Організаційно-методологічні основи управління фінансовою стійкістю банку

Аналіз існуючих підходів до оцінки фінансового стану клієнтів в механізмі забезпечення фінансової стійкості банку показує, що застосування наведених моделей у банківській практиці нашої країни пов'язане з певними труднощами. Причини цього полягають у різних визначеннях окремих показників через те, що ці показники та форми бухгалтерської звітності не збігаються; важко підібрати аналоги або практично визначити, наприклад, показники “грошовий потік”, “брутто-доходи”, “ринкова оцінка капіталу”, “готівка” тощо.

Слід також зазначити, що при одному і тому ж значенні конкретного показника одне підприємство є збитковим, а інше -- прибутковим. В умовах перехідної економіки застосування наведених моделей може здійснюватись на сьогодні лише на теоретичному рівні, саме тому необхідним є пошук показників, які б найбільш повно відображали фінансовий стан вітчизняного підприємства. Можна виділити найбільш суттєві недоліки, що притаманні розглянутим методам визначення кредитоспроможності позичальника. По-перше, інформаційною основою для проведення аналізу є баланс підприємства, який відображає фінансовий стан підприємства на певну дату, тобто являє собою “фотографію” фінансів підприємства. Він зовсім не відбиває руху коштів за період, тобто за своєю природою є статичним. По-друге, фінансові коефіцієнти використовуються окремо один від одного, тобто вони не взаємозв'язані між собою. Цю проблему можна вирішити, якщо використовувати так звану “Z-модель”, але на практиці виникає проблема її застосування. Це пов'язано з тим, що значення “Z-функції” і коефіцієнти її аргументів розраховані на основі емпіричних даних, отриманих на підставі західної статистики. Тому її застосування в умовах перехідної економіки України не дає бажаних результатів. По-третє, використання зазначених методів не дає змоги достовірно спрогнозувати поведінку показників кредитоспроможності позичальника в майбутньому. Остання проблема пов'язана з особливостями господарювання підприємств в Україні. Мається на увазі те, що більшість підприємств, особливо середніх та малих, не показують своїх справжніх оборотів, намагаючись зменшити податки. Тому показники балансу штучно зменшені, завдяки чому неможливо реально оцінити фінансовий стан позичальника.

В дисертації запропоновані методичні основи аналізу фінансового стану клієнтів банку з визначенням диференційовано для позичальників-юридичних осіб, позичальників-банків та позичальників-фізичних осіб критеріїв оцінки і присвоєнням кожному кредиту інтегрованого коефіцієнта, який відображає ступінь кредитного ризику. Це дозволило провести класифікацію позичок та визначити розмір відрахувань в страховий резервний фонд. Запропоновані методичні основи аналізу фінансового стану клієнтів банку доцільно використовувати при проведенні оцінки фінансового стану позичальників перед наданням кредиту, а також при проведенні кредитного моніторингу.

Формування резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями та від дебіторської заборгованості банків відбувається у складних умовах трансформації ринкової економіки. Економічний спад протягом тривалого періоду, соціальна нестабільність, недосконалість правових та регулятивних умов функціонування банків негативно вплинули на їх фінансову стійкість і надійність. Тому дуже важливим є виконання банками в повному обсязі нормативних вимог, щодо формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат в процесі банківської діяльності, а також здійснення заходів щодо поліпшення якості активів та зниження рівня ризиків. Резерви за активними операціями, які формують банки, виконують важливу захисну функцію, забезпечують підвищення фінансової стійкості і надійності банку.

В роботі наголошується на можливості вдосконалення моделювання банківських ризиків, яке доцільно здійснювати за двома ключовими взаємопов'язаними між собою напрямками: по-перше, використовуючи підхід, запропонований Н. М. Марковіцем щодо раціонального формування портфелів активів і пасивів з урахуванням фінансових ризиків; по-друге, застосовуючи апарат лінійного програмування для знаходження структури активів, зобов'язань і капіталу, що доставляє мінімум ризику ліквідності при виконанні нормативних вимог НБУ та внутрішньобанківських обмежень.

У розділі 5 “Діагностика та шляхи зміцнення фінансової стійкості банків України” на основі визначення тенденцій стану фінансової стійкості вітчизняних банків і з урахуванням узагальнення зарубіжного досвіду сформульовано пропозиції щодо шляхів зміцнення фінансової стійкості банків України.

Проведений аналіз свідчить про динамічний розвиток банківської системи України впродовж 2002-2003 років. Банківська система позитивно впливала на макроекономічний стан країни. Банки спрямовували зусилля на зміцнення своєї фінансової стійкості та надійності за рахунок підвищення рівня капіталізації, зміцнення стабільності ресурсної бази шляхом збільшення частки довгострокових залучених коштів, формування резервів за активними операціями, зменшення обсягів проблемних кредитів та ризикованості здійснюваних операцій. Разом з тим спостерігається тенденція до зниження показника достатності капіталу, що пояснюється більш швидким зростанням активів, ніж капіталу. Недосформований резерв під кредитні ризики та зменшення фінансового результату деяких банків стали причиною скорочення обсягу регулятивного капіталу. Капітал банків зростав в основному за рахунок нарощування статутних фондів і субординованого боргу. Разом з поліпшенням якості активів та підвищенням ефективності їх використання спостерігається тенденція до зниження рівня процентної маржі та загальної дохідності активних операцій банків. Це пов'язано зі зростанням витрат на формування резервів під ризики, збільшенням адміністративних витрат, зменшенням доходів від валютообмінних операцій та списанням безнадійних активів.

