Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Поняття та основні види валютних операцій комерційних банків

1.2 Особливості національного і наднаціонального регулювання валютних операцій комерційних банків

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

2.1 Сучасні проблеми здійснення валютних операцій комерційними банками України

2.2 Тенденції та перспективи диверсифікації валютних операцій у вітчизняній банківській системі

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ ВАТ КБ "НАДРА" В 2004-2008 РР.

3.1 Загальна характеристика ВАТ КБ “НАДРА”

3.2 Загальний аналіз динаміки структури балансу, прибутковості та рентабельності роботи ВАТ КБ “НАДРА” у 2004 -2008 роках

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Динамічні процеси формування ринкових відносин у всіх сферах господарської діяльності нашої країни, включаючи зовнішньоекономічні операції, потребують осмислення й оцінки всіх змін, що відбуваються під час становлення національної грошової і валютної системи у контексті розвитку світового господарства і подальшої інтеграції у нього економіки України. Розбудова повноцінного валютного ринку внашій державі та його ефективне регулювання є необхідною умовою формування відкритої ринкової економіки з усіма необхідними засобами стимулювання роботи суб'єктів господарювання у зовнішньоекономічній сфері. Важлива роль у цьому процесі належить механізму розробки та ефективної реалізації адекватної валютної політики держави, що включає всі необхідні інструменти впливу на валютні відносини та є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної і фінансової стабільності в країні, стимулювання економічного зростання та підвищення добробуту населення.

У сучасних умовах можливості регулятивного впливу на економіку не можуть замикатися виключно на наіональному рівні, оскільки жодна національна економіка не є закритою. Світ стає дедалі тіснішим, а економіки різних країн - усе більше взаємозалежними. Такі обставини зумовлюють актуальність і безпосереднє практичне значення вивчення перебігу операцій комерційних банків з іноземною валютою.

Серед наукових праць, в яких досліджуються основні теоретичні концепції здійснення операцій з іноземною валютою, їх правове регулювання, необхідно виділити дослідження таких зарубіжних вчених, як: Б. Андертона, М. Круза, Дж. Франкеля, Т. Лафлеше, Дж. Тейлора, А. Бенета, та багатьох інших. Серед вітчизняних вчених необхідно виокремити О. Береславську, О. Наконечного, М. Плясецьку, В. Міщенко, Н. Слав'янську та багатьох інших, зокрема детально розглядають у своїх працях ефективність та ризиковість проведення даних операцій такі вчені, як Л. Примостка, Г. Чумаченко, А. Герасимович. У наукових роботах Я. Белінської, Н. Горшкової, Дж. Сахоя, Р. Дорнбуша валютні операції розглядаються з погляду їх впливу на сучасний стан економіки, їх позитивні наслідки та загрози для успішного функціонування всього валютного ринку.

Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є комплексний аналіз на базі новітніх економічних концепцій сутності валютних операцій, які проводяться комерційними банками, а також проблем та шляхів покращення діяльності вітчизняних банків в цій сфері. Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні завдання:

* розкрити сутність валютних операцій комерційних банків;

* визначити ефективність проведення цих операцій українськими комерційними банками;

* виявити недоліки банківської діяльності у цій сфері на сьогоднішній день.

Об'єктом дослідження є валютні операції в сучасному середовищі.

Предметом дослідження є економічні відносини з приводу проведення валютних операцій комерційними банками.

Методи дослідження. Для досягнення мети і розв'язання завдань курсової роботи використовуються методи економічного аналізу для оцінки економічної ефективності та ризикованості валютних операцій у підрозділі 2.1 та 2.2 та статистичні методи для оцінки сучасних тенденцій у підрозділах 3.1 та 3.2.

Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об'єкт курсової роботи. Основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати дослідження. Актуальність теми контрольної роботи полягає в необхідності впровадження методології комплексного аналізу ефективності діяльності комерційного банку не тільки в внутрішньому мікросередовищі, але і при порівняльному аналізі положення банку у банківській системі України (макросередовищі), що дозволяє виявити фінансові проблеми в розвитку банку та ідентифікувати їх причини в порівняльному аналізі характеристик його операцій з показниками лідерів банківської системи та середніми показниками банківської системи України.

Мета роботи полягає в проведенні аналізу ефективності банківських операцій в комерційному банку ВАТ КБ “НАДРА”.

Предметом дослідження є зведена фінансова звітність по банківським операціям комерційних банків.

Об'єктом дослідження є на мікро-рівні діяльність ВАТ КБ “НАДРА”, на макрорівні - результати діяльності банків банківської системи України.

Методи дослідження, застосовані в роботи - методи ретроспективного економічного аналізу результатів діяльності банку (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи), методи побудування алгоритмів та програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL-програми), методи багатовимірного регресійного аналізу.

Інформаційно-методологічна база досліджень контрольної роботи -- звітні документи ВАТ КБ “НАДРА” за 2004-2008 роки, інформаційні аналітичні бази Національного банку України та Асоціації українських банків, нормативні документи Національного банку України.



РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Поняття та основні види валютних операцій комерційних банків

Основними суб'єктами валютного ринку є комерційні банки, у яких відкривають і утримують валютні рахунки інші учасники ринку з метою здійснення необхідних конверсійних та депозитно-кредитних операцій у валюті. Банки акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, залучають і розміщують кошти через співробітництво з іншими банками. Крім задовольнення заявок своїх клієнтів, банки проводять валютні операції самостійно за рахунок власних коштів. У зв'язку з цим валютний ринок завждирозглядається як ринок міжбанківських угод, головне місце на якому відводиться комерційним банкам.

