Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

УДК 658.14:368.032.1

ФІНАНСОВІ ПОТОКИ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.04.01. - фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Хавтур Ольга Володимирівна

ТЕРНОПІЛЬ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Юрій Сергій Ілліч, Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Василик Остап Дмитрович, Українська державна фінансова академія, ректор

кандидат економічних наук, доцент Гарматій Тетяна Олексіївна, Тернопільська академія народного господарства, доцент кафедри страхування

Провідна установа: Львівська комерційна академія, кафедра фінансів, Укоопспілка, м. Львів

Захист відбудеться 05.03. 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.082.03 Тернопільської академії народного господарства за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, ауд. 10219 .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий 03.02.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент М. П. Шаварина

страхування захист фінансовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Для країн з трансформаційною економікою, до яких належить Україна, характерні як ринкові ризики, так і багато специфічних ризиків перехідного етапу. Зважаючи на це, зростає потреба в надійному страховому захисті від ризиків суб'єктів ринкових відносин, що спонукає до пошуку дієвих механізмів мобілізації ресурсів страхових компаній та їх ефективного використання при настанні страхових подій. Тому наріжним каменем даного етапу економічних реформ в Україні є формування ефективно налагодженої страхової справи як однієї з найважливіших передумов забезпечення фінансової стабільності держави, її сталого економічного розвитку та загального добробуту.

Фінансові ресурси є основним джерелом потенціалу страхових компаній, які спрямовуються на досягнення ефективного господарювання, а значить - надійного страхового захисту в процесі надання послуг. Їх рух опосередковує операційну (страхову, перестрахову), інвестиційну, фінансову діяльність страховиків, трансформуючись у своєрідні фінансові потоки. Для забезпечення економічного зростання як на макро-, так і на мікроекономічному рівні, у страховій компанії необхідно виважено управляти фінансовими потоками, зокрема ефективно формувати і використовувати фінансові ресурси. У зв'язку з цим постає нагальна потреба у комплексному відображенні концепції фінансових потоків страхових компаній як самостійного об'єкту фінансового управління, у подальшій розробці питань вивчення теоретичних засад фінансових потоків страховиків та розширенні практичних рекомендацій щодо їх оптимізації, підвищенні наукової обґрунтованості прийняття фінансових рішень в умовах нестабільності та ризику у період ринкової трансформації економіки України. Таким чином виняткової актуальності набувають проблеми формування та функціонування фінансових потоків страхових компаній за умов ринкових перетворень, що потребують наукового осмислення та практичного вирішення.

В Україні дослідженню окремих проблем формування і використання фінансових ресурсів у контексті функціонування фінансових потоків присвячені праці О. Бандурки, І. Бланка, О. Василика, І. Зятковського, В. Опаріна, К. Павлюк, А. Поддєрьогіна, В.Федосова, С. Юрія, в тому числі у сфері страхування - В. Базилевича, Н. Внукової, К. Воблого, О. Заруби, М. Клапківа, М. Лутака, С. Осадця. Належне місце в розробці цих проблем займають роботи західних вчених З. Боді, Є. Брігхема, А. Вагнера, А. Гропеллі, С. Манера, Р. Мертона, Дж.К.Ван Хорна, Д. Хемптона, а також російських економістів - І. Балабанова, В. Бочарова, Т. Гуйди, А. Гвозденко, Є. Коломіна, Ф. Коньшина, М. Крей-ніної, А. Крутіка, Л. Мотильова, Л. Орланюк-Маліцької, Л. Павлової, В. Райхера, Л. Рейтмана, М. Романовського, Б. Сабанті, В. Сенчагова, В. Сухова, В. Шахова, М. Шимінової.

Більшість робіт названих економістів зорієнтована на окремих аспектах сутності та призначення фінансових ресурсів, їх формуванні та використанні на макро- і мікроекономічному рівнях. Водночас, ще недостатньо вивчено особливості та специфіку руху фінансових ресурсів, формування і функціонування фінансових потоків страхових компаній за умов розвитку ринкової економіки, бракує наукових та практичних напрацювань щодо оптимізації фінансових потоків страховиків. Важливість цієї проблеми та недостатній рівень її розробки визначили вибір теми дисертаційної роботи, зумовили її актуальність, те-оретичну та практичну значимість.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідних робіт, що виконуються колективом кафедри фінансів Тернопільської академії народного господарства відповідно до комплексної планової теми наукових досліджень „Удосконалення фінансових відносин в умовах становлення економіки ринкового типу” (державний реєстраційний №0101U002355), у межах якої розроблено економіко-математичну модель для визначення оптимальної структури страхового портфеля.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи - поглибити концептуальні засади фінансових потоків страхових компаній й обґрунтувати цілісну систему практичних рекомендацій, спрямованих на оптимальне їх формування та підвищення ефективності функціонування в умовах ринкової трансформації економіки України.

Для досягнення поставленої мети в роботі передбачено вирішення таких завдань:

- дослідити соціально-економічну сутність страхування, виявити його місце в системі страхового захисту;

- визначити основні етапи процесу зародження страхових послуг, становлення та розвитку страхового ринку в Україні;

- розкрити економічну природу фінансових потоків, з'ясувати особливості їх функціонування в страхових компаніях;

- розглянути основні джерела формування фінансових потоків страховиків, проаналізувати склад, структуру та рух фінансових ресурсів;

- проаналізувати проблеми формування і розподілу прибутку страхових компаній, оподаткування їх діяльності;

- окреслити напрямки удосконалення форм і методів інвестиційного маневрування страхових компаній;

- розробити економіко-математичну модель для визначення оптимальної структури страхового портфеля;

- обґрунтувати доцільність застосування в діяльності страхових компаній України існуючих у зарубіжній практиці методів фінансового менеджменту.

Об'єктом дослідження є фінансові потоки страхових компаній України.