Для поліпшення фінансового розвитку банків України необхідно: по-перше, нарощувати регулятивний капітал шляхом збільшення статутного капіталу та зниження рівня ризикованості активних операцій; по-друге, поліпшити якість активів за рахунок збільшення робочих активів; по-третє, необхідно проводити більш виважену процентну політику у поєднанні зі збалансованістю термінів повернення активів та зобов'язань; по-четверте, поліпшити ефективність стратегічного прогнозування на основі бізнес-планування та бюджетування; по-п'яте, розширити спектр банківських операцій, зокрема за рахунок здійснення лізингових операцій. Серед головних напрямків розвитку банків з метою підвищення їх конкурентоспроможності та фінансової стабільності, слід виділити: 1) застосування процедури реорганізації через злиття середніх та малих банків; 2) здійснення реструктуризації великих банків з метою підвищення рівня капіталізації та поліпшення якості їхніх активів; 3) підвищення прибутковості банківських операцій за рахунок кредитування та обслуговування реального сектора економіки та населення; 4) поліпшення технологічності і комп'ютеризації банківських операцій; 5) підвищення рівня банківського менеджменту.

В роботі дістала подальшого розвитку методологія прогнозування фінансової стійкості на основі розробки адаптаційної системи планування банку. Адаптаційна система планування дає початок управлінському процесу, установлює мету, перспективи і необхідні пропорції, вона убирає в себе три компоненти: стратегічне, тактичне й оперативне (фінансове) планування. Слід виділяти три рівні планування: планування діяльності банку взагалі; планування діяльності окремих підрозділів; функціонально-операційне планування (планування окремих операцій і послуг). Усі ці рівні тісно пов'язані, і будь-які зміни на будь-якому з них відразу ж позначаються і на інших, тому планування на різних рівнях не можна розглядати у відриві один від одного. Так, плани, які розробляються на рівні підрозділів, уже орієнтовані на вироблення стратегії відносно операцій, які здійснюються в банку. Залежно від цілей, які постають перед менеджерами банку, виникає потреба в проведенні аналізу, планування, обліку і контролю різних потоків грошових коштів, тобто в бюджетуванні грошових потоків. Формування установами банку своїх власних планів має здійснюватися у взаємозв'язку із загальнобанківськими цілями і з урахуванням основних напрямків бізнес-політики банку.

Адаптаційна система планування банку передбачає здійснення контролю за виконанням бізнес-плану. Контроль -- це процес забезпечення досягнення банком своїх цілей, які можна розділити на такі етапи: установлення стандартів; вимірювання фактичних результатів; здійснення необхідних та достатніх дій. Розділи бізнес-плану мають конкретні цілі, які описуються з використанням кількісних, якісних та часових змінних. Ці цілі беруться за основу при встановленні стандартів. Відомі три основні види контролю: попередній, поточний і підсумковий. Усі ці види контролю мають на меті сприяти тому, щоб фактично отримані результати були якомога ближчими до планових показників. Підвищення ефективності системи контролю повинно базуватися на додержанні основних вимог до неї. Серед таких вимог доцільно виділити: стратегічний характер контролю; результативність контролю; гнучкість контролю; своєчасність контролю; економічність та простоту контролю.

Існує багато причин, що зумовлюють подальший розвиток нетрадиційних банківських операцій та послуг. Серед них слід виділити такі: необхідність підвищення фінансової стійкості та надійності банка; потреба підвищення якості обслуговування клієнтів; необхідність диверсифікації банківських доходів шляхом збільшення частки комісійних доходів; необхідність диверсифікації банківських ризиків; необхідність розширення та оптимізації структури ресурсної бази; загострення конкуренції між фінансово-кредитними установами, як банківськими, так і парабанківськими. Поки що більшість нетрадиційних операцій та послуг не набула широкого застосування в банківській діяльності. Певним чином це пов'язано з технологічним відставанням вітчизняних банків, недосконалістю існуючого законодавства, сучасним станом економіки країни. У цій ситуації особливої актуальності набуває дослідження ролі нетрадиційних банківських операцій та послуг у зміцнені фінансової стійкості банку, зокрема лізингових операцій і безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток.

