Страхування від нещасних випадків в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

1.1 Виникнення та етапи розвитку страхування від нещасних випадків

страхування нещасний випадок добровільний

Як свідчать історичні дані, ще в 1541 році морське право Вісбі вимагало від власників суден страхувати життя своїх капітанів від нещасних випадків. В Голландській республіці вже в 1665 році існував табель винагород за втрату різних частин тіла вояків найманого війська. У XVIII столітті в Німеччині існували спілки взаємодопомоги на випадок перелому руки, ноги тощо .

Значного розвитку страхування від нещасних випадків набуло з появою залізничного транспорту, експлуатація якого збільшила кількість нещасних випадків. Таке страхування вперше з'явилося в Англії. Першу компанію зі страхування від нещасних випадків була засновано в 1849 році, вона називалася Railway Passengers Company. Зауважимо, що в Англії до страхування від нещасних випадків прийшли через судові розгляди щодо завдання шкоди життю і здоров'ю [24, с. 40].

Розвиток страхування від нещасних випадків в Німеччини почався в 50-х роках XIX століття, коли окремі товариства зі страхування життя стали займатися ним поряд зі своєю основною діяльністю. Подальший розвиток страхування від нещасних випадків пов'язаний тут з прийняттям у 1871 році закону про цивільну відповідальність, який визначив цивільну відповідальність деяких категорій підприємців за нещасні випадки, що сталися з робітниками на їхніх підприємствах. Разом з колективним в Німеччині почало розвиватись й індивідуальне страхування від нещасних випадків.

У Російській імперії страхування від нещасних випадків зародилося наприкінці 80-х -- на початку 90-х років XIX століття з ініціативи підприємців. У червні 1903 року був виданий закон про винагороду потерпілих внаслідок нещасних випадків робітників і службовців, а також членів їхніх родин на підприємствах фабрично-заводської, гірничої та гірничозаводської промисловості, яким було введений принцип відповідальності підприємця за професійний ризик у випадках завдання робітнику смерті або каліцтва під час здійснення робіт або внаслідок таких. Цей закон зумовив прискорення розвитку в Росії колективного страхування від нещасних випадків. Таке на той час прогресивне страхування з'явилось одним з перших і в Україні, де ще наприкінці XIX століття в Одесі стало розвиватися колективне страхування фабрикантами їхніх працівників. Воно здійснювалося в страхових комерційних організаціях на випадок каліцтва, смерті й тимчасової втрати працездатності під час роботи [12, с. 76].

У 1912 році в Росії було ухвалено закони про обов'язкове страхування робітників від нещасних випадків і на випадок хвороби. З цією метою в промислових регіонах утворювалися нові страхові товариства для страхування від нещасних випадків і лікарняні каси для страхування в разі хвороби.

Зі створенням СРСР страхування від нещасних випадків почало розвиватися достатньо високими темпами, швидко нарощувалася кількість укладених договорів страхування. 6 квітня 1931 року урядом було введено обов'язкове страхування пасажирів від нещасних випадків на шляхах залізничного, водного, автомобільного й повітряного шляхів сполучень, яке передбачало сплату страхового збору пасажирами під час придбання проїзних квитків і включення його в їх загальну вартість. Але загалом асортимент послуг зі страхування від нещасних випадків за умов монополії держави на ведення страхової справи був невеликий [2, с. 84].

З 1988 року в СРСР почався процес збільшення асортименту послуг зі страхування від нещасних випадків. Так, у цьому ж році було введено страхування дітей від нещасних випадків, в 1989 -- страхування вихованців інтернатів, державних установ, 1990 -- страхування працівників залізничного транспорту, колективне страхування водіїв від нещасних випадків, колективне страхування студентів і молоді в будівельних загонах і на сільськогосподарських роботах, страхування спортсменів. У 1991 році введено державне обов'язкове особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів та підрозділів внутрішніх справ.

З 1992 року стало проводитися державне обов'язкове страхування працівників прокуратури, державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, державне обов'язкове страхування працівників митних органів, державне обов'язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків.

У подальшому відповідно до Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР стали проводитися й такі види обов'язкового страхування від нещасних випадків, як державне страхування життя й здоров'я народних депутатів, військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, податківців, особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони та членів добровільних пожежних дружин (команд), державне страхування спортсменів вищих категорій, страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу тощо.

На основі проведеного теоретичного дослідження можна виокремити три етапи розвитку страхування від нещасних випадків з часу його виникнення (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Етапи розвитку страхування від нещасних випадків [21, с. 85]

Етап	Етап	Період та місце
Перший етап	Зародження страхування від нещасних випадків на виробництві	Промислова революція 18-19 ст. Німеччина
Другий етап	Законодавче закріплення страхування ризиків від нещасних випадків	Кінець 19 ст. та початок 20 ст., Німеччина, Австрія, Угорщина, Швеція, Швейцарія, Польща, Росія
Третій етап	Формування системи страхування ризиків від нещасних випадків	20 ст., індустріалізовані країни

Нова редакція Закону України «Про страхування» змінила перелік видів обов'язкового страхування від нещасних випадків, який був значно скорочений. З переліку видів обов'язкового страхування було вилучено державне обов'язкове страхування працівників прокуратури та інших правоохоронних органів, державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, державне обов'язкове страхування працівників митних і податкових органів [31, с. 10].