Предметом дисертаційного дослідження роботи є фінансові відносини, що виникають у процесі формування та функціонування фінансових потоків страхових компаній за умов реформування економіки України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становить діалектичний метод наукового пізнання та системний підхід до вивчення механізму формування і функціонування фінансових потоків у контексті інституцій страхового ринку як макрокомпонента загальнонаціональної системи страхового захисту. При постановці та розв'язуванні поставлених завдань застосовувалися методи наукової абстракції, історичний метод, методи аналізу і синтезу - під час дослідження соціально-економічної сутності страхування, економічної природи фінансових потоків страхових компаній та еволюції страхового захисту в Україні; методи статистичного порівняння, групування, ланцюгових підстановок - при оцінці діючої практики формування та функціонування фінансових потоків вітчизняних страховиків; а також методи моделювання, формалізації, кореляційного аналізу - в процесі побудови економіко-математичної моделі щодо визначення оптимальної структури страхового портфеля, управління інвестиційними ризиками страхових компаній. У роботі широко використовується графічний метод.

Теоретичною основою дослідження є фундаментальні положення світової економічної науки, наукові досягнення сучасної зарубіжної і вітчизняної фінансової думки, дослідження провідних фахівців у галузі страхування.

Інформаційну базу дисертаційної роботи становлять законодавчі та нормативні акти, офіційні статистичні матеріали, бухгалтерська звітність та фактичні дані страхових компаній „Терен” (м. Тернопіль), „Скайд” (м. Київ), „Львів-Терен” (м. Львів) та „Галицька” (м. Івано-Франківськ), літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження проблематики фінансових потоків страхових компаній у період трансформаційних перетворень, здійснено аналіз практики формування і використання фінансових ресурсів у контексті функціонування фінансових потоків вітчизняних страховиків та розроблено систему практичних заходів щодо їх оптимізації. Основні наукові результати, які становлять особистий здобуток автора і виносяться на захист, полягають у наступному:

- уточнено дефініцію „страхування” в частині його призначення в умовах ринкових перетворень як виду діяльності спеціалізованих установ;

- конкретизовано та поглиблено трактування фінансових ресурсів страховика в розрізі джерел їх формування та напрямків використання із врахуванням специфіки фінансової діяльності страхових компаній;

- запропоновано авторський підхід до визначення поняття фінансових потоків, яке базується на систематизованому русі фінансових ресурсів, що передбачає одночасно їх формування і використання;

- рекомендовано покривати правами вимог до перестраховиків частину страхових резервів, яка передана в перестрахування, у повному обсязі з метою активізації інвестиційної діяльності та уникнення додаткових фінансових зобов'язань;

- обґрунтовано доцільність відкриття окремих рахунків у банках для розміщення різних за функціональним призначенням двох категорій активів, що дасть змогу забезпечити додаткові гарантії платоспроможності страховика;

- окреслено напрямки модернізації діючого порядку оподаткування доходів страхових компаній у частині максимального зближення методик визначення доходів, витрат і прибутку з метою розрахунку прибутку до оподаткування та реальних фінансових результатів;

- вперше розроблено економіко-математичну модель оптимізації структури страхового портфеля на основі „портфельної теорії” Марковіца, яка передбачає гармонійне поєднання очікуваної доходності і допустимого рівня ризику;

- визначено та обґрунтовано комплекс практичних заходів щодо ефективного формування та використання фінансових ресурсів страховиків із врахуванням методів фінансового менеджменту, застосування яких дозволяє приймати оперативні управлінські рішення у фінансовій політиці страховика.

Практичне значення одержаних результатів полягає у сформульованих та обґрунтованих наукових положеннях, висновках і пропозиціях щодо визначення оптимальності формування та ефективності функціонування фінансових потоків страхових компаній в умовах реформування економіки України.

Окремі положення та висновки дисертації використовуються Лігою страхових організацій України у процесі вдосконалення стратегії і тактики фінансової політики у сфері страхування, при розробці нормативно-правових актів з питань оподаткування діяльності страховиків (довідка № 695/ІІІ-6 від 20.12.2003 р.).

Практичні результати роботи застосовуються у діяльності АСТ „Терен” (м. Тернопіль) та ЗАТ СК „Галицька” (м. Івано-Франківськ) при визначенні оптимальної структури страхового портфеля та управлінні інвестиційними ризиками (довідки № 494/1 від 22.05.2003 р. і № 334 від 03.12.2003 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Тернопільської академії народного господарства під час викладання курсів „Корпоративні фінанси” та „Фінансовий менеджмент” (довідка № 126-33/765 від 10.09.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, де поглиблено теоретичну концептуалізацію фінансових потоків у системі інституцій страхового ринку, проведено комплексний аналіз ефективності формування і використання фінансових ресурсів та науково обґрунтовано пропозиції щодо оптимізації їх руху в страхових компаніях. Наукові положення, розробки прикладного характеру, висновки та пропозиції, що виносяться дисертантом на захист, одержані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні науково-практичні результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на тематичних наукових семінарах кафедри фінансів Тернопільської академії народного господарства та наукових конференціях: на Шостій міжнародній науковій конференції - літня школа І.ЄС-У'2001 „Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії” (Ялта-Форос, 26-28 вересня 2001 року); на науково-практичній конференції „Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (м. Ірпінь, 20-22 грудня 2001 року); на науково-практичній конференції „Фінансова система України: становлення і розвиток” (м. Острог, 10-11 травня 2002 року); на науково-практичній конференції „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 30-31 травня 2002 року).