При проведенні лізингових операцій істотно зросло значення банків, що виступають як лізингодавці, так і кредитори та посередники. В наш час лізингові операції практично не здійснюються без участі банків, які можуть безпосередньо займатися цими операціями або утворювати свої спеціальні дочірні відділення для цих цілей. Банки, що здійснюють лізингові операції, мають низку переваг, а саме: розширюють коло банківських операцій, збільшують клієнтську базу і, відповідно, збільшують прибутки; отримують можливість зниження ризику втрат від неплатоспроможності клієнтів; при здійсненні лізингових операцій банк залишається власником майна, переданого в оренду і при порушенні умов договору може повернути його (ця обставина дає можливість проведення лізингових операцій з клієнтами, фінансове становище яких викликає сумніви); банк має право нараховувати на майно, передане в оренду, амортизаційні відрахування, що не оподатковуються і можуть бути додатковим джерелом засобів для придбання нового майна. Дотепер в Україні лізингова форма кредитування не одержала поширення. Одна з головних причин -- великий попит на кредитні ресурси при високому рівні інфляції робив для банків більш привабливим короткострокове кредитування за високими процентними ставками з одержанням високого рівня прибутку у короткостроковому періоді. Підприємства й організації при відсутності діючого механізму банкрутства підприємств і “за старою звичкою” вирішували нагальні завдання, не турбуючись про реальність повернення отриманих позичок у надії списання своїх боргів державою, яка проводила політику дешевих грошей у галузі фінансів. Приватизація підприємств і позитивні зрушення, що виразилися у значному зниженні рівня інфляції при проведенні урядом та НБУ політики дорогих грошей, знизили попит на банківські кредити. І тепер банки та їх потенційні клієнти повинні шукати нові форми взаємовигідного співробітництва. В цій ситуації найбільш перспективною, на наш погляд, є форма лізингового кредитування. Розвиток лізингу в Україні в основному гальмується через протиріччя законодавчих норм у різних законодавчих актах і можливістю їх неоднозначного трактування. Відсутність чіткого визначення понять “лізинг” та “оренда” призводить до нерозуміння суті лізингу податковими органами. Не відпрацьовані питання переходу права власності після закінчення договору, фактичного вилучення об'єктів лізингу у боржників, повернення ПДВ при купівлі. Крім того, на сьогоднішній день немає реальних схем гарантування і страхування ризиків по лізингових операціях, що, по-перше, збільшує вартість лізингу, по-друге, ускладнює доступ інших компаній до нього. Чи не найголовнішою причиною недостатнього розвитку лізингу в Україні є економічна ситуація в країні. Лізинг -- це інструмент довгострокового кредитування, а сьогодні економічна нестабільність не дозволяє банкам видавати кредити на тривалий термін. Для прискорення та оптимізації розвитку лізингу в Україні доцільно: розробити державну програму розвитку лізингу в Україні, пов'язану з програмою пріоритетного розвитку галузей виробництва; створити єдину базу усіх об'єктів лізингу; розробити і затвердити прискорений механізм реєстрації і вилучення об'єктів лізингу; встановити можливість прискореної амортизації об'єктів лізингу з коефіцієнтом 2; визначити українські лізингові компанії, які уповноважені брати участь у державних інвестиційних програмах; внести до Верховної Ради України пропозиції щодо усунення протиріч між законами, що регулюють цей вид діяльності.

Наступним перспективним напрямком в діяльності вітчизняних банків слід вважати розвиток регіональної системи безготівкових розрахунків за допомогою пластикових карток, що надасть клієнтам можливість: безготівкових розрахунків за товари і послуги; цілодобового доступу до коштів (у перспективі -- по всій території України і за кордоном); зарахування заробітної плати на картку й одержання додаткового доходу у вигляді дивідендів; одержання кредиту по картці. Створення єдиної національної пластикової карти має на меті кілька завдань: по-перше, підвищення якості послуг, наданих населенню, збільшення спектра можливих операцій, зростання безпеки платежів; по-друге, упровадження національної карти дозволить перевести значну частину готівки в обігу в безготівкову форму, що, у свою чергу, зменшить тінізацію економіки, збільшить збирання податків, дозволить здійснити економію на касових операціях; по-третє, гроші клієнтів, що є в системі, будуть безпосередньо працювати на фінансову систему держави, приносячи їй істотний прибуток, що дозволить збільшити дохідну частину бюджету.

Одним з важливих заходів забезпечення фінансової стійкості і надійності банків є страхування депозитів. У країнах з розвинутою ринковою економікою створені системи депозитного страхування, що забезпечують захист внесків у випадку банкрутства банків. Необхідно відзначити, що рішення про створення таких систем приймалися, як правило, у періоди криз. Система депозитного страхування України, на нашу думку, повинна мати наступні характеристики: обов'язковість; імперативність; змішана форма власності; обмеженість; ставки платежів, диференційовані по банках; структурний склад: Українська корпорація страхування депозитів і регіональні відділення в обласних центрах країни, фонди депозитного страхування, страхові організації України; суб'єкти: усі банки, зареєстровані в Україні; об'єкти страхування визначаються законодавчо. Вдосконалення системи депозитного страхування в Україні дозволить вирішити наступні задачі: по-перше, запобігти кризі банківської системи внаслідок втрати банками ліквідності та одночасного вилучення грошей із депозитних рахунків; по-друге, захистити вкладників у випадку банкрутства банків. Водночас, зростання числа депозитів поліпшить структуру грошової маси і підвищить ефективність регулювання грошово-кредитної сфери. На підставі поділу ризику відбудеться розмежування сфер компетентності і відповідальності суб'єктів банківської системи. Буде створений цивілізований механізм процедури банківських банкротств. Таким чином, необхідність вдосконалення існуючої системи депозитного страхування в Україні обумовлена потребами розвитку і зміцнення фінансової стійкості банківської системи країни, зрозуміло, при наявності відповідних інституціональних та фінансово-економічних передумов.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в удосконаленні методологічних засад управління фінансовою стійкістю, системи аналітичних засобів та модельного інструментарію для підвищення наукового обґрунтування фінансових рішень в банківській сфері в умовах нестабільної економіки. Це дозволило сформулювати низку висновків концептуально-теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру, які відображають вирішення задач дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети.

1. Соціально-економічна роль банків в економіці визначається функціями, які вони виконують, відіграючи роль базової ланки кредитної системи і можуть бути побудованими за принципами сегментування чи універсальності. В дисертації доведено, що ефективність операцій банку прямо пов'язана з його розміром. Великі банки мають можливість поглибити спеціалізацію, диверсифікувати активи і у такій спосіб розосередити ризики. Також доведено, що одним із головних напрямків удосконалення організаційної структури банку є створення регіональних управлінь, які мають значні повноваження під час проведення операцій і контролю.