Діяльність комерційних банків на валютних ринках регламентується внутрішнім законодавством, яке визначає права та обов'язки банків, а також їх правила поведінки. Зрозуміло, що в країнах з перехідною економікою, де ринкові відносини перебувають у стадії розбудови (до таких належить і Україна), законодавство спрямоване на певні обмеження діяльності банків на валютному ринку, який також є об'єктом посиленої уваги з боку держави. Залежно від форм валютної політики та системи валютного регулювання в кожній країні формується своя структура валютного ринку. [4] Міжнародні розрахунки тісно пов'язані з валютними операціями комерційних банків. Валютні операції являють собою операції обміну однієї національної валюти на іншу через купівлю-продаж на валютних ринках.

З погляду класифікації валютні операції можна поділити на конверсійні операції, міжнародні розрахунки, залучення та розміщення валютних коштів, неторгові операції, ведення валютних рахунків, кореспондентські відносини, та інші.

Конверсійні операції (тобто угоди агентів валютного ринку з купівлі-продажу обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату):

* угоди з негайною поставкою типу «today», «tomorrow», «spot»(Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укладення.);

* строкові угоди: форвардні, ф'ючерсні, опціонні (угоди, при яких сторони домовляються про поставку обумовленої суми іноземної валюти в майбутньому за курсом, зафіксованим у момент їх укладення.);

* угоди типу «swap»(валютна операція, яка поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасноюконтругодою на відповідний термін з тими самими валютами. При цьому домовляються про зустрічні платежі два партнери (банки));

* валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний валютний.

Кореспондентські відносини з іноземними банками:

* встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;

* самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;

* досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках;

* робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;

* встановлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

Відкриття та ведення валютних рахунків:

* відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам і нерезидентам), фізичним особам;

* нарахування процентів по залишках на рахунках;

* надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно з рішенням керівництва банку);

* надання виписок у міру здійснення операції;

* оформлення архіву рахунку за будь-який проміжок часу;

* виконання операцій з розпорядження клієнтів відносно коштів на їхніх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);

* списання сум, передбачених законодавством;

* контроль експортно-імпортних операцій.

Неторгові операції:

* купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті;

* інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;

* випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;

* купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;

* оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів;

*організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

Операції із залучення та розміщення валютних коштів:

* кредитні;

* депозитні (операції банків із залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на вклади, на визначені строки або до запитання.);

* з цінними паперами;

* лізингові (довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди;специфічна форма фінансування вкладень в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та передає його в довгострокову оренду);

* форфейтингові (купівля експортних вимог форфейтером (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) у разі несплати);

* факторингові (комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, що пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг).

Здійснюються на:

* Внутрішньому ринку (з резидентами України у межах, встановлених нормативними актами Національного банку України);

* Міжнародному ринку (з нерезидентами у межах, встановлених нормативними актами Національного банку України).

Валютні операції поділяються на активні і пасивні.

Пасивні операції -- створення валютних резервів в іноземній валюті та прийом депозитів в іноземній валюті:

- продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами України і номінованих у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку);

- отримання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків.

Активні операції -- використання створених валютних резервів:

- видача кредитів в іноземній валюті;

- купівля за іноземну валюту ціннихпаперів, номінованих у національній валюті.

Міжнародні розрахунки:

* документарний акредитив(зобов'язання банку сплатити продавцю (бенефіціару) за рахунок покупця (апліканта) певну суму в обумовленій валюті у разі, якщо продавець надасть у зазначений термін документи, які передбачені в акредитиві, і підтверджують надання послуг. В акредитивній операції беруть участь: клієнт, що дає доручення про відкриття акредитиву; банк, який відкриває акредитив (банк платника); банк, у якому відкрито акредитив і який перевіряє виконання його умов (банк одержувача); особа, на користь якої відкрито акредитив (бенефіціар));

* документарне інкасо(банківська розрахункова операція, при якій банк за дорученням свого клієнта (експортера) одержує на підставі розрахункових документів грошові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на його адресу товари та надані послуги. Здійснюючи інкасові операції, комерційний банк за дорученням свого клієнта на основі отриманих від нього грошових документів стягує кошти з боржників та зараховує їх на рахунок клієнта);

* банківський переказ(розрахункова банківська операція, яка здійснюється за допомогою надісланого платіжного доручення одного банку іншому);

* вексель(вексель, що засвідчує право його власника одержати і безумовне зобов'язання векселедавця сплатити при настанні обумовленого терміну визначену суму грошей особі, яка дала гроші в кредит банку.).

