Управління фінансовою стійкістю банка та розробка заходів щодо її підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru/

управління фінансовою стійкістю банка та розробка заходів щодо її підвищення



1. Теоретичні основи забезпечення фінансової стійкості банку

Із прискоренням розвитку людства, зменшуються періоди між виникненням глобальних економічних криз, зростають їх масштаби, а головне із сфери виробництва вони переміщуються у сферу фінансів. У свою чергу в цій сфері акценти зміщуються у банківський сектор.

Отже, проблема забезпечення фінансової стійкості банків на сьогодні є найважливішим чинником не тільки національної, але й міжнародної економіки.

В міру входження економіки України у світову, збільшення ступеня її інтеграції у світову фінансову систему залежність від нестабільності на світових фінансових ринках зростає. Вплив останньої світової кризи все більше позначився і на банківській системі України. Зокрема, у банків виникали проблеми з ліквідністю, зростала вартість ресурсів для банків, згорталися перспективні проекти через нестачу фінансових ресурсів і неможливість їх отримання на зовнішніх ринках.

Фінансова стійкість банків є частиною фінансової стійкості країни. Банківська система - це найважливіша складова фінансово-кредитної сфери держави.

Перш ніж перейти до обґрунтування поняття «фінансова стійкість» комерційного банку необхідно дослідити основні теоретичні аспекти категорії «стійкості».

Так, економічний словник стійкість трактує як сталість, постійність, непідвладність ризику втрат і збитків. «Большой енциклопедический словарь» містить таке визначення: «Стійкість системи - це спроможність системи відновлювати попередній (або близький до нього) стан після деякого збурення, яке проявляється відхиленням параметрів системи від номінального значення. Словник «української мови» пояснює стійкість як здатність довго зберігати та проявляти свої властивості, не піддаватись руйнуванню і псуванню. В. Даль трактує стійкість як здатність «вистояти супротив чогось, встояти, успішно протистояти силі, витримати, непоступитися». Отже, етимологія терміну «стійкість» базується на постійності і стабільності стану, сталості певних параметрів.

Потрібно зауважити, що стійкість є комплексним поняттям і може розглядатися як на макро-, так і на мікрорівні. Розуміння стійкості організації (мікрорівень) сформувалося на базі теорії загальної економічної рівноваги і механістичної концепції, відповідно до яких стійкість являє собою певний вихідний стан об'єкту, а також його здатність повернутися до даного стану незалежно від дії різноманітних внутрішніх та зовнішніх чинників, повернути рівновагу.

Будь-який суб'єкт економіки в процесі своєї діяльності вчиняє певні дії, спрямовані на досягнення результату, у відповідності з цілями і завданнями, визначеними на початку функціонування. Однак даний суб'єкт не може функціонувати відокремлено від інших економічних суб'єктів. Зовнішнє середовище має, як властивість, повну невизначеність і може вплинути на результат діяльності економічного суб'єкту двояким чином. У першому випадку економічне, політичне і соціальне середовище буде сформоване таким чином, що основні задачі діяльності будуть досягнуті, отриманий економічний ефект. У другому випадку діяльність суб'єкта буде неможлива або ускладнена рядом факторів, що призведуть весь економічний процес суб'єкта в нестійкий стан. При чому зовнішнім факторам притаманна постійна мінливість, що в будь-якому випадку не дозволить економічному суб'єкту з точністю спрогнозувати результат діяльності.

Для економічної діяльності характерна динамічність, мінливість. Стійкість організації стає обов'язковою умовою її функціонування в кожен конкретний момент часу. Для виконання цієї умови необхідно враховувати системний характер, що відображає системність економічного середовища. Взаємозв'язок всіх економічних суб'єктів призводить до того, що всі вони починають залежати один від одного і функціонують як єдине ціле. Тому увипадку виникнення будь-якого порушення в самій системі, втрати рівноваги внутрішніх процесів, необхідно спиратися на системний аналіз ситуації, що враховує багатогранність зовнішнього середовища.

У вітчизняній економічній літературі відсутнє чітке визначення поняття стійкості банку. Так, на думку Ю. С. Маслєнчикова та Т. В. Нікітіної , стійкість банку є ринковою категорією, що відображає стан банку у відповідному ринковому середовищі, що забезпечує цілеспрямованість його руху в теперішній час та в прогнозній перспективі.

Значний вклад у вивчення і розробку підходів до оцінки стійкості банківської системи в цілому і комерційного банку зокрема вніс Г. Г. Фетісов. У роботі «Устойчивость коммерческого банка и рейтинговые системы ее оценки» автор визначає стійкість як важливе поняття, що характеризує якість банківської діяльності. Стійкість банку визначається як «способность обеспечивать его прочность, крепкость». Автор вводить наступне визначення стійкості банку: «Устойчивость банка - это его способность, в том числе, выполнять свои обязательства перед клиентами, кредиторами и вкладчиками и обеспечивать потребности в краткосрочном и долгосрочном кредитовании в условиях воздействия изменяющихся внешних и внутренних факторов». Поняття стійкості банку вивчається автором в значенні його стійкої рівноваги або стабільності.

Дану точку зору підтримав і В. М. Коваль, який зазначає, що «під стійкістю банку слід розуміти здатність останнього виконувати на заданному суспільством рівні притаманні йому функції і роль в економіці не залежно від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, які перешкоджають їх здійсненню. Отже, стійкість банку - це його здатність виконувати свої обов'язки перед клієнтами, кредиторами і вкладниками, забезпечувати потреби в короткостроковому і довгостроковому кредитуванні в умовах впливу змінюваних зовнішніх і внутрішніх факторів».

В теоріях Н. Г. Антонова, М. А. Песселя, В. Г. Андреєва, Н. Н. Захарова під фінансовою стійкістю розуміють надійність банку, тобто здатність у будь-якій ситуації на ринку, не залежно від термінів, виконувати узяті на себе зобов'язання. Такий підхід є достатньо обґрунтованим і комплексним. При цьому платоспроможність банку є лише зовнішнім проявом його фінансової стійкості.