2. Спроможність банківської системи здійснювати свою діяльність, її місце і роль у процесах економічних перетворень і подальшого розвитку економіки України значною мірою залежить від стану її фінансової стійкості. Для досягнення стійкості банківської системи потрібно здійснити додаткові заходи, спрямовані на підвищення платоспроможності і надійності функціонування банківської системи, а саме: підвищити рівень капіталізації банків; удосконалити систему реєстрації банків і порядок надання ліцензій на здійснення банківських операцій; розробити стратегію роботи з великими профільними банками, що має зменшити ризик виникнення кризи банківської системи; вдосконалити систему страхування банками вкладів і депозитів; використовувати оцінку рейтингу банків за системою САМЕL; установити жорсткіший контроль за формуванням банками фондів страхування кредитних ризиків; ефективніше використовувати систему раннього реагування, яка дає змогу виявляти проблеми в діяльності банків на початкових стадіях їх виникнення.

3. На основі виділених параметрів фінансової стійкості з урахуванням характеру впливу ендогенних та екзогенних факторів запропоновано таке формулювання фінансової стійкості як ринкової категорії -- це спроможність банку як системи трансформування ресурсів (персоналу, фінансових ресурсів, активів, обладнання та інформаційних технологій) з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком виконувати свої функції у ринковому середовищі попри вплив ендогенних та екзогенних факторів. Щодо забезпечення фінансової стійкості банку необхідно виділити такі взаємопов'язані напрямки: стійкість капітальної бази; стійкість ресурсної бази; організаційно-структурна стійкість банку; комерційна стійкість банку. Домінантами комплексного управління фінансовою стійкістю банку слід вважати: по-перше, організацію комплексного аналізу фінансової стійкості; по-друге, організацію рейтингової оцінки стану фінансової стійкості; по-третє, управління банківськими ризиками.

4. Обґрунтовано, що поняття ефективного управління банком охоплює такі основні напрямки: стратегічне планування, маркетинг, управління технологічним розвитком, фінансовий контроль, підготовка кадрів. Ефективність управління банком, його фінансовий стан можуть бути оцінені за допомогою системи рейтингової оцінки. У зв'язку з цим необхідне створення системи рейтингової оцінки діяльності банків на національному рівні з використанням зарубіжного досвіду.

5. Аналіз фінансової стійкості являє собою систему спеціальних знань, пов'язаних із дослідженням тенденцій усебічного розвитку, науковим обґрунтуванням планів і управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, а також пошуком, вимірюванням і обґрунтуванням резервів підвищення ефективності фінансових показників діяльності банку. Аналітичне дослідження, його результати і їх використання в банківському менеджменті мають відповідати певним принципам (вимогам), що накладають свій відбиток на це дослідження і повинні обов'язково виконуватися у процесі організації, проведення і практичного використання результатів аналізу фінансової стійкості. Основними з цих принципів є: урахування специфіки тієї країни, де функціонує банк; науковий характер; комплексність; забезпечення системного підходу до аналізу; об'єктивність, конкретність, точність; дійовість; проведення аналізу за планом і систематично; оперативність; демократизм.

6. Розроблені концептуальні засади організації комплексного аналізу фінансової стійкості банку. Система комплексного аналізу включає оцінку фінансово-економічної ситуації в країні, аналіз власних, запозичених і залучених коштів, активів, доходів, витрат і прибутковості, темпів зростання банку, ліквідності і платоспроможності, дотримання економічних нормативів.

7. На основі проведеного аналізу існуючих методів рейтингової оцінки діяльності банків в дисертації запропоновані шляхи їх вдосконалення. Одним із найбільш перспективних підходів до рейтингової оцінки фінансової стійкості вітчизняних банків є підхід, що ґрунтується на застосуванні методів прикладного статистичного аналізу, зокрема методів розпізнавання образів та кластерного аналізу. Основними напрямками вдосконалення цього підходу є такі: урахування динаміки фінансового стану банків; розширення набору фінансових коефіцієнтів, що використовуються під час аналізу.

8. Застосування сучасного інструментарію багатовимірного статистичного аналізу дає змогу значно розширити методологічні можливості та принципи рейтингової оцінки банків. Викладений в дисертації підхід до вдосконалення методологічних принципів рейтингової оцінки банків на основі використання методів розпізнавання образів та кластерного аналізу може служити додатковим інструментом нагляду за банківською системою, насамперед пруденційного, а також використовуватись банківськими аналітиками для “експрес-оцінки” роботи власного банку, аналізу фінансової стійкості банків-контрагентів та незалежними рейтинговими агенціями для складання рейтингу вітчизняних банків.

9. Підвищенню ефективності механізму управління фінансовою стійкістю сприятиме запропонована класифікація ризиків, які поділяються на непрямі та фінансові. Це дозволило сформулювати напрямки управління банківськими ризиками: по-перше, макроекономічне (на рівні держави) управління банківськими ризиками, яке реалізується засобами адміністративного й економічного регулювання ризиків і яке передбачає існування ефективної системи банківського законодавства і нормативних актів НБУ, що містять у собі механізми і процедури подолання кризових явищ; по-друге, внутрішньобанківська стратегія управління ризиками, яка реалізується через виконання менеджерами банку своїх функцій. Мета процесу управління полягає в обмеженні чи мінімізації рівня ризику. При цьому, процес управління ризиками складається з трьох основних етапів: усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикованих сфер; обчислення величини ризику за допомогою кількісних методів; мінімізація ризиків з використанням відповідних методів управління.

