Форми безготівкових розрахунків підприємств

- порядок виконання уповноваженим банком-емітентом імпортного акредитива, у разі визначення уповноваженого банку виконуючим банком, особливості виконання акредитива у разі виявлення виконуючим банком розбіжностей надісланих документів з умовами акредитива;

- порядок сплати уповноваженим банком коштів за акредитивом іноземному банку у разі, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред'явленням документів, з розстроченням (відстроченням) платежу або акцептом векселів (тратт);

- особливості виконання імпортного акредитива у разі наявності (не наявності) в виконуючому банку кореспондентських відносин з іноземним банком бенефіціара;

- оплата акредитива через рамбурсуючий банк;

- порядок виконання уповноваженим банком-емітентом імпортних акредитивів у разі надання наказодавцем акредитива документів з розбіжностями;

- дії уповноваженого банку-емітента у разі дострокового закриття (анулювання) імпортного акредитива, у тому числі у випадку розміщення грошового забезпечення на рахунку «Гарантійні депозити та грошове покриття в інших банках» іноземного виконуючого (підтверджуючого, рамбурсуючого) банку ;

- порядок оплати комісійної винагороди та відшкодування витрат за обслуговування імпортного акредитива.

- особливості здійснення операцій за імпортним акредитивом банком-емітентом за дорученням іншого уповноваженого банку, що обслуговує наказодавця акредитива

Здійснення уповноваженим банком операцій за експортним акредитивом:

- дії уповноваженого банку бенефіціара при виконанні, авізуванні та підтвердженні умов експортного акредитива, у тому числі порядок перевірки повідомлення (тексту акредитива) та умови реєстрації отриманих повідомлень в журналі реєстрації отриманих (експортних) акредитивів;

- порядок унесення змін та/або доповнень до умов експортного акредитива у разі надання документів з розбіжностями та внесення відповідних змін до журналу реєстрації отриманих (експортних) акредитивів та відображення зазначених змін на відповідних позабалансових рахунках;

- особливості виконання уповноваженим банком бенефіціара підтвердженого та непідтвердженого експортного акредитива, у тому числі у разі наявності (не наявності) в банку бенефіціара відкритого коррахунку іноземного банку-емітента;

- дії уповноваженого банку бенефіціара при достроковому закритті (або анулюванні) експортного акредитива;

- порядок сплати комісійної винагороди та відшкодування витрат за обслуговування експортного акредитива.

Окрім того, в Положенні знайшли своє відображення питання щодо застосування уповноваженими банками експортних та імпортнихтрансферабельних (переказних) акредитивів, порядок сплати за імпортним трансферабельним (переказним) акредитивом та зарахування виручки за експортним трансферабельним (переказним) акредитивом.

Також Положення доповнено новим розділом, що висвітлює особливості здійснення уповноваженим банком операцій за резервними акредитивами, а саме:

- здіснення уповноваженим банком-резидентом операцій з відкриття (надання) резервного акредитива (отримання заяви про відкриття (надання) резервного акредитива, умови відкриття (надання) та виконання резервного акредитиву, унесення змін до умов резервного акредитива та дострокове анулювання (припинення) резервного акредитива);

- здійснення уповноваженим банком-резидентом операцій за отриманими резервними акредитивами

За повідомленням Асоціації міжнародних експедиторів України бланки документів FIATA FCR (сертифікат експедитора про отримання вантажу), які використовуються у міжнародній практиці розрахунків за документарними акредитивами змінено на бланки FIATA FCRнового зразку відповідно до нових «Генеральних умов транспортно-експедиторської діяльності Асоціації міжнародних експедиторів України» (протокол Загальних Зборів АМЕУ від 17.04.2007 № 9). Нові бланки FIATA FCR вводяться в обіг з 01.03.2008 року.

4. Види і форми здійснення безготівкових розрахунків підприємств

Більшість розрахункових операцій підприємства здійснюють у безготівковій формі. Застосування безготівкової форми розрахунків дає змогу знизити витрати на транспортування і зберігання готівки та на її облік, зменшує тривалість проведення розрахунків, підвищує рівень контролю за цільовим використанням грошових коштів.

Безготівкові розрахунки підприємства здійснюють з дотриманням таких основних принципів:

- обов'язковість збереження підприємствами грошових коштів в установах банків;

- самостійність вибору підприємством установи банку;

- самостійність вибору підприємством виду та форми розрахунків;

- самостійність розпоряджання підприємства своїми коштами в межах чинного законодавства;

- здійснення грошових розрахунків у межах коштів на рахунках підприємства;

- максимальне наближення моменту грошових розрахунків до моменту реалізації продукції.

