Банківська система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

банківський ринковий економіка

В цій курсовій роботі розглянуто становлення та функціонування банківської системи України. Банківська система України сьогодні - один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва. Особливості банківської системи впливають на вибір шляхів проведення центральних банком грошово-кредитної політики та інструментарію, який відображає реалії розвитку національної банківської системи в певний період. Тому не можна визначати банківську систему просто як сукупність кредитно-фінансових інститутів, які діють на території певної держави. Фактично це визначення обмежує банківську систему, оскільки позбавляє її заздалегідь окреслених цілей, специфічних функцій і самостійної ролі на грошовому ринку.

В своїй роботі я поставила на меті саме з'ясувати значення банківської системи в цілому для економіки країни, порядок формування і функціонування. Ці моменти дуже важливі і проблемні, оскільки в Україні банківська система виникла порівняно недавно і тому знаходиться у стані розвитку, в зв'язку з чим виникає безліч неузгоджених питань, а також питань, механізм вирішення яких необхідно змінювати чи вдосконалювати. Ця тема має важливе значення, оскільки в умовах ринкової економіки банки відіграють значну роль.

Отже, банки - це установи, що виконують специфічну функцію - посередника кредитів. З одного боку, вони мобілізують і концентрують вільні гроші, а з другого - направляють їх через кредит у різні галузі господарства. Але функція банків не обмежується посередництвом. У банках накопичуються доходи підприємств і збереження населення, що перетворюються у кредитні ресурси, які потім у формі кредитів надходять на відтворення виробництва і поновлення оборотних коштів. Акумулюючи кошти підприємств і населення, банки виконують операції: зберігання коштів, платежі за дорученням клієнтів та облік, тобто ведуть касові операції.

В першому розділі мова йде про виникнення банківської системи, її перетворення на протязі певного періоду; структура банківської системи її види та функції, які вона виконує; роль та місце банківської системи в ринковій економіці.

Другий розділ присвчений аналізу діяльності банківських установ: доходів, видатків, зобов'язаннь, капіталу. Також аналізується вплив іноземного капіталу на банківську систему, та законодавче поле, що регулює банківську діяльність

Третій розділ розглядає основні проблеми та напрями вдосконалення функціонування банківськаї системи.

Розвинута банківська система є необхідною умовою нормального функціонування економіки, тобто функціонування суб'єктів господарської діяльності та державного бюджету. Лише через досконалу банківську систему можна здійснити реструктуризацію економіки в цілому. Крім того, надійний і розвинений банківський сектор відіграє надзвичайно важливу роль у стабілізації економіки країни в цілому.



1. Теоретичні аспекти функціонування банківської системи України

1.1 Становлення та розвиток банківської системи в незалежній Україні

Законодавче забезпечення функціонування банківської системи України було здійснене з прийняттям в 1991 р. Закону України «Про банки та банківську діяльність». Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. Умовно можна виділити кілька часових етапів створення та розвитку національної банківської системи:

а) 1988-1990 рр. - створення прототипу системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР;

б) 1991 р. - І півріччя 1992 р. - перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави;

в) II півріччя 1992 р. - 1993 р. - розвиток банківської системи України на етапі становлення економічного і політичного суверенітету;

г) 1994-1996 рр. - розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами;

д) 1997-1998 рр. - розвиток банківської системи в умовах поглиблення фінансово-економічної кризи, поступового переходу до поєднання монетарних методів управління економікою із заходами щодо її структурного реформування.

е) 1999 р.-до сьогодні - розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння дохідності банківських операцій, укрупнення та консолідації капіталу банків. [4,5]

Перший етап в історії створення українських комерційних банків був пов'язаний зі спробою державного (директивного) реформування банківської системи СРСР при здійсненні курсу на перебудову економіки, проголошеного радянським урядом. На цьому етапі українські комерційні банки реєструвались у Москві як:

- комерційні банки, що були створені на основі установ Державного банку СРСР та продовжували діяти зі статусом державних банків (Промстройбанк, «Україна», Укрсоцбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк);

- галузеві та відомчі комерційні банки (Монтажспецбанк, Укрснаббанк, Трансбанк);

- філії великих російських комерційних банків (Інкомбанк, Столичний та ін.);

- державні та кооперативні комерційні установи, що мали право здійснювати фінансово-кредитну діяльність.

В 1991 р., одразу після проголошення незалежності України, почався другий етап - перереєстрація комерційних банків в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. При цьому в більшості комерційних банків відбулись істотні зміни у складі їх учасників. Так, державні комерційні банки (Промінвестбанк, АПБ «Україна», Укрсоцбанк) були акціоновані клієнтами та персоналом банків.

Третій етап в історії розвитку банківської системи України пов'язаний зі створенням нових банків, що залучали значний приватний капітал, капітал спільних та малих підприємств, акціонерних товариств, а також кошти державних бюджетних та позабюджетних фондів. У цей період, на фоні розвитку жорсткої інфляції з ознаками гіперінфляції та критичного скорочення обсягів виробництва і розміру валового внутрішнього продукту, в Україні була створена значна кількість дрібних комерційних банків, орієнтованих на обслуговування попиту на короткострокові кредити для торговельно-посередницької діяльності і здатних отримувати прибутки на інфляційних процесах в економіці. Протягом 1993 р. в Україні було створено близько 100 дрібних, так званих кишенькових, комерційних банків такого типу.

