Договір банківського рахунку, його правова характеристика

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи-клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності окремого банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, також становить банківську таємницю (ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Банківська установа зобов'язана забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, які мають доступ до інформації, що становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення в договорах та угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники і службовці банків зобов'язані не розголошувати й не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні ними службових обов'язків.

Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати її і не використовувати на свою користь чи на користь третіх осіб (ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Порядок розкриття інформації, що становить банківську таємницю, передбачений у ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Інформація щодо юридичних і фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам Прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи--суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, що містить банківську таємницю, має:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленим гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання такої інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки за рахунками (вкладами) в разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунка (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам,.поземним консульським установам у справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їхні імена зазначені в документах, угодах та операціях клієнта.Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам у обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

Обмеження щодо отримання інформації, що містить банківську таємницю, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України «Про Національний банк України», здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.Національний банк України має право відповідно до міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності надати інформацію про банк органу банківського нагляду іншої країни, якщо:

1) це не порушує державні інтереси та банківську таємницю;

2) є гарантії того, що отримана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду;

3) є гарантія того, що отримана інформація не буде передана за межі органу банківського нагляду.

Положення ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не поширюються на випадки повідомлення банками відповідно до законодавства про операції, що мають сумнівний характер, та на інші передбачені законом випадки повідомлень про банківські операції спеціальним підрозділам з боротьби з організованою злочинністю.

Не належить до банківської таємниці узагальнена по банках інформація, що підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлює Національний банк України та додатково сам банк на власний розсуд.

2. У разі розголошення інформації, що становить банківську таємницю, добанківської установи може бути застосована відповідальність у формі відшкодування завданих збитків. Клієнт має право вимагати від банку відшкодування також моральної шкоди в порядку, передбаченому ст. 1167 ЦК.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило сформулювати низку висновків та пропозицій, основні з яких наступні:

1. Договір банківського рахунку - договір за яким одна сторона (банк) зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий іншій стороні (клієнтові, володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком та має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

2. Договір банківського рахунка виступає самостійним договором, для якого характерні певні особливості правового регулювання, що відрізняють його від інших.

3. Договір банківського рахунка має публічний характер і обов'язковий для укладення банківською установою при оферті з боку клієнта.

4. Як окремий інститут цивільного законодавства, договір банківського рахунка являє собою сукупність правових норм, що регулюють різні галузі права, але в цілісній сукупності банківський рахунок стає новим об'єктом, набуваючи самостійного змісту.

5. Договір банківського рахунка є правовою категорією, що розкриває свою сутність за допомогою цивільно-правових характеристик.

6. За своєю юридичною природою дії сторін щодо зміни чи розірвання договору банківського рахунка є не одностороннім правочином, а договором, оскільки являють собою угоду осіб, спрямовану на зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.Конституція України. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 7. - Ст..8.

2.Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44, ст. 356.

3. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу "Вісник Національного банку України"). - 2001. - № 1. - С. 3 - 46 (зі змін, і доп.).

4. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року N 2664-III // Відомості Верховної Ради України. -2002. -№1. Ст. -1.

5. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 5 квітня 2001 p. № 2346-ІІІ (зі змін, і доп.) // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 29. - Ст. 137.

6. Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: Затв. пост. Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 30 серпня 2002 р. № 1301/268 // zakon.rada.gov.ua.

7.Постанова Правління Національного Банку України Про затвердження 8.Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах № 492 від 12.11.2003 р.

9. Агарков М.М. Основы банковского права. - М.: Госфиниздат. - 1929. - С. 10.

10.Безклубий І. Співвідношення понять „банківська послуга”, „банківський правочин” і „банківська операція” // Право України - 2004. - № 8.

11.Брагинский М.И., Витрянкий В.В. Договорное право. Кн. 3: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. - М., 2003.

12.Брагинский М.И. Хозяйственный договор: каким ему быть. - М. - 1990. - С.9

13.Заверуха І.Б. Банківське право: Посібник для студентів. Львів: Астролябія, 2002.

14.Кирилюк Д. Поняття та юридична природа електронних банківських послуг.// Юстиніан. - 2005. - №10.

13.Кирилюк Д. Поняття, правова природа та види банківських пластикових карток. // Юстиніан. - 2005. - №11.

14.Кирилюк Д. Правові засади використання електронних розрахункових документів та електронних підписів в банківській діяльності. // Юстиніан. -2005. - № 12.

15.Куник Я.А. Кредитные и расчетные отношения в торговле. - М.: Экономика, 1970. - С. 17-18.

16.Орлюк О.П. Фінансове право України. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

17.Світлична Г.О. Правові аспекти розкриття інформації,яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб // Вісник Верховного суду України.- 2007.- № 11.

18.Суржинський М. Поняття і сутність банківського регулювання та нагляду в Україні // Юридичний журнал. - 2004. - № 8.

19.Тульчевська Н.В. Договір банківського депозитного рахунка як банківська операція // Держава і право. - 2001. - № 14. - С. 249-253.

20.Тульчевська Н.В. Договір банківського депозитного рахунка як угода // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2001. - № 4. -С.144

21.Тульчевська Н.В. Предмет договору банківського депозитного рахунка // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - Випуск 15.

22.Тульчевська Н.В. Припинення договору депозитного рахунка // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 10. - С. 41-44.

23.Цивільне право України: Підручник / За заг.ред. В.І.Борисової. - К.: Хрінком Інтер, 2004.-С.383

24.Коментар до Конституції України / Опришко В.Ф., Авер'янов В.Б., Корнієнко М.І. та ін. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. - 516 с.

25.Юридична енциклопедія.-К.,1998.

Размещено на Allbest.ru