Інші операції:

* трастові(являють собою операції комерційних банків, пов'язані з управлінням майном і виконанням інших послуг в інтересах і за дорученням клієнта на правах його довіреної особи. На підставі укладеного між банком та клієнтом договору (або за заповітом) банк набуває відповідних прав і виступає розпорядником майна, включаючи залишки коштів на банківських рахунках. Комерційні банки можуть виконувати довірчі операції як для приватних осіб, так і для підприємств такорпорацій);

* консультаційно-інформаційні(полягають у наданні банками своїм клієнтам роз'яснень, інформації, рекомендацій з різноманітних банківських, правових та фінансових питань, проблем ведення бізнесу і особистого господарства. Фахівці банку можуть проводити консультації з питань діяльності на фондовому і валютному ринках, прогнозування динаміки валютних курсів і курсів цінних паперів, організації фінансового планування і контролю, складання кошторисів, калькуляції собівартості продукції, питань ціноутворення, ведення обліку, складання звітності, заповнення розрахункових документів);

* страхові(страхування окремих кредитних угод в спеціалізованих страхових компаніях);

* управління грошовими коштами та іншим майном;

* операції з монетарними металами (Купівля чи продаж (у тому числі на строк), приймання на депозити, відповідальне зберігання, використання як застава під наданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, коли ці операції здійснюються на території України з резидентами України, та з нерезидентами - на зовнішньому ринку) [9, 10, 11, 12]

Таким чином, валютні операції здійснюються для продажу іноземної валюти чи, навпаки, придбання необхідної іноземної валюти для проплати імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому і т.п.; запобігання можливих збитків, пов'язаних з несприятливими змінами курсів валют (операції хеджування); отримання спекулятивного прибутку на різниці курсів валют.

1.2 Особливості національного і наднаціонального регулювання валютних операцій комерційних банків

Невід'ємним атрибутом валютних операцій є присутність функціональних елементів їх регулювання.

Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць і іноземних валют з метою їхнього використання дляобслуговування міжнародних платежів.

Найбільш істотним і функціональним призначенням валютних операцій є забезпечення реальної волі вибору і дій власника валюти. Воля вибору суб'єктів зв'язана з їхнім прагненням одержати для себе в процесі здійснення валютних операцій визначені матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів.

Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Індивідуальної ліцензії потребують всі операції, крім:

* вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами -- резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

* вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами -- резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

* платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;

* платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

* вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентаминерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України:

а) від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;

б) мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

Порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодження з Міністерством статистики України з урахуванням чинного законодавства України.

У Декреті також йдеться про відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме:

1. Незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютнихцінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.

2. До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності як фінансові санкції. [1, 6, 8]

Що стосується оподаткування валютних операцій, то Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності розглянув запит щодо застосування норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) стосовно відображення у податковому обліку операцій, здійснюваних банками в іноземній валюті. При визначенні кінцевого фінансового результату операцій банків з іноземною валютою слід керуватися підпунктом 7.3.8 пункту 7.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким, зокрема для банків передбачено відмінний від інших платників податку податковий облік результатів операцій з іноземною валютою. Згідно з цим підпунктом при здійсненні операцій з купівлі або продажу іноземної валюти за рішенням банку до складу валових доходів або валових витрат банку відносяться кінцевий фінансовий результат обмінних (конверсійний) операцій за результатами звітного періоду, який вираховується як сума фінансових результатів обмінних (конверсійних) операцій за результатами кожного банківського дня протягом такого періоду. Фінансовим результатом обмінних (конверсійних) операцій за результатами банківського дня є різниця між валовими доходами, отриманими (нарахованими) банком внаслідок продажу іноземної валюти протягом такого банківського дня, та валовими витратами, понесеними (нарахованими) у зв'язку із придбанням іноземної валюти протягом такогобанківського дня. Виходячи із вищенаведеної норми Закону, операцій з купівлі або продажу іноземної валюти, які здійснються за рішенням банку для власних потреб, пов'язаних із здійсненням статутної діяльності банку, включаючи господарські операції,повинні враховуватися при визначенні кінцевого фінансового результату від обмінних (конверсійних) операцій відповідно до підпункту 7.3.8 Закону. При здійсненні операцій з продажу або купівлі іноземної валюти за дорученням та за рахунок клієнтів до валових доходів банку відносяться суми комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород, одержаних (нарахованих) банком у зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітного періоду, а до валових витрат - витрати банку, понесені (нараховані) у зв'язку із здійсненням таких операцій протягом звітного періоду. [2]

Отже, нині банківське право в Україні виступає ядром демократичного устрою суспільства, і саме від того, наскільки врегульовано питання правового регулювання валютних операцій, багато в чому залежить економічна стабільність держави. Щодо валютного регулювання, то його можна визначити як урегульовану нормами законодавства діяльність уповноважених органів держави, спрямовану на встановлення порядку здійснення валютних операцій резидентами та нерезидентами на території України, а також резидентами України за кордоном, а валютний контроль -- як діяльність уповноважених органів державної влади інших уповноважених суб'єктів, спрямовану на забезпечення дотримання встановленого порядку здійснення валютних операцій. Головним органом валютного контролю є Національний банк України. Водночас відповідні функції валютного контролю мають також Державна податкова інспекція, Міністерство зв'язку України та Державний митний комітет. За порушення правил ведення валютних операцій в Україні законодавством передбачено застосування мір відповідальності.

Таким чином, особливістю національного регулювання валютнихоперацій в є існування певної сукупності валютно-правових норм, згідно яких встановлюються основи отримання дозволів ведення валютних операцій і заборони здійснення певних дій.

Координація дій у валютно-фінансовій сфері здійснюється як на рівні урядів країн, так і в рамках міждержавних валютно-фінансових організацій. Найбільш значну роль у сфері валютного регулювання відіграють щорічні економічні наради “Великої двадцятки” провідних країн Заходу, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Банк міжнародних розрахунків у Базелі (БМР) та інші.