На сучасному етапі розвитку страхування від нещасних випадків існує тенденція трансформації цивільно-правового обов'язку роботодавця щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові нещасним випадком на виробництві, в обов'язок соціально-правовий.

В той же час, в ринковій економіці страхування від нещасних випадків не можна визнати соціальним, якщо не виконуються умови, які визначені на рис. 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Умови визнання страхування від нещасних випадків соціальним видом страхування [21, с. 94]

Після демонополізації страхової справи на страховому ринку України почали діяти конкуруючі між собою страхові компанії, що здійснюють різні види страхування, зокрема й страхування від нещасних випадків.

1.2 Особливості здійснення страхування від нещасних випадків в Україні

Дослідження сутності «страхування від нещасних випадків» дозволяє виділити три ключові підходи до сутності цієї дефініції.

Страхування від нещасних випадків слід вважати підгалуззю особистого страхування, що включає в себе сукупність видів страхування, які представляють перерозподільні відносини між його учасниками з приводу формування страхового фонду (резерву), призначеного для разових виплат страхового забезпечення при заподіянні шкоди здоров'ю, працездатності застрахованого, а також у випадку його смерті в результаті нещасного випадку.

Система страхування від нещасних випадків на виробництві - це сукупність специфічних економічних відносин з приводу попередження нещасних випадків, яке включає превентивні заходи і охорону здоров'я; забезпечення, що включає загальнообов'язкове державне соціальне страхування, обов'язкове і добровільне комерційне страхування; реагування на нещасні випадки, що включає компенсацію потерпілим за втрачене здоров'я та фінансування їх лікування [30, с. 34].

Соціально-економічне значення комерційного страхування від нещасних випадків на виробництві полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках соціального страхування, до максимально можливих у сучасних умовах стандартів. Об'єктом страхового захисту в разі страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованої особи, які пов'язані з тимчасовим чи постійним зниженням доходу або додатковими втратами через смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Страхування від нещасних випадків -- це ризиковане страхування, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.

Відповідно до Закону України «Про страхування» страхування від нещасних випадків може мати обов'язкову або добровільну форму (рис. 1.3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Форми страхування від нещасних випадків [1, с. 67]

Досвід страхування від нещасних випадків свідчить, що воно може здійснюватись у різних формах, але при цьому зберігається єдиний соціально-економічний зміст.

Обов'язкові види страхування запроваджуються законами України. З метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й усього суспільства в цілому та його складових зокрема здійснюється обов'язкове страхування в порядку та за умовами, що їх затверджує Кабінет Міністрів України.

Добровільне страхування здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови та порядок проведення страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно, але з урахуванням чинного законодавства.

Законодавчими актами визначається перелік об'єктів обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків, обсяги страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок сплати страхових платежів, права та обов'язки учасників страхування, а також коло страхових організацій, яким доручається здійснення обов'язкового страхування.

Обов'язкове особисте страхування залежно від джерела сплати страхових платежів поділяється на обов'язкове державне й обов'язкове приватне.

До 2001 року в Україні обов'язкове державне особисте страхування охоплювало: військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори; осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ; медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання ними службових обов'язків; працівників митних органів; працівників прокуратури; народних депутатів; службових осіб державної контрольно-ревізійної служби; службових осіб державних податкових інспекцій; службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів; посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю; спортсменів вищих категорій; працівників державної лісової охорони; суддів; донорів крові і (або) її компонентів [22, с. 45].

Необхідність проведення обов'язкового державного особистого страхування працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників інших відомств була зумовлена потребою їх соціального захисту, оскільки вони самі стоять на захисті інтересів держави і їх діяльність постійно пов'язана з високим ступенем ризику. Страхувальниками, а відповідно і платниками страхових платежів, виступали відповідні міністерства і відомства.

Досвід проведення такого страхування засвідчив недосконалість умов його проведення та низьку ефективність. Тому Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» доручено Кабінету Міністрів України подати до Верховної Ради України проект Закону України, яким передбачити заміну обов'язкового державного страхування на безпосереднє здійснення потерпілим компенсаційних виплат з Державного бюджету України головними розпорядниками бюджетних коштів за цільовими платежами за місцем роботи потерпілого. До прийняття такого закону стосовно цих категорій працівників діють норми, встановлені законами України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання державного захисту цих категорій працівників.

Новою редакцією Закону України «Про страхування» обов'язковими видами особистого страхування в Україні визначено: страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); страхування спортсменів вищої категорії; страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; страхування від нещасних випадків на транспорті; страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади; страхування життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи; страхування медичних та Інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України, на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб; страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного виливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів.

Порядок обчислення страхових внесків та строки їх сплати регламентуються такими законодавчими актами:

- Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року.

№ 1105-ХІV із змінами та доповненнями;

- Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 року № 2272-ІІІ;

- Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 03.04.2003 року № 660-ІV та іншими законодавчими актами.

Сума страхових внесків страхувальників до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві повинна забезпечувати:

- фінансування заходів, спрямованих на вирішення планових завдань;

- створення резерву коштів для забезпечення його стабільного функціонування;

- покриття витрат, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку [24, с. 41].