Досвід, отриманий протягом перших 3 років будівництва економіки незалежної України, був значною мірою використаний на четвертому етапі розвитку банківської системи нашої держави. Цей період характеризується початком проведення радикальної економічної реформи на основі застосування монетарних методів управління економікою. Протягом 1994-1996 рр. Національний банк України встановив та ввів у практику єдині правила діяльності українських банків. Завдяки ефективним діям НБУ та уряду в цей період вдалося призупинити інфляцію, високе зростання цін та падіння виробництва. Факт фінансової стабілізації в економіці України у другій половині 1996 р. визнаний експертами у всьому світі. Підтвердженням цього факту служить грошова реформа, що була успішно проведена восени 1996 р. Другою ознакою успішного здійснення економічних перетворень стало підвищення інтересу до української економіки з боку міжнародних фінансових організацій. За період з 1994 до 1996 р. в Україні було зареєстровано 14 представництв іноземних банків та банків з участю іноземного капіталу. За цей же час іноземні інвестиції в економіку України зросли майже в чотири рази - з 366,9 млн до 1 млрд 223 млн дол. США. [6, c. 35]

Разом з тим успіхи, досягнуті у фінансовій сфері монетарними методами, практично не були підкріплені стабілізацією виробництва, структурним реформуванням та супроводжувались накопиченням істотних проблем та негативних тенденцій як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. На додаток до цього - критичні недоліки у здійсненні бюджетної політики, що виразились у спрямуванні зусиль на максимізацію зовнішніх та внутрішніх короткострокових запозичень замість спроб реалізації політики збалансування державних витрат в межах реальних бюджетних надходжень. Все це спричинило фінансово-економічну кризу в Україні, активний розвиток якої прийшовся на 1998 р. В результаті комерційні банки втратили найбільш привабливі сегменти ринку: ринок державних зобов'язань та валютний ринок. Внаслідок значної девальвації курсу національної валюти сукупний капітал українських банків зменшився в середньому на 30 - 35%. Ці та інші фактори разом із жорсткими регулятивними обмеженнями, що були накладені Національним банком України на діяльність комерційних банків, визначили основним завданням п'ятого етапу не розвиток банківських установ та максимізацію дохідності їх діяльності, а забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності банківської системи в цілому.

Україна, як й інші незалежні держави, що виникли в економічному просторі колишнього СРСР, задекларувала необхідність побудови ефективної фінансово-кредитної системи ринкового типу. В результаті банківську систему, що виступає основною ланкою фінансово-кредитної системи, створено у вигляді дворівневої структури управління фінансовими ресурсами, яка представлена, по-перше, Національним банком України та його підрозділами, по-друге - комерційними банками різних форм власності, спеціалізації та територіального статусу.

Дворівнева структура банківської системи України була визначена фінансовим законодавством 1991 р. Національний банк у банківській системі є банком верхнього рівня та виконує функції, типові для центральних банків розвинутих європейських держав, виступає емісійним та розрахунковим центром, наглядовим органом, банком банків і банкіром уряду України.

Банки другого рівня складають основу кредитної системи України. Класифікація банків здійснюється за різними ознаками: за формою власності, рівнем спеціалізації, регіонально-територіальною ознакою тощо. В Україні функціонують банки різних форм власності, в тому числі й державні. Серед приватних банків переважають банки у формі відкритих та закритих акціонерних товариств. Залежно від номенклатури здійснюваних операцій розрізняють універсальні та спеціалізовані банки. У сучасних умовах більшість банків в Україні намагається мати статус універсального банку, хоча багато з них ще не можуть надавати повний пакет банківських послуг. За територіальною ознакою серед українських банків виділяють регіональні, республіканські та міжнародні банки. Останні створюються у вигляді спільних фінансових підприємств за участю іноземного капіталу і мають право відкривати філії та відділення за межами України.

Істотна зміна державних пріоритетів у реформуванні економіки України потребує швидкої та адекватної реакції на зміни умов економічної та господарської діяльності з боку комерційних банків. До ключових питань, з якими українські банки стикаються на сучасному етапі, слід віднести такі [7 c. 68]:

а) реорганізація фінансового сектору національної економіки відповідно до вимог та за сприянням міжнародних фінансових організацій;

б) перехід до системи постійного контролю ліквідності та введення нового порядку регулювання діяльності комерційних банків з боку НБУ;

в) впровадження системи регулярного оцінювання ефективності діяльності

комерційних банків та визначення рейтингових показників;

г) створення автоматизованих систем, баз даних, що забезпечуватимуть відстежування кредитної історії клієнтів комерційних банків;

д) реформування механізму оподаткування банківської діяльності;

е) завершення формування системи страхових, резервних та статутних фондів;

є) вдосконалення системи фінансового оздоровлення комерційних банків.

У цілому дослідження сучасного стану та перспектив розвитку банківських систем розвинутих держав та України потребує виділення найважливіших проблем, що мають бути вирішені в ході реформування національної фінансово-економічної системи:

а) високий ступінь невідповідності між формами власності та рівнями ефективності діяльності в банківській та виробничо-промисловій сферах;

б) нераціональна територіальна структура - висока концентрація банків, а отже, і наявність відчутної конкуренції у великих торговельно-промислових центрах та практично повний монополізм двох-трьох банків у менш розвинених регіонах;

в) недостатність правової бази в галузі фінансової діяльності в цілому (захист інтересів клієнтів, механізм банкрутства, злиття банківського й промислового капіталу, трастові операції, венчурний бізнес, небанківські фінансово-кредитні інститути), а також практична відсутність податкових та інших регулюючих важелів щодо стимулювання інвестиційної діяльності; диверсифікації банківських операцій;

Отже, варто підсумувати, що банківська система - це цілісне утворення, яке забезпечує стійке положення в країні. Банківська система є частиною суспільства, яка функціонує в рамках законів і підпорядковується юридичним нормам.

1.2 Структура банківської системи України та її елементи

Банківська система - це розгалужена сукупність банків, банківських інститутів, фінансово-кредитних установ, що діють у межах єдиного фінансово-кредитного механізму на чолі з центральним банком і йому підпорядковуються. Сучасна банківська система України, як і у більшості країн світу, має два рівні.

На першому - НБУ та його організаційна структура, на другому рівні - комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер діяльності з відповідною мережею установ (філії, відділення). У ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що банківська система України складається з НБУ та інших банків, а також філій іноземних банків, які створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону[1].

Перший рівень банківської системи України представлений НБУ, який відповідає за підтримання стабільності національної грошової одиниці та функціонування банківської системи. НБУ, як і центральні банки країн з ринковою економікою, виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського регулювання і нагляду, органом монетарного та валютного регулювання економіки. Він впливає на всі сфери економічного життя країни. НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної влади, має право законодавчої ініціативи і в своїй діяльності підзвітний Президентові України та Верховній Раді України.

Як центральний банк держави НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти, а саме: визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків; відсоткову політику; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкритому ринку; депозитну політику; управління золотовалютними резервами; регулювання імпорту й експорту капіталу.

НБУ належить виключне право введення в обіг (емісії) банкнот і монет, він встановлює правила введення в обіг, зберігання, перевезення грошей, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій, організує інкасацію.

Виконуючи функцію банку банків, НБУ забезпечує функціонування платіжної системи, організовує міжбанківські розрахунки, виступає для комерційних банків своєрідним кредитором останньої інстанції, здійснює кредитування (рефінансування) банків з метою підтримки їх ліквідності наданням ломбардних та стабілізаційних кредитів, проведенням операцій РЕПО.

Як орган банківського регулювання і нагляду НБУ здійснює державну реєстрацію і ліцензування банків, визначає правила, що регламентують їх діяльність, встановлює принципи і стандарти ведення бухгалтерського обліку та звітності в банках,

Важлива роль відводиться Національному банку як органу валютного регулювання і валютного контролю, який видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення операцій із валютними цінностями, здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку.

НБУ є юридичною особою, має статутний фонд, який перебуває у загальнодержавній власності, має свою печатку із зображенням Державного Герба України, займається госпрдарською діяльністю. Отже, діяльність Національного банку і України скерована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінансування і розрахунків у народному господарстві.

До другого рівня банківської системи України належать комерційні банки з різними формами власності, спеціалізації та сфери діяльності.

У ринковій економіці комерційним банкам належить, велика роль, вони акумулюють значну частину кредитних ресурсів і надають своїм клієнтам повний комплекс фінансових послуг, включаючи кредитування, залучення депозитів, розрахункове обслуговування, займаються випуском і розміщенням цінних паперів тощо.

Сучасні комерційні банки є багатофункціональними установами, що діють у різних секторах ринку позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Враховуючи, що основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування припадає саме на комерційні банки, їх часто називають «універмагами фінансових послуг» [8 c. 35].

За сучасних умов спостерігаються тенденції розмежування функцій та операцій комерційних банків з метою універсалізації їх діяльності, підвищення ефективності банківської діяльності та одержання прибутків.

Різноманітність послуг, що надаються комерційними банками, однак, не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи з потреб клієнтів, яких він обслуговує. Проте існує низка основних, базових функцій комерційного банку, які дають змогу віднести цей фінансовий інститут до установ банківської системи. До таких основних функцій комерційного банку, що визначають його економічну суть, слід віднести: посередництво в кредиті, посередництво в розрахунках і платежах, випуск кредитних знарядь обігу.

Сучасна банківська система країни - це сфера різноманітних послуг своїм клієнтам: від традиційних депозитно-позикових і розрахунково-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до найновіших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, які використовуються банківськими установами (лізинг, факторинг, траст тощо). Сучасна банківська система України як система ринкового типу перебуває в процесі становлення і має перспективи розвитку.

Отже, банківська система України є одним з найбільш динамічно розвинених секторів національної економіки, де перехід до ринкових відносин відбувався досить швидко і де реально відбувається процес демонополізації, діє конкуренція, гроші та кредит набувають ринкового змісту.