Завдання міжнародних фінансово-кредитних закладів полягає у сприянні міжнародній кооперації, забезпеченні консолідації та співробітництва у розв'язанні міжнародних фінансових проблем. Сюди входить підтримка правил обміну валютами та нагляд за валютними курсами, створення наднаціональної системи платежів по валютних операціях, боротьба з національними валютними обмеженнями, надання кредитної допомоги країнам.

Велика двадцятка, або G-20 (формальніше - Група Двадцяти Міністрів Фінансів та Керівників Центральних Банків) є групою міністрів фінансів та керівників центральних банків 20 економік: 19 з найбільших економік світу та Європейського Союзу. Загалом, економіки G-20 складають 90% світового ВНП, 80% світової торгівлі (включаючи внутрішню торгівлю у ЕС) та дві третини населення світу.

Історія. Рішення про організацію міжнародного форуму «Група двадцяти» (G-20) було прийнято на зустрічі міністрів фінансів і голів центральних банків країн «Групи семи» у Вашингтоні 25 вересня 1999 року.

Ідея створення "Групи двадцяти" обумовлена прийнятим на зустрічі лідерів "великої сімки" в Кельні в червні 1999 року рішенням встановити "неформальний механізм для діалогу з ключових питань економічної і фінансової політики між системоутворюючими країнами світу з метою досягнення стабільного і стійкогозростання світової економіки на благо всіх країн".

Засновницька конференція міністрів фінансів і керівників центральними банками "Групи двадцяти" відбулася 15-16 грудня 1999 року в Берліні. Конференція визначила, що "Група двадцяти" є неформальною організацією, що об'єднує країни з різних регіонів світу і з різним рівнем господарського розвитку, а також провідні міжнародні фінансові організації на основі зацікавленості в колективному вирішенні найважливіших світових економічних і фінансових проблем.

Членами "двадцятки" є Австралія, Аргентина, Бразилія, Великобританія, Німеччина, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Корея, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, ПАР, Японія і Європейський союз. Постійними учасниками зустрічей "двадцятки" є МВФ, Європейський центральний банк і Світовий банк.

Всього на країни "Групи двадцяти" доводиться понад 85% світового ВВП. У них проживає понад 60% населення світу, причому 66% бідного населення також доводиться на ці країни.

Самміт лідерів G20 у Вашингтоні 15 листопада 2008 року

Основна форма діяльності G20 -- щорічні зустрічі на рівні міністрів фінансів і голів центробанків. Зустрічі проходять в країні, яка є головою групи.

Країна-голова G20 міняється щорічно за принципом ротації. При цьому щороку головуючі країни повинні бути з різних регіонів (наприклад, в 2007 році головувала ПАР, в 2008 році -- Бразилія, в 2009 році -- Великобританія). Тимчасовий секретаріат розташовується в головуючій країні.

Посилення ролі форуму під час світової кризи.

14-16 листопада 2008 року у Вашингтоні відбувся саміт "великої двадцятки", в рамках якого обговорювалися наслідки світової фінансової кризи і заходи, необхідні для його подолання. Учасники саміту в спільній декларації затвердили п'ять принципів реформ для зміцнення фінансових ринків і режимів регуляцій для запобігання майбутнім кризам, а також домовилися провести наступну зустріч "двадцятки"до 30 квітня 2009 року. У роботі вашингтонського форуму брали участь лідери держав-членів G20, ЄС, ООН, МВФ, Світового банку і Форуму фінансової стабільності.

Cаміт «великої двадцятки» в Лондоні 2 квітня 2009 року продовжив обговорення шляхів подолання кризи, і водночас зібрав значні виступи антиглобалістів.

25 вересня 2009 на саміті G20 в Піттсбурзі лідери країн "Великої двадцятки" домовилися про перерозподіл квот в Міжнародному валютному фонді і Світовому банку на користь країн, що розвивалися. На користь динамічних ринків, що розвиваються, і країн, що розвиваються, буде перерозподілено не менше трьох відсотків голосів у СБ і щонайменше п'ять відсотків голосів в МВФ. Крім того, вирішено, що з 2011 року саміти G20 проходитимуть щорічно, а не двічі в рік, як раніше. В 2010 році зустрічі "двадцятки" пройдуть в червні в Канаді і в листопаді в Південній Кореї. У 2011 році саміт відбудеться у Франції. Згідно рішенням саміту, "Велика двадцятка" стане головним форумом для вирішення питань глобальної економіки замість "Великої вісімки", а Світовий банк візьме на себе вирішення таких глобальних проблем, як продовольча безпека і зміна клімату.



РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

2.1 Сучасні проблеми здійснення валютних операцій комерційними банками України

В умовах, коли Україна знаходиться на шляху становлення ринкової економіки, лібералізації валютного ринку, в комерційних банків з'явились великі можливості розвитку діяльності у напрямку проведення валютних операцій. Але поряд з цими можливостями існує й ряд перешкод, тільки усунувши які, можливим стане вдале проведення валютних операцій. Розглянемо ці проблеми детальніше.

