Особливості реалізації функції комерційними банками та центральним банком

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Інститут післядипломної освіти

Контрольна робота

з дисципліни «Банківська система»

Варіант №5

Студентки 4 курсу 410 групи

спеціальності «Фінанси і кредит»

Бондаренко Н.М.

ст. викладач Філімонова О.Б.

Миколаїв 2014

Зміст

1. Поняття кредитної політики банку

2. Повноваження НБУ як емісійного центру готівкового обігу

3. Особливості банківської системи США

4. Проаналізуйте процентну політику центрального банку як метод регулювання валютного курсу

Практична частина

Література

банк кредитний емісійний валютний

1. Поняття кредитної політики банку

З метою забезпечення ефективної кредитної діяльності банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації.

Кредитна політика банку -- це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів: поверненості, строковості, цільового використання, забезпеченості, платності.

Основними етапами розробки кредитної політики банку є:

1. Аналіз кредитної діяльності банку в попередньому періоді, який має на меті визначення динаміки обсягу, складу та рівня ефективності цієї діяльності, а саме, аналізують:

-- загальний обсяг кредитного обігу;

-- обіг та рівень використання кредитного потенціалу;

-- структуру кредитного обігу за окремими формами та видами кредиту;

-- питому вагу неповернених кредитів;

-- середній рівень процентних ставок загалом та в тому числі за формами та видами кредиту тощо.

2. Дослідження факторів зовнішнього кредитного середовища та прогнозування розвитку, що має на меті визначення впливу форм державного регулювання економічного стану країни тощо.

3. Оцінка внутрішнього ресурсного потенціалу банку та можливість його розвитку, а саме:

-- розмір статутного капіталу банку та можливість його нарощення;

-- рівень прогресивності інноваційних технологій у галузі кредитного менеджменту;

-- ефективність діючої структури та методів управління кредитної діяльності.

4. Формування системи стратегічних цілей кредитної політики є найбільш відповідальним етапом. Вони повинні бути узгоджені зі стратегічними цілями банку, мати альтернативний характер та визначати основні напрями стратегії у галузі кредитування.

5. Обґрунтування типу кредитної політики. Критерієм такого обґрунтування виступає рівень ризику цих операцій, які будуть здійснюватись у процесі кредитування. Зі загальної сукупності виокремлюють три типи кредитної політики:

1) консервативний;

2) помірний;

3) агресивний.

6. Розробка основних параметрів організації кредитного процесу та визначення ступеня відповідальності кредитних менеджерів різного рівня. Цей етап має на меті визначення алгоритмів дій щодо прийняття відповідних управлінських рішень за кредитами, що стосується встановлення конкретних вимог, а саме:

-- до прийняття на розгляд кредитної заявки від клієнта;

-- до перевірки окремих даних, наведених у кредитній заявці;

-- до процедури інкасації дебіторської заборгованості за наданими кредитами.

7. Формування механізму контролю за здійсненням кредитної політики, що має на меті розробку системи заходів щодо її реалізації в певному періоді.

8. Загальна оцінка розробленої кредитної політики банку. Вона включає:

-- внутрішню збалансованість цільових показників за окремими напрямами кредитної політики банку;

-- допустимість рівня ризиків, економічний ефект, пов'язаний із реалізацією кредитної політики тощо.

Кредитна політика розробляється на макро- та мікрорівні економіки.

На макрорівні банківську кредитну політику розробляє Національний банк України, встановлюючи нормативи її проведення, рівень облікової ставки, що становить основу формування ціни на кредитні ресурси тощо.

На мікро-рівні кредитна політика спрямована на забезпечення зв'язку кредитної політики банку зі загальною стратегією його розвитку.

Кредитна політика є основою організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку. Вона повинна чітко визначити цілі кредитування, правила їх реалізації, а також відповідне документальне та методичне оформлення.

Кредитна політика як основа процесу управління кредитом визначає пріоритети в процесі розвитку кредитних відносин, з одного боку, та функціонування кредитного механізму -- з другого. Вона створює необхідні загальні передумови ефективної праці персоналу банку і прийняття раціональних рішень, знижує ймовірність помилок, передбачає створення відповідної організаційної структури й розподілу обов'язків між персоналом банку.

Кредитна політика банку в сфері кредитування фізичних осіб визначає завдання і пріоритети діяльності банку щодо споживчого кредитування, засоби, методи їх реалізації, а також принципи та порядок організації власне кредитного процесу.

Правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями -- основа фінансової та ринкової стабільності банків з урахуванням визначального місця, що посідають кредитні операції у портфелі банківських активів.