Безготівкові грошові розрахунки класифікують на підставі таких основних ознак :

а) за видами господарських операцій:

- грошові розрахунки за товарними операціями (за продану продукцію, виконані роботи, надані послуги);

- грошові розрахунки за нетоварними операціями (із кредитними установами, бюджетом);

б) за місцезнаходженням банківських установ, що обслуговують розрахунки:

- місцеві - грошові розрахунки, за умови, що банк, який перераховує гроші, і банк, який їх отримує, розміщені в одному місті;

- міжміські - грошові розрахунки, коли зазначені банки розміщені в різних містах;

- міжнародні - грошові розрахунки, коли ці банки розміщені в різних державах;

в) за фактом здійснення оплати:

- попередня чи авансова оплата продукції, товарів, робіт чи послуг;

- оплата після реалізації продукції (післяплата);

г) за умовою оплати угоди:

- акцептна форма розрахунків передбачає попередню згоду (акцепт) платника на оплату;

- безакцентна форма розрахунків не передбачає такої згоди;

ґ) за джерелами походження коштів, що їх використовують для розрахунків:

- грошові розрахунки власними коштами підприємства;

- грошові розрахунки за рахунок кредитів та інших позичених коштів;

- грошові розрахунки за кошти клієнта (у випадку посередницької діяльності).

Безготівкові розрахунки здійснюються в національній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів.

Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачено безперечне стягнення та безакцентне списання коштів.

Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних коштів на рахунку клієнта. Якщо на рахунку підприємства недостатньо коштів для здійснення розрахунків, банк приймає у випадках, передбачених законодавством, розрахункові документи і зараховує їх на небалансовий рахунок - „Розрахункові документи, обов'язкові до сплати”, виконуючи платежі згідно з чергою, встановленою чинним законодавством.

Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускаються, за винятком випадків віддання вимоги та переказу боргу згідно зі ст.17 Цивільного кодексу України та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Кошти підприємств підлягають обов'язковому зберіганню у банках, за винятком залишків готівки в їхніх касах у межах встановленого банком ліміту та норм витрат із виторгу, передбачених чинним порядком ведення касових операцій у господарстві України.

Банк на договірних засадах здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів та виконує їх розпорядження відносно перерахування коштів з рахунків.

Отже, безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді:

- платіжним дорученням;

- платіжною вимогою-дорученням;

- розрахунковими чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- платіжними вимогами.

Розрахунковий документ - відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів . Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк.

Банки приймають до виконання тільки розрахункові документи:

1) своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами про розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

2) клієнтів інших банків або органів державного казначейства, якщо документи надсилають безпосередньо інші банки або органи державного казначейства.

Платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів, які оформлені державними виконавцями або податковими органами і на яких є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує їх, також приймаються до виконання, якщо їх надсилає в банк платника без посередньо державний виконавець або податковий орган.

Взаємні претензії з розрахунків між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.

Характеристика форм безготівкових розрахунків

Розрахунки з використанням платіжних доручень

Підприємства України найчастіше здійснюють безготівкові грошові розрахунки з використанням платіжних доручень.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної в дорученні суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача .

Доручення приймаються до виконання банками протягом десяти календарних днів від дня виписки. Банк приймає до виконання від платника доручення тільки в межах наявних на його рахунку коштів, за винятком доручень на перерахування в бюджет суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів та внесків до державних цільових фондів, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунках підприємств. У випадку відсутності коштів на рахунках такі доручення враховуються на позабалансовому рахунку №9929.

У випадку недостатності коштів на рахунках здійснюється часткова оплата таких доручень, яка оформлюється меморіальним ордером.

Меморіальний ордер - міжбанківський розрахунковий документ, що його складає банк під час здійснення розрахунків для документального оформлення операцій щодо списання коштів із рахунку платника, операцій із виконання письмового доручення платника або розпорядження стягувача про списання коштів із рахунку платника.

Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного та нетоварного характеру.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

- за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

- у порядку попередньої оплати;

- для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств;

- для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам;

- для сплати податків і зборів;

- в інших випадках відповідно до укладених договорів або чинного законодавства.

При розрахунках за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги) в дорученні у рядку „Призначення платежу” вказуються назва (вид) відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), номер, дата товаротранспортного або іншого документа, який підтверджує відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг).

У дорученні на перерахування платежів, утриманих із заробітної платні робітників, нарахованих податків у бюджет та обов'язкових внесків до державних цільових фондів, у рядку „Призначення платежу” вказуються підрозділи бюджетної класифікації (при перерахуванні платежів у бюджет) та строк платежу, а також те, що податки в бюджет або внески до державних цільових фондів утримано із заробітної плати та перераховано повністю.

У випадку, якщо на рахунках підприємств недостатньо коштів, необхідних для видачі заробітної плати та одночасного перерахування перелічених платежів, у дорученнях у рядку „Призначення платежу” вказується, що податки та внески, утримані з заробітної плати, перераховуються в сумах, пропорційних залишку коштів на рахунках.

Попередня оплата здійснюється підприємствами у випадку, якщо це обумовлено в договорі або встановлено окремими указами Президента України та рішеннями уряду.

Банк і платник можуть передбачити можливість подання платником платіжного доручення в довільній формі (за договором).

Платіжні доручення в довільній формі застосовуються в разі таких розрахунків:

1) періодичного перерахування платником фіксованих сум одним і тим самим одержувачем коштів;

2) надання платником повноважень банку списати зі свого рахунка визначену суму в разі настання умов, визначених договором;

3) перерахування підприємством заробітної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів;

4) інших випадках згідно з договорами чи законодавством.

Доручення подається клієнтом у банк у двох примірниках. Перший примірник виконує функцію меморіального документа та розміщується в документах для банку платника, другий видається платнику з відмітками банку про отримання та виконання доручення.

