Кредитна взаємодія банків та підприємства

На початку осині 2011 року банкіри пророкували, що ресурсів для кредитування незабаром не буде. Поступово кредитори стали скасовувати або зм'якшувати введені раніше обмеження. На 1-2% знижуються ставки по іпотечних кредитах.

Дедалі вищими темпами зростає кредитна активність банків . Загалом по банківській системі за минулий рік кредити в економіку зросли майже на 62%. При цьому лідерами з нарощування обсягів кредитування серед 12 найбільших банків за підсумками 11 місяців 2010 року були Укрексімбанк (96%), «Фінанси і Кредит» (91,5%), Укрсиббанк (89%), Укрпромбанк (83%)

На початок 2012 р. обсяг наданих банками кредитів в економіку України становив 137,4 млрд грн, або збільшився протягом року на 55,1 %. Сума наданих кредитів у національній валюті за цей період зросла на 53,7%, в іноземній - на 57,1% і становила, відповідно, 78,7 і 58,7 млрд грн.

При цьому активізація процесів кредитування супроводжувалась покращенням якості кредитного портфеля банків - частка прострочених та сумнівних кредитів у їх загальному кредитному портфелі скоротилась із 3,2% до 2,4% . Це є свідченням підвищення якості роботи банків із проблемними кредитами та підвищення фінансової стійкості банківської системи. Зросла активність банків щодо кредитування інвестиційної діяльності суб'єктів економіки. Порівняно з початком року банківські кредити, надані на інвестиційні цілі, зросли майже у 2,3 раза, у тому числі в національній валюті - майже удвічі. У структурі кредитів, наданих у реальний сектор економіки, 77,6% становили кредити, надані суб'єктам господарювання, які зросли, порівняно з початком року, на 44,6%. Зросла зацікавленість банків щодо кредитування підприємств сільського господарства. Їх сума збільшилась на 57,1% і становила 8,2 млрд грн [22].

Кредитні відносини між банком і клієнтом розпочинаються з отримання та розгляду кредитної заявки, в якій передусім містяться відомості щодо позики, якої потребує клієнт, а саме: мета, розмір, вид і термін позики, вид забезпечення тощо. Необхідною складовою заявки є пакет супровідних документів, ретельний аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування.

Найважливішими етапами кредитного процесу виступають:

· отримання та розгляд кредитної ставки;

· безпосередня співбесіда з потенційним позичальником;

· оцінка кредитоспроможності;

· підготовка до складання кредитного договору;

· кредитна угода;

· моніторинг (система спостереження) і контроль якості виданих кредитів;

До пакету необхідних документів кредитування входять такі документи:[11, с.214]

· копія свідоцтва про державну реєстрацію підприємства;

· копії установчих документів;

· фінансова звітність, що включає баланс підприємства, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів за останні три роки. Баланс показує структуру активів, зобов`язнань і власного капіталу в динаміці. Звіт про фінансові результати повідомляє про доходи та витрати в структурному та по елементному розрізі, а також містить показники прибутковості цінних паперів власного боргу підприємства. Звіт про рух грошових коштів показує обсяги надходжень та видатків грошових ресурсів щодо окремих видів господарської діяльності;

· матеріали аудиторських перевірок за попередні три роки;

· бізнес - план;

· відомості про отримані раніше кредити та наявність (відсутність) заборгованості за ними;

· документ про відсутність заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами;

· документація на предмет застави, гарантії або поручительства;

· Належним чином оформлені договори на постачання та реалізацію відповідних товарів та послуг.

Кредитна заявка разом із пакетом супровідних документів надходить до працівника відповідального кредитного підрозділу, який здійснює її ретельний розгляд. Після цього кредитний працівник проводить попереднє інтерв`ю з потенційним позичальником. Ця бесіда має велике значення для вирішення питання щодо позики; вона дозволяє не тільки з`ясувати окремі деталі кредитної заявки, але й скласти своєрідний психологічний портрет позичальника, оцінити професійну підготовленість керівництва фірми, ступінь реалістичності оцінок ним стану та перспектив розвитку підприємства.

У ході співбесіди кредитний працівник концентрує свою увагу на базових, ключових для банку питаннях, які можуть бути розподілені за такими групами.

· Загальні відомості про позичальника:

- форма власності та організаційна побудова підприємства;

- термін активної діяльності підприємства;

- основна продукція;

- відомості щодо власника;

- рівень досвіду та кваліфікації менеджерів;

- рівень доходності господарської діяльності;

- відомості про постачальників продукції та споживачів даної продукції.

· Питання щодо кредиту:

- яку суму фірма планує отримати у позику;

- на що і як буде витрачена ця сума;

- чи вірно складено прогноз фінансових потреб;

- чи враховано термін служби активів, що фінансуються за рахунок позики;

· Питання, пов`язані з погашенням кредиту:

- які вхідні грошові потоки отримує фірма в ході операційного циклу;

- які джерела надходження готівки фірма планує використати для погашення кредиту;

- чи є особи, готові надати гарантію або поручительство, та який їх фінансовий стан.