Наукові публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 11 наукових працях. Загальний обсяг становить 3,8 друк. арк., з них: 5 статей у наукових фахових виданнях обсягом 2,0 друк. арк., 4 публікацій за матеріалами науково-практичних конференцій (0,9 друк. арк.); 2 публікації в інших виданнях (0,9 друк. арк.).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел з 139 найменувань на 9 сторінках і 21 додатку, що займають 55 сторінок. Основний текст дисертаційної роботи викладено на 196 сторінках, що містять 16 таблиць на 10 сторінках і 15 рисунків на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У розділі 1 „Теоретична концептуалізація фінансових потоків страхових компаній в Україні” комплексно досліджено економічну природу фінансових потоків, розглянуто джерела їх формування та визначено специфіку функціонування в страхових компаніях у період ринкової трансформації, розкрито соціально-економічну сутність страхування, з'ясовано його місце і роль в системі страхового захисту, проаналізовано еволюцію та генезис страхового захисту в контексті впливу на розвиток страхової діяльності в Україні.

У ході розгляду розвитку суспільного виробництва і встановлення місця та ролі страхового фонду в цьому процесі розкрито соціально-економічну природу страхового захисту. У даному контексті запропоновано розглядати страховий захист як економічну категорію, що відображає процес мобілізації і використання грошових та інших ресурсів для попередження, подолання, зменшення впливу несприятливих подій (ризиків) і відшкодування їх наслідків з метою безперервного і безперебійного суспільного виробництва та підтримки стабільності і надійності досягнутого рівня життя. Теоретичне узагальнення теорій страхового фонду дозволило з'ясувати економічну сутність фонду страхового захисту як сукупність натуральних та грошових резервів, що формуються за рахунок частини валового внутрішнього продукту і використовуються для реалізації заходів з попередження, відшкодування збитків, завданих несприятливими подіями (ризиками). Виявлено, що на даному етапі розвитку суспільних відносин пріоритетною формою страхового захисту є страхування як гарантія забезпечення фінансової стабільності в ринковій економіці.

Дослідженням було узагальнено різноманітні підходи до трактування сутності соціально-економічної категорії страхування. Визначено основні ознаки страхування як економічної категорії в умовах ринкових перетворень (наявність страхового інтересу; інверсія страхового циклу; формування та використання спеціального фонду грошових коштів - страхових резервів; наявність спеціалізованих установ, які забезпечують страховий захист). Теоретичне обґрунтування існуючих точок зору щодо розуміння соціально-економічної сутності страхування та його специфічних ознак дало підставу зробити висновок, що в період ринкової трансформації страхування найраціональніше розглядати як вид господарської діяльності спеціалізованих установ, пов'язаної із формуванням грошових фондів за рахунок сплати страхових внесків (премій, платежів) юридичними і фізичними особами з метою покриття їх майбутньої потреби у захисті інтересів у разі настання страхових випадків та з поповненням цих фондів в процесі ефективного розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку. На нашу думку, переосмислення розуміння змісту страхування та його призначення в умовах ринкових перетворень дає можливість налагодити ефективну, адекватну новим умовам господарювання систему страхування.

У дисертації теоретично обґрунтовано і відстежено процес становлення та розвитку страхових послуг в Україні та запропоновано його періодизацію. У процесі аналізу показників, що характеризують стан та позиції вітчизняного страхового ринку за семирічний період (1996-2002 р.р.), встановлено високу динаміку його розвитку:

§ загальний обсяг страхових премій за усіма видами страхування впродовж семи років зростає майже в 14 разів (від 317,8 млн. грн. до 4442,1 млн. грн.) , що свідчить про реальний ріст обсягу ринку страхових послуг;

§ величина сформованих страхових резервів станом на 01.01. 2003 року досягає 1898,2 млн. грн., що перевищує аналогічний показник в 1996 році - в 20,5 раза, та характеризує зростання можливостей страховиків виконати свої зобов'язання перед страхувальниками;

§ намітилася тенденція до збільшення обсягів та темпів росту статутного капіталу вітчизняних страховиків: від 64,2 млн. грн. в 1996 році до 1550,5 млн. грн. в 2002 році (в 24,1 раза), що говорить про нарощування фінансової бази страхових компаній для прийняття на страхування значних ризиків;

§ частка премій, сплачена перестраховиками, зростає від 17% до 50% та свідчить про розвиток перестрахування, що зумовлений недостатньою ємністю ринку страхових послуг для утримання великих ризиків на території України.

У дослідженні було визначено чинники, що суттєво гальмують розвиток вітчизняного страхового ринку. Це дало підставу зробити висновок, що успішний розвиток ринку страхових послуг та довіра населення до страхової галузі залежить від обґрунтовано побудованої стратегії діяльності кожного страховика як суб'єкта ринку.

Проведене критичне узагальнення існуючих визначень фінансових ресурсів показало, що у фінансовій науці дотепер немає єдиної точки зору щодо розуміння цього поняття. У даному контексті конкретизовано та деталізовано трактування фінансових ресурсів страхової компанії в частині джерел їх формування та напрямків використання. Виходячи із особливостей фінансової діяльності страховика, запропоновано теоретичне обґрунтування поняття його фінансових ресурсів як грошових коштів, які мобілізуються страховою компанією з різних джерел і спрямовуються на формування необхідних їй активів для проведення операцій страхування (перестрахування), інвестиційної та фінансової діяльності з метою досягнення основної цілі. Зазначено, що фінансові ресурси страховика перебувають у постійному русі, який в процесі діяльності трансформується у відповідні фінансові потоки.