Особливістюекономічного життя України є загострення доларизаційних процесів під час виборчих кампаній (див. графіки 1,2). Серед причин доларизації слід відмітити:

- вищу мінливість темпів інфляції порівняно з курсовою динамікою, що визначає менш стабільний рівень реальної дохідності гривневих фінансових інструментів порівняно з доходом на фінансові активи, деноміновані в іноземній валюті;

- стабільніші процентні ставки за кредитами й депозитами в іноземній валюті, ніж у національній валюті (у тому числі, через нестабільну премію за ризик і широкий діапазон процентних ставок у національній валюті);

- прискорену лібералізацію валютного регулювання, що розширює можливості доступу до глибшого і розвиненішого ринку позик в іноземній валюті та дозволяє розміщувати цінні папери на міжнародних ринках капіталу;

- такі характерні вади української економіки як недостатня глибина і ліквідність національного валютного ринку, низький рівень розвитку ринку фінансових інструментів і цінних паперів, деномінованих в національній валюті, високі ризики ліквідності і низький рівень довіри до національної валюти.

В умовах значної доларизації української економіки, яка є характерним дисбалансом транзитивної економіки, активна діяльність філій іноземних банків може суттєво погіршити можливості її подолання та спричинити низку негативних наслідків, а саме:

- закріпити викривлену валютну, строкову і галузеву структуру банківського кредитування;

- створити нерівні умови конкуренції на фінансовому ринку України, що приведе до перерозподілу на користь іноземних філій ринку корпоративних клієнтів та встановлення зарубіжними банками контролю над найбільш ефективними сферами діяльності; підвищить залежність економічного розвитку України від інтересів іноземних банків;

- посилити загрозу неконтрольованого відтоку капіталу і фінансових ресурсів із відповідними негативними наслідками для стану платіжного балансу,вітчизняного валютного ринку і грошової одиниці. [16, 23, 26]

Наступною проблемою, з якою стикаються комерційні банки при здійсненні валютних операцій є конвертованість національної грошової одиниці. Конвертованість з економічної точки зору означає свободу будь-якого підприємства чи особи брати участь у зовнішньоекономічній діяльності, право вільно купувати, продавати або обмінювати національну валюту на іноземну за існуючими курсами без будь-яких обмежень чи прямого втручання держави. В даному розумінні конвертованість означає певний рівень розвитку продуктивних сил, такий стан економіки, який жодним декретом створити не можна. Це - цілий механізм прямого зв'язку внутрішнього ринку із світовим, з відповідною відкритістю економіки та багатогранністю торгівлі. Серйозною перевагою конвертованості для України стала б можливість здійснення міжнародних розрахунків у національній грошовій одиниці. Це зняло б дуже багато зовнішньоекономічних проблем. Реальною стала б також спеціалізація відповідних галузей народного господарства України на масштабному виробництві певних видів експортної продукції. Конвертованість національної валюти становить також об'єктивну базу для повномасштабного входження національного господарства у світову економіку. Інвесторам вона дає змогу вільно обирати найприбутковіші проекти і створює сприятливі умови мобілізації та залучення коштів під них. Отже, конвертованість - це друга з основних проблем.

Певні проблеми виникають у зв'язку із законодавчим регулюванням валютних операцій. Декрет «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» був виданий у 1993 році. Всім зрозуміло, що за 14 років в економіці країни відбулося немало змін. Звичайно, певні доповнення до Декрету вносилися, але їх недостатньо.

Вступ України до СОТ має прискорити процесвдосконалення законодавства у сфері валютного регулювання. [7] Верховна Рада розглядає новий законопроект «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Він має замінити вже існкючий Декрет. Згідно цього законопроекту, в Україні планується початок процесу поступової лібералізації валютного ринку. Лібералізація валютного регулювання - це поступове зняття валютних обмежень на поточні та фінансові операції платіжного балансу, а також зменшення втручання центрального банку та органів влади у функціонування валютного ринку. В процесі лібералізації інструменти прямого валютного регулювання поступово заміщуються непрямими важелями, які діють опосередкоано - через вплив на поведінку суб'єктів валютно-фінансових відносин.

Переваги лібералізації:

* Прихід на фінансові ринки іноземного банківського капіталу, що збільшує пропозицію кредитних ресурсів і сприяє зниженню їх вартості;

* Удосконалення інфраструктури валютного ринку, розвиток і поширення валютних деривативів та інструментів страхування від валютних ризиків;

* Посилення ринкових засад процесу курсоутворення;

* Зменшення трансакційних витрат учасників зовнішньоекономічної діяльності завдяки усунення потреби пошуку шляхів обходу валютних обмежень.

Але існує й ряд ризиків, пов'язаних із впровадженням лібералізації валютних відносин:

* можливість раптової “втечі" капіталу внаслідок зміни очікувань інвесторів;

* істотні коливання обмінного курсу національної валюти під впливом неконтрольованого переміщення іноземних капіталів;

* підвищення реального ефективного обмінного курсу та прискоренню темпів внутрішньої інфляції в ситуацї потужного припливу капіталу, який тисне у напрямі зміцнення національної валюти й зумовлює збільшенню грошової маси в обігу внаслідок викупу іноземної валюти до міжнародних резервів;

* погіршення стану державних фінансів у результаті активної стерилізації великих обсягівприпливу іноземного капіталу. Втрати в цій ситуації пов'язані з різницею між процентними ставками, що сплачуються за фінансовими інструментами зв'язування грошової маси (в Україні - депозитні сертифікати), та світовимі процентними ставками. Фактично це означає вищу вартість іноземної валюти, купленої до міжнародних резервів і кредитування уряду країни, валюта якої купується. [3, 15, 25]

До проблем пов'язаних із законодовчим регулюваням здійснення валютних операцій комерційними банками України в сучасних умовах слід також віднести недосконалість податкової бази, а саме:

1) громіздкість системи, складність розрахунків окремих податків;

2) нестабільність податкової системи, податкової політики;

3) виражена фіскальна направленість податкової системи і, як результат - недостатній прояв регулюючої функції податків.