Якщо постачальник (одержувач коштів) не має відкритого в банку рахунку, підприємство може здійснити розрахунок гарантованими платіжними дорученнями через підприємство зв'язку. Розрахунки гарантованими платіжними дорученнями застосовують для виплати заробітної платні працівникам, які заготовляють сільськогосподарську продукцію, для виплати пенсій тощо у місцевостях, де банківські установи відсутні. У цьому випадку платник виписує платіжне доручення, в якому вказує призначення платежу, додає до нього заповнені бланки грошових переказів та список одержувачів коштів.

Перевагою розрахунків платіжними дорученнями є простота і швидкість документообігу, економічність та універсальність (можливість застосування як за товарними, так і за нетоварними платежами).

Платіжні вимоги-доручення

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин:

- верхньої - вимоги одержувача коштів безпосередньо до платника сплатити вартість поставленої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

- нижньої - доручення платника обслуговуючому банкові про списання певної суми коштів зі свого рахунку та перерахування її на рахунок одержувача.

Під час розрахунків платіжними вимогами-дорученнями постачальник виписує (не менше, ніж у двох примірниках) розрахунковий документ з вимогою до платника оплатити вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг на підставі надісланих йому (оминувши банк або через банк платника згідно з договірними умовами) розрахункових документів. Платник, отримавши платіжні документи, визначає можливість оплати платіжної вимоги-доручення, здає її до банку, котрий обслуговує його, для того, щоб акцептовану за платіжною вимогою-дорученням суму було перераховано з рахунку платника на рахунок постачальника. Термін, протягом якого платник має подати до свого банку акцептовані платіжні вимоги-доручення, визначається сторонами в угоді, проте не має перевищувати 20 днів. Платник може повністю або частково відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, про що він повідомляє безпосередньо постачальника за передбаченим у договорі порядком у зазначені у ньому терміни. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка не перевищує наявну на рахунку платника. Платник може відмовитися від акцептування платіжної вимоги-доручення, якщо поставлені товари не відповідають умовам договору, відвантажені достроково або не за адресою тощо.

Застосування цієї форми грошових розрахунків прискорює оформлення розрахункових документів, сприяє зміцненню договірних стосунків між діловими партнерами, оскільки платіж здійснюється тільки за згоди платника.

Розрахунки платіжними вимогами

Розрахунки платіжними вимогами - форма безготівкових розрахунків, при якій одержувач коштів подає на інкасо в банк, котрий його обслуговує, розрахунковий документ, що містить вимогу до платника про сплату певної суми через банк.

Вона має дві особливості. Перша полягає в тому, що ці розрахунки можна розпочинати лише після відвантаження (відпускання) продукції, виконання робіт або надання послуг; друга - в тому, що оплата платіжної вимоги здійснюється за згодою (акцептом) платника. Унаслідок цього розрахунки платіжними вимогами називають також акцептною формою розрахунків.

Оплату платіжних вимог без акцепту використовують тільки в розрахунках за окремі види послуг, які надають згідно з тарифами на підставі показів лічильників чи інших фіксованих платежів.

Для акцептування платіжної вимоги платникові надається певний термін, що залежить від виду акцепту. Розрізняють такі види акцепту:

- попередній;

- подальший.

За попереднього акцепту оплата платіжної вимоги може бути здійснена тільки після попередньої згоди платника. За подальшого акцепту банк негайно після отримання платіжної вимоги знімає гроші з рахунку платника, який після оплати має право акцептувати платіжну вимогу або відмовитися від акцепту протягом певного часу. У випадку відмови від акцепту банк відшкодовує кошти платникові. У сучасній системі безготівкових розрахунків використання розрахунків платіжними вимогами обмежено.

Розрахунки чеками

Грошові розрахунки підприємства можуть також здійснювати із застосуванням чеків. У грошових операціях підприємств використовують два види чеків:

грошові;

розрахункові.

Грошовий чек - це грошовий документ установленої форми, що містить беззаперечну вказівку власника поточного рахунку (чекодавця) банкові сплатити зазначену в чеку суму конкретній особі чи пред'явникові чека . Основне призначення грошового чека - бути інструментом отримання готівкових коштів із поточного рахунку підприємства.

Чекодавець - юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його.

Чекодержатель - підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.

Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця (платника) своєму банкові (банкові-емітенту) перерахувати кошти з рахунку чекодавця на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів).

Розрахункові чеки використовують для здійснення безготівкових розрахунків підприємства та фізичні особи. Розрахунковий чек заповнює платник і передає його отримувачеві платежу в момент здійснення господарської операції купівлі-продажу. Отримувач платежу (пред'явник чека) подає чек у свій банк до оплати. Банк видає чеки клієнтові у формі чекових книжок по 10, 20 та 25 аркушів. Термін чинності чекової книжки - один рік.

Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому балансовому рахунку.

Оплата чеками прискорює здійснення та значно спрощує техніку проведення розрахункових операцій, скорочує їх трудомісткість. Однак, через необхідність спеціального депонування коштів за такої форми розрахунків частина їх на певний час вилучається з грошового обороту підприємства.

Розрахунки акредитивами

Акредитивна форма розрахунків між покупцями та постачальниками передбачає використання акредитивів.