У дисертації розглянуто різні підходи науковців до трактування фінансових потоків. У процесі критичного узагальнення визначень фінансових потоків сформульовано власне бачення цього поняття, яке базується на упорядкованому русі фінансових ресурсів, що передбачає одночасно їх формування та систематизацію. Пропонується розглядати фінансові потоки як упорядкований рух фінансових ресурсів за певний період, який спрямований на досягнення ефективного господарювання. Визначено відносно самостійні фінансові потоки страхових компаній, які виокремлюються в контексті руху їх фінансових ресурсів:

§ формування фонду страхових резервів за рахунок страхових премій (внесків, платежів) та розподіл цього фонду між страхувальниками у вигляді страхових виплат;

§ рух коштів у вигляді перестрахувальної премії від прямого страховика до пере-страховика та від перестраховика до страховика - у формі комісійної винагороди, фінансування частки збитку за страховими випадками;

§ використання власних фінансових ресурсів як джерела фінансування збитків і поповнення їх за рахунок прибутку та інших надходжень;

§ мобілізація фінансових ресурсів у формі кредитів і кредиторської заборгованості (стійких пасивів) та використання їх для поповнення обігових коштів у контексті проведення господарської діяльності;

§ інвестування тимчасово вільних коштів (власних фінансових ресурсів, страхових резервів, стійких пасивів) та одержання інвестиційного доходу;

§ рух коштів, який пов'язаний із виконанням фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами ринку.

З'ясовано особливості функціонування фінансових потоків страховика в умовах трансформації економіки: ризиковий характер руху фінансових ресурсів, розгалуженість та багатогранність фінансових потоків.

Дослідження економічної природи фінансових потоків страхових компаній засвідчило, що ринкові перетворення, які супроводжуються зміною відносин власності, лібералізацією економічного життя, ускладнюють ланки фінансових взаємовідносин, зумовлюють різноманітність форм та методів мобілізації фінансових ресурсів страховиків. У даному контексті доведено необхідність формування спеціальних і цільових фондів (фондів економічного стимулювання, дивідендних виплат) у структурі власних фінансових ресурсів страховика, що слугує надійним захистом від непередбачуваних подій, своєрідним обмеженням у надмірному вилученні капіталу на дивідендні виплати, додатковою гарантією забезпечення платоспроможності.

Змінюється і функціональне призначення фінансових ресурсів страхових компаній. Якщо раніше вони обслуговували тільки поточну страхову діяльність і залучались з метою забезпечення страхового захисту в процесі надання послуг, то тепер вони забезпечують перестрахування, яке полягає в передаванні частини ризику іншому страховику для додаткової гарантії виконання страхових зобов'язань, й інвестиційну діяльність, пов'язану із розміщенням тимчасово вільних коштів на ринку капіталів, та фінансову діяльність, яка викликає зміни у джерелах власних та залучених ресурсів страховиків. Виходячи з цього, обґрунтовано доцільність чіткого розмежування операційної, інвестиційної та фінансової форми діяльності страхових компаній відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку, що забезпечить можливість уникнення суттєвих розбіжностей окремих показників і форм звітності. Рух фінансових ресурсів, опосередковуючи страхову (перестрахову), інвестиційну та фінансову діяльність страховиків, формує своєрідні фінансові потоки, створюючи єдиний процес, який має на меті досягнення ефективного господарювання, а значить - надійного страхового захисту усіх суб'єктів ринкових взаємовідносин.

У розділі 2 „Прагматизм фінансових потоків страхових компаній в Україні” проведено дослідження та аналіз фінансових потоків у контексті формування та ефективного використання фінансового потенціалу вітчизняних страховиків, виявлено основні тенденції функціонування фінансових потоків у страхових компаніях, зроблено наступні узагальнення.

Проведений аналіз показав, що основним джерелом формування фінансових потоків у страхових компаніях „Терен”, „Львів-Терен” та „Галицька” впродовж 2000-2002 років є власні фінансові ресурси, які визначають динаміку фінансового потенціалу цих страховиків (табл. 1).

Таблиця 1 Величина та структура фінансового потенціалу страхових компаній „Терен”, „Скайд”, „Львів-Терен” та „Галицька” впродовж 2000-2002 років *(тис. грн.)

Показники	АСТ „Терен”	ВАТ СК „Скайд”
	2000р	%**	2001р	%	2002р	%	2000р	%	2001р	%	2002р	%
Власні фінансові ресурси	4223,7	64,6	5644,9	65,1	7071,9	72,7	4227,5	21,8	4537,7	40,6	8735,6	52,6
Залучені фінансові ресурси	2313,4	35,4	3020,2	34,9	2661,9	27,3	15182,0	78,2	6651,4	59,4	7876,7	47,4
Фінансовий потенціал	6537,1	100	8665,1	100	9733,8	100	19409,5	100	11189,1	100	16612,3	100
	АСТ „Львів-Терен”	ЗАТ СК „Галицька”
	2000р	%**	2001р	%	2002р	%	2000р	%	2001р	%	2002р	%
Власні фінансові ресурси	1858,8	75,9	2034,2	79,8	1949,8	81,6	682,0	53,2	2273,0	74,1	2624,0	72,2
Залучені фінансові ресурси	589,4	24,1	516,2	20,2	440,2	18,4	601,0	46,8	796,0	25,9	1010,0	27,8
Фінансовий потенціал	2448,2	100	2550,4	100	2390,0	100	1283,0	100	3069,0	100	3634,0	100

* Складено і розраховано автором за фактичними даними фінансової звітності страхових компаній.

%** - структура (%)

Відзначено тенденцію зростання фінансового потенціалу в АСТ „Терен” та ЗАТ СК „Галицька”, проте нижчими темпами в 2002 році порівняно з 2001 роком (на 20,2% і 120,8%). Величина фінансових ресурсів АСТ „Львів-Терен” збільшується в 2001 році (на 104,1%) та зменшується в 2002 році (в 1,1 раза). Причиною такої негативної ситуації у страховиків протягом трьох років, як виявлено в роботі, є зниження обсягу (темпів росту) власних коштів за рахунок зменшення приросту статутного капіталу та обсягу нерозподіленого прибутку (формування непокритих збитків), вилучення частини статутного фонду у вигляді викупу акцій, наявності неоплаченого капіталу в структурі статутного капіталу. Відповідну тенденцію щодо динаміки фінансового потенціалу страхових компаній забезпечує також зниження розмірів (в АСТ „Терен” та АСТ „Львів-Терен”) і темпів росту (в ЗАТ СК „Галицька”) залучених ресурсів у частині страхових резервів, що свідчить про низький рівень страхової діяльності у цих страховиків.