Слід відмітити, що з вступом в силу закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI замість чотирьох платежів до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасного випадку підприємствам потрібно сплатити єдиний соціальний внесок. Під ним розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В ст. 8 закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вказано, що у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,21 % визначеної для цієї категорії осіб бази нарахування єдиного внеску. При цьому база нарахування єдиного внеску представлена в Додатку А.

Клас професійного ризику виробництва страхувальника з урахуванням виду його економічної діяльності визначає Фонд соцстрахування від нещасних випадків, який приймає відповідне рішення на підставі інформації, отриманої від Пенсійного фонду України. Страхувальники можуть укладати договори про добровільне страхування від нещасних випадків себе або третіх осіб. Якщо страхувальник уклав договір страхування себе, то він одночасно є застрахованим.

Застрахованими особами можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, у віці від 16 років до 69 років. На день закінчення строку страхування вік застрахованого не повинен перевищувати 70 років [12, с. 114].

Договір страхування від нещасного випадку укладають на ту страхову суму, яку встановлюють шляхом домовленості між страховиком і страхувальником.

Частину страхової суми, яка підлягає до виплати, визначають таким чином. Страховий тариф залежить від переліку обраних ризиків, професійної ризиковості, терміну страхування, інших умов страхування. Розмір річного страхового тарифу за договорами добровільного страхування від нещасного випадку  знаходиться в діапазоні від 0,15 до 1,5% [6, с. 264].

У випадку тимчасової втрати працездатності -- на основі кількості діб лікування, необхідних для одужання застрахованого, їхню кількість визначають:

- при стаціонарному лікуванні -- як кількість діб лікування, проведених у закладі охорони здоров'я та кількість діб проходження фізпроцедур;

- при амбулаторному лікуванні -- як кількість діб, проведена на лікарняному листку та кількість діб проходження фізпроцедур.

У випадку встановлення інвалідності -- група інвалідності, яку застрахований одержав унаслідок нещасного випадку.

Якщо в застрахованого до страхового випадку була група інвалідності, страхову суму виплачують у тому випадку, якщо група інвалідності, яку отримав застрахований унаслідок страхового випадку, передбачає більшу втрату застрахованим постійної працездатності, ніж була до страхового випадку [16, с. 114].

Страховим випадком є будь-яка страхова подія, передбачена договором страхування та правилами страхування, з настанням якої виникає зобов'язання страховика провести виплату страхової суми (її частини). Під нещасним випадком розуміють раптову, незалежну від волі застрахованого подію, що зумовила розлад здоров'я або смерть застрахованої особи.

Страховими випадками є:

- тимчасова втрата застрахованим загальної працездатності внаслідок нещасного випадку;

- постійна втрата застрахованим загальної працездатності внаслідок нещасного випадку;

- смерть застрахованого, яка настала внаслідок нещасного випадку.

При настанні страхового випадку особа, яка повинна отримати страхову суму або її частину, повинна:

- протягом двох робочих днів повідомити про це страховика або його представника;

- надати страховику або його представникам можливість провести огляд застрахованого та розслідування причин нещасного випадку;

- повідомити у письмовій формі, на вимогу страховика, всю необхідну інформацію про нещасний випадок.

Якщо договором страхування передбачена страхова виплата у разі тимчасової втрати працездатності застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, страховик здійснює страхову виплату у розмірі від 0,05% до 0,7% (конкретний розмір визначається у договорі страхування) страхової суми за кожний день непрацездатності або лікування [1, с. 202].

У разі травматичного ушкодження Застрахованої особи внаслідок нещасного випадку страхова виплата визначається за таблицею страхових виплат (це таблиця, в якій кожному діагнозу травми або ушкодження організму  відповідає певний розмір страхової виплати у  відсотках від страхової суми).

Якщо договором страхування передбачена страхова виплата у разі встановлення застрахованій особі групи інвалідності внаслідок нещасного випадку, страховик здійснює страхову виплату, розмір якої визначається у відсотках від страхової суми:

- від 90 до 100% -- у разі встановлення застрахованій особі І групи інвалідності;

- від 60 до 80% -- у разі встановлення застрахованій особі ІІ групи інвалідності;

- від 40 до 60% -- у разі встановлення застрахованій особі ІІІ групи інвалідності.

Конкретний розмір страхової виплати та її обмеження визначаються договором страхування.

1.3 Нормативно-правові основи галузі страхування від нещасних випадків

Фундаментом нормативного забезпечення галузі страхування від нещасних випадків лежить закон України «Про страхування». Разом з тим, це далеко не єдиний нормативний акт в цій сфері (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Нормативно-правове забезпечення страхування від нещасних випадків

Елемент моделі	Зміни до документу
1	2
Концепція в цілому	Прийняття Концепції реформування системи страхування від нещасних випадків на виробництві
Тарифоутворення	Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від від 22.02.2001 р. № 2272-III, ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.
Комерціалізація системи	Закони України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР, «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105-XIV.
Використання страхових резервів для підвищення ефективності охорони праці	Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (ст. 31), Податковий кодекс від 02.12.2010 р. № 2755-VI (п. 153.1.7, 156.1.3), Розпорядження Держфінпослуг «Про затвердження Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя» від 17.12.2004 р. № 3104
Ліцензування страхових компаній	Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР
Оподаткування страхових компаній	Податковий кодекс від 02.12.2010 р. № 2755-VI (Розділ 1 ст. 52 ч. 14 п. 1, ст. 54 ч. 14 п. 1, ст. 160 ч. 14 п. 1, ст. 156 ч. 2 п. 1)

Суттєві зміни в розвиток страхової справи в Україні вносить прийнятий у 1999 році Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV, який введено в дію 1 квітня 2001 року [8].