10. В дисертації виділені критерії оцінки фінансового стану клієнтів, їх кредитоспроможності і запропоновані методичні основи аналізу фінансового стану клієнтів банку з визначенням диференційовано для позичальників-юридичних осіб, позичальників-банків та позичальників-фізичних осіб критеріїв оцінки і присвоєнням кожному кредиту інтегрованого коефіцієнта, який відображає ступінь кредитного ризику. Це дозволило провести класифікацію позичок та визначити розмір відрахувань в страховий резервний фонд. Методичні основи аналізу фінансового стану клієнтів банку доцільно використовувати при проведенні оцінки фінансового стану позичальників перед наданням кредиту, а також при проведенні кредитного моніторингу. В роботі обґрунтована необхідність створення єдиного реєстру ненадійних позичальників у формі електронної системи.

11. Формування резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями та від дебіторської заборгованості банків відбувається у складних умовах трансформації ринкової економіки. Тому дуже важливим є виконання банками в повному обсязі нормативних вимог, щодо формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат в процесі банківської діяльності, а також здійснення заходів щодо поліпшення якості активів та зниження рівня ризиків. Резерви виконують захисну функцію, забезпечують підвищення фінансової стійкості і надійності банку.

12. Вдосконалення моделювання банківських ризиків доцільно здійснювати за двома ключовими взаємопов'язаними між собою напрямками: по-перше, використовуючи підхід, запропонований Н. М. Марковіцем щодо раціонального формування портфелів активів і пасивів з урахуванням фінансових ризиків; по-друге, застосовуючи апарат лінійного програмування для знаходження структури активів, зобов'язань і капіталу, що доставляє мінімум ризику ліквідності при виконанні нормативних вимог НБУ та внутрішньобанківських обмежень.

13. Проведений аналіз свідчить про динамічний розвиток банківської системи України впродовж 2002--2003 років. Банківська система позитивно впливала на макроекономічний стан країни. Банки спрямовували зусилля на зміцнення своєї фінансової стійкості та надійності за рахунок підвищення рівня капіталізації, зміцнення стабільності ресурсної бази шляхом збільшення частки довгострокових залучених коштів, формування резервів за активними операціями, зменшення обсягів проблемних кредитів та ризикованості здійснюваних операцій. Разом з тим спостерігається тенденція до зниження показника достатності капіталу, що пояснюється більш швидким зростанням активів, ніж капіталу. Недоформований резерв під кредитні ризики та зменшення фінансового результату деяких банків стали причиною скорочення обсягу регулятивного капіталу. Капітал банків зростав в основному за рахунок нарощування статутних фондів і субординованого боргу. Разом з поліпшенням якості активів та підвищенням ефективності їх використання спостерігається тенденція до зниження рівня процентної маржі та загальної дохідності активних операцій банків. Це пов'язано зі зростанням витрат на формування резервів під ризики, збільшенням адміністративних витрат, зменшенням доходів від валютообмінних операцій та списанням безнадійних активів. Для поліпшення фінансового розвитку банків України необхідно: по-перше, нарощувати регулятивний капітал шляхом збільшення статутного капіталу та зниження рівня ризикованості активних операцій; по-друге, покращити якість активів за рахунок збільшення робочих активів; по-третє, необхідно проводити більш виважену процентну політику у поєднанні зі збалансованістю термінів повернення активів та зобов'язань; по-четверте, поліпшити ефективність стратегічного прогнозування на основі бізнес-планування та бюджетування; по-п'яте, розширити спектр банківських операцій, зокрема за рахунок здійснення лізингових операцій.

14. Отримала подальший розвиток методологія прогнозування фінансової стійкості банку на основі розробки адаптаційної системи планування. Система планування дає початок управлінському процесу, установлює мету, перспективи і необхідні пропорції, вона убирає в себе три компоненти: стратегічне, тактичне й оперативне (фінансове) планування. Слід виділяти три рівні планування: планування діяльності банку взагалі; планування діяльності окремих підрозділів; функціонально-операційне планування (планування окремих операцій і послуг). Залежно від цілей, які постають перед менеджерами банку, виникає потреба в проведенні аналізу, планування, обліку і контролю різних потоків грошових коштів, тобто в бюджетуванні грошових потоків. Формування установами банку своїх власних планів має здійснюватися у взаємозв'язку із загальнобанківськими цілями і з урахуванням основних напрямків бізнес-політики банку.

15. Існує декілька причин, що зумовлюють подальший розвиток нетрадиційних банківських операцій та послуг. Серед них слід виділити такі: 1) необхідність підвищення фінансової стійкості та надійності банка; 2) потреба підвищення якості обслуговування клієнтів; 3) необхідність диверсифікації банківських доходів шляхом збільшення частки комісійних доходів; 4) необхідність диверсифікації банківських ризиків; 5) необхідність розширення та оптимізації структури ресурсної бази; 6) загострення конкуренції між фінансово-кредитними установами. В дисертації обґрунтована необхідність вдосконалення організації лізингових операцій, їх значення для підвищення стійкості банку. Запропоновані шляхи розвитку безготівкових розрахунків на основі створення єдиної національної пластикової картки.

