Принципи кредитування

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

кредитування банківський іпотечний процентний

Значення кредиту для нормального функціонування економіки будь-якої країни важко переоцінити. В останні роки він все більше використовується і в Україні - як відомо саме кредит приносить банкам найбільший доход. За сучасних умов кредит набув своїх специфічних рис, забезпечує раціональне використання грошових ресурсів і виступає як фактор прискорення процесу розширеного відтворення, регулятор грошового обігу, тобто змінює готівковий оборот в обігу на безготівковий.

Кредит, безперечно, необхідний вже існуючому товаровиробникові. Однак ще більшою мірою він потрібен тому, хто тільки прагне організувати своє виробництво, але не має для цього стартового капіталу. Для того щоб отримати кредит, необхідно, щоб той, хто має вільні кошти довіряв тому, кому вони потрібні.

Звідси і походить термін "кредит", який виник від латинського слова "сгесіо", означає вірити або приймати на віру. З часом мінялися економічні умови господарювання і відповідно трансформувався зміст терміну "кредит". За сучасних умов кредит означає систему грошових відносин, що пов'язана з тимчасовим перерозподілом власних грошових потоків підприємств, організацій та населення.

У теперішній час кредитні відносини виникають за умови наявності будь-якої фінансової операції яка так чи інакше пов'язана із заборгованістю того чи іншого суб'єкту які приймають участь у цій операції

Підприємство мусить брати кредит, тому що саме він слугує тим механізмом акумуляції фінансових ресурсів який дозволяє вирішити це протиріччя. Це можуть бути банківські кредити, кошти інших кредиторів або комерційний кредит.

Не менш важливою умовою виникнення кредитних відносин є спів падіння економічних інтересів кредитора і позичальника. Кредитор повинен бути в рівній мірі зацікавлений в видачі кредиту, як і позичальник в його отриманні.

Справа в тому, що кредитні відносини не можуть виникнути з того, що у кредитора є вільні грошові кошти, а у позичальника їх немає. Кредитор і позичальник повинні дійти згоди за певними економічними параметрами кредиту. Ось чому ця тема є актуальною.

Предмет дослідження - кредитні операції та ресурси комерційного банку.

Метою роботи є дослідження планування кредитних ресурсів, діяльності та розробка шляхів щодо її вдосконалення.

Об'єктом дослідження в цієї роботі є комерційний банк „Приват Банк”

У відповідності до меті було поставлено ряд завдань:

- визначити поняття та сутність кредитних ресурсів та операцій комерційного банку;

- прослідкувати стадії кредитного процесу взагалі та на прикладі КБ „Приват Банку”;

- визначити шляхи оптимізація потреб в кредитних ресурсах.



1. Теоретичні аспекти планування потреби підприємства в кредитних ресурсах

1.1 Сутність, задачі, принципи кредитування підприємств

Виникнення та функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервності процесу відтворення, тимчасовим вивільненням грошових коштів у одних підприємств та виникненням потреби в них у інших, з неспівпаданням у часі та обсязі між наявністю коштів та потребою в них.

У всіх підприємств незалежно від типу кругообігу можливі коливання потреби в оборотних коштах. Додаткова потреба в коштах може обумовлюватись:

- нерівномірністю поставки сировини;

- нерівномірністю реалізації готової продукції;

- збільшенням запасів незавершеного виробництва.

Тимчасова потреба в коштах для фінансування оборотних активів може бути покрита за рахунок позикових коштів (кредитів банку, товарного кредиту і т.д.). В ринкових умовах роль кредиту як інструменту регулювання фінансової діяльності підприємств значно зростає. Це обумовлено наступними факторами:

- Збільшенням питомої ваги кредиту у фінансуванні основних та оборотних засобів підприємств, що, в свою чергу, дозволяє раціонально організовувати оборот коштів підприємств, не відволікаючи значні ресурси на створення грошових фондів;

- Активним використанням кредитів для придбання цінних паперів;

- Залученням кредиту для фінансування інвестицій та інновацій;

- Використання кредитів в якості одного з джерел для викупу приватизованих підприємств;

- Діяльність підприємств по залученню позикового капіталу пов'язана з функціонуванням кредитного ринку.

Кредитний ринок - представляє собою ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають вільні кредитні ресурси та окремі фінансові інструменти, що їх обслуговують, обертання яких здійснюється на умовах повернення та сплати відсотка.

Учасниками фінансових операцій на кредитному ринку виступають кредитори та позичальники.

Кредитори представляють собою суб'єктів господарювання кредитного ринку, що надають позику у тимчасове користування за певний відсоток.

В якості кредиторів можуть виступати:

- держава (державний кредит, цільове позабюджетне кредитування);

- комерційні банки ;

- небанківські кредитно-фінансові установи (лізингові, факторингові фірми).

Позичальники - це суб'єкти кредитного ринку, що отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення та за певну плату у вигляді відсотка. Основними позичальниками кредитних ресурсів є підприємства реального сектору економіки.

Головною особливістю функціонування кредитного ринку є те, що ціною кредитних ресурсів виступає ставка відсотка за кредит (позичковий процент). Вона може виступати в різних формах в залежності від сегменту кредитного ринку: кредитний процент, депозитний процент, міжбанківський процент, обліковий відсоток. Але розмір позичкового відсотку обумовлюється наступними факторами:

- встановленим центральним банком рівнем облікового відсотка - він є мінімальним розміром відсотка, що визначає рівень цін на кредитні ресурси;

- прогнозним темпом інфляції. З урахуванням цього темпу

розраховується розмір інфляційної премії кредитору за втрату вартості грошей внаслідок зростання інфляції;

- рівень кредитного ризику. Він характеризує рівень неповернення або неповного повернення позичальником отриманого кредиту.

На рівень кредитного ризику впливає ступінь кредито- та платоспроможності позичальника, форма забезпечення кредиту, діловий імідж;

- рівень ліквідності кредиту. Він характеризується терміном надання кредиту і відшкодовується за рахунок включення до позичкового проценту рівня премії за ліквідність;

- рівень маржі. Він представляє собою різницю між рівнем цін продажу та покупки кредитних ресурсів банком.