У дисертації виявлено, що великі розміри залученого капіталу в частині кредитів (в 2000 році) та кредиторської заборгованості (в 2001-2002 роках) у страховій компанії „Скайд” зумовлюють значну питому вагу цього капіталу в структурі фінансового потенціалу страховика, виступаючи вагомим джерелом його формування (див. табл.1). Впродовж 2001 року фінансовий потенціал компанії знижувався в 1,7 раза, тоді як в 2002 році - зростає на 148,5%. При цьому збільшується частка власних коштів у величині фінансових ресурсів, що зумовлено зменшенням обсягів залученого капіталу за 2000-2002 років шляхом покриття заборгованості за кредитами та нарощуванням власного капіталу за рахунок високого приросту статутного фонду і нерозподіленого прибутку.

На основі проведеного аналізу обґрунтовано висновок, що для нарощування фінансового потенціалу АСТ „Терен”, АСТ „Львів-Терен”, ЗАТ СК „Галицька” необхідно збільшити обсяги і темпи росту власних фінансових ресурсів та залучених коштів у частині страхових резервів як основи їх розширеного відтворення, самофінансування, платоспроможності. У даному контексті пропонується: приділити особливу увагу розвитку найрентабельніших інвестиційних і страхових операцій, що посприяє зростанню можливостей реінвестування капіталу, зацікавленості власників щодо розширення меж самофінансування; раціонально та ефективно розподілити чистий прибуток, спрямувавши його частину на нарощування резервного капіталу, для додаткового забезпечення виконання договірних зобов'язань та досягнення позитивних фінансових результатів.

Результати проведеного аналізу використання фінансових ресурсів страховиків в якості джерел інвестиційної діяльності характеризують тенденцію нарощування інвестиційного капіталу за 2000-2002 роки в АСТ „Терен” (в 1,9 раза) та ЗАТ СК „Галицька” (в 3,3 раза), впродовж 2002 року - у ВАТ СК „Скайд” (в 2,1 раза) і в АСТ „Львів-Терен” (в 1,2 раза). Це зазначено як позитивний аспект розвитку страхових компаній, який сприяє зростанню їх ролі в інвестиційному процесі, що забезпечує одержання додаткового доходу. При цьому в страхових компаніях „Скайд” та „Терен” найбільш вагомими в структурі інвестиційного капіталу є страхові резерви, тоді як в компаніях „Львів-Терен” і „Галицька” - власні фінансові ресурси.

У процесі дослідження інвестиційної діяльності виявлено, що реальні інвестиційні можливості страховиків досить вузькі: в АСТ „Терен”, АСТ „Львів-Терен” та ЗАТ СК „Галицька” впродовж 2000-2002 років страхові резерви розміщенні в основному на депозитах в банках (за відсутності інших вагомих альтернатив), у ВАТ СК „Скайд” - на розрахунковому рахунку в банку (в 2000 році) та в цінних паперах (в 2000-2002 роках). Основним напрямком розміщення власних ресурсів у страховиків протягом трьох років є довгострокові банківські вклади, цінні папери та нерухоме майно. Це зумовлено як нестабільністю фінансово-кредитної системи, нерозвинутим вітчизняним ринком капіталів, так і тим, що далеко не всі фінансові активи є прийнятними для страхових компаній, виходячи із специфіки діяльності останніх. За доцільне вважаємо: відкривати два окремих рахунки (як розрахункових, так і депозитних) для розміщення різних за функціональним призначенням активів (страхових резервів та власних ресурсів), що дасть змогу чітко володіти інформацією про наявну величину власних і залучених фінансових ресурсів страховиків на конкретну дату та забезпечити ефективне виконання поставлених перед ними завдань; покривати правами вимог до перестраховиків повністю ту частину страхових резервів, яка адекватна ризику, переданому на перестрахування, що забезпечить можливість уникнути додаткових зобов'язань страховика (перед банківською системою), активізувати інвестиційну діяльність у частині розміщення власних коштів та підвищити платоспроможність щодо виконання уже взятих страхових зобов'язань.

Проведений аналіз фінансових результатів страховиків свідчить про високий розвиток та ефективність проведених страхових операцій у ВАТ СК „Скайд”, рентабельність за якими збільшується майже вдвічі за рахунок значних темпів падіння страхових витрат у частині витрат на ведення справи та виплат за страхуванням фінансових ризиків. Виявлено зниження рентабельності страхової діяльності в АСТ „Терен” (лише на 1,3%), що характеризується зростанням рівня страхових виплат за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів. У роботі відзначено значну збитковість операційної діяльності в 2002 році в АСТ „Львів-Терен” та в 2001-2002 роках в ЗАТ СК „Галицька”, що пояснюється відсутністю стратегічної політики щодо здійснених витрат у цих компаніях: збільшенням рівня виплат за страхуванням наземного транспорту та обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів в страховій компанії „Львів-Терен”; високим ростом збитковості із обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та витрат на ведення справи - в компанії „Галицька”. Виявлено, що основним джерелом формування фінансових результатів страхових компаній є при-буток від страхової діяльності. Інвестиційній прибуток та прибуток від інших операцій займають незначну частку у величині фінансового результату із загальною тенденцією до зниження. При цьому динаміка прибутку від інвестування тимчасово вільних коштів у страхових компаніях „Терен”, „Львів-Терен” та „Галицька” аналогічна до тенденції змін у їх інвестиційному портфелі. Впродовж 2000-2002 років в СК „Скайд та в 2000 році в компанії „Галицька” фінансовий результат від іншої діяльності формується у вигляді збитку, що характерний великими обсягами витрат на проведення інших операцій по-рівняно із доходами за ними.