В Україні кредитна політика банків загалом і кредитна політика у сфері кредитування фізичних осіб, зокрема, залежить від двох груп чинників;

1) зовнішніх;

2) внутрішніх.

Єдиної кредитної політики для всіх банків немає. Кожен банк визначає власну кредитну політику, беручи до уваги всю сукупність ризиків (внутрішніх і зовнішніх), які впливають на ефективність його діяльності, враховуючи також ставлення керівництва банку до ризику.

До найважливіших зовнішніх чинників належать:

-- загальний стан економіки країни, темпи інфляції;

-- грошово-кредитна політика Національного банку України;

-- рівень доходів населення, здатність споживати банківські послуги, наявність соціальних пільг;

-- регіональна та галузева специфіка функціонування банку;

-- рівень цін на банківські продукти та послуги;

-- соціальна напруженість;

-- політизованість суспільства;

-- попит на кредити банку його клієнтів.

До найважливіших внутрішніх чинників, які визначають кредитну політику банку щодо кредитування фізичних осіб, належать:

-- кредитний потенціал банку;

-- ступінь ризику та придатності окремих видів споживчих позик;

-- стабільність депозитів;

-- спектр виконуваних операцій і послуг;

-- забезпеченість позик;

-- професійна підготовленість, кваліфікація та досвід персоналу банку;

-- клієнтура банку;

-- цінова політика банку.

Основними елементами внутрішньої структури кредитної політики банку є:

-- стратегія щодо основних напрямів кредитного процесу;

-- тактика банку щодо організації кредитування;

-- контроль і моніторинг щодо здійснення обраної (узгодженої) стратегії і тактики.

Відповідальність за розробку кредитної політики у сфері кредитування фізичних осіб та механізм її реалізації покладається на Кредитний комітет, який очолює, як правило, керівник банку.

Способи та методи реалізації кредитної політики формуються у відповідних внутрішньобанківських документах, основними серед яких є стандарти кредитування.

У кредитній політиці важливим є визначення обсягу ефективних (допустимих) ресурсів, що можуть бути спрямовані на кредитні вкладення.

При розробленні кредитної політики необхідно враховувати вплив різних ризиків: кредитного, ризику депозитних операцій, процентного, валютного, ризику незбалансованої ліквідності тощо.

Отже, кредитна політика є основою стратегії мінімізації ризику в діяльності банку. Основу кредитної політики становить стратегія банку, зорієнтована на зростання його капіталу чи збільшення доходів.

2. Повноваження НБУ як емісійного центру готівкового обігу

Згідно з чинним законодавством гривня (банкноти і монети) є єдиним платіжним засобом на території України. Усі фізичні та юридичні особи зобов'язані приймати гривню на території України без будь-яких обмежень за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Національний банк України має виключне право емісії грошових знаків (гривні та розмінної монети) та вилучення з обороту неплатіжних і не придатних для обігу грошових знаків. Крім того, як емісійний центр держави Національний банк має широкі повноваження щодо організації та регулювання готівкового обігу.

Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків. Сьогодні Україна має замкнутий цикл з виробництва грошей, а саме: Банкнотно-монетний двір і Фабрику банкнотного паперу. Банкнотну фабрику Банкнотно-монетного двору Національного банку України введено в експлуатацію в 1994 р. Це одне з найсучасніших підприємств у світі. Потужності Банкнотної фабрики -- 1,5 млрд. банкнот або іншої захищеної друкованої продукції. Фабрика має змогу забезпечувати як внутрішні потреби України, так і виконувати замовлення інших держав. Продукція банкнотної фабрики:

банкноти; високо захищені цінні папери; акцизні марки; поштові марки.

Монетний двір Національного банку України введено в дію у 1998 р. Він має членство у впливовій міжнародній організації «Конференція директорів монетних дворів». Виробнича потужність Монетного двору дає змогу випустити за рік 1 млрд. розмінних (обігових) та близько 1 млн. ювілейних і пам'ятних монет, 100 тис. знаків та державних нагород.

Продукція Монетного двору:

монети масового обігу (монети національної валюти номіналами 1 грн, 2 грн та 5 грн (у тому числі пам'ятні та ювілейні монети звичайної якості), що виконують функції законного платіжного засобу. Розмінні монети -- монети національної валюти номіналом 1 коп., 2 коп., 5 коп., 10 коп., 25 коп. та 50 коп., які виконують функції розміну банкнот та обігових монет і законного платіжного засобу.);

пам'ятні та ювілейні монети з дорогоцінних металів (інвестиційні монети), зокрема найвищої колекційної якості «пруф» -- монети, що мають вищу категорію якості карбування, а також рівну дзеркальну поверхню без видимих неозброєним оком дефектів і, як правило, матовий малюнок з випуклим рельєфом;

пам'ятні та ювілейні монети з недорогоцінних металів;

монети типу «біколор»;

пам'ятні медалі;

жетони, нагрудні значки;

державні та відомчі нагороди.