1.3 Види та функції банківської системи України

Банківська система існує в будь-якій країні в певний історичний період і є складовою частиною кредитної системи держави. Умовами нормального функціонування банківської системи є:

а) достатня кількість у країні діючих банків і кредитних установ. Систему слід розглядати як таку, що постійно розвивається і кількісно та якісно змінюється;

б) відсутність у системі зайвих елементів, тобто банківських установ, які не приступили до виконання банківських операцій у встановлені строки, не мають належним чином оформлених ліцензій на здійснення банківських операцій або утворені не відповідно до чинного законодавства та акта засновника про створення;

в) наявність центрального банку, який виступає основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці;

г) існування поряд із центральним банком найрізноманітніших комерційних банків, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв'язки, здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб;

д) діяльність банків і кредитних установ, які не обмежуються акумуляцією і розподілом коштів підприємств, організацій, а сприяють наколиченню капіталу, активно втручаються в усі сфери економіки [10 c. 12-17].

Банківська система є законодавче визначеною, чітко структурованою сукупністю фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю. Специфіка банківської системи виявляється в її функціях, а саме:

а) створення грошей і регулювання грошової маси;

б) трансформаційна функція;

в) стабілізаційна функція.

Важливою функцією банківської системи є функція створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банки оперативно змінюють масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки) і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності.

Для банківської системи характерна трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, мають можливість змінювати величину й строки грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики.

Крім зазначених функцій, банківська система також виконує стабілізаційну функцію, тобто забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку. Оскільки для банківської діяльності характерна висока ризикованість, і банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства, боротьба з ризиками є важливим завданням не лише окремих банків, а й усієї банківської системи. Банки, виступаючи посередниками грошового ринку, беруть на себе відповідальність перед інвесторами за банківський ризик своїх позичальників. Виконання банківською системою стабілізаційної функції забезпечується прийняттям законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх ланок банківської системи, та створенням належного механізму контролю і нагляду за додержанням як чинного законодавства, так і діяльності банків.

Банківська система може включати як банківські інститути (центральний банк, комерційні, ощадні, інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки та ін.), та і небанківські фінансово-кредитні інститути (інвестиційні фонди, страхові компанії, трастові організації, пенсійні фонди тощо).

Законодавство визначає структуру банківської системи, встановлює сферу діяльності, підпорядкованості і відповідальності для різних фінансових інститутів, що входять у систему.

У структурі банківської системи виділяють такі типи комерційних банків у табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Класифікація банків в Україні

Критерії	Види комерційних банків
Спосіб формування статутного капіталу	Державні
	Приватні
	Змішані
	Іноземні
Організаційно-правова форма банку	Акціонерні товариства
	Товариства з обмеженою відповідальністю
	Кооперативні банки
Характер діяльності	Універсальні
	Спеціалізовані
Територія діяльності	Міжнародні
	Національні
	Регіональні
	Міжрегіональні
	Закордонні
Розмір активів та статутного капіталу	Малі
	Середні
	Великі
	Найбільші

За приналежністю статутного капіталу і способом його формування розрізняють:

а) державні; це переважно центральні банки, окремі комерційні або спеціалізовані банки, націоналізовані повністю або шляхом придбання державою контрольного пакета акцій;

б) приватні фінансові інститути можуть бути утворені на основі будь-якої організаційно-правової форми;

в) банки, створені за участю іноземного капіталу, або іноземні банки.

За організаційно-правовою формою діяльності: АТ (акціонерні), ТОВ (пайові), кооперативи (клієнтами таких банків є лише їх учасники).

За характером діяльності банки поділяються на універсальні і спеціалізовані (за клієнтською, галузевою, чи функціональною спеціалізацією). Універсальні банки виконують усі види кредитних, розрахункових та інших фінансових операцій. В україні більшість комерційних банків виконують близько 20 видів операцій та послуг. Спеціалізовані банки обмежують кількість операцій 1-3-видами послуг.

Окремо виділимо територіальну ознаку. Відповідно до неї банки поділяються на міжнародні, національні, регіональні, міжрегіональні, муніципальні, закордонні. Крім того, у процесі концентрації і централізації банківського капіталу можлива поява різних об'єднань банків та інших кредитних організацій.

За законом України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право створювати такі об'єднання: банківські корпорації, банківські холдингові групи, фінансові холдингові групи.

Залежно від величини активів банки поділяють на:

- малі (до 50 млн. грн.);

- середні (від 50 до 100 млн. грн.);

- великі (від 100 млн. грн. До 1 млрд. грн.);

- найбільші (понад 1 млрд. грн.).

За розміром статутного капіталу:

- малі (до 5 млн. євро);

- середні (від 5 до 10 млн. євро);

- великі (від 10 до 30 млн. євро);

- найбільші (понад 30 млн. євро). Це такі банки «Аваль», «Приватбанк», «Укрсиббанк», «Ощадбанк», «Райффайзенбанк Україна», «Брокбізнесбанк», «Укрпромбанк».