4) нечіткість формулювань у законодавстві про оподаткування валютних операцій, що зумовлює неоднакове тлумачення і застосування правових норм відповідними органами державної влади.

Таким чином, для того, щоб вітчизняні комерційні банки здійснювали валютні операції відповідно до міжнародних стандартів існує ще ряд перешкод. Але в той же час, валютні операції є невід'ємною частиною зовнішньоекономічної діяльності країни, тому я маю надію, що для подолання цих проблем будуть докладенні необхідні зусилля.

2.2 Тенденції та перспективи розвитку валютних операцій у вітчизняній банківській системі

На жаль, валютні проблеми на сьогоднішній день вирішуються в Україні вкрай повільно і наштовхуються на великі труднощі. Слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку. Зроблені лише перші кроки доорганізації системи купівлі валюти Національним і комерційними банками, торгівлі валютою за участю держави та її структур, функціонування української валютної біржі. Розбалансованість механізму валютних операцій не дає змоги звести валютний та платіжний баланси України. Таким чином, нинішня неефективна валютна політика є фактором, що дестабілізує економіку, й одним із могутніх джерел інфляції.

Найскладнішим і неоднозначним за своїми економічними наслідками елементом проведеної грошової реформи в Україні є введення валютної конвертованості. Технічна база НБУ дозволяє це зробити, методологічно також немає проблем. Єдиний суттєвий фактор: для впровадження реально конвертованої валюти по капітальних операціях, потрібна по-перше, політична стабільність, і, по - друге, віра населення, громадян України не лише в свою національну валюту, а й у незмінність політичного курсу країни, її монетарної та валютно-курсової політики, правильний напрямок розвитку фінансових відносин. Основною проблемою повністю конвертованої валюти є відсутність обмежень і контролю. При неадекватній макроекономічній ситуації чи політичній нестабільності цей фактор може з високою вірогідністю призвести до економічних криз.

Нині для валютних операцій використовуються обмінні курси іноземних валют, виражені у валюті України. Вони встановлюються Національним банком на основі результатів торгів на міжбанківському валютному ринку України.

Включення валютних стабілізаторів у зовнішньоекономічний механізм забезпечило б значною мірою створення умов для зниження курсу вільно конвертованої валюти відносно української гривні, формування передумов для її повної конвертованості, рееміграції валютних коштів в Україну, залучення іноземної валюти в країну тощо. [20, 22, 24]

Що стосується лібералізації валютних відносин, то українські вчені, аналізуючи окремі аспекти лібералізації валютно-фінансових відносин, вважають за доцільнедотримуватися поступовості і виваженості у її проведенні. Зокрема, ґрунтовний розгляд передумов та наслідків переходу до гнучкого обмінного курсу в Україні фахівцем НБУ О.Петриком переконливо засвідчив, що найсприятливішим монетарним режимом із точки зору макроекономічної стабільності є поступовий рух у напрямі запровадження інфляційного таргетування. У період підготовки необхідних технічних умов до такого переходу обмінний курс поступово позбавлятиметься ролі основного інструменту монетарної політики в Україні, що відповідає потребам реальної економіки. Водночас перехід до більшої гнучкості обмінного курсу як початкового етапу лібералізації контролю за рухом капіталів є однією із фундаментальних запобіжних дій проти можливих валютних криз.

Позитивні наслідки валютної лібералізації, призведуть до стимулювання розвитку валютно-фінансової системи, дадуть змогу прискорити модернізаційні та інноваційні процеси за рахунок припливу прямих іноземних інвестицій, сприятимуть кращому задоволенню потреб суб'єктів господарювання у фінансових коштах. [3]

Держава також може посприяти розвитку валютних операцій комерційних банків в нашій країні. Для забезпечення комплексного підходу до вирішення проблеми зміцнення конкурентних позицій вітчизняних банків велика увага має бути приділена реалізації таких невідкладних завдань:

- підвищенню ліквідності і глибини національного валютного ринку та його строкового сегменту, що потребує скасування (або суттєвого зменшення) збору до Пенсійного Фонду при обміні валюти і встановлення обґрунтованих меж допустимих коливань валютного курсу, в разі порушення яких активізуватиметься механізм стягування податку на валютні операції;

- розширенню можливостей капіталізації за рахунок розміщення банківських акцій серед юридичних і фізичних осіб, вилучення з бази оподаткування кредитних установ суми, що використовується на капіталізацію;

- раціональномувикористанню заходів прямого обмеження активно-пасивних операцій банків в іноземній валюті шляхом встановлення лімітів на позики та депозити в інвалюті, у т.ч. з нерезидентами, запровадження податків на посередництво в іноземній валюті;