Особливістю Закону є те, що він визначає особливу правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Не можна не звернути увагу на те, що цей Закон дублює багато положень і визначень Закону України «Про страхування».

Особливо це стосується суб'єктів та об'єктів страхування від нещасного випадку. Водночас він визначає єдиного страховика -- Фонд соціального страхування від нещасних випадків, що суперечить Закону України «Про страхування». Неузгодженість багатьох інших положень цих законів є однією із головних причин перенесення термінів впровадження Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що призвело до значних невиправданих витрат на адміністрування.

Нещасний випадок на виробництві, професійне захворювання та відносини, які виникли у зв'язку з ними, визначаються і регулюються ст. 14 вищевказаного закону [8].

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади (ч. 2 ст. 14 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності») [8].

До професійного захворювання належить таке, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних із роботою. Перелік професійних захворювань за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій провадиться на підставі ст. 22 Закону «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-12, згідно з якою роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок [10].

2 серпня 2001 року постановою № 1094, Кабінет Міністрів України затвердив «Положення про розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності». Згідно з ним розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві [25].

Крім зазначених нормативних актів страхування від нещасного випадку регулюються Кодексом законів про працю від 10.12.1971 року № 322-VIII (трудова дисципліна, трудовий розпорядок) та Цивільним кодексом України від від 16.01.2003 року № 435-IV (відшкодування шкоди).

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИКІВ НА РИНКУ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

2.1 Аналіз та динаміка фінансових показників по страхуванню від нещасних випадків

Розглядаючи страховий тариф як ціну за страхову послугу і виходячи зі структури тарифної ставки, бачимо, що, як і будь-яка ціна, він складається з витрат на надання страхової послуги, тобто собівартості і прибутку. Прибуток, як правило, планується під час розроблення тарифів за всіма видами страхування.

Страхові премії в контексті доходів страховика розглядалися з погляду надходжень від страхувальників на користь страховика певної кількості грошей як плати за страхові послуги. Загальний підхід полягає в тому, що страхові премії мають бути сплачені раніше, ніж виникає зобов'язання страховика зробити страхову виплату. Страхова компанія вправі повністю розпоряджатися всім обсягом отриманих страхових премій, використовуючи ці кошти для поточного інвестування й одержання інвестиційного доходу. Проте коли йдеться про визначення прибутку від страхової діяльності, не вся сума отриманих страхових премій може розглядатися як дохід страховика. Отримана премія має перетворитися на зароблену премію.

Отриману від страхувальника на початку дії договору страхову премію не можна відразу вважати доходом страховика. Вона перетворюється на дохід поступово, пропорційно до спливання терміну дії договору страхування. Оскільки в більшості договорів страхування ризик рівномірно розподіляється в часі, то є всі підстави вважати, що так само рівномірно зароблятиметься страховою компанією отримана нею страхова премія.

Зароблені страхові премії, відповідно до чинного законодавства, визначаються збільшенням суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на суму незароблених страхових премій на початок звітного періоду і зменшенням отриманого результату на суму незароблених страхових премій на кінець звітного періоду.

Все вищевикладене стосується і безпосередньо страхової діяльності в сфері страхування від нещасних випадків. Дослідження стану ринку страхування від нещасних випадків в Україні. Спочатку зупинемося на аналізі валових надходжень страхових платежів по страхуванню від нещасних випадків, які зображено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка валових надходжень страхових платежів, страхових премій та чистих страхових виплат по добровільному страхуванню від нещасних випадків в Україні за 2010-2012 роки [15]

З рис. 2.1 можна зробити висновок про те, що з 2010 року обсяги надходження страхових платежів при добровільному страхуванню від нещасних випадків значно зросли в 2011 році. Однак в 2011 році хоч обсяги валових надходжень продовжували значно зростати, проте темп зростання уповільнився, що видно з нахилу прямої на проміжку від 2011 до 2012 року.

Розмір чистих страхових премій по добровільному страхуванню від нещасних випадків в 2011 році значно зріс порівняно з рівнем 2010 року, проте в 2012 році темпи зростання були дуже низькими і чисті страхові премії зросли лише на 474 тис. грн. порівняно з 2011 роком.

Ситуація по чистим страховим преміям по добровільному страхуванню від нещасних чистих випадків змінюється на гірше. Якщо в 2010 році даний показник складав 37414 тис. грн., то в 2011 році він зріс до 39314 тис. грн. В 2012 році даний показник значно скоротився і був нижче ніж у 2010 році . Скорочення порівняно з 2010 роком склало 2210 тис. грн., а порівняно з 2011 роком - 4110 тис. грн.