Універсальний характер діяльності сучасних банків дозволяє їм виконувати функції у табл. 1.2:

Таблиця 1.2. Основні функції комерційних банків

Функції	Економічне значення
Залучення (акумуляція) коштів	Стимулювання накопичень в країні, забезпечення кредитної діяльності
Посередництво в кредиті	Вільне переміщення фінансових ресурсів
Розрахунково-платіжна	Професійне управління платежами і розрахунками
Депозитна емісія	Збільшення грошової маси в обігу шляхом надання кредитів
Емісійно-засновницька	Забезпечення ефективного напрямку заощаджень, у т. ч. для виробничих цілей
Надання послуг	Максимальне задоволення індивідуальних потреб клієнтів



а) залучення (акумуляція) коштів і перетворення їх у позичковий капітал, стимулювання нагромаджень у народному господарстві. Банки не просто формують власні ресурси, вони забезпечують внутрішнє нагромадження засобів для розвитку економіки країни. Стимули до заощадження вільних коштів населення і нагромадження капіталу забезпечуються гнучкою депозитною політикою банку при наявності сприятливої макроекономічної ситуації в країні.

б) посередництво в кредиті шляхом перерозподілу грошових коштів, тимчасово вивільнених в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Посередництво в кредиті - найважливіша функція банку як кредитної організації. Вона забезпечує ефективний перерозподіл фінансових ресурсів у народному господарстві на принципах зворотності, терміновості і платності. Кредитні операції є головним джерелом доходів банку.

в) посередництво в платежах - споконвічна й основна функція банків. У ринковій економіці всі суб'єкти господарювання незалежно від форм власності мають розрахункові рахунки в банках, за допомогою яких здійснюються всі безготівкові розрахунки. Банк відповідальний за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів на здійснення платежів;

г) депозитна емісія - випуск кредитних інструментів обігу на основі створення банком вкладів в результаті видачі позики клієнту. Ця функція здатна розширювати кредити і депозити шляхом багаторазового збільшення грошової маси. Банк може видати позичок на суму у кілька разів більшу (за принципом мультиплікатора), оскільки кредити, отримані в одному банку, у ході народногосподарського кругообігу ресурсів потрапляють в інший банк у вигляді вкладів і знову виступають джерелом надання кредитів.

д) емісійно-засновницька функція здійснюється шляхом випуску й розміщення банком цінних паперів;

е) надання консультаційних, інформаційних та інших послуг.

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України «Про Національний банк України» та іншими законами України.

Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених Законом України «Про Національний банк України» випадках - також за рахунок Державного бюджету України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цінової стабільності.

Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримуює економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цінової стабільності та стабільності банківської системи[28].

Інші функції:

а) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

б) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг;

в) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

г) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

д) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

е) регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

є) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

ж) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі;

з) здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків;

и) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

і) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

ї) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

й) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

к) забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

л) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

м) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

н) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

о) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

п) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

р) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

с) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

т) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

Отже, можна сказати, що банківська система має досить складну структуру, що містить два рівня, які всвою чергу мають свої підрозділи. Як і НБУ так і комерційні банки виконують багато різноманітних функцій, які допомагають нормально функціонувати банківській системі України.



1.4 Роль банківської системи України в сучасній ринковій економіці

Економічний розвиток будь-якої країни залежить не лише від рівня розвитку сучасних технологій і техніки, а великою мірою визначається ступенем розвитку банківської системи. Надійна банківська система є однією з важливих умов подальшого розвитку вітчизняної ринкової економіки, оскільки мобілізуючи тимчасово вільні кошти, перетворює їх у капітал, що працює. Тому в системі відтворення української економіки банківським інвестиціям належить важлива роль у відновленні і збільшенні економічного потенціалу, а отже, забезпеченні високих темпів економічного зростання. Банківська система - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство та виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці. Економіка України також не є винятком, де, враховуючи її перехід від командно-адміністративної до ринкової системи, темп розвитку банківського сектору набуває все більших обертів.

Діяльність банків в умовах ринку підпорядковується загальним його законам, а відтак вимагає розробки адекватного механізму управління фінансовою діяльністю, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності банків. Важливу роль при цьому відіграє здатність банківських менеджерів визначити міру фінансової стійкості власного банку, банків-конкурентів та контрагентів. Саме тому однією із засад подальшого стрімкого розвитку банківської системи України, а відповідно й вирішення проблеми перехідного етапу розвитку національного господарства, є пошук шляхів оптимізації фінансового стану банку.

За останні декілька років банківська систем України зіткнулася зі світовою фінансовою кризою, яка нажаль призупинила розвиток банків та підірвала довіру до банківської системи вцілому. Банківські кризи, як і кризи будь-яких підприємств, - це нормальне явище ринкової економіки, в якій виживають найсильніші. Банк, який не відповідає вимогам зовнішнього середовища, повинен або адаптуватися і використовувати свої сильні сторони, або зникнути.

Нормальна банківська діяльність можлива тільки там, де існує довіра громадян до своєї держави та її фінансової системи. А на сьогодніший день довіра громадян до банківської системи підірвана. Подальшу долю кожного банку визначають саме громадяни, що вже являються клієнтами банку чи можуть ними стати. Небезпечною для банів є ситуація яку можно було спостерігати в жовтні 2008 року, коли масові панічні дії населення ледь не знищили банківську систему України, яка, доречі, протягом попередніх років показувала значні темпи зростання. Тому сьогодні питання відновлення довіри до банківської системи є вкрай актуальним і потребує активних дій щодо його вирішення.