Г. Г. Фетісов розглядає стійкість банку з наступних позицій:

- по-перше, з позиції рівномірності розвитку банку і його операцій: банки,

що швидко розвиваються; банки, що рівномірно розвиваються; банки, що нерівномірно розвиваються за вихідною траєкторією;

- по-друге, з позиції адекватності розвитку банку економічному середовищу: адекватність загальній діловій активності; своєчасність загальної ділової активності.

- по-третє, з позиції методів забезпечення стійкості: банки з агрессивною політикою, банки з консервативною політикою.

Такий багатогранний підхід дослідження стійкості банку дозволяє зробити висновок про те, що стійкість необхідно вивчати, приймаючи до уваги особливості функціонування кожного конкретного банку і в залежності відполітики, що проводяться керівництвом банку.

A. M. Тавасієв розглядає стійкість банку як «достижение коммерческим банком равновесного состояния на каждый данный момент времени за счет саморегулирования собственной деятельности, адаптации к внутренним и внешним условиям функционирования». Стійкість банку, на думку автора, виражає стан банку в умовах реального економічного і соціального середовища і значною мірою визначається стабільністю останнього.

Л. Д. Касаева визначає стійкість як «качество кредитной организации, как меру соответствия результатов текущей деятельности банка его стратегическим целям». На думку автора, стійкість являє собою характеристику стабільності стану кредитної організації в довго- та середньостроковій перспективі.

І. Я. Лукасевич и Р. Є. Баранніков визначають стійкість банку наступним чином: «Устойчивость - способность банка в динамичных условиях рыночной среды противостоять внешним и внутренним негативным факторам, обеспечивать надежность вкладов юридических и физических лиц, защищать интересы акционеров и своевременно выполнять свои обязательства по обслуживанию клиентов».

Герасимова Є. зазначає, що під стійкістю банку розуміється: «…состояние устойчивого развития, не просто погашение всех внешних и внутренних воздействий, а гибкое реагирование на них, с тем чтобы не столько предотвращать, сколько умело использовать новые обстоятельства, свойства и отношения для саморазвития системы «Банк».

Котенков В. та Сазикин Б. зазначають, що «устойчивость коммерческого банка - это такое его качественное состояние равновесия в движении, при котором реализуется достижение и укрепление надежности, постоянства и доверия в плане неподверженности разрушению».

Як видно з наведених тверджень, у підході до визначення поняття «стійкість банку» переважає механістичний підхід, тобто стійкість банку розуміється як здатність виконувати свої функції незалежно від впливу зовнішніх та внутрішніх чинників.

Фінансова стійкість є базовим параметром забезпечення стійкості банку. Вона може бути визначена за допомогою аналізу фінансово-економічних показників діяльності банку, які синтезують характеристики інших складових стійкості банку: обсяг і структуру власних коштів, рівень доходів і прибутку,прибутковість капіталу, ліквідність, мультиплікативну ефективність власного капіталу і створення банком доданої вартості, а також параметри діяльності,пов'язані з забезпеченням інформаційно-аналітичної і технологічної підтримки управління фінансами банку.

Однак, крім фінансових показників, які переважно є кількісними, існують і якісні показники, в зв'язку з чим в економічній літературі виділяють капітальну, комерційну, організаційно-структурну і функціональну стійкість банку.

Взагалі, в банківській теорії існує багато підходів до визначення фінансової стійкості. У сучасних наукових трактуваннях та дослідженнях можна зустріти велику кількість визначень, але у більшості випадків вони або є не повними, або навпаки захоплюють аспекти, що ідентифікують визначення не тільки стійкості, але і інших характеристик діяльності комерційного банку.

Так, у відповідності до підходу, який викладений в роботі Панової Г. С., фінансову стійкість банку порівнюють з його платоспроможністю. При цьому, фінансова стійкість трактується як здатність банку в належний термін і вповній сумі відповідати за своїми зобов'язаннями.

На думку Ганцевої Л. А. , стійкість залежить не тільки від ліквідності балансу, але і від ряду інших факторів. До їхнього числа відносяться: політична та економічна ситуація в країні чи регіоні, стан грошового ринку, можливість рефінансування в Національному банку, розвиток ринку цінних паперів, наявність і досконалість заставного і банківського законодавства, забезпеченість власним капіталом банку, надійність клієнтів і банків-партнерів, рівень менеджменту в банку, спеціалізація і широкий вибір банківських послуг даної кредитної установи та інших факторів.

Дещо звужене трактування стійкості знаходимо у підході, який підтримують такі науковці, як Ширинська Е.Б., Примостко Л.О., Дзюблюк О.В., Белих Л. П., що фінансова стійкість залежить лише від обсягу та структури його капіталу. При цьому фінансова стійкість визначається як достатність власного капіталу банку для забезпечення його ефективного функціонування. Однак фінансова стійкість банку, як окрема економічна категорія, не залежить цілком від власного капіталу банку. По-перше, капітал банку як усі грошові джерела, що включають власний капітал і притягнуті ресурси банку, диференціюються за ступенем платності і терміновості. По-друге, ефективність банку в значній мірі залежить від ефективності управління кредитним портфелем банку. Тому процес управління капіталом банку, а не просто його наявність, є другим істотним аргументом у визначенні поняття стійкості банку в ринкових умовах.

Нерідко трактують фінансову стійкість як стабільність фінансового становища банку, що забезпечується достатньою часткою власного капіталу вскладі джерел фінансування. При цьому, достатня частка власного капіталу означає, що позикові джерела фінансування використовуються банком у тих межах, у яких він може забезпечити їх повне і своєчасне повернення. З цього погляду повинен також дотримуватися певний рівень ліквідності активів банку. Частка ліквідних активів у загальній вартості активів банку визначає максимально можливу частку короткострокових позикових коштів у складі джерел фінансування. Інша вартість активів повинна бути профінансована за рахунок власного капіталу чи довгострокових зобов'язань. Виходячи з цього визначається достатність або недостатність власного капіталу банку.