Акредитив - це розрахунковий документ, за яким одна кредитна установа (банк) доручає іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих (заброньованих) для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити пред'явникові акредитива певну суму коштів.

За своєю суттю акредитив є договором, відокремленим від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися. Тобто акредитив - це договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені на підставі документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара (особи, якій призначено платіж) або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Банк-емітент може відкрити такі види акредитивів:

а) за забезпеченням:

- покритий - акредитив, для здійснення платежів за яким платник завчасно бронює кошти в певній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку;

- непокритий акредитив, оплата за яким у випадку тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту;

б) за можливістю зміни умов акредитива:

- відкличний - акредитив, який може бути змінений або анульований банком емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення про це бенефіціара (наприклад, при недотриманні умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом);

- безвідкличний - це акредитив, який може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згоди бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банку-емітента.

Акредитиви застосовують у міжміських і міжнародних розрахунках між покупцями і постачальниками. Оплату товарів і послуг через акредитиви здійснюють за місцем перебування постачальника з коштів, заброньованих для цього. При такій формі розрахунків відбувається відволікання коштів покупця, а його контроль за постачанням продукції дещо знижується. Тому акредитивну форму розрахунків використовують лише якщо вона визначена договором, а також якщо через систематичні затримки платежів постачальник переводить покупця на розрахунки за акредитивами.

Відкриття (виставлення) акредитива здійснюють за рахунок власних коштів покупця або кредитів банку, депонованих на суму акредитива. Кожен акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником. Виплату постачальникові за акредитивом здійснюють на повну суму або частинами. Покупець має право відкликати акредитив.

Умовою виплати грошей за акредитивом може бути акцепт уповноваженої особи заявника акредитива, котрий засвідчує в банку постачальника взірець свого підпису. У такому випадку уповноважений покупця сам вирішує питання щодо використання грошей, оскільки банк видає кошти за акцептованими (підписаними) ним документами.

Якщо виплату коштів за акредитивом передбачено здійснювати без акцепту уповноваженого, до заяви на акредитив можуть бути внесені певні додаткові умови, зокрема відвантаження товарів тільки в конкретні пункти призначення; подання документів, що засвідчують якість продукції; заборона часткових виплат за акредитивом; спосіб транспортування вантажів; комплектність поставок тощо.

Розрахунки векселями

Суть вексельної форми розрахунків полягає в тому, що розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником) здійснюються з відтермінуванням платежу (до 90 днів), і оформляються векселем.

Вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у певний термін зазначену суму грошей власникові векселя (векселетримачеві).

Розрізняють вексель простий і переказний.

Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму.

Переказний вексель (тратта) містить письмовий наказ векселетримача (трасанти), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Трасат стає боржником за векселем тільки після того, як акцептує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, підписавши його.

Акцептант переказного векселя, як і векселедавець простого векселя, є основним вексельним боржником і несе відповідальність за оплату векселя у визначений у ньому термін.

У процесі обігу переказний вексель передають від одного тримача до іншого через індосамент - спеціальний передавальний напис на зворотному боці документа або на додатковому аркуші до нього.

Особу, яка здійснює індосамент, називають індосантом. Кожний індосант, як і векселедавець, несе відповідальність за акцепт і виплату за векселем. Особу, на користь якої роблять індосамент, називають індосатом.

Виділяють такі види індосаменту:

- індосамент безповоротний - форма індосаменту, за якої векселедавець перед своїм підписом робить запис „Без обороту на мене”. Виконання такого запису дає змогу уникнути пред'явлення претензій до векселедавця у випадку несплати векселя зобов'язаною за ним особою. Такі векселі банки враховують (облікують) за підвищеними ставками;

- індосамент бланковий - форма передавання векселя, за якої особа, що передає вексель, ставить свій підпис без указання особи, що стає власником векселя. Такий вексель стає цінним папером на пред'явника;

- індосамент іменний, при якому особа, що передає вексель, вказує перед своїм підписом прізвище особи, котрій належатимуть усі права за векселем;

- індосамент обмежувальний, при якому забороняється подальше передавання векселя або вексель передається на інкасування;

- індосамент ордерний - форма індосаменту, за якої в передавальному написі вказують конкретну особу (індосата), за чиїм наказом вексель підлягає оплаті або котра повинна згодом здійснити наступний індосамент;

- індосамент цільовий, при якому вказують мету передавання векселя іншій особі (наприклад, „Для депонування”). Новий власник векселя може його індосувати тільки за вказаним призначенням.

Вексельні зобов'язання платника, векселедавця та індосанта можуть бути додатково гарантовані за допомогою авалю вексельного гарантування.

Предметом вексельних розрахунків можуть бути тільки гроші. Дозволяється виставляти вексель як у національній, так і в іноземних валютах. Можливість та умови виставлення й оплати векселя в іноземній валюті визначають норми національного валютного законодавства. Оформляють векселі на спеціальних банківських бланках.