- врегулюванню питання щодо активнішого запровадження у банківську практику безвідзивних внесків, які можна отримати до закінчення контрактного терміну лише за умови сплати комісійних за дострокове вилучення, що відповідає світовій практиці і дозволить українським банкам підвищити якість управління ліквідністю за рахунок кращого збалансування валютної та строкової структури залучених і розміщених коштів;

- поширенню інструментів хеджування валютних і кредитних ризиків розвитку, механізмів перенесення банківських ризиків, зокрема, сек'юритизації іпотечних та інших однорідних кредитних портфелів (поки що відсутні необхідні регуляторні акти, які б визначали умови випуску та обігу необхідних для цього кредитних деривативів);

- запровадженню в обіг цінних паперів з плаваючою процентною ставкою, що забезпечить кращу індексацію валютних ризиків та стимулюватиме переорієнтацію позичальників на інструменти, деноміновані у національній валюті,

- удосконаленню системи нагляду і ризик-менеджменту в банках, що дозволить їм замінити такий дещо спрощений підхід до управління валютними ризиками, як забезпечення рівнозначних обсягів активів і пасивів і іноземній валюті, більш складними і сучасними технологіями управління ризиками. [26, 27]

Асоціація українських банків пропонує такі напрями діяльності у сфері валютного регулювання:

* Сприяння прийняттю Закону України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», співпраця по цьому питанню з Національним банком, Міністерством економіки, іншими органами влади, банками.

* Ініціювання змін до нормативно-правової бази з питань валютного регулювання щодо впровадження в банківській системі України порядкурозрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та платежів фізичними особами, що базуються на міжнародних стандартах.

* Ініціювання змін до нормативно-правових актів НБУ в частині запровадження на валютному ринку України фінансових інструментів, що забезпечують хеджування валютних ризиків.

* Ініціювання внесення змін до нормативно-правових актів НБУ в частині:

- подальшого спрощення процедури здійснення фізичними особами-резидентами переказів за кордон та вивезення /ввезення іноземної валюти та платіжних карток за межі України/в Україну.

- встановлення процедури ввезення в Україну гривні для фізичних осіб-нерезидентів.

* Ініціювання внесення змін до нормативно-правових актів НБУ в частині:

- подальшого спрощення процедури здійснення фізичними особами-резидентами переказів за кордон та вивезення /ввезення іноземної валюти та платіжних карток за межі України/в Україну.

- встановлення процедури ввезення в Україну гривні для фізичних осіб-нерезидентів.

* Участь у доопрацюванні нормативно-правових актів НБУ, що визначають порядок здійснення іноземних інвестицій в грошовій формі для забезпечення безперешкодного надходження інвестицій в економіку України.

* Ініціювання у НБУ та Кабінеті Міністрів України розробку нормативних документів, що забезпечать більш активний обіг банківських металів в безготівковій формі як в банківській системі так і за її межами.

* Сприяння прийняттю змін до Закону України "Про Єдиний митний тариф", що забезпечать ввезення банківських металів на територію України без стягнення ввізного мита. [28]

Отже, реалізація цих заходів дасть змогу перейти до якісно нових механізмів забезпечення стабільності валютної сфери на основі принципів ринкового саморегулювання, зміцнити валютно-фінансову систему, сформувати інституційне та регулятивно-правове середовище, яке забезпечуватиме реалізацію позитивних наслідків припливу іноземних інвестицій зодночасним захистом економічної системи від негативних проявів великої мінливості потоків міжнародного капіталу.



Розділ 3. Аналіз ефективності банківських операцій в комерційному банку ВАТ КБ "Надра" в 2004-2008 рр.

3.1 Загальна характеристика ВАТ КБ “НАДРА”

Сьогодні Надра Банк - це універсальний комерційний банк загальнонаціонального масштабу. Технологічна база для обслуговування клієнтів - це більш ніж 550 філій у різних містах України, більше 600 власних банкоматів, близько 3200 багатофункціональних РOS-терміналів, а також сучасний електронний Контактний центр.

Свою діяльність комерційний банк "Надра" розпочав 26 жовтня 1993 року, саме в цей день Банк було зареєстровано НБУ (реєстраційний номер 205). Сьогодні банк "Надра" - універсальна фінансова установа, один із лідерів вітчизняного банківського ринку. "Надра" входить до десятки найпотужніших банків України, постійно посідає верхні рядки банківського рейтингу. 1999 рік став періодом становлення міжнародного визнання КБ "Надра". Банк одержав максимальні на той час оцінки за системою CAMEL (за результатами спільної перевірки фахівців НБУ і Міжнародного Валютного Фонду). Банком розпочато емісію платіжних карток VІSA та увійшли до складу організацій-партнерів міжнародної системи Western Unіon. Банк почав роботу з новим фінансовим інструментом - облігаціями зовнішньої державної позики. У 2000 році авторитет банку за кордоном зміцнювався, як свідчення - рейтинги міжнародних рейтингових агентств Thomson Fіnancіal BankWatch і FІTCH ІBCA. Відкрито представництво у м. Будапешт, а угорський "Ексімбанк" встановив банку "Надра" ліміт для кредитування і підтвердження документарних операцій.