Отже, фінансова стійкість банку - це здатність банку виконувати свої функції, не зважаючи на вплив зовнішніх та внутрішніх факторів; можливість банку відповідати за своїми зобов'язаннями у встановлені строки під впливом різноманітних факторів.

Фінансова стійкість банку залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів.

До зовнішніх факторів, які впливають на фінансову стабільність як окремого банку, так і банківської системи в цілому, відносять:

- стійкість національної валюти;

- упорядкованість державних фінансів, поєднана з відсутнім або невеликим бюджетним дефіцитом;

- низький рівень інфляції;

- довіра громадян до кредитно-фінансової системи країни;

- незначні обсяги відпливу капіталу за кордон;

-сприятливий інвестиційний клімат за наявності джерел для довгострокового кредитування;

- державне регулювання діяльності банків;

Державне регулювання діяльності банків (фінансової стійкості) здійснюється Національним банком України через:

а) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

б) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

в) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

г) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Для забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними своїх зобов'язань перед вкладниками, Національним банком України було розроблено та затверджено «Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні». Дана інструкція була розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Інструкція встановлює обов'язкові до виконання економічні нормативи:

а) нормативи капіталу:

- мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1);

- норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) (Н2);

- норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3).

б) нормативи ліквідності:

- миттєвої ліквідності (Н4);

- поточної ліквідності (Н5);

- короткострокової ліквідності (Н6).

в) нормативи кредитного ризику:

- норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7);

- норматив великих кредитних ризиків (Н8);

- норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9);

- норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

г) нормативи інвестування:

- норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11);

- норматив загальної суми інвестування (Н12).

До внутрішніх факторів, які впливають на стабільність банку, належать якість менеджменту, пов'язана з грамотним розподілом праці, правильною кредитною та дисконтною політикою банку, стратегією банку, ефективним банківським маркетингом, дотриманням існуючих економічних нормативів, установлених НБУ, та чинного законодавства, професійними якостями керівництва банку тощо.

Для забезпечення фінансової стійкості банк повинен мати гнучку структуру капіталу, вміти організувати його кругообіг таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності та створення умов для розширення обсягів діяльності.

Розглядаючи стійкість, як характеристику фінансової діяльності банку, визначають такі її складові: обсяг і структуру власних засобів, рівень доходності і прибутковості, норму прибутку на власний капітал, дотримання встановлених показників ліквідності, мультиплікативну ефективність власного капіталу, обсяг створеної додаткової вартості.

Таким чином, поєднання ресурсної бази з елементами управління цією ресурсною базою визначає ступінь стійкості банку. Фінансовий стан банку,його фінансова стійкість та стабільність залежать від результатів його діяльності. Таке твердження не є випадковим, воно є підсумком грамотного, вмілого управління всім комплексом факторів, що визначають результати діяльності банку. В ринковій економіці фінансова стійкість банку по суті відображає підсумковий результат його діяльності. При цьому, кінцеві результати цікавлять не тільки менеджерів та власників банку, але й його клієнтів/вкладників. Так, фінансовим менеджерам необхідно постійно вести дослідження стійкості банку з метою визначення і прийняття правильних фінансових рішень для визначення загальної стратегії та подальших напрямків діяльності банку.

Для власників банку фінансова стійкість потрібна, щоб отримувати процентний дохід від вкладених в нього коштів, спостерігати прибутковість та рентабельність банку, а також для мінімізації рівня економічного ризику і можливості втрати своїх капіталів.

Що стосується вкладників та інших клієнтів банку, то їх в першу чергу цікавлять гарантії повернення вкладених коштів, висока процентна ставка, а також рівень ризику їх неповернення і співвідношення ризику із отриманою платою за користування коштами (відсотком).

Повний аналіз діяльності комерційних банків дає змогу визначити стан фінансової стійкості, ліквідності, доходності і степеню ризику окремих банківських операцій, виявити джерела власних і залучених засобів, структуру їх розміщення, а також встановити спеціалізацію і значимість окремих банків в банківській системі України.

Механізм забезпечення фінансової стійкості банку - це сукупність методів та інструментів, що суб'єкти забезпечення застосовують і спрямовують на забезпечення фінансової стійкості банків.

Складовими механізму забезпечення фінансової стійкості банку є:суб'єкти забезпечення фінансової стійкості банків; об'єкт забезпечення фінансової стійкості банків; функціональна складова процесу забезпечення фінансової стійкості банків.

Внутрішнім суб'єктом забезпечення фінансової стійкості банку є його менеджмент, що передбачає об'єктивне визначення його поточного й бажаного стану, скоординоване управління фінансами, вибір таких управлінських рішень,котрі сприяли б фінансовій стійкості. Результативність функціонування механізму управління фінансовою стійкістю банків залежить від ступеня впорядкованості його елементів, їх взаємодії та спрямованості щодо досягнення основної мети - забезпечення фінансової стійкості банку.

2. Аналіз фінансової стійкості ПАТ КБ «Приватбанк»

2.1 Розрахунок основних показників фінансової стійкості банку

Фінансова стійкість банку - стан банку, який характеризується збалансованістю фінансових потоків, достатністю коштів для підтримки своєї платоспроможності та ліквідності, а також рентабельною діяльністю.

Фінансова стійкість банку означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.

Розрізняють три основні види фінансової стійкості банку за стабільністю його роботи:

а) нормальна стійкість, яка характеризується стабільною діяльністю, відсутністю неплатежів чи затримки виконання своїх зобов'язань, стабільною рентабельністю;

б) нестійкий фінансовий стан, що характеризується затримкою платежів, неможливістю своєчасно виконувати окремі свої зобов'язання, низьким рівнем рентабельності тощо;

в) кризовий фінансовий стан, який характеризується регулярними неплатежами, наявністю простроченої заборгованості тощо.

Кризовий фінансовий стан може призвести до неспроможності банку фінансувати поточну діяльність, здійснювати платежі та виконувати свої зобов'язання, а в кінцевому рахунку - до банкрутства.

Основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку є:

- коефіцієнт надійності;

- коефіцієнт фінансового важеля;

- коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;

- коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;

- коефіцієнт мультиплікатора капіталу.