Зменшення обсягу депозитів, яке спостерігається з 2008 р., стало першим сигналом погіршення ліквідності як окремих банків, так і банківської системи загалом. Як зазначає О. Шварц, це зменшення мало не лише кількісний, але й якісний характер, адже воно призвело до різкого погіршення платоспроможності та ліквідності окремих вітчизняних банків. Національний банк України був змушений вжити додаткових заходів (одним з яких було введення заборони на дострокове повернення строкових депозитів), це уповільнело процесс відпливу коштів. Найбільших збитків зазнали Укпромбанк, «Райффайзен Банк Аваль», Надра, Укрсиббанк, ПУМБ, та ОТП Банк. Збитки банків виникли внаслідок зниження процентних доходів, значних відрахувань в резерви, погіршення якості кредитних портфелів, значних адміністративних витрат.

Банківська система України протягом 2005-2011 рр. зазнала значних змін, що виражались у пришвидшеному рості активів, капіталу, кредитів і депозитів в докризовий період, а також їх швидкому спаді під час порушення фінансової стійкості. За цей час відбулись значні структурні зміни - частка іноземного капіталу зросла з 9,6 до 35,8. Водночас, присутность іноземного капіталу у банківській системі несе деякі загрози для фінансової стійкості України: відтік капіталів за кордон з негативними наслідками для платіжного балансу країни; ймовірність посилення іноземного контролю над банківською системою і економікою держави; переважне кредитування підприємств з високими прибутками і низькими ризиками, тоді як брак кредитних ресурсів відчувають стратегічні для нашої економіки підприємства; перехоплення іноземними банками вигідних видів діяльності і менш ризикованої клієнтури, що загрожує банкрутством місцевим банкам; наростання розриву між розвитком фінансового і реального секторів економіки. Слід зазначити, що іноземне кредитування й інвестування вітчизняної економіки будуть ефективними за умови виконання Україною певних вимог. Це наявність відповідної законодавчої бази щодо іноземного кредитування й інвестування, ефективних програм цільового використання коштів, належний рівень державного регулювання, врахування специфіки відносин між країнами-суб'єктами.

Підвищення ефективності діяльності банків є необхідною передумовою подальшого розвитку банківської системи України, а пошук шляхів її стабілізації зумовлює необхідність створення дієздатних програм та проектів у сфері банківництва.

Оскільки подолання негативних наслідків фінансової кризи триває досі - можно порекомендувати: пришвидшити розроблення та прийняття комплексу законів про банківську та кредитну діяльність; здійснювати політику, спрямовану на зміцнення авторитету Національного банку України; необхідно створити для суб'єктів економіки можливість вчасно оцінювати фінансовий стан будь-яких банків України; наростити ресурси Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які мають покривати суму вкладів хоча б у двох-трьох найбільших банках країни; необхідно відновити довіру населення до національної грошової одиниці України; для банків слід зосередитися на своїй репутації, яку створюють їх співробітники.

Отже, ефективне функціонування банківської системи є неодмінним атрибутом економічно розвинутої держави, запорукою її стабільності та зростання. Стан банківського ринку вказує на рівень добробуту в країні, розвиток її фінансового господарства, заможність громадян. Діяльність кожного банку визначається мережею його клієнтів. Отже, клієнти є визначальними для банківської установи. Держава повинна здійснювати науково обґрунтоване втручання у ринкові механізми шляхом прийняттям відповідних законів у сфері кредитування, оподаткування, бюджетної політики, спрямованих на підтримку вітчизняних банківських установ. Відтак, можна зробити висновок, що державі слід жорсткіше контролювати процес входження іноземного капіталу сааме в банківський сектор. Це обумовлено тим, банківський капітал за своєю природою дуже мобільний, оскільки, тому мігрує досить швидко.



2. Сучасний стан та аналіз діяльності банківської системи України

2.1 Аналіз та оцінка діяльності банківських установ

Протягом 2012 року з Державного реєстру банків було виключено 25 банківських установ, також було зареєстровано два нових банка, таким чином на 01.10.2012 кількість зареєстрованих банків становила 175 банківських установ, з них 175 мали ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій. На кінець ІІІ кварталу 24 установи перебувало на стадії ліквідації. Аналітичний департамент НРА «Рюрик» протягом 2012 року констатує зменшення частки активів банків 1-ої та 2-ої групи та збільшення частки активів банків 4-ої групи (на рис. 2.1) [29,9].

Рис. 2.1 Розподіл активів української банківської системи за групами банків.

Сукупний обсяг зобов'язань українських банків з початку 2012 року зріс на 54,3 млрд. грн. і станом на 01.10.2012 складав 953,1 млрд. грн. Варто відзначити, що випереджаючі темпи зростання порівняно з зобов'язаннями показує обсяг залучених коштів від фізичних осіб (на рис. 2.2).



Рис. 2.2 Динаміка зобов'зань банківської системи України.

Розмір балансового власного капіталу становить близько 14,7% від сукупних пасивів банківської системи України (на рис. 2.3).

Рис. 2.3 Динаміка основних паказників власного капіталу банків України

За статистичними даними на початок 2013 року в країні функціонувало 177 банків зі 198 зареєстрованих, у тому числі 53 банки з іноземним капіталом (22% - зі 100% іноземним капіталом).

Аналіз банківської діяльності включає такі показники, як доходи та видатки банків (у таб. 2.1).

Таблиця 2.1. Структура доходів і витрат банків України за станом на 1 березня 2013 року

	Показники	Сума (млн. грн.)	%
1	ДОХОДИ	25 426	100,0
1.1	процентні доходи	19 919	78,3
1.2	комісійні доходи	3 562	14,0
1.3	результат від торговельних операцій	594	2,3
1.4	інші операційні доходи	739	3,0
1.5	інші доходи	141	0,6
1.6	повернення списаних активів	471	1,8
2	ВИТРАТИ	24 638	100,0
2.1	процентні витрати	12 391	50,3
2.2	комісійні витрати	546	2,2
2.3	інші операційні витрати	1 181	4,8
2.4	загальні адміністративні витрати	5 888	23,9
2.5	відрахування в резерви	4 489	18,2
2.6	податок на прибуток	143	0,6
3	ЧИСТИЙ ПРИБУТОК (ЗБИТОК)	788	х

Доходи банків України за січень-лютий 2013 року становили 25,4 млрд. грн. Витрати банків України за зазначений період становили 24,6 млрд. грн. Прибуток системи банків України за два місяці 2013 року становив 0,8 млрд. грн[29]. Порівняно з 2006 роком доходи банків склали 41,6 млрд. грн., в т.ч. процентні доходи становили 30,2 млрд. грн. (або 72,6% від загальних доходів), комісійні доходи - 8,3 млрд. грн. (20,0%), результат від торговельних операцій - 2,0 млрд. грн. (4,9%), інші операційні доходи - 0,8 млрд. грн. (1,9%), інші доходи - 0,1 млрд. грн. (0,3%), повернення списаних активів - 0,1 млрд. грн. (0,3%).

Порівняно з 2006 роком витрати банків склали 37,1 млрд. грн., в т.ч. процентні витрати становили 16,6 млрд. грн. (або 44,7% від загальних витрат), комісійні витрати - 0,7 млрд. грн. (2,0%), інші операційні витрати -1,9 млрд. грн. (5,1%), загальні адміністративні витрати - 12,1 млрд. грн. (32,7%), відрахування в резерви - 4,4 млрд. грн. (12,0%), податок на прибуток - 1,3 млрд. грн. (3,5%). Одним з важливих завдань для банків залишається забезпечення прибуткової діяльності та підвищення ефективності діяльності банків. За 2006 рік прибуток банків склав 4,6 млрд. грн., що майже у 2 рази більше, ніж за 2005 рік (2,2 млрд. грн.).

Візьмемо порівняльний аналіз доходів та витрат за 2009 рік. Доходи банків за 11 місяців 2009 року склали 131,4 млрд. грн. Витрати банків за 11 місяців 2009 року склали 159,1 млрд. грн. Від'ємний фінансовий результат по системі банків на 01.12.2009 досяг 27,6 млрд. грн., що пов'язано з подальшим зростанням банківських витрат вищими темпами у порівнянні з доходами. Найбільшу питому вагу у структурі витрат продовжують займати відрахування в резерви під активні операції банків, які на 01.12.2009 становили 64 млрд. грн. (40% витрат) у таб. 2.2.

Таблиця 2.2. Структура доходів і витрат банків станом на 01.12.2009

	Показники	Сума	%
	Доходи	131446355	100
1	процентні доходи	111284849	84,66
2	комісійні доходи	14843040	11,29
3	результат від торговельних операцій	2860268	2,18
4	інші операційні доходи	1837045	1,4
5	інші доходи	545351	0,41
6	повернення списаних активів	75802	0,06
	Витрати	159081987	100
1	процентні витрати	61418668	38,61
2	комісійні витрати	2694215	1,69
3	інші операційні витрати	7382342	4,64
4	загальні адміністративні витрати	24705833	15,53
5	відрахування в резерви	64317803	40,43
6	податок на прибуток	-1436875	-0,9
	Чистий прибуток	-27635632	х



Станом на 2013 рік банківська системи охарактеризувалася значню кількості банків, які знаходяться на ліквідації.

За станом на 1 квітня 2013 року банківську ліцензію Національного банку України на здійснення банківської діяльності мали 175 банків України (публічні акціонерні товариства), один із яких мав ліцензію санаційного банку[29].

Капітал банків становив 176,7 млрд. грн., або 15,4% пасивів банків. Статутний капітал банків становив 175,1 млрд. грн. Зобов'язання банків на 1 квітня 2013 року становили 970,7 млрд. грн. Основними складовими зобов'язань були:

- кошти фізичних осіб - 384,5 млрд. грн., або 39,6%;

- кошти суб'єктів господарювання - 206,5 млрд. грн., або 21,3%;

- міжбанківські кредити та депозити - 108,2 млрд. грн., або 11,1%.

Структура коштів фізичних осіб у банках така:

- строкові кошти - 305,4 млрд. грн., або 79,4%;

- кошти на вимогу - 79,1 млрд. грн., або 20,6%.

Активи банків України на 1 квітня 2013 року становили 1 147,4 млрд. грн., загальні активи - 1 284,2 млрд. грн.

Структура загальних активів банків така:

- готівкові кошти, банківські метали та кошти в Національному банку України - 4,7%;

- кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках, - 7,0%;

- кредити надані - 63,7%;

- вкладення в цінні папери - 9,6%;

- дебіторська заборгованість - 5,0%;

- основні засоби та нематеріальні активи - 4,2%;

- нараховані доходи до отримання - 4,3%;

- інші активи - 1,5%. (у дод. В).