Маржа призначена для покриття операційних витрат, сплати податкових платежів та формування прибутку по кредитній діяльності продавця кредитних ресурсів.

З урахуванням вказаних факторів ціна пропозиції кредитних ресурсів на кредитному ринку формується по кожному виду кредиту за формулою (1):

ПП = ОС+ІП+ПР+ПЛ+М, (1)

де ПП - рівень позичкового процента;

ОС - рівень облікової ставки центрального банку;

ПР - рівень премії за ризик;

ПЛ - рівень премії за ліквідність ;

М - рівень маржі;

ІП - рівень інфляційної премії.

Кредитори дотримуються наступних принципів кредитування підприємств-позичальників:

- Принцип терміновості означає, що кредит повинен бути повернений у певний строк;

- Принцип повернення кредиту. Він означає,що кредит має бути обов'язково повернений у зазначений у кредитній угоді термін. Розрізняють термінові, прострочені та пролонговані кредити.

Принцип забезпеченості кредиту - це наявність у підприємства-позичальника юридично оформлених зобов'язань, які гарантують своєчасне повернення кредиту.

В якості забезпечення кредиту може виступати: застава; гарантійна угода; договір доручення; угода страхування відповідальності непогашення кредиту.

Принцип платності кредиту полягає в тому, що підприємство повинно внести в банк певну плату за використання кредитних ресурсів. Розмір цієї плати обумовлюється сумою кредиту, фінансовим станом підприємства-позичальника, терміном кредитування, ефективністю кредитної угоди.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

Рисунок 1.1 - Форми та види кредиту

Банківський кредит - це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення.

Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит - це економічні кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання.

Лізинговий кредит - це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають з приводу оренди майна.

- за метою використання:

1) кредити, що спрямовані на фінансування оборотних активів;

2) кредити, що спрямовані на фінансування необоротних активів.

- за терміном надання:

1) короткострокові кредити надаються на термін не більше одного року;

2) середньострокові кредити надаються на термін від одного до трьох років;

3) довгострокові кредити (понад три роки).

Бланкові кредити отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1-10 днів).

1.2.Характеристика форм та видів банківського кредиту. Умови кредитування підприємств та зміст кредитного договору

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За таким кредитуванням підприємство виступає тільки у ролі позичальника. Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуг кредитного характеру (Рисунок 1.2).



Рисунок 1.2 - Види банківського обслуговування підприємств

Банківський кредит представляє собою сукупність економічних відносин з приводу надання кредитором (банком) грошових коштів клієнту для цільового використання на встановлений в кредитній угоді термін під певний позичковий процент. Цей кредит має широку цільову спрямованість і залучається в різних видах:

Бланковий (незабезпечений) кредит може отримати лише підприємство з високим діловим іміджем та стійким фінансовим станом. Як правило він надається банком, який здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства. Цей вид кредиту надається на дуже короткий термін. В теперішній час українські банки дуже рідко видають такий кредит.

Сезонний кредит із щомісячною амортизацією боргу використовується на формування змінної частини оборотних активів на період їх зростання у зв'язку з сезонними потребами підприємства. В разі його застосування передбачається щомісячна сплата відсотка та основної суми боргу.

Онкольний кредит надається позичальнику без зазначення терміну повернення, але повинен бути повернений за першою вимогою кредитора. При погашенні такого кредиту надається пільговий період (3 дні).

Ломбардний кредит підприємство може отримати під заклад високоліквідних активів (державний цінних паперів, векселів, облігацій), які на період кредитування передаються банку. Як правило, цей кредит надається на короткий термін.

Іпотечний кредит надається на довгостроковий період під залог основних засобів або майнового комплексу підприємств у цілому. При цьому підприємство-позичальник повинно застрахувати своє майно в повному обсязі на користь банку. При цьому підприємство може використовувати закладене майно.

В залежності від методу надання кредиту виділяють:

Строковий (терміновий) кредит - це кредит, який надається повністю на початку терміну. Тому процент по цьому кредиту нараховується із розрахунку всієї суми, а основний борг погашається періодичними внесками або одноразовою сплатою в кінці терміну.

Кредит по овердрафту. Овердрафт (контокорентний кредит) - це короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Кредитна лінія - це зобов'язання банка надати обумовлену суму за вимогою позичальника. Основна різниця між овердрафтом та кредитною лінією полягає в тому, що кредитну лінію відкривають на певний період часу, а овердрафт є безстроковим кредитом, який може бути ліквідований банком у будь-який час без попередження. Розрізняють 2 види кредитних ліній:

- сезонна - може відкриватися підприємству з періодичною нестачею оборотних коштів, що пов'язана з сезонністю виробництва;

- постійно відновлювана - ця кредитна лінія може відкриватися випадку, коли підприємство має довготривалу нестачу оборотних коштів для постійного відновлення процесу виробництва у заданому обсязі.

Особливістю такої кредитної лінії є те, що підприємство погасивши частину кредиту, може отримати нову суму, але в рамках певного ліміту на період угоди. В зв'язку з цим на рахунках підприємства завжди є непогашений залишок.

Кредитна лінія відкривається найчастіше на період до одного року.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) - це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Сума дисконту визначається за формулою (2):

Д = Н*Т*П/365*100, (2)

де Д - сума дисконту;

Н - номінальна сума векселя;

Т - строк (у днях) від дня обліку до дня платежу по векселю;

П - річна процентна ставка, за якою обліковується вексель (облікова ставка).

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками, належать:

Акцептний кредит - це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умовами, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.

Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений строк. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

Авальний кредит - це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов'язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають з гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

Принципова різниця між авальним і акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За наданням авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено, як на підприємство, так і на банк.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належать факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку.

Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції.