1) Коефіцієнт надійності розраховується за формулою:

, % (3.1)

де ВК - власний капітал, тис. грн.;

Зк - залучені кошти ,тис грн.

2) Коефіцієнт фінансового важеля:

, % (3.2)

= 855%

767%

%

3) Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів

, (3.3)

4) Коефіцієнт захищеності дохідних активів:

, (3.4)

де НАд-- недохідні активи, тис. грн.;

Ад -- дохідні активи тис. грн.;

Зб -- збитки, тис. грн.

5) Мультиплікатор капіталу:

(3.5)

де Ак - акціонерний капітал, тис. грн.

11,57

Результати розрахунків зведемо до табл.3.1.

Таблиця3.1 - Основні показники фінансової стійкості

Назва коефіцієнту	2011 рік	2012 рік	2013 рік
1	2	3	4
Коефіцієнт надійності	12%	13%	12%
Коефіцієнт фінансового важеля	855%	767%	842%
Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів	0,10	0,12	0,11
Коефіцієнт захищеності дохідних активів	-0,16	-0,23	-0,33
Мультиплікатор капіталу	10,71	11,57	12,80

З розрахованих коефіцієнтів видно, що коефіцієнт надійності (співвідношення капіталу банку і залучених коштів) за мінімально допустимого значення не менше 5% протягом розглянутого періоду становив 12-13%.

Таким чином, банк має добру забезпеченість власним капіталом і, отже, високу надійність, тобто він досяг того рівня, за якого не залежить від непередбачуваних обставин у залученні вільних коштів грошового ринку, бо має вдосталь своїх, дешевших, які можна розміщати в кредити господарюючим суб'єктам, фізичним особам та в інвестиції.

Коефіцієнт фінансового важеля при максимально допустимому співвідношенні 1 : 20 становив у 2013 році 1:842. Це свідчить про те, що банк має високу активність щодо залучення вільних коштів на грошовому ринку для здійснення своєї діяльності.

Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів майже не змінився за аналізований період в 2011 році він склав 0,10, в 2012 році - 0,12, в 2013 році - 0,11 за оптимального значення не менше 0,10.

Значення коефіцієнта участі власного капіталу у формуванні активів майже не перевищує мінімальне значення. Для того щоб подолати цю проблему необхідно поліпшити менеджмент пасивів і активів, підвищивши забезпеченість власними коштами і скоротивши обсяг не дохідних активів.

Банк має недостатній захист дохідних активів власним капіталом. Так, в 2011 році цей коефіцієнт має негативне значення (-0,16), в 2013 році стан погіршується, він складає вже -0,33. Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом недохідних активів не покриває дохідних активів.

Що стосується коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття активів акціонерним капіталом, то за оптимального співвідношенні 12--15разів він у 2011 році становив 12,80, в 2013 році - 10,71, а в 2013 році порівняно з 2012 збільшився до 11,57 . Це свідчить, що темп зростання активів перевищує темп зростання акціонерного капіталу.

Отже, майже всі основні показники взяті для аналізу фінансової стійкості банку, мають тенденцію до поліпшення або стабілізації чи незначної зміни.

З цих розрахунків можна зробити висновок, що фінансова стійкість банку достатньо забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від імовірних ризикованих втрат на сьогоднішній день і в близькому майбутньому періоді.

2.2 Оцінка фінансової стійкості за методикою CAMEL(S)

Система рейтингу банків CAMEL отримала назву відповідно до назви її компонентів:

«С» (Capital adequacy) -- адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

«A» (Asset quality) -- якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

«М» (Management) -- менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів і правил;

«Е» (Earnings) -- надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

«L» (Liquidity) -- ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов'язань.

Фахівці розглядають капітал як основний засіб захисту коштів вкладників. Банк із міцним капіталом може витримати значні втрати без ризику для вкладів своїх клієнтів. Для оцінки достатності капіталу органи нагляду використовують головним чином коефіцієнтний аналіз.

Один з головних напрямів банківського нагляду -- визначення якості активів, що передбачає виявлення таких із них, які не можуть бути стягнені або реальна вартість яких нижча зазначеної в банківській звітності.

Третім компонентом системи рейтингу CAMEL є управління. Як правило, управління оцінюють в останню чергу, оскільки при цьому узагальнюють інші важливі компоненти аналізу. Зрозуміло, що методи управління оцінюються суб'єктивно, і для цього не можна використовувати коефіцієнтні показники (як по інших компонентах системи CAMEL).

Оцінювати управління починають з вивчення ефективності роботи банку. Банки з якісним управлінням мають адекватний розмір капіталу, достатню якість активів, достатні надходження і належний рівень ліквідності. Не менш важливо, оцінюючи методи управління, проаналізувати банківську політику і його організаційну структуру, включаючи систему контролю.

Політика банку визначає основні напрями банківської діяльності (наприклад, надання кредитів, участь у валютно-фінансових операціях, управління ліквідністю) і, таким чином, є основою для прийняття управлінських рішень менеджером банку.

Системи і методи контролю забезпечують ефективне дотримання основних напрямів політики банку. Керівництво банку також підлягає оцінці з позиції дотримання банком установлених законів і правил, включаючи своєчасне надання достовірних звітів у НБУ.

Четвертим компонентом системи рейтингу CAMEL є оцінка надходжень банку, тобто з'ясування, який прибуток одержує банк.

Банкам необхідно бути прибутковими для того, щоб збільшувати свій капітал. Незважаючи на те, що новий капітал банку може надходити із зовнішніх джерел, наприклад, у результаті випуску нових акцій або грошової ін'єкції з боку його власників, значна частина нового капіталу надходить за рахунок прибутків.

Ці надходження банку являють собою цінність тільки тоді, коли вони не витрачаються, адже банк, який виплачує велику частину свого прибутку у вигляді дивідендів, не забезпечує збільшення свого капіталу.

Надходження, як і капітал, можна розрахувати кількісно за допомогою коефіцієнтів. Найбільш широко використовують показник рентабельності банку. Його розраховують як відношення суми прибутку після сплати податків до вартості активів, за якими він був отриманий.