26 жовтня 2005 року банк "Надра" успішно завершив своє дебютне розміщення трьохрічних єврооблігацій у розмірі 100 млн. доларів США з найнижчим відсотковим спредом за всю історію виходу українських приватних банків на ринок єврооблігацій. Лід-менеджерами випуску виступили великі інвестиційні банки DrKW та UBS. Єврооблігації пройшли лістинг на Швейцарській біржі з присвоєнням їм рейтингу "В1" від Moody's і "B-" від Fіtch. 2006-й став роком оновлення бренду Надра. Позитивні зрушення відчули як постійні, так і понад 1 млн нових клієнтів Надра Банку. Головна їх мета - створення позитивних емоцій клієнтів та позитивних вражень від обслуговування в банку. Здобутки 2006 року сприяли поглибленню зв'язків із міжнародними фінансовими інститутами. Так, серед них - успішне повернення першого синдикованого кредиту від західних банків, взятого у 2005 році, та отримання другого синдикованого кредиту на суму понад 100 мільйонів доларів США; запуск спільно з The BanK of New York програми глобальних депозитарних розписок (GDS), тощо.

ВАТ КБ "Надра" активно розширяє свою регіональну мережу по всій території України. Відкрито регіональні управління в Криму, Донецьку, Вінниці, Дніпропетровську, Полтаві, Запоріжжі, Лівові, Одесі, та в інших великих містах України. За станом на 31.12.2006 року банк представлений понад 600 відділеннями в різних містах України та Автономної республіки Крим. З метою представляти інтереси банку, зміцнювати партнерські відносини між підприємствами України Угорщини та Латвії, розвивати зовнішньоторговельні співробітництва між нашими країнами, працюють зарубіжні представництва банку "Надра" в м. Будапешт (Угорщина) та в м. Рига (Латвія).

ВАТ КБ "Надра" розвивається як шляхом фінансування та кредитування своїх клієнтів, так і шляхом власного укрупнення, створюючи нові філії. В 2006 році відбулося фінансування діяльності шляхом проведення дев'ятої емісії акцій банку, в результаті якої статутний капітал збільшився, і становить 390,4 млн. грн. В табл.1.1 - 1.5 представлені основні реєстраційні дані ВАТ КБ “НАДРА”.



Таблиця 3.1 Ідентифікаційні реквізити, місцезнаходження та засоби зв'язку ВАТ КБ “НАДРА” [26]

Повне найменування	Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"
Скорочене найменування	ВАТ КБ "Надра"
Організаційно-правова форма	ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
Код за ЄДРПОУ	20025456
Населений пункт	Київ
Вулиця, будинок	вул. Артема, буд. 15
Міжміський код та телефон	8 (044) 481-09-30
E-maіl	bank_offіce@nadrabank.kіev
WWW-адреса	www.nadra

Таблиця 3.2 Інформація про власників іменних цінних паперів ВАТ КБ «НАДРА” [26]

Кількість акціонерів (засновників) - юридичних осіб	66
Частка акцій, які належать юридичним особам, від їх загальної кількості (%)	99,84
Кількість акціонерів (засновників) - фізичних осіб	772
Частка акцій, які належать фізичним особам, від їх загальної кількості (%)	0,16

Таблиця 3.3 Інформація про чисельність працівників ВАТ КБ «НАДРА” [26]

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб)	5 380
Середня чисельність позаштатних працівників та сумісників (осіб)	1 078
Чисельність працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) (осіб)	210
Фонд оплати праці -- всього (тис.грн.)	153 750

Таблиця 3.4 Інформація про осіб, що володіють 5% та більше ВАТ КБ “НАДРА” [26]

Найменування юридичної особи	Код за ЄДРПОУ	Місцезнаходження	Дата внесення до реєстру	Кількість акцій, штук	Від загальної кількості акцій, %
Новартік Трейдінг Лімітед (Novartіk Tradіng Lіmіted)	НЕ110239	Оміроу, 51, РІК, Аглатнджія, поштовий код 2121, Нікосія, Кіпр (Omіrou, 51 PІK, Aglantzіa, P.C. 2121, Nіcosіa, Cyprus)	02.10.2006	23 810 800	60,99
Менмейд Ентерпрайзес Лімітед (Manmade Enterprіses Lіmіted)	НЕ169231	Кіпр, 1076, Нікосія, Агапінорос, 2 АЙРІС ТАУЕР, 7-й поверх, офіс 702 (Agapіnoros, 2, ІRІS TOWER, 7th floor, Flat/Offіce 702, P.С.1076, Nіcosіa, Cyprus)	02.10.2006	12 000 000	30,74
Бенк оф Нью Йорк (The Bank of New York)	ІRVTUS3N	1 Wall-Street, New York, NY 10286 USA	02.10.2006	2 976 940	7,63
П.І.Б. фізичної особи	Дата внесення до реєстру	Кількість акцій, штук	Від загальної кількості акцій, %
д/в		0	0
Усього:	38787787	99



Таблиця 3.6 Рейтингова таблиця банків БС України за обсягами активів станом на 01.01.2008 року

Рейтингові показники ВАТ КБ “НАДРА” в банківській системі України (164 комерційних банка), проведені Асоціацією українських банків станом на 01.01.2007 [24], мають наступні рівні:

1. Обсяг активів балансу - 10 293,7 млн.грн. (8 місце), що становить 3,248% від сумарних активів банківської системи України.

2. Обсяг кредитно-інвестиційного портфелю - 8987,4 млн.грн. (7 місце).

3. Обсяг власного капіталу - 1 343,9 млн.грн.(7 місце).

...