Плата за факторингове обслуговування залежить від виду факторингу, фінансового стану підприємства-позичальника, масштабів і структури його виробничої діяльності та надійності покупців. Тому факторингові операції класифікують за ознаками та видами, які розглянуті в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація факторингових операцій

Ознаки класифікації	Види факторингових операцій
1. Місце знаходження суб'єктів факторингових операцій	1.1Внутрішній факторинг 1.2. Зовнішній факторинг
2. Ступінь охоплення факторингом продукції, що реалізується	2.1. Оплата всієї реалізованої продукції 2.2. Оплата частини реалізованої продукції
3. Спосіб повідомлення дебіторів підприємства	3.1. Відкритий факторинг 3.2. Закритий факторинг
4. Форма взаємовідносин підприємства і банку	4.1. Факторинг за правом регресу 4.2. Факторинг без права регресу
5. Повнота надання послуг	5.1. Повний факторинг 5.2. Частковий факторинг
6. Порядок оплати розрахункових документів постачальника	6.1. Факторинг з попередньою оплатою 6.2. Факторинг без попередньої оплати

Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, його контрагент та банк перебувають у одній і тій самій країні.

Зовнішній факторинг передбачає, що одна зі сторін факторингової угоди перебуває за кордоном.

Конвенційний (відкритий) факторинг - це тип факторингу, коли підприємство-постачальник повідомляє підприємство-покупця (дебітора) про те, що права на одержання оплати переуступлене банку або факторинговій компанії.

Конфіденційний (закритий) факторинг передбачає, що ніхто з контрагентів постачальника не знає про переуступку ним прав на одержання оплати банку чи факторинговій компанії.

Факторинг з правом регресу дозволяє банку (факторинговій компанії) повернути підприємству-постачальнику розрахункові документи, від оплати яких відмовився покупець, і вимагати повернення підприємством-постачальником коштів.

Факторинг без права регресу означає, що банк (факторингова компанія) бере на себе весь ризик щодо платежу.

Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано банку.

Факторинг без попередньої оплати - це такий вид факторингу, коли банк зобов'язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи лише в день оплати документів боржником.

Термін кредиту кожний комерційний банк встановлює у відповідності зі своєю кредитною політикою, яка визначає лімітні періоди, надання кредитів по окремих їх видах;

Порядок погашення кредиту - це спосіб погашення основної суми боргу та нарахованих відсотків.

Механізм погашення кредиту обумовлюється при укладанні кредитної угоди. Порядок погашення, при якому виплати відбуваються нерегулярно передбачає більш високий кредитний відсоток.

Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно у розмірі який передбачено у кредитному договорі.

Сплата відсотків відбувається за фактичну кількість днів користування позикою.

Умови забезпечення повернення боргу впливають на вартість кредиту. Більш надійне забезпечення кредиту сприяє зниженню його вартості при інших рівних умовах, такі як:

- права та обов'язки позичальника;

- права та обов'язки банка;

- відповідальність сторін;

- порядок вирішення спорів;

- термін дії договору;

- юридичні адреси сторін.

Після укладання кредитної угоди банк відкриває підприємству судний рахунок, на який зараховується сума кредиту. Підприємства в більшості випадків користуються кредитами того банку, в якому відкрито розрахунковий рахунок. Але це не означає, що позичальник не може отримати кредит в іншому банку.

Банк вправі контролювати виконання позичальником умов кредитної угоди.



1.3 Визначення потреби в кредитних ресурсах

Залучення кредитних ресурсів для поповнення обігових коштів збільшує сукупний дохід за рахунок віддачі залучених коштів, підвищення ефективності власних обігових коштів, що дозволяє підприємству ефективніше здійснювати свою господарсько-фінансову діяльність.

Кредитні ресурси підприємств формуються на основі потреби в них для формування обігових коштів (виробничих запасів, запасів готової продукції та товарних запасів, для фінансування інших виробничих потреб) і задоволення інвестиційних потреб.

Визначення потреби в кредитних ресурсах здійснюється наступним шляхом:

1) Розраховується сума необхідних фінансових ресурсів

2) Визначення частки яка буде профінансована за рахунок власних коштів

Визначення обсягу який буде покрито за рахунок кредиту (шляхом віднімання від необхідних коштів суми наявних власних)

Виходячи зі світового та вітчизняного досвіду можна визначити, що фінансові ресурси можуть бути спрямовані на збільшення оборотних коштів (поточні фінансові потреби) та на інвестиції в основний капітал (довгострокові фінансові вкладення).

Функція оборотних коштів - здійснення платежів, розрахунків за поставлені товари, виконані роботи, готову продукцію. Вони постійно обслуговують всі стадії переміщення виробничих фондів і фондів обігу. Такім чином оборотні кошти не “витрачаються“, а лише послідовно переходять від однієї стадії обороту до іншої, кожен раз повертаючись до своєї вихідної грошової форми. Іноді поняття “оборотні кошти” ототожнюють з “грошовими коштами”. Це не зовсім вірно. Оборотні кошти - це грошовий вираз авансованої вартості продукції. Для фінансового планування звіту та контролю за правильністю використання оборотних коштів прийнято укрупнене їх групування відповідно до балансових статей.

Поточні фінансові потреби (оборотні кошти) можна визначити наступним чином :

- різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю;

- різниця між коштами іммобілізованими в запасах сировини готової продукції, а також дебіторської заборгованості і сумою кредиторської заборгованості;

- частина оборотних активів що не покрита власними коштами, довгостроковими кредитами та кредиторською заборгованістю;

- нестача власних оборотних коштів;

- потреба в короткостроковому кредиті;

- поточні фінансові потреби (запаси сировини та готової продукції + дебіторська заборгованість - кредиторська заборгованість);

На поточні фінансові потреби здійснюють вплив :

- тривалість експлуатаційного та збутового циклів (чим скоріше сировина перетворюється в готову продукцію, а готова продукція в гроші, тим менше іммобілізація грошових коштів в залишках сировини та готової продукції.

- темпи зростання виробництва (оскільки поточні фінансові потреби витікають з величини обороту так їх величина змінюється паралельно величині обороту; великий обсяг випуску потребує великих коштів на сировину матеріали енергоносії та ін.