Слід відмітити, що статистичні дані Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України мають суттєвий недолік, оскільки не відображають повноти інформації стосовно ринку страхування від нещасних випадків. Разом з тим, навіть наявних даних достатньо для того, щоб зробити деякі висновки, наприклад, про місце страхування від нещасних випадків в системі страхування (табл. 2.1).

З даних, які представлені в табл. 2.1 можна зробити висновок, що в 2010 році частка страхових платежів при добровільному страхуванні від нещасних випадків в загальній сумі страхових платежів складала лише 2,13% при страхових платежах в сумі 367757 тис. грн. В 2011 році частка зросла до 2,3%, що становило 445517 тис. грн. В подальшому тенденція до зростання закріпилася і в 2012 році питома вага страхових платежів при страхуванні від незначних випадків в загальній сумі страхових платежів склала 3,48%, що складало 454424 тис. грн. Це свідчить про підвищення ролі та значення добровільного страхування від нещасних випадків в Україні, а також про зростання його актуальності в останні роки.

Таблиця 2.1

Частка страхових платежів при добровільному страхуванні від нещасних випадків в загальній сумі страхових платежів [15]

Рік	Загальний розмір страхових платежів, тис. грн.	Страхові платежі при страхуванні від нещасних випадків, тис. грн.	Частка страхових платежів при страхуванні від нещасних випадків в загальній сумі страхових платежів, %
2010	17292491	367 757	2,13
2011	19402719	445 517	2,3
2012	13 070 768	454 424	3,48

Ринок страхування від нещасних випадків в Україні розвивається швидшими темпами ніж ринок страхування в цілому. Характерним також є і те, що в 2011 році темпи скорочення по добровільному страхуванню від нещасних випадків значно менше скоротилися порівняно зі скороченням темпів по страховому ринку в цілому.

Розглянемо динаміку валових надходжень добровільного страхування від нещасних випадків, яка відображена в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка валових надходжень з добровільного страхування від нещасних випадків в 2010-2012 роки [15]

Показник	Роки	Відхилення, %
	2010, тис. грн.	2011, тис. грн.	2012, тис. грн.	2011/ 2010	2012/ 2011
1	2	3	4	5	6
Валові надходження страхових платежів (премій, внесків)
від резидентів	378 471,3	444 353,1	424 082,4	+17,41	-4,56
у тому числі	226 740,3	248 542,9	278 586,9	+9,62	+12,09
від страхувальників-юридичних осіб (крім перестрахувальників)	70 526,0	88 101,2	64 153,8	+24,92	-27,18
від перестрахувальників	81 206,0	107 706,1	81 341,7	+32,63	-24,48
від нерезидентів	2 037,1	6 001,7	2 781,1	+194,62	-53,66
у тому числі
від страхувальників-юридичних осіб (крім перестрахувальників)	1 463,5	1 224,0	487,7	-16,37	-60,16
від перестрахувальників	459,0	4 758,4	2 098,1	+936,69	-55,91

На підставі даних табл. 2.2 можна відмітимо, що валові надходження від резидентів (усіх їх видів) в 2011 році порівняно з 2010 роком зросли на 17,41%, але в 2012 році порівняно з 2011 роком вони скоротилися на 4,56%.

Ситуація змінюється по нерезидентам - страхувальникам юридичним особам - в 2011 році порівняно з 2010 роком спостерігалося скорочення валових надходжень на 16,37%. В 2012 роком порівняно з 2011 роком скорочення склало 60,16%. Водночас в 2011 році спостерігалося значне зростання валових надходжень від нерезидентів перестрахувальників. При цьому в 2012 році порівняно з 2011 роком вони значно скоротилися.

Досвід роботи страхових організацій показує, що показник рівня ефективності страхування нещасних випадків не повинен бути високим, оскільки в цьому випадку завищується ціна на страхові послуги і зменшується на неї попит з боку страхувальників. При низьких же показниках обмежуються можливості самоокупності витрат на страхування у страховиків в умовах ринкових відносин. В Україні ефективність страхування від нещасних випадків знаходиться на невисокому рівні. Розглянемо загальний стан добровільного страхування від нещасних випадків (табл. 2.3).

З даних табл. 2.3 видно, що в 2011 році кількість укладених протягом року договорів страхування зросла порівняно з 2010 роком на 107,21%, тоді як в 2012 році порівняно з 2011 році вона скоротилася на 28,03%.

Таблиця 2.3

Динаміка загального стану добровільного страхування від нещасних випадків в період з 2010 по 2012 роки [15]

Показник	Роки	Відхилення, %
	2010, тис. грн.	2011, тис. грн.	2012, тис. грн.	2011/ 2010	2012/ 2011
Кількість договорів страхування, укладених протягом звітного періоду	3 324 979,0	6 889 640	4 958 327	+107,21	-28,03
у тому числі зі страхувальниками - фізичними особами	3 022 749,0	6 624 120	4 727 974	+119,14	-28,62
зі страхувальниками - юридичними особами	302 229,0	265 520	230 353	-12,15	-13,24
Максимальна страхова сума за окремим об'єктом страхування (за окремою застрахованою особою)	1 097 076,6	853 037,5	709 802,7	-22,24	-16,79
Кількість договорів страхування, за якими не вик. страх. зобов'язання у визначений договором страхування термін на кінець звітного періоду	6 929,0	6 495	5 850	-6,26	-9,93
у тому числі за договорами страхування, укладеними із страхувальниками-фізичними особами	6 836,0	6 429	5 808	-5,95	-9,66
Загальний обсяг відповідальності	419482225,0	126459824,9	118634630,2	-69,85	-6,19
Кредиторська заборгованість за страховими виплатами	703,5	969,6	951,7	+37,84	-1,85

Приблизно така ж сама тенденція спостерігалася по конкретним суб'єктам страхування - зокрема кількість договорів укладених з фізичними особами в 2011 році зросла на 119,14%, а в 2012 році скоротилася на 28,62%.