Банкноти всіх номіналів виготовляються на спеціальному білому папері, що не флуоресціює в ультрафіолетових променях, з водяними знаками. Розмінні монети номінальною вартістю 1, 2 та 5 коп. виготовляються з металу білого кольору, вартістю 10, 25 та 50 коп., а також обігова монета 1 гривня -- з металу жовтого кольору.

Національний банк України визначає дизайн грошових знаків. Значного поширення набула думка про те, що грошові знаки є візитною карткою держави. Тому Україна, як і інші країни, намагається відобразити на своїх банкнотах і монетах предмети національної гордості, ознайомити зі своєю історією, культурою, природою, традиціями.

Національний банк України розробляє систему захисту грошових знаків від підроблення (фальсифікації). Основні елементи захисту грошових знаків від підроблення поділяються на дві групи:

елементи захисту, які технологічно реалізуються в процесі виготовлення паперу і розміщуються в товщі чи на поверхні паперу (водяні знаки, захисні стрічки, видимі та невидимі захисні волокна тощо);

елементи захисту, які використовуються безпосередньо під час друкування банкнот (рельєфні елементи, плоский друк, безперервний друк, райдужний друк, орловський друк, мікротекст, суміщені малюнки, флуоресцентні захисні елементи, антесканерна сітка, латентне (приховане) зображення, знак для людей з послабленим зором та інші елементи захисту).

Національний банк України встановлює правила визначення платіжності банкнот і монет. Він визначає ознаки платіжності грошових знаків і відповідно до них, а також з урахуванням зовнішнього вигляду, ступеня зношеності та пошкодження поділяє грошові знаки на платіжні і неплатіжні.

Платіжні грошові знаки поділяються таким чином:

придатні до обігу банкноти і монети (повністю відповідають зразкам, установленим НБУ);

не придатні до обігу банкноти і монети, а саме:

зношені банкноти і монети (з певними ознаками зношення та пошкодження);

значно зношені та пошкоджені банкноти і монети (наприклад, банкноти розірвані на кілька частин, банкноти з утраченими частинами, якщо збереглося не менше 55 % початкової площі банкноти, деформовані монети). Такі грошові знаки підприємства не повинні приймати як платіж;

банкноти і монети з дефектами виробника (наприклад, зміщення графічних зображень, нечіткість чеканки).

Установи банків повинні не придатні до обігу банкноти і монети обмінювати в установах НБУ (безкоштовно) на придатні. Вони не мають права не придатні до обігу грошові знаки видавати своїм клієнтам. Національний банк здійснює знищення та утилізацію не придатних до обігу грошових знаків.

Неплатіжні грошові знаки поділяються таким чином:

дуже пошкоджені банкноти і монети (наприклад, від первісної площі банкноти залишилося менше 55 % первісної площі. Для визначення залишкової площі дуже пошкоджених банкнот застосовується спеціальна сітка). Такі грошові знаки не приймаються до платежів підприємствами й організаціями, а банками -- до обміну на придатні до обігу банкноти і монети;

фальшиві (підроблені) банкноти і монети;

перероблені банкноти. Перероблення -- це зміна первісного виду справжньої банкноти з метою отримання незаконного прибутку. Переробленням вважається наклеювання, малювання, друкування тексту або цифр, що змінюють номінал банкноти.

Фальшиві та перероблені грошові знаки вилучаються банками з обігу і передаються для дослідження та офіційного висновку установам Національного банку. Про виявлення підроблених грошових знаків інформують правоохоронні органи.

Національний банк України забезпечує підтримання готівкової грошової маси в належному стані. З метою створення умов для управління готівковим обігом Національний банк запроваджує сучасні банківські технології, зокрема швидкісні автоматизовані системи обробки готівки. Ці системи дають змогу своєчасно обробити величезні обсяги готівки, а саме: здійснювати перерахування, сортування, контроль справжності, обандеролювання, пакування, облік, вилучення з обігу зношеної готівки, її утилізацію. Незважаючи на величезну швидкість обробки готівки, системи точно її рахують, здійснюють контроль справжності банкнот за багатьма ознаками, із застосуванням ряду спеціалізованих датчиків. Придатні для подальшого обігу банкноти відсортовуються, автоматично формуються в пачки та пакуються у термо-усадкову плівку. Не придатні до обігу банкноти в автоматичному режимі знищує спеціальний пристрій, подрібнена маса формується у пресовані брикети. Національний банк працює над створенням комплексної системи автоматизації і механізації обробки готівки в установах Національного банку з аналітичним центром управління та контролю в Департаменті готівково-грошового обігу.