Крім того в умовах інфляції підприємства надають перевагу створенню солідних запасів сировини що не переплачувати за нього після чергового піднесення цін.)

- сезонність виробництва і реалізації готової продукції а також забезпеченість сировиною і матеріалами. Розбіжність у строках поступлень та платежів може привести підприємство до відсутності коштів для здійснення розрахунків по виконанню своїх зобов'язань - так званої технічної неплатоспроможності (розрив ліквідності)

- стан кон'юнктури (при високо конкурентному ринку найнебезпечнішою є ситуація коли продавець залишається без товару і не може задовольнити потребу покупця.

Щоб випередити конкурентів, необхідно підтримувати запаси готової продукції на розумному рівні. Загальновідомо що нарощування оборотів призводить до зростання дебіторської заборгованості підприємства бо конкуренція змушує продавця пропонувати покупцю все більш вигідні умови комерційного кредиту.

Як правило більшість фірм в нашій країні для розрахунку суми кредиту який необхідний для поповнення оборотних коштів складають техніко-економічне обґрунтування проекту. Цей документ є обов'язковим для подання в банк при отриманні короткотермінового кредиту на поповнення оборотних коштів.

Визначення можливості повернення кредиту підприємством вчасно і у повному обсязі. Вирішення даної проблеми можливе

- шляхом аналізу абсолютних даних фінансового плану підприємства

- економіко статистичного аналізу фінансової звітності за допомогою відносних коефіцієнтів для складання прогнозів діяльності фірми у майбутньому. Цей етап складається з двох частин:

1) Розрахунок фінансових коефіцієнтів;

2) Аналіз розрахованих показників.

Цінність цього аналізу полягає в порівнянні різноманітних цифр, що стосуються угод на певну дату, але необхідно пам'ятати, що бізнес це діяльність яка знаходиться в постійному русі, в той час коли фінансова звітність показує стан речей на певну дату.

Тому для визначення реальної картини а також тенденцій розвитку необхідно застосовувати статистичні методи, що базуються на порівнянні, тих самих цифр тієї ж діяльності з даними минулих періодів. Статистичне порівняння одного звіту з іншим називається відношенням або коефіцієнтом, порівняння коефіцієнтів різних періодів визначає тенденцію розвитку.

Теоритичні дослідження показали, що особливістю кредитування є великий ризик. Ця особливість вимагає надання підвищеної уваги ефективності використання кредитних ресурсів підприємством для зменшення ризику. Однак, треба зазначити, що ризик - це невід`ємна частини підприємницької діяльності.

В сучасних умовах неможливо отримати значні прибутки не піддаючись впливу значного ризику, тому в більшості випадків ціллю підприємства повинно бути не усунення ризику, а розробка методів та прийомів, які дозволять його контролювати.

1.4 Порівняльна характеристика кредитних ресурсів підприємства в Україні та закордоном

Кредитний ринок США та України в системі світового ринку кредитних ресурсів

США - єдина країна світу, чия економіка вийшла з другої світової війни значно зміцніла. У перші повоєнні десятиліття лідируюче положення США у світовому господарстві було безперечно.

Війна позбавила цю країну від серйозних конкурентів, але ненадовго. Економічний підйом Західної Європи, і промисловий ривок Японії істотно змінили це положення.

Кредитна система США являє собою сукупність державних і приватних кредитних інститутів, її основним державно - монополістичним компонентом є Федеральна резервна система, що виконує функції центрального банку США.

Федеральна резервна система (ФРС ) була створена Законом про Федеральну резервну систему, прийнятим Конгресом у 1913 р. для забезпечення більш безпечної і більш гнучкої банківської та кредитно-грошової системи.

Якщо розглядати діяльність ФРС детальніше, неважко виявити і сформулювати дві найбільш важливі та взаємопов'язані її функції:

1) Впорядкування діяльності банків і підтримка банківської системи в цілому на рівні, достатньому для повноцінного функціонування. Це відбувається шляхом регулювання фінансового стану кожного банку і полегшення проведення заліку взаємних банківських вимог. Крім того, будучи по суті своїй центральним банком країни, а саме « банком банків », ФРС є кредитором в останній інстанції для комерційних банків.

2) Друга і найбільш важлива функція ФРС - контроль за пропозицією грошей в економіці. Приймаючи рішення пов'язані з контролем грошової маси, ФРС є основним виконавцем кредитно - грошової політики США.

Сукупність рішень щодо пропозиції грошей становить суть кредитно -грошової політики.

Структура ФРС :

- дванадцять регіональних Федеральних резервних банків - фіскальних агентів Казначейства США ;

- численні приватні банки (одержують невідчужувані, фіксованої дохідності акції Федеральних резервних банків в обмін на що вноситься резервний капітал).

Публікація ФРС США даних про витрачання державних коштів у рамках програм з надання фінансової допомоги в період з грудня 2009 по липень 2012 року обернулася скандалом. З виділених на ці цілі 3,3 трлн. дол значну частину отримали закордонні компанії як фінансового, так і нефінансового сектора.

Сукупний обсяг наданих кредитів склав майже 15 трлн. дол, правда, більша їх частина, близько 9 млрд. дол, являла собою короткострокові позики overnight, які поверталися компаніями вже наступного дня.

У числі одержувачів фінансової підтримки несподівано опинилися багато європейські фінансові інститути. Зокрема, банки з Великобританії отримали від ФРС близько 1,5 трлн. дол Найбільшим позичальником тут виявився Barclays - 863 млрд. дол У число інших великих боржників із Сполученого Королівства також увійшли Royal Bank of Scotland (446 млрд дол) і Bank of Scotland (181 млрд дол).

До екстреної допомоги ФРС вдавалися також французький Societe Generale, бельгійський Dexia, німецькі Bayerische Landesbank, Dresdner Bank і Commerzbank, а також ряд азіатських фінансових структур.

ФРС у своїй діяльності використовує такі ставки:

1) ставка по федеральних фондах і облікова ставка ФРС.

У США ставка по федеральних фондах є тією ставкою, за якою банки кредитують один одного - позичають свої резерви, що зберігаються на рахунках ФРС.

Середньозважена ставка за кредитними угодами, укладеними в ході денної торгівлі, називається « ефективною ставкою ».

Федеральна Комісія з відкритих ринків встановлює цільову ставку по федеральних фондах, яку ще називають « номінальною ставкою ».

Коли в новинах повідомляється про зміну ставки, майже завжди мається на увазі саме номінальна ставка по федеральних фондах, а не облікова ставка, як пишуть.

У реальному житті номінальна ставка може спостерігатися тільки випадково, коли співпаде з ефективною або в окремих міжбанківських угодах. Вона служить в якості мети, в діапазоні навколо якої відбувається торгівля резервами.

2) Банки також можуть займати безпосередньо у ФРС через «Дисконтне вікно».

Ці позики контролюються Федеральною Системою жорсткіше, під них, як правило, потрібна застава у вигляді пакету першокласних цінних паперів, найчастіше державних векселів або облігацій, і ставка ( дисконтна, або облікова ) останнім часом вище, ніж по федеральних фондах, хоча і тісно корелює з нею.

Звернення до « дисконтним вікна » свідчить про те, що банк не може прокредитуватися в іншому місці, і звертається до ФРС як « кредитора останньої інстанції», що свідчить про його фінансові ускладнення ; тому банки з великим небажанням користуються цим кредитом. Дисконтну ставку встановлює ФРС, і її часто плутають кореспонденти та аналітики зі ставкою на федеральні фонди. Останнім часом ФРС тримає облікову ставку вище FFR, щоб з одного боку, стимулювати торги на федеральні фонди як основний монетарний інструмент, з іншого - залишатися на ринку в якості кредитора останньої інстанції.

3. Першокласна ставка ( прайм - рейт ) Уолл - Стріт Джорнал ( WSJ Prime rate ) - важлива банківська ставка, що розраховується журналом за опитуваннями 30 провідних банків США, на основі консенсусу. Коли ставку міняють 23 з 30 банків, WSJ змінює ( перераховує) ставку прайм - рейт, яка починає діяти з моменту публікації.

На сьогодні у прайм - рейт грунтуються численні комерційні ставки - іпотечні, автокредит, картковий кредит та інші. Прайм - рейт зазвичай становить FFR +3 процентних пункту(рисунок 1.4)

Останнім часом у США спостерігається зростання державного боргу. Зазвичай в державний борг бачать дві небезпеки : банкрутство нації і перекладення боргового тягаря на майбутні покоління.



Рисунок 1.4 - Графік ф'ючерсів на євро долар, квартальний (найближчі місяці)

Таблиця 1.2 - Баланс ФРС США

Жовтень 2010рік	Жовтень 2011 рік	Жовтень 2012 рік	Жовтень 2013 рік
903,2	1845,8	2213,0	2349,7

У жовтні 2011 року загальна сума активів на балансі зросла на 0,9 млрд. дол і склала 2349,7 млрд. дол ФРС купив на баланс облігацій Казначейства на суму 16,22 млрд. дол Банківські резерви зросли на 54 млрд. дол., тобто банки почали нарощувати гроші на балансах. За жовтень ФРС погасив боргових паперів на суму 638 млрд. дол, анонсовано аукціонів приблизно на 715-730 млрд. дол

Починаючи з 8 липня, курс долара щодо гривні поступово зростає. Найвищого свого значення долар досяг 2 жовтня і дорівнював 8 гривням

А в Україні порівнюючи з США рівень розвитку кредитних відносин в сучасних умовах містить в собі значну кількість протиріч і недосконалостей, що виявляється у нецілеспрямованому русі кредитних ресурсів в країні, а також в нерозвиненості деяких форм кредиту (комерційного, іпотечного) внаслідок заборони їх застосування в колишньому СРСР. Кризові явища в економіці ще більше ускладнюють ситуацію.

Але певні кроки щодо розвитку кредитних ресурсів адекватним ринковим умовам вже зроблені. На основі закону "Про банки і банківську діяльність" створено дворівневу систему з розгалуженою мережею комерційних банків, що сприяє демонополізації і децентралізації кредитних ресурсів, комерціалізації кредитних відносин, які базуються тепер на принципах партнерства і взаємовигоди; створюється правова база для розвитку і вдосконалення всіх форм кредиту, при цьому активно залучається досвід розвинутих країн світу.

Крім того, розробляються принципи нової кредитної політики: створення сприятливих економічних умов для ефективного використання кредитних ресурсів, прискорення структурної перебудови економіки, її соціальної орієнтації.

Отже, Україна стала на шлях кардинальної перебудови національної системи для потреб кредитних ресурсів на підприємстві, і хоча на сучасному етапі її спіткає багато труднощів, вона має великі перспективи розвитку в цій сфері економічної діяльності.



2. Аналіз кредитної діяльності ЗАТ КБ «Приват Банк»

2.1 Характеристика діяльності ЗАТ КБ «Приват Банк»

«Приват Банк» - є організацією, яка має виняткове право здійснювати в сукупності наступні банківські операції: залучення у внески грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення вказаних засобів від свого імені і за свій рахунок на умовах поворотності, платності, терміновості, відкриття і веління банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Кредитна політика банку заснована на загальнодоступності кредитних ресурсів підприємств всіх форм власності при максимальному забезпеченні інтересів банку щодо повернення кредитів.

Економічний стан і державні пріоритети щодо інвестицій за рахунок привернутих за рубежем кредитних ресурсів зумовили напрями кредитних вкладень. В той же час кредитні ресурси в національній валюті за рахунок власних засобів у ВКВ прямують, головним чином, новим економічним структурам на виконання проектів, що забезпечують швидкий оборот позикового капіталу.

Організаційна структура Приват Банку схожа з іншими підприємницькими структурами і регламентується Законами України «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність» і т. д [30].

Аналізуючи взаємодію між підрозділами банку, яку вони беруть участь у підготовці й реалізації окремого банківського продукту і, нарешті, як організована система керівництва окремими напрямами банківського бізнесу, залежать обсяг і прибутковість продажів можемо зазначити, що Приват Банк має лінійно-функціональну структуру управління (рисунок2.1).



Рисунок 2.1- Лінійно-функціональна структура Лівобережного відділення Приват Банку

Дана лінійно-функціональна організаційна структура управління банку спирається на розподіл повноважень та відповідальності по функціях управління та прийняття рішень по вертикалі. Вона дозволяє організувати управління за лінійною схемою, а функціональні відділи апарату управління підприємства лише допомагають лінійним керівникам вирішувати управлінські завдання. При цьому лінійні керівники не підпорядковані керівникам функціональних відділів апарату управління.

До головних переваг даної структури відділення банку відносяться:

- простота і прозорість структури управління відділенням, що забезпечує чіткий розподіл обов'язків працівників;

- сприяння у зростанню професіоналізму працівників, що спеціалізуються тільки на визначеному наборі виконуваних операцій;

- чіткість взаємовідносин, несуперечливість команд, оперативність підготовки та реалізації управлінських рішень, надійний контроль.

До головних недоліків даної моделі відносяться:

- зосередження інтересів співробітників на досягнення локальних успіхів своїх підрозділів на шкоду інтересам банку як єдиного цілого.



2.2 Загальна оцінка активів, пасивів та ефективності діяльності банку

Аналізуючи активи банку за 2012 рік можемо зазначити, що вони збільшилися протягом року на 66,42 відсотки та склали 56 211 407 тис. грн. значною мірою завдяки зросту на 47,63 відсотка обсягу наданих кредитів

Таким змінам посприяло активне просування банком різних видів кредитування юридичних та фізичних осіб задля втілення стратегічної мети.

За звітний рік зобов'язання банку збільшились на 66,69 відсотків та склали 50 822 500 тис. грн. Ці зміни відбулись в основному за рахунок привернення банком коштів:

- фізичних осіб (збільшились на 8 586 695 тис. грн.),

- юридичних осіб (збільшились на 4 624 807 тис. грн.),

- коштів банків (збільшились на 2 838 167 тис. грн.)

- боргових цінних паперів, емітованих банком (збільшились на 2 121 249 тис. грн.).

Власний капітал Приват Банку за 2012 рік зріс на 63,88 відсотків та склав 5 388 907 тис. грн. значною мірою завдяки збільшенню Статутного капіталу банку на 631 250 тис. грн. За рахунок внесків акціонерів банку. За станом на кінець дня 31.12.2012 року сплачений Статутний капітал Приват Банку склав 2 713 250 тис. грн..

Чистий прибуток від діяльності банку за 2012 рік склав 1 534 162 тис. грн., що втричі більше, ніж прибуток за 2011 рік.

Значною мірою на фінансовий результат вплинув зріст доходів від здійснення операцій, пов'язаних з безпосередньо банківською діяльністю, а саме:

- чистого процентного доходу, який у порівнянні з 2011 роком збільшився на 64,86% переважно завдяки зросту кредитного портфелю,

- чистого комісійного доходу, який у порівнянні з 2011 роком збільшився на 42,38%.

За 2012 рік активи банку збільшилися на 47,04% та склали 80 165 465 тис. грн значною мірою завдяки зростанню на 70,08% обсягу наданих кредитів. Таким змінам сприяло активне просування банком різних видів кредитування юридичних та фізичних осіб.

За звітний рік зобов'язання банку збільшились на 46,49% та склали 71 969 782 тис. грн. Ці зміни відбулися в основному за рахунок залучення банком:

- коштів клієнтів - збільшились на 19 187 372 тис. грн.

- коштів банків - збільшились на 3 656 618 тис. грн.

- коштів на умовах субординованого боргу -збільшились на 363 102 тис. грн

Власний капітал Приват Банку зріс на 52,08% та склав 8 195 683 тис. грн значною мірою завдяки збільшенню Статутного капіталу банку на 2 971 632 тис. грн за рахунок внесків акціонерів банку. За станом на кінець дня 31.12.2011 року сплачений Статутний капітал Приват Банку склав 5 684 882 тис. грн.

Чистий прибуток від діяльності банку за 2012 рік склав 1 291 776 тис. грн. Регулятивний капітал, збільшився протягом року на 47,17% та становив 7 688 393 тис. грн.

У 2012 році загальна кількість активів Банку збільшилась на 5 900 666 тис. грн. Послідовна реалізація грошово-кредитної політики Банку сприяла значному зменшенню обсягів кредитування, кредитний портфель Банку зменшився за звітний період на 4 210 028 тис. грн. і станом на кінець дня 31.12.2012 р. складав 61 615 075 тис. грн.

Кошти в інших банках складали 5 185 787 тис. грн., що на 2 991 557 тис. грн. більше в порівнянні з 2011 роком. Загальна структура активів Банку свідчить про виважене ставлення Банку до якості своїх активів. Такий підхід дозволяє Банку ефективно управляти ними та досягати позитивного результату за кожною активною операцією.

Управління активами вирішувало проблему прибутковості, дотримання нормативів ліквідності та контролю, притаманних Банку ризиків. Протягом року постійно здійснювалась диверсифікація активів з метою оптимізації їх структури та адекватного реагування на зміну економічних умов діяльності самого Банку, потреб клієнтів, перспектив розвитку окремих сегментів ринку послуг та бізнесу в Україні.

У 2011 році відбулось збільшення сум зобов'язань на 3 825 630 тис. грн. і складали 75 795 412 тис. грн., в основному, за рахунок збільшення коштів банків - на 1 511 452 тис. грн. (складали 11 379 815 тис. грн.); інших фінансових зобов'язань - на 6 709 308 тис. грн. (складали 7 488 368 тис. грн.).

Загальний розмір отриманого у 2012 році чистого прибутку Банку становив 1 050 489 тис. грн.

Якість управління активами і пасивами Банку знаходиться на задовільну рівні, керівництво Банку на належному рівні забезпечує управління активами і пасивами [30].