Для здійснення розрахунків застосовують векселі, які відрізняються порядком оплати, емітентом, наявністю застави, місцем платежу тощо. Векселі класифікують за такими основними ознаками:

1) за емітентом векселі поділяють на:

- казначейські - один із видів державних цінних паперів, які випускаються з метою покриття видатків державного бюджету і можуть застосовуватись для здійснення розрахунків, зарахування сплати податків до державного бюджету, як застава для забезпечення інших платежів та кредитів. Емітує та погашає казначейські (скарбничі) векселі центральний банк за дорученням державної скарбниці (казначейства) чи Міністерства фінансів;

- приватні емітують корпорації, фінансові групи, комерційні банки;

2) за угодою, яку обслуговують векселі:

- фінансові - це векселі, емітовані банком. Фінансовий вексель є цінним папером, що вільно обертається на ринку цінних паперів. В основному його використовують для мобілізації грошових ресурсів;

- товарні (комерційні) - векселі, видані позичальником під заставу товарів. У товарному векселі зазначають умови погашення векселедавцем (боржником) своїх обов'язків перед постачальником;

3) за суб'єктом, що здійснює оплату, векселі є:

- прості (соло-векселі);

- переказні (тратти);

4) за наявністю застави векселі бувають:

- забезпечені - це векселі, гарантовані заставою, яка надається кредиторові, доки борг не буде сплачено;

- незабезпечені - не гарантовані заставою.

Векселі можуть існувати в паперовій або непаперовій формах (як записи на електронних рахунках).

При невиконанні договірних умов платник (трасат) може відмовитися від платежу за векселем. У такому випадку вексель подають на опротестування й оформляють нотаріальну вимогу щодо сплати за векселем.

Основними перевагами вексельної форми розрахунків є зменшення витрат на здійснення грошового обігу, прискорення грошового обігу, скорочення потреб у готівці.

Розрахунки пластиковими картками

У сучасних умовах зростає обсяг грошових розрахунків фізичних і юридичних осіб із використанням пластикових карток, їх використовують для розрахунків за товари (роботи, послуги), а також для отримання готівки. Банківські картки класифікують за їх власниками, за схемою використання тощо.

За власниками картки бувають приватними та корпоративними.

Власниками приватних платіжних карток є фізичні особи, яким відкривають окремий картковий рахунок, на якому акумулюють кошти власника картки. На одну і ту саму особу може бути відкрито необмежену кількість карткових рахунків.

Корпоративні картки -- це платіжні картки, які дають можливість їх власникам здійснювати платіжні операції за рахунок коштів, що їх акумулюють на картковому рахунку юридичної особи.

За схемою використання картки поділяють на дебетові і кредитові. Дебетові платіжні картки дають змогу використовувати лише ту суму коштів, яка зберігається на картковому рахунку. При використанні кредитних платіжних карток можна користуватися коштами банку (у певних межах і за певний відсоток) згідно з угодою.

Ще одним видом банківських платіжних карток є зарплатні картки, які використовують для виплати заробітної платні.

При використанні платіжних карток платники не потребують значних сум готівки, що забезпечує збереження коштів. На залишок коштів, які зберігаються на картковому рахунку в банку, нараховують відсотки.

Національний банк України веде роботу зі створення необхідної інфраструктури для обслуговування в Україні грошових розрахунків з використанням платіжних карток як національних емітентів, так і карток міжнародних платіжних систем Visa, Europay, MasterCard та інших.

Отже, можна зробити висновок, що основними видами розрахункових документів при здійсненні безготівкових операцій є наступні (табл. 4.1):

Таблиця 4.1 Види розрахункових документів при здійсненні безготівкових операцій

Форма документу	Зміст документу
- меморіальний ордер	використовується при здійсненні розрахунків банками
- платіжне доручення	розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача
- платіжна вимога-доручення	розрахунковий документ, який складається з двох частин: - верхньої -- вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; - нижньої -- доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача
- розрахунковий чек	документ, що містить розпорядження власника рахунку установі банку-емітента, яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів
- аккредитив	При цій формі банк за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний: - виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; - надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж
- інкасо	полягає в отриманні банком грошей по різних документах (векселях, чеках тощо) від імені своїх клієнтів і зарахуванні їх в установленому порядку на рахунок отримувача коштів.

5. Документальне оформлення безготівкових розрахунків

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. №2346-111 та Інструкції Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.01 р. №135, зі змінами і доповненнями (далі - Інструкція про безготівкові розрахунки), безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі:

- платіжного доручення;

- платіжної вимоги-доручення;

- платіжної вимоги;

- рахункового чека;

- акредитива.

Кожен із перечислених документів має свої вимоги щодо оформлення (див. табл. 5.1).

