вдало розпоряджається своїми активами, хоча при цьому не виключені потенційно великі втрати.

K5 = Прибуток / Всього активів (2.4)

Коефіцієнт достатності капіталу ( К6) показує яку частку в структурі пасивів займає власний капітал банку . Чим вище його частка , тим надійніше і стійкіше працює банк. Рівень капіталу вважається достатнім , якщо зобов'язання банку складають 80-90% від валюти балансу банку .

К6 = Капітал банку / Всього пасивів (2.5)

Коефіцієнт повної ліквідності (K7) характеризує збалансованість активної і пасивної політики банку для досягнення оптимальної ліквідності. Причому ліквідні активи повинні перевищувати величину поточних зобов'язань банку. Це, з одного боку, характеризує здатність банку розплачуватися за своїми зобов'язаннями в довгостроковій перспективі або в разі ліквідації банку. А також говорить про те, витрачає чи банк залучені кошти (клієнтів) на власні потреби.

K7 = Ліквідні активи / Зобов'язання банку - інші (2.6...