Завершальним компонентом оцінки системи рейтингу CAMEL є оцінка ліквідності,що вказує на спроможність банку оперативно виконувати свої зобов'язання.

Важливо пам'ятати, що для належного управління ліквідністю банк повинен виконувати свої зобов'язання, не маючи при цьому втрат. Банки повинні мати в розпорядженні ліквідні активи, які легко можуть бути конвертовані в наявні кошти, або повинні вміти оперативно залучати кошти на першу вимогу для того, щоб виконати свої зобов'язання.

Управління ліквідністю містить у собі управління обома сторонами балансу, тобто можливість швидко залучити ліквідні кошти за рахунок наявних ресурсів.

Постановою Правління НБУ № 171 від 8 травня 2002 р. затверджено Положення про порядок визначення рейтингових оцінок, в якому поряд із зазначеними раніше компонентами розглядається також шостий компонент -- чутливість до ринкового ризику (S). Ця система дістала назву CAMELS.

Послідовно розглянемо визначення складових системи CAMELS.

Аналіз капіталу банку

Аналізуючи капітал банку, необхідно пересвідчитися в тому, що банк має достатній капітал для збереження коштів своїх вкладників. Банк повинен мати рівень капіталу, необхідний для одержання відповідних ліцензій на проведення банківських операцій.

Основне завдання аналізу капіталу -- вчасно визначити і збільшити до необхідного рівня капітал банку.

Рейтингова оцінка встановлюється на підставі таких критеріїв:

Рейтинг 1 (сильний) -- банки, у яких:

- нормативи платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н2) набагато перевищують відповідно 8 і 5 %;

- показники капіталу кращі, ніж в інших банків;

- за результатами інспекторських перевірок якість активів відмінна.

Рейтинг 2 (задовільний) -- банки, у яких:

- нормативи платоспроможності і достатності капіталу перевищують відповідно 8 і 5 %;

- показники капіталу одні з найкращих;

- за результатами інспекторських перевірок якість активів задовільна або середня.

Рейтинг 3 (посередній) -- банки, у яких:

- показники основного і сукупного капіталу відповідають нормативам;

- середня позиція проміж інших банків за показниками капіталу;

- середня якість активів, що визначено під час перевірок.

Рейтинг 4 (граничний) -- банки, які:

- виконують один із двох установлених нормативів;

- перебувають у кінці своєї групи за показниками капіталу;

демонструють явну нездатність або проблеми з якістю активів за результатами інспектування.

Рейтинг 5 (незадовільний) -- це банки:

- які порушують установлені нормативи або які мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу);

- у яких показники капіталу гірші серед інших банків групи;

- що мають граничну або незадовільну якість активів за результатами інспекторських перевірок.

Нормативи платоспроможності і достатності капіталу були розраховані у розділі «Аналіз власного капіталу».

Норматив платоспроможності склав: 2011 рік - 8,78%, 2012 рік - 10,15%, 2013 рік - 9,37. Норматив достатності капіталу становить: 2011 рік - 11,18%, 2012 рік - 11,72%, 2013 рік - 10,91%.

Проаналізувавши показники платоспроможності та достатності капіталу за 2011-2013 роки, ми даємо ПАТ КБ «Приватбанк» рейтингову оцінку «2».

Така оцінка пояснюється тим, що показники платоспроможності і достатності капіталу не набагато перевищують свої рекомендовані значення та в результаті проведеної перевірки, ми бачимо що банк має задовільну якість активів.

Аналіз якості активів ПАТ КБ «Приватбанк»

Оцінка якості активів пов'язана з наявністю реального ризику, що супроводжує активні операції банку. Чим вище ризик, тим нижче якість активів.

Визначимо якість активів ПАТ КБ «ПриватБанк» за формулою:

% (3.6)

де Аяк - якість активів, %;

СР - сукупний ризик активів, тис. грн.;

Через неможливість розрахунку сукупного ризику активів, в даному розрахунку будуть використовуватися резерви відповідних активів,

К - капітал, тис. грн.

Рейтингова оцінка банку:

- якщо АК менше 5 % -- 1 (сильний),

- 5--15 % -- 2 (задовільний),

- 5--30 % -- 3 (посередній),

- 30--50 % -- 4 (граничний),

- більше 50 % -- 5 (незадовільний).

Отже, за розрахунком ми бачимо, що в 2011 році якість активів склала 15,05%, в 2012 - 15,69%, в 2013 - 14,72%. Отже якість активів припадає в другий інтервал 5-15% (задовільний). Це означає, що ПАТ КБ «Приватбанк» присвоюється рейтингова оцінка «2».

Аналіз ефективності роботи ПАТ КБ «ПриватБанк»

Для того щоб визначити ефективність роботи банку необхідно розрахувати рівень надходжень.

Рівень надходжень розраховують за формулою:

(3.7)

де ЧП - чистий прибуток, тис. грн.

%

Загальну рейтингову оцінку надходжень установлюють залежно від рівня надходжень .

Рівень надходжень:

- більше 1 % -- 1 (сильний),

- 0,75--1,0 % -- 2 (задовільний),

- 0,50--0,75 % -- 3 (посередній),

- 0,25--0,5 % -- 4 (граничний),

- менше 0,25 % або чисті збитки -- 5 (незадовільний).

За розрахунками ми бачимо, що рівень надходжень протягом розглянутого періоду знаходиться в межах 1%, але слід відзначити їх зменшення: в 2011 році - 1, 37%,в 2012 році - 1,10%, а в 2013 році - 0,97%. Така тенденція пов'язана з тим, що приріст активів переважає приріст чистого прибутку. Отже, ми присвоюємо ПАТ КБ «Приватбанк» рейтинг «1», але треба мати на увазі, що якщо тенденція зменшення збережеться він матиме рейтинг «2».

Аналіз ліквідності ПАТ КБ «ПриватБанк»

Ліквідність аналізують з метою з'ясування спроможності банку відповідати за своїми зобов'язаннями в установлений термін і без втрат.