Таблиця 5.1 Вимоги щодо оформлення безготівкових розрахунків

№ з/п	Назва документа	Вимоги до оформлення
1.	Платіжне доручення	Платіжне доручення в складається не менше ніж у двох примірниках, перший примірник залишається в банку платника, другий - з оцінкою банку про дату надходження і завірений підписом відповідального виконавця і відбитком штампа банку - повертається платнику.
2.	Платіжна вимога-доручення	Вимога-доручення заповнюється одержувачем грошей і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. При згоді оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину відповідно до Правил додатка 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки. Сума, яку платник згодний оплатити одержувачу, вказується в нижній частині вимоги-доручення. Вона не може перевищувати суму, яку вимагає до оплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.
3.	Розрахунковий чек	Розрахункові чеки по формі додатка 5 до Інструкції про безготівкові розрахунки брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів, які виготовляються за замовленням комерційного банку Банкнотно - монетним двором Національного банку України. Термін дії чекової книжки один рік. Термін дії невикористаної книжки може бути продовжений за узгодженням з банком-емітентом шляхом відповідної оцінки на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), що підтверджується підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку. Розрахунковий чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) чи з використанням технічних способів відповідно до вимог щодо заповнення розрахункових документів (додаток 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки).
4.	Заява на акредитив	Заява заповнюється за правилами Додатка 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки. Разом із заявою на відкриття покритого акредитива заявник подає і платіжне доручення на перерахування засобів зі свого рахунку на аналітичний рахунок „Розрахунки по акредитивах” у банку-емітенті. Для відкриття покритого акредитива клієнт подає заяву, як правило, у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви банк-емітент враховує на відповідному за балансовому рахунку, призначеному для обліку акредитивів, другий ( з необхідною оцінкою банку про дату надходження ) - разом із випискою з рахунку він видає заявнику як розписку банку про відкриття акредитива, третій і четвертий, як правило, використовуються для інформування виконавчого банку і бенефіціара про умови акредитива.

Підприємства (клієнти банку) для здійснення розрахунків самостійно обирають форму розрахунків і визначають їх при укладанні договорів. Форми розрахункових документів наведені як додатки до Інструкції про безготівкові розрахунки.

Крім того, Постановою Верховної Ради України «Про застосування векселів у господарському обороті України» від 17.06.92 р. №2470-111 уведена вексельна форма розрахунків (застосовується зі змінами і доповненнями), де розрахунковим документом є вексель.

Усі бланки розрахункових документів (крім розрахункових документів, що належать до документів суворого обліку, чеків, а також платіжних доручень, які дозволяється складати в довільній формі) складаються на папері формату А4 чи А5 будь-яким способом (машинописним, з використанням комп'ютерної техніки й ін.), за умови обов'язкового забезпечення і схематичного розміщення всіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи та ін.), крім цифр у квадратних дужках, що вказують номера реквізитів документа.

Розрахунковий документ (за винятком рахункового чека і векселя) виписується в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше двох), з використанням електронно-обчислювальних і друкарських машинок за один раз з використанням копіювального чи самокопіювального паперу.

Якщо використання копіювального і самокопіювального паперу неможливе, то на всіх тотожних примірниках розрахункового документа в правому верхньому куті проставляються їхні порядкові номери.

Дозволяється заповнення розрахункового документа від руки (кульковою ; ручкою, чорнилом темного кольору). На першому примірнику розрахункового документа ставиться печатка підприємства, що виписує документ, і підписи відповідальних осіб (особи).

Усі текстові елементи бланків повинні бути виконані українською мовою.

Під час підписання розрахункового документа не дозволяють використання факсиміле, а також використання і заповнення розрахункового документа в кілька прийомів.

Розрахункові документи приймаються банком без обмеження їх максимальної чи мінімальної суми, крім випадків, передбачених чинним законодавством, у тому числі і нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата надходження в банк стягувача" (якщо реквізити передбачені формою документа), підтверджуючи їх підписом відповідального виконавця і відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того ставиться штамп "Вечірня".

Списання засобів з рахунку платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, що залишається на збереженні в банку платника.

Інші примірники розрахункового документа (крім рахункових чеків, векселів) банк передає платнику разом з поточною випискою банку.

У виписці розрахункового рахунку (передається банком клієнту щодня чи в інші встановлені терміни) зазначаються всі здійснені за зазначений термін операції з розрахункового рахунку.

У різних банках форми виписок можуть бути різними, але в них обов'язково передбачені основні (обов'язкові) реквізити виписки банку:

- номер розрахункового (поточного) рахунку підприємства;

- дата попередньої виписки;

- залишок засобів на початок дня виписки;

- номер і дата документа, сума прибутку (витрати) засобів;

- сума обороту (підсумок) з виписки по прибутку і витраті;

- залишок засобів на розрахунковому рахунку підприємства на кінець дня.

6. Сутність та принципи організації безготівкових розрахунків в Україні

Сучасна економіка будь-якої держави являє собою широко розгалужену мережу складних взаємовідносин мільйонів господарських суб'єктів, що входять до неї. Основою цих, взаємозв'язків є розрахунки і платежі, в процесі яких відбувається задоволення взаємних вимог і зобов'язань.

Реалізація валового продукту, використання національного доходу і всі подальші перерозподільні процеси в економіці забезпечуються на основі потоку грошей в готівковій і безготівковій формах - грошового обігу як сукупності за певний період всіх платежів, які опосередковують рух вартості в грошовій формі між фінансовими і нефінансовими агентами у внутрішньому і зовнішньому економічних оборотах країни.

Грошовий оборот - сукупність грошових розрахунків незалежно від способу і форми їх здійснення.

Головні складові грошового обігу: готівково-грошовий і безготівковий оборот. Основна частина його - платіжний оборот в якому гроші функціонують як засіб платежу, використовуються для погашення боргових зобов'язань. Він здійснюється як готівковій, так і в безготівковій формі. Весь безготівковий оборот є платіжним, тому що є певний проміжок часу між одержанням товарів та їх оплатою.