Кількість договорів з юридичними особами в 2011 році скоротилася на 12,15%, а в 2012 році скоротилася на 13,24% порівняно з 2011 роком.

Максимальна страхова сума за окремим об'єктом страхування (за окремою застрахованою особою) склала в 2012 році 709802 грн., що на 16,79% менше порівняно з рівнем 2011 року.

Кількість договорів страхування, за якими не виконано страхові зобов'язання у визначений договором страхування термін на кінець звітного періоду в 2011 році скоротилася на 6,26% порівняно з 2010 роком, а в 2012 році - скоротилася на 9,93% порівняно з 2011 роком.

Загальний обсяг відповідальності в 2010 році склав 419 482 225,0 тис. грн. В 2011 році він скоротився на 69%, а в 2012 році - на 6,19%. Кредиторська заборгованість за страховими виплатами в 2011 році зросла на 37,84%, а в 2012 році - на 1,85% скоротилася порівняно з 2011 році.

Підводячи висновок, можна відмітити, що фінансові показники по страхуванню від нещасних випадків в 2011 році порівняно з 2010 році покращилися, але в 2012 році ситуація змінилася на гірше і посилилася тенденція до погіршення. Така ситуація обумовлена погіршенням економічного становища в країні.

2.2 Оцінка діяльності фонду соціального страхування від нещасних випадків

Основним джерелом надходжень до бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Україні є страхові внески роботодавців, які сплачуються за страховими тарифами відповідно до класу професійного ризику виробництва.

Основною та принциповою передумовою здійснення страхових виплат, надання соціальних послуг потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є своєчасна та в повному обсязі сплата страхувальниками страхових внесків до Фонду.

Станом на 1 січня 2014 року кількість страхувальників становила 1 682 672, з них: юридичних осіб - 1 126 126, фізичних осіб, які використовують найману працю - 555 989, добровільних осіб - 557. У порівнянні з 2012 роком кількість страхувальників збільшилась на 29 945, або на 1,8%.

На рис. 2.2 представлено динаміку надходжень до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Україні за період з 2012 до 2013 року.

Рис. 2.2. Динаміка надходжень до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Україні за період з 2012 до 2013 року [14].

З даних, представлених на рис. 2.2 можна зробити висновок, що у 2013 році поточні надходження до Фонду склали 6499839,0 тис. грн., що становить 97,9% від плану, в тому числі: внески роботодавців - 6470542,5 тис. грн., що становить 97,8% від плану, і більше на 4,8% у порівнянні з 2012 роком.

Станом на 1 січня 2014 року Фонд проводить страхові виплати 305,3 тис. потерпілим (членам їх сімей), які постраждали на виробництві, ця кількість на 2,6 тис. осіб, або на 0,8% менша, ніж за 2012 рік. Найбільша кількість потерпілих (членів їх сімей), які отримують страхові виплати від Фонду, є мешканцями Донецької (105,3 тис. осіб, або 34,5%), Луганської (55,8 тис. осіб, або 18,3%), Дніпропетровської (36,3 тис. осіб, або 11,9% ), Львівської (15,6 тис. осіб, або 5,1%) областей.

За 2013 рік з бюджету Фонду потерпілим (членам їх сімей), за оперативними даними, виплачено 6200 млн. грн., що на 1 451,3 млн. грн., або на 30,6% більше, ніж за 2012 рік.

Середньомісячний розмір страхової виплати на одного потерпілого (члена його сім'ї) має стабільну тенденцію зростання. За 2013 рік він склав 1695,2 грн., що на 357 грн., або 26,7% більше порівняно з 2012 роком.

Структура страхових виплат за 2013 рік представлена на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Структура страхових виплат Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Україні за 2013 рік [14].

З рис. 2.3 можна зробити висновок, що у структурі страхових виплат за 2013 рік основна частина припадає на щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) - 81% (5021,2 млн. грн.) та одноразову допомогу потерпілим (членам їх сімей) - 16,7% 1033,9 (млн. грн.).

Найбільша частина загальної суми страхових виплат по Україні за 2013 рік, що складає 79,5%, припадає на шахтарські регіони, а саме: у Донецькій області - 40,1%, у Луганській - 16,3%, у Дніпропетровській - 15,7%, у Львівській - 7,4%. Також для цих регіонів притаманний найвищий середньомісячний розмір призначеної страхової виплати, який за 2013 рік склався у Львівській області - 2429,5 грн., Дніпропетровській - 2247 грн. та Донецькій - 1978,6 грн., що більше ніж по Україні на 43,3%, 32,6% та 16,7 відсотків відповідно.

Щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за 2013 рік, склала 4759,6 млн. грн., що на 1234,7 млн. грн., або на 35% більше в порівнянні з минулим роком. Середньомісячний розмір призначеної виплати склав 1388,8 грн., що на 332 грн., або на 31,4% вище порівняно з 2012 роком. Одночасно з цим, чисельність потерпілих, які отримують цей вид виплати, в порівнянні з минулим роком зменшилась на 0,7% і становить 287,6 тис. осіб.

Сума щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право в разі втрати годувальника, за 2013 рік склала 261,6 млн. грн., що на 55,8 млн. грн., або 27,1% більше порівняно з 2012 роком. Середньомісячний призначений розмір даної виплати за звітний період склав 1241,4 грн., що на 267,4 грн. (27,5%) більше порівняно з відповідним періодом минулого року. Чисельність утриманців, які отримують щомісячні виплати, в порівнянні з 2012 роком зменшилась на 2,8% і становить 17,7 тис. осіб.

Однією з причин зростання середньомісячного розміру виплат потерпілим (членам їх сімей) є проведений робочими органами виконавчої дирекції Фонду перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) на коефіцієнт зростання середньомісячної заробітної плати відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 27.04.2007 №24, із змінами.

З 1 березня 2013 року робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснили перерахунок щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) на коефіцієнт зростання середньомісячної заробітної плати, в результаті чого ці виплати в середньому зросли на 178,9 грн., або на 14,9 відсотка.

За 2013 рік виплачено 785,7 млн. грн. одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілому, що на 13,7% більше у порівнянні з минулим роком. Ця допомога протягом звітного року була призначена 11723 потерпілим, що в порівнянні з 2012 роком менше на 87 осіб або 0,7 відсотка. Виплата одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в середньому на одного потерпілого за 2013 рік призначалася у розмірі 65,7 тис. грн., що на 4,9 тис. грн., або 8% більше в порівнянні з минулим роком. Найвищий середній розмір одноразової допомоги потерпілому склався у Львівській (73,3 тис. грн.), Дніпропетровській (69,2 тис. грн.), Кіровоградській (67,7 тис. грн.), Харківській (67,1 тис. грн.), Донецькій (66,9 тис. грн.), Луганській (66 тис. грн.) областях.

Сума одноразової допомоги в разі смерті потерпілого (утриманцям) за 2013 рік склала 37,9 млн. грн., в порівнянні з 2012 роком вона зросла на 26 відсотків. Ця виплата була призначена 731 утриманцю, що менше в порівнянні з 2012 роком на 118 осіб, або на 13,9 відсотка. Середній розмір виплати призначеної на одного утриманця збільшився на 14 тис. грн., або 37,7% та за 2013 рік склав 51,3 тис. гривень.

Сума одноразової допомоги в разі смерті потерпілого на сім'ю виплаченої за 2013 рік склала 210,3 млн. грн., що на 27,8% більше, ніж за 2012 рік, ця сума протягом звітного року була призначена для виплати 924 сім'ям. Їх кількість в порівнянні з 2012 роком зменшилась на 58 сімей, або на 5,9 відсотків. Одноразова допомога в разі смерті потерпілого на одну сім'ю за 2013 рік в середньому призначалась у розмірі 222,2 тис. грн., що на 47,6 тис. грн., або на 27,2% більше в порівнянні з 2012 роком.

Найвищий середній розмір виплати за 2013 рік на одну сім'ю склався в Донецькій (307,4 тис. грн.), Дніпропетровській (226,7 тис. грн.) та Луганській (225,5 тис. грн.) областях.

Протягом 2013 року Фонд проводив виплату щомісячних страхових сум 2442 потерпілим (членам їх сімей), що проживають за межами України, в країнах, з якими укладено міжнародну угоду України, та передбачено здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг. Цим потерпілим (членам їх сімей) за звітний період було виплачено 37,3 млн. грн., або щомісячно в середньому на одного потерпілого по 1272,5 грн. та на утриманця щомісячно по 1279,8 гривень. Найбільша кількість потерпілих (членів їх сімей) 2164 осіб, або 88,6% від загальної кількості осіб, які виїхали за межі України, проживають в Російській Федерації, в Республіці Білорусь відповідно 196 осіб або 8%, в Республіці Молдова - 26 осіб або 1,1 відсотка.

Протягом 2013 року робочими органами виконавчої дирекції Фонду проводилась відповідна претензійно-позовна робота щодо погашення заборгованості із сплати страхових внесків минулих років до Фонду. З метою стягнення заборгованості у 2013 році робочими органами виконавчої дирекції Фонду подано позовних заяв до суду на суму 0,8 млн. грн., у виконавчому провадженні знаходиться недоїмка на суму 641,2 млн. грн., на 32,5 млн. грн. недоїмки заявлено кредиторські вимоги до страхувальників - банкрутів.

Завдяки проведеній роботі у 2013 році до Фонду надійшло коштів від погашення заборгованості із сплати страхових внесків, що виникла до 01.01.2011 році, у сумі 37,0 млн. гривень.

Протягом 2013 року робочими органами виконавчої дирекції Фонду здійснено 1,5 тис. заходів по проведенню роз'яснювальної роботи серед населення щодо їх прав та обов'язків в умовах дії Закону Україну «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» через засоби масової інформації (виступи на радіо, публікації статей в періодичних виданнях, тощо). Роз'яснювальна інформація розміщувалася на веб-сайті виконавчої дирекції Фонду.