· Питання щодо забезпечення кредиту:

- яке забезпечення може бути передано у заставу;

- хто є власником забезпечення;

- де воно зберігається;

- чи знаходиться забезпечення під повним контролем позичальника;

- як була зроблена оцінка майна, що пропонується як забезпечення;

- які витрати на зберігання забезпечення;

· Питання щодо зв`язків клієнта з іншими банками:

- з якими банками співпрацює клієнт;

- чи отримував він кредити від інших банків;

- чи є непогашені позики та який їх характер.

Після співбесіди кредитний працівник повинен прийняти дуже важливе рішення: продовжувати роботу з кредитною заявкою цього клієнта або вже на цьому етапі відмовити у видачі кредиту. Якщо пропозиції клієнта не відповідають в якихось аспектах принципам політики та стратегії банку в галузі кредитних операцій, то кредитна заявка має бути відхилена. При цьому необхідно пояснити заявнику, з яких причин кредит не може бути наданий. Якщо ж за результатами співбесіди кредитний працівник приймає рішення щодо продовження роботи з клієнтом, він заповнює відповідний кредитний формуляр та передає його разом із кредитною заявкою та пакетом супровідних документів до підрозділу кредитного аналізу для оцінки кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника повністю та у визначений термін розрахуватись зі своїми борговими зобов`язнаннями.

Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальника, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.

Таким чином, стан розвитку кредитного ринку, як по короткостроковим, так і по довгостроковим позикам в Україні можна рахувати задовільним; позитивною є тенденція до зниження процентних ставок, що призводить до розвитку економіки через інвестиції; покращення якості кредитного портфеля; підвищення фінансової стійкості банківської системи.

ВИСНОВКИ

Підприємство - це самостійно відокремлена і економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку. Основними законодавчими актами, які регулюють діяльність підприємства в Україні, є Закони України: “Про власність”, “Про підприємництво”, “Про підприємства В Україні” та інші.

Комерційний банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Українські комерційні банки розробляють власні внутрішні положення та методики аналізу кредитоспроможності позичальника, в основу яких, як правило, покладено методичні рекомендації Національного банку України щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника.

Для здійснення будь-якої господарської операції підприємство повинно здійснити розрахунки з іншим підприємством, найшвидший тип розрахунків між юридичними та фізичними особами - безготівкові. Банк в цих розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі. Значення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових і фінансових коштів

Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро - та макрорівнях. Для клієнтів банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату для виробництва матеріальних ресурсів, оплата заробітної плати працівникам, оплату зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень. Майже усі підприємства здійснюють безготівкові розрахунки, мають різни види рахунків і користуються різними формами безготівкових розрахунків. В умовах ринкової економіки форми безготівкових розрахунків набувають нової сутності: підприємство має самостійно обирати найефективніші та найкращі форми розрахунків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” (від 7.12.2000);

2. Постанова Правління НБУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям закону України “Про банки і банківську діяльність” (від 10.01.2002);

3. Закон України „Господарський Кодекс Україні” (від 01.01.2004р.);

4. Постанова Правління НБУ “Положення про кредитування” (від 28.09.1995 № 246);

5. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджена Постановою Правління НБУ (від 27.03.2010);

6. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. М.:Финансы и статистика,2001.

7. Блеквел Э. Как составить бизнес-план. Пер. с англ. М.: ИНФРА*М, 2002.

8. Бирман И.Я. Методология оптимального планирования М.: Мысль, 2000.

9. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства. Київ 2001.

10. Вісник НБУ, квітень 2010;

11. “Економіка України”, серпень, 2010;

12. Васюренко О. В. Банківські операції. - Київ: Знання, 2001. - 255с;

13. Васюренко О. В. Менеджмент кредитних операцій у комерційних банках. - Харків: Оригінал, 1998- 202 с;

14. Відносини підприємства з комерційними банками, Економіка підприємства - Іванілов О.С. Бібліотека українських підручник.

15. Владимирова Л.П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное пособие - 2е изд, перераб и доп. - М.: Издательский дом «Дашков и К», 2003.

16. Голуб А. Г., Семенюк Л. П., Смовженко Т. С. Гроші. Банки. Кредит. - Львів: Центр Європи, 1997 - 206 с;

17. Жуков Є. Ф, Максимова Л. М. Банки та банківські операції. - М: ЮНИТИ, 1997. - 471 с;

18. Котовська В. Т., Ричаківська Т. Р. Операції комерційних банків. - Львів: Центр Європи, 2002 - 280 с.

19. Майер В.Ф. Планирование социального развития и повышения уровня жизни народа. М.: Издательство МГУ, 2003.

20. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Київ 2001.

21. Проблеми банківського кредитування підприємств,Браславська Ю. В.,статя.

22. Електронний ресурс: //www.ukrstat.gov.ua/ - держкомстат України.

Размещено на Allbest.ru