За підсумками проведеного аналізу встановлено, що страховики впродовж 2000-2002 років досягають позитивного фінансового результату, який набуває форми чистого прибутку (за винятком ЗАТ СК „Галицька” в 2002 році). При цьому динаміка чистого прибутку в страхових компаніях визначається тенденціями змін щодо результату від операційної діяльності, що свідчить про вагоме місце страхування (перестрахування) у господарюванні страховиків. У даному контексті запропоновано внести корективи в національні стандарти обліку щодо порядку формування прибутку з метою відображення загальних фінансових результатів для забезпечення можливості виявити відповідні співвідношення між чистим прибутком та прибутком до оподаткування та одержати інформацію про сукупну величину прибутку до оподаткування. Дослідження та аналіз фінансових результатів дозволили виявити коло основних проблем, що уповільнюють темпи ефективного господарювання страховиків: незбалансована і недиверсифікована структура страхового та інвестиційного портфелів; неефективна тарифна політика щодо добровільних видів страхування.

У ході дослідження процесу еволюції оподаткування прибутку страхових компаній протягом періоду незалежності України виявлено, що визначення фінансових результатів від їх діяльності здійснюється у суперечливому законодавчому полі. Застосування у вітчизняній страховій практиці різних методик визначення прибутку до оподаткування та реальних фінансових результатів (після прийняття Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. №283/97) ускладнює облік, вносить розбіжності між бухгалтерським та податковим обліком. Як зазначено у роботі, для страхових компаній цей Закон не містить цілісного механізму визначення прибутку від страхових операцій, оскільки об'єктом оподаткування обрано загальну величину страхових (валових) внесків, одержаних протягом звітного періоду, а при розрахунку такої бази оподаткування витрати не враховуються. Виходячи з цього, сума нарахованого податку може перевищувати суму отриманого прибутку, що призводить до іммобілізації страхових резервів страховика.

До інших вад сучасної технології оподаткування діяльності страхових компаній (окрім таких, як розмежування податкового та бухгалтерського обліку, неоднозначне тлумачення окремих положень основного закону, що суперечить його змісту, посилення іммобілізації страхових резервів) можна віднести ускладнення техніки визначення податкових зобов'язань у результаті застосування умовного порядку розподілу валових витрат страховика та розрахунку амортизаційних відрахувань, пов'язаних з операційною діяльністю та з іншою діяльністю, не пов'язаної зі страхуванням (пере-страхуванням). У даному контексті обґрунтовано доцільність максимального уніфікування методики визначення доходів, витрат і прибутку при розрахунку прибутку до оподаткування та при оцінці реальних фінансових результатів. Наведено, запропоновану Лігою страхових організацій України, спрощену систему визначення прибутку страховика для цілей оподаткування, яка враховує основні елементи доходів та витрат страхової компанії. Визначено, що такий підхід до оподаткування всіх прибутків страховика без розподілу за єдиною ставкою 30%, з урахуванням рекомендованого по-рядку розрахунку бази для оподаткування страхової діяльності, є реальним та вигідним з економічної точки зору як для страхових компаній, так і для держави.

З метою забезпечення оптимального оподаткування діяльності страховиків рекомендовано законодавчо закріпити в Законі України „Про страхування” оподаткування страхових премій, закласти у страховий тариф ставку податку на страхові премії, залучати до коригування страхового та податкового законодавства страхових фахівців, практиків. Для залучення інвестицій в економіку України та забезпечення додаткових гарантій платоспроможності вітчизняних страхових компаній запропоновано суму доходів нерезидентів, отриманих (нарахованих) у вигляді страхових внесків (премій, платежів) від перестрахування ризиків, оподатковувати не за ставкою 15%, як затверджено законодавством, а за нижчою ставкою - 10%; надати можливість нерезидентам створювати свої філії, на які б покладалися функції щодо перестрахування ризиків у разі неможливості їх розміщення в Україні.

У розділі 3 „Критерії оптимізації фінансових потоків страхових компаній” запропоновано концептуальний підхід до проектування ефективного управління фінансовими потоками страхових компаній та на його базі рекомендовано систему показників, що визначають оптимальні пропорції капіталу страховиків у поєднанні з їх фінансовою стійкістю, методику фінансового аналізу ризикованості інвестиційних вкладень, розроблено економіко-математичне моделювання оптимальної структури страхового портфеля.

У роботі для проведення оптимізаційних розрахунків структури капіталу страховиків за критерієм максимального рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансових ризиків застосовано механізм фінансового леверіджу. За результатами розрахунків декількох варіантів структури фінансового потенціалу в АСТ „Терен”, ВАТ СК „Скайд”, АСТ „Львів-Терен” та ЗАТ СК „Галицька” виявлено вплив специфіки діяльності страхових компаній при використанні ефекту фінансового леверіджу. Це дало підставу зробити висновок, що переважаючим критерієм оптимізації структури капіталу страховиків є критерій мінімізації фінансових ризиків. При цьому зазначено, що при виборі моделі фінансування активів страхові компанії керуються власною політикою стосовно управління активами та пасивами, виходячи з галузевої специфіки та дотримуючись вимог чинного страхового законодавства. У роботі виявлено, що реальнішу оцінку щодо збереження оптимальних пропорцій капіталу страховиків одержано в процесі аналізу запропонованої системи показників платоспроможності та фінансової стійкості. У даному контексті з'ясовано чинники, що знижують у цілому ефективність страхової діяльності та визначаються якістю фінансового менеджменту страховиків.

Для прийняття оптимізаційних рішень стосовно політики проведення страхової діяльності в компаніях розроблено економіко-математичну модель для визначення оптимальної структури страхового портфеля, яка базується на положеннях „портфельної теорії” Г. Марковіца та узагальнення теорії ринку капіталів В. Шарпа. При моделюванні „ефективного портфеля” враховано два параметри: дохід і ризик. Тобто портфельну стратегію страховиків спрямовано на забезпечення найбільш ефек-тивного поєднання доходності портфеля та рівня ризику за ним.

У роботі для моделювання оптимальної структури страхового портфеля використано основні інструменти оцінки доходності (рентабельності) та рівня ризику: показники очікуваної доходності (рентабельності) портфеля, коваріація доходностей за видами операцій, дисперсія та середньоквадратичне відхилення доходностей за портфелем. Виявлено, що всі можливі оптимальні (ефективні) портфелі (тобто ті, які включають „ринковий” портфель Д) розміщені на лінії ринку капіталів (CML), яка проходить через дві точки - k_f (безризикова відсоткова ставка) та Д.

CML є прямою лінією, рівняння якої має такий вигляд:

y = a + bx,

де, у - очікувана доходність (k_p);

а - значення ординати в точці перетину її з лінією CML, що відповідає ставці без ризику k_f ;

b - кут нахилу CML, який визначається як відношення зміни значення функції до зміни аргументу ( в - бета-коефіцієнт, який відображає ринкову ціну ризику);

х - рівень ризику (у_р)

Оскільки очікувана доходність (y) є функція ризику (x), то у вже прийнятих термінах доходності і ризику рівняння CML буде мати вигляд: k_p = k_f + ву_p

У процесі моделювання встановлено лише одне поєднання співвідношення ризикових активів (оптимальний портфель Д), що забезпечує максимальну доходність при заданому рівні ризику і, водночас, найменший рівень ризику при такій доходності, в досліджуваних страхових компаніях. Як свідчать результати моделювання, для досягнення оптимальної структури страхового портфеля страховики повинні регулювати свій портфель: зменшуючи частку страхових надходжень за майновим страхуванням та за страхуванням відповідальності в АСТ „Терен”, ВАТ СК „Скайд”, АСТ „Львів-Терен”, ЗАТ СК „Галицька”; збільшуючи надходження премій за особистим страхуванням, яке є найбільш рентабельним та займає мізерну питому вагу в структурі портфеля страховиків.

Запропонований підхід до побудови економіко-математичної моделі для визначення оптимальної структури страхового портфеля щодо ефективного поєднання очікуваної доходності та допустимого рівня ризику застосовано для моделювання оптимальної структури інвестиційного портфеля страховиків. За результатами моделювання встановлено, що для досягнення оптимальної структури портфеля інвестицій страховики повинні регулювати свій портфель: зменшуючи частку інвестиційних операцій з цінними паперами та збільшуючи при цьому питому вагу операцій за депо-зитними вкладеннями (в АСТ „Терен” та ЗАТ СК „Галицька”); знижуючи питому вагу таких активів, як нерухоме майно, розрахунковий рахунок, права вимоги до пере-страховиків (у ВАТ СК „Скайд” та АСТ „Львів-Терен”) та збільшуючи частку інвестиційних операцій за банківськими депозитами і цінними паперами за рахунок: запровадження механізму переходу цінних паперів з документальної форми випуску в електронну, що підвищить ліквідність таких цінних паперів; розробки валютного законодавства, яке забезпечить захист страхових резервів від знецінення під впливом інфляції; розвитку прогнозованого вторинного ринку цінних паперів - фондового ринку.

При аналізі доцільності додаткового включення до портфеля одного активу (страхові компанії поповнюють свій інвестиційний портфель ризиковим активом - валютними вкладеннями) завдання оптимізації зводиться до оцінки наслідків об'єднання двох активів. Для виміру взаємозв'язку між рівнями доходностей за двома видами активів використовується показник кореляції. Досліджуючи динаміку доходності в страхових компаніях за три роки виявлено, що кореляція між доходністю інвестиційного портфеля та доходністю валютних вкладень у середньому дорівнює: для АСТ „Терен” - 1,90, ВАТ СК „Скайд” - (-0,30), АСТ „Львів-Терен” - 1,37, ЗАТ СК „Галицька” - (-5,48). У даному випадку для страхових компаній „Терен” і „Львів-Терен” має місце позитивна кореляція. Це означає, що із ростом доходності інвестиційного портфеля збільшується рентабельність валютних вкладень, та із зменшенням доходності портфеля інвестицій знижується рентабельність валютних вкладень. Відповідно, з позиції мінімізації ризику доцільним є включення до інвестиційного портфеля такого ризикового активу, як валютні вкладення у ВАТ СК „Скайд” та ЗАТ СК „Галицька”. Хоча саме по собі дане інвестування (валютні вкладення) може бути і не особливо вигідним, але його негативна (від'ємна) кореляція із доходністю портфеля інвестицій робить такі інвестиції ідеальними для диверсифікації (рис.1).



ВАТ СК „Скайд” ЗАТ СК “Галицька”

___________ Рентабельність старого інвестиційного портфеля;

----------------- Рентабельність валютних вкладень;

___________ Середня рентабельність нового інвестиційного портфеля, що є комбінацією ризикових активів (старого інвестиційного портфеля і валютних вкладень)

Рис. 1. Ефект диверсифікації інвестиційного портфеля страхових компаній “Скайд” та “Галицька”

На рисунку показано, що диверсифікація з від'ємною кореляцією дещо зменшує рентабельність страхових компаній „Скайд” та „Галицька”, але і знижує ризик різкого зменшення доходності. Таким чином, при розробці інвестиційної стратегії необхідно пам'ятати, що можна зменшити ризик шляхом підбору до інвестиційного портфеля таких фінансових інструментів, які знаходяться у від'ємній кореляції між собою.