Грошова маса є результат взаємодії двох потоків. Перший потік - випуск грошей, що означає розподіл платіжних коштів через банки серед економічних агентів, що відчувають потребу в грошах; другий - повернення грошей боржниками, що має місце при зменшенні боргових вимог в активах банків через сплату боргів. У зв'язку з тим, що випуск платіжних коштів відбувається активніше, ніж повернення, грошова маса має тенденцію до збільшення. Важливо відмітити, що похідні грошового обігу - грошова маса і обсяг кредитів нарівні з валютним курсом є головними об'єктами грошової кредитної політики.

Безготівковий грошовий оборот - рух грошових коштів без використання готівкових грошей шляхом списання сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У сфері готівкового грошового обороту рух грошей здійснюється у вигляді готівкових грошових знаків.

Зміст і мета безготівкового платіжного обороту -- оплата без використання готівкових грошей. Платник і одержувач коштів використовують поточні рахунки. Операція може бути проведена як в одному банку, так і між різними кредитними установами. Це дуже зручно для клієнтів. Вони можуть здійснювати платежі на великі відстані без ризику втрати.

Безготівковий платіжний оборот переважно здійснюється через банки. Частина його обслуговується платіжними інструментами, минаючи банк. Будучи переважним (до 90% всього грошового обігу), він здійснюється у вигляді записів за рахунками платників і одержувачів коштів у кредитних установах, а також шляхом заліків взаємних вимог і передачі оборотних документів (векселів, гарантів і т. д.). Безготівковий платіжний оборот опосередковує такі сфери господарських відносин, як реалізація продукції, послуг, робіт; розподіл і перерозподіл національного доходу; отримання і повернення банківських кредитів; виплата і використання грошових доходів населення. Учасниками цих відносин є об'єднання, підприємства, організації, банківські і фінансові органи, населення.

Рахунок у банку - серцевина його взаємовідносин з клієнтом. Кожному підприємству (організації, установі) відкриваються рахунки для обліку коштів, що зберігаються на них і здійснення розрахунків. Безготівковий оборот можуть здійснювати і кошти, що перебувають в особистій власності громадян (отримання заробітної плати через банки, оплата різних видів послуг і т. д. ).

Система безготівкових розрахунків являє собою сукупність принципів організації розрахунків, вимог, що ставляться до них, форм і способів розрахунків.

Переваги безготівкового обороту над готівковим:

- прискорюється обіг грошових коштів господарських суб'єктів;

- значно скорочуються витрати обігу;

- збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери.

У розвинутих країнах готівка становить незначну частину грошової маси: 5-7%. В нашій країні у зв'язку з початком ринкових перетворень в економіці готівковий оборот займає близько 35% усього грошового обороту .

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту.

Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

- розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

- розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

- внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків в Україні визначені в Інструкції Національного банку України "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", що затверджена постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 р. № 135 ( Табл. 6.1 Принципи організації безготівкових розрахунків).

Таблиця 6.1 Принципи організації безготівкових розрахунків

№ з/п	Назва принципу	Обгрунтування
1.	- обов'язковість зберігання грошей на рахунках у банку всіма підприємствами і організаціями.	Безготівкові розрахунки проводяться юридичними особами і громадянами через банк, в якому відкритий відповідний рахунок. Наявність останнього, як у одержувача, так і у платника, - необхідна передумова таких розрахунків. Для розрахункового обслуговування між банком і клієнтом укладається договір банківського рахунка - самостійний двосторонній цивільно-правовий договір. Юридичне оформлення і функціонування рахунків юридичних і фізичних осіб в банку зумовлюються діючою інструкцією;
2.	- підтримка ліквідності на рівні, що забезпечує безперебійне здійснення платежів.	Дотримання цього принципу - застава чіткого, безумовного виконання зобов'язань. Всі платники повинні планувати надходження, списання коштів з рахунків, знаходити ресурси (шляхом отримання кредиту або продажу активів) з метою своєчасного виконання зобов'язань;
3.	- платежі здійснюються, як правило, після відвантаження продукції, надання послуг, виконання робіт.	Платежі здійснюються за наявності коштів на рахунку платника або права у нього на кредит;
4.	- наявність акцепту (згоди) платника на платіж, тобто списання коштів з його рахунку.	Реалізується застосуванням відповідного платіжного інструмента (чека, простого векселя, платіжного доручення), що свідчить про розпорядження власника на списання коштів, або спеціального акцепту документів, виписаного одержувачами коштів (платіжного доручення, векселя). Разом з тим законодавством передбачені випадки беззаперечного (без згоди платника) списання коштів: недоплати податків або інших обов'язкових платежах; на основі виконавчих листів, виданих судами; деяких штрафів за розпорядженням стягувачів, а також безакцептного списання за тепло- і електроенергію, комунальні послуги;
5.	- принцип терміновості платежу випливає з самої суті ринкової економіки, невід'ємною умовою якої є своєчасне і повне виконання платіжних зобов'язань.	Безготівкові розрахунки повинні бути організовані таким чином, щоб існував мінімальний розрив у часі між отриманням продукції покупцем та її оплатою. Чим більший такий розрив, тим довше покупець користується коштами, що не належать йому, а у постачальника зростає потреба в кредиті;
6.	- найважливіший принцип організації безготівкових розрахунків - контроль (попередній, поточний, подальший, зовнішній, внутрішній) всіх учасників за правильністю здійснення розрахунків, дотриманням встановлених положень про порядок їх проведення.	Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати конкретним вимогам, які обумовлені інтересами розвитку економіки. Головна з них - забезпечувати своєчасне отримання кожним підприємством грошових коштів за поставлену ним продукцію та надані послуги, чим сприяти прискоренню обігу оборотних коштів у розрахунках.