Також велася роз'яснювальна робота з підприємствами, які мають заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду. Було проведено 0,4 тис. зустрічей з керівниками підприємств-боржників та 0,1 тис. засідань «круглих столів», семінарів та комісій. Надавалися роз'яснення громадянам, підприємствам, установам, організаціям і користувачам веб-сайту Фонду за їх запитами.

Велася робота по заявам кредиторських вимог страхувальникам щодо капіталізованих платежів. У результаті цієї роботи до Фонду від сплати капіталізованих платежів у 2013 році надійшло 13,5 млн. гривень.

Забезпечувалося функціонування інформаційного обміну з Міністерством доходів і зборів України, який здійснюється в електронному вигляді, що в свою чергу позитивно вплинуло на роботу роботодавців та спростило започаткування суб'єктами господарювання підприємницької діяльності.

Відповідно до звітів, що надійшли від управлінь виконавчої дирекції Фонду та на підставі їх детального аналізу, впродовж 2013 року у закладах охорони здоров'я було проліковано 28 193 потерпілих на виробництві [14].

Лікарськими засобами та виробами медичного призначення впродовж 2013 року було забезпечено 27 435 потерпілих на виробництві.

Санаторно-курортним лікуванням протягом 2013 року було забезпечено 13 933 інваліда внаслідок трудового каліцтва.

Відповідно до договорів, укладених робочими органами виконавчої дирекції Фонду із протезно-ортопедичними підприємствами, технічними та іншими засобами реабілітації (протезно-ортопедичними виробами) було забезпечено 5 969 потерпілих на виробництві.

Протягом 2013 року засобами пересування (колясками) забезпечено 592 потерпілих. Впродовж 2013 року виплати на спеціальний медичний догляд отримали 1 074 інваліда внаслідок трудового каліцтва, на постійний сторонній догляд - 3 842, на побутове обслуговування - 4 752 потерпілих.

2.3 Проблеми та перспективи розвитку страхування від нещасних випадків

На сьогодні найбільші проблеми в галузі страхування від нещасних випадків полягають у неправильному переділі ринку. Особливо це стосується ринку обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті. З купівлею квитку на перевезення, пасажир автоматично становиться застрахованою особою [31, с. 11].

Страховик повинен в довгостроковій перспективі акумулювати страхові платежі з розумінням того, що з їхніми страхувальниками може відбутися страховий випадок [18]. Наприклад, платежі за страхову послугу у автоперевізників пасажирів надходять надзвичайно малі. Винагорода комісійних посередників становить 15- 50%. Таким чином, витрати страховика на надання страхової послуги становлять 35-73% (при варіанті, що немає катастрофічних подій).

Однак є декілька компаній, які пропускають через себе левову частину усіх потоків з цього виду страхування. На залізничному транспорті кілька компаній фактично монополізували цей вид страхування по принципу - «одна залізниця - одна страхова компанія».

Теоретично, кожен пасажир приміського та міжміського транспорту в Україні повинен бути застрахованим. Окрім користувачів внутрішнього міського транспорту - вони знаходяться поза увагою постанови Кабміну №959.

Ціна страховки автоматично закладається у вартість квитка. Страховий платіж утримується перевізником, який діє від імені страховика. З 2007 році він становить до 1,5% (раніше 2%)  вартості проїзду на міжміських та міжобласних маршрутах, та до 3% (раніше 5%) на маршрутах приміського сполучення. Тобто, зі 100 грн., які клієнт сплачує за залізничний квиток, 1,50 грн. до віддається страхової компанії [27, с. 25].

Той, хто має право на безкоштовний проїзд, також підлягає цьому страхуванню, але без сплати страхового платежу і отримання полісу.

Сучасний етап розвитку страхування від нещасних випадків в Україні має яскраво виражені риси адаптації до систем соціального страхування від нещасних випадків в економічно розвинених європейських країнах. У пресі з'являється чимало статей, в яких проводиться порівняльний аналіз вітчизняної і західних систем страхування від нещасних випадків. Однак вітчизняні адаптаційні процеси слабо орієнтуються на те, що вся історія страхування на заході пов'язана з взаємним страхуванням, яке і в інших видах страхування (не соціальних) до цих пір використовується на страхових ринках. І якщо на заході ця традиція має надійну економіко-правову базу, то в системі вітчизняного соціального страхування її поки немає. На Заході страхування від нещасних випадків широко практикується товариствами взаємного страхування, як специфічною формою організації страхового фонду. В Україні цей напрямок лише розпочинає формувантися і повинен вважатися перспективним. Відповідно потрібно налагоджувати якісний облік ризикових обставин, які потім будуть використовуватися в актуарних розрахунках. Не випадково в розвинених країнах існують сотні класів професійного ризику для визначення страхових тарифів, у той час як у нашій країні цей напрямок лише починає використовуватися на практиці з урахуванням ринкових умов: на базі класу професійного ризику відбувається тарифікація в страхуванні від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Водночас наявність багатьох класів професійного ризику поширюються на колосальне число видів економічної діяльності (більше 1600), що ставить під сумнів якість сучасної тарифної політики в соціальному страхуванні [4, с. 89].

...