Вцілому за результатами 2012 року, на кожну одиницю власного капіталу банківської системи України припадало 0,0232 одиниці чистого прибутку. Порівняємо аналіз банківської системи за станом на 1 січня 2008 рік і зрівняємо з аналізом за 4 квартала 2013 року. Отже, за станом на 1 січня 2008 року ліцензію Національного банку на здійснення банківських операцій в Україні мали 175 банків, у тому числі: 143 банки (81,7% від загальної кількості банків, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій) - акціонерні товариства (з них: 101 банк (57,7%) - відкриті акціонерні товариства, 42 банки (24,0%) - закриті акціонерні товариства), 32 банки (18,3%) - товариства з обмеженою відповідальністю.

Філійна мережа банків України складається з 1 362 діючих філій. У стані ліквідації перебуває 19 банків, з них 16 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 3 - за рішеннями господарських (арбітражних) судів. У стадії реорганізації перебувають 2 банки.

Протягом 2007 року продовжувала тривати тенденція зростання основних показників діяльності банків. 2007 рік - власний капітал банків збільшився на 64,2% або на 27,3 млрд. грн. і за станом на 01.01.2008 склав 69,9 млрд. грн. Зростання капіталу банків, в основному, відбулося за рахунок збільшення сплаченого зареєстрованого статутного капіталу - на 16,6 млрд. грн. або на 63,2%, загальних резервів, резервного фонду та інших фондів банків - на 2,1 млрд. грн. або на 44,0% та результату переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж та інвестицій в асоційовані компанії - на 2,6 млрд. грн. або на 47,2%.

Зобов'язання банків України збільшилися на 230,8 млрд. грн. або на 77,5% і на 01.01.2008 становили 528,4 млрд. грн. Зобов`язання банків мають таку структуру. Кошти Національного банку України складають 0,3% від загальної суми зобов'язань; залишки на коррахунках інших банків - 2,4%; строкові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків - 29,4%; кошти суб'єктів господарювання - 21,2%; кошти фізичних осіб - 30,9%; кошти небанківських фінансових установ - 3,0%; кошти бюджету та позабюджетних фондів - 0,8%; кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій - 3,5%; цінні папери власного боргу - 3,7%; субординований борг - 1,5%; інші зобов`язання - 3,3%.

Протягом 2007 року активи банків збільшилися на 258,1 млрд. грн. або на 75,9% і становлять 598,3 млрд. грн. Загальні активи збільшились на 264,5 млрд. грн. або на 74,9% і складають 617,6 млрд. грн. Збільшення загальних активів відбулось, в основному, за рахунок збільшення кредитів, наданих банками, - на 216,7 млрд. грн. або на 80,3%, з них: кредитів, що надані суб'єктам господарювання - на 108,5 млрд. грн. або на 64,7%, кредитів, наданих фізичним особам, - на 75,9 млрд. грн. або на 97,6%. Банки мають таку структуру загальних активів. Високоліквідні активи складають 10,3% від суми загальних активів, кредитні операції - 78,8%, вкладення в цінні папери - 4,7%, дебіторська заборгованість - 0,3%, основні засоби та нематеріальні активи - 4,5%, нараховані доходи до отримання - 0,9%, інші активи - 0,5%.

Продовжували зростати довгострокові кредити. Протягом 2007 року вони збільшилися на 85,7% і на 01.01.2008 становили 291,9 млрд. грн. або 60,0% від наданих кредитів.

Отже, проаналізувавши банківську діяльність за останні роки і порівнявши з попередніми ми бачимо помітний розвиток банківської системи, адже у 2013 році було отримано чистий прибуток.

2.2 Аналіз впливу глобалізаційних процесів на банківську систему України

Процес освоєння вітчизняного банківського сектору розпочався у 1995 р. з приходом банківської групи ING (Голландія). У 2005 р. австрійськими інвесторами було розпочато бум по купівлі українських банків з моменту придбання ними другого за розмірами активів вітчизняного банку Аваль [12].

Основними мотивами входження іноземних банків у банківський сектор країн Східної Європи, у тому числі й України, є захоплення нових територій та отримання вищих прибутків. Так, у 2006-2008 рр. доходність банківського бізнесу сягала 60-70%: банки залучали кошти в іноземних материнських структур під мізерні відсотки (4-6% річних) і надавали резидентам країни позички під 20-80% річних залежно від виду кредитування. 2008 рік став найрезультативнішим для української банківської системи за всю історію її існування - фінансові установи заробили 7,3 млрд. грн. чистого прибутку.

Проте фінансово-економічна криза негативно вплинула на настрої інвесторів щодо ведення бізнесу в Україні, і у 2009 р. почалось згортання бізнесу окремими іноземними банками, хоча деякі іноземні фінансові структури намагалися скористатися кризою задля закріплення своїх позицій в Україні. Наприклад, наприкінці 2008 р. російським Внєшекономбанком було викуплено 75% акцій Промінвестбанку. Зважаючи на досить потужну підтримку з боку держави, у найближчий час очікується вихід на український ринок ще декількох російських фінансових установ.

...