В цілому, управління активами та пасивами Банку спрямоване на отримання максимального прибутку від проведення банківських операцій при забезпеченні виконання зобов'язань вчасно та в повному обсязі.

Аналіз будь-яких операцій повинен завершуватись оцінюванням їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Як зазначалося вище, питома вага доходу від кредитної діяльності банку традиційно найбільша в загальній структурі доходів банку.

Тож, проаналізуємо ефективність кредитної діяльності Приват Банку за допомогою таких показників як: дохідність активів за рахунок кредитних операцій, питома вага доходів від надання кредитів в загальній сумі доходів, рентабельність кредитних операцій.

Дохідність активів за рахунок кредитних операцій - розраховується діленням доходу від кредитних операцій на середню суму активів (формула3):



К дох.акт = (3)

де Д - дохід від кредитних операцій;

- середня сума активів

Таблиця 2.1 - Значення показника Доходності активів за рахунок кредитних операцій Приват Банку з 2008 по 2012 роки

Роки	2008	2009	2010	20011	2012
Значення показника	0,0082	0,0081	0,0085	0,0109	0,0276

Даний показник характеризує внесок кредитних операцій у загальну дохідність активів.

Як видно з таблиці 2.1 внесок кредитних операцій у загальній дохідності активів з 2008 по 2012 роки має тенденцію до зростання, що в свою чергу вказує на збільшення обсягу реалізації кредитних продуктів банку.

Питома вага (частка) доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів розраховується діленням доходу від кредитних операцій на загальну суму доходів банку:

К дох.кр = Двід к.о / Дб (4)

де Двід к.о - доходи від кредитних операцій

Дб.- Доходи банку

Таблиця 2.2 - Значення показника Питомої ваги доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів Приват Банку з 2008 по 2012 роки

Роки	2008	2009	2010	2011	2012
Значення показника	0,1814	0,4623	0,6312	0,5410	0,9226



Цей коефіцієнт характеризує частку доходів, отриманих банком від надання кредитів у загальних доходах банку від інших активних операцій. Як видно з таблиці 2.2 питома вага (частка) доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів з 2008 по 2012 роки має тенденцію до зростання, що в свою чергу вказує на збільшення обсягу отриманого прибутку від реалізації кредитних продуктів банку.

Рентабельність кредитних операцій може бути проаналізована за допомогою низки показників, які доповнюють один одного.

Рентабельність кредитних операцій (Рі) розраховується діленням прибутку від кредитних операцій на витрати, пов'язані із залученням ресурсів та функціонуванням кредитного відділу:

(5)

де Пд.к.- процент доходів кредитів

П в.- процент витрат

Вд.в.- витрати кредитного відділу

Таблиця 2.3 - Значення показника рентабельності кредитних операцій Приват Банку з 2008 по 2012 роки

Роки	2008	2009	2010	2011	2012
Значення показника	0,08	0,11	0,14	0,18	0,22

Аналізуючи дані таблиці 2.3 можемо зазначити, що в період з 2008 по 2012 роки рентабельність кредитних операцій значно підвищилась [4].

Розрахунок платіжного календаря за виданим кредитом.

Платіжний календар за кредитною карткою “Універсальна” має наступний вигляд (Рисунок 2.2):



Рисунок 2.2 - Платіжний календар за кредитною карткою «Універсальна»

Якщо грошові кошти знімаються першого числа місяця, то на протязі 30 днів клієнт може не вносити грошові кошти та знімати їх коли завгодно.

На протязі наступних 25 днів наступає період сплати знятої з кредитної картки суми грошей. Якщо клієнт внесе грошові кошти протягом цих 25 днів, то відсотки за користування кредитом він не сплачує. Та якщо грошові кошти на рахунок кредитної картки внесуться пізніше ніж за 25 днів, то тоді на зняту суму з кредитної картки будуть нараховані відсотки у розмірі 7% від суми заборгованості [30].

В банках існує багато ситуацій зв'язаних з кредитуванням клієнтів та їх матеріальних благ. Розглянемо одну із ситуацій, яка може статися на підприємстві.

Підприємство ТОВ «Сандора» 1 червня поточного року отримало кредит в «Приват Банк» на суму 120 тис грн строком на 4 місяці під 40% річних.

У кредитному договорі передбачається щомісячне погашення кредиту рівними частинами та пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 0,5% від простроченої суми кредиту за кожний день прострочки.

Залишок кредиту у сумі 30 тис грн було повернено комерційному банку 15 жовтня поточного року. Необхідно визначити суму коштів, яку поверне підприємство банку по закінченню строку кредитування. Тоді можна побачити, що:

1. Процент за місяць розраховується за формулою(6):



% за міс.= %річ./Кміс.= 40/12 = 3,33% (6)

де %річ- отримання на п місяців під т річних;

Кміс.- кількість місяців

2. Проценти за 4 місяці розраховується за формулою (7):

%за 4 міс. = Кп.р.* % за міс.*п=120000*3,33*4 = 16 тис. грн (7)

де Кп.р.- кредит, який взяли поточного року;

%за міс.- процент за місяць;

n- на скільки місяців взято кредит

3.% за прострочку розраховується за формулою(8):

% за прос.= Зк.*Пк.*14 днів=30000*0,5%*14 днів = 2700 грн (8)

де Зк. - залишок кредиту;

Пк.- щомісячне погашення кредиту рівними частинами та пеня за несвоєчасне повернення кредиту

4. Сума коштів, що підлягає поверненню за формулою(9):

к=%за 4міс.+%за прос.+ Кп.р =16+2,7+120 = 138,7 тис.грн (9)

де %за 4міс- проценти за 4 місяці;

%за прос.-.% за прострочку;

Кп.р.- кредит, який взято поточного року

2.3 Шляхи покращення кредитних ресурсів в Україні

Правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями виступають основоюфінансової стабільності й ринкової стійкості комерційних банків (враховуючи те визначальне місце, яке посідають кредитні операції в портфелі банківськихактивів). Тому необхідно правильно організувати кредитну політику в банку.

В свою чергу кредитна політика комерційного банку -- це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку позичальників на основі принципів поворотності; терміновості; диференційованості; забезпеченості; платності.

Кожен банк визначає власну кредитну політику, беручи до уваги всю множину ризиків (внутрішніх і зовнішніх), якими він обтяжений, які впливають на ефективність його діяльності, враховуючи також ставлення керівництва банку до ризику.

Необхідно наголосити, що кредитна політика є основою стратегії ризику в діяльності банку. Вона може бути агресивною й традиційною (класичною). Кредитна політика як основа процесу управління кредитом визначає пріоритети в процесі розвитку кредитних відносин, з одного боку, та функціонування кредитного механізму - з іншого [27].

Загалом кредитна політика,в розрізі стратегії, включає пріоритети, принципи та цілі окремого банку на кредитному ринку, а стосовно тактики _ фінансовий та інший інструментарій, що використовується даним комерційним банком для реалізації його цілей при здійсненні кредитних угод, правила їх здійснення, регламент організації кредитного процесу.

Провівши детальний аналіз кредитної діяльності ЗАТ «Приват Банк» можна виділити ряд недоліків,

а саме:

- недостатня диверсифікація кредитних вкладень;

- збільшення суми зважених класифікованих позик;

- занадто ризикова кредитна політика;

- недостатня увага при оцінюванні платоспроможності позичальників на стадії надання кредитів;

- послаблена увага по цільовому використанню наданих позик та контролю за діяльністю позичальника з метою своєчасного виявлення негараздів та запобігання можливих втрат за позиками;

- недостатнє забезпечення позик;

- послаблення захищеності позик власним капіталом.

Таким чином, спираючись на викладену інформацію, можемо виділити ряд шляхів, які дозволять в подальшому удосконалити процес кредитування фізичних та юридичних осіб ЗАТ «Приват Банк», а саме:

- запровадження нових видів банківських продуктів для юридичних осіб, таких як револьверне та контокорентне кредитування;

- запровадження нових видів банківських продуктів для фізичних осіб з орієнтацією на найменш захищені верстви населення;

- створення програми з кредитування підприємців, які бажають створити власну справу (кредитування стартового капіталу);

- стимулювання потенційних клієнтів для отримання кредиту саме в ЗАТ «Приват Банк» шляхом впровадження диференціації рівня процентних ставок відповідно до результатів аналітичної роботи стосовно кожного індивідуального позичальника та відповідно до умов позичкової операції, визначених у процесі структурування кредиту;

- розширення складу фінансових коефіцієнтів, які використовуються банком для аналізу кредитоспроможності позичальника, що дає можливість отримати різнобічну оцінку його господарської діяльності та у певній мірі нівелювати розбіжності, що можуть виникати між прогнозованими і фактичними тенденціями, що складаються у процесі індивідуального відтворення;

- індивідуальний підхід при зборі проблемної заборгованості;

- вдосконалення роботи щодо оцінки ділової репутації клієнта;

- розроблення мінімального переліку необхідних документів для оформлення кредиту та скорочення часу отримання кредиту;

- акцентування уваги та роз'яснення найбільш значимих аспектів кредитної угоди;

- постійне залучення клієнтів шляхом проведення рекламних акцій та презентацій;

- створення позитивного образу банка для клієнтів.

Зважаючи на існуючі тенденції, що склалися на грошово-кредитному ринку України, слід обов'язково усвідомлювати притаманні ризики, перед впровадженням будь-яких нововведень, тому в таблиці 2.4 відобразимо шляхи покращення процесу кредитування з урахуванням можливих ризиків.

Таблиця.2.4 - Шляхи удосконалення процесу кредитування юридичних та фізичних осіб ЗАТ «Приват Банк»

№ п/п	Заходи	Результат	Ризик
1	2	3	4
1	Запровадження нових кредитних продуктів для юридичних осіб	Застосування індивідуального підходу до кожного позичальника при оцінці його фінансового стану, обігових коштів, масштабів виробничої - комерційної діяльності та репутації при запровадженні револьверного та контокорентного кредитів.	Ризик відсутності стабільних і платоспроможних клієнтів, яких би задовільні умови кредитування
2	Запровадження нових кредитних продуктів для фізичних осіб	Розроблення оптимальних умов кредитування для найменш захищених верств населення (студентів, пенсіонерів, інвалідів) із використанням більш послаблених вимог до позичальника.	Ризик неплатежу по кредиту
3	Створення програми кредитування стартового капіталу СПД	Детальна оцінка підприємницького проекту з врахуванням всіх аспектів щодо ризиків, терміну окупності та можливого прибутку від кредитування даного суб'єкта підприємницької діяльності.	Ризик відсутності вдалих проектів
4	Удосконалення маркетингової політики (створення позитивного іміджу комерційного банку)	Проведення систематичних рекламних заходів через ЗМІ та інтернет, прес-конференцій, розповсюдження рекламних буклетів, додаткової інформації на банківських виписках, заохочення існуючих клієнтів та мотивації персоналу до залучення ними нових клієнтів, проведення благодійних заходів.	Ризик не покриття затрат, направлених на здійснення всіх заходів
5	Розширення складу фінансових коефіцієнтів	Підбір та розроблення фінансових коефіцієнтів для всебічного аналізу майбутнього позичальника, враховуючи не лише фінансові показники його діяльності, а й інші аспекти, такі як ділова репутація, сімейний стан та інші.	Ризик відсутності значної кількості клієнтів, що мають відповідати всім встановленим параметрам оцінки
6	Збір проблемної заборгованості	Індивідуальний підхід під час збору проблемної заборгованості, враховуючи кожну окремо взяту справу та оптимізація процесу для прискорення розгляду справ.	Ризик не реалізації заставленого майна позичальника

Отже, перераховані заходи можуть позитивно вплинути на діяльність банку та дозволити гідно конкурувати на ринку банківських послуг в складних економічних умовах, що позитивно вплине і на банківський сектор, і на стан економіки в цілому.

...