Етапи аналізу ліквідності: перевірка виконання встановлених показників і нормативів ліквідності; експертна оцінка за приведеними критеріями.

В процесі аналізу ліквідності перевіряють виконання встановлених показників і нормативів ліквідності.

Розглянемо показники ліквідності стосовно ПАТ КБ «Приватбанк».

Норматив миттєвої ліквідності становить(нормативне значення 20%):

- 2011 рік - %

- 2012 рік - %

- 2013 рік - %

Норматив поточної ліквідності складає (нормативне значення 40%):

- 2011 рік - 75,24%

- 2012 рік - 77,11%

- 2013 рік - 84,74 %

Норматив короткострокової ліквідності (нормативне значення 20%):

- 2011 рік - 87,27%

- 2012 рік -

Отже за розрахунками ми бачимо, що ПАТ КБ «Приватбанк» має високу ліквідність активів. Ліквідні активи - кошти в касі та на поточних рахунках кредитної установи, відкритих у банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти. Значення всіх нормативів ліквідності протягом зазначеного періоду підтримується на рівні, що перевищує установлені нормативи.

Банк має високий рівень залучення депозитів, так наприклад кошти клієнтів в 2011 році складали 75182793 тис. грн., в 2012 році - 91841753 тис. грн., а вже в 2013 році - 106342198 тис. грн., що вказує на спроможність швидко залучати кошти. Дивлячись на перераховані фактори, рейтингова оцінка ПАТ КБ «Приватбанк» становитиме «1».

Аналіз менеджменту ПАТ КБ «ПриватБанк»

Менеджмент в методиці CAMEL (S) оцінюється в останню чергу, тому що якість управління банку безпосередньо пов'язано з оцінкою вищенаведених показників. Даний фактор ж в основному пов'язаний з оцінкою неформалізованих критеріїв банківської діяльності (компетентність, здатність до лідерства, дотримання правил ведення банківської діяльності, адекватність внутрішнього і зовнішнього аудиту і т.д.)

Експертна оцінка управління банком проводиться за такими критеріями:

- рейтинг 1 (сильний). Усі інші компоненти мають сильний або задовільний рейтинг. Безумовна відповідність законам і нормативним актам. Є адекватні внутрішні правила роботи банку, які цілком виконуються. Очевидна цілісність, компетентність і здатність управління банком.

- рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільні. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи в основному адекватні й виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком.

- рейтинг 3 (посередній). Багато компонентів системи посередні або задовільні. Частково не дотримуються закони і нормативні акти. Необхідно поліпшити існуючі правила роботи банку або більш ретельно їх дотримуватись. Виникає певна стурбованість методами управління і сумніви в компетентності керівництва банку.

- рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи посередні і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і встановлених нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи або він не витримується. Очевидні факти незадовільного управління.

- рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів системи є граничним або незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і нормативів. Правила роботи відсутні або не витримуються. Неякісне управління або некомпетентність керівного складу.

З огляду на всі попередні розрахунки ми бачимо, що показники платоспроможності та достатності капіталу, рівень надходжень та нормативи ліквідності мають сильний та задовільний рейтинги, що свідчить про високий рівень менеджменту ПАТ КБ «Приватбанк».

Отже, порівнявши ці фактори з критеріями оцінки управління банком, ми можемо присвоїти банку рейтинг «1».

Оцінка чутливості до ринкового ризику ПАТ КБ «ПриватБанк»

ПАТ КБ «Приватбанк» має помірну чутливість надходжень банку до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери.

Внутрішньобанківські положення та процедури належним чином відображають порядок управління ринковим ризиком.

Діє ефективна система внутрішнього контролю, що забезпечує надійне функціонування процесу управління ринковим ризиком і визначає підзвітність та чітке розмежування повноважень.

Ефективне використовуються ліміти ринкового ризику, що встановлюються для його контролю і обмеження, а також відповідають розміру активів банку, складності його операцій та достатності капіталу.

Внутрішній аудит з достатньою періодичністю здійснює перевірки дотримання внутрішніх лімітів щодо обмеження ринкового ризику (структури та достовірності системи вимірювання ризиків) і положень щодо управління ринковим ризиком, а також вимог Національного банку України щодо його обмеження.

У банку виконуються вимоги нормативно-правових актів НБУ щодо обмеження ринкового ризику.

Всі ці фактори вказують та не, що ПАТ КБ «Приватбанк» має низьку чутливість до ринкового ризику. Саме тому, йому присвоюється рейтингова оцінка «1».

Визначення сукупного рейтингу банку

Сукупний рейтинг визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із шести компонентів за п'ятибальною шкалою. Визначення сукупного рейтингу має бути добре обґрунтованим і враховувати всі основні фактори, що відображені при отриманні рейтингових оцінок за всіма компонентами.

Отже, ми бачимо, що ПАТ КБ «Приватбанк» отримав рейтинг «1» за 4 компонентами і рейтинг «2» за 2 компонентами.

Тому ПАТ КБ «Приватбанк» отримує сукупний рейтинг «1», або сильний банк.

Банк має такі характеристики:

- фінансовий стан надійний в усіх аспектах;

- виявлені проблеми можна вирішити в процесі звичайної роботи;

- фінансовий стан стійкий до змін і проблем, що відбуваються в економіці або банківському секторі;

- фінансовий стан не викликає в органів нагляду підстав для занепокоєння.

2.3 Оцінка фінансової стійкості банку за критерієм Кромонова

Ця методика рейтингової оцінки, розроблена групою російських економістів під керівництвом кандидата економічних наук Кромонова. Вона ґрунтується на застосуванні індексного методу і найповніше відображає фінансово-економічні аспекти діяльності банківських установ. За методикою Кромонова рейтингова оцінка діяльності банків складається поетапно.

На першому етапі на основі даних балансу банку визначаються його абсолютні параметри, а саме:

- параметри капіталу;

- параметри зобов'язань;

- параметри активів.

На другому етапі шляхом співвідношення зазначених параметрів обчислюються параметричні коефіцієнти.