16. Одним з важливих заходів забезпечення фінансової стійкості і надійності банків є страхування депозитів. Система депозитного страхування України, повинна мати наступні характеристики: 1) обов'язковість; 2) імперативність; 3) змішана форма власності; 4) обмеженість; 5) ставки платежів, диференційовані по банках; 6) структурний склад: Українська корпорація страхування депозитів і регіональні відділення в обласних центрах країни, фонди депозитного страхування, страхові організації України; 7) суб'єкти: усі банки, зареєстровані в Україні; 8) об'єкти страхування визначаються законодавчо. Вдосконалення системи депозитного страхування в Україні дозволить вирішити наступні задачі: по-перше, запобігти кризі банківської системи внаслідок втрати банками ліквідності та одночасного вилучення грошей із депозитних рахунків; по-друге, захистити вкладників у випадку банкрутства банків. Таким чином, необхідність вдосконалення системи депозитного страхування в Україні обумовлена потребами розвитку і зміцнення фінансової стійкості банківської системи країни, зрозуміло, при наявності відповідних інституціональних та фінансово-економічних передумов.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та підручники

Кочетков В. Н. и др. Современная система денежных расчетов: 3-е изд., пераб. и доп. / В. Н. Кочетков, И. Г. Нелепа, О. В. Бондарева, Н. Б. Басюк. -- К.: Европ. ун-т, 2000. -- 179 с. -- 10,02 друк. арк. (Особистий внесок: розділи “Расчеты через систему электронных платежей”, “Перспективы внедрения пластиковых карточек в Украине”, “Характеристика системы депозитного страхования” -- 1,43 друк. арк.).

Кочетков В. Н., Краева Е. В., Кочеткова О. В. Организация лизинговых операций. -- 2-е изд., стереотип. -- К.: ЕУФИМБ, 2000. -- 103 с. -- 6,34 друк. арк. (Особистий внесок: “Введение”, розділи “Экономическая сущность лизинга и его виды”, “Классификация видов лизинга”, “Этапы развития лизингового бизнеса в Украине”, “Механизм заключения и реализации лизинговых договоров”, “Методические основы расчета лизинговых платежей”, “Предпосылки для развития лизинговых операций в Украине” -- 2,53 друк. арк.).

Кочетков В. М. Організація управління фінансовою стійкістю банку в ринкових умовах: Монографія. -- К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. -- 300 с. -- 13,78 друк. арк.

Аналіз банківської діяльності: Підручник / За ред. А. М. Герасимовича. -- КНЕУ, 2003. -- 599 с. -- 42,12 друк. арк. (Особистий внесок: тема 1 “Предмет, метод та інформаційне забезпечення аналізу діяльності комерційного банку”, тема 14.6 “Рейтингові системи оцінки фінансового стану комерційних банків” -- 1,5 друк. арк.).

Статті в наукових фахових виданнях

Кочетков В. М. Методичні підходи до аналізу та управління ризиком ліквідності балансу комерційного банку // Фінанси України. -- 2000. -- № 10. -- С. 98--101. -- 0,2 друк. арк.

Кочетков В. М. Методичні принципи аналізу якості стратегічного планування банку // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий наук. зб. -- Вип. 8. -- К.: КНЕУ, 2000. -- С. 293--300. -- 0,35 друк. арк.

Кочетков В. М. Методологічні аспекти визначення фінансової стійкості комерційного банку // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. -- Вип. 4. -- К.: КНЕУ, 2001. -- С. 293--300. -- 0,67 друк. арк.

Кочетков В. М. Роль та місце комерційних банків у ринковій економіці // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. -- Вип. 6. -- К.: КНЕУ, 2001. -- С. 458--467. -- 0,8 друк. арк.

Кочетков В. М. Аналіз доходів, витрат і прибутковості комерційного банку в механізмі зміцнення його фінансової стійкості // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. -- Вип. 7. -- К.: КНЕУ, 2001. -- С. 541--546. -- 0,43 друк. арк.

Кочетков В. М. Забезпечення фінансової стійкості як умова ефективного банківського менеджменту // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. -- Вип. 9. -- К.: КНЕУ, 2001. -- С. 340--352. -- 0,61 друк. арк.

Кочетков В. М., Андрушко Н. Ю. Вдосконалення формування власних коштів комерційного банку для забезпечення його фінансової стійкості // Вісник ЖІТІ. Економічні науки. -- 2001. -- № 14. -- С. 131--136. -- 0,31 друк. арк. (Особистий внесок: функції і характеристика складових власного капіталу банку, пропозиції щодо удосконалення його аналізу для забезпечення фінансової стійкості -- 0,27 друк. арк.).

Кочетков В. М. Сутність та критерії оцінки фінансового стану клієнтів комерційного банку в механізмі зміцнення його фінансової стійкості // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. Наук. праць. -- Вип. 123. -- Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. -- С. 78--84. -- 0,32 друк. арк.

Кочетков В. М. Ліквідність та платоспроможність комерційного банку в механізмі зміцнення його фінансової стійкості // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. Наук. праць. -- Вип. 125. -- Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. -- С. 166--170. -- 0,22 друк. арк.

Кочетков В. М. Методологічні питання прогнозування фінансової стійкості комерційного банку на основі розробки виробничого і фінансового планів // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. Наук. праць. -- Вип. 126. -- Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. -- С. 143--150. -- 0,38 друк. арк.

Кочетков В. М. Контроль та аналіз виконання бізнес-плану в механізмі зміцнення фінансової стійкості комерційного банку // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. Наук. праць. -- Вип. 128. -- Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. -- С. 84--89. -- 0,29 друк. арк.

Кочетков В. М., Андрушко Н. Ю. Вдосконалення формування залучених коштів комерційного банку для забезпечення його фінансової стійкості // Вісник ЖІТІ. -- Економічні науки. -- 2002. -- № 18. -- С. 183--186. -- 0,31 друк. арк. (Особистий внесок: характеристика залучених і запозичених коштів, пропозиції щодо удосконалення їх аналізу для забезпечення фінансової стійкості банку -- 0,2 друк. арк.).

Кочетков В. М. Формування та основні етапи еволюції банківської системи України // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. -- Вип. 2(9). -- К.: КНЕУ, 2002. -- С. 294--300. -- 0,57 друк. арк.

Кочетков В. М. Методичні основи аналізу фінансового стану клієнтів комерційного банку // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. -- Вип. 3(10). -- К.: КНЕУ, 2002. -- С. 262--271. -- 0,61 друк. арк.

Кочетков В. М. Методологічні підходи до моделювання банківських ризиків // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. -- Вип. 5(12). -- К.: КНЕУ, 2002. -- С. 279--282. -- 0,36 друк. арк.

Кочетков В. М. Механізм формування резервів для покриття збитків від банківських ризиків // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. -- Вип. 6(13). -- К.: КНЕУ, 2002. -- С. 263--270. -- 0,55 друк. арк.

Кочетков В. М. Вдосконалення методів рейтингової оцінки комерційних банків у механізмі зміцнення довіри до банківської системи // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львівського національного університету: Доходи та заощадження в умовах трансформації економіки України. -- Спец. вип. 10. -- Львів: Інтереко, 2002. -- С. 177--184. -- 0,42 друк. арк.

Кочетков В. Сучасна практика рейтингової оцінки діяльності комерційних банків // Економіка України. -- 2002. -- № 6. -- С. 25--31. -- 0,66 друк. арк.

Кочетков В. М. Удосконалення аналізу активів комерційного банку для забезпечення фінансової стійкості // Вчені записки: Наук. Збірник. -- Вип. 4. -- К.: КНЕУ, 2002. -- С. 172--176. -- 0,4 друк. арк.

Кочетков В. М. Методологічні аспекти мінімізації кредитного ризику в механізмі забезпечення фінансової стійкості // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. -- Вип. 10. -- К.: КНЕУ, 2002. -- С. 220--229. -- 0,52 друк. арк.

Кочетков В. М. Аналіз існуючої практики оцінки фінансового стану клієнтів комерційного банку і передумови її вдосконалення // Економіка та підприємництво. -- Вип. 8. -- К.: КНЕУ, 2002. -- С. 112--122. -- 0,58 друк. арк.

Публікації в інших виданнях

Кочетков В. Н. Анализ банковской деятельности: теоретико-прикладной аспект: Монография. -- К.: МАУП, 1999. -- 192 с. -- 10,0 друк. арк.

Енциклопедія банківської справи України / Редкол.: В. С. Стельмах (голова) та ін. -- К.: Молодь, Ін Юре, 2001. -- 680 с. -- 71,4 друк. арк. (Особистий внесок: терміни -- аналіз банківської діяльності, валютна позиція, інсайдер, кредитні спілки, процентний ризик -- 0,4 друк. арк.).

Кочетков В. М. Роль кредитования в формировании финансовых ресурсов предприятия. Оценка кредитоспособности заемщика // Инвестиционные ресурсы для стабилизации функционирования систем энергетики: Тезисы докладов семинара. 14--17 мая 1996 г. Часть ІІ. -- К.: Общество “Знание” Украины, 1996. -- С. 18--20. -- 0,20 друк. арк.

Кочетков В. М. Планування фінансової діяльності комерційних банків // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти: Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції 16-17 грудня 1999 р. -- К.: Вид-во Європейського університету, 2000. -- С. 211--213. -- 0,08 друк. арк.

Кочетков В. М. Методичні підходи до управління ризиками в механізмі зміцнення фінансової стійкості комерційного банку // Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України: Збірник матеріалів науково-практичної конференції 16-17 травня 2001р.-- К.: Вид-во Європейського університету, 2001. -- С. 122--128. -- 0,33 друк. арк.

Кочетков В. М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти: Матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції. Березень 2001 р. -- К.: Вид-во Європейського університету, 2001. -- С. 92--94. -- 0,10 друк. арк.

Кочетков В. М. Фінансове планування в комерційному банку на основі розробки бізнес-плану // Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть: Матеріали VIII міжнародної науково-практичної конференції. 24-26 травня 2001 р. -- К.: Політехніка, 2001. -- С. 128. -- 0,05 друк. арк.

Кочетков В. М. Методичні принципи складання, контролю та аналізу маркетингового плану комерційного банку // Маркетинг: теорія і практика: Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції. 25-26 травня 2001 р. -- К.: КНЕУ, 2001. -- С. 99--100. -- 0,05 друк. арк.

Кочетков В. М. Основні параметри фінансової стійкості комерційного банку // Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі: Тези доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції. Травень 2001 р. -- Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. -- С. 159--160. -- 0,08 друк. арк.

Кочетков В. М. Методичні основи аналізу оптимального росту комерційного банку // Трансформація курсу “Економічний аналіз діяльності підприємства”: Тези доповідей міжнародної науково-методичної конференції. 16-17 травня 2002 р. -- К.: КНЕУ, 2002. -- С. 255--256. -- 0,07 друк. арк.

Кочетков В. М. Діагностика стану фінансової стійкості банків України // Factors of Economic Growth in Ukraine and Neighboring Countries: 21--22 November, 2003, Kyiv, Ukraine. -- К., 2003. -- С. 63--64. -- [American councils for international education]. -- 0,12 друк. арк.

АНОТАЦІЯ

Кочетков В.М. Організаційно-методологічні основи управління фінансовою стійкістю банку. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 -- Економіка, організація та управління підприємствами. -- Міжнародний Соломонів університет, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних проблем і практики управління фінансовою стійкістю банку в нестабільній економіці. Розглянуто теоретичні засади організації діяльності банків як підприємств ринкової інфраструктури в умовах невизначеності і ризику. Розроблені методологічні та організаційні домінанти комплексного управління фінансовою стійкістю сучасного банку. Обґрунтовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення методології рейтингової оцінки стану фінансової стійкості банків. Запропоновані методологічні підходи до мінімізації та моделювання банківських ризиків у механізмі управління фінансовою стійкістю. Проведена діагностика та запропоновано шляхи зміцнення фінансової стійкості банків України.

Ключові слова: банк, підприємства ринкової інфраструктури, фінансова стійкість, управління, організація, рейтингова оцінка, банківські ризики, маркетинг, діагностика, стратегія.

АННОТАЦИЯ

Кочетков В. М. Организационно-методологические основы управления финансовой устойчивостью банка. -- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.06.01 -- Экономика, организация и управление предприятиями. -- Международный Соломонов университет, Киев, 2004.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических проблем и практики управления финансовой устойчивостью банка в нестабильной экономике. Рассмотрены теоретические основы организации деятельности банков как предприятий рыночной инфраструктуры в условиях неопределенности и риска. Доказано, что социально-экономическая роль банков в экономике определяется функциями, которые они выполняют, будучи основным звеном кредитной системы. Рассмотрены виды, принципы построения банков, их организационная структура. Показано, что способность банковской системы осуществлять свою деятельность, ее место и роль в процессах экономических преобразований в значительной степени зависит от состояния финансовой устойчивости. Для достижения устойчивости банковской системы необходимо осуществить комплекс дополнительных мероприятий, направленных на повышение ее платежеспособности и надежности функционирования.

На основе реализации системного подхода в диссертации разработаны методологические и организационные доминанты комплексного управления финансовой устойчивостью банка. Анализ существующих точек зрения на понятие “финансовая устойчивость” позволил сформулировать ее сущность как способность банка, как системы трансформирования его ресурсов (персонала, финансовых ресурсов, активов, оборудования и информационных технологий) с максимальной эффективностью и минимальным риском выполнять свои функции в рыночной среде вопреки влиянию эндогенных и экзогенных факторов. Относительно обеспечения финансовой устойчивости банка необходимо выделить следующие взаимосвязанные направления: устойчивость капитальной и ресурсной базы, организационно-структурную и коммерческую устойчивость банка. Доминантами комплексного управления финансовой устойчивостью банка следует считать: во-первых, организацию комплексного анализа финансовой устойчивости; во-вторых, организацию рейтинговой оценки состояния финансовой устойчивости; в-третьих, управление банковскими рисками. Обосновано, что понятие эффективного управления банком охватывает такие основные направления: стратегическое планирование, маркетинг, управление технологическим развитием, финансовый контроль, подготовка кадров. Эффективность управления банком, его финансовое состояние может быть оценено с помощью создания национальной системы рейтинговой оценки деятельности банков с использованием зарубежного опыта. В диссертации рассмотрены теоретические аспекты и разработаны концептуальные основы организации комплексного анализа финансовой устойчивости банка.

На основе проведенного анализа существующих методов рейтинговой оценки деятельности банков предложены пути их совершенствования. Применение современного инструментария многомерного статистического анализа с использованием методов распознавания образов и кластерного анализа предоставляет возможность существенно расширить методологические возможности и принципы рейтинговой оценки.

Повышению эффективности механизма управления финансовой устойчивостью способствует предложенная классификация рисков, что позволило сформулировать методологические подходы к минимизации банковских рисков. В диссертации выделены критерии оценки и предложены методические основы анализа финансового состояния клиентов их кредитоспособности. Проанализирована роль формирования резервов для восполнения возможных потерь по активным операциям и по дебиторской задолженности банков в процессе обеспечения их финансовой устойчивости. Разработаны методологические подходы к совершенствованию моделирования банковских рисков в механизме управления финансовой устойчивостью банка на основе рационального формирования портфелей активов и пассивов с учетом финансовых рисков и применения аппарата линейного программирования.

Проанализировано состояние финансовой устойчивости и предложены пути улучшения финансового развития банков Украины. Получила дальнейшее развитие методология прогнозирования финансовой устойчивости на основе разработки адаптационной системы планирования. Показана роль нетрадиционных банковских операций, в частности лизинговых операций и безналичных расчетов на основе пластиковых карт в укреплении финансовой устойчивости банка, предложены пути совершенствования организации их проведения. В диссертации обоснована необходимость совершенствования системы страхования депозитов при наличии соответствующих институциональных и финансово-экономических предпосылок.

Ключевые слова: банк, предприятия рыночной инфраструктуры, финансовая устойчивость, управление, организация, рейтинговая оценка, банковские риски, маркетинг, диагностика, стратегия.

ANNOTATION

Kochetkov V. M. Organizational and methodological foundations of financial stability management of a bank. -- Manuscript.

The thesis submitted for Doctor of Economy degree in the field 08.06.01 -- Economy, organization and management of enterprises. -- The International Solomon University, Kyiv, 2004.

The thesis focuses on a complex investigation of the theoretical problems and practice of financial stability management of a bank in an unstable economy. It deals with the theoretical grounds of the organization of the activities of bank as market infrastructure enterprises under uncertainty and risk conditions. The methodological and organizational dominants of complex financial stability management of a modern bank have been developed. Concrete proposals are substantiated on the improvement of the methodology of rating assessment of banks financial stability status. Methodological approaches towards minimization and modeling of the bank risks within the mechanism of financial stability management are proposed. Diagnostics have been made and ways for strengthening of financial stability of banks in Ukraine are proposed.

Keywords: bank, market infrastructure enterprises, financial stability, management, organization, rating assessment, bank risks, marketing, diagnostics, strategy.

Размещено на Allbest.ru