Банки, виконуючи роль посередників між продавцями і покупцями, податковими органами, населенням, бюджетом, позабюджетними фондами, здійснюють контроль за дотриманням ними встановлених правил розрахунків, всю свою діяльність банки підпорядковують Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 21.12.2000 року.

Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів із рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такі основні способи платежу:

- перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов'язане з банківським кредитом) з поточного рахунку платника;

- надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника на банківський рахунок постачальника;

- розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників коштів та їх одержувачів, пов'язаних між собою поставкою товарів чи наданням послуг у процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасників заліку лише непокритої суми.

Гарантована оплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де йому відкритий поточний рахунок.

Як було зазначено вище, розрахунки за допомогою безготівкових інструментів здійснюються шляхом списання коштів з поточних рахунків. Поточні рахунки фізичним та юридичним особам відкриває банківська установа на умовах, викладених в Інструкції № 3 "Про відкриття банкам рахунків у національній і іноземній валюті", яка затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.1998 р. № 527 та в договорі між установою банку і власником рахунку.

Підводячи підсумки, треба сказати, що безготівковий грошовий оборот головним чином залежить від вибору клієнтами-учасниками системи розрахунків форм безготівкових розрахунків. Тому банки повинні активно розробляти нові види розрахунків, пропонувати їх своїм клієнтам, залучаючи їх таким чином до участі у безготівковому обороті.

7. Документальне оформлення безготівкових розрахунків на підприємстві «Волинькисень-ЛХЗ» за І півріччя 2014 року

ТзОВ "Волинькисень-ЛХЗ" веде автоматизовану форму обліку із застосуванням бухгалтерської програми «1С:Бухгалтерія». Розрахунковий рахунок (поточний) підприємство відкрило у ВАТ «Ощадбанк» (МФО 303398). Здачу та одержання готівки в банку здійснює бухгалтер-касир підприємства на підставі грошового чеку. Для цього підприємство одержало в установі банку Чекову книжку на підставі заяви. Для одержання чекової книжки головний бухгалтер ТзОВ «Волинькисень-ЛХЗ» заповнив заяву навидачу чекової книжки в одному примірнику у відповідності з вимогами Інструкції НБУ N 7 і здав його операційному працівнику Ощадбанку. Після відповідної перевірки заяву з дозволяючим надписом передали в касу підприємства.

Працівники та клієнти ТзОВ «Волинькисень -ЛХЗ» за допомогою грошового чека виданого їм із чекової книжки можуть отримати готівку на виплату заробітної плати, коштів на відрядження і на здійснення платежів готівкою.

При видачі грошової чекової книжки, відповідальний виконавець Ощадбанку в картці із зразками підписів та відбитком печатки записує факт видачі чекової книжки. При отриманні заповненого грошового чека відповідальний виконавець звіряє чек із записом в картці із зразками підписів та відбитком печатки.

Порядок оформлення і виконання операції по грошовому чеку на «Волинькисень - ЛХЗ:

1. Бухгалтер-касир підприємства виписує чек;

2.Бухгалтер-касир перевіряє чек: правильність заповнення і наявність всіх необхідних реквізитів; відрізає марку, ставить свій підпис і передає чек контролеру в Ощадбанку, марку віддає клієнту підприємства.

3.Контролер знову перевіряє чек, дивиться чи достатньо коштів на рахунку підприємства; на підставі видаткового чека (в комп'ютері) робить відповідну проводку , підписує чек і внутрішнім шляхом передає чек в касу банку. Дана операція обов'язково реєструється в касовому журналі.

4.Касир в банку звіряє номер чека і номер марки, запитує в клієнта його прізвище та видає суму коштів, зазначену в чеку.

Розрахунковий чек - це документ встановленої форми, що містить безумовний письмовий наказ «Волинькисень-ЛХЗ» своєму банку про перерахування певної грошової суми з його рахунку на рахунок одержувача коштів (чекодержателя). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, оформляється підприємством, але на відміну від платіжного доручення чек передається підприємством підприємству-одержувачу платежу в момент здійснення господарської операції, що й пред'являє чек у свій банк для оплати. Розрахунковий чек «Волинькисень-ЛХЗ» включає такі обов'язкові реквізити :

¦ назву «Розрахунковий чек»;

¦ повну назву товариства (далі - чекодавця) та номер розрахункового рахунку;

¦ назву банку-емітента і його номер МФО;

¦ ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержа-теля за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб - ідентифікаційні номери в разі їх присвоєння Державною податковою інспекцією;

¦ назву чекодержателя;

¦ доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та літерами;

¦ призначення платежу;

¦ число, місяць та рік складання чека (місяць має бути написаний літерами, дата видачі чека має відповідати його реальній видачі), місце складання чека;

...