Генеральний коефіцієнт надійності - показує, наскільки ризиковані вкладення банку в працюючі активи захищені власним капіталом банку, яким будуть погашатися можливі збитки у випадку неповернення або повернення в знеціненому вигляді того чи іншого працюючого активу. Являє максимальний інтерес для кредиторів банку.

, (3.8)

Коефіцієнт миттєвої ліквідності - показує, чи використовує банк клієнтські гроші як власні кредитні ресурси. Представляє найбільший інтерес для клієнтів, які перебувають у банку на розрахунковому та касовому обслуговуванні.

% = 0,24

% = 0,27

= 0,28

Крос-коефіцієнт - показує, яку ступінь ризику допускає банк при використанні залучених коштів.

(3.9)

фінансовий стійкість банк ліквідність

Генеральний коефіцієнт ліквідності - характеризує здатність банку при неповерненні виданих позик задовольнити вимоги кредиторів у гранично розумний термін - термін, необхідний керівництву банку для прийняття рішення і завершення операцій з продажу належних банку майна і цінностей.

, (3.10)

де ЛА - ліквідні активи, які включають грошові кошти в касі, на кореспондентських рахунках в інших банках, а також в резервах НБУ, тис. грн;

ЗК- захищений капітал, тис. грн;

ФОР - фонд обов'язкового резерву, тис. грн;

З - зобов'язання, тис. грн.

0,19

0,24

Коефіцієнт захищеності капіталу - показує наскільки банк враховує інфляційні процеси і яку частку своїх активів розміщує в нерухомості, цінностях і обладнанні.

(3.11)

де ЗК - захищений капітал, який містить основні засоби банку, активні залишки групи рахунків капітальних вкладень та дорогоцінні метали, тис.грн.



= 0,14

Коефіцієнт фондової капіталізації прибутку - характеризує ефективність роботи банку - здатність нарощувати власний капітал за рахунок прибутку, а не додаткових емісій акцій.

(3.12)

де УФ - уставний фонд, тис. грн.

=1,23

Наступним етапом є розрахунок поточного індексу надійності, для чого отримані коефіцієнти нормуються евристичним методом, перемножуються на емпіричну вагу і підсумовуються. Евристичний спосіб нормування полягає в тому, що коефіцієнти всіх банків діляться на відповідні коефіцієнти, так би мовити, ідеального банку, який підтримує на оптимальному рівні співвідношення між надійністю та прибутковістю. Згідно з методикою "оптимально надійним" вважається банк, який має такі значення показників:

Кожен з розрахованих коефіцієнтів ПАТ КБ «Приватбанк» потрібно розділити на відповідний нормуванню у оптимально надійного банку, тобто на 1, на 1, на 3, на 1, на 1, на 3.

Для завершення процедури коефіцієнти повинні бути зважені і підсумовані. Система зважування полягає в обліку різних переваг споживачів того чи іншого рейтингу, тобто повинна відображати мрію грамотного інвестора про потрібний йому банк. Найбільш важливим коефіцієнтом надійності будь-якого банку є генеральний , тобто ступінь покриття ризикованих вкладень власним капіталом. Тому йому присвоєно найбільшу вагу - 45%. Другим за значимістю (особливо для клієнтів, які перебувають на розрахунковому і касовому обслуговуванні) є коефіцієнт , що характеризує здатність банку в будь-який момент відповісти за зобов'язаннями до запитання в повному обсязі. Він отримав питому вагу 20%. Іншими показниками присвоєні такі ваги: - 10%, - 15%, - 5%, - 5%.

Виходячи з вище зазначеного розрахунок індексу надійності має вигляд:

,% (3.13)

Виходячи з формули, максимальна величина індексу надійності дорівнює 100. Чим вище даний індекс, тим надійніший і фінансово стійкий банк.

22%

23%

%

Результати розрахунків зведемо до табл.3.2.

Таблиця3.2 - Оцінка фінансової стійкості банку за критерієм Кромонова

Назва коефіцієнту	2011 рік	2012 рік	2013 рік
1	2	3	4
Генеральний коефіцієнт надійності	0,13	0,11	0,10
Коефіцієнт миттєвої ліквідності	0,24	0,27	0,28
Крос-коефіцієнт	1,23	1,33	1,16
Генеральний коефіцієнт ліквідності	0,21	0,19	0,24
Коефіцієнт захищеності капіталу	0,12	0,14	0,15
Коефіцієнт фондової капіталізації прибутку	1,23	1,23	1,34
Індекс надійності	22%	23%	21%

Отже за методикою В. Кромонова фінансова стійкість ПАТ КБ «Приватбанк» має дуже низьке значення (в 2012 році 23%). Такий результат ми отримали у зв'язку з неточністю розрахунків через недостатність даних, необхідних для визначення фінансової стійкості за цією методикою.

Методика Кромонова має недоліки, до числа яких можна віднести наступні:  достатня спірність нормування коефіцієнтів;  методику не можна назвати повністю відкритою. Закритими частинами як і раніше є розрахунки коефіцієнтів зважування розраховуються показників, крім того, укладачі рейтингу можуть коригувати місце того чи іншого банку по одержуваної ними неформальній інформації.



3. Заходи щодо підвищення фінансової стійкості ПАТ КБ «Приватбанк»

ПАТ КБ «Приватбанк» має гарні показники фінансової стійкості. Але в наслідок економічних, фінансових та інших чинників ситуація в банку може погіршитись. На цей випадок розглянемо заходи, що можуть допомогти підвищити або відновити фінансову стійкість банку:

а) рекапіталізація банку, як захід відновлення фінансової стійкості;

б) управління ліквідністю і платоспроможністю, як основними показниками фінансової стійкості.

Розглянемо рекапіталізацію банку за участю держави як засіб відновлення фінансової стійкості банку.

Як вже говорилося в останній час зменшилися періоди між фінансовими кризами, банки України постійно функціонують в сфері нестабільної економіки. Аналізуючи фінансову кризу 2009-2010рр., можна виділити основні наслідки кризи для діяльності банку:

- масовий відтік депозитів підприємств та населення;

- відсутність коштів на міжбанківському ринку для поповнення ресурсів банку, дефіцит яких спричинений відтоком депозитів;

- падіння грошових валютних потоків експортної виручки клієнтів банку за рахунок різкого зниження світового попиту на експортну продукцію з України;

- різке зростання курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти та виникнення проблем для клієнтів, які отримують доходи в національній валюті (підприємства-імпортери та фізичні особи), по поверненню валютних кредитів в валюті, яку треба купити по новому;

- масове неповернення кредитів та несплата відсотків фізичними особами при скороченні робочих місць, закритті виробництв та відсутності джерел доходів для погашення кредитів.

Для того щоб подолати ці наслідки та відновити фінансову стійкість на практиці застосовують рекапіталізацію банків.

Практично реалізація цього заходу зводиться до таких кроків:

- визначення фінансових установ, які мають долучитися до процесу рекапіталізації, здійснення вибору банків;

- визначення джерел фінансування (створення спеціальних фондів, або використання облігацій);

- вирішення питань, пов'язаних з контролем і корпоративним управлінням.

Як правило, програми рекапіталізації для банків є добровільними.

Загалом переваги рекапіталізації зводяться до покращення платоспроможності банків, уникнення розпродажу активів і підтримки їхньої кредитної активності. Однак, у кінцевому підсумку, переваги і недоліки здійснення рекапіталізації здебільшого залежать від особливостей її реалізації.

Стабільний розвиток та подальше функціонування банківської системи України перебувають у тісному зв'язку з нарощуванням ресурсної бази. Від того, наскільки банк приділяє увагу формуванню фінансових ресурсів, залежить його платоспроможність та ліквідність. Одним із елементів ефективного функціонування банку та його фінансової стійкості є його стабільність і достатність ресурсної бази. Політика комерційних банків щодо зміцнення ресурсної бази пов'язана із вирішенням таких завдань, як формування джерел фінансових ресурсів із мінімальною вартістю, ефективним їх використанням та управлінням цими ресурсами під час проведення активних операцій.

Ліквідність банківської системи є тим стрижнем, який забезпечує своєчасність, повноту і безперервність виконання усіх грошових зобов'язань банківської системи та достатність коштів щодо потреб розвитку вітчизняної економіки. Підвищення ефективності управлінням ліквідністю банківської системи є одним із пріоритетних завдань центральних банків кожної країни.

По-перше, банку з нестійким положенням можна порадити поліпшити організаційну структуру банку, тобто приділити увагу розвитку менеджменту, зокрема, створити, наприклад, службу внутрішнього аудиту, що дозволило б знизити зловживання усередині банку.

По-друге, банку необхідно оцінювати ліквідність балансу шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. У процесі аналізу балансу на ліквідність можуть бути виявлені відхилення убік як зниження мінімально допустимих значень, так і їхнього істотного перевищення. У першому випадку комерційному банку потрібно в місячний термін привести показники ліквідності у відповідність із нормативними значеннями. Це можливо за рахунок скорочення насамперед міжбанківських кредитів, кредиторської заборгованості й інших видів залучених ресурсів, а також за рахунок збільшення власних коштів банку. Проте варто мати на увазі, що залучення додаткового капіталу у формі випуску нових акцій викликає скорочення дивідендів і несхвалення пайовиків.

З іншого боку, для комерційного банку, як і будь-якого іншого підприємства, загальною основою ліквідності виступає забезпечення прибутковості виробничої діяльності (виконуваних операцій). Таким чином, якщо фактичне значення основного нормативного коефіцієнта ліквідності виявляється набагато більше, чим установлене мінімально допустиме. то діяльність такого банку буде негативно оцінюватися його пайовиками, із погляду невикористаних можливостей, для одержання прибутку. У цьому зв'язку варто зауважити, що аналіз ліквідності балансу повинний проводитися одночасно з аналізом прибутковості банку. Досвід роботи комерційних банків показує, що банки одержують більше прибутку, коли функціонують на грані мінімально допустимих значень нормативів ліквідності, тобто цілком використовують надані їм права по залученню коштів у якості кредитних ресурсів.

У той же час особливості його роботи як установи, що засновує свою діяльність на використанні коштів клієнтів, диктує необхідність застосування показників ліквідності. Максимальна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських рахунках стосовно інших активів. Але саме в цьому випадку прибуток банку мінімальний. Максимізація прибутку потребує не збереження коштів, а їх використання для видачі позичок і здійснення інвестицій. Оскільки для цього необхідно звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперебійність виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами та впливає на його фінансову стійкість.

Отже, суть банківського управління фінансовою стійкістю складається в гнучкому сполученні протилежних вимог ліквідності і прибутковості.

По-третє, підтримка ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення визначеної політики банку в області пасивних і активних операцій, вироблюваної з урахуванням конкретних умов грошового ринку й особливостей виконуваних операцій. Тобто банк повинний розробити грамотну політику управління активними і пасивними операціями.

При цьому в управлінні активами банку варто звернути увагу на наступні моменти:

- управління готівкою повинно бути більш ефективним, тобто необхідно планувати притоки і відтоки готівки і розробити графіки платежів.

- терміни, на які банк розміщає кошти, повинні відповідати термінам притягнутих ресурсів. Не припустимо перевищення коштів на рахунках активу над коштами на рахунках пасиву.

Акцентувати увагу на підвищенні рентабельності роботи в цілому і на прибутковості окремих операцій зокрема. Так в управлінні кредитним портфелем необхідно:

- контролювати розміщення кредитних вкладень по ступені їхнього ризику, форм забезпечення повернення позичок, рівню прибутковості. Кредитні вкладення банку можна класифікувати з врахуванням ряду критеріїв (рівень кредитоспроможності клієнта, форма забезпечення повернення кредиту, можливість страхування позичок, оцінка надійності кредиту економістом банку та ін.) Частка кожної групи кредитів у загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку і її зміна є основою для прогнозування рівня коефіцієнта ліквідності, показує можливості продовження старої кредитної політики банку або необхідність її зміни.

...