Варто зазначити, що за допомогою диверсифікації неможливо уникнути інвестиційного ризику повністю. Це зумовлено тим, що на інвестиційну діяльність страхових компаній впливають макроекономічні процеси, такі, як інфляція і дефляція, зміна ставок банківського відсотку за депозитами, кредитами тощо. Тому для зниження ступеня ризику страховиками повинні бути передбачені можливості зменшення негативних наслідків за рахунок грошових резервів, гарантійного фонду, тобто за допомогою самострахування.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження концептуальних засад теорії та практики системи страхового захисту, особливостей функціонування фінансових потоків у страхових компаніях за умов ринкової трансформації економіки України дало можливість сформулювати низку узагальнень, висновків і рекомендацій.

Суть головних науково-теоретичних результатів дисертації можна звести до наступного.

1. На основі розгляду розвитку суспільного виробництва і встановлення місця та ролі страхового фонду у цьому процесі розкрито економічну природу страхового захисту; запропоновано власне бачення поняття страхового захисту як економічної категорії, що відображає процес мобілізації і використання грошових та інших ресурсів для попередження, подолання, зменшення впливу несприятливих подій (ризиків) і відшкодування їх наслідків з метою безперервного і безперебійного суспільного виробництва та підтримки стабільності і надійності досягнутого рівня життя. Враховуючи наведені теорії страхового фонду, визначено економічну сутність фонду страхового захисту як сукупність натуральних та грошових резервів, що формуються за рахунок частини валового внутрішнього продукту і використовуються для реалізації заходів з попередження, відшкодування збитків, завданих несприятливими подіями (ризиками); доведено переваги страхування над іншими формами страхового захисту як гарантії забезпечення фінансової стабільності в ринкових умовах господарювання.

2. У результаті дослідження теоретичних засад інституту страхування визначено основні ознаки страхування як економічної категорії в умовах ринкових перетворень. Водночас, критичний аналіз існуючих точок зору щодо розуміння сутності страхування та зіставлення його специфічних ознак зумовило власне бачення цього поняття, яке конкретизує призначення страхування в ринковій економіці. Страхування - це вид господарської діяльності спеціалізованих установ, пов'язаної із формуванням грошових фондів за рахунок сплати страхових внесків (премій, платежів) юридичними і фізичними особами з метою покриття їх майбутньої потреби у захисті інтересів у разі настання страхових випадків та з поповненням цих фондів у процесі ефективного розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку.

3. Відстежено та системно проаналізовано процес еволюції вітчизняної системи страхового захисту в контексті впливу на розвиток страхової діяльності; на цій основі запропоновано періодизацію її розвитку. З'ясовано чинники, що суттєво гальмують можливості розвитку страхового ринку, та зазначено, що успішне його функціонування та довіра населення до страхової галузі залежить від обґрунтовано побудованої стратегії діяльності кожного страховика як суб'єкта ринку.

4. У процесі проведеного критичного узагальнення визначень фінансових ресурсів конкретизовано трактування фінансових ресурсів страхових компаній. Відповідно, фінансові ресурси страховика - це грошові кошти, які мобілізуються страховою компанією з різних джерел і спрямовуються на формування необхідних їй активів для проведення операцій страхування (перестрахування), інвестиційної та фінансової діяльності з метою досягнення основної цілі.

5. Із врахуванням різних підходів щодо трактування фінансових потоків запропоновано власне бачення цього поняття, яке базується на системі вхідних та вихідних грошових потоків, що визначають джерела формування та напрямки використання фінансових ресурсів. Фінансові потоки - це упорядкований рух фінансових ресурсів за певний період, який спрямований на досягнення ефективного господарювання. Визначено особливості функціонування фінансових потоків страховика в умовах трансформації економіки: ризиковий характер руху фінансових ресурсів, розгалуженість та багатогранність фінансових потоків.

6. Доведено необхідність формування спеціальних і цільових фондів, що слугує надійним захистом від непередбачуваних подій, своєрідним обмеженням у надмірному вилученні капіталу на дивідендні виплати, додатковою гарантією забезпечення платоспроможності.

7. Обґрунтовано доцільність чіткого розмежування операційної, інвестиційної та фінансової форми діяльності страхових компаній відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку, що забезпечить можливість уникнення невідповідності окремих показників і форм звітності.

8. Неузгодженість страхового і податкового законодавства призводить до ускладнення обліку, що може негативно позначитися на діяльності страховиків. Тому доцільно максимально уніфікувати методики визначення доходів, витрат і прибутку при розрахунку прибутку до оподаткування та при оцінці реальних фінансових результатів.

Основні висновки та результати практичного характеру.

1. Проаналізовано динаміку обсягу і структури фінансового потенціалу страховиків і виявлено, що основним джерелом формування фінансових потоків із тенденцією до зростання в страхових компаніях „Терен”, „Львів-Терен” та „Галицька” в 2000-2002 роках, у компанії „Скайд” - в 2002 році є власні фінансові ресурси в частині статутного капіталу і нерозподіленого прибутку. Виявлено високу частку страхових резервів у структурі залучених коштів страховиків. З метою нарощування фінансового потенціалу в страхових компаніях пропонується внести корективи до стратегії форму-вання, розподілу і використання прибутку страховиків.

2. Проведене дослідження інвестиційної діяльності страхових компаній показало, що реальні інвестиційні можливості страховиків досить вузькі. Це зумовлено як нерозвинутим та непрогнозованим вітчизняним ринком капіталів, нестабільністю фінансово-кредитної системи, так і тим, що далеко не всі фінансові активи є прийнятними для страхових компаній. Запропоновано напрямки активізації інвестиційного процесу і підвищення платоспроможності шляхом покриття правами вимог до пере-страховиків повністю тієї частини страхових резервів, яка передана в перестрахування, та відкриття окремих рахунків в банку для розміщення різних за функціональним призначенням категорій активів (власних коштів і страхових резервів).

...