Національний банк проводить дослідження щодо справжності грошових знаків. Комерційні банки повинні відправляти для дослідження вилучені ними з обігу сумнівні грошові знаки, а також грошові знаки, передані їм для дослідження підприємствами і громадянами, не рідше одного разу в три дні. Установи НБУ (територіальні управління, Центральне сховище, Департамент готівково-грошового обігу) проводять дослідження безкоштовно протягом п'яти робочих днів з дня надходження грошових знаків. За результатами дослідження складається акт, про що інформують банки.

Національний банк України виготовляє і реалізаує пам'ятні і ювілейні монети. Це монети різних номіналів, виготовлені з різних металів (золото, срібло, мельхіор, нейзильбер). Тематика пам'ятних і ювілейних монет необмежена. Це може бути історія, пам'ятки, видатні особистості, знаменні дати, культура, література, спорт, легенди, природа, релігія тощо. Слід ураховувати, що тема монети становить інтерес не лише для вітчизняних, а й для іноземних колекціонерів. Особливою популярністю користуються монети з так званими універсальними образами, близькими і прийнятними для представників багатьох націй.

У 2001 р. ювілейна срібна монета «Різдво Христове» виготовлена у 1999 р. Монетним двором НБУ у конкурсі за міжнародною програмою «Монета року» здобула перемогу у номінації «Найбільш надихаюча монета».

План випуску ювілейних і пам'ятних монет (на наступний рік і на перспективу) розробляє Департамент готівково-грошового обігу НБУ. При плануванні випуску монет Департамент розглядає пропозиції міністерств, інших органів виконавчої влади, наукових, культурно-освітніх установ і закладів, громадських об'єднань та організацій, а також окремих громадян. План випуску монет на наступний рік із визначенням металів, розмірів, номіналів, тиражів і строків випуску в оборот затверджується Правлінням НБУ. Кількісний склад і тиражі монет у плані випуску визначаються з урахуванням можливостей їх реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках. Уведення в оборот пам'ятних і ювілейних монет також здійснюється на підставі постанови правління НБУ. Цією ж постановою затверджується відпускна ціна на монети. За три дні до випуску монети в оборот Департамент готівково-грошового обігу подає прес-службі НБУ офіційне повідомлення про випуск монети та її фотознімки для оприлюднення засобами масової інформації. Одночасно текст повідомлення про випуск монети в оборот надсилається територіальним управлінням НБУ, комерційним банкам України та редакції журналу «Вісник Національного банку України».

Департамент готівково-грошового обігу розподіляє пам'ятні та ювілейні монети по територіальних управліннях і установах НБУ, які здійснюють реалізацію монет комерційним банкам, товариствам нумізматів, ювелірним магазинам, іншим торговельним організаціям. На зовнішньому ринку НБУ реалізує монети через нумізматичні фірми (дистриб'ютори), з якими укладаються відповідні договори.

Національний банк України організовує інкасацію (збирання та транспортування спеціалізованими структурами грошової готівки і цінностей, доставка їх від підприємств і організацій до банків, і навпаки), і перевезення банкнот і монет та інших цінностей. Він розробляє нормативну базу, що регламентує порядок інкасації та перевезення цінностей, видає письмові дозволи банкам на право здійснення цієї діяльності. У структурі Національного банку є підрозділи, які здійснюють перевезення готівки від центрального сховища до територіальних управлінь НБУ, вивезення надлишків та зношених грошових знаків у зворотному напрямку, доставку готівки за заявками комерційних банків, координують та контролюють діяльність підрозділів інкасації в комерційних банках та Державної служби охорони при МВС України.

Національний банк України регулює і прогнозує готівковий обіг у країні.

Система регулювання складається з двох основних організаційних рівнів.

По-перше, це регламентація обороту готівки на підприємствах, в організаціях та установах, тобто у поза банківській сфері.

По-друге, це регламентація обороту готівки в установах банків.

Національний банк України здійснює аналіз стану, структури та динаміки готівкового обігу і розробляє заходи щодо його вдосконалення. Основні об'єкти аналізу: